Сучасні теорії та концепції промислової політики в західній науковій літературі

Питання промислової політики, одне з найбільш дискусійних за час сучасної української економічної історії. Навіть сьогодні ми бачимо наявний брак теоретичного підґрунтя для прийняття рішень щодо проблем промислової політики. Цей огляд був підготовлений з використанням великої кількості наукових стат...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2020
Автор:	Скорік, К. А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2020
Назва видання:	Економічний вісник Донбасу
Теми:	Соціально-економічні проблеми Донбасу
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171608
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Сучасні теорії та концепції промислової політики в західній науковій літературі / К.А. Скорік // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 2 (60). — С. 19-28. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-171608
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1716082020-09-29T01:25:23Z Сучасні теорії та концепції промислової політики в західній науковій літературі Скорік, К. А. Соціально-економічні проблеми Донбасу Питання промислової політики, одне з найбільш дискусійних за час сучасної української економічної історії. Навіть сьогодні ми бачимо наявний брак теоретичного підґрунтя для прийняття рішень щодо проблем промислової політики. Цей огляд був підготовлений з використанням великої кількості наукових статей та книг американських та європейських авторів за останні десять років. Головна мета публікації – подати основні теоретичні концепції щодо промислової політики в сучасній західній науковій літературі, цілі, інструменти та форми втручання уряду. Сьогодні спостерігається поновлення інтересу до теорії промислової політики країн заходу та в Україні зокрема. У статті розглядається визначення термінів політики та ефективності політики, визначення промислової політики західними авторами, цілі та еволюція концепцій в науковій літературі, основні інструменти. В цьому напрямі також розглядаються визначення горизонтальної та вертикальної політики, та деякі інші підходи, аргументи на користь та проти активних урядових втручань з використанням інструментів промислової політики. В статті розглядаються теорії в роботах західних авторів такі, як нова промислова політика, системна та заснована на знаннях промислова політика, роль інновацій тощо. Ціллю сьогоднішнього жвавого діалогу щодо проблем по темі промислової політики є покращення конкуренції вітчизняних економік та презентація широкого набору можливих коротко- та довгострокових наслідків. Після детального перегляду наукової літератури, ми можемо прийти до висновку, що процес прийняття рішень щодо промислової політики є високодискусійним питанням в усіх розвинутих країнах. Що підтверджує наявність великої кількості авторів, публікацій та теоретичних надбань в сучасній науковій літературі. Вопрос промышленной политики один из самих дискуссионных за время современной украинской экономической истории. Сегодня мы видим недостаток теоретической основы для принятия решений в сфере промышленной политики. Этот обзор был подготовлен с использованием большого количества научных статей и книг американских и европейских авторов за последние десять лет. Главная цель публикации – представить основные теоретические концепции и понятия по вопросу научного исследования промышленной политики, цели, инструменты и формы участия правительства. Сегодня мы можем наблюдать усиление интереса к вопросам принятия решений по промышленной политике в станах запада и в Украине в том числе. В статье рассматривается определение терминов политики и еффективности политики, определение промышленной политики западными авторами, цели и еволюция концепций в научной литературе, основные инструменты. Анализируется определение горизонтального и вертикального способа проведения политики, и некоторые другие подходы, аргументы в поддержку и против активного управленческого вмешательства правительства. Изложены некоторые концепции в работах западных авторов, такие как новая промышленная политика, системная и основанная на знаниях промышленная политика, роль инноваций. Целью сегодняшнего диалога по проблемам промышленной политики является улучшение конкурентной позиции отечественных экономик и представление возможных коротко- и долгосрочных последствий для общества. После детального изучения научной литературы мы можем прийти к выводу, что процесс принятия решений в промышленной политике является высокодискуссионным вопросом во всех развитых странах. Что подтверждается наличием большого количества авторов, публикаций, теоретических наработок в современной научной литературе. The topic of industrial policy is one of the most discussed during Ukrainian modern economic history time and even nowadays we see lack of theoretical bachground for current industrial policy decissions. The chapter was prepared using statements, journal articles, and terms from original publications acourding to the topic review in foreign European and American scientific literature. The main purpose of the article is to wrap up analytics of theory and evolutional concepts for industrial policy practice and to show the wide variety of definitions for industrial policy, its scope, objectives, instruments, and forms of intervention. Nowadays we see renewed interest to theory of industrial policy in developed countries and in Ukraine as well. Article information is followed by review terms politics/policy and effectiveness/efficiency, definitions of industrial policy, aims of industrial policy discribed in western scientific literature and core instruments. In this respect, two approaches to industrial policy have been elaborated: sectoral and horizontal, and some other classifications of industrial policy, arguments in favour and against governmental intervensions actively using instruments of industrial policy. Article in particular reviews theories – new industrial policy, knowledge-based and systemic industrial policy, factor of innovations. An extensive discussion of the consequences of a policy aimed at the improving competitiveness of domestic industry allows for the presentation of a wide range of short- and long-term effects of traditional industrial policy. So that we could come to conclusion that industrial policy-making process is highly discussed in scientific literature by researches from many countries and there is no one vision. Each country could select type and approach to policy that fit it`s tradition and further society goals. 2020 Article Сучасні теорії та концепції промислової політики в західній науковій літературі / К.А. Скорік // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 2 (60). — С. 19-28. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1817-3772 DOI: 10.12958/1817-3772-2020-2(60)-19-28 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171608 330.45:330.3:001 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Соціально-економічні проблеми Донбасу Соціально-економічні проблеми Донбасу
spellingShingle	Соціально-економічні проблеми Донбасу Соціально-економічні проблеми Донбасу Скорік, К. А. Сучасні теорії та концепції промислової політики в західній науковій літературі Економічний вісник Донбасу
description	Питання промислової політики, одне з найбільш дискусійних за час сучасної української економічної історії. Навіть сьогодні ми бачимо наявний брак теоретичного підґрунтя для прийняття рішень щодо проблем промислової політики. Цей огляд був підготовлений з використанням великої кількості наукових статей та книг американських та європейських авторів за останні десять років. Головна мета публікації – подати основні теоретичні концепції щодо промислової політики в сучасній західній науковій літературі, цілі, інструменти та форми втручання уряду. Сьогодні спостерігається поновлення інтересу до теорії промислової політики країн заходу та в Україні зокрема. У статті розглядається визначення термінів політики та ефективності політики, визначення промислової політики західними авторами, цілі та еволюція концепцій в науковій літературі, основні інструменти. В цьому напрямі також розглядаються визначення горизонтальної та вертикальної політики, та деякі інші підходи, аргументи на користь та проти активних урядових втручань з використанням інструментів промислової політики. В статті розглядаються теорії в роботах західних авторів такі, як нова промислова політика, системна та заснована на знаннях промислова політика, роль інновацій тощо. Ціллю сьогоднішнього жвавого діалогу щодо проблем по темі промислової політики є покращення конкуренції вітчизняних економік та презентація широкого набору можливих коротко- та довгострокових наслідків. Після детального перегляду наукової літератури, ми можемо прийти до висновку, що процес прийняття рішень щодо промислової політики є високодискусійним питанням в усіх розвинутих країнах. Що підтверджує наявність великої кількості авторів, публікацій та теоретичних надбань в сучасній науковій літературі.
format	Article
author	Скорік, К. А.
author_facet	Скорік, К. А.
author_sort	Скорік, К. А.
title	Сучасні теорії та концепції промислової політики в західній науковій літературі
title_short	Сучасні теорії та концепції промислової політики в західній науковій літературі
title_full	Сучасні теорії та концепції промислової політики в західній науковій літературі
title_fullStr	Сучасні теорії та концепції промислової політики в західній науковій літературі
title_full_unstemmed	Сучасні теорії та концепції промислової політики в західній науковій літературі
title_sort	сучасні теорії та концепції промислової політики в західній науковій літературі
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Соціально-економічні проблеми Донбасу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171608
citation_txt	Сучасні теорії та концепції промислової політики в західній науковій літературі / К.А. Скорік // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 2 (60). — С. 19-28. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT skoríkka sučasníteoríítakoncepcíípromislovoípolítikivzahídníjnaukovíjlíteraturí
first_indexed	2025-07-15T07:26:40Z
last_indexed	2025-07-15T07:26:40Z
_version_	1837696969078734848
fulltext	К. А. Скорік 19 Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020 УДК 330.45:330.3:001 doi: 10.12958/1817-3772-2020-2(60)-19-28 К. А. Скорік, аспірант, ORCID 0000-0001-7894-5491, e-mail: ks.skorik@gmail.com, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» СУЧАСНІ ТЕОРІЇ ТА КОНЦЕПЦІЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ В ЗАХІДНІЙ НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ Постановка проблеми. Дискусія сьогодні се- ред науковців, урядовців та представників громад- ськості й бізнесу для визначення мети, цілей та медодів реалізації промислової політики характери- зується варіативністю поглядів, наявні різні концеп- ції та теоретичні погляди, що потребують аналізу. Оновлений інтерес до теми дослідження промисло- вої політики можна відмітити з початку 2000-х ро- ків, що характеризується зміною теоретичних та концептуальних засад і великою кількістю наукових праць, які потребують систематизації, аналізу та ви- вчення. Метою даного дослідження є систематизація основних теорій та концепції промислової політики наявних у сучасній європейській та американській науковій літературі. Виклад основного матеріалу. 1. Науковці які досліджували питання про- мислової політики Серед іноземних дослідників питаннями про- мислової політики та шляхами, якими вона може бути здійснена, займались Аліса Амсден (1989), Ха Джун Чанг (1994), Рікардо Хаусман (2003), Санджая Лалл (2006), Дені Родрік (2008), Маріо Сімолі (2009), Роберт Вайд (2012), Брюс Грінвальд і Джо- сеф Стигліц (2013, 2016). Дослідження країн, що ро- звиваються, також проводили Ха Джун Чанг (1986, 1994, 2010), Джосеф Стигліц (2009), а також Лінь Іфу (2013). Досліджувала досвід США та Європи Маріана Мацукато (2010, 2013), яка підкреслила не- обхідність широкої ролі «трансформаційних» дій громадськості в інноваціях та промислових змінах. Щодо Європи, оцінки та аргументи також були за- пропоновані Бенджаміном Коріатом (2004), Патрі- ціо Біанчі, Сандрін Лаборі (2006, 2011), науковцями Віденського інституту міжнародної економіки (2013), Карлом Аігінгером (2014), Адамом Амброзі- яком (2017). Більшість теоретичних розробок промислової політики в країнах Заходу спрямовані на обґрунту- 1 Український Інститут аналізу політики та стра- тегій. Кафедра економічної політики української академії державного управління при Президентові України. 2 Пал Леслі А. Аналіз державної політики / пер.з англ. І. Дзюб. Київ : Основи, 1999. 422 с. вання політики подоланням невдач ринкового регу- лювання. Також внески та пропозиції зробили, що спираються на: (1) еволюційну економіку – Джо- ванні Дозі (1988), Річард Нельсон та Сідні Вінтер (1982), Кеун Лі (2016); (2) на класичну економіку розвитку та структуралістську школу – Альберт Хіршман (1958), Джастін Лін (2009), Антоніо Анд- роні та Роберто Сказієрі (2014), Антоніо Андроні та Ха Джун Чанг (1994, 2016); (3) аналіз промислових кластерів та політики – Патріціо Біанчі та Нікола Белліні (1991), Антоніо Андроні (2016) ставлять під сумнів парадигму проблеми невдачі ринкового ре- гулювання [1, c. 1]. Серед українських дослідників питанням про- мислової політики, її значенню для розбудови еко- номіки та аналізу ситуації в Україні приділяли увагу такі науковці: О.І. Амоша, В.П. Вишневський, В.М. Геєць, В.П. Горбулін, Л.О. Збаразська, Ю.В. Кіндзерський, О.М. Кондрашов, А.Є. Никифоров, М.М. Якубовський та інші. 2. Визначення термінів політики та ефек- тивності політики в українській науці Українські дослідники Олександр Кілієвич та Валерій Тертичка1 зазначають, що в науковій термі- нології визначення терміна «політика», яке відпові- дає двом поняттям (policy та politics). Політика (politics) – це «сфера взаємовідносин різних соціаль- них груп та індивідів з приводу використання інсти- тутів публічної влади задля реалізації своїх сус- пільно значущих інтересів і потреб». Політика (policy) взагалі – це план, курс дій або «напрям дій, прийнятний і дотримуваний владою, керівником, політичною партією тощо». Саме в такому розу- мінні вживається слово «політика», коли кажуть про державну політику та про її напрямки (зов- нішня, внутрішня, економічна, соціальна). Леслі Пал2 визначає «державну політику – на- прям дій або утримання від неї, обрані державними органами для розв`язання певної проблеми або су- купності взаємопов`язаних проблем»3. У даному контексті не заперечується, що до критичного ана- 3 У даному визначенні «державна політика» є ближчою до поняття «public policy» і не відповідає сфері вживання англійського варіанту «state policy». Компро- місним варіантом між державною та публічною політи- кою може бути варіант – суспільна політика, що підкрес- лює, що політика проводиться в суспільстві і для суспіль- ства. К. А. Скорік 20 Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020 лізу має долучитись і недержавний сектор. Моделі розробки та вироблення політики вивчали Грегорі М. Скотт, Розенфельд, А. Раймонд, Леслі Пал, М. Говлет, М. Рамеш. Критеріями оцінки політики є ефективність і результативність. Щодо ефективності, то можна знайти два різні терміни «effectiveness» та «efficiency». Перше поняття «effectiveness» – це міра досягнення проголошених цілей політики, яка показує, наскільки результати наблизились до заде- кларованої мети. Друге поняття (efficiency) – це співвідношення між затратами на проведення полі- тики й досягнутими результатами, яке може вимі- рюватись як у натуральних показниках (продуктив- ність праці), так і у вартісних – якщо можливо дати грошову оцінку всім затратам і результатам. В українських варіантах в рамках однієї книги, можна зустріти суміжні трактовки (ефективність, ді- євість, продуктивність, результативність, успіш- ність). Загалом більшість дослідників використову- ють термін українською мовою «ефективність» з другим визначенням (efficiency), а за терміном «ре- зультативність» закріпляють перше поняття (effec- tiveness). Розрізнення цих понять є важливим (чого не має в українській урядовій практиці), оскільки політика може бути результативною (результат до- сягнуто) і водночас неефективною (якщо виявиться що результат досягнуто занадто високою ціною)1 [2, c. 3-9]. 3. Оновлений інтерес до промислової полі- тики в наш час Використовуючи дослідження Кена Уорвіка можна виділити основні причини важливості серед країн світу промислової політики: 1) відповідь бага- тьох країн на негативні економічні та фінансові по- казники, пошук шляхів зростання після кризи; 2) сумніви щодо неолібераліських підходів ринко- вого саморегулювання та спроможності подолати структурні диспропорції; 3) довготривале викорис- тання запозичених коштів для подолання стагнацій- них явищ в секторах економіки; 4) виявлення струк- турних дисбалансів економіки, що потрібно випра- вити; 5) реагування на успішну політику швидкого зростання економік азійських країн та Китаю [2, c. 10]. 4. Визначення промислової політики серед за- хідних науковців У передмові до відомої в ЄС книги про проми- сову політику Bianchi та Labory в 2006 році зазна- чали: «значення термiна «промислова політика» з часом змінилося. До 1980-х років цей термін означав пряме втручання держави в економіку, безпосеред- ній контроль уряду великої частини виробничого апарату та публічні заходи, спрямовані на обме- ження ринку та формування продуктивної організа- ції. Сьогодні термін «промислова політика», на- впаки, вказує на різні політики, що реалізуються різними інституціональними суб'єктами з метою стимулювання створення фірм, сприяння агломера- ції, інноваційному та конкурентному розвитку у контексті відкритої економіки» [4, c. 211]. Карл Аігінгер (2007) та Кен Уорвік (2013), про- слідкувавши визначення промислової політики за останні 30 років, подають хронологію представлену в табл. 1 [3, c. 15]. Таблиця 1 Еволюція визначення промислової політики в працях західних авторів «Промислова політика стосується сприяння промисловому зростанню та ефективності» (OECD, 1975). «Промислова політика може бути визначена як урядовий захід або комплекс заходів, спрямованих на заохо- чення чи запобігання структурним змінам» (Curzon-Price, 1981). «... термін "промислова політика" вказує на відносини між бізнесом і владою на мікроекономічному рівні ...» (Wachter and Wachter, 1981). «... все, що корисно для поліпшення зростання та конкурентоспроможності» (Adams and Klein, 1983). «Промислова політика ... означає державну політику, спрямовану або мотивовану проблемами певних секто- рів» (Tyson and Zysman, 1983). «Промислова політика означає ініціювання та координацію урядових ініціатив, спрямованих на підвищення продуктивності та конкурентоспроможності всієї економіки та окремих галузей у ній» (Johnson, 1984). «Промислова політика відноситься до політик, які мають на меті певним чином впливати на галузі вироб- ництва чи сферу послуг» (Graham, 1986). «... широкомасштабний, анти-кризовий набір ініціатив, покликаних покращити продуктивність ринку в різні періоди, інколи взаємно суперечливими способами» ( Geroski, 1989). «Промислова політика – це спроба уряду стимулювати перерозподіл ресурсів до окремих галузей, які з точки зору уряду важливі для майбутнього економічного зростання» (Krugman and Obstfeld, 1991). Промислова політика – це політика «спрямована на конкретні галузі (і фірми як їх складові) для досягнення результатів та очікується державою, що вони будуть ефективні для економіки в цілому» (Chang, 1994). Промислову політику «можна визначити як будь-яку політику, що впливає на розподіл ресурсів промисловості та охоплює макроекономічну політику та більш традиційні сфери мікроекономічної політики» (Sharp, 1998). 1 Аналіз державної політики. Збірник додаткових матеріалів до курсу «Основи аналізу державної політики» за Програмою парламентського стажування «Помічник Голови Комітету Верховної Ради України» / Укл. О.І. Кілієвич, В.В. Тертичка. Київ, 2009. 98 с. К. А. Скорік 21 Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020 Закінчення табл. 1 Промислова політика – це «будь-яка форма втручання держави, яка впливає на промисловість як на окрему частину економіки» (Foreman- Peck and Frederico, 1999). Вузьке визначення: «обмежити увагу до політик, спрямованих на конкретні фірми та галузі». Широке визна- чення: «будь-яка політика, яка формує або впливає на конкурентоспроможність фірм та галузей країни» (Beath, 2002). «... реструктуризаційна політика на користь більш динамічної діяльності в цілому, незалежно від того, розта- шовані вони в межах промисловості або виробництва» (Rodrik, 2004). Промислова політика – це «діяльність, яка створює сприятливе середовище для європейського бізнесу в ці- лому, зокрема у виробничому секторі та його галузях» (Aiginger and Sieber, 2005). «Промислова політика означає комплекс заходів уряду, спрямованих на підвищення продуктивності країни до бажаної мети» (Pitelis, 2006) Поширеними для багатьох використаних ви- значень є намір змінити структуру економіки. Як можна побачити з табл. 1, деякі визначення є більш загальними [3, c. 15]. Визначення запропоноване Шарпом (2001), промислова політика – це політика, що включає широкий набір сфер політичного регу- лювання (конкурентної, торгової, наукової, прива- тизаційної, регуляційної, державних закупівель), які лежать на перетині з науково-технологічною політи- кою. Таким чином, промислова політика не існує ізольовано, а інтегрована з багатьма іншими політи- ками [5, c.10]. В.П. Вишневський (академік НАН України), аналізуючи теоретичні праці, робить ви- сновок, що в питанні визначення промислової полі- тики та її цілей (що залежить від економічної школи) спостерігається невизначеність. До важливі- ших цілей можна віднести: структурну трансформа- цію економіки, стимулювання створення фірм та інноваційного процесу, забезпечення конкуренто- спроможності підвищення короткострокової зайня- тості, збільшення обсягів виробництва, покращення розподілення доходів, підвищення технологічної потужності тощо [6, c. 9]. 5. Еволюція концепцій промислової політики в науковій літературі Період після другої світової війни визначився розвитком нових теорій в сфері промислової полі- тики. Кен Уорвік характеризує фазу розвитку після- воєнного мислення про промислову політику як тра- диційну теорію щодо промисловості, а потім ближче до ринково-регулюючої, що далі перетворюється в неокласичну теорію. Потім це розширюється, визна- ючи роль держави та влади у створенні систем, бу- дівництві інституцій та сприянні координації. В сві- товій практиці різні автори залежно від умов пропо- нували відмінні способи регулювання промислово- сті [3, c. 18]. Таблиця 2 Еволюція теорії та практики промислової політики Період Основні ідеї Представники 1940-ві – до кінця 1960-х  Індустріалізація необхідна для розвитку.  Невдачі ринкового саморегулювання перешкоджатимуть цьому ав- томатично.  Промислова політика необхідна, переважно як захист нових секто- рів, координація державної власності Rosenstein-Rodan (1943) Hirschman (1958) Prebisch (1959) Myrdal (1957) 1970-ті до 1990-х  Практичні перешкоди для промислової політики вважаються знач- ними.  Помилка уряду є гіршою, ніж ринкова невдача.  Лібералізація торгівлі (експорт), приватизація та залучення ПІІ ра- зом з макроекономічною стабільністю і мінімальне державне втру- чання є основними вимогами до зростання та індустріалізації.  Епоха вашингтонського консенсусу, особливо після боргової кризи початку 1980-х років, розповсюдженість програм структурної пере- будови Baldwin (1969) Krueger (1974;1990) Pack (1993; 2000) 2000-ті до сьогодення  Збої в ринкових та державних механізмах регулювання присутні.  У промисловій політиці важливим є "як", а не "чому".  Інституційний механізм має важливе значення, але існує складність його розробки.  Важлива гнучкість в практиці промислової політики.  Відмінності існують щодо того, наскільки необхідно мати порів- няльну перевагу  Не суперечив, а не принцип  Інновація та технологічне вдосконалення повинні бути головною метою промислової політики.  Сприяння національній інноваційній системі має стати важливою метою промислової політики Amsden (1989) Dosi (2009) Rodrik (2004; 2007) Chang (2002; 2003; 2009) Lall (2004) Lin (2009) Nelson (1993) Robinson (2009). К. А. Скорік 22 Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020 Два полюси підходів до промислової полі- тики –ліберальних (неоліберальних) і кейнсіанських (структуралістів). Кейнсіанський структураліст- ський погляд заснований на вірі у спроможність урядів здійснювати ефективні втручання, поліп- шити владні спроможності у сфері промислової по- літики. Ліберальне вчення було майже скрізь відхи- лено відразу після ІІ світової війни. Держави по всьому світу провадили економічну політику і здій- снювали активну й селективну промислову полі- тику, держава часто ставала виробником для рекон- струкції промислової системи та економіки. А вже з кінця 1970-х і 1980-х років інтервенціонізм стали критикувати через неефективність та промислові лоббі [7, c. 302]. У наш час дослідники Коен та Валіла (2006) ви- діли такі підходи до промислової політики: (а) нео- класичний підхід, де серед дослідників розгляда- ються проблеми ринкового регулювання; (б) струк- турний підхід, де обговорюються умови глобальної конкурентоспроможності; (в) прагматичний підхід, де розглядаються практичні умови, щоб державні та приватні суб'єкти могли більш ефективно вирішу- вати поточні економічні труднощі; (г) поліпшення справедливості (наприклад, підтримка відсталих секторів або міст на основі соціального або регіо- нального розподілу доходів, а не економічної ефек- тивності). Інші дослідники – Глукой та Пайтс (2011) – пи- шуть про два підходи промислової політики: (а) нео- класичний підхід, що базується на ринковому регу- люванні (або ефективному розподілі дефіцитних ре- сурсів); (б) системний підхід – створення ресурсів як загальнодержавної цінності, головним чином за ра- хунок сприяння інноваціям. Усі вищеперераховані підходи в зарубіжній лі- тературі згрупував Кен Уорвік таким чином:  Невтручання (laissez-faire) Політика, сформована в 1980-х і 1990-х роках, відома як вашингтонський консенсус була близькою до laissez-faire. Відповідно до цього погляду, немає потреби в «активній» промисловій політиці, роль уряду полягає у забезпеченні кращого середовища для бізнесу та макроекономічної й фінансової стабі- льності, хоча вона рідко зустрічалась у чистій формі.  Традиційний, надання державної допомоги / перерозподіл власності. Політика стимулювання певних секторів еко- номіки через виробничі субсидії або інші форми державної допомоги, або через націоналізацію, зао- хочення злиття або пільгових закупівель.  Неокласичний підхід, корегування помилок ринкового регулювання, заснована на подат- ках / субсидіях. Така політика може бути горизонтальною за дією. Виділяють також три найрозповсюджені типи ринкових «невдач», які потребують корегування: проблеми підтримки, фінансування та становлення нових секторів та галузей; агломераційна економіка (аgglomeration economies); підтримка окремих сек- торів стратегічною торговою політикою (supporting specific industries via strategic trade policy).  Нове зростання, засноване на технологічних можливостях. У цьому підході основна різниця з неокласич- ним в тому, що увага приділяється ролі інвестицій в НДДКР, технології, освіту та навчання, пов'язане з накопиченням знань.  Інституціоналістський, нео-шумпетеріансь- кий, еволюціоніський, системний. Цей підхід включає в себе елементи шумпете- ріанства, еволюціоністів та інституціоналістичного мислення. Роль промислової політики, пов'язана з інноваційною політикою, полягає у створенні та розвитку інститутів та розробки стратегій [3, c.20- 22]. Зважаючи на велику невизначеність в багатьох питаннях дослідження теорії промислової політики В.П. Вишневський робить висновок: 1) важкість ви- значення предмету дослідження та визначення меж промислової політики; 2) відсутність однозначно- сті, що варто розуміти під промисловістю як об’єктом політики; 3) важкість визначення дій, які відносяться до змісту промислової політики; 4) та цілей, що ставить перед собою промислова полі- тика, тобто який результат потрібно досягти [8, c. 153]. 6. Способи проведення промислової політи- ки – горизонтальна та вертикальна політика Найбільш відома класифікація промислової по- літики стосується розрізнення між галузевою (vertical / strong) та загальною (horizontal / weak). Адам Амброзіак (2017) визначає три типи промис- лової політики, спрямованої на підвищення еконо- мічної ефективності: (а) горизонтальна (зміна роз- поділу ресурсів деяких видів промисловості, шля- хом регулювання різними способами); (б) вертика- льна – стратегічна промислова політика (дії, спрямо- вані на розвиток окремих галузей промисловості, стратегічно сприятливі умови на міжнародних рин- ках); (в) структурні зміни (дії, спрямовані на полег- шення адаптації до структурних змін в економіці, змінах в технології) [5, c. 11]. На початку 1980-х років Ліндбек (1981) запро- понував два визначення в західній літературі: (а) ви- біркова промислова політика, яка базується на при- пущенні, щонайбільш перспективною стратегією є спроба вдосконалити державну інфраструктуру для фірм (комунікації, освіта, науково-технічний розви- ток) та (б) загальна промислова політика, що охоп- лює заходи з підтримки ринкової системи [5, c. 10- 15]. Найпростіша відмінність між галузевою (вер- тикальною/ секторіальною) політикою та «горизо- нтальною» полягає в тому, що секторіальна полі- тика спрямована на ефективність окремих еконо- мічних секторів, тоді як «горизонтальна» політика спрямована на реалізацію економічних цілей, які К. А. Скорік 23 Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020 впливають на всі сектори. Говард Пак (2006) зазна- чив, що вертикальна (структурна / галузева) полі- тика, яка перерозподіляє ресурси між секторами, га- лузями та фірмами, є основою класичної промисло- вої політики [5, c. 12-13]. Майкл Ландесманн робить висновок, що кор- дон не може бути легко сформований стосовно об- говорення чіткої межі горизонтальних та вертикаль- них політик. Критики вертикальної політики ка- жуть, що така політика прямо виявляє дискриміна- цію на користь окремих фірм чи секторів [9, c. 136]. Варто зазначити, що Європейська Комісія віддає пе- ревагу горизонтальній промисловій політиці, роб- лячи акцент, що державне втручання необхідне коли існують суттєві провали ринку [10, c. 190]. Окрім галузевого та горизонтального підходів до промислової політики, ми можемо використати інші підходи. Інша класифікація промислової полі- тики була представлена Міллером (1984), який ви- різняв два підходи: централізований та децентралі- зований. Інша класифікація була запропонована На- уманом, який розрізняв її як конструктивну та ево- люційну. Шнайдер (2015) розрізняв пасивний та ак- тивний підходи. За словами, пасивна промислова політика стосується дії уряду щодо зниження витрат на ведення бізнесу, як зазначається, активна полі- тика майже завжди супроводжується пасивною по- літикою [5, c. 15-17]. 7. Інструменти що використовуються для реалізації промислової політики Інструменти, що використовуються у промис- ловій політиці, включають пряму та непряму під- тримку конкретних фірм та галузей. Характерис- тики інструментів, що використовуються для про- мислової політики, дуже варіюються, починаючи від дуже вузьких, та до дуже широких. На основі звіту до ООН Wim Naudé можна виділити сім обла- стей регулювання промислової політики з відповід- ними інструментами [11, c. 8]. Таблиця 3 Сфери застосування та інструменти промислової політики Сфери Інструменти Економічне стимулювання – права інтелектуальної влас- ності – регулювання цін; валютна політика (наприклад, недооцінка); монетарна (процентна ставка) політика; антициклічна фіскальна політика; податкові пільги Науково-технічні інновації – наукова політика – високотехнологічні проєкти; фінансування університетських досліджень; cтворення дослідницьких центрів; субсидії на НДДКР та / або податкові пільги Навчання та вдосконалення технологічних можливостей – політика в галузі освіти та навчання; форсайт-вправи (для визначення пріо- ритетів національних досліджень); субсидії на трудова підготовку та / або по- даткові пільги; програми формування навичок; міжнародна науково-дослідна співпраця; стимули для прямих іноземних інвестицій Підтримка обраних галу- зей – введення імпортних тарифів та / або квот – виділення експортних субсидій / кредитів / підтримки; встановлення спеціа- льних економічних зон; використання державних підприємств / приватизація; створення комунальних послуг (наприклад, електрика); пряме фінансування / субсидії; надання державних гарантій; пряма політика державних закупівель Механізми відбору – регу- лювання доступу для компа- ній на ринок – антимонопольна та конкурентна політика; підтримка національних торгових компаній; преференційний доступ до фінансування; довгостроковий фінансо- вий розвиток Розповсюдження інформа- ції – механізми колективної дії – просування стандартів якості; використання консультативних форумів; зао- хочення твердої співпраці / тісних зв'язків; маркетинг експортних галузей; роз- повсюдження успішного досвіду Підвищення продуктивності фірм та підприємців – забезпечення або субсидування тренінгів з управління; моніторинг та допо- мога фірми (малому та середньому бізнесу); інфраструктура, фінансування та управління для інкубаторів та формування кластерів; сприяння державно-при- ватним партнерствам; маркетинг та вдосконалення місцеположення; модерні- зація економічної інфраструктури; створення фондів венчурного капіталу 8. Сучасні концепції промислової політики в літературі європейських науковців Сьогодні в рамках третьої енергетичної рево- люції, переходу до нової енергетичної парадигми від електроенергетичної фази до відновлюваних джерел трансформації моделі енергозабезпечення, відбувається і зміна соціально-економічного устрою суспільства [12, c. 48]. Та трансформація виробни- чих методів в рамках четвертої промислової рево- люції з використанням якісно нових виробничих технологій [13, c. 35]. Можна назвати смарт-вироб- ництво та смарт-підприємство з можливістю від- стежувати і контролювати функціонування знарядь виробництва, персонал, данні для підвищення про- дуктивності праці, удосконалення технологічних процесів [14, c. 14-18]. Що має вплив на зміну кон- цепцій до промислової політики, де інноваційні про- цеси відіграють ключову роль. К. А. Скорік 24 Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020 Заснована на знаннях промислова політика. В економіці знань державний сектор більше грає роль посередника поширення знань між приватними фірмами. Добринський (2009)1 порівнює традиційну та інноваційну промислову політику з огляду на цілі, обґрунтування та інструменти політики. У табл. 4 порівнюються два типи промислової полі- тики. Нинішній етап розвитку промисловості на ос- нові знань сильно відрізняється від стадії індустрі- алізації промислового розвитку і вимагає різної ролі держави [15, c. 183]. Таблиця 4 Порівняння традиційної та основаної на знаннях промислової політики Критерій Традиційна промислова політика Індустріальна політика, основана на знаннях Роль держави Держава діє раціонально. Ролі держави і приватного сектору роз- ділені. Партнерства заохочуються. Держава діє як суддя, а не гравець Держава має обмежену раціональність. Ролі не є розрізнені та державно-приватні. Держава є гравцем та зацікавленою стороною в процесі створення знань Обґрунтування політики інтер- венцій Підвищення соціального добробуту. Сприяння індустріалізації і економіч- ному розвитку. Викривлення ситуації на ринку. Пом'якшення негативних наслідків зов- нішніх впливів. Покращення продуктивності економіч- них агентів. Встановлення правил гри для інших Стимулювання динамічної конкуренції. Допомога зацікавленим сторонам досягти взає- мовигідного узгоджених цілей. Сприяння безперебійній роботі ринків. Виявлення зовнішніх впливів та релевантних засобів правового захисту. Сприяння розподілу ризиків між агентами та учасниками. Допомога та координація ринковим агентам Цілі втручання Результативність/результат та залучені фактори. Фірми та галузі. Переможці (відібрані галузі). Постачальники на ринок продукції (ви- робники) Системна взаємодія. Мережі та системні зв'язки. Специфічні поведінкові аспекти у всіх компа- ніях. Сторона пропозиції і попиту – співробітництво виробників та користувачів) Очікувані ефекти втручання Відповідь, до економічних агентів. Вимірювані (кількісні) відповіді на втручання Системні відповіді. Деякі відповіді мають якісний характер Дизайн та реалі- зація політичних інтервенцій Цілі політики є екзогенними. Послідовні фази політики проєктування та впровадження. Державний моніторинг реалізації Політика – це навчальний процес та політичні цілі є ендогенними. Немає чіткої різниці між розробкою політики і реалізацією, держава бере участь у реалізації Джерело: модифіковано за роботою Добринського (2009 р., с. 278-279). Інновації – найважливіший елемент промис- лової політики. Що можна побачити на прикладі концепції «системної політики» нижче, яка є харак- терною для ЄС. Згідно концепції, Stan Shih, «Smile Curve» – фірми, які спеціалізуються на початковій частині ланцюжка створення вартості (наприклад, в галузі досліджень і розробок, базового апаратного забезпечення або програмного забезпечення), і ті, що зосереджені на кінцевій частині ланцюжка ство- рення вартості (наприклад, маркетинг, розповсю- дження, продаж, і післяпродажне обслуговування) отримують набагато більший прибуток та маржу, ніж ті, які працюють у середній частині ланцюга вартості. Системна або нова політика. Науковці Дені Родрік (2004), Філіп Агіон (2011), Карл Аігін- гер (2007, 2012) запропонувати концепцію «нової» 1 Обговорення навколо великої кількості понять, такі як адекватність, розповсюдження знань, інновації, національна інноваційна система, горизонтальна та вер- або «системної» промислової політики (див рису- нок), де базовим елементом є інновації та спира- ється на нові технології й підтримку довгострокових цілей суспільства. Згідно концепції промислова по- літика, орієнтована на майбутнє, повинна виходити із цілей суспільства [16]. 9. Аргументи на підтримку промислової по- літики та проти активних втручань уряду Одним із відомих аргументів на користь проми- слової політики є успіх індустріалізації східно-азій- ських країн у 1970-х і 1980-х роках. За винятком ба- гатьох внутрішньодержавних особливостей (керу- ючись випадком Південної Кореї), існує щонай- менше три принципи індустріалізаційної діяльності урядів: (а) збереження контролю над розподілом ін- вестицій, зокрема освіти, технологій, в промислово- тикальна політика, зовнішні наслідки знань, інноваційні посередники, кластерна політика тощо, як основа паради- гми промислової політики на основі знань. К. А. Скорік 25 Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020 сті та в загальній економічній структурі; (б) регулю- вання структури кожної галузі, так і поведінки ком- паній; (в) збереження головної ролі уряду в еконо- мічній сфері. Велика кількість науковців зазнача- ють, що втручання уряду та проведення промисло- вої політики країнами Східної Азії було дуже ефек- тивним [5, c. 18-20]. Говард Пак (Массачусетс) підводить підсумок цій дискусії в західній літературі і наводить п`ять ос- новних аргументів щодо важливості промислової політики та інтервенцій уряду. Зокрема це: (1) ста- новлення та підтримка нових галузей промисловості (перші етапи становлення галузі, під час якого віт- чизняні фірми невигідні, можуть розглядатися як початкові фіксовані витрати, що може бути відшко- довано в майбутньому); (2) координація та управ- ління промисловістю як обґрунтування втручання держави; (3) виправлення координаційних помилок в промисловості (в основі є те, що багато проєктів вимагають одночасних інвестицій, щоб бути життє- здатними необхідна державна координація); (4) про- блеми з поінформованістю на ринку (підприємці мо- жуть не знати про порівняльні переваги країни, або на мікрорівні можуть не знати, що є прибутковим, а що ні); (5) міжнародний аспект: велика увага по- винна приділятися ролі експорту та внутрішніх пря- мих іноземних інвестицій (ПІІ) [17, c. 3-11]. Рисунок. Системна промислова політика (Карл Айгінгер) Аргументи проти проведення урядом актив- ної промислової політики. Роберт Вайд зазначає, що противники промислової політики в Європі на- голошують, що вона складається із складних та до- рогих урядових втручань. Наслідком цього еконо- мічного неолібералізму є віра в державну некомпе- тентність покращення результатів ринку [18, c. 63]. Критика полягає, що «уряди не можуть обирати пе- реможців», цілі з підтримки економічної діяльності не будуть досягнуті. Друге заперечення полягає в тому, що промислова політика – це спокуса до ко- рупції, що спотворює конкуренцію та отримують вигоди політично пов'язані суб'єкти господарю- вання [19, c. 8-9]. Бачення нового шляху зростання Цілі суспільства (здоров'я, клімат) Високий рівень спеціалізованих технологій Конкуренція, відкритість та глобалізація Зміни клімату та навколишнього середовища Проактивність, навчання робочої сили Політична підтримка конкурентних переваг Конкурентна політика Торгівельна політика Внутрішній ринок Закупівля Освіта / навчання Регіональ- наполітика Промислова політика Інноваційна політика К. А. Скорік 26 Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020 Дені Родрік (2008) зазначає, що теоретична ос- нова для промислової політики набагато сильніше, ніж емпірична. З теоретичного боку підкреслюється коригувальна роль, яку може грати уряд, але резуль- тати неможливо однозначно оцінити. Як бачимо на прикладі різнх країн, де урядам не вдались спроби стимулювати структурні зміни, втручаючись у ро- боту ринків [15, c. 183]. Якщо узагальнити, новий сенс, котрий сучасні дослідники вкладають у поняття «промислова полі- тика», то можна виділити наступне: – всі дії спрямовані на сприяння реструктуриза- ції промисловості та розвитку нової промисловості; – це не просто державна допомога чи іннова- ційна політика, це комплекс дій, з інструментами, що націлені на сприяння окремим шляхам розвитку; – вона динамічна і цілісна у сенсі врахування побічних факторів попиту і пропозиції та мікро- та макроекономічних факторів; – враховує всі параметри, що впливають на розвиток, забезпечуючи вживання додаткових чи уз- годжених заходів на різних рівнях уряду; – вона проактивна, адже має передбачити зміни для того, щоб сприяти адаптації виробничої сис- теми; – її завдання полягає не в підтриманні старих промислових структур, а швидше у їх удосконаленні шляхом обміну технологіями, разом з розвитком но- вої промисловості; – вона має стратегічний характер: «короткозорі погляди, що задовольняють короткострокові інте- реси, не можуть спричинити до стійку економічну політику, у значенні стійкості не лише самої еконо- міки, але й розвитку відповідного суспільства» [7, c. 10-30]. Висновок. Теорія промислової політики має багато питань які важко визначити, з чим погоджу- ються більшість науковців сьогодні. Емпіричні до- слідження результатів проведення активних втру- чань уряду в промисловість не завжди підтверджу- ють ефективність та результативність. Тому біль- шість розвинутих країни в стратегіях розвитку ви- значали горизонтальний спосіб проведення промис- лової політики. В українському контексті важливим є процес аналізу державної політики. Установи законодавчої та виконавчої влади не завжди можуть ефективно ді- яти. Важливим є налагодження цього процесу в гро- мадському секторі із зацікавлених професійно брати участь у процесах аналізу регулювання бізнесу та промисловості. В ЄС прикладами таких установ сьо- годні виступають Bruegel, BusinessEurope, Іndustry for Europe, Institute for European studies, Manufuture, Orgalim, MERCI, PIIE (Інститут Петерсона з міжна- родної економіки), WIFO (Австрійський інститут міжнародних досліджень), WIIW (Віденський інсти- тут міжнародної економіки), аналітичні центри, що діють в рамках кластерів, тощо. Література 1. Bianchi P., Labory S. Manufacturing regimes and transitional paths: Lessons for industrial policy. Struct. Change Econ. Dyn. (2017). https://doi.org/10.1016/j. strueco. 2017.10.003. 2. Аналіз державної політики. Збірник додаткових матеріалів до курсу «Основи ана- лізу державної політики» за Програмою парламентсь- кого стажування «Помічник Голови Комітету Верхов- ної Ради України» / Укл. О.І. Кілієвич, В.В. Тертичка. Київ, 2009. 3. Warwick K. (2013). Beyond Industrial Policy: Emerging Issues and New Trends. OECD Science, Technology and Industry Policy Papers, No. 2, OECD Publishing. http://dx.doi.org/10.1787/5k4869clw0xp-en. 4. Dani Rodrik. Is the age of growth miracles over? Harvard University John F. Kennedy School of Government. 2016. URL: http://www.ksg.harvard.edu/ rodrik/. 5. Adam A. Ambroziak (ed). The New Industrial Policy of the European Union: Springer International Publishing AG - Switzerland, 2017. 272 с. 6. Вишнев- ский В.П. Промышленная политика: теоретический аспект. Економіка України. 2012. №2. С. 4-15. 7. Patrizio Bianchi and Sandrine Labory. «Economic Crisis and Industrial Policy», Revue d'économie industrielle [Online], 129-130 \| 1er et 2e trimestres 2010, document 13, Online since 15 June 2012, connection on 30 September 2016. URL: http://rei.revues.org/4164. 8. Ви- шневський В.П. Теоретические аспекты промышлен- ной политики. Наукові праці ДонНТУ. Серія: економі- чна. 2011. №39 (1). С. 149-154. 9. Michael A. Landes- mann. Industrial Policy: Its Role in the European Economy - Which Industrial Policy Does Europe Need? Intereconomics. 2015. Р. 120-156. 10. Амоша О.І., Виш- невський В.П., Ляшенко В.І., Харазішвілі Ю.М. та ін. Індустрія 4.0: напрям залучення інвестицій з ураху- ванням інтересів вітчизняних виробників. Економічний вісник Донбасу. 2019. № (3) 57. С. 189-216. doi: 10.12958/1817-3772-2019-3(57)-189-216. 11. Wim Naudé. (2010). «Industrial Policy.Old and New Issues». Working Paper No. 2010/106 - UNU-WIDER, Helsinki - September 2010. 12. Сердюк О.С. Концепція третьої енергетичної революції. Економічний вісник Донбасу. 2017. № 2. С. 42-49. 13. Шевцова Г.З. Хімічна Індуст- рія 4.0 як галузева концепція реалізації основ четвертої промислової революції. Економічний вісник Донбасу. 2017. № 2 (48). С. 35-41. 14. Смарт-промисловість в епоху цифрової економіки: перспективи, напрями і ме- ханізми розвитку: монографія / [Вишневський В.П., Ві- єцька О.В., Гаркушенко О.М., Князєв С.І., Лях О.В., Чекіна В.Д., Череватський Д.Ю.]; за ред. акад. НАН України В.П. Вишневського; НАН України, Ін-т еконо- міки пром.-сті. Київ, 2018. 192 с. 15. Murat Yülek (ed). Economic Planning and Industrial Policy in the Globalizing Economy: Springer International Publishing AG - Switzerland, 2015. 395 р. 16. Karl Aiginger. (2012). «A Systemic Industrial Policy to Pave a New Growth». Policy Paper № 421 - WIFO - February 2012 www.foreurope.eu. 17. Pack Howard and Kamal Saggi. (2007). The Case for Industrial Policy: A Critical Survey, World Bank Research Observer, 21(2): 267–97. 18. Ambroziak A. A. (2015). Europeanization of Industrial Policy: Towards Re-Industrialisation? (chapter К. А. Скорік 27 Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020 4). In: P. Stanek & K. Wach (Eds.). Europeanization Processes from the Mesoeconomic Perspective: Industries and Policies. Kraków: Cracow University of Economics, pp. 61-94. 19. Dani Rodrik. Industrial policy: don`t ask why, ask how. Middle East Development Journal. 2008. Р. 1–29. URL: http: //www.ksg.harvard.edu/rodrik/. 20. Промислова політика посткризової економіки: кол. монографія / [Дейнеко Л.В.,Якубовський М.М., Шелудько Е.І. та ін.]; за ред. д-ра екон. наук, проф. Л.В. Дейнеко; за ред. д-ра екон. наук, проф. М.М. Якубов- ського; НАН України, ДУ "Ін-т екон. та прогноз. НАН України" Київ, 2014. 316 с. References 1. Bianchi P., Labory S. Manufacturing regimes and transitional paths: Lessons for industrial policy. Struct. Change Econ. Dyn. (2017). https://doi.org/10.1016/j. strueco.2017.10.003. 2. Kilievich O., Tertichka V. (2009). Governmental policy analisis. Additional materials for course “Foundaitions of governmental policy”. Parliamentary development project for Ukraine. Kyiv [in Ukrainian]. 3. Warwick K. (2013). Beyond Industrial Policy: Emerging Issues and New Trends. OECD Science, Technology and Industry Policy Papers, No. 2, OECD Publishing. http://dx.doi.org/10.1787/5k4869clw0xp-en. 4. Dani Rodrik. (2016). Is the age of growth miracles over? Harvard University John F. Kennedy School of Government. Retrieved from http://www.ksg.harvard. edu/rodrik/. 5. Adam A. Ambroziak (ed). (2017). The New Industrial Policy of the European Union: Springer International Publishing AG - Switzerland. 272 р. 6. Vushnevskiy V. (2012). Promyshlennaya politika: teoreticheskiy aspekt [Industrial policy: theoretical aspect]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2, pp.4-15 [in Russian]. 7. Patrizio Bianchi and Sandrine Labory. « Economic Crisis and Industrial Policy », Revue d'économie industrielle [Online], 129-130 \| 1er et 2e trimestres 2010, document 13, Online since 15 June 2012, connection on 30 September 2016. Retrieved from http://rei.revues.org/ 4164. 8. Vushnevskiy V. (2011). Teoreticheskie aspektu promushlenoi politiki [Industrial policy theoretical aspects]. DonNTU. Economics section, 39(1), pp. 149-154 [in Russian]. 9. Michael A. (2015). Landesmann. Industrial Policy: Its Role in the European Economy – Which Industrial Policy Does Europe Need? Intereconomics, рp.120-156. 10. Amosha О., Vushnevskiy V., Liashenko V., Kharazishvili U. (2019). Industria 4.0: napriam zaluchenia investiziy z urahuvaniam interesiv vitchiznianih vurobnikiv [Industry 4.0: investments involvment ways and interests of lockal producers]. Economichniy visnik Donbasy – Econonic Herald of the Donbas, (3) 57, pp 189- 216. doi: 10.12958/1817-3772-2019-3(57)-189-216 [in Ukrainian]. 11. Wim Naudé. (2010). Industrial Policy.Old and New Issues. Working Paper No. 2010/106 - UNU-WIDER, Helsinki - September. 12. Serdiuk О. (2017). Konzepziy tretyoi energe- tichnoi revoluzyi [Concepts of third energy revolution]. Economichniy visnik Donbasy – Econonic Herald of the Donbas, 2, pp. 42-49 [in Ukrainian]. 13. Shevzova G. (2017). Himichna industria 4.0 jak galuzeva conzepzia realizaziy osnov chetvertoi promuslovoi revoluziy [Chemical Industry 4.0 as sectoral concept of forth industrial revolution] Economichniy visnik Donbasy – Econonic Herald of the Donbas, (2) 48, pp. 35- 41 [in Ukrainian]. 14. Vushnevskiy V., Vietska O., Garkushenko O. & Chervatskiy D. (2018). Smart-industry in the age of digital economy: prospects, trends and ways of development. Kyiv, IІЕ of NAS of Ukraine [in Ukrainian]. 15. Murat Yülek. (Ed). (2015). Economic Planning and Industrial Policy in the Globalizing Economy: Springer International Publishing AG - Switzerland. 395 р. 16. Karl Aiginger. (2012). A Systemic Industrial Policy to Pave a New Growth. Policy Paper № 421 - WIFO - February 2012. Retrieved from www.foreurope.eu. 17. Pack Howard and Kamal Saggi. (2007). The Case for Industrial Policy: A Critical Survey. World Bank Research Observer, 21(2), рр. 267–297. 18. Ambroziak A. A. (2015). Europeanization of Industrial Policy: Towards Re-Industrialisation? (chapter 4). In: P. Stanek & K. Wach (Eds.). Europeanization Processes from the Mesoeconomic Perspective: Industries and Policies (pp. 61-94). Kraków, Cracow University of Economics. 19. Dani Rodrik. (2008). Industrial policy: don`t ask why, ask how. Middle East Development Journal, pр.1–29. Retrieved from http://www.ksg.harvard.edu/rodrik/. 20. Deinenko L., Jakubovskiy M. & Sheludko E. (2014). Industrial policy in post crisis economy. Kyiv, Institute of the Economy and Forecasting of National Academy of Sciences of Ukraine [in Ukrainian]. Скорік К. А. Сучасні теорії та концепції проми- слової політики в західній науковій літературі Питання промислової політики, одне з найбільш дискусійних за час сучасної української економічної історії. Навіть сьогодні ми бачимо наявний брак теоре- тичного підґрунтя для прийняття рішень щодо про- блем промислової політики. Цей огляд був підготовле- ний з використанням великої кількості наукових ста- тей та книг американських та європейських авторів за останні десять років. Головна мета публікації – подати основні теоретичні концепції щодо промислової полі- тики в сучасній західній науковій літературі, цілі, ін- струменти та форми втручання уряду. Сьогодні спосте- рігається поновлення інтересу до теорії промислової політики країн заходу та в Україні зокрема. У статті розглядається визначення термінів полі- тики та ефективності політики, визначення промисло- вої політики західними авторами, цілі та еволюція кон- цепцій в науковій літературі, основні інструменти. В цьому напрямі також розглядаються визначення гори- зонтальної та вертикальної політики, та деякі інші під- ходи, аргументи на користь та проти активних урядо- вих втручань з використанням інструментів промисло- вої політики. В статті розглядаються теорії в роботах К. А. Скорік 28 Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020 західних авторів такі, як нова промислова політика, си- стемна та заснована на знаннях промислова політика, роль інновацій тощо. Ціллю сьогоднішнього жвавого діалогу щодо проблем по темі промислової політики є покращення конкуренції вітчизняних економік та презентація ши- рокого набору можливих коротко- та довгострокових наслідків. Після детального перегляду наукової літера- тури, ми можемо прийти до висновку, що процес прий- няття рішень щодо промислової політики є високодис- кусійним питанням в усіх розвинутих країнах. Що під- тверджує наявність великої кількості авторів, публіка- цій та теоретичних надбань в сучасній науковій літера- турі. Ключові слова: концепції та теорії промислової політики, політика, ефективність, еволюція теорії про- мислової політики, горизонтальна та вертикальна полі- тика, нова промислова політика, заснована на знаннях промислова політика, системна промислова політика, інструменти промислової політики. Skorik K. Industrial policy theory review in the western scientific literature The topic of industrial policy is one of the most dis- cussed during Ukrainian modern economic history time and even nowadays we see lack of theoretical bachground for current industrial policy decissions. The chapter was prepared using statements, journal articles, and terms from original publications acourding to the topic review in fo- reign European and American scientific literature. The main purpose of the article is to wrap up analytics of theory and evolutional concepts for industrial policy practice and to show the wide variety of definitions for in- dustrial policy, its scope, objectives, instruments, and forms of intervention. Nowadays we see renewed interest to theory of industrial policy in developed countries and in Ukraine as well. Article information is followed by review terms poli- tics/policy and effectiveness/efficiency, definitions of in- dustrial policy, aims of industrial policy discribed in west- ern scientific literature and core instruments. In this re- spect, two approaches to industrial policy have been ela- borated: sectoral and horizontal, and some other classifica- tions of industrial policy, arguments in favour and against governmental intervensions actively using instruments of industrial policy. Article in particular reviews theories – new industrial policy, knowledge-based and systemic industrial policy, factor of innovations. An extensive discussion of the con- sequences of a policy aimed at the improving competitive- ness of domestic industry allows for the presentation of a wide range of short- and long-term effects of traditional in- dustrial policy. So that we could come to conclusion that industrial policy-making process is highly discussed in sci- entific literature by researches from many countries and there is no one vision. Each country could select type and approach to policy that fit it`s tradition and further society goals. Keywords: concepts and theories of industrial policy, politics/policy and effectiveness/efficiency, sectoral and horizontal policy, new industrial policy, knowledge-based industrial policy, systemic industrial policy, instruments of industrial policy. Скорик К. А. Современные теории и концеп- ции промышленной политики в западной научной литературе Вопрос промышленной политики один из самих дискуссионных за время современной украинской эко- номической истории. Сегодня мы видим недостаток теоретической основы для принятия решений в сфере промышленной политики. Этот обзор был подготовлен с использованием большого количества научных ста- тей и книг американских и европейских авторов за по- следние десять лет. Главная цель публикации – пред- ставить основные теоретические концепции и понятия по вопросу научного исследования промышленной по- литики, цели, инструменты и формы участия прави- тельства. Сегодня мы можем наблюдать усиление ин- тереса к вопросам принятия решений по промышлен- ной политике в станах запада и в Украине в том числе. В статье рассматривается определение терминов политики и еффективности политики, определение промышленной политики западными авторами, цели и еволюция концепций в научной литературе, основные инструменты. Анализируется определение горизон- тального и вертикального способа проведения поли- тики, и некоторые другие подходы, аргументы в под- держку и против активного управленческого вмеша- тельства правительства. Изложены некоторые концеп- ции в работах западных авторов, такие как новая про- мышленная политика, системная и основанная на зна- ниях промышленная политика, роль инноваций. Целью сегодняшнего диалога по проблемам про- мышленной политики является улучшение конкурент- ной позиции отечественных экономик и представление возможных коротко- и долгосрочных последствий для общества. После детального изучения научной литера- туры мы можем прийти к выводу, что процесс приня- тия решений в промышленной политике является вы- сокодискуссионным вопросом во всех развитых стра- нах. Что подтверждается наличием большого количе- ства авторов, публикаций, теоретических наработок в современной научной литературе. Ключевые слова: концепции и теории промыш- ленной политики, политика, еффективность, эволюция теории промышленной политики, горизонтальная и вертикальная политика, новая промышленная поли- тика, основанная на знаниях промышленная политика, системная промышленная политика, инструменты промышленной политики. Стаття надійшла до редакції 03.06.2020 Прийнято до друку 11.06.2020

Сучасні теорії та концепції промислової політики в західній науковій літературі

Репозитарії

Схожі ресурси