Проблеми фінансування сфери соціального захисту населення в Україні

У статті досліджено проблеми і перспективи подальшого реформування та удосконалення фінансового забезпечення соціального захисту населення в Україні. Виявлено сучасні проблеми фінансування сфери соціального захисту населення в Україні та окреслено шляхи їх подолання. Здійснено аналіз видатків зведен...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2020
Hauptverfasser:	Бившев, Р.О., Черненко, Л.С., Петросян, Г.А., Грибоєдова, І.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2020
Schriftenreihe:	Економічний вісник Донбасу
Schlagworte:	Фінанси
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171638
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Проблеми фінансування сфери соціального захисту населення в Україні / Р.О. Бившев, Л.С. Черненко, Г.А. Петросян, І.В. Грибоєдова // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 2 (60). — С. 115-122. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-171638
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1716382020-09-29T01:25:25Z Проблеми фінансування сфери соціального захисту населення в Україні Бившев, Р.О. Черненко, Л.С. Петросян, Г.А. Грибоєдова, І.В. Фінанси У статті досліджено проблеми і перспективи подальшого реформування та удосконалення фінансового забезпечення соціального захисту населення в Україні. Виявлено сучасні проблеми фінансування сфери соціального захисту населення в Україні та окреслено шляхи їх подолання. Здійснено аналіз видатків зведеного бюджету України на освіту у 2010-2018 роках. Виявлено, що найбільш вагомим джерелом фінансування закладів охорони здоров’я є кошти державного і місцевих бюджетів, тоді як кошти, отримані з інших джерел є лише додатковим фінансовим ресурсом. Тому головною формою фінансового забезпечення галузі охорони здоров’я є бюджетне фінансування. Визначено, що джерелом фінансування соціального забезпечення є бюджетні та позабюджетні джерела. Наведено види джерел фінансування соціального забезпечення. Доведено, що однією із вагомих перешкод на шляху ефективної реалізації в нашій країні соціальної політики є недостатній рівень її фінансового забезпечення у поєднанні з нераціональним плануванням, розподілом і неефективним використанням наявних фінансових ресурсів. Представлено динаміку розмірів основних державних соціальних стандартів України в 2014-2019 роках. Аналіз цих даних показав, що розмір мінімальної пенсії в Україні в рази менший за величину вартості мінімального споживчого кошика, який покладено в основу визначення рівня прожиткового мінімуму та, власне, й самого рівня прожиткового мінімуму. Такий дисбаланс свідчить про надзвичайно низький рівень соціального захисту населення країни. Запропоновано комплекс заходів для вирішення проблем фінансування сфери соціального захисту населення в Україні. Визначено основні напрями забезпечення якісного соціального захисту населення України. В статье исследованы проблемы и перспективы дальнейшего реформирования и усовершенствования финансового обеспечения социальной защиты населения в Украине. Выявлены современные проблемы финансирования сферы социальной защиты населения в Украине и очерчены пути их преодоления. Осуществлен анализ расходов сводного бюджета Украины на образование в 2010-2018 годах. Выявлено, что наиболее весомым источником финансирования учреждений здравоохранения являются средства государственного и местных бюджетов, тогда как средства, полученные из других источников, являются лишь дополнительным финансовым ресурсом. Поэтому главной формой финансового обеспечения сферы здравоохранения является бюджетное финансирование. Определено, что источником финансирования социального обеспечения является бюджетный и внебюджетный источники. Приведены виды источников финансирования социального обеспечения. Доказано, что одним из весомых препятствий на пути эффективной реализации в нашей стране социальной политики является недостаточный уровень ее финансового обеспечения в сочетании с нерациональным планированием, распределением и неэффективным использованием имеющихся финансовых ресурсов. Представлена динамика размеров основных государственных социальных стандартов Украины в 2014-2019 годах. Анализ этих данных показал, что размер минимальной пенсии в Украине в разы меньше величины стоимости минимальной потребительской корзины, которая положена в основу определения уровня прожиточного минимума и, собственно, и самого уровня прожиточного минимума. Такой дисбаланс свидетельствует о чрезвычайно низком уровне социальной защиты населения страны. Предложен комплекс мер по решению проблем финансирования сферы социальной защиты населения в Украине. Определены основные направления обеспечения качественной социальной защиты населения Украины. The article explores the problems and prospects of further reforming and improving financial support for social protection of the population in Ukraine. The modern problems of financing the sphere of social protection of the population in Ukraine are identified and ways to overcome them are outlined. The analysis of expenses of the consolidated budget of Ukraine for education in 2010-2018 is carried out. It has been revealed that the most significant source of financing for healthcare institutions is the funds of state and local budgets, while funds received from other sources are only an additional financial resource. Therefore, the main form of financial support for the health sector is budget financing. It is determined that the source of financing social security is the budget and extrabudgetary sources. The types of sources of financing social security are given. It is proved that one of the significant obstacles to the effective implementation of social policy in our country is the insufficient level of its financial support, combined with the irrational planning, distribution and inefficient use of available financial resources. The dynamics of the size of the main state social standards of Ukraine in 2014-2019 is presented. An analysis of the data showed that the size of the minimum pension in Ukraine is several times less than the value of the minimum consumer basket, which is the basis for determining the level of the living wage and, in fact, the level of the living wage. Such an imbalance indicates an extremely low level of social protection of the country's population. A set of measures is proposed to solve the problems of financing the sphere of social protection of the population in Ukraine. The main directions of ensuring high-quality social protection of the population of Ukraine are determined. 2020 Article Проблеми фінансування сфери соціального захисту населення в Україні / Р.О. Бившев, Л.С. Черненко, Г.А. Петросян, І.В. Грибоєдова // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 2 (60). — С. 115-122. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1817-3772 DOI: 10.12958/1817-3772-2020-2(60)-115-122 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171638 364.442.6+336(477) uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Фінанси Фінанси
spellingShingle	Фінанси Фінанси Бившев, Р.О. Черненко, Л.С. Петросян, Г.А. Грибоєдова, І.В. Проблеми фінансування сфери соціального захисту населення в Україні Економічний вісник Донбасу
description	У статті досліджено проблеми і перспективи подальшого реформування та удосконалення фінансового забезпечення соціального захисту населення в Україні. Виявлено сучасні проблеми фінансування сфери соціального захисту населення в Україні та окреслено шляхи їх подолання. Здійснено аналіз видатків зведеного бюджету України на освіту у 2010-2018 роках. Виявлено, що найбільш вагомим джерелом фінансування закладів охорони здоров’я є кошти державного і місцевих бюджетів, тоді як кошти, отримані з інших джерел є лише додатковим фінансовим ресурсом. Тому головною формою фінансового забезпечення галузі охорони здоров’я є бюджетне фінансування. Визначено, що джерелом фінансування соціального забезпечення є бюджетні та позабюджетні джерела. Наведено види джерел фінансування соціального забезпечення. Доведено, що однією із вагомих перешкод на шляху ефективної реалізації в нашій країні соціальної політики є недостатній рівень її фінансового забезпечення у поєднанні з нераціональним плануванням, розподілом і неефективним використанням наявних фінансових ресурсів. Представлено динаміку розмірів основних державних соціальних стандартів України в 2014-2019 роках. Аналіз цих даних показав, що розмір мінімальної пенсії в Україні в рази менший за величину вартості мінімального споживчого кошика, який покладено в основу визначення рівня прожиткового мінімуму та, власне, й самого рівня прожиткового мінімуму. Такий дисбаланс свідчить про надзвичайно низький рівень соціального захисту населення країни. Запропоновано комплекс заходів для вирішення проблем фінансування сфери соціального захисту населення в Україні. Визначено основні напрями забезпечення якісного соціального захисту населення України.
format	Article
author	Бившев, Р.О. Черненко, Л.С. Петросян, Г.А. Грибоєдова, І.В.
author_facet	Бившев, Р.О. Черненко, Л.С. Петросян, Г.А. Грибоєдова, І.В.
author_sort	Бившев, Р.О.
title	Проблеми фінансування сфери соціального захисту населення в Україні
title_short	Проблеми фінансування сфери соціального захисту населення в Україні
title_full	Проблеми фінансування сфери соціального захисту населення в Україні
title_fullStr	Проблеми фінансування сфери соціального захисту населення в Україні
title_full_unstemmed	Проблеми фінансування сфери соціального захисту населення в Україні
title_sort	проблеми фінансування сфери соціального захисту населення в україні
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Фінанси
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171638
citation_txt	Проблеми фінансування сфери соціального захисту населення в Україні / Р.О. Бившев, Л.С. Черненко, Г.А. Петросян, І.В. Грибоєдова // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 2 (60). — С. 115-122. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT bivševro problemifínansuvannâsferisocíalʹnogozahistunaselennâvukraíní AT černenkols problemifínansuvannâsferisocíalʹnogozahistunaselennâvukraíní AT petrosânga problemifínansuvannâsferisocíalʹnogozahistunaselennâvukraíní AT griboêdovaív problemifínansuvannâsferisocíalʹnogozahistunaselennâvukraíní
first_indexed	2025-07-15T07:28:32Z
last_indexed	2025-07-15T07:28:32Z
_version_	1837697086697504768
fulltext	Р. О. Бившев, Л. С. Черненко, Г. А. Петросян, І. В. Грибоєдова 115 Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020 УДК 364.442.6+336(477) doi: 10.12958/1817-3772-2020-2(60)-115-122 Р. О. Бившев, кандидат економічних наук, доцент, ORCID 0000-0002-7849-7040, Л. С. Черненко, Г. А. Петросян, І. В. Грибоєдова, ДВНЗ «Донбаська державна машинобудівна академія», м. Краматорськ ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ СФЕРИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ Постановка проблеми. За останні роки воєнні дії на сході країни, падіння виробництва, зростання безробіття, підвищення тарифів на житлово-комуна- льні послуги, усунення держави від регулювання цін та інші негативні чинники зумовили масове зубо- жіння населення та загострили потребу в проведенні активної політики соціального захисту населення. Однією з найвагоміших складових у системі соціа- льного захисту громадян є його фінансове забезпе- чення. Сучасні виклики й обмежені фінансові мож- ливості держави потребують визнати об’єктивною необхідністю формування дієвого соціального за- хисту як пріоритетного напряму у державній полі- тиці реалізації найважливіших суспільних потреб. Це актуалізує дослідження проблем і перспектив по- дальшого реформування та удосконалення фінансо- вого забезпечення соціального захисту населення в Україні. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретичні і практичні аспекти системи соціального захисту населення в Україні розглядаються багатьма вітчизняними ученими й дослідниками, які накопи- чили значний обсяг теоретичного матеріалу та прак- тичних доробок. Зокрема, наукові розробки О. Ро- манюк зосереджені на питаннях стану фінансування соціального захисту населення. О. Василик та І. Кич- ко у своїх роботах розглядають соціальне страху- вання як елемент фінансового механізму соціаль- ного захисту. Предметом наукових досліджень Л. Бабич і Л. Васечко є питання оптимізації моделі фінансового механізму соціального страхування. Обґрунтування фіскального забезпечення реалізації соціальних функцій держави знаходимо в працях В. Тропіної. Сутність і складові бюджетного меха- нізму фінансування соціальних гарантій та прогно- зування містять наукові статті Л. Момотюк. Метою статті є виявлення сучасних проблем фінансування сфери соціального захисту населення в Україні та визначення шляхів їх подолання. Виклад основного матеріалу дослідження. Соціальний захист та соціальне забезпечення – най- більша видаткова стаття зведеного бюджету Укра- їни, яка за обсягом випереджає охорону здоров’я, освіту та видатки на економічну діяльність. На шляху розвитку України до європейського рівня життя необхідно забезпечити достатній рівень соці- ального захисту населення. Сьогодні Україна об- рала політику спрямовану на прийняття європей- ських норм в українське законодавство, що дозво- лить стабілізувати економіку, створити умови нор- мативно-регуляторної бази та змінити соціальну за- хищеність громадян, створивши високий рівень якості життя в країні. Поліпшення соціального за- хисту населення шляхом впровадження ефективних програм, сприяє поліпшенню життєдіяльності насе- лення і стабілізує суспільство. Соціальний захист має системний характер – у вигляді законодавчо встановлених постійних грошових виплат, компен- сацій з державного або місцевого бюджетів і періо- дичний – у вигляді одноразової грошової або мате- ріальної допомоги з різних фондів або окремих осіб, тощо. Велике значення має соціальний захист това- ровиробників, які своєю працею створюють спо- живні вартості для розвитку добробуту країни. Розвиток України в сучасних умовах потребує орієнтуватися на європейські стандарти, будувати соціально-економічну політику держави та дії уряду та спрямований на покращення рівня життя. Соціа- льний захист, в якому населення надійно захищено, це впевнений крок для досягнення процвітання кра- їни та її суспільства. Питання соціального захисту населення на шляху розвитку євроінтеграційних процесів є дуже актуальним, від нього залежить рі- вень життя та добробуту суспільства, духовне, мате- ріальне, соціальне благо, які впливають та підбурю- ють до зайнятості населення. З трьох суб’єктів скла- дається структура соціального захисту: держава, юридичні особи і громадяни. Відповідно до призна- чення заходів формується структура системи соціа- льного захисту (рис. 1). З правової точки зору Міністерство соціальної політики України є центральним органом виконав- чої влади, діяльність якого спрямовується і коорди- нується Кабінетом Міністрів України і який забезпе- чує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, соціального за- хисту, волонтерської діяльності, з питань сім’ї та ді- тей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення Р. О. Бившев, Л. С. Черненко, Г. А. Петросян, І. В. Грибоєдова 116 Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020 Структура соціального захисту Соціальні гарантії держави населенню Соціальне забезпечення Соціальна допомога Соціальне страхування Рис. 1. Структура системи соціального захисту (сформовано авторами на основі джерела [1]) та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім’ї, соціального захисту ветеранів війни та учасни- ків антитерористичної операції, зокрема забезпе- чення їх психологічної реабілітації, саноторно-ку- рортного лікування, технічними та іншими засо- бами реабілітації, житлом, надання освітніх послуг, організація поховання, соціальна та професійна адаптація військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби та учасників антитерористичної операції. Оскільки об’єктами та суб’єктами соціальної політики виступають, з од- ного боку, державні інститути, а з іншого – насе- лення країни, то доцільно розглядати комплексну систему соціального захисту як державний інститут опіки найменш захищеного прошарку населення (рис. 2). Система соціального захисту Функціональні ознаки Ієрархія рівнів Форм виплат Інституційні заклади -Національний -Суспільний -Корпоративний -Муніципальний -Індивідуальний -Соціальні виплати -Пенсії -Соціальні допомоги -Пільги -Компенсації -Політичної підсистеми -Соціальної підсистеми -Організаційної підсистеми -Економічної підсистеми -Правової підсистеми Механізми створення та джерела здійснення соціальних виплат Держава Профспілки Громадські організації Міжнародні організації Корпорації та інші Соціально вразливі верстви населення Пенсіонери Безробітні Інваліди Громадяни з низькими доходами Тимчасово переміщені особи Рис. 2. Система соціального захисту населення (сформовано авторами на основі джерела [1]) Таким чином, курс України на євроінтеграцію має на увазі досягнення сучасних характеристик якості життєвого рівня населення, збільшення ролі держави в регулюванні економічних і соціальних процесів, створення надійної системи соціального партнерства суб’єктів господарювання та органів влади. Джерелом фінансування соціального забез- печення є бюджетні та позабюджетні джерела. На рис. 3 можна розглянути види джерел фінансування соціального забезпечення. Р. О. Бившев, Л. С. Черненко, Г. А. Петросян, І. В. Грибоєдова 117 Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020 Бюджетні видатки, спрямовані на фінансування соціальної сфери досить різноманітні, оскільки вони виконують різну роль у відтворювальному процесі (поточні та капітальні), мають різне джерело фінан- сування (державний і місцеві бюджети) та термін ре- алізації (поточні, середньострокові та довгостро- кові), а також мають різне функціональне, відомче та цільове призначення. Рис. 3. Види джерел фінансування соціального забезпечення (сформовано авторами на основі джерела [2]) При здійсненні видатків соціального призна- чення слід виділяти їх проміжну та кінцеву мету. Перша полягає у забезпеченні належної організації бюджетних програм у тих сферах суспільного життя, які забезпечують задоволення індивідуаль- них і колективних потреб громадян. А кінцевою ме- тою здійснення соціальних видатків бюджету по- винно бути підвищення суспільного добробуту. По- трібно розуміти, що фінансування видатків бюдже- тів соціального призначення – безповоротне і безо- платне виділення коштів з бюджетів на реалізацію загальнодержавних і місцевих програм у галузях освіти, охорони здоров’я, культури і соціального за- безпечення, житлово-комунального господарства має бути спрямоване на забезпечення матеріальних і духовно-культурних потреб громадян задля підви- щення суспільного добробуту (рис. 4). Рис. 4. Видатки зведеного бюджету України на освіту у 2010-2018 роках [3] Законодавчо закріплено, що держава має забез- печити загальні асигнування на освіту в розмірі не менше ніж 7% ВВП за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством. Так, упродовж 2010-2016 років спостерігалася тенденція до скоро- чення частки видатків зведеного бюджету на освіту як відносно обсягу ВВП (з 7,4% у 2010 році до 5,4% у 2016 році), так і обсягу видатків зведеного бюджету України (з 21,1% у 2010 році до 15,5% у 2016 році). Проте зусиллями Кабінету Міністрів та Міністерства освіти і науки України цю тенденцію вдалося зламати – видатки у 2018 році на освіту в порівнянні з 2016 роком суттєво збільшилися. У Зве- деному бюджеті України на 2018 рік заплановано обсяг освітніх видатків 5,9% від ВВП та 16,6% від загального обсягу Зведеного бюджету України [3]. Зміни у плануванні видатків місцевих бюдже- тів на освіту відбулися у 2015 році після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі пи- Соціальне забезпечення Бюджетні джерела Позабюджетні джерела Державний бюджет Місцеві бюджети Цільові позабюджетні фонди Кошти суб’єктів господарювання Некомерційні організації Р. О. Бившев, Л. С. Черненко, Г. А. Петросян, І. В. Грибоєдова 118 Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020 тання надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам» [4]. Згідно цієї по- станови, освітня субвенція надається місцевим бю- джетам з метою фінансового забезпечення реалізації делегованих органами місцевого самоврядування повноважень у сфері освіти. Ця субвенція може ви- ділятися обласним, міським, районним бюджетам, бюджетам територіальних громад, які утворюються відповідно до чинного законодавства держави пер- спективного плану формування територій громад [5]. Зокрема, у 2018 році запроваджено нову фор- мулу, в основу якої покладено розрахункову кіль- кість ставок педагогічних працівників, визначену на підставі навчального навантаження, розрахункової наповнюваності класів та навчальних планів. Пла- новий обсяг освітньої субвенції у І півріччі 2018 року порівняно з І півріччям 2017 року збільшився на 5,6 млрд грн (18%). Збільшення обсягів освітньої субвенції відбулося в усіх областях, окрім м. Києва, про що свідчить зменшення запланованого обсягу коштів на 0,2 млрд грн (10%). При цьому, фактичне фінансування здійснювалося практично в повному обсязі. У розрізі областей у І півріччі 2017 і 2018 років спостерігалася нерівномірна динаміка витрачання коштів освітньої субвенції. Зростання обсягів касо- вих видатків у І півріччі 2018 року за освітньою субвенцією відбулося в усіх областях окрім м. Ки- єва, що було спричинено зменшенням фінансування з 1,9 млрд грн у 2017 році до 1,7 млрд грн у 2018 році. Ця ситуація склалася тому, що у 2018 році було використано нову формулу розподілу субвенції, яка є дискримінаційною по відношенню до столиці, оскільки не враховувалась низка коригуючих коефі- цієнтів, зокрема обсяги муніципальної надбавки до заробітної плати, необхідність збільшення кількості Таблиця 1 Кошти освітньої субвенції в І півріччі 2017 і 2018 років, млрд грн [3] Показник 2017 рік 2018 рік Відхи- лення 2017-2018 років Відхи- лення (%) Планові значення 31,2 36,8 5,6 18 Фактичні видатки 28,7 34,5 5,7 20 Рівень ви- користання коштів, % 92 93,7 1,5 1,6 педагогічних ставок у зв’язку з поділом класів на групи при вивченні окремих предметів у закладах загальної середньої освіти та коефіцієнт розміру підвищення посадових окладів за їх спеціалізацією. Слід відмітити, що у порівнянні з І півріччям 2017 року у І півріччі 2018 року рівень освоєння коштів субвенції підвищився до 94%. Виявлено, що найбільш вагомим джерелом фі- нансування закладів охорони здоров’я є кошти дер- жавного і місцевих бюджетів, тоді як кошти, отри- мані з інших джерел є лише додатковим фінансовим ресурсом. Тому головною формою фінансового за- безпечення галузі охорони здоров’я є бюджетне фінансування. Дані, приведені в табл. 2, свідчать, що найбільше коштів на охорону здоров’я було спрямо- вано у 2013 році як у загальній сумі видатків Дер- жавного бюджету України (12,2%), так і у валовому внутрішньому продукті (ВВП) – 4,2%, тоді як у 2016-2017 роках і тепер вже за даними на 2018 рік такий показник визначено на рівні близько 3,5% ВВП [6]. Таблиця 2 Видатки на охорону здоров’я в Україні у 2010-2018 роках (розраховано авторами на основі джерела [6]) Роки Всього видатки ДБУ, млрд грн Видатки на ОЗ з ДБУ, млрд грн Загально- державні видатки, млрд грн Всього, млрд грн Частка видат- ків на ОЗ у ви- датках Зведе- ного бюджету України Обсяг ВВП, млрд дол. США Частка видатків на ОЗ у ВВП, % 2010 245 9 36 45 11,8 136 4,13 2011 279 10 39 49 11,8 163 3,76 2012 361 11 47 58 11,9 176 4,14 2013 364 13 49 62 12,2 183 4,23 2014 395 11 47 58 10,9 132 3,65 2015 538 8 45 53 10,0 91 3,8 2016 647 9 45 54 8,3 93 2,5 2017 768 13 57 70 9,1 - 2,8 2018 908 23 59 82 9,0 - 2,6 Водночас, сам обсяг ВВП в Україні, наприклад у 2016 році зменшився удвічі, порівняно з 2013 року, що не дозволяє навіть у разі істотного збільшення видатків на охорону здоров’я у відсотках до ВВП за- безпечити сферу достатніми фінансовими ресур- сами. На розвиток системи охорони здоров’я у сіль- Р. О. Бившев, Л. С. Черненко, Г. А. Петросян, І. В. Грибоєдова 119 Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020 ській місцевості (для реалізації законопроекту, по- даного Президентом у 2018 році виділяється 1 млрд грн хоча загалом потрібно 13 млрд грн для онов- лення матеріально-технічної бази медзакладів у перспективних центрах медичних послуг майбутніх ОТГ). Починаючи з ІІ півріччя 2018 року проходять структурні зміни, які пов’язані із реформами в сис- темі охорони здоров’я: система первинної медичної допомоги базується на сімейних лікарях, а державне фінансування здійснюється Національною службою здоров’я України (НСЗУ) за принципом «гроші хо- дять за пацієнтом». На це у Держбюджеті спочатку було виділено 13 млрд грн. Проте запуск реформи НСЗУ відклався до липня 2018 року, тому у бюджеті видатки зменшили до 7 млрд грн. За рахунок цього, власне, медична субвенція, яка спрямовувалася на виплату зарплат медикам зменшилася з 2% ВВП до 1,7%. А утримання приміщень, оплату комунальних послуг лікарень та енергоносіїв було покладено на місцеві бюджети, і минулого року їх видатки скла- дали 0,6% від ВВП, цього року закладено 0,9% від ВВП. Проте, після переведення всієї медицини на нову систему фінансування (після 2021 року) кошти більше не будуть виділятися у вигляді субвенції місцевим бюджетам, а НСЗУ виділятиме їх лікарням за надання послуг. Отже, ефективність процесу бюджетного фі- нансування охорони здоров’я з місцевих бюджетів значно залежить від досконалого і науково обґрун- тованого бюджетного планування, в основі якого ле- жить розрахунок медичної субвенції. За рахунок зазначеної субвенції заклади охорони здоров’я в першу чергу забезпечують фінансування поточних видатків на бюджетний період. Кошти медичної субвенції також можуть використовуватися і на ка- пітальні видатки закладів охорони здоров’я, але тільки тоді, коли повністю забезпечені поточні ви- датки та відсутня заборгованість за захищеними статтями. Окрім цього, медична субвенція може бути спрямована на фінансування заходів з оптимі- зації мережі закладів охорони здоров’я. Загальний обсяг медичної субвенції у 2019 році заплановано зменшити у порівнянні з попереднім роком на 2 млрд грн. Відповідно, її обсяг у 2019 році становитиме 55 млрд грн. Медична субвенція у 2019 році враховує видатки на надання вторинної, тре- тинної та екстреної медичної допомоги населенню [7]. Загальний обсяг медичної субвенції не враховує видатки на надання первинної медичної допомоги, які відповідно до вимог Бюджетного кодексу Укра- їни та Закону України «Про державні фінансові га- рантії медичного обслуговування населення» перед- бачені в повному обсязі в державному бюджеті за бюджетною програмою Міністерства охорони здо- ров’я «Надання первинної медичної допомоги насе- ленню». Збільшення обсягів медичної субвенції перед- бачено лише для обласних бюджетів – з 24 млрд грн у 2018 до 26 млрд грн у 2019 році. Для всіх інших місцевих бюджетів у 2019 році заплановане змен- шення обсягів цього виду субвенції. Для бюджетів міст обласного значення медична субвенція змен- шена на 1,5 млрд грн, для районних бюджетів – 1,7 млрд грн, бюджетів ОТГ – 0,4 млрд грн. У зага- льному обсязі медичної субвенції також враховано резерв коштів на нерозподілені видатки (1,1 млрд грн), розмір яких у 2019 році порівняно з попереднім роком скоротився на 0,3 млрд грн. При цьому, ре- зерв коштів (до 1% загального обсягу субвенції без урахування нерозподілених видатків для територій Донецької та Луганської областей, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здій- снюють не в повному обсязі свої повноваження) ста- новитиме 0,2 млрд грн, а обсяг нерозподілених ви- датків для цих територій – 0,9 млрд грн [7]. Незважаючи на значні розміри та тенденцію зростання соціальних видатків, багато соціальних програм та допомог в Україні фінансується вкрай незадовільно. Окремі види соціальних допомог у де- які роки зовсім не фінансувалися або їхні розміри у законодавчому порядку зменшувалися, оскільки у Державному бюджеті України на це не вистачало коштів (наприклад, допомога при народженні ди- тини тощо). Розпорошення державних фінансових ресурсів та складна економічна ситуація в країні прямо впливають на розмір основних державних со- ціальних стандартів (прожитковий мінімум, мініма- льна пенсія, мінімальна заробітна плата). Динаміку цих показників наведено в табл. 3. Таблиця 3 Динаміка розмірів основних державних соціальних стандартів України в 2014-2019 роках (складено авторами на основі джерел [8, 3]) Показники Роки 2014 2015 2016 2017 2018 2019 Мінімальна пенсія 949 949 1074 1295 1409 1564 Мінімальна заробітна плата 1218 1271 1438 3200 3723 4173 Прожитковий мінімум 1176 1227 1376 1604 1745 1936 Мінімальний споживчий кошик 1052 1129 1169 1446 1745 1936 Середньомісячна заробітна плата 3470 5230 6475 7105 8867 10783 Р. О. Бившев, Л. С. Черненко, Г. А. Петросян, І. В. Грибоєдова 120 Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020 Аналіз даних табл. 3 показав, що розмір мініма- льної пенсії в Україні в рази менший за величину вартості мінімального споживчого кошика, який по- кладено в основу визначення рівня прожиткового мінімуму та, власне, й самого рівня прожиткового мінімуму. Такий дисбаланс свідчить про надзви- чайно низький рівень соціального захисту насе- лення країни. Як засвідчує міжнародний досвід, у міру того, як країна економічно розвивається, мож- ливості для використання грошових трансферів, як одного із заходів соціального захисту, збільшу- ються. З економічним розвитком країни все більша частка робочої залучається до діяльності в офіцій- ному секторі економіки, а фінансова інфраструктура стає доступною для дедалі більшої кількості людей, що дає державі можливість простіше відстежувати рівень доходів своїх громадян та оцінювати рівень бідності як окремих домогосподарств, так і країни загалом. Видатки на соціальне страхування, що фінансу- ються з державних цільових позабюджетних фондів, становлять значну частку видатків на соціальний за- хист громадян України. Частка цих видатків у ВВП постійно збільшується: за 2012-2019 роки вона зро- сла з 11 до 17% ВВП. Соціальні потреби найбільш незахищених прошарків населення задовольняють- ся недостатньою мірою. Високий рівень бідності в Україні, особливо серед сімей із дітьми або непра- цездатними особами працездатного віку та сімей, де один із членів має інвалідність, свідчить про недо- статню ефективність підтримки найбільш соціально незахищених категорій населення. Про те, що сис- тема соціального захисту в Україні не відповідає єв- ропейським стандартам, свідчить аналіз таких соці- альних стандартів та нормативів, як прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата та мінімальна пенсія. Державні соціальні стандарти і нормативи вста- новлюються для визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, установлених Конституцією України. На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальна заробітна плата, мінімальна пенсія за віком, інші види соціа- льних та компенсаційних виплат. Вони використо- вуються для визначення та обґрунтування розмірів видатків державного бюджету України, бюджету АР Крим, місцевих бюджетів та державних цільових позабюджетних фондів. Соціальні гарантії на рівні Європейського Со- юзу – це питома вага оплати праці у ВВП на рівні 55-65%, співвідношення мінімальної заробітної плати і середньої заробітної плати не нижче 55%, а також зростання мінімальної заробітної плати від- носно прожиткового мінімуму на непрацездатну особу більш як у три рази, середньої заробітної плати – у п’ять-шість разів, середньої пенсії від- носно прожиткового мінімуму на особу, яка втра- тила працездатність – близько чотирьох разів [8]. Отже, система заходів соціального захисту та наявні програми соціального спрямування не є ефективними засобами зниження рівня чи подо- лання бідності в Україні. Це також означає, що обсяг соціальних трансфертів, які мають на меті зниження рівня бідності, можна значно зменшити, якщо вони будуть адресними і спрямовуватимуться безпосе- редньо малозабезпеченим категоріям населення. За таких умов виникає потреба провести глибокий ана- ліз системи наявних заходів соціального захисту та видів соціального забезпечення, щоб запровадити механізми, які дають змогу надавати соціальну до- помогу та інші заходи соціальної підтримки тим ка- тегоріям населення, які дійсно її потребують. Серед основних проблем у сфері соціального захисту населення України, які вимагають негай- ного вирішення, можна виділити такі: – надзвичайно високий рівень участі держави у сфері соціального захисту, надзвичайно слабка уч- асть в її функціонуванні населення; – надзвичайно стрімке зростання вартості по- слуг, які надають заклади охорони здоров’я, освіти культури, що не відповідає їхній якості; – неефективність бюджетного управління наяв- ними фінансовими ресурсами як головними розпо- рядниками, так і окремими соціальним установами; – недостатність коштів для фінансування захо- дів у сфері соціального захисту населення. Для вирішення розглянутих проблем пропону- ємо такий комплекс заходів: – запровадження системи раннього виявлення осіб та сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах; – модернізацію системи соціального обслуго- вування; – надання пільги в обсязі, достатньому для за- безпечення нормальної життєдіяльності особи (сім’ї); – сприяння розвитку молодіжних ініціатив у трудовій сфері, перепідготовки та підвищення ква- ліфікації молоді, її профорієнтації, запобігання нега- тивним проявам у молодіжному середовищі; – створення правових, економічних та соціаль- них умов для функціонування і зміцнення сім’ї, по- ліпшення демографічної ситуації, забезпечення рів- них прав та можливостей чоловіків та жінок в укра- їнському суспільстві. Забезпечення соціального захисту населення – процес реалізації функціональних складників соціа- льної безпеки для запобігання загрозам і можливим негараздам та досягнення максимального рівня со- ціальної безпеки населення нині й у майбутньому, визначальними напрямами якого мають бути: – забезпечення виконання державних соціаль- них програм, спрямованих на вирішення пріоритет- них соціальних проблем регіонів; – реалізація збалансованості та координації їх положень із регіональними програмами на етапах Р. О. Бившев, Л. С. Черненко, Г. А. Петросян, І. В. Грибоєдова 121 Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020 формування та здійснення, організації належного контролю над виконанням цих програм; – поліпшення якості розроблення стратегій ре- гіонального розвитку; здійснення пошуку нових ефективних нетрадиційних механізмів подолання соціальних проблем депресивних територій; – організація соціального моніторингу діяльно- сті державних та регіональних органів та органів місцевого самоврядування. Висновки. Конфлікт між євроінтеграційними прагненнями та існуючими реаліями зумовлює гостру потребу в послідовній переорієнтації вітчиз- няної соціальної політики на досягнення високого рівня соціальних стандартів, побудову розвиненої системи соціального захисту населення, забезпе- чення ефективного захисту прав працівників і все- бічного гармонійного розвитку особистості. За роки незалежності в Україні не вдалося забезпечити гід- ний рівень життя й соціальної захищеності грома- дян, утвердити в суспільстві засади соціальної спра- ведливості, злагоди та цілісності. Однією із вагомих перешкод на шляху ефективної реалізації в нашій країні соціальної політики є недостатній рівень її фі- нансового забезпечення у поєднанні з нераціональ- ним плануванням, розподілом і неефективним вико- ристанням наявних фінансових ресурсів. Дані офі- ційної статистики засвідчують існування в останнє десятиліття стійкої, яскраво вираженої тенденції бюджетного фінансування видатків соціального спрямування за залишковим принципом з одночас- ним щорічним зниженням їх частки як у структурі видатків зведеного бюджету України, так і у ВВП. Це суперечить положенням Конституції, яка прого- лошує соціальну спрямованість економіки нашої держави, головним обов’язком якої є утвердження та забезпечення прав і свобод людини як найвищої соціальної цінності. У зв’язку з цим важливим за- гальнодержавним завданням стає пошук ефектив- них механізмів планування та здійснення соціаль- них видатків з урахуванням передового зарубіжного досвіду, що дало б змогу повною мірою реалізувати пріоритети соціальної політики. Література 1. Соціальна політика: політико-правові засади та особливості соціальними процесами. URL: http: //buklib.net/books/27137. 2. Сташків Б.І. Право соціа- льного забезпечення. Загальна частина: навч. посіб. Чернігів: ПАТ «ПВК» «Десна», 2016. 692 с. 3. Офіцій- ний веб-сайт Державної казначейської служби Укра- їни. URL: http://treasury.gov.ua. 4. Закон України «Про Державний бюджет України на 2017 рік». URL: http: //zakon.rada.gov.ua. 5. Закон України «Про прожитко- вий мінімум». URL: http://zakon.rada.gov.ua. 6. Дер- жавна служба статистики України. URL: http: //ukrstat.gov.ua. 7. Закон України «Про Державний бю- джет України на 2019 рік». URL: http: //zakon. rada.gov.ua. 8. Офіційний сайт Міністерства фінансів України. URL: http://minfin.gov.ua. 9. Санченко С.П. Створення ефективної системи соціального захисту в Україні як умова побудови соціальної держави. Гума- нітарні студії. 2014. Вип. 24. С. 111-119. 10. Гі- тіс Т.П., Чемерис Є.Т., Антонова В.І., Носаньова А.С. Дослідження сучасного рівня соціального захисту населення в Україні. Еконоиічний вісник Донбасу. 2020. № 1 (59). С. 116–122. doi: 10.12958/1817-3772-2020- 1(59)-116-122. References 1. Sotsialna polityka: polityko-pravovi zasady ta osoblyvosti sotsialnymy protsesamy [Social policy: politi- cal and legal principles and features of social processes]. (n.d.). buklib.net. Retrieved from http://buklib.net/books/ 27137 [in Ukrainian]. 2. Stashkiv B.I. (2016). Pravo sotsialnoho zabezpe- chennia. Zahalna chastyna [The right to social security. General part]. Chernihiv, PAT «PVK» «Desna» [in Ukrainian]. 3. Derzhavna kaznacheiska sluzhba Ukrainy [State Treasury Service of Ukraine]. (n.d.). treasury.gov.ua. Retrieved from http:// http://www.treasury.gov.ua [in Ukrainian]. 4. Zakon Ukrainy «Pro Derzhavnyi biudzhet Ukrainy na 2017 rik» [Law of Ukraine "On the State Budget of Ukraine for 2017"]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon.rada.gov.ua [in Ukrainian]. 5. Zakon Ukrainy «Pro prozhytkovyi minimum» [Law of Ukraine "On the subsistence level"]. za- kon.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon.rada.gov.ua [in Ukrainian]. 6. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy [State Statistics Service of Ukraine]. (n.d.). ukrstat.gov.ua. Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian]. 7. Zakon Ukrainy «Pro Derzhavnyi biudzhet Ukrainy na 2019 rik» [Law of Ukraine "On the State Budget of Ukraine for 2019"]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon.rada.gov.ua [in Ukrainian]. 8. Ministerstvo finansiv Ukrainy [Ministry of Fi- nance of Ukraine]. (n.d.). minfin.gov.ua. Retrieved from http://www.minfin.gov.ua/ [in Ukrainian]. 9. Sanchenko S.P. (2014). Stvorennia efektyvnoi systemy sotsialnoho zakhystu v Ukraini yak umova pobudovy sotsialnoi derzhavy [Creating an effective sys- tem of social protection in Ukraine as a condition for build- ing a welfare state]. Humanitarni studii – Humanities stud- ies, Issue 24, рр. 111-119 [in Ukrainian]. 10. Hitis T.P., Chemerys Ye.T., Antonova V.I., Nosanova A.S. (2020). Doslidzhennia suchasnoho rivnia sotsialnoho zakhystu naselennia v Ukraini [Study of the Current Level of Social Protection of the Population in Ukraine]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Economic Her- ald of the Donbas, 1 (59), рр. 116–122. doi: 10.12958/1817-3772-2020-1(59)-116-122 [in Ukrainian]. Бившев Р. О., Черненко Л. С., Петросян Г. А., Грибоєдова І. В. Проблеми фінансування сфери со- ціального захисту населення в Україні У статті досліджено проблеми і перспективи по- дальшого реформування та удосконалення фінансо- вого забезпечення соціального захисту населення в Ук- раїні. Виявлено сучасні проблеми фінансування сфери соціального захисту населення в Україні та окреслено Р. О. Бившев, Л. С. Черненко, Г. А. Петросян, І. В. Грибоєдова 122 Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020 шляхи їх подолання. Здійснено аналіз видатків зведе- ного бюджету України на освіту у 2010-2018 роках. Виявлено, що найбільш вагомим джерелом фінансу- вання закладів охорони здоров’я є кошти державного і місцевих бюджетів, тоді як кошти, отримані з інших джерел є лише додатковим фінансовим ресурсом. Тому головною формою фінансового забезпечення га- лузі охорони здоров’я є бюджетне фінансування. Ви- значено, що джерелом фінансування соціального за- безпечення є бюджетні та позабюджетні джерела. На- ведено види джерел фінансування соціального забез- печення. Доведено, що однією із вагомих перешкод на шляху ефективної реалізації в нашій країні соціальної політики є недостатній рівень її фінансового забезпе- чення у поєднанні з нераціональним плануванням, роз- поділом і неефективним використанням наявних фі- нансових ресурсів. Представлено динаміку розмірів основних державних соціальних стандартів України в 2014-2019 роках. Аналіз цих даних показав, що розмір мінімальної пенсії в Україні в рази менший за вели- чину вартості мінімального споживчого кошика, який покладено в основу визначення рівня прожиткового мінімуму та, власне, й самого рівня прожиткового мі- німуму. Такий дисбаланс свідчить про надзвичайно низький рівень соціального захисту населення країни. Запропоновано комплекс заходів для вирішення про- блем фінансування сфери соціального захисту насе- лення в Україні. Визначено основні напрями забезпе- чення якісного соціального захисту населення Укра- їни. Ключові слова: соціальній захист, соціальні стан- дарти, поточні видатки, проблеми фінансування, міс- цеві бюджети, медична субвенція. Byvshev R., Chernenko L., Petrosyan G., Gri- boedova I. Problems of Financing the Sphere of Social Protection of the Population in Ukraine The article explores the problems and prospects of further reforming and improving financial support for so- cial protection of the population in Ukraine. The modern problems of financing the sphere of social protection of the population in Ukraine are identified and ways to overcome them are outlined. The analysis of expenses of the conso- lidated budget of Ukraine for education in 2010-2018 is carried out. It has been revealed that the most significant source of financing for healthcare institutions is the funds of state and local budgets, while funds received from other sources are only an additional financial resource. There- fore, the main form of financial support for the health sec- tor is budget financing. It is determined that the source of financing social security is the budget and extrabudgetary sources. The types of sources of financing social security are given. It is proved that one of the significant obstacles to the effective implementation of social policy in our country is the insufficient level of its financial support, combined with the irrational planning, distribution and in- efficient use of available financial resources. The dynamics of the size of the main state social standards of Ukraine in 2014-2019 is presented. An analysis of the data showed that the size of the minimum pension in Ukraine is several times less than the value of the minimum consumer basket, which is the basis for determining the level of the living wage and, in fact, the level of the living wage. Such an imbalance indicates an extremely low level of social protection of the country's population. A set of measures is proposed to solve the problems of financing the sphere of social protection of the population in Ukraine. The main directions of ensuring high-quality social protec- tion of the population of Ukraine are determined. Keywords: social protection, social standards, current expenses, financing problems, local budgets, medical sub- vention. Бывшев Р. А., Черненко Л. С., Петросян А. А., Грибоедова И. В. Проблемы финансирования сфе- ры социальной защиты населения в Украине В статье исследованы проблемы и перспективы дальнейшего реформирования и усовершенствования финансового обеспечения социальной защиты населе- ния в Украине. Выявлены современные проблемы фи- нансирования сферы социальной защиты населения в Украине и очерчены пути их преодоления. Осуществ- лен анализ расходов сводного бюджета Украины на об- разование в 2010-2018 годах. Выявлено, что наиболее весомым источником финансирования учреждений здравоохранения являются средства государственного и местных бюджетов, тогда как средства, полученные из других источников, являются лишь дополнитель- ным финансовым ресурсом. Поэтому главной формой финансового обеспечения сферы здравоохранения яв- ляется бюджетное финансирование. Определено, что источником финансирования социального обеспече- ния является бюджетный и внебюджетный источники. Приведены виды источников финансирования соци- ального обеспечения. Доказано, что одним из весомых препятствий на пути эффективной реализации в нашей стране социальной политики является недостаточный уровень ее финансового обеспечения в сочетании с не- рациональным планированием, распределением и не- эффективным использованием имеющихся финансо- вых ресурсов. Представлена динамика размеров основ- ных государственных социальных стандартов Укра- ины в 2014-2019 годах. Анализ этих данных показал, что размер минимальной пенсии в Украине в разы меньше величины стоимости минимальной потреби- тельской корзины, которая положена в основу опреде- ления уровня прожиточного минимума и, собственно, и самого уровня прожиточного минимума. Такой дис- баланс свидетельствует о чрезвычайно низком уровне социальной защиты населения страны. Предложен комплекс мер по решению проблем финансирования сферы социальной защиты населения в Украине. Опре- делены основные направления обеспечения качествен- ной социальной защиты населения Украины. Ключевые слова: социальной защита, социальные стандарты, текущие расходы, проблемы финансирова- ния, местные бюджеты, медицинская субвенция. Стаття надійшла до редакції 27.05.2020 Прийнято до друку 11.06.2020

Проблеми фінансування сфери соціального захисту населення в Україні

Institution

Ähnliche Einträge