Промислові екосистеми і цифровізація в контексті сталого розвитку
Масштабне використання сучасних цифрових технологій обумовлює інтенсифікацію процесів формування і подальшого розвитку промислових екосистем як стійких географічно визначених мереж взаємопов'язаних різнопланових підприємств і установ, що ґрунтуються на певних виробничих технологіях. Одночасно с...
Gespeichert in:
| Datum: | 2020 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2020
|
| Schriftenreihe: | Економіка промисловості |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173182 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Промислові екосистеми і цифровізація в контексті сталого розвитку / М.О. Солдак // Економіка промисловості. — 2020. — № 4 (92). — С. 38–66. — Бібліогр.: 64 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-173182 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1731822020-11-26T01:27:00Z Промислові екосистеми і цифровізація в контексті сталого розвитку Солдак, М.О. Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Масштабне використання сучасних цифрових технологій обумовлює інтенсифікацію процесів формування і подальшого розвитку промислових екосистем як стійких географічно визначених мереж взаємопов'язаних різнопланових підприємств і установ, що ґрунтуються на певних виробничих технологіях. Одночасно спостерігається зміна місць розташування промислових екосистем, що проявляється в суперечливих процесах решорингу і ніашорингу, а також поглиблення їх спеціалізації, в результаті чого в різних регіонах світу трансформуються наявні та формуються нові промислові екосистеми з різним впливом на довкілля.Кожна промислова екосистема є унікальною, але має певні схожі риси з іншими екосистемами, що дає об'єктивні підстави для виокремлення їх характерних типів. Здійснено групування національних економік (68 країн) за розмірами промислових екосистем (доданою вартістю), їх трудо-, наукомісткістю та екологічністю (викидами CO2). За результатами кластерного аналізу встановлено, що безумовне лідерство за якісними характеристиками, перш за все за продуктивністю праці та витратами на R&D, належить промисловим екосистемам розвинутих країн Європи, Азіатсько-Тихоокеанського регіону та США. Промислову екосистему України віднесено до кластера «наздоганяючих» країн, які характеризуються гіршими показниками, у тому числі у сфері сталого розвитку.Для оцінки екологічності промислових екосистем запропоновано використовувати показник питомої площі екологічного сліду, який характеризує його розмір, що припадає на споживання 1 т вугілля. Розрахунки цього показника засвідчили, що збільшення споживання вугілля у світі в останні десятиліття супроводжувалося зменшенням питомої площі екологічного сліду в результаті прогресу в розвитку «чистих» технологій виробництва і споживання цього енергоносія. Разом з тим ситуація є різною в окремих кластерах промислових екосистем. З урахуванням різниці в обсягах виробництва ВВП на одну особу питомий екологічний слід країн, що розвиваються, майже втричі більше, ніж у розвинутих. Тобто забезпечення життєдіяльності людини у промислових екосистемах країн, що розвиваються (у тому числі в Україні), у розрахунку на 1 дол. доходів пов'язане із суттєво більшим питомим екологічним слідом.У даний час національна промислова екосистема України відрізняється низьким техніко-технологічним рівнем виробництва і високим питомим споживанням вугілля з відповідними негативними наслідками для довкілля. Для забезпечення її переходу на траєкторію сталого розвитку необхідне створення інститутів, які б стимулювали на державному рівні циклічну модель поведінки промислових підприємств, а також розвиток та поширення новітніх цифрових технологій у промисловому виробництві та енергетиці, які здатні зменшити екологічний слід. Цифровая революция и масштабное использование современных цифровых технологий обусловливает интенсификацию процессов формирования и дальнейшего развития промышленных экосистем как устойчивых географически определенных сетей взаимосвязанных разноплановых предприятий и учреждений, основанных на определенных производственных технологиях. Одновременно наблюдается изменение мест расположения промышленных экосистем, что проявляется в противоречивых процессах решоринга и ниашоринга, а также углубление их специализации, в результате чего в мире в различных его регионах трансформируются имеющиеся и формируются новые промышленные экосистемы с различным воздействием на окружающую среду.Каждая промышленная экосистема уникальна, но также имеет определенные сходные черты с другими экосистемами, что дает объективные основания для выделения их характерных типов. Национальные экономики (68 стран) сгруппированы по размерампромышленных экосистем (добавленной стоимости), их трудоемкости, наукоемкости и экологичности (выбросам CO2). В результате кластерного анализа установлено, что безусловное лидерство по качественным характеристикам, прежде всего по производительности труда и затратам на R&D, принадлежит промышленным экосистемам развитых стран Европы, Азиатско-Тихоокеанского региона и США. Промышленная экосистема Украины отнесена к кластеру "догоняющих" стран, которые характеризуются худшими показателями, в том числе в области устойчивого развития.Для оценки экологичности промышленных экосистем предложено использовать показатель удельной площади экологического следа, характеризующий его размер, который приходится на потребление 1 т угля. Расчеты этого показателя показали, что увеличение потребления угля в мире в последние десятилетия сопровождалось уменьшением удельной площади экологического следа в результате прогресса в развитии«чистых» технологий производства и потребления данного энергоносителя. Вместе с тем в отдельных кластерах промышленных экосистем ситуация различна. С учетом разницы в объемах производства ВВП на душу населения удельный экологический след в развивающихся странах почти в 3 раза больше, чем в развитых. То есть обеспечение жизнедеятельности человека в промышленных экосистемах развивающихся стран (в том числе Украины) в расчете на 1 долл. доходов связано с существенно большим удельным экологическим следом.В настоящее время национальная промышленная экосистема Украины отличается низким технико-технологическим уровнем производства и высоким удельным потреблением угля с соответствующими негативными последствиями для окружающей среды. Для обеспечения ее перехода на траекторию устойчивого развития необходимо создание институтов, которые бы стимулировали на государственном уровне циклическую модель поведения промышленных предприятий, а также развитие и распространение новейших цифровых технологий в промышленном производстве и энергетике, которые способны уменьшить экологический след. The digital revolution and extended use of modern digital technologies define the intensification of formation processes and further development of industrial ecosystems as stable geographically established networks of interconnected diverse enterprises and institutions, that are based on certain manufacturing technologies. At the same time, the location of industrial ecosystems is changed, which manifests itself in contradictory processes of reshoring and nearshoring, deepening their specialization, as the result of which in various regions of the world existing industrial ecosystems are transforming and new ones with different environmental influence are forming.Every industrial ecosystem is unique, but it also has some certain similarities with other ecosystems, giving objective reasons for distinguishing their characteristic types. This study carries out the grouping of national economies (68 countries) by the size of industrial ecosystems(value added), their labor intensiveness, knowledge intensiveness and environmental friendliness (CO2 emissions). According to results of the cluster analysis, it is found that the absolute leadership by qualitative characteristics, primarily in terms of labor productivity and R&D costs, belongs to industrial ecosystems of advanced countries in Europe, Asia-Pacific region and the United States. With regard to Ukraine, its industrial ecosystem is classified to the cluster of countries that are "catching up" and characterized by worse indicators, including in the framework of sustainable development.To assess the environmental friendliness of industrial ecosystems, it is suggested to use the indicator of a normalized area of an ecological footprint that characterizes its size, which accrues to consumption of 1 ton of coal. Calculations of this indicator show that the increase of world coal consumption in recent decades is followed by a decrease of a normalized area of the ecological footprint as a result of progress in the development of "clean" manufacturing technologies and consumption of this energy source. However, the situation is different in various clusters of industrial ecosystems. With the difference of volume of GDP per capita, the normalized ecological footprint of developing countries is almost 3 times higher than in advanced ones. Namely, the life support in industrial ecosystems of developing countries (including Ukraine) per 1 dollar of income is associated with a significantly higher normalized ecological footprint.The Ukrainian national industrial ecosystem is currently characterized by the low technical and technological level of production and high normalized coal consumption with corresponding negative consequences for the environment. To ensure its transition to a sustainable development trajectory, it is necessary to create institutions that would stimulate a cyclical model of industrial behavior at the state level, as well as the development and dissemination of new digital technologies in industrial production and energy sector that can reduce the ecological footprint. 2020 Article Промислові екосистеми і цифровізація в контексті сталого розвитку / М.О. Солдак // Економіка промисловості. — 2020. — № 4 (92). — С. 38–66. — Бібліогр.: 64 назв. — укр. 1562-109Х DOI: doi.org/10.15407/econindustry2020.04.038 JEL: O330, O140, Q570 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173182 338.45:502.33:004 uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості |
| spellingShingle |
Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Солдак, М.О. Промислові екосистеми і цифровізація в контексті сталого розвитку Економіка промисловості |
| description |
Масштабне використання сучасних цифрових технологій обумовлює інтенсифікацію процесів формування і подальшого розвитку промислових екосистем як стійких географічно визначених мереж взаємопов'язаних різнопланових підприємств і установ, що ґрунтуються на певних виробничих технологіях. Одночасно спостерігається зміна місць розташування промислових екосистем, що проявляється в суперечливих процесах решорингу і ніашорингу, а також поглиблення їх спеціалізації, в результаті чого в різних регіонах світу трансформуються наявні та формуються нові промислові екосистеми з різним впливом на довкілля.Кожна промислова екосистема є унікальною, але має певні схожі риси з іншими екосистемами, що дає об'єктивні підстави для виокремлення їх характерних типів. Здійснено групування національних економік (68 країн) за розмірами промислових екосистем (доданою вартістю), їх трудо-, наукомісткістю та екологічністю (викидами CO2). За результатами кластерного аналізу встановлено, що безумовне лідерство за якісними характеристиками, перш за все за продуктивністю праці та витратами на R&D, належить промисловим екосистемам розвинутих країн Європи, Азіатсько-Тихоокеанського регіону та США. Промислову екосистему України віднесено до кластера «наздоганяючих» країн, які характеризуються гіршими показниками, у тому числі у сфері сталого розвитку.Для оцінки екологічності промислових екосистем запропоновано використовувати показник питомої площі екологічного сліду, який характеризує його розмір, що припадає на споживання 1 т вугілля. Розрахунки цього показника засвідчили, що збільшення споживання вугілля у світі в останні десятиліття супроводжувалося зменшенням питомої площі екологічного сліду в результаті прогресу в розвитку «чистих» технологій виробництва і споживання цього енергоносія. Разом з тим ситуація є різною в окремих кластерах промислових екосистем. З урахуванням різниці в обсягах виробництва ВВП на одну особу питомий екологічний слід країн, що розвиваються, майже втричі більше, ніж у розвинутих. Тобто забезпечення життєдіяльності людини у промислових екосистемах країн, що розвиваються (у тому числі в Україні), у розрахунку на 1 дол. доходів пов'язане із суттєво більшим питомим екологічним слідом.У даний час національна промислова екосистема України відрізняється низьким техніко-технологічним рівнем виробництва і високим питомим споживанням вугілля з відповідними негативними наслідками для довкілля. Для забезпечення її переходу на траєкторію сталого розвитку необхідне створення інститутів, які б стимулювали на державному рівні циклічну модель поведінки промислових підприємств, а також розвиток та поширення новітніх цифрових технологій у промисловому виробництві та енергетиці, які здатні зменшити екологічний слід. |
| format |
Article |
| author |
Солдак, М.О. |
| author_facet |
Солдак, М.О. |
| author_sort |
Солдак, М.О. |
| title |
Промислові екосистеми і цифровізація в контексті сталого розвитку |
| title_short |
Промислові екосистеми і цифровізація в контексті сталого розвитку |
| title_full |
Промислові екосистеми і цифровізація в контексті сталого розвитку |
| title_fullStr |
Промислові екосистеми і цифровізація в контексті сталого розвитку |
| title_full_unstemmed |
Промислові екосистеми і цифровізація в контексті сталого розвитку |
| title_sort |
промислові екосистеми і цифровізація в контексті сталого розвитку |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173182 |
| citation_txt |
Промислові екосистеми і цифровізація в контексті сталого розвитку / М.О. Солдак // Економіка промисловості. — 2020. — № 4 (92). — С. 38–66. — Бібліогр.: 64 назв. — укр. |
| series |
Економіка промисловості |
| work_keys_str_mv |
AT soldakmo promislovíekosistemiícifrovízacíâvkontekstístalogorozvitku |
| first_indexed |
2025-07-15T09:42:52Z |
| last_indexed |
2025-07-15T09:42:52Z |
| _version_ |
1837705538794684416 |
| fulltext |
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
38 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
УДК 338.45:502.33:004 doi: http://doi.org/10.15407/econindustry2020.04.038
Мирослава Олексіївна Солдак,
канд. екон. наук, старший науковий співробітник
Інститут економіки промисловості НАН України
вул. Марії Капніст, 2, м. Київ, 03057, Україна
E-mail: soldak@nas.gov.ua
https://orcid.org/0000-0002-4762-3083
ПРОМИСЛОВІ ЕКОСИСТЕМИ І ЦИФРОВІЗАЦІЯ
В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ1
Масштабне використання сучасних цифрових технологій обумовлює інтенсифікацію
процесів формування і подальшого розвитку промислових екосистем як стійких географіч-
но визначених мереж взаємопов'язаних різнопланових підприємств і установ, що ґрунту-
ються на певних виробничих технологіях. Одночасно спостерігається зміна місць розташу-
вання промислових екосистем, що проявляється в суперечливих процесах решорингу і ніа-
шорингу, а також поглиблення їх спеціалізації, в результаті чого в різних регіонах світу
трансформуються наявні та формуються нові промислові екосистеми з різним впливом на
довкілля.
Кожна промислова екосистема є унікальною, але має певні схожі риси з іншими еко-
системами, що дає об'єктивні підстави для виокремлення їх характерних типів. Здійснено
групування національних економік (68 країн) за розмірами промислових екосистем (дода-
ною вартістю), їх трудо-, наукомісткістю та екологічністю (викидами CO2). За результата-
ми кластерного аналізу встановлено, що безумовне лідерство за якісними характеристика-
ми, перш за все за продуктивністю праці та витратами на R&D, належить промисловим
екосистемам розвинутих країн Європи, Азіатсько-Тихоокеанського регіону та США. Про-
мислову екосистему України віднесено до кластера «наздоганяючих» країн, які характери-
зуються гіршими показниками, у тому числі у сфері сталого розвитку.
Для оцінки екологічності промислових екосистем запропоновано використовувати
показник питомої площі екологічного сліду, який характеризує його розмір, що припадає
на споживання 1 т вугілля. Розрахунки цього показника засвідчили, що збільшення спожи-
вання вугілля у світі в останні десятиліття супроводжувалося зменшенням питомої площі
екологічного сліду в результаті прогресу в розвитку «чистих» технологій виробництва і
споживання цього енергоносія. Разом з тим ситуація є різною в окремих кластерах промис-
лових екосистем. З урахуванням різниці в обсягах виробництва ВВП на одну особу пито-
мий екологічний слід країн, що розвиваються, майже втричі більше, ніж у розвинутих. Тоб-
то забезпечення життєдіяльності людини у промислових екосистемах країн, що розвива-
ються (у тому числі в Україні), у розрахунку на 1 дол. доходів пов'язане із суттєво більшим
питомим екологічним слідом.
У даний час національна промислова екосистема України відрізняється низьким тех-
ніко-технологічним рівнем виробництва і високим питомим споживанням вугілля з відпо-
відними негативними наслідками для довкілля. Для забезпечення її переходу на траєкторію
сталого розвитку необхідне створення інститутів, які б стимулювали на державному
рівні циклічну модель поведінки промислових підприємств, а також розвиток та поширен-
ня новітніх цифрових технологій у промисловому виробництві та енергетиці, які здатні
зменшити екологічний слід.
1 Стаття підготовлена в рамках виконання проєкту «Вплив цифровізації на забезпечення сталого
розвитку в умовах глобальної нестабільності» цільової комплексної програми наукових досліджень НАН
України «Реконструкція економіки України: історичні виклики і сучасні проекти».
© М. О. Солдак, 2020
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 39
2020, № 4 (92)
Ключові слова: промислова екосистема, цифровізація, сталий розвиток, екологічний
слід, питома площа екологічного сліду.
JEL: O330, O140, Q570
Сталий розвиток передбачає забезпе-
чення економічного зростання, якості жит-
тя та здорового довкілля з урахуванням
інтересів майбутніх поколінь. Досягнення
цих цілей неможливе без урахування спе-
цифічних для даного географічного й істо-
ричного контексту технологічних, інститу-
ційних і екологічних чинників. Четверта
промислова революція, яка базується на
цифровій революції, суттєво змінює харак-
тер взаємодії людини, створюваних нею
підприємств і навколишнього середовища.
Масштабне використання підривних циф-
рових і виробничих технологій, пов'язаних
із поширенням смарт-промисловості (Інду-
стрії 4.0), обумовлює принципові транс-
формації цієї взаємодії, що проявляється в
таких аспектах.
Інтенсифікація процесів формування
і подальшого розвитку промислових еко-
систем
Сучасна смарт-промисловість – це
набагато більше, ніж відокремлені підпри-
ємства та продукти, які на них створюють-
ся, оскільки вона базується на інтегрованих
цифрових мережах, у яких виробничі лан-
цюжки взаємопов’язані з дослідниками і
розробниками, постачальниками, кредито-
рами, дистриб’юторами, споживачами че-
рез новітні інформаційно-комунікаційні
технології (IКT) (Вишневський (ред.),
2019, с. 34-35]. Завдяки цьому формуються
промислові екосистеми (Солдак, 2019), які
поліпшують координацію та підвищують
ступінь активності участі всіх партнерів як
в окремих ланцюжках, так і в цілісних ме-
режах створення вартості. «Ядра» таких
екосистем розташовані в певному геогра-
фічному просторі та інтенсивно взаємоді-
ють із навколишнім середовищем. Тобто
поняття «промислова екосистема» є носієм
подвійного сенсу. По-перше, це стійка ме-
режа взаємопов’язаних різнопланових під-
приємств і установ, заснована на відповід-
них виробничих технологіях, так що різ-
ним ступеням розвитку домінуючих техно-
логій відповідають різні за ступенем роз-
витку промислові екосистеми. По-друге, це
аналог біологічної екосистеми, що склада-
ється з економічних суб’єктів, середовища
їх функціонування та системи зв'язків, за-
вдяки якій здійснюється обмін речовин і
енергії між ними, більш або менш інтен-
сивний, із більшими або меншими наслід-
ками для довкілля.
Зміна місць розташування промисло-
вих екосистем
Сучасне кіберфізичне виробництво
стає менш трудомістким, більш наукоєм-
ним і тяжіє до споживача. Останні дослід-
ження свідчать про зростання інтенсивнос-
ті торгівлі на макрорегіональному рівні,
коли підприємства переходять на більш
локалізовані ланцюжки поставок, перемі-
щують виробництво або постачальників з-
за кордону ближче до дому (решоринг,
ніашоринг) (Fratocchi, Di Stefano, 2019;
Kaivo-Oja, Knudsen, Lauraéus, 2018). Багато
транснаціональних корпорацій змінюють
свої стратегії інтерналізації і відходять від
поляризованих глобальних ланцюжків до-
даної вартості, концентруючи виробництво
навколо макрорегіональних виробничих
платформ, де скорочені та ближчі ланцюж-
ки можуть забезпечити кращий моніторинг
і контроль якості продукції, більшу гнуч-
кість й оперативність (Pegoraro, Propris,
Chidlow, 2020, с. 167). Пандемія COVID-19
прискорила процеси деглобалізації світової
промисловості та переміщення виробницт-
ва, особливо в таких галузях, як хімічна
промисловість, металообробка, електрото-
вари і електроніка (Marin, 2020), що поси-
лює процеси релокації промислових еко-
систем.
Поглиблення спеціалізації промисло-
вих екосистем
Глобалізація призвела до збільшення
імпорту сировини і напівфабрикатів до роз-
винутих країн і закріплення сировинної
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
40 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
спеціалізації за країнами-експортерами.
Промислово-сировинні галузі мають свої
особливості: природні ресурси у добувних
галузях зазвичай географічно сконцентро-
вані; у багатьох країнах-експортерах ко-
рисних копалин продукти добувних галу-
зей становлять значну частку їх загального
експорту, диверсифікація експорту є низь-
кою, а внутрішній дохід, зайнятість і дохо-
ди бюджетів значною мірою залежать від
однієї галузі. Крім того, добувні галузі ха-
рактеризуються високою капіталоємністю
й утворенням великого обсягу відходів
(Fung, Korinek, 2013, с. 6). Обумовлені по-
ширенням смарт-промисловості процеси
решорингу (ніашорингу) загострюють про-
блему нерівномірного розташування нових
виробничих потужностей і призводять до
реструктуризації раніше сформованих про-
мислових екосистем. З’являються групи
країн-лідерів нової індустріалізації, засно-
ваної на сучасних «розумних» і екологічно
чистих технологіях, і країн-аутсайдерів, які
повільніше та гірше пристосовуються до
нових технологічних змін і вимушені ви-
користовувати застарілі екологічно небез-
печні технології.
Розвинуті країни використовують
можливості цифровізації для подальшого
розвитку «зеленої» економіки шляхом під-
вищення ефективності виробництва, ско-
рочення попиту на природні ресурси за-
вдяки повній або частковій заміні фізичних
продуктів та послуг на їх віртуальні екві-
валенти, дематеріалізації діяльності люди-
ни. Це створює потенціал зменшення емісії
СО2 (Гаркушенко, Заніздра, 2020). Завдяки
цифровому управлінню мережами енерго-
споживання можлива економія до 30% сві-
тової енергії (Forge, Blackman, Bohlin та ін.,
2009). Але цифровізація пов’язана також і з
негативними екологічними аспектами: ІКТ
споживають 3,6% світового попиту на еле-
ктроенергію та створюють 1,4% викидів
вуглецю. З урахуванням діяльності деяких
креативних індустрій (кіно, музика та ігри),
а також роботи офісних принтерів частка
потреби в енергії зростає до 6% (The
Guardian, 2018). Крім того, високотехноло-
гічне виробництво і споживання створю-
ють так зване електронне сміття, від якого
намагаються позбутися. У зв’язку з цим на
світовий порядок денний винесено питан-
ня, пов’язані з проблемами потенційного
експорту екологічного сміття до менш роз-
винутих країн (UNECE, 2013).
Вирішенню завдання створення
більш екологічно чистої та безвідходної
промисловості, яка має бути конкуренто-
спроможною на світовій арені, сприяє нова
промислова стратегія Європи (European
Commission, 2020). Вона має на меті забез-
печити перехід європейських промислових
екосистем, які об’єднують академічні та
науково-дослідні інститути, постачальни-
ків, малий, середній і великий бізнес, до
кліматичної нейтральності та цифрового
лідерства. Її досягненню мають сприяти
три рушійних чинники:
«зелений» перехід. Основою нової
стратегії зростання − Європейського «зе-
леного» курсу (European Green Deal) − є
прагнення Європи стати до 2050 р. першим
у світі кліматично нейтральним континен-
том;
глобальна конкурентоспроможність.
Передбачається створити необхідні умови
для того, щоб підприємці могли втілити
свої ідеї у продукти та послуги, а компанії
будь-якого розміру – досягти процвітання і
зростання;
цифровий перехід. Цифрові техноло-
гії змінюють вигляд промисловості та спо-
сіб ведення бізнесу, дозволяють економіч-
ним гравцям проявляти більшу активність,
навчають робітників нових навичок і під-
тримують декарбонізацію економіки (Eu-
ropean Commission, 2020).
Таким чином, сучасні цифрові транс-
формації змінюють індустрію, яка стає все
більш «розумною», орієнтованою на спо-
живача й екологічно чистою. Але вона роз-
вивається не всюди і нерівномірно. Крім
того, у зв'язку з розвитком смарт-про-
мисловості у світі тривають суперечливі
процеси решорингу і ніашорингу. Транс-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 41
2020, № 4 (92)
формація геоіндустріальної виробничої
структури прискорюється через пандемію
COVID-19. Усе це призводить до того, що
в різних регіонах світу трансформуються
наявні та формуються нові промислові
екосистеми з різною спеціалізацією і рів-
нем розвитку та, відповідно, різним впли-
вом на довкілля. Ці процеси є новими, ду-
же непростими і суперечливими.
Мета статті – виявити сучасні особ-
ливості еволюції промислових екосистем в
умовах цифровізації в контексті сталого
розвитку.
Структурно стаття побудована таким
чином. У першому розділі наведено огляд
наукової літератури щодо концепцій про-
мислових екосистем, які формуються в
епоху цифровізації, у контексті сталого
розвитку. Другий розділ присвячено харак-
теристиці промислових екосистем деяких
країн. Далі визначено особливості промис-
лової екосистеми України, що змінюється
під впливом цифровізації та формування
нових мереж створення вартості. Підсумки
дослідження підбито в коротких виснов-
ках.
Поняття промислової екосистеми
в контексті сталого розвитку
Концепція промислових екосистем
нерозривно пов'язана з промисловою еко-
логією. Вона набула популярності після
висловлення ідеї Д. Фрош і Н. Галлопоулос
про те, що традиційна модель виробничої
діяльності, у якій окремі виробничі проце-
си споживають сировину і виробляють
продукцію для продажу, а також відходи,
що підлягають видаленню, має бути пере-
творена на більш інтегровану модель −
промислову екосистему. При цьому про-
мислова екосистема має функціонувати як
аналог біологічної (рослини синтезують
живильні речовини, якими харчуються
травоїдні, які, у свою чергу, живлять лан-
цюжок м'ясоїдних тварин, чиї відходи і ті-
ла зрештою служать їжею для наступних
поколінь рослин) (Frosch, Gallopoulos,
1989, с. 95).
Р. Айрес стосовно промислових про-
цесів використовує біологічний термін
«метаболізм». Біологічний організм спо-
живає багаті на енергію матеріали з низь-
кою ентропією (їжу), щоб забезпечити своє
власне обслуговування і функції, а також
надлишки, необхідні для росту або відтво-
рення. Процес також обов'язково включає
виділення або видихання відходів, що
складаються з деградованих матеріалів із
високою ентропією. Метаболізм у промис-
ловості являє собою всю інтегровану су-
купність фізичних процесів (працю), які
перетворюють сировину й енергію на гото-
ву продукцію і відходи в більш-менш стій-
кому стані (Ayres, 1994, с. 23-24). Це під-
креслює важливість розуміння того факту,
що організми, тварини, люди, підприємст-
ва та промислові екосистеми є живими си-
стемами і подібними до біологічних у то-
му, що отримують речовини з навколиш-
нього середовища, виробляють продукцію
та повертають її назад у навколишнє сере-
довище. Але, на відміну від біологічних,
промислові екосистеми не є повністю ста-
лими (Korhonen, 2000, с. 19).
У промислових екосистемах анало-
гом живого організму виступає промислове
підприємство. Разом з тим між ними є важ-
ливі відмінності:
біологічні організми відтворюють се-
бе подібних, а в промисловій екосистемі
підприємства виробляють продукти або
послуги;
на відміну від організмів, які є дуже
спеціалізованими і не можуть змінити
свою поведінку, окрім як протягом трива-
лого (еволюційного) періоду часу, підпри-
ємства не обов'язково мають бути спеціалі-
зованими і можуть переходити від вироб-
ництва одного продукту або бізнесу до ін-
шого (Ayres, 1994, с. 25);
підприємство одержує вигоду з дода-
ної вартості, яка включається до продуктів.
На кожному етапі виробництва матеріали
перетворюються на товари, які містять до-
дану вартість, і відходи, що не містять до-
даної вартості. Додана вартість у біологіч-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
42 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
них системах більш обмежена через при-
роду травлення. Велика частина структур-
них елементів, що накопичуються в біомасі
у процесі життєдіяльності, втрачається і
тому не цінується високо; однак додана
вартість відсутня не повністю (Levine,
2003, с. 39).
Біологічна екосистема – це співтова-
риство живих організмів та неживих ком-
понентів, які пов’язані між собою циклами
споживчих речовин та потоками енергії.
Харчуючись рослинами й один одним, тва-
рини відіграють важливу роль у перемі-
щенні матерії та енергії в системі. Вони
також впливають на кількість присутньої
рослинної і мікробної біомаси. Розкладаю-
чи мертві органічні речовини, декомпозери
(від французького decomposer – розчиняти,
дробити) вивільняють вуглець, повертають
його в атмосферу і сприяють кругообігу
поживних речовин, перетворюючи поживні
речовини, що зберігаються в мертвій біо-
масі, назад у форму, яка може бути знову
використана рослинами та тваринами.
Оскільки біологічні та промислові
організми мають багато спільних характе-
ристик, класична біологічна концепція ор-
ганізму може бути розширена завдяки
включенню до неї промислових організмів,
а концепцію біологічної екосистеми можна
розширити завдяки взаємодії людства у
процесі виробництв, втіленої у вигляді
промислових екосистем (Graedel, 1996,
с. 76). При цьому промислова екологія
представляє промислові системи як невід'-
ємні частини біологічних екосистем. У да-
ному випадку під «промисловими екосис-
темами» розуміються мережі організацій,
які спільно використовують основні ресур-
си і продукти, такі як сировина, продукти,
технологічні відходи, енергія і вода (Hardy,
Graedel, 2002, с. 30), або як екосистеми, у
яких компанії займають різні ієрархічні
трофічні рівні в харчовій мережі, а матері-
али й енергія утворюють між собою мета-
болічні зв'язки (Ashton, 2009, с. 2). Останнє
визначення підкреслює ту обставину, що
промислова екосистема має прагнути до
сталого стану.
Деякі дослідники вважають, що ро-
зуміння промисловими екологами біологіч-
них екосистем є занадто спрощеним і ви-
бірковим, череватим теоретичними й емпі-
ричними упередженнями, а вибір екологіч-
них метафор може призвести до різних
наслідків для нашого розуміння сталого
бізнесу і сталого розвитку (Wells, 2006,
с. 117). Інші підкреслюють, що в дослід-
женнях промислових екосистем через біо-
логічні аналогії забагато уваги приділяєть-
ся промисловим виробникам і відносно ма-
ло − споживачам, хоча і перші, і другі важ-
ливі для розуміння всієї системи (Levine,
2003), особливо в контексті встановлення
симбіотичних зв’язків між різними трофіч-
ними рівнями.
Однак, незважаючи на критику, еко-
логічні поняття продовжують сприйматися
як корисні для розуміння структури та
процесів розвитку регіональних і націона-
льних промислових систем на шляху до
стійкості (Korhonen, 2000, с. 72; Graedel,
1996, с. 76).
Застосування метафор біологічних
екосистем у характеристиках
промислових екосистем
Як зазначено раніше, у промислових
екосистемах провідну роль відіграє про-
дукт – послуга чи вироблений товар, який
можна обміняти на щось цінне, у першу
чергу на гроші або на інші товари і послу-
ги. Виробнича діяльність потребує матері-
алів або поживних речовин від природи,
використовує енергію та впливає на вугле-
цевий цикл. Усі ці потоки тісно пов'язані з
найбільш серйозними екологічними про-
блемами сучасності. Тому промислова еко-
система у своєму прагненні до сталого ста-
ну має переслідувати насамперед такі цілі,
як дотримання відтворювальної здатності
біологічної екосистеми шляхом переробки
та повторного використання промисловими
суб'єктами відходів виробництва або по-
вернення їх у біологічну екосистему, ви-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 43
2020, № 4 (92)
робництво енергії на основі використання
відновлювальних джерел та каскадування
потоків енергії.
Промислові екологи досліджують
сталий розвиток промислових екосистем
через феномен промислового симбіозу, ко-
ли група промислових підприємств коор-
динує свою діяльність з управління ресур-
сами та досягає колективної екологічної та
економічної вигоди (Chertow, Ashton, Espi-
nosa, 2008, с. 1300). Зазвичай промисловий
симбіоз характеризується зв’язками, у рам-
ках яких один суб'єкт господарської діяль-
ності виробляє власну продукцію або надає
послуги, використовуючи як сировину ма-
теріальний потік, що є відходами господа-
рювання іншого суб'єкта (Chertow, Ehren-
feld, 2012, с. 15). Внутрішні зв'язки можуть
включати: загальне керівництво комуналь-
ною інфраструктурою або інфраструкту-
рою водо- та енергопостачання; загальні
послуги, які мають явні вигоди від збере-
ження ресурсів; повторне використання
побічних продуктів (Chertow, Ashton, Espi-
nosa, 2008, с. 1301). Інші приклади симбіо-
тичного співробітництва містять спільне
використання конкретного обладнання або
об'єктів та об'єднання ресурсів. Екологічні
переваги є результатом скорочення спожи-
вання ресурсів і зменшення кількості від-
ходів та викидів. Система обміну зазвичай
перетворює негативні зовнішні чинники
навколишнього середовища, головним чи-
ном у вигляді відходів, на позитивні, такі
як зменшення забруднення та потреби в
сировині (Chertow, Ehrenfeld, с. 14).
По суті, у рамках промислового сим-
біозу відбувається спільна робота всіх
компонентів екосистеми та виконання їх
екосистемних функцій за аналогією з біо-
логічними − обмін енергією та поживними
речовинами в харчовому ланцюзі, який під-
тримує життя рослин і тварин на планеті, а
також розкладання органічної речовини та
виробництво біомаси.
У біологічній екосистемі є виробни-
ки, сміттярі (падальники) і декомпозери,
кожен з яких виконує свою функцію. Усі
рослини і тварини потребують їжі, яка за-
безпечує енергію, необхідну для їх життя.
Зелені рослини виробляють харчування,
яке зберігається в коренях, стеблах і лист-
ках. Тварини не можуть самостійно вироб-
ляти їжу і тому харчуються рослинами або
тваринами. Сміттярі – це тварини, які їдять
мертвих тварин або падаль і допомагають
розкласти органічний матеріал на більш
дрібні шматочки. Декомпозери – це орга-
нізми, які поглинають мертві тканини рос-
лин і тварин та повертають поживні речо-
вини в ґрунт для забезпечення нового рос-
ту. Азот, вуглець та інші поживні речовини
можуть потім знову використовуватися
рослинами і тваринами. У природному хар-
човому ланцюзі, коли екосистемна функція
сміттяра виконана, в дію вступає декомпо-
зер і завершує роботу з переробки матеріа-
лів. Процес розкладання в біологічній еко-
системі визначається як поступовий розпад
мертвої органічної речовини, що супровод-
жується вивільненням енергії, перетворен-
ням елементів з органічної на неорганічну
форму (Begon, Harper, Townsend, 1986).
У промислових екосистемах ролі під-
приємств можуть бути визначені таким са-
мим чином, як і в біологічних, − відповідно
до функціонального призначення та тро-
фічного рівня: виробники, споживачі, сміт-
тярі та декомпозери. Основні виробники
представляють ті галузі, які добувають ма-
теріали за допомогою видобутку, буріння
та збору врожаю з поверхні Землі, щоб за-
безпечити сировиною інші галузі. Галузі,
які використовують сировину від виробни-
ків для створення вторинної сировини, є
вторинними виробниками. Тобто це пере-
робні виробництва, які переробляють си-
ровину в готові матеріали та продукти.
Сміттярі перерозподіляють ресурси (які
інакше були б витрачені даремно) назад
підприємствам, які можуть повторно вико-
ристовувати матеріали. Вони полегшують
роботу декомпозерів. При зборі використа-
них матеріалів компанії розбирають, сор-
тують і транспортують матеріали до деко-
мпозерів у формі, доступній для їх спожи-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
44 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
вання. Декомпозери – це компанії, які ви-
користовують ресурси відходів як від ви-
робників, так і від споживачів і перетво-
рюють або переробляють їх назад у про-
мислову екосистему як нові матеріали,
придатні для забезпечення процесів вироб-
ництва (Geng, 2002, с. 335-336).
Стимулювання створення та успішної
діяльності різних підприємств і установ,
спеціалізованих на утилізації сміття, та де-
композерів, що забезпечують споживання
відходів і перетворюють їх на сировину,
придатну для подальшого використання,
підвищує стійкість промислових екосис-
тем.
Географія промислових екосистем
в умовах цифровізації
Промислові екосистеми зазвичай ор-
ганізовані навколо ланцюжків поставок
продуктів або матеріалів в обмеженому
географічному просторі (Boons, Baas, 1997,
с. 83). Географія виробництва, що зміню-
ється під впливом досягнень Індустрії 4.0 і
поширення новітніх цифрових технологій,
робить більш важким визначення «реаль-
них кордонів» національної або регіональ-
ної системи. Завдяки цим технологіям світ
стає гіперзв’язаним, тобто цифрові зв'язки
стають усе більш широкими та швидкими,
забезпечуючи платформу кожній галузі для
підвищення продуктивності та інновацій.
Зокрема, виробники товарів та інші про-
мислові підприємства можуть виконувати
високоточні, високопродуктивні та знач-
ною мірою автоматизовані операції з вико-
ристанням комерційних і приватних мереж
5G, що гарантують дуже малий час відгуку
мережі (мілісекунди) (Grijpink, Kutcher,
Ménard та ін., 2020).
Національні та регіональні кордони
залишаються корисною відправною точ-
кою для визначення найбільш значимих
меж промислової екосистеми, але вимага-
ють різних критеріїв. З точки зору екосис-
темного підходу географічні кордони еко-
системи визначаються процесами ство-
рення вартості. Гравець, який бере участь у
створенні пропозиції або попиту, вважа-
ється невід'ємною частиною екосистеми
незалежно від того, чи знаходиться він в
певних географічних межах регіональної
системи (Andreoni, 2018, с. 5). Географічні
межі промислової екосистеми визначають-
ся взаємозалежними зв'язками підприємств
та організації в рамках екосистеми і нови-
ми зв'язками, які зміцнюються за її межами
за допомогою процесів створення вартості.
Такий динамічний підхід контрастує з «від-
носно статичним», який пропонується в
рамках поняття «регіональна промислова
система» (Reynolds, Uygun, 2017, с. 2).
Географічні кордони екосистеми змі-
нюються у процесі решорингу (ніашорин-
гу), коли компанії прагнуть до географічної
близькості й доступу до нових технологій,.
Підприємства, які впроваджують провідні
виробничі та цифрові технології, потребу-
ють кваліфікованої робочої сили і доступу
до інноваційної інфраструктури, які часто
відсутні або недостатні в країнах, що роз-
виваються (Tate, Ellram, Schoenherr et.al.,
2014); Fung, Korinek, 2013, с. 170). Це зму-
шує виробничі підприємства повернутися
до «рідної» економіки. Компанії прагнуть
скоротити ланцюжки створення вартості та
приймають стратегію решорингу під впли-
вом нової виробничої моделі, заснованої на
цифрових технологіях, автоматизації та
роботизації, а доступ до відповідних нави-
чок і технологічних можливостей легше
отримати у країнах із розвинутою економі-
кою (Fung, Korinek, 2013, p. 170). Роз-
повсюдження коронавірусної інфекції
COVID-19 прискорило процеси деглобалі-
зації промисловості. Для уникнення залеж-
ності від постачання багатьох товарів пер-
шої необхідності в деяких країнах понов-
люється увага до переривання ланцюгів
поставок і стимулювання вітчизняного ви-
робництва (Haass, 2020).
Таким чином, рівень розвитку і спе-
ціалізація промислових екосистем не є
константами. Зокрема, у рамках даного ге-
ографічного простору галузеві кордони по-
стійно перевизначаються виробничо-збуто-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 45
2020, № 4 (92)
вими ланцюжками, що об'єднують різні
підприємства, завдяки «генетичним мута-
ціям» (Andreoni, 2018, с. 5). Наприклад,
компанія General Electric – американський
багатонаціональний конгломерат, зареєст-
рований у Нью-Йорку зі штаб-квартирою в
Бостоні, який традиційно спеціалізується
на виробництві важкої промислової техні-
ки, авіаційних і силових двигунів, усе бі-
льше стає провідною цифровою компанією
з розробки промислових датчиків і про-
грамного забезпечення, мехатроніки і циф-
рових систем, технологічних платформ для
промислового інтернету. У результаті змі-
нюється спеціалізація пов’язаних із діяль-
ністю цієї компанії промислових екосис-
тем, які розташовані в різних регіонах сві-
ту.
Типи національних промислових
екосистем
Промислові екосистеми відрізняють-
ся за рівнем (локальний, регіональний, на-
ціональний, наднаціональний) (Солдак,
2019), розміром (масштабом), домінуючи-
ми технологіями, наукоємністю, екологіч-
ними наслідками тощо. Виходячи з мети
даної роботи найбільший інтерес становить
насамперед національний рівень промис-
лових екосистем. І це природньо, оскільки
саме національні юрисдикції визначають
історично сформовані межі прав регулю-
вання людської діяльності, у тому числі
екологічної.
Кожна національна промислова еко-
система є унікальною (як унікальними є
окремі живі організми), але між ними іс-
нують також спільні властивості, що дає
об’єктивні підстави для виокремлення їх
характерних типів. Таке узагальнення має
велике значення для правильного розумін-
ня спільних проблем і можливостей роз-
витку національних промислових екосис-
тем, структуризації та коректного викорис-
тання досвіду їх функціонування.
Для виявлення типів національних
промислових екосистем обрано 68 країн,
які розташовані у різних регіонах світу,
належать до різних соціокультурних тра-
дицій і мають більш або менш розвинуту
промисловість. Показники, що характери-
зують ці країни, підібрано таким чином,
щоб вони характеризували розмір (масш-
таб) промислових екосистем, їх трудоміст-
кість і наукоємність (виходячи з того, що
завдяки новим цифровим технологіям ви-
робництво стає менш трудомістким і більш
наукомістким) та екологічність:
kV – розмір промислової екосистеми −
показник доданої вартості, створеної у
промисловості k-ї національної економіки,
млрд. поточних дол. США;
kL − трудомісткість промислової
екосистеми − відношення кількості зайня-
тих у промисловості до доданої вартості,
створеної у промисловості k-ї національної
економіки, осіб/млн поточн. дол. США;
kS − наукоємність промислової еко-
системи – відношення видатків на дослід-
ження та розробки до доданої вартості,
створеної у промисловості k-ї національної
економіки, поточн. дол. США /100 поточн.
дол. США;
kE − eкологічність промислової еко-
системи, або показник викидоємності – від-
ношення викидів CO2 (CO2 emissions, kt) до
доданої вартості, створеної у промисловос-
ті k-ї національної економіки, тис. т/млрд
поточн. дол. США.
Результати дисперсійного аналізу,
виконаного в пакеті програм STATISTICA,
свідчать про важливість усіх чотирьох по-
казників – вони беруть значущу участь у
групуванні національних економік. Серія
статистичних досліджень за методами Ва-
рда та k-середніх показала, що виокремлені
кластери можуть становити статистичну
базу подальшого дослідження типів про-
мислових екосистем.
Середні показники (у стандартизова-
ному вимірі) для кожної групи країн наве-
дено на рис. 1, а статистичні характеристи-
ки показників вибірки та склад кожної гру-
пи – в табл. 1.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
46 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
Джерело: складено автором за власними розрахунками.
Рисунок 1 – Співвідношення даних за кластерами національних промислових екосистем
Таблиця 1 – Статистичні характеристики показників вибірки та склад груп націона-
льних промислових екосистем 1
Значення
Vk ,
млрд. поточн.
дол. США
Lk ,
осіб/млн
поточн.
дол. США
Sk ,
поточн. дол.
США /100 поточн.
дол. США
Ek ,
тис. т /
млн поточн.
дол. США
1 2 3 4 5
Перша група (n=15)
Європа (Австрія, Бельгія, Швейцарія, Німеччина, Данія, Фінляндія, Франція, Велика Бри-
танія, Ізраїль, Нідерланди, Швеція); Азіатсько-Тихоокеанський регіон (Австралія, Японія,
Республіка Корея, Сінгапур)
Середнє 225,8 10,2 12,4 27,2
Максимальне 1419,3 13,6 24,8 268,8
Мінімальне 62,0 5,8 8,0 0,6
Друга група (n=8)
Європа (Україна); Середня Азія (Киргизька Республіка, Таджикистан, Узбекистан); Афри-
ка (Ефіопія); Азіатсько-Тихоокеанський регіон (Індія, В'єтнам, Пакистан)
Середнє 23,3 214,4 1,0 18,4
Максимальне 702,4 277,9 2,5 569,8
Мінімальне 1,9 161,0 0,4 1,3
Третя група (n=43)
Європа (Чехія, Болгарія, Іспанія, Естонія, Греція, Хорватія, Угорщина, Італія, Литва, Лат-
вія, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Сербія, Словенія, Словаччина, Північна Маке-
донія, Грузія, Туреччина); Євразія (Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Російська
Федерація, Молдова); Америка (Бразилія, Чилі, Колумбія, Перу, Куба, Мексика, Парагвай,
Уругвай); Африка (Алжир, Єгипет, Південна Африка); Середній Схід (Іран, Ірак, Кувейт);
Азіатсько-Тихоокеанський регіон (Індонезія, Нова Зеландія, Таїланд)
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 47
2020, № 4 (92)
Закінчення табл. 1
1 2 3 4 5
Середнє 42,0 37,8 2,0 14,1
Максимальне 482,9 106,3 7,5 409,9
Мінімальне 2,1 4,5 0,1 0,7
Четверта група (n=2)
Китай, США
Середнє 4172,0 20,3 9,1 1665,5
Максимальне 4905,9 46,2 15,5 2341,2
Мінімальне 3547,9 8,9 5,4 1184,8
1 Складено автором згідно з власними розрахунками за даними (World Bank, 2020a; World Bank,
2020b; World Bank, 2020c; World Bank, 2020d; Федеральная служба государственной статистики, 2018,
с. 85; ILO, 2019).
Представлене групування країн не є
беззаперечним і єдино можливим. Наведені
результати розрахунків не враховують ба-
гатьох якісних аспектів розміщення і роз-
витку національних економік у глобальній
промисловій екосистемі в умовах цифрові-
зації, у тому числі пов’язаних із формуван-
ням нових бізнесових і соціальних інститу-
тів. Тим не менш обрані для аналізу показ-
ники також дають можливість простежити
певні загальні тренди розвитку промисло-
вих екосистем.
За результатами кластеризації до
першої групи потрапили розвинуті країни
Європи та Азіатсько-Тихоокеанського ре-
гіону, які є локомотивами світової еконо-
міки. Вони мають відносно високі показ-
ники обсягів створеної у промисловості
доданої вартості (максимальне значення
належить Японії – 1419 млрд дол, мініма-
льне – Фінляндії – 62 млрд дол). Трудо-
місткість у промисловості по цій групі є
характерно низькою, а наукомісткість –
високою. Так, за першим показником ліди-
рує Швейцарія – 5,8 зайнятого у промисло-
вості на 1 млн дол., за другим – Ізраїль, де
на кожні 100 дол. доданої вартості, створе-
ної у промисловості, припадає 24,9 дол.
витрат на дослідження та розробки.
Цифрова глобалізація дає переваги
країнам із найвищим рівнем розвитку та-
ких високотехнологічних секторів промис-
ловості, як аерокосмічне обладнання, робо-
тотехніка, автомобілебудування, медичне
обладнання, інженерна, дизайнерська та
науково-експертна діяльність. За індексом
конкурентоспроможності промисловості
(Competitive Industrial Performance − CIP),
що розраховується ЮНІДО, розвинуті кра-
їни продовжують утримувати провідні по-
зиції в світі. До групи топ-10 за цим індек-
сом входять країни першого та четвертого
кластерів (за виключенням Тайваню та Ір-
ландії, які не ввійшли до вибірки). Їх рей-
тинг станом на 2017 р. був таким: Німеч-
чина (коефіцієнт 0,471), Китай (0,372), Ре-
спубліка Корея (0,349), США (0,345), Япо-
нія (0,344), Ірландія (0,330), Швейцарія
(0,303), Тайвань (0,284), Сінгапур (0,259),
Нідерланди (0,202) (UNIDO, 2020, с. 14).
Друга група складається з восьми
країн, серед яких Україна. Вона є єдиним
представником Європи (з числа наведених
у вибірці) у цій групі. Кластер характери-
зується найнижчим показником створеної у
промисловості доданої вартості – 23 млрд
дол. (максимальне в Індії − 702 млрд дол.,
мінімальне у Таджикистану − 2 млрд дол.),
найвищою трудомісткістю виробництва (у
середньому у 20 разів вище аналогічного
показника по першій групі країн) та най-
меншими витратами на R&D. У середньо-
му в країнах цієї групи витрати на дослід-
ження та розробки складають тільки 1 дол.
на кожні 100 дол. доданої вартості, створе-
ної у промисловості.
Серед країн цієї групи значно виділя-
ється Індія. За показником обсягу створе-
ної у промисловості доданої вартості її
економіка поступається лише двом країнам
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
48 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
першої групи – Японії та Німеччині. Однак
висока трудомісткість (161 осіб на 1 млн
дол.) та відносно низька наукомісткість
продукції (2,5 дол. на 100 дол. доданої вар-
тості) унеможливлюють віднесення Індії до
групи промислово розвинутих країн, хоча
розвиток національної інноваційної систе-
ми є пріоритетним для неї. Східно-азіат-
ська модель розвитку економіки відводить
державі провідну роль у підтримці та фі-
нансуванні інновацій. В Індії прийнято на-
ціональну стратегію розвитку науки і тех-
нологій, а пріоритетними галузями визна-
чено біотехнології, авіакосмічну галузь,
фармацевтику, інформаційні технології,
атомну енергетику і дослідження Світового
океану. Національні витрати на наукові
дослідження та дослідно-конструкторські
роботи збільшилися втричі − з 5 млрд дол.
у 2004-2005 рр. до 15 млрд у 2016-2017 рр.
При цьому витрати на НДДКР відносно
ВВП у 2016-2017 рр. склали 0,75%, а до
2020 р. їх планувалося збільшити до 2%
ВВП (Андронова, Бокачев, 2019, с. 38, 39).
Третя група є найбільш численною і
налічує 43 країни зі всіх макрорегіонів сві-
ту. Середнє значення створеної у промис-
ловості доданої вартості складає 42 млрд
дол. (максимальне в Росії − 482 млрд дол.,
мінімальне у Молдови − 2,1 млрд дол.).
Трудомісткість у країнах цієї групи є від-
носно високою: на 1 млн дол. доданої вар-
тості в середньому припадає 38 зайнятих у
промисловості (максимальне значення на-
лежить Північній Македонії – 106 осіб, мі-
німальне – Норвегії – 5 осіб на 1 млн дол.).
Витрати на дослідження та розробки є від-
носно низькими і в середньому складають
2 дол. на 100 дол. доданої вартості, створе-
ної у промисловості.
Четверта група охоплює лише дві
країни – індустріальних гігантів США та
Китай. Розмір їх промислових екосистем
значно переважає інших лідерів промисло-
вого виробництва. Найбільша додана вар-
тість у промисловості створена економікою
Китаю – 4906 млрд дол. у 2017 р. Однак за
середнім показником наукоємності про-
мислової екосистеми США та Китай по-
ступаються деяким країнам-лідерам світо-
вої економіки. За цим показником Китай
можна порівняти з Чехією або Угорщиною
(5,4 та 5,3 дол. на 100 дол. відповідно), які
входять до третьої групи, а США поступа-
ється лише країні першої групи − Ізраїлю,
при значенні показника майже на рівні
Швеції (15,5 дол. у США і 15,4 дол. у
Швеції). Економіки США та Китаю суттє-
во відрізняються і за трудомісткістю. Якщо
американській промисловості для ство-
рення 1 млн дол. доданої вартості у 2017 р.
знадобилося лише 9 зайнятих у цьому виді
діяльності, то китайській – 46. Це в межах
значення за відповідним показником Пара-
гваю, Румунії та Росії (49, 45 та 43 осо-
би/млн дол. відповідно), які входять до тієї
ж третьої групи. Отже, за якісними показ-
никами промислової екосистеми Китай бі-
льше відповідає третій групі, а США – пе-
ршій. Тим не менш очевидно, що найбли-
жчі десятиліття саме ці дві країни визнача-
тимуть промислове й екологічне майбутнє
всієї планети.
При збереженні світового лідерства
розвинутих економік за якісними характе-
ристиками, перш за все за продуктивністю
праці та питомими витратами на R&D, Ки-
тай вийшов у лідери за динамізмом зрос-
тання, накопиченими фінансовими резер-
вами, масштабами та швидкістю структур-
них перетворень. Натомість проривні інно-
вації в економіці та промисловості, що від-
кривають найбільші можливості вирішення
ресурсних й екологічних проблем, усе ще в
основному надходять із-за кордону і не є
продуктом національної інноваційної сис-
теми Китаю (Иванова, Мамедьяров, 2019,
с. 49). Тому для подальшого прискорення
розвитку керівництвом країни було прий-
нято програму «Made in China 2025», що
спирається на досвід німецького плану
«Індустрія 4.0» і містить ідею активного
застосування інструментів інформаційних
технологій у виробництві. При цьому зу-
силля Китаю є набагато ширшими, оскіль-
ки ефективність і якість китайських вироб-
ників поки що сильно відрізняються від
німецьких. Керівні принципи документа
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 49
2020, № 4 (92)
полягають у тому, що національне вироб-
ництво має бути орієнтоване на інновації,
якість, екологічність, оптимізацію структу-
ри китайської промисловості та заохочення
людських талантів. Метою стратегії є все-
бічна модернізація китайської промислово-
сті, яка має стати більш ефективною та ін-
тегрованою, такою, що займає вищі ланки
глобальних виробничих ланцюжків (Ken-
nedy, 2015).
Одними з ключових питань сучасно-
го індустріального розвитку є такі: чи стає
промислове виробництво більш дружнім
до навколишнього середовища та чи спри-
яють нові технології забезпеченню еколо-
гічності процесу виробництва? Отримати
близьку до реальності відповідь можна че-
рез порівняння швидкості зростання вики-
дів із зростанням доданої вартості у про-
мисловості. Графік на рис. 2 демонструє,
що у 2000-2017 рр. викиди у світі зростали
за схожою з доданою вартістю траєкторі-
єю, але повільніше (масштаб правої осі є
меншим). Отже, промислове зростання по-
ступово стає менш викидоємним завдяки
витісненню вуглецеємного виробництва
та/або підвищенню енергоефективності
(WWF России, 2004).
Джерело: розраховано за даними (World Bank, 2020a; OESD, 2019).
Рисунок 2 – Порівняння темпів зростання викидів CO2 від виробництва та доданої
вартості, створеної у промисловості, % до 2000 р.
Однак така ситуація характерна не
для всіх національних промислових еко-
систем.
Запропоновані кластери значно від-
різняються за показником викидоємності.
За середнім значенням у порядку убування
групи країн розташовані таким чином: чет-
верта (США і Китай), перша (промислово
розвинуті країни), друга та третя: 1666, 27,
18 та 14 тис. т/млн дол. відповідно Разом із
тим у межах груп значення показників та-
кож коливаються. У першій групі як «за-
бруднювачі» виступають Японія (269 тис.
т/млн дол.) та Німеччина (172), у другій –
Індія (570), у третій – Росія (410 тис.
т/млн дол.). А найбільш викидоємними є
промислові екосистеми Китаю та США −
2341 і 1185 тис. т/млн дол. відповідно.
Обидві країни четвертого кластера несуть
відповідальність за більшу частину забруд-
нення у світі через викиди CO2. Так, у
2019 р. на Китай і США припадало 28 і
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
50 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
15% викидів відповідно (BP Statistical Re-
view of World Energy 2019, 2019, с. 57).
У Китаї промисловий сектор є основ-
ним джерелом споживання енергії та вики-
дів вуглецю. Через невисокий середній тех-
нологічний рівень обробної промисловості
Китаю на неї припадає близько 60% зага-
льного споживання енергії та більше 50%
від загальної кількості викидів CO2 (Ma,
Liu, Ren et.al, 2019, с. 2). Переробна про-
мисловість Китаю продовжуватиме наро-
щувати обсяги виробництва й надалі, що
призведе до збільшення викидів вуглецю
(Tian, Xiong, Ma et.al, 2018, с. 20).
Разом із збільшенням обсягів про-
мислового виробництва в Китаї зростає
споживання такого енергоносія, як вугілля.
Воно розглядається як зручний і доступний
ресурс, що забезпечує національну енерге-
тичну безпеку та підтримує економічне
зростання. Металургійна і цементна про-
мисловість є найважливішими споживача-
ми даного ресурсу, і саме в цих галузях
Китай є найбільшим у світі виробником.
Китай продовжує залишатися основним
споживачем вугілля у всьому світі –
2,9 млрд т вугільного еквіваленту (в.е.), що
становить більше половини світового спо-
живання. Індія посідає друге місце
(585 млн т в.е.). США та ЄС є лідерами по-
ступової відмови від вугілля; обидві країни
досягли у 2019 р. свого мінімального рівня
споживання за останні роки, але все ще є
третім і четвертим світовими споживачами
вугілля у світі (397 та 253 млн т в.е. відпо-
відно). На ці чотири ринки припадає три
чверті світового споживання вугілля (IEA,
2020).
Така інформація має важливе еколо-
гічне значення у зв’язку з відомими нега-
тивними наслідками виробництва та спо-
живання вугілля для довкілля. Ця копалина
залишається в центрі міжнародних диску-
сій з приводу енергетичної та екологічної
політики. У багатьох країнах відхід від ви-
користання вугілля при виробництві елект-
роенергії є основною метою екологічної
політики, спрямованої на зменшення обся-
гу викидів парникових газів. Лідери країн
Євросоюзу у 2019 р. домовилися повністю
припинити викиди парникових газів до
2050 р. (за винятком Польщі, яка значною
мірою залежить від вугільної промисловос-
ті та буде досягати кліматичної нейтраль-
ності «у власному темпі»).
Оцінити збалансованість взаємодії
промислових екосистем, що використову-
ють вугілля, з біологічними можна за до-
помогою показника питомої площі еколо-
гічного сліду, що припадає на споживання
вугілля.
Як відомо, екологічний слід (англ.
Ecological footprint) являє собою ступінь
впливу людини на середовище існування,
який визначається через площу території,
необхідної для отримання споживаних
екологічних ресурсів і поглинання відхо-
дів. Екологічний слід характеризує тиск
людини на довкілля. Він вимірюється у
глобальних гектарах (гга, gha). Чим більше
ми споживаємо ресурсів, тим більший еко-
логічний слід залишаємо.
Щодо показника питомої площі еко-
логічного сліду, то він базується на ідеї,
висунутій у рамках дослідження Інституту
економіки промисловості НАН України
«Енергетична складова якості життя насе-
лення», результати якої опубліковано в ро-
боті (Череватський, 2020).
У фізиці існує поняття поверхневої
щільності, яка характеризує відношення
маси речовини (матеріалу) до певної пло-
щі. Тобто така щільність відображає наси-
ченість певної площі матеріалом речовини.
Аналогічно поверхнева щільність показни-
ка Footprint характеризує насиченість еко-
логічного сліду матеріалом вугілля або,
іншими словами, його вуглемісткість:
.k
FP
k
C
FP
Зворотна величина – питома (за ву-
гіллям) площа Footprint:
1 ,k
FP
k
FP
C
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 51
2020, № 4 (92)
де FP – поверхнева щільність Footprint
k-ї національної економіки; kFP – показник
Footprint k-ї національної економіки; kC –
споживання вугілля k-ю промисловою еко-
системою.
Тобто питома (за вугіллям) площа
Footprint характеризує розміри екологічно-
го сліду, що припадає на споживання 1 т
вугілля. При цьому чим більше пи-
тома площа, тим гіршими є екологічні нас-
лідки споживання вугілля.
Наведений на рис. 3 графік характе-
ризує питому (за вугіллям) площу еколо-
гічного сліду у світі порівняно з динамікою
споживання вугілля (у тоннах нафтового
еквіваленту – т н.е.).
y = -9,2076x + 10,209
R² = 0,989
1996
1998
2000
2002
2004
2006
2008
2010
2012
2014
2016
5,00
5,20
5,40
5,60
5,80
6,00
6,20
6,40
6,60
6,80
7,00
0,35 0,37 0,39 0,41 0,43 0,45 0,47 0,49 0,51 0,53 0,55
Р
о
к
и
гг
а/
т.
н
.е
.
т.н.е.
Питома площа екологічного сліду, гга/т.н.е.
Споживання вугілля на 1 особу, т.н.е.
Тренд питомої площі екологічного сліду
Джерело: складено автором згідно з власними розрахунками за даними: (Human Development Index and
Ecological Footprint, 2016; BP Statistical Review of World Energy – 2019, 2019, с. 45; BP Statistical Review of
World Energy, June 2009, 2009, с. 34; World Bank, 2020e).
Рисунок 3 – Динаміка споживання вугілля у світі і питома площа Footprint по країнах
світу
Важливим є той факт, що питома
площа Footprint і споживання вугілля тісно
пов'язані, але ця залежність є непрямою.
Дійсно, останні десятиліття всупереч заяв-
леним намірам характеризувалися тенден-
цією до збільшення виробництва та спожи-
вання вугілля у світі, яка змінилася зво-
ротним трендом тільки з 2013 р. Проте
більшому споживанню вугілля відповідає
менша питома площа екологічного сліду.
Це свідчить про суттєвий прогрес у розви-
тку «чистих» технологій видобутку та
споживання цього важливого енергоресур-
су.
Ситуація виглядає дещо по-іншому,
якщо її розглядати в розрізі окремих клас-
терів промислових екосистем (табл. 2).
Показник екологічного сліду суттєво
відрізняється в різних кластерах. У країнах,
що розвиваються (це переважно другий
кластер) він складає в середньому 1,97 гга
на душу населення. У цьому кластері най-
нижчий показник споживання вугілля на
душу населення дорівнює 0,17 т н.е. на
особу, а питома площа Ecological Footprint
є відносно низькою. Але це (як буде пока-
зано далі) свідчить не про екологічність
розвитку цих країн, а про те, що вони є від-
носно бідними, а отже, менше виробляють
і споживають ресурсів.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
52 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
Таблиця 3 – Середні значення показників, що характеризують екологічний слід спо-
живання вугілля за кластерами промислових екосистем 1
Кластер
Середній
екологіч-
ний слід,
гга/особу
Середнє
споживан-
ня вугілля,
т н.е./особу
Середня
питома пло-
ща екологіч-
ного сліду,
гга / т н.е.
У розрахунку на подушний ВВП
екологіч-
ний слід,
гга/тис.
дол.
споживан-
ня вугілля,
т н.е./
тис. дол.
питома площа
екологічного
сліду, гга /
(т н.е. × тис.
дол. / особу)
1 4,30 0,36 12,6 0,09 0,01 0,24
2 1,97 0,17 9,4 0,25 0,03 1,47
3 3,15 0,20 16,0 0,14 0,01 0,71
4 5,41 1,20 4,5 0,19 0,04 0,16
1 Складено автором за власними розрахунками.
У розвинутих країнах, які в основно-
му входять до першого кластера, екологіч-
ний слід є більшим і становить 4,3 гга на
одну особу, а одна особа споживає вдвічі
більше вугілля, ніж у країнах другого клас-
тера. А найбільші питомі обсяги вугілля
споживають країни четвертого кластера –
Китай та США (понад 1 т н.е. на особу).
Показник питомого Footprint США є одним
із найбільших серед країн світу – понад
8 гга на особу, а Китаю значно менший –
3,6 (це пояснюється високою кількістю на-
селення КНР). Споживання вугілля в цих
економіках значно перевищує показники за
першими трьома кластерами: у 3,7 та 6 ра-
зів відповідно.
Розрахунки за кластерами, наведені в
табл. 3, підтверджують загальновідомий
факт: чим вищими є досягнення в соціаль-
но-економічному розвитку, тим інтенсив-
нішим є споживання ресурсів, але завдяки
використанню провідних технологій його
негативні наслідки можна, принаймні част-
ково, компенсувати. Натомість низький по-
казник екологічного сліду, невисокий рі-
вень споживання вугілля та, відповідно,
відносно невисока питома площа екологіч-
ного сліду у країнах другого кластера не є
свідченням ефективної екологічної політи-
ки, а зумовлені низьким рівнем виробницт-
ва та споживання, що знаходить відобра-
ження в показнику доданої вартості. Се-
редній ВВП країн другого кластера за па-
ритетом купівельної спроможності на душу
населення у 2016 р. був у ≈2,4 раза менше
за середній у світі (6,5 тис. дол. на душу
населення у другому кластері, 15,6 тис.
дол. у світі) (World Bank, 2020f). З ураху-
ванням цього чинника виявляється, що пи-
томий екологічний слід країн другого клас-
тера, до якого віднесено Україну, є дуже
високим – 0,25 гга/тис. дол. на особу, тобто
майже утричі більше, ніж у розвинутих
країнах (у першому кластері). Питома
площа екологічного сліду в розрахунку на
тис. дол. за подушним споживанням вугіл-
ля у країнах другого кластера у 6, 2 та
9 разів відповідно перевищує аналогічні
показники по першому, третьому та чет-
вертому кластерах. Забезпечення життє-
діяльності людини у промислових екосис-
темах країн, що розвиваються, у розрахун-
ку на 1 дол. доходів обходиться планеті
ціною суттєво більшого питомого еколо-
гічного сліду. Отже, якщо економічне зро-
стання в цих країнах відбуватиметься без
суттєвого поліпшення виробничих техно-
логій, то це загрожуватиме глобальною
екологічною катастрофою. Тому розвиток
смарт-промисловості та сучасних цифро-
вих технологій, які можуть пом'якшити
екологічні проблеми людства, важливо ви-
вести за вузьке коло країн-«чемпіонів»,
поширивши його також на економіки, що
розвиваються, й емерджентні, які демон-
струють тепер випереджаючі темпи зрос-
тання.
Особливості промислової екосистеми
України
Для сучасного стану промислової
екосистеми України характерним є падіння
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 53
2020, № 4 (92)
обсягів виробництва й інвестицій, перева-
жання у структурі капітальних вкладень
низькотехнологічних галузей та галузей із
низьким ступенем технологічної обробки
продукції, яка користується попитом на
внутрішньому та зовнішньому ринках. Ві-
дносно стабільно інвестується головним
чином виробництво внутрішньоорієнтова-
них галузей, які задовольняють життєво
вважливі потреби населення в основних
продуктах харчування, серед яких алкоголь
і тютюн, а також фармацевтична промис-
ловість. Серед високо- і середньо-високо-
технологічних галузей тільки остання де-
монструвала зростання обсягів інвестицій,
решта (машинобудування, хімічне вироб-
ництво, виробництво коксу та продуктів
нафтопереробки) − зазнали значного па-
діння.
Можливості стабільного розвитку
національної промислової екосистеми та
зменшення її негативного впливу на до-
вкілля, окрім техніко-технологічних й ін-
вестиційних чинників, пов'язані насампе-
ред із інноваційною культурою підприєм-
ців і в цілому сприятливим інституційним
середовищем. Їх створення та подальший
розвиток є еволюційним процесом, під час
якого формуються відповідні інститути й
організаційні рутини, у результаті чого ін-
дустрія отримує шанс для переходу на
більш високий технологічний рівень. Сьо-
годнішні відмінності у використанні су-
часних цифрових технологій відображають
глобальну неоднорідність світового про-
мислового потенціалу: країни-лідери ма-
ють великий виробничий потенціал, а тому
розвивають використання технологій про-
відного цифрового виробництва (програмні
платформи, промисловий Інтернет речей,
аналіз великих даних, штучний інтелект,
колаборативні роботи, адитивне виробниц-
тво тощо). Інші країни використовують
технології, які є типовими для третьої або
другої промислової революції (UNIDO,
2019, с. 4), у результаті чого збільшується
відстань між країнами в технологічному
розвитку (Вишневський, Гаркушенко, Кня-
зєв, 2020, с. 11).
Україна, як відзначено вище, харак-
теризується відносно низьким рівнем тех-
нологічного розвитку. Її виробничий по-
тенціал складається переважно з видів дія-
льності, які за рівнем наукомісткості нале-
жать до низьких (53,2%) і середньо-низь-
ких (35,1%) технологій (Якубовський, Со-
лдак, с. 38). Протягом останніх десятиліть
було втрачено цілі галузі, передусім інно-
ваційного спектру діяльності – електронну
промисловість, приладо-, верстатобудуван-
ня, виробництво автомобільної та сільгосп-
техніки, спеціальні види машинобудування
для гірничорудної хімічної та металургій-
ної промисловості. У занепаді перебувають
літакобудування і космічна галузь.
Не такою провальною є ситуація у
сфері цифрової економіки (Вишневський,
Чекіна, Гаркушенко та ін., с. 110-116), але
сама по собі, без розвитку промисловості,
вона мало чого варта. Крім того, «підтяг-
нути» індустрію за допомогою цифрової
трансформації не так просто, адже скопію-
вати або купити нові виробничі технології
та навчити персонал − це ще не є вирішен-
ням проблеми. В Україні іноземне інвес-
тування у виробництво навіть високотех-
нологічної продукції1 не розвиває прин-
ципово нові компетенції в інженерно-
технічного персоналу та робітників. Зазви-
чай компанії «заходять» зі своєю техноло-
гією, навчають персонал, що на практиці
створює прив'язку регіонального вироб-
ництва до технологічної схеми в рамках
іноземної компанії.
Високі технології є інструментом, що
дозволяє країні, яка ними володіє, отриму-
вати додаткові доходи у вигляді «техноло-
гічної ренти», які можна інвестувати у під-
тримку технологічного лідерства. Наяв-
ність розвинутого національного сектору
1 Відносно висока частка інвестування у
високо- та середньо-високотехнологічні вироб-
ництва в Закарпатській та Львівській областях
обумовлена такими конкурентними перевагами,
як дешева робоча сила та близькість до європей-
ських кордонів. Завдяки цьому іноземні компанії
відкривають у даних регіонах підприємства пере-
важно з викруткового складання продукції
(Soldak, Shamileva, 2018, с. 36).
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
54 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
досліджень та розробок, який пов'язує фу-
ндаментальну та прикладну науку з вироб-
ництвом, є необхідною умовою формуван-
ня високого рівня технологічного розвитку.
В Україні з цим великі проблеми (Геєць,
ред., 2018; Вишневський, Князєв, 2018). У
результаті висока залежність від імпортних
технологій стає ключовим чинником пода-
льшого технологічного відставання Украї-
ни, закріплення за нею статусу «супутни-
ка» промислових екосистем високого рів-
ня, такого статусу, що характеризується
скороченням і без того незначних витрат
на R&D, низькою продуктивністю промис-
лового виробництва, основною конкурент-
ною перевагою якої вважається близькість
до європейських кордонів і дешева робоча
сила.
Викидоємність промислової екосис-
теми України є високою і значно вищою,
ніж середні показники в інших трьох гру-
пах країн.
У рейтингу запобігання кліматичним
змінам (Climate Change Performance Index –
CCPI 2020), який було представлено німе-
цькою неурядовою організацією Ger-
manwatch, Україна посіла 17 місце, поси-
ливши свою позицію за один рік на один
пункт. Однак таке гідне місце зумовлене не
стільки успіхами державної кліматичної
політики, скільки чинниками політичного
й економічного характеру, що вплинули на
розвиток промислової екосистеми. З
1990 р. в Україні відбулися економічний
спад, деіндустріалізація та занепад промис-
ловості, а згодом – і втрата значної частини
промисловості через збройний конфлікт на
Донбасі. У зв’язку з цим викиди вуглекис-
лого газу в Україні скоротилися порівняно
з 1990 р. майже в 4 рази (Державна служба
статистики України, 2019).
Фахівці підсумовують: скорочення
обсягу викидів парникових газів й енерго-
споживання на душу населення пов’язане
не стільки з ефективною кліматичною по-
літикою, скільки з проблемами, виклика-
ними конфліктом у вугільній та енергетич-
ній сферах на Донбасі. Національні експер-
ти критикують слабку кліматичну політику
українського уряду, а саме його плани по-
етапної відмови від споживання вугілля.
Цілі країни щодо скорочення викидів пар-
никових газів до 2030 р. і цілі використан-
ня відновлюваних джерел енергії оціню-
ються ними як низькі (Germanwatch, 2020).
Нагального вирішення потребує про-
блема формування сучасної політики пере-
робки промислових відходів. У зв'язку з
реалізацією євроінтеграційної стратегії
трансформація політики територіального
розвитку має відбуватися на основі імпле-
ментації основних принципів поводження з
відходами, зокрема Директиви 2006/21/ЄС
про управління відходами добувної про-
мисловості, в національне законодавство
України, що прискорить реалізацію підпи-
саної з ЄС Угоди про асоціацію.
У старопромислових регіонах Украї-
ни в результаті інтенсивного розвитку гір-
ничодобувної та переробної промисловості
утворилися місця скупчення промислових
відходів − відвалів гірничодобувних під-
приємств, хвостосховищ збагачувальних
фабрик, шлакозольних відвалів паливно-
енергетичного комплексу, сховищ мета-
лургійного шлаку (Amosha, Lyakh, Soldak
et al., 2018, с. 322]. Вони являють собою
типові браунфілди (англ. вrownfields − ко-
ричневі, іржаві поля) – занедбані території
колишнього промислового використання,
які є джерелами забруднення підземних
вод, землі та повітря, що негативно впли-
ває на здоров’я населення. Досягнення ці-
лей Директиви разом з ефективною полі-
тикою щодо ревіталізації браунфілдів
сприятиме вирішенню проблем старопро-
мислових, зокрема шахтарських, регіонів.
У розвинутих країнах ревіталізація
браунфілдів стала однією з головних про-
блем, пов'язаних із використанням земель,
а жорсткі закони про захист ґрунтів стиму-
лювали процеси у вирішенні проблем за-
недбаних територій. В Україні упорядку-
ванню техногенних ландшафтів і занедба-
них промислових будівель перешкоджа-
ють: відсутність чітких національних цілей
і стандартів, відповідно до яких мають дія-
ти державні та приватні суб’єкти у сфері
ревіталізації занедбаних територій; неви-
значеність інструментів фінансування та
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 55
2020, № 4 (92)
стимулювання процесів відновлення бра-
унфілдів; відсутність єдиного реєстру за-
недбаних промислових територій, які ма-
ють бути ревіталізовані (Лях, Солдак, 2018,
с. 189).
Для вирішення проблем ревіталізації
занедбаних територій необхідне стимулю-
вання на державному рівні циклічної моде-
лі поведінки промислових підприємств,
створення різноманіття компаній-сміттярів
та декомпозерів. Це передбачає ідентифі-
кацію перешкод, перш за все інституційно-
го характеру, які гальмують упровадження
зазначених ініціатив і розвиток механізмів,
що узгоджують внутрішню мотивацію
представників ділових кіл промисловості й
решти секторів національної, регіональної
та місцевої економіки, а також інших бе-
нефіціарів, які отримують соціальні й еко-
логічні вигоди від формування мережі
промислових симбіозів (Лях, 2019, с. 106).
Отже, в цілому ситуація у промисло-
вій екосистемі України є незадовільною. І
останні тенденції розвитку національної
індустрії не додають оптимізму (Міністер-
ство розвитку економіки, торгівлі та сіль-
ського господарства України, 2020). Разом
із тим саме тепер відкриваються нові мож-
ливості змінити ситуацію на краще, пов'я-
зані з цифровою революцією та розвитком
сучасних кіберфізичних технологій. Це,
зокрема, обумовлено тим, що дані техноло-
гії перебувають на початковому етапі свого
життєвого циклу, а отже, найкращі рішен-
ня ще не відомі, так що кожний гравець
поки що має свій шанс. Але для того, щоб
ним скористатися, потрібно здійснювати
проактивну промислову політику, розвива-
ти набір відповідних умінь, знаходити «то-
чки дотику» із західною, більш просуну-
тою індустріальною спільнотою, оволоді-
вати мистецтвом домовлятися та грати з
нею на посилення.
Висновки
1. Досягнення цілей сталого розвит-
ку неможливе без урахування специфічно-
го для національних економік характеру
взаємодії людини у процесі її промислової
діяльності та природної екосистеми. Масш-
табне використання підривних цифрових і
виробничих технологій, пов'язаних із по-
ширенням смарт-промисловості (Індустрії
4.0), обумовлює принципові трансформації
такої взаємодії. Це проявляється в інтенси-
фікації процесів формування та подальшо-
го розвитку промислових екосистем як
стійких мереж взаємопов’язаних різнопла-
нових підприємств й установ, які ґрунту-
ються на відповідних виробничих техноло-
гіях, так що різним рівням розвитку домі-
нуючих технологій відповідають різні за
ступенем розвитку промислові екосистеми.
Промислові екосистеми є аналогами біоло-
гічних екосистем, що складаються з еко-
номічних суб’єктів, середовища їх функці-
онування та системи зв'язків, завдяки яким
здійснюється обмін речовин та енергії між
ними, більш або менш інтенсивний, з бі-
льшими або меншими наслідками для до-
вкілля.
2. Під впливом цифрових зв'язків,
що стають усе більш широкими і швидки-
ми, змінюється географія промислових
екосистем. Компанії прагнуть скоротити
ланцюжки створення вартості та прийма-
ють стратегії решорингу під впливом нової
виробничої моделі, заснованої на цифро-
вих технологіях, автоматизації та роботи-
зації, а доступ до відповідних навичок і
технологічних можливостей легше отрима-
ти в країнах із розвинутою економікою.
Обумовлені поширенням смарт-промисло-
вості процеси решорингу (ніашорингу) за-
гострюють проблему нерівномірного роз-
ташування нових виробничих потужностей
та призводять до реструктуризації раніше
сформованих промислових екосистем.
З’являються групи країн-лідерів нової ін-
дустріалізації, заснованої на сучасних «ро-
зумних» й екологічно чистих технологіях, і
країн-аутсайдерів, які повільніше і гірше
пристосовуються до нових технологічних
змін і вимушені використовувати застарілі
екологічно небезпечні технології.
Розповсюдження коронавірусної ін-
фекції COVID-19 прискорило процеси де-
глобалізації промисловості. Для уникнення
залежності від постачання багатьох товарів
першої необхідності в деяких країнах по-
новлюється увага до скорочення ланцюж-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
56 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
ків поставок і стимулюється вітчизняне
виробництво.
3. Промислові екосистеми відрізня-
ються за рівнем (локальний, регіональний,
національний, наднаціональний), розміром
(масштабом), домінуючими технологіями,
наукоємністю, екологічними наслідками
тощо. Національні юрисдикції визначають
історично сформовані межі прав регулю-
вання людської діяльності, зокрема еколо-
гічної. Кожна національна промислова
екосистема є унікальною (як і унікальними
є окремі живі організми), але між ними іс-
нують також спільні властивості, що дає
об’єктивні підстави для виокремлення їх
характерних типів. Таке узагальнення має
велике значення для правильного розумін-
ня спільних проблем і можливостей роз-
витку національних промислових екосис-
тем, структуризації та коректного викорис-
тання досвіду їх функціонування.
4. Для виявлення типів промислових
екосистем здійснено групування націона-
льних економік (68 країн) за розміром
промислових екосистем (обсягами створе-
ної у промисловості доданої вартості), їх
трудо-, наукомісткістю та екологічністю
(викидами CO2). У результаті кластерного
аналізу встановлено, що безумовне лідер-
ство за якісними характеристиками, перш
за все за продуктивністю праці та витрата-
ми на R&D, належить промисловим екоси-
стемам розвинутих країн Європи, Азіат-
сько-Тихоокеанського регіону та США.
Хоча Китай статистично віднесено до тієї
самої групи, що і США, він вийшов у ліде-
ри лише за обсягами доданої вартості,
створеної у промисловості. За трудо- та
наукомісткістю промислової екосистеми
показники Китаю відповідають тим краї-
нам, які входять до кластера «наздоганя-
ючих». Тим не менш очевидно, що най-
ближчі десятиліття саме ці два індустріа-
льних гіганти – США і Китай – визначати-
муть промислове й екологічне майбутнє
всієї планети.
Розвинуті країни використовують пе-
реваги новітніх ІКТ для досягнення цілей
сталого розвитку шляхом упровадження
досягнень цифрової революції у процеси
виробництва продукції та енергії, перероб-
ки відходів виробництва. Тому виокремле-
ні кластери значно відрізняються за еколо-
гічністю. Як «забруднювачі» виступають
країни, що представляють усі групи: з
першої − Японія та Німеччина, із другої –
Індія, із третьої – Росія. Промислові еко-
системи Китаю та США несуть відпові-
дальність за більшу частину забруднення у
світі через викиди CO2.
5. Запропоновано оцінювати збалан-
сованість взаємодії промислових екосистем
із біологічними за допомогою показника
питомої (за вугіллям) площі екологічного
сліду. Виконані розрахунки свідчать про
те, що збільшення виробництва та спожи-
вання вугілля у світі в останні десятиліття
супроводжувалося зменшенням питомої
площі екологічного сліду. Тобто в цьому
аспекті екологічна ситуація поступово змі-
нюється на краще, що є закономірним,
оскільки відображає прогрес у розвитку
«чистих» технологій виробництва та спо-
живання цієї корисної копалини. Разом з
тим в окремих кластерах промислових еко-
систем ситуація є різною. З урахуванням
різниці в обсягах виробництва ВВП на од-
ну особу питомий екологічний слід країн
другого кластера, до якого віднесено Укра-
їну, майже утричі більше, ніж у розвинутих
країнах. Забезпечення життєдіяльності лю-
дини у промислових екосистемах країн, що
розвиваються, у розрахунку на 1 дол. дохо-
дів спричиняє суттєво більший питомий
екологічний слід. Отже, якщо економічне
зростання в цих країнах відбуватиметься
без суттєвого поліпшення виробничих тех-
нологій, то це загрожуватиме глобальною
екологічною катастрофою.
6. У даний час Україна характеризу-
ється відносно низьким рівнем технологіч-
ного розвитку, високою трудомісткістю
промислового виробництва, падінням об-
сягів інвестицій, переважанням у структурі
інвестування низькотехнологічних галузей
та галузей із низьким ступенем технологіч-
ної обробки продукції, втратою цілих галу-
зей, передусім інноваційного спектру дія-
льності. У результаті національна промис-
лова екосистема має дуже обмежений
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 57
2020, № 4 (92)
інноваційний потенціал, на основі якого
формуються відповідні інститути, органі-
заційні рутини і промислова культура уча-
сників процесу виробництва, а низький рі-
вень витрат на R&D і залежність націона-
льної індустрії від імпорту технологій кон-
сервує подальше технологічне відставання
України. Разом з тим національна промис-
лова екосистема зберігає певні можливості
зміни ситуації на краще за рахунок упрова-
дження у співпраці з європейськими парт-
нерами нових цифрових і кіберфізичних
технологій, які сприятимуть вирішенню
проблем, у тому числі екологічних.
7. Показник екологічності промис-
лової екосистеми, представлений як від-
ношення викидів CO2 до доданої вартості,
створеної у промисловості, в Україні є по-
рівняно високим. Експерти констатують
факт слабкої кліматичної політики, а по-
ступове скорочення обсягу викидів парни-
кових газів, починаючи з 1990 р., пов'язане,
переважно, із процесами деіндустріалізації
економіки. Нагального вирішення потребує
проблема формування сучасної політики у
сфері ревіталізації занедбаних територій,
колишнього промислового використання,
зокрема у сфері переробки промислових
відходів. Відсутність чітких національних
цілей і стандартів, відповідно до яких ма-
ють діяти державні та приватні суб’єкти,
невизначеність інструментів фінансування
та стимулювання цих процесів, відсутність
єдиного реєстру занедбаних промислових
територій – усе це гальмує вирішення бага-
тьох екологічних проблем. З метою забез-
печення сталого розвитку національної
промислової екосистеми необхідне ство-
рення інститутів, які б стимулювали на
державному рівні циклічну модель пове-
дінки промислових підприємств, а також
різноманіття компаній-сміттярів і декомпо-
зерів, використання та поширення нових
цифрових технологій у виробництві й ене-
ргетиці.
Розробка більш конкретних рекомен-
дацій, з урахуванням можливостей адапта-
ції успішного досвіду країн-лідерів у сфері
розвитку сучасної смарт-промисловості, є
перспективним напрямом подальших до-
сліджень.
Література
Андронова И., Бокачев И. (2019). Государ-
ственная поддержка науки, технологий
и инноваций в Индии. Мировая эконо-
мика и международные отношения.
Т. 63. № 11. С. 38-45. doi: http://doi.org/
10.20542/0131-2227-2019-63-11-38-45
Вишневский В. П. (ред). (2019). Смарт-
промисловість: напрями становлення,
проблеми і рішення: монографія. За
ред. В. П. Вишневського; НАН Украї-
ни, Ін-т економіки пром-сті. Київ. 464 c.
(електронне видання). URL:
https://iie.org.ua/monografiyi/smart-
promislovist-naprjamistanovlennja-
problemi-i-rishennja/ (дата звернення:
20.07.2020).
Вишневський В. П., Гаркушенко О. М.,
Князєв С. І. (2020). Технологічні розри-
ви: концепція, моделі, шляхи подолан-
ня. Наука та інновації. Т. 16. № 2. С. 3-
19. doi: http://doi.org/10.15407/scin16.
02.003.
Вишневський В. П., Князєв С. І. (2018). Як
підвищити готовність промисловості
України до смарт-трансформацій. Нау-
ка та інновації. № 14 (4). С. 55-69. doi:
https://doi.org/10.15407/scin14.04.055
Вишневський В. П., Чекіна В. Д., Гарку-
шенко О. М. та ін. (2018). Трансформа-
ційний потенціал цифровізації економі-
ки України: звіт про НДР (заключний).
НАН України, Ін-т економіки пром-сті.
Київ, 176 с. № ДР 0118U002109.
Гаркушенко О. М., Заніздра М. Ю. (2020).
«Зелені» ІКТ: потенціал і пріоритети
для сталого розвитку: аналітичний ог-
ляд. Економіка промисловості. № 3 (91).
С. 47-81. doi: http://doi.org/10.15407/
econindustry 2020.03.04
Геєць В.М. (ред.). (2015). Інноваційна Ук-
раїна 2020. За ред. В.М. Гейця. Київ:
НАН України. Київ. 336 с.
Державна служба статистики України
(2019). Викиди забруднюючих речовин
та діоксиду вуглецю в атмосферне по-
вітря. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
58 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
operativ/operativ2009/ns_rik/ns_u/dvsr_u
2008.html (дата звернення: 20.08.2020).
Иванова Н., Мамедьяров З. (2019). Наука и
инновации: конкуренция нарастает.
Мировая экономика и международные
отношения. Т. 63. № 5. С. 47-56. doi:
http://doi.org/10.20542/0131-2227-2019-
63-5-47-56
Лях О.В. (2019). Формування промислових
симбіозів як ключовий напрямок забез-
печення сталого розвитку. Економіко-
правові аспекти сталого розвитку:
держава, регіон, місто: матеріали
Першої міжнар. наук.-практ. конф.
(м. Київ, 7 червня 2019 р.). Київ: Ін-т
економіко-правових досліджень НАН
України. С. 103-107.
Лях О.В., Солдак М.О. (2018). Перспективи
інноваційного відновлення занедбаних
промислових об’єктів в Україні на ос-
нові застосування світового досвіду
поводження з браунфілдс. Інноваційне
промислове підприємство в формуван-
ні сталого розвитку: монографія.
О. Амоша, Х. Джвігол, Р. Мішкєвіч
(заг. ред.). Київ: Ін-т економіки
пром-сті НАН України. С. 167-194.
Міністерство розвитку економіки, торгівлі
та сільського господарства України
(2020). Огляд економічної активності
(січень-серпень 2020 року). Зведений
індекс виробництва товарів та послуг за
основними видами економічної діяль-
ності. URL: https://www.me.gov.ua/
Documents/Download?id=1e58f9f1-7a9c-
4d24-a373-7dc693384e93 (дата звернен-
ня: 05.10.2020).
Солдак М. О. (2019). Промислові екосис-
теми і технологічний розвиток. Еконо-
міка промисловості. № 4 (88). С. 75-91.
doi: http://doi.org/10.15407/econindustry
2019.04.075
Федеральная служба государственной ста-
тистики (Росстат) (2018). Распределе-
ние численности занятых по видам
экономической деятельности (отра-
слям). Россия и страны мира: стат. сб.
Москва. 376 с.
Череватський Д. Ю. (2020). Залежність
якості життя від енергоспоживання:
міждержавні варіації. Демографія та
соціальна економіка. № 3 (41). С. 144-
157.
Якубовський М. М., Солдак М. О. (2017).
Регіональні особливості розвитку про-
мисловості України. Економіка Украї-
ни. № 3 (664). С. 35-48.
Amosha O., Lyakh O., Soldak M., Cherevat-
skyi D. (2018). Institutional determinants
of implementation of the smart speciali-
sation concept: case for old industrial
coal-mining regions in Ukraine. Journal of
European Economy. Vol. 17, № 3 (66).
July-September. Р. 305-332.
Andreoni A. (2018). The architecture and
dynamics of industrial ecosystems:
diversification and innovative industrial
renewal in Emilia Romagna. Cambridge
Journal of Economics, Vol. 42. Iss. 6.
P. 1-30. doi: http://doi.org/10.1093/cje/
bey037
Ashton W. S. (2009). The Structure, Function,
and Evolution of a Regional Industrial
Ecosystem. Journal of Industrial Ecology.
№ 13 (2). Р. 228-246. doi: http://doi.org/
10.1111/j.1530-9290.2009.00111.x
Ayres R. U. (1994). Industrial Metabolism:
Theory and Policy. The Greening of
Industrial Ecosystems. Washington. DC:
National Academy Press. P. 23-37.
Begon M., Harper J., Townsend C. (1986).
Ecology: individuals, populations and
communities. Blackwell Scientific Publi-
cations, Oxford. 876 р.
Boons F. A., Baas L. W. (1997). Types of
industrial ecology: The problem of coordi-
nation. Journal of Cleaner Production.
№ 5 (1&2). P. 79-86.
BP Statistical Review of World Energy 2019
(2019). URL: https://www.bp.com/
content/dam/bp/business-sites/en/global/
corporate/pdfs/energy-economics/statis
tical-review/bp-stats-review-2019-full-
report.pdf (дата звернення: 10.09.2020).
BP Statistical Review of World Energy, June
2009 (2009). URL: http://www.nubuke
investments.com/downloads/BP%20Statis
tical%20Review%20of%20World%20Ene
rgy%20June%202009.pdf (дата звернен-
ня: 05.09.2020).
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 59
2020, № 4 (92)
Chertow M., Ehrenfeld J. (2012). Organizing
self-organizing systems – towards a theory
of industrial symbiosis. Journal of
Industrial Ecology. № 16 (1). Р. 13-27.
Chertow M. R., Ashton W. S., Espinosa J. C.
(2008). Industrial Symbiosis in Puerto
Rico: Environmentally Related Agglo-
meration Economies. Regional Studies.
Vol. 42.10. Р. 1299-1312.
European Commission (2020, March). A
European Industrial Strategy. A new
Industrial Strategy for a globally
competitive, green and digital Europe.
Forge S., Blackman C., Bohlin E. Cave M.
(2009). A Green Knowledge Society. An
ICT policy agenda to 2015 for Europe’s
future knowledge society. A study for the
Ministry of Enterprise, Energy and
Communications. Government Offices of
Sweden. Published by SCF Associates
Ltd.
Fratocchi L., Di Stefano C. (2019). Do Indust-
ry 4.0 technologies matter when
companies evaluate reshoring decisions?
II Workshop on Metrology for Industry 4.0
and IoT (MetroInd4.0&IoT). Naples, Italy.
Р. 376-381. doi: http://doi.org/10.1109/
METROI4.2019.8792897
Frosch D., Gallopoulos N. (1989). Strategies
for manufacturing. Scientific Arnerican.
Vol 261. № 3. Р. 94-102.
Fung, K., Korinek J. (2013). Economics of
Export Restrictions as Applied to
Industrial Raw Materials. OECD Trade
Policy Papers, №155, OECD Publishing,
Paris. doi: http://doi.org/10.1787/18166873
Geng Y. (2002). Scavengers and decomposers
in an eco-industrial park. International
Journal of Sustainable Development and
World Ecology. № 9 (4). Р. 333-340. doi:
http://doi.org/10.1080/13504500209470128
Germanwatch (2020). Climate Change Per-
formance Index. URL: https://www.clima
te-change-performance-index.org/about
(Дата звернення: 10.09.2020).
Graedel T. E. (1996). On the concept of
industrial ecology. Annual Review of
Energy and the Environment. № 21 (1).
Р. 69-98. doi: http://doi.org/10.1146/
annurev.energy.21.1.69
Grijpink F., Kutcher E., Ménard A., Ramas-
wamy S., Schiavotto D., Manyika J., Chui
M., Hamill R., Okan E. (2020). Connected
world. An evolution in connectivity beyond
the 5G revolution. Discussion paper.
McKinsey Global Institute, February.
87 pp.
Haass R. (2020, April 7). The Pandemic Will
Accelerate History Rather Than Reshape
It. Forein Affairs.
Hardy C., Graedel T. E. (2002). Industrial
Ecosystems as Food Webs. Journal of
Industrial Ecology. № 6 (1). Р. 29-38. doi:
http://doi.org/10.1162/1088198023209716
23
Human Development Index and Ecological
Footprint (2016). Global Footprint
Network. URL: http://data.footprintnet
work.org/#/sustainableDevelopment?cn=
5001&type=BCpc,EFCpc&yr=2016 (дата
звернення: 15.08.2020).
IEA (2020, July). Coal Information:
Overview. Statistics report. URL:
https://www.iea.org/reports/coal-informa
tion-overview (дата звернення:
05.09.2020).
ILO (2019). Employment by sex and age (ILO
modelled estimates), thousands. URL:
https://www.ilo.org/shinyapps/bulkexplore
r3/?lang=en&segment=indicator&id=POP
_2POP_SEX_AGE_NB_A (дата звер-
нення: 10.08.2020).
Kaivo-Oja J., Knudsen M. S., Lauraéus T.
(2018). Reimagining Finland as a
manufacturing base: the nearshoring
potential of Finland in an Industry 4.0
perspective. Business, Management and
Education. Vol. 16. Iss. 1. P. 65-80. doi:
https://doi.org/10.3846/bme.2018.2480
Kennedy S. (2015). Made in China 2025.
Centre for Strategic & International
Studies. URL: https://www.csis.org/analy
sis/made-china-2025 (дата звернення:
07.09.2020).
Korhonen J. (2000). Industrial Ecosystem.
Using the Material and Energy Flow
Model of an Ecosystem in an Industrial
System. Jyväskylä Studies in Business and
Economics 5. Jyväskylä.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
60 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
Levine S. H. (2003). Comparing Products and
Production in Ecological and Industrial
Systems. Journal of Industrial Ecology.
№ 7 (2). P. 33-42. doi: https://doi.org/10.
1162/108819803322564334
Ma C.-Q., Liu J.-L., Ren Y.-S., Jiang Y.
(2019). The Impact of Economic Growth,
FDI and Energy Intensity on China’s
Manufacturing Industry’s CO2 Emissions:
An Empirical Study Based on the Fixed-
Effect Panel Quantile Regression Model.
Energies. № 12(24). P. 1-16. doi:
https://doi.org/10.3390/en12244800
Marin D. (2020). How COVID-19 Is Trans-
forming Manufacturing - Project Syndica-
te. URL: https://www.project-syndica-
te.org/commentary/covid19-and-robots-
drive-manu facturing-reshoring-by-dalia-
marin-2020-04 (дата звернення:
23.09.2020).
Much work needed' to make digital econo-
my environmentally sustainable. The
Guardian (2018). 20 Feb. URL:
https://www.theguardian.com/environment/
2018/feb/20/much-work-needed-to-make-
digital-economy-environmentally-sustai
nable (дата звернення: 08.09.2020).
OESD (2019). Green Growth IndicatorStat.
URL: https://stats.oecd.org/viewhtml.aspx?
datasetcode=GREEN_GROWTH&lang=en
(дата звернення: 07.08.2020).
Pegoraro D., Propris L. De, Chidlow A.
(2020). De-globalisation, value chains and
reshoring. Industry 4.0 and Regional
Transformations. Eds De Propris L.,
Bailey D. London. Routladge. P. 152-175.
doi: https://doi.org/10.4324/9780429057984
Reynolds E. B., Uygun Y. (2017). Strengthe-
ning advanced manufacturing innovation
ecosystems: The case of Massachusetts.
Technological Forecasting and Social
Change. doi: https://doi.org/10.1016/j.tech
fore.2017.06.003
Soldak M. O., Shamileva L. L. (2018). Factors
of the industrial regions’ development:
opportunities for modernization on an
innovative basis. Економіка промислово-
сті. № 1. С. 21-43. doi: https://doi.org/
10.15407/econindustry2018.01.021
Tate W. L., Ellram L. M., Schoenherr T.,
Petersen K. J. (2014) Global competitive
conditions driving the manufacturing
location decision. Business Horizons.
№ 57 (3). Р. 381-390.
Tian, Y., Xiong, S., Ma, X., & Ji, J. (2018).
Structural path decomposition of carbon
emission: A study of China’s manufac-
turing industry. Journal of Cleaner
Production, 193, Р. 563-574. doi:
https://doi.org/10.1016/j.jclepro.2018.05.0
47
UNECE (2013). Кабинетное исследование
по Оценке потенциала стран Восточной
Европы, Кавказа и Центральной Азии в
области разработки статистических
данных для измерения устойчивого ра-
звития и экологической устойчивости.
URL: https://www.unece.org/fileadmin/
DAM/stats/documents/ece/ces/ge.33/2013
/mtg4/Desk_study_RU.pdf (дата звер-
нення: 02.09.2020).
UNIDO (2019). Отчет о промышленном
развитии – 2020. Индустриализация в
цифровую эпоху. Обзор. Вена.
UNIDO (2020). Competitive Industrial Per-
formance Index 2020 (Report). URL:
https://stat.unido.org/content/publications/
competitive-industrial-performance-index-
2020 (дата звернення: 15.09.2020).
Wells P. E. (2006). Re-writing the ecological
metaphor: Part 1. Progress in Industrial
Ecology. № 3 (1-2). Р. 114-128.
World Bank (2020a). Industry (including
construction), value added (current US$).
URL: https://data.worldbank.org/indicator/
NV.IND.TOTL.CD (дата звернення:
18.08.2020).
World Bank (2020b). Research and develop-
ment expenditure (% of GDP). URL:
https://data.worldbank.org/indicator/GB.
XPD.RSDV.GD.ZS (дата звернення:
15.08.2020).
World Bank (2020c). GDP (current US$).
URL: https://data.worldbank.org/indicator/
NY.GDP.MKTP.CD (дата звернення:
13.07.2020).
World Bank (2020d). CO2 emissions (kt).
URL: https://data.worldbank.org/indicator/
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 61
2020, № 4 (92)
EN.ATM.CO2E.KT (дата звернення:
10.08.2020).
World Bank (2020e). Population, total. URL:
https://data.worldbank.org/indicator/SP.
POP.TOTL (дата звернення:
18.08.2020).
World Bank (2020f). GDP per capita,
PPP (current international $). URL:
https://data.worldbank.org/indicator/NY.
GDP.PCAP.PP.CD (дата звернення:
18.08.2020).
WWF России (2004). Рамочная конвенция
ООН об изменении климата. Первые
десять лет. URL: https://wwf.ru/upload/
iblock/c4d/10yearsunfccc.pdf (дата звер-
нення: 05.07.2020).
References
Andronova, I. V., &Bokachev, I. N. (2019).
Government support for science, techno-
logy and innovation in India. World Econ-
omy and International Relations, 63 (11),
pp. 38-45. doi: https://doi.org/10.20542/
0131-2227-2019-63-11-38-45
Vishnevsky, V. P. (Ed.). (2019). Smart indus-
try: directions of formation, problems and
solutions. Kyiv: Institute of Industrial
Economics of the NAS of Ukraine. Ret-
rieved from https://iie.org.ua/monografiyi/
smart-promislovist-naprjami-stanovlennja
problemi-i-rishennja/ [in Ukrainian].
Vishnevsky, V. P., Harkushenko, O. M., &
Knjazev, S. I. (2020) Technology Gaps:
the Concept, Models, and Ways of Over-
coming. Nauka innov., 16 (2), pp. 3-19.
doi: https://doi.org/10.15407/scin16.02.
003 [in Ukrainian].
Vishnevsky, V. P., & Knjazev, S. I. (2018).
How to Increase the Readiness of Ukraine
Industry to Smart Transformations.
Nauka innov., 14 (4), pp. 55-69. doi:
https://doi.org/10.15407/scin14.04.055 [in
Ukrainian].
Vishnevsky, V. P, Chekina, V. D., & Garku-
shenko, O. N. (2018). Transformational
potential of digitalization of the Ukrainian
economy: research report (final). Kyiv: In-
stitute of the Economy of Industry of the
NAS of Ukraine [in Ukrainian].
Garkushenko, O., & Zanizdra, M. (2020).
Green ICTs: potential and priorities for
\sustainable development. Analytical re-
view. Econ. promisl., 3 (91), рр. 47-81.
doi: https://doi.org/10.15407/econindustry
2020.03.047 [in Ukrainian].
Heyets, V.M. (Ed.). (2015). Innovative
Ukraine 2020. Кyiv: NAS of Ukraine [in
Ukrainian].
State Statistics Service of Ukraine (2019).
Emissions of pollutants and carbon diox-
ide into the atmosphere. Retrieved from
http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/ opera-
tiv2009/ns_rik/ns_u/dvsr_u2008.html
Ivanova, N. I., & Mamedov, Z. A. (2019).
R&D and innovation: competition is
growing. World Economy and Interna-
tional Relations, 63 (5), pp. 47-56. doi:
https://doi.org/10.20542/0131-2227-2019-
63-5-47-56
Lyakh, O. (2019, June). Formation of indus-
trial symbioses as a key direction of sus-
tainable development. Economic and legal
aspects of sustainable development: state,
region, city: materials of Institute of Eco-
nomic and Legal Research of the National
Academy of Sciences of Ukraine (pp. 103-
107). Kyiv [in Ukrainian].
Lyakh, O., & Soldak, M. (2018). Prospects for
innovative restoration of abandoned indus-
trial facilities in Ukraine based on the ap-
plication of world experience in handling
brownfields. In O. Amosha, H. Djvigol,
R. Mishkevich (Eds.). Innovative industri-
al enterprise in the formation of sustaina-
ble development (pp. 167-194). Kyiv: In-
stitute of Industrial Economics of the NAS
of Ukraine [in Ukrainian].
Ministry for Development of Economy, Trade
and Agriculture of Ukraine (2020). Re-
view of economic activity (January-
August 2020). Consolidated index of pro-
duction of goods and services by main
types of economic activity. Retrieved from
https://www.me.gov.ua/Documents/Down
load?id=1e58f9f1-7a9c-4d24-a373-7dc69
3384e93 [in Ukrainian].
Soldak, M. O. (2019). Industrial ecosystems
and technological development. Econ.
promisl., 4 (88), pp. 75-91. doi:
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
62 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
https://doi.org/10.15407/econindustry2019.
04.075 [in Ukrainian].
Federal State Statistic Service (2018). Distri-
bution of the number of employed by
types of economic activities (industries).
Russia and countries of the world (statisti-
cal compendium). Moscow.
Cherevatskyi, D. Yu. (2020) Quality of life
dependence on energy consumption: inter-
country variations. Demography and So-
cial Economy, 3 (41), pp. 144-157 [in
Ukrainian].
Jakubovskiy, M. M., & Soldak, M. O. (2017).
Regional peculiarities of industrial devel-
opment in Ukraine. Economic of Ukraini-
an, 3, pp. 35-48 [in Ukrainian].
Amosha, O., Lyakh, O., Soldak, M., & Chere-
vatskyi, D. (2018). Institutional determi-
nants of implementation of the smart
specialisation concept: case for old
industrial coal-mining regions in Ukraine.
Journal of European Economy, Vol. 17,
No 3 (66), July-September, pp. 305-332.
Andreoni, A. (2018). The architecture and
dynamics of industrial ecosystems:
diversification and innovative industrial
renewal in Emilia Romagna. Cambridge
Journal of Economics, 42 (6), pp. 1-30.
doi: https://doi.org/10.1093/cje/bey037
Ashton, W.S. (2009). The Structure, Function,
and Evolution of a Regional Industrial
Ecosystem. Journal of Industrial Ecology,
13 (2), pp. 228-246. doi: https://doi.org/10.
1111/j.1530-9290.2009.00111.x
Ayres, R. U. (1994). Industrial Metabolism:
Theory and Policy. The Greening of In-
dustrial Ecosystems. Washington. DC:
National Academy Press, pp. 23-37.
Begon, M., Harper, J., & Townsend, C. (1986).
Ecology: individuals, populations and
communities. Blackwell Scientific Publi-
cations, Oxford.
Boons, F. A., & Baas, L. W. (1997). Types of
industrial ecology: The problem of
coordination. Journal of Cleaner
Production, 5(1&2), pp. 79-86.
BP Statistical Review of World Energy
2019 (2019). Retrieved from
https://www.bp.com/content/dam/bp/busin
ess-sites/en/global/corporate/pdfs/energy-
economics/statistical-review/bp-stats-
review-2019-full-report.pdf
BP Statistical Review of World Energy,
June 2009 (2009). Retrieved from
http://www.nubukeinvestments.com/downl
oads/BP%20Statistical%20Review%20of%
20World%20Energy%20June%202009.pdf
Chertow, M., Ehrenfeld, J. (2012) Organizing
self-organizing systems –towards a theory
of industrial symbiosis. Journal of Indus-
trial Ecology, 16 (1), pp. 13-27.
Chertow, M. R., & Ashton, W. S., Espinosa, J. C.
(2008). Industrial Symbiosis in Puerto Ri-
co: Environmentally Related Agglomera-
tion Economies. Regional Studies, 42.10,
рр. 1299-1312.
European Commission (2020, March). A Eu-
ropean Industrial Strategy. A new Indus-
trial Strategy for a globally competitive,
green and digital Europe.
Forge, S., Blackman, C., Bohlin, E., & Cave
M. (2009). A Green Knowledge Society.
An ICT policy agenda to 2015 for Eu-
rope’s future knowledge society. A study
for the Ministry of Enterprise, Energy and
Communications. Government Offices of
Sweden. Published by SCF Associates
Ltd.
Fratocchi, L., & Di Stefano, C. (2019). Do
Industry 4.0 technologies matter when
companies evaluate reshoring decisions?
II Workshop on Metrology for Industry 4.0
and IoT (MetroInd4.0&IoT) (pp. 376-
381). Naples, Italy, doi: https://doi.org/
10.1109/METROI4.2019.8792897
Frosch, D., & Gallopoulos, N. (1989). Strate-
gies for manufacturing. Scientific Arneri-
can, 3 (261), pp. 94-102.
Fung, K., & Korinek, J. (2013). Economics of
Export Restrictions as Applied to Industri-
al Raw Materials. OECD Trade Policy
Papers, 155. OECD Publishing, Paris. doi:
https://doi.org/10.1787/18166873
Geng, Y. (2002). Scavengers and decompo-
sers in an eco-industrial park. Internation-
al Journal of Sustainable Development
and World Ecology, 9 (4), pp. 333-340.
doi: https://doi.org/10.1080/13504500209
470128.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 63
2020, № 4 (92)
Germanwatch (2020). Climate Change Per-
formance Index. Retrieved from
https://www.climate-change-performance-
index.org/about
Graedel, T.E. (1996). On the concept of indus-
trial ecology. Annual Review of Energy
and the Environment, 21 (1), pp. 69-98.
doi: https://doi.org/10.1146/annurev.ener
gy.21.1.69.
Grijpink, F., Kutcher, E., Ménard, A., Ramas-
wamy, S., Schiavotto, D., Manyika, J.,
Chui, M., Hamill, R., & Okan, E. (2020,
February). Connected world. An evolution
in connectivity beyond the 5G revolution.
Discussion paper. McKinsey Global
Institute, 87 p.
Haass, R. (2020, April 7). The Pandemic Will
Accelerate History Rather Than Reshape
It. Forein Affairs.
Hardy, C., & Graedel, T.E. (2002). Industrial
Ecosystems as Food Webs. Journal of
Industrial Ecology, 6 (1), pp. 29-38. doi:
https://doi.org/10.1162/1088198023209716
23
Human Development Index and Ecological
Footprint (2016). Global Footprint Net-
work. Retrieved from http://data.foot print
network.org/#/sustainableDevelopment?
cn=5001&type=BCpc,EFCpc&yr=2016
IEA (2020). Coal Information: Overview.
Statistics report − July 2020. Retrieved
from https://www.iea.org/reports/coal-
information-overview.
ILO. Employment by sex and age (ILO mod-
elled estimates), thousands (2019).
Retrieved from https://www.ilo.org/shinya
pps/bulkexplorer3/?lang=en&segment=ind
icator&id=POP_2POP_SEX_AGE_NB_A
Kaivo-Oja, J., Knudsen, M.S., & Lauraéus T.
(2018). Reimagining Finland as a manu-
facturing base: the nearshoring potential
of Finland in an Industry 4.0 perspective.
Business, Management and Education,
16 (1), pp. 65-80. doi: https://doi.org/10.
3846/bme.2018.2480
Kennedy, S. (2015). Made in China 2025.
Centre for Strategic & International Stud-
ies,.: Retrieved from https://www.csis.org/
analysis/made-china-2025.
Korhonen, J. (2000). Industrial Ecosystem.
Using the Material and Energy Flow
Model of an Ecosystem in an Industrial
System. Jyväskylä Studies in Business and
Economics 5. Jyväskylä.
Levine, S. H. (2003). Comparing Products and
Production in Ecological and Industrial
Systems. Journal of Industrial Ecology,
7 (2), pp. 33-42. doi: https://doi.org/
10.1162/108819803322564334
Ma, C.-Q., Liu, J.-L., Ren, Y.-S., & Jiang, Y.
(2019). The Impact of Economic Growth,
FDI and Energy Intensity on China’s
Manufacturing Industry’s CO2 Emissions:
An Empirical Study Based on the Fixed-
Effect Panel Quantile Regression Model.
Energies, 12(24), pp. 1-16. doi:
https://doi.org/10.3390/en12244800
Marin, D. (2020). How COVID-19 Is Trans-
forming Manufacturing – Project
Syndicate. Retrieved from https://www.
project-syndicate.org/com
mentary/covid19-and-robots-drive-manu
facturing-reshoring-by-dalia-marin-2020-
04 (Дата звернення: 23.09.2020).
Much work needed' to make digital economy
environmentally sustainable (2018, Febru-
ary, 20). The Guardian. Retrieved from
https://www.theguardian.com/environmen
t/2018/feb/20/much-work-needed-to-
make-digital-economy-environmentally-
sustainable.
OESD (2019). Green Growth IndicatorStat.
Retrieved from https://stats.oecd.org/view
html.aspx?datasetcode=GREEN_GROWT
H&lang=en
Pegoraro, D., Propris, L. De, & Chidlow, A.
(2020). De-globalisation, value chains and
reshoring. In L. De Propris, D. Bailey
(Eds.). Industry 4.0 and Regional Trans-
formations (pp. 152-175). London. Rout-
ladge, doi: https://doi.org/10.4324/978042
9057984
Reynolds, E. B., & Uygun, Y. (2017). Streng-
thening advanced manufacturing innova-
tion ecosystems: The case of Massachu-
setts. Technological Forecasting and Soci-
al Change. doi: https://doi.org/10.1016/
j.techfore.2017.06.003
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
64 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
Soldak, M.O., Shamileva, L.L. (2018) Factors
of the industrial regions’ development:
opportunities for modernization on an
innovative basis. Econ.promisl, 1 (81),
pp. 21-43. doi: https://doi.org/10.15407/
econindustry2018.01.021
Tate, W.L., Ellram, L.M., Schoenherr, T., &
Petersen, K.J. (2014). Global competitive
conditions driving the manufacturing
location decision. Business Horizons,
57(3), pp. 381-390.
Tian, Y., Xiong, S., Ma, X., & Ji, J. (2018).
Structural path decomposition of carbon
emission: A study of China’s manufactu-
ring industry. Journal of Cleaner Produc-
tion, 193, рр. 563-574. doi: https://doi.org/
10.1016/j.jclepro.2018.05.047
UNECE (2013). A Panel Study on Assessing
the Potential of Countries in Eastern Eu-
rope, Caucasus and Central Asia in De-
veloping Statistics to Measure Sustainable
Development and Environmen-
tal Sustainability. Retrieved from:
https://www.unece.org/fileadmin/DAM/
stats/documents/ece/ces/ge.33/2013/mtg4/
Desk_study_RU.pdf
UNIDO (2019). Industrial Development Re-
port 2020. Industrialization in the Digital
Age. Overview. Vein.
UNIDO (2020). Competitive Industrial Per-
formance Index 2020 (Report). Retrieved
from https://stat.unido.org/content/publica
tions/competitive-industrial-performance-
index-2020
Wells, P. E. (2006). Re-writing the ecological
metaphor: Part 1. Progress in Industrial
Ecology, 3(1–2), pp. 114-128.
World Bank (2020a). Industry (including con-
struction), value added (current US$).
Retrieved from https://data.worldbank.
org/indicator/NV.IND.TOTL.CD
World Bank (2020b). Research and develop-
ment expenditure (% of GDP). Retrieved
from https://data.worldbank.org/indicator/
GB.XPD.RSDV.GD.ZS
World Bank (2020c). GDP (current US$).
Retrieved from https://data.worldbank.org/
indicator/NY.GDP.MKTP.CD
World Bank (2020d). CO2 emissions (kt).
Retrieved from https://data.worldbank.org/
indicator/EN.ATM.CO2E.KT
World Bank (2020e). Population, total.
Retrieved from https://data.worldbank.org/
indicator/SP.POP.TOTL
World Bank (2020f). GDP per capita, PPP
(current international $). Retrieved from
https://data.worldbank.org/indicator/NY.
GDP.PCAP.PP.CD
WWF of Russia (2004). Framework Conven-
tion on Climate Change. First ten years.
Retrieved from https://wwf.ru/upload/
iblock/c4d/10yearsunfccc.pdf
Мирослава Алексеевна Солдак,
канд. экон. наук, старший научный сотрудник
Институт экономики промышленности НАН Украины
ул. Марии Капнист, 2, г. Киев, 03057, Украина
E-mail: soldak@nas.gov.ua
https://orcid.org/0000-0002-4762-3083
ПРОМЫШЛЕННЫЕ ЭКОСИСТЕМЫ И ЦИФРОВИЗАЦИЯ
В КОНТЕКСТЕ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ
Цифровая революция и масштабное использование современных цифровых техноло-
гий обусловливает интенсификацию процессов формирования и дальнейшего развития
промышленных экосистем как устойчивых географически определенных сетей взаимосвя-
занных разноплановых предприятий и учреждений, основанных на определенных произ-
водственных технологиях. Одновременно наблюдается изменение мест расположения про-
мышленных экосистем, что проявляется в противоречивых процессах решоринга и ниа-
шоринга, а также углубление их специализации, в результате чего в мире в различных его
регионах трансформируются имеющиеся и формируются новые промышленные экосисте-
мы с различным воздействием на окружающую среду.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 65
2020, № 4 (92)
Каждая промышленная экосистема уникальна, но также имеет определенные сходные
черты с другими экосистемами, что дает объективные основания для выделения их харак-
терных типов. Национальные экономики (68 стран) сгруппированы по размерам промыш-
ленных экосистем (добавленной стоимости), их трудоемкости, наукоемкости и экологич-
ности (выбросам CO2). В результате кластерного анализа установлено, что безусловное ли-
дерство по качественным характеристикам, прежде всего по производительности труда и
затратам на R&D, принадлежит промышленным экосистемам развитых стран Европы, Ази-
атско-Тихоокеанского региона и США. Промышленная экосистема Украины отнесена к
кластеру "догоняющих" стран, которые характеризуются худшими показателями, в том
числе в области устойчивого развития.
Для оценки экологичности промышленных экосистем предложено использовать по-
казатель удельной площади экологического следа, характеризующий его размер, который
приходится на потребление 1 т угля. Расчеты этого показателя показали, что увеличение
потребления угля в мире в последние десятилетия сопровождалось уменьшением удельной
площади экологического следа в результате прогресса в развитии «чистых» технологий
производства и потребления данного энергоносителя. Вместе с тем в отдельных кластерах
промышленных экосистем ситуация различна. С учетом разницы в объемах производства
ВВП на душу населения удельный экологический след в развивающихся странах почти в
3 раза больше, чем в развитых. То есть обеспечение жизнедеятельности человека в про-
мышленных экосистемах развивающихся стран (в том числе Украины) в расчете на 1 долл.
доходов связано с существенно большим удельным экологическим следом.
В настоящее время национальная промышленная экосистема Украины отличается
низким технико-технологическим уровнем производства и высоким удельным потреблени-
ем угля с соответствующими негативными последствиями для окружающей среды. Для
обеспечения ее перехода на траекторию устойчивого развития необходимо создание инсти-
тутов, которые бы стимулировали на государственном уровне циклическую модель пове-
дения промышленных предприятий, а также развитие и распространение новейших цифро-
вых технологий в промышленном производстве и энергетике, которые способны умень-
шить экологический след.
Ключевые слова: промышленная экосистема, цифровизация, устойчивое развитие,
экологический след, удельная площадь экологического следа.
JEL: O330, O140, Q570
Мyroslava O. Soldak,
PhD in Economics, Leading Researcher
Institute of Industrial Economics of the NAS of Ukraine,
2 Maria Kapnist Street, Kyiv, 03057, Ukraine
E-mail: soldak@nas.gov.ua
https://orcid.org/0000-0002-4762-3083
INDUSTRIAL ECOSYSTEMS AND DIGITALIZATION IN THE CONTEXT
OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT
The digital revolution and extended use of modern digital technologies define the intensifi-
cation of formation processes and further development of industrial ecosystems as stable geo-
graphically established networks of interconnected diverse enterprises and institutions, that are
based on certain manufacturing technologies. At the same time, the location of industrial ecosys-
tems is changed, which manifests itself in contradictory processes of reshoring and nearshoring,
deepening their specialization, as the result of which in various regions of the world existing in-
dustrial ecosystems are transforming and new ones with different environmental influence are
forming.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
66 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
Every industrial ecosystem is unique, but it also has some certain similarities with other
ecosystems, giving objective reasons for distinguishing their characteristic types. This study car-
ries out the grouping of national economies (68 countries) by the size of industrial ecosystems
(value added), their labor intensiveness, knowledge intensiveness and environmental friendliness
(CO2 emissions). According to results of the cluster analysis, it is found that the absolute leader-
ship by qualitative characteristics, primarily in terms of labor productivity and R&D costs, be-
longs to industrial ecosystems of advanced countries in Europe, Asia-Pacific region and the Unit-
ed States. With regard to Ukraine, its industrial ecosystem is classified to the cluster of countries
that are "catching up" and characterized by worse indicators, including in the framework of sus-
tainable development.
To assess the environmental friendliness of industrial ecosystems, it is suggested to use the
indicator of a normalized area of an ecological footprint that characterizes its size, which accrues
to consumption of 1 ton of coal. Calculations of this indicator show that the increase of world coal
consumption in recent decades is followed by a decrease of a normalized area of the ecological
footprint as a result of progress in the development of "clean" manufacturing technologies and
consumption of this energy source. However, the situation is different in various clusters of indus-
trial ecosystems. With the difference of volume of GDP per capita, the normalized ecological
footprint of developing countries is almost 3 times higher than in advanced ones. Namely, the life
support in industrial ecosystems of developing countries (including Ukraine) per 1 dollar of in-
come is associated with a significantly higher normalized ecological footprint.
The Ukrainian national industrial ecosystem is currently characterized by the low technical
and technological level of production and high normalized coal consumption with corresponding
negative consequences for the environment. To ensure its transition to a sustainable development
trajectory, it is necessary to create institutions that would stimulate a cyclical model of industrial
behavior at the state level, as well as the development and dissemination of new digital technolo-
gies in industrial production and energy sector that can reduce the ecological footprint.
Keywords: industrial ecosystem, digitalization, sustainable development, ecological foot-
print, normalized area of ecological footprint.
JEL: O330, O140, Q570
Формат цитування:
Солдак М.О. (2020). Промислові екосистеми і цифровізація в контексті сталого роз-
витку. Економіка промисловості. № 4 (92). С. 38-66. doi: http://doi.org/10.15407/econindustry
2020.04.038
Soldak, M. O. (2020). Industrial ecosystems and digitalization in the context of sustainable
development. Econ. promisl., 4 (92), рр. 38-66. doi: http://doi.org/10.15407/econindustry
2020.04.038
Надійшла до редакції 12.10.2020 р.
|