Herodoteanea
Три перші екскурси з цієї серії були надруковані у Працях Одеського державного університету, т. 149, серія історичних наук, вип. 7, 1959, стор. 35—46.
Збережено в:
| Дата: | 1960 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Одеський археологічний музей НАН України
1960
|
| Назва видання: | Материалы по археологии Северного Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170867 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Herodoteanea / М.Ф. Болтенко // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 1960. — Вип. 3. — С. 33-56. — Бібліогр.: 74 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-170867 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1708672020-09-04T01:26:20Z Herodoteanea Болтенко, М.Ф. Статьи Три перші екскурси з цієї серії були надруковані у Працях Одеського державного університету, т. 149, серія історичних наук, вип. 7, 1959, стор. 35—46. 1960 Article Herodoteanea / М.Ф. Болтенко // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 1960. — Вип. 3. — С. 33-56. — Бібліогр.: 74 назв. — укр. XXXX-0126 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170867 uk Материалы по археологии Северного Причерноморья Одеський археологічний музей НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статьи Статьи |
| spellingShingle |
Статьи Статьи Болтенко, М.Ф. Herodoteanea Материалы по археологии Северного Причерноморья |
| description |
Три перші екскурси з цієї серії були надруковані у Працях Одеського державного університету, т. 149, серія історичних наук, вип. 7, 1959, стор. 35—46. |
| format |
Article |
| author |
Болтенко, М.Ф. |
| author_facet |
Болтенко, М.Ф. |
| author_sort |
Болтенко, М.Ф. |
| title |
Herodoteanea |
| title_short |
Herodoteanea |
| title_full |
Herodoteanea |
| title_fullStr |
Herodoteanea |
| title_full_unstemmed |
Herodoteanea |
| title_sort |
herodoteanea |
| publisher |
Одеський археологічний музей НАН України |
| publishDate |
1960 |
| topic_facet |
Статьи |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170867 |
| citation_txt |
Herodoteanea / М.Ф. Болтенко // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 1960. — Вип. 3. — С. 33-56. — Бібліогр.: 74 назв. — укр. |
| series |
Материалы по археологии Северного Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT boltenkomf herodoteanea |
| first_indexed |
2025-07-15T06:14:49Z |
| last_indexed |
2025-07-15T06:14:49Z |
| _version_ |
1837692448718979072 |
| fulltext |
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХЕОЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ
МАТЕРІАЛИ З АРХЕОЛОГІЇ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я
ВИП. III 1959
М. Ф. Болтенко
HERODOTEANEA
4. Геродот та Афіни. Логограф стає «батьком історії»'.
Вище вже зазначалося, що ще під час перебування на Самосі Геро-
дот стає прихильником афінської демократії, афінської зовнішньої полі-
тики та прибічником зміцнення та розширення Афінського морського
союзу І Вже сама особиста участь Геродота у заснуванні Фурій є дока-
зом того, що вій не тільки співчував планам політичного згуртування
Еллади навколо демократичних Афін, але й сприяв здійсненню західних
політичних акцій Афінської держави — адже Фурії були засновани як
форпост афінян на Заході, в Італії та на шляху до Сіцілії. Загальновідо-
мо, що напередодні Пелопоннеської війни саме сюди були спрямовані по-
гляди афінян, саме з західних морів, з багатих нив південної Італії та
з родючих полів Сіцілії, чекали афінські громадяни дешевого зерна. От-
же ми маємо усі підстави, щоб оцінювати переїзд Геродота до Фурій не
тільки як намагання політичного вигнанця з Галікарнасу знайти нову
батьківщину, де б він міг бути повноправним громадянином, але також
і як активну підтримку політики Афінської держави. І треба зразу ж за-
питати: чи не виявив Геродот ще раніше свої позиції щодо Афін?
ВІДПОВІ;ІЬ дають нам, як здається, повідомлення Плутарха та Євсе-
вія. Перший наводить вказівку про вшанування Геродота в Афінах: «Про
те, що Геродот одержав у подарунок від афінського народа десять талан-
тів відповідно до пропозиції, яку вніс у народні збори Аніт, повідомлює
Дііл, людина, що має великий авторитет у історичних питаннях» (РІи-
tarchus, de Herodoti malignitate, 26). Другий пише під четвертим роком
83 олімпіади (тобто 445—444 р. до н. е.): «Геродот історик був вшанова-
ний радою афінян за те, що прочитав їм свої книги» (Eusebius, Chronicon,
s. а. Abrah. 1572=v. arm. 1570). Дііл—добре поінформований та досить
критичний сіцілійський історик IV ст. до н. е., і оскільки він навіть на-
водив ім'я афінянина, який вніс у народні збори пропозицію про вшану-
вання Геродота, цей факт доводиться вважати встановленим.
У науковій літературі цьому надзвичайно важливому повідомленню
в останні часи не пощастило. Так, Якобі всіляко намагається «методично»,
як він пише, обробити цю звістку так, щоб підірвати її виняткове значен-
ня; Кюнер, Овет, Алі намагалися внести зміни до тексту так, щоб уник-
нути необхідності пояснити, за що Геродот получив десять талантів
Дійсно, оскільки відомо, що навіть Піндар получив за свій дифірамб, при-
• Три перші екскурси з цієї серії були надруковані у Працях Одеського держав-
ного університету, т. 149, серія історичних наук, вип. 7, 1959, стор. 35—46. — Редакцій-
на колегія.
2 Див. Праці ОДУ, т. 149, вип. 7, стор. 44 та 46.— Редакційна колегія.
® Див. F. J a c o b y , Herodotos, RE, Supplementband II, 1913, Sp. 226—229, де вка-
зана відповідна література. Пор. С. Я- Л у р ь е , Геродот, М.—Л., 1947, стор. 18—19.
3 . М.ЧПП, в и п . ПІ. ^ 3 3
свячений спеціально Афінам, лише 1000 драхм, тобто у 60 разів менше
(Isocrates,Peri antidoseos, § 166), трудно уявити собі, ш,о Геродотові була
дана така величезна винагорода виключно за літературні заслуги \ Проте
факт вшанування Геродота народними зборами (Дііл) та радою (Єв-
севій) афінської держави та високу грошову винагороду, яку він отримав,
заперечувати неможливо.
Вшанування Геродота радою та народними зборами Афін є безпе-
речним доказом наявності тривалих та глибоких зв'язків історика з Афі-
нами, а такі зв'язки ніяк не могли виникнути безпосередньо перед вша-
нуванням, але повинні були скластися протягом довгого ряду років, мож-
ливо навіть вже з початку правління Перікла (близько 460 р. до н. е.)
і аж ніяк не пізніш початку боротьби Афін з пелопоннесдями за гегемонію
на суші, ш;о розпочалася «евдалою битвою при Танагрі (457 р. до н. е.)
і закінчилася Тридцятирічним миром (взимку 447—446 р. до н. е.) Вже
на початку 50-х років Геродот міг одержати від свого впливового друга
Перікла своєрідне «замовлення» на порівняльне зображення ролі Афін
та Спарти у великій боротьбі за незалежність Еллади та за звільнення
малоазійських еллінів з-під влади персів.
Про прихильність Геродота до афінян писали вже у старі часи; ви-
вчали це питання і новітні дослідники. Автор єдиної радянської моно-
графії про Геродота, професор С. Я. Лур'є справедливо пише про те,
що історія Афін посідає центральне місце в праці Геродота і навіть ціла
низка фактів освітлюється Геродотом з специфічно афінської точки зо-
ру Це дозволяє нам не зупинятися тут на цьому боці проблеми та пе-
ренести центр уваги на інші моменти. Чи є підстави приймати, що зв'язок
Геродота з Афінами відноситься ще до першої половини 50-х років? Нам
здається, що так: адже відомо, що історик був у тісній дружбі з поетом
Софоклом, який присвятив Геродотові вірші (Plutarchus, An seni geren-
da sit respublica, 3) та включив до «Антігони» та «Едіпа у Колоні»
уривки з геродотової «Історії»®; АрІстофан пародіює вступні глави «Істо-
рії» та бере з геродотового твору деякі фактичні довідки''; так робить і
Євріпід'; все це свідчить про загальновідомість геродотового твору у
періклових Афінах. Не можна не нагадати, що деякі географічні порів-
няння Геродота мають на увазі в першу чергу афінського читача (на-
приклад, кн. II, гл. 7; кн. IV, гл. 99); нарешті, Геродот прославляє Пе-
рікла (кн. VI, гл. 131) та навіть цитує його слова (пор. кн. VII, гл. 162
та слова Перікла, наведені Арістотелем — Rhetorica, І, 7, р. 1365; ПІ,
10, р. 1410) — усе це треба розглядати як наслідок довгорічних зв'язків
з Афінами; до цього ж таки припущення веде і сама сума винагороди,
одержаної Геродотом у 445—444 р. до н. е., напередодні його переїзду
до Фурій.
Це знову підводить нас до питання: за віщо міг Геродот одержати
таку величезну винагороду? Ед. Мейер гадав, що за якісь дипломатичні
переговори з П е р с і є ю а л е чи можна припустити, що якісь надзвичайно
важливі переговори були доручені людині, яка не була навіть афінським
громадянином? Гадати про приватні послуги (наприклад, Періклові) не
доводиться, бо вшанували Геродота офіційні урядові установи — рада та
народ. Ф. Якобі висловив думку, що малося на увазі винагородити Ге-
^ С . І. С о б о л є в с ь к и й не виключає, проте, такої можливості. Пор. История
греческой литературы, т. II, АН СССР, М., 1955, стор. 33.
5 С. Я. Л у р ь е , Геродот, стор. 16; пор. F. J a c o b y , Sp. 270, 273—242.
® Не можемо підтримати скептичну позицію С. I. Соболєвського і приєднуємося
в даному разі до С. Я. Лур'є (стор. 20—21).
' Див. С. Я. Л у р ь е , Геродот, стор. 21—22.
8 Там же, стор. 20, примітка І.
Э E d . M e y e r , Forschungen zur alten Geschichte, B. I., Halle, 1892, S. 200.
34
родота за його участь у заснуванні Ф у р і й п р о т е в 445—444 pp. до н. е.
Фурій ще не було, а якби йшлося про надання Геродотові необхідних на
майбутні витрати при заснуванні колонії грошей, то чому б наші джерела
вживали виразів <і^отримав у дарунок» (Дііл) чи «був вшанований»
(etimethe para tes Athenaion boules — Євсевій)? Тому нам здається, ш;о
має повну рацію С. І. Соболєвський та ті дослідники, ш:о визнають, не
дивлячись на всі труднощі, вірогідність того, що Геродота було нагород-
жено саме за літературні заслуги. Про це прямо свідчить Плутарх, який
в усякому разі добре знав твір Дііла; перед наведеним вище уривком
Плутарх пише, критикуючи Геродота: «Бувши таким гарячим прихиль-
ником Афін, ти, Геродоте, не згадав навіть про урочисту процесію до хра-
му Агри, що її влаштовують аж до наших днів як ознаку вдячності Гекаті
за перемогу (Плутарх мае на увазі перемогу афінян при Марафоні. —
М. Б.). Це може, правда, бути підставою для того, щоб не вірити плямую-
чій Геродота чутці, нібито він за свої лестощі афінянам одержав від них
багато грошей» (Ье Hefodoti malignitate, 26). Оскільки і Євсевій, як
видно з наведеного нами вище місця, недвозначно вказує, що Геродот був
вшанований афінською радою, бо він прочитав афінянам свої книги
(epanagnous autois tas biblous), a Плутарх підкріплює далі свої обвину-
вачення вказівкою на Дііла, то виходить, що обидва існуючі джерела, які
згадують про винагороду Геродота, вказують цілком певно — і мабуть
незалежно одне від другого, — що він одержав нагороду за свої «книги»
(Євсевій) або за «лестощі» афінянам (Дііл), тобто за свій літературний
труд.
І не можна не сказати, що винагорода відповідала тому, що було
зроблено Геродотом: як би не протестували деякі старогрецькі письмен-
ники, які б обвинувачення у необ'єктивності не висувалися час від часу
деякими новітніми дослідниками, — проте не тільки народи класичної
старовини, але й весь цивілізований світ аж до наших часів уявляє собі
всесвітньо-історичну роль Афін у великій боротьбі греків за незалежність
саме такою, якою її намагався зобразити Геродот. І ніякі критичні за-
ув:аження не можуть похитнути основну думку Геродота, яка була, як
він сам зазначив, ненависна вже за часів його життя більшості еллінів:
«той, хто сказав би, що афіняни були рятівниками Еллади, той не розі-
йшовся б з істиною» кн. VII, гл. 139).
Не доводиться заперечувати, що Геродот блискуче виконав свій за-
дум; великі, гідні здивування вчинки як еллінів, так і варварів було навік
збережено від безславного забуття. І більше того — використавши свої
подорожні начерки різних країн та дивовижних народів, підпорядкував-
ши цей матеріал єдиній цілі — історії визвольної боротьби проти персів,—
Геродот створив твір зовсім особливої якості, художні особливості якого
визнавалися навіть такими суворими критиками як Фукідід та ворогами
як Плутарх. Але головним придбанням Геродота є його всесвітньо-істо-
рична перспектива, його людяність, його демократичні погляди. А де мож-
на було в Елладі V ст. до н. е. засвоїти такі погляди, як не в періклових
Афінах?
Отже при усій подібності «Історії» Геродота в подробицях до творів
логографів, його попередників і частково сучасників, вона являє собою
закономірний для епохи найвищого внутрішнього розквіту Греції (Маркс)
перехід логографічної літератури до нової, вищої якості. Тільки засвоїв-
ши афінські інтереси, до того ж взяті у їх найширшому втіленні, тільки
переборовши місцевий патріотизм та зневагу до варварів, міг грек сере-
дини V ст. до н. е. створити справжній історичний твір. Афінськнй період
F. J а с о b у, Sp. 229.
З* 35
його життя створив з Геродота-логографа дійсного «батька історії». Твер-
дження деяких вчещіх, ніби Гекатей Мілетський або Харри Лампсакський
мають більші права на цю почесну назву, побудовані на непорозумінні г
адже справа не тільки в конкретно-історичному змісті попередників Ге-
родота, а в велетенській побудові всесвітньо-історичного твору.
Якщо можна визнати за твердо встановлений факт, що Геродот
одержав десять талантів за свій твір, то це треба розуміти не формально.
В нас немає сумніву, що Аніт вніс саме таку пропозицію (Anytou to pse-
phisma grapsantos — Плутарх з вказівкою на Дііла); адже і в Херсонесі
Таврійському вшанували у свій час місцевого історика Сіріска саме за
те, що він «відносини з містами дослідив відповідно до гідності народа»,
historesen epieikeos toi damoi ( lOSPE, vol. I, ed. 2, № 344, p. 290); чому
б афінянам не прийняти подібне або близьке формулювання? Але це не
виключає, що розмір винагороди встановлювався не тільки у зв'язку з
літературною заслугою, а мав на увазі і якісь інші вчинки Геродота —
якщо припустити, наприклад, що малося на увазі компенсувати Геродота
за витрати під час його подорожей, тісно зв'язаних з інтересами Афінської
держави та торговельної політики Афін, то сума винагороди не здавалася
б нам особисто надмірно завищеною...
Розвиваючи стару думку М. Дункера, який вважав, що між подорож-
жю Геродота на береги Евксинського Понту і так званою понтійською
експедицією Перікла був певний з в ' я з о к п р о ф е с о р Д. П. Каллістов
поставив питання значно ширше; чи не встановлюється взагалі певний
зв'язок між усіма мандрівками і тісно сплетеною з ними літературною
працею Геродота, з одного боку, та афінською політикою середини та
третьої чверті V ст. до н. е., з другого? Всупереч необгрунтованим сум-
нівам у цьому питанні, думка Д . П. Каллістова заслуговує, як на наш
погляд, на повну увагу
Починаючи принаймні з єгипетської експедиції афінян (це веде нас
до першої половини 50-х років) шляхи Геродота та афінської політики,
керованої Періклом, вже не розходяться, як можна припускати, до смерті
обох. І якщо вкупі з Д. П. Каллістовим приєднатися до гіпотези профе-
сора Б. М. Гракова, який вважає, що перед загальновідомою експеди-
цією до Понту на чолі з Періклом і Ламахом у 437 р. до н. е. — вже
той факт, що ЇУ .очолив особисто Перікл, виразно промовляє про велику
роль, яку надавали в Афінах спробі поширити Афінську архе у Чорно-
мор'ї " — була ще одна афінська експедиція в ці краї приблизно всередині
40-х років то важко було б заперечувати вірогідність того, що і подо-
рож Геродота до Ольвії наприкінці 50-х років (див. слідуючий екскурс)
була зроблена у певній погодженості з намірами Перікла на Понті
Дуже показово, що Геродот, який дав побудову всесвітньої історії свого
часу під специфічно афінським кутом зору, в той самий час дав і доклад-
ний опис в першу чергу тих двох країн, які були найцікавішими для
афінських купців та політиків, тобто Єгипту та Скіфії, а останні дні свого
життя провів у третій, тобто в Італії.
Якщо припустити, що недешеві та нелегкі подорожі Геродота до бе-
» М. D u n c k e r , Des Perikles Fahrt nach Pontus, SPA, В. XXVII, Н. 2, 1885, S. 583 ff.
Д. П. К а л л и с т OB, Очерки по истории Северного Причерноморья, Л., 1949,
стер. 204.
>3 F. М111 п е г, Perikles, RE, В. XIX, 1937, Sp. 774.
" Б . Н. Г р а к о в, Материалы по истории Скифии в греческих надписях, ВДИ,
1939, № 3, стор. 238; пор. Д. П. К а л л и с т о в, вказ. твір, стор. 204—205.
Проти цього, але без усякого обгрунтування свого скепсису, висловився С. О.
Ж е б е л ь о в (С. А. Ж е б е л е в , Северное Причерноморье, М.—Л., 1953, стор. 316,.
примітка І, у кінці).
36
регів Нілу та Борисфену були зроблені за прямим або непрямим дору-
ченням афінського уряду, який був зацікавлений у тому, щоб дістати
перевірені дані про країни, які знаходилися в центрі афінських економіч-
них та політичних інтересів, стає зрозумілою і та нечуваио висока вина-
города, яку одержав історик. В слідуючому столітті, за часів Дііла, ці
інтереси змінилися і той, хто мав перед собою лише псефізму Аніта і
хотів знайти причину цього вшанування, бачив її вже не в життьових
інтересах Афінської архе, що і сама була вже лише історичним спогадом,
а в «лестощах», що їх нібито розточав Геродот афінянам у своєму творі;
для Плутарха, який написав спеціальний трактат про злозичливість Ге-
родота, а жив через шість віків після нього, підкуп історика афінянами
був цілком доведеним. Але чи можемо ми погодитися з таким вироком?
Припустимо навіть, що Геродот дійсно перейшов усяку міру у своєму афі-
нофільстві, — хіба вірогідно, що прості та ск)шенькі афінські громадяни
так надмірно дбали про свою майбутню славу, що згодилися винагородити
Геродота аж десятьма талантами, тобто сумою, яка дорівнює форосу
таких крупних союзників, як Абдера чи Мілет (батьківщина Геродота,
Галікарнас, під час перебування у складі Афінської архе вносив щороку
лише по два таланти) ? Чи не є така думка лише рудиментом ідеалістич-
них уявлень про щасливі Афіни, де усі громадяни тільки й мали турбот,
що проглянути чергову виставу в театрі або прослухати відомого софіста?
А хіба ж Піндар не підносив і не вихваляв афінян у спеціально присвяче-
ному їм дифірамбі? І чи можна зменшувати політичне значення цієї пое-
тичної агітації? Проте поетичні захоплення славнозвісного співця прак-
тичні афіняни оцінили лише у тисячу драхм, у шістдесят раз менше, ніж
твір Геродота. Це може розглядатися як доказ того, що «Історія» давала
афінянам не тільки естетичну насолоду і розглядалася не тільки як вда-
ла афінофільська пропаганда, але давала — або принаймні обіцяла — і
абсолютно реальні вигоди. Спеціальна подорож до Єгипту і до Скіфії,
перевірені і точні дані про ці ринки були варті того, щоб не тільки від-
шкодувати витрати, але й нагородити того, хто їх зібрав, обробив та ви-
клав, а до того ж історик ще й всебічно і «відповідно до гідності народа»
висвітлив героїчне минуле Афін; це мабуть і було оцінено у десять та-
лантів, тим більш, що у Геродота були в Афінах впливові друзі, а сам
він вже готувався до переїзду до Фурій, афінської колонії на далекому
заході, куди все частіше поверталися погляди афінських купців та полі-
тичних керівників.
Так логограф став «батьком історії» і получив за це не тільки почесну
винагороду від афінського уряду, але й чималу матеріальну. Чи розуміли
Перікл та його друзі, які фактично тільки в 445 р. до н. е. ліквідували
опозицію в Афінах (остракізм Фукідіда сина Мелесія припадає на той
самий рік, що і постанова про вшанування Геродота), справжню цінність
геродотовоію твору? Здається, що так: адже не випадково присвятив за-
гальновизнаний коріфей аттічної поезії Софокл оду Геродотові, в якому
не можна бачити когось іншого, крім історика; не випадково цитує він у
поставленій в 440 р. до н. е. «Антігоні» його твір. А про те. що і в 20-х
роках, незабаром після смерті Геродота, Арістофан своєрідним засобом
нагадував афінським глядачам про нього, говорилося вище.
Історична наука нашого часу теж високо оцінює «батька історії».
При усіх протиріччях Геродота, наївності його міркувань, недостатній кри-
тиці джерел, незнайомстві його з мовами тих народів, про яких він зберіг
звістки (єгиптян, скіфів, вавілонян і т. п.), праця його стоїть незрівняно
вище всіх його попередників та сучасників справжньою ксхлосальністю
зібраного ним матеріалу, який об'єднується єдиною узагальнюючою ідеєю
га підпорядковується єдиному плану. Не можна не погодитися з Ф. Г. Мі-
ЪТ
щенком в тому, що «якщо Фукідід більш за Геродота відповідає нашим
уявленням про вірогідного історика, не слід забувати, що завдання Фукі-
діда були значно скромніші і що його історія Пелопоннеської війни не
може навіть і порівнюватись з працею Геродота багатством та різнорідні-
стю матеріалу, тим інтересом та значенням, що він його має для історика
не однієї лише Еллади, але й усього людського розвитку взагалі»
5. Геродот та скіфські етногонічні легенди
Особливе значення має твір «батька історії» для стародавньої історії
нашої великої батьківщини, зокрема її європейської частини, сучасних
українських степів, Криму та Кавказу. Його твір дає нам перше докладне
письмове оповідання про розселення, господарство, суспільний лад та по-
бут племен, які жили нг. цих територіях. Вірогідність цих повідомлень
Геродота давно визнається в історичній літературі; але поруч з розпові-
дями про скіфів та їх сусідів Геродот наводить і легенди, які вони роз-
повідали про своє власне походження. Зрозуміла річ, що ці легенди від-
бивають в першу чергу уявлення народів Північного Причорномор'я про-
своє минуле; проте не можна відмовлятися і від намагань встановити і
реалії цих легенд. Не можна сказати, що скіфські етногонічні легенди
не вивчалися; нам здається, однак, що низка зв'язаних з ними моментів
вимагає ще багатьох розшуків. Деякі міркування з цього приводу викла-
даються нижче.
Скіфські етногонічні легенди, збережені Геродотом, передаються цим
останнім, як відомо, у двох паралельних варіантах. Першу легенду він
при цьому визначає як розповідь самих скіфів, «hos de Skythai legousi»
(кн. IV, гл. 5—7),. а другу — як розповідь еллінів, які живуть на Понті,
«tauta de Hellenon hoi ton Ponton oikeontes legousi» (кн. IV, гл. 8—10).
За першою версією Зевс та дочка річного бога Борисфена народжують
«першого мужа» Таргітая, в якого було троє синів — Ліпоксаїс, Арпок-
саїс та Колаксаїс «І от, — продовжує Геродот, — від Ліпоксаїса по-
ходить той скіфський рід (genos), що носить назву авхатів; від середнього
брата Арпоксаїса — ті, що звуться катіарами і траспіями, а від молод-
шого, що став царем, — ті, які називаються паралатами». За другим
переказом Геродота Геракл (тобто теж син Зевса) народжує від шлюбу
із змієдівою трьох синів — Агатірса, Гелона та Скіфа, родоначальників
та епонімів відповідних ПЛЄХМЄН.
Обидві легенди багато разів порівнювалися та вивчалися, що дає
нам можливість залишити тут без розгляду низку зв'язаних з ними пи-
тань Але треба запитати: від кого ж почув Геродот ці сакральні легенди
скіфів? Оскільки питання про особисте відвідування Геродотом Ольвії
вирішується зараз більшістю вчених позитивно, з чим не можна не пого-
дитися (пор. слідуючий екскурс), можна приймати, що двічі згадані ним
«елліни, які живуть на Понті» (кн. IV, гл. 8 та 10), не хто інші як оль-
віополіти; отже друга легенда — це ольвійська варіація етногонічної ле-
Див. вступну статтю Ф. Г. М і щ е н к а до російського перекладу геродотової
«Історії» (Геродот, История, т. I, изд. 2, М., 1888, стор. CLXV1I).
" Деякі рукописи городотової «Історії» передають ім'я першого брата не Lipo-
xais, а Nitoxais.
Див. особливо такі праці: С. А. Ж е б е л е в , Северное Причерноморье, М.—Л.,
1953, стор. 29—37, 331—333; Б. Н. Г р а к о в, Скифский Геракл, КСИИМК, вып. XXXIV,
1950, стор. 7 слл.; Б. В. В а р н е к е , Легенди про походження скіфів, ЗІФВ, № 76,
1928, стор. 138 слл.; W. А 1 у, Volksmarchen, Sage und Novella bei Herodotos, Gottingen,
1921, S. 113 f; B. П. К л и н г е р , Сказочные мотивы в «Истории» Геродота, Киев,
1903, стор. 103 слл.; Ф. Г. М и щ е н к о , Легенды о царских скифах у Геродота,
ЖМНП, 1886, Л-ь 1, стор. 39 слл.
38
генди скіфів (про це свідчить і локалізація співжиття Геракла з Єхидною
у Гілеї, тобто у священній місцевості ольвіополітів). Хто ж був інфор-
матором Геродота щодо першої, спеціально скіфської варіації легенди?
При вирішенні питання про етнічну належність того, від кого чув Геродот
цю легенду, Не можна не підкреслити, що саме ця версія була загально-
племінною, «офіціальною» серед скіфів — адже тільки у цій версії з'я-
совується походження скіфського племінного союзу, загальноплемінної
влади в ньому та головного загальноскіфського свята. Якщо навіть у
цьому варіанті чималу роль відіграє парна упряжка волів, показник важ-
ливої ролі землеробства та осілості, проте треба підкреслити, що усі цар-
ські «клейноди» — плуг, ярмо, сокира та келих — належали царському
роду Колаксаїса та в нього зберігались. Тому ми дозволяємо висунути
припущення, що Тімн, довірена людина скіфського володаря Аріапіфа,
який розказував Геродотові про сумну долю Скіла та Анахарсіса і дав
поруч з цим розгорнену довідку про генеалогію скіфського царського роду
(кн. IV, гл. 76), не відділяв генеалогію нащадків Спарг^піфа від етно-
гонічного міфа, який виводив цей пануючий рід безпосередньо від Колак-
саїса та його батька Таргітая. Що ж можна сказати про цих етнархів
скіфського народу?
«В цій країні, коли була вона ще ненаселена, першим мужем став
Таргітай» (кн. IV, гл. 5) — так повідомлює Геродот. Цей чіткий, спов-
нений соціального змісту засіб висловлювання Геродота, що говорить про
Таргітая як про першого впорядника степу, як про його першого володаря
(див. далі: «аро tou protou basileos Targitaou», від першого царя Таргітая,
кн. IV, гл. 7), в існуючих перекладах біологізується (Ф. Г. Міщенко,
В^ К- Клшгер, перекладачі у збірці «Scythica et Caucasica» передають
protos апег Геродота словами «перша людина»). Між тим Геродот ціл-
ком логічно вживає термін соціально насичений — апег, — що історично
відповідає почесному становищу чоловіка-господаря, голови патріархаль-
ної сім'ї, а не нейтральне визначення antropos. Тільки таке роз/міння
ролі Таргітая, не як першої людини взагалі на території Скіфії, а як пер-
шого мужа у степах на світанку їх освоєння кочовими племенами, першо-
го переможця у боротьбі з незайманими безмежними просторами аж до
ісседонських осель на сході (кн. IV, гл. 16) і мабуть також першого пе-
реможця у боротьбі з ворожими племенами, одвічними жителями степів,
дозволило «еллінам, що живуть на Понті» ототожнити цього місцевого
етнарха з своїм Гераклом.
На превеликий жаль, повідомлення Геродота про Таргітая виключно
скупі. Батьком його названо Зевса; це, безумовно, не Зевс Олімпієць
греків, а той скіфський бог, якого Геродот зіставляє з ним та каже, що
скіфи називають його Папаєм (кн. IV, гл. 59). Мати навіть не названа;
зазначено лише, що вона дочка «ріки» (грецькою мовою ho potamos чо-
ловічого роду), тобто річного бога Борисфена; в даному разі ми не мо-
жемо вгадати, чи не носив цей бог ще одного імені, вже не того, під яким
він був відомий грекам, а спеціально скіфського.
Ім'я Таргітая безумовно заслуговує окремого вивчення. Іраністичні
спроби його витлумачення не привели до позитивного результату (праці
Гарматти, Бранденштайна, З г у с т и ; проте надзвичайна поширеність
близьких імен вимушує відкинути спроби обійти його аналіз. Ця пошире-
' ' L. Z g U S t а. Die Personennamen griechischer Stadte der nordlichen Schwarzme-
erkiiste, Praha, 1955, S. 262—265. Автор наводить новітню літературу з приводу імен
Таргітай та Тіргатао.
39
ність відповідної номенклатури та ономастичні паралелі варті того, щоб
коротенько торкнутися тут цього питання.
Перший за часом випадок вживання імені, безумовно однотипного
та рівнозначного з геродотовим ім'ям «Targitaos», зустрічаємо у Полієна:
це — ім'я меотянки Тіргатао, що жила в IV ст. до н. е. Полієн передає
його у формі «Tirgatao» (Роіуаепі Strategematon VIII, §55) . Місце діяль-
ності цієї яксаматки — це східне Приазов'я, долини Дона та Кубані і
Таманський півострів.
Пройшло більше тисячі років після Геродота, коли Константинополь
дивувався незвичайному явищу: до двору імператора Юстиніана приб^'ли
посли аварів. На чолі послів стояв Таргітай, ім'я якого не раз зустрічає-
ться на сторінках різних першоджерел, аж до 585 p., коли він був за-
хоплений візантійцями та за наказом імператора Маврикія потрапив у
заслання
Можливо, що в складі аварського племінного союзу було чимало
північнопричорноморських племен; можливо, що візантійські автори на-
дали звичної «геродотівської» форми якомусь близькому за своїм фоне-
тичним складом «варварському» імені. Але як тоді зрозуміти, що і в XII
ст. ми знаходимо живого носія знову того ж таки ймення? Дійсно, у мон-
гольському епосі Таргутай — це відома постать (так звали гонителя юно-
го Темучина, майбутнього Чингис-хана). А про невипадковість такого
імені виразно промовляє той факт, що і зараз у Даурії, на південний схід
від Чити, між Ононом та Інгодою існує селище Тиргітуй. В ньому живуть
зараз росіяни (забайкальські козаки), які ніяк не могли принести цю на-
зву з далекої батьківщини-". Неможливо бачити тут просте випадкове
явище; беручи до уваги, що власні імена дуже легко переходять від од-
ного народу до іншого, ми вважаємо, що власне ім'я «Таргітай» та фо-
нетичні варіанти цього імені реально існували в усьому степовому ареалі
від пустель Монголії до дністровських плавнів. Але в такому разі можна
сподіватися знайти його відгуки і серед назв народів, що жили в цих сте-
пах та на суміжних територіях.
Розпочинаючи виклад воєнних дій у Скіфії під час навали Дарія, Ге-
родот чітко зазначає, що «первісна» (arkhaie) Скіфія, тобто та, з тери-
торією якої в першу чергу треба зіставляти етнічні легенди, починається
біля затоки, що її утворює Фракія; це є сучасна Одеська затока у широ-
кому розумінні — весь морський простір від берегів Криму до узбережжя
сучасної Румунії (Геродот, кн. IV, гл. 99). I ось саме тут ми знаходимо
народ таргів, що жив у І ст. н. е. «нижче (тобто на південь.—М. Б.) ба-
старнів, біля Дакії» (Prolemaei Geographia, III, 5, И) сусідами їх на
півдні показані тірагети, що жили на узбережжі сучасного Дністровського
лиману. На протилежному кінці «первісної» Скіфії, на західному узбе-
режжі Криму ще з III ст. до н. а. згадуються сатархи^^, ім'я яких, якщо
відкинути препозитивну частку са — являє собою варіант того ж таки
імені (таргі — тархі). Нарешті третій варіант дає ім'я казкового гіпербо-
рейського народу таркінеїв (Stephani Byzantii ЕШпіса s. v. Tarkynaioi),
Ю. A. К у л а к о в с к и й , История Византии, т. II, Киев, 1912, стор. 339-—
340; 349—350. Автор наводить усі першоджерела про цього аварського тезка скіфсько-
го етнарха.
Див. «Сокровенное сказание Юань Чао Би Ши», пер. К о з и н а . Пор. Большой
всемирный атлас под ред. Э. Ю. П е т р и и Ю. М. Ш о к а л ь с к о г о , СПб., 1905,
карта № 47, квадрат Е-6.
Текст дае «Tagri»; виправлення на «Таргі» дав акад. О. I. С о б о л е в с ь к и й ,
(Русско-скифские этюды, ИОРЯС, т. XXVII, 1922 (1924), стор. 295).
IOSPE, V. Р, №№ 670—672, 168; M e l a e Chorographia, II, 1, 2—3.
40
де суфікс — ін. як показав О. І. Соболєвський, пізнього походження, а
основа є «таркі»".
Пересуваючись далі на південь, ми зустрічйемо цю ж основу у фор-
мах ТаркоН", Трокон- і Таркін- у вигляді першого компоненту складних
імен на заході та півдні Малої Азії, особливо у Кілікії^'. Оскільки в
цьому районі існував культ бога-громовника Тарку, паралелі алародій-
ського Тешуба можна гадати, що перед нами теофорні імена. Але
тоді постає питання: чи не можемо ми відділити цю теофорну частину
і в імені геродотового Таргітая? В такому випадку воно розпадається на
три частини — «Targi + tao + s» (кінцева сігма є тут, як показує ім'я
Тіргатао, грецьке закінчення 'називного відмінку однини для імен чолові-
чого роду). Використовуючи давнє спостереження Вс. Міллера ми впі-
знаємо у другій половині імені Таргітая іранське «tava» — «сильний»,
«могутній», але розуміємо цей епітет не в біологічному, в соціальному
аспекті. Тоді значення імені в цілому стає зрозумілішим: воно складено
за таким зразком, як російські билинні імена «Калин-царь», «Илья-бога-
тырь», і означає «Таргі-могутній», «Таргі-володар», «Таргі-правитель»
або «Таргі-богатир». Саме тому Геродот супроводить першу згадку про
Таргітая почесним визначенням «апег» («муж»), яке і відповідає за своїм
змістом другій половині імені Таргітая.
Зіставляючи ті географічні райони, де можна відшукати першу по-
ловину імені Таргітая, ми знаходимо її у Подністров'ї, на західному узбе-
режжі Криму, можливо також у Прикубанні та на узбережжі північно-
західної частини Причорномор'я; впадає в очі також поширеність близь-
ких імен на південному заході Малої Азії. Чи можна вважати за чисту
випадковість той факт, ш,о тут стародавні автори згадують і про кімме-
рійців? Нам такий дивовижний збіг здається просто неможливим, і ми
наважуємося висунути припущення про те, що ім'я і весь образ Таргі-
Таргітая були запозичені скіфами від їх попередників кіммерійців. При-
гадаємо, що в обох варіантах скіфської етногонічної легенди Таргітай-
Геракл виступає не як безпосередній родоначальник, «батько» скіфів, а
як батько їх етнарха, Колаксаїса або Скіфа (Геродот, кн. ІУ, гл. 6 та 10).
З другого боку, десь у Подністров'ї, де височили могили кіммерійських
вождів, які бачив Геродот (кн. IV, гл. 11), йому показували й головну міс-
цеву святиню — слід, що його нібито залишив на скелі Геракл-Таргітай
(кн. IV, гл. 82). Поблизу, у Гілеї, відбувся і «hieros gamos» Геракла-
Таргітая з місцевим хтонічним божеством, від якого (тобто шлюбу) по-
ходять в особі свого епоніма скіфи (кн. IV, гл 9.). Вже дуже давно зазна-
чено і багато разів повторювано, що усі ці святині осілих землеробів, так
само, як і золоті клейноди скіфського варіанту етногонічної легенди, аж
ніяк не належать кочовикам-іранцям, якими були історично відомі скіфи.
Треба прийняти, що ці останні прив'язали до всіма шанованих місцевих
святинь та легенд легенди про своє власне походження, але основа и то-
поніміка скіфських етнічних переказів увібрала багато нескіфських еле-
ментів. Спеціально скіфською святинею в цих краях можна вважати лише
^̂ А. И. С о б о л е в с к и й , Русско-скифские этюды, ИОРЯС, т. XXVII, crop.
1194—295. Чи не можна було б назву міста Каркіни вважати також фонетичним варіан-
том під впливом грецького karkinos — «рак»? Годі до цього ж циклу назв відносяться
і Каркіна, і Керкініт, а також керкети, що жили на Кубані, предки сучасних черкесів.
Р. K r e t s c h m e r , Einieitung in die Gescliichte der Griechischien Spraciie, Got-
tingen, 1896, S. 362.
P. K r e t s c h m e r , op. cit., S. 311, 363—364. Зображення бога Тарку з атрибу-
тами громовника (тобто еллінського Зевса, скіфського Папая) див. на таблиці при
•статті Б. О. Т у р а е в а «Хеттские древности» у 73 півтомі Енциклопедичного словни-
ка Брокгауза та Єфрона.
В. И. М и л л е р , Осетинские этюды, ч. Ill , М., 1887, crop. 126.
41
той величезний казан, що його було виготовлено з вістр скіфських стрілу
Геродот бачив його десь «між ріками Борисфеном та Гіпанідом, у місце-
вості, яка зветься Ексампай» (кн. IV, гл. 81); в іншому місці Геродот за-
значає, що ця назва значить грецькою мовою «Священні шляхи» (гл. 53).
Виходячи з доскіфського походження імені та усієї міфологічної по-
статі Таргі, Ми не можемо погодитися з тим, що в імені Тіргатао у По-
ліена перед нами «справжня» та первісна форма цього імені По-перше,
усі вищепаведені матеріали свідчать про поширеність форм Таргі-Тархі-
Таркі, а не Тірга; ця остання, по-друге, щільно зв'язана з іранським
«tigra» — авестійським «гострий», може розглядатися як етимологізація
скіфами-іранцями старовинного, традиційно оточеного пошаною, але не-
зрозумілого для них імені Таргі ^̂
При нашому припущенні про нескіфський та доскіфський характер
імені та міфологічного образу Таргітая :5'ясовується, по-перше, його щіль-
ний зв'язок з Подніпров'ям та взагалі північно-західним кутком чорномор-
ського узбережжя; цей зв'язок абсолютно незрозумілий, якщо бачити в ньо-
му міфологічного родоначальника історично відомих скіфів; адже іраномов-
ність, походження з далеких степів Азії та кочове життя геродотових «цар-
ських» скіфів неможливо поставити під сумнів, лишаючись на грунті
твердо встановлених лінгвістичних та археологічних фактів. По-друге,
знаходить пояснення незрозуміла та дивовижна неспроможність іраністів
дати задовільну філологічну інтерпретацію імені родоначальника скіфів,
виходячи з іранських та взагалі індоєвропейських мов®®. По-третє, зрозу-
мілішою стає і двоіпостасність Таргітая-Геракла, ного близькість до уяв-
лень скіфів з одного боку і еллінів, що живуть на Понті, з другого. При-
гадаємо, що Гілея, сцена священної шлюбної містерії скіфської етногонії,
була місцем культу Великої богині, втілення матерішських сил природи,
як в часи Анахарсіса (Геродот, кн. IV, гл. 76), так і в часи Геродота,
коли там (точніше, на протилежному березі лиману) містився храм «Ма-
тері»®'; у ольвіополітів Гілея зберігає сакральне значення ще і на рубежі
II—І ст. до н. е. (IOSPE, V. 1 ^ Ко 34). Але це веде нас вже до еллінського
варіанту легенди.
На відміну від скупої генеалогічної довідки «скіфської» версії етно-
гонічиої легенди, версія понтійських еллінів, записана Геродотом скоріше
усього в Ольвії, насичена деталями, що їх ніяк не можна вважати за
витвір еллінської фантазії. Ще В. К- Клінгер звернув увагу на невипад-
ковість того, що ця легенда не повторюється у жодного з стародавніх
авторів на наш погляд це виразно промовляє про її обмеженість та
спеціально ольвійський характер. Безумовно, В. К- Клінгер правий і в
тому, що цей священний міф «искусственно привит к имени Геракла»;
акад. С. О. Жебельов показав, що зближування провадилося в таких
випадках за ознакою функцій місцевих та еллінських богів, за їх «профе-
сіями» Яскравим прикладом цього є ототожнення Геродотом скіфської
богині вогню та очагу Табіті, яку скіфи висували на перше місце серед
своїх небесних заступників, з еллінською Гестією, скромна роль якої на
грецькому Олімпі не ВіЖликає сумнівів.
Відсутність у грецьких міфографів згадувань про перебування Герак-
ла в Скіфії не випадково збігається з тим, що Діодор називає батьком
Так вважають усі іраністи, від В. І. Міллера до В. І. Абаєва та Л. Згусти.
В. И. М и л л е р, вказ. твір, стор. 127; пор. L. Z g u s t а, op. cit., S. 263.
Довідкова стаття у RE, 2 Reihe, HB. VIII, Sp. 2316 (1932) визнає ім'я Таргітая;
навіть тюркським.
З' В тексті гл. 53 читаємо «hiron Metros», а не «Demetros».
B. К. К л и н г е р , вказ. твір, стор. 100.
C. А. Ж е б е л е в, Северное Причерноморье, стор. 29—37.
42
Скіфа, безпосереднього родоначальника та епоніма племені, вже не Ге-
ракла (як Геродот), а самого Зевса (Diodori Siculi Bibliotheka, II, 43, 3).
Еллінський Зевс і був, очевидячки, Таргітаєм скіфів за своїм божественним
«рангом» (пригадаємо, що хеттсько-малоазійський Тарку такий же гро-
мовник, як і Зевс). Але за своїми соціальними функціями першого орга-
нізатора степової людності, які знаходять паралель саме у образі Геракла,
про якого стародавній письменник пише: «Якщо десь існувала важка вла-
да, скорботна для підвладних, чи держава, яка у своїй гордості ображала
сусідів, чи оселя людей з жорстокими звичаями, які беззаконно губили
чужинців, — Геракл це знищував, встановлюючи законну царську владу,
моральний порядок правління та життя, доброзичливі і відповідні до
вимог товариства звичаї» (Dionysii Halicarnac. Antiquit. Rom., I, 41),
скіфський Таргітай був зіставлений ольвіополітами з Гераклом".
У зв'язку з цим треба сказати і про особливу роль в Ольвії культу
Зевса. Ще Ф. Білабель підкреслив значення того, що тут вшановано Зев-
са Ольбія, епоніма міста, який відсунув на другий план головного бога
мілетян, Аполлона Дельфінія Останнє не дуже вірно, бо новітні зна-
хідки проливають яскраве світло і на культ Аполлона Дельфінія, але і
значення культу Зевса заперечувати не можна. Він для ольвіополітів не
тільки «славний, великий, щасливий» (буквальне значення _грецького
Olbios), але його вони іменують головою свого міста (Poliarkhes) та ца-
рем (basileus), а також «спасителем» та «визволителем»^®. Така сила сак-
ральних епітетів сама промовляє за себе, і навіть у пізніші часи, коли го-
ловними богами ольвіополітів стають Аполлон Заступник та володар моря
Ахілл, вони традиційно збирають засідання ради біля зевесового храма,
де переховувалася і казна Але хіба цей образ був для ольвіополітів тіль-
ки тим олімпійцем, якого вони знали в себе на батьківщині, в Мілеті або
в Елладі? Аж ніяк. Нема сумиіву, що він увібрав багато рис місцевих
богів, пристосувався до нових сакральних легенд та священних місцевостей.
Вже за самим характером античних уявлень про богів, уявлень зав-
жди локальних, прив'язаних до конкретних місцевостей, елліни, які осе-
лилися на північному узбережжі Чорного моря, не могли обійти місцевих
богів, «господарів» їх нової батьківщини. При цьому, чим розвиненіші
були місцеві уявлення про богів і чим більше економічне та соціальне
значення належало місцевим елементам у заснованих греками емноріях,
а згодом полісах, тим більшим був і вплив релігійних уявлень, культових
дій та сакральних легенд тубільного походження у пантеоні новоутворе-
них міст-колоній. І якщо зараз, вдвчаючи сакральні древності і міфи гре-
цьких міст Північного Причорномор'я, ми знаходимо риси, невластиві
метрополії та відмінні від релігійних уявлень, легенд та обрядів її насе-
лення, ми мусимо визнавати в цьому вплив старовинних місцевих тради-
цій, своєрідно засвоєних та переосмислених колоністами. При цьому не
останнє місце у процесі цього засвоєння та переосмислення відігравало
зіставлення місцевих богів та героїв з еллінськими, ототожнення їх за
функціональними ознаками і, як остаточний результат цього процесу,
надання власним «батьківським» богам багатьох рис місцевих небожите-
лів та йменування останніх еллінськими іменами. Цей процес ще не за-
кінчився у часи Геродота (характерно, що він не згадує про культ Ахіл-
ла у ольвіополітів або взагалі на Півночі), і тому той, кого він вважає
Пор. Б. В. В а р н е к е , вказ, твір, ЗІФВ, № 76, 1928, стор. 194.
F. В і І а Ь е І , Die lonische Kolonisation, «Philologus», Supplementband XVI, H. 1,.
Leipzig, 1920, S. 97—100, 109—110.
36 l o s P E , V. F, №№ 25, 42, 143, 160—162, 183, 187.
s ^ D i o n i s C h r y s o s t o m i Oratio XXXVI, § 17. Пор. також Т ti. S t г u v e,
Pontische Briefe, RM, B. XXIV, 1869, S. 558—569.
43
Гераклом, сином Зевесовим, для інформаторів Діодора був вже самим
Зевсом.
Тому ми не можемо погодитися з І. І. Толстим, який пише: «На тор-
говельних судах з Греції завозяться у Понт старовинні грецькі легенди»,
і далі вивчає північнопричорноморські культи як виключно еллінські
Немає сумніву, що греки привозили з собою не тільки вино та олію, а й
свої культурні звичаї та релігійні уявлення, але прибували вони не в без-
людну пустелю, а в порівняно густо населену країну; щоб грецькі сак-
ральні легенди прив'язалися тут до конкретних географічних об'єктів, їм
необхідні були опорні пункти у сакральних легендах місцевих племен, і
ігноруючи наявність цих останніх неможливо посунути вперед досліджен-
ня ідеології самих понтійських еллінів.
Підходячи під таким кутом зору до образу Таргітая-Геракла геродо-
тових легенд, ми бачимо яскравий доказ специфічно скіфського характеру
грецького їх варіанта вже в тому, що коні та колесниця, які не відогра-
ють ніякої ролі в еллінських міфах про Геракла, являються тут його
важливим атрибутом; увагу на це звернув ще Клінгер Варіант понтій-
ських еллінів приводить Геракла «у пустинну країну, що її зараз насе-
ляють скіфи», як типового кочовика-варвара: він має колесницю, запря-
жену кіньми, та жене перед собою стадо корів Дальший зміст легенди
загальновідомий (пор. Геродот, кн. IV. гл. 8—10) треба тільки підкресли-
ти, що Геродот наводить її не як цікаву новелу, казку або літературно
оброблений міф, а як сакрально-культову легенду, яка має за мету з'ясу-
вати священні звичаї країни, що має за свій господарчий та культурний
центр тяжіння Ольвію, місто борисфенітів.
Основне зерно цієї легенди — розповідь про сакральне співжиття
володарки країни, напівдіви-напівзмії (вона сама каже про себе: «я воло-
дію цією країною»), з чужинцем, богом або героєм. Від цього священного
шлюбу народжуються епоніми племен, при чому порядок їх старшинства
збігається з реальним розміщенням племен з заходу на схід. Етіологіч-
ність міфу, намагання його з'ясувати причини тих традицій, які заведені
з давніх давен і непорушно додержуються (таким є, наприклад, звичай
носити «а поясах келихи; ще важливішим е інший момент — стріляння з
лука, як випробування повноцінності змужнілого скіфа, — Геродот, кн.
IV, гл. 10), не можуть бути поставлені під сумнів.
Ще в 1909 р. Е. Р. Штерн аналізуючи відому ольвійську епіграму
про стріляння з лука ( lOSPE, v. Р, № 195), прийшов до висновку, що
такі змагання були встановлені ольвіополітами під впливом сусідніх скі-
фів" . Але ми маємо усі підстави для припущення, що в цій стрільбі ми
маємо в розумінні її Геродотом справу з спеціальною термінологією: в
тексті стоїть «exikesthai pros ton prokeimenon aethlon», що Ф. Г. Міщенко
та В. К. Клінгер, а також перекладач у збірці «Scythica et Caucasica»
передають «разрешить предложенную задачу», «выполнить предложенную
задачу», «исполнить предложенный подвиг». Але тут «ta prokeimena»
означає назначене, встановлене законом, а як відомо і порядок прове-
дення сакральних змагань встановлювався законами; отже ми перекла-
даємо наведений пасаж: «витримати встановлене змагання» або «вийти
переможцем з встановленого змагання». Це знаходить підтримку в даль-
И. И. Т о л с т о й , Остров Белый и Таврика на Евксинском Понте, Пгр., 1918,
стор. 11. V
В. К. К л и н г е р, Сказочные мотивы, стор. 100.
Міщенко та Клінгер помилково перекладають «стадо биків»; але в тексті Геро-
дота стоїть «hai boes», тобто «корів».
Е. v o n S t e r n , Der Pfeilschup des Olbiopoliten Anaxagoras, JOAI, B. IV, H. 1,
S. 58.
44
шому тексті, де городотове «epitelesanta» перекладачі передають «задачу
выполнил», «исполнивший задачу», «исполнил задачу». Ми перекладаємо:
«виконавши заповіт»; доповненням при ньому може бути тільки узяте з
з розповіді про старших братів «ton prokeimenon aethlon». Дієслово ж
«epitelein», «виконувати», «справляти» вживається, коли йде мова про
виконання обрядів, законів, звичаїв, обіту і т. п., часто з доповненням
agona, синоніма нашого aethlon, говориться про встановлення сакраль-
них ігриш, аібо змагань на пошану когось з богів чи героїв. В даному
разі молодший син Геракла, Скіф, виступає як перший встановитель свя-
щенних змагань, які відбувалися після цього систематично у скіфів, були
запозичені еллінами та справлялися в Ольвії аж до часів згаданого вище
напису, тобто до IV ст. до н. е. Правильне опоясування теж мало в очах
скіфів велике значення і було, як можна гадати, зовнішнім оформлен-
ням визнання юнаків повноцінними членами суспільства.
Геродот згадує у своїй «скіфській» версії етногонічної легенди тільки-
про походження подруги Зевса, матері Таргітая, не називаючи її імені—
вона є дочкою річного бога Борисфена (кн. IV, гл. 5). В іншому місці
Геродот вказує, що жінкою скіфського Зевса-Папая була Гея-Апі (кн.
IV, гл. 59); не може проте бути сумніву, що і скіфський Папай, як і еллін-
ський Зевс, не вдовольнявся одною жінкою; отже вважати мати Таргітая
саме за цю ближче невідому Апі в нас нема підстав. Не більше підстав
і для ототожнення матері Таргітая з Гестією-Табіті, яку скіфи «ставлять
вище усіх богів» (кн. IV, гл. 59). Іданфірс, вождь скіфів, відмовляючись
визнати владу ахеменідського «царя царів», згорда відповідає Дарію:
«Володарями своїми я визнаю лише Зевса, мого пращура (ton emon pro-
gonon), та Гестію, царицю скіфів» (гл. 127); тут важливе і перше твер-
дження, тобто визнання скіфським володарем свого походження від Зев-
са (пор. Diodorus Sic., II, 43, З та Меіае Chorographia, II, 11), і друге,
тобто визнання особливого місця Гестії-Табіті у скіфському пантеоні.
Третя богиня скіфів — це Афродита Уранія, яку вони за Геродотом
називають Аргімпаса. Про Афродиту в Північному Причорномор'ї існу-
вало чимало легенд, при чому деякі їх варіанти поєднують її з Гераклом.
Так, Страбон передає, що Афродита, коли гіганти (тобто хтонічні сили)
напали на неї, «призвала на допомогу Геракла та сховала його у якійсь
печері, а після цього, приймаючи кожного гіганта окремо, передавала їх
поодинці Гераклові, щоб той їх вбивав обманом» (Strabonis Qeographica
кн. XI, гл. 2, § 10). Але ця розповідь веде нас вже до питання про подругу
Геракла-Таргітая.
За Геродотом, ця остання — напівдівчина, тулуб якої переходить у
зміїні кінцівки; саме такими зображали греки в елліністичні часи гігантів,
ворогів Афродити. Чи не її це родичі, роздратовані її співжиттям з чу-
жінцем? Відповісти на таке запитання неможливо, але відомо, що змієно-
гі жіночі істоти зустрічаються на речах, які вживалися скіфською верхів-
кою; такі золоті бляшки траплялися в скіфських курганах, а загально-
відомий налобник кінського убору з Цимбалової могили дає приклад роз-
повсюдження цього мотиву і на інші предметної Нам здається, що ця
богиня і була скіфською Афродитою; не можемо не пригадати у зв'язку
з цим і того, що Геродот двічі повторює повідомлення про особливе став-
лення скіфів під час їх перебування в Передній Азії до аскалонської Афро-
дити Уранії (кн. І, гл. 105 та кн. IV, гл. 67): за розграбування її храму
ця богиня насилає на скіфів специфічну «жіночу» хворість і в дальшому
Еберт зіставляє цю богиню з персидською Артемідою (М. E b e r t , Siid-Russ-
land im Altertum, Bonn, 1921, S. 104—105), але ця остання ніколи не має зміїних кінці-
вок; пор. словник Д а р а м б е р а-С а л іо , т. III, стор. 153, рис. 2389—2392.
4 5
через це серед скіфів з'являється ціла категорія «женоподібних» енареїв
які виконують обов'язки гадателіБ. Ці скіфські євнухи ставляться Геро
дотом у особливий зв'язок з богинею, яку він називає, як і скіфську Ар
гімпасу, Афродитою Уранією; але в передньоазійському культі аскалон
ська богиня називається Атаргатіс; чи випадковий збіг являє собою подіб
ність її імені до імені геродотового Таргі-Таргітая?
Образ змієногої родоначальниці скіфів отримав від Геродота і інше
визначення — він називає її Єхидною (кн. IV, гл. 5) Якщо нагадати
деякі риси цієї останньої в міфології еллінів, нам стане зрозумілим зміст
цього зближування. Постать Єхидни в класичній міфології така ж роз-
пливчаста та дифузна, як і образ геродотової змієдіви. Породження мор-
ського бога Форкіна та морського жіночого чудовиська Кето (або від-
повідно Тартара і Геї) Єхидна є подругою грізного Тифона, який вті-
лює у собі руїнницьку силу вітрів; від цього шлюбу вона народжує цілу
низку страховиш;, з яких згадаємо, по-перше, орла, який шматує прикутого
у Скіфії Прометея і, по-друге, низку образів, що так або інакше зв'язую-
ться з собаками — геріонова собаку Ортра, пекельного пса Кербера
а також Скіллу, яка зверху являє собою прекрасну дівчину, а в нижній
половині —• рибу, оперезану страшними собаками За іншим варіантом
міфу Скілла є породженням Форкіна і Гекати Це дає нам право збли-
жувати з добре відомою еллінською Гекатою також і Єхидну; можна
гадати, що перші грецькі мандрівники, що з'явилися в Північному При-
чорномор'ї, впізнали у місцевій змієдіві (Аргімпасі скіфів, згідно з по-
переднім викладом) не тільки Афродиту Уранію, але й Гекату. І дійсно —
біля Гілеї, на сучасній Кі'нбурнській косі, ми знаємо священну дільницю
Гекати.
Нарешті, ще останнє зауваження щодо цієї богині племен Північного
Причорномор'я. Розповідаючи про жорстокі звичаї таврів, Геродот додає,
що їх богиня є «як кажуть самі таври, Іфігенією, дочкою Агамемнона»
(кн. IV, гл. 103). Це той самий засіб міркування, внаслідок якого і Таргі-
тай став Гераклом. Чи дійсно так говорили ті напівдикі таври, яких
описує Геродот, сумнівно; але серед понтійських греків ототожнення
таврської Діви з дочкою Агамемнона стає загальновизнаним. Павсаній
додає до цього, що Іфігенія не вмирає, але стає згодом Гекатою (кн. I,
гл. 43, § I). Наявність в Херсонесі багатьох пам'яток з тим же «зміено-
гим» жіночим божеством ^̂ дозволяє нам впізнати у таврів, в яких з пов-
ним правом часто бачать безпосередніх нащадків кіммерійців, уявлення
про ту ж саму Єхидну Геродота...
Сини Таргітая носять у «скіфському» варіанті міфа імена Ліпоксаїс,
Арпоксаїс та Колаксаїс. Від старшого походить скіфський рід авхатів, від
середнього — катіарів та траспіїв, від молодшого — рід паралатів (або
краще парадатів). Усі вони виступають як володарі — Геродот каже про
появу золотих клейнодів, що вони впали з неба «ері touton archonton»,
«при їх владі», «коли вони володіли» (кн. IV, гл. 5). Наші перекладачі
передають це знову неточно: «при их жизни» (Міщенко, Клінгер) або
просто «при них» (Бессмертний). Соціальне, а не біологічне розуміння
^̂ Таке тлумачення геродотового текста опирається на римських письменників
(Р r o b us , II, 115; M e l a , II, 11) та на Євстафія Солунського (SC, v. І, р. 197).
Н е S і о d о S, Theogonia, vv. 298 sqq.; А р о 11 о d о г о s, II, 4; О. W а s е г, Таг-
taros, ALGRM, В. V., Sp. 125.
^̂ Пор. старогрецькі схолії, SC, v. 1, p. 430, 451.
« H e s i o d o s , Theogonia, vv. 304—311.
" H і g і n u s, Praef., p. 12, 17; schol. f. 151, p. 25, 15. ALGRM, B. IV, Sp. 1046, Fig. 12.
A p o l l o n i o s R h o d i o s , Argonautica, IV, 828 sqq.
« H. B. П я т ы ш е в а , О культе Геракла в Херсонесе, ВДИ, 1948, № 2, стор.
197—204.
46
ц ^ г о місця підтверджується словами Геродота трохи нижче «аро tou
protou basileos Targitaou», пише він, отже сини Таргітая це також basi-
1еІ8_(кн. IV, гл. 7); дійсно, двоє братів передають молодшому «ten basi-
leien pasan», «усю владу».
Звертаючись до розгляду імен цих володарів, ми бачимо в складі їх,
так само, як і в складі імені їх батька Таргі-тая, підкреслену владність:
а"дже вже П. Шафарік, Мюленгоф, Міллер та інші дослідники XIX ст.
вказали на те, що закінчення -ксаїс відповідає іранському «кшайя», «мо-
гутній», «володар», «цар» Справжні імена синів Таргі набувають тоді
вигляду Ліп (або Ліпо), Арп (або Арпо) та Кол (або Кола). Для ірані-
стського тлумачення ці імена виявилися такими ж незрозумілими, як і
ім'я Таргі-Таргітая. Чи можна зробити спробу якщо не витлумачити їх
етимологічно (для цього треба було б, на нашу думку, мати певні уявлен-
ня про кіммерійську мову) , то хоча б інайти для них паралелі? Нам здає-
ться, що, не дивлячись на низку труднощів, такі шукання все ж не по-
збавлені наукового сенсу.
Конкретне історично відоме плем'я, епонімом якого є старший брат
Ліпо-ксаїс, тобто Ліпо-володар, встановлюється з порівняною легкістю —
це ті напівгреки (Геродот, кн. IV, гл. 17) калліпіди, що жили в часи Ге-
родота навколо Ольвії. В літературі ім'я «Kallipidai» зіставляють з гре-
цькими «kalos» — «прекрасний» та «hippos» — «кінь» і тлумачать як
«прекраснокінні», «ті, що мають прекрасних коней»; після цього, всупереч
розповіді батька історії, калліпідів вважають за тих казкових аримаспів,
що їх Геродот вміщував далеко на північному сході, аж за ісседонами
(кн. IV, гл. 13 та 27), і вважав за невідомих нікому з людей його часу
Але при цьому не вважають за необхідне пояснити, чому в назві «каллі-
піди» знаходимо дві лямбди та одну пі, в той час як «hippos», «кінь»,
завжди пишеться через два пі, а «kalos», «прекрасний» — через одну
лямбду®. Але за нормами грецького словоутвору «Kallipidai», після від-
ділення патронимічного закінчення —• idai, розпадається на «kalos» та
«Lipos», «прекрасний Ліп» (або Ліпо). Утворення складних імен, першою
частиною яких є епітет «каїов», дуже добре відоме аж до середніх віків,
коли на візантійському та болгарському престолі знаходимо навіть царіз
Іоаннів, які носять ім'я Калоян, «прекрасний Іоаин». Отже «Kallipidai»
означає не «прекраснокінні», а «сини прекрасного Ліпа» (або Ліпо). При
цьому нам здається цілком можливим, що грецьке «kalos» з'явилося в
складі цієї назви як переклад другой половини, тобто Ліп (Ліпо). Чи не
можна зіставляти цю основну частину імені «синів прекрасного Ліпа»
калліпідів з назвою дерева липи в індоєвропейських мовах? Тоді стає зро-
зумілою і особлива роль липи у релігійних обрядах скіфів: вони, як роз-
повідає Геродот, провадять гадання та віщування з допомогою липової
кори — «гадатель розрізає кору на три смужки і потім, заплітаючи та пе-
реплітаючи їх між пальцями, виголошує провіщання» (кн. IV, гл. 67).
Там же зазначається, що цей «споконвічний» засіб гадання відкрила скі-
фам богиня Афродита, тобто велика скіфська богиня, прародителька скі-
фів
Див., наприклад, В. И. М и л л е р , Осетинские этюды, ч. Il l , стор. 126;
А. И. С о б о л е в с к и й , Русско-скифские этюды, ИОРЯС, т. XXVI, стор. 33.
А. И. С о б о л е в с к и й , Русско-скифские этюды, ИОРЯС, т. XXVI, стор. 32.
Форму «hipos» через одне пі можна відшукати тільки в архаїчному діалекті
Аркадії, пор. H o f f m a n n , Die griechisclien Dialekte, В. I, S. 15, 18, 29, 33, 84.
Грецька міфологія теж знає персоніфікацію дерева липи — це Філюра (Philyra),
матір фантастичних напівлюдей-напівконей, відомих кентаврів. Батьківщина кентаврів—
це північна Греція (Фессалія) та Фракія, і оскільки «дика» етимологія цього імені
(«кентаври»-«кінні таври») не може бути науково обгрунтована, зв'язків кентаврів з
Скіфією і Тавридою встановити не можна Пор. ALGRM, В. II, Sp. 1032 ff.
47
Не слід забувати, що Геродот не ставить калліпідів у зв'язок з Лі-
пом-Ліпоксаїсом; це тільки наше припущення. Геродот вважає нащад-
ками старшого сина Таргітая «скіфський рід авхатів» (кн. IV, гл. 6) .
Кінцеве -ат в їх назві—це показник множини". Авхати (варіант—авхети,
авхи) відомі античним письменникам саме там, де Геродот вміщує кал-
ліпідів; Пліній пише про них, що «від Тафрів (тобто від сучасного Пе-
рекопу.—М. Б.) вглиб країни володіють авхети, у яких народжується Гіпа-
ніс, неври, у яких (народжується) Борисфен, гелони, фіссагети, будіни, цар-
ські (скіфи) та темноволосі агафірси» (Naturalis historia, IV, 88) . Нама-
гаючись погодити ці слова з Геродотом, Солін передає текст Плінія в та-
кий спосіб: «Гіпаніс, головна скіфська ріка, бере початок в (землі) авхе-
тів; вода його чиста та здорова для пиття, поки він не втікає в межі
калліпідів, де є джерело Е^сампей, що користується поганою славою за
гірку воду» (Solini Collectanea memorabilia XIV, 1). Мартіан Капелла
дослівно повторює Плінія (Martianus Capella, VI, 663). В той же час
Мела, джерелом якого був безпосередньо Геродот, пише, що Гіпаніс
«омиває володіння калліпідів» і не пише, на землі якого народу він бере
свій початок (Меіае Chorogr., II, 1 ,7) . Що до Геродота, то в нього «вище»
калліпідів живуть алазони, «вище» цих останніх — скіфи-орачі, і вже в
землі цих останніх лежить озеро, звідки витікає Гіпаніс (кн. IV, гл. 17—
18 та 52), який приймає в себе гірке джерело «на межі землі скіфів-ора-
чів та алазонів». Чи маємо ми підстави ототожнювати калліпідів з авха-
тами?
Нам здається, що не дивлячись на деякі труднощі, це все ж таки
цілком можливо. Калліпіди у пізніх авторів — народ цілком літератур-
ний: вже Страбон скаржився, що імена алазонів та калліпідів «легко-
важно вигадали нам Гелланік, Геродот та Євдокс» (Geographia, XII, З,
21), тобто вже в елліністичні часи їх не можна було локалізувати. Авхети
(авхати) римських авторів — це скіфське плем'я (Рііпіі Naturalis histo-
ria, VI, 22), яке вкупі з кількома іншими вдерлося у Приазов'я (Plinius,
loco c i t ) , де його країну, Авхиду, вміщує і Птолемей (Geographia, V, 8,-
27). Римський поет Валерій Флакк згадує про авхів-авхатів як про кін-
ників, що ловлять ворогів арканами, та називає їх вождя-епоніма, Авха,
сакральний характер влади якого підкреслюється тим, що він «обгортає
скроні потрійним вузлом та опускає з священної голови дві пов'язки»,
володарем кіммерійських багатств (Valerii Flacci Argonautica, VI, 60—
64, 133); кількома рядками вище згадується, що цей Авх прийшов вкупі
з іншими героями, яких висунула Скіфія, та названі поіменно Анавсій і
Колакс, якого «Юпітер породив на скіфському узбережжі..., зваблений —
якщо цьому можна вірити — напівзвірячим тілом та не наляканий двома
зміями німфи» (Argonautica, VI, 33 sqq). Нема сумніву, що Валерій
Флакк був обізнаний з таким варіантом скіфської етногонічної легенди,
де Таргітай ототожнювався із Зевсом (тобто Юпітером римського панте-
она), а замість Ліпоксаїса, Арпоксаїса та Колаксаїса (або Агафірса, Ге-
лона та Скіфа) були названі Анавсій, Авх та Колакс. Оскільки ми вище
прийшли до ототожнення нащадків Ліпоксаїса-Ліпа з калліпідами, а сам
геродотів текст називає такими авхатів, коло замикається: невідомі нікому
в часи Страбона геродотові калліпіди не зникли кудись у невизначений
простір, а пересунулися від стін Ольвії, де ольвіополітам вони були відомі
під назвою «синів прекрасного Ліпа», на схід та на північний захід, де
вони носять вже не літературну та напівеллінізовану назву, а свою пер-
вісну, відому вже Геродотові назву авхів-авхатів. Саме тому Страбон і
^̂ Про це пише, наприклад, С. І. С о б о л є в с ь к и й у своїй вже багато разів-
згадуваній нами розвідці (Русско-скифские этюды, ИОРЯС, т. XXVI, стор. З і інші).
48
каже, що ім'я калліпідів «вигадав Геродот» — ми знаємо, що «батько
історії» і ольвіополітам присвоїв назву «борисфенітів»
Надзвичайно важливим для нашого питання є інше місце того ж
таки Плінія. Описуючи Крим, де, як ми пам'ятаємо, жили са-тархи, яких
ми уявляємо собі як один з численних реліктів кіммерійських племен,
римський вчений каже: «Самим хребтом (тобто Кримськими горами.—
М. Б.) володіють скіфотаври, що межують на заході з новим Херсонесом,
а на сході з скіфами-сатавхами» (Naturalis historia, IV, 85). Нема сум-
ніву, що Це — ті самі сатархи, яких знають в Тавриді епіграфічні доку-
менти і яких літературна традиція вважає за людей, які живуть у печерах
та землянках, не знають золота і срібла та живуть за рахунок скотар-
с т в а А л е назва сатавхи може бути зіставлена не тільки з сатархами-
тархами, але й з авхами-авхетами; тоді ми можемо зробиуи висновок,
-що «скіфи»-авхати у свою чергу являються реліктом кіммерійців. Зразу
ж хочемо зазначити, що цей «кіммерізм» скіфського племені означає для
нас в першу чергу його місцеве походження і не виключає у дальшому
його розвитку і «скіфізму», тобто засвоєння іранської мови та навіть за-
буття свого первісного «нескіфізму», тим більш, що самі кочові іраномов-
ні скіфи-саки-сколоти засвоюють легенди та багато іншого у завойованих
місцевих племен, яких ми тільки за повною відсутністю інших даних мо-
жемо умовно називати кіммерійцями. Крім того, частина місцевих, кім-
мерійських у тому розумінні, яке ми надаємо цій назві, племен могла під
впливом завойовників навіть переходити до кочового господарства, особ-
ливо коли попит на хліб з боку еллінських міст різко падає внаслідок
відкриття Олександром Македонським єгипетського ринку для Балкан-
ських країн.
З усього нашого викладу виходить, що ми не можемо погодитися
з тими, хто вважає авхетів та сатархів сарматськими племенами, які пе-
реходять Танаїс (про це повідомлює Пліній, Naturalis historia, VI, 22)
з сходу на захід і вважаємо, навпаки, що мова іде про пересування
якоїсь частини цих племен (або єдиного племені?) з заходу на схід. Треба
було б, на нашу думку, взагалі рішуче розірвати з традиційним уявлен-
ням про те, що усі пересування первісної людності у наших південних
степах відбувалися в усіх випадках виключно на захід; при кочовому
скотарському господарюванні, наявності лише окремих очагів сталої осі-
лості — переважно вздовж річок — та відсутності твердої державної
влади, яка б могла до певної міри штучно регулювати ці пересування, пле-
мена з легкістю пересувалися скрізь, де були пасовиська. В деякі періоди
в степах сучасного Приазов'я можна виділити західний напрямок таких
пересувань, але були й такі періоди, коли нашими безкраїми просторами
пересувалися порівняно чималі групи людей і на схід. В даному разі ми
можемо навести і конкретні міркування, які дозволяють гадати, що у ви-
падку з авхами-сатархами можна і треба припускати їх пересування із за-
ходу на схід. По-перше, якщо авхати являють собою геродотових каллі
підів (або їх частину), то в V ст. до н. е. вони живуть навколо Ольвії, де
локалізуються і їх сакральні легенди; Домітій Каллістрат, автор II—І ст.
до н. е. знав, що сатархи вже заселили місцевість біля сучасного Перекопу
(це повідомлення зберіг Стефан Візантійський, Ethnica, s. v. Taphrai):
Пліній наводить подвійне оповідання, за одним його джерелом, Танаїс
С. А. Ж е б е л е в , Севе^ое Причерноморье, Лі.—Л., 1953, стор. 295.
IOSPE V. Р, jY? 672; М е і а е Chorographia, II, І, 3—4; 10; Р И п і і Naturalis
historia, VI. 22; V a l e r i i Flacci Argonautica, VI, 145; Solini Collectanea rerum memo-
rabilium, XV, 14.
" Наприклад, на таких позиціях стоїть автор коментарів до перевидання латишев-
ської збірки «Scythica et Caucasica»; див. ВДИ, 1949, № 2, стор. 296—297 та в інших
місцях.
4 . МАПП, вип . 1И. 4 9
перейшли «скіфські племена авхети», які повністю винищили місцеві пле-
мена танаїтів та інапеїв; за іншим джерелом, Танаїс перейшли сатархеї
вкупі з іншими племенами (або сатархеї-спалеї); перед нами поступове
пересування калліпідів-авхатів-сатархів на схід, назустріч сарматським
племенам, серед яких вони й губляться. По-друге, наявність серед серед-
ньоазіатських скіфських племен евхотів, яких хочуть ототожнювати з ав-
хами-авхатами, нічого не дає, бо ці евхоти згадуються тільки один раз
Плінієм (кн. VI, гл. 50) і така тотожність ніяк не доводиться Нарешті,
якщо зіставляти сатархів-спалеїв, яких, як ми бачили, теж згадує тільки
Пліній, з міфічним Палом, сином скіфського етнарха у Діодора (кн. II,
гл. 43, §3) , то на нашу думку теж дуже сумнівно, що цей Пал має бути
обов'язково локалізований десь у Середній Азії. Дійсно, у версії скіфської
етногонічної легенди, яку передае Діодор, сказано, що скіфи жили біля
Аракса, потім поширили свої володіння до Кавказа, Океана та Меотіди,
аж до ріки Танаїса; вже після цього в них «з'явилася у них народжена
Геєю діва в якої верхня половина тіла була жіноча, а нижня — зміїна;
Зевс вступив з нею у співжиття та народив сина, що звався Скіфом»; ще
потім «серед нащадків (не синів!! — М. Б.) цього царя (тобто скіфського
епоніма.—М. Б.) було двоє братів, які відзначалися мужністю; одного зва-
ли Пал, а іншого — Нап»; ці останні поділили Скіфію та дали свої імена
племенам. Ще після цього, каже Діодор, нащадки цих царів завоювали
країну за Танаїсом аж до Фракії, і на цій підставі хочуть локалізувати
легенду про походження скіфів на далеких східних територіях. Але як
тоді бути з її близькістю до геродотових легенд? Чи можемо ми відрива-
ти варіант Діодора від нашого Причорномор'я? Про непослідовність
Діодора в усякому разі промовляє то» факт, що в нього далі скіфи по-
ширюють свої володіння до Єгипту, до Східного океану та до Меотіди (до
неї" вони доходили вже і раніше!!! пор. вище), і крім того до Каспійського
моря (§ 4—5). Здається, що уся ця географія дуже непевна, а до того ж
Стефан Візантійський зберіг звістку про наявність в Скіфії (а не в Серед-
ній Азії) села Наніс (Ethnica s. v. Napis). Тому ми гадаємо, що ці дже-
рела — а інших з даного питання немае — ие роблять неможливою нашу
думку про переселення калліпідів-авхатів-сатархів на північний захід, у
землі алазонів та навіть скіфів-орачів, на південний схід, у місцевості біля
сучасного Перекопу, та на схід аж до Танаїса.
Якщо вивчення нащадків Ліпоксаїса, Лі по-володаря, як треба розу-
міти його ім'я, завели нас у порівняно довгі та складні міркування, то
з нащадками інших синів Таргітая, тобто Таргі-володаря, справа стоїть
інакше. Вже О. І. Соболєвський дуже вдало поєднує ім'я середнього бра-
та Арпоксаїса, або Арпо-володаря, з такими етнічними назвами, як гарпії
Птолемея, карпи Дексіппа, Зосима, Євтропія, Лактанція та інших рим-
ських письменників, карпіани Птолемея, карпиди Ефора та періплів®®. Ця
думка здається нам цілковито вірною, так що немає необхідності поверта-
тися до цього питання. Підкреслимо тільки, що територія гарпіїв-карпів
Не тільки пов'язується з Карпатами, які саме від цих племен здобули
свою назву, але і з Нижнім Подунав'ям, Подністров'ям та навіть Побуж-
жям. Птолемей визначає місця цих п-темен так: «Понад морем від північ-
ного гирла Істра аж до гирла ріки Борисфена посідають гарпії, і вглиб
суходолу аж до річки Гієраса» (Geographia, ПІ, 10, 7). Немає сумніву,
що цей загадковий Гіерас не має нічого спільного ані з Прутом®", ані з
ВДИ, 1949, № 2, стор. 297, прим. 4; стор. 306, прим. 15.
А. И. С о б о л е в с к и й , Русско-скифские этюды, ИОРЯС, т. XXVI, стор. 33,
Ф. Б р а у н , Разыскания в области гото-славянских отношений, СПб., 1899,
стор. 205.
50
•Серетом це не що інше, як «Священні шляхи», «Ніегаі hodoi» Геродота
(кн. IV, гл. 52), які він називає і скіфською назвою Ексампай, тобто
Мертвовод або якась інша річка в басейні Південного Буга.
За еллінським варіантом скіфської етногонічної легенди від середнього
сина Геракла-Таргітая походять гелони, до яких ми ще повернемося; але
старший його син є епонімом та родоначальником агафірсів. ВідАрпоксаї-
са за скіфським варіантом походять катіари та траспії, які не згадуються
більше ніде у античних письменників (Геродот, кн. IV, гл. 6 та 10). Ага-
фірси добре відомі нашим писаним джерелам — усі стародавні автори,
які згадують агафірсів, вміщують їх саме там, де у римські часи живуть
гарпії-карпи-карпіани-карпиди, тобто між Карпатами, Дунаєм та Бугом.
Надзвичайний інтерес являє при цьому той факт, що Стефан Візантій-
ський зберіг нам цитату письменника II ст. н. е. Геродіана, який називає
народ травсів, що живуть біля кельтів та звуться у еллінів ага^ірсами
(SC, V. 1., р. 267, 579). У лексиконі Гесіхія травси називаються «скіфським
племенем», що вже прямо веде до їх ототожнення з агафірсами, з одного
боку, і з траспіями, з іншого. Щодо катіарів, які теж губляться без уся-
кого сліду після Геродотової про них згадки, то їх не можна не наближу-
вати до акатирів, про яких пише Пріск Панійський і через цих остан-
ніх — знову таки до агафірсів. Таким чином, катіари-акатири і траспії-
травси являються частинами агафірсів, а ця назва є лише літературним
ім'ям гарпіїв-карпів-карпіанів-карпидів. Отже з нащадками Арпо-воло-
даря, він же епонім та родоначальник агафірсів, усе порівняно ясно.
Переходячи до вивчення нащадків молодшого скіфського етнарха Ко-
лаксаїса, тобто Кола-володаря, ми теж потрапляємо на тверду та розроб-
лену землю. Зв'язок цього імені з самоназвою скіфів (Геродот, кн. IV,
гл. 6: «загальна назва їх усіх — сколоти, від імені одного царя; (підкрес-
лено нами.—М. Б.) скіфами назвали їх елліни») не може викликати ніякої
підозри. Безпосередньо від Колаксаїса Геродот виводить, правда, лише
паралатів. В. І. Міллер дуже влучно пояснив, що перед нами дуже зро-
зуміла палеографічна помилка: замість «paralatai» треба читати «ра-
radatai», що значить «перші у законі», «першозаконні»; цим терміном
Авеста визначає першу священну династію персидських володарів, при
чому і родоначальник персидських царів, подібно до Колаксаїса, одержав
від Агурамазди з неба золоті клейноди на ознаку своєї влади Такий
повний збіг уявляється нам неможливим — очевидячки, кочові іранці
(історичні скіфи) принесли у наші степи і свої власні сакральні легенди,
і священну назву династії своїх володарів, а на місці, в наших правобе-
режних степах, ці легенди переплелися з легендами місцевої «кіммерій-
ської» людності. Не випадково, що ці місцеві по суті доскіфські легенди
краще збереглися у еллінській версії записаного Геродотом священного
міфу, «іж у специфічно скіфському варіанті, який був під більшим впли-
вом справжніх іранців-скіфів, одвічних кочовиків; нема сумніву, що оль-
віополіти були у особливо тісних зв'язках не з цими царськими скіфами,
а з тими, хто жив осіло та продавав їм зерновий хліб; на цих останніх
поширювалася греками назва скіфів, бо вони були під владою царів ко-
чових іраномовних племен та у часи Геродота засвоїли скіфську мову,
про їх автохтонність та «кіммерізм» збереглися лише напівзабуті, на-
півперероблені під впливом як справжніх скіфів, так і еллінських коло-
Див. примітки Мюллера у паризькому (Дідотівському) виданні Птолемея —
С!. Ptolemaei Geographia, гес. Car. Miillerus, v. I, fasc. 1, Parisiis, 1883, p. 469.
A. И. С о б о л е в СКИЙ, Русско-скифские этюды, ИОРЯС, т. XXVI, стор. 26;
пор. Р г і S с і Gothica, III, 8 sqq.
B. И. М и л л е р , Осетинские этюды, Ч1 III, стор. 127. Автор наводить вказівки
на Авесту (Vendidad, Fargard И).
•]* 51
ністів, натяки та топографічні вказівки у етнічних легендах, які поши-
рювалися вже на усіх, кого греки об'єднували під назвою скіфів...
Не можна не зробити ще одного зауваження щодо назви скіфів.
О. І. Соболєвський показав, що головною частиною слова «сколоти» е
«сак», «саг», можливо «сък», «съг» (з глухим голосним) тоді зв'язок
назви сколотів з ім'ям «одного царя» (тобто Колаксаїса) може бути
народною етимологією. Але ім'я Колаксаїса було відоме не тільки Геро-
доту і не тільки через його твір увійшло до міфологічних уявлень греків:
«колаксайський кінь» згадується вже Алкманом, поетом середини VII ст.
до н. е. (SC, V. 1, р. 320), а римський письменник Валерій Флакк, взагалі
дуже добре обізнаний з старогрецькою літературою, наводить, як вже зга-
дувалося вище, такий варіант скіфської етногонічної легенди, за яким.
Колакс був сином Зевса, народженим «біля зеленої Міраки та тибісен-
ських гирл», тобто між Таміракою та Дунаєм®®. Тому нам здається, що
назву «сколоти», яку за Геродотом скіфи одержали «за ім'я одного царя»
(кн. IV, гл. 6), можна зіставляти з ім'ям Колаксаїса; отже тоді можна
припустити і таку думку, що його міфічні нащадки — це не тільки ті пле-
мена, в назві яких є основа «сак»-«саг» або «сък»-«съг», але й ті, в назві
яких головним компонентом е сполучення «кол» або «кор». Це вже веде
нас у Східне Причорномор'я та до берегів Кавказу, де вже Гекатей Мілет-
ський вміщав племена колів, кораксів та колхів (Hekataios, frg.185—186,
SC. V. I, p. 2). Проте дослідження цих питань не являється темою цієї
роботи
Як видно з усього сказаного, нащадки Колаксаїса, якщо залишити
в стороні кавказькі народи, це тільки той скіфський рід (genos), який
зветься «парадатами», тобто царська династія скіфів. За «еллінським»
варіантом легенди від молодшого сина Геракла-Таргітая також походять
тільки «hoi аеі basilees ginomenoi Skytheon» (Геродот, кн. IV, гл. 10).
Від кого ж виводить ця «еллінська» версія решту скіфів? Ім'я молодшого
сина тут Скіф, тобто можна було б гадати, що він має бути родоначаль-
ником усіх взагалі скіфів. Тут ми підходимо до дуже важливого пункту:
адже за «скіфською» версією від усіх трьох синів Таргітая походять
скіфські роди, від Ліпоксаїса —авхати, від Арпоксаїса — катіари та трас-
пії, від Колаксаїса—парадати; усі вони не «племена», «ethnea», а «роди»,
«genea» (кн. IV, гл. 6). Між тим від Геракла-Таргітая «еллінського» ва-
ріанта походять епоніми різних племен — Агафірс, Гелон та Скіф, і вже
тільки від Скіфа, якого ми в цьому варіанті легенди не можемо називати
царем, бо він не править, а лише «залишається у країні», несподівано по-
ходять не усі скіфи, а саме «весь час правлячі скіфські царі». Ф. Г. Мі-
щенко оголошує «еллінську» легенду «позднейшей и иноземной, содер-
жащей меньше подробностей, шаблонной»", але ми стоїмо на діамет-
рально протилежних позиціях: саме «еллінська» версія є старшою і не
іноземною, а місцевою у точному значенні цього терміну, бо ті<р.ки в ній
точно локалізується і зв'язується з конкретними географічними об'єктами
^ А. И. С о б о л е в с к и й , Русско-скифские этюды, ИОРЯС, т. XXVI, стор. 3—5.
V a l e r i i F i a c c i Argonautica, VI, 60. Мірака може бути зіставлена з Таміракою
інших авторів, яку Страбон, наприклад, локалізує на східному краї Ахіллова біга (VII,
З, 19). Чи не припустив Птолемей подвійної помилки, пересунувши Таміраку на захід
і в той же час згадуючи загадкову «Місариду» (Міраку?) пор. Р t о 1 е m а е і Geographia,
III, 5, 2. Тибіс за Геродотом — приток стра (кн. IV, гл. 49).
За географічними уявленнями Есхіла країна скіфів знаходиться в одному геог-
рафічно-міфологічному комплексі з Кавказом (А е s с h у І і Prometheus, SC, v. I, p. 333—
334), a автори схолій зазначають, що «сцена драми знаходиться у Скіфії на Кавказькій
горі» (SC, V. І, р. 336—337). Міфологія має і свою специфічну географію, крім реальної...
Ф. Г. М и щ е н к о , Легенды о царских скифах у Геродота, ЖМНП, 1886,.
Л'Ь 1, стор. 45.
62
сцена священної містерії (як можна було сказати, що тут менше подро-
биць?), а також пояснюється походження усіх племен — агафірсів, гело-
нів та правлячих скіфів, скіфських царів. Правда, можна зрозуміти слова
Геродота і трохи ширше (і тут Міщенко має повну рацію) — не тільки
самі царі, але усі «царські» скіфи, які «вважають інших скіфів своїми ра-
бами» (Геродот, кн. IV, гл. 20), походять від Гераклового сина. Проте і
в такому випадку наше запитання лишається в силі: від кого ж виводить
легенда в цьому її варіанті скіфів-орачів, скіфів-землеробів, навіть скі-
фів-номадів (кн. IV, гл 1.7—19)? І хіба ольвіополітів абсолютно не ціка-
вило походження їх сусідів «елліно-скіфів» калліпідів та алазонів, які
«живуть одинаково із скіфами» (кн. IV, гл. 17)?
У зв'язку з цими труднощами ми дозволимо собі висунути таку дум-
ку. Записаний Геродотом від ольвіополітів варіант місцевої етногонічної
легенди розповідає (або розповідав у своєму первісному вигляді) про
походження саме місцевих осілих племен, безпосередньо зв'язаних з кім-
мерійською старовиною: у священній Гілеї змієноге хтонічне божество
народжує від зайшлого героя трьох синів; у сакральному змаганні пере-
магає, як завжди в таких випадках, молодший; він і його потомки зали-
шаються у країні своєї матері, поблизу від великої ріки Дніпра, а старші
брати з їх нащадками заселюють сусідні території, де теж ведуть осіле
життя та сіють хліб. Реальні герої цієї легенди, яка склалася задовго
до вторгнення скіфів-іранців,— це агафірси-фракійці, загадкові гелони та
ті «землероби, яких елліни, що живуть на річці Гіпанісі, звуть борисфені-
тами» (кн. IV, гл. 18). Але ось на території, де жили.ці племена, з'являю-
ться кочові скіфи-іранці. Вони підкоряють місцевих землеробів, частина
яких відступає на північ, у землі будинів (гелони), і встановлюють друж-
ній контакт з фракійцями. Поступово місцеві землероби засвоюють «скіф-
ську» мову, а самі скіфи, намагаючись зобразити себе «законними» та спо-
конвічними господарями наддніпрянських степів, охоче зв'язують свої ле-
генди про золоті клейноди, що впали з неба та далися тільки молодшому,
«щасливому» брату (риса, що повторюється в фольклорі мало не усіх
народів), засновнику скіфського степового «царства» та родоначальнику
скіфських «царів», з сакральними легендами місцевих підкорених племен.
Але походження цих останніх, а тим більш гелонів та агафірсів, не ста-
новило для скіфів ніякої цінності — у їх легендах йшлося виключно про
походження різних скіфських родів. Проте, оскільки місцеві легенди роз-
повідали також про трьох братів, а до того ж їх змієнога матір віддалася
зайшлому герою, для скіфів не було сумніву, що цим героєм був батько
їхніх братів-генархів, чужинець і з їх точки зору — перший муж у цих
краях.
Коли ще пізніше на берегах Борисфена і Гіпаніса з'явилися греки-
іонійці, місцеві племена, які довгий час були під владою скіфів та засвої-
ли їх назву і мову, вважалися їм частиною скіфів; але «скіф» є для греків
синонімом кочовика, і тому осілі племена, як, наприклад, калліпіди, з
якими іонійці вже дуже рано завели обмін, здавалися їм «елліно-скі-
фами»; ми в усякому разі не думаємо, що ще до часів Геродота еллінів
переселилося в наші краї так багато, що вони склали ціле велике змі-
шане плем'я, яке жило на багато десятків кілометрів уздовж Бугу Крім
того, впізнаючи у сакральних легендах місцевих племен близькі і зрозу-
мілі риси і ототожнюючи героїв цих місцевих легенд із своїми богами або
напівбогами, іонійці з повним правом вважали тих, хто живе осіло, сіє
хліб та городину, не скальпує ворогів і не п'є їх крові (пор. з розповіддю
про воєнні звичаї «справжніх» скіфів, Геродот кн. IV, гл. 64) за напівел-
Так вважає, наприклад, О. І. Соболєвський і низка інших дослідників.
53
лінів, тим більш, що і етногонічні легенди дозволяли виводити їх від ел-
лінських героїв. Етногонічні перекази місцевих племен зазнали нової пе-
реробки — в усякому разі, ті їх версії, які були відомі грекам, незалежно
від бажання цих останніх збагачувалися деталями не місцевого, а еллін-
ського походження; в першу чергу були «перекладені» незрозумілі імена
місцевих героїв, на місце яких потрапили, як в даному разі, Геракл та
Єхидна і еноиіми племен, чиє походження треба було з'ясувати.
І ось коли вже Геродот узявся записувати легенди про походження
скіфів — а для нього ця назва вже перекривала усіх, хто розмовляв од-
ною мовою з іраномовними «царськими» скіфами — він став прред цілою
низкою надзвичайних труднощів. З одного боку, він мав перед собою пе-
рекази ольвіополітів, що відбивали уявлення осілих землеробів, які жили
навколо Ольвії; тут мова йшла про походження всіх племен північно-
західного Причорномор'я, але завдяки неконкретності та розпливчатості
самої назви «скіфи» вийшло так, що у записаній Геродотом версії мова
іде про походження агафірсів, гелонів та скіфських «царів»; ті осілі пле-
мена, які склали та зберегли цю легенду, випали з поля зору «батька
історії» (або його інформаторів) — вони потонули в легенді в назві «скі-
фів», бо тут мова іде про їх епоніма-родоначальника; .ч другого боку, від
Тімна або когось іншого Геродот почув і «справжній» скіфський варіант,
де розповідалося виключно про походження скіфських родів. Геродот
зберіг нам обидві версії і додав власні міркування (кн. IV. гл. 11—12);
що міг він зробити інше?
Перед тим, як остаточно розлучитися з легендами про ИОХОДНІЄННЯ
скіфів, треба розглянути ще одне питання. Справа в тому, що в північно-
східному кутку Егейського басейну, на островах, які аж до греко-перснд-
ських війн зберігали особливе негрецьке населення з його особливою
мовою, склалися надзвичайно давні сакральні перекази про походження
місцевих «великих богів», які в обох своїх версіях, що їх зберіг для нас
Страбон (Geographica, X, З, 11), дають .майже точну паралель скіфським
легендам Геродота. Розглянемо ж дуже стисло легенди про Кабірів.
Старовинні містерії острова Самофракії, успадковані греками від до-
еллінського населення, користувалися виключною пошаною в античному
світі; тільки елевсінські містерії Аттіки можна у цьому відношенні по-
ставити поруч з ними. Кабіри, самофракійські божества, шанувалися і на
інших островах, особливо на Лемносі та на Імбросі, і на узбережжі Ма-
лої Азії, зокрема в Троаді
За тою версією легенди про Кабірів, яку Страбон приписує
Ферекідові, троє братів-Кабірів являються дітьми Гефеста і Кабіри, доч-
ки морського бога Протея. За другою версією, яку Страбон приписує Аку-
сілаю, Гефест та Кабіра народжують не трьох Кабірів, а їх батька Каміла.
Піндару відомий взагалі лише один Кабір, батько людей та засновник
лемноських м і с т е р і й М а т и Кабірів є одною з іпостасей великого жі-
ночого божества, яку зближували з Артемідою Бравронською в Аттіці
і з Таврійською дівою (Артемідою) Нарешті у Нонна матір'ю Кабірів
визнається Геката
Батьком скіфської змієдіви (як ми бачили, теж Гекати) Геродот на-
зиває водне (річне) божество — Борисфена; за Ферекідом дідом Кабірів
з материнського боку теж є водний (морський) бог Протей. У соціальній
ієрархії предків Кабірів Гефест знаходить паралель у постаті Зевса «скіф-
F. L e n o r m a n t , Cabiri; у третьому томі словника Дарамбера-Саліо, стер.
757—774.
За вказівкою Оригена (див. вказану працю Ленормана, стор. 758, прим. ЗО).
" G e r h a r d , Griechlsche Mythologie, "§ 167, 5; § 179, 4.
N о п n u s, Dionysiaka, XXX, 45.
54
ської» легенди Геродота, а Акусілай ставить між Гефестом і Кабірами
ще іх батька Каміла, що відповідає Таргітаю. Навпаки, версія Діодора
'І а Валерія Флакка, де Зевс е батьком Скіфа, буде тоді паралеллю до роз-
повіді Ферекіда про Кабірів. За Геродотом число три повторюється як для
дітей Таргітая, так і для дітей Калаксая, що відповідає історичному по-
ділу Скіфії на три «царства». У Дідора є тільки двоє братів — Пал та
Нап ~ і в деяких варіантах міфів про Кабірів їх теж тільки двоє
У генеалогії самофракійських богів є ще один момент, що має
виключний інтерес для скіфської легенди. Як ми бачили, геродотові ле-
генди говорять про походження від верховного бога (Зевса) через шлюб
з «дочкою Борисфена» сина Таргітая (Геракл еллінського варіанта —
теж син Зевса); мати синів Таргітая зовсім не згадується, але за еллін-
ською версією виходить, що Геракл-Таргітай вступає у священне спів-
життя знову таки з хтонічним божеством — чи не з тою ж дочкою Бо-
рисфена? Валерій Флакк і Діодор нічого не дають для вирішення цього
питання, бо в них Скіф-Колакс народжується від Зевса та змієдіви. І от
на далекому Лемносі ми знаходимо відповідь: тут старший Кабір як раз
і стає чоловіком своєї матері і народжує молодшого Кабіра. При спіль-
ності усіх інших генеалогічних моментів в міфах про походження скіфів,
з одного боку, і Кабірів, з другого, не може бути сумніву, що «дочка
Борисфена» скіфської версії Геродотового міфа, змієнога супруга Зевса
у Діодора та Валерія Флакка, повністю тотожна з змієдівою, з якою всту-
пає у шлюб — та Ще з її власної ініціативи — Геракл-Таргітай. Сама
така міфологічна можливість свідчить про старовннність міфу, де син
стає чоловіком власної матері. Але для Геродота, релігійність якого та
особлива пошана до Геракла вимагають окремого розгляду, було вже
неприпустимо висловитися про таку делікатну деталь, як співжиття Ге-
ракла — хай навіть «скіфського» — з своєю матір'ю. Він нічого не каже
про супругу Таргітая, а в «еллінській» версії йому не треба було зупиняти-
ся на генеалогії Геракла, якого він ніде не називає Таргітаєм.
Про те, що наша спроба доповнити скіфську етногонічну легенду шля-
хом її порівняння з генеалогією самофракійських Кабірів не увела нас
убік, свідчить цікаве і досі не з'ясоване повідомлення Філона, письмен-
ника першої половини І ст. н. е., який закидає скіфам обвинувачення, що
вони «згідно з своїм власним законом та вченням припускають постидне
співжиття з матір'ю і передали це своїм дітям і нащадкам» (Philonis Аіе-
xandrini De providentia, I, 85). Вважаємо, що вчений олександрієць не
хоче сказати, нібито усі скіфи або їх частина дійсно живуть у такому
кровозмісному шлюбі —про це немає ніяких згадок у письменників, які
добре знали реальних скіфів; Філон знав, очевидно, такий варіант скіф-
ської етногонії, де були поставлені усі крапки над і; «закон» (lex) і «вчен-
ня» (disciplina) скіфів «припускають» такий протиприродний шлюб не для
всіх, а передають це як велику культову таємницю, як важливий елемент
етпогонічного міфу.
Не без жалю підходимо ми до кінця цього екскурсу. Не можна вва-
жати, що тут дано вичерпний аналіз скіфських етногонічних, та генеалогіч.
них легенд, що їх зберіг нам Геродот, але наведені вище зіставлення та
міркування і так зайняли багато місця. До деяких сторін цих легенд ми
ще будемо мати нагоду повернутися у дальшому викладі'^.
Див. згадану статтю Ленормана у словнику Дарамбера-Саліо, стор. 760.
Закінчення великої статті М. Ф. Б о л т е н к а про історичний твір Геродота
буде вміщено у слідуючому випуску «Матеріалів з археології Північного Причорномо-
р'я» — Редакційна колегія.
|