Етнічний та релігійний склад аланського населення Хозарського каганату в VIII—X ст.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2005
Автор:	Бубенок, О.Б.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України 2005
Назва видання:	Хазарский альманах
Теми:	Статьи
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171534
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Етнічний та релігійний склад аланського населення Хозарського каганату в VIII—X ст. / О.Б. Бубенок // Хазарский альманах. — 2005. — Т. 4. — С. 129-157. — Бібліогр.: 124 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-171534
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1715342020-09-26T01:25:28Z Етнічний та релігійний склад аланського населення Хозарського каганату в VIII—X ст. Бубенок, О.Б. Статьи 2005 Article Етнічний та релігійний склад аланського населення Хозарського каганату в VIII—X ст. / О.Б. Бубенок // Хазарский альманах. — 2005. — Т. 4. — С. 129-157. — Бібліогр.: 124 назв. — укр. XXXX-0128 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171534 uk Хазарский альманах Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статьи Статьи
spellingShingle	Статьи Статьи Бубенок, О.Б. Етнічний та релігійний склад аланського населення Хозарського каганату в VIII—X ст. Хазарский альманах
format	Article
author	Бубенок, О.Б.
author_facet	Бубенок, О.Б.
author_sort	Бубенок, О.Б.
title	Етнічний та релігійний склад аланського населення Хозарського каганату в VIII—X ст.
title_short	Етнічний та релігійний склад аланського населення Хозарського каганату в VIII—X ст.
title_full	Етнічний та релігійний склад аланського населення Хозарського каганату в VIII—X ст.
title_fullStr	Етнічний та релігійний склад аланського населення Хозарського каганату в VIII—X ст.
title_full_unstemmed	Етнічний та релігійний склад аланського населення Хозарського каганату в VIII—X ст.
title_sort	етнічний та релігійний склад аланського населення хозарського каганату в viii—x ст.
publisher	Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України
publishDate	2005
topic_facet	Статьи
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171534
citation_txt	Етнічний та релігійний склад аланського населення Хозарського каганату в VIII—X ст. / О.Б. Бубенок // Хазарский альманах. — 2005. — Т. 4. — С. 129-157. — Бібліогр.: 124 назв. — укр.
series	Хазарский альманах
work_keys_str_mv	AT bubenokob etníčnijtarelígíjnijskladalansʹkogonaselennâhozarsʹkogokaganatuvviiixst
first_indexed	2025-07-15T07:22:31Z
last_indexed	2025-07-15T07:22:31Z
_version_	1837696707774644224
fulltext	1 2 8 1 2 9 ( 1 869 р.), в яий зщцуються пист Иосифе, трактат Константина Порфрогенета п Л1нняiiurepieio" i г,рац\|арабо-персышхгеографш, мандршнигавта 1сториюв тэту й запозичено основну частину внесених у докладну редакц\|ю топон^мщ т аМбз')Ь аепК»^ РЕЗЮ МЕ Валерий Бушаков (Аскания-Нова) К А К СОСТАВЛЯЛАСЬ ПРОСТРАННАЯ РЕДАКЦИЯ Т А К НАЗЫВАЕМОГО ПИСЬМА ХОЗАРСКОГО ЦАРЯ ИОСИФА Пространная редакция так называемого письма хозарского царя Иосифа, .-У\|Т\|Щ\| Исааком Акришем в Стамбуле в 1577 году, была найдена в 1874 году среди рукописей собранных Авраамом Фирковичем, который, вероятно, и был ее составителем. Мыс! изготовить пространную редакцию явно спровоцировал посвященный рукописи ИбйМ сте известный труд Д Хвольсона (1869 г.), в котором упоминаются письмо Иосифа, тат Константина Багрянородного „Об управлении империей" и труды арабсн географов, путешественников и историков. Именно из трактата и заимствована часть внесенных в пространную редакцию топонимов и этнонимов. Valeriy Bushakov (Ascama Nova) Creating o f the Long Recension o f the So-Called Letter o f Khazar Ruler Joseph The long recension of the so-called letter of the Khazar ruler Joseph published by Akrish in Istambul in 1577 was found in 1874 among manuscripts collected by At®K Firkovicz who had probably compiled it. Idea to falsify the long recension had been provoked by D. Khvolson's well-known book (1869) devoted to Ibn Ruste’s manuscript- И book the letter o f Joseph, the treatise „De adm inistrando im perio” by Consts Porphyrogenitus, works of the Arabo-Persian geographers, travelers, and historians arerff . to. It is the treatise the basic part of place names and ethnic names included into the_ recension have been adopted from. M l В. Бу°е" ок K uV Епйчний та рел1пйний склад аланського населения Х ш а р е ь к о г о каганату в VIII—X ст. На початку VIII ст., пюля тривалих арабо-хозарських вин, ускладнилася внутршня ополгтична ситуа^я в Хозарському каганат!, внаслщокчого змЫилися кордони дер- ^ , частина населения П1вн1‘чного Кавказу, включаючи хозар1в, аланю та болгар!в, переселилася на niBHi4 до CTeniB та люостепу Поволжжя, Подоння та Подонцов’я. Як веажае б 1льш1сть дослщнию'в. це у межах Хозарськог держави привело до остаточного формування салт1всько! культури. творцями якоТ стали алани i болгари. Цей момент став переломна в icropii народ1в Хозарського каганату [Плетнева 1986,41]. У наслщок цього натериторл держави хозар!в утворилися локальш групи алан1в, як! проживали на тери- торп niaHiHHoro Кавказу, люостепового та степового Подоння. у Сходному та Пюденно- Захщному Криму та нав1ть в район! хоэарськоТ столиц! 1ття на Нижмй Волз!. При цьому рзн! групи цих нащадюв сармато-вламвдотримувались рзноманлних релИй, як! мирно сшснували в Хозарському каганат! — язичництва, християнства, йудаТзму та юламу. Найбтьш численою !раномовною групою в Хозарському каганат! були алани, як'\| прожи вали у степах та передпррях Центрального Передкавказзя. Ще наприк1нц\| XIX ст. Ю.А. Кулаковський зум«в обгрунтувати думку, вщловщно до яко! п'Вн1чнокавказьк'\| алани вщ юнця VI ст до першо» половини X ст. знаходилися у васальн!й залежносгп вщ x o s a p iB [Кулаковский 1899, 49— 54]. Тому вщомосп про цей перюд в IcTopii а"зн1внезнайшли достатньоговисвгтлення в письмових джерелах. Проте арабомовн1 авто ра вже в IX ст заф!ксували anaHiB на niBHisHOMy Кавказ!. Так, ал-Хвар13М1, Сухраб, ал-Фар- ^и'та ал-Баттан у своТх географ1чних трактатах згадувал и крашу ал-Лан, Баб ал-Лан (Воро- \|аалан1в— Дарьяльський прохщ),1 Алансьм гори" тощо. Хоча локал1зац(я об'екпв, пов’яза- ^заланами, надумкуТМ. KaniHiHOi, не вщзначаетьсяточнютю, аледозволяе локашзува- 19^ЭН1а ^ ^ ‘ЛЬшос^ випадюв на П!вн!чному Кавказ! по-сусщстау з хозарами [Калинина 17,48, 80, 84.85.95,96,117,122,124, 125,130,137. 146.149]. бль Э°Те В!ДОМОСТ\| мусульманських автор!в про Алан(ю на початку X ст. вщзначаються Мов̂ ° Ю КОнкРетн1стю та детальнютю Одним з таких !нформатор!в е ал-Macyfli. арабо- - Ии автоР початку X ст., який помидае народ al-Lan м!ж CapipoM (областтю в Дагес- О Б ) на cxofli й кашаками-едигами на заход! [Минорский 1963,221]. 3 жформа- ^ ал' МасУД' перегукуються вщомост1 1бн Русте (перша половина X ст.). Прознаход- Ё\|. Ня Апанц bih повщомпяе, що кра(на ал-Лан знаходиться "л!воруч‘ (на захщ— О. Б.) У РСтва Capip на вщетаы трьох дн1в шляху [Минорский 1963,221] Hq п° в'ДОмлены Костянтина Багрянородного (середина X ст.) не мютиться чггких вщо- ia]) про територ!ю Алани, тому що BiH повщомляе, що Алан!я межуе !з дев'ятьма ’^ т а м и " Хозари й володар Алан!! може перетмнати хозарам шлях до Саркелу, до й Херсону [Константин 1991, 51— 53]. Тобто у цьому випадку вказуеться, що Междунарооный центр хозарО Рекий альманах” , то м 4. Харьков, 2005 Ж 1 3 0 територ1Я Алани в X ст. виступала далеко на зах'щ i на niBHM вгд н и ы ш н ь о Г ^ Н напрямку до Чорного моря й до Дону. Дал! Костянтин повщомляе, що в'Дстань«?*.\| ченюв, яю проживали в межир1чч! Дн!пра й Дону, до Алани дор1внюе 6 дням и л [Константин 1991, 156— 157]. На заганчення вж вщзначае, що на П1вн!ч в\|д 3ixir зИ^1, диться кратна Папапя, на niBHiw вщ яко! знаходиться кратна KacaxiR, п1вн[чн1шеякм^ тягаються Кавказью гори, а на niBHin вщ них— кратна Алаыя [Константин igg-j ^ 174]. Якщо в цьому випадку пщ “Kacaxiera” можна бачити краТну касопв-адипв’ "Алаыею” варто розумгти територ\|'ю, що знаходилась у Передкавказз1 на схщ вщ Куб? В остаточному пщсумку ми бачимо, щов першм половим X ст схщн! кордони гйвнчИ кавказько! Алани м о т и прохсщити поблизу територн сучасного Дагестану (царства Саь але не доходили до Схщного Кавказу, а захщна — по р. Кубам, поблизу володЫьпреЕ сучасних адигомовних народ!в. ГИаденними кордонами Алани, природно, могли (fo, гори й передп'р’я головного Кавказького хребта. П!вн!чж ж рубеж1 Алани були нестЬ тому що проходили по степу, етнопоЖтична ситуац1я в якому не вщр!знялася стабщ^ стю. Таким чином, е пдетави припускати, щ одо складу Алани входили земл1 Центру ного Перед кавказзя й cyciflHi з ними територн, тобто територ!! сучасних niBHiHHo! Ocefi Кабардино-Балкари, атакожчастина Карачаево-Черкесй, 1нгушети та Чечж. Зрозумк що населения такоТ велико! територи на початку X ст. вщфнялося етнчною неоднор^ ютю й було представлено не титьки аланами. Уже в ранньому середньов1чч1 на територн п1вн1чнокавказько! Алани навпъусерзд вищ!' мюцевих (раномовних мешканц!в були вщзначен! iCTOTHi розходження. Анапе “В\|‘рменськот географп", написано! щ еу VII ст., показуе, що вже тод1 почалося формумн- ня двох етжчних сптьностей алажв: ас!в i власне алан1в-ардозц1в [Патканов 1883,30) Письмов1 джерела першо! половини X ст. також не дозволяють у населен Hi Алани бачити единий етычний масив. Так. 1бн Русте повщомляе, що у його час алани складалисяс чотирьох племен, але пошана й царство належали у них племен! Д. хсас. В.Ф. MiHOpc кий пропонуе бачити у ц(й етннн№ назв1 спогворену при написаны етычну назву рухм* щоосетинською мовою мае означати "CBrrni аси” [Минорский 1963,221] В якосп анаг» га цього можна навести етноымроксолани— “евптн алани", а це дозволяе вважати,ДО в перший половим X ст домжуюч! позици серед п1вн1чнокавказьких алаыв могло посДО ти одне i3 племен aciB Проте О.В. Гадло запропонував розтядати назву Д хеася» змжений грузинський етн^чний термж о с (овс), який використовувався для позначен^ алаыв. KpiM того, дослщник вважав, що пов'щомлення 1бн Русте про чотири ппеМ^ алан!в може евщчити про етнополггмчний розподт АланЙ [Гадло 1979,173]. Про е ть^ неоднорщыегь алан\|‘в у X ст. можуть евщчити i дам шших джерел. Так, у "Кембриджському документ!” згадуються цар Acii i цар алан!в [Коковцов 117; Голб, Прицак1997,136— 137,140— 141] Вщомосл еврейського автора пщтверД^ Костянтин Багрянородний, який у своему трактат! "Церемонн в!зант!йського дворУ*5 ряд i3 чисто офщмно-державним титулом “ексуспократора Алани” згадуе й 'архонтаИ [Porphyrogen itus 1829,680]. ? Повщомлення автора Кембриджського документа й Костянтина Б а г р я н о р о д н о г о ^ воляють говорити про Алан1Ю й АЫю як про загальне й особисте. Виходячи i3 можна повнютю погодитися з думкою В.О Кузнецова, що в епоху с е р е д ньов\|‘ччЯ£ П!вн!чному Кавказ! юнувало два великих ллем'гнних союзи, яга становили юторичну' Hiio. На його думку, захщний плем!нний союз був пов’язаний з етн!чним наймену! Международный центр 1йменуваИЩ I хазаповеоШН 23 7 СХ1ДНИЙ — 13 власне етноншом алани [Кузнецов 1962.131] Поипущення В.О Кузнецова базуються не ттьки на даних письмових джерел, але й л0г11 Саме цьому вченому вдалося видтити серед пам'ятниюв П точного Кавказу а?Х(гри) локальних вар!анти археолопчно! культури, територ1ально й хронолопчно пов'я- э длан!ею. На територн' юторично! Алани були поширен! як катакомбы могильники ^ельн1 лоховання, так i кам’ян! ящики, пщэемм й нап!впщземн! склепи, грунтов! похо- 1ння [Кузнецов 1962,63; 1973,60—74]. I хоча в письмових джерелах населения Алани — nifl загальним найменуванням “алани” . у нас е BCi пщстав и вважати, що пщ да- ^ етн1чним термшом було приховано не ттьки [раномовне населения Швмчного Кав казу але й представники !нших етычних груп. * Дан! археолопТ евщчать. що в друпй половин! I тис. н.е. на територн Алани набули широкого поширен ня, насамперед, катакомбн! поховання. яютрадицгйно пов’язують i3 аланами. Деяю вщмшносп в похоронному обряд! носив катакомбно! традицГ) змушують згадати про припущення щодо юнування захщного i схщного плем!нних союз!в niBHi4HO- кавказьких алажв. 1нш '1 ж пам ятники можна впевнено пов’язати з м\|'сцевим кавказьким населениям, з яким протягом тривалого часу перебували у взаемодн сармато-алани [Куз нецов 1984 148— 149]. Варто також звернути увагу на те, що в хозарську епоху могли мати мюце контакти м\|сцевого !рано-кавказького населения i3 сусщНм хозаро-болгарсь- ким [Кузнецов 1974, 76—94]. Натериторч захщного вар!анта апанськот культури в перюд раннього середньовмчя для мюцевих похоронних споруджень була характерна перевага скельних катакомб чад грунтовими саме пгсля початку VIII ст., що, на думку дослщник!в, стало насл!дком подальшоТтрансформаци катакомбного обряду в умовах високолря. Аналопчн! проце- си вщбувалися також й у середовищ! носив схщного Bapianra алансько! культури, де мапи поширення не ттьки грунтов! катакомби, але й кам’яж ящики та пщземш склепи, K0Tpi на думку В.О. Кузнецова, являють собою cnoKOHBi4Hi кавказьга поховальн1 спо- РУДження, виникнення яких уходить своТми коршнями в епоху бронзи [Кузнецов 1973, 60—74]. О.В. Гадло щодо цих етнокультурних процеав висловив припущення, згщно з яким зланский пол1тичний союз VI— VII ст. формувався на лол!етн!чн1й ocnoBi, i, внаслщок цьо- г°- просування власне аламв-овав. носив катакомбно! культури, у гори являло собою не 3°анцине еторгнення, а поступову внутр\|щню М1гращю. у xofli яко! одн>' групи M irp a H T iB ^!йко збер1гали свою етн1чну чистоту, a ih lu i розчинилися в середовищ! абориген1в або. впроти, асимтювали останнгх. Вщповщно й зворотний процес, пов’язаний звщходом энських труп у передпр'я, являв собою не витиснення аборигенами Ыоплемшнийв. а °плення аланською верх!вкою союзу найбтьш зручних для поселения й господарсь- ■Д1яльност! земель, розташованиху передпр’ях. Вщбиттям взаемно! асим!ляц!Т"алан!в ” °Риген1в у горах", на думку дослщника, е поява в IX— X ст. на територн як Схщно\|, так .^ДиоТАлан.,' новоТформи похоронного спорудження— наземнихабо нагнвпщземних ^•в-камер 13 вхщними отворами у фасадн1й c t i 'h i Можна повнютю логодитись з вис- к._ к° м О.В. Гадло, згщно з яким одночасна поява в р!зних частинах Центрального Кав- ту ̂°Диотипних похоронних пам'ятниюв мае бути евщченням едино! культурно! (куль- Няг 1° 'етн‘ЧноТ) cnmbHOCTi. що виникла протягом VIII—X ст у межах аланськогооб'еднан- 41гадло 1994, 49— 50] ^Эким чином, на основ! анал!зу ттьки археолопчних пам’ятниюв раннього середньо- ______ ^у ,ирск’Ий альманах” , т о м 4. Харьков, 2005 1 3 2 в1ччя неможливо дати яке-небудь чггке визначення етн!чно1 приналежносп Наг. яке залишило певн! пам ятники на територи юторичноТ Алани. У зв’язку i3 ц и Я iH T epec становлять антрополопчн! дослщження, що проводилися на ГЛв^чном У свм час В.П Алексеев висловив думку про те, що протягом усього c e p & i jH ГИвн1чний Кавказ був зоною поширення двох антрополопчних типв— масивного цею до круглоголовое™, та грацильного, вузьколицего, довгоголового Крутоголо! пололчний BapiaHT, за спосгереженнями В.П. Алексеева, був розловскэджений у м^37* час но) niBHiHHO'T ОселТ. Що ж стосуеться вузьколицих грацильных европеоТд1э, то ки, що мютять cepiT даноготипу, були поширен! в эахщнй частим П1вн1чного Кавказу!? в Прикубанн!. Лише могильник Мощева Балка, що перебувае в зазначеному райом! думку В.П. Алексеева, е винятком, тому що з нього "отримана масивна й пор1внянош2^ лиця c e p it f [Алексеев 1993,281]. Проте М М. Герасимова не згодна повнгстю з л р и пуЦ В.П. Алексеева щодо того, що широколиций брах1кранний антрополопчний тип — онський вариант— був на Пюннному Кавказ! автохтонним, а дол!хокранний вузьколипЖ привнесений ззовнг На ТТ думку, “немае пщетав говорити про причетн!сть широколи матуризованих форм саме до прсько'Т зони". Проте. М.М. Герасимова, як i деяк! 1нш<антрг пологи, вважае, що середньов1чн1 алани П1вн1чного Кавказу ‘ були ноаями зовам mum мж сучасн1 осетини, антрополопчноготипу" [Герасимова 1994,52—62]. j Ж \| Необхщно вщзначити, щодом1нуючою мовою п'гемчнокавказько/ Алани зал ишалася мок 1раномовнихалан1в. Наочним пщтвердженням цього енапис, виконаний грецькимилгге\|»\| аланською(осетинською) мовою. Вона була виявлена в 1883 р. уверхю'ях Великого Зел* i чука на територи нинииньо! Карачаево-Черкеси [Миллер 1893,110—118; Абаев 1949; Туре \| нинов 1958, 48— 51]. KpiM того на землях не ттьки нин!шньоТ ШвмчноТ ОселТ, алей к c y c if lH ix територ!ях удалося виявити слщи алансько'Т (осетинськоТ) топоммй [Абаев 19К 128— 129] Все це евщчить на користь того, що д1алекти 1раномовних алан1в були u fV i поширен1 на територи П1вшчного Кавказу. Тому необхщно вщзначити. що алани стоа<\| 1‘нших п(вн1чнокавказьких народ1в повинн1 були поещати дом!нуюче в penoHi поло» цьому випадку доречно говорити про пол1етмчний характер населения п1внмнокаь«— АланГТ, де алани повинн! були стати панвною етн1чною групою. Природно, що цей фактор» значив Mipi Mir сприяти поширенню мови алан»в на П1вн1чному КавказГ Щ о стосуеться релНйнсТ приналежносп п!вн1чнокавказьких алан!в у хозарськийп^ iofl ТхньоТ icTopiT, то сучасм дослщники вважають. що алани досить тривалий час зЯ* шались язичниками перед тим, як перейти до моноте'гзму. Язичництво твычнокав*** ких anaHiB за чаа'в раннього середньов1ччя стало об'ектом спец(альних дослщ ж ень^ Абаева, Г.6. Афанасьева, В О. Кузнецова т а шших дослщнию'в. За Тх с п о с т а р е ж е Н И головнимиязичницькимикультамиалан1взалишались: 1) культсонцятавогню;2)КР мертвих; 3) культ бога вмни; 4) культ 6ornHi домашнього вогнища, 5) тотем»зм, ДеТсЛ̂ ними предками могли бути лисиця, олень. зм1я, юнь, птиц\|; 6) культ Духа — rocnQl* jJ М1сця; 7 ) культ дерев; 8 ) скотарський культ Тутира; 9) культ бопвзлаюв т а врожаюХОР? дара та Бурхорал!, що виник з переходом п1вн!Чнокавказьких алан1в вщ кочового^ тарства до землеробства [Абаев 1949,70; Абаев 1960, Афанасьев 1979; Кузнецов ■ . 175— 190]. На думку В О Кузнецова, до X ст. в АпанГТ панувало язичництво i навггь ПЙ християнизацП' Алани позицн язичництвабули наелльки м ‘\|цними, що склався “св ний християнсько-язичницький комплекс, де елементи християнства й язичництва ють, взаемодють та взаемопроникають" [Кузнецов 1984,175]. 1 3 3 Международный и /пип nPBHi apxeonori4Hi св1Доцтва та дан\ письмових джерел про початок проник- , ~ ,:гч г, IV/ ‘ __ г.1 п и а л ™ УПРСТ1В\|СНУ^ ^ иЯНстваДО алан\|В в IV - Уся I о ̂ an i I тьошиипл -------______ . стиянства,ци си I ап id и iv —VII ст. До Тх числа варто вщнести зображення хреспв икському район'1, датован! VI—VII ст., та кам’яний хрестбтя Кисловодська, дато- в VJ\|_v ilt ст. [Ванеев 1959,163]. 3 письмових джерел варто вщзначити агюграфм- рании ^ ”>KnTie Суксасянц!в':, де вщзначений факт першого ознайомлення швннно- ^ .^ ки х аламв з християнством [Памятники армянской агиографии 1973, 176— 185]. la^rcro. flBHi „Kapmic цховреба” також вщзначають факт переходу частини алан!в у ^ сгиянсгво вже у VII ст. [Джанашвили 1899, 25— 26] Проте В О Кузнецов висловив КРИ щення, зпдно з яким це джерело тдлягло п1зньому редагуванню. i тому немае притав вщносити початок християн1зацП anaHiB до такого раннього часу [Кузнецов 1984, JjL длевже в середин( VII ст Анастас1й anoKCiapin у “Жи-пТ Максима 1споведника" вщзна- наивность християнства серед захщноТ частини п1вн1чнокавказьких алан\|'в, як1 були кероваи!1 христолюбивим патр!ц1ем Григор1ем" [Жизнь, дела 1913,162— 165]. 3 огляду ria це можна цтком погодитись з думкою З.Н. Ванеева, зпдно з якою згадан! факти вщображають перш! спроби розповсюдження християнства в Алани — оф1ц!йно Алан!я стала християнською кратною значно п1зн1ше [Ванеев 1959,166]. Фр. Дворник, А.П. Новосельцев та деяй iHLui сучасн! дослщники вважають, що твннно- кавказьк! алани прийняли християнство в IX ст., тобто тод\|, коли хозари були у добрих цдносинах з В1зант1йською 1мгер\|ею [Дворник 1970,10— 11; Новосельцев 1990,106] Про те. ще в XIX ст Ю.А. Кулаковський висловив пщтриману бтьилстю дослщник'1В тезу, вщпо- вднодоякоТлльки на початку X ст п(вн!чнокавказьк1 алани перейшлидохристиянстаа, а до того були язичниками [Кулаковский 1898, 7]. На думку Ю.А Кулаковського, п1вн1'чно- кавказьк! алани стали християнами у той час, коли Микола MicmK удруге займав у Кон- стантинопол! патр1арший престол, тобто м!ж 912»925 рр Пщставою для такого припущен- нястало листування Миколи Мютиказ арх1епископом Алани Петром (листи №№ 52.118, 133.134,135), з властителем Авазпв Григор1ем (листи №№ 46 та 51)та болгарським царем ймеоном (лрим^ка в лист'! № 9) [Кулаковский 1898,1— 9]. Проте деяю сучасн* дослщники вважають, що п1вн1'чнокавказьк! алани стали христи анами вже в перше патр!аршество Миколи Мютика. що мало мсце в м\|ж 901 i 907 pp. До SMcna приб!чник1В ц1еТ думки варто вщнести В О Кузнецова, який звернув увагу на те, е Датованому 912— 913 рр лист! Миколи Мгстика, зверненого до MiccioHepiB в АланГТ, эначено: “Довершите ваше блаженное дело и всеми силами постарайтесь утвердить в Ре новопросвещенных’' На доказ цього В О. Кузнецов наводить також згадку про энську М!Тропол1ю, що мютиться в “СтатутГ’ В1зант\|йського (мператора Лева Ф1лософа, помер в 911 р. [Кузнецов 1984, 204]. KpiM того, жмецький вчений Г Ф\|кнер встано- Дуже щкавий факт: за чаав правл!ння iMnepaTopa Лева Фтософа архиепископ Алани Ний° М 3 ПатР'а Рх о м Миколою Мистиком провинився в cxn3Mi, за що останн\|й був заточе- . е 907 p. [Fickner 1922.100]. На пщстав1 цього В. О Кузнецов зробив висновок що Нська кафедра вже icHyeana в першому десятил1тп X ст [Кузнецов 1984,204] Зда- Нап°Сь цьому не протир1чить зм1ст листа N9 133 Миколи Мютика до архюпископа Петра, ^ Саний м1ж 912 та 925 рр. за чаа'в другого патр1аршества Миколи, де апани назван! °Аом, “вновь призванным к благочестию" [Кулаковский 1898, 5]. 3 цього виходить, До 912 р. п 1вн 1чнокавказьк1 алани або частина з них належали до числа християн, г ‘ Залишили християнство, що врешт1-решт призвело Тх до повторного хрещення. деяк! документи, що доэволяють пояснити цей пасаж. . 1 к Ч о т ь г л„. uoiiov" т п и 4 Хппнкпгг ?f)OS 1 3 4 До (хнього числа варто вщнести выявлений на початку XX ст С. Шехтером аноимний Кембрщжський документ, що був складений у Хозарп приблизно е X ст. Дослщники вже давно звернули увагу на те, що у фрагмент!, де йдеться за час!в хозарського царя BeH iaM iHa хозарам довелось воювати з очолюваною ■ ■ цями коал!ц1Ю народов, до складу якоУ входили цар Acii <’S Y ’) , тюрки (TVVRqJ L болгари (“ ВМ ), лечении (PYY N Y L). Проте ттьки цар аланщ лщтримав хозар частица IX. як i хозари, дотримувались "Закона евреев Bpeujri-врешт цар алан!в ̂ ̂ хозарам розгромити ix H ix воропв [Коковцов 193 2 , 116; Голб , Прицак 1997 140— 141 ]. У Кембрщжському документ! вщзначений також факт подальшого переходу Hoi верх!вки аланю пщ протекторат В!зантГГ i наступне ix вщмовлення вщ сою эуз^ християнською державою на користь хозар. Так, в тексл вщзначено, що за чаавп г? !ння хозарського царя Аарона цар алан!в вже воював проти хозар1в, тому що його ̂ пщбивав “цар Греци” (в!зант1йський iMneparop — О. Б.) Проте цар Аарон "«р.— - царя тюрк1в (TWRQY1' --------- кого царя. 1 ( I w k c j y ’ ) nepeMir царя алан«в, який пюля того потрапив у полон д о х о ^ Однак Аарон повшся з ним милостиво та взяв почку а л ан гки гт ■ • - -------------- J Царя,хозарською традицйею, до гарему свого сина Иосипа. Пюля того цар алан!в Л( BipHOCTi царев! хозар Аарону [Голб , Прицак 1997, 136, 141]. Саме ця под1я знам Д пщтвердження в повщомленн! ал-Масуд!. згщно з яким пюля 320 р гщжри (932 р.)ап вщреклися вщ християнства i вигнали епископ!в та священника, яких прислав доно в!зант!йський (мператор. Пюля того цар аламв шукав заступництва в хозарського цар Йосипа за чаЫв праал!ння в(зант1йського (мператора Романа (920— 944 pp.)— гонипв еврегв[Голб, Прицак 1997,162— 163]. Саме ця !нформац1я дозволила О Пр!цаку, В.О. Кузнецову, К. А. Бруку та деякимиш юторикам вважати, що на певних етапах свое! ic T o p ii частина п^внмнокавказькихала* дотримувалася iyflai3My, у чому варто бачити хозарський вплив [Голб, Прицак 1997,1б£ Кузнецов 1984,114— 115,197— 198; Brook 1999,254]. Те, що частина п>вн1чнокавкау алажв i п!сля пад!ння Хозарського каганату продовжувала збер1гати прихильмсть/? !удейсько\| peniril, пщтверджуе у середин! XII c t. BeHiaM iH Тудельський, який прямого» ритъ про проживания “евреУв” на територн твмчнокавказько! Алани [Три еврейскихпу* шественника .., 1881, 80—82]. Для нас це повщомлення ц!каветим, що с п о н у к а е в и в * витм припущення, згщно з яким BeH iaM iH Тудельский M ir використовувати термЫ ‘свр* не як етычний термы, а як познвчення для тих п!вн!чнокавказьких аламв. яю у його* продовжували сповщати iyflai3M . Проте великий штерес може становити ппотеза, що в хозарський та пюляхоэарс^ перюд частина аланов могла називатися буртасами [Lewicki 1965, 1— 14; PritsaK 18® 284; Афанасьев 1984,39; Добродомов 1980,40; Бушаков 1995, 38— 40], тому щоговн’Р* кавказьк! буртаси у деяких п1здньосередньов!чних автор!в були вщом!, насампереД- !уде!. Так, ще вXVIII ст. М.М. Карамзш ототожнивбуртаавi3 брутах1ями, згаданиМиП^ но K apn iH i в сервдин! XIII ст. 1тал1йський автор, перелнуючи народи i племена, монголами, про брутахпв згадуе дв»ч!. Впершв b ih розташовуе Ух пом1ж куманами-по^ цями! мордвою. Вдруге Плано Kapn iH i чп-ко прив’язуе брутахйв до Кавказу При Mb0JJj обох випадках Плано KapniH i пщкреслюе, що брутахп сповщали iyflai3M [КарпинИ I 57, 72]. Те, що галгйський мандр1вник помютив брутахав в одному перелжу HapQ сусщству з мордвою, а в Ышому— по сусщству з кавказькими народами, змушуеб* - —г Международный центр хазарове1 aciB, у середн! bikm проживали як на Середнм Bon3i. так i на Кавказ! Про ш г Р \|й хозарський пер!од i в пюляхозврсью часи буртаси проживали на П!вжчно- # \и°в п ( j на нижн 1Й Borrai, е згадки у двяких мусульманських автор1в — 1бн Хаукапя л Кав,сэ 1940, 35], 1бн Сагда [Коновалова 1990,43— 46] Воскресенська, Софйвська ;еРт°ЛЬ0Ська Скорочен! л!тописн! зводи 1493 p. i 1495 р., а також 1нш( гоздньосереднь- ‘̂ Р0С}йсьК1 лгтописи, оповщаючи про склад нейманов у вгёську Мамая пщ час Кули- ^ о) битви в 1380 р., розташовують буртаав саме серед кавказьких народ!в [С о ф и - ^ ь к ^ет0ПИСЬ 1853,90; Воскресенская летопись, 1854, 34; Никаноровская летопись *^71 С о кр а щ е н н ы й л е т о п и с н ы й свод 1493 г., 1962, 252; С о кр а щ е н н ы й л е т о п и с н ы й 1&С 1495 г., 1962, 331]. Досить ц !каво , що в М осковскому л!тописному звод1 юнця V цьому списку чомусь не згадан! яси (алани), але ф!гурують буртаси [Московский олисный свод конца XV в., 1949,201]. У зв’язку з цим особливий iHTepec становить той йюагменг « IcTop ii держави Рос1йсько1» М.М Карамзжа, де в д а н о м у n ep en iK y н а р о д е , ^овиставили boihib в а р м 1Ю Мамая, буртаси в ж е назван! буртанами й охарактеризован! sKiyflei При цьому М.М. Карамзж у своТй прим1тц1 вщзначив, що в його часи на територм ^ркеав збереглося “много Жидов”, як! називаються ' Буртанами" Роайський юторик XVIII ст. був схильний ототожнювати сучасних йому буртаыв не лльки з буртасами рос- 1Йськихл1топис1в, але i з брутах!ями Плано KapniHi [Карамзин 1992,34, прим. 61]. Таким чином, якщо виходити з того, що в хозарський перюд певна частина алан!в юта називатися буртасами то можна висловитм припущення, згщно з яким на Кавказ! буртасами могли називати тих алан)в, як! при сприянн! хозар перейшли в !уда!зм Однак гой факт, що значна частина цих алан 1В-!уде1В опинилася за межами 14ентрального Пе- редкавказзя, потребуе пояснения. У зв’язку з цим, особливий iHTepec становлять припущення О. Пр!цака, заснован!' на зставленн! 1нформаци документа Шехтера з даними Ыших середньов!чних джерел. Дос- г1дник вважае, що при хозарському цар1 BeHiaM iHi алани ^вы чного Кавказу були союз никами хозарщ i певна 1'хня частина дотримувалася !уда!зму. Але в часи хозарського Царя Аарона пол!тична ор!ентац!я пануючо'1 веревки алан1‘в могла зм!нитися i вона тш ла Назближення з В 1за1-гпею, що могло сприяти поширенню християнства в Алан». Трохи Пйн'Ше Аарон зум1В перемогти союзника B isaH T ii— правителя Аланм, i той змушений був 3М'Нити рел!пйно-пол!тичну ор 1ентац!ю на користь хозар\|'в. Це. на думку О. Пр!цака, мо- П\|Дтверджувати дан\|' ал-Масуд\| про зречення алан!в вщ християнства. Згаданий у мбр'щЖСЬКОму документ1 факт, що цар алан!в шукав заступництва в хозарського царя Е ИПа за чаС1В правл!ння в1зант\|йського !мператора Романа (920—944 p p . ) — гонителя ^ е'б. може свщчити, що верх!вка алан!в дотримувалася тод! аж и ш не християнства ,и; ° ^ н о до цих под!й, О Пр1цак запропонував свою хронолопю праал!ння хозарсь- ^ MapiB BeH iaM iH a— близько 880—900 pp., Аарона— близько900— 920 pp. та Йосипа ^изько 920—960 pp. [Голб, Прицак 1997,158— 163]. : п Р‘Цак схильний дотримуватися думки, вщповщно до якоТ п!вн!чнокавказьк1 алани аРх̂ Шли До християнства за час)в перебування на посад! Константинопольського патр\|- оли М ютика в перюд м!ж березнем 901 р i л ютим 907 р. Вщповщно до цього була на сУмн'1ву дата про зречення anaHiB вщ християнства, запропонована ал-Масуд\| — 1qq-P г\|Джри (932 р.). О Прщак вщн!с цю под!ю до 310 р. гщжры (922 р.) [Голб. Прицак % Однак О. Пр1цаком не були врахован! висновки Ю. Кулаковського, згщно з Микола Мютик дв 1Ч1 перебував на патр1аршому престол! з 901 р. по 907 р. та з ка п с ки й яльм яиа\” . ш м 4. Харьков. 2005 912 р. по 925 p. [Кулаковский 1898], а також факт юнування двох окремих етногтол^^ союав алан!В на Пвычному Кавказ!— АланГ! та Aci'f, превител1 яких могли Д°тРИму/^ц зовам прсгтилежних полггичних та рел1пйних орюнтацм [Коковцов 1932,117; Голб, rw ^ 1997.136— 137,140— 141; Porphyrogenitus 1829,680; Кузнецов 1962,131]. ’ W Таким чином, можна вважати, що правитель Acii наприкшц! IX — на початку v дотримувався пров!занлйськоТ ор!ентаци i тому виступив за чаав правлшня хозаро^! царя BeHiaMiHa на боц! в 1занлйц\|в [Коковцов 1932, 116, Голб , Прицак 1997 ,136-Zj 140— 141]. Саме тод! на територи ЗахщноТ Алани— Acii почало офщмно розповаодД тись християнство. що врешт!-врешт привело до стаорення АланськоУ м1тропол1(са^ перше латр\|'аршестао Миколи Мютика, що мало М1сце м1ж 901 i 907 pp. [Кузнецов uml 204]. Щ о стосуеться правителя схщних територм алаМв на П1вн1чному Кавказ!— Дц^ то документ Шехтера дае нам пщетави вважати, що цар схщних алан© та вержвка аланського суспшьства за чаав BeHiaMiHa, тобто наприкшц! IX — на початку X ст., до^ мувались прохозарськот ор1ентаци i пщ впливом хозарю перейшли в !уда!зм [Кокову 1932,1 1 6 , Голб, Прицак 1997,136— 137,140— 141]. Проте на початку правлЫня хозарсь кого царя Аарона, тобто пщ час другого перебування на патр!аршому престол! Мищя, Мютика м!ж 912 i 925 pp., цар схщних аланш почав пщтримувати В1зант'ио, насл^щ чого стало офМйне поширення християнстаа у Схщнгё Алани [Кулаковский, 1898,1-s; Як евщчить Кембрщжський документ, подальш! поди привели царя Схщнот АланПд: конфл1кту з хозарським царем Аароном, що врешп-врешт означало викорення христи* ства на знову залежн!й вщ хозар!в територи [Коковцов 1932, 116; Голб , ПрицакШ7 136— 137,140—141]. ■ Отже, е пщетави дов\|'ряти дат\| ал-Масуд1 прозречення схщних anaHiB П!вн!чного Каввз) вщ християнства — 320 р. пджри (932 р.). А це може означати, що цар хозарв Ааром ш правити i пюля 932 р. Таким чином, у часив!зант1йського1мператора Романа Лакапина, № правив з 920 р. по 944 р., у хозар\|'в праалЫня Аарона зм!нилося правтнням ЙосипаХто правив л!вн!чнокавказькою Алан!ею у цей перюд, неможливо встановити. Цшком iMOBipHO що Аарон зайняв престол до початку правл!ння Романа у В!зант'\|Т, i саме тод< цар схщн» алан!в Mir разом 3i своТми пщданими вщректися вщ !удаТзму i перейти до християнства Цшком очевидно, що пюля цих под!й в оточенн! правителя Схщно!Аланп могли залишатис?1 iyfle i,! це могло стати причиною майбутн!х його суперечокз Романом. Саме тому прогрев ши В1йну з хозарами, цар схщних алаы'в охоче вщржея вщ християнства в 932 p. t знс$ перейшов в iyfla'tSM. 36epirarn свою прихильн!сть \|удаТзму алансыа аристократи могли 944 р., тобто до мнця праал1ння у ВгзантИ Романа 3 послаблениям у Хозари влади ЙоС#* зм1ни релтйнотолпж и Романа наприюнц! його правл!ння могла зм1нитися релтйно-полй^ наор!ентац!я правителя СхщноТ Аланн. Як евщчать джерела того часу, уже незабароМП^ CMepri Романа при Костянтин!Багрянородному правительп!вн1'чнокавказькоТ Алани31™ пщтримував В\|зант1Ю, а не хозар. i це може означати, щотод! Схщна Алан!я i З а х щ н а --^ вже об’едналися в едине етнопол!тичне незалежне вщ хозар!в об'еднання. Так, у c e p e j X ст. Костянтин Багрянородний вщзначав, що правитель Алани вже не жив у Mnpi з ми, але мав пщтримку з боку В1зант!йського !мператора [Константин 1991. 53]. В и х о А ^ цього, можна цшком погодитися з думкою Ю. Кулаковського, зпдно з якою в середин!’ твичнокавказька Алан!я була не тшьки союзницею В\|'занти, але й стала кратною не: ною [Кулаковский 1899. 52—54] Анал1з письмових джерел середини i юнця X ст. nifl жуе, що тод\| п!вн!чнокавказьк1 алани вже остаточно перейшли в християнстао, а зн< Международный иентп > имНа ор1ентац1я txhix правител!в стала пров!зант!йською. ^ ГЯИХ0ДЯЧИ з цього, цШком лопчно припустити. що BipHi хозарам аланичуде! вже не 1И залишатися в християнськ1й державу що вела в союз! з В\|зант!ею боротьбу проти р(СЬко> ХозарП. Цшком можливо, що незадовго до падшня Хозарського каганату з Игрального Передкавказзя, тобто з територ\|'Т Аланм, вщбувся вщтж основноГ маси алан1в- е!в на земл!, що були контрольован! хозарами. У даному випадку доречно говорити о пол1тичну м1грац!ю. I тод! ж використання етн!чних TepMiHie алан \ бурт ас могло идбати HOBi особливост!. Якщо виходити з того, що основна маса центральнокавказь- # anaHiB дотримувалася християнства, то можна припустити, що термин алан почав вИкористовуватися '3 середини X ст винятково для позначення алан!в-християн, союз о в ВвантЙ. Що ж стосуеться термша бурт ас, то е пщетави вважати, що BiH Mir прид а й в середин! X ст. бшьш широке значения — ‘хозарсьм алани” , навлъ якщо b ih вико- р и стовувався не тшьки для позначення ала^в-язичнимв Схщнот европи, але й щодо а л анЫ уд еУ в , ям проживали на Кавказ! та Нижн!й Волз! Повщомлення 1бн Хаукаля про похщ pyciB проти хозар!в у друпй половин! X ст. дозво ляв вважати. щобуртаси (ретроспективно аланичуде!) могли знаходитися на Нижнм Волз1, тобто в райоы хозарськоТ столиц, звщкшя вони пщ тиском pyciB розселилися на cyciflHix територ1ях [Бартольд 1940, 36] Цими сусщн!ми областями для нижневолзьких хозар!в i буртарв могли виявитися земл!' Дагестану, що знаходитъ пщтвердження в повщомленн1 автора XIII ст 1бн Сатда [Коновалова 1990,45] Можна припустити, щ ол !уде!-буртаси, котр опинипися в Дагестан!, з часом були асимшьовам м\|‘сцевими евреями i хозарами. Другим районом, куди могли переселитися аланичуде'!, Mir бути П!вн1чно-Захщний Кавказ, а саме— район поблизу Таматархи (Тмутаракан!). Дан! давньоруських лтопиав сащчать. що й у XI ст тут продовжували збер!гатися хозари. що знаходить пщтверджен- м у давньоруських лгтолисах [Воскресенская... 1956.284]. П’ятий Новгородський л то - пис мютить коротку зв!стку про похщ Ярослава Мудрого в 1029 р проти яЫв [Новгород ская Пятая. 1917. 116]. Досить важливо, що дана под!'я заф\|ксована лльки в одному Л\|топис1, а це може евщчити про перемогу над незначною за чисельнютю групою алан!в. того, необхщно виходити з того, що в 1026 р. Ярослав уклав угоду 3i свотм братом ^стиславом, у BonofliHHi якогознаходилася Тмутаракань Отже, похщ Ярослава в 1029 р Увспрямований не проти алан1В Центрального Перадкавказзя, а проти яс!в, що прожи- вали поблизу Тмутараканського княз!вства. Цшком можливо, що нащадки цих яав збер- ,гапися на П\|вн1чно-Захщному Кавказ! аж до XVIII ст, продовжуючи дотри му ватися !удаТ- uSf1 буЛи В'Д °М> М. М. Карамзшу та його сучасникам пщ назвою “Буртаны’' [Кармзин, "2 ,3 4 ]. Таким чином, дан! деяких нарративних документе 4aciB середньов(ччя дозволяють п що пщ впливом хозар!в у IX ст. певна частина алан!в (Ивжчного Кавказу могла ^ в (удагзм i дотримуватися щ'е'м монотеТстичноТ peninf не одне стол!ття. 1удаТзм, як г„ ° а^имо у Хозарському каганат( був peniriero не тшьки евреТв i частини xosapiB. але i соц1альних npoiuapKiBy п!вн1'чнокавказьких anaHiB. яю знаходилися в пол!тичн1й ®кност! в!д xosapiB е Що у X ст. значний масив аланського населения на П 1вн!Чному Кавказ! вже дот- Увався християнства. евщчать дан! письмових джерел, насамперед мусульмансь- ^ак, у перш!й полови Hi X ст 1бн Русте зазначав, що цар аланю був християнином, в переважна бшьш!сть його паданих належали до числа язичниюв [Минорский 1963, ‘У — — — ■ - — " Минский яльмаи х '\ т о м 4-Л'аг?ькпя 200.5 1 3 8 221] Як вже зазначалось, ал-Масуд\| вщзначав також поширення х г ' алан1В у першм половин! X с т , але гидкреслив що алани прийняли христ Абасид\|В, тобто пюля 751 р. [Минорский 1963, 204]. I вже наприюнщх h тор "Худуд ал-’Алам' охарактеризував аланщ як переважно як христ^ ЭН\| - [Minorsky 1937,100— 101]. иЯ н с ^ _ Другим регюном Хозарського каганату, де компактно проживали алани &/ 1 степи Подоння Саме на Ц1й територН Тхшми сусщами буш болгарсьм племена ̂ зують кнування в perioHi пам'яток саллвсько! купьтуои VIII— X гг 1905,™ ^ ^еменов-аусер[Семенов-Зусер 1949 112— 1471 ие'“ "'"Т, натеситори катакомбних могильник» ьw > ^ резовець 1975,421-434] та h u i ДОсл„ники. У ходУнаукових пошукЬ vnan розвитку. то походження Нетайлшського та В олокон ,«ь^Н рун то що у Верхньому Салтов, переважав катакомбний обряд п о х о З н „ ^ б е з у м н о е окремою проблемою е ш ч н о ,,сгори. Кр,м того /М ' Похова особливосп. Трохи ni3Hiuueпамятники, анапопчтверхньосалтю гь™ .^ BW3Ha4»J(5 »«М0™Л ! г ь«о^Гта Волоконюському могильниках характера ром актроп0лог1чн\| лщжен! в середнй течй Дону Заедяки досл ш ж енн^ 8ияалв н Й 1 * н а Н е т а и п ™ у т а I ° н Q J ий накэтакомБних мотильникзх, д , я дру. ------------- — , ф, .Алиши ви д а м и оули оолгарськ! племена 3 зують юнування в perioHi пам’ятоксалПвськот культури VIII—X ст., представлен кальними варантами— л1Состеповимта степовим. Еталонним пам’ятником сагггйЯ ! тури став катакомбний могильник б т я Верхнього Саптова. досл1дженням Я к о ^ * ^ займався В.О. Бабенко [Бабенко 1905,553—557]. а згодом А.М. ПокровськийПТ^Я 1905,460— 490], С. А. Семенов-Зусер [Семенов-Зусер 1949,112— 137], Д.т. Б ерезой ! резовець 1975.421— 434] та iHrni дослщники. У xofli наукових пошукв уда л о сявст** що у Верхньому Салтов1 переважав катакомбний обряд поховання. Були вдоначеЭИ — к — -jctj Трохи ni3Hiuue памятники, аналопчн» верхньосалт1вським. буливияапейлЭ . ____ - середн4й течи Дону. Заедяки дослщженням, проведеним у л юостепоеому п Д 1.1. ЛяпушкЫим [Ляпушкин 1958а, 85— 150], С О Плетньовою[Плетньоеа 1967], г.е !Я насьевим [Афанасьев 1987], B.C. Фльоровим [Флеров 1993] та Ышими ДослщникаД знаемо, що салтвсыа памятники середнього Дону в культурному план] представляли^ ц т е з BepxHiM Салтовом Щодо етнынс! приналежносп носив люостепового Bapiamycd всько! культури серед дослщниюв немае роз&жностей. Уже на початку минулогостаМ А А. Спщину вдапося довести, що катакомбн! могильники салт1вського типу знахсдятыш аналоги на Пвмчному Кавказу саме там, де письмов1 джерела середньов1Чмя траджм локаШзують алан1в [Спицын 1909,60—80]. Проте щодо того, з якого району ШвнмногоК» казу походили алани люостепового Подоння, гснуюгь рюноманггн! верей. Так, С О. Плеп»\| ва вважае, що ц\ алани були пов’язан1 cboVm походження этими аланами, ш проживая» panoHi Дарьяльського проходу напередодн1 noxqqiB apa6iB на початку VIII ст [Плетнева № 1986, 42]. Проте В О Кузнецов та ГС. Афанасьев бачать в них вихщц/в з Кисловодй! котловини. За спостереженнями цих доел щнимв, в р а й о н ! Дарьяльського п р о х о д у наар ̂ олопчних пам'ятках початку VIII ст. не спостер1гаються слщи катастрофи i MirpauiT з цихм® населения Проте в Кислоеодський котловиИ саме цей час зникають грунтов! катакяР\| склепи [Кузнецов 1984,110— 112; Афанасьев, Рунич 2001,8]. Немае в катакомбах r i c j j пового варюнту саллвсько! культури глиняних курильниць, яю, за спостереженнями i ^ i Кузнецова, були своерщними !ндикаторами культури схщноаланських племен [Кузнецов^ 180]. Пвн1чнокавказьке походження носив nicocrenoBoro Bapiamy саллвськоТ культури nWJv джують також дам антропологи, згщно з якими населения Верхнього Салтова та катакомбних могильниюв, як i Hocil катакомбно! традицп на П (вечному Кавказ1, BWH0CÎ до особливого дол1хокранного антрополопчного типу [Дебец 1948.252—253]. Отжее ви вважати, щ о люостепове Подоння в VIII ст заселили вм» ^ТН1ЧНу И еТа0Ц'оеа„ия саллвського типу були виявлени також в люостеповому Под0н(. ^мН1 п - с»г,уньосалт:всы<ого та Дмитр1вського катакомбних могильник1в. так i ца--- П--- r./NVAnWOUHtl LlHV_ — г —. ■■ iv. v ап ■ ял iui 1чми1 и тинуьцеоец ТУ 45,252—253]. Отж€ ви вважати, що люостепове Подоння в VIII ст заселили вихщщ з захщноТ частини кавказько! AnaHiT— AciT. тобто первюною Ухньою самоназвою Mir бути етнон\|’м ас. KpiM того, В.К. MixeeBy в люостеповш зон! серед пам’ятниюв салт1всько1 культура лося виявити трупоспалення, етн)'чна приналежнють яких дотепер залишаеться пр®\| том дискусм [Михеев. Дегтярь 1974, 309]. Майже одночасно з В.О. Бабенко В О- Щ цов дослщив могильник саплвського типу поблизу х. Зливки в середн1'й течи CiBepC® Д\|'нця. Основною BiflMiHHicno цього пам'ятника вщ Верхнього Салтова стала наяв^сть • /А>1 — - _ Т _JL — ■ - - ^ — Международный центр хазароА, (О в а н н я са Л П В С Ь К О ! U i т .у v y , -------------------- \| ям™ ■ р е р х н ь о с а г т в с ь к о г о та Дмитр1вського катакомбних могильнике, i "эТвР1ртайг1ВСькому та Волокон1вському могильниках Якщо походження Н и П1 к»1 „поруд на територн катакомбних могильниюв вимагае окремого розгл5цу f ------------------ Мотайлшського та Волокон1всьюго Гру о eTHi4HOi ic rop ii KpiM того, для Похова- "нанётайлюському та Волоконюському мог ильниках характерн! poHi антроп0лог\|чН\| 1 . у п е р т о г о — дол1хокранний, пош ирений на катакомбних могильниках, Апя дру- -го—6paxiKpaHHHH аналопчний зливкинському. Э огляду на qe сл\|д звернути уваГу на вуваженни В К Mixeeea щ одо BiflcyTHOCTi катаком б на Нетайл1вському могипьнИКу )_\|а гд(кудослщника « н е спорудж ення на niBOMy берез! О верського Д ж ц я було е цем ож _ т е через наявнють сипучого грунту [М ихеев 2004, 87]. О тже, м ожна погсдитись 3 иоГП ЗиневичтаГ.е Аф анасьева, щ о населения, яке залиш ило пюля себе Ь)етайл\|_ ■сыий могильник, було генетично пов’язане з н о й я м и катаком бно! традицп [Зиневич 1567 1 52; Афанасьев 1987,150] Необхщно зазначити. щ о поховання зливкинського типу зд тсню вались в пРЯ\|^окутних «огальних ямах, у б т ь ш о о п випадив засипаних просто землею й iHOfli з 3anni4nvaMl1 я„ •жидок присутносл перекриття з колод або плах. Поховання були представлен! 0диноки. ««похованнями в яких поховащ леж али у витягнутому положенн! на спин!. Д аНому т ипу пиовань бупа аластива pi3HOMaHiTHa opieHTaijifl, IhOfli ц, грунтов, поховання cynp0B(WKy_ ^ися кгетьми коня, а також 1нвентарем. що несе в соб! елементи салтшськор культури иродцов 1905,211— 213]. KpiM того, з часом в похоронному обряд\| вдалося вияеити НОВ\| и одм могильн! ями були кругло! форми, Ыш) мали п(дбо'г iHOfli поховання ад^сню ва. ся У домовин або кам яному ящику; у ряд, випедюв д но могильно! ями поЦпапося иляы або встелялося очеретом, зр\|дка неб\|жчика ховапи у скорченому голс)кенн\| Hg ( 3 :Н0Д' зустрмалися колекгивн! поховання тощ о [Плетньова 198 4 .9— 10]. Bn>(0fls,4l1 э ^ п" ^ остейпоховальногообряду С О. П летньова ви д ти л авд ано м ул о кал ьн0му Вар\|. сгепоЯТ- рвйон'в середньодонецький, нижнедонський, саркельський (цимгянський) B i n 1' н е с ф ормований нижнедонецький [Плетнева 1984,11— 12] whocho ж етмчног приналежносл-i ноейв степового варента canTtBcwoi культу[,и серед HWiijn --------------.......... СП „ uo R,/nn cnMUOl ЛУМКИ. М.Я. Мерперт, I I. Лдрушин . "^гюжетнмно!приналежпиьмглл1оъ.\|с11и»и. и « к .------------------- . _____ г vU аж до середини 50-х poKiB не було едино) думки. М.Я. Мерперт, 1.1. Г^ПуШгк, «тник ^ и ь о в а М.\|. Артамонов, В.Ф. Генигта А Х . XaniKOB прийшли до висновкущ0пам_ S it«2aHOro ™иу мог™ бути залишен, саме болгарами [Мерперт, 1957, с. 33—3; 1954 146—147, Плетнева 1967.185-186. Артамонов 1962,130—166; ГенингКаликое 1 /^1 0 7 — 148] L\|i висновки базувалися в основному на даних письмових джер^ де зга. >оГо Ись як мешканц'1 стегав Схгдно! Свропи в VIII— Х̂ ст насамперед бопгари. НаПщСтав, в хозарську добу в степах Подоння та Приазовья набули пошир$1НЯ ями\| ?1;1\|Н К11Й а. чьмйиах” . т а м 4. Харьков, 2005 поховання аливюнсОГо типу висновок про (хне болгарське походження. Одна аргумент,npMXM(lbHM\|(jB Т1сркськсгс походження болгарських племен го початку виявилиц непереконливими для О.П. Смирнова. Насамперед це с т о с у ^ зливмнського антРЧолопчного типу конструкцИ поховальних споруд — ФУНТОДяц^; ззпл!чиками, що знй;одй т ь аналоги в газшй стадП сармегтсько! культури [Смирнов 19J i Проте анало ямнихюхованьсалт1вськоготипу в басейн! Оверського Д нця свщ щ щ ^ те. що О П См1рнов,ид,лив серед лам'ЯТОК не BCi риси, як: знаходять аналоги в пам'щ ках сарматсько! епси. д 0казом цього може бути поширення серад мешканщв nPMfc, нецьких стегав с к о р ы х похоеань на 6oUi Даний обряд був зафюсований на Маяв, наСидор1ВськомутбЦрОК\|вськоМу могильниках [Татаринов, Копыл 1981, 302]. Скорчен! поховаи,я на T e p lT r o p jV CTenoBOV УкраЧни мали поширення й у сармату епоху Найбтьш ра№, э Ниу g заф\|КСОВЭН, в степовому Подмпров i [Савовський 1st; 6 2 ,6 5 ] та в басейн! Сверського д \|нця щд курганними насипами [Трифильев 1905, 134- 135]. Показово, ЩОс,3рчен1Лохованнянабоц! в степах Приазов я. щовщносятъсяяиц сарматсько!, так i Д°озарСько! епох були представлен! як чолов!чими. так i ж1ночш> похованнями. У цьок, (Х основна В!дм1нн!сть вщ аналопчних поховань на катакомЬ» могильниках Подонн, та П'1вн!чного Кавказу, де таким чином у бтьш ост! випадювхо» Л И Ж1НОК. Уже зверталася уЕага на те щ0 серед ямних поховань салт1ВСько! культури мвдэусг. р!чалися поховання з Герехрещеними ногами Пзгаринов. Копыл 1 9 8 1 ,304, Иченская 1962 93] Характерно, щ о Ед е ч ки х лохованнях перш их стол!ть нашо! ери на територасгаи Укра!ни та РосП к1стяю.також6упи 3j схрещеними ногами [Кухаренко 1954,118]. Я кв « » чалося ранние, на де,их грунтсвих могильниках хозарських час!в у басейн! С версьт Д нця вияален! похова,ня э порушеНими истокам и [Иченская 1 981. 82 ,93 ; Татаринов^* пыл, 1986, 210— 220] Такий ж е звичай був властивий бэяп -п" епохи. В!дома дана традИц;я й гКвмчному ПриазовЧ н; «Аккермень» у долин! р. М олочноТ [Рутивська 197 2 ,46 ] _ В ряд) поховань злкайиського типу !нод! зустр!чався посуд Нав!ть п р и хи л ьн д а » кського походження лрзтоболгарських племен змушен! визнати, щ о керамика н о с и в ^ гарського» варюнта салтовской культури знаходить аналоги не в центральноаэги^ старожитностях, а в «Здато-апансы 'их Особливо показовим з цього приводуе - под!бний посуд [ГенингхаЛиков 19 6 4 , 13 8 ]. л „ „ МПянС Варто також вид\|лти ГруНТ0В1 поховання, що в!дносяться до саркельскоГWW" ^ ко.) групи пам'ятниюв. у похоронному обряд! й антрополог!чному тип! н а с е л е н а » эалишило пюля себе найб!п ь ш ранн! поховання салт!вського типу у Саркел!, були чен! риси. що збпижають д а н у грулу лам’ятник1в. з одного боку, 'з традйщями а л а н * -^ населения л!состаповсго Подоння й П!вн!чного Кавказу, а з !ншого боку — з к у п ^ сармат!в Сходно! Свропц. д 0 ранньоГо перюду 1снування Саркела в!дносяться п 14 1 КО̂ ПрС\| чИВ ^ СЛ1Д зазначити, що дана традищя мала поширення в мюцях розселення апаню у l1* с1еповому Подоны [Плетнева 1989, 65— 67]. KpiM того на територп' Саркелу було Явлено зруйноване салт1вське поховання в катакомбу а неподал!к, на протилежному 6,1 еЭ1 Дону б т я Правобережного Цимлянського городища був навггь виявлений ката- 56 ,бний могильник салт1вського типу [Артамонов 1963,20; Артамонов 1963,6]. Яквщзна- ня саллвського типу, пре п ' '--------- форми. хоча зустР\|чалиСь ТаалеН\| переважно похованнями в грунтових ямах кр! г ...... - грунтов!похованнязливюнськоготипу Р поховаНня. В лохованнях круглч ф>орм и 6ули як .ндив!дуальн1 , так ' ^ е к т ^ скорЧе ^ цьому ЧОЛОВ1КИ були похован! у витягнутому положены наi сп ■ ^ Л1СОСтепо££ положены на бощ, тобт0 я к в багатьох катакомбах п,вн в пшбоях, Подоння До хозарського Пер10ду також вИ носять Д " ° ^ 20В “ вирип в стеках залишенот иеп«вземлянки [Артамонова — ---------------------- - g В Пнзбург, кранюлопчнг сери з салт1вських поховань Саркела знаходять аналоги ГоеД череп1в як Зливк(нського могильника , так i серед сер!й верхньосалтшського до- ^ О.меэокранноготипу [Гинзбург 1963,262— 264]. KpiM того, С.О. Яценко звернув увагу \|,ате, натериторИ Саркельськог фортец1 були виявлен} знаки-тамги, i3 яких 20тип1в з̂ли М1сцеве походження, а 8 THniB знаходять аналоги на 1ншихтеритор1ях Хозарського каганату, в тому числ} в мюцях розселення основного масиву аланського населения [Яценко 2001, 115— 116] Все це дозволяе стверджувати, що саллвське населения по лкового перюду 1снування Саркела не було однор\|дним i було представлене переваж- новихщцями з твн1чнокавказько! АланЛГ [Бубенок 2001] 6 пщетави говорити також про те, що матеральна культура й 1деолопчн 1 погляди мешканцв придонецьких CTaniB у хозарський час мапи чимапо епшьних рис i3 похорон- нимитрадиц!ями житеп<в люостепового Подоння. Досить цкавий з цього приводу грунто- вий Дрон1вський могильник, де були виявлен1 поховання 3i зруйнованими ккггяками Там жебупи дослужен-! п’ять поховань, у яких ноги мстямв були зведен! в стопах або пере- хрещен1ГГатаринов, Копыл. Шамрай 1986]. Саме така традищя мала поширення на катакомбних могильниках салт!всько! культу ри На думку С О ПлетньовоТ, перехрещеж метки Hir евщчать про те, що ноги при похо- ванн! були зв’язан!. На Дмитр1вському могильнику в похованн!' катакомби № 55/1 36epir- сянавпьобривок тонкого паска, що знаходився на перетинанж гом(лок [Плетньова 1989, 183—186]. KpiM того, на Дроншському, а також на Волокон1вському, Сидор!вському грун- тових могильниках i могильнику б)пя с. Маяки були виявлен! скорчен} поховання на боц\|. Б\|пяс. Маяки з 38 поховань. виявлених В.К Михеевим (1964— 1965,1968— 1969 рр ), i в и^ованн! № 31. дослщженому С.Й. Татариновимта А.Г Копипом в 1976 р.. в 12 мстяки Лежали на 6oui з п1д\|гнутими ногами. При цьому 3 поховання, зд!йснен\| за цим обрядом, виявилися б тьш т з н 1ми, Н1ж ос- ^виачастина поховань 6iля с. Маяки [Копыл, Татаринов 1979,267—269]. Вдобусеред- . 0В\|ччя так! поховання набули поширення на катакомбних могильниках у Подонж та на Очному Кавказ!. Показов} в цьому вщношенн! Дмитрвський могильник, а також там 1чнокавказью, як Батан-Чапкан у Черкессп. Верхнгё Чирюрт тощо [Федоров Я. А., е ^ ° РОв Г ^ Плетнева 1989,188— 189). Даний звичай у середовищ! апан(в тЭк эУмовно, пережитком сарматськоТ епохи, з пею лише р!зницею, що сармати ховали 5 ^ Чол°В 1мв i ж!нок, а середньов1чн1 алани — в основному >RiHOK Можливо, що не- нит; * ,в иервд похованням зв’язували мотузками, п^р1зали Гм гомтки, що можна пояс- ^ СтРахом перед померлим 6j/!b г°Родищ! б(ля с. Маяки на територи, що була заселена в IX ст, було виявлено е Десяти б тьш n i3 H ix поховань. Одне з них (№ IV ) перебувало п\|д верхн!М каме- Т^Д жорнов1В [Михеев 1968 , 8]. aHarfKI ж ж°Рнова були виявлен!' й у дромосах салттських катакомб. Це знаходить 0ги також у традиц 1ях сучасних осетин1в. В осетижв й дотепер прийнято класти в nV останнього представника чопов!ЧоТ CTaTi м!рошницьк1 жорнова [Калоев 1967в, 119]. 3 поховань могильника б!ля с. Маяки варто особливо видтити групове псосо №24, виявлене в 1977 р Воно було зд!Йснено в субматерику на гиибин: О 55 м r f46 поховання було представлено юстяком дорослого чоловжа який лежав на спин ̂ тягнутому положенн! головою на гавденний захщ. На живот! чоловжабув виявлени(Л11 п’ятир 1чноТ дитини у витя гнутому положении. Л 1воруч б т я Hir чоловжа, спиною дом?1' скорченому положен» на л1вому боц! головою на захщ знаходився юстяк ж!нки \| ■ дане групове поховання було зд!Йснено у грунтовм ям! й не мстило ивентарю Р левною часткою впввненост1 можемо констатувати що воно було здйснено В \|дп^,> до обряду, характерного для катакомбних склвпгв [Копыл, Татаринов 1979 268] Таким чином необхвдно вдзначити, що в щеологн носив л\|состепового й степок» BapiaHTiB canTiBCKOi культури бупо чимало сШльних рис. Басейн С!верського д Г вщр!знявся в хозарську епоху поширенням едини материально! культури й за га \|Р щеолопчних погляд\|в серед мюцевого населения. Сл,д вщзначити, що серед мешащ. Середнього Подонцов'я та Нижнього Подоння в IX— X ст набули поширення традицц до цього мали Micue серед носив катакомбного обряду поховання Т тьки розб1жносл, конструкцйг поховальних слоруд салт1вського типу дозволили дослщникам видим»! ПодонИ, Подонцов’г та степовому Поднтров’Т два локальних варганти саллвског купцу' ри: люостеповий. що повязують з аланами, i степовий, що вщносять до болгар Умовнси такого розподшу на сьогоднш ий день очевидна. Проте можна припустите що Hocii ямноГ традицм зазнали сильного впливу э 6») алан\|в, у середовищ! яких юнували катакомбн! поховання. Однак дане припущенняне прийнятно для характеристики мешканЩв середньог течн Оверського Джця, де гаго комбнi поховання в даному район зустр(чаються вкрай рщкс Це змушуе припусяго що поширення вщзначених особпивостей похоронного обряду варто псз яэузати le iif t f l i3 присутнкто в середой течи С!верського Д1нця носив катакомбно! традицн, а так® розселенням населения, усередовищ\| якого до переселения 3 i степш Схщного Приз» в’я вже набули поширення яши поховання, тобто !з присутнгстю у склад! племен про^ болгарв окремих родв сарматськогота аланського походження Таким чином, для деяких поховань так званого „эливмнського" типу було хврактер* насамлеред те, що вони, з одного боку, мали загальн риси з ф 1зичними особливост1 й традициями осетине й аланов люостепового Подоння й П 1вшчного Кавказу а з iHU1 боку злам ятниками сарматсько! епохи 1) дол!хокранний антрополопчний тип похо® них (Нетайл!вський та Саркельский могильники); 2) поховання \|ноД\| зд!йснювались вузьких прямокутних ямах й у шдбоях; 3) р\|3на ор!енгац\|й похованих, 4) часто похованн* були 3i зруйнованими юстяками 5) iHOfli траплялися поховання 3i схрещеними ногэмЧ6! скорчвн1 поховання на боц\|; 7) дно могили посипалося вугтлям або встелялося очер ̂ том; 8) iHOfli в могипи клали kocti тварин й Ывентар; 9) зрщка траплялися колекгиС поховання (могильники б т я с. Маяки та в Саркел i); 10) у рщких випадках над м о ги ^ пом\|щали м\|рошницью жорнова (могильник у с. Маяки). Однак ряду ямних поховань оаппвського типу були властив1 риси, яи знаходять анал^* тИьки в антрополопчних особливостях йу похоронних традиц\|ях догунськог епохи 1) ранний антрополопчний тип; 2) поховання в грунтових ямах i3 заптчиками; 3) скорчен вання на боц! були не т т ь ки жЫочими, але й чолов1чими. Як вже зазначалось, э аланами т радиц\|йно пов’язують катакомбний обряд noxi Международный центр хазаро 1.-‘> 1 4 3 поширення серед пам'ятник® саплвськоТ культури в VIII—X ст. Саметак! гохоронн1 оУД>кення Ули виявлен! не ттьки на П1вн1чному Кавказ та у люотеповому Подоны, с Й у степах Дыпровсько-Донського межи^ччя, що традиц1йно выводилось болгарам. у район! м. Дн 1пропетровська. у сел. Самар1вц\| була виявлена катакомба зодиночним ГЭ!0ванням. Померлогосупроводжували характерний саллвський глечик, горщикзлмйно- г ° иЛя с т о ю орнаментац1ею. юстки в!вц] [Коэловський 1992 154]. Б тя с. Попова-Баловка в J пропетровському район! також була розкопана саллвська катакомба. У Hift виявлен1 оаглиняна амфора салпвськоготипу, стремена й вудила 3i псал1ями. KpiM того, на схил1 qv б1ЛЯ м. Марганець (п1вдень Дыпропетровсько! о6ласт1) було зруйновано похоронне .рсрудження що нагадуе, за описом очевидц1в, саллвську катакомбу. Аналопчна ситуац!я була вщзначена й у донецьких степах, де набули поширення фунтов! роховання зливк'\|нськоготипу. Однак у ряд1 випадк'\|в було вщзначене !снування салтпвських ката- мф Ще в 1937 р. М.В. С!б1пьовим бшя с. Рубц» Червонолиманського району Донецько) обласп бувзаф1ксований могильник, зруйнований при буд1внифв1зал!зниц1 За словами будвельниюв. посуд i юстяки залягали або просто в грунп, або в катакомбах. Виходячи is i-iboro М.В. Об'шьов виэначив выявлений пам'ятни к як «типовий катакомбний могильниксагтвськоготипу» [Сибилев 1952 139[ Даний пам’ятю к не е единим у степах Донеччини. В 1954— 1955 pp. до Луганського краезнавчого музею надмшов археолопчний материал, знайденийуст РодаковоОлександр'1всь- юго району. Серед знахщок б>ли реч! явно саллвського типу: дв1 баклажки i3 червоноТ та жовто! глини, бронзовий фанований ланцюжок, бронзевий на&р пояса, зал!зний кинджап тощо. Було встановлено, що даний комплекс речей бувзнайдений на cxwni пвого берега р. Лугань. Виходячи зтопографн мюцевосп, розповдей очевад!в i знайдених предмете В.К. Mixeee визначивдвний пам'ятник як «катакомбний могильник саггпвскоУ культури» [Михеев 1962,11]. KpiM того, K.I. Красильникову неподвлж Bifl м. Луганська на правому 6epe3j С!верського Йнця в Станиц! Лугансьюй та с. Жовте вдалося заф!ксувати калька катакомбних поховань. 3 першого пам’ятника, KpiM речей (бипьше 50 пр.). HiflKOi документатТ про знайден! 5 камер могильника не нвдходило. Виявлен! в с. Жовте серед ямних поховань два катакомбних поховання були повнютю досл1джен1 К I . Красильниковим. Дослщник вважае, щоепщетави «говорити лише про запозичення щет поховання в катакомбах, або проте, що серед прабол- гаР проживала невелика частина !ншихетн1чних сптьностей» [Красильников 1990,30—32, 38) Можчв цтком погсдитися з цим висновком, тому що катакомбнi поховання в придонець- ^ степах досить piflKi, й там переважають ямн! поховання эливмнського типу Не менший ii-ггерес становить проблема ретпйних в(рувань салт!вського населения ^‘Бншно-Захщно! частини Хозарського каганату В науц1 набула поширення думка проте. алани та болгари Подоння у хозарськ! часи дотримувапись язичництва. Проте останйм деяк'\| досл!дники вважаютъ, що серед носив поховальних традицм эливмнського типу ^озарськ! часи почав псширюватись icnaM. Подставою для таких еисновк!в стала нвявнють мусульманських поховань на могильниках, пов'язаних з середньов!чними поселен- 6\|ля с. Маяки та с. Сидорово у середн^ течи С^верського Д!нця, KOTpi функц^онували як ^°зарський, так i в половецький та золотоординський перюди [Копыл, Татаринов 1990; Равченко, Гусев, Давыденко 1998]. Проте в цих похованнях не було вияалено Ывентарю, КотРий дозволив би IX продатувати,! тому це питания залишаеться вщкритим. Що стосуеться поширення християнства серед алано-болгарського населения репону, то Цього е бтьш е пщстав. Так, B.C. Аксьонов нв основ! анап!зу 1нвентарю, поховального 1У грунтового могильника б1ля с. Червона Гусар!вкв на niBflHi Харк1вськоТ обл. д!йшов На а П1.мянях” .т о м 4. Хсюьков. 2005 244 до висновку, що цей могильник у хозарський перюд за л и шили переселен^ з Криму/'4 ' яких був притаманний релшйний синкретизм— одночасне дотримування християнсь^^ язичницьких традиц!й. KpiM того, анал!зуючи хрестоподбн! пщвгски з Верхньосагп1всь^ могильника № IV, дослщник прийшов до висновку, що вналопчна ситуаця могла спост^п? тися i серед алаыв Верхнього Салтова. I в цьому немае нмого дивного, тому щ отво р ц^ двох пам'яток походили з Криму та Кавказу, де християнство пустило свое корйня швэ? довго до утворення Хозарсько! держави [Аксенов 2004,136— 144]. Виходячи з наявност! строкатого розселення носив катакомбноТ та ямно '1 традцц^ степах та л^состепу Подоння можна повнютю погодитись з думкою 0 .0 . Торлки, згу^ з якою на П\|вн1чнсн3ах1дних територ1ях Хозарського каганату з алан1в i болгар!в поча^ формуватись алано-болгарська народнють, де процесу аси mi л яци пщлягали перевалу болгари як кочовий етнос, який переходив до ocmocri, в чому слщ бачити одну i3 закону М1рностей в розвитку кочовиюв creniB бвраэЙГ [Тортика 2005,468—469]. Ц тком можливо, щ оза чаав xosapiB певний масив аланського населения Mir про** вати на правобережж! Середньоу Волги, де традицмно локал 1зували мордовськ! ппе«е- на. Теритсральнаблизьисть люостепового Подоння дозволяе пщгримати верею провод* лення певноУ частини алан!в до цього periOHy саме в VIII— X ст. Про це можуть сводит* окре Mi знахщки в лохованнях Крюювсько-Кунського. ЛенЫського. Пановського та Слзв- вет-Михайл1вського могильниюв, що були предстаален! бронзовими та србними сери- ками салт1вського типу, шюряними ласками з металевими бляшками, шаблями та сошр- ками твтчнокавказького походження тощо [Вихляев 1974,60; Алихова 1969,12; Mejs- перт, 1956, 23, рис. 1 .1 :2 . 1]. KpiM того, A.G. Ал1Хова вщзначила, що з VIII ст. натер Topiy розселення мокшанських племен набув поширення поховальний обряд, у вщпоад- HOCTi до якого Ж1нка ховалась на правому 6oui з пщ1гнутими ногами та руками б т я облич- чя. Саме такий обряд був в'щзначений в жшочих лохованнях на катакомбних могильни ках люостепового Подоння та niBHi4Horo Кавказу [Алиховв 1949,138; Алихова 1959,32; Алихова 1969, 5]. Наявнють таких зб!жностей дозволяе припустити не тть ки культура конта кти м1ж аланами люостепового Подоння i части ною мокшанських племен в VIII—■ X ст., але й можливють переселения сюди частини алан1в [Алихова 1959, 32, Алихова 1969, 5; Бубенок 1997, 72— 76]. Серед дослщниюв ранньосередньов1чногоалано-болгарського населения С хщ н о Т Gapof ̂ ще й ДОС! не юнуе едино!'думки про те, пщ якою етычною назвою були BiflOMi л ю остепо® та степов! алани та пов’язан! з ними eTHi4Hi групи. Так. В.О. Бабенко вважав жителю Вер* нього Салтова хозарами [Бабенко 1914], M.I. Артамонов розглядав л ю о с т е п о в и х anaHiB** „aciiB" в документ'! Шехтера [Артамонов. 1962.356— 358], Д Т Березовець вважав цихапа№ за pyciB, про яких згадували ранньосередньов1чн\| мусульмансыи ввтори [Березовець 197W Проте з часом була доведена безпщетавнють таких припущень. У зв'язку з цим особливий iHTepec становить еттпчний термж буртас, який деяюА^ лщники вважають самоназвою схщноевропвйських алан1в-ас1в, ям проживали на С* редмй Волз1 та у люостеповому Подои H i. При цьому ц\ дослщники намагались п о я с н вати назву бурт ас за допомогою осетинськоУ мови. Насамлеред, зверталась увагэ р1зномангт форми написания ц»еу етннней назви в письмових джерелах. При цьому В Щ Заходер, В.Ф Мнорський та iHLui дослщники звернули увагу на те, що ця назва 6У вщома в росмських текстах XIII—XVII ст. як буртас, у мусульманських aBropiB X ст.Ш Macyfli, IcTaxpi та 1бн Хаукаля як б.ртак, в 1бн Русте (X ст.)та TapAi3i (XI ст.) як o.piШ 1 4 5 Международный центр хазарове( ал-‘Алам” як б.радас, а в an-BaKpi — як ф.рдас. А це спонукае вважати, що ^ н а л М'е1 назви мав виглядати 1накше И1Ж росйське бурт ас [Заходер 1962, 230; ^ jjrsky 1937,462]. На niflCTaBi цього В. М. МЫорський прийшов до висновку, що форма \|1;\| Г'пдас, подана у Бакр\|, е найб1льш близькою до орипналу [Minorsky 1937, 462]. ^ наслщок цього, дослщниками були запропонован! илька вар1ант'\|в перекладу назви дС як самоназви схщноевропейських аланв-ас®, якщо виходити з того, що у друпй \S-yiHi ц!еТ назви могла бути самоназва anaHiB — ас При цьому дослщники припускались 4 х вар1ант'1в цього етнон1ма: ф.ртве та ф.рдвс. Т. Левицький та ГС Афанасьев схильы ^ ити в його першм частин! осетинський термЫ fy rt/fu rt— „сии, нащадок” i вщповщно до ^го переклали з осетинськсн ф.ртве як „нащадки aciB” [Lewicki 1965,1— 14; Афанасьев, 984 39] В. А. Бушаков пропонуе розглядати цю назву як осетинський терм1н ф ардаег ас— gClii як1 вщокремились” [Бушаков 1995, 38— 40]. О Прщакта 1.Г. Добродомов спввщносять гвршУ'частину TepMiHa зосетинським fu rd /fo rd — 'вепта р1чка" i вщпов'щнодотого перекла- дають ф.рдас як „pinKOBi аси" [PritsaK 1978,264; Добродомов 1980а, 40]. Однак можив припустити, що етношм ф .рдас Mir нести в co6i 1нформац1ю i про рщ дяльност! його носив. Доречно нагадати, що в середовищ! ipaHOMOBHHx народ в у мину тому набули поширення етн!чн1 назви. як1 вказували на гослодарсыа й культури! особли- eocTi населения. Так. варто пригадати Ыформац1ю Геродота про сюф1в-кочовик!в, сюф1в- DpaniB, ск\|ф!в-хл1бороб1Втощо. CxiflHi автори повщоыляли. щобуртаси активно займа ли ся трансконтинентальною торпвлею. Як випливае э Ыформацн ал-Масуд!, i3 краУни бур- ш в надходили „хутра чорних i рудих лисиць, що отри мал и нвзву буртаа» [Минорский 1963,196; Заходер 1962, 242]. 1бн Русте додае, що найбтьшу частину майна буртас(в становлять хутра куниц! й бобра [Заходер 1962,242]. Археолопчн! дослщження, прове дем в ПодонИ, евщчать на користь того, що розташован1 на берегах великих i мал их Рь:ок canriecbKi поселения були не ттьки землеробськими, рвмюиичими, ал в йторгови- ми центрами [Михеев 1985]. Можна навести багатий нум13матичний матер1ал з Верхньо- г° Салтова як доказ високого р1вня розвитку торлвл! на п1ви1чно-захщн1й околиц! Хо зарського каганату [Иченская 1982,140— 148]. Як евщчить юторична традиц1я, у часи середньов1ччя трвнеконтинентальна торг;вля °Ула зосереджена по берегах р(чок на переправах i бродах. Деяю з них ставали спочат- У®п(зодичиими. а полм пост1'йиими мюцями торпвл!' [Прщак 1965, 94]. Виходячи i3 цьо- г° можна припустити, що торпалею в найбтьш сприятливих мюцях могли займатися ЛюДи, первюною функц!ею яких могло бути обслуговування первправ. У зв'язку i3 цим ^°речно припустити, що етнон1м ф .рдас Mir нести ecofei 1нформац1ю саме про рщ занять Or0 HOci'i B. ^ а н [ Л1нгв1стики евщчать, що в сучасн1й осетинсьмй M O B i для позначення броду вико- стовуеться термвн донунайн (диг — найн), мюця переправи — ахизен д о н ы , перв- ^в и як назви Д1У — доны л ахы зт а саме понятгя «переправляти через pi4Ky» мае :п ПЯД ахизы н иайнын доны л [Абаев 1970,46,354]. Звертае на себе увагу присутнють Х{уВЭ бон 0 Днак, як вщзначив B.I. Абаев, «пврехщс/ал у don вщбувся не ран 1шв XIII— [ar CT ' коли осетинський елемент масово не був уже представлений у П\|вденн1й РосП» ̂1958, 367] Зв'щси слщуе висновок, що бтьш жжтисячу рок\|втому в mobi аланш позначення таких понять, як «переправа через piKy», «брщ» могли використатися ^ Пексичн1 одини^ Тому особливий iHTepec становить походження осетинського термта fa rdaeg , що -------------- а1арскн11 альманах” , т о м 4. Харьков, 2005 1 4 6 1 4 / використаеться в осетинсьюй mobi у словосполученнях для позначення в щ ц д Т ^ транспортування тощо На думку B.I. Абаева, fard-aeg — це утворення i3 flienpv lg jjfc минул ого часу fard 1 суфгкса аед. Як припускав в'щомий лЫгвсг, деприкметник минуло^Ч fard Mir походи™ вщ незбереженого самостийного дгёслова раг- у значенн! «переход ̂ «перевозити», «вщвозити» тощо. Доречно в цьому випадку нагадати, що в Moei « гдУ^ д\|0слово раг- використовувалося в значенм «переходити», «переправляй», а в д а ^ ? 11 гйський раг- був щентичний поняттям «переправляти». «перевозити» [Абаев ЧЭбва^З?' виключено, що в деяких сучасних схщнаранських мовах деслова в значенн! «перевоз^ «переправляти», «переходити вбрщ» походять вщ авесп'йського деслова. Так,w — мов1 ввеспйсыг “ ----------' J в язгулямсьюй - , У вахансь^ ввеслйський раг-м!гтрансформуваггися врыг[Гринберг Стебпин-Каменский 1976 улямсьюй — у ferayd [Эдельман 1971, 90]. у бартангсьюи Moei вираз переправлять через pi4Ky" мае вигляд— рог dedow [Зарубин 1960,87; Соколова 1960,146]. Для осетин^ коУ. а значить i для мови середньов\|чних аламв був характерний лерехщ давньаранськогову f Отже, в Moei середньов[чних алаив давньо'\|ранське деслово раг- малотрансформуват** в far-, а деприкметник минулого часу вщ цього деслова повинен був прийняти вигладйвд Для осетинськоУ мови характерно такожте, що форми деприкметника минулогочасу дуже часто використовуються для позначення !мен\|' дА [Абаев 1959, 63]. Виходячка цього, можна припустити, що терм т fa rd у минулому M ir означати iM ’f l дм — «перепра ву». Мае резон розглядати сполучення fard-as не )накше як— «аси, ям переправляюты Однак досить сумывно, щоб у nepiuin частиН етноыма знаходилось 1м'я дП. В авест\|йсьмй mobi. за зауваженням С.М Соколова, похщною формою вщ деслова PR — «перехсдити, перепрввляти» Mir бути сменникpere tu у значенн! «прохщ, перепри ва, MicT». Саме вщ цього авест!йського 1мвнника дослщник виводить перське pul, кур- дське purd , плянське p u d [Соколов 1964,298]. Для позначення понять « б р щ , перепра ва, MicT» у сучасних схщно»ранських мовах також юнують подбн!' термми. Так, в язгу- лямсьюй Moei мют позначався pul, а б р щ — p u d [Зарубин 1960,294, 331]. У бартангсы ой мов! для позначення броду використовувався T e p M iH рид [Соколов 1960,182]. Длява- ханськоУ було притаманне юнування терм!на tb i r t— «брщ» [Грюнберг 1976,426.462] Язгулямським же позначенням броду е feren [Эдельман 1971, 90]. Таким ч и н о м , умов' раньосередньов!чних алан!в ппотетично M ir юнувати особливий терм!н для позначен^ переправи, броду та моста. У зв'язку з цим е сенс звернути увагу на думку В I Абаева, згщно з якою У свредньов!чних алан1в юнувлоокреме слово для познвчення броду, переправи — fo™ що було похщним вщ давньо)ранекого p .rtu з тим же значениям [Абаев 1958, 485^ 486]. Звщси лопчно припустити. що термЫ ‘ аси, ям обслуговують переправи” у сервД0- вищ1 схщноевропейських алан!в Mir мати вигляд fard-as тобто бурт аси арабо-персьА* джерел, у чому варто бачити посередництво тюркських мов, де вщсутн!Й приголосн™ ф- Однак не виключено, що сх'щноевропейськ! алвни могли використовувати для позн» чення переправи, броду !нший BapiaHT термина — farad, тому що етномм буртасШ вщомий в “Худуд ал-’ Алам” як б.радас [Туманский 1914, 96]. Отже, термюи farci' aS\A farad-as могли бути самоназвою схщноевропейських алан1в i вказувати на те, що нО6" його займалися обслуговуванням переправ через pi4KH , броди тощо. У зв'язку з цим доречно нагадати, що схож'! етнмн! назви мали поширення у ГКвН»^ му Причорномор’У на протяз! досить тривалого перюду Так, в "noBicTi врем'янихлп Д гендарний Кий був названий “перев^зником", тому щов1н ! його соплеммники пер' б е р е го в Д у н а ю в V I I с т . у С е р е д н е П о д н т р о в 'я н а з е м л ! п о л я н з а с в о У в ш и т а к и м > якс .... ' ok самоназву переклад грецького термта, на що вказував у cbo'ix роботах О М. Международный центр хаш ровtв е б < Щ ^ ИН,хоДнЮК [Приходикэк 1994; 1996:1999] Проте 3 eMni полян були значно вщдален1 вщ ГРионНя де мешкали алани-вси, тобто поляни не могли використовувати TepMiH пере- ^ и к и длЯ позначення оа'лого населения Хозарського каганату, яке за особливостями ^ г0сподарськоУ дяльносп та за походженням мало вдознятись вщ своУх cycifliB- ^ в'яН- Проте О В Сухобоков знайшов пщтвердженнятого, що засновники суаднього ^ онських алан!в-ас!в племЫного слов'янського об’еднання „северяни” переселилися 3 -ож з берепв Дунаю, принюши з собою до Швобережжя Середнього Поднтров'я еле- Тенти в1зант1йськоУ пров1нц\|йноТ культури [Сухобоков 2004, 162— 163] 3 огляду на це, М0Н<наприпустити, щосеверянибули також знайом 1 зтермЫом перев1зн и ки i викорис- його для позначення своУх сусщ1в-алан!в. I як це часто бувае, аллоетнон1м став ретиною нового автоетнон1ма fard-as. До того слщ додати. що при опий под!й XII— XIII ст давньорусыа лгтописи та деяю европейсью документи використовували для по значення осшого населения причорноморських cTeniB близький за семантикою слов’- внський TepMiH б родник , який Mir бути пов’язаний своУм походженням з самоназвою схщноевропейських anaHiB-aciB — fard-as (бурт ас ) — ‘ аси, яю обслуговують перепра- ЭЛ [Бубенок 1997,123— 137]. Слщ зазначити. що дане припущення не с орипнальним. Ще на початку XX ст. О.В. - Марков вксловився за те, що походження етшчноУ назви бурт ас варто пов’язувати з repMiHoM purdas, який в деяких фЫських мовах використовуеться для познвчення моста [Марков 1914,64— 65] ГС. Афанасьев 3i свого боку вказав, що дане слово походить вщ авестмського peretu [Афанасьев 1964,39]. Можливо, непрямим евщченням знаходження алан!в-ас>в на переправах е повщом- Л8ння Плано KapniHi проте, що в середин XIII ст. начальником одного !з селищ на flH inpi пвденн\|ше Канева був «алан по 1мен1 Михей» [Карпини 1956.67—68]. Ц тком лриродно Що дан! поселения могли бути збереженi монголами тому щотам noenHHi були знаходи- ^сьзручы м1сця для переправ. Монголам було властиво призначати своТх уповноваже- тх 13 середовища мюцевого населения i з цього може слщувати, що ще в середин! ст алани продовжували займатися обслуговуванням переправ. брод1в. Однак дан! середньов!чних текст1в дозволяють локал!зувати нос!Ув назви бурт аси Нет'пьки в пюостеповому Подонн!, але й на правобережж1 СередньоУ Волги, в п!вденно- ^ь ки х степах та Передкавказз! [Заходер 1962, 27—28,230— 252; Халиков 1969; Афа- насьев 1984; Алихова 1949. 51— 53] Проте, як вже було зазначено, на цих територ!ях ^ рУч з аланами проживали окрем! групи !нших eTHO Cie — болгар, мордви, тощо. Тому 1Лк° м можна погодитись з думкою Б.М. Заходера, що пщ буртесами c x i f lH i джерела °3Умти не одне плем'я, а народонаселения, розаяне на достатньо велиюйтеритори ^ходер 1962. 238]. нИ1им районом Хозврського каганату, де ще до появи хозар!в наприюнц1 VII ст. !снував ^ ацний масив аланського населения, був Крим. В VIII—IX ст значна частина Криму, KpiM Рсона. була окупована хозарами. Це був перюд прсггистояння В1зант1йськоУ iMnepi'i i Хо- Рського каганату в Криму. У ui часи. на думку деяких сучасних дослщниюв, навп-ь побпизу . Рс°на вщбулися зм1ни ветн!чномускпад\| населения, внаслщокчого мюцеве в1занлн130ване Селення практично розчинило у co6 i в ход\ асимляц!У ос!вших туттюрко-болгар, як! до того \|Ц]апися залано-готами [Сорочан, Зубарь, Марченко2000,217]. Недивлячись на присутнюгъ а,арский альманах’ ', т о м 4- Харьков, 2005 1 4 8 хозарв, на територи Криму серед м'сцевих етноав продовжувало поширюватись >фисп1ян&^ насамперед серед мгсцевих аланв, яи проживали як в соднй, так i в говденно-захщнйцл?1 нах п1востроеа. ^ Земл1 Криму були тим мюцем, де алани уперше ознайомились зхристиянством i,. за чаав раннього середньов1ччя почали навертатись до нього. За дан ими 0.1. Амбае? та I. А. ЗавадськоУ. nepLui християнськ! общи ни на п)востров1 з'явились у Херсонейи npHKiHui III — на початку IV ст. а напримнц! IV ст. було створено Херсонську епаьи* [Айбабин 1998, 7— 14: Завадська 2 0 0 0 , 13— 14]. Тсд1 ж у 1\|1 ст. у Криму з'явилисьалан* яю пюля себе залишили Т-под\|бы у плат склепи. В самому Херсон eci в той час набу ̂ поширення склепи з лежанками, яю могли бути залишен! представниками р1знихетл^. них груп, у тому числ1 аланами про що може свщчити наявнють черегйв 3i штучНО(0 деформац1ею Аналопчт процеси вщбувапись i на територПТ Свропейського Боспрру HanpHKiHui III ст. на Боспор проникае християнська релтя, i на початку IV ст. тамут). рюеться християнська община. До гунськоу навали населения Боспору зал иша лось под. 1етн1чним, i серед цього населения були нащадки сарма-пвта алаыв. Неб1жчиюв на Бос пор! нав1ть пюля офщйного прийняття християнства в V ст. продовжували ховати у скле пах з лежанками [Айбабин 1998, 7— 14; Айбабин 1999, 29— 30, 49, 52]. Пюпя гунськоТ навали в V ct змеилась етнополп-ична ситуац'етв Пвнчному Причорномор1,\| це, насамперед торкнулось апанв Криму. 3 огляду на це, 0.1. АЙбабм вважае, щопюля захог- лення гунами кримських creniB алани п1шли до глибини rip: зайнятихспорщненими племенами тагерманцями. Процеможутьсвщчкти моё некропол1 зтиповими для ал ан(в склепами та п\|д8й ми могилами [Айбабин 1998,13, Айбабин 1999,82]. На Eocnopi етн!чний склад населения сутте- во не зм1нився, як випливае з результата археололчних розкопок [Айбабин 1998,14]. Свщч№ ням цього може бути один i3 склеив катакомбноготипу, виявленийв 1890 р. поблизу КермЫагор Митридат. Там на слнах кагакомби збереглись фрески з грецькими написами, як! дозволили продатувати катакомбу 491 р. Один i3 написав на criHi мгстив iMeHa Савага та 0iacnapma,w Ю. Кулаковський визнав внтропон1мами сх\дно1ранського (осетинського) походження. Ацедапо пщетави дослщников! вважати , щосармато-аланське населения продовжувалозбер1гатисьн2 Bocnopi аж до юнця V ct [Кулаковский 1891,1—25]. В VI—VII ст. посилилась присутнють В1зантГм на Кримському n iB oc rp o B i, внаслДО* чого до складу iMnepiy ув1йшов не ттьки Херсон, але й Боспор. Це у значый Mipi сприяДО поширенню християнства на niBOCTpoBi, що вщповщало полп-ичним цшям BisaHTiftCb01 iMnepii в perioHi. Найбтьш вагом1 позицн у цвй перюд почалв посщати християнсь# церква у Швденно-Зах1дному Криму в Xepconi За спостереженнями I.A. ЗавадськоТ, середин! — друпй половин! VI ст. християн!зац1я населения Херсона досягае найвии^ ступеня" [Завадська 2000. 15]. 1\\ процеси також торкнулися i жител!в облает! Дорь^ проживали алани i готи. що знвйшло свое воображения в традиц!ях та поховальН^ обряд\| мюцевого негрецького населения У фортец1 Ески-Кермен та Чуфут-Кале в\зз&* тод\| споруджують базилпси. Мгсцеве алано-готське населения починае носити пряЖКИ каблучки з християнським декором та монограмами, хрести, амулети. Пщ впливом хрг I стиянства вщбулися зм1ни в поховальному обряд! — на ГПвденному узбережж1 в: вали не ттьки у склепах, але й у звичайних для в1занлйських християн пл итових - ^ лах, а на Ески-Кермеы — в могилах, вирублених у скелях. 3 другот половини VII & прськокримськихмогильниках встановлюютьхристиянсью надгробки. Проте, за ченням О I АйбабЫа. обряд поховання ще мало в!др1зняеться вщ попервднього ’ * т * ^ 9 9 8 , 20, Айбабин 1999, 91,161] В \/Ш— IX ст. пщ час хозарськоУ окупаци в Криму, не дивлячись на присутнють хо- [В серед аланш продовжувало поширюватись християнство. Про це можуть свщчити рзультати розкопок некрополю тих чаав, де неб1жчиюв ховали у склепах, пщбоях, пли- Jo0nX могилах, грунтових могилах тощо. Переважна бтьш ю ть похованих у цих могилах еэла у витягнутому положенн! на спин! головою на захщ або швычний захщ, у чому бачити вплив християнства За спостереженнями 0.1 Айбабта, на початку VIII ст. в рдденно-Захщному Криму пщ вливом християнства вже не ховали втредиц!йних для аРаН1В пщбЮних могилах [Айбабин 1999, 197— 200]. Зм!на поховального обряду може с0\|д Чи т и про 3MiHy щеологи — у хозарський пврюд вщбувся перехщ алан!в Шаденно- За^дного Криму до християнства. В VIII— IX ст в Криму почали поширюватись плитов! н0Гили що на думку I.A. Баранова, стало наслщком !коноприб!чницько1 1мм!грацп з МалоУ дз(А [Баранов 1974,154]. у цей перюд вщбулися подй', пов’язаш з д1яльнютю епископа Готи 1оанна, що вже може свщчити про юнування не ттьки ХерсонськоТ. але й новоУ enapxii на Кримському niBOCTpoBi. пщпорядкованоУКонстантинопольськомупатр!архату. Як вже зазначалось. з -отами були пов’язан! i алани прського Криму, а цв може означати, що у цей перюд вони тзкожбули християнами Як евщчить "Жиле 1оанна Готського”, в 786—787 рр. вщбулось протистояння м1ж хозарською адм1нютрац1ею i мюцевою аладою Готи. Внаслщок цього хозари ввели у мюцеву фортецю Дорос в1йськовий гарн!зон. Населения Готи не захотто миритися з цим i п1дняло повстання протм хозар, на чол1 якого став епюкоп 1оанн Готсь- т . Проте повствння було придушено, а сам 1оанн був вщправлений хозарами до в’яз- нищ вФулли, звщки b ih влкдо Амастриди [Васильевский 1912, 396—417]. Це був nepi- од, коли у Вюанлйськм iMnepii точилася запекла боротьба м!ж 1коноборцями та приб\|'чни- чами iKOH, де до числа останых налвжав 1оанн СитуаЩя з Готською епарх1ею також ОДдчить про те, що християнське наевлення окупованих хозарами земель Криму у цей черюд продовжувало належати до Константинопольського патр(архату. На думку 0-1. Айбабжа, справжньою причиною повстання в Готи було те, що бопгари, користую- дись пщтримкою x o 3 a p iB , селились у прському Криму, "тиснуч1 алансью i готсыа общи- W [Айбабин 1998,24]. ‘Жит!е 1оанна Готського” мютить Ыформац'ю про Фулли Згадка про цюмюцевютье також ^Панонському жил!" Костянтина (Кирила) йнлософа. Там йдеться про те, що в 861 р. на ; Р°тньому ооляху вщ ставки хозарського кагана до Херсона Костянтин вщвщав Фулли, де ^ Довелось поширювати християнство та вести боротьбу з почитанням дерев, що набуло Ширення “вофульстеязыци" [Климент Охридски 1973,135 153]. ТермЫ “фульский язык", ^АУМку ю Кулаковського, може означати нетгльки певне Micue, але й ‘ етн1чн1особливост! 0 населения" Дослщник вважав цю етн1чну групу населен ням^вщм1н ни ми вщ rpeKie та 1 4 9 \| тому ВЩН1С Ух до алан1в. KpiM того, вЫ був схильний локал1зувати Фулли неподал1к вщ (Судака), де також (снувало аланське населения — на м!сц! Старого Криму (Сурхату) аковский 1898в, 194— 202]. 3i свогобоку автори монографп’"Життя та загибель Херсоне- С &Жають’ щодоприбуття Костянтина жител! Фулл все ж таки залишались християнами, ^ фУлл Mir бути "хрещеним гото-аланом" [Сорочан. Зубарь, Марченко 2000,239]. 07 до склаДУ Константинопольського naTpiapxaTy вже входило п'ять apxienic- Херсонська, Боспорська, Готська, Сугдейська та Фулльська [Васильев 1927, ' 211] Виходячи з того, що на територпТ цих епархм юнувало аланське населения, е ю р с к и й альманах” , т о м 4. Ларьков. 2005 \Международный центр хазаровеЬ 1 5 0 = = = . - - - - - - - - — - - - - - - - - шдстави вважати, що вже тод! алани Схщного та ГИвденно-Захщного Криму нале, до в1зант'рйськоУ православно!' церкви. Отже, дам археолог^та письмових джерел с в Д * I про те, що алани Криму в VIII— IX ст. перейшли до християнства, тобто на юлька стп5^ paHioje своТх твнннокавказьких соплем 1ННиюв. серед яких, за даними Ю. Кулакове^ го. християнство набуло поширення лише на початку X ст. [Кулаковский 18986, i 0* Списки enapxifl Константинолольського патрюрхату у вщповщносп до п о р я д ко в о й меру, воображали ранг apxienicKOnw Криму Так, за чаав императора Лева VI М удг^ (886— 911 p p .) KpHMCbKiapxieniCKoniy були розташоваы таким чином 21 мюце— Херт? 40 — Боспор, 46 — Геля. 47 —- Сугдея та 48 — Фулли [Кулаковский 1898в]. Необх'щно зазначити. що в хозарський перюд юнування аланського населения у л»-1 пах Криму не було заф»ксовано Hi письмовими джерелами, Hi археолопчними розкощ» ми. Не дивлячись на хозарську присутнють, доля кримських алан!в до X ст тобтъд того перёоду, коли хозари залишили Крим, була тгсно пов’язана з В1занпею, до сферЦ якоГ згодом почали вщходити земл! Пгвденно-Захщного та Схщного Криму Наслщкок цих контакив стало поширення серед мюцевих алан1в греко-в!занпйського християнства Особливо цьому процесу пщдавались алани, яю перебували в район; Херсону [Богдан ва 1991,112]. Особливий (нтерес становить район Швденно-Захщного Криму, десгпльн'сть floni алан\|в i totib, 1хня приналежысть до Bi3aHTi&cbKoi християнськоУ церкви, загальи риси в 1ХН1Й культур^ приналежнгстьТх до одного землеробсько-скотарського господарей ко-культурноготипу в умовах високопр’я сприяли формуванню вже в хозарський nepty особливоУ синтетично!' етычноУгрупи. яку 0.1. АйбабЫ, всупереч традицм, назвав не'го- таланами". а ‘‘алано-готами’’, враховуючите, щоготський елементмав поглинути аланв внаслщок полггичноУ та етн1чно'1 зверхност\| roTiB над аланами [Айбабин 1999 230]. На думку 0 .0 . Тортжи, в хозарський пер!од у Кримсьюй Готи вщчувалась явна тенденцюдо посилення етнополпичноУ консолщацпапамв i rOTiB, до Ухнього поступового злиття веди- ни й етнос [Тортика 2005,459] KpiM того, neeni групи нащадюв сармато-апатв мали знаходитись в район! хозарОг ко! стол и и i 1тшя на Нижн!й Волзг До Ухнього числа варто вщнести вихщц(в з Хорезму" aciB та ал-араУв. Haй6iльший Ытерес становить е т ч н а трупу ал-арсша. Вщомослпро цей народ ми знаходимо, в першу чергу, в TBopi ал-Масуд\| „Мурудж ад-Дзахаб", Я* мусульманський автор повщомляе, що вже до свого пересвлення на територ!ю Хозар'1 ал-apci) були мусульманами, продовжували ними бути в Хозари та навпъ виговорил* перед хозарським царем право не воювати проти своТх единов1рц!в [Минорский 1963’ 193 194; Голб, Прицак 1997, 72—73]. Проте дан1 мусульманських aBTOpiB не моЖУ1* дати вщповщь на питания, коли й за яких обставин вщбулося переселения ал-эрс^ з Хорезма до Хозарп? Виходячи з контексту короткого повщомлення an-Macyfli, необ# дно, в першу чергу, пов'язувати цю под(ю не ттьки i3 процесами усередиш ХозарськО® каганату, але й з обстановкою, що юнувала в Xope3 Mi в VIII— IX ст. Не менший iHTepec становить також походження ал-apcii'B. Т. Левицький та \|.Г. Д ° ^ домов схильн! бачити в народ! ал~арсша нащадюв античних aopciB, але вони зо в сй ^ згодн! з поширеною думкою, вщповщно до яко'Г етжчний термин ас через пром^жнуФ^ му арс був пов'язаний своТм походженням i3 сарматським племенем аорси [L e v^ 1976, 31— 33; Добродомов 1989, 17— 18] Однак останньоУ думки дотримувалися Артамонов, О. npiuaKTa деяю iHUJi дослщники [Артамонов 1962,407; Голб, Прицак 160]- Найбшьш обгрунтований вигляд ця п'потеза знайшла у В.Ф (Мнорського, який сЯДОи раннього р в e T H O H iM i ас можна знайти, з перестановкою, у титyлi хозарського ^ к0воДЦЯ — Рас-тархан, про якого згадуе при onnci сучасних йому под 1й другот по- г0вИИи VIII ст. арабський автор ал-Й акубг та Раж-тархану передач! в!рменського гсго- '° -а гого ж часу Гевонда. I TOMyaT-Ta6api, який жив п!зн»ше на рубеж! IX— X ст., в'щ повь P QfJp думки В.Ф. MiHopcbKoro, не випадково начальника хозарськоу гвард ‘1У назвав вж е ^ а р х а н , який, за даними цього мусульманського автора, походив з Хорезм у [М инор- F 104__10/11 С#»1 1963, 193— 194] На користь тотожносгп арсив й aciB наводять також повщомлення хорезммца an-Bipyni xi ст.). який писав про переселения алаыв i a c iB з Хорезму до узбережжя Каспмського доря в хронололчио невизначен1 часи [Волин 1941,194]. Пор1внюючи цей фрагмент тво- vал-BipyHi з повщомленнями мусульманських авторе про ал-арс'й'в та Ас-тархана, МЛ. - Цртаионов, безпевних нате пщстав, вщзнвчив, щ оу ц!й з в к т у говориться про пересе- „9ння в Хозвр1ю ал-арспв [Артамонов 1962,407]. Однак навпъ прихильники ототожнення apcim i aciB звернули увагу на невщповщнгсть т̂ гул1в Так, Раж-Тархан, як полководець хозарського царя, був “з покол!ння XaTipniT6ep” (у Гевонда), Рас-тархан — ‘ цар xosapiB1' (в ал-ЙакубО; Ас-тархан — Kepi вник вмська порок родом »з Хорезма (в aT-Ta6api та 1бн an-Acipa). Це дало пщстави А. Кримському оачити в цих трьох персонажах одну людину, “через незручнють арабського альфабету” [Кримський, 198—200]. M.I. Артамонов також вщзначив явнй невщповщносп втитулатур! Рас-тархан а й Ас-тархана, але вввжав цих персонаж® одыею особою, тому що титул тархан Mir носити кожний з наближених кагана, незалежно вщ свого походження, вклю- наючи вих1Д Ц1в i3 Хорезму [Артамонов 1962,244—246]. Вщомосп про те. що смерть хозарсько! цар1вни. яка стала дружиною правителя арабсь- кот пров1нц1У ApMiHifl Йазща. стала причиною вторгнення хозарйв у перюд мiж 762 р i 765 р., мютяться у творах ал-Куф 1, ал-Балазур}, Михаила CipincbKoro, Aranifl Манб\|’джсь- кого та 1нших юториюв. Однак Ыформа^я про кервника хозар е т1льки в an-l/!aKy6i, Ге вонда (Левонда), ат-Табар! та 1бн an-Acipa [Артамонов 1962,241—247, Новосельцев 1990, 189-191]. У в[рменського юторика другоУ половини VIII ст. Гевонда поданий опис под!й, але без вказ!вки року, i згаданий полководець хозар!в “Раж-Тархан з поколЫня Хат1рлгтбера” [Ге- е°нд 1862,92—93]. Сучасник Гевонда, мусульманський автор друго! половини VIII ст. ал- иакуй також повщомляе проте, що в 758/759 р. “цар хозвр1в" Рас-тархан зд1йснив напад На Армщ1ю, намгсником якоУ був Йазщ [Артамонов 1962,244]. У мусульманського автора 31 Табар! на рубеж! IX—X ст.,йдеться вже не про один похщ xo3apiB у Закавказзя, а про ^ Так, перший похщ xo3apiB i тюрюв вщбувся не в 758/759 р , а на три роки П1зн4ше — в ^2ЯбЗ р. \| там немае згадки про Ухнього ватажка [Tabari. Vol. VII, 649]. Згадування ж про т̂архана ал-Хвар13М1, ватажка тюрюв, в ar-Ta6api ф!гуруе при onnci походу у Закавказзя ®^64/765 р [Tabari, Vol. VIII, 7]. В "1сторн” арабського 1сторика 1бн эл-Acipa на pyбeжi XII— ст згадан! лише поди 764/765 р. у Закавказзя де ф\|гуруе ватажоктюрюв Астархан ал- ^BaPi3Mi [Ibn al-Asir 1978.22]. ^аким чином, пор ‘\|Вняльний анап!з нвведених текст1в дозволяе нам погодитися з дум- 10 А.п. Новосельцева, вщповщно до якоУ хозари вторгалися в Закавказзя дв!ч1 — в 3 р. ( 1 4 5 р. г.) i в 764 (147 р. г.), що знайш ло вщображення в текст) ат-Табар1. Тому j Сить переконливим може бути висновок А.П. Новосельцева про те, що "деяю джерела 3°нРема1 Левонд, а можливо, i 1бн ал-Acip), мабуть, зм!шують ц\ два вторгнення xosapiB Международны й центр х аш р о л ^ ^ Ж за реки й альманах", т о м 4. Харьков, 2005 1 5 2 [ Н о в о с е л ь ц е в 1990.189— 190]. Це ж припущення пщтверджуютьдан! Феофана Про? походи хоэар 1В, названих тюрками, у Закавказзя вщповщно в 763 р. й 764/765 р. [ц~ ров 1980.68—69] Лолчно припустити, що ал-Йакуб\| та Гевонд згадали Рас-тархана(S j Тархана) у зв'язку з першим походом. Виходячи з того, що Bin був названий в випадку ватажком хозар1в, а в другому навпъ ’’царем xosapiB’, е сенс вважати тео Рас-т архание особистим 1м’ям. а частково перекладеним на арабську титулом тюрк кого походження — “ Гсшовний тархан" (якщо бачити в Рас- арабське слово в значен^ “голова, головний"), якому цшком можуть вщповщати титули "цар хозар1в” у текст! Йакуб! або X am ipnim 6ep у Гевонда. Це змушуе припускати, що Гевонд для написав своеТ "1сторП хал\|ф1в" Mir використати твори мусульманських аатор1в, у результат! чог терм 1н Рас-т архантрансформуватися в Раж-тархан. Згадування ж пщ 765 р. Ас-тал. хана — вихщ ця з Хорезму написвння титула якого було под(бним, могло змусити Гевоц. да та 1бн эл-Acipa вважати близью за часом походи хозарських в!йськ у Закавказзя в перюд м1ж 759 p. i 764 р. оджею под1ею. Тому можна цшком пщтримати думку А.П. Новосельцева, вщповщно до якот Рае. тархан не Mir мати алано-аське походження [Новосельцев 1990.119]. Отже. якщоРас. тархан i Ас-тархан являли собою двох pi3H nx хозарських полководце, то ппотеза В.Ф. М!норського про зв’язок титулу хозарського полководця — Рас-т архан з араями ал- Macyfli й асами Хорезму [Минорский 1963, 193— 194] не мае nifl собою пщетав. Kpih того, нвобхщно враховувати те. що наприюнщ VIII ст мусульмани ал-apcir не могливокь вати проти своТх 0дн0в1рц1в-араб1в, пщтвердженням чого е тформац!я ал Масуд [Ми норский 1963. 194]. На це ще звернув увагу М I. Артамонов [Артамонов, 1962, с. 246]. Було б досить нелопчно говорити про трансформац1ю етнон1ма арс в ас, якщо спочат»? в письмових джерелах згадуеться термЫ ас, а пот!м тшьки на початку X ст в письмових джерелах з'яаляються вщомосп про народ ал-ареша. Отже, в пщетави вважати народ ал-арсШа й етжчну групу ас!в, на 4oni якот стояв Ас- тархан ал-Хвар1зм1, слорщненими, алв окремими етносами, ям пе ресел и л ися з Хорезму вХозар 1ю в pi3Hi часи. Принаймж, ми маемо пщетави стверджувати, що у VIII ст. частина хорезм 1йських алаыв-аав проживала в ХозарП i вони не були мусульманами, тому ДО 1хн!й ватажок Ас-тархан брав участь у в!йнах з мусульманами. Таким чином, у VIII—-X ст. алани, яю розселилися на багатьохтеритор!ях Хозарського каганату, вщзначалися не ттьки етн^чною, але релШйною строкапстю Так, алани Пюннно- го Кавказу подшялися на захщних алан1в-аав. яю вже в IX ст. пщ впливом Bi3aHTii гвре^ шли вщ язичництва до християнства. i схщних алан1в, яю до перших десятилпъ Х ^ знаходилися пщ впливом хозар!в, i тому частина з них дотримувалася 1удатзму, peUJT3 — язичництва та християнства. Алани, яю мешкали в люостеповому i степовому Подонн' та нав!ть на правобережж! Середньот Волги, в переважнм бшьшост! походили вщ нокавказьких аланю-аав i були BiflOMi в письмових документах яу народ буртас (ф Р^ але серед них монотеТстичн! penirii не набули поширення. Можна припустити, що пОрг з ними проживали представники окремих родв сарматського походжвння, яю ув1й ^ до складу болгарських племен. Проте i вони, як i бтьш клъ алан!в, мали залишатИ^ язичниками. Значний вщеоток аланського населения у той час проживав в П)вде^' Захщному та Сходному Криму, i вони ще до входження до складу ХозарськоТ дер3̂ були добре знайом! з християнством. В централ ьних областях Хозари проживали t s j вихщц\| з Хорезму — аси та ал-арсл (нащадки aopciB), де останн! вже до М1грац№ Ш Лм Международный г{ентр vазаровы ,пульманами. Слщ вщзначити, щ оу даному випадку у держав1 хозар1в eTHi4Hi вщмЫносп р1ть совпадали з релшйними. Таку етноконфеайну строкалсть сармато-аланського а елення Хозарського каганату можна поясняй не тшьки послщовнютю М1грац 1й сар- алан!в на територ!ю СхщоТ Свропита niBHNHoro Кавказу, але i Tieio внутрш ньою ’лникою, яку проводила хозарська верх!вка щодо залежних народ1в. Л\|тература нас< ш . 1 Абаев В И Осетинский язык и фольклор. М.—J1, 1949. Т. I. /\баев В. И. Историко-этимологический словарь осетинского языка. Л., 1958 Т. I. Абаев В. И Дохристианская религия алан //Доклады делегации СССР на XXV меж дународном конгрессе востоковедов. М., 1960. Абаев В. И. Русско-осетинский словарь. Орджоникидзв, 1970. Айбабин А. И Этническая история ранневизантийского Крыма: Автореф. дисс доктора ист. наук СПб., 1998. Айбабин А. И. Этническая история раннесредневекового Крыма. Симферополь, 1999. Аксенов В. С Крестовидные подвески и проблема распространения христианства среди населения салтовской культуры бассейна Северского Донца // Хозарский вльма- нах К —Харьков— М., 2003. Т. 2. Алексеев В. П. Результаты исследований палеоантропологического материала из могильника у северного Зеленчукского храма // Кузнецов В. А. Нижний Архыз в X— XIII зеках Ставрополь, 1993- Алихоеа А. Е. К вопросу о буртасах // СЭ. 1949. № 1. Алихова А. Е. Из истории мордвы конца I-го — начала И-го тыс. н. э. // Из древней и средневековой истории мордовского народа. Саранск, 1959. Алихова А. Е. Средне-цнинская мордва // Материальная культура средне-цнинской мордвы VIII—XI вв Саранск, 1969. Артамонов М. И История хозар. Ленинград, 1962. Артамонов М. И. Предисловие к III тому трудов Волго-Донской археологической экспедиции // МИА 1963. № 109 Артамонова О. П. Могильник Саркела— Белой Вежи // М ИА 1963. №109. Афанасъев Г. Е. Дохристианские религиозные воззрения алан // СЭ. 1976. № 1. Афанасьев Г. Е. Этническая территория буртасов во второй половине VIII — начале вв // СЭ 1984. № 4 Афанасьев Г Е Население лесостепной зоны бассейна среднего Дона в VIII—X вв райский вариант салтовской культуры) // Археологические открытия на новостройках. 4 ■ 1987. Вып 2 Афанасьев Г. Е , РуничА. П Мокрая Балка Дневник раскопок. М., 2001. Вып. 1. Бабенко В. А. Дневник раскопок Верхне-Салтовского могильника (1— 14 июня 1902) / р Харьк комисс. по устройству XIII АС в г Екатеринославв Харьков, 1905. ^ Бабенко В А Памятники хозарской культуры на юге России //Труды XV АС М., 1914. Баранов И А О восстании Иоанна Готского // Феодальная Таврия К., 1974. Бартольд В В. Арабские известия о русах //Советское востоковедение. 1940. Вып. I Березовець Д. Т. Про !м’я носпв саллвськот культури / / Археолопя. 1970. Вип. XXIV. б а р с ки й альманах” , mow 4. Харьков. 2005 w 754 БерезовецьД. T Салт1вська культура//Археолопя УРСР. К., 1975. Т. III. Богданова Н. М. Херсон в X—XV вв Проблемы истории византийского г о р о д а / /^ черноморье в средние века. М., 1991. Бубенок О. Б. Ясы и бродники в степях Восточной Европы (VI — началоХШ вв.). К., щ^ БубенокО. Б. Аланы-асы в Саркеле— Белой Веже //МАИЭТ Симферополь. 2001 Вып. V]\|j Бушаков В. А Етнон1ми “бодрак" i “буртас" До питания про юторичну долю б у р т а ^ / Схщний св1т 1995 (№2)— 1996 (№1) Ванеев 3. Н. Средневековая Алания. Сталинири, 1959. Васильев А. А. Готы в Крыму// ИГАИМК 1927. Т. V. Васильееский В. Г Житие Иоанна Готского//Труды Санкт-Петербург, 1912 Т. II. Вып 2. Вихляев В. И Культурные связи сурско-цнинской мордвы с аланскими племенами Северного Кавказа и Дона во второй половине I тыс. н. э. // Материалы по археологии»* этнографии Мордовии. Саранск, 1974. Волин С. К истории древнего Хорезма // ВДИ 1941. № 1. Воскресенская летопись//ПСРЛ. СПб., 1656 Т. VII. Гадло А В. Этническая история Северного Кавказа IV—X вв. Л ., 1979. Гадло А. В Этническая история Северного Кавказа X—XIII вв. СПб.. 1994. Гзвонд В История халифов. СПб. , 1862. Генинг В Ф., ХаликовА. X. Ранние болгары на Волге. М., 1964. Гэрасимова М. М. Палеоантропология Северной Осетии в связи с проблемой проис хождения осетин // ЭО 1994. № 3. Гинзбург В В. Антропологический состав населения Саркела— Белой Вежи Н МИА 1963. №109. ГолбН., Прицак О. Хозарско-еврейские документы X века. М.—-Иерусалим, 1997. Гэродцов В. А. Результаты археологических исследований в Изюмском уезде Харь ковской губернии 1901 г. //Тр. XII АС в Харькове 1902 г. М., 1905. Т. I ГрюнбергА. П., Стеблин-КаменскийИ М. Языки Восточного Гиндукуша. Ваханский язык. М., 1976. Дебец Г Ф. Палеоантропология СССР //Труды Института этнографии АН CCCP(H<f вая серия). М., 1948. Т. IV. Дворник Ф. Миссии греческой и западной церквей на Востоке в средние в е ка //^1 международный конгресс исторических наук. М., 1970. Джанашвили М. Г. Известия грузинских летописей и историков о Херсонесе, Готфий Осетии, Хозарии, Дидоэтии и России // СМОПК. Тифлис, 1899. Вып. XXVI. . Добродомов И. Г Из аланского пласта иранских заимствований чувашского языка Советская тюркология. 1980. № 2 I Добродомов И Г Из аланских следов в топонимии европейской части СССР // И*** этнос-история. М., 1989. Жизнь, дела и мученичество преподобного отца нашего и исповедника М а к с и » Пер. М Д. Муретова // Богословский вестник. Ноябрь 1913. Сергиев Посад. Завадська I. А. Християнство в ранньов1занлйському Херсонес! (За культовими пэМ ками). Автореф. дис .. канд. jcTop. наук. К., 2000. ЗарубинИ. И Шугн а некие тексты и словарь. М.— Л , 1960. 3 ЗаходерБ. Н. Каспийский свод сведений о Восточной Европе. Горган и П о в о Л ^ IX—Х вв. М., 1962 Т. I. Международный центр хазарОб^Ч4 1 5 5 ЗиневичГ.П. Очерки палеоантропологии Украины. К , 1967. ^ченская О. В. Особенности погребального обряда и датировка некоторых участков гаЯтовского могильника // Материалы по хронологии археологических памятников Укра- „НЫ. К.. 1982. Калинина Т М. Сведения ранних ученых Арабского халифата. М., 1988. Калоев Б. А. Данные этнографии и фольклора о происхождении осетин // Происхож дение осетинского народа. Орджоникидзе, 1967. Карамзин Н. М. История государства Российского. М., 1992 Кн. 2. T.V—VIII Карпини П. История монгалов // Карпини П. История монгалов Рубрук Г Путеше ствие в восточные страны. М.— Л., 1957. Климент Охридски. Собранисъчинвния. София, 1973. Т. 3. Козловський А. О. (сторико-культурний розвитокП1вденногоПоднтров’яв1Х— XIV ст. К 1992. Коковцов П. К. Еврейско-хозарская переписка в X в. Л., 1932. Коновалова И. Г. Сведения обуртасах в «Географии» ибн-Саида // Вопросы этничес кой истории Волго-Донья в эпоху средневековья и проблема буртасов. Тезисы докладов научной конференции. Пенза, 1990. Константин Багрянородный. Об управлении империей / Под рвд. Г. Г. Литаврина и А. П. Новосельцева. М., 1991. Копыл А.Г., Татаринов СИ. Мусульмвнские элементы в погребальном обряде прабол- гар Среднедонечья // Ранние болгары и финно-угры в Восточной Европе. Казань, 1990. Кравченко Э. Е., Гусев О. А., Давыденко В. В. Ранние мусульмане в среднем тече нии Северского Донца (по археологическим источникам) //Археологический альманах. Донецк, 1998. № 7. Красильников К. И. О некоторых вопросах погребального обряда првболгар Средне донечья // Ранние болгары и финно-угры в Восточной Европе. Казань, 1990. КримськийА. Ю. Хозари Т. II. /Лнститутрукопиав Нацюнально '1 б1блютеки iM. В. Вер- «адського НАН УкраТни. Ф, XXXVI. № 65- Кузнецов В. А. Аланские племена Северного Кавказа // МИА 1962. №106. Кузнецов В. А. Аланская культура Центрального Кавказа и ее локальные варианты в V-X II\| в в .//С А 1973. № 2. Кузнецов В. А. Очврки истории алан. Орджоникидзв, 1984. Кулаковский Ю. Керченская христианская катакомба 491 года Н Материалы по архе- 0л°™и России. СПб , 1891. № 6. КулаковскийЮ.А Епископа Феодора "Аланское послание" // ЗООИД. Одесса, 1898а Т. XXI. ^улаковскийЮ . А. Христианство у алан // Византийский временник. СПб, 18986. Т. V. и ^М аковский Ю. К истории Готской епархии (в Крыму) в VIT1 веке //Ж М НП. 1898в LCCXV. Кулаковский Ю. А. Аланы по сведениям классических и византийских писателей. К , 1899. япушкин И И Памятники салтовской культуры в бассейне р. Дона // МИА. 1958. № 62. аркое А. В. Отношения между русскими и мордвою в истории и в области народной Эзии в связи с вопросом о происхождении великорусского племени // Изв. Тифлис- * Высших женских курсов. Тифлис, 1914. Кн. 1. Вып. 1 Мерперт Н. Я. К вопросу о древнейших болгарских племенах Казань, 1957. б а р с к и й альманах” , т а м 4. Харьков, 2005 — — ■■ м ллепВ ф Д р е вн е о се ти н ски м памятник из Кубанской области // МАК- 1893. Вып МинорскиО в Ф История Ширвана и Дербента X— XI вв М., 1963. М и х е е е В . К Отчет об археологических разведках в 1962 г //Научный архив Инсп-, т а археологии НАН Украины Ф э № 3902—3903. ^ Михеев В К. Отчет об археологических исследованиях поселения салтовской кут» яки в 1968 г. // Научный архив Института археологии НАН Украины ф1?ры у с. Маяки № 5242— 5244 Михеев В. К , Дегтярь А. К. Раскопки Сухогомольшанского комплексе // АО к » , М., 1974. Михеев В. К Подонье в составе Хозарского каганата Харьков, 1985. МихеееВ. К С е в в р о - З а п а д н а я о к р а и н а Х о з а р и и в с в е т е н о в ы х а р х е о л о г и ч е с к и х о т крытий/ / Хозарскийальманах К — Харьков,2004. Т. 3 Московский летописный свод конца XV в. // ПСРЛ. М.—Я , 1949. Т. XXV Никаноровская летопись//ПСРЛ М -Л . 1962 Т XXV Новгородская Пятая летопись // ПСРЛ. Петроград. 1917 Т. IV Ч. 2. Вып 1 Новосельцев А П. Хозарское государство и его роль в истории Восточной Европы* Кавказа. М.. 1990 Памятники армянской агиографии / Пер. с древнеарм К. С. Тер-Давтян. Ереван, 1S7S Паткэнов К. Из нового списка географии, приписываемой Моисею Хоренсмэму* ЖМНП. 1883. Ч. CCXXVI Плетнева С А От кочевий к городам Салтово-маяцкая культура // МИА 1967 № 142 Плетнева С. А Древние болгары в бассейне Дона и Приазовья // Плиска-Преслав Прабългарската култура. Материали от българо-съветската среща. Шумен, 1976. Со фия, 1984 Т. II. Плетнева С А. Хозары. М., 1986 Плетнева С А. На славяно-хозарском пограничье Дмитриевский археологический комплекс. М., 1989. Покровский А М. Верхнесалтовский могильник Дневникраскопок//Тр.ХПАС Харьков, 19№ Прицак О. Деремела=Бродники // International Journal of Slavic Linguistic and Poetics 1965. IX. Приходнюк О. М. К вопросу о летописной версии пребывания славян в П одунавье /' Тезизы международной конференции1 Византия и народы Причерноморья в раннее cpefr невековье". Симферополь, 1994. Приходнюк О. М Версия Нестора о расселении славян из Подунавья (опыт хроноло гической стратификации и исторической интерпретации) II Материалы I тыс. н. э. по ар*6' ологии и истории Украины и Венгрии К , 1996. Приходнюк О. М. Дунайськатеор!я походження слов’ян (реальн!сть чи ф а н т а 31Я Г)6' черника Нестора) // Пам'ять столггь. К , 1999. Рутювска Л. М. До питания про найдавн\|ил бопгарсьм племена на територи Укради Вюник АН УРСР 1972. № 10. Савовський I. Hobi сарматсью поховання на Запор1жж 1 // Археолопя 1977. Вип. 23 Семенов-ЗусерС А. Раскопки близ с. Верхнего Салтова 1948 года//АП УРСР 1949.1- Обт ьовМ .В. Стародавня посудина з "письменами //Археолопя. 1952 Т VI Смирнов А. П. Некоторые вопросы средневековой истории Поволжья. Казань, г - : С о к о л о в е . Н. Язык Авесты. Л., 1964. Соколова В. С Бартангские тексты и словарь М , 1960. Сокращенный летописный свод 1493 г. // ПСРЛ. М.— Л., 1962. Т XXIII ^орочанС Б.. ЗубарьВ. М., МарченкоЛ В Жизнь и гибвль Херсонеса. Киев,2000. Софиевская летопись // ПСРЛ СПб 1853. Т. V I. Спицын А А. Историко-археологические разыскания Исконные обитатели Дона и д0нца//ЖМНП Новая серия. 1909. Ч. XIX. СухобоковО В. Тюркомовн! народи в icropiT населения лгвобережнодн провськог люо- jjgnoBOi УкраТни (археолопчний аспект) // Хозарский альманах. Киев—Харьков, 2004. Т. 3 Татаринов С И., Копыл А Г ШзмраО А В Два праболгарских могильника на Се врском Донце // СА. 1986. № 1. Тортика А. А Лесостепное Подонье-Придонечье и Горный Крым в хозарское время рыт сравнительного анализа // МАИЭТ Симферополь, 2005. Вып. XI Турчанинов Г Ф Еще раз о древнеосетинской Зеленчукской надписи II Этнография Востока. 1958. Т XII. Три еврейских путешественника XI и XII ст.’. Эльдад Данит Вениамин Тудельский и Петахий Регенсбургский/ Пер. П. Марголина. СПб., 1881. Трчфильев Е П Археологические экскурсии в Купянский уезд Харьковской губер нии II Тр XII АС в Харькове 1902 г М 1905. Т I. Тушнский А. Буртас и Бердас // Изв. Высших Тифлисских женских курсов. Тифлис, 1914. Кн. 1. Вып. 1 Федоров Я А , Федоров Г. С Ранние тюрки на Северном Кавказе М., 1978. Флеров Г С. Погребальные обряды на севере Хозарского каганата Волгоград, 1993. Чичуров И. С. Византийские исторические сочинения: «Хронография» Феофана, «Бре- Биарий» Никифора. М., 1980 Эдельш н Д И Язгулямско-русский словарь М., 1971. Яценко С. А. Знаки-тамги ираноязычных народов древности и раннего средневеко вья М., 2001. Brook К. A. The Jews of Khazaria. Northvale—Jerusalem. 1999 Международный центр xaiapueet 9 Л ' S J б а р с к и й альманах” , т о м 4. Харьков 2005

Етнічний та релігійний склад аланського населення Хозарського каганату в VIII—X ст.

Репозитарії

Схожі ресурси