Половецький хан Котян Сутоєвич у політичному житті Центрально-Сідної Європи першої половини XIII ст.

Половецький хан Котян Сутоєвич у політичному житті Центрально-Сідної Європи першої половини XIII ст.

Стаття присвячена вивченню біографії одного з найбільш відомих половецьких ханів Котяна Сутоєвича. Хан Котян в першій половині XIII ст. очолював Придніпровське об'єднання половців, неодноразово надавав військову підтримку галицькому князю Мстиславу Мстиславичу. Половецький хан брав участь в бит...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2007
Автор: Головко, О.Б.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України 2007
Назва видання:Хазарский альманах
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171558
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Половецький хан Котян Сутоєвич у політичному житті Центрально-Сідної Європи першої половини XIII ст. / О.Б. Головко // Хазарский альманах. — 2007. — Т. 6. — С. 78-87. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-171558
record_format dspace
spelling irk-123456789-1715582020-09-27T01:24:52Z Половецький хан Котян Сутоєвич у політичному житті Центрально-Сідної Європи першої половини XIII ст. Головко, О.Б. Стаття присвячена вивченню біографії одного з найбільш відомих половецьких ханів Котяна Сутоєвича. Хан Котян в першій половині XIII ст. очолював Придніпровське об'єднання половців, неодноразово надавав військову підтримку галицькому князю Мстиславу Мстиславичу. Половецький хан брав участь в битві на р. Калці 1223 р, а в 1239 року привів свою орду до Угорщини. Статья посвящена изучению биографии одного из наиболее известных половецких ханов Котяна Сутоевича. Хан Котян в первой половине XIII в. возглавлял Приднепровское объединение половцев, неоднократно оказывал военную поддержку галицкому князю Мстиславу Мстиславичу. Половецкий хан участвовал в битве на р.Калке в 1223 г., а в 1239 г. привел свою орду в Венгрию. 2007 Article Половецький хан Котян Сутоєвич у політичному житті Центрально-Сідної Європи першої половини XIII ст. / О.Б. Головко // Хазарский альманах. — 2007. — Т. 6. — С. 78-87. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. XXXX-0128 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171558 uk Хазарский альманах Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Стаття присвячена вивченню біографії одного з найбільш відомих половецьких ханів Котяна Сутоєвича. Хан Котян в першій половині XIII ст. очолював Придніпровське об'єднання половців, неодноразово надавав військову підтримку галицькому князю Мстиславу Мстиславичу. Половецький хан брав участь в битві на р. Калці 1223 р, а в 1239 року привів свою орду до Угорщини.
format Article
author Головко, О.Б.
spellingShingle Головко, О.Б.
Половецький хан Котян Сутоєвич у політичному житті Центрально-Сідної Європи першої половини XIII ст.
Хазарский альманах
author_facet Головко, О.Б.
author_sort Головко, О.Б.
title Половецький хан Котян Сутоєвич у політичному житті Центрально-Сідної Європи першої половини XIII ст.
title_short Половецький хан Котян Сутоєвич у політичному житті Центрально-Сідної Європи першої половини XIII ст.
title_full Половецький хан Котян Сутоєвич у політичному житті Центрально-Сідної Європи першої половини XIII ст.
title_fullStr Половецький хан Котян Сутоєвич у політичному житті Центрально-Сідної Європи першої половини XIII ст.
title_full_unstemmed Половецький хан Котян Сутоєвич у політичному житті Центрально-Сідної Європи першої половини XIII ст.
title_sort половецький хан котян сутоєвич у політичному житті центрально-сідної європи першої половини xiii ст.
publisher Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України
publishDate 2007
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171558
citation_txt Половецький хан Котян Сутоєвич у політичному житті Центрально-Сідної Європи першої половини XIII ст. / О.Б. Головко // Хазарский альманах. — 2007. — Т. 6. — С. 78-87. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
series Хазарский альманах
work_keys_str_mv AT golovkoob polovecʹkijhankotânsutoêvičupolítičnomužittícentralʹnosídnoíêvropiperšoípolovinixiiist
first_indexed 2025-07-15T07:23:37Z
last_indexed 2025-07-15T07:23:37Z
_version_ 1837696778372120576
fulltext О. Б. Головко (К и к П О Л О В Е Ц Ь К И Й Х А Н К О Т Я Н С У Т О Е В И Ч у П О Л 1 Т И Ч Н О М У Ж ИТТ1 Ц Е Н Т Р А Л ЬН О -С Х 1Д Н 0| С В Р О П И П Е Р Ш 0 1 П О Л О В И Н И X III с т . Починаючи з середини XI ст. на полггичний розвиток СхщноТ Свропи, особливо ГПвденноТ Pyci, активний вплив справляють половца Однозначно, що пщ час тривалого перебування в П1вжчному Причорномор’Т в житп половецьких угруповань вщбулися значж змЫи, у тому числ1 i в сусптьно-пол1тичному постут. На меж1 XII-;' XIII ст. половецью орди ГИвн1чного Причорномор’я вже ч1тко роздтилися на два угруповання' донських i дн1провських половив. Зараз чимало дослщниюв, на наш погляд небезпщставно, вважають, що ui угруповання були державними утвореннями [Федоров-Давыдов 1973,42; Смтянський 2002, 139-146] Протягом ХП ст. об'ектом поход|'в руських княз1в част!ше всього були зимовища донських половив на р. С!верський Донець. Проте на меж! XII - XIII ст. пюля с-мери хана донського угруповання половц!в Кончака боротьба руських княз1в з ними на певний час припинилася. Проте в 1201-1202 pp. володар Галицько-Волинського княз1вства (до складу якого TOfli входила i КиТвщина) Роман Мстиславич завдаа удару по джпровським «вежам», яю знаходилися в низинах Д н 1пра, в так званому Лукомор'Т [Плетнева 1985, 199; Плетнева 1990,150]. Вказаж «вежЬ> були центрами ' приднтровського об’еднання половив. «Вежами» в давньоруських лтописах називалися мюця стмбищ коч1вник1в, в даному випадку мюця Тх постшого перебування, своерщж пол1тичж центри степовиюв [Новосельцев 1989,17-18]. Похщ Романа об'ективно був дуже важливим для нормал1заци ситуаци на твденному кордон! Pyci, створював умови для припинення руйжвних HanafliB коч!вниюв, сприяв покращенню ситуацм i для балканських краж, Волгари i В!зантм, оск!льки саме звщси половц! ходили в низини Дунаю та на Валкани [Головко 2006, 232-237].. Проте тел я смерл Романа Мстиславича, що сталася в червж 1205 р., почалися нов! княз1всью усобиц! на тв д ж Pyci. в яких як союзники тих чи Ыших княз1вських коалщш брали участь половцг 1сторичн! джерела лакожчно зберегли цюав! факт" втручання коч!вниюв у внутршньополггичну боротьбу на Pyci. L[i пам’ятки, зокремэ, неодноразово розповщають про участь в цих под1ях могутнього половецького володаря - хана Днтровського пол!тичного утворення половив Котяна Сутоевичэ Анал1з тформацП' евщчить про значну роль цього полл-ичного д1яча в полп-ичномУ житп причорноморських CTenie та П 1вденноТ Pyci першо! половини XIII ст., особливо у взаеминах з галицьким князем Мстиславом Мстиславичем Удатним та волинськи' 1 князем Данилом Романовичем, що i стало пщставою для написания цього нарису. г Перш а згадка про хана Котяна мае вщношення до под!й 1205 р. в ГалицЫ^ земль Восени того року киТвський князь Рюрик разом з черыпвськими князяМ* Ольговичами зробив безуетш ну спробу завоювати Галич. Тод! б т я MicTa M ix y ^ на р'1чц| Серет вщбулася битва мюцевих м агнате з вмськом Рюрика ^ jj Ольгович1в. Значну активнють у з'ггкненж проявили половецьЮ загони. Зокре^3 , лтописець повщомляе про зпжнення двох половецьких хажв Котяна т а СамогуРэ Ч Международный центр хазаиоведе'^ сь тхотинцями, пщ час яого ватажки коч1вниюв ледь не попали в полон («Тога якИ а Князя половецкаа Сутоевича Котян и Съмогур, поткоста на пешьце, и убиена * та коня под нима, замало и их не яш а») [Полное... 1908, 717]. бысе пщстави думати, що саме пщ час тогочасних подм хан Котян вступив у яю'сь о б и с т контакти з одним з учасниюв виправи - тод1ш жм князем невеликого °сочеСького княз1вства на КиТвщиж Мстиславом Мстиславичем. 3 б ть ш ni3Hix ггописних евщоцтв вщомо, що половецький володар вщдав за Мстислава свою л ньку. Оск!льки т з ж ш е Мстислав став князем у Новгород!, то в1рогщно, щ о цей шлюб стався у друпй половиж першого десятилггтя XIII ст. Вщомо, що половц! взяли аю^ивну участь i в кампаж) 1206 р., яку знову оргажзували Рюрик та Ольгович! [Полное . 1926-1928.426]. 1211 Р- (BiporiflHO у серпЖ) пщ час виршально'! в!йни угорсько-польсько- в ол и нсь ко ! коалщн проти княз!в 1горевич1в, що контролювали тод| Галицьку землю, на боц! ocraHHix виступають половц!. «И приехаша же и половци Романови (на той час галицький князь i3 династи' 1горевич1в. - авт.) на помощь, Изяслав с ними В ол о д и м е р и чь » . Судячи з Галицько-Волинського ллопису, саме половц'1 були, KpiM мешканц1в Звенигороду, чи не единою реальною силою з табору 1горевич1в, що чинила onip Тх суперникам. Так, зокрема, коч1вники пщ час битви на р1чц1 Люлй тривалий час не давали подолати водну перепону угорцям та волинянам [Полное. 1908, 725]. С пщстави думати, що половив на допомогу Романов1 прив!в хан Котян. Зазначимо. що TOfli П1вжчне Причорномор'е стае безпосереджм об'ектом уваги угорськоТ адмiнicTрацi'T. В 1211 р. для поширення впливу на схщ в Транстьванм за дозволом короля Андр1я отримують володЫня рицар! Тевтонського ордену, як1 до цього перебували на Ближньому Сход|... Набагато чаепш е полов^ хана Котяна появляються в Прикарпагп з часу утеердження князем у Галич1 Мстислава Мстиславича Удатного, який, як вище згадувалося, приблизно 1207 р. став зятем степового хана. Князь Мстислав поспйно перебував у конфронтацп !з своТми сусщами, тому в скрутну хвилину звертався до свого родича за допомогою. На початку зими 1219-1220 р. угорсько-польське вмсько на чол1 з воеводою 'лнеем з Галичини вступило до Волиж, але не змогло досягти ycnixy. На допомогу ” ИИСькиу князям Данилов! та Васильку прийшов Мстислав Удатний з ловецькими загонами, що дозволило завдати нападникам поразки i вимусило В1двНН1Х в'д 'йти на п'вдень. Tofli ж в Галичиж полов^ допомогли Мстиславу Пе ° Ювати в угорц!в Галич. Необхщно вщзначити, що галицький л1тописець, якого степ ЗЭ- ВСе ц'кавили Д' 1 руських княз!в, досить фрагментарно описав участь повиюв у зазначених под1ях [Полное... 1908, 736-737]. допомога половц1в Мстиславу призвела до вщповщних д м князя у степи Wb п'д час першого вторгнення монголо-татарських вмськ в причорноморськ! nonoB(f ^ 2 ' 1 2 2 3 РР- Лтописець пише, що TOfli завойовники «придоша на землю Книжн L'bK̂ K>>> [Полное... 1908, 740]. Пщ «Половецькою землею» давньорусью %наюИКИ розум‘ли величезну степову територ!ю вщ передг1р'я Карпат та низин 19?*; ос„а зах°Д' До Волги та niBHi4 Horo Кавказу на твденному cxofli [Плетнева ‘'■•350-351]. ...... .. v u r riifl час походу 1222 р. монгол и на ГИвжчному Кавказ! розгромили придонське угруповання половщв на 4oni з ханом KDpieM Кончаковичем, близьким родиче*, владимиро-суздальського князя Юр1я Всеволодовича [Baumgarten 1925, table х №8 ]. Його вгёсько було розгромлено татарами, а його кер1вники «Данил Кобяковичь и Юрьи убиена быста, сним множество Половець» [Новгородская .1950,215] Лих0 вимусило рештки подонських, а також подн!провських половив взимку 1222-23 рр звернутися за допомогою на Русь. На чол1 поднтровських половц1в тод1 стояв згаданий хан Котян, тесть Мстислава Мстиславича, який неодноразово надавав допомогу зятев!. Саме Котян, згщно !нформаци новгородського лпгопису, звернувся першим д0 Галича. А тел я цього звернення Мстислав Мстиславич «нача молитися князям руекым» [Новгородская... 1950,261]. Було вир!шено провести спец1альний з'Тзд князщ у Киев1, куди BiH попрямував з Галича. В Киев! тод1 сидю його нещодавжй союзник Мстислав Романович KpiM них, в обговорена проблеми взяв участь чержпвський князь Мстислав, волинський князь Данило та багато менш вагомих у пол1тичному плаж княз1в. На з'Тзд1, за Ыформацюю джерел. «великий князь» поповецький Бастий охрестився Цей акт мав скртити союз руських княз!в з лоловецькою ордою На жаль, важко сказати, в яких вщносинах були м|ж собою половецью хани Бастий i Котян. Можливо, що Бастий очолював тих половив, що прийшли у Приднтровя з Дону Весною русько-половецьке вМсько вирушило на п1вдень. «Оттуда же придоша месяца априля и придоша к реце Днепру», - пише галицький книжник [Полное 1908, 741]. Питания про маршрут виправи та обставини переправи давньоруських В 1 й с ь к через Д н тр о досить складне через плутану Ыформац1ю джерел, у тому числ! евщчень Галицько-Волинського л1топису. В.К.Романов вважае, що б т я Варязького острова В1йська давньоруських княз1в переправилися на л1вий берег Д н тр а [Р о м а н о в 1981,89], проте це твердження знаходиться у протир1чч1 з повщомленням джерел про ще одну переправу через Д н тр о давньоруського вмськэ [Новгородская... 1950,261]. Тому б ть ш в1рним е уявлення, що б т я В а р я з ь к о го острова переправу здтснили чержпвсью полки, яю перейшли на правий берег i об'едналися з волинськими, галицькими, киТвськими та смоленськими ратями, Ш° йшли на тв д ен ь правим берегом Д н тр а [Феннел 1989.103]. Мгсце переправи на flHinpi руських вмськ чп^ко визначено в А к а д е м н н о м у лтопису: «Придоша к реце Днепру на Заруб, к острову Варежьскому» [П о л н о е . 1926-1928,505]. Заруб - це давньоруське мюто на правому берез! Д н тр а н а п р о т " мюця впадмня в нього Трубежу. Йому вщповщае археолопчне г о р о д и Ш е Монастирьок м1ж селом1'Зару&нц1 i хутором Монастирьок напроти сучасного mict3 Переяслава-Хмельницького Поди 1223 р. вимусили до активних д!й не тть ки кочовиюв, а й о с т е населенн* причорноморських CTeniB. основного частиною якого були слов'яни [Головко 19934 46; Бубенок 2002,14-37]. В Галицько-Волинському лп-опису збереглася досит® цжава Ыформа^я: «А выгонци Галичьскыя придоша ко Днепру (помилка л 1толисУ; справд! мае бути Д ж етер. - эвт.) и приидоша в море» [Полное.. 1908, 741]. В тек^ пам'ятки дв!Ч1 згадуються галицью В1йська, яю йшли у похщ проти монгол1в, про* конкретизащя «выгонци» дае пщставу думати, що тут мова йшла про представ^ Ж = = ------------------- з р е н и я , що мешкало в нижнм течи Дж стра i Прута, ймов1рно вщомих за п0В1домленнями X II ст. берладниюв [Мавродин 1949,105]. З га д ка цього населения, а також бродниюв, що перейшли на 6 iK нападниюв ще по б и тв и на Калц1, евщчить про значну чисельнють населения слов'янського п о х о д ж е н н я . що мешкало в степовй зож сучаено! УкраТни. В Галицько-Волинському я гго п и су в!дзначено, що у «выгонцев» було «лодей тысяча» Хоча це, без всякого гумжву. перебтьш ення, можна гадати, що цих берладниюв було дуже багато В В М а в р о д ж вважае, що ix було 35-40 тисяч boi'hIb , В.Т.Пашуто - 40 тис. воТЖв [М а в р о д и н 1949,105; Пашуто 1968, 250]. Можливо, що на вказаних, «лодьях» прийш ла н а тв ден ь i частина воТжв-тшц!в i3 Волиж та Галичини. Отже, весною 1223 р. на flH in p i з1бралася досить багаточисельна а р м т В Vf I склад! були полки з ГалицькоУ, Волинсько!, ЧержпвськоТ та Ки(всько1 земель, смоленсью дружини, «вся земля Половецкая». Однозначно, що монгольський корпус на чол1 з ханами Джебе та Субедеем, який проник у причорноморсью степи поступався в чисельносп перед в1йськом коалщн, осктьки головы сили монгол1в на чол1 з Чинпсханом знаходились в Ази. Монгольська розвщка прекрасно знала про пщгоТовку походу, тому монгольськ; полководц1 зробили спробу розеварити союзник1в, знаючи про непрост! стосунки русич1в з твденними сусщами. 1х поели запропонували князям разом напасти на половив, захопити Ух майно та стада Проте княз1 не захо тти вести переговори i вбили монгольських посл!в. Ця розправа мала показати р!шуч!сть настроУв русича, осюльки п!сля цього вбивства шлях до можливих подальших перетрактащй був в!др1заний Головною вадою союзноТ apMii, що i позначилося на П подальш!й дол!, була вщеутнють единого командування Hi один 3 i старших княз!в не бажав тдкорятися 'ншому Н ай б ть ш р1шучим у д!ях був галицький князь Мстислав Мстиславич. Проте BiH Mir реально керувати лише галицькими та волинськими полками, взаемод1я князя з половцями, BiporiflHo, ускладнювалася В1дсутн!стю едносп м1ж останжми Саме це ми спостер1гаемо при анал 1зу вир!шально! битви 31 травня 1223 р з монголами на р. Калц1 Спочатку завдяки рш учому наступу Мстислава Мстиславича Руським полкам вдалося досягти певного ycnixy. проте у подальшому саме половц! н® Витримали натиску суперниюв. Б!льш того, ix пан!чний вщетуп зм ш ав orpin Руських полк1в, що призвело спочатку до вщетупу, a noTiM до втеч! усього в!йська з обрЯ битви- Ки.вський князь Мстислав Романович, який дотримувався тактики Режних Д1й проти ворога сховався за частоколом i у битву не вступив кня Дала Калкська битва призвела до значного ослабления твденноруських Сво'ВСТВ' що Р|ЭК0 негативно позначилося на розвитку пол!тично1 ситуацм в CxiflHiH Мсти11' 3окрема' 4е вплинуло на позици Данила Романовича на Волиж та кня- слава Мстиславича в Галичин!. Д о цього необхщно зазначити, що м !ж самими ВорогМИ 3начно посилилися протир)ччя Проти них знову стали пщн1мати голову б о р о ^ -алв необхщно зазначити. що наслщки h o b o i фази внутрньмьополггично! ромЭи пР°тивниюв сильноТ KHfl3 iecbKOi влади в кожному краТ були р!зними У ме1икя°ВИЧ'В. на Волин| була сильна со^апьна опора в oco6 i мюцевого боярства та HMiB мют. Важливим моментом було i те. що в цей час Волинь нормал!зувала К ^ ^ У н к и з Малопольським та Мазовецьким княз1вствами. Щ о стосуеться В ? 8а, то к!льк!сть його прихильник1в в Галичин! продовжувала скорочуватися. Международный иентп хачаттед*н В краТ значн1 сили боярства продовжували ор1ентуватися на угорав, a irnjji верств^ населения, дивлячись на непослщовЖсть Мстислава, все б ть ш е прагнули повернення на Р о м а н о в н е . Раж ш е в скрутних ситуац1ях Мстислав % розраховувати на свого тестя Котяна, але пюля розгрому полоащв в 1222 - 1223 рр останн1 тривалий час не могли ютотно влливати на ситуацЬо в ГОвденно-Захщн* Pyci Вже в 1224 р. Мстислав Мстиславич гид час конфл1кту з волинським князем Данилом та польським Лешком Бялим звернувся за допомогою до свого поспйного союзника хана Котяна та нового (з 1223 р.] киУвського князя Володимира Рюриковича [Baumgarten 1925, table IX, № 22]. Вмна продовжувалася ще деякий час i завершилася пщписанням миру у Перемил!, який М.С.Грушевський та В.Т.Пашуто датують 1225 р. (Грушевський 1901,20; Пашуто 1950,205]. Скориставшись невдалоиз для Мстислава участю князя в конфл!кп на Волин), галицька верх1вка виршила передати владу у Гапич1 королевичу Андрио. сину угорського короля Андр1я II. в MiCTi, для пщсилення незадоволення населения князем, почали поширюватися чутки про те, що Мстислав хоче за допомогою половив Котяна розправитися з боярською ел|'тою. «Льстивому Жирославу, рекшю боярам Галичьким: яко идеть Мьстислава поле, и хощеть вы предати тестеви своему Котяне на избитье», - пише Галицько- Волинський лггопис про поди 1226 р.[ Полное. . 1908, 747; Грушевський 1901,20] Поява в Галичиж половецьких орд була використана одним з н ай б ть ш активних суперниюв Мстислава Мирославом для того, щоб пщбурити галицьке населения проти свого князя 1.Шараневич вщзначае, що галицью бояри Жирослав, Судиславта Пилип, використавши невдачу Мстислава на Kanui, вир1шили запросити в Галич угорського королевича, посилити свою владу у княз1вств! [Ш араневич 1863,80] |, Необхщно вщзначити, що в той час значна частина боярства ще не визначилася i щодо свое? позицК. Дух1внику князя Мстислава Тимоф1ю вдалося переконатк частину бояр, котрим було доведена брехливють звинувачень Ж ирослава п р о те. шо начебто Мстислав xoTie знищити 1х Невдовз1 бояри на 4oni з Судиславом вщчуваючи, що влада ось-ось може перейти у княз1вств1 до Данила, фактичнс вчинили державний замах. Мстислав не 3Mir втриматися i через деякий час прибув, д о Торчеська. Однозначно, що Мстислав Мстиславич був i в таюй складжй ситуацн не "зломлений i прагнув повернутися до Галича. Пщ час переговор!в BiH запропонував Данилов! здмснити похщ на Галич. «Я з всажу Половци, а ты своими, ащ е Бог дэ^ его нама, ты возми Галичь, а яз Понизье» [Полное... 1908, 752]. Отже, Мстислав запропонував не тть ки план створення сптьноТ коалщН i3 запученням половив хан Котяна, яю в xofli майбутньо! кампани мали б вЩ1грати важливу роль, а й фактичн* погодився на р о зд т Галичини м1ж ним та Данилом. Проте незабаром Мстислз® помер, а його тесть Котян поиеднався до ворожо! волинському князю коая^ Шнського князя Ростислава, черЖпвського Михайла Всеволодовича та киТвськОу Володимира Рюриковича [Полное... 1908, 752]. Суперники Данила вступили переговори з угорським королевичем Андр!ем та Судиславом, спод1ваючись 1 пщтримку угорських та галицькихсил f] До засоб 1в дипломати вдався i князь Данило Романович. Перш за все b ih п р а 1™ , i домовитися з своГми головними суперниками кжвським та чержпвським князя1' дяе це не дало результату. Tofli волинський князь послав «Павла своего посла ко « о тя н е в и » [Полное.. 1908, 753]. Ця Micifl мала ycnix: хан Котян не тть ки вщ мш ов вщ суперниюв Данила а й здмснив рейд до Галицько! земл!. що вимусило, в1рог'щно. б о я р и на Судислава та королевича Андр1я, яю с и д ти у Галича вщмовитись вщ антиволинських д м на боц1 Михайла та Володимира KpiM цього, Данило прив1в э Польш! велике вмсько на чол1 з воеводою Пакославом, внаслщок чого Мстислав I В о л о д и м и р зняли облогу Крем’янця i вщступили на схщ В 1230 р Данило з Дем'яном виршили здмснити похщ проти королевича Андр1я та Судислава. Данило пюля тривапих б о т захопив Галич, але вщпустив з нього пол о н е н и х королевича i Судислава, який тел я невдалого зггкнення is загоном дем’яна повернувся до гапицько! столица Таке ставлення пояснюеться великою силою угорського короля. Данило, BiporiflHO, прагнув знайти якийсь компром1с з угорцями тим б ть ш е, що в той час bih не мав достатньоТ пщтримки в ГаличиЖ. Але досягти компромюу з угорським двором не вдалося через деякий час угорське вЮсько здменило перехщ через Карпати i осадило Галич На боц1 Данила активну роль вщ1гравали полов^ i поляки. Польсью дружини мазовецького князя Конрада допомагали Данилов!, йому ж пщтримку надав хан Котян. Загони iHiuoro половецького хана Беговарса брали участь у вмськових д!ях на боц> угорських полюв короля Бели IV Необхщно зазначити, що орда Беговарса мешкала також десь на Правобережж! Дншра Наприюнц1 20-х роюв хан Беговарс (Бортца за угорськими джерелами) встановлюе контакти з угорським двором, i приблизно 1229 р. католицью мююнери зд!йснили хрещення хана разом з ycieio його ордою На не! поширювався вплив католицького епископства, яке в цей час було створено угорською церквою в Захщному Причорномйр’! [Пашуто 1966, 37-38; Головко 2006,322]. Облога Галича виявилася для угорав невдалою, i згодом вони були вимушеж покинути край. Але i завоювання Галича Данилом не призвело до стаб^эаци ситуацп в кра!: в 1232 р. королевич Андр№ зробив нову спробу повернутися до Галича [Полное 1908, 765-766] Через деякий час, в 1233 р., знову вщновлюеться В'йна Данила з угорським королем Андр1ем II. Повщомпення про початок вмни волинський князь отримав у Kneei. Галицько-волинський лп"описець докладно Розповщае про цю вмну. Для боротьби з угорцями Данило запросив co6 i на . о^м огу половецького хана Котяна кжвського Володимира та смоленського №ава, проте останн!й зрадив волинського володаря, розорив його Micro Тихомль, этим повернувся додому [Полное... 1908, 767-770] Ч * МаЛу же времени минувшю, королевичь умре. Послаша Галичане по Данила *ороЬного Семьюмка. а Судислав иде Угры» [Полное 1908 771] Смерть I АнДР'я в 1233 р створювала умови для утвердження волинського князя кщас ИЧ1, але в Цей час виникае велика в!йна в Середньому Поднтров'!. де проти 1 ~ - J ° r° хнязя Володимира виступають Михайло чержпвський та 1зяслав нський Протягом 1234 та 1235 pp. Данило воюе проти воропв Володимира, «рц^ИЗВело до великих втрат у його вмську. Наприюнц! травня 1235 р. б т я О вщбулася жорстока битва, де чермпвц! разом з половцями завдали Волод ичам тяжко! поразки В полон до кочовиюв попали союзник Данила князь Д Ю * * А и р Рюрикович та боярин Мирослав. В тому ж роц! смоленський та чермпвський КНЯЭ1 захолили КиГв [Полное.. 1 9 0 8 . 771: Полное 1926. „д е сь ки ш феодалами, волод.нням яких полови завдавали школи 1Q7R 51 3:Полное. .1885.1041. Вюогшно. ШОТУТ v В1ЙН1 на бош чеон1П вц!в еиступили I, ,ггкнення з а ляим..м ^ иди' MirpyeaTM 40-тисячна орда хана Котяна. Прихщ та перебування половив на ч о т э Котяном у KoporiBCTBi Угорщина докладно описан! очевидцем под1й маггстром PorepieM. який був архщияконом в оджй i3 церков Схщно» Угорщини. Teip мапстра - «Скорботна пюня» - був написаний у перилй гтоловиж 1244 р Мапстр Рогергё повщомляе, що на початку 1239 р половц! на чол1 з Котянсм зазнали поразки в ги р т Волги Тод| половецький хан особисто звернувся до Бели IV з проханням надати його opfli притулок, общяючи прийняти християнство за католицьким обрядом [Epistola . 1937,552-553]. Угорський король прихильно поставився до ц1е'( пропозицм, одарив nocnie цЫними подарунками та направив до половив для супроводження монах1в-домЫжанц1в [Пашуто 1966,39]. В Т. Пашуто j вважае, що тут мова йде про дом 1н!канц1в, яю створювали в перилй половин! XIII ст | католицьке епископство у псловцщ [Пашуто 1970,211]. На нашу думку, це були ti мандр1вники-мююнери, яю побували в ГИвнмно-Схщжй Gaponi в 1235-38 рр | [Аннинский 1940,72-112]. М П Myprynifl i В.П.ШушарЫ вщзначають, що цей перехщ вщбувся пюля битви из р.Сить м1ж В1йськами владимиро-суздальського князя Юр1я та монголами (4 березн* 1238 р ] i до захоплення ЧерЖгова (18 жовтня 1239 р.) [Мургулия, Шушари* 1996,107], проте скор1ше за все перехщ кочовиюв розпочався в перилй полови*4 1 1239 р., а завершився влп-ку або на початку oceHi того ж року Угорське д ж е р е л г < повщомляе, що король урочисто зустр1в Котяна та його 40-тисячну орду на кордо* свое! держави [Vetera 1859, Nr 493,268-270]. Прибувши до Угорщини, хан Котян за даними згаданого вище Рогер1я, заявив, що нападники розорили його землю т3 перебили його людей (Epistola 1937,552-553]. Угорський монарх доручив сво|М адм1н!стратором розселити половца. як1 одержали в Угорщиж для розселення зе«я в области м1ж Дунаем i Тисою [История Венгрии 1971,131]. Tofli ж вщбуясх* хрещення хана Котяна Mirpauifl половецько! орди не пройшла повз уваГ|1 монгольських xaniB. Вщомо, що Батий з цього приводу написав листа Beni IV ^ висловив свое незадоволення тим, щ о угорський король взяв пщ патронат полсе^ [Аннинский 1940,88-89]. Плани Бели використати BincbKOBi мoжливocтi орди Котяна не були реал!зовэи'_ I На початку весни 1241 р., в час, коли в Паннонсьюй низиж вже розпочалися бо' 1 монголами, у вмськовому Ta6opi угорського короля б т я Пеш ту м1ж половцями Т* 1 Международный центр хазароведе^ \ Ц»ским Я.1ьма1111\" май 6. Харьков. 200' Лггература. Аннинский С.А. Известия венгерских миссионеров XIII - X IV вв. о татарах и осточной Е вроп е// Исторический архив. Т.З. М .,Л .,1940. Бубенок О. Етжчний склад ocinoro населения причорноморських CTenie априюнц! X - початку XIII ст. / / УкраТна в Центрально-Схщжй европи (з найдавжших зав до XV III ст.). Вип. 2. К., 2002 Головко О.Б. Корона Данила Галицького. Волинь i Галичина в державно- элггичному розвитку Центрально-СхщноТ Свропи раннього та класичного »редньов1ччя. К.. 2006. Головко О.Б. Слов'янське населения причорноморських степ!в X II - перш1й эловини XIII ст. I I УкраТнське козацтво: витоки, еволю ^я, спадщина. Вип.1. К .,1993 Голубовский П. Половцы в Венгрии Исторический очерк. СП б.,1889 Грушевський М.С. Хронольопя Галицько-Волинського л1топису I I Записки аукового товариства iMeHi Шевченка. Вип.З. Льв1в,1901 История Венгрии. Т .1. М., 1971 Мавродин В.В. Очерки по истории феодальной Руси. Л .,1949 Мургулия М П., Шушарин В.П Половцы, Грузия, Русь и Венгрия в X II - XIII вв. 1 ,1996 Новгородская первая летопись старшего и младшего извода. - М., 1950 Новосельцев А.П Термин «вежа» в древнерусских летописях // Древнейшие зсударства на территории СССР. 1987 г. М., 1989 Пашуто В Т. Внешняя политика древней Руси. М., 1968 Пашуто В Т Героическая борьба русского народа за свою независимость (XIII ). М.. 1956 Пашуто В.Т. Половецкое епископство // Ost und W est in der Geschichte des lenkens und kulturellen Beziechungen. Berlin, 1966 Пашуто В Т Монгольський поход в глубь Европы // Татаро-монголы в Азии и ;вропе. М., 1970 Плетнева С.А. Донские половцы // «Слово о полку Игореве» и его время 1 ,1985 Плетнева С.А. Половецкая земля I I Древнерусские княжества X - XIII вв. Я ,1975 Плетнева С.А. Половцы. М., 1990 Полное собрание русских летописей. Т.1. Лаврентьевская летопись. М., 1926- 928 Полное собрание русских летописей. Т .2 . Ипатьевская летопись. СПб, 1 9 0 8 Полное собрание русских летописей. Т . 1 0 . Летописный сборник, и м е н у е м ^ 1 1атриаршею или Никоновскою летописью. С П б., 1 8 8 5 Романов В. К. Статья 1224 г. о битве при Калке Ипатьевской летописи / / Летопи^ ' хроники. 1980 г. В.Н.Татищев и изучение русского летописания. 1981 С мтянський Ю. Формування державносл у половив твденноруського степу Д° лонгольського нашестя // H a y K O B i записки Переяславського пед. ун-ту Вип 11 Переяслав-Хмельницький. 2 0 0 2 Федоров-Давыдов А.Г Общественный строй Золотой Орды. М .,1973 Ф еннелД . Кризис средневековой Руси. 1200-1304. М .,1989 Шараневич И. История Галицко-Володимирской Руси. О т найдавнейших времен по року 1453. Львов, 1863 Baumgarten N. Genealogies et mariages occidentaux des Rurikides russes du X -e au Xlll-e siecle. Rom ae,1925 Epistola magistri Rogerii im Miserabile Carmen / / Scriptores rerum Hungaricarum. Ed. Etn.Szentpetery Vol.1. Budapestini. 1937 Vetera monumenta Historia Hungariam sacram lllustrantia. Ed. A.Theiner. T.1. Romae,1859. Р е з ю м е . Головко А.В. (Киев). Половецкий хан Котян Сутоевич в политической жизни Центрально-Восточной Европы первой половины X III в. Статья А. В.Головко посвящена изучению биографии одного из наиболее известных половецких ханов Котяна Сутоевича. Хан Котян в первой половине X III в. возглавлял Приднепровское объединение половцев, неоднократно оказывал военную поддержку галицкому князю Мстиславу Мстиславичу. Половецкий хан участвовал в битве на р.Калке в 1223 г., а в 1239 г. привел свою орду в Венгрию.

Схожі ресурси