Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. (за матеріалами ЦДАМЛМ України) (переднє слово, підготовка тексту та примітки Галини Карпінчук)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2020
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2020
Назва видання:	Слово і Час
Теми:	Написане лишається
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171435
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. (за матеріалами ЦДАМЛМ України) (переднє слово, підготовка тексту та примітки Галини Карпінчук) // Слово і Час. — 2020. — № 3. — С. 96-118. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-171435
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1714352020-09-23T01:25:23Z Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. (за матеріалами ЦДАМЛМ України) (переднє слово, підготовка тексту та примітки Галини Карпінчук) Написане лишається 2020 Article Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. (за матеріалами ЦДАМЛМ України) (переднє слово, підготовка тексту та примітки Галини Карпінчук) // Слово і Час. — 2020. — № 3. — С. 96-118. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171435 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Написане лишається Написане лишається
spellingShingle	Написане лишається Написане лишається Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. (за матеріалами ЦДАМЛМ України) (переднє слово, підготовка тексту та примітки Галини Карпінчук) Слово і Час
format	Article
title	Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. (за матеріалами ЦДАМЛМ України) (переднє слово, підготовка тексту та примітки Галини Карпінчук)
title_short	Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. (за матеріалами ЦДАМЛМ України) (переднє слово, підготовка тексту та примітки Галини Карпінчук)
title_full	Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. (за матеріалами ЦДАМЛМ України) (переднє слово, підготовка тексту та примітки Галини Карпінчук)
title_fullStr	Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. (за матеріалами ЦДАМЛМ України) (переднє слово, підготовка тексту та примітки Галини Карпінчук)
title_full_unstemmed	Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. (за матеріалами ЦДАМЛМ України) (переднє слово, підготовка тексту та примітки Галини Карпінчук)
title_sort	шевченкіана в епістолярії петра жура та юрія меженка 1960—1969 рр. (за матеріалами цдамлм україни) (переднє слово, підготовка тексту та примітки галини карпінчук)
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Написане лишається
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171435
citation_txt	Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. (за матеріалами ЦДАМЛМ України) (переднє слово, підготовка тексту та примітки Галини Карпінчук) // Слово і Час. — 2020. — № 3. — С. 96-118. — укp.
series	Слово і Час
first_indexed	2025-07-15T07:16:41Z
last_indexed	2025-07-15T07:16:41Z
_version_	1837696342049161216
fulltext	96 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) ШЕВЧЕНКІАНА В ЕПІСТОЛЯРІЇ ПЕТРА ЖУРА ТА ЮРІЯ МЕЖЕНКА 1960—1969 рр. (за матеріалами ЦДАМЛМ України) У Центральному державному архіві-музеї літератури і мисте- цтва України1 фонд літературознавця, письменника, перекла- дача, журналіста Петра Жура (1914—2002) отримав № 136. Документи до архіву (усього 351 одиниця зберігання) передав особисто П. Жур у 1983 р. — на той час уже відомий науко- вець, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка2, автор книжок «Шевченківський Петербург» (1964), «Літо перше» (1979), «Третя зустріч» (1970). До архіву вченого увійшли шевченкознавчі праці, а також статті, написані для «Шевчен- ківського словника: У 2 т.» (1976—1977), переклади, іконо- графія. Значну частину документів фонду складає епістолярій. Листування охоплює понад шістдесят адресатів — це послання колег, друзів, однодумців: М. Бажана, М. Брауна, О. Гончара, В. Губенко-Маслюченко, І. Драча, І. Зільбер штейна, М. Комі- сарової, Б. Лобач-Жученка, Д. Павличка та ін. Листи в архіві П. Жура надійшли переважно від київських адресатів, зокрема і шевченкознавців — бібліографа, книгознавця, літературного критика, колекціонера Юрія Олексійовича Меженка3 та спів- робітників Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН Укра- їни — Ю. Івакіна, Є. Кирилюка, Є. Шабліовського. Збереглися і послання П. Жура до цих вчених, особові фонди яких також розміщені в ЦДАМЛМ України. Найінтенсивніше, тепле та дружнє листування зав’язалося у П. Жура з Ю. Меженком. Епістолярному діалогу передували роки спілкування в Ленінграді, де Ю. Меженко проживав до кінця 1950-х років, а П. Жур після завершення у 1950 р. на- вчання в Ленінградському університеті працював у редакції журналу «Звезда». 1 Далі — ЦДАМЛМ України. 2 Із 1999 р. — Національна премія України імені Тараса Шевченка. 3 Юрій Меженко із серпня 1960 р. проживав у Києві на вул. Велика Китаїв- ська, 103, кв. 45. Усі листи від П. В. Жура надійшли на цю адресу. НАПИСАНЕ ЛИШАЄТЬСЯ ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) 97 Звертання «Дорогий Юрію Олексійовичу!», «Рідний Ю. О.!», «Доро- гий Петре Володимировичу!»; «Завжди Ваш. П. Жур», «Обіймаю Вас. Юр Меженко» свідчать про незмінну повагу кореспондентів один до одного. На сторінках листів ленінградський шевченкознавець звертається до Ю. Меженка з питаннями щодо шевченківської бібліографії та книжкової справи, висвітлює теми, над дослідженням яких працює: про портрет В. Жу- ковського та копію з портрета пензля М. Бикова; дві лотереї, організовані для викупу Т. Шевченка з кріпацтва; подорож поета за кордон; про Шевченкових приятелів — родини Уварових і Симиренків. П. Жур повідомляє про підго- товку до друку видання «Шевченковский Петербург» (1964) та наміри до- слідити подорож Шевченка Україною у 1859 р. (підсумком праці стала книжка «Третя зустріч», що побачила світ у 1970 р.). Із епістолярію відомо про екс- пертну оцінку вченими рукопису поеми «Неофіти», який належав П. Студен- цову. За переконливими аргументами П. Жура, ідеться не про автограф поета, як на цьому наполягав П. Студенцов, а лише список цього твору. П. Жур, який досконало вивчив архівні матеріали про роки перебування Шев- ченка в Петербурзі, доклав багато зусиль до пошанування імені поета в колишній столиці Російської імперії. За клопотаннями науковця з’явилися три меморіальні дошки, присвячені митцю (докладніше про їх встановлення йдеться у листах від 10 березня 1961 р., 20 лютого 1964 р.). П. Жур разом із колегами брав участь у від- критті меморіальної майстерні Т. Шевченка у Петербурзі, долучився до організа- ції в Академії мистецтв щорічних шевченківських святкувань. Лист П. Жура від 3 березня 1967 р. та відповідь Ю. Меженка від 16 березня того ж року засвідчу- ють, що саме П. Журу належить ініціатива створення «Шевченківської енцикло- педії», реалізованої у двох томах під заголовком «Шевченківський словник» (1976—1977). Ще однією темою спілкування обох адресатів стало найбільше захоплення Ю. Меженка — колекціонування шевченкіани. Цій справі він віддав багато часу і сил. Поповнити шевченківську збірку ученого кількома новими матеріалами до- поміг П. Жур (листи від 7 березня 1961 р., 21 січня 1961 р., 1 вересня 1965 р.). Ю. Меженко високо цінував наукові здобутки П. Жура у вивчен- ні життя і творчості Шевченка, тепло відгукувався в листах про нові пра- ці дослідника (6 березня 1961 р., 11 березня 1963 р.). Скрупульозний і самовідданий у науковій роботі, вимагав такої ж віддачі і від колег. Зо- крема, у листі від 11 березня 1963 р. Ю. Меженко звертається до стат- ті П. Жура «Петербург молодого Шевченка», опублікованої в журналі «Радуга» (1963, № 3), і вказує на недостатнє висвітлення історії контрак- ту, що був укладений між Шевченком і В. Ширяєвим у 1832 р. (це питання на- лежно так і не розкрито донині). У листі від 21 квітня 1963 р. також застерігав адресата від надмірної довіри до непідтверджених документально свідчень про Шевченків рід і радив не зосереджувати увагу на цій темі взагалі, натомість у лис- ті від 7 жовтня 1965 р. вказав на потребу належного вивчення іконографії поета. В епістолярному діалозі вчені діляться враженнями про нові шевченкоз- навчі праці — дослідження М. Моренця, М. Ткаченка, появу «Кобзаря» з меншими цензурними правками (1962 р., фототипія із примірника 1840 р., який розшукав Ю. Меженко). У листах згадується широке коло колег і дру- Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. 98 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) зів — І. Айзеншток, М. Новицький, С. Попель, Ф. Прийма, Ф. Сарана, М. Ма- цапура, Д. Красицький та ін. Загалом у фонді Ю. Меженка (№ 365) зберігаються 97 послань П. Жура, датованих 22 серпня 1956 р. — 25 травня 1969 р. (Оп. 1. Од. зб. 433), а в архіві ленінградського шевченкознавця — 19 листів Юрія Олексійовича від 1 серпня 1960 р. до 25 січня 1969 р. (Оп. 2. Од. зб. 46); ще 17 листів від Ю. Меженка до П. Жура (3 вересня 1962 р. — 23 січня 1969 р.) в чернетках містяться в фонді № 365 (Оп.1. Од. зб. 85). Подаємо вибране листування учених, яке розкриває шевченкознавчі заці- кавлення дослідників, висвітлює теми і проблеми, над якими працювали адре- сати. Тексти листів, крім дрібних описок, друкуються без змін. * * * Дорогий Юрію Олексійовичу!1 Дякую за рекомендацію прочитати статтю [Л.] Хінкулова2. Тарасом я займаюсь і це вже — надовше. Зараз пишу потроху главу про його квартири на Васильєвськім острові і лаю на чім світ стоїть вся- ких плутаників3. Ходжу по Моховій тепер рідко, бо якось сумно йти повз Ваш двір і не зайти в хату № 22…4 1 Лист не датовано. Як свідчить власноручний запис Ю. Меженка, послання було отримано 26 жовтня 1960 р. 2 Лист Ю. Меженка, на який відповідає П. Жур, у фонді № 136 ЦДАМЛМ України від- сутній, тому про яку статтю Л. Хінкулова йде мова, невідомо. Можливо, Ю. Меженко мав на увазі публікацію про дитинство, юність і перші роки Шевченка в Петербурзі, адже над цією темою тоді працював П. Жур і, відповідно, стаття Л. Хінкулова могла його зацікавити. Див.: Хінкулов Л. Народження митця (З етюдів до біографії Т. Г. Шевченка) // Дніпро. 1960. № 3. С. 135—153. 3 Із листів від 10 березня 1961 р., 22 вересня 1962 р. дізнаємося, що П. Жур критикував праці М. Моренця. Моренець Микола Іванович (1900—1973) — російський архівіст, історик, розшукав відпускну Шевченка, здебільшого досліджував перебування Шевченка в Петербур- зі (Моренец Н. Шевченко в Петербурге. По памятным местам жизни и творчества / Предисл. Е. Кирилюка. Ленинград: Лениздат, 1960. 132 с.). 4 Адреса проживання Ю. Меженка в Леніграді. * * * Дорогий Петре Володимировичу! Дуже прошу збирати для мене всяку шевченкіану, що виходитиме в Л[енінгра]ді (книги, журнали, афіші, програмки, запрошення, листівки тощо)1. Ол. Ол.2 вже трохи покращало, дозволено напівлежати. З почерка мого самі бачите, що і права рука мене не хоче слухатися3. Ваш Юр Меженко. Київ4. 1961.02.055. P. S. Як посувається Ваша книга про Шевченка?6 1 Зібрана ученим упродовж життя бібліотека шевченкіани нараховує 4393 одиниці зберіган- ня (згідно із заповітом ученого, належить Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України). Переднє слово, підготовка текстів та коментарі Галини КАРПІНЧУК ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) 99 2 Готт Ольга Олександрівна (1896—1961) — бібліограф, дружина Ю. Меженка. Працюва- ла в Українському науковому інституті книгознавства (УНІК), Державній публічній бібліотеці ім. М. Є. Салтикова-Щедріна. У березні 1961 р., через місяць після згадки в листі, відійшла у вічність. 3 Працездатність Ю. Меженка знизилася через хворобу Паркінсона. 4 Ю. Меженко із серпня 1960 р. проживав у Києві на вул. Велика Китаївська, 103, кв. 45. 5 Листи Ю. Меженка до П. Жура датуються у такій послідовності: рік, місяць, число. 6 У той час П. Жур працював над книжкою «Шевченківський Петербург», яка вийшла друком у 1964 р. * * * Дорогий Юрію Олексійовичу! Надсилаю Вам квиток на загальноміський вечір, присвячений Шев- ченкові. <…> Я прочитав в «Правде Украины» статтю про хворобу і смерть Шев- ченка1 і дуже розсердився: сюди приїздив представник газети, просив у мене зустрічі, я йому все розказав і показав, а воно взяло й написало, що це воно само таке розумне і все знайшло. От «жучок»! Стерво та й годі. Ще й підписавсь таким прізвищем благородним — Гарін (насправді він носить інше)2, а якийсь Коломійченко3 ще й своє додав. Злодіяки обоє. Прочитав Вашу цікаву замітку про безцінне видання «Кобзаря»4. Що інтересного ще з’явилось за ці дні в пресі про Тараса? Бувайте здорові. Щирий привіт Ользі Олександрівні і Вам. П. Жур. 7/ІІІ.[19]61. 1 Гарин В., Коломийченко М. Замучен тяжелой неволей. Новые материалы о болезни и смерти Т. Г. Шевченко // Правда Украины. 1961. 19 лют. С. 4. Цей же матеріал подано у га- зеті «Радянська Україна» (Коломийченко М., Горленко В. Щоб жила пісня // Рад. Україна. 1964. 29 трав. С. 3). 2 Особа невідома. 3 Коломийченко Михайло Сидорович (1892—1973) — хірург, учений, педагог, із 1955 р. — завідувач кафедри загальної хірургії Київського медичного інституту. 4 Ідеться про публікацію «Невідоме видання “Кобзаря” 1840 року», яка повідомляла про першу збірку Шевченка з меншими цензурними правками. Примірник книжки виявив Ю. Ме- женко у Науковій бібліотеці ім. М. Горького — нині Наукова бібліотека Санкт-Петербурзького державного університету (Літ. газета. 1961. 3 берез. С. 2). У 1962 р. збірку під назвою «Кобзар. Фототипія позацензурного примірника видання 1840 року» видрукувано у видавництві АН УРСР рекордним тиражем — 100 000 примірників. * * * Дорогий Юрію Олексійовичу! Ось Вам Шевченківський № «Ленинградской правды»1. Чи одержали Ви квитки на шевченківські вечори? Чи зібралися за ці дні у Вас якісь цікаві для мене матеріяли? В «Радянській Україні» мою замітку про Ширяєвську артіль спо- творили якісь неуки2. Так скоротили, що все переплуталось та ще й до того так переклали, що я аж підскочив, коли прочитав, ніби то театраль- на дирекція зверталася з повідомленням про ширяєвські декоративні роботи до глядачів (замість — «наглядачів»!) — театрів3. Про все це точно, без брехні, я друкую матеріял в третьому [номері] «Невы»4. Добре, що я себе таким чином перестрахував. Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. 100 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) Тільки що повернувся з урочистого відкриття меморіальної дошки на Загороднім, 8 — на будинкові, де Шевченко жив у [В.] Ширяєва5. Іменно ця моя думка про відкриття дошки на Загороднім восторжеству- вала, і я радий, що попередив помилкове встановлення дошки на 9 лінії, 60 — то ж там, де Тарас ніколи не жив і де його чуть було не поселив на- вічно відомий Вам [М.] Моренець6. До речі, він учора знову доповідав в ІРЛІ7 про своє відкриття відпускної (в який це раз!) і, звичайно, без- божно плутав адреси Тараса. Я не хотів псувати урочистого засідання і промовчав. Але, мабуть, треба вже виступити в пресі. Бувайте здорові, дорогий Юрію Олексійовичу. Мій щирий привіт і найщиріші побажання Ользі Олександрівні. Ваш П. Жур. 10 березня 1961 року, в день 100-річчя з дня народження Тараса. 1 Шевченкіана була подана у випуску «Ленинградской правды» від 10 березня 1961 р. Тут на с. 3 вміщено вірш Шевченка «Думи мої, думи мої…» у перекладі російською мовою В. Рождественського, статтю П. Жура «Борітеся, поборете», перекази про Шевченка у записі С. Нехорошева тощо. 2 Жур П. У майстерні у Ширяєва // Радянська Україна. 1961. 3 берез. С. 3. 3 Там само. У статті подано: «23 травня 1836 року контора дирекції імператорських те- атрів сповіщала глядачів Александрінського, Михайлівського, Великого, Кам’яноострівного театрів про те, що “з 1 червня цього року виконання по театральній дирекції малярних робіт передано живописцеві Ширяєву строком на один рік”». 4 Жур П. Первый рисовальщик у Ширяева. Новое о Т. Г. Шевченко // Нева. 1961. № 3. С. 204—205. 5 За адресою: Загородній проспект, 8, Шевченко проживав у 1832—1838 рр. 6 Моренець М. Деякі адреси і пам’ятні місця Шевченка в Петербурзі // Зб. праць 1-ої і 2-ої наук. шевченківських конференцій / АН УРСР; Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка; Відп. ред. Є. П. Кирилюк. Київ: Вид-во АН УРСР, 1954. С. 307. 7 ІРЛІ — Інститут російської літератури Російської академії наук (Пушкінський дім). * * * Дорогий Юрію Олексійовичу! Пишу Вам прямо із редакції «Звезды»1. Тільки що був у нас [П.] Студенцов2 — показував автограф «Неофітів»3. Я ручаюсь головою, що це не рука Шевченка, і якщо Ви цей автограф бачили в 1939 році, то Ви помилились. Це список, написаний рукою, ма- буть, [М.?] Лазаревського чи [П.] Куліша. Повторюю, що це не рука Тараса — його почерк я абсолютно точно знаю. Скажіть про це в Музеї4 і в Інституті ім. Шевченка5, щоб там не моро- чили собі голови. Список цей зараз в дуже занедбаному стані. Ніяких слідів реставрації на ньому немає. Список — невеличкий, саморучно зроблений зошит з поштового паперу — на 27 сторінок. На початку дата «5 березня 1857 р.», а в кінці — «8 березня 1857» і монограма: Т. Ш….ко». Ось це і все. Обов’язково повідомте про це заінтересованих осіб. Ваш П. Жур. 5 квітня 1961 р. Переднє слово, підготовка текстів та коментарі Галини КАРПІНЧУК ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) 101 1 «Звезда» — російський літературний журнал, який виходив із січня 1924 р. шість разів на рік, із 1927 р. — виходить щомісячно. У 1958 р. П. Жур призначений заступником головного редактора журналу. Цю посаду він обіймав понад тридцять років. 2 Павло Миколайович Студенцов походив із родини, яка за свідченнями самого П. Студенцо- ва, спілкувалася із Лазаревськими і від яких до Студенцових перейшов рукопис поеми «Неофіти». 3 Насправді ж йдеться про список «Неофітів», який 25 квітня 2019 р. був репрезентова- ний на аукціоні Дому антикварної книги «В Никитском» (Москва) під № 106. Із окремими аркушами лота можна ознайомитися за посиланням: https://ru.bidspirit.com/ui/lotPage/source/ catalog/auction/5050/lot/94322. 4 Державний музей Т. Г. Шевченка, нині — Національний музей Тараса Шевченка. 5 Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, нині — Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. * * * Дорогий Петре Володимировичу! Ваша експертиза для мене авторитетна, хоч і цілком несподівана. Я бачив рукописа давно. У мене є чимало фотоавтографів Шевченкових і я, пригадую, порівнював їх з «Неофітами». Тоді я прийшов до висновку, що це оригінал, а не список. До Інституту я Вашу думку передав. А як сприйняв її [П.] Студенцов? Для нього ж вона катастрофічна. <…> Якщо маєте час — напишіть, прошу, про все докладніше. Ваш Юр Меженко. Київ. 1961.04.11. P. S. Будь ласка, пришліть мені свою фотокартку. 1 Справа про список «Неофітів», який ленінградець Студенцов вважав за автограф Шев- ченка. [Примітка П. Жура — Г. К.]. * * * Дорогий Юрію Олексійовичу! Скоро ми вже знову побачимось: на початку серпня ми з дружиною їдемо у відпустку. Будемо в Київі, Чернігові, Корсуні. Неодмінно завіта- ємо до Вас на Велику Китаївську. Я зараз почав уже переписувати свою роботу про Шевченка. Діла ще багато, але маю надію, що все піде значно скоріше, ніж до цього часу. Недавно я купив хороший літографічний портрет Шевченка Фотія Красицького1. Його розмір 70 х 50 см. Дуже оригінальна рама — по дере- ву — емаль на мотиви українського орнаменту. На портреті — вицвілим чорнилом дарчий напис рукою художника2. Портрет дивиться тепер на мене зі стіни в моєму робочому кабінеті. Його придбав я по сигналу Іллі Михай- ловича3 в комісійному магазині на Невському напроти Публічн[ої] [біблі- отеки]. Цікаво, що в шевченківські часи в цьому будинкові був книжковий магазин [Д.] Кожанчикова4. Робота датована 1906 р., а напис — 1907 р. Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. 102 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) * * * Скоро побачимось і наговоримось досхочу. Отже — до швидкого побачення. Завжди Ваш П. Жур. 27/VII.1961. 1 Красицький Фотій Степанович (1873—1944) — український живописець і графік, вну- чатий небіж Шевченка по сестрі Катерині. 2 Текст дарчого напису і доля літографічного відбитку 1906 р., що належав П. Журу, невідомі. 3 Ідеться про Зільберштейна Іллю Михайловича (1905—1988) — літературного критика, літературознавця, мистецтвознавця, колекціонера, засновника й редактора збірника «Літера- турна спадщина» (1931—1988). 4 Нині Невський проспект, 54. Крамницю Д. Кожанчикова, знайомого Т. Шевченка, ви- давця творів українських письменників, знали як «самый блестящий из всех петербургских ма- газинов. Он пользовался не только сочувствием образованной публики новых воззрений, но около него группировалась почти вся литературная пресса того времени» (Див.: Баренбаум И., Костылева Н. Книжный Петербург — Ленинград. Ленинград: Лениздат, 1986. С. 419). * * * Рідний Ю[рію] О[лексійовичу]! Вітаємо Вас з Вашої батьківщини — з м. Чернігова1. Вчора їздили в Седнів, ходили по стежках Тараса2, милувались на чарівну Снов3. Черні- гів буяє новими будовами, а Десна така ж прекрасна, як і до війни. Завтра виїздимо в Київ. А потім поїдемо в Корсунь-Шевченківський4. Бувайте здорові. Привіт Вам від моєї Єлизавети Михайлівни5. Ваш П. Жур. 1 Дитинство і юність Ю. Меженка пройшли у Чернігові. 2 Шевченко відвідував Седнів на запрошення А. та І. Лизогубів навесні 1846 р. і в березні 1847 р. 3 Річка, що бере початок у с. Сновське Брянської обл., РФ. Права притока Десни. 4 Нині районний центр Черкаської обл. Шевченко бував у Корсуні. Зокрема, у червні-лип- ні 1859 р. відвідував родича Варфоломія Шевченка. 5 Дружина П. Жура. * * * Дорогий Петре Володимировичу! «Звезду» одержав — спасибі. Рецензію Вашу прочитав з інтересом. Мені здається, що Ви правильно зро- били, уникнувши якісної оцінки, бо книжка поганенька, не варта хвали, а лаяти її шкода, бо упорядник не завжди винен — бо були з гори певні настанови1. Ще одна справа pro domо sua2. Ви кажете буцім я вважаю, «что библиография шевченкианы к на- стоящему времени перевалила далеко за сто тысяч записей»3. Можливо, що я колись випивши пляшку червоного цінандалі, таке й ска- зав, але в тверезому стані я гадаю, що «достигает почти 100.000 записей». Ну, та це дрібниці — прошу Вас не ображатися на мій жарт. Як посувається Ваша шевченківська книжка? У мене все по старому. Я здається писав, що операцію на обох очах мені зроблено досить вдало. Останні дні поганувато себе почуваю через серце. Довелося навіть викликати лікаря. Тепер трохи відпустило. Переднє слово, підготовка текстів та коментарі Галини КАРПІНЧУК ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) 103 Прошу Вас передати Лизаветі Михайлівні моє щире вітання. Вас обіймаю. Ваш Юр Меженко. Київ. 1962.01.06. 1 Очевидно, йдеться про рецензію П. Жура на бібліографічний покажчик (Жур П. Від- гук на кн.: Бойко І. З., Гімельфарб Г. М. Тарас Григорович Шевченко. Бібліографія бібліографії. 1840—1960. Київ: Вид-во АН УРСР, 1961. 76 с. // Звезда. 1961. № 12. С. 209). До видання увійшли лише вибрані джерела шевченківських покажчиків. 2 Pro domо sua (лат.) — букв. «за свій дім», тобто на захист себе та власних інтере сів. 3 Жур П. Відгук на кн.: Бойко І. З., Гімельфарб Г. М. Тарас Григорович Шевченко. Біблі- ографія бібліографії. 1840—1960. Київ: Вид-во АН УРСР, 1961. 76 с. // Звезда. 1961. № 12. С. 209. * * * Дорогий Ю[рію] О[лексійовичу]! Ви добре мене піддіваєте з приводу 100 тисяч. Я, власне кажучи, ці 100 тисяч трохи сам придумав, аби згадати добрим словом про Вашу ве- личезну працю. А прочитав я про ці 100 тисяч в «Збірнику праць 9-ої наук[ової] шевч[енківської] конференції». Там, на стор. 212 у [Ф.] Са- рани1, Вашого учня, сказано чорним по білому: «на час відзначення сторіччя від дня смерті поета обчислюватимемо її (тобто, шевченкіа- ну — П. Ж.) в сто тисяч записів»2. Отже, я не дуже то й перебільшив, як бачите, бо з дня 100 річчя того пройшло майже не рік. Так що не дуже то з мене кепкуйте. А пляшку червоного цинандалі ми з Вами вип’ємо влітку і знову щось добре придумаємо разом, як уже гарненько придума- ли (гм-гм!) і саму пляшку червоного цинандалі. [Курсив автора — Г. К.]. Свою книжку про Шевченка я закінчив (в другій чернетці)3. Тепер лежить вже у мене на домі. Скоро я приймусь її чистить. А потім най- більш цікаве те, що можуть ненароком украсти рецензенти, я надрукую заздалегідь в поточній пресі, а тоді вже передрукую й віднесу в видавни- цтво. Мабуть, так буде правильно? В рідкі хвилини дозвілля перекладаю Шевченка4. До 150-річчя з дня народження опублікую ці переклади, змагаючись з деякими визначними перекладачами. Дуже радий, що у Вас вдало пройшла операція. Це я бачу й по рядках Вашого листа. Бувайте здорові. Вам щирий і теплий привіт від Єлизаве- ти Михайлівни. Міцно тисну Вам руку, обіймаю й цілую. Ваш завжди П. Жур. 11/І.1962. 1 Сарана Федір Кузьмович (1921—1995) — український бібліограф і літературознавець, шевченкознавець, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1980). 2 Сарана Ф. Стан і завдання бібліографії шевченкіани // Зб. праць 9-ої наук. шевченків- ської конференції / АН УРСР, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка; відп. ред. Є. Кирилюк. Київ: Вид-во АН УРСР, 1961. С. 212—218. Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. 104 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) 3 Йдеться про «Шевченковский Петербург», який вийшов у світ у 1964 р. 4 П. Журу належать переклади поезій Лесі Українки, І. Драча, А. Малишка, М. Рильського, В. Сосюри, П. Тичини. Про які переклади творів Шевченка йде мова, невідомо. * * * Дорогий Ю[рію] О[лексійовичу]! Надсилаю Вам ще фото для шевченкіани1. Про портрет [В.] Жуковського2 я вже переглянув майже все, що є в літературі. І нічого не знайшов нового. Ви вже не турбуйтесь. <…> Чи скоро вийде художня спадщина Шевченка? Щось дуже повільно вона випускається в світ божий3. 1 Очевидно, ідеться про фото з мандрівки шевченківськими місцями. 2 П. Жур, вивчаючи обставини проведення лотереї, організованої для викупу Шевченка з кріпацтва, зацікавився історією побутування портрета В. Жуковського пензля К. Брюллова. Із листа М. Новицького від 19 грудня 1961 р. (ЦДАМЛМ Украї ни. Ф. 136. Оп. 1. Од. зб. 33. Арк. 1) шевченкознавець знав про статтю М. Мацапури «Портрет В. А. Жуковського пензля Т. Г. Шевченка», опубліковану у журналі «Віт чизна» за 1961 р. (№ 5. С. 173—179). 3 Томи 7—10 мистецької спадщини Шевченка із Повного зібрання творів у 10 томах з’явилися впродовж 1961—1964 рр. Над виданням, яке вперше представляло читачам малярські твори Шев- ченка, працювали В. Касіян (відп. редактор), Б. Бутник-Сіверський, Я. Затенацький, М. Мацапура та ін. На відміну від літературної спадщини, вивчення малярських творів Шевченка розпочалося значно пізніше, що і стало однією із причин, які сповільнювали вихід у світ мистецьких томів. * * * Дорогий Юрію Олексійовичу! Як ся маєте, як поживаєте? Я закінчив роботу над «Шевченківським Петербургом». В жовтні буду в Києві і покажу, мабуть, Вам те, що я зробив. В «Радянській Україні» чиновники набрали мою статтю1 та так до сього часу й не спромоглись її надрукувати: так їм дорогий Тарас!.. Ну, тепер я вже такого не зроблю ніколи — щоб чиновникам в руки запопастись. Недавно проглянув я роботу М. Ткаченка «Літопис життя і творчости»2 Та- раса. Книжка неплоха, але й у ній чималенько є неточного (чого стоїть, наприклад, легенда про перебування Шевченка в лузькому маєтку Енгельгардтів — легенда, яку я розвіяв ще на 9-й науковій конференції3, а Ткаченко не взяв це до уваги). Бувайте здорові. До швидкого побачення. Ваш П. Жур. 26/VIII.[19]62. 1 Статтю «Дві лотереї. Нове про визволення Т. Г. Шевченка з кріпацької неволі» було опубліковано в газеті «Радянська Україна» за 7 жовтня 1962 р. (С. 3). У статті П. Жур вста- новив точну суму, яку внесла царська родина за портрет В. Жуковського — 1000 крб., подав інформацію про копію з портрета В. Жуковського пензля М. Бикова і як ймовірну — А. Мо- крицького, повідомив про проведення ще однієї лотереї серед друзів Шевченка. 2Ткаченко М. Літопис життя і творчості Шевченка. Київ: Вид-во АН УРСР, 1961. 328 с. 3 Праця опублікована у збірнику 12-ї шевченківської конференції (Жур П. З біографії Шевченка 1831—1845 рр. // Зб. праць 12-ої наук. шевченківської конференції / АН УРСР; Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Київ: Наукова думка, 1964. С. 126—164). Переднє слово, підготовка текстів та коментарі Галини КАРПІНЧУК ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) 105 * * * Дорогий Юрію Олексійовичу! Ми дістали ще піпольфену1 й незабаром Вам його надішлемо. «Звезду» з моїм матеріялом послано Вам, Мих[айлові] Ми[хайлови] чу і Федорові Кузьмічу2. Технічне дівча наше переплутало адреси. Отже Ваш примірник попав або Мих[айлові] Мих[айлови]чу або Федорові Кузьмічу. Попрохайте, будьте ласкаві, [Ф.] Сарану розплутати цю рахубу. А, може, вже все з’ясувалось? Я чекаю з Київа гранок свого «Петербурга молодого Шевченка». Щось вони забарились. Чи не «пересунули» мене на інший місяць? Тро- хи ще підожду, а там буду питати з [Л.] Вишеславського3. Зараз мене захопила нова шевченківська тема. Хочу по-новому освіт- лити 1859 рік в житті Тараса — його подорож на Україну. Може, витанцю- ється щось на зразок художньо-документальної повісті4. Для цього треба буде мені з неділю попрацювати ще в Київських архівах та тижнів на два поїхати на свою Корсунщину5, що я і зроблю влітку. Бувайте здорові. Єлизавета Михайловна шле Вам і Катерині Єрони- мівні6 щирий привіт. Вітаю Вашу дружину і я. На все Вам добре. Ваш П. Жур. 11/І.[19]63 р. 1 Піпольфен — антигістамінний препарат. Призначають при алергії, інколи як снодійне, літнім людям — для підсилення дії знеболювальних. 2 Тобто, шевченкознавцю М. Новицькому і бібліографу, літературознавцю Ф. Сарані. Оче- видно, йдеться про статтю «Две лотереи (Новое об освоождении Т. Г. Шевченко из крепост- ной неволи)», подану в 12 номері журналу. 3 Вишеславський Леонід Миколайович (1914—2002) — поет, перекладач, літературоз- навець, головний редактор журналу «Радянська Україна» (у 1963 р. перейменовано на жур- нал «Радуга»). 4 Книжка під назвою «Третя зустріч. Хроніка останньої мандрівки Т. Шевченка на Украї- ну» побачила світ у видавництві «Дніпро» у 1970 р. 5 П. Жур родом із с. Гарбузин Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. 6 Скокан Катерина Ієронимівна (1920—1977) — бібліограф Центральної наукової бібліо- теки АН УРСР (нині — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського НАН Украї- ни), опікувалася Ю. Меженком після смерті О. Готт. * * * Дорогий Петре Володимировичу! Дякую Вам дуже за надіслану «Радугу»1 з початком Вашої прекрас- ної роботи. Зараз я дуже уважно прочитав її й помітив у ній «біле міс- це»: контракт з Шевченком було складено на 4 роки. Отже, він кінчався 1836 р. Ніхто з дослідників (в тому числі й Ви) не згадуєте за пролонга- цію контракта. А цей акт дуже важливий, бо має безпосереднє відношен- ня до Вашого тверджіння про ніби несподіваний уход Ш[евченка] від [В.] Ширяєва. Сьогодні пішов, а буквально на другий день Ширяєв від- мовився від контракту. Чи мав Ширяєв юридичне право не відпускати Ш[евченка] і чому в цій всій історії нема й згадки про [П.] Енгельгардта? Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. 106 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) Чи є у Вас які матеріали про це? Скажете, що я причепа? Справді, так воно і є. Бувайте здоровенькі. Ваш. Київ. 1963.03.1122. 1 Жур П. Петербург молодого Шевченка // Радуга. 1963. № 3. С. 99—109. 2 Лист друкується з чернетки Ю. Меженка (ЦДАМЛМ України. Ф. 365. Оп. 1. Од. зб. 85. Арк. 3). * * * Дорогий Ю[рію] О[лексійовичу]! Я згадую про пролонгацію контракта між Ширяєвим і Шевченком, але називаю цей акт, згідно з законом, не пролонгацією, а перезаключен- ням. Я пишу (стор. 105): «Шевченко работал у Ширяева и по окончании четырехлетнего срока контракта. Значит, к 1836 году он был уже подмас- терьем, и потребовалось перезаключение контракта… Несомненно, такой договор с Ширяевым относительно Шевченка у Энгельгардта был…»1. Отже, це у мене не «біле місце». Може, треба сказати ясніше про два контракта? Про це я подумаю і в рукопису книги скажу точніше. У всякому разі Ваше зауваження мені буде корисне. Чи чули Ви що-небудь про далекого потомка Шевченка Ольгу Ан- дреєву Карлайз? В лютневому № (1963) американського журналу «Saturday review»2 вміщено рецензію на книгу «Голоси в снігу: зустрічі з руськими пись- менниками» («Voices in the snow: encounters with Russian writers»), написану Ольгою Андреєвою-Карлайз (Olga Andreyew Carlise), яка ре- комендується як «внучка письменника Леонида Андреєва3 і віддалений потомок поета Шевченка»4. Що це воно таке? Чи знають про потомка в Києві? Бувайте здорові. Привіт Катерині Єронимівні. Ваш П. Жур. 8/IV. [19]63 р. 1 Жур П. Петербург молодого Шевченка // Радуга. 1961. № 3. С. 99—109. Чіткої відповіді у цьому питанні нема. Контракт Шевченка не розшукано (можливо, документ не зберігся). Згідно із академічною біографією, Шевченко міг бути законтрактований до В. Ширяєва не на чотири, а на вісім років — саме на такий термін 5 травня 1832 р. В. Ширяєв уклав відомий дослідниками контракт із Н. Паршиним (Т. Г. Шевченко. Біографія. Київ: Наукова думка, 1984. С. 31). 2 «Saturday review» — американський щотижневий журнал, який виходив впродовж 1924—1986 рр. 3 Андрєєв Леонід Миколайович (1871—1919) — російський письменник, драматург, за- чинатель російського експресіонізму. 4 Бабуся Ольги Карлай (дружина Леоніда Андрєєва) — Олександра Михайлівна Велігор- ська (1881—1906) — онука Варфоломія Шевченка, родича Тараса Шевченка. * * * Дорогий Петре Володимировичу! За О. А. Карлай1 ніколи нічого не чув. Мабуть, через те, що вони, треба гадати, з молодшого покоління. А от про те, що Леонід Андреєв Переднє слово, підготовка текстів та коментарі Галини КАРПІНЧУК ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) 107 вважав себе зв’язаним родом з Т. Г. Шевченком я колись чи то чув, чи то читав, не пригадую — було бо це дуже давно. Ви не питайте київських шевченкознавців, бо нема тут (крім як [Д.] Косарика2 та почасти Л. Ф. Хінкулова3) аматорів на вигадані сенса- ції. Ви це бо у себе в Ленінграді маєте відомого фальсифікатора україн- сько-російських літературних зв’язків — тов. [Ф.] Прийму4. Він з такою лакейською послушливістю, маючи неабияку ерудицію, намагається нав’язати дружбу двох літератур, що навіть з [В.] Бєлінсько- го робить дворушника. Та й [І.] Айзеншток5 не проти таких «відкрить». Ці два шевченкознавці «корифеї» (я вже й не кажу про М. І. Мо- ринця, бо той ладен в божевільниці6 шукати взаємозв’язків двох братніх народів), напевно, що візьмуться доводити що завгодно. Гадаю, що навіть М. М. Новицький7, якого справедливо вважаю за шевченкознавця № 1, не знає нащадків Тарасових, бо його цікавить все, що було за Тарасового життя, і тут він неперевершений, а як розмножувалися Тарасові нащадки до того ж і не прості, а побічні, цим він не займається. Я знаю в Москві одну жінку, яка кілька років тому просила мене до- помагати їй знайти документальне підтвердження походження її роду від Шевченкової родини. Я, звичайно, не взявся за таке діло, бо трохи уявляв собі її родовід. Чи не здається Вам, дорогий Петре Волод[имировичу], що «граждан- ская жена» Ш[евчен]ка не поодинокий факт, а досить поширене явище; тільки має воно багато нюансів. Пригадайте, що в зв’язку з сторіччям загибе- лі Пушкіна в Лен[інгра]ді в «гастрономи» № 1 (кол. Єлісеєва)8 був прода- вець ковбас, який під Пушкіна фарбував собі волосся і відростив собі бочки a la Пушкін; він був викапаний Ол[ександр] Серг[ійович] і заявляв, що він Пушкінського роду. Небіжчик (ім’я по б[атькові]) Яцевич9 перевірив його родовід. А от нині забутий поет Тихон Чурилін10 (мій приятель по часу моїх студентських років) не жартома напрошувався в нащадки самому Наполео- ну і не спинявся перед тим, що це плямувало репутацію його прабабки. Даруйте, що забалакався. Київ, 1963.04.21. Бувайте здорові. Ваш. 1 Ольга Карлай (в українському правописі усталилася саме така форма прізвища; нар. у 1930 р.) — донька старшого сина письменника Леоніда Андрєєва — Вадима. Художник, лі- тератор, журналіст, перекладач. У 1960—1970-х роках переклала й опу блікувала англійською мовою «Архіпелаг Гулаг» О. Солженіцина. 2 Косарик Дмитро Михайлович (справж. прізвище — Коваленко; 1904—1992) — україн- ський письменник, літературознавець, співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка у 1938—1952 рр. Вивчав перебування Шевченка в Україні, зв’язки із російськими діячами, пере- кази про поета. 3 Хінкулов Леонід Федорович (1912—1986) — український літературознавець, критик, перекладач, автор низки праць із шевченкознавства. 4 Прийма Федір Якович (1909—1993) — російський літературознавець, вивчав «Слово о полку Ігоревім», російську літературу ХІХ ст., зв’язки Шевченка з російською літературою та оточенням. Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. 108 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) 5 Айзеншток Ієремія Якович (1900—1980) — літературознавець, текстолог, учений секре- тар Інституту Тараса Шевченка у 1926—1931 роках. Праці І. Айзенштока присвячені історії української та російської літератур ХІХ ст. 6 У збірнику статей першої і другої шевченківської конференції М. Моренець у розвідці «Деякі адреси і пам’ятні місця Шевченка в Петербурзі» назвав Анну Шарикову останнім ко- ханням Шевченка та його нареченою (С. 309). П. Жур спростував це твердження у статті «З біо- графії Шевченка 1831—1845 рр.» (Зб. праць 12-ої наук. шевченківської конференції / АН УРСР; Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Київ: Наукова думка, 1964. С. 131—132). Аргументовано заперечили трактування Шарикової як Шевченкової нареченої і пізніші дослідники — В. Смі- лянська, Н. Чамата, О. Боронь та ін. 7 Новицький Михайло Михайлович (1892—1964) — шевченкознавець, дослідник біогра- фії Т. Шевченка і упорядник-видавець його творів. 8 Будинок торгівельного товариства «Брати Єлисеєви», відкритий у 1901 р., із 1920-х — гастроном № 1, відомий у СРСР широким асортиментом продуктів. Адреса — ріг Невського проспекту, 56 і Малої Садової вулиці, 8. 9 Яцевич Андрій Григорович (1887—1942) — мистецтвознавець, краєзнавець, пушкініст. Автор праць «Пушкинский Петербург» (1930), «Застройка Петербурга в ХІХ в.» (1943). 10 Чурилін Тихон Васильович (1885—1946) — російський поет-футурист, автор збірок «Весна после смерти» (1915), «Вторая книга стихов» (1918) тощо. Приятелював із О. Бри- ком, В. Маяковським, О. Пастернаком, В. Хлєбніковим, М. Цвєтаєвою. Після смерті і до 1980-х років ім’я Т. Чуриліна майже не згадувалося. * * * Дорогий Юрію Олексійовичу!1 Я поділяю Ваші думки відносно «нащадків» Тараса. Тепер я поступово заглиблююсь в тему третьої мандрівки Шевченка на Україну. Чи не могли б Ви мені, як це робили завжди, не сходячи, що нази- вається з місця, повідомити, яка є друкована література про Симиренків?2 Зокрема, мене зацікавив той факт, що син Платона Лев був жонатий на якійсь Олені Олександрівні Уваровій3. Чи це не ті самі Уварови4, про яких і я пишу? Якщо це так, то тоді зразу стає зрозумілим, чому Тарас од Максимовичів5 поїхав у Городище6. Чи не знав він про Симиренків ще в Петербурзі од Уварових? Здається, ніхто з біографів і дослідників не писав про те, як, через кого познайомився Шевченко з Симиренками. А так просто говорилось: поїхав в Городище, та й все… На все добре. Великий привіт Вам та Катерині Єрмиловні від Єліза- вети Михайлівни. Катерині Єрмиловні — моє шанування. Ваш П. Жур. 1 Лист надійшов до Ю. Меженка 2 травня 1963 р., про що відомо із помітки адресата. 2 Симиренки — рід промисловців-цукрозаводчиків, конструкторів і власників машинобу- дівних заводів, помологів, меценатів української культури. 3 Уварова Олена Олександрівна (1859—1906) — подруга дитинства Л. Симиренка, згодом його дружина. 4 П. Жур досліджував рід купців Уварових, з якими Шевченко познайомився у Петербурзі в 1840 р. Глава сімейства — Уваров Іван Олександрович (1777—1858) — купець другої гільдії, біржовий маклер. Сини Олександр (1815—1885) і Сергій (1816—1868) — на час знайомства із Шевченком були студентами відповідно юридичного і філософського факультетів університету. Теплі згадки про Уварових митець залишив у повісті «Художник» (Жур П. Петербург молодо- го Шевченка // Радуга. 1963. № 6. С. 123). 5 Тобто, історик, філолог, фольклорист Михайло Олександрович (1804—1873) і Марія Ва- силівна (близько 1833 —?) Максимовичі — Шевченкові приятелі. Переднє слово, підготовка текстів та коментарі Галини КАРПІНЧУК ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) 109 6 Городище — нині районний центр Черкаської обл. П. Жур, спираючись на біографію М. Чалого «Жизнь и произведения Тараса Шевченко» (1882) вважав, що Шевченко міг відвіда- ти Городище 26 червня 1859 р. (Жур П. Труди і дні Кобзаря. Київ: Дніпро, 2003. С. 366—367). * * * Дорогий Петре Володимировичу! Мені відомо в зв’язку з Ш[евчен]ком і прізвище Уваров. Це той, кому Т[арас] Г[ригорович] подарував малюнок жіночої голівки1. Нічого спільного цей Уваров, крім прізвища, з графами Уваровими2 не має. З Симиренком Ш[евченко] на мою думку, зазнайомився через [О.] Хропаля3. Так воно зі всього виходить. А коли так трапилося не знати. В № 2 «Радянського літературознавства» за 1959 р. є змістовна стат- тя П. Білецького4. Якщо Ви її не знаєте, то раджу з нею познайомитися. Не гнівайтеся, що забарився з відповіддю. Почуваю себе не дуже добре. Ваш. Київ. 1963.05.09. 1 Малюнок «Жіноча голівка» Шевченко подарував Олександру Уварову, сину І. Уварова. 2 Ю. Меженко звертає увагу П. Жура на дворянський рід Уварових, до якого належав мі- ністр народної освіти Сергій Семенович Уваров (1786—1855) — відомий посиленням проро- сійської ідеології під тезою «Православ’я. Самодержавність. Народність». 3 Хропаль Олексій Іванович (1813—1886) — службовець фірми Яхненків-Симиренка, по- мічник і родич Симиренків. 4 Білецький П. Матеріали до біографії Т. Г. Шевченка // Радянське літературознавство. 1959. № 2. С. 115—118. * * * Дорогий Ю[рію] О[лексійовичу]! Я здав до видавництва свій «Шевченковский Петербург». <…> Оце недавно знову потрапив у море архівних і інших матеріалів, шукаючи кінців закордонної мандрівки Шевченка. Моя робоча гіпотеза про те, що Тарас міг плисти на «Геркулесі»1 капітана Тирінова2, — від- пала (мені пощастило бачити шканечний журнал цього пароплаву). Ду- маю, що Шевченко поплив на фінському пароплаві «Фінланд» 5 жов- тня 1842 року, а повернувся з Ревеля3 (не допливши до Стокгольма і до «Датчини») — сухопуттям 16 листопада. На все добре! Вітаємо всією сім’єю Вас і Катерину Єронимівну. Ваш П. Жур. [весна 1963 р.] 1 «Геркулес» — перший у світі пароплав без балансира, тобто важеля, що служив для пере- дачі руху поршня або рівномірного розподілу ваги. Про те, що Шевченко міг плисти на цьому пароплаві П. Жур писав у статті «Петербург молодого Шевченка» (Радуга. 1963. № 6. С. 123). 2 Тирінов (Тирін, Тиранов) Сергій Петрович — капітан пароплава «Геркулес», йому В. Жуковський присвятив вірш «Тише, ветер, тише, волны!» (1838). 3 Нині Таллінн — столиця Естонії. * * * Дорогий Ю[рію] О[лексійовичу]! Шевченко поїхав, власне кажучи, не за кордон, а в Ревель на каботаж- ному судні, і тому закордонного паспорта йому було не треба. Фінський па- Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. 110 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) роплав «Фінланд» ходив між Петербургом Ревелем, Гельсінгфорсом, або і Стокгольмом. 5 жовтня на ньому в Ревель відплили 5 пасажирів, з яких не- відомі тільки 2 (отже, можливо, Шевченко — один з тих невідомих). А в по- неділок 16 листопада прийшов диліжанс з Ревеля — це збігається з тим, що писав про свою поїздку за кордон Шевченко [П.] Корольову 18 листопада 1842 р.1 Тільки, пишучи про «Шведчину» і «Датчину», Тарас по- парубочому перебільшив. До Стокгольму він не доплив, а зняли його хворим в Ревелі, звідки він міг повернутись тільки сухопуттям, бо на 16 листопада всі балтійські порти припинили навігацію — замерзли. Про це я найближчим часом хочу написати2. До швидкого побачення. Піпольфену дістанемо. Привіт від мене і Єлизавети Михайлівни Вам і Катерині Єронимівні. Ваш П. Жур. 4.VI.[19]63. 1 Корольов Пилип Миколайович (1821—1894) — викладач фізики й математики в 2-й Харківській гімназії, випускник Харківського університету. Захоплювався творами Шевчен- ка, деякі неопубліковані поезії знав зі списків. У листі Шевченко повідомляв: «Мене носив проклятущий пароход у Шведчину й Датчину. Пливши в Стокгольм, я скомпонував “Гамалія”, невеличку поему, та так занедужав, що ледви привезли мене в Ревель, там трошки очуняв…» (Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. Т. 6. Листи. Дарчі та власницькі написи. Докумен- ти, складені Т. Шевченком або за його участю. Київ: Наукова думка, 2003. С. 20). 2 Жур П. Шевченковский Петербург. Ленинград: Лениздат, 1964. С. 175—177. * * * Дорогий Юрію Олексійовичу! Спасибі Вам за добре слово про мій скромний труд. Книжка розходить- ся дуже добре1. В письменницькій книгарні 800 примірників розкуплено в три дні. Тираж її мізерний2 і, мабуть, усім бажаючим книжка в руки не попа- де. От шкода! А чиновникам книготоргу і видавництва — горе мало… Сьогодні я з [О.] Прокофьєвим3 і [М.] Брауном4 їздили в Академію художеств, дивились, як відбудовується житло Шевченкове. Кімната вже вигорожена. Поставлена кафельна піч. Покладено балки під антресолі. Я з хвилюванням роздивлявся на сліди старих східців на стіні, з якої зняли штукатурку. 14 ступнів! Це ті ступні, по яким сходив Тарас, ці 14 ступнів він пройшов униз і впав на долівку вранці 10 березня 1861 року… Музейні робітники скаржаться на Україну — звідти не надсилають потрібних експо натів. Хоч би там зробили копії палітри, мольберта та інших речей Шевченкових. А в Києві ніби то для цієї академічної мемо- ріальної квартири Тараса5 готують лише фото… Їздили ми сьогодні також по всьому Шевченківському Васильєвсько- му острову. Були на вулиці Шевченка (бувша Семанська — поблизу Гава- ні)6. Нічого собі вулиця. На будинкові № 1 буде встановлена меморіальна дошка з текстом про Тараса7. Переднє слово, підготовка текстів та коментарі Галини КАРПІНЧУК ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) 111 Крім того, на будинку №8 по 5 лінії (бувший будинок Костюрина), за моєю пропозицією, встановлюється меморіальна дошка з написом про те, що в цьому будинку були створені «Гайдамаки» і «Сон»8. В Шевченківські дні мені доведеться виступити з повідомленнями про свої нові розшуки — в Пушкінському домі, в Музеї Некрасова і в Музеї історії міста9. Публікація про участь Тараса в революційному гурт- ку буде повторена, мабуть, в «Огоньке» 10. Чи було що-небудь цікаве про Шевченка в пресі останнього часу? Ще раз спасибі Вам за теплі слова про мою роботу. Без Вас її не було б. Ваш приклад самовідданого служіння Тарасові завжди у мене перед очима. Привіт від мене і Лізавети Михайловни Вам і Катерині Єронимівні. Завжди Ваш П. Жур. 20/ІІ.1964 р. 1 Жур П. Шевченковский Петербург. Ленинград: Лениздат, 1964. 288 с. 2 Наклад видання — 5000 примірників. 3 Прокоф’єв Олександр Андрійович (1900—1971) — російський поет і журналіст, гро- мадський діяч. 4 Браун Микола Леопольдович (1902—1975) — російський поет, письменник і перекла- дач. Автор віршів «Тут жив Шевченко», «Шевченко», переклав поему «Варнак», посланіє «До Основ’яненка». 5 Музей-квартиру Тараса Шевченка відкрито 9 березня 1964 р. у відбудованій майстерні художника в Академії мистецтв, де жив і працював Шевченко у 1859—1861 роках. 6 Вулицю перейменовано 20 травня 1961 р., до 100-річчя від дня смерті Т. Шевченка. 7 На меморіальній дошці викарбувано російською і українською мовами: «Эта улица в 1961 году названа в честь выдающегося украинского поэта и художника Тараса Григорьевича Шевченко. Цю вулицю названо на честь видатного українського поета і художника Тараса Гри- горовича Шевченка». 8 Меморіальну дошку встановили того ж 1964 р. із текстом: «В этом доме в 1840—1844 рр. жил выдающийся украинский поэт, революционный демократ Тарас Григорьевич Шевченко. Здесь написаны поэмы “Сон”, “Гайдамаки”». 9 Нині — Інститут російської літератури (Пушкінський дім) РАН (Набережна Макарова, 4), Меморіальний музей-квартира М. О. Некрасова (Літейний проспект, 36), Державний музей історії Санкт-Петербурга (Олександрівський парк, 7, раніше — Петропавлівська фортеця). 10 Жур П. Адреса в Петербурзі… В Ленінграді виявлено нові матеріали про Т. Г. Шевченка // Рад. Україна. 1964. 7 лют. С. 3. Ті ж матеріали: Жур П. Петербургское подполье // Огонек. 1964. № 11. С. 12. У статті за матеріалами Державної бібліотеки імені М. Є. Салтикова-Щедрі- на (нині — Російська національна бібліотека) наведені свідчення члена петербурзької польської революційної організації польських офіцерів В. Г. Косовського про зустрічі Шевченка З. Г. Сє- раковським, З. Падлевським у 1858—1861 рр., активними учасниками польського повстання 1863 р. * * * Дорогий Петре Володимировичу! Спасибі Вам велике за все, що надіслали1. Я давненько не писав Вам через повідь шевченкіани, яку не встигаю навіть просто переглянути, буквально в ній потопаю. Та до того ж і почуваю себе зле. То прошу не вважати мене за нечемного. Я ж Вас дуже люблю. Виявляється, що Ви знайомі з С. В. Бєловим2. Я знаю його лише за- очно. З його листів виходить, що він мила людина. Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. 112 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) В короткому часі до Ленінграда має поїхати Світлана Данилівна По- пель3. Це молодий шевченкознавець. Її цікавлять списки Шевченкових творів. Вона знає [І.]. Айзенштока і [Ф.] Прийму і знає те, що вони їй не допоможуть. Вона хоче знати в яких архівах і в яких фондах слід шукати списки. Ви текстологією не займаєтесь, але архіви знаєте добре, то я до- зволив собі порадити їй звернутися до Вас. Простіть мені, що зробив це без попереднього погодження з Вами. Я б сам їй допоміг, та ніколи списками не займався. Вітаємо Вас і Лизавету Михайлівну. Бувайте здорові. Ваш Юр Меженко. Київ. 1964.04.05. P. S. Чи знаєте Ви, що помер М. М. Новицький. Був з нього шевченкознавець №1. 1 Очевидно, йдеться про медаль та запрошення, виготовлені з нагоди 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Вони мали б поповнити колекцію шевченкіани Ю. Меженка. У листі від 22 жовтня 1964 р. Ю. Меженко висловив намір повернути сувеніри, оскільки уче- ний отримав власні примірники цих ювілейних пам’яток (ЦДАМЛМ України. Ф. 136. Оп. 2. Од. зб. 46. Арк. 22). 2 Бєлов Сергій Володимирович (1936—2019) — російський літературозна- вець, книгознавець, дослідник творчості Ф. Достоєвського. У фонді № 365 (Оп. 1. Од. зб. 313) зберігається 16 листів С. Бєлова до Ю. Меженка від 26 вересня 1962 р. до 9 лютого 1965 р. та чернетки відповідей Ю. Меженка С. Бєлову (Од. зб. 17) від 4 жовтня 1961 р. до 16 лютого 1964 р. 3 Попель Світлана Данилівна (нар.1934 р.) — український літературознавець, співробіт- ник відділу шевченкознавства Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка у 1957—1966, 1994— 2012 роках. Досліджувала списки поетичних творів Шевченка «Сон (У всякого своя доля)», «Кавказ», «І мертвим, і живим, і ненарожде[н]ним…», брала участь у підготовці окремих тек- стів до Повного зібрання творів Шевченка у 6 (1964) та 12 томах (т. 1—3, 2001—2003), автор статей до «Шевченківської енциклопедії» у 6 т. (2012—2015). * * * Дорогий Юрію Олексійовичу! В Москві зараз працює комісія по виробці нового російського пра- вопису. Я написав Дм. Косарику, як людині з огоньком, про те, щоб українські спеціалісти-мовники порушили питання відносно відміни українських прізвищ за [Я.] Гротом1. Він сьогодні мені відповів щось не- виразне. Вся надія у мене на Максима Тадейовича2, якому я теж писав — про те саме. Я прошу Вас в розмовах з Вашими знайомими обговорити це питання — якраз час. Нехай люди пишуть в Москву, щоб комісія по- становила нарешті відміняти українські прізвища на —енко по-людські, а не чорт зна як. Я певен в успіху таких демаршів. Жаль Михайла Михайловича3. Про його кончину я взнав в той же день з телеграми [Є.] Шабліовського4 і [М.] Мацапури5. Його ім’я зали- шиться в науці про великого Тараса назавжди. Незавдовго до того, як піти від нас, Михайло Михайлович написав мені листа, в якому тепло Переднє слово, підготовка текстів та коментарі Галини КАРПІНЧУК ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) 113 вітав мою книжку6. Він був людиною, яка втілювала в собі наше шевчен- кознавче сумління. Будемо гідні його любови, його приязні. Зараз у мене дуже багато всякої редакційної роботи, і я з болем відчу- ваю, як мало часу залишається для розшуків про Тараса. Маю надію в травні побувати в Києві (якщо запросять) — отже швидко й побачимось в такому разі. Дуже хочеться поговорити з Вами, порадитись, обмінятись думками.… У нас вже потроху забирає силу весна. По Неві пливе крига. Дощик сіється нечасто. Вітру нема, і тепло. Частенько проглядає сонечко і під мурами Петропавлівки дикі ентузіасти нагулюють свіжий загар. Ніна пише, що у Вас в Києві теж весна. Приїду — побачу. На все добре. Привіт Вам і Катерині Єронимівні від мене і Лізавети Михайлівни. Завжди Ваш П. Жур. 18/IV.[19]64. Ленінград 1 Грот Яків Карлович (1812—1893) — віце-президент Академії наук, історик російської, фінської, шведської літератури, автор авторитетного у Російській імперії довідника «Русское правописание», який витримав 22 видання (1-ше вид. 1885). Я. Грот пропонував українські прізвища на -енко відмінювати. Наприклад, у Пащенка, с Шевченком (Грот Я. Русское правопи- сание: руководство, составленое по поручению Второго отделения Императорской Академии наук / 11-е изд. Санкт-Петербург, 1894. С. 26). Це правило схвалював і мав намір застосувати П. Жур у праці «Шевченковский Петербург» (1964), про що відомо із листа шевченкознавця до Ю. Меженка від 5 вересня 1963 р. (ЦДАМЛМ України. Ф. 365. Оп. 1. Од. зб. 433. Арк. 55). 2 Тобто М. Рильського. 3 Ідеться про шевченкознавця М. Новицького. 4 Шабліовський Євген Степанович (1906—1983) — літературознавець, шевченкознавець, директор Інституту Тараса Шевченка на поч. 1930-х років. За сфабрикованими звинувачення- ми у причетності до Об’єднаного троцькістсько-націоналістичного блоку в 1935—1954 роках відбував заслання на Соловках у Мончегорському та інших таборах. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1979). 5 Мацапура Микола Іванович (1900—1974) — український мистецтвознавець, шевченкоз- навець, директор Державного музею Т. Г. Шевченка у 1944—1950 роках (нині — Національ- ний музей Тараса Шевченка) та Літературно-меморіального будинку-музею Т. Г. Шевченка у 1953—1956 роках. 6 У ЦДАМЛМ України цього листа М. Новицького не виявлено. * * * 29/IX.[19]64. Дорогий Юрію Олексійовичу! Спасибі Вам за приємність, яку зробили Ви мені, надіславши рецен- зію з «України»1. Шкода тільки, що в рецензію вкралась помилка (за- мість «Е. Барі» — «С. Бруні»2). Мабуть, нічого не вдієш — це так би мовити «издержки производства». Д. Ф. Красицький3 пише мені, що мою книжку перекладає на україн- ську мову Василь Костенко4. Що це за хлопець? Я читав, здається, непо- гані його статті до історії могили Шевченка. Як почувається Ваша бібліографія видань творів Шевченка?5 Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. 114 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) А бібліографія [М.] Рильського у Катерини Єронимівни?6 Привіт Вам і Катерині Єронимівні від Лізавети Михайлівни. Ваш П. Жур. 1 Герасименко В. Місто його слави // Україна. 1964. № 38. С. 8. 2 Там само. 3 Красицький Дмитро Филимонович (1901—1989) — письменник і літературознавець, правнук К. Красицької — сестри Шевченка, директор Літературно-меморіального будинку-му- зею Т. Г. Шевченка у 1951—1953 рр. 4 Костенко Василь Кирилович (1929—?) — український літературознавець. Автор праці «Стежки до Кобзаря» (1964), статей «До історії могили Шевченка» (1959), «Митці на мо- гилі Шевченка» (1968). Українською мовою книжка «Шевченківський Петербург» побачила світ у видавництві «Дніпро» у 1972 р. Прізвище перекладача не зазначено. 5 П. Жур запитує про покажчик видань творів Шевченка, над яким разом із колегами пра- цював Ю. Меженко (Т. Г. Шевченко: бібліогр. покажчик (1917—1963) / Держком. ради Міні- стрів УРСР по пресі, Кн. палата УССР; уклад. М. Багрич; редкол.: Є. Кирилюк, Ю. Меженко, Ф. Сарана; вступ. ст. Ф. Сарана. Харків: Ред.-вид. від. Кн. палати УРСР, 1964. 156 с.). 6 К. Скокан присвятила бібліографії М. Рильського кілька статей, а також упорядкувала та ви- дала ґрунтовний покажчик його праць і творів (М. Т. Рильський: бібліогр. покажчик, 1907—1965 / АН УРСР, ЦНБ; Уклад. К. Скокан; відп. ред. С. Крижанівський. Київ: Наукова думка, 1970. 520 с.). * * * Дорогий Юрію Олексійовичу! Ось Вам ще й фото з хутора Нови1. Тепер у Вас є всі фото з моєї по- дорожі по Шевченківським місцям цього літа. Таких нема ні в Музеї, ні в інституті. Дуже неприємне вражіння справила на мене та байдужість, яку я спостерігав іноді там, де повинен бути тільки ентузіазм. Спасибі Вам, дорогий ентузіасте, невтомний, вірний лицарю святого ордену Тараса за те, що Ви живете і робите сумлінно свою справу — з дня в день, з години — в годину. На все добре! Привіт Катерині Єронимівні. Завжди Ваш П. Жур. 1/ІХ.1965 р. 1 Ідеться про хутір Новь, який тепер у складі села Лифине Лебединського р-ну Харківської обл. Шевченко зупинявся в Нові на запрошення члена Харківського губернського комітету в справі підготовки селянської реформи поміщика Д. Хрущова у червні 1859 р. * * * Дорогий Петре Володимировичу!1 У мене є листівка, видана ще до революції, на якій напис «Шевчен- ко з приятелями»2. Хто ці приятелі мені не відомо. Група з 5 осіб — в центрі Ш[евчен]ко. Ніхто, в тому числі Мих. Мих. Новицький, нікого встановити мені не міг. Єдине, що можна з певністю сказати, серед них нема [Г.] Честахівського3, бо обличчя останнього відоме з іншої листівки на якій сфотографовані Ш[евчен]ко і Честахівський удвох4. Взагалі іконографія Шевченківська — це слабке місце і здається ніх- то нею серйозно не займався5. 1965.10.07. Переднє слово, підготовка текстів та коментарі Галини КАРПІНЧУК ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) 115 1 Лист друкується з чернетки Ю. Меженка (ЦДАМЛМ України. Ф. 365. Оп. 1. Од. зб. 85. Арк. 11). 2 Ідеться про фото 1859 р., виконане у петербурзькій майстерні Г. Деньєра. 3 Честахівський Григорій Миколайович (1820—1893) — український художник, приятель Шевченка, автор спогадів про нього, супроводжував труну Шевченка під час перепоховання, занотував і змалював прощання з поетом. На згаданій світлині він праворуч від Шевченка. Однозначної відповіді про усіх осіб, які позували для фото, немає. В. Яцюк вважає, що ліворуч від Шевченка — В. Лазаревський (сидить), прізвища крайніх не названо (Яцюк В. Віч-на-віч із Шевченком: іконографія 1838—1861 років. Київ: Балтія Друк, 2004. С. 96). Дослідники серед портретованих вказують прізвища братів О. та М. Лазаревських, П. Якушкіна. Листівку з цієї світлини було видрукувано у 1912 р., ймовірно, у Галичині (Яцюк В. Не забудьте пом’янути… Шев- ченківська листівка як пам’ятка історії та культури 1890—1940. Київ: Криниця, 2004. С. 54, 58). 4 Фото М. Досса, виконане в Петербурзі у 1860 р. Листівка із світлини з’явилася у се- рії Шевченкових фотопортретів, яку підготував київський видавець Гордієнко при журналі «Нива» у 1917 р. (Яцюк В. Не забудьте пом’янути… Шевченківська листівка як пам’ятка історії та культури 1890—1940. Київ: Криниця, 2004. С. 52, 58, 61). Як і попередня («Шевченко серед приятелів»), збереглася лише в поодиноких примірниках. 5 На сьогодні найбільше зусиль до вивчення іконографії Шевченка доклав В. Яцюк, автор праць: «Таїна Шевченкових світлин» (1998), «Віч-на-віч із Шевченком. Іконографія 1838— 1861 років» (2004), «Шевченківська листівка як пам’ятка історії та культури. 1890—1940» (2004, 2008) тощо. * * * Дорогий Юрію Олексійовичу! <…> У нас в Ленінграді теж весна. Ідуть дощі і снігу майже — край. Ми вже збираємося у відпустку, хоча вона і буде не раніше липня. Плануємо Крим. Поїдемо, мабуть, в Коктебель з онуком київським. Я останніми днями добре попрацював в архіві. Знайшов дещо но- вого про Василя Павловича Маслова. Навіть виникло у зв’язку з цим бажання написати його біографію — вона ж нам майже невідома. А це все-таки славна людина — перший біограф Тараса. Цікаво, хто писав про Маслова в УРЕ1. Звідки взято, що Маслов по- мер 12 грудня 1880 р. Насправді це сталось 30 листопада. Хтось писав десь, що Маслов закінчив Київський університет. Це вигадка, бо Маслов вчився в Казанському університеті. Є легенда, ніби Маслов був зааре- штований… Мабуть, я все-таки напишу біографію цього вірного лицаря ордену Тараса. Бувайте здорові, дорогий Юрію Олексійовичу. Привіт Катерині Єронимівні — від мене і Вам обом — від Єлизавети Михайлівни. На все добре. Завжди Ваш П. Жур. 5/ІV.[19]66. Ленінград. 1 Українська радянська енциклопедія: в 17 т. Т. 8. Лань—Мащення / Гол. ред. М Бажан; редкол.: І. Білодід та ін.; 1 вид. Київ: Голов. ред. УРЕ, 1962. С. 528. Без підпису. Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. 116 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) * * * Дорогі Катерино Єронимівно і Юрію Олексійовичу! Напишіть мені, чи є будь-яка література (і якщо є, то яка саме) про книго- видавчу і книготоргівельну справу на Україні в 60—70 роках минулого сторіч- чя, зокрема про таких розповсюджувачів української книги, як [В.] Трунов1, [П.] Лобко2, [М.], [О.] Балліни3. Мене особливо цікавить [П.] Лобко — один з харківських друзів Шевченка. Він торгував українською книгою в Харкові, Лебедині, Змієві, Одесі, Києві і інших місцях України. <…> Як здоров’я Юрія Олексійовича?4 Весь час я про це думаю і бажаю йому доброго здоров’я. Привіт від Єлизавети Михайлівни. Завжди Ваш П. Жур. 19/І.[19]67 р. 1 Трунов Василь Логвинович — книгар у Полтаві у 1870-х роках, член полтавської грома- ди, за прихильність до української культури перебував під наглядом поліції із 1863 р. 2 Лобко Петро Олександрович (? — після 1886 р.) — випускник Харківського універси- тету, видавав і поширював українські книжки (його накладом вийшов другий том «Народних оповідань» Марка Вовчка. — Спб., 1862), брав участь у діяльності недільних шкіл (Жур П. Тре- тя зустріч. Київ: Дніпро, 1970. С. 213—214). 3 Баллін Микола Петрович (1829—1904) — засновник української і російської коопера- тивної діяльності. Власник книжкових магазинів у Харкові, Херсоні, Курську. Книгарні М. Бал- ліна закрито в 1866 р. через розповсюдження заборонених книг. Наприкінці 1860 — поч. 1870- х років при Харківському споживчому товаристві з ініціа тиви М. Балліна діяло кооперативне видавництво, де було видрукувано підручники з математики, астрономії, календарі, книги про кооперацію. Мав намір видрукувати Біблію церковнослов’янською та українською мовами, «Маленьку енциклопедію» у 30 т. Справу М. Балліна підтримувала перша дружина О. Баллі- на (Ковальчук В. Микола Баллін і його просвітницькі видавничі проекти // Вісник Книжкової плати. 2012. № 4. С. 1—4). 4 Запитання П. Жура про здоров’я Ю. Меженка зумовлене тим, що на окремі із листів від- писувала К. Скокан. Ю. Меженко надиктовував текст відповіді. * * * Дорогий Юрію Олексійовичу! Щось давненько не одержував я від Вас листів. Як Ваше здоров’я? 9 березня ми в Ленінграді розпочинаємо щорічну традицію влашто- вувати урочисті збори в кімнаті Шевченка в Академії художеств, при- свячені дню народження Кобзаря. Так само, як це робиться в квартирах [О.] Пушкіна і [М.] Некрасова. На першому такому засіданні виступаю і я. Отже, 9 березня я внесу пропозицію про створення «Шевченківської енциклопедії»1. Цю свою думку я обговорював з рядом ленінградських літераторів і вчених. Всім дуже по душі вона, і ми напишемо листа на Україну. Нехай інститут літератури очолить цю роботу, а ми всі допо- можемо. На світі є вже енциклопедії Шекспірівська, Гетевська, Бернсів- ська, Діккенсівська, Бетховенська, Дантівська. Чому ж не може існувати Шевченківська? Зараз в Ленінграді вперше у нас готується Лермонтівська2. Отже, можна позмагатись. Як Ви про це думаєте? Переднє слово, підготовка текстів та коментарі Галини КАРПІНЧУК ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) 117 Привіт Катерині Єронимівні, Федору Кузьмічу. Завжди Ваш П. Жур. 3/ІІІ.[19]67. 1 Копію листа за підписами І. Айзенштока, М. Брауна, П. Беркова, П. Жура, М. Комі- сарової, Ф. Прийми та О. Прокоф’єва, адресованого шевченкознавцям Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, П. Жур надіслав Ю. Меженкові у листі від 10 березня 1967 р. (ЦДАМЛМ України. Ф. 365. Оп. 1. Од. зб. 433. Арк. 97). 2 «Лермонтовская энциклопедия», над якою працював Інститут російської літератури, вийшла у 1981 р., на кілька років пізніше за «Шевченківський словник: У 2 т.» (1976—1977). * * * Дорогий Петре Володимировичу! Я до краю винен перед Вами. Де ж таки, листи залишилися без від- повіді! Винен! Та не тільки я сам, а й моя Паркінсова хвороба, а й усі її су- путники. Особливо катаракта ока, через яку я вже й писати не годен. Я мав конкретно відповісти на кілька Ваших запитань. На жаль, від- повіді всі негативні. Книготорговців, які б у ХІХ віці продавали україн- ську книгу, я не знаю. Вона, власне книга, була. Та продавали її на рівні з російською і не рекламували її, мабуть, як малоросійську. Я спеціально ніколи не займався історією книготоргівлі. Проте перегорнув не одну тисячу сторінок бібліотечних та бібліографічних каталогів і журналів і нічого потрібного Вам не бачив. Друга справа про присудження Шевченківської премії. До Комітету своєї рекомендації я не надсилав ось з яких міркувань. Мені відомо, що премії розписані на кілька років наперед, погодже- но черговість в високих інстанціях і навіть смерть кандидата ту черго- вість не порушує. Думка та оцінка окремих осіб (особливо таких незна- чних, як я) жодного впливу не мають. Підготовляти ґрунт для рішення Комітету треба заздалегідь і слід починати з впливових установ та організацій. За такої ситуації, особливо коли голос подається в останні хвилини перед опублікуванням, ніяких наслідків голос не матиме. Ваша ідея створення «Шевченківської енциклопедії» дуже вдала. Єдине, що я можу в цій, як сказав би Тарас Григорович «благородній справі», зробити — це глибоко з жалем зітхнути, бо сам взяти участь не матиму фізичної змоги. Я втратив працездатність на всі 100%. Бувайте здорові і не гнівайтеся на старого інваліда. Передайте Лизаветі Михайлівні моє щире привітання. Ваш Юр Меженко. Київ. 1967.03.16. Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. 118 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 3 (711) * * * Дорогий Юрію Олексійовичу! Сьогодні одержав повідомлення з «Дніпра»: мою «Третю зустріч» введено до плану випуску. Замість іменного покажчика пропонують «всі маловідомі імена в примітках з короткою характеристикою». Я думаю, що все ж таки треба — іменний покажчик і буду на цьому настоювати. Як Ви думаєте про це? <…> На все добре! Поклон Федору Кузьмічу1. Ваш П. Жур. 20/І[19]69. 1 Бібліографу Ф. Сарані. * * * Дорогий Петре Володимировичу! Тільки круглий дурень, який сам ніколи не користувався книгами для наукових довідок, може гадати, що підрядні примітки про вибраних осіб можуть замінити покажчик імен. На жаль, буває так, що такий дурень опиняється на відповідальній посаді у видавництві і намагається зробити й свій «внесок» у доручену йому справу. Хто буде встановлювати, яке ім’я менше відоме, а які більше? Який критерій буде покладено в основу? Якого характеру і змісту матимуть ті підрядкові примітки? Як приклад можна взяти вигаданий випадок. Брати Лазаревські — які з них більш і хто менше відомі? І кому відомі? Я гадаю, що мало зна- йдеться сміливців, які б наважилися взяти на себе відповідальність за такий розподіл. Та й взагалі покажчик імен і підрядкові примітки зовсім різні речі і можуть співіснувати в тій самій роботі, бо природа їх і призначення різна. Дуже шкодую, що здоров’я не дозволяє мені написати на цю тему пару статей до «Друга читача»1. Обіймаю Вас. Юр Меженко. Київ. 1969.01.25. 1 «Друг читача» — українська газета 1960—1992, 2004—2011 рр., яка інформувала про стан українського книговидання. На сторінках газети друкувалися також літературно-критичні статті, анонси подій, пов’язані з книговиданням та літературою. Із 2011 р. існує тільки в онлайн-версії. Переднє слово, підготовка текстів та коментарі Галини КАРПІНЧУК Отримано 24 грудня 2019 р. м. Київ Переднє слово, підготовка текстів та коментарі Галини КАРПІНЧУК

Шевченкіана в епістолярії Петра Жура та Юрія Меженка 1960—1969 рр. (за матеріалами ЦДАМЛМ України) (переднє слово, підготовка тексту та примітки Галини Карпінчук)

Репозитарії

Схожі ресурси