Професор Киево-Могилянської Академії Віталій Михайлович Зубар

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Залізняк, Л.Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Кримське відділення Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України 2010
Schriftenreihe:	Боспорские исследования
Schlagworte:	Памяти В.М. Зубаря
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171905
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Професор Киево-Могилянської Академії Віталій Михайлович Зубар / Л.Л. Залізняк // Боспорские исследования. — 2010. — Вып. XXIII. — С. 33-38. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-171905
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1719052020-10-12T01:25:25Z Професор Киево-Могилянської Академії Віталій Михайлович Зубар Залізняк, Л.Л. Памяти В.М. Зубаря 2010 Article Професор Киево-Могилянської Академії Віталій Михайлович Зубар / Л.Л. Залізняк // Боспорские исследования. — 2010. — Вып. XXIII. — С. 33-38. — укр. ХХХХ-0004 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171905 uk Боспорские исследования Кримське відділення Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Памяти В.М. Зубаря Памяти В.М. Зубаря
spellingShingle	Памяти В.М. Зубаря Памяти В.М. Зубаря Залізняк, Л.Л. Професор Киево-Могилянської Академії Віталій Михайлович Зубар Боспорские исследования
format	Article
author	Залізняк, Л.Л.
author_facet	Залізняк, Л.Л.
author_sort	Залізняк, Л.Л.
title	Професор Киево-Могилянської Академії Віталій Михайлович Зубар
title_short	Професор Киево-Могилянської Академії Віталій Михайлович Зубар
title_full	Професор Киево-Могилянської Академії Віталій Михайлович Зубар
title_fullStr	Професор Киево-Могилянської Академії Віталій Михайлович Зубар
title_full_unstemmed	Професор Киево-Могилянської Академії Віталій Михайлович Зубар
title_sort	професор киево-могилянської академії віталій михайлович зубар
publisher	Кримське відділення Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Памяти В.М. Зубаря
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171905
citation_txt	Професор Киево-Могилянської Академії Віталій Михайлович Зубар / Л.Л. Залізняк // Боспорские исследования. — 2010. — Вып. XXIII. — С. 33-38. — укр.
series	Боспорские исследования
work_keys_str_mv	AT zalíznâkll profesorkievomogilânsʹkoíakademíívítalíjmihajlovičzubar
first_indexed	2025-07-15T07:54:48Z
last_indexed	2025-07-15T07:54:48Z
_version_	1837698741812854784
fulltext	Л.Л. ЗА Л ІЗН ЯК ПРОФЕСОР КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ ВІТАЛІЙ МИХАЙЛОВИЧ ЗУБАР Талановита людина проявляє талант у всіх галузях своєї діяльності. Тому видатний український археолог-античник Віталій Зубар лишив після себе не тільки велику наукову спадщину у вигляді багатьох статей та 35 монографій, підручників і популярних книжок про античне минуле П івнічного Надчорномор’я, але й численних учнів. Однією з важливих справ, який він присвятив останнє десятиліття свого життя, була п ідготовка нового покоління археологів України. З 2000 р. він викладав античну археологію у К иєво-М огилянській академ ії студентам м агістерської програми «Археологія та давня історія України». Відомий в Україні та за її межами академічний вчений опинився на викладацькій роботі не випадково. Другорядним фактором для нього була і професорська зарплата (загалом досить скромна). Принаймні вислів Віталія Михайловича: «Ми тут не за гроші працюємо» став крилатим на магістерській програмі. Не останню роль у рішенні успішного, визнаного академічного вченого зайнятися викладацькою діяльністю, мабуть, відіграло його походження з сім’ї викладачів. У спадок від батька лишилася велика бібліотека, що містила численні видання з української історії, зокрема й заборонену тривалий час в Україні багатотомну «Історію України-Руси» Михайла Грушевського. П ам’ятав Віталій і про своє походження з козацького роду. Х оча свої пол ітичн і н астрої аф іш ував неохоче, усю П ом аранчеву революцію простояв на Майдані Незалежності разом з іншими викладачами та студентами Києво-М огилянської академії. Як археолог-антикознавець В.М. Зубар почав формуватися у Харківському університеті, який давно відомий школою дослідників Херсонесу. Сформувалася вона на базі античних старожитностей, евакуйованих під час Першої світової війни з Херсонеського музею до Харківського університету. З археологічної практики на розкопках Херсонесу в складі експедиції Харківського університету розпочав свою наукову діяльність студент-історик В.М. Зубар. Його вступ до аспірантури Інституту археології АН УРСР у Києві не перервав наукові зв’язки з батьківщиною: професор Харківського університету В.І. Кадєєв допомагав Віталію Михайловичу у роботі над кандидатською дисертацією «Некрополь Херсонеса Таврійського І-IV ст. н.е.», що була захищена у 1978 р. у Києві. З БИ-ХХІІІ 33 Схоже університетська юність молодого дослідника в решті решт і привела його у зрілому віці на посаду професора університету. Свою викладацьку діяльність Віталій М ихайлович розпочав у Київському Національному університеті культури і мистецтв у 1998 р. А через два роки він зайняв посаду професора магістерської програми «Археологія та давня історія України» в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА). Він не тільки вів всю античну проблематику на програмі, але став одним із її активних фундаторів та будівничих в нелегкі часи її становлення. Постання першої в Україні магістерської програми з підготовки нового покоління молодих археологів було своєрідною реакцією науковців Інституту археології НАНУ та викладачів одного з провідних університетів України Києво- Могилянської академії на кризу української археології 90-х рр. XX ст. Вона супроводжувалася низкою негараздів, які і в наш час негативно впливають на археологічну науку на пострадянських просторах, в тому числі і в Україні. Як відомо, Україна знана в Європі надзвичайним багатством археологі чних пам’яток. Більша частина яскравої археології Східної Європи сконцен трована саме в Україні. Однак багатство української археології дисонує з традиційною для всіх пострадянських країн невеликою кількістю археологів. На кінець XX ст. в Україні було близько 200 активно діючих археологів, що в десятки разів менше ніж в розвинених країнах Європи. Природа не тер пить порожнини. Тому нестача „білих” академічних і університетських ар хеологів активно компенсувалася зростанням чисельності „чорних”, що займаються розграбуванням та розпродажем археологічної спадщини краї ни. За влучним висловом професора НаУКМА О.М. Приходнюка вони такі ж археологи, як серійний вбивця Чикотило - хірург. До проблеми нестачі професіоналів додалося фактичне припинення державного фінансування археологічних розкопок та видання наукових праць. Усе це, разом з появою верстви багатих покупців старож итностей та бездіяльністю правоохоронних органів, спричинило справжній розквіт грабіжницької „чорної” археології в Україні. Катастрофічна нестача фахівців з первісної історії та археології стала однією з причин своєрідного „здичавіння” суспільства у галузі первісності. Дикі фантазії та небилиці на кшталт „Священної трипільської Аратти - колиски трьох братніх народів” народного академіка Ю. Шилова тиражують солідні видання, радіо, телебачення, як альтернативу до точки зору академічних „консерваторів”. Нечисленність археологів на пострадянських просторах - стара акаде мічна традиція радянських часів. Не принижуючи значення Академії Наук УРСР для розвитку української археології, яка отримувала хай невелике, але регулярне фінансування, що разом з жорсткою організацією науки доз волило розвивати усі галузі археології і підняти її на високий професійний рівень, слід назвати й низку недоліків, які успадкувала пострадянська архе ологія України. Серед них і певне відставання від передових шкіл західної ЗалізнякЛ.Л. Проф ессор Києво-М огилянської академії... із із іа із із із із із із . 34 науки через жалюгідне фінансування, жорстке адміністрування та тривалу відірваність від західних колег, і замкнутість нечисленної касти українських ар хеологів, що до того ж має надто слабкий зв’язок з університетською молодцю. Як відомо, академічна форма організації науки поширилася у перші роки радянської влади з мстою забезпечення народного господарства, зокрема індустріалізації країни, інтелектуальним потенціалом. Першорядним завдан ням науки стало негайне досягнення практичних результатів досліджень. Наукові розробки набули виразного господарського спрямування. Зоологи концентруються на боротьбі зі шкідниками полів, ботаніки - з бур’янами. Жорстка вимога прямого економічного ефекту від археології породила езопову формулу для спілкування з радянським чиновництвом усіх рангів: „Інститут археології АН УРСР шляхом археологічних розкопок курганів та поселень звільняє території для їх подальшого сільськогосподарського та пром ислового використання” . Виходило, археологія існує не для поглиблення знань людства про своє найдавніше минуле, а для звільнення колгоспних ланів від курганів. Однак лев’яча доля бюджету Академії наук СРСР та союзних республік спрямовувалася на розробки в галузі військової техніки, на наукове забезпечення в ійськово-пром ислового комплексу. Значну частину величезного прихованого військового бюджету СРСР складали кошти на наукові програми ВПК, що освоювалися через спеціально створені величезні інститути (електрозварки, надтвердих матеріалів тощо), які до академічної науки мали досить віддалене відношення. Археологія та деякі інші екзотичні дисципліни в Академії Наук радянсь ких часів, значною мірою, грала роль своєрідного фігового листка, який прикривав відверту військову спрямованість більшості розробок радянсь кої академічної науки. Звідси ставлення до археології як другорядної на укової дисципліни, що не дає прямого економічного ефекту народному госпо дарству, глибокі традиції фінансування археології за залишковим принципом та прямо зумовлена цим традиційна нечиссльність замкнутої касти археологів. До спадщини радянських часів можна віднести і відірваність науки від студентської молоді, що як не дивно, пов’язано саме з виникненням Ака демії Наук. Її створення призвело до концентрації науковців у відокрем лених від університетів академічних установах, а освіта студентів була перекладена на плечі окремої верстви викладачів. їх перевантаженість лек ціями не давала можливості сконцентруватися на науковій діяльності. Зро зуміло, що така ситуація шкодила як науці, так і освіті. Молодь не мала можливості отримувати знання безпосередньо від його генераторів, а нау ковці втратили можливість залучати в науковий процес здібну молодь. Отже відірваність від університетів академічної археології зумовила про блеми з комплектацією галузі здібною молоддю і врешті решт призвела до катастрофічного старіння наукових кадрів. 1=їЛ£їі£І̂ 5̂.13,!£І,!£ї̂ .̂І£їі£ЗІ£3-!£і1̂ .!З.Ш-І£ї!І5. Боспорские исследования, ВЬІП. XXIII 35 Археологія сучасної України зберігає старі академічні традиції. Тому більше половини фахових археологів України традиційно концентруються в Інституті археології НАНУ в Києві. Це найбільша не тільки в Україні, а й у всій Європі археологічна інституція, де зараз працює 120 наукових співробітників, переважна більшість яких доктори та кандидати наук. З 1990 р. практично припинено фінансування державою експедиційної та видавничої діяльності Інституту. Кошти виділяються лише на заробітну плату співробітників. Разом з тим немає впевненості, що українська археологія і надалі буде існувати переважно в її сучасній академічній формі. Адже таких великих археологічних інститутів, як київський ІА НАНУ, в інших країнах немає. Та й сама Академія Наук НАНУ не має аналогів у розвинених країнах світу. В них археологія існує переважно при університетах, музеях, археологічних інспекціях, в складі невеликих дослідницьких інститутів, чисельність науковців в яких рідко перевищує два десятки. Не варто сподіватися, що сучасна Україна з її соціально-економічними проблемами може стати законодавцем світових стандартів організації археологічної науки. Найгіршим сценарієм розвитку подій в ситуації, що склалася, була б пе редчасна дезинтеграція Інституту археології НАНУ, який незважаючи на всі негаразди, утримує високий рівень археології в країні. Його реструктуриза ція виправдана лише за умов попереднього створення життєздатних в умо вах сучасних українських реалій археологічних структур європейського зразка. А це потребує значних додаткових коштів. Небезпечні експеримен ти з українською археологією при відсутності належного фінансування мо жуть взагалі відкинути її на задвірки сучасної європейської науки. Все ж археологів України, схоже, рано чи пізно чекає важке випробування, пов’яза не з реструктуризацією науки в напрямку європейських зразків, в тому числі і в бік її наближення до університетів, а значить до студентської молоді. Значні труднощі виникли із залученням здібних студентів в українську археологічну науку. Шлях романтичної молоді до завжди гостро потребу ючої її археології ніколи не був легким. Однак ситуація ускладнилася різким падінням престижу науковця в очах громадськості. Сучасна епоха пер винного накопичення капіталу з прикладами миттєвого фантастичного збагачення деяких співвітчизників, схоже, справила відповідне враження на молодь, яка хоче „всього, багато і зразу”. За даними соціології на кінець XX ст. рейтинг наукового співробітника у громадській думці знизився на пострадянських просторах з 6 на 26 місце за шкалою престижності про фесій і зайняв „почесне” місце у третьому десятку. Усі ці глобальні проблеми пострадянської археології України постали перед фундаторами першої в історії української освіти магістерської програми з підготовки фахівців з археології та давньої історії України. Сподівання вирішити хоча б деякі з них, зокрема, проблему катастрофічного старіння ЗалізнякЛ.Л. Профессор Києво-Могилянської академії... ьзізізізізізіЕіізіз. 36 української археології, стали рушійною силою для відкриття у 2000 р. у Києво- Могилянській академії донедавна єдиної в Україні магістерської програми “Археологія та давня історія України” . В.М. Зубар був серед тих, хто не тільки усвідомлював усі ці проблеми, але й активно діяв для їх вирішення. Експеримент по залученню здібної молоді в старію чу українську археологію виявився успішним. Згадана освітня програма створювалася з метою підготовки нового покоління фахових археологів та істориків первісності у відповідності з вимогами сучасної науки. Про ефективність цієї форми підготовки молодих археологів свідчить той факт, що майже половина з восьми випусків магістрів-археологів 2002-2009 рр., працюють над дисертаціями за спеціальністю “археологія” , в тому числі і в якості аспірантів НаУКМ А та наукових співробітників Інституту археології НАНУ. В наш час 10-15% активно працюючих археологів України є випускниками згаданої магістерської програми НаУКМА, серед фундаторів і провідних викладачів якої був професор В.М. Зубар. Безпрецедентне поєднання наукового потенціалу академічного інституту з новими освітніми технологіями сучасного університету дозволило готувати висококваліфікованих спеціалістів в галузі археології. Успішний досвід експерименту, що відбувся у Києво-М огилянській академії за активною участю професора В.М. Зубаря, може бути корисним у складній справі трансформації вищої освіти та академічної науки України. В.М. Зубар мав власний своєрідний підхід до студентів, а його методи вик ладання суттєво різнилися від прийнятих у Києво-Могилянській академії. Втілені в університеті засади сучасної європейської освіти передбачають широку демократію в стосунках між студентами та викладачами. Віталій Михайлович дотримувався протилежних принципів. Надзвичайну вимогливість і крутий характер професора добре знали як студенти, так і його аспіранти, яким не раз доставалося від темпераментного викладача. Тому антична про блематика у студентів магістерської програми завжди була пріоритетною. Адже щоб успішно здати авторський курс «Антична цивілізація Північного Надчорномор’я» В.М. Зубаря мало було засвоїти матеріал, треба було ним вільно володіти, використовуючи його в дискусії з професором. Склалася парадоксальна ситуація, коли при своїй суворості в стосунках зі студентами В.М. Зубар зацікавлював античною тематикою все більше молоді. Певну роль тут відіграла українсько-американська експедиція Інституту класичної археології Техаського університету США, яка тривалий час досліджувала Херсонес у Криму. Віталій Михайлович, як людина видатних організаторських здібностей, налагодив плідне співробітництво з її керівником професором Джозефом Картером. Кращі студенти-археологи отримали можливість проходити літню археологічну практику у привілейованих умовах у Херсонесі на березі моря, а дехто навіть з ’їздив до Італії на розкопки античного центру Метапонто. Студенти отримали важливий досвід роботи Б о сп о р ски е и с с л е д о в а н и я , вьіп. XX III 37 в міжнародних експедиціях, де мали можливість навчатися сучасним методам розкопок, електронної фіксації, консервації та реставрації археологічних об’єктів в українських, американських, італійських, британських фахівців міжнародного класу. Зрозуміло, що перспектива практики в американській експедиції була до датковим стимулом для молоді спеціалізуватися саме в античній археології. Однак справжнім «хрещеним батьком» починаючих античників з НаУКМА був В.М. Зубар. Здібних і працьовитих починаючих науковців Віталій Ми хайлович всіляко опікав і допомагав інтегруватися у головну археологічну установу України - Інститут археології НАНУ. Авторитетний співробіт ник київського Інституту археології, відповідальний секретар провідного археологічного видання України журналу «Археологія», член Вченої Ради і спецради по захисту дисертацій Інституту археології, експерт Вищої атс- стаційної комісії України, член редколегій багатьох фахових видань Віталій Михайлович мав необхідний досвід та знання для того, щоб допомогти вчо рашнім магістрам увійти в наукову тематику. Його зусиллями багато ви пускників магістерської програми стали співробітниками Інституту архе ології НАНУ, а очолювана ним редакція журналу «Археологія» була по вністю укомплектована молоддю. Завдяки педагогічному таланту професора В.М. Зубаря останнім часом захистили кандидатські дисертації з античної проблематики троє його аспі рантів - випускники магістерської програми з археології НаУКМА Е. Крав ченко, Т. Шевченко, Р. Рейда. Передчасна смерть від хвороби серця 20 березня 2009 р. непересічної лю дини, видатного українського археолога-античника, талановитого педагога та організатора науки доктора історичних наук, професора Віталія Михай ловича Зубаря - непоправна втрата для української археологічної науки та освіти, для рідних, колег, учнів і друзів. ЗалізнякЛ.Л. Проф ессор Києво-М огилянської академії... !5]з із !з із і£іі£іі£їі£ї. 38

Професор Киево-Могилянської Академії Віталій Михайлович Зубар

Institution

Ähnliche Einträge