Науково-атеїстична пропаганда Одеського археологічного музею

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	1960
Автор:	Цибесков, В.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Одеський археологічний музей НАН України 1960
Назва видання:	Материалы по археологии Северного Причерноморья
Теми:	Из опыта работы музея
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170897
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Науково-атеїстична пропаганда Одеського археологічного музею / В.П. Цибесков // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 1960. — Вип. 3. — С. 285-296. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-170897
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1708972020-09-04T01:26:31Z Науково-атеїстична пропаганда Одеського археологічного музею Цибесков, В.П. Из опыта работы музея 1960 Article Науково-атеїстична пропаганда Одеського археологічного музею / В.П. Цибесков // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 1960. — Вип. 3. — С. 285-296. — укр. XXXX-0126 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170897 uk Материалы по археологии Северного Причерноморья Одеський археологічний музей НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Из опыта работы музея Из опыта работы музея
spellingShingle	Из опыта работы музея Из опыта работы музея Цибесков, В.П. Науково-атеїстична пропаганда Одеського археологічного музею Материалы по археологии Северного Причерноморья
format	Article
author	Цибесков, В.П.
author_facet	Цибесков, В.П.
author_sort	Цибесков, В.П.
title	Науково-атеїстична пропаганда Одеського археологічного музею
title_short	Науково-атеїстична пропаганда Одеського археологічного музею
title_full	Науково-атеїстична пропаганда Одеського археологічного музею
title_fullStr	Науково-атеїстична пропаганда Одеського археологічного музею
title_full_unstemmed	Науково-атеїстична пропаганда Одеського археологічного музею
title_sort	науково-атеїстична пропаганда одеського археологічного музею
publisher	Одеський археологічний музей НАН України
publishDate	1960
topic_facet	Из опыта работы музея
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170897
citation_txt	Науково-атеїстична пропаганда Одеського археологічного музею / В.П. Цибесков // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 1960. — Вип. 3. — С. 285-296. — укр.
series	Материалы по археологии Северного Причерноморья
work_keys_str_mv	AT cibeskovvp naukovoateístičnapropagandaodesʹkogoarheologíčnogomuzeû
first_indexed	2025-07-15T06:16:43Z
last_indexed	2025-07-15T06:16:43Z
_version_	1837692568117182464
fulltext	О Д Е С Ь К И Й Д Е Р Ж А В Н И Й А Р Х Е О Л О Г І Ч Н И Й МУЗЕЙ МАТЕРІАЛИ З АРХЕОЛОГІ Ї П І В Н І Ч Н О Г О П Р И Ч О Р Н О М О Р ' Я ВИП. I l l 1959 В. П. Цибесков НАУКОВО-АТЕЇСТИЧНА ПРОПАГАНДА ОДЕСЬКОГО АРХЕОЛОГІЧНОГО МУЗЕЮ XXI з'їзд КПРС відмітив, що радянський народ під керівництвом партії досяг таких вершин в галузі економічного та суспільно-політичного життя, що це дало можливість нашій країні вступити тепер в новий, важ- ливіший період свого розвитку, період розгорнутого будівництва кому- нізму. Будівництво комунізму вимагає дальшого підвищення свідомості ра- дянських людей, їх суспільної активності. «Щоб прийти до комунізму, найбільш справедливого й досконального суспільства, коли повністю роз- криються всі кращі моральні риси вільної людинл, нам потрібно вже те- пер виховувати людину майбутнього»'. В нашій країні, де ліквідовані класові і підірвані соціальні корні, що породжують буржуазну ідеологію, наукова, марксистсько-ленінська ідео- логія стала неподільно пануючою. Однак це не означає, що ми повністю покінчили з проявом буржуаз- ної ідеології. Як відомо, свідомість людей відстає в своєму розвитку від суспільного буття, від розвитку умов матеріального життя суспільства. Соціалізм уже міцно ввійшов в життя та побут радянських людей, його ідеї стали рушійною силою нашого суспільства. Але в свідомості деякої частини радянських людей мають ще місце пережитки старих поглядів та уявлень, в тому числі і релігійних. Релігія ворожа інтересам трудящих мас, вона є самою консерватив- ною формою суспільної свідомості і заважає активній боротьбі народних мас за перетворення суспільства. Сьогодні, коли соціалізм отримав в на. шій країні повну і остаточну перемогу, коли побудова комунізму стала питанням повсякденної практики, боротьба з релігією — це боротьба за виховання нової людини, громадянина комуністичного суспільства. Релігійні пережитки, як і інші залишки буржуазної ідеології, не від- мирають самі по собі, вони надзвичайно живучі і проти них потрібно ве- сти рішучу повсякденну та вмілу боротьбу. В боротьбі з релігійною ідео- логією наша партія на передній план висуває, як один з важливіших за- собів викорчування релігійних пережитків, розповсюдження наукових знань про розвиток природи та суспільства, матеріалістичне пояснення реальних причин виникнення релігії, її коренів, її історії. Серед установ, що покликані вести антирелігійну пропаганду та займатися комуністич- ним вихованням громадян нашої країни, немаловажна роль належить музеям, тим більш, що сама музейна робота дає можливість глибоко та на- ' ЛІ. С. Х р у щ о в , Про контрольні цифри розвитку народного господарства, СРСР на 1959—1965 роки. Доповідь на позачерговому XXI з ' їзді Комуністичної партії Радян- ського Союзу 27 січня 1959 року. Держполітвидав УРСР, стор. 5&—57. 2 8 5 . уково I при тому конкретно та наочно розгорнути цілу низку важливих тем науково-атеїстичної пропаганди I Експозиція Одеського археологічного музею обладав великими та різноманітними можливостями для пропаганди наукового атеїзму. Ко- лектив наукових працівників музею використовує різні форми і методи науково-освітньої роботи, щоб якнайкраще реалізувати ці багаті можли- вості. Однією із основних форм такої роботи є пропаганда ідей матеріалі- стичного світогляду та атеїзму безпосередньо в експозиції музею. Уже перші пам'ятки відділу «Північне Причорномор'я в епоху пер- . вісно-общинного ладу» розповідають про походження людини в світлі сучасної матеріалістичної науки. Муляжи стегнової кістки та черепної кришки пітекантропа, портретне зображення сінантропа, муляж щелепи гейдельбергської людини дають певне уявлення про тваринне походження людини. Тут же виставлені копії знарядь праці цих істот, які дозволяють зробити висновок, що як гейдельбергська людина, так і сінантроп і піте- кантроп найстародавніші представники людства. В стоянках цих ста- родавніх людей не виявлено нічого, що говорило б про існування у них релігії. Цим самим глядач підготовляється до надзвичайно важливого атеїстичного висновку, що релігія всупереч твердженням її прихильників існувала не завжди; довгий період в історії людського суспільства був пе- ріодом безрелігійним. Звідси витікає й шший не менш важливий висно- вок, що релігія явище історичне, минуще; вона мала свій початок і отже неминуче буде мати кінець. І тільки познайомившись з експонатами (картина та муляж черепа), які розповідають про неандертальську людину, що являла собою більш високу ступінь в розвитку первісних людей, можна говорити про появу в пей період зачатків найпростіших релігійних уявлень — марновірного ставлення до померлих І Доказом зародження релігійних уявлень в епоху мустьє є звичай по- ховання мертвих, що існував у неандертальців. Вугілля й кістки тварин, що знаходять по сусідству з похованням — рештки жертв, які приноси- лись покійнику, в експозиції надається фотографія з зображенням похо- вання неандертальського хлопчика, відкритого радянським археологом О. П. Окладниковим в печері Тешик-Таш. Біля неглибокої ями, в якій знаходився кістяк хлопчика, розставлені роги гірського козла; на гірських козлів полювали мешканці печери. Зачатки релігійних уявлень складаються в особливі форми релігії в епоху існування кроманьйонця. Фотографія реконструкції цієї людини та муляж черепа, що знаходяться в експозиції, підтверджують, що, в порів- нянні з древніми людьми. Це був більш розвинений тип людини; по своїй фізичній будові він майже нічим не відрізнявся від сучасних лю. дей. Його кам'яні та кістяні знаряддя, які демонструються поряд, гово- рять про дальніший розвиток техніки. В епоху існування кроманьйонця виникає і нова, більш висока форма суспільної організації — родова община, що прийшла на зміну первісній орді; періоду, який був названий Ф. Енгельсом «дитинством людського роду», закінчився. Всі ці зрушення в галузі виробничих сил та організацій людського ^ Л. О. А н у ф р і є в. Вище рівень науково-атеїстичної пропаганди, Матеріали з археології Північного Причорномор'я, вип. 2, 1959, стор. 8. ^ В питанні ПРО релігійність неандертальців серед радянських вчених продовжує- ться дискусія. П. П. Єфіменко, Б. Ф. Поршнєв вбачають в так званих неандертальських похованнях явище, яке не має до релігії ніякого відношення. З другого боку О. П. Ок- ладников, П. й . Борисковський та ін. вважають, що неандертальські поховання є дока- зом релігійності неандертальців. 286. •суспільства привели до того, що уже в епоху пізнього палеоліту людське мислення досягло такого рівня, що людина стала мислити абстрактними поняттями. Це був значний крок вперед в розвитку людини та людського сус- пільства. Проте первісна людина внаслідок обмеженості своїх знань про- довжувала залишатись в залежному становищі від стихійних сил приро- ди, які вона не розуміла, а тому обожнювала і вірила в їх надприродне начало. «...Всяка релігія, — вказував Енгельс, — є не чим іншим, як фанта- стичним відображенням у головах людей тих зовнішніх сил, які панують , над ними в їх повсякденному житті,— відображенням, в якім земні сили приймають форму неземних»". Основними формами первісної релігії, як відомо, були: магія, тоте- мізм і анімізм. В основі магії лежала віра первісних людей в те, що з допомогою заклинань та різних інших чаклунських дій людина могла вплинути на хід явищ та подій в тому світі, який її оточував, і домогтися бажаного їх кінця. Так фантазія первісної людини вела до виникнення перекручених уявлень, до впевненості в тому, що відповідні магічні дії, що зображують полювання, забезпечать їй успіх в полюванні. Люди починають вшанов- лювати промислового звіра та поклонятись йому. Подібні уявлення існу- вали у всіх найменш розвинених народів ще порівняно недавно, у австра- лійців, жителів Огняної Землі, бушменів та ін. Рисунок в експозиції зо- бражує групу австралійців-мисливців, які виконують магічний обряд по- лювання: вони накреслили в центрі кола зображення кенгуру і поража- ють його списами, розраховуючи, що цим самим буде забезпечений успіх полювання. В розвиненій формі культ промислового звіра існував уже в епоху пізнього палеоліта. До цього часу відносяться найстародавніші твори ма- гічного живопису. На стінах та стелях печер первісні люди з дивною майстерністю і точністю зображували зубрів, оленів, мамонтів. Створені Б самих таємничих місцях зображення промислових звірів напевно мали зиробничо-магічне значення. Первісні люди намагалися «заворожити» тварин, щоб ті дали.себе вбити. Недарма часто зустрічають зображення поранених звірів з дротиками та списами, що торчать в боці. Про це свід- чать розташовані в експозиції зображення бізона з печери Альтаміри та мамонта з печери Кам'яна могила. В культі промислового звіра спочатку особливо велику роль відігра- вала жінка. Первісні люди в епоху материнського роду вважали жінок особами, що мали чаклунську силу, а тому уже художники пізнього па- леоліту виготовляли статуетки жінок-родоначальниць. В експозиції, що освітлює епоху верхнього палеоліту, виставлені фото фігурок жінок з Мальти та Костьонків. Такі фігурки служили своєрідними амулетами для продовження роду. Спочатку люди вшановували різних (звичайно головних) тварин, на яких полювали, але в міру розвитку родового ладу культ промислового звіра звужувався: кожний родовий колектив шанував тільки певну тва- рину чи рослину, вважаючи її предком свого роду. Так виникла нова фор- ма первісної релігії — тотемізм. Тотемістичні уявлення були перекруче- ним відображенням в свідомості людей родових зв'язків і могли скласти- ся тільки в умовах порівняно розвиненої родової організації, в розвине- ній материнській родовій общині; зрозуміло, що тотем спочатку уявляли Ф. Е н г е л ь с , Анти-Дюрінг, К., Держвидав, 1953, стор. 269. 287 собі, як істоту жіночої статі, як предка даного роду. Разом з тим тоте- мізм мав свої магічні обряди, що були зв'язані з господарськими інтере- сами роду. Але в дальшому господарська підоснова тотемізму все більш слабшала, і на перше місце висували культ предка, який міг бути не тільки птицею, звірем, але і міфічною істотою. Це привело до заборо- ни вбивати тотема, яка знімалась тільки під час особливих свят. Обряд, святкового поїдання тотема перетворювався в ритуал богоїдства, ш.о був властивий багатьом культам, в тому числі і християнству. В ОДАМ, в кабінеті стародавнього Єгипту та залах, де зберігаються матеріали із стародавніх грецьких міст-колоній, що були розташовані на- "ібриторії Північного Причорномор'я, є значна кількість пам'яток, які до- казують, що древньоєгипетській релігії і релігії стародавньої Греції дов- го були властиві архаїчні риси, що склалися ще в первісному суспільстві. Особливо було багато пережитків тотемізма, який прийняв в Єгипті фор- му розвинутого культа священних тварин. Одним домашнім та диким тва- 5инам поклонялись в усьому Египті, іншим —• тільки в деяких номах -Іентром культа бика, дерев'яні та бронзові фігурки якого знаходяться в експозиції кабінету, було м. Мемфіс; тут в храмі бога Пта тримали свя- щенного бика Апіса — чорного з білим п'ятном на лобі. Надзвичайно був поширений культ кішки, бронзова фігурка якої ви- ставлена також в експозиції кабінету. Поряд експонуються мумії кроко- дила, птиці ібіса, змії. Вони дають наглядне уявлення про інших «свя- щенних» тварин, яких, як відомо, в стародавньому Єгипті бальзамували і; зберігали в культових приміщеннях. Аналогічні архаїчні риси довго збе- рігалися, як уже вказувалось, і в древньогрецькій релігії. Зображення на, одній з чорнолакових посудин богині Афіни разом з птицею та змієм є доказом пережитків тотемізму в грецькій релігії. Птиця та змія довго бу- ли головними атрибутами цієї богині, а в гомеровському епосі, який весь, час називає її «совоокою» (тобто схожу на сову), є оповідання про пере- творення цієї богині в яструба, орла, ластівку. Ще в V ст. до н. е. Афіну вшановували у вигляді змії, що ніби жила в одному з афінських храмів і якій приносили жертву. Архаїчні уявлення відбились і на образі самого Зевса, то він бик, то орел-грім; тотемічне минуле видно і в образах інших олімпійських богів: дружини Зевса — Гери, Гермеса (зображення яких можна побачити на виставленій в експозиції чорнолаковій вазі) . Гермес приймав образ коз- ла, потім Аполлона-Піфія, що спочатку сам був змієм, а потім перетво- рився в убивцю змія Піфона. Недивлячись на слабість і невиразність фантазії первісних людей про надприродне, з часом магія і тотемізм поступово привели їх до віри в особливе буття фантастичних уявлень, створених людською свідомістю. З'явилась віра в духів. Первісна людина не бачила корінної різниці між собою і оточуючою- природою. Вважаючи себе потомком тотема—звіра чи рослини, вона вважала, що душа є не тільки у людей, але і у тварин, птиці, дерев і ін. Анімістичні вірування породжували складні обряди, що були зв'язані з культом мертвих. Спочатку мислення стародавніх людей не проводило чіткого розме- жування між життям та смертю. Тільки пізніше народився невиразний, але все ж таки страх перед мерцем, перед його душею. З цього часу і з'яв- ляються різні обряди поховання, при допомозі яких первісна людина хо- тіла захистити родовий колектив від покійника, від злих намірів його душі. З цією метою первісні люди навколо поховань викладали коло з- кам'яних глиб, так званий кромлех. Кромлех повинен був ізолювати по- кійника і його душу від навколишнього світу. 288. з вірою в душу був зв'язаний і заупокійний культ стародавніх єгип- тян. Він базз'вався на уявленні про те, що коли ховали покійника, то його душа відокремлювалась. Вважали, що у людини є декілька душ і що од- на душа піднімається до сонця, а друга поселюється в гробниці. Для то- то, щоб дущі в дальшому об'єдналися, потрібно було магічними засоба- ми зберегти тіло покійника від розкладу. Це і привело стародавніх єгип- тян до бальзамування померлих. Добрим ілюстративним матеріалом в цьому відношенні є мумії, що зберігаються в кабінеті пам'яток Стародав- нього Єгипту. Тут же знаходяться і так звані канопи — ритуальні посу- дини, в яких зберігалися внутрощі бальзамованих померлих. В стародавньому Єгипті вірили, що копії навіть неживих предметів здібні були носити в собі живі сили і перетворюватись в реальні предме- ти. В експозиції кабінету виставлено зображення так званої душі «ба» з червоної яшми, яку клали стародавні єгиптяни в сповитки ліумії, щоб за- безпечити повернення душі в тіло. Це обожнювання неживих предметів було не чим іншим, як пережитко.ад первісного анімізму в єгипетській ре- лігії. Дальший розвиток продуктивних сил суспільства, розвиток землероб- ства та скотарства, поява гончарного виробництва і ткацтва дозволили людям перейти до осілого способу життя. Ускладнення трудової діяль- ності, накопления виробничого досвіду, все більший розподіл праці, роз- виток мислення — все це по своєму відбилось на первісній релігії. Поряд із старими віруваннями та обрядами виникають нові релігійні уявлення. Одним з найбільш поширених культів, що склалися в цей час, було поклоніння антропоморфним предкам. Раніше культ покійника зводився до того, щоб полегшити його душі вийти на волю, щоб швидше спровади- ти її від живих; тепер же культ предків, який був уже оснований на зв'яз- ках між живими і мертвими родичами, став зводитись до умилостивлен- ия, шанування і поклоніння. Ховаючи мерця, родичі постачали його всім необхідним в останній путь: одягом, посудом, харчами. Багатим ілюстра- тивним матеріалом в цьому відношенні є похоронний інвентар з широко- відомого усатівського могильника, що містить в собі різноманітний посуд, мідні височні кільця (деякі посріблені), буси із відшліфованих зубів вов- ка, агатові і янтарні буси та ін. Так поступово, в міру того, як полювання стало займати все менше місця в господарській діяльності людей, людина-предок все рішуче ви- тісняла на задній план предка-звіра, тотема. В міру розвитку культа предків створювались різні легенди про загробне життя, куди після важ- кого шляху немовби попадає померлий. Первісні уявлення про за- гробне життя були різні. Інколи той світ уявлявся як місця достатку, інколи уявлення про загробний світ були не такі перспективні. Однак пер- вісна фантазія ніколи не зв'язувала з уявленням про загробне життя ідею справедливої відплати за провину чи за заслуги, що були при житті на землі. Це і природно: первісне суспільство не знало соціального гніту, соціальної несправедливості. Поряд з культом предків виникає і культ землі. Спершу землероб- ством, як відомо, займалась переважно жінка, а тому земля в первісній міфології звичайно була жіночим божеством, матір'ю-землею, плодонос- ним жіночим началом. Саме тому чаклунські обряди, від яких немовби залежав урожай, приймали значення оплодотворения землі. Характер- ними символами матріархального землеробського культу були жіночі статуетки, виготовлені з глини, до якої примішували зерно. Значна кіль- кість жіночих фігурок в експозиції первісного відділу дає можливість яскраво ілюструвати це твердження. З патріархальним землеробським кз'льто.м тісно пов'язаний культ 20. М А П П . в и п . I I I . • . 2 8 9 вмираючого та воскресаючого зерна, що надзвичайно був поширений в країнах стародавнього Сходу і в дальнішому відбився на міфі про Хри- ста. Дерев'яні та бронзові статуетки древньо-египетського бога Осіріса, що експонуються поряд з інщими єгипетськими пам'ятками в кабінеті музею, допомагають згадати легенду про цього бога, який символізував спочатку вмираюче, поховане і знов воскресаюче до життя зерно, бога вмираючої і воскресаючої природи, а потім бога підземного царства. В стародавніх греків найчіткіші уявлення про богиню-матір зерна мо^на знайти в міфах про Деметру. Деметра, глиняна фігурка якої експонуєть- ся в залі, матеріали якого розповідають про столицю Боспорської держа- ви Пантікалей, була перш за все покровителька урожаю, божество хліб- ного поля. Вмираючим і воскресаючим божеством, що уособлює в'янучу та роз- квітаючу природу, в стародавній Греції вважалась дочка Деметри — Ко- ра. Глиняна протома Кори, що експонується в музеї, є яскравою ілюстра- цією до міфу, в якому розповідається про викрадення Кори богом під- земного царства Плутоном і про повернення її знову до матері. Тут, як і в міфах ініїїих богів вмираючої і воскресаючої природи, викрадення Кори і перебування її в підземному царстві Плутона пов'язувалось з в'яненням природи, а повернення до матері — з її розквітом. В міру дальшого розвитку виробничих сил суспільства поступово створювались об'єктивні передумови для розкладу первісно-общинного ладу і появи класів. Уже з появою зародків економічної та соціальної нерівності зміню- ються уявлення про посмертну долю. Починають вірити, що душі різних людей чекає різна доля залежно від того, хто був покійник під час земно- го існування. В той же час зароджується страх перед загробним світом. Релігія сприяла в цей час освяченню влади вождя, від якого немовби залежав добробут племені. Уявлення про магічний зв'язок вождя і племені в значній мірі сприя- ло формуванню культа особи. Душа померлого вождя вимагала покло- ніння, яке нерідко приймало криваві форми. В музеї експонується макет кургану, розкопаного на території Червоної Слобідки, в околицях Одеси. На макеті видно складну будову кургану, який викладено з великих плит, В центральному крузі — поховання вождя та його дружини, а на деякій відстані шість поховань залежних від вождя людей. Всі вони, як свідчать дослідження кістяків, умертвлені насильно. З остаточним розкладом первісно-общинного ладу і появою класів в суспільстві поряд з грізними силами природи, які продовжували обож- нювати, «...виступають також і суспільні сили,— сили, які протистоять людині і так само чужі і спочатку так само непояснимі для неї, як і сили природи і подібно до останніх панують над нею з тією ж позірною при- родною необхідністю. Фантастичні образи, в яких спочатку відображали- ся тільки таємничі сили природи, набувають тепер також і суспільних атрибутів і стають представниками історичних сил»®. Таким чином, якщо для релігії первісно-общинного ладу було харак- терно примітивне уособлення та обожнювання сил природи, то в класово- му суспільстві релігійні уявлення стали головним чином відображенням існуючого соціально-політичного ладу. В умовах рабовласницького ладу на передній план виступає класо- вий антагонізм, наявність суспільних сил, ворожих людині, що пригнічу- вали її з ще більшою безпощадністю і невблаганністю, ніж зовнішня природа. ^ Ф. Е н г е л ь с , Лнти-Дюрінг, Київ, Держполітвидав, 1953. сюр. 269—270. 290 Пам'ятки перш за все кабінету стародавнього Єгипту є наглядним доказом того, як древньоегипетська релігія, як і всі релігії класового сус- пільства, освячувала соціальну нерівність і владу експлуататорів. З пер- ших же кроків єгипетська царська влада відчула потребу в релігійному посвячені і вона отримувала його. Жерці вчили, що фараон — це бог, а богів зображували царями. Перші фараони називали себе синами Гора, а потім синами бога сонця — Ра. Заупокійний культ фараона перетворю- вали в заупокійний культ бога. З середини ПІ ст. до н. е. фараони почи- нають будувати собі піраміди. Піраміда фараона Хеопса, зображення якої можна спостерігати в експозиції, досягала 147-метрової висоти. Ре- лігійні святкування в первісному суспільстві справлялись із своєрідною урочистістю і розтягувались інколи на декілька днів, але нічого подіб- ного пишності релігії ранньокласового суспільства первісні племена не знали. В класовому суспільстві культ вражав рядового віруючого, пока- зував йому його мізерність перед всемогучими богами, царями і жерцями. В древньоєгипетському класовому суспільстві жерці, всіляко ви- правдуючи соціальний гніт та експлуатацію, вигадали особливе вчення про гріх та відплату на тому світі. Якщо раніш вважали, що посмертна доля людини залежала виключно від заупокійного культу, від магічних заклинань, то тепер виникає ідея етичного обгрунтування загробного бла- женства. З появою ідеї гріха та посмертної відплати зв'язані зміни міфа про Осіріса, який з бога вмираючого та воскресаючого зерна перетворюється в суддю загробного царства. На одному з боків саркофага дружини фа- раона Шешонка П — Нессі-ат ведзат-ах зображено Осіріса царем, на •суд якого попадають померлі. Перед Осірісом, який сидить на троні, сто- ять терези, на яких зважують серце — душу померлого: праведник, серце якого було легше пера, безперешкодно вступив в загробне царство; гріш- ника ж з'їдала страшна потвора, яку зображували напівлевицею, напів- гіпопотамом з головою крокодила. Таким чином, міф про Осіріса прийняв нову форму. Ідея загробної відплати за поведінку на землі давала народним масам ілюзії заспокоєн- ня, надію на блаженство в священних полях Іалу. В одній із шаф кабінету експонуються дерев'яні та фаянсові фігурки досить тонкої роботи. Це так звані «ушебті», чи замінювачі. Вони трима- ють в руках знаряддя для обробки землі, кирки і на плечах мішки для зерна. «Ушєбті» повинні були заміняти собою в загробному світі рабів та слуг і працювати на полях Іалу замість фараонів та знаті, яких релігія звільнила від праці не тільки на землі, але й на загробному царстві. При- родно, що єгипетським біднякам не клали в труну «ушєбті», не будували ім пишних гробниць. Землеробів і ремісників ховали в простих ямах і після поховання не здійснювали ніяких магічних обрядів. Так заупокій- ний культ закріплював соціальну нерівність і експлуатацію в рабовлас- ницькому суспільстві. Перетворившись в надбудову класового суспіль- ства, релігія, розвиваючись разом з суспільними відносинами, по черзі обслуговувала всі антагоністичні соціально-економічні формації, освя- чуючи і підтримуючи своїм авторитетом всі способи виробництва, які ос- новані на експлуатації людини людиною. Ставши засобом захисту та ви- правдування експлуатації, знаряддям підтримування влади гнобителів, релігія з розвитком суспільства досить вдало пристосовувалась служите- лями культа до різних суспільних базисів. Яскравим прикладом цієї соціальної пристосованості релігії до ін- тересів пануючого класу може служити християнство. Про походження цієї релігії відвідувачі дізнаються, знайомлячись з вище згаданими де- якими пам'ятками в експозиції кабінету стародавнього Єгипту та пам'ят- 20. МАПП. вип. III. • . 2 9 1 ками античності, а про класову суть християнства — при знайомстві а експозицією відділу «Північне Причорномор'я в епоху ранніх слов'ян та Київської Русі». Таке висвітлення питань історії релігії на основі марксистсько-ленін- ської методології дає можливість більш правильно зрозуміти її роль в суспільному розвитку. А це в свою чергу полегшує скласти собі цілком правильне уявлення про історичне минуле в цілому. Значну науково-атеїстичну пропаганду музей провадить і при допо- мозі організації пересувних виставок. Колективом музею створені дві фото-виставки з атеїзму: «Наука і релігія» та «Наука про походження людини». Виставка «Наука і релігія» складається з 40 фотографій. Перші фото висвітлюють питання будови Всесвіту, подають матеріали про досягнення радянської космогонії, про гіпотезу академіка Шмідта щодо походження Землі та інших планет, розкривають зміст наукових робіт академіка Ти- лова і Фесенкова. Тут же подані матеріали про будову сонячної системи, Землі, розкривається природа комет, метеоритів. Поряд з цими науково обгрунтованими матеріалами викривається релігійне біблійське уявлен- ня про те, що земля має плоску форму й створена богом сім тисяч років тому. Далі мова йде про виникнення й розвиток життя на землі, викладе- но теорію академіка Опаріна з цього питання. Слідуючі фотографії роз- повідають про виникнення у первісної людини віри в духів, богів, душ. з них глядачі довідуються, що релігія виникла близько 100 тисяч років то- му в результаті безсилля первісної людини перед силами природи. Певна кількість фото присвячена викриттю реакційної суті різних релігій. Особ- ливо повно викривається діяльність католіцизму і православної церкви. Виставка «Наука про походження людини» складається з 20 фото- графій і розповідає про походження людини і розвиток людського сус- пільства, починаючи з виділення людини з тваринного світу і кінчаючи розквітом економіки і культури всіх народів нашої соціалістичної Бать- ківщини. Про те, який інтерес викликали виставки серед трудящих міста і села,, говорить той факт, що виставку «Наука і релігія» в палаці культури мо- ряків за місяць проглянуло біля 5 тисяч чоловік, виставку «Наука про походження людини» в колгоспі ім. Татарбунарського повстання за два місяці проглянуло більше шести тисяч колгоспників, в центральному парку культури та відпочинку ім. Т. Г. Шевченка м. Одеси з матеріалами виставок «Наука і релігія» та «Наука про походження людини» познайо. милось понад 50 тисяч чоловік. Наукові працівники первісного відділу створюють нову пересувну фотовиставку «Праця і релігія», яка розповість трудящим, чому релігія вважає працю карою божою і чому при соціалізмі праця — справа честі, доблесті і геройства. Створюючи виставки, не слід об.межуватись одними тільки фотогра- фіями, одним площинним матеріалом. Для більш яскравої, більш нагляд- ної і переконливої пропаганди ідей атеїзму слід використовувати і нату- ральний (об'ємний) матеріал. Так було зроблено під час створення екс- позиції павільйону атеїзму, який було збудовано спільно з працівниками парку культури і відпочинку «Перемога». Матеріали були розміщені в спеціально збудованому для цієї мети легкому приміщенні. Справа від входу — виставка, в якій розповідається про будову Всесвіту. По інший бік від входу — друга велика виставка,. 2 9 2 . •яка послідовно розкриває наукову теорію про походження життя. По- руч — виставка і об'ємні матеріали, які розповідають про походження людини. Тут можна було познайомитись з копіями знарядь праці древніх людей, кісток та черепів напів-мавп, напів-людей, що колись існували на землі. Можна було оглянути бюст неандертальської людини та макет пе- черного житла та ін. Тут же можна було познайомитись з літературою по тій чи іншій те.мі: книги К. Маркса, Ф. Енгельса, В. І. Леніна, попу- лярні брошури. Кольорова виставка радянських штучних супутників Землі та космічних ракет й плакати Московського планетарію доповню- вали наглядну агітацію. Те, що потребувало б вивчення цілої груди книг і десятка прочитаних лекцій, можна було оглянути за дуже короткий час і наочно впевнитись в безглуздості біблійських сказань. Виставка показувала всю велич людського розуму і убозтво дикун- ських казок про створення світу якоюсь надприродною істотою. В кабінеті було організовано чергування наукових працівників му- зею, які давали пояснення біля виставок, відповідали на численні запи- тання відвідувачів. Тут же регулярно читались лекції. З кожним днем відвідувачів в кабінеті ставало все більше. Особливо багато трудящих побувало тут в дні виставки досягнення народного господарства, яка бу- ла організована на території парку. За декілька місяців свого існування кабінет атеїзму здобув широку популярність. Виставки кабінету в цілому проглянуло понад 95 тисяч чоловік. Крім проведення лекцій-екскурсій по експозиці' музею та організації виставок, колектив наукових працівників музею проводить широку про- паганду матеріалістичного світогляду шляхом організації та читання лекцій з атеїзму. Лекція — одна з найпоширеніших форм науково-атеїстичної пропа- ганди. Лектор має можливість встановити безпосередній, живий контакт з аудиторією, вплинути не лише на свідомість, але й на почуття слухачів. За останній час тематика лекційної пропаганди музею стала більш різноманітною. Крім лекцій на теми, що мають безпосередній зв'язок з експозицією, було розроблено і ряд інших тем з атеїзму. Тепер поряд з лекціями на теми «Наука про походження людин;і» та «Походження ре- лігії» лектори музею читають на такі теми, як «Наука і релігія», «Марк- сизм-ленінізм про релігію та шляхи подолання релігійних пережитків», «Походження християнства», «Правда про іудейську релігію», «Похо- дження релігійних свят та їх шкідливість», «Наука і марновір'я», «Сек- тантство та його ідеологія» та ін. Всього на науково-атеїстичні теми в місті і на селі за 1959 р. було прочитано понад 380 лекцій. Потрібно відмі- тити, що якщо лекції читаються на тому чи іншому виробництві, чи в колгоспі не систематично, а час від часу, вони приносять небагато ко- ристі. Епізодичні лекції не вирішують успіх справи. Тут, як і в любій сер- йозній справі, потрібна глибоко продумана система. І Виходячи з таких міркувань науково-методична рада музею прийня- ла рішення організувати науково-атеїстичний лекторій. Такий лекторій було створено спільно з районним відділенням товариства по поширенню політичних та наукових знань в клубі ім. Жовтневої революції. Згодом, музеєм самостійно було створено ще два лекторія: на заводі ім. Кірова та в колгоспі ім. К. Лібкнехта. Задовго до відкриття лекторію було складено план його роботи, скла- дені, надруковані і розповсюджені абонементи, які запрошували трудя- щих міста прийти послухати правду про релігію. Слід відмітити, що в справі організації аудиторії немаловажне місце мусить займати власне оформлення афіш, запрошувальних квитків. На- вряд чи зверне на себе увагу афіша, що буде благати прохожих прийти 2 9 3 . послухати лекцію, скажімо, про «Походження релігії» чи «Про похо- дження християнства». Рекламувати лекції, той чи інший атеїстичний захід потрібно так, щоб і не залякати віруючого і в той же час зацікавити його. Ось як, наприклад, йшла мова про один з наших атеїстичних вечо- рів, иа якому читалась лекція «Сектантство і його ідеологія»; «На цьому вечорі,— сповіщалося в афішах,— Ви дізнаєтесь про те, хто такі «єван- гельські християни-баптисти» та «п'ятидесятники-трясуни», чому бувають «адвентісти сьомого і першого дня», що за «Армагеддом» проповідують так звані «свідки Іегови». Ця афіша дала хороші результати. Систематичне читання лекцій, розповсюдження абонементів та за- прошувальних квитків привели до того, що в лекторії організувався пев- ний контингент постійних слухачів. Вони прослухали весь цикл лекцій і були присутні майже на всіх вечорах, де проводились інші заходи в бо- ротьбі з релігією. Виключно цікавим був атеїстичний вечір запитань та відповідей, який наукові працівники музею організували спільно з викла- дачами державного університету їм. І. І. Мечникова. Для забезпечення успіху цього вечора була проведена ретельна підготовка. Задовго до ве- чора було вироблено план підготовки до такого вечора. В плані були визначені теми, організація аудиторії, збір запитань, оформлення книж- кової виставки та монтаж фотовиставок, демонстрація наукових приладь, програма художньої самодіяльності та розповсюдження запрошувальних квитків. В афішах було вказано не тільки дату вечора;, але і основні запитан- ня, навколо яких могла вестись бесіда. Запитання збирались при допомо. зі профспілкових та первинних комсомольських організацій. В клубі та червоних кутках багатьох підприємств і установ були вивішені спеціаль- ні ящики для збору запитань. Завдяки такій ретельній підготовці вечір був вдалим і щодо організації, і щодо свого змісту. На вечорі були висвітлені такі питання, як: протилежність погля- дів науки і релігії на природу, про будову Всесвіту, про походження, людини, про деякі релігійні свята, про комуністичну мораль та релігію. Були і такі питання, як відношення Комуністичної партії і радянської держави до релігії і церкви, чи завжди буде існувати релігія і т. п. Природно, що в залежності від складу слухачів вечори запитань та відповідей з наукового атеїзму можуть бути різні. Молодь, наприклад,, більш захоплює тема «Наука та марновір'я», жінок — «Відношення релі- гії до жінки», і майже у всіх живий інтерес викликає тема «В чому проти- лежність поглядів науки і релігії на природу» та «Про суть релігійних свят, обрядів та звичаїв». Зрозуміло, що в виборі теми вечора слід керу- ватись перш за все інтересами робітників, колгоспників, службовців та членів їх сімей, а також наявністю кваліфікованих лекторів, які є в му- зеї. Необхідно врахувати і місцеві умови, які релігійні вірування поши- рені в даному районі, які обряди, звичаї ще збереглися в побуті. Наукові працівники музею та викладачі університету, що виступали на вечорі, рекомендували додатково прослухати спец'^альні лекції, дали список науково-популяр'ної та художньої літератури з своїх тем, на- звали кінофільми, які слід проглянути. Для того, щоб вечір був більш до- ступним, переконливим і надовго запам'ятався, широко були використані, наочні приладдя: діафільми, фотовиставки, альбоми, плакати, діаграми. Вечір запитань і відповідей на науково-атеїстичні теми — одна з най- більш дійових форм агітаційної пропаганди. Цікаві заходи з антирелі- гійної пропаганди проводяться музеем і безпосередньо на виробництві, на заводах, фабриках міста та в колгоспах області. В цьому відношенні за- слуговує уваги день атеїста, який було організовано і проведено на заво- дах «Автогенмаш», «Пресів» та ін. 294 . Наукові працівники музею приїжджали з виставками, плакатами, діа- фільмами, цікавими експонатами безпосередньо на виробництво і там виступали прямо в цехах, а інколи в декількох зразу. Часто разом з му- зейними працівниками приїжджають на виробництво ті, хто зрікся релігії, хто «пішов, як повідомлялось в афішах, від бога». Це — колишні сту- денти Одеської духовної семінарії, її випускники, що відмовились прий- няти сан священика, люди, які уже були служителями церкви, але по- рвали з нею і скинули з себе рясу священнослужителя. На заводі «Автогенмаш» було проведено день атеїста науковими працівниками спільно з колишнім слухачем Одеської духовної семінарії Васильєвим Л. (залишив семінарію на другому курсі) та Трофимчу- ком М., який залишив семінарію на четвертому курсі, відмовившись прийняти сан священика. В своїх виступах вони розповіли про те, як і чому опинились в стініїх семінарії, як поступово переконались в бездока- зовості релігійних догматів і залишили стіни семінарії, остаточно і безпо- воротно порвавши з релігією. Виступаючі показали, в чому полягає протиріччя так званих «священних» книг, привели приклади паразитич- ного і аморального життя священнослужителів і закликали віруючих від- ходити від релігії. Колектив музею з метою допомоги соціалістичному селу в питаннях культурно-освітньої роботи взяв на себе зобов'язання: подати практичну допомогу селу в будівництві сільських музеїв, в читанні лекцій та органі- зації виставок і шкільних кутків. Взяті були певні зобов'язання і відносно посилення науково-атеїстичної пропаганди. Працівники музею подали значну допомогу колгоспному селу в бу- дівництві атеїстичних кімнат. Такі кімнати були збудовані в колгоспі ім. Татарбунарського повстання, в районних центрах — Рені та Кодимі і в Овідіополі. З метою проведення систематичної науково-атеїстичної пропаганди серед віруючих в Овідіополі було організовано атеїстич- ний лекторій. Безсумнівно, така форма антирелігійної пропаганди дає значні позитивні результати. Проте життя впевнено йде вперед, висуваючи законні вимоги нових форм культурно-освітньої роботи, в тому числі науково-атеїстичної про- паганди, здатних задовольнити зрослі культурні запити трудящих. Згодом при музеї розпочне працювати агітмашина, яка і по змісту і по формі своєї роботи буде пересувним лекторієм. На озброєнні цього лекторія будуть магнітофонний підсилювач, кінопересувка, фотови- ставка, експонати. Лекційний зал — прямо під відкритим небом, на лю- бій вулиці, в любому селищі. Це значно розширить аудиторію слухачів, сміливо виведе антирелігійну пропаганду на вулиці, площі міст і сіл. Пе- ресувний лекторій допоможе зробити масово-політичну роботу, особливо на, селі, жвавішою і різноманітнішою, сприятиме підвищенню свідомості та виробничої активності трудящих. Життя вимагає вдумливої, система- тичної ідеологічної роботи серед мас. Однією з таких важливих форм бо- ротьби з релігійними пережитками мусить стати індивідуальна робота з віруючими. Інколи проста задушевна бесіда з людиною, яка не порвала остаточно з вірою в бога, дає чудові наслідки. Особливо індивідуальна робота важлива і поки що є єдиною формою пропагування наукового атеїзму серед сектантів, які, як відомо, не відвідують кіно, театру, не хо- дять на лекції тощо. В цьому відношенні колектив музею зробив дещо на фабриці ім. Воровського, де наукові працівники проводять роботу з окре- мими віруючими. Проте ця форма антирелігійної пропаганди поки що розвинена недостатньо. Певну роботу по пропагуванню науково-атеїстичної пропаганди про- вадить музей і серед учнів. Як відомо, завдання радянської школи і всіх, 2 9 5 . хто виховує підростаюче покоління на сучасному етапі, полягає в тому, щоб готувати всебічно освічених людей, які добре знають основи наук і в той же час підготовлені до фізичної праці. Школи, вихователі також по- винні активно боротися з релігійними пережитками в свідомості дітей. Музей не має права стояти осторонь від цієї важливої державної справи; конкретно, на пам'ятках матеріальної культури потрібно вихову- вати серед молодого покоління, серед молоді правильні матеріалістичні погляди на природу та сусііільство. При Одеському археологічному музеї працює учнівський гурток, в якому проводяться бесіди, влаштовуються виставки експонатів з фондів музею, визначаються зібрані під час розві- док матеріали, складаються колекції. Крім того, кружковці займаються і окремими питаннями атеїзму. На окремих пам'ятках вони знайомляться з питаннями про походження людини, ранніх форм релігії і т. п. Особли- во велика робота в цьому відношенні проводиться в кабінеті пам'яток стародавнього Єгипту, де велика кількість цікавих пам'яток розповідає про зародження релігії, її розвиток, про те, як використовували експлуа- татори релігію в своїх класових інтересах. Але музей не обмежується цією роботою з учнями. Розуміючи, що музей з його надзвичайно цінними матеріалами мусить знаходитись, якомога ближче до школи, наукові працівники музею йдуть в школи і безпосередньо приймають участь в ко- муністичному вихованні молодого покоління. Особливо значна робота проводиться в школі № 90, де створено шкільний атеїстичний лекторій. Свою роботу в галузі науково-атеїстичної пропаганди колектив му- зею проводить в тісному контакті з Обласним будинком атеїста, де на- укові працівники консультуються з членами ради Будинку атеїста, обго- ворюють тематично-експозиційні плани виставок, діляться досвідом про- ведення науково-атеїстичної пропаганди. Особливо велику допомогу ко- лективу наукових працівників музею надає член ради Будинку атеїста доцент Державного університету ім. І. І. Мечникова П. й . Каришков- ський. В свою чергу музейні працівники збудували для Будинку атеїста екземпляр виставки «Наука про походження людини». Крім того, наукові ' працівники музею часто приймають участь в заходах по науково-ате- їстичній пропаганді, які організовує Будинок атеїста. Така взаємодопо- мога і співробітництво приносять велику користь загальній справі, за яку бореться наша партія — подолання залишків релігійних пережитків в на- шому суспільстві, що впевнено будує комунізм. Звичайно, колективом музею ще не повністю використані всі можли- вості в галузі антирелігійної пропаганди, ще не повністю використані ті багаті можливості, які має Одеський археологічний музей. Завдання комуністичного виховання трудящих вимагають дальшого піднесення всієї науково-атеїстичної пропаганди. Але те, що уже зробле- но музеєм в цьому відношенні, накопичення відповідного досвіду в орга- нізації та проведенні заходів по поширенню ідей наукового атеїзму надалі послужить основою для дальшого розгортання бойової насту- пальної антирелігійної пропаганди. І чим наполегливіше ми будемо вико- нувати вказівки Коїмуністичної партії про поширення серед мас політич- них Та наукових знань, чим ширше буде провадитись робота, що направ- лена на звільнення віруючих від релігійних пережитків, тим активніша буде участь всіх радянських людей в будівництві комуністичного суспіль- ства.

Науково-атеїстична пропаганда Одеського археологічного музею

Репозитарії

Схожі ресурси