Страсті Христові у проповідях Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича

Мета статті – висвітлити стильові особливості Йоаникія Ґалятовського і Лазаря Барановича на прикладі їхніх проповідей «На Страсті Христові». Методологія дослідження спирається на порівняльно-історичний підхід та метод мікроаналізу. Наукова новизна. Вперше здійснено порівняльний аналіз проповідей...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2020
Автор:	Бомко, Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2020
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Філологічні студії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170737
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Страсті Христові у проповідях Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича / Л. Бомко // Сіверянський літопис. — 2020. — № 3. — С. 164-173. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-170737
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1707372020-08-05T01:26:11Z Страсті Христові у проповідях Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича Бомко, Л. Філологічні студії Мета статті – висвітлити стильові особливості Йоаникія Ґалятовського і Лазаря Барановича на прикладі їхніх проповідей «На Страсті Христові». Методологія дослідження спирається на порівняльно-історичний підхід та метод мікроаналізу. Наукова новизна. Вперше здійснено порівняльний аналіз проповідей «На Страсті Христові» Ґалятовського й Барановича та виявлено причини мовно-стильового розмежування їхніх текстів. Висновки. Йоаникій Ґалятовський та Лазар Баранович – визначні могилянські представники зрілого бароко. Їхні погляди формувались у стінах Києво-Могилянської академії під впливом однакових навчальних курсів і схожого літературного матеріалу. Водночас кожен з них виявляє у тлумаченні Святого Письма індивідуальний творчий підхід, що виростає на ґрунті традиції: у проповідях Йоаникій Ґалятовський увиразнює принцип «Intellege, ut credas; crede ut intelligas», який сповідували західні Отці Церкви – Авґустин Блаженний, Ансельм Кентерберійський. Лазар Баранович щедрістю риторичних фігур оновлює візантійську проповідь. Порівняння двох «Казань на Страсті Христові» («Ключ розуміння» 1659 р.) Йоаникія Ґалятовського і два «Слова на Велику П'ятницю» («Меч духовний», 1666 р.) Лазаря Барановича дає підстави виявити на глибокому емоційно-духовному тлі точки перетину проповідей обох авторів: простоту і зворушливість Йоаникія Ґалятовського у співпереживанні Христових мук, який немовби маліє, усвідомлюючи велич спасительної жертви, і риторичну вишуканість Лазаря Барановича, спрямовану на те, щоб передати муки розіп'ятого Бога. Відтак проповіді на Страсті Христові Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича засвідчують, якими відмінними можуть бути інтерпретаційні підходи до спільних барокових образів і мотивів. The purpose of the article is to highlight the stylistic features of Ioanykiy Galiatovskyy and Lazar Baranovych on the example of their sermons “On the Passion of Christ”. The research methodology is based on a comparative-historical approach and the method of microanalysis. scientific novelty. For the first time, a comparative analysis of the sermons “On the Passion of Christ” of Galiatovskii and Baranovich was made and the reasons for the linguistic and stylistic distinction between their texts were revealed. Conclusions. Ioanykiy Galiatovskyy and Lazar Baranovych are prominent Mohyla representatives of the mature Baroque. Their views were formed within the walls of the Kyiv-Mohyla Academy, under the infl uence of the same training courses and similar literary material. At the same time, each of them shows in the interpretation of the Holy Scriptures an individual creative approach that grows based on tradition: in his sermons, Ioanykiy Galyatovskyy emphasizes the principle “Intellege, ut credas; crede ut intelligas”, which was professed by the Western Fathers of the Church – Blessed Augustine, Anselm of Canterbury. Lazar Baranovych renews the Byzantine sermon with the generosity of rhetorical figures. A comparison of two “Sermons on the Passion of Christ” (“The Key of Understanding” in 1659) by Ioanykiy Galiatovskyy and two “Words for Good Friday” (“Spiritual Sword”, 1666) by Lazar Baranovych gives grounds to reveal on a deep emotional and spiritual background points of intersection of the sermons by both authors: the simplicity and touchingness of Galiatovskyy in empathizing with the sufferings of Christ, who seemed to be growing smaller, realizing the greatness of the saving sacrifice; and the rhetorical sophistication of Baranovych, aimed at conveying the sufferings of the crucified God. Thus, the sermons on the Passion of the Christ by Ioanykiy Galiatovskyy and Lazar Baranovych testify to how can be different interpretive approaches to common baroque images and motifs. 2020 Article Страсті Христові у проповідях Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича / Л. Бомко // Сіверянський літопис. — 2020. — № 3. — С. 164-173. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.3949984 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170737 82-97-5.09:27-287-312.47:7.034 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філологічні студії Філологічні студії
spellingShingle	Філологічні студії Філологічні студії Бомко, Л. Страсті Христові у проповідях Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича Сiверянський літопис
description	Мета статті – висвітлити стильові особливості Йоаникія Ґалятовського і Лазаря Барановича на прикладі їхніх проповідей «На Страсті Христові». Методологія дослідження спирається на порівняльно-історичний підхід та метод мікроаналізу. Наукова новизна. Вперше здійснено порівняльний аналіз проповідей «На Страсті Христові» Ґалятовського й Барановича та виявлено причини мовно-стильового розмежування їхніх текстів. Висновки. Йоаникій Ґалятовський та Лазар Баранович – визначні могилянські представники зрілого бароко. Їхні погляди формувались у стінах Києво-Могилянської академії під впливом однакових навчальних курсів і схожого літературного матеріалу. Водночас кожен з них виявляє у тлумаченні Святого Письма індивідуальний творчий підхід, що виростає на ґрунті традиції: у проповідях Йоаникій Ґалятовський увиразнює принцип «Intellege, ut credas; crede ut intelligas», який сповідували західні Отці Церкви – Авґустин Блаженний, Ансельм Кентерберійський. Лазар Баранович щедрістю риторичних фігур оновлює візантійську проповідь. Порівняння двох «Казань на Страсті Христові» («Ключ розуміння» 1659 р.) Йоаникія Ґалятовського і два «Слова на Велику П'ятницю» («Меч духовний», 1666 р.) Лазаря Барановича дає підстави виявити на глибокому емоційно-духовному тлі точки перетину проповідей обох авторів: простоту і зворушливість Йоаникія Ґалятовського у співпереживанні Христових мук, який немовби маліє, усвідомлюючи велич спасительної жертви, і риторичну вишуканість Лазаря Барановича, спрямовану на те, щоб передати муки розіп'ятого Бога. Відтак проповіді на Страсті Христові Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича засвідчують, якими відмінними можуть бути інтерпретаційні підходи до спільних барокових образів і мотивів.
format	Article
author	Бомко, Л.
author_facet	Бомко, Л.
author_sort	Бомко, Л.
title	Страсті Христові у проповідях Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича
title_short	Страсті Христові у проповідях Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича
title_full	Страсті Христові у проповідях Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича
title_fullStr	Страсті Христові у проповідях Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича
title_full_unstemmed	Страсті Христові у проповідях Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича
title_sort	страсті христові у проповідях йоаникія ґалятовського та лазаря барановича
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Філологічні студії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170737
citation_txt	Страсті Христові у проповідях Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича / Л. Бомко // Сіверянський літопис. — 2020. — № 3. — С. 164-173. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT bomkol strastíhristovíupropovídâhjoanikíâgalâtovsʹkogotalazarâbaranoviča
first_indexed	2025-07-15T06:02:20Z
last_indexed	2025-07-15T06:02:20Z
_version_	1837691664055926784
fulltext	164 УДК 82-97-5.09:27-287-312.47:7.034 Лілія Бомко • СТРАСТІ ХРИСТОВІ У ПРОПОВІДЯХ ЙОАНИКІЯ ҐАЛЯТОВСЬКОГО ТА ЛАЗАРЯ БАРАНОВИЧА DOI: 10.5281/zenodo.3949984 © Л. Бомко, 2020. CC BY 4.0 Мета статті – висвітлити стильові особливості Йоаникія Ґалятовського і Лазаря Барановича на прикладі їхніх проповідей «На Страсті Христові». Ме- тодологія дослідження спирається на порівняльно-історичний підхід та метод мікроаналізу. Наукова новизна. Вперше здійснено порівняльний аналіз проповідей «На Страсті Христові» Ґалятовського й Барановича та виявлено причини мов- но-стильового розмежування їхніх текстів. Висновки. Йоаникій Ґалятовський та Лазар Баранович – визначні могилянські представники зрілого бароко. Їхні погляди формувались у стінах Києво-Могилянської академії під впливом однако- вих навчальних курсів і схожого літературного матеріалу. Водночас кожен з них виявляє у тлумаченні Святого Письма індивідуальний творчий підхід, що вирос- тає на ґрунті традиції: у проповідях Йоаникій Ґалятовський увиразнює принцип «Intellege, ut credas; crede ut intelligas», який сповідували західні Отці Церкви – Авґустин Блаженний, Ансельм Кентерберійський. Лазар Баранович щедрістю риторичних фігур оновлює візантійську проповідь. Порівняння двох «Казань на Страсті Христові» («Ключ розуміння» 1659 р.) Йоаникія Ґалятовського і два «Слова на Велику П’ятницю» («Меч духовний», 1666 р.) Лазаря Барановича дає підстави виявити на глибокому емоційно-духов- ному тлі точки перетину проповідей обох авторів: простоту і зворушливість Йоаникія Ґалятовського у співпереживанні Христових мук, який немовби маліє, усвідомлюючи велич спасительної жертви, і риторичну вишуканість Лазаря Ба- рановича, спрямовану на те, щоб передати муки розіп’ятого Бога. Відтак проповіді на Страсті Христові Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича засвідчують, якими відмінними можуть бути інтерпретаційні під- ходи до спільних барокових образів і мотивів. Ключові слова: зріле бароко, Страсті Христові, тлумачення, аналогія, драматичний образ. Відомі проповідники Лазар Баранович та Йоаникій Ґалятовський жили і пра- цювали в спільних науково-духовних осередках Києво-Могилянської колегії та Чернігівського Єлецького монастиря. Прикметно, що Л. Баранович, за спосте- реженнями Олени Матушек, був викладачем риторики того курсу, де навчався Й. Ґалятовський і, очевидно, вплинув на становлення його проповідництва1. По- біч того, освіту він здобував упродовж першої половини XVII ст., а Йоаникій – у середині XVII ст2. Як правило, дослідники розмежовують проповіді Л. Барановича та Й. Ґаля- товського на мовно-стильовому рівні3. За словами Н. Яковенко, вони «пропові- дують цілком інакше», користуються різними джерелами, а проповіді Л. Барано- вича «тяжіють до старосвітської традиції»4. 1 Матушек О. Проповіді Лазаря Барановича в дискурсі українського Бароко: монографія. Харків: Май- дан, 2013. C. 99. 2 Там само. C. 88. 3 Крекотень В. І. Оповідання Антонія Радивиловського. З історії української новелістики XVII ст. Київ: Наукова думка, 1983. С 21. 4 Яковенко Н. У пошуках Нового неба: Життя і тексти Йоаникія Ґалятовського. Київ: Лаурус; Критика, 2017. С. 213. 165 Siverian chronicle. 2020. № 3______________________________________________________________________________________________________________________ Проти розмежування проповідництва Л. Барановича з його молодшими сучас- никами (Й. Ґалятовським й А. Радивиловським) виступає архиєп. І. Ісіченко, вба- чаючи у його проповідях за зовнішньою традиційністю «бароковий консептизм», а відмінність стилю лише в одному – «відсутність у архієпископа новелістичних прикладів»5. Сподіваємося, що порівняння проповідей на Страсті Христові Л. Ба- рановича і Й. Ґалятовського допоможе з’ясувати цю проблему. І. Хронологія виходу їхніх збірок: Й. Ґалятовського «Ключ розуміння» (1659 р.) та Л. Барановича «Меч духовний» (1666 р.) – дає підстави розпочати аналіз від «Казання на Страсті Христові» Й. Ґалятовського. Слова Ісаї на початку проповіді налаштовують слухача/читача на смиренність у співпереживанні й уподібненні Христу: «Видѣхомъ єгω и не имѣѧше видѣнїѧ ни доброты, но видѣнїе єгω безчесно ɣмаленно паче с[и]нωвъ ч[е]л[овѣ]ч[е]скихъ, ч[е]л[овѣ]къ въ яʒвѣ сый, и оумѣѧ терпіти мɣкɣ»6, – «і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати! Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його… Направду ж Він немочі наші узяв і болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби й Бог Його вдарив поразами й мучив… А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був» (Іс. 53, 2-5). Й. Ґалятовський видимо скорочує старозавітну цитату. Вступ розпочинається ще однією біблійною цитатою: «дві речі лихі Мій на- род учинив: покинули Мене, джерело живої води, щоб собі подовбати водозбори, водозбори поламані, що води не тримають» (Єр. 2: 13), у якій увага актуалізу- ється на «жродло воды живои». Метафоричне словосполучення повторюється у вступі кілька разів, значення якого Йоаникій пояснює на прикладі: «Длѧ того то Б[ог]ъ ɣскаржалсѧ на жидов, бω ωны ωставили Б[ог]а жродло воды живои, то єстъ, жродло живота вічного»7. А потім отеперішнює їхні гріхи: «Бω теперъ жиды мɣчат и забивают Х[рист]а, который єстъ Жродло Воды живои»8. Євангельська розповідь про суд Понтія Пилата над Ісусом (Мт. 27, 17-22) супроводжується ав- торськими окличними ремарками: «Оуважайте, якъ сɣт несправедливы жиды!»9, що емоційно насичує проповідь і зберігає контакт з адресатом. Ще більша схви- льованість, що виявляється в численних запитаннях та звертаннях до людей і до Христа, характерна для нарації, в якій автор часто застосовує «топоси жалю». В основі «Казання на Страсті Христові» лежить відповідь на запитання, пода- не наприкінці вступу: «якіи мɣки задано Х[ристо]ви?». Пригадування страждань Спасителя увиразнюється в описах ран Його зневаженого тіла, починаючи з голо- ви, поколеної терновим вінцем. На досвідчення мук Христових Й. Ґалятовський апелює здебільшого до прикладів Старого Завіту. Образ терну відкривається у цитаті з першої біблійної книги: «проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі» (1М. 3, 17-18); у переказі історії про випробування Авраама, коли Бог об’явився йому і сказав принести в жертву сина Ісаака, але впевнившись у його вірі й богобійності: «показалъ эмɣ Б[о]гъ в терни баранка»10 (1М. 22, 1-13). Ще одним прикладом є Притча про виноградник, з якої проповідник відби- рає такий уривок: «Виноград быст возлюбленномɣ на холмѣ, на мѣстѣ блазѣ, и ωгражденїємъ ωградихъ, и на садихъ лозɣ избраннɣ, и создахъ столпъ средѣ єго, 5 Ісіченко Ігор, архієп. Історія української літератури: епоха Бароко (XVII–XVIII ст.). Навчальний по- сібник для студентів вищих навчальних закладів. Львів: Святогорець, 2011. С. 208. 6 Ґалятовський Йоаникій. Ключ разумѣнїя. Київ: Друкарня Києво-Печерської лаври, 1659. С. 141. 7 Там само. С. 141. 8 Там само. С. 142. 9 Там само. 10 Там само. С. 143. 166 Сіверянський літопис. 2020. № 3______________________________________________________________________________________________________________________ и предточилїє ископахъ в нєм, и ждах да сотворит гроздїє, сотвори же тернїє»11 (Іс. 5, 5-6). Звідси тлумачення кожного образу: виноград – єврейський народ, лоза – священики, стовп – церква Соломонова, загуба – Вівтар, ягоди – цноти, себто добрі вчинки, терн – гріхи. У поясненні того, що євреї не бачили ягід, але бачили терн, за що Бог на них розсердився – лежить речення: «Может и теперъ Х[ристо] с ɣскаржатисѧ на той виноград, на жидовскїй нарωдъ»12. Відтворення Страстей Ісуса Христа підсилюється ще більшою скорботою, коли мова йде про Його лице: «Глѧдѣмо на лице Х[ристо]во! ωбачимо пѧстю побитоє!»13. Проповідник уводить ряд запитань, які творять певну градаційну мо- дель плачу: «Чи не страшножъ ч[е]л[о]вѣковѣ бити Хр[и]ста по Лицɣ? ωт которого лица горы якъ воскъ топнѣютъ? перед которым Н[е]бо и землѧ оутѣкаютъ? И на котороє лице несмѣютъ Серафими глѧдѣти, и крилами лица своѧ закрываютъ?»14. Загалом, стиль проповідей на Страсті Христові Й. Ґалятовського помітно від- різняється від інших. Спрямованість не до розуму, а до почувань читача/слухача надає цим казанням: «сильного драматично-ліричного забарвлення»15. Вони ста- ють винятковими не тільки завдяки окликам і риторичним запитанням, а переду- сім – у сполуці з глибинними переживаннями автора. Відкривається зворушли- вий образ Ісуса Христа – сильного і слабкого водночас: «Выслɣхалъ Х[ристо]с прозбы людскои, пришолъ на свѣтъ, и показалъ людємъ лице своє. Якɣюжъ люде честь и якоє пошанованє чинѧт Х[ристо]ви? Бют єго по лицɣ за тоє, жє ωнъ показалъ имъ лице своє»16. Відтворення Ісусових мук набуває ще більшої гостроти, коли розповідається про Його бік, пробитий списом, з якого витекли Кров і Вода. Ґалятовський пере- повідає старозавітну історію, як Мойсей випровадив воду зі скелі (2 М. 17, 6): «Гды оударилъ Моνсей в камѣнь лѣскою, на тот час з камєнѧ вода вытекла»17. В основі закладено пояснення, де камінь – це Христос, вода – Його кров, а тре- тій образ, хліба, символізує Тіло Спасителя: «ωтожъ теперъ той хлѣбъ, Тѣлω Х[ристо]во, розрізано Копїєю»18. Зображення ран на руках Ісусових, пробитих цвяхами, супроводжується рито- ричними запитаннями до Нього, у яких перша частина однакова: «чи за тоє рɣки твои до кр[и]ста жиды прибили?»19, – а друга містить відповіді, де Христос Свої- ми руками: створив увесь світ, тримає увесь світ, випровадив євреїв з єгипетської неволі і погромив їхніх неприятелів. Проповідник відтворює картину страждаючого Спасителя на хресті, Який, щоби взяти людей до неба: «ωбидвѣ рɣки свои на кр[е]стѣ роспростер»20. Розпро- стерті руки Ісуса Христа є ознакою Його молитви до Бога Отця за грішних людей і символом неосяжного вмісту. Задля спасіння звичайний хрест – «знак ганьби і смерті, перетворюється на знак слави й життя»21. Вже на хресті Христовому вба- чаємо наближення есхатологічного неба, під яким потрібно розуміти: «духовне воскресле тіло Христа»22. Тлумачення Святого Письма в духовному сенсі водночас містить реалістичні картини. Проповідник передає силу Ісуса Христа через Його здатність ходити 11 Там само. 12 Там само. С. 144. 13 Там само. С. 145. 14 Там само. С. 146. 15 Біда К. Іоаникій Ґалятовський і його «Ключъ Разумѣнія», Рим, 1975. С. LXXVII. 16 Ґалятовський Йоаникій. Ключ разумѣнїя. Київ: Друкарня Києво-Печерської лаври, 1659. С. 146. 17 Там само. С. 147. 18 Там само. С. 148. 19 Там само. 20 Там само. С. 149. 21 Каспер В. Ісус Христос / пер. з нім. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2008. С. 226. 22 Там само. С. 172. 167 Siverian chronicle. 2020. № 3______________________________________________________________________________________________________________________ по морю, на вітряних крилах і на хмарах. Звідси запитання: «якжє ч[е]л[овѣ]къ важилсѧ прибїѧти до кр[и]ста ноги Х[ристо]вы? Которыи ходѧт по морɣ, на крылахъ вѣтри[н]ихъ, на облоках, и допчɣт аспидωъ, базилишкωвъ, лвωвъ, и смокωвъ пєкєлныхъ», яке спонукає до моральної настанови – упокорюватись Христові і кланятись до Його ніг, бо «Х[ристо]с створєнє покорилъ человѣкови и под нωги єгω нахилилъ»23. У частинах відображається цілісність: «глѧдѣмо єще на все тѣло Х[ристо]во: ωбачимо жє все тѣло Х[ристо]во! бичами и розками збито, зранено, и ωкривавлєно: и жадногω члонкɣ нѣмашъ цѣлогω»24. Риторичними закликами, які переносять мучене Тіло Ісуса Христа в теперішній час, Й. Ґалятовський намагається вплину- ти на емоції слухача/читача. «Афективна сила»25 слугує пробудженням почуттів, щоб активізувати увагу на співпереживанні. При цьому проповідник порівнює Христа з Юлієм Цезарем, тьмою та коштовною завісою. Кажучи, що Юлій мав у своєму тілі двадцять три рани, а Ісусові Христові завдали п’ять тисяч чотириста сімдесят п’ять ран, кількість яких вражає, Й. Ґалятовський нанизує образ тьми: «якжє не маєт тмитисѧ с[о]лнце затмилосѧ с[о]лнцє справедливости Хр[ис]тосъ Збавитель нашъ, мɣками ωкрɣтными?», – і завіси: «якъ не маєтъ шарпатися Завѣса ц[е]рковнаѧ? Гды пошарпано коштовнɣю завѣсɣ, Тѣло Х[ристо]во, за ко- торою завѣсою не могли жиды видѣти Б[о]з[е]ства Х[ристо]вогω»26. Якщо перше «Казання на Страсті Христові» містить відповідь щодо того, які муки завдали Ісусові, то друге репрезентує причинно-наслідковий зв’язок Сина Божого до спасіння вселюдського. Отже, для чого Він терпів? Обидва казання складені від предикаменту терпіння. В основі другого «Казання на Страсті Хрис- тові» Й. Ґалятовський називає і пояснює шість причин: «длѧ которыхъ великїй боль в мɣках своихъ тєрпитъ Х[ристо]с»27. 1. Христос, будучи старшим, терпить від меншого. Перша причина наскрізь моралістична. Проповідник протиставляє батька синові, пана слузі й царя під- даному, наголошуючи на силі старшого і служінні меншого. І навпаки, зневага й непокора викликають «вєликїй боль»: «чи нє вєликїй єст боль ωтцеви? Гды єгω власный с[и]нъ зневажаєт, лаєтъ, и забиваєтъ»28. Побудована на антитезах, проповідь постійно тримає увагу слухача/читача, не даючи звернути зі шляху – провадить через муки Христові. Водночас, Й. Ґалятовський акцентує і на Божій могутності щодо людини: «Щожъ єстъ ч[є]л[о]вѣкъ противъ Б[о]га; то є що мɣха противъ орла, бровка противъ Лва, робакъ против слонѧ, бω якъ орєлъ мɣхɣ, якъ Лєвъ мровкɣ, якъ слонь робака латво зотретъ»29. Моральний сенс відкривається в настановах – відпускати гріхи так, як пробачив Ісус Христос на хресті, мовивши: «Отче, відпусти їм, – бо не знають, що чинять вони!» (Лк. 23, 34). Наступні причини зворушують деталізованими описами терпіння й упокорен- ня в Муках Христа за Його добродійства, невинність, милосердя. 2. Проповідник повертається до Старого Завіту і пригадує те, як Мойсей ви- провадив євреїв з єгипетської неволі, в якій вони перебували чотириста тридцять років, до землі обітованої (Вих. 12, 37- 42). У контексті з’являються протистав- лення злих вчинків євреїв у відповідь на добрі Христові. З них окреслюються образи жовчі й оцту: «затоє жє Х[ристо]с ωборонил ихъ ωт рɣкъ нєпрїѧтєлских, кормѧт Х[рис]та жовчю, и поѧтъ оцтом», шати (одягу): «Обнажают Х[рист]а з 23 Ґалятовський Йоаникій. Ключ разумѣнїя. Київ: Друкарня Києво-Печерської лаври, 1659. С. 150. 24 Там само. 151. 25 Гусерль Едмунд. Досвід і судження. Дослідження генеалогії логіки / пер. з нім. В. Кебуладзе. Київ: ППС, 2009. С. 53. 26 Ґалятовський Йоаникій. Ключ разумѣнїя. Київ: Друкарня Києво-Печерської лаври, 1659. С. 151. 27 Там само. С. 156. 28 Там само. С. 157. 29 Там само. С. 157–158. 168 Сіверянський літопис. 2020. № 3______________________________________________________________________________________________________________________ Шатъ за тоє, же Х[ристо]с здобилъ их шатам Пɣрпɣровыми», тернової корони: «Кладɣтъ на Х[рис]та Коронɣ терновɣю за тоє, жє Х[ристо]с ихъ здобилъ коронам ѕолотыми», та хреста: «Прибивают Х[рист]а на Кр[е]стѣ за тоє, же ихъ Х[ристо]с промовалъ на Маєстат Кролєвскїй»30. Приклади засвідчують, що своє життя і смерть Ісус Христос присвятив іншим людям, усім без винятку: «Це буття-для- інших є вираженням Його найглибшої сутності, бо у цьому Він є персоніфікова- ною любов’ю Бога до людей»31. 3. Акцент на невинності: Ісус Христос невинний і терпить невинно. Розгор- нута розповідь про Понтія Пілата, який на суді назвав Христа невинним, звертає увагу на тих, хто засудив Господа на смерть – євреях: «Щожъ жиды ɣчинили? По- чали волати: Кровь єгω на насъ, и на чадах наших» (Мт. 27, 24–25). 4. Христос терпить за всі гріхи, які колись були, є зараз і будуть потім на сві- ті. Ісус Христос милосердний, бо Він: «сам тєрпит за гріхи н[а]ши; жє бысмо мы не терпѣли»; «сам ɣмираєт на Кр[е]стѣ, жє бысмо мы вѣчною смєртїю не ɣмирали»32. Христос порівнюється з лікарем, який готує ліки для хворих. Звід- си сотеріологічна перспектива, зумовлена запитанням: «Чи всі люди досягнуть неба?», – і відповіддю: не всі, а лише ті хворі, які стануть здоровими: «которыи тогω лѣкарства заживають, и до ранъ своихъ прикладают»33. Отож тільки ті до- сягнуть Неба, хто вірить у Христа. 5. Проповідник одночасно страждає з Ісусом Христом, змальовуючи жорсто- кі знущання євреїв над Його тілом, які насправді мучать ще й Його душу. Для підсилення ефекту Й. Ґалятовський покликається на історичних осіб, які харак- теризуються особливою жорстокістю. Серед них римський імператор Доміціан, єгипетський фараон Птолемей, біблійний вавилонський король Валтасар, князь литовський Вітольд та ін. У порівнянні наголос падає на євреїв – жорстокіших над всіма наведеними тиранами, які завдали не одну муку, а різних: «Головɣ тер- нієм покололи: Рɣки и Ноги гвоздми пробили, Бокъ Копїєю ωтворили, и все Тѣло розками и бичами зранили, так и всю Пренайс[вя]тѣйшɣю Кров з Тѣла Х[ристо] вого выточили»34. А далі постає картина, де повсюди Христова кров. Автор кілька разів повторює: «повно Крові» і, розширюючи історичні межі, деталізує: «Повно Кр[о]ви Х[ристо]вои на столпѣ, на Кр[е]стѣ, на бичах, на розках, на Копїи, и на Коронѣ Терновой, повно Кр[о]ви Х[ристо]вои на рɣкахъ, на ногах, и на сɣкнѧх катовских»35. 6. Остання причина – продовження попередньої, бо євреї прибили Ісуса на хресті між двома розбійниками. Звідси виринає ще одне пояснення Його мук – посередність або «золота середина»: Христос завжди посередині. Згадка Його дитинства, коли Пречиста Діва з Йосифом знайшли Ісуса в єрусалимській церкві посеред єврейських вчителів, переходить в іншу – події Воскресіння і воскресло- го Христа посеред апостолів. Причини, через які Ісус Христос терпить, дають усвідомлення того, що муки Христові – тривають за межами історичного часу, тому що виникають і болять Йому за людські гріхи дотепер. ІІ. Проповіді на Страсті Христові Л. Барановича витворюють особливо хвилю- ючий сюжет Христових мук, у яких Він не маліє, а навпаки – звеличується. У збір- ці «Меч духовний» (1666 р.) Л. Барановича є два «Слова на Велику П’ятницю». Ці тексти густо всіяні різноманітними образами і символами, слугуючи немов «по- 30 Там само. С. 160. 31 Каспер В. Ісус Христос / пер. з нім. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2008. С. 134. 32 Ґалятовський Йоаникій. Ключ разумѣнїя. Київ: Друкарня Києво-Печерської лаври, 1659. С. 164. 33 Там само. С. 165. 34 Там само. С. 167. 35 Там само. 169 Siverian chronicle. 2020. № 3______________________________________________________________________________________________________________________ кровом» для людини «від сліпучого сяйва повноти Божого об’явлення»36. Найчас- тіше вони оживають в конкретних образах, підносячи «свідомість до сприйняття духовних речей»37. Точка перетину казань Й. Ґалятовського і Л. Барановича – в емоційно- чуттєвому вияві. О. Матушек назвала проповіді чернігівського письменника на Страсті Христові: «найбільш емоційно насиченими текстами в книзі»38. Прикметно, що така емоційність допомагає якомога повніше відтворити образ Ісуса Христа, об’явленого в людській природі, за якою прихована Божа сутність. У першому «Слові на С[трасті]: Великый Пѧтокъ ωт Страстєхъ Хр[и] стовыхъ» Лазар Баранович вибудовує образ Христа на основі алегорії доброго пастиря. Епіграф із новозавітної цитати: «Пастир добрий кладе життя власне за вівці» (Ів. 10, 11), – стає обрамленням для подальшого викладу проповіді. На основі: Христос – Добрий Пастир, розростається образна сітка. Христос – Двері. Порівняння взяте з тієї ж історії про Доброго Пастиря і скріплене цитатою: «Дверми къ Овцамъ Своимъ Х[ристо]с Пастыр Добрьї виидє»39; «Я – двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде» (Ів. 10, 9). Христос – другий Адам Адам – перша вівця Доброго Пастиря, «пасɣщисѧ въ Раи, первомъ Вертоградѣ, см[е]рть вкɣси». Образ Вертограду побудований на антитезах життя і смерті: «ωт Вертограда намъ см[е]рть, ωт Вертограда и Животъ»; квітів руж та різки терну: «въ мѣсто Чвѣтов, Рωзги. Въ мѣсто Рωж, Тєрнїє». Вертоград зумовлений «уну- трішньою суперечністю»40, де першому Адамові наблизився змій у Раю, а друго- му, Христу – Іуда в Гетсиманському саду. Отже, Вертоград постає місцем спокуси і гріха. Контекст підсилюється образом Христової крові, наділеної голосом: «Тамо бо гласъ Кровє вопїющєѧ»41, і такою чистотою, «яко здє по истиннѣ ωт июдъ Кровїю всѧ ωчищаютсѧ»42. Звідси прояснюється сотеріологічний сенс Страсті: «и безъ cєгω кровопролитїѧ нє было бы ωставлєнїѧ»43. Христос – Сонце, ризи Його світло. Поряд з тим, увага спрямована до тем: темряви дня мук Христових: «въ мрацѣ каплющємъ дождъ Пролїѧнїѧ м[о]л[и]твы, и Пота яко каплєй Кровє, рызы жє єго не бѣлы, развѣ ωт ωкропаєнїѧ Потом крвавым чєрвлєны»44; Ангела, який па- дає, не перестаючи величати Сина Божого: «Падаєтъ нашого ради востанїѧ»45; дорогоцінного бісеру – життя Христового, яке Юда продав за тридцять срібняків. Л. Баранович допускає ймовірність відвернення зради, докоряючи: «нє лɣчшє ли бѣ Іɣдѣ, Х[рист]а дєржатисѧ всѣмъ с[е]рдцємъ, нєжє шеєю вєрва: «продадє животъ, кɣпи смєрть»46. Мотиви смерті як сну: «Петръ ижє ɣмрѣти за Х[рист]а ωбѣща, въ ωбразѣ см[е] 36 Брок С. Світле око: духовний світогляд святого Єфрема Сирійського / перекл. з англ. О. Лука; наук. ред. Т. Тимо. Львів: УКУ, 2017. С. 51. 37 Вилкен Роберт Л. У пошуках обличчя Божого: Ведення у богослов’я ранньої Церкви / пер. з англ. Т. Тимо. Львів: УКУ, 2015. С. 255. 38 Матушек О. Проповіді Лазаря Барановича в дискурсі українського Бароко: монографія. Харків: Майдан, 2013. С. 76. 39 Баранович Л. Меч духовный. Київ: Тип. Печер. Лаври, 1666. Арк. 443. 40 Чижевський Д. Український літературний барок. нариси; Підгот. тексту та мовна ред. Л. В. Ушкалов; Вступ.ст. О. В. Мишанич. Харків: Акта, 2003. С. 22. 41 Баранович Л. Меч духовный. Київ: Тип. Печер. Лаври, 1666. Арк. 444. 42 Там само. Арк. 445. 43 Там само. Арк. 445. 44 Там само. 45 Там само. Арк. 445 зв. 46 Там само. Арк. 446. 170 Сіверянський літопис. 2020. № 3______________________________________________________________________________________________________________________ рти, въ спанїи сна»47, і сліз як води: «Камєн Петръ, єгда изъ сєгω камєнє потєкωша слєзъ воды»48, – відкриваються в образі апостола Петра. Христос – Камінь: «и из Самагω Камєнѧ Х[рист]а потєкωша Источники Кровє»49. Порівняння опосередковане великою кількістю образних нашарувань і переходів. Аналогія Ісуса Христа з каменем стрімко переходить в інші, більш детальні. Зокрема, зіставлення Тіла Христового зі землею, покликаючись на Старий Завіт: «Орали були на Хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни» (Пс. 128, 3), – вибудовує образ землі-Плоті і терну, поверх землі: «И ащє Зємлѧ Плоти твоєѧ Словє Б[о]жій, Зємлѧ в нєй жє бл[а]говолилъ єси жити, єси и Бл[а] га и Бл[а]гословєнна: но якω и та вєрхɣ сєбє Тєрнїє носитъ»50. Сконцентрованість на тілесності Ісуса приводить до інтерпретацій: чотирьох «ріг» хреста, чотирьох стихій світу, які очистив Ісус Христос: землю, воду, во- гонь, повітря та чотирьох рік – поту, сліз, крові й води. Тему каменя Л. Баранович продовжує в другому Слові на Страсті Христові. Тут Спаситель – дорогоцінний камінь: «камєнїє распадєсѧ. Многωцѣнный бω Камєн Х[ристо]с, на Кр[е]стѣ ωт Гвоздїй и Копїѧ распадєсѧ»51. Слово «розпада- ється», від одиничного апелює до множинного, тобто – до наслідування Христа вірними християнами. Мотив наслідування пронизує усю проповідь, починаючи з біблійного епіграфа: «Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб ми пішли слідами Його» (1 Петр. 2, 21). Дорога Ісуса Христа до Голгофи, носіння хреста і терпіння мук – це шлях кожного, бо багато людей захоплюється Його чудами, але «мало хто йде услід за неславою Його хреста»52. Подібно Й. Ґалятовському, але більш детально Л. Баранович описує частини тіла Христа, які постраждали найбільше. Основна частина проповіді відкриває сенс Христових мук і людську співпричетність з ними. Добровільне прийняття Його страждань і смерті повідомляє про виняткову любов Спасителя до людей. І для підкреслення цього письменник повертається до Старого Завіту, зокрема до цитування Псалмів: «блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить» (Пс. 31, 2); «Ти простір для мене робив у тісноті» (Пс. 4, 2) тощо. Л. Баранович детально зупиняється на оспівуванні Христових очей, порівню- ючи їх зі сонцем: «Очи Г[оспод]ни на Нищагω призирающїи, заплыша кровїю. Очи єгω свѣтлѣйшїи пачє с[о]лнца, помрачишсаѧ»53; вух: «Сіи Уши, яжє сɣт въ М[о]л[и]твɣ Пр[а]в[е]днях»54; вуст, які розмовляють, зцілюючи: «яко Излїѧсѧ Бл[а]г[о]датъ въ Устнах Г[о]с[по]дних»55; «у Твоїх устах розлита краса та добро» (Пс. 44, 3). Змалювання ран Христових на руках, ногах, ребрах та у серці емоційно під- силюється порівнянням крові з водою і з дощем: «излїѧсѧ на Кр[е]стѣ кровїю якω Вода, сєй жє Дождъ бѣ Волєнъ»56. Тут Л. Баранович трактує образи крові й води, які витікають із Каменя-Христа. Проповідник послідовно тлумачить їхнє спасен- не значення для людини: «Кровь ɣбо на искɣплєнїє нашє, Водɣ жє на измовєнїє грѣхωвъ»57. А тоді зупиняється на таїнствах Хрещення і Євхаристії, тим самим акцентуючи на святості Христового Тіла: «Вода бо изѧвлѧєт Таинɣ Кр[е]щ[е]на, 47 Там само. Арк. 446 (2). 48 Там само. Арк. 446 зв. (2). 49 Там само. Арк. 448. 50 Там само. Арк. 448 зв. 51 Там само. Арк. 455 зв. 52 Кемпійський Т. Наслідування Христа / пер. на укр. д-р Й. Боцян. Львів: Свічадо, 2015. С. 98. 53 Баранович Лазар. Меч духовный. Київ: тип. Печер. Лаври, 1666. Арк. 458. 54 Там само. Арк. 458зв. 55 Там само. Арк. 459. 56 Там само. Арк 460. 57 Там само. Арк. 461 зв. 171 Siverian chronicle. 2020. № 3______________________________________________________________________________________________________________________ єжє начатком єс Ц[е]ркви и всѣх єѧ Тайн. Кров жє ωбразɣєт Таїнɣ Єνхаристїи, яжє всєконєчным єс Совершенством Ц[е]ркви и всѣх єѧ Таин»58. Подібну інтерпретацію спостерігаємо в Й. Ґалятовського, де спочатку пропо- відник говорить про камінь: «ωтомъ в той каменъ оударєно копією, и вышла з нєгω Кровь и вода», а потім переходить до Христа – образу Бога Отця, з Якого: «Кровь и Вода выплынɣла»59. Цікаво, що обидва письменники розвивають одну тему, йдучи різними шляхами. Л. Баранович, подаючи складні уподібнення, від- разу пояснює їхній сенс. Натомість тлумачення Й. Ґалятовського не таке «відкри- те», але ключові образи – каменя, води і крові, відсилають до їхніх відповідників. Автор залишає реципієнту просторовість уяви, що «живить людину, змушує її діяти»60. Висновки Страсті Христові творять особливо драматичний образ Ісуса Христа. Варто відзначити, що у проповідях на Страсті Христові Й. Ґалятовського й Л. Барано- вича міститься чимало знаків-провісників Воскресіння. Один з них – відкриті гроби, що нагадує про «особливий знак»61 порожнього гробу. У Й. Ґалятовського запитання: «якъ не маютъ ωтворѧтисѧ грωбы?», супроводжується новозавітною цитатою: «відчиняє, і ніхто не зачинить, що Він зачиняє, – і ніхто не відчинить» (Об. 3, 7). Образ відкритих гробів втілюється в дії, а саме – зі вставанням: «якъ не маютъ вставати м[е]ртвыи, гды межи м[е]ртвыми знайдɣєтсѧ той, который мовилъ: «Азъ єсмъ воскр[е]с[і]ниє и животъ»62. Схожий контекст є у Л. Баранови- ча: «Грωбы ωтвєръзωнасѧ, єгда сєй ижє обладашє Грωбами, воскр[є]шаѧ ωт нихъ м[є]ртвыѧ, Самъ якω єдинъ ωт м[є]ртвыхъ въ Гробѣ положєн»63. В обох випадках прояснюється есхатологічна перспектива Царства Божого, яке уможливлюється лише після мук і смерті Ісуса Христа: «Плач Христа на землі уможливлює сміх відкупленої людини в небі»64. Отже, проповіді на Страсті Христові Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича містять як спільні барокові образи і мотиви, так і авторські, виявлені в емоційній перспективі їхніх творів. Л. Баранович у своїх текстах вживає велику кількість різноманітних алегорій та біблійних цитат. Найчастіше проповідник цитує Псалми та Євангеліє від Матвія, звідки й черпає образи. Мотив терпіння у проповідях Й. Ґалятовського спирається на почуття спів- переживання мук Христових. Автор майже не вживає парадоксальних метафор і складних алегорій. Драматично-чуттєві, але стримані, насичені концептами, але без надмірної пишноти, казання на Страсті Христові є винятково «простими»: автор немов навмисно маліє перед Христом, тоді як «Слова» Л. Барановича, на- впаки, розростаються у складну систему концептів та образів. Кожен з них виявляє індивідуальний творчий підхід у тлумаченні Святого Письма. Авторський стиль виростає на ґрунті традиції, яка, у свою чергу, є до- сить різнорідна; та літературного таланту. Барокові проповідники по різному роз- гортають традицію, перебуваючи всередині неї. Й. Ґалятовський – майстерний логік-схоласт, у проповідях якого увиразнюється твердження Авґустина, Ансель- ма Кентерберійського, «Intellege, ut credas; crede ut intelligas» (зрозумій, щоб по- вірити і вір, щоб зрозуміти). Натомість у Л. Барановича за надмірною густотою риторичних фігур простежується характер візантійської проповіді. 58 Там само. Арк. 462. 59 Ґалятовський Йоаникій. Ключ разумѣнїя. Київ: Друкарня Києво-Печерської лаври, 1659. С. 147. 60 Жак Ле Ґофф. Середньовічна уява / переклад з франц. Я. Кравця. Львів: Літопис, 2007. С. 8. 61 Каспер В. Ісус Христос / пер. з нім. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2008. С. 143. 62 Ґалятовський Йоаникій. Ключ разумѣнїя. Київ: Друкарня Києво-Печерської лаври, 1659. С. 152. 63 Баранович Лазар. Меч духовный. Киев: Тип. Печер. Лаври, 1666. Арк. 455зв. 64 Ісіченко Ігор, архієп. Історія української літератури: епоха Бароко (XVII–XVIII ст.). Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Львів: Святогорець, 2011. С. 416. 172 Сіверянський літопис. 2020. № 3______________________________________________________________________________________________________________________ References Baranovych, L. (1666). Mech dukhovnyi [The sword is spiritual]. Kyiv, Ukraine: typ. Pecher. Lavry. Bida, K. (1975). Ioanykii Galiatovskii i yoho «Klyuch Razuminiia» [Ioanikiy Galiatovskyy and his “The Key of Understanding”]. Rym, Italy. Brok, S. (2017). Svitle oko: dukhovnyi svitohliad sviatoho Yefrema Syriiskoho [Bright eye: the spiritual worldview of St. Ephraim]. Lviv, Ukraine: UKU. Vylken, R. L. (2015). U poshukakh oblychia Bozhogo: Vedennia u bogoslovia ran- noi Tserkvy [In Search of the Face of God: An Introduction to the Theology of the Early Church]. Lviv, Ukraine: UKU. Huserl, E. (2009). Dosvid i sudzhennia. Doslidzhennia henealogii logiky [Experi- ence and judgment. Research of the genealogy of logic]. Kyiv, Ukraine: PPS. Galiatovskyi, Y. (1659). Kliych rozuminnia [The Key of Understanding]. Kyiv, Ukraine: Drukarnya Kyyevo-Pecherskoii lavry. Isichenko, I., arhiyep. (2011). Istoriia ukrainskoi literatury: epokha Baroko (XVII– XVIII st.). Navchalnyi posibnyk dlia studentiv vyshchykh navchalnyh zakladiv [His- tory of Ukrainian literature: the Baroque era (XVII – XVIII centuries). The textbook for students of higher educational institutions]. Lviv, Ukraine: Svyatogorets. Kasper, V. (2008). Isus Khrustos [Jesus Christ]. Kyiv, Ukraine: DUKH I LITERA. Kempiiskyi, T. (2015). Nasliduvannia Khresta [Imitation of Christ]. Lviv, Ukraine: Svichado. Krekoten, V. I. (1983). Opovidannia Antoniia Radyvylovskoho. Z istorii ukrainskoi novelistyky XVII st. [Stories by Anthony Radyvylovsky. From the history of Ukrainian short stories of the XVII century]. Kyiv, Ukraine: Naukova dumka. Le Goff, Zh. (2007). Serednovichna uiava [Medieval imagination]. Lviv, Ukraine: Litopys. Matushek, O. (2013). Propovidi Lazaria Baranovycha v dyskursi ukrainskoho Baroko: monohrafi ia [Sermons of Lazar Baranovich in the discourse of the Ukrainian Baroque: monograph]. Kharkiv, Ukraine: Maidan. Chyzhevskyi, D. (2003). Ukrainskyi literaturnyi barok: narysy [Ukrainian literary baroque: essays]. Kharkiv, Ukraine: Akta. Iakovenko, N. (2017). U poshukakh Novoho neba: Zhyttia i teksty Yoanykiia Galiatovskoho [In Search of the New Heaven: The Life and Texts of Ioanikiy Galiato- vskyy]. Kyiv, Ukraine: Laurus; Krytyka. Бомко Лілія Олександрівна – аспірантка, Львівський національний університет імені Івана Франка (вул. Університетська 1, Львів, 79000, Україна). Bomko Liliia O. – Ph.D. student, Ivan Franko National University of Lviv (1 Uni- versytetska St., Lviv, 79000, Ukraine). Email: bomko.liliya@gmail.com. THE PASSIONS OF THE CHRIST IN THE SERMONS OF IOHANNIKIY GALYATOVSKYY AND LAZAR BARANOVYCH The purpose of the article is to highlight the stylistic features of Ioanykiy Galiatovskyy and Lazar Baranovych on the example of their sermons “On the Passion of Christ”. The research methodology is based on a comparative-historical approach and the method of microanalysis. Scientifi c novelty. For the fi rst time, a comparative analysis of the sermons “On the Passion of Christ” of Galiatovskii and Baranovich was made and the reasons for the linguistic and stylistic distinction between their texts were revealed. Conclusions. Ioanykiy Galiatovskyy and Lazar Baranovych are promi- nent Mohyla representatives of the mature Baroque. Their views were formed within the walls of the Kyiv-Mohyla Academy, under the infl uence of the same training courses 173 Siverian chronicle. 2020. № 3______________________________________________________________________________________________________________________ and similar literary material. At the same time, each of them shows in the interpreta- tion of the Holy Scriptures an individual creative approach that grows based on tradi- tion: in his sermons, Ioanykiy Galyatovskyy emphasizes the principle “Intellege, ut credas; crede ut intelligas”, which was professed by the Western Fathers of the Church – Blessed Augustine, Anselm of Canterbury. Lazar Baranovych renews the Byzantine sermon with the generosity of rhetorical fi gures. A comparison of two “Sermons on the Passion of Christ” (“The Key of Understand- ing” in 1659) by Ioanykiy Galiatovskyy and two “Words for Good Friday” (“Spiritual Sword”, 1666) by Lazar Baranovych gives grounds to reveal on a deep emotional and spiritual background points of intersection of the sermons by both authors: the sim- plicity and touchingness of Galiatovskyy in empathizing with the sufferings of Christ, who seemed to be growing smaller, realizing the greatness of the saving sacrifi ce; and the rhetorical sophistication of Baranovych, aimed at conveying the sufferings of the crucifi ed God. Thus, the sermons on the Passion of the Christ by Ioanykiy Galiatovskyy and Lazar Baranovych testify to how can be different interpretive approaches to common baroque images and motifs. Keywords: mature baroque, the Passion of Christ, interpretation, analogy, dramat- ic image. Дата подання: 16 травня 2020 р. Дата затвердження до друку: 25 червня 2020 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Бомко Л. Страсті Христові у проповідях Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича. Сіверянський літопис. 2020. №3. С. 164–173. DOI: 10.5281/zeno- do.3949984. Цитування за стандартом APA Bomko, L. (2020). Strasti Khrystovi u propovidiakh Yoanykiia Galiatovskoho ta Lazaria Baranovycha [The Passions of the Christ in the Sermons of Iohannikiy Galy- atovskyy and Lazar Baranovych]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 3, 164– 173. DOI: 10.5281/zenodo.3949984.

Страсті Христові у проповідях Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича

Репозитарії

Схожі ресурси