Олексій Іванович Неживий

17 червня 2019 р. в Полтаві одійшов у вічність Олексій Іванович Неживий – український літературознавець, письменник, журналіст, краєзнавець, педагог; доктор філологічних наук, професор; член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2019
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2019
Назва видання:Слово і Час
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170968
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Олексій Іванович Неживий // Слово і Час. — 2019. — № 7. — С. 127. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-170968
record_format dspace
fulltext 127Слово і Час. 2019 • №7 ОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ НЕЖИВИЙ 17 червня 2019 р. в Полтаві одійшов у вічність Олексій Іванович Неживий – український літературознавець, письменник, журналіст, краєзнавець, педагог; доктор філологічних наук, професор; член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України. О. Неживий народився 9 березня 1957 р. в селі Хитці Лубенського району Полтавської області. Закінчив Калайденцівську середню школу, навчався заочно в Харківському державному університеті (нині – Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна). У 1977 – 1980 рр. викладав українську мову і літературу в Хитцівській восьмирічній школі. 1984 р. закінчив Луганський державний педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка (українське відділення філологічного факультету). За десять років потому захищає кандидатську дисертацію “Педагогічна спадщина Бориса Грінченка” й видає книжку “Для рідного слова: Творча спадщина Бориса Грінченка і проблеми національного виховання”. Від 1994 до 1996-го року працює головним редактором “Вісника Інституту грінченкознавства ЛДПУ ім. Т. Шевченка”. Так було окреслено основне коло наукових зацікавлень дослідника, що він згодом доповнює викладацькою роботою та виданням – у Луганську ж таки – підручників з літератури рідного краю для 9, 10, 11 класів, підручника-хрестоматії “Література рідного краю” (у співавторстві з Л. Неживою). Слід згадати й солідний посібник для вчителя – “Дидактичний матеріал з народознавства на уроках української мови” (співавтор В. Ужченко; Київ, 1993). У 1999 – 2004 рр. та з 2018 р. О. Неживий очолює Луганську обласну організацію НСПУ. Видає книжки “Від слова – до пісні”, “Освячені Шевченковим ім’ям”, “Споріднені творчістю”, “Луганщина літературна” та ін. Не забуває й своєї “малої батьківщини”, до якої вчений повернувся після чужоземної окупації Луганська. Найзначнішим внеском О. Неживого в українське літературознавство є дослідження життя і творчого спадку Григора Тютюнника. Його перша тоненька книжка “Григір Тютюнник і Луганщина” була видана 1989 р. у Ворошиловграді (нині Луганськ), а 2013 р. дослідник захистив першу в Україні докторську дисертацію за спеціальністю “Літературне джерелознавство і текстологія” у Львівському національному університеті ім. Івана Франка за темою “Наукова біографія і творча спадщина Григора Тютюнника: джерелознавча і текстологічна проблематика” (науковий консультант – академік В. Дончик). Її основою була монографія “Григір Тютюнник: текстологічна та джерелознавча проблема життя і творчості”, видана у 2010 р. ДЗ “Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка”. О. Неживий наполегливо й невтомно (як тоді всім видавалося) працював в архівах різних рівнів (державних, відомчих, приватних), віднаходив нові й нові матеріали, здійснив чимало публікацій. Серед них: “Григір Тютюнник. Образ України – здавна й по сьогодні”, “З імʼям Тараса Шевченка”. “Уклін землі полтавській”, “Зізнання”. Упорядкував матеріали Всеукраїнської наукової конференції до 80-річчя Григора Тютюнника, присвяченої спадщині Григорія та Григора Тютюнників: науковий збірник “Григір Тютюнник: Нові дослідження і матеріали” (Луганськ, 2012). Він був редактором-упорядником та автором приміток, передмов/післямов таких видань: “Григір Тютюнник. Бути письменником: Листи / Щоденники / Записники” (Київ, 2011); “Григорій Тютюнник. Вир [роман]; Григір Тютюнник. Вир [кіносценарій]” (Полтава, 2017); “Григір Тютюнник. Мануйлівський записник” (Полтава, 2019) та ін. Мріяв про повне видання текстів письменника, не спотворених утручаннями цензури. Світла пам’ять про Олексія Івановича Неживого – талановитого дослідника, текстолога, краєзнавця, патріота збережеться в серцях усіх колег.
spelling irk-123456789-1709682020-09-06T01:25:42Z Олексій Іванович Неживий Некролог 17 червня 2019 р. в Полтаві одійшов у вічність Олексій Іванович Неживий – український літературознавець, письменник, журналіст, краєзнавець, педагог; доктор філологічних наук, професор; член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України. 2019 Article Олексій Іванович Неживий // Слово і Час. — 2019. — № 7. — С. 127. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170968 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Некролог
Некролог
spellingShingle Некролог
Некролог
Олексій Іванович Неживий
Слово і Час
description 17 червня 2019 р. в Полтаві одійшов у вічність Олексій Іванович Неживий – український літературознавець, письменник, журналіст, краєзнавець, педагог; доктор філологічних наук, професор; член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України.
format Article
title Олексій Іванович Неживий
title_short Олексій Іванович Неживий
title_full Олексій Іванович Неживий
title_fullStr Олексій Іванович Неживий
title_full_unstemmed Олексій Іванович Неживий
title_sort олексій іванович неживий
publisher Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate 2019
topic_facet Некролог
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170968
citation_txt Олексій Іванович Неживий // Слово і Час. — 2019. — № 7. — С. 127. — укp.
series Слово і Час
first_indexed 2025-07-15T06:20:53Z
last_indexed 2025-07-15T06:20:53Z
_version_ 1837692831460753408