Великий монгольський курултай 1235 року в контексті політичного становлення Pax Mongolica

У статті розглянуто основні проблеми пов’язані з метою, цілями і місцем проведення великого монгольського курултаю 1235 р. На основі аналізу історичних джерел висвітлюються головні причини, наслідки та значення курултаю в контексті політичного становлення Pax Mongolica. Також здійснена спроба визнач...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2015
1. Verfasser:	Омаров, С.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України 2015
Schriftenreihe:	Хазарский альманах
Schlagworte:	Статьи и публикации
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171736
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Великий монгольський курултай 1235 року в контексті політичного становлення Pax Mongolica / С.М. Омаров // Хазарский альманах. — 2015. — Т. 13. — С. 180-192. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-171736
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1717362020-10-04T01:25:10Z Великий монгольський курултай 1235 року в контексті політичного становлення Pax Mongolica Омаров, С.М. Статьи и публикации У статті розглянуто основні проблеми пов’язані з метою, цілями і місцем проведення великого монгольського курултаю 1235 р. На основі аналізу історичних джерел висвітлюються головні причини, наслідки та значення курултаю в контексті політичного становлення Pax Mongolica. Також здійснена спроба визначити пріоритетний напрямок монгольської експансії 1235 року. In the article the main problems related to the purpose, goals and venue of the great Mongol kurultay 1235. Based on the analysis of historical sources describes the main causes, consequences and values kurultay in the context of the political establishment Pax Mongolica. Also, an attempt to determine the priority area of the Mongol expansion in 1235. 2015 Article Великий монгольський курултай 1235 року в контексті політичного становлення Pax Mongolica / С.М. Омаров // Хазарский альманах. — 2015. — Т. 13. — С. 180-192. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. XXXX-0128 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171736 uk Хазарский альманах Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статьи и публикации Статьи и публикации
spellingShingle	Статьи и публикации Статьи и публикации Омаров, С.М. Великий монгольський курултай 1235 року в контексті політичного становлення Pax Mongolica Хазарский альманах
description	У статті розглянуто основні проблеми пов’язані з метою, цілями і місцем проведення великого монгольського курултаю 1235 р. На основі аналізу історичних джерел висвітлюються головні причини, наслідки та значення курултаю в контексті політичного становлення Pax Mongolica. Також здійснена спроба визначити пріоритетний напрямок монгольської експансії 1235 року.
format	Article
author	Омаров, С.М.
author_facet	Омаров, С.М.
author_sort	Омаров, С.М.
title	Великий монгольський курултай 1235 року в контексті політичного становлення Pax Mongolica
title_short	Великий монгольський курултай 1235 року в контексті політичного становлення Pax Mongolica
title_full	Великий монгольський курултай 1235 року в контексті політичного становлення Pax Mongolica
title_fullStr	Великий монгольський курултай 1235 року в контексті політичного становлення Pax Mongolica
title_full_unstemmed	Великий монгольський курултай 1235 року в контексті політичного становлення Pax Mongolica
title_sort	великий монгольський курултай 1235 року в контексті політичного становлення pax mongolica
publisher	Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Статьи и публикации
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171736
citation_txt	Великий монгольський курултай 1235 року в контексті політичного становлення Pax Mongolica / С.М. Омаров // Хазарский альманах. — 2015. — Т. 13. — С. 180-192. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.
series	Хазарский альманах
work_keys_str_mv	AT omarovsm velikijmongolʹsʹkijkurultaj1235rokuvkontekstípolítičnogostanovlennâpaxmongolica
first_indexed	2025-07-15T07:39:04Z
last_indexed	2025-07-15T07:39:04Z
_version_	1837697749207744512
fulltext	“Хазарский альманах”. Том 13. Москва 2015 180 С. М. Омаров ВЕЛИКИЙ МОНГОЛЬСЬКИЙ КУРУЛТАЙ 1235 РОКУ В КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНОГО СТАНОВЛЕННЯ PAX MONGOLICA У 30-х рр. ХІІІ ст. монгольські завоювання набули вражаючого розмаху та вийшли далеко за рамки азійського регіону, а Монголь- ська імперія досягла піку своєї могутності. Великий західний похід 1235–1242-х рр., нова китайська і корейська кампанії 1236 р. пере- творили державу Чингізидів на найпотужнішу країну Євразійського континенту. Поштовхом до цієї нової хвилі завоювань був великий монгольський курултай 1235 р. У певній мірі він став знаковою подією не лише в рамках політичної історії Монгольської імперії ХІІІ ст., а й в історії цілого світу. Тому, досить важливо з’ясувати причини, характер, обставини проведення, мету та цілі монголь- ського курултаю 1235 р. Починаючи з ХІХ ст. дослідники, що займались проблемою се- редньовічної історії Монголії чимало писали про державу Чингіз- хана і Чингізидів. В контексті загального викладу матеріалу науковці у своїх працях не оминали й великий курултай 1235 р. Проте ґрун- товного вивчення в історіографії ця подія, у значній мірі через фраг- ментарність відомостей джерел про неї, не знайшла. Зарубіжні істо- рики, зокрема Й. Хаммер-Пургсталь [Hammer-Purgstall, 1840, S. 100], Г. Ховорт [Howorth, 1876, p. 135], Р. Груссе [Груссе, 2005, c. 12–13], Г. Вернадський [Вернадский, 1997, c. 34], М. Бурган [Burgan, 2005, p. 8] та інші, не приділяючи потрібної уваги роботі самого курултаю, описують переважно військові кампанії монголів і напрямки їх по- ходів. Так, Й. Хаммер-Пургсталь зазначає, що у 1235 р. каан Угедей завершив будівництво нового палацу в Каракорумі. Але історик не згадує про курултай, а головну увагу приділяє питанню, хто із Чин- гізидів в 1235 р. був направлений для підкорення кипчаків та Русі [Hammer-Purgstall, 1840, S. 100]. Р. Груссе навпаки пише, що мон- С. М. Омаров 181 гольський каан Угедей на курултаї, який відбувся у 1235 р. в Кара- корумі вирішив завоювати усю китайську імперію Сун [Груссе, 2005, с. 12]. При цьому цікавим є інше, французький дослідник поряд з подіями, які пов’язані з даним зібранням описує тільки підкорення Китаю і Кореї. У той же час про військові акції Чингізидів на інших театрах бойових дій, зокрема на Русі Р. Груссе не згадує. А робить він це значно пізніше, фактично в контексті інших подій. Усе це має такий вигляд, ніби то підкорення Русі та курултай 1235 р. зовсім не пов’язані між собою події. Курултай 1235 р. не був предметом спеціального дослідження і у радянських дослідників. В їх працях з історії Монгольської імперії та монгольських завоювань того періоду наводяться лише окремі штрихи монгольського зібрання 1235 р., що не дають достатнього уявлення про курултай [Насонов, 1940, с. 178; Греков, Якубовский, 1941, с. 208; Каргалов, 1967, с. 263; Фёдоров-Давыдов, 1973, с. 180; Егоров, 1985, с. 246]. О. Ю. Якубовський, підкреслюючи важливість монгольського зібрання 1235 р., писав, що двічі курултаї 1229 і 1235 рр. ставили питання про похід на Південно-Східну Європу, і лише в 1236 р. завоювання було реалізовано. Історик, проводячи аналогію між Сходом та Заходом, порівнює монгольський курултай із сеймом [Греков, Якубовський, 1941, с. 57]. В. В. Каргалов, опи- суючи події, пов’язані із третім монгольським курултаєм зазначав, що монголи силами одного улусу Джучі завоювати Східну Європу не могли, а тому вирішили винести це питання на загально мон- гольське обговорення. За його результатами було прийнято рішен- ня надіслати Джучидам підкріплення. З цією метою у похід були відправлені центрально-монгольські війська та більшість царевичів- чингізидів [Каргалов, 1967, с. 68]. Аналіз історіографічного доробку з історії курултаю 1235 р. свідчить, що залишається досить багато не вирішених питань цієї теми. Достеменно не відомо, яке основне завдання ставило перед собою це зібрання. Відкритим залишається питання про місце та час проведення курултаю. Усе це обумовило написання нами даної статті. Монгольські завоювання загалом та курултай 1235 р. зокрема поклали початок політичного становлення Pax Mongolica (Монголь- ський світ) на євразійських теренах. В новітній історіографії це по- няття з’являється дедалі частіше. Сьогодні його можна побачити у багатьох роботах, передусім зарубіжних науковців [Minorsky, 1952, p. 222; Franke, 1966, p. 50; Boyle, 1970, p. 1–15; Saunders, 1971, “Хазарский альманах”. Том 13. Москва 2015 182 p. 123; Allsen, 1997, p. 4–5; Hodong Kim, 2009, p. 15–42], які для по- значення держав та народів, що залежали від монгольського дер- жавно-політичного утворення, використовують саме цю дефініцію. Дане поняття в чомусь подібне до Byzantine Commonwealth (Візан- тійська співдружність), яким прийнято позначати середовище країн і народів, синтетичним центром якого була Візантія [Оболенский, 1998]. На нашу думку, Pax Mongolica – це своєрідна спільність, яка склалася у Євразії в процесі монгольських завоювань ХІІІ ст. Вона включала як ті держави й народи, що увійшли до складу Монголь- ської імперії безпосередньо, так і ті, що не стали частиною держави Чингізидів, проте в тій чи іншій мірі залежали від зазначеного утворення або взаємодіяли з ним. У віковому плані доба існування Pax Mongolica – це ціла епоха у світовій історії, що включала в себе два століття монгольського панування над більшою половиною євразійського континенту. Вихідною подією на шляху до формування Pax Mongolica був курултай монгольської знаті 1206 р., що утвердив владу Тимуджи- на. Йому надали титул Чингіз-хана [Сокровенное…, 1941, с. 202], тобто Великого Каана усіх монголів, повелителя світу. Це був ней- мовірно великий титул, якого ніколи не мав жоден володар, що коли не будь з’являвся у Степу. Тимуджин вважав себе обраним, якому Бог Тенгрі (головне божество, яке кочові народи Великого степу уявляли у вигляді безкрайнього, синього неба)доручив підкорити увесь світ. Монгольський літописець ХVII ст. Санан-Сецен, автор змістовної історії під назвою «Ерденіїн тобі» («Дорогоцінний ґуд- зик»), в уста Чингіз-хана вкладає наступні слова: «Згідно наказу найвищого царя Тенгрі Хурмузда, батька мого, я (Чингіз-хан. – С.О.) підкорив 12 земних царств, велику кількість людей, що блу- кали, відчуваючи пригніченість, зібрав їх та з’єднав в одне ціле, і так я виконав більшу частину того, що мав зробити» [Хара-Да- ван, 1991, с. 47–48]. Курултай 1206 р. був логічним завершенням масштабної боротьби за право володіти монгольським степом, у той же час він став вирішальною віхою, з якої почалося ста- новлення нової Монгольської держави, в основі життя якої лежала експансія по відношенню до багатьох країн і народів.У період з 1206 по 1227 р. Чингіз-хан приєднав до складу своєї імперії народи Тур- кестану, північний Китай (царства Цзинь та Сі ся), могутню ісла- мську державу хорезмшахів і т.д. С. М. Омаров 183 Після смерті Чингіз-хана у 1227 р. в політичному житті Монголь- ської імперії настала переломна доба. Перед нащадками гостропо- стала проблема престолонаслідування, томуу зовнішній політиці нащадки великогохана змушені були взяти паузу. В 1229 р. Чингі- зиди скликали курултай, головним завданням якого було обрання каана усіх монголів. Ним став третій син Чингіз-хана Угедей. Новий імператор був лише слабкою копієюбатька та постійно в утверджені своєї владипотребував родинної підтримки. Імперія монголів в часи правління Угедея була вже не такою, як у часи Чингіз-хана. По суті, це були дві за суттюрізнідержави. Принципова відмінність між ними полягала насамперед у тому, що держава Чингіз-хана була єдиним, цілісним утворенням, влада в якому належала лише одній людині – Тимуджину. Держава Угедея лише формально була цілісною, реально ж, вона складалася із декількох напівсамостійних частин (улусів), всю повноту влади в яких здійснювали родичі кагана – Чингізиди. Однак, в той же час мусимо визнати, що саме під керів- ництвом Угедея у Монгольській державі відбувся перехід від ста- рих, степових систем володарювання до нових адміністративних [Вернадский, 1997, с. 32]. Вперше в історії монголів був створений повноцінний механізм оподаткування підкорених держав і народів. Угедей отримав у спадок сформовану імперію, однак він не від- чував себе її повноправним володарем, а можливо ще не був гото- вий таким стати. Як відзначає Е. Хара-Даван, Угедей тривалий час відмовлявся від престолу до того часу, коли його нарешті не вмови- ли Тулуй та інші Чингізиди, воєводи і вельможі, посилаючись на вибір самого Чингіз-хана [Хара-Даван, 1991, с. 153]. Отже, два попередні монгольські курултаї 1206 та 1229 рр. прин- ципово відрізнялись від курултаю 1235 р. На курултаї 1235 р. роз- глядались питання зовсім іншого характеру. Фактично, це був пер- ший монгольський курултай, хід якого був виключно пов'язаний із військовими походами Монгольської імперії. У 1235 р. Чингізиди під егідою нового володаря зібрались на курултай. Деякі дослідники пишуть, що курултай проходив у Кара- корумі, столиці Монгольської імперії [Галстян, 1977, с. 170; Хали- ков, 1994, с. 31; Мыськов, 2003, с. 23; Груссе, 2005, с. 12]. Зрозу- міло, що великий курултай потребував відповідного місця, й часу [Султанов, 2006, с. 38]: щоб зібрати усю рідню потрібен, як мінімум місяць, а то і декілька місяців. А тому, звісно, в даному випадку для цього найкраще підходила б нова столиця імперії Каракорум. Про- “Хазарский альманах”. Том 13. Москва 2015 184 те, джерела повідомляють нам про інше місце проведення монголь- ського зібрання. Угедей, як зазначає перський історик Рашид-ад- Дін, повернувшись з китайського походу у 1235 р., в місцевості Талан-даба влаштував великий курултай [Рашид-ад-дин, 1960, с. 35]. Китайська хроніка династії Юань «Юань-ші» повідомляє, що осінню у шостий рік від сходження Угедея на престол (тобто у 1235 р. – С.О.), каан поблизу Талан-даба влаштував зібрання, однак, як далі зазначає джерело, він лише особисто радився зі своїми полководцями про похід на південно-китайську імперію Сун (цит. по: [Храпачевский, 2005, c. 486]). Де ця місцевість зовсім не зрозуміло, і зважаючи на мобільність пересування ханської ставки, це може бути як територія північного Китаю, так і степ Монголії. У зв’язку із чим, як нам видається, виникає проблема ідентифікації місця проведення монгольського зібрання 1235 р. В.М. Ткачев вважає, що у монголів, як у киданів і бохайців, було п’ять столиць. Життя великого каана, найбільш багатого та знат- ного «пастуха», характеризувалося сезонними змінами ставок, чо- тири рази в рік він разом із приближеними особами пересувався по вибраному маршруту. В місцях улюблених стоянок з часом з’явля- ються стаціонарні будівлі, які і є столицями у той момент, коли там перебуває каан [Ткачёв, 1986, с. 221]. Основна столиця монголів Каракорум ще не була повністю збудована1, тому не є виключен- ням, що курултай міг проходити в іншому місці, зокрема, у тому, де знаходилась весняна стоянка імператора, оскільки, згідно свідчень перського історика Джувейні, курултай розпочав свою роботу на весні, коли земля вкрилася багатьма квітами, а гілки дерев вбирали сік цвітіння і свіжості [Джувейни Ала-ад-Дин Ата-Мелик, 2004, с. 131]. Однак, у «Юань-ші» міститься інформація наступного харак- теру: «Весною, 7-го року і-вей, були побудовані стіни міста Хелінь (Каракорум. – С.О.) і будувався грандіозний палац. Угедей відпра- вив чжувана Бату разом з сином імператора Гуюком і сином імпе- раторського брата Мунке в похід на західні країни, Кодана в похід на Цзинь та Гун, а сина імператора Кучу разом з Хутуху-нойоном завоювати Сун, Тангута у похід на Корею» (цит. по: [Храпачев- 1 Очевидно, будівництво Каракоруму повністю завершилось уже в часи прав- ління Гуюка (1246–1248 рр.) та Мунке. У той же час Р. Груссе вважає, що саме Угедей добудував Каракорум і з 1235 р. це місто офіційно стає столицею Монголь- ської імперії (див.: [Груссе, 2005 с. 9]); такої ж думки дотримується і американський дослідник М. Бурган (див.: [Burgan, 2005, p. 8]). С. М. Омаров 185 ский, 2005, c. 486]). Безумовно, у цьому відрізку, все вказує на те, що великий курултай 1235 р. проводився в Каракорумі. А тому, версію з Каракорумом відкидати не варто. Щодо часу проведення зібрання, тоспираючись на вище згадане повідомлення Джувейні, можемо припустити, що це був початок весни 1235 р. Проте, перський історик Ала-ад-Дін Ата-Мелік Джу- вейні народився у 1226 р., в 1235 р. йому було всього дев’ять років. А отже, до викладеної інформації у даному історичному джерелі потрібно ставитися обережно. У зв’язку із цим визначити точну дату курултаю досить проблематично. Основне монгольське джерело ХІІІ ст. Таємна історія монголів (Монгол-ун бігуча тобчан) взагалі не згадує про курултай 1235 р., натомість описує зібрання 1229 р. Ки- тайські джерела називають тільки рік, проте 1234 р., замість 1235 р. [История первых четырех ханов…, 1829, с. 230] В той же час, хро- ніка «Юань-ші», у вище наведеному відрізку, повідомляє, що курул- тай проходив 7-го року і-вей від проголошення Угедея кааном (цит. по: [Храпачевский, 2005, c. 486], тобто в 1236 р. Ми схильні вважати, третій монгольський курултай відбувся не пізніше весни 1235 р. Щоб мати перевагу над ворогом, монголи найчастіше відправлялись у військові походи взимку. Зважаючи на те, що Угедей скликав курултай, повернувшись із виправи на Китай, цілком ймовірно зібрання відбулося саме в перший весінній місяць 1235 р. На користь такого погляду свідчить інформація Рашід-ад- Діна про початок західного походу: «Вони усі спільно висунулись навесні, літо провели в дорозі, а восени в межах Булгара з’єдна- лись із родом Джучі» [Рашид-ад-дин, 1960, с. 36]. Очевидно, одразу після курултаю Чингізиди, яким доручили завоювання Заходу, ра- зом із своїми військами виступили в похід. Дорога лежала далека, тисячі кілометрів навіть монголи не могли подолати за декілька місяців, а тому вони, як мінімум, в дорозі провели півроку. Отже, для того, щоб восени дістатись улусу Джучі, Чингізиди мали виру- шити в похід на весні. В контексті даного, варто зауважити, що до- рога до Каракоруму і назад у легата папи римського Інокентія ІV Плано Карпіні зайняла понад два роки (1245–1247 рр.) [Джиованни де Плано Карпини, 1957, с. 8]. Вільгельм де Рубрук, декількома роками пізніше, з Криму до столиці Монгольської імперії дістався за сім місяців [Джиованни де Плано Карпини, 1957, с. 16]. Є. І. Кичанов зазначав, що за період 1234–1235-х рр. відбулось аж два курултаї, на першому, на думку автора, завоювання захід- “Хазарский альманах”. Том 13. Москва 2015 186 них держав та народів було доручено тільки сину Джучі Бату, а на другому – Бату, Гуюку, Мунке та іншим [Кычанов, 2001, с. 36; Кыча- нов, 2002, с. 79]. Висновки історика базуються виключно на досить сумнівних даних перського історика Рашид-ад-Діна [Рашид-ад-дин, 1960, с. 35]. Однак, не слід забувати, що Рашид-ад-Дін писав свій збірник на початку ХІV ст., він подає датування по тваринному цик- лу і за мусульманським календарем одночасно [Сабитов, 2011, с. 180]. Не виключено, що історик використовував джерела, автори яких користувались іншим календарем та поміщали один і той же курултай 1235 р. в 1234 р. Зокрема, китайське джерело Гань-му да- тує монгольське зібрання весною 1234 р. [История первых четырех ханов…, 1829, с. 230]. До речі, про цей період року, як ми уже вище зазначали, згадує і Джувейні. А тому, ми вважаємо, що третій монгольський курултай відбувся саме у 1235 р., проте не відкидає- мо можливості того, що його роботі могло передувати попереднє невелике зібрання монгольської знаті, адже Угедей часто запро- шував Чингізидів до участі у вирішенні різного роду питань як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Монгольський курултай розпочинався великим святкуванням. Цілий місяць родичі кагана розважались від світанку до пізнього вечора [Рашид-ад-дин, 1960, с. 35], а потім, розділивши між собою китайські трофеї, взялися обговорювати серйозні державні справи. Угедея хвилювали проблеми, що виникли в імперії, тому він нама- гався за рахунок цілісної зовнішньополітичної лінії побороти внутрі- шні негаразди. Монгольська імперія в адміністративному відношен- ні поділялась на чотири улуси. На чолі кожного улусу стояв один із чотирьох синів Чингіз-хана від першої дружини Борте [Вернадский, 1997, с. 32]. І якщо такий поділ започаткував сам творець держави, то за правління Угедея він посилився, слабкодухий імператор2 не міг в повній мірі контролювати своїх родичів, які намагалися ство- рити незалежні держави у своїх улусах. Постала проблема утри- мання цілісності вже створеної імперії, такі реалії вимагали від Уге- дея рішучих дій, реалізувати які можливо було лише за рахунок рішень великого монгольського курултаю. На думку більшості дослідників, причиною монгольського зібран- ня у 1235 р. стало ініціювання великого західного походу для під- 2 Угедей мав досить м’який характер та полюбляв перехилити чарку доброго вина (див.: [История монголов по армянским источникам, 1874, c. 14; Султанов, 2006, c. 40]). С. М. Омаров 187 корення держав та народів, що знаходились неподалік улусу Джучі. А тому, в історіографії існує думка, що автором ідеї західного походу є володар улусу Бату, для якого дана військова акція мала велике значення. Зокрема, Р. Ю. Почекаєв схильний вважати, що ініціатором курултаю був саме син Джучі Бату, який прагнув збіль- шити свої володіння [Почекаев, 2007, с. 78]. Однак, нам ця думка видається не достатньо обґрунтованою, оскільки жодних згадок про це у джерелах не має, і власне підстави вважати, що Бату приймав участь в роботі курултаю, є сумнівними. До речі, той же дослідник визнає, що прямі докази присутності Бату на курултаї 1235 р. у дже- релах відсутні [Почекаев, 2007, с. 78]. Очевидно, Бату не полюбляв великих імперських зібрань, і в силу різних причин син Джучі нама- гався якомога менше зустрічатися зі своїми родичами. Зокрема, в контексті даного, зазначимо, що Бату не відвідав і два наступні курултаї 1246 та 1251 рр. Безумовно, для монголів великий західний похід був важливим елементом зовнішньої політики середини 30-х рр. ХІІІ ст., оскільки каан керувався чіткими настановами Чингізхана, який велів мон- голам підкорити усі держави Заходу. Проте важливо зрозуміти, що, крім згаданої проблеми, перед Чингізидами на зібранні 1235 р. стояли й інші не менш важливі завдання. Зокрема, насамперед Уге- дей намагався зміцнити монгольські позиції на Південному Сході. Він планував, окрім західних держав, підкорити Корею та народи Індокитаю. На півдні Китаю розташовувалась імперія Сун, питання про завоювання якої, як вважає Р. Груссе, також розглядалось на курултаї 1235 р. [Груссе, 2005, с. 12]. В Персії з 1231 р. перебувала 30-тисячна монгольська армія Чормагана. Нові завдання перед цим військом були поставлені саме на третьому монгольському курул- таї. У 1236 р. Чормаган контролював уже усю Вірменію та Грузію, в Азербайджані монголи заволоділи Магарою. Отже, монголи ще до початку європейської фази великого західного походу досягли берегів Чорного моря. Немов кістка у горлі Монгольської імперії стояла Волжська Бул- гарія, яка вже тричі псувала зовнішньополітичні плани завойовників. У 1223 р., коли тумани Субедея та Джебе з перемогою повертали із половецьких степів, булгари влаштували кочівникам засідку. Під- сумки першої зустрічі волжських булгар з монголами для останніх були надзвичайно трагічними, арабський історик Ібн-ал-Асір зазна- чає, що з усього кінного війська залишилось лише 4 тисячі [Тизен- “Хазарский альманах”. Том 13. Москва 2015 188 гаузен, с. 27–28]. Булгари, внаслідок цього, перетворилися на кров- них ворогів монголів, а завоювання волжської держави стало для Чингізидів першочерговою справою. Каан у 1229 р. за підсумками курултаю направив для підкорення Волжської Булгарії найкращу частину монгольського війська під керівництвом талановитого Субе- дея. Проте булгари і цього разу зуміли зупинити кочівників. У 1232 р. [Черепнин, 1977, с. 190] Чингізиди здійснили новий похід на булгар, однак й він виявився для монголів невдалим. В контексті даної кам- панії, монголи завдали удару по південних рубежах країни булгар. Бату розпочав завоювання нижньоволжських булгар, башкір та місцевих половців, що кочували в степах Приуралля та завершив його до 1234 р. Тому, у 1235 р. ще не повністю підкорена держава волжських булгар стала головною метою монгольської експансії на Заході [TheCambridge…, 2009, p. 32]. А. Х. Халіков справедливо вказував, що цілеспрямованість нового походу монголів на Булга- рію очевидна [Халиков, 1994, с. 31]. Волжська Булгарія у середині 30-х рр. ХІІІ ст. була наймогутні- шою державою волжського регіону. Торговий потік із мусульман- ських країн Азії, що став можливим після падіння в Х ст. Хазар- ського каганату, перетворив столицю булгар місто Булгар на про- відний торгово-ремісничий центр Центрально-Західної Азії. Під кон- троль волжських булгар швидко потрапили волжські угри, башкіри, приуральські половці та багато інших народів нижньоволжського регіону. Тому, навіть незважаючи на вкрай складні булгаро-мон- гольські відносини, Чингізиди, що уявляли себе повелителями сте- пових народів, рано чи пізно розпочали б війну із волжською дер- жавою, хоча б через те, що вона в певній мірі контролювала полов- ців й інших кочівників, які згідно ідейно-політичних уявлень монголів були їх рабами. Підкорення булгар мало стати черговим етапом для продовження їх експансії на захід. Отже, в основі курултаю 1235 р. стояли ряд причин як внутрі- шнього так і зовнішньополітичного характеру. Угедей був далеко- глядним політиком, який розумів, що цілісність імперії можливо збе- регти лише продовжуючи завоювання. За низкою військових кам- паній, чітко простежуються конкретні економічні цілі курултаю. Питання стояло не тільки у завоюванні нової території, а й створені цілої системи ефективних взаємин із країнами і народами Півдня та Заходу, які б, насамперед, покращили фінансове становище імперії. В контексті даного, монголам принципово важливо було контролю- С. М. Омаров 189 вати так званий «Шовковий шлях». Не тільки війна і військові по- ходи є запорукою могутньої держави, а й торгові відносини з інши- ми країнами та народами, запевняв Чингіз-хана колишній чиновник імперії Цзинь Єлюй Чуцай, ще на початку ХІІІ ст. Окрім цього, в основу діяльності курултаю була покладена ідеологічна доктрина, що створювалася тим же Чингіз-ханом [The Cambridge…, 2009, p. 36–37; Миргалеев, 2009, с. 42], проте за його життя, у повній мірі не була реалізована. Згідно рішень курултаю 1235 р. монголи здійснили спробу підкорити не лише західні держа- ви та народи, для Чингізидів досить важливо було завоювати увесь Китай, в черговий раз підкорити Корею [Howorth, 1876, p. 135], за- кріпити свої позиції на Кавказі і т.д. Курултай 1235 р. був по своїй суті унікальним явищем в полі- тичній історії Монгольської імперії, адже він на відміну від анало- гічних зібрань 1206 та 1229 рр. не був пов'язаний із виборами каана чи іншими внутрішніми проблемами в середовищі Чингізидів. Його головним завданням стала організація подальших монгольських завоювань, що в силу різних причин були майже зупинені або ве- лись лише в одному, китайському напрямку. Курултай дав початок чотирьом монгольським кампаніям, серед яких найбільш грандіоз- ною та успішною була західна. Оскільки у нащадків Джучі власних сил для завоювання держав і народів Заходу було замало, Угедей вирішив спорядити в якості підмоги велике військо, до складу якого увійшли тисячі орд з кожного із чотирьох улусів Монгольської імперії. Монголи, не мов вода, що наповнює землю підкорювали усе на своєму шляху від Уралу до Адріатичного моря. І лише смерть Угедея та пов’язані із нею внутрішні негаразди зупинили завойовників. Найбільшим результатом західного походу монгольських військ 1235–1242-х рр. і, як наслідок великого монгольського курултаю 1235 р., стало виникнення в Поволжі у середині 40-х рр. ХІІІ ст. про- тодержавного утворення Чингізидів, більш відомого в історіографії як Золота Орда. Лiтература Джувейни Ала-ад-Дин Ата-Мелик. Чингисхан. История завоевателя мира / Пер. Е. Е. Харитоновой. М., 2004. Вернадский Г. В. Монголы и Русь. История России. Кн. 3. Тверь–Москва, 1997. “Хазарский альманах”. Том 13. Москва 2015 190 Галстян А. Завоевание Армении монгольскими войсками // Татаро-монго- лы в Азии и Европе. М., 1977. Греков Б. Д., Якубовский А. Ю. Золотая Орда (Очерк истории Улуса Джучи в период сложения и расцвета в XIII–XIV вв.). Л., 1941. Груссе Р. Империя степей. Аттила, Чингисхан, Тамерлан / Пер. с франц. Х. К. Хамраева; сост. Б. М. Суржиков. Т. II. Алматы, 2005. Карпини Джиованни де Плано. История монголов. Рубрук Вильгельм де. Путешествие в Восточные страны / Пер. с лат. А. И. Малеина. М., 1957. Егоров В. Л. Историческая география Золотой Орды в XIII–XIV вв. М., 1985. История монголов по армянским источникам. Вып. II, заключающий в себе извлечения из истории Киракоса Гандзакеци / Пер. и обьяснения К. П. Патканова. СПб., 1874. История первых четырех ханов из дома Чингисова / Пер. с китайскаго Монахом Іакином. СПб., 1829. Каргалов В. В. Внешнеполитические факторы развития феодальной Руси. Феодальная Русь и кочевники. М., 1967. Кычанов Е. И. Сведения из «Истории династии Юань» («Юань ши») О Зо- лотой Орде // Источниковедение истории Улуса Джучи (Золотой Орды). От Калки до Астрахани. 1223–1556. Казань, 2001. Кычанов Е. И. О некоторых обстоятельствах похода монголов на запад (по материалам «Юань ши») // Тюркологический сборник / 2001: Золо- тая Орда и ее наследие. М., 2002. Миргалеев И. М. Новые приоритеты во взаимоотношениях чингизидов после смерти Угедея // Золотоордынское наследие. Материалы Между- народной научной конференции «Политическая и социально-экономи- ческая история Золотой Орды (ХІІІ–ХV вв.)». Вып. 1. Казань, 2009. Мыськов Е. П. Политическая история Золотой Орды (1236–1313). Волго- град, 2003. Насонов А. Н. Монголы и Русь: История татарской политики на Руси. М.– Л., 1940. Оболенский Д. Византийское Содружество Наций. Шесть византийских портретов. М., 1998. Почекаев Р. Ю. Батый. Хан, который не был ханом. М.–СПб., 2007. Рашид-ад-дин. Сборник летописей. Т. ІІ. М.–Л., 1960. Сабитов Ж. М. Хронология западного похода 1235–43 годов // Л.Н. Гуми- лёв атындағы ЕҰУ Хабаршысы. Астана, 2011. Сокровенное сказание / Пер. С. И. Козина. М.–Л., 1941. Султанов Т. И. Чингиз-хан и Чингизиды. Судьба и власть. М., 2006. Тизенгаузен В. Г. Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды. Извлечения из арабских сочинений. Т. І. СПб., 1884. Ткачёв В. Н. Каракорум в ХІІІ веке // Mongolica. М., 1986. С. М. Омаров 191 Фёдоров-Давыдов Г. А. Общественный строй Золотой Орды. М., 1973. Халиков А. Х. Монголы, татары, Золотая Орда и Булгария. Казань, 1994. Хара-Даван Э. Чингис-Хан как полководец и его наследие. Культурно- исторический очерк Монгольской империи. Изд. 2-е. Белград, 1991. Храпачевский Р. П. Военная держава Чингисхана. М., 2005. Черепнин Л. В. Монголо-татары на Руси (XIII в.) // Татаро-монголы в Азии и Европе. М., 1977. Allsen T. T. Commodity and exchange in the Mongol empire: A cultural history of Islamic textiles. N.Y., 1997. Boyle J. A. The Last Barbarian Invaders: the Impact of the Mongol Conquests upon east and west // Memoirs and Proceedings of the Manchester Literary and Philosophical Society. Vol. 12. 1970. Burgan M. Empire of the Mongols. N.Y., 2005. Franke H. Sino-Western Contacts under the Mongol empire // Journal of the Royal Asiatic Society. Vol. 6. 1966. Hammer-Purgstall J. Geschichte der Goldenen Horde in Kiptschak, das ist: der Mongolen in Russland. Pest, 1840. Howorth H. H. History of the Mongols. Pt. I. London, 1876. Hodong Kim. The Unity of the Mongol Empire and Continental Exchanges over Eurasia // Journal of Central Eurasian Studies. Vol. 1. 2009. Minorsky V. Caucasica III: The Alān Capital Magas and the Mongol Cam- paigns // Bulletin of the School of Oriental and African Studies. Vol. 14. 1952. Saunders J. J. The History of the Mongol Conquests. London, 1971. The Cambridge history of Inner Asia. The Chinggisid Age / Ed. by Nicola Di Cosmo, Allen Frank and Peter B. Golden. N.Y., 2009. С. М. Омаров Великий монгольський курултай 1235 року в контексті політичного становлення Pax Mongolica Резюме У статті розглянуто основні проблеми пов’язані з метою, цілями і місцем проведення великого монгольського курултаю 1235 р. На основі аналізу історичних джерел висвітлюються головні причини, наслідки та значення курултаю в контексті політичного становлення Pax Mongolica. Також здійснена спроба визначити пріоритетний напрямок монгольської експансії 1235 року. Ключові слова: курултай, Pax Mongolica, Чингіз-хан, Монгольська імперія, Угедей, каан. “Хазарский альманах”. Том 13. Москва 2015 192 S. M. Omarov Great Mongolian kurultai 1235 in the context of the political establishment Pax Mongolica Summary In the article the main problems related to the purpose, goals and venue of the great Mongol kurultay 1235. Based on the analysis of historical sources describes the main causes, consequences and values kurultay in the context of the political establishment Pax Mongolica. Also, an attempt to determine the priority area of the Mongol expansion in 1235. Keywords: kurultai, Pax Mongolica, Genghis Khan, the Mongol Empire, Ugadei, Caan.

Великий монгольський курултай 1235 року в контексті політичного становлення Pax Mongolica

Institution

Ähnliche Einträge