“Ніколи … не жалів я, що не вдалися всякі комбінації, … щоб українізувати гетьманське міністерство”: Сергій Єфремов та Українська партія соціалістів-федералістів за доби Гетьманату (квітень–грудень 1918 року)
Мета статті – проаналізувати позицію Сергія Єфремова як лідера Україн- ської партії соціалістів-федералістів після затвердження гетьманського режи- му. На підставі комплексу джерел (публіцистика, партійні документи, мемуари, щоденники), в межах сучасного історіографічного дискурсу з'ясовують...
Gespeichert in:
| Datum: | 2020 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2020
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський літопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170700 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | “Ніколи … не жалів я, що не вдалися всякі комбінації, … щоб українізувати гетьманське міністерство”: Сергій Єфремов та Українська партія соціалістів-федералістів за доби Гетьманату (квітень–грудень 1918 року) / С. Іваницька // Сiверянський лiтопис. — 2020. — № 1. — С. 204-217. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Zusammenfassung: | Мета статті – проаналізувати позицію Сергія Єфремова як лідера Україн-
ської партії соціалістів-федералістів після затвердження гетьманського режи-
му. На підставі комплексу джерел (публіцистика, партійні документи, мемуари,
щоденники), в межах сучасного історіографічного дискурсу з'ясовуються головні
питання, які хвилювали С. Єфремова на той час (переговори про входження
есефів до гетьманського кабінету, оцінка внутрішньої політики, ставлення до
світової війни, перспективи повоєнного ладу). У травні 1918 р. УПСФ заявила
про підтримку суверенітету та незалежності Української Держави та
наголосила на необхідності її зміцнення. В умовах неоконсервативного режиму
гетьмана П. Скоропадського есефи отримували пропозиції щодо входження в
урядові кабінети (М. Устимовича, М. Василенка, Ф. Лизогуба), на які відповідали
в більшості випадків відмовою. С. Єфремов схвалив окремі кроки нового уряду:
він позитивно висловився про перспективу створення національної гвардії,
виступав за приєднання Криму до України, брав участь у заснуванні Національної
бібліотеки та вітав утворення Українського державного університету в
Кам'янці-Подільському. Усвідомлюючи потребу стабільності й спадковості
влади, С. Єфремов був проти повалення гетьманського уряду. Прихильник
еволюціонізму, раціоналізму й реалізму у політиці, Сергій Олександрович вищою
цінністю вважав людське життя й культурні надбання, не співчував карколомних
стрибкам і ілюзорним далекосяжним обіцянкам (будь то в сфері державного
будівництва або в аграрному питанні), не вірив у можливість дивовижних
і раптових революційних змін, стихійний порив мас і принцип вождізму. Нову
Україну він мислив як парламентську демократичну державу, опорою якої буде
міцний селянин-середняк, українізований робітник і патріотична інтелігенція. |
|---|