Українському народу – стабільний планомірностійкий людський розвиток (оцінка стану науково-адміністративного забезпечення). Частина І. Загальна ситуація зі стратегічним плануванням людського розвитку в Україні
У статті розкрито конструктивні ідеї, рекомендації і пропозиції щодо становлення та розвитку науково-методичного та інформаційно-адміністративного забезпечення стабільного планомірностійкого регіонального людського розвитку в Україні. Здійснено детальний аналіз публікацій Дискусійного клубу наукови...
Збережено в:
| Дата: | 2020 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2020
|
| Назва видання: | Економічний вісник Донбасу |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170219 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Українському народу – стабільний планомірностійкий людський розвиток (оцінка стану науково-адміністративного забезпечення). Частина І. Загальна ситуація зі стратегічним плануванням людського розвитку в Україні / В.К. Черняк // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 1 (59). — С. 199-217. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-170219 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1702192020-07-08T01:28:14Z Українському народу – стабільний планомірностійкий людський розвиток (оцінка стану науково-адміністративного забезпечення). Частина І. Загальна ситуація зі стратегічним плануванням людського розвитку в Україні Черняк, В.К. Дискусійний клуб У статті розкрито конструктивні ідеї, рекомендації і пропозиції щодо становлення та розвитку науково-методичного та інформаційно-адміністративного забезпечення стабільного планомірностійкого регіонального людського розвитку в Україні. Здійснено детальний аналіз публікацій Дискусійного клубу наукових журналів «Вісник економічної науки України» та «Економічний вісник Донбасу» протягом 2014-2020 рр., підготовлених професором В.Ф. Столяровим та докторантом О.В. Шинкарюк. Детально розглянуто концептуальні положення обґрунтування Українського євроінтеграційного проєкту на засадах людиноцентричного підходу під гаслом «Українському народу – планомірний людський розвиток». Рекомендації та пропозиції розробки Національної і Регіональних програм людського розвитку представлені як принципово новий напрям вдосконалення діючої в Україні моделі ринкової економіки на основі покращення її соціальності та державності. Прогнозні розрахунки Індексу регіонального людського розвитку адміністративних областей з використанням Методики його виміру 2012 року інституалізовані в узгодженості з Цілями Розвитку Тисячоліття на період до 2015 року та з Цілями Сталого Розвитку на період до 2030 року. Постановка проблем науково-методичного забезпечення стабільного планомірностійкого людського розвитку в регіонах розкрита в теоретичному, методологічному та інформаційно-методичному й адміністративному аспектах розробки Державної та Регіональної стратегій розвитку на період до 2027 року. Систематизовано етапи становлення адміністративного забезпечення виміру та державного регулювання регіонального людського розвитку. Наведено рекомендації та пропозиції щодо формування остаточного варіанту або доповнень до нього Державної стратегії регіонального розвитку України на 2021-2027 роки. Представлено п'ять дискусійних питань оцінки науково-адміністративного забезпечення стратегічного планування та державного регулювання регіонального людського розвитку в Україні. Запропоновано здійснити розробку Планового Кодексу України та впровадити гармонійні пропорції «Золотого перетину» у співвідношеннях місцевих бюджетів з державним у Зведеному бюджеті України для впровадження бюджетного федералізму з метою покращення фінансової автономії адміністративних областей унітарної держави. В статье раскрыты конструктивные идеи, рекомендации и предложения по становлению и развитию научно-методического и информационно-методического и административного обеспечения стабильного планомерно устойчевого регионального человеческого развития в Украине. Осуществлен детальный анализ публикаций Дискуссионного клуба научных журналов «Вестник экономической науки Украины» и «Экономический вестник Донбасса» в течение 2014-2020 годов, подготовленных профессором В.Ф. Столяровым и О.В. докторантом Шинкарюк Детально рассмотрены концептуальные положения обоснования Украинского евроинтеграционного проекта на принципах человекоцентристского подхода под лозунгом «Украинскому народу – планомерное развитие». Рекомендации и предложения по разработке Национальной и Региональных программ человеческого развития представлены как принципиально новое направление совершенствования действующей в Украине модели рыночной экономики на основе улучшения ее социальности и государственности. Прогнозные расчеты Индекса регионального человеческого развития административных областей с использованием Методики его измерения 2012 года институализованы в согласованности с Целями Развития Тысячелетия на период до 2015 года и Целям Устойчивого Развития на период до 2030 года. Постановка проблем научно-методического обеспечения стабильного планомерно устойчевого человеческого развития в регионах раскрыта в теоретическом, методологическом и информационно-методическом и административном аспектах разработки Государственной и Региональной стратегий развития на период до 2027 года. Систематизированы этапы становления административного обеспечения измерения и государственного регулирования регионального человеческого развития. Приведены рекомендации и предложения по формированию окончательного варианта или дополнений к нему Государственной стратегии регионального развития Украины на 2021-2027 годы. Представлено пять дискуссионных вопросов оценки научно-административного обеспечения стратегического планирования и государственного регулирования регионального человеческого развития в Украине. Предложено осуществить разработку Планового Кодекса Украины и внедрить гармоничные пропорции «Золотого сечения» в соотношениях местных бюджетов с государственным в Сводном бюджете Украины для внедрения бюджетного федерализма с целью улучшения финансовой автономии административных областей унитарного государства. The article reveals constructive ideas, recommendations and proposals for the establishment and development of scientific-methodological and methodological and administrative support of stable planned ustoichivogo regional human development in Ukraine. Carried out a detailed analysis of the publications of the Discussion club scientific journals "Bulletin of economic Sciences of Ukraine" and "Economic Bulletin of Donbass" during the 2014 - 2020рр., prepared by Professor V. F. Stolyarov and Ph. D. students O. V. Shinkaryuk. Details the article considers the conceptual provisions of the justification of the Ukrainian project of European integration on the principles chelovecheskogo approach under the slogan "Ukrainian people – planned development". Recommendations and suggestions for the development of National and Regional programs of human development is presented as a fundamentally new direction of improvement of the existing in Ukraine the market economy on the basis of improving the social and state. The estimates of Index of regional human development in administrative areas using the methodology of its measurement 2012 institualization in coherence with the Millennium Development Goals for the period up to 2015 and Sustainable Development Goals for the period up to 2030. Formulation of problems of scientific and methodological support of stable planned ustoichivogo human development in the regions revealed in the theoretical, methodological and methodological and administrative aspects of the development of State and Regional development strategies for the period up to 2027. Systematic stages of formation of administration of the measurement and state regulation of regional human development. Recommendations and suggestions for shaping the final version or amendments of the State strategy of regional development of Ukraine in 2021-2027. Submitted 5 five discussion questions for evaluation of scientific and administrative support for the strategic planning and state regulation of regional human development in Ukraine. Proposed to develop a Planned code of Ukraine and introduce the harmonious proportions of the Golden section in the ratio of local budgets in the Consolidated state budget of Ukraine for the implementation of fiscal federalism with the aim of improving the financial autonomy of the administrative regions of a unitary state. 2020 Article Українському народу – стабільний планомірностійкий людський розвиток (оцінка стану науково-адміністративного забезпечення). Частина І. Загальна ситуація зі стратегічним плануванням людського розвитку в Україні / В.К. Черняк // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 1 (59). — С. 199-217. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 1817-3772 doi: 10.12958/1817-3772-2020-1(59)-199-217 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170219 331.101.262(477) uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дискусійний клуб Дискусійний клуб |
| spellingShingle |
Дискусійний клуб Дискусійний клуб Черняк, В.К. Українському народу – стабільний планомірностійкий людський розвиток (оцінка стану науково-адміністративного забезпечення). Частина І. Загальна ситуація зі стратегічним плануванням людського розвитку в Україні Економічний вісник Донбасу |
| description |
У статті розкрито конструктивні ідеї, рекомендації і пропозиції щодо становлення та розвитку науково-методичного та інформаційно-адміністративного забезпечення стабільного планомірностійкого регіонального людського розвитку в Україні.
Здійснено детальний аналіз публікацій Дискусійного клубу наукових журналів «Вісник економічної науки України» та «Економічний вісник Донбасу» протягом 2014-2020 рр., підготовлених професором В.Ф. Столяровим та докторантом О.В. Шинкарюк.
Детально розглянуто концептуальні положення обґрунтування Українського євроінтеграційного проєкту на засадах людиноцентричного підходу під гаслом «Українському народу – планомірний людський розвиток». Рекомендації та пропозиції розробки Національної і Регіональних програм людського розвитку представлені як принципово новий напрям вдосконалення діючої в Україні моделі ринкової економіки на основі покращення її соціальності та державності.
Прогнозні розрахунки Індексу регіонального людського розвитку адміністративних областей з використанням Методики його виміру 2012 року інституалізовані в узгодженості з Цілями Розвитку Тисячоліття на період до 2015 року та з Цілями Сталого Розвитку на період до 2030 року.
Постановка проблем науково-методичного забезпечення стабільного планомірностійкого людського розвитку в регіонах розкрита в теоретичному, методологічному та інформаційно-методичному й адміністративному аспектах розробки Державної та Регіональної стратегій розвитку на період до 2027 року. Систематизовано етапи становлення адміністративного забезпечення виміру та державного регулювання регіонального людського розвитку.
Наведено рекомендації та пропозиції щодо формування остаточного варіанту або доповнень до нього Державної стратегії регіонального розвитку України на 2021-2027 роки.
Представлено п'ять дискусійних питань оцінки науково-адміністративного забезпечення стратегічного планування та державного регулювання регіонального людського розвитку в Україні.
Запропоновано здійснити розробку Планового Кодексу України та впровадити гармонійні пропорції «Золотого перетину» у співвідношеннях місцевих бюджетів з державним у Зведеному бюджеті України для впровадження бюджетного федералізму з метою покращення фінансової автономії адміністративних областей унітарної держави. |
| format |
Article |
| author |
Черняк, В.К. |
| author_facet |
Черняк, В.К. |
| author_sort |
Черняк, В.К. |
| title |
Українському народу – стабільний планомірностійкий людський розвиток (оцінка стану науково-адміністративного забезпечення). Частина І. Загальна ситуація зі стратегічним плануванням людського розвитку в Україні |
| title_short |
Українському народу – стабільний планомірностійкий людський розвиток (оцінка стану науково-адміністративного забезпечення). Частина І. Загальна ситуація зі стратегічним плануванням людського розвитку в Україні |
| title_full |
Українському народу – стабільний планомірностійкий людський розвиток (оцінка стану науково-адміністративного забезпечення). Частина І. Загальна ситуація зі стратегічним плануванням людського розвитку в Україні |
| title_fullStr |
Українському народу – стабільний планомірностійкий людський розвиток (оцінка стану науково-адміністративного забезпечення). Частина І. Загальна ситуація зі стратегічним плануванням людського розвитку в Україні |
| title_full_unstemmed |
Українському народу – стабільний планомірностійкий людський розвиток (оцінка стану науково-адміністративного забезпечення). Частина І. Загальна ситуація зі стратегічним плануванням людського розвитку в Україні |
| title_sort |
українському народу – стабільний планомірностійкий людський розвиток (оцінка стану науково-адміністративного забезпечення). частина і. загальна ситуація зі стратегічним плануванням людського розвитку в україні |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Дискусійний клуб |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170219 |
| citation_txt |
Українському народу – стабільний планомірностійкий людський розвиток (оцінка стану науково-адміністративного забезпечення). Частина І. Загальна ситуація зі стратегічним плануванням людського розвитку в Україні / В.К. Черняк // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 1 (59). — С. 199-217. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
| series |
Економічний вісник Донбасу |
| work_keys_str_mv |
AT černâkvk ukraínsʹkomunarodustabílʹnijplanomírnostíjkijlûdsʹkijrozvitokocínkastanunaukovoadmínístrativnogozabezpečennâčastinaízagalʹnasituacíâzístrategíčnimplanuvannâmlûdsʹkogorozvitkuvukraíní |
| first_indexed |
2025-07-15T05:20:05Z |
| last_indexed |
2025-07-15T05:20:05Z |
| _version_ |
1837689005655719936 |
| fulltext |
В. К. Черняк
199
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
УДК 331.101.262(477) doi: 10.12958/1817-3772-2020-1(59)-199-217
В. К. Черняк,
доктор економічних наук, професор1
УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДУ –
СТАБІЛЬНИЙ ПЛАНОМІРНОСТІЙКИЙ ЛЮДСЬКИЙ РОЗВИТОК
(оцінка стану науково-адміністративного забезпечення)
Частина І. Загальна ситуація зі стратегічним плануванням
людського розвитку в Україні
«Головний недолік капіталізму - нерівний розподіл благ,
головна перевага соціалізму – рівний розподіл злиднів». Уінстон Черчіль
Вступ: актуальність теми, предмет і об’єкт
оцінки. Настало друге десятиріччя після світової фі-
нансово-економічної кризи 2008-2009 рр., вихід з
якої України бачився у формуванні нової економіч-
ної моделі. На той час розвиток держави практично
було зупинено, більше того, навіть відбувалась де-
градація.
Основними вадами соціально-економічної по-
літики того часу був брак концептуального мис-
лення, брак стратегічних рішень, брак системних
дій. Але на сьогодні вони не тільки збереглися, а й
примножились завдячуючи пануванню «зовнішніх
впливів».
Нова соціальна економічна система України
мала б будуватись на фундаменті об’єктивних еко-
номічних законів, соціальних стандартів та норма-
тивів.
В умовах депопуляції нації основними критері-
ями оцінки ефективності діяльності влади повинні
були стати динаміка Індексу людського розвитку
(ІЛР), зростання середньої тривалості, рівня і якості
життя, поліпшення співвідношення народжуваності
та смертності.
Адекватне усвідомлення та переосмислення
політики розвитку, як стратегічної технології конст-
руювання майбутнього, передбачало визначення ці-
лей, засобів їх досягнення і механізмів реформу-
вання.
«Формування посткризової політики розвитку
передбачалось пов’язати, по-перше, з переходом до
обмеженого лібералізму разом із поміркованим про-
текціонізмом, по-друге, з оптимальним поєднанням
ринкових механізмів і державного регулювання еко-
номіки, яке б не ототожнювалось з державним
втруччанням, ручним управлінням, методом гасіння
пожеж» [1, с. 32].
Драмою і сучасної України залишилась відсут-
ність у влади потреби у вітчизняних наукових реко-
1 Завідувач відділу політичної економії Інституту економіки Академії наук України (1980-1994 рр.). Народний депутат
СРСР (1989-1991 рр.), народний депутат України ІІІ-V скликань. Автор низки законопроектів і програм у сфері економічної
і соціальної політики. Головний науковий співробітник Інституту законодавства Верховної Ради України. Професор Націо-
нальної академії управління МОН України.
мендаціях та зневага до національного економіч-
ного мислення. Адміністративно ліквідовані Еконо-
мічний науково-дослідний інститут Мінекономіки
України (колишнього Держплану України), Україн-
ський державний університет фінансів і міжнарод-
ної торгівлі Мінфіну України, Рада з вивчення про-
дуктивних сил України та Інститут світової еконо-
міки і міжнародних відносин НАН України, Інсти-
тути реклами і підприємницької спрямованості.
Поза увагою «Cлуг народу» парламентсько-
президентської України та її урядовців стали, по-
перше, доповідь Президента Франції Емануеля
Макрона 27 серпня 2019 року (після завершення са-
міту G-7 у Парижі) на традиційній конференції
французьких послів та лідерів країн – членів ЄС сто-
совно небувалої кризи сучасної ринкової економіки.
По-друге, конструктивні ідеї професора Столярова
Василя Федосійовича щодо продовження в умовах
євроінтеграції моральних традицій французького
гуманізму, який поставив Людину на центральне
місце в епоху Відродження, Просвіти і Переосмис-
лення сучасного стану під гаслом «Українському на-
роду – планомірний людський розвиток» [2, 3].
На його переконання український євроінтегра-
ційний проєкт повинен продемонструвати країнам –
членам ЄС людиноцентричний підхід своїх намірів
стосовно уточнення та удосконалення діючої в Ук-
раїні моделі ринкової економіки. Насамперед, шля-
хом розробки Національної і Регіональних програм
людського розвитку на період до 2027 року та
їх прогнозної збалансованості з національними
завданнями Цілей Сталого Розвитку на період до
2030 року [3].
Будучи уродженцем Українського Донбасу, він
бачить відновлення та розбудову миру в східних ре-
гіонах України шляхом провадження Державного
регулювання людського розвитку в Луганській і До-
нецькій областях у межах бюджетного федералізму
нашої унітарної держави [4, 5].
В. К. Черняк
200
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
До складу Національної програми людського
розвитку він пропонує включити загальнонаціо-
нальні цільові програми та інвестиційні проєкти, які
були прийняті в Програмах соціально-економічного
розвитку починаючи з 2001 року (за станом вико-
нання та обсягами недофінансування) та ті, які намі-
чено здійснити на період до 2027 та 2030 років. Саме
ці програми і проєкти повинні стати системоутво-
рюючими у формуванні доцентровості економіки
регіонів до загальнонаціональної економіки як гума-
нітарного стриження державності.
Фінансування складових Національної про-
грами людського розвитку спроможні здійснити
патріоти українського олігархату (у своїй промові
Е. Макрон любовно назвав олігархів «чемпіонами»
бізнесу) та представники крупного міжнародного та
вітчизняного бізнесу на засадах соціального парт-
нерства з використанням державних соціальних об-
лігацій (значний досвід накопичено у Великобрита-
нії).
Регіональні програми людського розвитку ре-
комендується формувати за підпрограмами, які аде-
кватно визначають шість блок-аспектів виміру Ін-
дексу регіонального людського розвитку (ІРЛР) з
використанням 33 показників-індикаторів на їх ста-
тистичній базі з 2004 року : 1) «Відтворення насе-
лення»; 4) «Добробут»; 2) «Соціальне середовище»;
5) «Гідна праця»; 3) «Комфортне життя»; 6) «Осві-
та» [6-8].
Стратегічні пріоритети соціально-економіч-
ного розвитку держави і регіонів під гаслом «Укра-
їнському народу – планомірний людський розви-
ток» можуть бути визначені за результатами аналізу
тенденцій складових ІЛР та ІРЛР за період з 1999 та
з 2004 років, їх прогнозно-проєктних значень як
стратегічних індикаторів на період до 2027 року та
соціальних бачень експертами на період до 2030
року.
Обґрунтування стратегічних і оперативних
(операційних) цілей, завдань та індикаторів соціа-
льно-економічного розвитку регіонів будуть здійс-
нюватись шляхом визначення бажаного за соціаль-
ними стандартами рівня ІЛР та ІРЛР. Завдячуючи
цьому Державна стратегія і Національні плани пріо-
ритетних дій, Регіональні стратегії і Плани заходів з
їх реалізації на періоди до 2027 та 2030 років будуть
сформовані на засадах забезпечення сталого люд-
ського розвитку. Його основою стануть невід’ємні
права людини на життя та повноцінний розвиток за
економічним, соціальним і екологічним вимірами.
Безумовно, що це буде здійснюватись відпо-
відно до соціальних стандартів і норм, аналогів і ета-
лонів в країнах-членах Європейського Союзу та пе-
редбачуваного прогнозування динаміки їх складо-
вих в межах відповідних матеріально-фінансових
ресурсів (з позицій зменшення негативної динаміки
та рівня 11 показників-дестимуляторів людського
розвитку та збільшення позитивної динаміки та
рівня 22 показників-стимуляторів людського роз-
витку).
На основі людиноцентричного підходу подаль-
шого державотворення в Україні доцільно передба-
чити випереджаючу (по відношенню до «зовнішніх
впливів») розробку Державної стратегії збалансова-
ного еколого-соціально-економічного розвитку Ук-
раїни та Національного плану дій щодо досягнення
завдань Цілей Сталого Розвитку на періоди до 2027
та 2030 років.
Розроблені у 2016 році першими в Україні Ре-
гіональна програма людського розвитку Хмельнич-
чини на 2016-2020 роки, а у 2017 році – пілотний
проєкт «Державне регулювання регіонального люд-
ського розвитку в адміністративній області» були
зневажливо проігноровані чиновниками Мінрегіону
України та минулим складом Уряду України. Але
концептуальні та конструктивні ідеї Програми
і Проєкту були б корисними не тільки для сучасного
Українського Донбасу але й для усіх адміністратив-
них областей України [7, 8].
Будучи одним з авторів Всеукраїнського про-
єкту «Наше Спільне Майбутнє», який визначив Ін-
декс людського розвитку як дзеркало політичної
відповідальності і рівня державного управління, а
також одним із рецензентів колективної монографії
«Стратегічні приорітети соціально-економічного
розвитку України», підготовленої у Бердянському
університеті менеджменту і бізнесу, прийняв запро-
шення редколегії наукового журналу «Економічний
вісник Донбасу» у гносеологічному аналізі та публі-
цистичних оцінках Дискусійного клубу публікацій
щодо стану науково-методичного та адміністратив-
ного забезпечення стабільного планомірностійкого
людського розвитку в Україні як незалежній, суве-
ренній, демократичній, соціальній, правовій і уніта-
рній державі [9; 10].
Порівняно з Індексом конкурентноспроможно-
сті регіонів (ІКР), який був визнаний критерієм Дер-
жавних стратегій регіонального розвитку України
на періоди до 2015 та до 2020 років, Індекс регіона-
льного людського розвитку (ІРЛР), що включає такі
складові як «довге та здорове життя», «доступ до
якісної освіти» та «гідний рівень життя» має більше
спільного з реальним життям Людей та їхніми оцін-
ками результатів діяльності влади.
Впевнений, що організуючу та мобілізуючу
роль Людей у суспільному житті покращить перехід
від статистичних спостережень людського розвитку
до його планово-прогнозних розрахунків на періоди
до 2027 та до 2030 років на основі визначених соці-
альних і екологічних стандартів для України за при-
кладом країн – членів ЄС.
Черговий, шостий Президент України Володи-
мир Зеленський з метою прискорення економічного
розвитку, подальшої децентралізації влади та запо-
бігання корупції доручив 20 вересня 2019 року Ка-
бінету Міністрів України забезпечити розроблення
та затвердження Державної стратегії регіонального
В. К. Черняк
201
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
розвитку на 2021-2027 роки до 1 січня 2020 року
(Указ Президента України від 20 вересня 2019 року
№713/2019) [11].
Шляхом дотримання Цілей Сталого Розвитку
України на період до 2030 року намічено здійсню-
вати забезпечення національних інтересів щодо ста-
лого розвитку економіки, громадянського суспіль-
ства і держави для досягнення зростання рівня та
якості життя населення, додержання конституцій-
них прав і свобод людини і громадянина (згідно з
Указом Президента України «Про цілі сталого роз-
витку України на період до 2030 року» від 30 ве-
ресня 2019 року №722/2019) [12]. Національна до-
повідь «Цілі сталого розвитку: Україна» була підго-
товлена ще у 2017 році шляхом адаптації до 86 на-
ціональних завдань зі 172 показниками їх моніто-
рингу 17 глобальних Цілей Сталого Розвитку,
прийнятих Світовою спільнотою у вересні 2015
року на період до 2030 року (табл. 1).
Таблиця 1
Цілі Сталого Розвитку, адаптовані для України (2016 – 2030 роки)*
Цілі Назва
Кількість
завдань
Кількість
індикаторів
1 Подолання бідності 3 5
2 Подолання голоду, розвиток сільського господарства 4 9
3 Міцне здоров’я та благополуччя 9 16
4 Якісна освіта 7 11
5 Гендерна рівність 6 12
6 Чиста вода та належні санітарні умови 5 13
7 Доступна та чиста енергія 4 7
8 Гідна праця та економічне зростання 6 16
9 Промисловість, інновації та інфраструктура 7 15
10 Скорочення нерівності 5 8
11 Сталий розвиток міст і громад 6 12
12 Відповідальне споживання та виробництво 4 7
13 Пом’якшення наслідків зміни клімату 1 1
14 Збереження морських ресурсів 3 5
15 Захист та відновлення екосистем суші 4 13
16 Мир, справедливість та сильні інститути 9 18
17 Партнерство заради сталого розвитку 3 4
Всього: 86 172
* Складено за матеріалами [13].
Доповідь була сформована Міністерством еко-
номічного розвитку і торгівлі України за участі
Міжвідомчої робочої групи високого рівня (17 пред-
ставників міністерств і відомств на рівні заступників
міністрів) для організації імплементації глобальних
Цілей Сталого Розвитку для України під науковим
супроводом академіка-секретаря Відділення еконо-
міки НАН України Елли Марленівни Лібанової.
Бенчмаркінгові орієнтири для досягнення Ці-
лей Сталлого Розвитку на період до 2030 року було
встановлено на підставі розрахунково-прогнозної
роботи з використанням сценарних підходів до ви-
значення напрямів розвитку країни на довгостро-
кову перспективу. Джерелом даних, наведених у до-
повіді, була Державна служба статистики України
та відповідальні міністерства і відомства [13].
Прийняття ЦСР на наступні 15 років відбулось
на Саміті ООН з Порядку денного в галузі розвитку
на період після 2015 року, який відбувся 25 вересня
2015 року у НьюЙорку в рамках 70-ї сесії Генераль-
ної Асамблеї ООН.
Позачергово обраний, п’ятий Президент Укра-
їни Петро Порошенко, виступаючи на цьому саміті
ООН, зазначав, що "заради досягнення Цілей Ста-
лого Розвитку на національному рівні Україна
здійснюватиме нові програми і проєкти, які на
практиці забезпечать макроекономічну стабіль-
ність, екологічний баланс та соціальну згуртова-
ність. ЦСР служитимуть в якості загальної ос-
нови для подальших перетворень в Україні" [14].
Але, на жаль, цей намір Президента не був реа-
лізований ані Урядом України, ані Блоком Петра
Порошенка «Солідарність» у Верховній Раді Укра-
їни VIII скликання.
Нові передвиборчі програми «Українська вла-
да: вчора та сьогодні», «Європейська солідарність»
і «Українська стратегія В. Гройсмана» до виборів у
Верховну Раду України IX скликання не містили
жодного положення щодо цих намірів. Крім того, за
висновками В.Ф. Столярова і О.В. Шинкарюк ці на-
міри та очікування не були визначені ані при уточ-
ненні раніше прийнятих Державної стратегії регіо-
нального розвитку України на період до 2020 року
(постанова Уряду від 06.08.2014 року №385) та
Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020» (схва-
лена Указом Президента України від 12 січня
В. К. Черняк
202
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
2015 року №5/2015), ані пізніше – при розробці Дер-
жавної цільової програми відновлення та розбудови
миру в східних регіонах України (затверджена по-
становою Уряду 13 грудня 2017 року №1071) [15-
17].
Зміни до цієї Державної цільової програми, які
були внесені постановою Уряду від 27 березня 2019
року №340 також не імплементували національні
завдання та індикатори ЦСР – 2030, навіть на період
до 2020 року. Збереглась попередня редакція на-
ступних двох вихідних положень: по-перше, визна-
чені ООН принципи розбудови миру є основою ви-
конання відповідних завдань Програми; по-друге,
під час реалізації Програми братимуться до уваги
положення Національної доповіді «Цілі сталого
розвитку: Україна» (замість того щоб бути покладе-
ними в основу її розробки) [18].
Дослідники В.Ф. Столяров і О.В. Шинкарюк
відмічають, що за період очолювання Урядів Укра-
їни А. Яценюком та В. Гройсманом жодні державні
рішення, що містились у постановах, розпоряджен-
нях, прогнозах, програмах, планах стосовно страте-
гічного розвитку як окремих регіонів, так і держави
в цілому, не були підготовлені і прийняті своєчасно
за потребами часу з детальним аналізом стану вико-
нання попередніх державних рішень.
Склалось враження, що все це відбувалось для
революційно-популіського піару, а не з визначе-
ними стратегічними індикаторами моніторингу на-
ціональних завдань ЦСР – 2030. Пропозиції і реко-
мендації фахівців української економічної науки
фундаментального і прикладного характеру ігнору-
вались. Враховувались і виконувались тільки по-
ради і настанови зовнішніх консультантів і експер-
тів.
У 2019 році напередодні чергових виборів Пре-
зидента України один з претендентів на цей пост –
лідер партії «Основа» Сергій Олексійович Та-
рута – наголошував наступне: "Протягом остан-
ніх трьох років ООН констатує відсутність про-
гресу в Україні щодо розвитку людського капі-
талу. Наша країна зараз опинилась на 88-й пози-
ції зі 189 країн світу, на одному рівні з Еквадором,
Перу та Колумбією. Всі європейські держави –
набагато вище. Моя висока мета – підняти Укра-
їну в топ-25 країн світу за Індексом людського
розвитку. Прийшов час в центр державної полі-
тики поставити загальнолюдські цінності" [19,
с. 3]. Стратегічна ціль С.О. Тарути та його коман-
ди – входження України до складу провідних еконо-
мічних держав передбачено стратегією економіч-
ного зростання нашої держави – Доктриною збалан-
сованого розвитку «Україна – 2030», яка створена
вченими економістами і бізнес-спільнотою.
Указ нового, шостого Президента України Во-
лодимира Зеленського від 30 вересня 2019 року
«Про цілі сталого розвитку України на період до
2030 року» визначив ЦСР орієнтирами для розроб-
лення проєктів прогнозних і програмних докумен-
тів, проєктів нормативно-правових актів з метою за-
безпечення збалансованості економічного, соціаль-
ного та екологічного вимірів сталого розвитку Ук-
раїни.
Указом було доручено Уряду України забезпе-
чити впровадження дієвої системи реалізації Цілей
Сталого Розвитку України на період до 2030 року та
оприлюднення його результатів щороку до 1 бе-
резня року, який настає за звітним.
Згідно з Указом Президента України від 20 ве-
ресня 2019 року №713 Державна стратегія регіона-
льного розвитку на 2021-2027 роки повинна була
сформована і затверджена Урядом до 1 січня 2020
року. В той же час згідно з постановою Кабінету Мі-
ністрів України від 11 листопада 2015 року №931
«Про затвердження порядку розроблення Державної
стратегії регіонального розвитку України і плану за-
ходів з її реалізації, а також проведення моніторингу
та оцінки результативності реалізації зазначених
Стратегій і плану заходів» (за підписом А. Яценюка)
проєкт Стратегії подається на розгляд Уряду для
його затвердження не пізніше ніж за шість місяців
до закінчення строку реалізації діючої Стратегії –
тобто у червні 2020 року [20].
Перші шість місяців 2020 року стали додатко-
вим часом для доробки та уточнення проєкту Дер-
жавної стратегії регіонального розвитку на 2021-
2027 роки з орієнтацією її на досягнення національ-
них завдань ЦСР – 2030. Указом також наголошува-
лось, що у разі необхідності Уряду треба вжити за-
ходів щодо уточнення прогнозних і програмних до-
кументів.
Мінрегіон України розмістив 3 лютого 2020
року базовий варіант Проєкту нової Державної стра-
тегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки на
сайті Міністерства і Уряду за результатами його
розробки з 1 квітня 2019 року [21].
У зв’язку з цим оцінку науково-адміністратив-
ного забезпечення стабільного планомірностійкого
людського розвитку доречно здійснити як за резуль-
татами аналізу конструктивних ідей публікації
В.Ф. Столярова «Науково-методичне забезпечення
стратегічного планування та державного регулю-
вання регіонального людського розвитку в Україні»
в журналі «Вісник економічної науки України»
(ВЕНУ, 2019, №2, с. 223-237) на виступ Е. Макрона,
так і дискусійних статей надрукованих та підготов-
лених для публікації в журналі «Економічний вісник
Донбасу» (ЕВД):
Столяров В.Ф. Шинкарюк О.В. «Соціально-
адекватний менеджмент регіонального людського
розвитку в Українському Донбасі та на Поділлі (ви-
клики, наміри та реалії виміру: 2003-2013, 2017-
2027) [4, 5]:
Частина перша «Метрологія людського розви-
тку та проблеми менеджменту в регіоні» (ЕВД,
2019, №2, с. 229-256);
В. К. Черняк
203
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
Частина друга «Парадигма людяності, гармонії
та місії регіону» (ЕВД, 2019, №3, с. 241-281)»;
Шинкарюк О.В. «Науково-методичні засади
державного регулювання стійкого людиноцентрич-
ного розвитку регіонів (ЕВД, 2020, №1)»;
Столяров В.Ф. «Композиційний моніторинг
регіонального людського розвитку» (ЕВД, 2020,
№1).
Столяров В.Ф., Шинкарюк О.В. «Провідні
складові механізму державного управління "Жит-
тям по-новому" (в умовах децентралізації влади)»
(ВЕНУ, 2014, №2, с. 131-140) [22];
Столяров В.Ф., Шинкарюк О.В. «Науково-
освітянське забезпечення механізму державного уп-
равління "Життям по-новому" (в умовах децентралі-
зації влади)» (ВЕНУ, 2014, №3, с. 113-126) [23].
Крім того суттєвий вклад у формування на-
уково-адміністративного забезпечення державного
регулювання стабільним та стійким людським роз-
витком у регіонах відбувся у розробці цими дослід-
никами «Організаційно-методичного забезпечення
узгодженого стратегічного управління соціально-
економічним розвитком регіонів та держави» у
складі «Наукових засад стратегічного управління
соціально-економічним розвитком України» колек-
тивної монографії Бердянського університету ме-
неджменту і бізнесу у 2020 році [10]. Тому доціль-
ним стане розгляд обґрунтованих ідей, рекоменда-
цій і пропозицій авторів вказаних розділів моногра-
фії.
Постановка в журналах «Економічний віс-
ник Донбасу» та «Вісник економічної науки в Ук-
раїні» проблем науково-методичного забезпе-
чення стабільного планомірностійкого людсько-
го розвитку з визначенням дослідниками робо-
чих гіпотез їх розв'язання. Мета оцінки забезпе-
чення.
Гносеологічний аналіз перелічених статей до-
слідників, а також колективної монографії дозволив
систематизувати ідеї і гіпотези, рекомендації і про-
позиції розв'язання наступних проблемних питань
становлення державного регулювання планомірно-
стійкого регіонального людського розвитку в Укра-
їні.
У теоретичному аспекті розроблення Дер-
жавної і Регіональних стратегій розвитку:
– використання положень теорії регіонального
відтворення з чіткою класифікацією територіальних
відтворюваних процесів та їх розмежування з інди-
відуальними, галузевими та загальнонаціональними
відтворювальними процесами;
– обґрунтування меж бюджетного федералізму
унітарної України в узгодженій взаємодії з бюджет-
ним централізмом завдяки використанню гармоній-
них пропорцій "Золотого перетину", у співвідно-
шеннях між державним і місцевими бюджетами Зве-
деного бюджету України;
– впровадження ідей та принципів соціальної
гармонії, соціальної відповідальності і соціального
діалогу в національній економіці як соціальній сис-
темі при визначенні зв'язків і взаємодії місцевих
бюджетів з державним у Зведеному бюджеті Укра-
їни.
У методологічному аспекті формування за-
гальнонаціональних і регіональних державних
рішень:
– визначення порядку розроблення і ознак виді-
лення підпрограм Національної і Регіональних про-
грам людського розвитку з внесенням необхідних
змін і доповнень до Бюджетного кодексу України;
– розробка «Дерева стратегічних цілей, страте-
гічних пріоритетів та стратегічних індикаторів люд-
ського розвитку» («Дерева цілей розвитку») від Ор-
ганів місцевого самоврядування, районних і облас-
них рад до загальнонаціональних центральних орга-
нів законодавчої і виконавчої влади;
– розробка «Матриці узгодження цілей і пріо-
ритетів людського розвитку» з національними
завданнями Цілей Розвитку Тисячоліття (2003-2015)
і Цілей Сталого Розвитку на період до 2030 року з
показниками-індикаторами Індексу людського роз-
витку на національному рівні та Індексу регіональ-
ного людського розвитку на рівні адміністративних
областей України.
У методичному аспекті практичної реаліза-
ції механізму державного регулювання соціа-
льно-економічним розвитком регіонів та дер-
жави в цілому на основі використання систем
Прогнозування-Програмування-Бюджетування
(ППБ) та Соціально адекватного менеджменту
(САМ) на всіх рівнях адміністративно-територіа-
льного устрою України:
– обґрунтування складових Планового Кодексу
України (на перших етапах Планового регламенту
діяльності парламентської-президентської респуб-
ліки), який визначає зміст і строки Послань Прези-
дента України до Верховної Ради України; щоріч-
них Планів діяльності Кабінету Міністрів України
на 3-5 років за участі НАН України; щорічних та на
3-5 років Планів роботи Верховної Ради України за
участі Інституту законодавства; Державних і Регіо-
нальних стратегій соціально-економічного і регіо-
нального розвитку на 5-7 та 10 років; перспективних
(на 10 років) та середньострокових (на 5 років)
Прогнозів, Планів та Цільових програм розвитку;
Середньострокових бюджетів на 5 років та бюджет-
них резолюцій на 3 роки кожного регіону та держави
в цілому;
– освоєння інформаційно-програмного забезпе-
чення планово-прогнозних розрахунків 33 показни-
ків Індексу регіонального людського розвитку згід-
но з Методикою його виміру 2012 року (у тому числі
22 показників – стимуляторів розвитку та 11 показ-
ників – дестимуляторів розвитку);
– виявлення показників з позитивною та нега-
тивною прогнозною динамікою для визначення
стратегічних цілей і стратегічних пріоритетів люд-
ського розвитку в регіонах;
В. К. Черняк
204
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
– проєктування рівня і динаміки показників
людського розвитку в регіонах згідно соціальних
стандартів і нормативів з визначенням їх як страте-
гічних індикаторів планування і моніторингу соціа-
льно-економічного і регіонального розвитку.
В.Ф. Столяров та О.В. Шинкарюк систематизу-
вали етапи становлення науково-адміністративного
забезпечення виміру та державного регулювання ре-
гіонального людського розвитку, які відбувалися в
Україні наступним чином:
По-перше – розробленням і впровадженням на-
ціональних Методик виміру людського розвитку в
регіонах України у 2001 році (9 аспектів, 92 показ-
ника) та 2012 році (6 аспектів, 33 показники, у тому
числі 22 – стимулятори людського розвитку та 11 –
дестимуляторів людського розвитку).
По-друге – накопиченням статистичної бази
для аналізу та планово-прогнозних розрахунків за
Методикою виміру 2001 року (1999-2011 роки) та за
Методикою 2012 року (2004-2017 роки) за 27 адмі-
ністративно-територіальними одиницями держав-
ного устрою України: 24 адміністративні області,
АР Крим, мм. Київ і Севастополь.
По-третє – визначенням у системі Прогнозів,
Планів і Бюджетів Національної і Регіональних про-
грам людського розвитку, підпрограмами яких до-
слідниками були визначені та обрані три аспекти на
національному рівні (охорона здоров’я; рівень осві-
ти; рівень життя) та шість аспектів на регіональному
рівні (відтворення населення; соціальне становище;
комфортне життя; добробут; гідна праця і освіта).
По-четверте – внесенням відповідних змін до
Бюджетного кодексу України, достатніх для роз-
робки Національної і Регіональних програм люд-
ського розвитку.
По-п’яте – визначенням системи узгодження
показників ІРЛР з національними завданнями й ін-
дикаторами Цілей Розвитку Тисячоліття (2003-
2015 роки) та Цілей Сталого Розвитку (2016-
2030 роки).
Стратегія сталого розвитку «Україна 2020», ме-
тою якої було визначено впровадження в Україні єв-
ропейських стандартів життя та вихід України на
провідні позиції у світі, продовжила виконання
Стратегії економічного і соціального розвитку Ук-
раїни на 2004-2015 роки «Шляхом європейської ін-
теграції» (відповідно до розпоряджень Президента
України від 21.12.2001 року №372 та від 08.11.2002
року №385).
Виходячи з систематизованих концептуальних
ідей і гіпотез, обґрунтованих рекомендацій і пропо-
зицій дослідників В.Ф. Столярова та О.В. Шинка-
рюк, метою експертної оцінки статті визначено їх
порівняльний аналіз з положеннями та вказівками
українського чиновництва, які містяться в проєкті
Державної стратегії регіонального розвитку на пе-
ріод до 2027 року. Отримані результати доцільно ви-
знати вкладом прикладної економічної науки в дер-
жавотворенні України.
Дослідниками були надані наступні рекоменда-
ції і пропозиції щодо формування Мінрегіоном Ук-
раїни остаточного варіанту Державної стратегії ре-
гіонального розвитку до 2027 року., яка повинна
бути завершена, схвалена і прийнята Урядом у
червні (або у листопаді) 2020 року з використанням
наступних аналітичних результатів [3, с. 234].
1. Виконання аналогічних Стратегій і Планів
заходів з їх реалізації на періоди до 2015 та до
2020-х років, насамперед щодо розвитку людського
капіталу в регіонах України (у тому числі з оцінкою
рівнів та динаміки ІРЛР за складовими Методики
виміру 2012 року на статистичній базі 2004–
2018 років).
2.Практики укладання і реалізації Угод між Ка-
бінетом Міністрів України і Обласними радами
щодо регіонального розвитку (у тому числі в час-
тині впровадження системи показників узгодження
діяльності центральних і місцевих органів виконав-
чої влади та органів місцевого самоврядування
щодо пріоритетних напрямів розвитку регіонів).
3. Виконання адаптованих до регіонів націона-
льних завдань семи Цілей Розвитку Тисячоліття, які
діяли в Україні з 2003 до 2015 рік з визначенням для
деяких з них заходів щодо їх досягнення у 2021–
2023 роках.
4.Виконання нормативно-правових актів і здій-
снення практичних дій у взаємовідносинах органів
регіональної і загальнонаціональної влади у 2000–
2018 роках (у 2000–2013 роках на непідконтрольних
частинах областей Українського Донбасу) у вико-
нанні наступних Законів України:
– стаття 66 «Збалансування місцевих бюдже-
тів» Закону України «Про місцеве самоврядування в
Україні» від 21.05.1997 року № 280/97ВР;
– стаття 17 «Повноваження в галузі соціально-
економічного розвитку» Закону України «Про міс-
цеві державні адміністрації» від 09.04.1999 року
№ 586;
– стаття 20 «Основні засади фінансового забез-
печення надання державних соціальних гарантій»
Закону України «Про державні соціальні стандарти
та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року
№ 2017ІІІ.
5. Стан виконання Угоди про асоціацію Укра-
їни з країнами-членами Європейського Союзу в ча-
стині наукового обґрунтування нової регіональної
карти нашої держави відповідно до усталених на єв-
ропейській території економіко-статистичних поло-
жень NUTS–системи.
6. Стан виконання 25 стратегічних індикаторів
Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020» та
Цілі 2 «Ефективне врядування» і Цілі 3 «Розвиток
людського капіталу» Середньострокового плану
пріоритетних дій Уряду на період до 2020 року (за-
тверджено розпорядженням Уряду від 03.04.2017
року №275).
7. Практику створення Об’єднаних територіа-
льних громад (ОТГ) на базі національно визначених
В. К. Черняк
205
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
«точок економічного зростання» та розробки ними
або для них Стратегічних планів розвитку з ураху-
ванням майбутнього впровадження загальнонаціо-
нальних і регіональних системоутворюючих інвес-
тиційно-інноваційних проєктів на період до 2027
року.
8. Практику використання ОТГ переданих з
державної та комунальної власності земельних ресу-
рсів для оренди, продажу, безоплатного виділення
та застави при отриманні грошових коштів на виро-
бничий та людський розвиток.
9. Обґрунтування повноваження (права і відпо-
відальність), структури і функції обласних і район-
них державних адміністрацій в умовах дії ОТГ при
визнанні ІРЛР в якості критерія ефективності їх дія-
льності на противагу використання для цього Інде-
ксу конкурентоспроможності регіону.
10. Стан виконання заходів щодо повноцінного
відновлення життєдіяльності населення як підконт-
рольної, так і не підконтрольної органам загально-
національної влади частин Українського Донбасу.
11. Стан виконання Державної цільової про-
грами відновлення та розбудови миру в східних ре-
гіонах України.
12. Прогнозні розрахунки ІРЛР по усіх регіонах
(по 24-х адміністративних областях України) на пе-
ріод до 2027 року у складі 33-х показників Мето-
дики вимірювання людського розвитку 2012 року з
визначенням пріоритетних цілей і стратегічних ін-
дикаторів, їх рівня і динаміки.
13. Адаптовані до регіонів національних за-
вдань Цілі Сталого Розвитку (ЦСР) на період до
2027 року з встановленням їх прогнозної узгоджено-
сті з показниками ІРЛР (при необхідності – з їх роз-
ширення).
Дискусійні питання оцінки науково-адмініс-
тративного забезпечення стратегічного плану-
вання та державного регулювання регіонального
людського розвитку.
Перше дискусійне питання – це визначення
підстав застосування і початку стратегічного пла-
нування людського розвитку.
В.Ф. Столяров та О.В. Шинкарюк, розкрива-
ючи у 2014 році провідні складові та сутність і зміст
науково-освітянського забезпечення механізму дер-
жавного управління «Життям по-новому» в умовах
децентралізації влади, вважали що Інститути Відді-
лення економіки НАН України спроможні розроб-
ляти проєкти Державних комплексних програм ре-
формування національної економіки. Після роз-
гляду Радою національної безпеки і оборони (за ре-
зультатами наукової експертизи фахівцями Інсти-
туту стратегічних досліджень та Інституту законо-
давства Верховної Ради України), а також публіч-
ного обговорення (у тому числі за участі іноземних
експертів) ці програми приймались би для вико-
нання на спільному засіданні Верховної Ради Укра-
їни, Кабінету Міністрів України та Президента Ук-
раїни (за участі Бюро Відділення економіки НАНУ))
[22; 23].
При змінах складу Уряду, Верховної Ради Ук-
раїни та Президента України має зберігатися страте-
гічний курс реформування національної економіки,
без застосування принципово нових кардинальних
реформ шокової терапії, а також зберігатися орга-
нічні складові організаційного механізму його на-
уково-методичного забезпечення (на той час це був
Комітет з економічних реформ при Президентові
України).
Національна та Регіональні програми людсь-
кого розвитку були б провідними ланками Держав-
них програм і Планів соціально-економічного роз-
витку України та її регіонів, а їх підпрограми з ком-
плексом відповідних заходів у сфері освіти, охорони
здоров’я, пенсійного і соціального забезпечення
тощо – об’єктами реформування. При цьому ре-
форми у сфері освіти і охорони здоров’я повинні
були б здійснюватись за критеріями підвищення Ін-
дексів національного і регіонального людського
розвитку, а не з позиції мінімізації видатків з Дер-
жавного і місцевих бюджетів на їх функціонування.
На противагу викладеним автори і фахівці Все-
українського проєкту «Наше Спільне Майбутнє»
вважали, що влада не стане справжнім провідником
суспільства до кращого життя, якщо вона збереже
монополію на формування концептуальної паради-
гми суспільного розвитку. Має існувати справжня
боротьба між різними концепціями і лише та з них,
яка зуміє завоювати більшу підтримку громадсько-
сті, отримає право на її втілення [1; 9].
Президентські і Парламентські вибори повинні
стати змаганнями, в яких боротьба за голоси вибор-
ців буде відбуватися не між особами та угрупуван-
нями, а між економічними і соціальними концепці-
ями, програмами.
Та політична сила, яка висуне найкращу про-
граму соціально-економічного розвитку, повинна
отримати перемогу, сформувати Уряд і втілювати
свою програму в життя.
Досі практика формування Уряду зводилася до
того, що народні депутати затведжували на посаду
прем'єра конкретну особу подану Президентом.
Жодного разу претендент на вищу посаду у вико-
навчій владі не представляв на розгляд Парламенту
цілісної соціально-економічної програми, якою зби-
рається керуватися у своїй діяльності.
В основі концепції правової держави і грома-
дянського суспільства, яке ми прагнимо збудувати,
лежить принцип свободи вибору народом свого со-
ціального і політичного устрою.
Однак внутрішня і зовнішня політика Україн-
ської держави багато в чому є відображенням до-
мовленостей бізнес-еліт і наслідком лобіських зу-
силь найвпливовіших фінансово-промислових груп.
У випадку посилення якої-небудь бізнес-групи або
приходу до влади контр-еліт пріоритети державної
політики змінюються.
В. К. Черняк
206
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
Зазначеними вище чинниками зумовлені пер-
манентні проблеми в соціально-економічному роз-
витку країни.
На початку 2017 року В.Ф. Столяров та
О.В. Шинкарюк наголошували, що на чергових ви-
борах Президента України в травні 2019 року в пе-
редвиборчій Програмі діючого Президента Петра
Порошенка (який на їх думку мав би балатуватися
і на другий строк) та передвиборчих програмах ін-
ших претендентів на цей пост мають міститися об-
ґрунтовані ними разом з соратниками Соціальні Ба-
чення досягнення нашою державою Цілей Сталого
Розвитку на період до 2030 року, які стануть центра-
льними ланками Національного плану дій на 10 ро-
ків.
У свою чергу Програма діяльності Кабінету Мі-
ністрів України повинна розкривати механізми за-
безпечення макроекономічної стабільності та розви-
ток національного господарства, основні напрями
і заходи дотримання екологічного балансу з приро-
дою, досягнення соціальної згуртованості україн-
ського народу, підвищення рівня і якості його життя
[7; 8].
Вочевидь, що передвиборчі програми претен-
дентів на пост Глави Держави та Програми діяльно-
сті претендентів на посаду Глави Уряду повинні ба-
зуватися на Науково-аналітичних доповідях «Адап-
тація і локалізація Цілей Сталого Розвитку на період
до 2030 року» усіх адміністративно-територіальних
утворень України.
Механізм державного регулювання регіональ-
ного людського розвитку, побудований на основі
системи Прогнозування-Програмування-Бюджету-
вання (ППБ), передбачає, щоб ці доповіді готува-
лися місцевими державними адміністраціями разом
з органами місцевого самоврядування за участі ре-
гіональних наукових установ та закладів вищої
освіти, представників бізнесу та фахівців і експертів
від організованої громадськості.
Друге дискусійне питання – це порядок побу-
дови «Дерева цілей розвитку» від громад і районів
до областей та від регіонів до держави в цілому.
Дослідники В.Ф. Столяров і О.В. Шинкарюк на
початку 2017 року вважали, що побудову «Дерева
цілей розвитку» необхідно здійснювати як матрицю
ієрархії відповідних завдань і замовлень та страте-
гічних індикаторів Національного плану дій зі ста-
лого розвитку на 10 років. На цих підставах повинна
розроблятися і нова Державна стратегія регіональ-
ного розвитку України та Регіональні стратегії роз-
витку адміністративних областей на періоди до 2027
та до 2030 років.
Недопущення відцентровості цілей Регіональ-
них стратегій, які будуть визначені органами місце-
вого самоврядування та місцевими державними ад-
міністраціями, від стратегічних цілей розвитку Ук-
раїни в цілому, а навпаки, забезпечення їх доцентро-
вості, як основи збереження територіальної єдності
і цілісності України, стає головною задачею діяль-
ності обласних та районних державних адміністра-
цій, Ради з національної безпеки і оборони України
(РНБО), Верховної Ради України, Кабінету Мініст-
рів України, Адміністрації Президента України у
адаптації та реалізації Цілей Сталого Розвитку на
період до 2030 року на рівні адміністративних обла-
стей [7; 8].
Обґрунтованість та узгодженість стратегічних
цілей розвитку України в цілому як парламентсько-
президентської республіки з довго-, середньо- та ко-
роткостроковими цілями розвитку регіонів повинно
стати базою підготовки Передвиборчої Програми
і наступних Послань Президента України до Вер-
ховної Ради України, Програм діяльності Кабінету
Міністрів України, Програм збалансованого еко-со-
ціально-економічного розвитку держави і регіонів,
Державного та місцевих бюджетів [7; 8].
Тобто наявна необхідність розробки і прий-
няття Планового Кодексу України, в якому були б
регламентовані у часі стратегічні і тактичні дер-
жавні рішення та відповідальні виконавці – заклади
науки і освіти та органи законодавчої і виконавчої
влади згідно адміністративно-територіального уст-
рою держави. Якщо ж це буде тільки адміністра-
тивне забезпечення стратегічного планування без
досягнення соціального консенсусу, то можливе по-
рушення соціальної рівноваги в суспільстві та ви-
никнення соціальної напруженості та соціальних
конфліктів аж до революційних вибухів.
В.Ф. Столяров та О.В. Шинкарюк сформували
матриці завдань і індикаторів Цілей Розвитку Тися-
чоліття до 2015 року по Україні, Хмельницькій
і Чернівецькій областях. Отримані результати були
використані при уточнені Регіональної стратегії
Хмельницької області на період до 2020 року та при
обґрунтуванні Плану заходів на 2018-2020 роки з її
реалізації [7; 8].
Теж саме вони рекомендують здійснювати по
усім адміністративним областям України при роз-
робці Регіональних стратегій розвитку на період до
2027 року та Планів заходів на 2021-2023 роки з їх
реалізації.
Чернівецька ОДА та Облрада, адаптувавши
7 національних ЦРТ у 2009-2010 роках до рівня об-
ласті, забезпечили стабільність 2 місця в рейтинго-
вій оцінці ІРЛР за Методикою 2012 року адміністра-
тивних областей України у 2010-2011, 2013-2016 ро-
ках та 1 місце у 2009 та у 2017 роках.
На жаль, в Українському Донбасі такого не
відбулося. Завдання пілотних проєктів «Луганщина-
ЦРТ» та «Донеччина-ЦРТ» не були передбачені ні в
Програмах і Бюджетах соціально-економічного роз-
витку Луганської й Донецької областей, ні в загаль-
нонаціональному плані та державному бюджеті на
2006-2010 роки.
Саме завдячуючи реалізації пілотного проєкту
«Львівщина-ЦРТ», в уточненій у 2014-2015 роках
Регіональній стратегії розвитку області на період
2020 року та у Плані заходів з її реалізації на 2016-
В. К. Черняк
207
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
2018 роки з’явилась Програма 2 «Якість життя», яка
включала 18 стратегічних індикаторів стійкого люд-
ського розвитку. Крім того, на виконання Закону
України «Про стимулювання розвитку регіонів» від
8 вересня 2005 року (набрав чинності з 1 січня
2006 року) Львівська ОДА і Облрада уклали Угоду
з Кабінетом Міністрів України щодо виконання
Плану заходів відповідно до державних пріоритетів
розвитку області.
Третє дискусійне питання – дотримання дис-
ципліни своєчасної підготовки, прийняття, дове-
дення до виконавців та контроль виконання відпо-
відних державних рішень.
Відомо, що подіям Другого Майдану в м. Києві
(листопад 2013 року – лютий 2014 року) передувало
виконання Програми економічних реформ України
на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурен-
тоспроможна економіка, ефективна держава», яка
була розроблена і затверджена Комітетом з еконо-
мічних реформ при Президентові України 2 червня
2010 року.
Одночасно в Україні у два етапи реалізовува-
лась Державна стратегія регіонального розвитку на
період до 2015 року (затверджена постановою
Уряду від 21.07.2006 року №1001): 2006-2008 роки –
перший етап та 2009-2015роки – другий етап з вне-
сеними змінами 16.05.2007 року та 16.11.2011 року.
Другий етап реалізації Стратегії повинен був стати
підготовчим до розроблення наступної Стратегії.
На щорічних зборах Відділення економіки
НАН України в травні 2013 року з’ясувалось, що
нова «Державна програма активізації розвитку еко-
номіки України на 2013-2014 рр.» (затверджена по-
становою Уряду від 23.02.2013 року №187) за окре-
мими напрямами та заходами не повною мірою
пройшла експертизу провідних фахівців і науковців
Відділення, не кажучи вже за їх участь в її розробці.
Державною стратегією регіонального розвитку
на період до 2015 року стратегічними індикаторами
моніторингу забезпечення розвитку людських ре-
сурсів України були визнані показники Індексу
людського розвитку, рівня освідченості населення,
середньомісячного рівня доходів у розрахунку на
одну особу, кількість зареєстрованих злочинів (пра-
вопорушень), у тому числі серед підлітків.
Серед очікуваних результатів реалізації Стра-
тегії – підвищення рівня життя населення, подо-
лання бідності та безробіття, формування серед-
нього класу.
Наступна Державна стратегія регіонального на
період до 2020 року повинна була представлена
Уряду на розгляд і затвердження у червні – липні
або у середині листопада 2015 року (за 45 днів до
початку строку її реалізації за досвідом планової
економіки). Але Стратегія була затверджена поста-
новою Уряду від 06.08.2014 року №385 на десять мі-
сяців раніше та ще й без аналізу виконання заходів
наведених Державних програм на 2010-2014 роки та
на 2013-2014 роки.
Необхідність прискореної підготовки Нової
стратегії була викликана результатами позачергових
виборів п’ятого Президента України Петра Поро-
шенка та формуванням нових складів Верховної
Ради та Уряду України. Але в загальній частині
стратегії це представлено як завершення строку ре-
алізації попередньої Стратегії регіонального роз-
витку на період до 2015 року, хоча до завершення
було ще 17 місяців.
Дослідники констатували, що стратегічні інди-
катори для регіонів були визначені не одночасно з
затвердженою Стратегією регіонального розвитку
на період до 2020 року (постанова Уряду від
06.08.2014 року №385), а через 14 місяців (поста-
нова Уряду від 07.10.2015 року №821). Більше того,
менша частина стратегічних індикаторів доведена
була регіоном у жовтні 2015 року на 2015-й (тобто
після 9 місяців його реалізації) та на 2016 роки при
їх прогнозуванні на 01.01.2017 року (тобто фактич-
но на один 2016 рік).
Більша частина стратегічних індикаторів Дер-
жавної стратегії регіонального розвитку України з
2014 до 2020 рік (по роках) за трьома цілями (1. Під-
вищення рівня конкурентоспроможності регіонів.
2. Територіальна соціально-економічна інтеграція
і просторовий розвиток. 3. Ефективне державне уп-
равління у сфері регіонального розвитку) були ви-
значені і затверджені вже аж у грудні 2017 року (по-
становою Уряду від 20.12.2017 року №1089). Тобто
наприкінці третього року із планових шести років її
реалізації.
Дослідники В.Ф. Столяров та О.В. Шинкарюк
пропонують визначити таку вимогу інституційного
забезпечення регіонального розвитку як «Дотри-
мання дисципліни» в межах Планового Кодексу Ук-
раїни. Це б завадило прийняттю таким, що втратив
чинність «Порядок розроблення, моніторингу та
оцінки результатів реалізації Державної стратегії ре-
гіонального розвитку» від 16.11.2011 року №1189
(пункт 2), що було здійснено постановою Уряду від
06.08.2014 року № 385 (за підписом А. Яценюка).
Згідно з цим Порядком новий Уряд мав би про-
довжувати здійснювати контроль виконання заходів
другого етапу реалізації Стратегії 2015, зокрема сто-
совно укладання Угод з Облрадами щодо пріорите-
тів регіонального розвитку. Це також було передба-
чено використанням принципу «Історичної спадко-
ємності», як одного з дев’яти принципів державної
регіональної політики на період до 2020 року, що пе-
редбачає врахування та збереження позитивного
досвіду розвитку регіонів.
Несвоєчасність визначення і доведення ре-
гіоном усіх стратегічних індикаторів Державної
стратегії регіонального розвитку України на період
до 2020 року не сприяла ОДА та Облрадам у визна-
чений шестимісячний термін (з серпня 2014 по лю-
тий 2015 року), по-перше, привести діючі Регіона-
льні стратегії у відповідність з новою Державною
В. К. Черняк
208
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
стратегією і, по-друге, своєчасно розробити План за-
ходів на 2015-2017 роки з їх реалізацією (перший
етап). Тільки 7 із 23 регіональних органів влади ви-
конали ці вказівки постанови Уряду від 06.08.2014
року №385 (крім Луганської та Донецької областей,
АР Крим та м. Севастополь, які входили до 27 адмі-
ністративно-територіальних одиниць державного
Устрою України до подій листопада 2013 – лютого
2014 років).
Стратегічні індикатори регіонального розвитку
на період до 2020 року мали бути затвердженими
і доведеними до регіональних органів влади у ве-
ресні року, що передує плановим періодам в 3 роки
(перший етап реалізації Стратегії) та 4 роки (дру-
гий етап реалізації Стратегії). Але План заходів на
2018-2020 роки з реалізації Державної стратегії
(другий етап) був затверджений постановою Уряду
від 12.09.2018 року №733, а згідно з нормативними
вимогами 2011 року попереднього Уряду (поста-
нова Уряду від 16.11.2011 року №1189) це мало від-
бутися у липні 2017 року, а згідно вимог ново-
го Уряду (постанова Уряду від 11.11.2015 року
№932) – у вересні 2017 року.
Соціально адекватний менеджмент «Дотри-
мання дисципліни» в межах Планового Кодексу Ук-
раїни повинен здійснювати Секретаріат Кабінету
Міністрів України в координації з Комітетом еконо-
мічних реформ (або Національною радою) при Пре-
зидентові України.
Дослідники ще у 2014 році вважали, що Плано-
вий Кодекс України повинен визначити узгодже-
ність переліку системи показників-індикаторів ці-
льових орієнтирів соціально-економічної, еколого-
регіональної й інноватиційно-інвестиційної полі-
тики зі змістом показників-індикаторів, стандартів
і нормативів Стратегій, реалізуючих ці види Полі-
тик.
Цілеспрямовані Політики та Стратегії повинні
розробляти Інститути Відділення економіки НАН
України, а Плани заходів з їх реалізації – міністер-
ства і відомства, виходячи зі своїх місій.
В.Ф. Столяров і О.В. Шинкарюк пропону-
ють ввести кримінальну відповідальність керів-
ного складу органів загальнонаціональної і ре-
гіональної влади, органів місцевого самовряду-
вання і об’єднаних територіальних громад за по-
рушення Планового Кодексу України та за не-
своєчасне впровадження обґрунтованих реко-
мендацій і пропозицій вітчизняної гуманітарної
і економічної науки як фундаментальної, так
і прикладного характеру.
Четверте дискусійне питання – це кадрове за-
безпечення органів загальнонаціональної, регіональ-
ної і місцевої влади, його випереджаюча перепідго-
товка наміченим реформам з впровадженням нових
державних рішень.
Розробники Державної стратегії регіонального
розвитку України на період до 2020 року як і роз-
робники Державної стратегії до 2015 року не визна-
чили національні завдання регіонам щодо впрова-
дження 7 Цілей Розвитку Тисячоліття на 2000-
2015 роки, до виконання яких наша держава приєд-
налась у 2003 році (табл. 2).
Таблиця 2
Цілі Розвитку Тисячоліття, адаптовані для України (2000 – 2015 роки)*
Цілі Назва
Кількість
завдань
Кількість
індикаторів
1 Подолання бідності 3 5
2 Забезпечення якісної освіти впродовж життя 2 6
3 Забезпечення гендерної рівності 2 4
4 Зменшення дитячої смертності 1 2
5 Поліпшення здоров’я матерів 1 2
6 Обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та тубер-
кульозу і започаткування тенденції до скорочення їх
масштабів 2 6
7 Сталий розвиток довкілля 4 8
Всього: 15 33
* Складено за матеріалами [24].
У 2005-2006 роках Інститутами Відділення еко-
номіки НАН України разом з Урядом були розроб-
лені пілотні проєкти «Луганщина-ЦРТ», «Донеч-
чина-ЦРТ», «Львівщина-ЦРТ», а у 2010 році – «АР
Крим-ЦРТ» і «Буковина-ЦРТ», з яких реалізова-
ними виявились тільки проєкти у Чернівецькій та
Львівській областях, що засвідчило високий рівень
планово-аналітичної і фінансово-економічної ро-
боти в їх ОДА.
Професор В.Ф. Столяров у своїх статтях наго-
лошує, що стимулювання впровадження людино-
центричного підходу до планування соціально-еко-
номічного розвитку регіонів та держави надасть
можливості використання рівня та динаміки ІРЛР
і для оцінки результативності та ефективності діяль-
ності загальнонаціональних і регіональних органів
влади.
В. К. Черняк
209
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
Керівництво і відповідальні працівники пла-
ново-фінансових підрозділів Облдержадміністра-
цій, Департаментів освіти, охорони здоров’я, соціа-
льної допомоги і захисту населення областей (як
підрозділів центральних органів виконавчої влади),
Райдержадміністрацій і органів місцевого самовря-
дування перших десяти місць рейтингової оцінки
ІРЛР за останні три роки (а також ті області, по яким
значення ІРЛР вище середньо республіканського
значення) не підлягають замінам в трансформацій-
них умовах глобалізації та євроінтеграції, а також
при чергових змінах Президента та Урядів України.
Вони заслуговуватимуть на суспільне визнання у
становленні громадянського суспільства та на дер-
жавні нагороди.
У зв’язку з цим доцільним вважається, викори-
стання цього підходу при впровадженні європей-
ських стандартів належного урядування та європей-
ських принципів державного управління SIGMA.
У десяти міністерствах України здійснюється
експеримент за сценарієм Стратегії реформування
державного управління на період до 2021 року та
План заходів з її реалізації на 2019-2021 роки
(прийняті та затверджені розпорядженнями
Уряду від 24.06.2016 року №474 та від 18.12.2018
року №1102) шляхом створення окремих структур-
них підрозділів з питань реформування державної
служби в напрямі підвищення якості формування
державної політики та координації її реалізації.
Створюються відповідні Директорати, до скла-
ду яких на конкурсній основі залучаються «так звані
фахівці» на посади державних експертів з окладами
30,0-50,0 тис. грн. Це в 10 разів більше посадових
окладів доцентів і професорів у сфері освіти і науки
України, але, на жаль, не запрошуваних на посади
державних експертів, тому що вони більш компе-
тентні в реальних проблемах територіального пла-
нування і управління національної економіки.
П’яте, найбільш дискусійне питання – це ви-
значення метрології людського розвитку на загаль-
нодержавному та регіональному рівнях в Держав-
них стратегіях регіонального розвитку.
Дослідники В.Ф. Столяров та О.В. Шинкарюк,
розглянувши становлення та розвиток виміру люд-
ського розвитку на національному рівні та в регіо-
нах у 1999-2017 роках, дійшли головного висновку –
використання в останні роки політичного харак-
теру оцінки Індексу людського розвитку та Ін-
дексу регіонального людського розвитку Укра-
їни, а не як інструменту статистично-аналітич-
ного аналізу та планово-прогнозних розрахунків
на середньострокову перспективу.
У Державній стратегії регіонального розвитку
на період до 2020 року (за підписом А. Яценюка) ін-
декс людського розвитку України свідомо або по-
милково наведений за даними ПРООН зі значенням
у світовому рейтингу 2012 року, але як досягнутий
у 2013 році – році Другого Майдану. Замість фак-
тично досягнутого Україною 83 місця у 2013 році в
Стратегії вказано 78 місце, що було у 2012 році.
Тобто у рік Революції Гідності Україна погіршила
свій результат на п'ять позицій по відношенню до
попереднього року, зате в Державній стратегії наго-
лошено, що Україна покращила свій результат з
1990 року на 4%.
Рейтингові оцінки місць адміністративних об-
ластей у 2011-2012 роках за Індексом регіонального
людського розвитку, які також наведені у Держав-
ній стратегії регіонального розвитку на період до
2020 року, засвідчили наступне. Тестове групування
регіонів на: регіони-лідери; регіони основної гру-
пи; регіони-аутсайдери здійснено за результатами
2011 року, але з використанням Методики виміру
ІРЛР 2012 року, коли її ще не існувало. Значення
ІРЛР адміністративних областей на рисунку, розмі-
щеному в Державній стратегії, наведені за 2012 рік.
В.Ф. Столяров і О.В. Шинкарюк вважають, що
такий «прийом» подачі статистичного матеріалу
стосовно ІРЛР областей здійснено для того, щоб не
визнавати промахи і помилки Урядів минулих років
щодо покращення людського розвитку в Україн-
ському Донбасі, а також поспішно прийнятих необ-
ґрунтованих рішень, щодо впровадження т.з. АТО
[4; 5].
Луганська і Донецька області, як і АР Крим та
м. Севастополь, взагалі виведені з рейтингових оці-
нок, отримавши у загальній частині Державної стра-
тегії на період до 2020 року дорікань «відносно ви-
сокого рівня середньої заробітної плати порівняно з
іншими областями» (зрозуміло, що для розробників
і авторів Стратегії характер і умови праці шахта-
рів та металургів тут недоречні, як і вклад регіону
у ВВП держави).
Здавалося б, що розробка Державної стратегії
регіонального розвитку на період до 2020 року за-
вершилась вже після початку громадянсько-військо-
вого конфлікту на Українському Донбасі, і тому
більш об’єктивніше оцінити передумови його ви-
никнення, в тому числі з використанням Методики
виміру ІРЛР 2001 року , яка діяла з 1999 по 2012 рік
включно для рейтингових оцінок.
Згідно цієї Методики Луганська і Донецька об-
ласті протягом 13 років статистичних спостережень
займали на єдиній шкалі рейтингової оцінки облас-
тей за ІРЛР останні місця з 27 адміністративно-тери-
торіальних одиниць – 26-е та 27-е місця, інколи че-
редуючись.
Можливо зміна Методики виміру ІРЛР, органі-
зація соціального конфлікту між загальнонаціональ-
ними та регіональними органами державної влади та
населення, несприйняття вітчизняних рекомендацій
і пропозицій щодо впровадження фінансових нор-
мативів та соціальних стандартів складових люд-
ського розвитку в межах бюджетного федералізму
унітарної України – це ланки та важелі Міжнарод-
ного геополітичного бізнесу під гаслами «Свободи
та демократії» , який вибрав Український Донбас в
якості довготривалого полігону.
В. К. Черняк
210
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
У проєкті Державної стратегії регіонального
розвитку на 2021-2027 роки наведена динаміка Ін-
дексу людського розвитку України за даними
ПРООН з 1990 року по базовим рокам: 1995, 2000,
2005, 2010, 2015 та за 2016 і 2017 роки. При цьому
тенденції ІЛР України розглянуті як «Виклик 3. По-
гіршення якості людського капіталу», що сприйма-
ється начебто «зовнішній вплив» на наше високо-
ефективне врядування.
Розглядаючи ІЛР України як підсумковий по-
казник для оцінки довгострокового прогресу в трьох
основних площинах людського розвитку (довготри-
вале та здорове життя; рівень знань та доступ до
навчання та знань; гідний рівень життя), розробники
проєкту Державної стратегії на період до 2027 року
вважають, що за 2017 рік Україна отримала таке зна-
чення ІРЛ та його динаміку проти 1990 року
(+6,5%), які перенесли її до країн високої категорії
людського розвитку – на 88 місце зі 189 країн та те-
риторій (хоча тільки перші 50-55 місць виділяються
для країн високої категорії людського розвитку).
В.Ф. Столяров та О.В. Шинкарюк нагадують,
що вперше ІЛР України був визначений ПРООН у
1993 році і наша держава посіла тоді 45 місце зі 174
країн і територій (країн з високим рівнем людського
розвитку було 55).
Методологічно некоректною є також оцінка
темпів зростання ІЛР, числове значення якого не
може перевищувати 1,0. Необхідно українським
урядовцям оцінювати можливий рівень ІЛР при збе-
реженні Україною 45 місця згідно світового рейти-
нгу 1993 року.
У публікаціях дослідників особливе непорозу-
міння викликали планові визначення Урядом
В. Гройсмана у 2017 році, в якому Україна займала
88 місце у світі по ІЛР, які передбачали входження
України за ІЛР у 2020 році до 50 кращих країн світу
[28]. Тобто за чотири роки (2017; 2018; 2019; 2020)
у нашій державі необхідно було б здолати відстань,
як мінімум у 38 місць світового рейтингу ПРООН
(88-50).
В.Ф. Столяров та О.В. Шинкарюк назвали усі ці
маніпуляції з ІЛР України цинічним популізмом,
підсиленим завдячуючи охлократії невіглаством,
що засвідчує безпорадність Урядів, очолюваних
А. Яценюком та В. Гройсманом. Дуже важко з ними
не погодитись.
Незважаючи на передбачення необхідності
здійснення прогнозних розрахунків ІРЛР на період
до 2020 року, завдяки розробці відповідного на-
уково-методичного забезпечення згідно постанови
Уряду від 07.10.2015 року №821 (п.13), в проєкті
Державної стратегії регіонального розвитку на
2021-2027 роки відсутні планово-прогнозні розра-
хунки ІРЛР по адміністративним областям України.
Напроти, розглядаючи проблеми моніторингу
та оцінки державної регіональної політики, розроб-
ники проєкту Державної стратегії на період до 2027
року в контексті виміру ІРЛР звертають увагу тільки
на постанову Уряду від 20.12.2017 року №1021,
якою був затверджений спрощений Порядок та Ме-
тодики проведення розрахунків ІКР та ІРЛР [27].
Методики виміру ІРЛР 2001 та 2012 років вза-
галі не згадуються, а розрахунки динаміки ІКР обла-
стей за період з 2013 року (по аналогії з розрахун-
ками Департаменту регіональної політики Мінре-
гіону України ІРЛР областей за 2013-2017 роки) пе-
ренесені окремим рішенням Уряду за статистич-
ними даними 2019 року [29].
У статті В.Ф. Столярова «Композиційний моні-
торинг регіонального людського розвитку», яка роз-
міщена в цьому номері журналу, здійснено деталь-
ний аналіз використання спрощеної трудомісткої
Методики при одночасному ускладненні Порядку
здійснення розрахунку ІРЛР.
Головний висновок статті полягає в тому, що
дослідник констатує про те, що спрощена Методика
виміру ІРЛР 2017 року не дозволяє здійснювати рей-
тингові оцінки місць областей на єдиній шкалі ви-
міру їх ІРЛР, а також здійснювати порівняння скла-
дових ІРЛР областей із середнім значенням складо-
вих і в цілому ІРЛР України та як можливого крите-
рію фінансового вирівнювання регіонального люд-
ського розвитку (а також можливого критерію роз-
поділу коштів з Державного фонду регіонального
розвитку) та критерію оцінки ефективності діяльно-
сті органів регіональної та місцевої влади.
Методика виміру ІРЛР 2017 року призвела до
тупикової ситуації в науково-адміністративному за-
безпеченні стабільного планомірностійкого люд-
ського розвитку в регіонах. Необхідно було б на до-
даток до наради в Мінрегіоні України від 13 квітня
2017 року провести нову нараду щодо обговорення
досвіду В.Ф. Столярова, О.В. Шинкарюк та Р.О. Ку-
лініча проведення планово-прогнозних розрахунків
ІРЛР на системі показників Методики виміру регіо-
нального людського розвитку 2012 року.
Саме цей досвід був реалізований у 2016-
2017 роках при розробці першої в Україні Регіона-
льної програми людського розвитку Хмельниччини
на 2016-2020 роки та пілотного проєкту Державного
регулювання регіонального людського розвитку в
адміністративній області (на прикладі Хмельниць-
кої області) [6-8].
Використання Методики прогнозування ІРЛР
за його виміром 2012 року на статистичній базі
2004-2018 років дозволить визначити стратегічні
цілі, стратегічні пріоритети та стратегічні індика-
тори для усіх регіонів України у Державній стратегії
регіонального розвитку на 2021-2027 роки.
Розроблені дослідниками інформаційно-мето-
дичні узгодження національних завдань ЦРТ та ЦСР
з системою показників складових ІРЛР представлені
у статті О.В. Шинкарюк «Науково-методичні засади
державного регулювання стійкого людиноцентрич-
ного розвитку регіонів», яка представлена до друку
в цьому номері журналу та в монографіях Бердянсь-
В. К. Черняк
211
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
кого університету менеджменту і бізнесу МОН Ук-
раїни (табл. 3 та 4):
Стратегічні пріоритети соціально-економіч-
ного розвитку України : колективна монографія / за
ред. Л.І. Антошкіної, В.Ф. Столярова, Г.І. Фролової.
Київ : Талком, 2020. 471с. [10].
Пріоритетні напрями соціально-економіч-
ного розвитку України: колективна монографія / за
ред. Л.І. Антошкіної, Н.В. Рунчевої, О.Л. Горячої.
Київ : Талком, 2020. 536 с. [30].
Інституалізації підлягає така система моніто-
рингу складових та рейтингових оцінок в цілому та
за складовими ІРЛР регіонів, яка забезпечить реалі-
зацію національних завдань ЦСР на періоди до 2027
та до 2030 років.
Таблиця 3
Система узгодженості національних завдань та індикаторів ЦСР
з показниками блок-аспектів виміру ІРЛР
Цілі
Кількість
завдань
Кількість
індикаторів
Блок-аспекти і показники ІРЛР
1 3 5 Блок 4. Добробут. 5 показників
2 2 4 Блок 4. Добробут. 1 показник
3 7 10 Блок 1. Відтворення населення. 8 показників
Блок 2. Соціальне становище. 4 показники
Блок 5.Гідна праця. 2 показники
4 3 5 Блок 6. Освіта. 3 показники
6 1 4 Блок 3. Комфортне життя. 1 показник
8 6 11 Блок 4. Добробут. 2 показники
Блок 5. Гідна праця. 4 показники
11 3 3 Блок 3. Комфортне життя. 2 показники
Блок 5. Гідна праця. 1 показник
Всього: 25 42 6 блок-аспектів, 33 показники
Таблиця 4
Система узгодженості національних завдань та індикаторів ЦРТ
з показниками блок-аспектів виміру ІРЛР
Цілі
Кількість
завдань
Кількість
індикаторів
Блок-аспекти і показники ІРЛР
1 3 5 Блок 4. Добробут. 5 показників
2 2 6 Блок 6. Освіта. 5 показників
3 2 4 Блок 5. Гідна праця. 6 показників
4 1 2 Блок 1. Відтворення населення. 5 показників
5 1 2 Блок 3. Комфортне життя. 5 показників
6 2 6 Блок 2. Соціальне становище. 6 показників
7 3 8 Блок 3. Комфортне життя. 1 показник
Всього: 14 33 6 блок-аспектів, 33 показники
У зв’язку з цим, необхідно розширити перелік
показників-індикаторів ІРЛР Методики 2012 відпо-
відно до потреб оцінки виконання національних
завдань ЦСР (факт/потреба): Ціль 1 – 2/3; Ціль 2 –
2/5; Ціль 3 – 3/3; Ціль 4 – 4/6; Ціль 5 – 5/11; Ціль 6 –
5/13; Ціль 8 – 2/4; Ціль 11 – 3/10.
В.Ф. Дослідники Столяров та О.В. Шинкарюк
вважають, що досягнення узгодженості і збалансо-
ваності національних завдань та індикаторів ЦРТ та
ЦСР з показниками-індикаторами ІРЛР стане пер-
шим результатом удосконалення діючої моделі рин-
кової економіки в напрямі підвищення її соціально-
сті і, як наслідок, укріплення державності.
Висновки. Детальний аналіз конструктивних
ідей, рекомендацій і пропозицій українських до-
слідників В.Ф. Столярова та О.В. Шинкарюк, пред-
ставлених у публікаціях Дискусійного клубу науко-
вих журналів, які видавали протягом 2014-2020 ро-
ків Інститут економіки промисловості НАН України
та Академія економічних наук України, дозволяє
констатувати наявність науково-адміністративного
забезпечення середньострокового планування та
державного регулювання регіонального людського
розвитку.
Український євроінтеграційний проєкт, вико-
ристовуючи розглянуте науково-адміністративне
забезпечення, спроможний продемонструвати краї-
нам-членам Європейського Союзу людиноцент-
ристський підхід своїх намірів. По-перше, стосовно
уточнення та удосконалення діючої в нашій державі
моделі ринкової економіки на основі розробки на
період до 2027 року Національної і Регіональних
програм людського розвитку та їх прогнозної зба-
лансованості з національними завданнями Цілей
Сталого Розвитку на період до 2030 року.
В. К. Черняк
212
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
По-друге, відновлення та розбудову миру в
східних регіонах України шляхом впровадження
Державного регулювання регіонального людського
розвитку в Луганській і Донецькій областях у межах
бюджетного федералізму нашої унітарної держави з
використанням гармонійних пропорцій «Золотого
перетину» у визначенні співвідношень місцевих
бюджетів з державним у Зведеному бюджеті Укра-
їни. Доцільним визнано підвищення фінансової ав-
тономії усіх адміністративних областей України на
основі фінансових нормативів бюджетування скла-
дових регіонального людського розвитку за соціаль-
ними стандартами.
Наукові ідеї, рекомендації і пропозиції обґрун-
товані В.Ф. Столяровим та О.В. Шинкарюк з вико-
ристанням системи національних цінностей та їх
моральних засад, яка призвана забезпечити різнома-
ніття індивідуальних особливостей населення кож-
ного регіону держави: духовності й освіченості, зви-
чаїв і традицій, культури й світогляду, мирного
менталітету й територіальної єдності, історичної
спадщини та етнічних цінностей.
Розвиток державності в Україні повинен відпо-
відати сучасним уявленням про напрями розвит-
ку людства, що були визначені ще в девізі
ЕКСПО2005: «Мудрість природи», який розкрива-
ють три органічні складові – «Матриця природи»,
«Мистецтво життя», «Розвиток екоспільнот».
«Матриця природи» – це розуміння механіз-
мів природи як складного взаємовідношення між
життям, інформацією та всесвітом.
«Мистецтво життя» – це розуміння механізмів
природи, яке знайдено в світових культурах, мис-
тецтві, соціальних нормах і технологічній етиці у
минулому й сьогоденні, що відкриває можливості
для майбутнього.
«Розвиток екоспільнот» – це створення но-
вого способу життя, в якому суспільство й Уряд пла-
нують й розвивають національне виробництво, спо-
живання, розвиток й охорону природи для під-
тримки саме такого способу життя, яке забезпечує
гармонію людини з природою.
Конституція України визначає нашу країну су-
веренною і незалежною, демократичною, соціаль-
ною, правовою державою (ст. 1). Людина, її життя
і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека
визнаються в Україні найвищою соціальною цінні-
стю (ст. 3).
Українськими вченими доведено, що цільо-
вими показниками соціально-економічного розвит-
ку регіонів, як і національного господарства в ці-
лому, є показники рівня, стандарту і якості життя
населення. Саме вони з найбільшою змістовною
адекватністю відображають соціальну спрямова-
ність всіх змін що проводяться в регіонах.
Рівень життя – це комплексний показник, що
характеризує досягнуте задоволення матеріальних
і духовних потреб людини і суспільства в цілому,
відображаючи в кінцевому результаті добробут на-
селення. При чому структура матеріальних і духов-
них потреб людини адекватна структурі людської
діяльності, початковим моментом і метою якої є їх
задоволення.
Стандарт життя – це соціально прийнятий
норматив рівня життя. У ряді держав існують офі-
ційні певні стандарти життя і, крім того, кожна соці-
альна група і спільність та навіть кожна людина має
свій власний суб’єктивний стандарт. Стандарт
життя також змінюється із часом, але ця зміна від-
бувається дискретно у міру якісної зміни соціально-
економічної системи.
Якість життя – це співвідношення рівня життя
та прийнятого стандарту. Цей критерій показує сту-
пінь задоволення потреб, а оскільки потреби вини-
кають тільки за наявності потенційних можливостей
(не можна бажати того, чого не знаєш), то якість
життя фактично відображає рівновагу соціально-
економічної системи і характеризує рівень соціаль-
ної напруги.
У 2019 році напередодні чергових виборів Пре-
зидента України один з претендентів на цей пост,
народний депутат України Юлія Володимирівна Ти-
мошенко, лідер фракції «Батьківщина» в Верховній
Раді України разом з соратниками наголосила, що
національна ідея, яка вважається своєчасною
для української нації – це створення таких по-
рядків та правил спільного життя, щоб кожен
зміг, не порушуючи законів всесвіту, повністю та
безперешкодно реалізувати свій потенціал у гар-
монії з Творцем і Природою, Людством і Суспіль-
ством. Українському народу випала планетарна
місія це зробити для себе, для світу та відкрити
шлях для інших [31].
В.Ф. Столяров та О.В. Шинкарюк вважають,
що досягти гармонії з Творцем і Природою, Люд-
ством і Суспільством український народ спромож-
ний шляхом цілеспрямованого впровадження ідей
бюджетного федералізму в унітарній державі, вико-
ристовуючи гармонійні пропорції «Золотого пере-
тину» у фіскально-бюджетних та фінансових взає-
мовідносинах центру і регіонів.
Масштаби фінансової автономізації Програм
людського розвитку обумовлюються повноважен-
нями (правами і відповідальністю), з одного боку,
центральних органів законодавчої і виконавчої
влади щодо організації та управління соціально-еко-
номічним розвитком держави в цілому та кожного
регіону окремо. З іншого боку, – повноваженнями
обласних державних адміністрацій та обласних рад
у впровадженні державної соціально-економічної
політики щодо досягнення єдиних для країни стан-
дартів життя на відповідних територіях шляхом ро-
зробки власних Регіональних стратегій розвитку та
Планів заходів з їх реалізації.
В. К. Черняк
213
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
Література
1. Ковальчук Т.Т., Черняк В.К., Шевчук В.Я.
Актуалітети політики розвитку. Київ: Знання, 2009.
326 с. 2. Речь Эммануэля Макрона 27 августа 2019
года. URL: https://jim-garrison.livejournal.com/12926
33.html/. 3. Столяров В. Ф. Науково-методичне забез-
печення стратегічного планування та державного регу-
лювання регіонального людського розвитку в Україні.
Вісник економічної науки України. 2019. № 2 (37). С.
223-237. https://doi.org/10.37405/1729-7206.2019.2(37).
223-237. 4. Столяров В.Ф., Шинкарюк О.В. Со-
ціально адекватний менеджмент регіонального людсь-
кого розвитку в Українському Донбасі та на Поділлі
(виклики, наміри та реалії виміру 2003-2013; 2017-
2027): частина 1 Метрологія людського розвитку та
проблеми менеджменту в регіоні. Економічний вісник
Донбасу. 2019. № 2 (56). С. 229-256. 5. Столяров В.Ф.,
Шинкарюк О.В. Соціально адекватний менеджмент
регіонального людського розвитку в Українському
Донбасі та на Поділлі (виклики, наміри та реалії виміру
2003-2013; 2017-2027): частина 2 Парадигма людя-
ності, гармонії та місії регіону. Економічний вісник
Донбасу. 2019. № 3 (57). С. 241-281. 6. Шинкарюк
О.В. Становлення передумов впровадження держав-
ного регулювання регіонального людського розвитку в
Україні (від цілей людського розвитку до завдань ста-
лого розвитку). Економіка і Держава. 2016. №8. С. 70-
78. 7. Корнійчук О.О., Столяров В.Ф., Шинкарюк
О.В. Формування механізму державного регулювання
стійкого людського розвитку Хмельницької об-
ласті(від ідеї до експерименту: Ч. 1 – стан і проблеми
державного регулювання). Економіка та держава.
2017. № 3 (березень). С. 4-15. 8. Корнійчук О.О., Сто-
ляров В.Ф., Шинкарюк О.В. Формування механізму
державного регулювання стійкого людського розвитку
Хмельницької області (від ідеї до експерименту: Ч. 2 –
перспективи державного регулювання по-новому).
Економіка та держава. 2017. № 4 (квітень). С. 4-15.
9. Шевчук В.Я., Черняк В.К., Ковальчук Т.Т., Педан
М.П., Панков О.І. та ін. Розвиток заради порятунку.
Київ: Геопринт, 2016. 227 с. 10. Стратегічні при-
орітети соціально-економічного розвитку України:
кол. моногр. / за ред. Столярова В.Ф., Фролової Г.І.
Київ: Талком, 2020. С. 89-131. 11. Про невідкладні за-
ходи щодо забезпечення економічного зростання, сти-
мулювання розвитку регіонів та запобігання корупції:
Указ Президента України від 20.09.2019 р. №713/2019.
URL: https: // zakon.rada.gov.ua/ laws/ show/ 713/2019.
12. Про Цілі сталого розвитку України на період до
2030 року: Указ Президента України від 30.09.2019 р.
№722/2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/
722/2019. 13. Цілі сталого розвитку «Україна — 2030».
Національна доповідь. Київ: Міністерство економіки
України, 2017. 174 с. 14. Цілі сталого розвитку 2016-
2030. URL: http://www.un.org.ua/ua/tsili-rozvytku-tysia
cholittia/tsili-staloho-rozvytku. 15. Про затвердження
Державної стратегії регіонального розвитку на період
до 2020 року: Постанова Кабінету Міністрів України
від 6 серпня 2014 року № 385. URL: https://zakon.rada.
gov.ua/laws/show/385- 2014-%D0%BF/. 16. Про Стра-
тегію сталого розвитку «Україна – 2020»: Указ Прези-
дента України від 12.01.2015 р. № 5/2015. URL:
https://zakon5. rada.gov.ua/laws/show/ 5/2015. 17. Про
затвердження Державної цільової програми віднов-
лення та розбудови миру в східних регіонах України :
Постанова Кабінету Міністрів України від 13.12.2017р.
№1071. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1071-
2017-п. 18. Про внесення змін до Державної цільової
програми відновлення та розбудови миру в східних
регіонах України : Постанова Кабінету Міністрів Ук-
раїни від 27.03.2019р. №340. URL: https://zakon.rada.
gov.ua/ laws/show/340-2019-п. 19. Мирна стратегія Та-
рути. План «Три основи» щодо досягнення миру та
відновлення територіальної цінності України. 2019.
С. 4. 20. Про затвердження Порядку розроблення
Державної стратегії регіонального розвитку України і
плану заходів з її реалізації, а також проведення
моніторингу та оцінки результативності реалізації за-
значених Стратегії і плану заходів : Постанова
Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. №931.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/931-2015-п.
21. Проект Державної стратегії регіонального ро-
звитку на період до 2027 року. URL: https://www.min
region.gov.ua/base-law/grom-convers/elektronni-konsulta
tsiyi-z-gromadskistyu/proekt-postanovi-kabinetu-ministri
v-ukrayini-pro-zatverdzhennya-derzhavnoyi-strategiyi-re
gionalnogo-rozvitku-na-period-do-2027-roku/. 22. Сто-
ляров В.Ф., Шинкарюк О.В. Провідні складові ме-
ханізму державного управління «Життям по-новому»
(в умовах децентралізації влади). Вісник економічної
науки України. 2014. №2. С. 131-140. 23. Столяров
В.Ф., Шинкарюк О.В. Науково-освітянське забезпе-
чення механізму державного управління «Життям по-
новому» (в умовах децентралізації влади). Вісник еко-
номічної науки України. 2014. №3. С. 113-126. 24. Цілі
розвитку тисячоліття «Україна – 2010». Національна
доповідь. Київ: Міністерство економіки України, 2010.
108 с. 25. Деякі питання реформування державного
управління України : Розпорядження Кабінету Міні-
стрів України від 24.06.2016 № 474-р . URL: https:
//zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-2016-%D1%80.
26. Про внесення змін до розпоряджень Кабінету
Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 474 і від 27
грудня 2017 р. № 1013 : Розпорядження Кабінету
Міністрів України від 18.12.2018 № 1102-р. URL: https:
//zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-2018-%D1%80.
27. Деякі питання удосконалення системи моніто-
рингу та оцінки результативності реалізації державної
регіональної політики : Постанова Кабінету Міністрів
України від 20.10.2017 р. №1029. URL: https://zakon.
rada.gov.ua/laws/show/1029-2017-п. 28. Про затвер-
дження середньострокового плану пріоритетних дій
Уряду до 2020 року: Розпорядження Кабінету Міні-
стрів України від 3 квітня 2017 року № 275-р. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/275-2017-%D1%80.
29. Про внесення змін до Порядку проведення ро-
зрахунку індексу конкурентоспроможності регіонів :
Постанова Кабінету Міністрів України від 19.09.2018р.
№768. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/proproveden
nya-rozrahunku-indeksu-konkurentospromozhnosti-regio
niv. 30. Пріоритетні напрями соціально-економічного
розвитку України: колективна монографія / за ред. Ан-
В. К. Черняк
214
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
тошкіної Л.І., Рунчевої Н.В., Горячої О.Л. Київ: Тал-
ком, 2020. 536 с. 31. Новий курс України. Програма дій
кандидата в Президенти Юлії Тимошенко. 2019. С. 3.
References
1. Kovalchuk T.T., Cherniak V.K., Shevchuk V.Ya.
(2009). Aktualitety polityky rozvytku [Development pol-
icy news]. Kyiv, Znannia [in Ukrainian].
2. Rech' Emmanuelya Makrona 27 avgusta 2019 goda
[Emmanuel Macron Speech August 27, 2019]. Retrieved
from https://jim-garrison.livejournal.com/1292633.html/
[in Russian].
3. Stolyarov V. F. (2019). Scientific and methodo-
logical support of strategic planning and state regulation of
regional human development in Ukraine. Visnyk ekono-
michnoi nauky Ukrainy, 2 (37), рр. 223-237. doi:
https://doi.org/10.37405/1729-7206.2019.2(37).223-237.
4. Stoliarov V.F., Shynkariuk O.V. (2019). Sotsialno
adekvatnyi menedzhment rehionalnoho liudskoho
rozvytku v Ukrainskomu Donbasi ta na Podilli (vyklyky,
namiry ta realii vymiru 2003-2013; 2017-2027). Chastyna
1: Metrolohiia liudskoho rozvytku ta problemy
menedzhmentu v rehioni [Socially adequate management
of regional human development in the Ukrainian Donbass
and Podillia (challenges, intentions and realities of the
2003-2013 dimension; 2017-2027). Part 1: Metrology of
Human Development and Management Problems in the
Region]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Economic Her-
ald of the Donbas, 2 (56), рр. 229-256. doi: 10.12958/
1817-3772-2019-2(56)-229-256[in Ukrainian].
5. Stoliarov V.F., Shynkariuk O.V. (2019). Sotsialno
adekvatnyi menedzhment rehionalnoho liudskoho rozvyt-
ku v Ukrainskomu Donbasi ta na Podilli (vyklyky, namiry
ta realii vymiru 2003-2013; 2017-2027). Chastyna 2:
Paradyhma liudianosti, harmonii ta misii rehionu [Socially
adequate management of regional human development in
the Ukrainian Donbass and Podillia (challenges, intentions
and realities of the 2003-2013 dimension; 2017-2027). Part
2: Paradigm of humanity, harmony and mission of the
region]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Economic Her-
ald of the Donbas, 3 (57), рр. 241-281. doi: 10.12958/
1817-3772-2019-3(57)-241-281[in Ukrainian].
6. Shynkariuk O.V. (2016). Stanovlennia peredumov
vprovadzhennia derzhavnoho rehuliuvannia rehionalnoho
liudskoho rozvytku v Ukraini (vid tsilei liudskoho
rozvytku do zavdan staloho rozvytku) [Formation of pre-
requisites for implementation of state regulation of re-
gional human development in Ukraine (from human devel-
opment goals to sustainable development tasks)].
Ekonomika i Derzhava – Economy and the State, 8, рр. 70-
78 [in Ukrainian].
7. Korniichuk O.O., Stoliarov V.F., Shynkariuk O.V.
(2017). Formuvannia mekhanizmu derzhavnoho rehuliu-
vannia stiikoho liudskoho rozvytku Khmelnytskoi oblasti
(vid idei do eksperymentu: Ch. 1 – stan i problemy
derzhavnoho rehuliuvannia) [Formation of the mechanism
of state regulation of sustainable human development of
Khmelnitsky region (from idea to experiment: Part 1 - state
and problems of state regulation)]. Ekonomika ta derzha-
va – Economy and the state, 3, рр. 4-15 [in Ukrainian].
8. Korniichuk O.O., Stoliarov V.F., Shynkariuk O.V.
(2017). Formuvannia mekhanizmu derzhavnoho rehuliu-
vannia stiikoho liudskoho rozvytku Khmelnytskoi oblasti
(vid idei do eksperymentu: Ch. 2 – perspektyvy der-
zhavnoho rehuliuvannia po-novomu) [Formation of the
mechanism of state regulation of sustainable human deve-
lopment of Khmelnitsky region (from idea to experiment:
Part 2 – prospects of state regulation in a new way)].
Ekonomika ta derzhava – Economy and the state, 4, рр. 4-
15 [in Ukrainian].
9. Shevchuk V.Ya., Cherniak V.K., Kovalchuk T.T.,
Pedan M.P., Pankov O.I. et al. (2016). Rozvytok zarady
poriatunku [Development for salvation]. Kyiv, Heoprynt
[in Ukrainian].
10. Stoliarov V.F., Shynkariuk O.V., Stoliarova V.V.
(2020). Orhanizatsiino-metodychne zabezpechennia uz-
ghodzhenoho stratehichnoho upravlinnia sotsialno-ekono-
michnym rozvytkom rehioniv ta derzhavy v transfor-
matsiinykh umovakh [Organizational and methodological
support of coordinated strategic management of socio-eco-
nomic development of regions and the state in transforma-
tional conditions.]. Stratehichni priorytety sotsialno-
ekonomichnoho rozvytku Ukrainy / Strategic priorities of
socio-economic development of Ukraine. Kyiv, Talkom
(рр. 89-131) [in Ukrainian].
11. Pro nevidkladni zakhody shchodo zabezpechen-
nia ekonomichnoho zrostannia, stymuliuvannia rozvytku
rehioniv ta zapobihannia koruptsii: Ukaz Prezydenta
Ukrainy vid 20.09.2019 r. №713/2019 [On urgent
measures to ensure economic growth, stimulate regional
development and prevent corruption: Decree of the Presi-
dent of Ukraine of 20.09.2019 №713 / 2019]. Retrieved
from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/713/2019 [in
Ukrainian].
12. Pro Tsili staloho rozvytku Ukrainy na period do
2030 roku: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 30.09.2019 r.
№722/2019 [On the Sustainable Development Goals of
Ukraine for the period up to 2030: Decree of the President
of Ukraine of September 30, 2019 №722 / 2019]. Retrieved
from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/722/2019 [in
Ukrainian].
13. Tsili rozvytku tysiacholittia «Ukraina – 2030».
Natsionalna dopovid [Millennium Development Goals
Ukraine 2010. National report]. (2017). Kyiv, Ministry of
Economy of Ukraine [in Ukrainian].
14. Tsili staloho rozvytku 2016-2030 [Sustainable
Development Goals 2016-2030]. Retrieved from http:
//www.un.org.ua/ua/tsili-rozvytku-tysiacholittia/tsili-stalo
ho-rozvytku [in Ukrainian].
15. Pro zatverdzhennia Derzhavnoi stratehii rehional-
noho rozvytku na period do 2020 roku: Postanova
Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 6 serpnia 2014 roku № 385
[On Approving the State Regional Development Strategy
for the Period to 2020: Resolution of the Cabinet of Minis-
ters of Ukraine of August 6, 2014 No. 385]. Retrieved from
https: //zakon.rada.gov.ua/laws/show/385-2014-%D0 %B
F/ [in Ukrainian].
16. Pro Stratehiiu staloho rozvytku «Ukraina –
2020»: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 12 sichnia 2015 roku
№ 5/2015 [On the Sustainable Development Strategy
В. К. Черняк
215
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
"Ukraine 2020": Presidential Decree No. 5/2015 of 12 Jan-
uary 2015]. Retrieved from https://zakon5.rada.gov.ua/
laws/show/5/2015 [in Ukrainian].
17. Pro zatverdzhennia Derzhavnoi tsilovoi prohramy
vidnovlennia ta rozbudovy myru v skhidnykh rehionakh
Ukrainy : Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid
13.12.2017 r. №1071 [On approval of the State target pro-
gram for the restoration and development of peace in the
eastern regions of Ukraine: Resolution of the Cabinet of
Ministers of Ukraine of 13.12.2017 №1071]. Retrieved
from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1071-2017-п
[in Ukrainian].
18. Pro vnesennia zmin do Derzhavnoi tsilovoi
prohramy vidnovlennia ta rozbudovy myru v skhidnykh
rehionakh Ukrainy : Postanova Kabinetu Ministriv
Ukrainy vid 27.03.2019 r. №340 [On Amendments to the
State Target Program for Restoration and Peacebuilding in
the Eastern Regions of Ukraine: Resolution of the Cabinet
of Ministers of Ukraine of March 27, 2019. №340].
Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-
2019-п [in Ukrainian].
19. Myrna stratehiia Taruty. Plan «Try osnovy»
shchodo dosiahnennia myru ta vidnovlennia terytorialnoi
tsinnosti Ukrainy [Taruta's peace strategy. The "Three
Foundations" plan to achieve peace and restore the territo-
rial value of Ukraine]. (2019). (р. 4) [in Ukrainian].
20. Pro zatverdzhennia Poriadku rozroblennia Der-
zhavnoi stratehii rehionalnoho rozvytku Ukrainy i planu
zakhodiv z yii realizatsii, a takozh provedennia moni-
torynhu ta otsinky rezultatyvnosti realizatsii zaznachenykh
Stratehii i planu zakhodiv : Postanova Kabinetu Ministriv
Ukrainy vid 11 lystopada 2015 r. №931 [On Approval of
the Procedure for Development of the State Strategy for
Regional Development of Ukraine and the Plan of
Measures for Its Implementation, as well as for Monitoring
and Evaluation of the Effectiveness of the Implementation
of the aforementioned Strategies and Plan of Measures:
Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of
November 11, 2015 No. 931]. Retrieved from https:
//zakon.rada.gov.ua/laws/show/931-2015-%D0%BF [in
Ukrainian].
21. Proekt Derzhavnoi stratehii rehionalnoho rozvyt-
ku na period do 2027 roku “Rozvytok ta yednist,
oriientovani na liudynu” [The draft National Strategy for
Regional Development for the period up to 2027 “Devel-
opment and unity focused on the human being”]. Retrieved
from https://www.minregion.gov.ua/base-law/grom-con
vers/elektronni-konsultatsiyi-z-gromadskistyu/proekt-pos
tanovi-kabinetu-ministriv-ukrayini-pro-zatverdzhennya-d
erzhavnoyi-strategiyi-regionalnogo-rozvitku-na-period-do
-2027-roku/ [in Ukrainian].
22. Stoliarov, V.F., Shynkariuk, O.V. (2014). Provid-
ni skladovi mekhanizmu derzhavnoho upravlinnia «Zhyt-
tiam po-novomu» (v umovakh detsentralizatsii vlady)
[Main constituents of state administration mechanism of
«new life» (in the conditions of decentralization of the
power)]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy – Bulletin of
Economic Science of Ukraine, 2, рр. 131-140 [in
Ukrainian].
23. Stoliarov, V.F., Shynkariuk, O.V. (2014). Nauko-
vo-osvitianske zabezpechennia mekhanizmu derzhavnoho
upravlinnia «Zhyttiam po-novomu» (v umovakh detsen-
tralizatsii vlady) [Scientific and educational maintenance
of the mechanism of public administration «new life» (in
the conditions of decentralization)]. Visnyk ekonomichnoi
nauky Ukrainy – Bulletin of Economic Science of Ukraine,
3, рр. 113-126 [in Ukrainian].
24. Tsili rozvytku tysiacholittia «Ukraina – 2010».
Natsionalna dopovid [Millennium Development Goals
Ukraine 2010. National report]. (2010). Kyiv, Ministry of
Economy of Ukraine [in Ukrainian].
25. Deiaki pytannia reformuvannia derzhavnoho
upravlinnia Ukrainy : Rozporiadzhennia Kabinetu Mini-
striv Ukrainy vid 24.06.2016 № 474-r [Some issues of pub-
lic administration reform in Ukraine: Order of the Cabinet
of Ministers of Ukraine dated 24.06.2016 № 474-r].
Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-
2016-%D1%80 [in Ukrainian].
26. Pro vnesennia zmin do rozporiadzhen Kabinetu
Ministriv Ukrainy vid 24 chervnia 2016 r. № 474 i vid 27
hrudnia 2017 r. № 1013 : Rozporiadzhennia Kabinetu
Ministriv Ukrainy vid 18.12.2018 r. № 1102-r [On Amend-
ments to the Ordinances of the Cabinet of Ministers of
Ukraine of June 24, 2016 No. 474 and of December 27,
2017 No. 1013: Ordinance of the Cabinet of Ministers of
Ukraine dated December 18, 2018 No. 1102-p]. Retrieved
from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-2018-%D
1%80 [in Ukrainian].
27. Deiaki pytannia udoskonalennia systemy moni-
torynhu ta otsinky rezultatyvnosti realizatsii derzhavnoi
rehionalnoi polityky: Postanova Kabinetu Ministriv
Ukrainy vid 20 hrudnia 2017 roku № 1029 [Some Issues
of Improving the System of Monitoring and Evaluation of
the Effectiveness of the Implementation of the State Re-
gional Policy: Resolution of the Cabinet of Ministers of
Ukraine of December 10, 2017 No. 1029]. Retrieved from
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1029-2017-
%D0%BF [in Ukrainian].
28. Pro zatverdzhennia serednostrokovoho planu
priorytetnykh dii Uriadu do 2020 roku: Rozporiadzhennia
Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 3 kvitnia 2017 roku №
275-r [On approval of the medium-term plan of priority ac-
tions of the Government until 2020: Order of the Cabinet
of Ministers of Ukraine of April 3, 2017 No. 275-p].
Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/275-
2017-%D1%80 [in Ukrainian].
29. Pro vnesennia zmin do Poriadku provedennia
rozrakhunku indeksu konkurentospromozhnosti rehioniv :
Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 19.09.2018 r.
№768 [On Amendments to the Procedure for Calculating
the Competitiveness Index of Regions: Resolution of the
Cabinet of Ministers of Ukraine of September 19, 2018.
№768]. Retrieved from https://www.kmu.gov.ua/npas/
proprovedennya-rozrahunku-indeksu-konkurentospromoz
hnosti-regioniv [in Ukrainian].
30. Antoshkinа L.I., Runchevа N.V., Horiachа O.L.
(Eds.). (2020). Priorytetni napriamy sotsialno-ekonomich-
noho rozvytku Ukrainy [Priority directions of social and
economic development of Ukraine]. Kyiv, Talkom [in
Ukrainian].
31. Novyi kurs Ukrainy. Prohrama dii kandydata v
Prezydenty Yulii Tymoshenko [New course of Ukraine.
В. К. Черняк
216
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
Program of actions of presidential candidate Yulia Tymo-
shenko]. (2019). (Р. 3). [in Ukrainian].
Черняк В. К. Українському народу – стабіль-
ний планомірностійкий людський розвиток (оцінка
стану науково-адміністративного забезпечення).
Частина І. Загальна ситуація зі стратегічним пла-
нуванням людського розвитку в Україні
У статті розкрито конструктивні ідеї, рекоменда-
ції і пропозиції щодо становлення та розвитку науково-
методичного та інформаційно-адміністративного за-
безпечення стабільного планомірностійкого регіональ-
ного людського розвитку в Україні.
Здійснено детальний аналіз публікацій Дискусій-
ного клубу наукових журналів «Вісник економічної
науки України» та «Економічний вісник Донбасу» про-
тягом 2014-2020 рр., підготовлених професором В.Ф.
Столяровим та докторантом О.В. Шинкарюк.
Детально розглянуто концептуальні положення
обґрунтування Українського євроінтеграційного про-
єкту на засадах людиноцентричного підходу під гас-
лом «Українському народу – планомірний людський
розвиток». Рекомендації та пропозиції розробки На-
ціональної і Регіональних програм людського розвитку
представлені як принципово новий напрям вдоскона-
лення діючої в Україні моделі ринкової економіки на
основі покращення її соціальності та державності.
Прогнозні розрахунки Індексу регіонального
людського розвитку адміністративних областей з вико-
ристанням Методики його виміру 2012 року інституа-
лізовані в узгодженості з Цілями Розвитку Тисячоліття
на період до 2015 року та з Цілями Сталого Розвитку
на період до 2030 року.
Постановка проблем науково-методичного забез-
печення стабільного планомірностійкого людського
розвитку в регіонах розкрита в теоретичному, методо-
логічному та інформаційно-методичному й адміністра-
тивному аспектах розробки Державної та Регіональної
стратегій розвитку на період до 2027 року. Системати-
зовано етапи становлення адміністративного забезпе-
чення виміру та державного регулювання регіональ-
ного людського розвитку.
Наведено рекомендації та пропозиції щодо фор-
мування остаточного варіанту або доповнень до нього
Державної стратегії регіонального розвитку України
на 2021-2027 роки.
Представлено п'ять дискусійних питань оцінки
науково-адміністративного забезпечення стратегіч-
ного планування та державного регулювання регіона-
льного людського розвитку в Україні.
Запропоновано здійснити розробку Планового
Кодексу України та впровадити гармонійні пропорції
«Золотого перетину» у співвідношеннях місцевих бю-
джетів з державним у Зведеному бюджеті України для
впровадження бюджетного федералізму з метою по-
кращення фінансової автономії адміністративних об-
ластей унітарної держави.
Ключові слова: сталий розвиток, людина, люд-
ський розвиток, планування, економіки, стратегія.
Chernyak V. To the Ukrainian people – a Stable
Systematically Ustoichivoe Human Development (As-
sessment of Scientific and Administrative Support).
Part I. The Overall Situation with the Strategic Plan-
ning of Human Development in Ukraine
The article reveals constructive ideas, recommenda-
tions and proposals for the establishment and development
of scientific-methodological and methodological and ad-
ministrative support of stable planned ustoichivogo re-
gional human development in Ukraine.
Carried out a detailed analysis of the publications of
the Discussion club scientific journals "Bulletin of eco-
nomic Sciences of Ukraine" and "Economic Bulletin of
Donbass" during the 2014 - 2020рр., prepared by Professor
V. F. Stolyarov and Ph. D. students O. V. Shinkaryuk.
Details the article considers the conceptual provisions
of the justification of the Ukrainian project of European in-
tegration on the principles chelovecheskogo approach un-
der the slogan "Ukrainian people – planned development".
Recommendations and suggestions for the development of
National and Regional programs of human development is
presented as a fundamentally new direction of improve-
ment of the existing in Ukraine the market economy on the
basis of improving the social and state.
The estimates of Index of regional human develop-
ment in administrative areas using the methodology of its
measurement 2012 institualization in coherence with the
Millennium Development Goals for the period up to 2015
and Sustainable Development Goals for the period up to
2030.
Formulation of problems of scientific and methodo-
logical support of stable planned ustoichivogo human de-
velopment in the regions revealed in the theoretical, meth-
odological and methodological and administrative aspects
of the development of State and Regional development
strategies for the period up to 2027. Systematic stages of
formation of administration of the measurement and state
regulation of regional human development.
Recommendations and suggestions for shaping the fi-
nal version or amendments of the State strategy of regional
development of Ukraine in 2021-2027.
Submitted 5 five discussion questions for evaluation
of scientific and administrative support for the strategic
planning and state regulation of regional human develop-
ment in Ukraine.
Proposed to develop a Planned code of Ukraine and
introduce the harmonious proportions of the Golden sec-
tion in the ratio of local budgets in the Consolidated state
budget of Ukraine for the implementation of fiscal federa-
lism with the aim of improving the financial autonomy of
the administrative regions of a unitary state.
Keywords: sustainable development, man, human
development, planning, economics, strategy.
Черняк В. К. Украинскому народу – стабиль-
ное планомерно устойчевое человеческое развитие
(оценка состояния научно-административного
обеспечения). Часть І. Общая ситуация со стратеги-
ческим планированием человеческого развития в
Украине
В статье раскрыты конструктивные идеи, реко-
мендации и предложения по становлению и развитию
В. К. Черняк
217
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
научно-методического и информационно-методиче-
ского и административного обеспечения стабильного
планомерно устойчевого регионального человеческого
развития в Украине.
Осуществлен детальный анализ публикаций Дис-
куссионного клуба научных журналов «Вестник эко-
номической науки Украины» и «Экономический вест-
ник Донбасса» в течение 2014-2020 годов, подготов-
ленных профессором В.Ф. Столяровым и О.В. докто-
рантом Шинкарюк
Детально рассмотрены концептуальные положе-
ния обоснования Украинского евроинтеграционного
проекта на принципах человекоцентристского подхода
под лозунгом «Украинскому народу – планомерное
развитие». Рекомендации и предложения по разра-
ботке Национальной и Региональных программ чело-
веческого развития представлены как принципиально
новое направление совершенствования действующей в
Украине модели рыночной экономики на основе улуч-
шения ее социальности и государственности.
Прогнозные расчеты Индекса регионального че-
ловеческого развития административных областей с
использованием Методики его измерения 2012 года
институализованы в согласованности с Целями Разви-
тия Тысячелетия на период до 2015 года и Целям
Устойчивого Развития на период до 2030 года.
Постановка проблем научно-методического обес-
печения стабильного планомерно устойчевого челове-
ческого развития в регионах раскрыта в теоретиче-
ском, методологическом и информационно-методиче-
ском и административном аспектах разработки Госу-
дарственной и Региональной стратегий развития на пе-
риод до 2027 года. Систематизированы этапы станов-
ления административного обеспечения измерения и
государственного регулирования регионального чело-
веческого развития.
Приведены рекомендации и предложения по фор-
мированию окончательного варианта или дополнений
к нему Государственной стратегии регионального раз-
вития Украины на 2021-2027 годы.
Представлено пять дискуссионных вопросов
оценки научно-административного обеспечения стра-
тегического планирования и государственного регули-
рования регионального человеческого развития в
Украине.
Предложено осуществить разработку Планового
Кодекса Украины и внедрить гармоничные пропорции
«Золотого сечения» в соотношениях местных бюдже-
тов с государственным в Сводном бюджете Украины
для внедрения бюджетного федерализма с целью улуч-
шения финансовой автономии административных об-
ластей унитарного государства.
Ключевые слова: устойчивое развитие, человек,
человеческое развитие, планирование, экономика,
стратегия.
Стаття надійшла до редакції 14.02.2020
Прийнято до друку 20.02.2020
|