Риторична стратегія «Слова про Закон і Благодать» митрополита Іларіона

Стаття є спробою погляду на «Слово про Закон і Благодать» як на цілісний і добре скомпонований твір. Мета статті – окреслити імовірну риторичну стратегію митрополита Іларіона, беручи до уваги історико-політичні та суспільно-церковні виклики, пов'язані, зокрема, з постаттю князя Володимира та п...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2020
Автор:	Чапля, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2020
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Філологічні студії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170736
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Риторична стратегія «Слова про Закон і Благодать» митрополита Іларіона / О. Чапля // Сіверянський літопис. — 2020. — № 3. — С. 157-163. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-170736
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1707362020-08-06T01:26:52Z Риторична стратегія «Слова про Закон і Благодать» митрополита Іларіона Чапля, О. Філологічні студії Стаття є спробою погляду на «Слово про Закон і Благодать» як на цілісний і добре скомпонований твір. Мета статті – окреслити імовірну риторичну стратегію митрополита Іларіона, беручи до уваги історико-політичні та суспільно-церковні виклики, пов'язані, зокрема, з постаттю князя Володимира та потребою зарахування його до лику святих Київської Церкви. Методологія дослідження орієнтована на застосування інструментів герменевтичного та феноменологічного методів, а також елементів структурного підходу. Наукова новизна дослідження полягає в аналізі категорій класичної риторики: етосу, логосу, патосу – для трактування Іларіонового вибору жанру, тем і способів нарації як рішення досвідченого оратора, який уміло реалізував сугестивні завдання проповіді. Висновки. Митрополит Іларіон, маючи практичну мету, намагався поєднати зміст і форму мовленого, щоби досягти оптимального впливу на реципієнтів. Аби переконати авдиторію у святості князя Володимира, він опрацював тему старозавітного Закону і Благодаті – нового християнського «закону» спасіння, що видається, за людськими мірками, дещо абсурдним. Словам оратора слухачі вірять завдяки духовному авторитетові самого проповідника та завдяки рясному цитуванню Святого Письма, що становить близько третини текстової канви твору. Говорячи про претендента на канонізацію, Іларіон уподібнював Володимира до апостола Павла й імператора Константина, а водночас наголошував на належності Київської Церкви до апостольської та Візантійської традицій. До проповіді у звичній формі Іларіон додавав частини, ритмічно близькі до літургійної поезії. The article is dedicated to the Sermon on Law and Grace as a coherent and wellcomposed work. The purpose of the article is to outline the probable rhetorical strategy of Metropolitan Ilarion, taking into account the historical, political, and socio-ecclesiastical challenges related, in particular, to the figure of Grand Prince Volodymyr counted among the saints of the Kyivan Church. The research methodology focused on the use of tools of hermeneutics and phenomenological methods, as well as elements of the structural approach. The scientific novelty of the study lies in the analysis of categories of classical rhetoric - ethos, logos, pathos - to interpret Ilarion’s choice of genre, themes, and methods of narration as a solution of an experienced speaker who skillfully implemented the suggestive tasks of the sermon. Conclusions. Metropolitan Ilarion, having a practical goal, tried to combine the content and form of speech to achieve optimal impact on recipients. To convince the audience of the sanctity of Prince Volodymyr, he elaborates on the theme of the Old Testament Law and Grace - the new Christian “law” of salvation, which seems somewhat absurd by human standards. The listeners trust the speaker due to his spiritual authority of the preacher, and due to the abundant citation of the Holy Scriptures. Speaking of the contender for canonization, Ilarion likens Volodymyr to the Apostle Paul and Emperor Constantine, and at the same time, emphasizes the belonging of the Kyivan Church to the apostolic and Byzantine traditions. Ilarion weaves parts that are rhythmically close to liturgical poetry into the usual form of the sermon. 2020 Article Риторична стратегія «Слова про Закон і Благодать» митрополита Іларіона / О. Чапля // Сіверянський літопис. — 2020. — № 3. — С. 157-163. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.3949972 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170736 821.161.2Іла7Сло:808.5]:82.09 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філологічні студії Філологічні студії
spellingShingle	Філологічні студії Філологічні студії Чапля, О. Риторична стратегія «Слова про Закон і Благодать» митрополита Іларіона Сiверянський літопис
description	Стаття є спробою погляду на «Слово про Закон і Благодать» як на цілісний і добре скомпонований твір. Мета статті – окреслити імовірну риторичну стратегію митрополита Іларіона, беручи до уваги історико-політичні та суспільно-церковні виклики, пов'язані, зокрема, з постаттю князя Володимира та потребою зарахування його до лику святих Київської Церкви. Методологія дослідження орієнтована на застосування інструментів герменевтичного та феноменологічного методів, а також елементів структурного підходу. Наукова новизна дослідження полягає в аналізі категорій класичної риторики: етосу, логосу, патосу – для трактування Іларіонового вибору жанру, тем і способів нарації як рішення досвідченого оратора, який уміло реалізував сугестивні завдання проповіді. Висновки. Митрополит Іларіон, маючи практичну мету, намагався поєднати зміст і форму мовленого, щоби досягти оптимального впливу на реципієнтів. Аби переконати авдиторію у святості князя Володимира, він опрацював тему старозавітного Закону і Благодаті – нового християнського «закону» спасіння, що видається, за людськими мірками, дещо абсурдним. Словам оратора слухачі вірять завдяки духовному авторитетові самого проповідника та завдяки рясному цитуванню Святого Письма, що становить близько третини текстової канви твору. Говорячи про претендента на канонізацію, Іларіон уподібнював Володимира до апостола Павла й імператора Константина, а водночас наголошував на належності Київської Церкви до апостольської та Візантійської традицій. До проповіді у звичній формі Іларіон додавав частини, ритмічно близькі до літургійної поезії.
format	Article
author	Чапля, О.
author_facet	Чапля, О.
author_sort	Чапля, О.
title	Риторична стратегія «Слова про Закон і Благодать» митрополита Іларіона
title_short	Риторична стратегія «Слова про Закон і Благодать» митрополита Іларіона
title_full	Риторична стратегія «Слова про Закон і Благодать» митрополита Іларіона
title_fullStr	Риторична стратегія «Слова про Закон і Благодать» митрополита Іларіона
title_full_unstemmed	Риторична стратегія «Слова про Закон і Благодать» митрополита Іларіона
title_sort	риторична стратегія «слова про закон і благодать» митрополита іларіона
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Філологічні студії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170736
citation_txt	Риторична стратегія «Слова про Закон і Благодать» митрополита Іларіона / О. Чапля // Сіверянський літопис. — 2020. — № 3. — С. 157-163. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT čaplâo ritoričnastrategíâslovaprozakoníblagodatʹmitropolitaílaríona
first_indexed	2025-07-15T06:02:16Z
last_indexed	2025-07-15T06:02:16Z
_version_	1837691659790319616
fulltext	157 ФІЛОЛОГІЧНІ СТУДІЇ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ УДК 821.161.2Іла7Сло:808.5]:82.09 Ольга Чапля • РИТОРИЧНА СТРАТЕГІЯ СЛОВА ПРО ЗАКОН І БЛАГОДАТЬ МИТРОПОЛИТА ІЛАРІОНА DOI: 10.5281/zenodo.3949972 © О. Чапля, 2020. CC BY 4.0 Стаття є спробою погляду на «Слово про Закон і Благодать» як на цілісний і добре скомпонований твір. Мета статті – окреслити імовірну риторичну стра- тегію митрополита Іларіона, беручи до уваги історико-політичні та суспільно- церковні виклики, пов’язані, зокрема, з постаттю князя Володимира та потре- бою зарахування його до лику святих Київської Церкви. Методологія дослідження орієнтована на застосування інструментів герменевтичного та феноменологіч- ного методів, а також елементів структурного підходу. Наукова новизна дослі- дження полягає в аналізі категорій класичної риторики: етосу, логосу, патосу – для трактування Іларіонового вибору жанру, тем і способів нарації як рішення досвідченого оратора, який уміло реалізував сугестивні завдання проповіді. Ви- сновки. Митрополит Іларіон, маючи практичну мету, намагався поєднати зміст і форму мовленого, щоби досягти оптимального впливу на реципієнтів. Аби пе- реконати авдиторію у святості князя Володимира, він опрацював тему старо- завітного Закону і Благодаті – нового християнського «закону» спасіння, що ви- дається, за людськими мірками, дещо абсурдним. Словам оратора слухачі вірять завдяки духовному авторитетові самого проповідника та завдяки рясному циту- ванню Святого Письма, що становить близько третини текстової канви твору. Говорячи про претендента на канонізацію, Іларіон уподібнював Володимира до апостола Павла й імператора Константина, а водночас наголошував на належ- ності Київської Церкви до апостольської та Візантійської традицій. До проповіді у звичній формі Іларіон додавав частини, ритмічно близькі до літургійної поезії. Ключові слова: риторика, «Слово про Закон і Благодать», митрополит Іларіон, епідейктична проповідь. Література – мистецьке явище і соціальний феномен – виникає як відповідь на певні виклики у часі та просторі історії. Тексти закорінені в контексти, тож адекватна інтерпретація перших вимагає залучення операцій із тими другими і навпаки. Такий підхід особливо придатний для дослідження фундаментального твору, який лежить в основі української літератури і повна назва якого – «О$ з аконэ мw2vсэомъ данэ\|э мъ. й w4 бл7годэти и4 істи\|нэ і̂Vc хри2стомъ бывшіи. й\| како з аконъ њ1тиде. блгdтъ\| же й истина. всю землю испо\|лни. й вэра въ всz ±зыки\| простресz, й до нашого ±зы\|ка рuскаго. Й похвала кага\|нu нашемu влодимерu. \| t него же кр7щени быхомъ. \| й мл7тва къ бг7 . t всеа2 зе\|млz нашеа2. ги7 блccгви w?.»1. Більшість дослідників, за Ніколаєм Розовим2, уважає датою постання «Сло- 1 Тут і далі «Слово про Закон і Благодать» цитуватиму за виданням: Акентьев К. «Слово о законе и благодати» Илариона Киевского. Древнейшая версия по списку ГИМ Син. 591. Истоки и последствия: Византийское наследие на Руси. Санкт-Петербург, 2005. С. 116–151. 2 Розов Н. Синодальный список сочинений Илариона – русского писателя ХІ в. Slavia, časopis pro slovanskou fi lologii. Praha, 1963. Roč. XXXII. Seš. 2. S. 141–175. 158 Сіверянський літопис. 2020. № 3______________________________________________________________________________________________________________________ ва…» 26 березня 1039 року – з огляду на календарну близькість свят Благовіщення та Пасхи (Благовіщення припадало на суботу напередодні Воскресіння). Утім, є також припущення Алєксандра Ужанкова про створення «Слова…» 1038 року – до 50-літнього ювілею Хрещення Русі3 – та гіпотеза Надії Нікітенко про перше його виголошення 25 березня 1022 року (на так звану Кіріопасху) в церкві Святих Апос- толів у Берестовому4. Попри різні думки щодо часу й місця виголошення пропо- віді, майже не виникає застережень щодо авторства «Слова про Закон і Благодать». Цілком переконливо виглядає теза про авторство Іларіона – першого руського ми- трополита. Підставою для такого висновку є колофон одного зі списків «Слова…» (ГИМ Син. 591), де автор під 1051 роком констатує своє поставлення на митропо- лита Київського. Отже, поява «Слова…» відбулася перед інтронізацією. «Слово про Закон і Благодать» за функцією тяжіє до проповіді. Принаймні так можна сказати про дві частини: перша – проповідь у традиційному розумінні, тоб- то тлумачення Євангелія під час Божественної Літургії, друга – епідейктична про- повідь, присвячена постаті князя Володимира5. Важливо, що проповідь первісно була виголошена усно, хоча згодом сам Іларіон чи значно пізніший переписувач додав: «Ни къ невэ д щіимъ бо пише\|мь. нъ прэиз лиха насышть\|шемсz сладости книжныа 2.»6. Промовлене до конкретної авдиторії, «Слово…» мало би реалізовувати певну ри- торичну стратегію, пізнати яку можливо, простеживши кореляцію між оратором, його способом представлення предмету мовлення та рецепцією слухачів. (Гово- рячи про риторику, маю на увазі не так риторичні фігури чи художні прийоми, а радше дискурсивні практики сугестії, переконування і впливу.) Передусім варто відповісти на кілька запитань: чому авторитетний оратор (до Іларіона вірні ставилися з величезним пієтетом) обрав темою епідейктичної про- повіді засадничі християнські категорії – Закон і Благодать? Як такий вибір спри- яв ефективній комунікації? Чи вплинула форма проповіді на її зміст? Вербальна практика київського митрополита мала на меті багатовекторний вплив на реципі- єнта: інспірування передусім стосувалося сприйняття постаті князя Володимира, названого Великим, а відтак і канонізованого. Виклад аргументів величання Во- лодимира торкається також сфери міжрелігійних відносин, політичних стратегій і загалом історіософії Київської Русі. Чому виникла потреба саме так говорити про князя Володимира невдовзі після смерті хрестителя Русі? Виголошене «Слово…» Іларіона цілком справедливо можна трактувати як ме- діа першої половини ХІ століття7. Основними категоріями класичної риторики є етос, логос і патос. Лише їхній гармонійний синтез стає для оратора запорукою досягнення очікуваного впливу на авдиторію – власне, на тих, хто здатен audire: слухати і розуміти. Коли одна людина намагається змінити думку багатьох, то, очевидно, вона повинна бути не- пересічною особистістю і, що найважливіше, бути гідною. Концепція етосу охоп- лювала насамперед моральні чесноти мовця та його суспільну позицію. 3 Ужанков А. Проблемы историографии и текстологии древнерусских памятников ХІ–ХІІІ вв. Москва, 2009. С. 11. 4 Див. Нікітенко Н. Про час та місце проголошення митрополитом Іларіоном «Слова про Закон і Бла- годать». Наукові записки НаУКМА : Історичні науки. 2003. Т. 21. С. 6–10. 5 Властиво, митрополит Іларіон виголосив проповідь на честь Володимира під час князювання Ярос- лава (можливо, навіть із його ініціативи). Варто пригадати, що Ярослав чудом виздоровів і почав ходити, коли його мати Рогніда захотіла прийняти християнство. 6 Акентьев К. «Слово о законе и благодати» Илариона Киевского. Древнейшая версия по списку ГИМ Син. 591. Цит. видання. С. 124. 7 Таке порівняння не мало би бути дивним, адже донедавна Церква виступала основним трансля- тором суспільно-політичних ідей, саме вона мала першість у формуванні громадської думки. Таку роль Церква виконувала майже 10 століть, і лише нещодавно ця роль послабилася, хоча, як свідчить соціологія, церковні служителі й сьогодні мають найбільшу довіру серед українців. 159 Siverian chronicle. 2020. № 3______________________________________________________________________________________________________________________ «Ларионъ, мужь благъ, и книженъ и постникъ8» – це ті риси, якими автора «Слова…» охарактеризував літописець. «Повість временних літ» розповідає, що Іларіон ходив із Берестового до Дніпра на пагорб, де викопав печеру для молитви. «Спадкоємцем» печери опісля став монах Антоній, коли повернувся з Афонської гори. Так благодать оселилася на Київських горах. Окрім того, що Іларіон відпові- дає християнським ідеалам, йому відводять особливе місце в процесі творення чи, точніше кажучи, заснування на українських землях правдивого способу immitatio Christi. Позаяк Іларіонові слова не дисонували з його вчинками, вони захоплювали розум і запалювали серця. Щоби промовляти до розуму, треба дотримуватися законів логосу, дбати про істину та її ословлення в оптимальний спосіб. Продумана структура викладу, роз- виток домінантної ідеї, послідовна аргументація, підтверджена прикладами та ци- туванням, риторичні фігури, зокрема аналогія чи антитеза – використання всіх на- званих елементів вивершує концепцію логосу висловлювання. Таким чином, аби запевнити слухачів у святості князя Володимира, митрополит Іларіон звернувся до підвалин християнського трактування спасіння. Доречно тут наголосити, що завданням ритора було буквально «переконати» слухачів, адже вони могли володіти абсолютно іншими опініями, сформованими на основі власного досвіду. Найімовірніше, «Слово про Закон і Благодать» було виголошене перед тими киянами, які вже не пам’ятали особисто, а знали з роз- повідей батьків те, що записав літописець. 980 року Володимир «уби Рогъволода и сына его два, а дщерь его Рогънѣдь поя женѣ, и поиде на Ярополка»9, тоді вбив свого брата й узяв його жінку. Коли почалось його одноосібне правління в Києві, князь «постави кумиры на холъму»10, цим жестом закликав поклонятися ідолам Перуна, Хорса, Дажбога й інших і приносити їм жертви як богам. Хоч офіційна політика правління не переслідувала християн, їхнє становище було зовсім не- сприятливим. Однак відомі кілька епізодів, пов’язаних із мученицькою смертю, наприклад, убивство блаженного Теодора-християнина та його сина, якого бояри збиралися принести в жертву поганським богам11. Судячи з усього, деякі хрис- тияни, котрі сповідували євангельську віру з часу Аскольдового хрещення, чи ті, котрих хрестила княгиня Ольга, через страх утікали, інші намагалися таємно збе- рігати власну ідентичність, а були ще й такі, які поверталися до язичництва. Крім того, літописець наголосив моральні вади князя: Володимир був жонолюбцем, – але його тілесна пожадливість прирівняна до Соломонової – одного з найшанова- ніших біблійних царів. «Кто бо великъ ±ко б7ъ нашь. тъ @@@@@е3динъ творzй чюдеса12», перефразовуючи псалмопівця (Пс. 76,14-15), дивується Іларіон, а разом із ним його слухачі. Господь покликав грішного Володимира до святості, пробудив у ньому бажання пізнати Благодать та Істину, якими є Ісус Христос. Подібні історії траплялися з апостолом Павлом і з Константином Великим, а також, напевно, з багатьма іншими, та Іларіон показав святість української Церкви через спадкоємність візантійської традиції й належність до апостольського служін- ня. Абсолютно не випадково Володимир стає після хрещення Василієм (βασιλεύς – «цар») – аби бути рівним імператорові Константину Великому, який перемагав ворогів знаком хреста, утвердив Візантію в гідному геополітичному становищі, а 8 Повість врем’яних літ: Літопис (За Іпатським списком). Київ, 1990. С. 246. 9 Там само. С. 124. 10 Там само. С. 132. 11 Слід сказати, що святитель Дмитро Туптало – автор житія святих Теодора Варяга та його сина Йоана, пам’ять яких звершує Церква 12 липня, – вважав факт Володимирового хрещення заслугою також і первомучеників, бо їхніми молитвами Руська земля просвітилася вірою і благодаттю. Див.: Туптало Д. Житія Святих (Четьї Мінеї) у 12 томах. Том ХІ: липень. Пер. із ц.-сл. Д. Сироїд. Львів, 2017. С. 270. 12 Акентьев К. «Слово о законе и благодати» Илариона Киевского. Древнейшая версия по списку ГИМ Син. 591. Цит. видання. С. 123. 160 Сіверянський літопис. 2020. № 3______________________________________________________________________________________________________________________ своїм так званим Медіоланським едиктом 313 року затвердив християнство як офі- ційне віросповідання Римської імперії. Рівноапостольних уподібнює низка фактів: обоє навернулися під впливом Олени (Константин – матері, а Володимир – бабусі; обидві канонізовані), обоє узаконили християнство як офіційну релігію імперії та держави, обоє до прийняття Таїнства були далекі від християнських чеснот, обоє відтерміновували час власного хрещення. Апостол Павло теж не був святим він народження, а навпаки, переслідував християн. Прикметною є сліпота апостола по дорозі в Дамаск і Володимира перед пізнанням світла Правди. Відтак Іларіон послідовно показав, що християнська віра пропонує спасіння через Благодать, а не через виконання Закону, бо царювання в Небесному Царстві вимагає не так власних зусиль, як відповіді на Божий поклик, аби зростала Церква Христова – прихисток грішників, покликаних до святості. Відповідно до житійної моделі розповіді, автор «Слова…» навів системну аргументацію доброчесності кагана. Передусім він нагадав про славних предків (Ігоря та Святослава), завдяки яким Київська Русь стала могутньою державою, а Володимирові вдалося зробити її рівною поміж іншими народами – ясна річ, у світлі християнської віри. Духовна переміна Володимира, його народження згори виявляється й у зовніш- ніх наслідках, тому проповідник уважав за потрібне наголосити на тих фактах ма- теріальної та нематеріальної культури, які з’явилися разом із приходом християн- ства і були «видимими» й вагомими для тогочасних киян. Іларіон підкреслював знаковість розбудови церков і монастирів – осередків книжної науки зі специфіч- ним каноном лектури, користь якої вже була добре відома слухачам. Ярослав завдяки словам Іларіона, який належав до близького кола мудрого правителя, формував громадську думку. Спосіб, у який це зробив Іларіон, вартує захоплення. Парадоксально, що твір ХІ століття за формальними особливостями, характером роботи з джерелами близький до барокової творчості, а часова різниця між цими періодами – п’ять століть. Проповідникові вдався ефект сугестії завдяки продуманій диспозиції: три час- тини «Слова про Закон і Благодать» є ніби одним силогізмом. Іларіон переконував, що Бог поставив Закон для приготування Істини. Як Закон слуга Благодаті, так Благодать – слуга нетлінного життя13. Законом можна виправдатись, але не спас- тися; християни спасаються Благодаттю. Благодать – безумовна, її отримують і ті, хто її не заслуговує. Напевно, як той самий Володимир. Благодать є плідною, вона приносить добрі діла, вона є джерелом діяльності, вона потребує постійної співпраці. Благодать Божа також є народженням до нового життя, у ній людина стає собою справжньою, себто богоподібною. Образ Закону та Благодаті – Агар і Сара, рабиня і вільна. Іларіон використав прийом, який сьогодні називаємо колажуванням: старозавітні та новозавітні сю- жети переплетено так тісно, що якби слухач перебував поза біблійним контекстом, то сприймав би розповідь як єдину історію. Зрештою, проповідникові важило розповісти про єдиний задум Божого Провидіння – історію спасіння, що має два етапи: Закон – тінь, Благодать – Істина. Бог перед віками вирішив послати Свого Сина як найвищий вияв Благодаті. Юдейська віра – тільки для одного народу, а у християнстві, як каже апостол Павло, «немає юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно в Христі Ісусі» (Гал. 3, 2814). Аби пояснити специфіку християн як спадкоємців Царства Божого, Іларіон згадав притчу про виноградарів-убивць: господар, котрий насадив виноградник, найняв робітників. Коли настала пора винозбору, він послав своїх слуг, аби взяти належні плоди. Виноградарі вбили слуг. Тоді господар послав слуг більших від перших, 13 Там само. С. 123. 14 Святе Письмо. Переклад Івана Хоменка. Рим, 2007. С. 232. 161 Siverian chronicle. 2020. № 3______________________________________________________________________________________________________________________ але робітники вчинили з ними те саме. Наприкінці послав до них свого сина. Юдеї вбили Ісуса. Тому господар виноградника винайме інших, які віддаватимуть йому плоди вчасно (Мт. 21, 33–4315). Володимирова відповідь на Божий поклик умож- ливила працю руського народу у Христовому винограднику разом із іншими по- кликаними. Ця притча записана у трьох синоптичних Євангеліях, і лише в Матея є ще й інша притча про робітників у винограднику (Мт. 20, 1–16), про яку не йдеться в тексті Іларіона, а за логікою й Іларіоновою аргументацією цілком могло би йтися і дуже пасувало б, аби йшлося… «Царство Небесне подібне до чоловіка-господа- ря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник»16, – починає євангеліст розповідь про алогічні й, за людськими мірками, часом абсурдні закони Божої Благодаті. Господар кличе робітників у різний час, утім, наприкінці робо- чого дня кожен отримав по динарію – мовляв, однакова винагорода чекає на всіх, незалежно від виконаної роботи, бо Господь платить згідно зі Своєю безмежною любов’ю. Апостоли проповідували Євангеліє по цілому світу майже дев’ять століть, доки світло Христового вчення дійшло до Києва. Проте руський народ хвалить Во- лодимира так само, як і «римська страна петра й паќла. йма же вёроваша въ ісc хаc сн7а бж7іа. ґсіa і4 ефесъ н3 паfмъ. і#w$Aн_на б7гословьца. і$ндиA fw2му. е2гv2222222петъ марка»17. Ритор передусім згадав про верховних апостолів Петра і Павла, чиєю місійною діяльністю утвердилося християнство в Римській державі і звідси поширилося цілою Європою, а відтак про Ефес, Індію, Єгипет18. На широкому географічному обрії тепер з’явилась і Київська Русь, яка, просвітлена світлом Істини, відійшла від ідолослужіння. Щоби досягти максимального ефекту епідейктичної проповіді – викликати ту емоцію, яка спонукатиме до дії, – Іларіон уміло застосував елементи патосу, тобто оформив свої логічні побудови належними стильовими та лінгвістичними засо- бами. Витриманий високий стиль у межах sacrum lingua, рясне цитування Святого Письма, ритмічна мова, близька до поезії – все це працювало на сприйняття по- чутого як сакрального. Оратор апелював до віри, яка щойно зроджувалася в уже християнських серцях. Іларіон назвав Володимира, який став Василієм, блаженним, щасливим19, бо на ньому спочила Божа Благодать. Оратор сповнений зачудування, й він шукав найдо- речніших і найбільш гідних способів похвали, тому за зразок обрав форму літур- гійних гимнів. Самі тільки звертання виражають якість Володимирового теперіш- нього становища: «друже правдэ. съмыслу мэсто. милостыни гнэз до.»20. Нагромаджені запитання, звернені до спочилого в Бозі, але живого у вічності, а тому невидимо присутнього князя, нібито передбачають відповідь – своєрідний «рецепт» осяг- нення блаженного життя. Розлогі риторичні пасажі вказують на чудесне джерело навернення, плоди якого стали явними: «кто й#сповэсть многыа2 твоа2 нощныа2 милостынz. й дн7евныа2 щедроты. я3же къ u3богымъ творzа2ще. къ сирымъ къ болzщіимъ. къ дъл_жныимъ. къ 15 Там само. С. 33. 16 Там само. С. 31. 17 Акентьев К. «Слово о законе и благодати» Илариона Киевского. Древнейшая версия по списку ГИМ Син. 591. Цит. видання. С. 140. 18 Прикметно, що Іларіон на чільне місце цього переліку поставив апостольський престол Риму, звіс- но, не здогадуючись, що невдовзі (після так званої Великої Схизми 1054 року) таку референцію могли би потрактувати щонайменше несхвально з погляду візантійського православ’я. 19 Концепція щастя посідає вагоме місце у Святому Письмі обох Завітів. Перший із Давидових псал- мів розважає над цієї темою: «Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить і на путь гріш- ників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає, але в Господа законі замилування має і над його законом день і ніч розважає» (Пс. 1, 1-2). Вершина християнства – Нагірна Проповідь Ісуса Христа – теж розвиває тему щастя. Господь установлює альтернативний Закон – Заповіді Блаженства – умови людського щастя з перспективи Царства Небесного. 20 Там само. С. 144. 162 Сіверянський літопис. 2020. № 3______________________________________________________________________________________________________________________ вдовамъ й къ всемь требующіимъ милости.»21. Звідси виглядає правдоподібним, що голов- на заслуга того, хто сподобився долучитися до лику святих, – сповнити ділом віру у Воскреслого Христа. Покаяння та милостиня, які, судячи з усього, згадувалися між людьми, визначні, натомість негідні вчинки «старої людини», навпаки, збіль- шують Благодать після метаної. Прослава Володимира як святого потребувала певних текстів, які би функці- онували в межах літургійного дня. Властиво, Іларіон таки робить щось подібне: деякі топоси проповіді нагадують тропарі чи кондаки, навіть хайретизми акафіст- ного типу. Промовець закликає рівноапостольного князя радіти, бо Володимирова справа процвітає в ділах його сина Георгія, християнство росте, місто славить- ся своїми церквами. Далі майбутній Київський митрополит звернувся до князя зі проханням про молитву за руський народ і за правителя, щоби Георгій теж при- йняв від Бога вінець нетлінної слави22. Автор «Слова про Закон і Благодать» уплів епідейктичну проповідь у єдиний цикл різножанрових текстів. Вибір богословських категорій «Закону» та «Благо- даті» можемо пояснювати не тільки тим, що ці теми є в літургійних текстах Благо- віщення і Воскресіння Христового. Іларіонові вдалося зобразити переваги нової релігії, показати відмінність християнства від язичництва чи юдейської віри й у такий спосіб переконати в незаперечній цінності Володимирового вибору і для держави, і для особистого спасіння вірних Київської Церкви. Без сумніву, пропо- відь спричинилася до вшановування пам’яті князя Володимира, а це стало почат- ком канонізаційного процесу. Адекватне розуміння «Слова про Закон і Благодать» потребує не лінійного прочитання рядок за рядком, а вертикального – так би мовити, симфонічного, коли необхідно бачити цілу партитуру. Тоді абсолютно різні, місцями контрастні, частини складають один твір і тільки тоді звучать. Складна архітектура вимагає тонкого чуття варіацій, а щоби їх чути, треба постійно тримати в пам’яті основну тему. Так, аби «ловити» сенси стількох текстуальних відхилень, необхідно знати специфіку богословського (юдео-християнського) пояснення Закону та відчуття Благодаті. Аналіз риторичної стратегії «Слова про Закон і Благодать» дає ключі для бачення поетики як системи робочих принципів київського автора ХІ століття, показує іншу оптику християнства як релігії Слова. На часі була би спроба простежити mo- dus vivendi держави та релігії на прикладі стосунків Ярослава й Іларіона, а також пізнати інтертекстуальні зв’язки гомілетичного тексту, зокрема між «Словом…» і Святим Письмом та літургійною поезією, а також між «Словом…» і «Повістю временних літ». References Akentev, K. (2005). «Slovo o zakone y blahodaty» Ilaryona Kyevskoho. Drevneis- haia versyia po spysku HYM Syn. 591. Istoky y posledstvyia: Vyzantyiskoe nasledye na Rusy. [“Sermon on Law and Grace” by Metropolitan Ilarion. The oldest version on the codex HYM Syn. 591]. Saint Petersburg, Russia. Nikitenko, N. (2003). Pro chas ta mistse proholoshennia mytropolytom Ilarionom «Slova pro Zakon i Blahodat». [On the time and place of the proclamation of Metro- politan Ilarion’s “Sermon on Law and Grace”]. Naukovi zapysky NaUKMA : Istorychni nauky. V. 21. Kyiv, Ukraine. Povist’ vremianykh lit: Litopys (Za Ipatskym spyskom). (1990) [Primary Chronicle (Hypatian Codex)]. Kyiv, Ukraine. Rozov, N. (1963). Synodalnyi spysok sochynenyi Ilaryona – russkoho pysatelia XI v. 21 Там само. С. 146. 22 Там само. С. 151. 163 Siverian chronicle. 2020. № 3______________________________________________________________________________________________________________________ [Synodal codex of works by Ilarion, a Russian writer of the 11th century]. Prague, Czech Republic. Sviate Pysmo. Pereklad Ivana Khomenka. (2007). [Holy Bible]. Rome, Italy. Tuptalo, D. (2017). Zhytiia Sviatykh (Cheti Minei) u 12 tomakh. Tom XI : lypen. Per. iz ts.-sl. D. Syroid. [Lives of the Saints]. Lviv, Ukraine. Uzhankov, A. (2009). Problemy ystoryohrafyy y tekstolohyy drevnerusskykh pamiatnykov XI–XIII vv. [Problems of historiography and textology of ancient Russian monuments of the XI–XIII centuries]. Moscow, Russia. Чапля Ольга Олегівна – аспірантка кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка (вул. Університетська, 1, м. Львів, 79000, Україна). Chaplia Olha – Ph.D. student of M. Voznyak Department of Ukrainian Literature, Ivan Franko National University of Lviv (1 Universytetska Street, Lviv, 79000, Ukraine). E-mail: olhachaplia@gmail.com RHETORICAL STRATEGY OF THE SERMON ON LAW AND GRACE BY METROPOLITAN ILARION The article is dedicated to the Sermon on Law and Grace as a coherent and well- composed work. The purpose of the article is to outline the probable rhetorical strat- egy of Metropolitan Ilarion, taking into account the historical, political, and socio-ec- clesiastical challenges related, in particular, to the fi gure of Grand Prince Volodymyr counted among the saints of the Kyivan Church. The research methodology focused on the use of tools of hermeneutics and phenomenological methods, as well as elements of the structural approach. The scientifi c novelty of the study lies in the analysis of catego- ries of classical rhetoric - ethos, logos, pathos - to interpret Ilarion’s choice of genre, themes, and methods of narration as a solution of an experienced speaker who skillfully implemented the suggestive tasks of the sermon. Conclusions. Metropolitan Ilarion, hav- ing a practical goal, tried to combine the content and form of speech to achieve optimal impact on recipients. To convince the audience of the sanctity of Prince Volodymyr, he elaborates on the theme of the Old Testament Law and Grace - the new Christian “law” of salvation, which seems somewhat absurd by human standards. The listeners trust the speaker due to his spiritual authority of the preacher, and due to the abundant citation of the Holy Scriptures. Speaking of the contender for canonization, Ilarion likens Volody- myr to the Apostle Paul and Emperor Constantine, and at the same time, emphasizes the belonging of the Kyivan Church to the apostolic and Byzantine traditions. Ilarion weaves parts that are rhythmically close to liturgical poetry into the usual form of the sermon. Keywords: Rhetoric, Sermon on Law and Grace, Metropolitan Ilarion, Eulogy. Дата подання: 17 травня 2020 р. Дата затвердження до друку: 25 червня 2020 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Чапля О. Риторична стратегія «Слова про Закон і Благодать» митрополита Іларіона. Сіверянський літопис. 2020. №3. С. 157–163. DOI: 10.5281/zenodo.3949972. Цитування за стандартом APA Chaplia, O. (2020). Rytorychna stratehiia “Slova pro Zakon i Blahodat” mytropolyta Ilari- ona [Rhetorical strategy of the Sermon on Law and Grace by Metropolitan Ilarion]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 3, 157–163. DOI: 10.5281/zenodo.3949972.

Риторична стратегія «Слова про Закон і Благодать» митрополита Іларіона

Репозитарії

Схожі ресурси