Дослідження інституту власності в контексті сучасних трансформацій соціально-економічних систем
Розроблено теоретико-методологічні засади розвитку та трансформації інституту власності як основи загальних процесів реформування соціально-економічної системи. Визначені методологічні підходи до дослідження проблеми власності й зв'язок реформування та розвитку системи власності із загальними п...
Збережено в:
| Дата: | 2020 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2020
|
| Назва видання: | Економічний вісник Донбасу |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171651 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Дослідження інституту власності в контексті сучасних трансформацій соціально-економічних систем / О.М. Міночкіна // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 2 (60). — С. 229-237. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-171651 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1716512020-09-29T01:25:28Z Дослідження інституту власності в контексті сучасних трансформацій соціально-економічних систем Міночкіна, О.М. Наукові повідомлення Розроблено теоретико-методологічні засади розвитку та трансформації інституту власності як основи загальних процесів реформування соціально-економічної системи. Визначені методологічні підходи до дослідження проблеми власності й зв'язок реформування та розвитку системи власності із загальними процесами суспільно-економічної трансформації. Інститут власності досліджено як система, теоретично відтворено у цілісності, у єдності внутрішніх джерел руху й розвитку із зовнішніми формами прояву сутності, а також запропоновано реальний механізм реформування цієї системи у єдності з природними процесами її трансформації. Обґрунтовано підходи до дослідження інституту власності як самостійної одиниці аналізу та основної складової інституціональної системи суспільства. Проблеми теоретико-методологічного змісту пропонується вирішувати через розвиток інституціональної парадигми, зокрема, стосовно визначень і сутності категоріального апарату, методологічної визначеності, змісту та місця наукових дефініцій у концептуальних побудовах. Визначений автором системно-категоріальний принцип вираження інституту, побудований на системному методі та діклектичному методі інституціональної політекономії, дає можливість знайти взаємозв’язок ідеального з реальним, формування і ефективного функціонування інституціональних механізмів, процесів суспільної трансформації з практичними діями та реформуванням окремих сфер суспільного життя. Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні теоретико-методологічних засад системного дослідження відносин власності, ідентифікації інституту власності як спільно-роздільної ресурсної системи й обґрунтування на цій основі перспектив перетворення соціально-економічної системи. Разработаны теоретико-методологические основы развития и трансформации института собственности как основы общих процессов реформирования социально-экономической системы. Определены методологические подходы к исследованию проблемы собственности и связь реформирования и развития системы собственности с общими процессами общественной трансформации. Институт собственности исследован как система, теоретически воспроизведен в целостности и единстве внутренних источников движения и развития с внешними формами проявления сущности, а также предложен реальный механизм реформирования этой системы в единстве с естественными процессами трансформации. Обоснованы подходы к исследованию института собственности как самостоятельной единицы анализа и основной составляющей институциональной системы общества. Проблемы теоретико-методологического содержания предлагается решать путем развития институ- циональной парадигмы, в частности, относительно определений и сущности категориального аппарата, методологической определенности, содержания и места научных дефиниций в концептуальных построениях. Определенный автором системно-категориальный принцип выражения института, построенный на системном методе и диклектическом методе институциональной политэкономии, дает возможность найти взаимосвязь идеального с реальным, формирования и эффективного функционирования институциональных механизмов, процессов общественной трансформации с практическими действиями и реформированием отдельных сфер общественной жизни. Научная новизна исследования заключается в разработке теоретико-методологических основ системного исследования отношений собственности, идентификации института собственности как совместно-раздельной ресурсной системы и обоснование на этой основе перспектив преобразования социально-экономической системы. The theoretical and methodological foundations of the development and transformation of the property institute are developed as the basis for the general processes of reforming the socio-economic system. The methodological approaches to the research of the property problem and the connection between the reform and development of the property system and the general processes of social transformation are determined. The property institute are researched as a system, theoretically are reproduced in the integrity and unity of internal sources of movement and development with external forms of manifestation of the essence, and a real mechanism for reforming this system in unity with natural transformation processes are proposed. Approaches to the research of the property institute as an independent unit of analysis and the main component of the institutional system of society are substantiated. Problems of theoretical and methodological content are proposed to be solved by developing an institutional paradigm, in particular, regarding the definitions and essence of the categorical apparatus, methodological certainty, content and place of scientific definitions in conceptual constructions. The systemic-categorical principle of the institute's expression defined by the author, built on the systemic method and the diclectic method of institutional political economy, makes it possible to find the relationship between the ideal and the real, the formation and effective functioning of institutional mechanisms, the processes of social transformation with practical actions and reforming of certain spheres of public life. The scientific novelty of the research lies in the development of theoretical and methodological foundations for the systematic research of property relations, identification of the property institute as a jointly shared resource system and substantiation on this basis of the prospects for transforming the socio-economic system. 2020 Article Дослідження інституту власності в контексті сучасних трансформацій соціально-економічних систем / О.М. Міночкіна // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 2 (60). — С. 229-237. — укр. 1817-3772 DOI: 10.12958/1817-3772-2020-2(60)-229-237 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171651 330.111.62:316.3 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукові повідомлення Наукові повідомлення |
| spellingShingle |
Наукові повідомлення Наукові повідомлення Міночкіна, О.М. Дослідження інституту власності в контексті сучасних трансформацій соціально-економічних систем Економічний вісник Донбасу |
| description |
Розроблено теоретико-методологічні засади розвитку та трансформації інституту власності як основи загальних процесів реформування соціально-економічної системи. Визначені методологічні підходи до дослідження проблеми власності й зв'язок реформування та розвитку системи власності із загальними процесами суспільно-економічної трансформації.
Інститут власності досліджено як система, теоретично відтворено у цілісності, у єдності внутрішніх джерел руху й розвитку із зовнішніми формами прояву сутності, а також запропоновано реальний механізм реформування цієї системи у єдності з природними процесами її трансформації. Обґрунтовано підходи до дослідження інституту власності як самостійної одиниці аналізу та основної складової інституціональної системи суспільства.
Проблеми теоретико-методологічного змісту пропонується вирішувати через розвиток інституціональної парадигми, зокрема, стосовно визначень і сутності категоріального апарату, методологічної визначеності, змісту та місця наукових дефініцій у концептуальних побудовах.
Визначений автором системно-категоріальний принцип вираження інституту, побудований на системному методі та діклектичному методі інституціональної політекономії, дає можливість знайти взаємозв’язок ідеального з реальним, формування і ефективного функціонування інституціональних механізмів, процесів суспільної трансформації з практичними діями та реформуванням окремих сфер суспільного життя.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні теоретико-методологічних засад системного дослідження відносин власності, ідентифікації інституту власності як спільно-роздільної ресурсної системи й обґрунтування на цій основі перспектив перетворення соціально-економічної системи. |
| format |
Article |
| author |
Міночкіна, О.М. |
| author_facet |
Міночкіна, О.М. |
| author_sort |
Міночкіна, О.М. |
| title |
Дослідження інституту власності в контексті сучасних трансформацій соціально-економічних систем |
| title_short |
Дослідження інституту власності в контексті сучасних трансформацій соціально-економічних систем |
| title_full |
Дослідження інституту власності в контексті сучасних трансформацій соціально-економічних систем |
| title_fullStr |
Дослідження інституту власності в контексті сучасних трансформацій соціально-економічних систем |
| title_full_unstemmed |
Дослідження інституту власності в контексті сучасних трансформацій соціально-економічних систем |
| title_sort |
дослідження інституту власності в контексті сучасних трансформацій соціально-економічних систем |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Наукові повідомлення |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171651 |
| citation_txt |
Дослідження інституту власності в контексті сучасних трансформацій соціально-економічних систем / О.М. Міночкіна // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 2 (60). — С. 229-237. — укр. |
| series |
Економічний вісник Донбасу |
| work_keys_str_mv |
AT mínočkínaom doslídžennâínstitutuvlasnostívkontekstísučasnihtransformacíjsocíalʹnoekonomíčnihsistem |
| first_indexed |
2025-07-15T07:33:36Z |
| last_indexed |
2025-07-15T07:33:36Z |
| _version_ |
1837697417231728640 |
| fulltext |
О. М. Міночкіна
229
Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020
УДК 330.111.62:316.3 doi: 10.12958/1817-3772-2020-2(60)-229-237
О. М. Міночкіна,
доктор економічних наук,
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ
ДОСЛІДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ ВЛАСНОСТІ В КОНТЕКСТІ
СУЧАСНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
Наразі окреслюється потреба в переробленні іс-
нуючих підходів до вивчення трансформаційних
процесів в економіці і суспільстві з метою розроб-
лення відповідних заходів реформування на базі но-
вих методологічних засад. Сутність процесів транс-
формації соціально-економічних систем можна роз-
крити через глибинне дослідження інституту влас-
ності як системи на генетичному рівні еволюції сус-
пільства. Дослідження інституту власності в кон-
тексті сучасних трансформацій соціально-економіч-
них систем у парадигмі сучасної економічної теорії
є актуальним напрямом розвитку науки.
За результатами дослідження автором удоско-
налено категоріальний апарат інституціональної
теорії шляхом змістовного наповнення логічної кон-
струкції основних категорій «інститут», «інститу-
ція», «інституціалізація».
За авторським трактуванням, інститутом є су-
купність правил і норм суспільних відносин та зако-
номірних зв’язків окремої сфери реальної дійсності,
відтвореної у певній науковій категорії, які за прин-
ципом сходження від абстрактного до конкретного
«підтягують» до себе об’єкти та суб’єкти відповід-
них відносин, організаційні форми та інституціона-
льний механізм реалізації цих відносин у суспіль-
стві, формуючи певну систему, що складається із ви-
значених елементів – інституцій, які природно між
собою є взаємопов’язаними і утворюють функціону-
ючу цілісність, що еволюціонує в інституціональ-
ному середовищі суспільної системи за власними за-
конами та під дією законів суспільного розвитку.
Поняття інституту представлено як систему та
здійснено дослідження його в рамках системної па-
радигми аналізу взаємопов’язаної єдності підсистем
або елементів, тобто інституцій, які формують цей
інститут, що дозволило здійснити моделювання ін-
ститутів як самостійних динамічних об’єктів дослі-
дження. У авторському розумінні інституціональну
систему сучасного суспільства формують її еконо-
мічні, соціально-економічні та соціальні інститути
як елементи системи, створені із визначених еле-
ментів – інституцій. Кожен інститут має в розпо-
рядженні унікальний склад інституцій, які разом ут-
ворюють можливість різноманітних форм організа-
ції людської діяльності у всіх сферах буття. Інститут
виникає в результаті суспільної еволюції як «тверда
структура», що складається з «м’яких» інституцій,
які є взаємозалежними й у своїх зв’язках відтворю-
ють певні властивості й відносини в процесі життє-
діяльності і пізнання.
На відміну від традиційних підходів, автором
запропоновано узагальнене розуміння інституту як
відносно автономної цілісної системи для вирі-
шення проблеми зі встановленням її меж, що відпо-
відає сутності окремого інституту. Це оновлений по-
гляд на інститут, за якого стає можливим побуду-
вати систему інституціональних категорій в орга-
нічній єдності з системою соціально-економічних
категорій, оскільки інститут за своєю сутністю є си-
стемою, основу якої закладають певні суспільні від-
носини, суть яких відображується конкретною на-
уковою категорією (економічною, соціально-еконо-
мічною, соціальною). Запропонований підхід до
трактування інститутів, побудований на системному
методі та діклектичному методі інституціональної
політекономії, який розгортається в усю суспільну
систему, пронизуючи її й не залишаючи нічого поза
інституціональних форм. Окремі наукові категорії
відображують різні сфери людської діяльності
і «формують» відповідні інститути. Таким чином,
складається структура інституціональної системи
суспільства. Інститути, «побудовані» на системно-
категоріальній основі, стають засобом глибокого пе-
ретворення суспільства. Системно-категоріальний
принцип вираження інституту дає можливість
знайти взаємозв’язок ідеального з реальним, форму-
вання і ефективного функціонування інституціона-
льних механізмів (інституціалізація), процесів сус-
пільної трансформації з практичними діями та ре-
формуванням окремих сфер суспільного життя. Си-
стематизація наукових поглядів на зміст категорій
«інститут» та «інституція» наведена у таблиці.
За результатами дослідження встановлено, що
в цілому інституціональну структуру суспільства як
живого організму, утримує інститут власності, що є
основою, генетичним центром соціуму, визначає
стан та напрям загальносуспільного розвитку й змі-
нюється разом з іншими інститутами в процесі сус-
пільної або інституціональної еволюції. Інституціо-
нальна структура виникає в процесі еволюції суспі-
льної системи як синергетичне єднання її складових,
тобто інститутів, в яких якраз і відбивається при-
рода суспільства та його еволюція в процесі істо-
ричного розвитку. Інститути-системи змінюються
еволюційним шляхом та основоположні інституціо-
нальні зміни цих систем відбуваються у довготрива-
лому аспекті, а зміни правил, особливо формальних,
мають точковий (квантовий, дискретний) характер,
тобто інституціональна динаміка залежить від дії ін-
ституціональних механізмів.
О. М. Міночкіна
230
Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020
Таблиця
Систематизація визначень понять «інститут» та «інституція»
в науковій літературі
Термін Визначення Джерело
1 2 3
Інститут певний порядок спільного життя, який служить конкретним ці-
лям і має потенціал самостійної еволюції. Він закладає міцну
базу для упорядкування соціальних дій на тривалий період часу,
як, наприклад, власність, рабство, кріпосництво, шлюб, опіка,
ринкова система, монетна система, свобода торгівлі;
набір формальних та неформальних правил, включаючи устрої,
що забезпечують їх дотримання
Schmoller G. Grundriss der Allgemeinen Volks-
wir tschaftslehre. Munich and Leipzig: Duncker
and Humblot. von. 1900
Інститут поширений спосіб мислення або дії, відображений в звичках
груп і звичаї народу
Hamilton W. Institution. Encyclopedia of the So-
cial Sciences. New York, 1932. V. VIII. P. 84
Інститут забезпечує структурні рамки повсякденної діяльності, зменшу-
ючи тим самим невизначеність;
інститути обмежують сприйняття інтересів, але водночас інди-
віди можуть змінити ці інституційні межі
North D. C. Institutions, Institutional Change, and
Economic Performance. Cambridge: Cambridge
University Press, 1990
Інститути правила, механізми, що забезпечують їх виконання, і норми по-
ведінки, які структурують повторювані взаємодії між людьми
Норт Д. Институты и экономический рост: ис-
торическое введение. THESIS. Москва, 1993.
Т. 1. Вып. 2. С. 73
Інститути формальні правила, неформальні обмеження та способи забез-
печення дієвості обмежень
Норт Д. Институты, идеология и эффектив-
ность экономики. От плана к рынку. Будущее
посткоммунистических республик / под ред.
Л.И. Пияшевой, Дж. А. Дорна. Москва:
Catallaxy, 1993. С. 307
Інститути визначають структуру стимулів у суспільстві і, зокрема, в еко-
номіці
North D. C. Economic Performance through
Time. American Economic Review 84: 359-68.
Alfred Nobel Memorial Prize Lecture in Economic
Science, 1994
Інститути придумані людьми обмеження, які структурують взаємодії лю-
дей. Їх утворюють формальні обмеження (правила, закони, кон-
ституції), неформальні обмеження (соціальні норми, умовності
і прийняті для себе кодекси поведінки) і механізми примусу до
їх виконання
Norht D.C Epilogue: economic performance
through time. Empirical Studies in Institutional
Change. Cambridge: Cambridge University Press,
1996. Р. 344
Інститути «правила гри» в суспільстві, або, висловлюючись більш форма-
льно, створені людиною обмежувальні рамки, які організову-
ють взаємовідносини між людьми
Норт Д. Институты, институциональные изме-
нения и функционирование экономики.
Москва: Фонд экономической книги «Начала»,
1997. С.17
Інститути сукупності діючих правил, на основі яких встановлюється, хто
має право приймати рішення у відповідних областях, які дії до-
зволені або обмежені, які загальні правила будуть використову-
ватися, яким процедурам необхідно слідувати, яка інформація
повинна надаватися, а яка – ні, який виграш отримають індивіди
залежно від своїх дій. Всі правила містять приписи, що заборо-
няють, дозволяють або вимагають певних дій або рішень. Діючі
правила – це такі правила, які дійсно використовуються, за до-
триманням яких здійснюється моніторинг, і вони захищені від-
повідними механізмами, коли індивіди вибирають ті дії, які
вони мають намір вжити
Ostrom E. Governing the Commons: The Evolu-
tion of Institutions for Collective Action. Cam-
bridge: Cambridge University Press, 1990
Інститути стійкі звичаї мислення, які характерні для великої спільності
людей;
поширений образ думки про те, що стосується окремих відно-
син між суспільством і особистістю і окремих виконуваних
ними функцій
Веблен Т. Теория праздного класса: пер. с
англ. / Вступ. ст. С. Г. Сорокиной; под общ. ред.
В. В. Мотылева. Москва: Прогресс, 1984.
С. 201
Інститути соціально обумовлений, історично певний, економічний поря-
док;
спосіб мислення і дії людей або народу в цілому;
як вираз в звичках і звичаях окремих груп людей або нації;
як колективне або суспільне виробництво людей, яке контролює
і визначає дію окремих індивідів.
Існує тенденція дроблення, фрагментування уяви про інститути,
яке супроводжується втратою цілісної картини суспільства і
зниженням визначеності самого поняття інституту
Московский А. И. Институциональная эконо-
мика: Вводный курс. Москва : ТЕИС, 2003
Московский А. И. Пределы институциона-
лизма. Экономист. 2005. № 6. С. 77
О. М. Міночкіна
231
Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020
Продовження таблиці
1 2 3
Інститут У використанні терміна «інститут» є чотири ознаки інституту,
які утворюють замкнене коло в його визначенні:
1) у використанні поняття «інститут» опосередковано поклада-
ється логічна процедура виведення мікроявищ та процесів на
макрорівень. Інститут завжди розглядається як результат соціа-
лізації, суспільного визнання, незважаючи на те, чи визнається
приватне – приватним або суспільне – суспільним;
2) поняття «інститут» пов’язується з організаційним чи право-
вим оформленням забезпечених легітимністю явищ;
3) в економічному плані будь-який інститут – це сфера, а точ-
ніше, межі існування та підґрунтя отримання специфікованих,
«вменених» форм доходу;
4) у будь-якому інституті ознака соціальності є домінуючою,
але не позбавленою природних, психобіологічних засад
Якубенко В. Д. Базисні інститути у трансфор-
маційній економіці: монографія. Київ : КНЕУ,
2004. С. 20–24
Інститути Термін «інститут» можна використовувати для позначення тих
організацій, в яких колективне існування не передбачає досяг-
нення результату, який можна об’єктивно виміряти.
Эффективность менеджмента организаций.
Москва, 1999. С. 28
Інститут
соціальний
або сус-
пільний
історично сформована або створена цілеспрямованими зусил-
лями форма організації спільної життєдіяльності людей, існу-
вання якої диктується необхідністю задоволення соціальних,
економічних, політичних, культурних чи інших потреб суспіль-
ства в цілому або його частини. Інститути характеризуються
своїми можливостями впливати на поведінку людей за допомо-
гою встановлених правил
URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/ Социаль-
ный_институт
Інститути Пропонується декілька підходів до визначення поняття інсти-
туту:
– підхід, характерний для традиційного інституціоналізму, від-
повідно до якого інститути і організації ототожнюються;
– найбільш поширений підхід, згідно якого інститути визнача-
ються як «правила гри» у суспільстві, або створені людиною об-
межувальні рамки, які організують взаємовідносини між
людьми, при цьому організації вважаються суб’єктами дії інсти-
тутів;
– інститути розглядаються як рівноваги (тобто сукупності рів-
новажних стратегій учасників взаємодії), що складаються у по-
вторюваних іграх
Измалков С., Сонин К., Юдкевич М. Теория
экономических механизмов (Нобелевская пре-
мия по экономике 2007 г.). Вопросы экономики.
2008. № 1. С. 4–26
Інститути представляють те, що акумулює в собі людський досвід, відріз-
няє людину від усього іншого світу, є накопичувачем справді
людського багатства, потенціалу його подальшої соціалізації і
гуманізації. Зміна умов життєдіяльності суспільства тягне за со-
бою необхідність інституціональних трансформацій. Залежно
від конкретних обставин інститути можуть відкривати широкий
простір для розвитку нових відносин, а можуть стати нездолан-
ною перешкодою на їхньому шляху. Проблема інститутів вини-
кає на перетині накопиченого досвіду людського розвитку і про-
дукування нового. І те й інше відноситься до розвитку сутності
людини і його творчого потенціалу в різних історичних умовах.
Позбавити людство інститутів - значить відкинути його до тва-
ринного існування
Институциональная архитектоника и дина-
мика экономических преобразований / под ред.
А. А. Гриценко. Харьков: Форт, 2008. С. 911
Інститути є соціальними структурами, притаманними суспільствам і спря-
мованими на організацію не тільки економіки, але і всієї соціа-
льної системи
Кирдина С. Г., Малков С. Ю. Моделирование
самоорганизации экономики отраслей с повы-
шающимися и понижающимися предельными
издержками. Эволюционная теория, теория
самовоспроизводства и экономическое разви-
тие: материалы 7-го Международного симпо-
зиума по эволюционной экономике, 14-15 сен-
тября 2007 г. Московская область, г. Пущино.
Москва: ИЭ РАН, 2008. С. 167-168
Інститути Інститути мають значення, і інституціоналізм направляє їх на
службу всьому життєздатному і творчому, що існує в соціаль-
ному середовищі. Розбіжності між різновидами інституціоналі-
зму обумовлені різними способами концептуалізації цього ін-
ституціонального контексту (що розуміється через категорії ку-
льтури, закону, держави і т.п.) і його походження (синхронного
або диахронного, індивідуального або колективного).
Буайе Р. К созданию институциональной по-
литической экономии. Экономическя социоло-
гия. 2008. Т. 9. № 3 (Май). С. 18–19
О. М. Міночкіна
232
Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020
Продовження таблиці
1 2 3
Економічні інститути найтіснішим образом переплетені з полі-
тичними, юридичними, соціальними та етичними нормами, ін-
ституціональна політична економія виступає за відродження ін-
тегрованого підходу і аналіз їх взаємного проникнення. Область
політичного, на противагу більш вузьким сферам політичної
влади і заходам економічної політики, виступає саме тим про-
стором, де подібне взаємне проникнення знаходить форму.
Інститути як аналог культур, тобто як інтерпретативні схеми ко-
лективних форм існування
Інститути Саме тоді виникає необхідність використати поняття «інсти-
тут», або стати на позиції методологічного інституціоналізму,
коли дійсно йдеться про нове досліджуване явище, про такі
сплави формальних і неформальних обмежень, які діють з не-
минучістю «силових ліній» і структурують суспільство (і його
підсистеми) як історично відтворювану структуру людських
взаємодій. Інститутам належить системоутворююча роль у сус-
пільному житті, оскільки вони підтримують його «каркас, фор-
мують комплекс можливої і передбачуваної поведінки, зменшу-
ють невизначеність у суспільстві
Кирдина С. Г. Методологический индивидуа-
лизм и методологический институционализм.
Вопросы экономики. 2013. № 10. С. 66–89
Інститут
інституція
Під інституцією розуміється будь-яке стійке об’єднання людей
для досягнення певної мети (сім’я, партія, трест, церква, проф-
спілка, держава тощо), а інститутом (від лат. Institutum – уста-
нова, заклад) – сукупність норм права, що охоплюють певне
коло суспільних установ; вищі навчальні заклади; науково-до-
слідні установи тощо
Большая Советская Энциклопедия: в 30 то-
мах. / гл. ред. Прохоров А. М. Изд. 3-е. Москва
: Советская Энциклопедия, 1972. Т. 9. С. 293
Інститут
інституція
Термін «інституціоналізм» пов’язаний з двома поняттями: «ін-
ституція» – настанова, звичай, порядок, прийнятний у суспільс-
тві, та «інститут» – закріплення звичаїв і порядків у вигляді за-
кону чи закладу. Поділ цих понять достатньо умовний, оскільки
у концепціях інституціоналістів вони мають надзвичайно широ-
кий і розмитий зміст
Сорокина С. Предисловие. В кн. Веблен Т.
Теория праздного класса. Москва: Прогресс,
1984. С. 6
Інститут
інституція
«Інституція» – звичай, заведений порядок; «інститут» – поря-
док, закріплений у формі закону чи установи; часто «інститу-
тами» називають і те, і інше
Майбурд Е. М. Введение в историю экономи-
ческой мысли. От пророков до профессоров.
Москва: Дело, 1996. 496 с.
Інститути,
інституції
Інституції – звичаї, традиції, правила і норми соціальної поведі-
нки, згідно з якими люди діють в різних сферах життя суспільс-
тва (включаючи економічну) саме в силу своєї причетності до
інститутів; інститути – специфічні функціональні і організа-
ційні форми колективної діяльності, які є стійкими структур-
ними утвореннями і забезпечують реалізацію системних функ-
цій економіки
Зотов В. В., Пресняков В. Ф., Розенталь В. О.
Институциональные проблемы реализации си-
стемних функций экономики. Экономическая
наука современной России. 2001. № 3. С. 53
Інститут
інституція
У російських економічних джерелах та перекладах зарубіжних
праць дотепер поширене вживання цього терміну як цілкови-
того замінника поняття інституції (як неформальної, так і фор-
мальної). В цій якості даний термін був автоматично запозиче-
ний (привнесений) в українські джерела як калька русифікова-
ного вжитку. По суті, цим самим відбулась підміна згадуваних
понять та безпідставна монопольна інтервенція терміну «інсти-
тут» спочатку в радянський, а згодом і сучасний слов’яномов-
ний науковий економічний ужиток.
Інституція – це основний об'єкт дослідження, центральна
категорія і аналітичний інструмент інституціональної теорії
Гайдай Т. В. Інституція як інструмент інститу-
ційного економічного аналізу. Економічна те-
орія. 2006. № 2. С. 53–64.
Інститут
інституція
Основоположний для економічного інституціоналізму термін
«institution» в 1970-1980-х роках перекладався на російську
мову двояко: і як «інституція» (В. Афанасьєв), і як «інститут»
(С. Сорокіна). Підхід Сорокіної закріпився в якості традиції і
згодом позначився в перекладах праць Д.Норта, Т. Еггертссона,
Дж. Ходжсона і ін., в оригіналі присвячених саме інституціям
(institutions), а не інститутам (institutes).
В зарубіжній інституціональної теорії основною категорією є
«інституція» (institution), а термін «інститут» (institute) має об-
межену сферу застосування і практично не вживається в науко-
вих текстах.
Всі інституції та інститути виражаються в системі правил і
норм, хоча визнання їх змістом інституціональних явищ важко
визнати методологічно коректним. Необхідним є розмежування
інституцій та інститутів.
Иншаков О., Фролов Д. Эволюционная перс-
пектива экономического институционализма.
Вопросы экономики. 2010. № 9. С. 63–77.
О. М. Міночкіна
233
Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020
Продовження таблиці
1 2 3
Цей методологічний «перехід» може вивести інституціональну
економічну теорію на якісно новий рівень розвитку, для нього
вже склалися всі необхідні і достатні умови. Все частіше роб-
ляться спроби категоріальної специфікації інституцій та інсти-
тутів
Інститут
інституція
Інституція виступає об'єктивно необхідною рушійною силою
будь-якої конкретної діяльності, це базова категорія інституцій-
ної теорії. Інститути - більш складне явище, ніж інституції. Щоб
зрозуміти інститути, потрібно спочатку усвідомити сутність ле-
жать в їх основі інституцій. Суть інституції - закріплюється нею
образ дії, похідним від котрого є образ мислення її агентів. На
це вказує і етимологічне значення даного слова (від лат.
institutio) - пристрій, образ дії, повчання, вчення, вказівка. Тому
інституцію слід розуміти як форму соціалізації функції і як звід,
систему знань щодо здійснення цієї функції, як її опис для пере-
дачі інформації про неї, для навчання, для формування компе-
тенцій агента, здатного виконувати данню функцію в системі
правил, норм, конвенцій, інструкцій, санкцій, звичаїв, традицій
і т. ін.
Інститути – це типові комплекси інституцій, що виступають фу-
нкціональними генотипами організацій, моделями їх функціо-
нальної структури, що еволюційно склалися. Кожен інститут
має в розпорядженні унікальний склад інституцій, що забезпе-
чує можливість різноманітних форм організації людської діяль-
ності; еволюційна роль інститутів як «твердих структур» в гос-
подарських системах на відміну від «м’яких» інституцій, які,
тільки «затвердівши», передаються і зберігаються
Иншаков О., Фролов Д. Эволюционная перс-
пектива экономического институционализма.
Вопросы экономики. 2010. № 9. С. 63–77
Інститути,
інституції
Утворилось досить велике розмаїття понятійного апарату, пере-
дусім використання таких ключових категорій, як «інститути» і
«інституції». При цьому, утилітарність в сучасній літературі
(від публіцистики до наукових публікацій) терміну «інститут»
набула такого поширення, що, без сумніву, ускладнює його
зміст. Це можна пояснити триванням формування категоріаль-
ної системи інституціоналізму з відсутністю системного під-
ходу. Так, «наївно-інтуїтивний підхід до вивчення інституцій-
них явищ, відносин і процесів переважає над системно-діалек-
тичним, а формальний – над змістовним» (Фролов Д.). У цьому
контексті західні інституціоналісти пишуть: «…доки дослід-
ники не знайдуть хоча б якийсь консенсус щодо значення по-
нять, які вони використовують, їхній потенціал здійснити ефек-
тивний розвиток знань буде більшою або меншою мірою обме-
женим» (Hollingsworth J.R.) і «…жодна галузь наукових дослі-
джень не може бути розвинена, якщо учасники не поділяють за-
гального уявлення про ключові терміни цих досліджень»
(Ostrom E.).
Використання терміну «інституція» було безпідставно мінімізо-
ване, а його місце монопольно заступив «інститут» з ототожнен-
ням його також з установою або організацією. Такий підхід став
традиційним і втілився у перекладі праць Д. Норта, Дж. Хо-
джсона, О. Вільямсона та інших на російську мову, в той час, як
в оригіналі їх праці присвячено інституціям. Це закріпило засто-
сування терміну «інститут» і сприяло відмові від категорії «ін-
ституція» при описуванні феноменів відповідного характеру.
Отже, вихідною категорією інституціоналізму, безперечно, є
термін «інституція», під якою «старі» інституціоналісти, попри
незначні відхилення у формулюваннях, розуміли сукупність
усталених звичаїв, традицій, способів мислення та поведінко-
вих стереотипів індивідів, соціальних груп та суспільства у ці-
лому
Коваленко Ю. Зміст категорії «інституція» в
інституційному економічному аналізі. Вісник
Тернопільського національного економічного
університету. 2010. № 4. С. 19–29
Інституції
[institutions] – це набори правил, які керують людськими взає-
модіями
URL: nobelprize.org/nobel_prizes/economics/lau-
reates/2009/ecoadv09.pdf.P.1 (дата звернення:
30.05.2019)
Інституції
норми права та умови їх реалізації, що лежать в основі функці-
онування суспільства
Институции Гая: Хрестоматия по истории го-
сударства и права зарубежных стран: в 2-х т.
Москва: Норма, 2003. Т. 1. С. 223
О. М. Міночкіна
234
Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020
Продовження таблиці
1 2 3
Інституції
ринкової
економіч-
ної сис-
теми
різновид норм права, умов і засобів їх реалізації, що направля-
ють взаємодію економічних суб’єктів, які діють на засадах при-
ватної власності щодо забезпечення власних і суспільних інте-
ресів. У них відображаються не тільки суспільні умови і статус
економічних суб’єктів, але і порядок їх дій, інституції охоплю-
ють як можливості діяльності, так і відповідальність за неї.
Інституції представлені звичаями і письмовими установками в
формі законів, постанов, розпоряджень, правил та ін., утворю-
ють середовище взаємодії суб’єктів. При цьому вони повинні
відповідати цілому ряду вимог, насамперед стану суспільства і
рівню розвитку суб’єктів
Институциональная архитектоника и ди-
намика экономических преобразований /
под ред. А. А. Гриценко. Харьков: Форт, 2008.
С. 319
Сучасні економічні інститути – результат багатовікової еволю-
ції. Ми не володіємо повним описом більшості реальних ін-
ститутів, таких як ринок, біржа або парламент;
у системному аналізі конкретних економічних інститутів зроб-
лено тільки перші кроки і цей напрямок досліджень залиша-
ється слабкою ланкою вітчизняної інституціональної теорії
Полтерович В. М. Трансплантация экономи-
ческих институтов. Экономическая наука
современной России. 2001. № 3. С. 32
В літературі з інституціоналізму як і раніше присутня неясність
щодо того, що ж в точності являє собою інститут. Яка онто-
логія, який спосіб існування інституціональної реальності? Ін-
ституціональна онтологія суб’єктивна. Слід самому подумки
вжитися в інститут, щоб зрозуміти його. Суспільство володіє
логічною структурою, однак суспільство почасти складається з
уявлень, репрезентацій, а ці репрезентації володіють логічними
структурами, і будь-яка теорія, в якій розглядаються такі фено-
мени, повинна містити логічний аналіз їх структур
Серл Дж. Что такое институт? Вопросы эко-
номики. 2007. № 8. С. 6, 27
Проводити будь-який аналіз функціонування інститутів (ор-
ганізацій), не маючи адекватного уявлення про те, що це
таке, неможливо. У нас є можливість усунувши деякі переш-
коди, знайти такі дефініції, які могли б задовольнити всіх
вчених
Ходжсон Дж. Что такое институт? Вопросы
экономики. 2007. № 8. С. 28
Розуміння інститутів, що склалося, не може нас в повній
мірі задовольнити. Але в будь-якому випадку під інститутами
розуміється частина соціальної і економічної реальності. в сус-
пільстві немає нічого постійного, що не представляло б інсти-
тут. Інститути - це не просто елементи суспільства, а все суспі-
льство, розглянуте в певному аспекті. В такому розумінні різні
визначення перестають існувати як альтернативні, а стають фо-
рмами вираження вихідної відносини і принципу. Досліджу-
ються тільки правила, норми, способи діяльності (це збігається
з позицією Д. Норта), але вони досліджуються і безпосередньо,
і як представлені в організації, в установах (це включає і пози-
цію тих, хто відносить установи до інститутів, але на основі ін-
шого принципу), в техніці і технологіях, в будь-яких предметах
людської культури, способі мислення і т. ін. (це розширює по-
няття інституту до його розуміння як аспекту всієї соціальної
реальності). Поняття «інститут» не лише як складова суспільс-
тва (частина соціально-економічної реальності), а як суспільс-
тво, яке розглядається в інституціональному аспекті.
Побудувати систему інституціональних категорій в прин-
ципі можливо, але тільки в органічній єдності з системою
соціально-економічних категорій. Підставою для цього є ви-
кладений вище підхід до трактування інститутів, відповідно до
якого інститут, виражаючи правила і норми діяльності, розгор-
тається у всю суспільну систему, пронизуючи її і не залишаючи
нічого поза інституціональних форм. Категорія «інститут» роз-
кривається через всю систему, але має і своє особливе місце, що
визначається межею зворотного переходу від сутності (інсти-
туту) до явища (інституціональних форм), кожна категорія існує
і як така, і як представник цілого, системи, точніше, її сутності,
кожна система або підсистема і їх архітектоніка має своє вихі-
дне відношення
Гриценко А. Институциональная политиче-
ская экономия: предмет, методология, содер-
жание. LAP LAMBERT Academic Publishing,
2014. С. 96–103
Інститут як сукупність правил і норм суспільних відносин і за-
кономірних зв’язків окремої сфери реальної дійсності, відтворе-
ної у певній науковій категорії, які за принципом сходження від
абстрактного до конкретного «підтягують» до себе об’єкти та
Міночкіна О. М. Трансформація інституту
власності як основа реформування національ-
ної економіки: монографія. Київ: ТОВ «Видав-
ничий дім «АртЕк», 2017. С. 104.
О. М. Міночкіна
235
Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020
Закінчення таблиці
1 2 3
суб’єкти відповідних відносин, організаційні форми й інститу-
ціональний механізм реалізації цих відносин у суспільстві, фо-
рмуючи таким чином певну систему, що складається із визначе-
них елементів – інституцій, які природно між собою є взаємо-
пов’язаними і утворюють функціонуючу цільність, що еволюці-
онує в інституціональному середовищі суспільної системи за
власними законами та під дією законів суспільного розвитку.
Кожен інститут має в розпорядженні, відповідно до змісту сус-
пільних відносин, які відображує або втілює в собі «системоу-
творююча» наукова категорія (будемо визначати її умовно як
«засновник»), унікальний склад інституцій, - які разом утворю-
ють можливість різноманітних форм організації людської дія-
льності у всіх сферах буття. Тоді інститут виникає в результаті
суспільної еволюції як «тверда структура», що складається з
«м'яких» інституцій, які є взаємозалежними і у своїх зв’язках
відтворюють певні властивості й відносини в процесі життєді-
яльності і пізнання. Таке розуміння інституту дає уявлення нау-
кового, чітко відрефлексованого образу світу та розуміння мо-
жливостей розумного впливу людини на його подальший роз-
виток. І кожен інститут є окремою «цеглинкою», яка утворює
«будівлю» сучасного суспільства та еволюціонує разом із ним в
процесі його історичного розвитку.
Таким чином, ми приходимо до узагальненого розуміння інсти-
туту як відносно автономної цілісної системи та вирішуємо про-
блему з встановленням її меж, що відповідає поняттю окремого
інституту. Крім того, запропонований підхід до визначення ін-
ституту може сприяти вирішенню в ідейному і дефініційному
відношенні питань, які стосуються субординаційних зв’язків
між основними поняттями інституціоналізму,
наприклад такими, як інститут і інституції, інститут і організа-
ції та ін. Для назви інституту доцільно використовувати клю-
чову наукову категорію, яка виражає зміст окремого інституту.
Вважаємо, що за змістом запропоноване нами тлумачення ін-
ституту є наближеним до визначень У. Гамільтона й Т. Веблена,
а також визначень сучасних дослідників, які пов’язують сут-
ність інституту із поширеним способом мислення та дій людей
у суспільстві, базуючись таким чином на системному підході.
Системне вираження інституту дає можливість знайти взає-
мозв’язок ідеального з реальним, об’єктивного із суб’єктив-
ним, процесами суспільної трансформації з практичними
діями та реформуванням окремих сфер суспільного життя.
У запропонованому варіанті інституціонального розуміння сис-
теми власності стає очевидним, що саме система власності
формує інституціональну реальність соціально-економічної си-
стеми. Економіка сприймається нами як еволюційна, керована
процесами, що відбуваються в системі власності, де й знахо-
диться (прихований), на нашу думку, генетичний рівень еволю-
ції, а також виникає «кумулятивна причинність» (за Вебленом).
За визначенням А. Гриценка, якщо інституціональна структура
вибудовується, спираючись на базові інститути, поступово на-
рощуючи і ускладнюючи свою архітектоніку і модифікуючи
саму основу, то ми маємо справу з інституціональною еволю-
цією. Звідси логічним виглядає наше бачення інституціональної
структури суспільства вцілому як живого організму, з уявлен-
ням інституту власності як його хребта, тобто основи, яка ви-
значає стан та напрям загальносуспільного розвитку й зміню-
ється разом з іншими інститутами в процесі суспільної або ін-
ституціональної еволюції
Міночкіна О. М. Системне розуміння інсти-
туту власності. Науковий вісник Херсонського
державного університету. Сер. Економічні на-
уки. 2014. Вип. 6. Ч. 2. С. 249–251
Отже, інституціональну структуру суспільства
мають утворювати соціально орієнтовані інститути,
які сприяють реалізації вимог принципу створю-
вати, що об’єктивно перетворює соціальні меха-
нізми у провідний фактор нової якості економічного
зростання; забезпечують умови для стійких темпів
зростання людського, інтелектуального, соціаль-
ного і матеріально-речового капіталів; мотивують
людину і різні соціальні групи на здійснення вироб-
ничо-трудового способу привласнення; забезпечу-
ють активну участь кожної особистості у вирішенні
завдання підвищення власного рівня і якості життя.
О. М. Міночкіна
236
Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020
Удосконалено тлумачення сутності поняття ін-
ституту власності як системи, структура якої сфор-
мована за усталеними підходами у розумінні катего-
рій власності, об’єктів та суб’єктів власності, її ти-
пів, форм, видів та доповнюється шляхом авторської
інтерпретації ключових понять інституціоналізму й
їх взаємозв’язків. Взаємодія норм та правил, у рам-
ках трудового способу та суспільної форми при-
власнення благ, перетворює їх на реальні моделі ста-
більної взаємодії економічних агентів, формує меха-
нізм функціонування відносин власності, який діє як
сукупність економічного, юридичного, соціального,
політичного, морально-психологічного та ідеологіч-
ного механізмів. У визначеній сукупності цей меха-
нізм структурує людську взаємодію у відносинах
привласнення, одночасно обмежуючи можливість
вибору для індивідів. Система власності як спільно-
розділена ресурсна система є керованою інституціо-
нальним механізмом її управління. Вбудовані один
в один інституціональні механізми «збирають»
(об'єднують, охоплюють) рівні системи по вертикалі
і по горизонталі, пов’язують і включають у взаємо-
дію системоутворюючі елементи, забезпечуючи
функціонування такої системи як основи економіки
і життєдіяльності суспільства. Запропоновані під-
ходи до формування інституту власності як системи,
вивчення її елементів і їх взаємозв’язків відповіда-
ють вимогам практичної реалізації отриманих на-
укових результатів у трансформаційній економіці та
створюють можливість науково обґрунтовано впли-
вати на ці процеси, і найбільш раціонально викори-
стовувати систему власності у вирішенні усього
комплексу соціально-економічних задач.
Удосконалено наукові підходи інституціональ-
ної архітектоніки до ідентифікації проблеми інсти-
туціональної динаміки та аналізу її трендів, відпо-
відно до яких встановлено еволюційний шлях транс-
формації інституту власності (та інших інститутів)
із основоположними інституціональними змінами
цих систем в довготривалому аспекті та зміною пра-
вил (особливо формальних) за точковим, дискрет-
ним принципом (характером). На основі запропоно-
ваних підходів автором доведено, що інституціона-
льна динаміка залежить від дії інституціональних
механізмів. При цьому структура інституціональних
механізмів змінюється в результаті суспільної ево-
люції, а в його елементах, під дією різних факторів
(об’єктивних і суб’єктивних, у тому числі реформу-
вання), можуть відбуватися більш швидкі й різкі
зміни.
Практичне значення одержаних результатів по-
лягає у тому, що основні положення і висновки,
отримані автором, є внеском у розвиток економічної
теорії та суспільно-економічної практики; станов-
лять наукове підґрунтя розробки цілісної наукової
концепції соціально-економічного розвитку країни,
визначення, еволюції та становлення нових інститу-
ціональних механізмів національного господарства,
що забезпечують його конкурентоспроможність, до-
сягнення високої економічної ефективності госпо-
дарської діяльності в Україні та інтеграції її у світо-
господарські процеси.
Міночкіна О. М. Дослідження інституту влас-
ності в контексті сучасних трансформацій соціа-
льно-економічних систем
Розроблено теоретико-методологічні засади роз-
витку та трансформації інституту власності як основи
загальних процесів реформування соціально-еконо-
мічної системи. Визначені методологічні підходи до
дослідження проблеми власності й зв'язок реформу-
вання та розвитку системи власності із загальними
процесами суспільно-економічної трансформації.
Інститут власності досліджено як система, теоре-
тично відтворено у цілісності, у єдності внутрішніх
джерел руху й розвитку із зовнішніми формами прояву
сутності, а також запропоновано реальний механізм
реформування цієї системи у єдності з природними
процесами її трансформації. Обґрунтовано підходи до
дослідження інституту власності як самостійної оди-
ниці аналізу та основної складової інституціональної
системи суспільства.
Проблеми теоретико-методологічного змісту про-
понується вирішувати через розвиток інституціональ-
ної парадигми, зокрема, стосовно визначень і сутності
категоріального апарату, методологічної визначеності,
змісту та місця наукових дефініцій у концептуальних
побудовах.
Визначений автором системно-категоріальний
принцип вираження інституту, побудований на сис-
темному методі та діклектичному методі інституціо-
нальної політекономії, дає можливість знайти взає-
мозв’язок ідеального з реальним, формування і ефек-
тивного функціонування інституціональних механіз-
мів, процесів суспільної трансформації з практичними
діями та реформуванням окремих сфер суспільного
життя.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у
розробленні теоретико-методологічних засад систем-
ного дослідження відносин власності, ідентифікації ін-
ституту власності як спільно-роздільної ресурсної сис-
теми й обґрунтування на цій основі перспектив перет-
ворення соціально-економічної системи.
Ключові слова: система власності, спільно-роз-
дільна ресурсна система, методологічний інституціо-
налізм, інститут, інституція, інституціоналізація, ін-
ституціональний механізм, управління, трансформа-
ція, реформування соціально-економічної системи.
Minochkina O. Research of the Property Institute
in the Context of Modern Transformations of Socio-
economic Systems
The theoretical and methodological foundations of
the development and transformation of the property insti-
tute are developed as the basis for the general processes of
reforming the socio-economic system. The methodological
approaches to the research of the property problem and the
connection between the reform and development of the
О. М. Міночкіна
237
Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020
property system and the general processes of social trans-
formation are determined.
The property institute are researched as a system, the-
oretically are reproduced in the integrity and unity of inter-
nal sources of movement and development with external
forms of manifestation of the essence, and a real mecha-
nism for reforming this system in unity with natural trans-
formation processes are proposed. Approaches to the re-
search of the property institute as an independent unit of
analysis and the main component of the institutional sys-
tem of society are substantiated.
Problems of theoretical and methodological content
are proposed to be solved by developing an institutional
paradigm, in particular, regarding the definitions and es-
sence of the categorical apparatus, methodological cer-
tainty, content and place of scientific definitions in concep-
tual constructions.
The systemic-categorical principle of the institute's
expression defined by the author, built on the systemic
method and the diclectic method of institutional political
economy, makes it possible to find the relationship be-
tween the ideal and the real, the formation and effective
functioning of institutional mechanisms, the processes of
social transformation with practical actions and reforming
of certain spheres of public life.
The scientific novelty of the research lies in the de-
velopment of theoretical and methodological foundations
for the systematic research of property relations, identifi-
cation of the property institute as a jointly shared resource
system and substantiation on this basis of the prospects for
transforming the socio-economic system.
Keywords: property system, a jointly shared resource
system, methodological institutionalism, institute, institu-
tion, institutionalization, institutional mechanism, manage-
ment, transformation, reforming socio-economic system.
Миночкина О. Н. Исследование института соб-
ственности в контексте современных трансформа-
ций социально-экономических систем
Разработаны теоретико-методологические ос-
новы развития и трансформации института собствен-
ности как основы общих процессов реформирования
социально-экономической системы. Определены мето-
дологические подходы к исследованию проблемы соб-
ственности и связь реформирования и развития си-
стемы собственности с общими процессами обще-
ственной трансформации.
Институт собственности исследован как система,
теоретически воспроизведен в целостности и единстве
внутренних источников движения и развития с внеш-
ними формами проявления сущности, а также предло-
жен реальный механизм реформирования этой си-
стемы в единстве с естественными процессами транс-
формации. Обоснованы подходы к исследованию ин-
ститута собственности как самостоятельной единицы
анализа и основной составляющей институциональной
системы общества.
Проблемы теоретико-методологического содер-
жания предлагается решать путем развития институ-
циональной парадигмы, в частности, относительно
определений и сущности категориального аппарата,
методологической определенности, содержания и ме-
ста научных дефиниций в концептуальных построе-
ниях.
Определенный автором системно-категориаль-
ный принцип выражения института, построенный на
системном методе и диклектическом методе институ-
циональной политэкономии, дает возможность найти
взаимосвязь идеального с реальным, формирования и
эффективного функционирования институциональных
механизмов, процессов общественной трансформации
с практическими действиями и реформированием от-
дельных сфер общественной жизни.
Научная новизна исследования заключается в раз-
работке теоретико-методологических основ систем-
ного исследования отношений собственности, иденти-
фикации института собственности как совместно-раз-
дельной ресурсной системы и обоснование на этой ос-
нове перспектив преобразования социально-экономи-
ческой системы.
Ключевые слова: система собственности, сов-
местно-раздельная ресурсная система, методологиче-
ский институционализм, институт, институция, инсти-
туционализация, институциональный механизм, уп-
равление, трансформация, реформирование соци-
ально-экономической системы.
Стаття надійшла до редакції 05.06.2020
Прийнято до друку 11.06.2020
|