Твір Ібн Фадлана у дослідженнях А. П. Ковалівського

Стаття, заснована на архівних матеріалах, описує трагічне життя та наукову діяльність Андрія Ковалівського (1895–1969), українського арабіста, який підготував перше видання книги подорожі до волзьких булгар Ібн Фадлана у 921–922 рр., опублікованої в 1939 р....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Мітряєв, А.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України 2015
Назва видання:	Хазарский альманах
Теми:	К 120-летию А. П. Ковалевского
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171726
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Твір Ібн Фадлана у дослідженнях А. П. Ковалівського / А.І. Мітряєв // Хазарский альманах. — 2015. — Т. 13. — С. 7-18. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-171726
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1717262020-10-05T01:25:21Z Твір Ібн Фадлана у дослідженнях А. П. Ковалівського Мітряєв, А.І. К 120-летию А. П. Ковалевского Стаття, заснована на архівних матеріалах, описує трагічне життя та наукову діяльність Андрія Ковалівського (1895–1969), українського арабіста, який підготував перше видання книги подорожі до волзьких булгар Ібн Фадлана у 921–922 рр., опублікованої в 1939 р. В статье на основе архивных материалов описывается трагическая жизнь и научная деятельность Андрея Ковалевского (1895–1969), украинского арабиста, подготовившего первое издание книги о путешествии к волжским булгарам в 921–922 годах Ибн Фадлана, изданной в 1939 г. The article, based on archive material, describes the tragic life and scholarly activity of Andrij Kovalivskij (1895–1969), the Ukrainian Arabist who prepared the first edition of Ibn Fadlan’s book of travel to Volga Bulgars in 921–922 published in 1939 (because at the time he was victimized by the Stalinist purges and imprisoned, this edition had to be published as “edited by I. Ju. Krachkovskyj”, in the same year Zeki Velidi Togan published Ibn Fadlan’s account with an excellent historical commentary, it is recognized that Kovalivskij’s edition is much stronger from the philological point of view, while Togan’s edition is superior from the point of view of historical commentary, in 1956 he published an expanded version of his first edition-note from the editors). 2015 Article Твір Ібн Фадлана у дослідженнях А. П. Ковалівського / А.І. Мітряєв // Хазарский альманах. — 2015. — Т. 13. — С. 7-18. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. XXXX-0128 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171726 uk Хазарский альманах Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	К 120-летию А. П. Ковалевского К 120-летию А. П. Ковалевского
spellingShingle	К 120-летию А. П. Ковалевского К 120-летию А. П. Ковалевского Мітряєв, А.І. Твір Ібн Фадлана у дослідженнях А. П. Ковалівського Хазарский альманах
description	Стаття, заснована на архівних матеріалах, описує трагічне життя та наукову діяльність Андрія Ковалівського (1895–1969), українського арабіста, який підготував перше видання книги подорожі до волзьких булгар Ібн Фадлана у 921–922 рр., опублікованої в 1939 р.
format	Article
author	Мітряєв, А.І.
author_facet	Мітряєв, А.І.
author_sort	Мітряєв, А.І.
title	Твір Ібн Фадлана у дослідженнях А. П. Ковалівського
title_short	Твір Ібн Фадлана у дослідженнях А. П. Ковалівського
title_full	Твір Ібн Фадлана у дослідженнях А. П. Ковалівського
title_fullStr	Твір Ібн Фадлана у дослідженнях А. П. Ковалівського
title_full_unstemmed	Твір Ібн Фадлана у дослідженнях А. П. Ковалівського
title_sort	твір ібн фадлана у дослідженнях а. п. ковалівського
publisher	Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України
publishDate	2015
topic_facet	К 120-летию А. П. Ковалевского
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171726
citation_txt	Твір Ібн Фадлана у дослідженнях А. П. Ковалівського / А.І. Мітряєв // Хазарский альманах. — 2015. — Т. 13. — С. 7-18. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
series	Хазарский альманах
work_keys_str_mv	AT mítrâêvaí tvíríbnfadlanaudoslídžennâhapkovalívsʹkogo
first_indexed	2025-07-15T07:38:25Z
last_indexed	2025-07-15T07:38:25Z
_version_	1837697708805062656
fulltext	I К 120-летию А. П. Ковалевского А. І. Мітряєв ТВІР ІБН ФАДЛАНА У ДОСЛІДЖЕННЯХ А. П. КОВАЛІВСЬКОГО У квітні 1935 р. врешті вдалося подолати бюрократично-кадрові перепони і Андрія Петровича було зараховано науковим співробіт- ником Інституту сходознавства АН СРСР. Деякий час він ще про- довжував працювати за сумісництвом в етнографічному музеї і тіль- ки з січня 1936 р. повністю зосередився на дослідженні творів схід- них ранньосередньовічних авторів в Арабському кабінеті під керів- ництвом І. Ю. Крачковського [3, № 303]. У тому, що український сходознавець став всесвітньо відомим фахівцем саме в арабістичному джерелознавстві відіграв вирішаль- ну роль І. Ю. Крачковський. Саме це підкреслює Андрій Петрович в одному з листів до нього: «Велике Вам спасибі за Ваш лист... цей лист дав мені багато наснаги і зважливості стійко триматися накрес- леного шляху» [2, № 447]. І. Ю. Крачковський не тільки підтримав його своїм беззастережним науковим авторитетом в галузі арабіс- тики, а й запросивши до своєї наукової установи, надав необхідні умови для плідної роботи, спрямував наукову діяльність таланови- того співробітника у сферу дослідження арабських джерел. Осо- биста зустріч з уславленим арабістом ще більше зміцнила рішучість А. П. Ковалівського прямувати шляхом досліджень арабських се- редньовічних джерел: «Я якось захопився величезним матеріалом, який знайшов в арабському кабінеті, – розповідає Андрій Петро- вич, – і запропонував йому (І. Ю. Крачковському. – А. М.) кілька тем. “Хазарский альманах”. Том 13. Москва 2015 8 Він розглянув їх і каже: “Ось Ви працювали над арабськими дже- релами з історії СРСР. Цього Вам до кінця життя вистачить, а потім захоплюйтесь усім, чим забажаєте”» [1, № 30а]. І, можливо, для того, щоб Андрій Петрович не дуже спокушався чимось іншим, запропонував йому працювати поруч із собою. «Згодом, – згадує Андрій Петрович, – я просидів з ним за одним столом в Арабському кабінеті не один рік» [1, № 30а]. Про цей період своєї праці над арабськими джерелами пізніше розповідає сам Андрій Петрович: «Розпочав з найбільш ранніх пам’яток – творів математиків і астрономів VIII–IX ст.: ал-Фергані, ал-Ферзарі, ал-Баттані, ал-Хорезмі. Були також перекладені відпо- відні місця (маються на увазі дані з історії народів Кавказу та Схід- ної Європи. – А. М.) з Ібн Хордадбега...». Пізніше, у 1955 р., Андрій Петрович самокритично зазначає з приводу якості тієї роботи: «Те- пер, – писав він, – мої переклади тих арабських авторів вимагають нових коментарів. Зараз я бачу, що мій колишній учень Павло Георгієвич Булгаков дослідив увесь текст Ібн Хордадбега так, що без врахування саме його висновків усяке дослідження цього арабського автора неможливе» [1, № 134]. Але найбільше захоплювало у той час А. П. Ковалівського вив- чення головного твору ал-Мас‘уді. Проаналізувавши декілька ва- ріантів тексту цього арабського автора, він прийшов до висновку, що паризьке і єгипетське видання його зовсім некритичні, непри- датні для наукового використання дослідниками-істориками, а тому необхідне більш копітке критично-текстологічне вивчення. Розпо- чавши цю роботу у середині 1930-х рр., він продовжував її з перер- вами до кінця свого життя. Поряд з вивченням середньовічних творів арабських авторів, А. П. Ковалівський пише на основі аналізу сучасних джерел досить велику працю про політику народної освіти у Єгипті XX ст. [Кова- левский, 1936, с. 137–182]. Працює над висвітленням життєвого шляху великого мислителя Сходу Авіценни і доповідає про резуль- тати цієї роботи на 2-й сесії Асоціації арабістів [Ковалевский, 1937а, с. 10–14]. Доповідь викликала схвальний відгук І. Ю. Крачковського, який особливо наголосив, що А. П. Ковалівський «спромігся залу- чити нові матеріали і дати нове висвітлення, незважаючи на все багатство літератури про цей предмет» [Долинина, 1994, с. 28І]. Завдяки зусиллям А. П. Ковалівського побачило світ посмертне дослідження академіка В. В. Бартольда «Арабські відомості про ру- А. І. Мітряєв 9 сів» [Ковалевский, 1940, с. 15–50]. Редагування рукопису вимагало високої кваліфікації і неабияких зусиль. Адже, за свідченням самого А. П. Ковалівського, «довелося скласти цю статтю з двох аналогічних рукописів В. В. Бартольда 1918 року і 1926 року, а також розкрити і уточнити виписки та посилання останньої з його чернеток та дати по- силання на більш нові матеріали, зокрема з Ібн Фадлана» [1, № 134]. Саме Ібн Фадлан і стає у той час головним предметом дослід- ницьких занять А. П. Ковалівського. У 1936 р. Інститут сходознав- ства одержав фотокопію т. зв. Мешхедського рукопису, в якому міс- тився більш-менш повний текст книги Ібн Фадлана X ст. До цього книга була відома в нашій країні лише з уривків, наведених Якубом (XIII ст.) у т. зв. Географічній енциклопедії. Всебічне джерелознавче дослідження саме книги Ібн Фадлана як цінного джерела для вивчення ранньосередньовічної історії народів Східної Європи ста- ло найбільш визначним науковим дослідженням українського сходо- знавця, що поставило його ім’я поряд з видатними арабістами не тільки нашої країни, а й світу. За порівняно стислий термін (близько двох років) ним була проведена надзвичайно складна робота по вивченню і перекладу з арабської мови важкої для розуміння фо- токопії рукописного тексту Ібн Фадлана. Цією роботою А. П. Кова- лівський забезпечив науковий пріоритет за вітчизняною наукою, ви- передивши Зекі Валіді, який у той самий час працював у Німеччині над фотокопією книги Ібн Фадлана. Про значні труднощі перекладу і дослідження рукопису Ібн Фадлана розповідав сам А. П. Ковалів- ський [Ковалевский, 1937б, с. 27–28; Ковалевский, 1937в, с. 197–198; Ковалевский, 1938, с. 57–71]. Переклад рукопису було зроблено на основі ретельного критично-філологічного аналізу тексту Ібн Фадла- на та уривків з Йакута. Враховуючи те, що одночасно А. П. Ковалів- ський працював і над іншими дослідженнями, викликає подив над- звичайна його працездатність та наукова майстерність. Адже текст арабського письменника вимагає копіткої роботи. Необхідно було розібратись у складній і важкій для розуміння термінології, відсут- ності у тексті позначень більшості голосних, внаслідок чого можна читати одне і те ж слово по-різному. Наявність або ж відсутність однієї крапки може кардинально змінити значення терміна. До того ж необхідно було виявити і виправити помилки переписувачів, втра- ту проміжних ланцюжків в арабському тексті. Все це вимагало ре- тельної роботи з коментування змісту, без чого текст цього важли- вого джерела залишився б непридатним для використання істо- “Хазарский альманах”. Том 13. Москва 2015 10 риками. Наслідки цієї величезної високопрофесійної роботи було викладено у виданій 1939 р. книзі обсягом близько 20 друк, арк., в якій крім перекладу тексту книги Ібн Фадлана подано археогра- фічний вступ, науковий коментар (1237 термінів), огляд джерел і по- сібників, арабський і російський покажчики і 33 фотокопії оригіналь- ного тексту з Мешхедського рукопису [Путешествие Ибн-Фадлана на Волгу, 1939]. Незважаючи на дуже високу оцінку цієї праці і визнану перевагу над іншими аналогічними дослідженнями (про що говорилося у рецензії німецького сходознавця П. Г. Ріттера [Ritter, 1942, S. 98–126]), сам А. П. Ковалівський розглядав свою працю ли- ше як перший крок у джерелознавчому вивченні твору Ібн Фадлана і накреслював плани подальшої дослідницької роботи над ним. На жаль, їх виконання дослідникові довелося надовго відкласти. У жовтні 1938 р. А. П. Ковалівського було заарештовано і від- правлено на п’ять років до одного з гулагівських таборів. Таке порів- няно з практикою тогочасних репресій «м’яке» покарання можна пояснити тим, що науковець під час слідства тримався мужньо, вини своєї не визнавав і навіть наважувався жартувати. Коли слід- чий спитав, проти кого він готував терористичний акт, Андрій Петро- вич відповів: «Постишева». Слідчий розреготався, бо П. Постишев на той час сам був репресований як ворог народу. Крім того, у пом’якшенні покарання певну роль могла відіграти високопозитивна характеристика його наукової праці, яка була дана керівництвом Арабського кабінету, а також клопотання всесвітньо відомого ака- деміка І. Ю. Крачковського, з яким він звертався до відповідних органів, про пом’якшення долі свого шановного співробітника. Про це розповідає у книзі про І. Ю. Крачковського учениця А. П. Кова- лівського А. А. Долиніна [Долинина, 1994, с. 284], підкреслюючи при цьому, що «особливо відчутною втратою для І. Ю. Крачковського і для всього Арабського кабінету на той момент був арешт Андрія Петровича, одного з основних виконавців плану вивчення арабсь- ких джерел з історії СРСР» [Долинина, 1994, с. 283]. Однак домог- тися звільнення А. П. Ковалівського так і не вдалося. На жаль, щось більш певне про ті трагічні часи в житті Андрія Петровича сказати неможливо. Він сам від розмов з цього важкого для нього предмета із зрозумілих причин усіляко ухилявся. Завісу, що закриває цей період життя вченого, можна було б розкрити лише після вивчення відповідних документів, які зберігаються в архівних сховищах колишнього Ленінградського КДБ. А. І. Мітряєв 11 Важко було й видати друком його закінчену працю про Ібн Фад- лана. Про те, щоб опублікувати її з вказівкою на автора – «ворога народу», не варто було й думати. Ця обставина особливо хвилю- вала І. Ю. Крачковського. Пояснюючи факт видання праці без за- значення прізвища її автора, він писав у листі до В. І. Філоненка: «Для мене єдино важливо показати, що праця редагована мною, але не моя, а те, що прізвище автора зникло, – це вже не в моїх силах. Розумне видавництво пропонувало всі особові звороти замі- нити на безособові або поставити “ми”, але я відчував, що тоді сліди моєї праці в очах- непосвячених можуть стертися, і сказав: “sint unt sunt, aut non sunt” (“Хай буде як є або зовсім не буде” – А. М.)» [Долинина, 1994, с. 284]. Отже, книга вийшла у світ за ре- дакцією І. Ю. Крачковського, але було зрозуміло, що автор її хтось інший. Таким чином він чесно відокремив своє ім’я від авторства. Це єдине, що можна було зробити у тих обставинах, щоб забез- печити можливість публікації. Її автор, А. П. Ковалівський, звільнився з табору у 1943 р. з до- зволом оселитися у м. Саранську. Він працює спочатку рахівником у госпіталі, а після того, як його було знято за станом здоров’я з військового обліку, вчений зміг влаштуватись доцентом у Єврей- ському педінституті, де викладав історію колоніальних і залежних країн та німецьку мову. Щодо продовження наукової роботи в умо- вах провінційного міста годі було й думати. Усі матеріали при арешті були конфісковані і, як зазначено у довідці, одержаній Андрі- “Хазарский альманах”. Том 13. Москва 2015 12 єм Петровичем після реабілітації у 1956 р., «за давністю років не збереглися» [1, № 38]. У червні 1944 р. він одержує паспорт, до яко- го вдалося внести запис «евакуйований з Москви» [Долинина, 1994, с. 355]. Це відкривало йому шлях до повернення в арабістику. У листопаді 1944 р. його було зараховано докторантом до Інсти- туту сходознавства АН СРСР. Але до Ленінграда в’їзд ще був за- боронений, а у Москві не було навіть гуртожитку для проживання докторантів. Тоді Андрій Петрович за викликом ректоратів Харківсь- кого університету та педінституту їде до рідного міста і викладає курс історії Сходу [1, № 38]. Він обмірковує плани відновлення до- слідницької роботи над твором Ібн Фадлана. Конкретно ж працю- вати у Харкові над арабськими джерелами можливості не було [1, № 129]. Усе необхідне для нього знаходилося в Ленінграді. Тільки у жовтні 1947 р. було одержано дозвіл виїхати до Ленінграда. Перей- шовши з докторантів у наукові співробітники Інституту сходознав- ства АН СРСР, він врешті одержав і місце у гуртожитку, що дало йому реальну можливість відновити перервану у 1938 р. дослід- ницьку роботу в Арабському кабінеті у І. Ю. Крачковського, завдяки передбачливості якого, як зазначав Андрій Петрович, і даним їм вказівкам усі справи влаштувалися якнайкраще [Долинина, 1994, с. 356]. Одержавши можливість дістатися до матеріалів, що вже були напрацьовані раніше у вивченні Ібн Фадлана, Андрій Петрович відразу подає план подальших джерелознавчих досліджень з цієї проблеми, завершенням яких повинна була стати докторська ди- сертація [3, № 303]. Розпочалась напружена, без вихідних і від- пусток, 12-годинна праця [1, № 139]. Одночасно А. П. Ковалівський викладає студентам східного факультету Ленінградського універси- тету курс історії арабських країн XIII—XX ст. і веде спецсемінар з арабських історичних джерел [1, № 129]. Через рік він завершує дослідницьку роботу з докторської дисер- тації. Залишалося тільки підготувати її до захисту. Але виникли проблеми з житлом, продовжувати мешкати у гуртожитку без сім’ї, яка залишалася у Харкові, він вже не міг. Тому наприкінці 1948 р. він повертається до рідного міста [1, № 129]. Займає посаду до- цента кафедри нової і новітньої історії Харківського університету і вже, як її співробітник, завершує підготовку дисертації до захисту і публікує окремі її частини [Ковалевский, 1949а, с. 265–293; Кова- левский, 1951а, с. 346; Ковалевский, 1951б, с. 189–214; Ковалев- ский, 1952, с. 143–157]. За рахунок університету друкує авторефе- А. І. Мітряєв 13 рат дисертації і від’їжджає до Москви, де блискуче її захищає 19 бе- резня 1951 р. перед вченою радою Інституту сходознавства АН СРСР. 16 травня 1953 р. ВАК затверджує його у вченому званні професора кафедри нової історії [1, № 129]. Так швидко і на такому високому рівні упоратись з надзвичайно складним дослідженням А. П. Ковалівський зміг завдяки величезній працездатності, обдаруванню і цілеспрямованості. Звичайно, у при- годі став і досвід аналітично-текстологічної роботи над твором Г. Сковороди і середньовічними літописами, набутий ще у 1920-х – на початку 1930-х рр. під час наукової роботи у Харкові, досвід у галузі східних мов, набутий Андрієм Петровичем під час навчання у Лазаревському інституті і, безперечно, допомога видатного ара- біста академіка І. Ю. Крачковського. Велике значення для праці над середньовічними текстами, як про це свідчить сам Андрій Петро- вич, мав розроблений у вітчизняній науці метод критики давньо- руських писемних джерел. Якщо видання перекладу Ібн Фаддана 1939 р. завершило пер- ший етап праці А. П. Ковалівського над цим важливим для дослід- ження історії народів Східної Європи арабським джерелом, то докторська дисертація може розглядатись як подальший крок у нау- ковій розробці цієї теми. А. П. Ковалівський підкреслював, що тільки в докторській дисертації вдалося попередній (1939 р.) переклад з коментарями до книги Ібн Фадлана перетворити на справжнє джерелознавче дослідження, в якому не тільки вирішувалися за- вдання перекладу, а й науково розтлумачувалися різні варіанти текстів Ібн Фадлана, що дійшли до нас. У дисертації було визна- чене літературне середовище, в якому створювався цей твір; від- творено історичне обличчя автора та досліджені обставини від- правлення і подорожі посольства з Багдада, у складі якого він їздив до нашої країни [Ковалевский, 1949б, с. 8–9]. Всі ці завдання були блискуче вирішені Андрієм Петровичем на основі ретельного до- слідження джерел і викладені ним у двотомній докторській дисер- тації «Ібн Фадлан», обсягом більше тисячі сторінок машинопису, який зберігається в Центральній науковій бібліотеці Харківського університету. Після захисту докторської дисертації відкрилася ва- кансія завідувача кафедри нової і новітньої історії у Харківському університеті у зв’язку з переходом її керівника А. Скаби на партійну роботу. “Хазарский альманах”. Том 13. Москва 2015 14 А. П. Ковалівський, вже як професор і доктор наук, був єдиним на той час достойним кандидатом на цю посаду. За конкурсом у 1951 р. він стає завідувачем на цій кафедрі [1, № 129]. Керівництво кафедрою нової і новітньої історії ускладнило діяль- ність А. П. Ковалівського у галузі східного джерелознавства. На ка- федрі не було жодного сходознавця, таких фахівців потрібно було готувати. Наукові інтереси всіх співробітників обмежувалися про- блемами переважно новітньої історії західноєвропейських і зару- біжних слов’янських народів. Наукові інтереси А. П. Ковалівського тяжіли до середньовіччя, але профіль кафедри вимагав розгорнути дослідницьку роботу саме з нової і новітньої історії. Енциклопедичні знання Андрія Петровича і його висока кваліфікація дозволяли йому успішно працювати і з істориками-новістами. Протягом 1950-х – по- чатку 1960-х рр. вдалося підготувати і декількох сходознавців, але у галузі новітньої історії Сходу: японознавця Я. П. Побеленського, індолога Ю. Г. Литвиненка, китаїста Б. П. Вєтрова та тюрколога І. Ф. Чернікова. Андрій Петрович багато зробив і для зростання наукової кваліфікації славістів С. І. Сідельникова та А. І. Митряєва. Але ж ця необхідна і корисна робота проходила за межами його безпосередніх наукових пошуків у галузі арабського джерелознав- ства. Окрім того, в ті роки Андрій Петрович був чи не єдиним доктором історичних наук у Харкові, а тому йому доводилося дуже часто виступати офіційним опонентом на захисті дисертацій з різ- них галузей історичної науки, включаючи таку далеку від нього історію КПРС. І все ж А. П. Ковалівський продовжував наполегливо працювати над своєю науковою проблематикою. У першій половині 1950-х рр. він завершує і видає у 1954 р. в Чувашії книжку про середньовічних чувашів і булгар за даними Ібн Фадлана [Ковалевский, 1954а]. До виходу у світ цієї праці свідоцтва з історії чуваського народу не сягали глибше XVI ст. У цій книжці він зробив спробу показати, що згадані у Ібн Фадлана «сувази, які відмовилися прийняти іслам, були до певної міри предками чувашів». Не всі науковці погоджу- вались з цим висновком, однак А. П. Ковалівський був задоволений тим, що його книжка, яку він готував у тісному контакті з чуваськими фахівцями, сприяла пожвавленню інтересу істориків Чувашії до розробки ранньосередньовічної історії свого народу, а також діста- ла схвальний відгук у польського сходознавця А. Зайончковського А. І. Мітряєв 15 [Zajaçzkowski, 1957, s. 203–209]. Із Ібн Фадланом була пов’язана також велика стаття про башкирів. А. П. Ковалівський і на трьохсот- річний ювілей Переяславської Ради 1654 р. відгукується джерело- знавчою статтею «Опис подорожі Павла Алеппського як джерело історії України» [Ковалевский, 1954б, с. 257–291]. Але головну увагу А. П. Ковалівського у 1950-х рр. привертає під- готовка до друку написаної ним на основі вивчення опису подорожі Ібн Фадлана на Волгу у 921–922 рр. у складі Багдадського посоль- ства великої книги, яка стала новим кроком у дослідженні цієї важливої для історичної науки джерелознавчої проблеми [Кова- левский, 1956]. По-перше, в ній подається новий переклад рукопису Ібн Фадлана. Як зазначає сам А. П. Ковалівський, новий переклад книги Ахмеда Ібн Фадлана ґрунтується не тільки на філологічному матеріалі першого видання 1939 р., а й на спеціальному досліджен- ні, що охоплює як історичні, так і філологічні питання, пов’язані з цим автором, зокрема на детальному аналізі вельми важливих перських перекладів з Ібн Фадлана у Наджиба Хамадані (XII ст.) і Аміна Разі (XVI ст.), що відтворюють більш повну загублену редакцію його, а також на широкому застосуванні до тексту Ібн Фад- лана методу зіставлень паралельних місць, який є одним з ефек- тивних засобів філологічної критики. Використана була й опубліко- вана за останні роки література з досліджуваного предмета, причо- му ставилося завдання передати не тільки зміст Мешхедського ру- копису, а й тексту, критично відтвореного за усіма іншими даними. Найважливішою частиною книги є новий коментар, який не тільки служить обгрунтуванню перекладу та його тлумаченню, а й відобра- жає підсумок усієї роботи над текстом Ібн Фадлана на сьогодні. Ма- теріали коментарів 1939 р. майже не повторюються. Якщо поперед- ні дослідження мали ухил до філологічності, то це, третє видання дослідження твору Ібн Фадлана є класичним зразком історико-дже- релознавчої наукової праці. В ній автор майстерно застосовує роз- роблену ним завершену методику джерелознавчого дослідження [Бейліс, 1995, с. 36–37]. Книга А. П. Ковалівського, що підсумовує майже 20-річну дослідницьку працю над одним із важливих араб- ських джерел ранньосередньовічної історії народів Східної Європи, дістала схвальні оцінки в багатьох рецензіях та історичних оглядах і листах [Багдашина, 1994, с. 195; Бескровный, 1978, с. 252; Куз- нецов, Кулагина, 1970, с. 85, 93; Свердлов, 1979, с. 65–66; 207; “Хазарский альманах”. Том 13. Москва 2015 16 Хорошкевич, Зимин, 1965, с. 159–173; Шумовский, 1972, с. 300; Ярославич, 1965, с. 34–37; Canard, 1958а, p. 299–300; Canard, 1958б, p. 42–43; Reychman, 1964; Ritter, 1942, S. 98–126]. Ось як передає своє захоплення і ставлення до книги А. П. Ковалівського найавторитетніший сучасний український сходознавець академік О. Й. Пріцак: «Прочитав книгу як роман і захоплений Вашим тво- ром!» [1, № 105]. Майже всі фахівці оцінили цю працю А. П. Ко- валівського як одне з видатних досліджень у нашому сходознавстві. Не можна назвати жодного серйозного дослідження з ранньосе- редньовічної історії народів Поволжя, Київської Русі і взагалі Схід- ної Європи, в якому не було б посилань на дослідження нашого сходознавця, насамперед на цю його книгу про Ібн Фадлана. Архівні матеріали 1. Архів-музей культури і мистецтва України. Ф. 149. Оп. 1. Од. зб. 1–280. 2. Архів Санкт-Петербурзького Інституту східних рукописів РАН. Ф. 152. Оп. 1а. Од. зб. 522; Оп. 3. Од. зб. 303. 3. Харківський державний обласний Архів. Ф. Р-2792. Оп. 20. Од. зб. 1219, 1595, 2498, 3103, 3109. 4. Центральний державний архів вищих органів державної влади і дер- жавного управління України. Ф. 177. Оп. 2. Од. зб. 1518. Література Багдашина О. М. Діяльність Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури ім. акад. Д. І. Багалія (1921–1934 рр.). Харків, 1994. Бейліс В. М. А. П. Ковалівський про вірогідність свідчень середньовічних арабських авторів з історії Східної Європи // На честь заслуженого діяча науки України Андрія Петровича Ковалівського (1895–1969). Тези між- народної наукової конференції, присвяченої 100-річчю від дня народ- ження. Харків, 1995. Бескровный Л. Г. и др. Международные отношения России Х – нач. ХХ ст. // Изучение отечественной истории в СССР между XXIV и XXV съездами КПСС. М., 1978. Долинина А. А. Невольник долга // Петербургское востоковедение. СПб., 1994. Ковалевский А. П. Политика народного образования в современном Егип- те (в низшей и средней школе) // Записки Института востоковедения. 1936. № 5. А. І. Мітряєв 17 Ковалевский А. П. Биография Авиценны, составленная ал-Дзуджани и ее литературная история // Вторая сессия ассоциации арабистов. Тезисы и содержание докладов. М.–Л., 1937а. Ковалевский А. П. Новооткрытый текст путешествия Ибн-Фадлана на Вол- гу // Вторая сессия ассоциации арабистов. Тезисы и содержание док- ладов. М.–Л., 1937б. Ковалевский А. П. Работа над источниками по истории Восточной Европы и Кавказа в Академии наук СССР // Историк-марксист. 1937в. № 1. Ковалевский А. П. Новооткрытый текст Ибн-Фадлана (Доклад на второй сессии ассоциации арабистов в Ленинграде в октябре 1937 г. // Вестник древней истории. 1938. № 1. Ковалевский А. П. Редакция и примечания к статье В. В. Бартольда «Арабские известия о русах» // Советское востоковедение. 1940. № 1. Ковалевский А. П. О степени достоверности Ибн-Фадлана // Исторические записки. 1949а. Т. 35. Ковалевский А. П. Ибн-Фадлан. Автореф. дисс. ... д-ра ист. наук. Харьков, 1949б. Ковалівський А. П. Ібн-Фадлан Ахмед // Українська радянська енциклопе- дія. Т. 5. Київ, 1951а. Ковалевский А. П. Посольство халифа к царю волжских булгар в 921– 922 годах // Исторические записки. Т. 37. 1951б. Ковалівський А. П. Вивчення подорожі Ібн Фадлана на Волгу за Меш- хедським рукописом // Учені записки Харківського університету. Т. 43. Праці історичного факультету. Харків, 1952. Ковалевский А. П. Чуваши и болгары по данным Ахмеда Ибн Фадлана. Чебоксары, 1954а. Ковалевский А. П. Описание путешествия Павла Алеппского как источник по истории Украины в эпоху ее воссоединения с Россией // Збірник наукових робіт, присвячений 300-річчю воз’єднання України з Росією. Харків, 1954б. Ковалевский А. П. Книга Ахмеда ибн-Фадлана о его путешествии на Волгу в 921–922 гг. Харьков, 1956. Кузнецов Н. А., Кулагина Л. М. Из истории советского востоковедения. Ленинград, 1970. Путешествие Ибн-Фадлана на Волгу / Под ред. акад. И. Ю. Крачковского. М.–Л., 1939. Хорошкевич А. Л., Зимин А. А. Новые зарубежные издания источников по истории феодальной России до XVIII в. // История СССР. 1965. № 5. Шумовский Т. А. Арабистика 1917–1968 // Азиатский музей. Ленинградское отделение Института востоковедения АН СССР. М., 1972. Ярославич Д. (Дашкевич Я.). А. П. Ковалівський як дослідник джерел з іс- торії східних слов’ян та України (До 70-річчя з дня народження) // Нау- ково-інформаційний бюлетень архівного управління УРСР. 1965. № 1. “Хазарский альманах”. Том 13. Москва 2015 18 Canard M. [Рец. на:] Ковалевский А. П. Книга Ахмеда ибн-Фадлана о его путешествии на Волгу в 921–922 гг. Харьков, 1956 // Arabica. T. 5. Lei- den, 1958а. Canard M. [Рец. на:] Ковалевский А. П. Книга Ахмеда ибн-Фадлана о его путешествии на Волгу в 921–922 г.г. Харьков, 1956 // Analles de l’Institut d’Etudes Orientales. Vol. 16. 1958б. Reychman J. Z dziejów ukrainsiej orientalistyki i stosunkow kulturnych Ukrainy ze wschodem // Przeglad orientalistyczny. 1964. № 1. Ritter H. Zum Text von Ibn Fadlan’s Reiserbericht // Zeitschrift der Deutshen Morgenlandischen Gesellschaft. Bd. 96. H. 1. Leipzig, 1942. Zajaçzkowski A. Relacia Ibn Fadlana w nowym wydaniu. [Рец. на:] Ковалев- ский А. П. Книга Ахмеда ибн-Фадлана о его путешествии на Волгу в 921–922 гг. Харьков, 1956; Ковалевский А. П. Чуваши и болгары по дан- ным Ахмеда Ибн Фадлана. Чебоксары, 1954 // Przeglad orientalistyczny. 1957. № 2. A. I. Mitrjajev Ibn Fadlan’s Book in Researches of A. P. Kovalivskyj Summary The article, based on archive material, describes the tragic life and scholarly activity of Andrij Kovalivskij (1895–1969), the Ukrainian Arabist who prepared the first edition of Ibn Fadlan’s book of travel to Volga Bulgars in 921–922 pub- lished in 1939 (because at the time he was victimized by the Stalinist purges and imprisoned, this edition had to be published as “edited by I. Ju. Krachkov- skyj”, in the same year Zeki Velidi Togan published Ibn Fadlan’s account with an excellent historical commentary, it is recognized that Kovalivskij’s edition is much stronger from the philological point of view, while Togan’s edition is supe- rior from the point of view of historical commentary, in 1956 he published an expanded version of his first edition-note from the editors).

Твір Ібн Фадлана у дослідженнях А. П. Ковалівського

Репозитарії

Схожі ресурси