До історії вивчення тубільного населення Криму доби раннього заліза
У статті подано аналіз історії дослідження населення Криму, археологічним еквівалентом якого с кизил-кобинська культура, а за писемними джерелами відомого як „таври”. Висвітлено усі напрямки історичної інтерпретації джерел окрім його історії у контексті давньогрецької економіки, політики і культури,...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримське відділення Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України
2010
|
| Назва видання: | Боспорские исследования |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171910 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До історії вивчення тубільного населення Криму доби раннього заліза / Е.А. Кравченко // Боспорские исследования. — 2010. — Вып. XXIII. — С. 133-154. — Бібліогр.: 122 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-171910 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1719102020-10-12T01:25:31Z До історії вивчення тубільного населення Криму доби раннього заліза Кравченко, Е.А. Статьи У статті подано аналіз історії дослідження населення Криму, археологічним еквівалентом якого с кизил-кобинська культура, а за писемними джерелами відомого як „таври”. Висвітлено усі напрямки історичної інтерпретації джерел окрім його історії у контексті давньогрецької економіки, політики і культури, що вимагає окремого дослідження. Статья анализирует историю исследования населения Крыма, археологическим эквивалентом которого является кизил-кобинская культура, а по письменным источникам известного как «тавры». Внимание уделено всем направлениям исторической интерпретации источников кроме его истории в контексте древнегреческой экономики, политики и культуры, для которого требуется отдельное исследование. The article deals with history of studying of Crimean population, which is known as Kizil-Koba culture in archaeological schooling, and as tauri in ancient Greek writing sources. It is outlined of all parts of historical interpretation of sources with exception of context of ancient Greek history which needs separate research. 2010 Article До історії вивчення тубільного населення Криму доби раннього заліза / Е.А. Кравченко // Боспорские исследования. — 2010. — Вып. XXIII. — С. 133-154. — Бібліогр.: 122 назв. — укр. ХХХХ-0004 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171910 uk Боспорские исследования Кримське відділення Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статьи Статьи |
| spellingShingle |
Статьи Статьи Кравченко, Е.А. До історії вивчення тубільного населення Криму доби раннього заліза Боспорские исследования |
| description |
У статті подано аналіз історії дослідження населення Криму, археологічним еквівалентом якого с кизил-кобинська культура, а за писемними джерелами відомого як „таври”. Висвітлено усі напрямки історичної інтерпретації джерел окрім його історії у контексті давньогрецької економіки, політики і культури, що вимагає окремого дослідження. |
| format |
Article |
| author |
Кравченко, Е.А. |
| author_facet |
Кравченко, Е.А. |
| author_sort |
Кравченко, Е.А. |
| title |
До історії вивчення тубільного населення Криму доби раннього заліза |
| title_short |
До історії вивчення тубільного населення Криму доби раннього заліза |
| title_full |
До історії вивчення тубільного населення Криму доби раннього заліза |
| title_fullStr |
До історії вивчення тубільного населення Криму доби раннього заліза |
| title_full_unstemmed |
До історії вивчення тубільного населення Криму доби раннього заліза |
| title_sort |
до історії вивчення тубільного населення криму доби раннього заліза |
| publisher |
Кримське відділення Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Статьи |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171910 |
| citation_txt |
До історії вивчення тубільного населення Криму доби раннього заліза / Е.А. Кравченко // Боспорские исследования. — 2010. — Вып. XXIII. — С. 133-154. — Бібліогр.: 122 назв. — укр. |
| series |
Боспорские исследования |
| work_keys_str_mv |
AT kravčenkoea doístoríívivčennâtubílʹnogonaselennâkrimudobirannʹogozalíza |
| first_indexed |
2025-07-15T07:55:12Z |
| last_indexed |
2025-07-15T07:55:12Z |
| _version_ |
1837698766199586816 |
| fulltext |
Е.А . К Р А В Ч Е Н К О
ДО ІСТОРІЇ ВИВЧЕННЯ ТУБІЛЬНОГО
НАСЕЛЕННЯ КРИМУ ДОБИ РАННЬОГО ЗАЛІЗА
Зацікавлення старожитностями доби пізньої бронзи та раннього заліза
Криму тісно пов’язане із дослідженням античних пам’яток. Античні студії мали
особливий вплив на формування наукових поглядів щодо археології та давньої
історії народів Гірського Криму на ранньому етапі досліджень. Його можна
назвати етапом мегалітичних могильників, оскільки з кінця XVIII ст. (коли
з’явилися перші описи цих старожитностей) і до початку XX ст. (до 1926 р.,
коли була виділена кизил-кобинська культура і сформульовано її основні
ознаки) уявлення про матеріальну культуру й історію кримських тубільців
складали по античним писемним джерелам і розкопкам кам’яних скринь, які
тоді називали дольменами. Антична історія та культура, що були добре відомі
ще до початку цілеспрямованих археологічних досліджень, надихали на пошук
легендарних відомих за писемними джерелами місць як учених, так і
мандрівників, захоплених пошуками скарбів аристократів і шукачів-аматорів.
Перші спроби наукових описів старожитностей Криму з’являються ще у XVIII ст.
Академік П.С. Паллас під час своєї подорожі Кримом у 1793 р. описав
залишки давніх укріплень на Гераклейському п-ві і кілька могильників
кам’яних скринь [Паллас, 1881]. З ім’ям французького вченого Фр. Дюбуа де
Монпере пов’язані намагання співвіднести з реальним населенням залишки
матеріальної культури, яка ототож ню валась тоді з мегалітичними
могильниками гірської зони. Він після подорожі по Криму в 1833 р. висловив
думку про належність мегалітичних пам’яток Гірського Криму таврам і
поставив ці пам’ятки в подібність до дольменів Кавказу та Бретані [О. сіє
МоШрегеих, 1839]. В XIX ст. російські аристократи, що захоплювались давниною
і були добре обізнані в давньогрецькій літературі, та вчені-краєзнавці впродовж
своїх подорожей Кримом накопичили певний емпіричний матеріал по
„доісторичних” культурах Криму. Це дозволило розгорнути першу наукову
дискусію по проблемі місцезнаходження храму Партенос, описаного Еврипідом,
який шукали на південному узбережжі Гераклейського п-ова або на Південному
узбережжі Криму. Дискусія привернула увагу до старожитностей саме
Західного Криму у невід’ємному зв’язку із античним Херсонесом [Паллас, 1881,
с. 217; М уравьев-А постол, 1823, с. 89; Бларам берг, 1831, с. 298],
інтерпретуючи матеріальні залишки варварського вигляду на основі єдиної
133
тоді гіпотези, що пов’язувала варварів Криму з таврами античної легенди
про Іфігснію. Певною мірою поштовхом до цього були чотири рядки в поезії
О.С. Пушкіна, присвячені легендарному храмові, тому і дискусія була оповита
романтизмом, модним в вищих верствах тогочасної Росії [Лесков, 1965, с. 10].
У XIX ст. було висунуто безліч гіпотез щодо походження легендарних
таврів, що пов’язувалися з гірськокримськими мегалітичними могильниками,
або, як їх тоді визначали, дольменами Криму, від кавказької до ксльто-
кімерійської [Брун, 1868, с. 238; Minns, 1913, с. 101; Уваров, 1887, с. 33]. В Криму
під час археологічних розкопок XIX ст. антропологічний матеріал майже не
збирався, або збирався безсистемно. Відомо лише кілька підсумків обробки
краніологічних серій з кам’яних скринь Гірського Криму, зроблені В. Кеппеном,
А.П. Богдановим і Н.І. Лижиним [Кеппен, 1837; Богданов, 1886; Лыжин, 1890].
Не вдаючись у детальний історіографічний аналіз робіт XVIII та XIX ст.,
оскільки такий було останнім часом здійснено і опубліковано І.В. Тункіною,
відзначимо вагомий внесок в дослідження пам ’яток Західного Криму
Імператорської академії наук. Збереглася низка описів старожитностей, що їх
здійснювали науковці під час подорожей Кримом, але ідея створення
детального єдиного опису, яка належала імператору Олександру І, після його
смерті була забута [Тункіна, 2002, с. 88]. Після створення у 1839 р. Одеського
імператорського товариства історії та старожитностей (ООІД) систематизація
і вивчення принаймні візуальне пам’яток - мегалітичних могильників отримало
відповідну підтримку держави і потужну наукову базу. Під егідою ООІД
проводилися також найбільші за обсягом розкопки в Херсонесі і у його окрузі
[Тункина, 2002, с. 256-280]. З 1859 р. дослідженнями в Криму починає займатися
Імператорська археологічна комісія (ІАК) зі штаб-квартирою в Санкт-
Петербурзі [Золотарев, 1998, с. 4; Тункина, 2002, с. 254]. На той час
археологічні розкопки західнокримських старож итностей проводили
О.С. У варов, К .К. Косцюш ко-Валю жинич, А.Л. Бертьє-Д елагард,
Е.А. Ш терн, Ю.О. Кулаковський, М.І. Репніков, Л.О. Моісеєв та ін. Ці
дослідження проводилися, у тому числі, на самому Херсонесі, на землях,
зайнятих його хорою, і в безпосередній його околиці, тобто на тих територіях,
з місцевим населенням яких зустрілися греки на час заснування Херсонесу.
Проте у більшості досліджувалися античні пам’ятки, розкопки могильників
кам’яних скринь - єдиних пам’яток ККК, які були відомі на початку XX ст. -
вели лише М.І. Репніков і Ю.О. Кулаковський [Репников, 1909, 1909а, 1910,
Кулаковский, 1898]. Проведені на початку XX ст. польові дослідження
кам ’яних скринь Байдарської долини Західного Криму дозволили
М.І. Рспнікову визначити ці пам’ятки хронологічно і датувати VII-V ст. до
н.е., підтвердивш и припущення О.С. У варова про їх віднесення до
пізньобронзового - ранньозалізного часу. [Уваров, 1887; Репников, 1910; 1927].
При цьому поселенські комплекси, належні населенню, що лишило могильники
кам’яних скринь, достеменно відомі не були.
Кравченко Е.А. До історії вивчення тубільного ... SM!3.!5L!=Ü^!a!3.!3:SJ3.S
134
Наприкінці XIX ст. побачила світ робота філолога-класика В.В. Латишева
„Scithia at Caucasica” , яка певним чином вплинула на визначення культури
варварів, відкритої у Криму, як таврської [Latyshev, 1893]. Принаймні, вже у
1927 р. М.І. Репніков цілком впевнено ототожнив кам’яні скрині Криму із
похованнями таврів [Репников, 1927].
Дослідження античних писемних джерел до історії таврів і Таврики
починається ще від епохи середньовіччя. Античних авторів інтерпретували
пізньоантичні, яких, у свою чергу, пояснювали пізньосередньовічні схоласти,
дослідники нового і новітнього часу. Цс слугувало формуванню не лише
наукових концепцій, але й певних стереотипів інтерпретаційної моделі. У другій
половині XIX і на початку XX ст. було сформовано основні підходи до вивчення
та інтерпретації античних джерел. Підвалини у вивченні писемних джерел до
давньої історії Надчорномор’я було закладено В.В. Латишевим [Латышев,
1889; 1890; 1893; 1895; 1909], основні наукові підходи до них сформовано у межах
петербурзької класичної школи [дет. див.: Толстой, 1918, с. IV]. Ці роботи стали
базовими у подальших розробках у тому числі і питань, пов’язаних із
варварами Криму. З’являлися і нові напрями у наукових дослідженнях у галузі
античної філології та філософії. Г.Г. Шпст - один із фундаторів російської
герменевтики, звернув увагу на розуміння античних текстів у контексті
античної культури і суспільства [Шпет, 1990, с. 232]. Основна дискусія
розгорнулася між 1.1. Толстим і МЛ. Ростовцевим [Толстой, 1918; 1958; порівн.:
Ростовцев, 1918, с. 196]. 1.1. Толстой на основі аналізу широкого кола
писемних та епіграфічних джерел дійшов висновку про міфічне первинне
значення назви „таври” і прямий її зв’язок із легендою про Іфігенію, грецькою
за суттю [Толстой, 1918, с. 117; порівн.: с. 118, примітка 1]. Свідченням того,
поміж іншим, є існування цієї легенди не лише у причорноморському регіоні,
але і в інших областях тогочасної ойкумени [Толстой, 1918, с. 126-134, 145-
147]. Розглядалась також і низка тотемних культів орфічних товариств
античного світу [Толстой, 1918, с. 126; див. також: Зубар, 1995, с. 137— 146].
Точка зору І.І. Толстого була піддана різкій критиці М.І. Ростовцевим, який
вважав, що назва „таври” є адаптованою у грецькій мові самоназвою народу
Кримських гір [Ростовцев, 1918, с. 197]. На основі їх робіт ґрунтуються
напрями дослідження і дотепер. Треба також зазначити, що у міжвоєнний
період у дослідженнях античних текстів відбувався певний застій, пов’язаний
із еміграцією, а пізніше і примусовою висилкою “владою рад” більшості
провідних учених Російської імперії, що, з одного боку, врятувало їх від
репресій 1930-х рр., а з іншого, надзвичайно збіднило радянську науку.
Наукові пошуки у цій сфері поновилися лише після війни, коли почало
працювати нове покоління науковців-філологів.
Теза І.І. Толстого про легендарність назви “таври” у 1960-ті рр. була
піддана критиці Е.І. Соломонік [Соломонік, 1976, с. 48]. Дослідниця дійшла
висновку про її походження від назви гір “Тавр”, тим самим виробивши
*£їі£їі£їіз ЬезЛ£ТІ£їі=31̂ і£їі£їі£їі£їі~ї,і£ї-і£іі£ї, Боспорские исследования, вып. XXIII
135
антитезу до концепції 1.1. Толстого і підтримавши думку М.І. Ростовцева
про місцевий характер божества Партенос, за Геродотом - таврської богині
[Ростовцев, 1918, с. 196]. Цю думку підтримали Н.В. Пятишева, О.М. Лесков,
О.М. Щеглов, В.С. Ольховський та інші дослідники [Пятышева, 1947, с. 218;
1949; Лесков, 1965, с. 7, 203; Щеглов, 1996, с. 28; Ольховський, 1981, с. 55]. У
роботах В.Ф. Мещерякова, а останнім часом у роботах А.С. і М.В. Русяєвих
та М.В. Скржинської, основна ідея, спрямована на аспект етнічної належності
божества Партенос, ґрунтується на концепції 1.1. Толстого [Мещеряков, 1973,
с. 65-73; 1980, с. 64-72; Скржинская, 1977; 1991, с. 42; Русяева, Русясва,
1999, с. 8]. Однак О.М. Щеглов наголошував на концепції про місцевий
етнічний характер виникнення не лише назви “таври”, але й назв інших
народів, що зустрічаються в античних джерелах про Крим [Щеглов, 1996,
с. ЗО; пор. Зубар, 2005, с. 16-28, 2007, с. 87-100].
Одним із перших звернув увагу на знахідки керам іки переважно
„варварського типу” ентузіаст і аматор, морський офіцер у відставці,
полковник Н.М. Печьонкін, старожитності із зборів якого в окрузі Херсонесу
(у р-ні Стрілецької і Карантинної бухт, Маячного п-ова) стали основою
колекцій первісної епохи у фондах Хсрсонсського музею [Стржелецкий, 1951,
л. 57]. Значний матеріал по варварському населенню Гераклейського п-ова
було зібрано також пош уковцем-снтузіастом Д.О. Ш паком на півдні
Гераклейського п-ова у районі м. Фіолент [Каталог..., б/г]. Однак культурне
визначення такі старож итності отримали тільки у роботі дослідника
первісності Г.А. Бонч-Осмоловського [Бонч-Осмоловский, 1926, с. 74-94],
що проводив роботи разом із М.Л. Ернстом та С.І. Забніним біля печер Кизил-
Коба та Кош-Коба і поселення Нейзац у Гірському Криму, дослідження яких
починають черговий етап - вивчення великих поселень, який продовжився до
початку 1960-х рр. Основним критерієм культури, названої по місцю першої
знахідки кизил-кобинською, Г.А. Бонч-Осмоловський визначив своєрідну
кераміку: „блискуче лисковане череп’я переважно чорного кольору і грубіше
із храпуватою поверхнею” з домішками подрібненого вапняку і піску у тісті,
погано випалені. Л искований посуд представлений сферичними
округлодонними формами, невеликими за о б ’ємом, орнаментованими
врізаними лініями, що спускаються донизу від кайми, виконаної наколами з
інкрустацією білою пастою. ККК він атрибутував також верхній шар печери
Кош-Коба, дві стоянки на р. Альма, місцезнаходження біля сел. Нейзац,
мегалітичний могильник біля с. Кипчак (Тау-Кипчак), підйомний матеріал
біля с. Ягмурча, знахідки біля м. Сімферополь, у Зміїній ущелині біля сел.
Сюрень. Слід також зазначити, що дослідник розумів під поняттям культура
тип матеріальних решток і визначав результати дослідження як попередні,
оскільки матеріал на час написання статті, відомої у історіографії як
атрибутація ККК, ще не був оброблений [Бонч-Осмоловский, 1926, с. 91, 92,
переклад укр. мовою - Е. К.].
Кравченко Е.А. До історії вивчення тубільного ... !а і= і!з^ іі!= 1 !^!зШ й !а ^!з.
136
У сучасній історіографії укорінилася думка, що Г.А. Бонч-Осмоловський
нс лише виділив ККК, а і аргументовано пов’язав її з таврами. Але в його
роботі таврська належність ККК аж ніяк не констатується, що варто навести
дослівно: „Усі викладені дані вказують на існування у Криму чисельного
народу з бідною, порівняно, культурою, що не гребували проживанням у
печерах. Мимоволі приходить припущення про тотожність його із легендарними
кримськими троглодитам и-таврам и, про яких згадує Геродот” [Бонч-
Осмоловский, 1926, с. 94, переклад укр. мовою - Е. К.].
Фактично Г.А. Бонч-Осмоловським було визначено матеріальні рештки
культур передскіфського та ранньоскіфського часу Криму, а наприкінці
1920-х років поховальні пам’ятки - могильники кам’яних скринь, що на той
час вже були пов’язані із таврами писемних джерел, було синхронізовано із
матеріалом поселень, об’єднаним у археологічну культуру, що отримала
назву кизил-кобинської.
Щ оправда, це питання у той час можна було б вирішити на матеріалі
досліджуваного у 1931-1933 рр. поселення і могильника біля 2-го кордону
С евастополя (невдалік татарського селища Ч еркез-К срм ан), що
здійснювалося спільною радянсько-американською експедицією на чолі із
С.О. Семеновим-Зусером [Семенов-Зусер, 1931, с. 29-41; Ніколаснко, 1999,
с. 10]. Проте, усі матеріали розкопок разом із частиною документації було
вивезено до США відразу після проведення розкопок, за повідомленням
О.М.Лескова зараз вони зберігаються у Пснсильванському університеті в
м. Філадельфія (США). Частина документації за неперевіреними даними
зберігається у архіві Інституту матеріальної культури у Санкт-Петербурзі.
Той факт, що довгий час поховальні пам’ятки і поселення, віднесені до
ранньозалізного часу, розглядалися окремо, і, як наслідок, отримали різну
інтерпретацію (могильники були визначені етнічно, як таврські, а поселення
- за культурним типом і об’єднані у археологічну культуру), визначив
подальші напрями дослідження населення Криму ранньозалізного часу.
Багато в чому основною причиною існування двох абсолютно різних
методичних підходів у вивченні цих старожитностей стало тс, що при їх
інтерпретації брали за основу античні писемні джерела.
Повертаючись до історії археологічних досліджень, треба зазначити, що
значний внесок у дослідження негрецьких пам’яток Західного Криму зробив
співробітник Севастопольського музею краєзнавства Л.М. Соловьев, який з
1922 по 1927 рр. проводив розвідки в околицях Севастополя, і саме йому
належить відкриття більшості відомих пам’яток того регіону, у тому числі і
поселення Уч-Баш [Соловьев, 1922]. Досліджуватися поселення почало ще у
20-і роки XX ст. В 1925-1926 рр. Л. М. Соловйов дослідив місцевість на лівому
стрімчастому березі р. Чорної, відому тоді як «Чортове городище». Тоді ж він
провів там збори підйомного матеріалу, колекційний опис якого зараз
зберігається в архіві НЗХТ, а також вказав на існування могильника поблизу
!з .̂ШЛ£їі£ї;!̂ і£ї.!£ї,!£ї,Ь=ї £̂ї1Еї^ ^ Ь зЛ£ї^ Боспорские исследования, вып. XXIII
137
поселення [Соловьев, б/г а, инв. №№ 131 - 148.]. Його щоденники розвідок
лишилися неопублікованими і лягли в основу незахищеної дисертації
С.Ф. Стржелецького [Стржелецький, 1951, 1951а].
Чимало пам’яток, у тому числі три кизил-кобинських поселення в околицях
Севастополя, було відкрито О.К. Тахтаєм з 1935 по 1949 рр., коли дослідник
працював у Херсонеському музеї, аж поки його не репресували [дет. див.:
Граб, Супруненко, 1991, с. 24—-53]. Крім того він розкопав частину великого
ним же відкритого раннього поселення кизил-кобинської культури біля
Балаклави (Балаклавське). Під час арешту було конфісковано усі його звіти
і архів. Матеріал із розкопок і розвідок О.К. Тахтая, що зберігається у фондах
НЗХТ, наразі неможливо ідентифікувати з-за відсутності інвентарних номерів.
Оскільки його рукописи досі зберігаються в архіві Управліня СБУ АР Крим,
введення у науковий обіг цих матеріалів буде можливим лише після передачі
цих рукописів у науковий архів [Тахтай, б/г].
1930-і роки для радянської науки, у тому числі і археологічної, стали
кардинально переламними з огляду пануючих концепцій. Основним чинником
такого підходу стала пряма залежність особистої характеристики вчених і
наукової концепції, що ними розроблялася або підтримувалася. Один за одним
у надрах ГУЛАГу опинилися Г.О. Бонч-О смоловський, Г .І. Петров,
К.Е. Гриневич, М.І. Репников, Л.М. Ернст [Формозов, 2006, с. 188]. Потім без
наукового обґрунтування таврів писемних джерел ототожнили із кизил-
кобинською археологічною культурою. Слабка спроба В.М. Дьякова піддати
сумніву цю тезу, оскільки матеріальні рештки, знайдені біля печери Кизил-
Коба, не відповідали уявленню про таврів, основаному на аналізі писемних
джерел [Дьяков, 1939, с. 72-86], не вплинула ні на висновки Г.Д. Бєлова
стосовно поховань в некрополі Херсонеса класичного часу [Белов, 1950, с.
272-284], ні на інтерпретацію С.Ф. Стрж елецького. О станній відразу
ототожнив досліджені ним біля Севастополя поселення з пам’ятками ранніх
таврів і запропонував взагалі відмовитися від терміну ККК [Стржелецкий,
1951, л. 45]. При цьому слід також зауважити, що зроблені В.Н. Дьяковим
висновки стосуються більшою мірою уявлення греків про місцеві кримські
народи, аніж інтерпретації археологічних матеріалів. Але його робота
побачила світ ще до того, як почалося масштабне археологічне дослідження
пам’яток тубільного населення у Криму.
Ґрунтовні дослідження антропологічного матеріалу Західного Криму, у
тому числі і ККК, належать Г.І. Петрову, який опублікував антропологічний
матеріал Ескі-Керменської експедиції 1931 - 1933 рр., пов’язавши пізньобронзові
антропологічні типи Криму і Кавказу [Петров, 1935]. Проте його висновки
про германську (готську) належність серій ескі-керменського могильника,
зроблені паралельно із аналізом кизил-кобинських краніологічних серій,
призвели до масштабних репресій усіх учасників експедиції і формуванню
заполітизованої концепції про місцеве стадіальне формування готського
Кравченко Е.А. До історії вивчення тубільного ... !зМ!а&М!=іЙІ=їа!аї=1®^
138
антропологічного типу, що автоматично було поширено і на таврів та їх
археологічний еквівалент [Формозов, 2006, с. 194]. Після закінчення Великої
Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр. концепція локального розвитку місцевих
антропологічних типів отримала ще більше політичне підґрунтя. Є.В. Жиров
вважав таврів нащ адками місцевої мезолітичної людності, Г.Ф. Дебец,
визначаю чи превалюючим елементом в антропологічном у складі
ранньосередньовічної людності Гірського Криму місцевий, доводив, що в
складанні основного морфологічного типу населення середньовічних міст
Гірського Криму брали участь таври, що, ймовірно, вплинуло на пізніші
висновки П.М. Шульца [Жиров, 1949; Дебец, 1949; Шульц, 1959, с. 270].
Широкі польові дослідження пам’яток Західного Криму доби раннього за
ліза, відомих з 1920-х рр. [Соловьев, 1922] і відкритих наприкінці 1939 та у
1940 р., розгорнулися після закінчення Великої Відчизняної війни [Стржелець-
кий, 1947, с. 283-288; Тахтай, 1947, с. 122]. У 1952 р. С.Ф. Стржслецький роз
почав археологічні розкопки великих поселень ККК біля устя р. Чорна - Уч-
Баш і Сахарна Головка. Цими дослідженнями він планував підтвердити вис
новки своєї кандидатської дисертації, яку тільки-но подав до захисту. Проте,
дисертація лишилась незахищеною, а досліджувані поселення дали надзви
чайно репрезентативний яскравий матеріал, не зовсім відповідаючи виснов
кам вченого [Стржелсцкий, 1952; 1953; Стржслсцкий, Веймарн, 1952]. У ході
Великої Відчизняної війни північно-східна частина мису скелі, на якій розта
шоване поселення Уч-Баш, була зруйнована потужним вибухом і, обвалив
шись, оголила лінзи господарчих ям. Розкопки відкрили тільки частину площі
поселення, проте дали надзвичайно репрезентативний матеріал і певним чи
ном намітили напрями майбутніх розкопок, але в подальшому розкопки на
поселенні не відновлювалися. С.Ф. Стржелецький не ввів у науковий обіг
матеріали своїх розкопок. Вибірково вони залучалися дослідниками до
узагальнюючих робіт [Щепелев, 1927, с. 42-46; Кацур, 1963, с. 9, № 2(30)].
У 1952 р. при розкопках поселення Сахарна Головка виявилось, що воно
майже повністю знищене будівельними котлованами, і його дослідження було
припинено. У 1953 р. було призупинено розкопки на Уч-Баші із наміром про
довжити їх у наступному році, але у наступні кілька років вони не понови
лись, а після підпорядкування території поселення Міністерству оборони СРСР
у 1959 р. і створення на його території військового полігону археологи туди
не допускалися. Проте чітка фіксація матеріалу і польових спостережень у
звітах, методика розкопок по комплексам, а не штикам, як зазвичай тоді ро
билося, використання ножів, а не лопат під час роботи з археологічним комп
лексом, - усе це дозволило на сучасному етапі закриті комплекси, досліджені
С.Ф. Стржелецьким, інтерпретувати як еталонні. На жаль, автор розкопок
Уч-Башу так і не ввів до наукового обігу матеріали поселень ККК, дослідже
них ним в околицях Севастополя, хронологічно визначивши учбаське посе
лення X - VIII ст. до н. с. з припущенням, що воно могло існувати до VI ст.
!з із із М!£їі£!Ж!£іі£їіз .!£іі£іі£іЖ!£і]з і£ї. Боспорские исследования, ВЬІП. XXIII
139
до н. е., і пов’язав його з ранніми таврами [Стржелецкий, 1951, л. 120]. При
ознайомленні з матеріалами звітів таке датування справляє враження інтуї
тивного, бо не підкріплено чіткими хронологічними визначеннями, хоч треба
віддати належне С.Ф. Стржелецькому: він був ближчим до істини, аніж його
не лише сучасники, але й наступники. У щоденнику розкопок зберігся запис,
зроблений після ознайомлення О.І. Тереножкіна із матеріалами, де вказано,
що він зауважив подібність матеріалу цієї пам’ятки до білогрудівської куль
тури, але визначив його як самобутнє культурне явище [Стржелецький, 1952,
зошит 1, л. 11]. Слідом за Уч-Башем С.Ф. Стржелецький відніс до ранньотав-
рських поселення Сахарна головка, Балаклавське та припустив існування
синхронного їм поселення на місці Херсонеського городища [Стржелецкий, б/г,
табл.]. Формування ранньотаврської культури дослідник відсував до сере
дини II тис. до н. е., а фінал визначав V ст. до н. е. [Стржелецкий, б/г, л. 10].
Розкопки пам’яток ККК поновилися і в інших регіонах Криму. Дослідження
низки пам’яток на сході Кримських гір було розпочато П.М. Шульцем у 1949-му
- 1950-му рр. і 1957 р., визначених як кизил-кобинські (таврські), у тому
числі укріплень на г. Кошка і Караул-Оба - пам’ятках, кизил-кобинська
атрибуція яких досі дискусійна [Шульц, 1949, 1957].
Відкриття некрополя класичного часу на північно-східному березі Херсонеса
із зібганими похованнями, які Г.Д. Бєловим, С.Ф. Стржелецьким та згодом
H . В. Пятишсвою були визначені як таврські, стали черговим поштовхом у
формуванні постановки проблеми варварських впливів на античну культуру
Херсонеса [Белов, 1938, с. 191; Пятыш ева, 1946, с. 178; 1947, с. 213;
Стржелецкий, 1948, с. 96]. Вона згодом отримала свій розвиток, спираючись
на розроблену С.Ф. Стржелецьким на основі концепцій А.І. Тюмєнєва і
Г.Д. Белова схему формування м аргінального греко-варварського
Херсонеського поліса на ґрунті спільних інтересів активної торгівлі греків і
тубільців [Тюменев, 1938; Белов, 1948, с. 55; Стржелецкий, 1959, с. 63]. Знахідки
ліпної кераміки із Херсонеського городища також інтерпретувалися як належні
ККК або таврам, що проживали у Херсонесі [Белов, 1948, с. 92; 1953, с. 11-32;
Белов, Стржелецкий, 1953, с. 47, Белов, Стржелецкий, Якобсон, 1953, с. 162,
170; Белов, Якобсон, 1953, с. ПО].
Причиною тому було не стільки бажання дослідників античності
інтерпретувати за допомогою артефактів античні тексти, скільки стаття
I. В. Сталіна “Марксизм и вопросы языкознания”, у руслі ідей якої на об’єднаній
науковій сесії Відділення історії і філології АН СРСР і його Кримської філії
було безапеляційно і абсолютно необгрунтовано визначено напрям наукових
пошуків. Науковцям надійшла вказівка - шукати конкретні етноси, а отже
було покладено початок формуванню наукових напрямів, спрямованих на
ототожнення етносів писемних джерел із певною археологічною культурою.
Політика втрутилася також і в питання давнього господарства Криму:
визначено було шукати землеробство, як прояв слов’янських культур.
Кравченко Е.А. До історії вивчення тубільного ... І£і!£іЖ!£іЗ£іМ!а^
140
Причиною цих метаморфоз у кримській археології було так зване „готське
питання” [Айбабин, Герцен, Храпунов, 1993, с. 211, 212; дет. див.: Колтухов,
Юрочкин, 2004, с. 107-119].
Декілька важливих пам’яток ККК було відкрито у 1950-х рр. у Центральному
Криму. З 1954 р. дослідження кизил-кобинських старожитностей у долині
р. Салгір (Сімферопольський р-н) почав проводити А.О. Щецинський, який крім
низки пам’яток в околицях Сімферополя продовжив розкопки на епонімній
пам’ятці — поселенні Кизил-Коба разом із О.І. Домбровським. О.Д. Дашевська
у 1951 р. розпочала дослідження Симферопольського поселення ККК на місці
Неаполя Скіфського [Дашевська, 1951, 1958а; Щепинский, 1957, 1963]. Вона на
основі власних польових спостережень синхронізувала матеріал із поселень
Західного Криму з матеріалами нижнього шару Неаполя Скіфського і інших
гірських поселень, виділивши два етапи у техніці нанесення гребінцевого штампу:
VI - першої половини IV ст. до н. е. (прокреслений орнамент) і другої половини
(середини) IV - III ст. до н. е. (орнаментація насічкою). О.Д. Дашевська
фактично, першою звернувши увагу на етаппість орнаментальних схем і
сюжетів кизил-кобинської культури [Дашсвская, 1958; 1963].
Починаючи з 1947 р. Х.І. Кріс проводила археологічні польові дослідження
поселеннь ККК у Західному Криму - у Бахчисарайському р-ні у балці
Ашлама-Дере і на території Севастопольської міськради, у тому числі
поселення на правому березі р. Чорна під фортецею Каламіта в Інкермані.
Воно також надало чисельний археологічний матеріал, не лише ККК, але і
античний, іцо дозволило датувати поселення від VI ст. до н. е. до
елліністичного періоду [Крис, 1955, с. 36—52; 1957, с. 40-49; 1957а]. Ці
матеріали стали основою її кандидатської дисертації [Крис, 1975].
У другій половині 1950-х років розвідки і розкопки низки поховальних
пам’яток Гірського Криму, у тому числі і кам’яних скринь провів тоді ще
аспірант Інституту археології АН УРСР О.М. Лесков. Він одним із перших
звернув увагу на велику кількість античної кераміки у тризні деяких
могильників кам’яних скринь [дет. див.: Лесков, Кравченко, 2007].
Після розкопок кінця XIX - середини XX ст. накопичився значний матеріал
для узагальнення всього атрибутованого як ККК. На той час після
дослідження пам’яток ККК цього та інших районів Гірського Криму з’явилася
джерельна база для формування наукових підходів стосовно її складання,
датування і етнічної належності. Наприкінці 1950-х та на початку 1960-х
років з’являються перші узагальнюючі роботи по ККК і починається новий
етап вивчення кизил-кобинських старож итностей - етап аналізу і
систематизації - припиняються стаціонарні ш ирокомаш табні польові
дослідження, проте починається формування основних наукових концепцій
щодо походження, хронології і етнічної належності ККК.
Одна із перших спроб узагальнення досліджень по ККК, таврах і
періодизації культури належить П.М. Шульцу. Він уперше охарактеризував
!£Г І̂З.ІЗ^£ЇІ£І.!ЗІ£Ї̂ .І£І.!£ЇІ̂ >£І.!£ІІ£ЗМ Боспорские исследования, вып. XXIII
141
матеріальну культуру поселень кизил-кобинської культури, спробував їх
типологізувати і визначити їх хронологічні рамки [Шульц, 1959]. Однак його
аргументи на користь ототожнення цієї культури із таврами Геродота не
мають під собою достатньої фактичної бази.
Він спирався на відповідність території поселень ККК із кордонами Таврики
і тотожність поховального звичаю кизил-кобинців таврам. Однак могильники
Гірського Криму ранньої залізної доби на той час детально проаналізовані не
були, а генетичний зв’язок таврської кераміки із кизил-кобинською просто
проголош увався, бо попередніх досліджень керамічного комплексу не
проводилося. Констатувався поступовий стадіальний розвиток населення, що
лишило ККК, до пізньоантичного часу на основі стратиграфічних спостережень
нашарувань на г. Караул-Оба та г. Кошка [Шульц, 1959, с. 235, прим. 1].
Слід зауважити, що для цих пам’яток з яскраво вираженим скельним
рельєфом на 400-500 м над рівнем моря термін „стратиграфія” використовувати
взагалі не можна, і тут, вірогідно, головним фактором, що вплинув на позицію
П.М. Шульца, була внутрішня політика держави у кінці 1940-х - на початку
1950-х рр., оскільки його висновки при повній науковій необґрунтованості, що
виглядає дивним для цього визначного дослідника, цілком узгоджуються із
післявоєнними завданнями партії радянській археологічній науці [дет. див.:
Колтухов, Ю рочкин, 2004, с. ПО]. Зроблене П.М. Шульцем географічне
районування побудовано за топографічним принципом, що взагалі має сенс,
але при цьому основні характеристики матеріалу з пам’яток не враховувались
і не розглядались [Шульц, 1959, с. 236]. Такий підхід до систематизації
археологічного матеріалу, що, ймовірно, став наслідком впливу у дослідженні
маррівського вчення, призвів до складання періодизації стадіального розвитку
так званих таврів від початку І тис. до н. е. до раннього середньовіччя [Шульц,
1959, с. 243-258]. ККК П.М. Шульц відвів перший етап (перша половина І
тис. до н.е.), визначивши вирішальну роль ранніх таврів у складанні цієї
культури [Шульц, 1959, с. 243]. При цьому археологічні пам’ятки, що належать
раннім таврам, взагалі не згадувались. Проте одне його спостереження
підтвердилося у хронологічній схемі. Це виділення окремої групи поселень у
важкодоступних місцях. Дійсно, як показав розподіл пам’яток доби раннього
заліза Західного Криму, поселення на мисах куест зі скельними урвищами та
інші, що мають природний захист, із слідами нівелювань, підрізок схилів і
т. ін. виділяю ться в окрему групу раннього періоду. Треба також
підкреслити, що датування ККК (за П.М. Шульцем - ранній етап таврської
культури, перша половина І тис. до н. е.), яке було здійснено по матеріалам
розкопок С.Ф. Стржелецького, попри відсутність фактологічної бази у обох
археологів, є найближчим за інші до сучасної хронології культур Надчорномор’я.
Перші дослідження суто кизил-кобинських краніологічних серій після
розгрому петербурзької антропологічної школи і арешту Г.І. Петрова були
проведені К.Ф. Соколовою [Соколова, 1960; 1963]. Проте, і вона не змогла
Кравченко Е.А. До історії вивчення тубільного ... Ш.І£і.і£ї.!£ї.і£ї.!з .!£ї.!£ї.!£ї.!£і.!£ііз .1з.
142
відійти від аксіоми про спадковість місцевих антропологічних типів, але
констатувала подібність похованих у кам’яних скринях кизил-кобинської
культури (Черкес-Кермен, Неаполь Скіфський, Інкерманське поселення,
могильники Альмінської долини, кам’яні скрині Таш-Джаргану, Уч-Башу,
Байдарської долини (могильники Бага і Мал-Муз)) із краніологічними серіями
Північного К авказу і Балкан. Основу краніологічної колекції склали
матеріали могильників Західного Криму [Соколова, 1960]. Ці дослідження
продовжила Т.Л. Назарова, яка підтвердила висновок К.Ф. Соколової про
багатоваріантність антропологічних типів, досліджених по матеріалам
кам’яних скринь ККК [Назарова, 1997, с. 68-74].
В 1965 р. побачила світ монограф ія О .М . Л ескова, написана по
матеріалам, що лягли в основу його кандидатської дисертації, в якій було
вперте зібрано значний матеріал попередніх розкопок, у тому числі і 1950-х
рр., що дозволив охарактеризувати кизил-кобинську культуру. Автор
підтримав гіпотезу, висловлену О.О. Йесссном і Є.І. Крупновим, про
подібність культур Гірського Криму і Північного Кавказу, згодом підтриману
В.В. Бобіним, яка фактично підтвердила висновок антропологів Г.І. Петрова
і К.Ф. Соколової [Петров, 1935; Йсссен, 1951, с. 102; Бобин, 1957, с. 54-60;
Крупнов, 1960, с. 347; Соколова, 1960; Лесков, 1965].
О.М. Лесков також уперше розробив типологію кераміки ККК, поділив
ши культуру на три етапи і визначивши її у хронологічних межах IX—11 ст. до
н.е. [Лесков, 1965, с. 45-51]. Однак його аналогії керамічних комплексів ки
зил-кобинської з посудом кобанської культури не завжди аргументовані. Ке
раміка ККК оглянута ним загально, до типологічного аналізу залучений да
леко не весь відомий на той час археологічний матеріал. Що ж стосується
Західного Криму, то О.М. Лесков згадує у роботі поселення Уч-Баш, Сахар
на Головка, Балаклавське, Інкерманське, Херсонсське, а аналізує матеріал
лише з Учбаського та Інкерманського поселень.
У монографії О.М. Лескова одній із ключових пам’яток ККК - Уч-Башу
присвячено недостатньо уваги, щоправда, у його розпорядженні був лише той
матеріал, що був отриманий для ознайомлення від автора розкопок - С.Ф.
Стржелецького, який мав надію продовжити дослідження цього поселення сам.
Тому стратиграфічні спостереження враховані не були, матеріали поселення
не ідентифікуються з матеріалами колекції [Лесков, 1965. с. 20]. О.М. Лесков
відніс Уч-Баш до найраніших поселень ККК, датуючи його IX - VIII ст. до н. е.
за трьохдірчатим псалієм з підпрямокутними отворами, розташованими на
одній вісі, і кістяними стрілами чорногорівських типів. Але при визначенні
хронології він не вдався до аналізу ширшого кола матеріалів за комплексами,
які на нашу думку, можливо й не мали хронологічного розриву, але навіть за
стратиграфічними спостереженнями, не кажучи про типологічні ознаки ма
теріалу, слідували один за іншим [Лесков, 1965, с. 19, 114]. Проте, попри
недоліки, дослідження О.М. Лескова не просто узагальнили значний матеріал
!£5І£Ї̂ І£ЗЛ£ЇІ£Ї̂ ^̂ І£ЗІ̂ .!£ЗІ£ІІ£і-!~і,ЬЗІ£ЗІЗ. Б0 СП0 рСКИЄ ИССЛЄДОВаНИЯ, ВЫП. XXIII
143
і просунули наукове знання по ранній залізній добі Гірського Криму, але і
інтегрували його матеріальну культуру у загальноісторичну надчорноморсь-
ку схему, синхронізувавши її за предметами зброї і кінського обладунку із
культурами Надчорномор’я, Передкавказзя і Кавказу.
В 1971 р. Х.І. Кріс, яка не підтримувала позицію О.М. Лескова про належність
ККК раннім таврам , опрацьовуючи матеріали ККК Західного Криму,
спробувала розділити матеріальну культуру на ККК і саме таврську культуру
Південно-Західного Криму, тим самим підтвердивши тезу В.М. Дьякова, а
також виділила 4 варіанти культури Гірського Криму на матеріалах
могильників [Крис, 1967, с. 23-30; Крис, 1971; порівн.: Лесков, 1965, с. 93]. Однак
відмінності в керамічному комплексі виявилися незначними [Крис, 1961; 1975].
У 1981 р. Х.І. Крис опублікувала роботу, в основі якої лежали її дослідження
1950-х років, де дійшла висновку, що ККК належить не історичним таврам, а
невідомому писемним джерелам етносу. Таврську культуру вона виділяла
територіально із масиву кизил-кобинської на матеріалах могильників по
поховальним конструкціям Південно-Західного Криму, вважала синхронною
кизил-кобинській і датувала VII - V ст. до н. е. Х.І. Кріс постулювала, що
кизил-кобинці воювали з таврами і руйнували їх могильники кам’яних скринь.
Подібність керамічного комплексу таврської і кизил-кобинської культур
вона пояснювала привнесенням його до Криму кочовими скіфами, які у свою
чергу запозичили його у населення Лісостепу. Верхньою хронологічною
межею і таврської культури, і ККК дослідниця визначала V ст. до н. е., після
чого населення, іцо їх полишило було асимільоване скіфами [Крис, 1981, с. 52-
56]. Як це не дивно, в цих суперечливих висновках, причиною чого був
панівний в той час у науці автохтонізм, дослідниця інтуїтивно визначила
правильний шлях дослідження кримських пам’яток рубежу бронзової -
початку залізної діб. їй також належить ґрунтовний доробок в галузі
класифікації і типологізації кераміки ККК [Крис, 1981, с. 17-33]. Х.І. Кріс
опрацювала та вперше опублікувала значну частину керамічного матеріалу
із поселень Західного Криму, у тому числі і з Учбаського поселення [Крис,
1981, див. табл.]. Але матеріал на рисунках, представлених у монографії,
також важко ідентифікується з реальними речами, причому, найхарактерніше
викривлення - це невідповідність діаметра і висоти посудин. Орнаментацію
промальовано схематично і примітивно. Немає суттєвих викривлень лише у
матеріалі пам’яток, які Х.І. Кріс досліджувала сама. Причину такого подання
матеріалу зараз з’ясувати складно. Можна лише припустити, що це залежало
від автора рисунків і креслень.
Віддаючи належне висновкам дослідниці стосовно неправомірності
ототожнення понять “ККК” і “таври”, критиці роботи О.М. Лєскова стосовно
неповних аналогій та недостатньої розробки питання типології кераміки, її
зауваженням стосовно важливості аналізу орнаментики кизил-кобинської
кераміки, важливості розробки дрібної відносної хронології окремих поселень
Кравченко Е.А. До історії вивчення тубільного ... і£іі£ї.!£і.!£ї.!£і.!£і.!£і.!з .!£ї.і£ї.!£і.і5.ііз.
144
і могильників і аналізу суцільних керамічних комплексів у контексті [Крис,
1981, с. 5-9; порівн.: Лесков, 1965], треба зазначити, що у її роботі періодизація
звелася до типологічного аналізу кераміки. Не враховувався контекст
знахідок, не розглянуті умовно-закриті комплекси. Ці недоліки пояснюються
тим, що в основі роботи лежать результати досліджень 1950-х рр., коли методи
аналізу матеріалу були налаштовані на об’єднання великого масиву знахідок
у археологічні культури, і типологія не ставила перед собою конкретні цілі
виокремлення дрібних груп матеріалу за сукупністю ознак. Ймовірно, тому,
попри зазначення подібності кераміки кизил-кобинських і придністровських
пам’яток раннього заліза, відсутня їх синхронізація [Крис, 1981, с. 32]. Проте,
цим не можна пояснити факт, що, при зазначенні подібності керамічних
комплексів Криму та Подністров’я і визначенні першого етапу ККК На В, а
другого На С, дослідниця констатує культурну ізоляцію (?) племен
Передгірного Криму, що закінчується із появою скіфів на початку другого
етапу [Крис, 1981, с. 12]. Таким чином, питання іншокультурних впливів,
дрібної хронології та етнокультурної належності (чи напряму зовнішніх
впливів, під які підпадав регіон) лишилися нерозв’язаними. Крім того,
відкритим лишилося питання етнічної атрибуції кизил-кобинських пам’яток.
Висновки Х.І. Крис щодо різної етнічної належності виділених груп
могильників і співіснування таврів із кизил-кобинцями є результатом
помилкової хронологічної шкали, коли різночасові, як показує аналіз,
старожитності, цілком закономірно розділяються на кілька таксономічних
одиниць, що мають відмінності стадіального характеру, отже можуть
свідчити про поступ у суспільному житті народу або зміну племінних груп.
Натомість, зробивши висновок про синхронність усіх груп могильників,
Х.І. Кріс вимушена була пояснювати недоречності, що виникли. Наприклад,
могильник Чсркес-Кермен було розділено без будь-яких топографічних
пояснень на два, і його частини віднесено до гіівнічно-байдарської і
передгірної груп. Дослідниця пояснила таке співіснування невідомою джерелам
війною між таврами і кизил-кобинцями, які нищили могильники один одного.
У пошуках етнічного визначення ККК А.О. Щ епинський спробував
реанімувати вже напівзабуту гіпотезу кінця XIX - початку XX ст. [Жебелев,
1938, с. 150; Дьяков, 1939, с. 77 с лит.] про належність цих старожитностей
пізнім кімерійцям, яких скіфи відтіснили у гори [Щепинский, 1977, с. 34].
В другій половині XX ст. питання відносної хронології ККК тісно
пов’язалося із дослідженнями по співвіднесенню культур надчорноморського
регіону доби пізньої бронзи - раннього заліза. Ранній етап ККК О.І. Тереножкін
синхронізував із першим етапом чорноліської культури [Тереножкин, 1961, с.
196]. Пізніше він відніс поселення Уч-Баш до кімерійського часу по знахідці
фрагменту тридірчатого псалія та кістяних вістер стріл чорногорівських типів.
[Тереножкін, 1976, с. 98]. Пізніші дослідження В.В. Отрощенка, який відсунув
початок раннього етапу ККК до білозерського часу на основі серії
ІзЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖ Боспорскиеисследования, вьіп. XXIII
10 Ш1-ХХІП 145
радіовуглецевих дат поселення Тау-Кипчак [Фирсов, 1976], підтвердили та
розвинули цей висновок [Отрощенко, 1986, с. 117, 150]. У той же час
синхронізація цих двох культур і знахідки на найраніших поселеннях, до
яких належить і Уч-Баш, речей чорногорівського типу поставили питання
періодизації першого етапу ККК і виділення комплексів пізньої бронзи.
Треба зазначити, що після досить активного періоду археологічних
досліджень кизил-кобинських пам’яток 1950-х рр. систематичні розкопки на них
припиняються. Із кінця 1960-х рр. і дотепер ці пам’ятки розкопуються епізодично,
протягом кількох польових сезонів. Вивчення пам’яток Західного Криму майже
повністю припинилося і проходило лише на місці новобудов м. Севастополя. У
1980 р. В.О. Колотухіним було розкопано могильник Капак-Таш на сході
Кримських гір, дослідження якого проводив у 1950-х роках О.М. Лесков [Лесков,
1956; Колотухин, 1981]. У 1990-х рр. він здійснив охоронні розкопки майже
повністю знищеного будівельним котлованом поселення Карагач, дослідив
поселення і могильник Дружне, Таш-Джарган та низку інших у басейні Салгіру
[Колотухин, Пуздровский, 1993; Колотухин, 1996, с. 25-28]. Ці матеріали і
колекції попередніх розкопок пам’яток центральної і східної груп ККК увійшли
до джерельної бази кандидатської дисертації В.О. Колотухіна, що лягла в
основу його монографії [Колотухин, 1996].
В.О. Колотухін спробував відділити пам’ятки пізньої бронзи від саме
кизил-кобинських, а останні розподілив по трьох етапах: IX - перша половина
VII ст. до н. е.; середина VII - рубіж V/IV ст. до н. е.; кінець V - II ст. до н. е.,
однак матеріали П івденно-Західного Криму в загальном у обсязі ним
розглянуті не були [Колотухин, 1996, с. 72]. Слідом за О.М. Лєсковим він
визначив ККК як належну історичним таврам [Колотухін, 1987, с. 25; 1996,
с. 22]. В.О. Колотухін відніс виникнення Учбаського поселення до середини
IX ст. до н.е., припустивши можливість його існування аж до VI - V ст. до н.е.,
але не відкидав можливості виділення ранішого комплексу [Колотухин, 1996,
с. 56]. Матеріал цієї пам’ятки у монографії не розглянуто, автор приймає
точку зору інших дослідників, у тому числі О.М. Лескова і Х.І. Кріс та
доходить висновку про можливість існування поселення у VI - V ст. до н. е.
[Крис, 1981]. Старожитності з пам’яток Західного Криму до роботи не
увійшли, ймовірно, з об’єктивних причин. Проте, виокремлення ранніх
матеріалів, попри їх усіх віднесення до доби пізньої бронзи, стало кроком
вперед у дослідженні старожитностей доби раннього заліза Гірського Криму.
У 1970-х - 1990-х рр. новобудівними археологічними дослідженнями
відкрито значну кількість пам’яток в Інкерманській долині і на Гераклейському
п-ові. О.Я. Савеля у 1972 р. провів розвідки на плато Сапун-гори, відкривши
низку різночасових поселень ККК - Октябрьське, Енергетик, Кавказ, Чорна
річка, на яких протягом 1979, 1981, 1987 та 1989 рр. були проведені розкопки
[Савеля, 1979, с. 398; 1987, с. 5-8; 1989, л. 13]. З 1980 до 1986 рр. у зв’язку з
будівництвом водогону проводилися розкопки поселення Чорна річка [Савеля,
Кравченко ЕЛ. До історії вивчення тубільного ... !3.Ëï.ËïJ3.!£î.Ëï.Ëï.!3.!£î.i3.!£l.!3.!3.
146
1986]. У 1990 р. було частково розкопано поселення Мартинівська балка
[Савеля, 1990, л. 22-27]. Протягом 1992 і 1993 рр. проводилися дослідження
поселення Сарандинакіно [Савеля, 1992, с. 235-236; 1993, с. 37-46]. У 1973 р.
О.Я. Савеля дослідив відкрите Н.М. Псченкіним кизил-кобинське поселення
під полою Шверінського кургану [Печенкин, 1914, Савеля, 1996, с. 13-17, №5/
А-15]. Крім того ним було відкрито і частково досліджено ще 20 поселень і 6
могильників на Гераклейському п-ові, Північній стороні, в Інкерманській,
Балаклавській, Каракобинській і Байдарській долинах і у гірських масивах
Мікензієві гори, Хан-Йол, Федюхіни висоти, Гасфорта, Семякіни висоти,
Псілерахі, Каранські висоти, Хлама, Орбона Даучжи, Мегало-яло. Частина
матеріалу була введена до наукового обігу, але загалом він був представлений
коротко у інформаційних виданнях [Савеля, 1970; 1996, с. 13-17; 1997, с. 88-95].
Г.М. Ніколаєнко у 1997 р. під час розкопок античної садиби відкрила два
поселення ККК - у балці Бермана і у Мраморній балці [Николаенко, 1999, с.
21]. У 1986 р. розкопки поселення пізнього етапу ККК Карань-2, відкритого і
частково дослідженого С.Ф. Стржелсцьким у 1953 р., провів С.Н. Сенаторов
[Сенаторов, 1998, с. 8-16]. У 2005 р. кизил-кобинське поселення VI ст. до н.с.
Трактирний Міст було відкрито і частково досліджено А.В. Філіппснком у
Каракобинській долині [Филиппенко, Кравченко, Ушаков, 2006, с. 317-322].
С.Н. Сенаторов, що проаналізував частину матеріалів з розкопок на
території давньої хори та з Північно-Східного району Херсонеса, залучивши
матеріал із інших пам’яток Криму, здійснив дисертаційне дослідження ліпної
кераміки кизил-кобинської культури [Сенаторов, 2002]. Керамічний комплекс
ККК він поділяє на чотири етапи: XII - IX ст. до н. с.; VIII - перша половина
VI ст. до н. е.; друга половина VI - перша половина IV ст. до н. е.; друга
половина IV - перша третина III ст. до н. е. і констатує відмінність типів зі
Східного Криму від матеріалів Кримських гір і передгір’їв [Сенаторов, 2002,
с. 14-15]. Дослідник також проаналізував керамічний матеріал ККК пізнього
етапу з орнаментацією дрібнозубим гребінцем із пам’яток Південно-Західного
Криму [Сенаторов, 1998, с. 12, 13]. С.Н. Сенаторов дійшов ґрунтовного
висновку, приєднавши виділений В.О. Колотухіним масив матеріальних
залишків пізньобронзової доби до основного раннього масиву ККК. Таким
чином він узгодив періодизацію перехідного часу Надчорномор’я, намічену
В.В. Отрощенком, пов’язавши кизил-кобинські старожитності із, принаймні,
сабатинівсько-білозерськими матеріалами, а не пізньозрубними, як це
визначено у В.О. Колотухіна [Колотухин, 1996, с. 78]. Також він виокремив
із кизил-кобинського масиву кераміки типи Східного Криму [Сенаторов,
2002, с. 14]. Проте, при визначенні хронології і культурної належності кераміки
першого етапу ККК автор змішує сабатинівські і білозерські старожитності
і при цьому чомусь датує “синхронний” ним перший етап кизил-коби XII -
IX ст. до н. е., визначаючи усе приналежністю до “пружкового горизонту”
культур пружкової кераміки Євразії.
!5.!зЗз із .!£іМ!£іі£іі£іі£ї.!зМі£іМ!£іМШ. Боспорские исследования, вып. XXIII
147
Прив’язка усього раннього етапу ККК до дати тридірчатого псалію з
Уч-Башу у роботі С.Н. Сенаторова невірне, оскільки псалій було знайдено
не у закритому комплексі, як зазначено у дисертації, а над ним [Сенаторов,
2002]. Це не унеможливлює його використання для датування, але вказує
на асинхронність псалія комплексам, приведеним у дисертації в якості
раннього етапу культури. Виділення третього та четвертого етапів ККК
відбулося внаслідок неврахування матеріалів поселень ККК Гераклейського
півострова і Інкерманської долини, де кераміка із обома видами гребінцевого
орнаменту - раннім і пізнім, на основі хронології яких виділяються періоди,
зустрічається разом у закритих комплексах, що підтверджується і новими
матеріалами [Філіппенко, Кравченко, Ушаков, 2006]. Окремо охарактеризовані
типи Східного Криму (айвазовський тип) цілком вірно співвіднесені з
іноетнічними впливами і виокремлені з масиву кизил-кобинських пам’яток.
При цьому констатується окремий східнокримський варіант ККК, який
виділяється за цією ж керамікою айвазовського типу і робиться висновок
про співіснування населення Східного Криму, що лишило пам ’ятки із
керамікою типу Айвазовського поселення із населенням, пов’язаним із
пам’ятками східного варіанту ККК. Сам собою виникає висновок, що Східний
Крим, ймовірно, не весь, а його частина, не входить до ареалу ККК, або ж
може бути до нього включений, якщо йдеться не про відмінний від кизил-
кобинського матеріальний комплекс, а про кілька відмінних типів посудин із
специфічною орнаментацією із превалюванням кераміки ККК.
Викликає запитання використання автором терміну “жаботинський тип”
при описі керам іки , оскільки ККК масово не м істить специфічної
ж аботинської кераміки [порівн.: Б а ї ^ а п , 2004, Б. 55-146] - ані
тюльпаноподібних горщиків із проколами під вінцем у умовно-кухонному
посуді, ані специфічної складної орнаментації із застосуванням штампу
умовно-столового посуду. Крім того, культурно та хронологічно посуд,
названий ж аботинським , до насправді ж аботинського типу ніяк не
відноситься. Отже, і виділення жаботинського етапу у хронології кизил-коби
не є аргументованим. Оскільки початком цього етапу автор починає другий
етап ККК, його виділення також втрачає аргументацію. Необгрунтовано
виглядає приведення аналогій гребінцевого орнаменту із посудин келермеських
курганів із орнаментацією кизил-кобинського посуду VI - IV ст. до н. е. -
типологічної схожості між цими видами орнаменту нема.
Таким чином історія вивчення кизил-кобинських старожитностей, у тому
числі і Західного Криму, складається з трьох етапів: мегалітичних могильників,
великих поселень, та етапу аналізу і систематизації, що триває досі.
В результаті багаторічної роботи вчених-археологів, істориків,
антропологів, мовознавців, краєзнавців, а також пошуковців-ентузіастів було
накреслено основні напрямки дослідження матеріальної культури Західного
Криму часу раннього заліза, визначено основні ознаки її культурного типу і
Кравченко Е.А. До історії вивчення тубільного ... І£І.І£Ї.!£І.!£І.!£І.!£І.!£І.!£І.!£Ї.!£ЇІ£І>ІЇ.!£І.
148
намічено лінії історичного розвитку регіону в І тис. до н. е. Зараз в науці
існують дві базових концепції походження населення Західного Криму, що
лишило ККК. Перша базується на теорії автохтонізму та культурної
замкненості. Друга дотримується основних постулатів міграціонізму, що
унеможливлює поширення етноніму „таври” на весь масив пам’яток ККК.
Дискусія про характер зв ’язків навколиш ніх варварів з античним
Херсонесом також не вичерпалася. Обидві позиції - мирний і ворожий характер
контактів - мають своїх прибічників і опонентів.
Відповіді на поставлені питання певною мірою були отримані в результаті
дисертаційного дослідження автора статті [Кравченко, 2008]. Проте всі
наведені проблемні питання і концептуальні підходи отримали новий імпульс
із поновленням археологічних розкопок на поселенні Уч-Баш у 2006 р.,
здійснюваних автором статті. Отримані матеріали дозволяють подивитися
на населення, що лишило ККК за Молодшого дотаврського періоду, як таке,
що знало металургію заліза. Важливий матеріал по ККК також було
отримано у ході дослідж ень римського укріплення А льма-К ермен,
побудованого на місці кизил-кобинського поселення (розкопки Ю.П. Зайцева)
[Кравченко, 2007, 2007а]. Тому поновлення стаціонарних розкопок на
пам’ятках ККК, використання сучасних методик дослідження, залучення
фахівців з інших галузей знання, і, відповідно, отримання якісно нової
наукової інформації, як вже зараз можна передбачити, може відкрити новий
етап у вивченні старожитностей ККК.
ЛИТЕРАТУРА
Айбабші А.И., Герцен А.Г., Храпунов Н.Н. Основные проблемы этнической истории Крыма / /
МАИЭТ. Вып. 3. — Симферополь: Таврия, 1993. — С. 211—222.
Белов Г.Д. Отчет о раскопках в Херсонесе за 1935—36 гг.—Севастополь: ГХИАМ, 1938.—С. 163— 195.
Белов Г. Д. Херсонес Таврический. — Л.: Изд-во АН СССР, 1948.— 147 с.
Белов Г.Д. Некрополь классической и эллинистической эпохи // СА. Т. 13. — 1950. — С. 272—284.
Белов Г.Д., Стржелецкий С.Ф. Кварталы XV и XIV (раскопки 1937 г.) // МИА СССР. Вып. 34.—
М,—Л.: Наука, 1953,—С. 32— 105.
БеловГ.Д., Стржелецкий С.Ф., Якобсон А. Л . Квартал XVII (Раскопки 1941, 1947 и 1948 гг.)//М ИА
СССР. Вып. 34,— М. — Л.: Наука, 1953.—С. 160—236.
Белов Г.Д., Якобсон А.Л. Квартал XVII (Раскопки 1940 г.)//М ИА СССР. Вып. 34.— М.— Л.: Наука,
1953.—С. 109— 159.
Бларамберг П О. О предполагаемом местоположении Дианина храма в Тавриде / / Одесский
альманах.— Одесса, 1831.—С. 12— 15.
Бобин В. В. Черты сходства культур древнего населения Крыма и Северного Кавказа времени
перехода от бронзы к железу// ИАДК.—К.: Наукова думка, 1957.—С. 58—63.
Богданов А.П. О черепах крымских могил и донских курганов // Антропологическая выставка.
Т. IV. Ч. 1,—С-Петербург, 1886,—С. 98— 112.
Бонч-Осмоловский Г.А. Доисторические культуры Крыма / / Крым.— М.: Госиздат, 1926.— №2.— •
С. 74—94.
Бруи Ф.О. О киммерианах Геродота и о переселениях кимрского племени // ЗООИД. Т. VII.—
1868,—С. 235—256.
!£1Ж!зЖ!£[Ж!з .!£1М!зМ!£[.!£1М!£ЗМЁ1. Боспорские исследования, вып. XXIII
149
Граб В.І., Супрунепко О Б. Археолог Олександр Тахтай.— Полтава: Полтавський краєзнавчий
музей, 1991.— 86 с. Бібліогр.: С. 64—78.
Дашевская О Д. Раскопки Симферопольского поселения кизил-кобинской культуры// КСИИМК.
Вып. 39,— Л.: АН СССР, 1951,— С. 52—54.
Дашевская ОД. Лепная керамика Неаполя и других скифских городов Крыма // МИА СССР.
№64,—М.: Наука, 1958.—С. 248—271.
Дашевская О Д. Симферопольское раннетаврское поселение // СА.— 1958а.— № 3.— С. 201—206.
Дашевская ОД. Отаврской керамике с гребенчатым орнаментом //СА.— 1963.— №4.—С. 205—210.
Дебец Г. Ф. Антропологический состав населения средневековых городов Крыма / / Сборник Музея
антропологии и этнографии. Т. XII.—М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1949.—С. 49—51.
Дьяков В.И. Древняя Таврика до римской оккупации // ВДИ.— 1939.— № 3.—С. 72—86.
Жебелев С.А. Народы Северного Причерноморья в античную эпоху // ВДИ.— 1938.— №1.—
С. 126— 148.
Жиров Е.В. Костяки из каменных ящиков Крыма // Сборник Музея антропологии и этнографии.
Т. X,—М — Л.: Изд-во АН СССР, 1949,—С. 79—87.
Золотарёв М.И. Предисловие к выпуску IX “Херсонесского сборника” // Хсб. Вып. IX.—
Севастополь: НЗХТ, 1998.—С. 4—6.
Зубарь В.М. По поводу попытки возрождения одной устаревшей исторической концепции:
Херсонес и тавры // ВДИ.— 2007.— № 3.— С. 87— 100.
Иессеи А.А. Прикубанский очаг металлургии и металообработки в конце медпо-бронзового
века//М И А СССР. Вып. 23.—М.—Л.: Наука, 1951.—С. 127— 169.
Каталог первобытного человека. Музей Шпака // НА НЗХТ, д. 222.— б/н.— 89 л.
Кацур Н.П. Археологічна карта Інкерманської долини // АП УРСР. Т. 13 — К.: Наукова думка,
1963.— С. 3— 12.
Kennen П. О древностях Южного берега Крыма и гор Таврических.—СПб., 1837.—409 с.
Колотухин В.А. Раскопки могильника у плато Капак-Таш//АО за 1980 г.— М.: Наука, 1981.— С. 220.
Колотухин В. А. Население предгорного и горного Крыма в VII—V вв. до н.э. // Материалы к этнической
истории Крыма VII в. до н. э. — VII в. н. э . .—К.: Наукова думка, 1987.—С. 6—27.
Колотухин В.А. Горный Крым в эпоху поздней бронзы — начале железного века.—К.:
Южногородские ведомости, 1996.— 157с. Бібліогр.: с. 90—97.
Колотухін В. А., Пуздровський О. Є. Кизил-кобинське поселення Карагач у Криму / / Археологія.—
1993,— № 4,— С. 130— 133.
Колтухов С.Г., Юрочкин В.Ю. От Скифии к Готии.— Симферополь: Сонат, 2004.— 248 с. Бібліогр.:
С. 203—236.
Кравченко Э.А. К вопросу об изменениях в материальной культуре населения Горного Крыма
в предскифское время // Revista archeologicr. SN. Vol. III. № 1—2.—Chisinau: ASM, 2007.—
P. 282—294.
Кравченко Э.А. Керамика поселения кизил-кобинской культуры Альма-Кермен // Ранній залізний
вік Євразії: до 100-річчя від дня народження Олексія Івановича Тереножкіна. М-ли
Міжнародної наукової конференції (м. Чигирин, 16— 19 травня 2007 р.).— Київ —
Чигирин: Формат, 2007а.— С. 92—95.
Кравченко Е.А. Кизил-кобинська культура у Західному Криму. Автореф. дис. ... канд. іст. наук.—
К„ 2008,— 17 с.
Крис Х.И. Раскопки раннетаврского поселения в Инкермане // КСИИМК. Вып. 58.—Л.: Изд-во
АН СССР, 1955,—С. 35—44.
Крис Х.И. Раннетаврское поселение в Инкермане//И АДК.—К.: Наукова думка, 1957.—С. 47—53.
Крис. Х.И. Поселение кизил-кобинской культуры в балке Ашлама-Дере // ИАДК.— К.: Наукова
думка, 1957а.— С. 40—46.
Крис Х.И. К вопросу о переодизации кизил-кобинской культуры//СА.— 1961.— №4.—С. 66—77.
Крис Х.И. Классификация таврских каменных ящиков // КСИА СССР. Вып. 112.— М.: Наука,
1967,—С. 23—30.
Кравченко Е.А. До історії вивчення тубільного ... !з.&.!зМ!Шз:!зЖШЖЇ3.0.!з.
150
Крис Х.И. О таврах и кизил-кобинской культуре // ВДИ.— 1971.— №4.—С . 156— 169.
Крис Х.И. Памятники Юго-Западного Крыма VIII—V bb. до н .э. (Кизил-кобинская культура и
тавры): Автореф. дисс.... канд. истор. наук: 07.00.06 / Институт археологии АН СССР.—
М., 1975,—20 с.
Крис Х.И. Кизил-кобинская культура и тавры // САИ. Вып. Д 1-7.—М.: Наука, 1981.— 128 с.
Бібліогр.: с. 77—79.
Крупнов Е.И. Древняя история Северного Кавказа.—М.: Изд-во АН СССР, 1960.—520 с.
Латышев В.В. Загадочные ольвийские надписи //ЗООИД. Т. XV— 1889.—С. 39—72.
Лесков А.М. Отчет Таврской группы Крымской первобытной экспедиции ИА АН УССР за 1956—
1957 гг. // НА IА НАНУ, д. 1956—57/12д.— 1956,— 18 л., 12 рис.
Лесков А.М. Горный Крым в I тысячелетии до нашей эры.—К.: Наукова думка, 1965.—200 с.
Лесков О.М., Кравченко Е.А. Гряда А могильника кизил-кобинської культури Уркуста 1 у
Південно-Західному Криму // Археологія.— 2007.—№ 4.— С. 11—22.
Лыжин Н. И. Отчет о поездке в Крым в 1890 г. с антропологической целью // ИОЛЕАЭ. Т. IX.—
1890,—Вып. 9,—С. 76—89.
Мещеряков В.Ф. Про походження культу Діви у Херсонесі Таврйському // Вісник ХДУ. Історія,
№ 94. Вип. 7,— Харків: В-во ХДУ, 1973,— С. 65—73.
Мещеряков В.Ф. Державні культи Діви і Херсонас у Херсонесі Таврійському І—III ст. н.е. //
Вісник ХДУ. Історія, №201. Вип. 12,— Харків: В-во ХДУ, 1980,— С. 64— 72.
Муравьёв-А постол И.М. Путешествие поТавридев 1820г.—СПб., 1823.—310с.
Назарова Т.Л. К вопросу об антропологии тавров // Хсб. Вып. VIII.—Севастополь: НЗХТ, 1997.—
С. 68—74.
Николаенко Г.М. Хора Херсонеса Таврического. Земельный кадастр IV—III вв. до н.э. 4 .1 . —
Севастополь: Национальный заповедник «Херосонес Таврический», 1999. — 83 с.
Бібілогр.: с. 76—81.
Ольховский ВС. Население Крыма поданным античных авторов//СА.— 1981.— №3.—С. 52—65.
Отрощенко В.В. Белозерская культура // Березанская С.С., Отрощенко В.В., Чередниченко Н.Н.,
Щарафутдинова И.Н. Культуры эпохи бронзы на территории Украины.—К.: Наукова
думка, 1986,—С. 117—152.
Паллас П.С. Путешествие в Крым//ЗООИД. Т. XII.— 1881.—С. 102— 153.
Петров Г.И. Об антропологических материалах Эски-Керменской экспедиции 1931— 1933 гг. //
ИГАИМК. Вып. 17,—Л.: Изд-во АН СССР, 1935.—С. 206—224.
Печёнкин И.М. “Шверинский” курган// ИТУАК.— Симферополь, 1914.— С. 192.
Пятышева И.В. Античное влияние на культовую скульптуру Причерноморья // ВДИ.— 1946.—
№3,—С. 175— 182.
Пятышева Н.В. Культ греко-тавро-скифского божества в Херсонесе// ВДИ.— 1947.— № 3.—
С. 213—219.
Пятышева Н.В. Тавры и Херсонес // КСИИМК. Вып. XXIX,—Л.: Изд-во АН СССР, 1949,—С.
122— 124.
Репников Н И. Разведки и раскопки на южном берегу Крыма и в Байдарской долине в 1907 г. //
ИАК. Вып. 30,—СПб., 1909,—С. 99— 126.
Репников И.И. Каменные ящики Байдарской долины / / ИАК. Вып. 30.— СПб., 1909а.— С. 127— 155.
Репников Н И О новейших раскопках крымских “дольменов” // ИГАИМК. Вып. 117. Материалы
Эски-Керменской экспедиции 1931—1933 гг.—Л.: Изд-во АН СССР, 1935.—С. 126— 134.
Ростовцев М.И. Новая книгаоБелом острове и Таврике//ИАК. Вып. 65.— Пг., 1918.—С. 15— 18.
Русяева А.С., Русяева М.В. Верховная богиня античной Таврики.— К.: Шлях, 1999.— 208 с.
Бібліогр.: с. 187—205.
Савеля О.Я . О керамике с резным орнаментом из Херсонеса // КСИА СССР. Вып. 124. — М.:
Наука, 1970.— С. 48—50.
Савеля О. Я . Раскопки и разведки у Сапун—горы // АО за 1978 г. — М.: Наука, 1979.— С. 398.
Савеля О. Я . Работы Севастопольской экспедиции // АО за 1984 г. — М.: Наука, 1986.— С. 408.
!3J£iMÖJ£lJ£lJ£i.!£ii£[i£fJ=ii3i£5j£i.öJ3M Боспорские исследования, вып. XXIII
151
Савеля О. Я. Раскопки поселення в урочище Таш-Куле на Сапун-горе 11 Отчет севастопольской
археологической экспедиции о полевых исследованиях в Балаклавском районе г. Севастополя
в 1987 г. // Н А НЗХТ, д. 2766.— 1987.— 15 л.
Савеля О.Я. Поселение кизил-кобинской культуры в устье Мартыновской балки в Инкермане (по
материалам охранных археологических доследований на территории жилого массива
ПО «Севморзавод им. С.Орджоникидзе» по ул. Погорелова в 1990 г.) // НА НЗХТ.—
Д. 2976/1,— 1990,— 36 с.
Савеля О.Я. Эпизодические охранные исследования в г. Севастополе в 1992 г. // Отчет
севастопольской археологической экспедиции о полевых исследованиях в 1992 г. II
НА НЗХТ, д. 3123,— 1992,— 21 л.
Савеля О. Я. Охранные доследования поселения кизил-кобинской культуры на 5 км Балаклавского
шоссе в 1993 г. А рхеологическая разведка на М изкензиевых горах // Отчет
Севастопольской археологической экспедиции о полевых исследованиях в г. Севастополе
в 1993 г. // НА НЗХТ, д. 3187,— 1993,— 5 л.
Савеля О.Я. А рхеологические материалы к истории Гераклейского полуострова
доколанизационного периода // Хсб. Вып. 7. — Севастополь: НЗХТ, 1996. — С. 13—18.
Савеля О.Я. Некоторые результаты работ Севастопольской археологической экспедиции в округе
Херсонесав 1990— 1995 гг. //Хсб. Вып. 8. — Севастополь: НЗХТ, 1997. — С. 88—95.
Савеля О.Я., Кравченко С.А. Отчет Севастопольской археологической экспедиции об охранно-
спасательных исследованиях Инкерманского отряда на поселении Уч-Баш (2006) I/
НА ІА НАНУ, д. 2006/2,— 2006.— 82 л., 58 рис.
Савеля О.Я., Кравченко С.А. Отчет о раскопках поселения Уч-Баш (2007) // НА ИА НАНУ, д. 2007/
13,— 130 с.
Савеля О.Я., Кравченко С.А. Отчет о раскопках поселення Уч-Баш (2007)// НА ИА НАНУ, д. 2008/
13. — 260 с.
Семёнов-Зусер С.К. К вопросу о мегалитических памятниках // Природа. № 5.—М.: Госиздат,
1931,— С. 29—41.
Сенаторов С.Н. Поселение позднего этапа кизил-кобинской культуры Карань-2 // Хсб. Вып.
IX,—Севастополь: НЗХТ, 1998,—С. 8— 16.
Сенаторов С.Н. Лепная керамика кизил-кобинской культуры: типология и хронология.: Автореф.
дисс.... канд. истор. наук: 07.00.06 / Институт истории материальной культуры РАН.—
СПб., 2002,—22 с.
С к р ж и и ск а я М .В . Древнегреческий фольклор и литература о Северном Причерноморье.—М.:
Наука, 1991.— 198 с.
Соколова К.Ф. Тавры Крымского полуострова (по антропологическим данным) // Вопросы
антропологии.— 1960.— Вып. III.—С. 66—76.
Соколова К.Ф. Антропологічні матеріали могильників Інкєрманської долини // АП УРСР.
Т. X III.—К.: Наукова думка, 1963.—С. 124— 159.
СоловьёвЛ.Н. Дневники разведок 1922 — 1927 гг. // НА НЗХТ, д. 633/1384— 1386.— 1922.— 69 л.
Соловьев Л. Н. Находки с городища в Чёртовой балке / / Фонды НЗХТ, д. 868А, колл. оп. 36686А,
инв. №№ 131 — 148. — б/г а.— 8 л.
С о л о м о н ік Е .І. Таври і Тавріка (про походження етноніма и топононіма) // Археологія. Т.20.—
К.: Наукова думка, 1976.—С. 46—50.
Стржелецкий С.Ф. Раскопки таврского некрополя Херсонеса в 1945 г. // СХМ. Вып. 4.—
Симферополь, 1948.—С. 69—97.
Стржелецкий С.Ф. Очерки истории Гераклейского полуострова и его округи в эпоху бронзы и
раннего железа (середина II тыс. до н. э. — V в. до н. э.). — Севастополь, 1951 с дополнениями
1953—1954 гг.: Рукопись дисс.... канд. истор. наук //НА НЗХТ, д. № 1343. — 1951.— 415 с.
Стржелецкий С.Ф. Очерки истории Гераклейского полуострова и его округи в эпоху бронзы и
раннего железа (середина II тыс. до н. э. — V в. до и. э.).: Автореф. дисс. ... канд. истор.
наук.— М.. 1951а.— 38 с.
Кравченко Е.А. До історії вивчення тубільного ... ЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖІзШЙ.
152
Стржелецкий С.Ф. Отчет о раскопках раннетаврского поселения Уч-Баш X—VIII вв. до н.э.—
Севастополь, 1952 г. // НА НЗХТ, д. 680/1—III,— 1952,— 120 л.
Стржелецкий С.Ф. Отчет о раскопках раннетаврского поселения Уч-Баш.— Севастополь, 1953 г. //
НА НЗХТ, д. 690/1,— 1953 — 138 л.
Стржелецкий С.Ф. Основные этапы экономического развития и периодизация истории Херсонеса
Таврического в античную эпоху// ЛИСПАЭ. — М.: Изд-во АН СССР, 1959. — С. 63—85.
Стржелецкий С. Ф. Отчет о раскопках у Карантина // НА НЗХТ, д. 1299.— б/г а.—48 л.
Стржелецкий С.Ф., Вейрман Е В. Отчет о работе Инкерманской археологической экспедиции
(Сахарная Головка).—Севастополь, 1952 г. // НА НЗХТ, д. 681.— 1952.— 38 л., 24 рис.
Та.хтай А.К. Археологические открытия в Херсонесе в 1942— 1944 гг. // КСИИМК. Вып. XIV.—Л .:
Изд-во АН СССР, 1947,—С. 122— 124.
Та.хтай А.К. Остатки ранне-таврского поселения близ Балаклавы // Архив УСБУ по АРК.—
Од. зб. 9920,— б/г.—'Т. 2,— 21 с.
Тереножкип А .И . Предскифский период на Днепровском Правобережье.—К.: Наукова думка,
1961,—248 с.
Тереножкип А .И . Киммерийцы.—К.: Наукова думка, 1976.—223 с.
Толстой И .И . Остров Белый и Таврика на Эвксинском Понте. — Пг., 1918. — 164 с.
Толстой И.И. Аэды. Античные творцы и носители древнего эпоса.—М.: Искусство, 1958.—63 с.
Туикипа И .В. Русская наука о классических древностях юга России (XVIII — середина XIX вв.). —
СПб.: Наука, 2002. — 676 с.
Тюмеиев А .И. Херсонесские этюды. 1: К вопросу о времени и обстоятельствах возникновения
Херсонеса//В Д И,— 1938,— № 2 (3). — С. 245—264.
Тюмеиев А .И . Херсонесские этюды/ / ВДИ.— 1949.— №4.—С. 75—86.
Уваров А.С. Каталог собрания древностей.—М., 1887.—802 с.
Филиппенко А. А., Кравченко Э.А., Ушаков С.В. Античное поселение с греко-варварской керамикой
«Трактирный Мост» // Причерноморье, Крым, Русь в истории и культуре. T. II.—
Киев—Судак: Академпериодика, 2006.— С. 317—322.
Фирсов Л.В. Этюды радиоуглеродной хронологии Херосонеса Таврического. — Новосибирск:
Наука, 1976, — 102 с.
Формозов А.А. Русские археологи в период тоталитаризма. Историографические очерки.—
М.: Знак, 2006,— 342 с.
ШпетГ.Г. Герменевтика и ее проблемы/ / Контекст за 1989 г.—М.: Наука, 1990. — С. 101— 132.
Шульц П.Н. Тавро-скифская єкспедиция // КСИИМК. Вып. 27.— М.: АН СССР, 1949.— С.
28—31.
Шульц П.Н. Таврское укрепление на г. Кошка в Крыму // КСИА ИА АН УССР. Вып. 7.— К :
Наукова думка, 1957.— С. 96— 102.
Ш ульц П .Н . О некоторы х вопросах истории тавров (терри тори я , хронология,
взаимоотношения с античными городами и скифами) // ПИСПАЭ.— М.: Изд-во АН
СССР, 1959,—С. 235—272.
Щеглов А.Н. О населении Северо-Западного Крыма в античную эпоху // ВДИ.— 1996.— №4.—
С. 146— 157.
Шепелев В. Пещерный храм в Инкермане//Тр. Этнографо-археологического музея МГУ. Вып. 1.
— М., 1927, — С. 42—46.
Щепинский А .О. Новые памятники кизил-кобинской культуры в Крыму // КСИИМК. Вып. 67.—
М: АН СССР, 1957,— С. 40—45.
Щепинский А .О . Пещерные святилища времени раннего железа в горном Крыму // Труды
комплексной карстовой экспедиции АН УССР.— К.: Наукова думка, 1963.— С. 93— 102.
Щецинський А О. Населення Південного берега Криму в епоху раннього заліза // Археологія.
Т. 21,— К.: Наукова думка, 1977,—С. 26—39.
Daragan М. N. Periodisierung und Chronologie der Siedlung Zabotin / / Eurasia Antiqua. Bd. 10. — Berlin:
Mainz am Rhein, 2004.— S. 55— 146.
ЙМ!£[М!з.!зЖ!зЖ!£3.!з із М!зМ!зЖ Боспорские исследования, вып. XXIII
153
D. de Montpereux Fr. Voyage autour du Caucase, chez les Tcherkesses at les Abkhases, en Colchide, en
Georgia, en Arménie at en Сгітйе.—Paris, 1839.—T. II.—502 c.
L a ty sh e v B. Inscriptiones antiquae orae septentrionalis Ponti Euxini Graecae at Latinae.— Petropolis,
1893,— 711 p.
M in n s E. Scythians and Greeks.—Cambridge University Press, 1913.—289 p.
Кравченко Е.А. До історії вивчення тубільного ... •З.ІЗ.ІЗМ&ІЗМІЗ.ІЗ.ІЗ.ЇЗ.ІЗ.ІЗ.
Е.А. Кравченко.
ДО ІСТОРІЇ ВИВЧЕННЯ
ТУБІЛЬНОГО НАСЕЛЕННЯ КРИМУ ДОБИ РАННЬОГО ЗАЛІЗА
Резюме
У статті подано аналіз історії дослідження населення Криму, археологічним
еквівалентом якого с кизил-кобинська культура, а за писемними джерелами відомого як
„таври” . Висвітлено усі напрямки історичної інтерпретації джерел окрім його історії у
контексті давньогрецької економіки, політики і культури, що вимагає окремого
дослідження.
Э.А. Кравченко.
К ИСТОРИИ ИЗУЧЕНИЯ
ТУЗЕМ НОГО НАСЕЛЕНИЯ КРЫМА ЭПОХИ РАННЕГО ЖЕЛЕЗА
Резюме
Статья анализирует историю исследования населения Крыма, археологическим
эквивалентом которого является кизил-кобинская культура, а по письменным источникам
известного как «тавры». Внимание уделено всем направлениям исторической интерпретации
источников кроме его истории в контексте древнегреческой экономики, политики и
культуры, для которого требуется отдельное исследование.
E. A. Kravchenko.
AS TO THE HISTORY OF STUDYING
OF CRIMEAN ABORIGINE POPULATION OF EARLY IRON AGE
Summary
The article deals with history of studying of Crimean population, which is known as Kizil-Koba
culture in archaeological schooling, and as ta u r i in ancient Greek writing sources. It is outlined of all
parts of historical interpretation of sources with exception of context of ancient Greek history which
needs separate research.
154
|