Агіографічний цикл св. Георгія у «Великих Мінеях Четьїх» св. Димитрія Ростовського

У статті йдеться про Великі Мінеї Четьї Димитрія Туптала, митрополита Ростовського і Ярославського (1701–1709), українця за походженням. Пропонується аналіз агіографічного циклу, присвяченого святому Георгію Великомученику (свято якого припадає на 23 квітня), який внесено в третій том Міней. У ньо...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2020
Автор:	Мушар, Ф.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2020
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Філологічні студії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173248
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Агіографічний цикл св. Георгія у «Великих Мінеях Четьїх» св. Димитрія Ростовського / Ф. Мушар // Сіверянський літопис. — 2020. — № 4. — С. 167-178. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-173248
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1732482020-11-28T01:26:43Z Агіографічний цикл св. Георгія у «Великих Мінеях Четьїх» св. Димитрія Ростовського Мушар, Ф. Філологічні студії У статті йдеться про Великі Мінеї Четьї Димитрія Туптала, митрополита Ростовського і Ярославського (1701–1709), українця за походженням. Пропонується аналіз агіографічного циклу, присвяченого святому Георгію Великомученику (свято якого припадає на 23 квітня), який внесено в третій том Міней. У ньому знаходиться велика розповідь з легендарними мотивами, у якій ідеться про протистояння святого імператору Діоклетіану під час останнього великого переслідування християн в язичницькому Римі; там також читаються сім оповідань про посмертні чудеса, здійснені святим, включно зі славнозвісною легендою про те, як Георгій убив дракона, щоб врятувати принцесу та її місто. У статті автор доводить, що Димитрій спирається, з одного боку, на традиційний слов'янський агіографічний матеріал, тобто на Великі Мінеї Четьї Московського митрополита Макарія, ХVI століття (які самі по собі є зібранням всієї агіографічної традиції Давньої Русі), і з іншого, – на латинські джерела, головним з яких є агіографічна збірка Лаврентія Сурія, та опубліковані тоді томи збірки Acta Sanctorum. Власний текст Димитрія Туптала – це переробка обох джерел; можна стверджувати, що Димитрій більше спирається на латинський текст, ніж на слов'янський. Але можна також констатувати, що Димитрій, хоча його творчість є значною мірою переробкою та перекладом попередніх текстів, використав широкий спектр поетичних та риторичних пристосувань (зокрема й цілу систему метафор та порівнянь, що лежать в основі всього циклу, надаючи йому унікальну узгодженість). Отже, Димитрію вдалося зробити цю агіографічну збірку оригінальною працею, домінантою якої є, очевидно, творча вірність православній церковній традиції. The present paper deals with the Great Menologion of Demetrius, of Ukrainian background, Metropolitan of Rostov and Jaroslavl′ (1701–1709). It proposes an analysis of the hagiographical cycle devoted to St. George the Megalomartyr (whose feast falls on April 23th), included in the third volume of the Menaion. It includes a long narrative with legendary overtones relating the confrontation between the saint and Emperor Diocletian at the time of the last great persecution of pagan Rome, and also seven stories of post-mortem miracles performed by the saint, including the well-known legend about how George slew a dragon to rescue a princess and her city. Demetrius’ text is shown to rely heavily, on the one hand, on traditional Slavic hagiographical material, that is the Great Menaion of Metropolitan Macarius of Moscow from the sixteenth century (itself a compilation of the whole hagiographic tradition of ancient Rus′), and on the other also from Latin sources, the main one being Laurentius Surius’ hagiographical compilation and the then-published volumes of the Acta Sanctorum compilation. His own text is merely a rewriting of both theses sources; it can be shown that Demetrius relies more on the Latin text than on the Slavonic one. But Demetrius, although his work is largely a reworking and translation of previous texts, can be shown to have used a wide range of poetic and rhetorical devices (including, beyond the usual tropes that make almost every Church Slavonic text a kind of poetic prose, a system of metaphors and comparisons underlying the whole cycle, giving it a unique coherence). Thus Demetrius has managed to make this hagiographic compilation an authentic work of his own, his main guideline being obviously a creative fidelity to Orthodox church tradition. 2020 Article Агіографічний цикл св. Георгія у «Великих Мінеях Четьїх» св. Димитрія Ростовського / Ф. Мушар // Сіверянський літопис. — 2020. — № 4. — С. 167-178. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.4018469 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173248 821.161.2. uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філологічні студії Філологічні студії
spellingShingle	Філологічні студії Філологічні студії Мушар, Ф. Агіографічний цикл св. Георгія у «Великих Мінеях Четьїх» св. Димитрія Ростовського Сiверянський літопис
description	У статті йдеться про Великі Мінеї Четьї Димитрія Туптала, митрополита Ростовського і Ярославського (1701–1709), українця за походженням. Пропонується аналіз агіографічного циклу, присвяченого святому Георгію Великомученику (свято якого припадає на 23 квітня), який внесено в третій том Міней. У ньому знаходиться велика розповідь з легендарними мотивами, у якій ідеться про протистояння святого імператору Діоклетіану під час останнього великого переслідування християн в язичницькому Римі; там також читаються сім оповідань про посмертні чудеса, здійснені святим, включно зі славнозвісною легендою про те, як Георгій убив дракона, щоб врятувати принцесу та її місто. У статті автор доводить, що Димитрій спирається, з одного боку, на традиційний слов'янський агіографічний матеріал, тобто на Великі Мінеї Четьї Московського митрополита Макарія, ХVI століття (які самі по собі є зібранням всієї агіографічної традиції Давньої Русі), і з іншого, – на латинські джерела, головним з яких є агіографічна збірка Лаврентія Сурія, та опубліковані тоді томи збірки Acta Sanctorum. Власний текст Димитрія Туптала – це переробка обох джерел; можна стверджувати, що Димитрій більше спирається на латинський текст, ніж на слов'янський. Але можна також констатувати, що Димитрій, хоча його творчість є значною мірою переробкою та перекладом попередніх текстів, використав широкий спектр поетичних та риторичних пристосувань (зокрема й цілу систему метафор та порівнянь, що лежать в основі всього циклу, надаючи йому унікальну узгодженість). Отже, Димитрію вдалося зробити цю агіографічну збірку оригінальною працею, домінантою якої є, очевидно, творча вірність православній церковній традиції.
format	Article
author	Мушар, Ф.
author_facet	Мушар, Ф.
author_sort	Мушар, Ф.
title	Агіографічний цикл св. Георгія у «Великих Мінеях Четьїх» св. Димитрія Ростовського
title_short	Агіографічний цикл св. Георгія у «Великих Мінеях Четьїх» св. Димитрія Ростовського
title_full	Агіографічний цикл св. Георгія у «Великих Мінеях Четьїх» св. Димитрія Ростовського
title_fullStr	Агіографічний цикл св. Георгія у «Великих Мінеях Четьїх» св. Димитрія Ростовського
title_full_unstemmed	Агіографічний цикл св. Георгія у «Великих Мінеях Четьїх» св. Димитрія Ростовського
title_sort	агіографічний цикл св. георгія у «великих мінеях четьїх» св. димитрія ростовського
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Філологічні студії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173248
citation_txt	Агіографічний цикл св. Георгія у «Великих Мінеях Четьїх» св. Димитрія Ростовського / Ф. Мушар // Сіверянський літопис. — 2020. — № 4. — С. 167-178. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT mušarf agíografíčnijciklsvgeorgíâuvelikihmíneâhčetʹíhsvdimitríârostovsʹkogo
first_indexed	2025-07-15T09:46:28Z
last_indexed	2025-07-15T09:46:28Z
_version_	1837705765342674944
fulltext	167 УДК 821.161.2. Флоран Мушар • АГІОГРАФІЧНИЙ ЦИКЛ СВ. ГЕОРГІЯ У «ВЕЛИКИХ МІНЕЯХ ЧЕТЬЇХ» СВ. ДИМИТРІЯ РОСТОВСЬКОГО DOI: 10.5281/zenodo.4018469 © Ф. Мушар, 2020. CC BY 4.0 У статті йдеться про Великі Мінеї Четьї Димитрія Туптала, митрополита Ростовського і Ярославського (1701–1709), українця за походженням. Пропону- ється аналіз агіографічного циклу, присвяченого святому Георгію Великомуче- нику (свято якого припадає на 23 квітня), який внесено в третій том Міней. У ньому знаходиться велика розповідь з легендарними мотивами, у якій ідеться про протистояння святого імператору Діоклетіану під час останнього великого пе- реслідування християн в язичницькому Римі; там також читаються сім опові- дань про посмертні чудеса, здійснені святим, включно зі славнозвісною легендою про те, як Георгій убив дракона, щоб врятувати принцесу та її місто. У стат- ті автор доводить, що Димитрій спирається, з одного боку, на традиційний слов’янський агіографічний матеріал, тобто на Великі Мінеї Четьї Московсько- го митрополита Макарія, ХVI століття (які самі по собі є зібранням всієї агіо- графічної традиції Давньої Русі), і з іншого, – на латинські джерела, головним з яких є агіографічна збірка Лаврентія Сурія, та опубліковані тоді томи збірки Acta Sanctorum. Власний текст Димитрія Туптала – це переробка обох джерел; можна стверджувати, що Димитрій більше спирається на латинський текст, ніж на слов’янський. Але можна також констатувати, що Димитрій, хоча його творчість є значною мірою переробкою та перекладом попередніх текстів, ви- користав широкий спектр поетичних та риторичних пристосувань (зокрема й цілу систему метафор та порівнянь, що лежать в основі всього циклу, надаючи йому унікальну узгодженість). Отже, Димитрію вдалося зробити цю агіогра- фічну збірку оригінальною працею, домінантою якої є, очевидно, творча вірність православній церковній традиції. Ключові слова: Димитрій Туптало, Агіографічний цикл великомученика Геор- гія, літературне джерело, Acta Sanctorum, Великі Мінеї Четьї. Святитель Димитрій Туптало, митрополит Ростовський, належав до такого прошарку вищого православного духовенства Київської митрополії (а потім і Московської патріархії), який користувався кількома літературними мовами: українською, російською, церковнослов’янською, а також польською і латин- ською. До нас дійшли його твори, написані на всіх цих мовах. Як і всі інші духов-ні письменники цього часу, він користувався різними мовами в залежності від обставин, переважно – від адресата, на якого він розраховував. Так, Чуда пре- святої і преблагословенної Діви Марії, одне з найранніших його творів, написані староукраїнською літературною мовою1; його Діаріуш, текст особистісного ха- рактеру, не призначений для публікації, написаний то українською, то макароніч- ною мовами, тобто польською із сильною домішкою латинської2; а його основна 1 Димитрий Ростовский, свт. Чуда пресвятой и преблагословенной Девы Марии / Підг. тексту, комент. М. А. Федотової. Чернігівські Афіни: науковий альманах з літературознавства, історії, філософії та культурології. Вип. 1. Чернігів. 2013. С. 23–72. 2 Федотова М. А. «Диаруш» Димитрия Ростовского. Статья 1. Труды Отдела древнерусской литера- туры. Санкт-Петербург, 2017. Т. 65. С. 458–485. 168 Сіверянський літопис. 2020. № 4______________________________________________________________________________________________________________________ праця, Четьї Мінеї, написана бездоганною церковнослов’янською мовою3. У зв’язку з цим виникає питання про те, яким є фактор чи фактори, єдності літературної діяльності таких письменників, як Димитрій. Його діяльність довга, суперечлива, як і його богословські погляди (принаймні він тримався теологічних поглядів, наприклад, про безгрішне зачаття Богородиці, які навіть в латинській Церкві до того часу не отримали ще статусу догмату і оскаржувалися) – все це в силу складних і суперечливих історичних обставин, в яких наприкінці XVII сто- ліття виявилася православна Церква на теренах колишньої Київської Русі. Звісно ж, у всьому цьому розмаїтті мов, культур, традицій, принципом єдності, навколо якої Димитрій і його соратники писали свої твори, служила вірність традиції: з одного боку, вірність традиції чисто церковній, богослужбовій та богословській, а з іншого – вірність традиції художньої організації тексту, яка бере початок, через слов’янську традицію, з класичної греко-латинської культури. Для ілюстрації цього принципу вважаємо за доцільне зупинитися на одному з головних його творів – на Четьїх мінеях, виняткове значення яких для всього пра- вославного світу важко переоцінити. Метою цієї статті є виявити ступінь само- бутності духовного письменника в опрацюванні цілком традиційного матеріалу. Обсяг цієї компіляції не дозволяє розглянути Великі Мінеї Четьї в цілому, тому в межах невеликої статті ми зупинимося лише на одному комплексі текстів – агіо- графічному циклі про св. Георгія (під 23 квітня). 1. Склад циклу Агіографічний цикл про святого Георгія в Четьїх Мінеях складається з кіль- кох пам’яток: 1. Власне Страждання святого славного великомученика Побідоносця Геор- гія (у подальшому – С), яке являє собою переробку розповіді про муки, висхідну в кінцевому підсумку до твору Сімеона Метафраста (про безпосередні джерела тексту див. нижче). Основа сюжету – урочисте протистояння Георгія римському імператору Діоклетіану, під час якого великомученик, після словесного поєдинку зі своїм противником, піддається повторним і найжорстокішим мукам – він навіть кілька разів отримує чудесне зцілення, що дозволяє йому зазнати нові тортури; у той самий час він воскрешає мертвих, продовжуючи насміхатися над імперато- ром і вимовляючи довгі молитви. Тут наявна, звичайно, якась гіперболізація, по- кликана надати всій розповіді епічний характер4, адже про історичного св. Геор- гія практично нічого не відомо. 2. Далі йдуть сім розповідей про чудеса: (a) Про вдову Рамельську (далі Ч 1): під час будівництва храму св. Георгія в місті Рамель, у Палестині, вдова жертвує стовп (колону), але не може сама пере- нести його на місце будівництва; їй допомагає св. Георгій. (b) Про сарацина (Ч 2): у цю ж церкву після мусульманської навали заходить «агарянин», який стріляє в ікону святого, але отримує рану від власної стріли; згодом він чудесно зцілюється й сам стає мучеником за Христа; (c) Про критського юнака (Ч 3), (d) інша розповідь про нього ж від ченця Коз- ми (Ч 4), (e) про Леонтія Амастрідського (Ч 5): усі три розповіді є обробками одного і того ж сюжету – про чудесне перенесення бранця з ясиря до себе на батьківщину. Дія розвивається в різних регіонах Близького Сходу: на Мілітені 3 Надалі користуватимемось таким виданням: Книга житiй святыхъ, на три мѣсяца, третiя, еже есть Мартъ, Апрiллiй, и Маiй. Київ, 7272 (1764). Л. 291–297. (Страданiе святаго славнаго великомученика побѣдоносца Георгiа), Л. 297 об.–303 об. (Чудеса святаго великомученика Георгіа). 4 Delehaye H. Les légendes grecques des saints militaires. Paris. 1909. Р. 50. 169 Siverian chronicle. 2020. № 4______________________________________________________________________________________________________________________ (теперішнє Малатья в Туреччині) і Криті (Ч 3), на Криті (Ч 4), в Пафлаґонії (Ч 5). Внаслідок піратського набігу (або поразки візантійської армії в битві) юнак опи- няється в полоні в жорстоких варварських володарів; але св. Георгій, внимаючи їх молитвам або молитвам їхніх батьків, чудово забирає їх звідти та миттю по- вертає до сім’ї в той момент, коли вони готувалися подати якесь блюдо своєму господареві. Доказом, або, вірніше, знаком дива слугують предмети, які молоді люди тримали в руках під час свого звільнення: скляниця з вином (Ч 3), «опсимо» (Ч 4), «нѣкое ястіе ... съ горнцемъ» (Ч 5). Утім, до цього сюжету в Ч 5 додається й розповідь про чудесну перемогу слабкої дитини в іграх з іншими, сильнішими дітьми. Значимість цих напоїв, як би речових доказів чуда, особливо підкреслю- ється вживанням незвичних назв, ґлоссуваних у тексті: опсимо («опсимо же есть питне нѣкое Сарацынское, укропомъ растворяемое»), а також в Ч 5 «сфугга́то», яке мати дитини приносить в дар святому в знак подяки («пирогъ», за визначен- ням свт. Димитрія). Два останніх дива мають таку фабулу: (f) Про отрока, ураженого від змії (Ч 6) – розповідь, зі слів одного ченця (авви Георгія), про молодого пастуха, який незаконно продав одну вівцю, а потім його вкусила змія, але згодом він був урятований монахом через допомогу св. Георгія. (g) Відомий сюжет про єдиноборство зі змієм (Ч 7) міститься наприкінці се- рії розповідей про чудеса. В озері, недалеко від близькосхідного міста Виріта, оселяється дракон, який вимагає дітей у якості жертв. Місцеві жителі змушені приносити йому своїх дітей у жертву по черзі. Черга доходить до доньки місце- вого царя. Бог посилає їй на допомогу святого Георгія, який перемагає дракона й приводить його в місто «аки пса»; там його вбивають жителі, які згодом наверта- ються до християнства. У цілому, як і в багатьох інших святих в Мінеях четьїх, Страждання («стра- даніе») і розповіді про чудеса утворюють собою якийсь диптих: обидві частини приблизно однакові за обсягом тексту. Давши характеристику циклу в загальному вигляді, варто розглянути його джерела. 2. Джерела Свт. Димитрій не шукав оригінальності, але прагнув донести до свого читача переказ агіографічної традиції Церкви у всій її цілісності. Цим пояснюється ха- рактер обробки, якої він піддає джерела Четьїх Міней. Літературні джерела збір- ки в цілому досить добре відомі й були виявлені в ряді попередніх досліджень5. У тому, що стосується муки й чудес св. Георгія, вони зводяться до такого переліку: (a) Димитрій користувався Великими Мінеями четьїми митрополита Макарія, складеними в Москві в 1530–1541 рр.6 (б) Але він також вдавався до величезних латинських компіляцій, які складали- ся в західній Європі. Головними джерелами для нього послужили Acta Sanctorum, публікація яких почалася в 1643 році (у цьому випадку – квітневий том7), а та- 5 Макарий (Веретенников). Святитель Димитрий Ростовский и Макарьевские четьи-минеи. Библейско-богословская коллекция. Серия «Святоотеческое наследие». Вип. 2. Санкт-Петербург. 2009 [Електронний ресурс]. URL: http://www.axion.org.ru); Александр (Державин). Четьи-минеи свт. Димитрия, митрополита Ростовского, как церковно-исторический и литературный памятник. Богословские труды. Т. 15. 1976. С. 61–145; Т. 16. 1976. С. 46–141. 6 Квітневий том доступний дослідникам у виданні: Северьянов С. Н. Великие Минеи четии, собранные всероссийским митрополитом Макарием. Апрель. Тетрадь ІІІ (дни 22–30). М. 1915. (Памятники славяно-русской письменности). Стб. 862–884 («В тои же день... Мученiе святаго и славнаго великомученика Георгiа»). 7 Оригінальне видання було опублікувано в 1675 році. Ми користувалися цим виданням: Acta 170 Сіверянський літопис. 2020. № 4______________________________________________________________________________________________________________________ кож більш раннім збірником – De probatis vitis Sanctorum, ab Al. Lippomano olim conscriptis, nunc primum emendatis et auctis («Про Житія схвалених святих, колись написані Ал. Ліппомано, а тепер вперше виправлені та доповнені»), укладеним німецьким монахом-картузіанцем Лаврентієм Суріем (Laurentius Surius, в миру Лоренц Зауер) й опублікованим у шести томах у Кельні в 1570–1576 роках.8 (в) Усі три наведених джерела залучалися для повноти. Однак основою агіо- графічної роботи на слов’янському ґрунті є Пролог, до якого Димитрій система- тично звертався; відомо, що він користувався московським виданням 1662 року. Для складання агіографічного циклу про св. Георгія тією чи іншою мірою були залучені всі ці джерела. Але вони, незважаючи на відмінність мов і тра- дицій, багато в чому представляють версії легенд про святого, які дуже подібні одна до другої – що в свою чергу пояснюється тим, що вони сходять до спільного візантійського першоджерела, а саме – Житія Георгія, яке належить перу св. Сі- меона Метафраста9 (ІХ ст.). Звідси виникає враження, що Димитрій намагається представити якусь загальну, зведену, версію легенди. Як приклад наведемо два уривки з С. Перший – початок тексту (в таблиці текст С представлений в середині; зліва – варіант ВМЧ, а праворуч – латинська версія по Acta Sanctorum, яка повністю тотожна з текстом Сурія): Диоклитіанъ, римьскіи самодръжецъ, недостойнѣ хоругвѵ въспріим и пръвый сый, отъ иже с ним римьское воспріимшимъ начальство (три бо бяху сіи, севастъ нареченъ бысть кесарь и, вся во умѣ своем сматряя, зряше яже о супротивных и яже о послушных много творя слово, якоже тому мня- шеся, и w божеcтвеном благомысліе. Благочес- тіе бо крайнее и конецъ всѣх благих о еже отъ него мнимых бозѣх слу- женіе въ-мѣняше. Тѣмже и частыа тѣм и мно(г) очестныя жрътвы при- ношаше, честь же вся- ку устави найпаче, яко влъховнѣишу, Аполону. Римскаго царства скипетры недостойнѣ пріем- ши Діоклитіанъ нечестивый, вельми прилѣжаше сквер- ному iдолослуженію. а во первыхъ почиташе зѣло Аполлiна волшебнаго, аки бы будущихъ пред- сказателя: бѣсъ бо, въ без- душномъ томъ iдолѣ жи- тельствующи, даяше отвѣты вопрошающымъ, ложно пророчествуя о будущихъ, никогда же бо сбывахуся того пророчества. D i o c l e t i a n u s Romanorum Imperator, sceptris indigne potitus, et primus eorum, qui sibi cum illo Romanum imperium vindicabant (tres enim erant), cum Augustus decla-ratus esset Caesar, omniaque sibi tum adversus hostes, tum in subjectis populis e sententia cedere videret; magno studio, ut sibi quidem videbatur, in eam curam incubuit, ut divinam bene volentiam compararet. Summam enim pietatem et bonorum omnium fi nem in eorum, qui dii vocantur, cultu sitam existimabat. Quamobrem assidua illis et magnifi ca sacrifi cia faciebat; inprimisque Apollinem, ut rerum futurarum peritissimum, venerabatur10. Як видно, Димитрій опускає деякі фрагменти латинського тексту (виділені курсивом); зате він додає в церковнослов’янський текст (слова, виділені підкрес- Sanctorum, quotquot toto orbe coluntur, vel a Catholicisscriptoribuscelebrantur… Aprilistomustertius, quo ultimi xi dies continentur / За ред. G. Henschenius et D. Papebrochius. Parisiis et Romae. 1866. Текст, відповідний слов’янському Стражданню, розташований на С. 119–132. 8 Про Лаврентія Сурія, досить значну фиґуру католічної Реформації в Німеччині, див.: Hebenstreit- Wilfert H. WunderundLegenden. Studienzu Leben undWerkvonLaurentiusSurius (1522–1578). Tübingen. 1975. 9 Halkin F. Bibliotheca hagiographica Graeca. Bruxelles. 1957. T. І. № 670. (далі: BHG). 171 Siverian chronicle. 2020. № 4______________________________________________________________________________________________________________________ ленням) більш наочний мотив біса, який сидить в ідолі, – взятого, ймовірно, з Ч 7, але в загальному широко поширеному в давньоруській традиції.10 Як видно, Димитрій спирається більше на латинський текст, ніж на слов’янський: «во первыхъ почиташе» ближче до лат. «inprimis… venerabatur», ніж до ц.-слов. «честь же всяку устави». Однак спостерігається і зведене вико- ристання обох джерел. Так, далі в тому ж реченні читається словосполучення «Аполлина волшебнаго, аки бы будущихъ предсказателя». Прикметник імовірно сходить до «влъховнѣишу» в ВМЧ, тоді як «аки бы...» є приблизними перекладом лат. «rerum futurarum peritissimum» (сенс латинського виразу – «вельми обізна- ного про майбутнє»). Наведемо другий приклад, взятий також з С: Сице святому лютѣ бiему и лица свѣтлость никакоже измѣнившу царь почюдився, ко окрестнымъ глаголаше: воистинну убо азъ не мужъству убо точiю, но и волшебному художе- ству реклъ быхъ не не- причастну быти Георгiю. И Магнентiй рече к нему: Есть здѣ, царю, мужъ волхвова-нiй искуснѣйшiй. Аще того пове-лѣваеши призва- ти, въскорѣ по-бѣжденъ бывъ Георгiй твоимъ по- винется повелѣнiемъ11. Тако святый велико- мученикъ Георгiй, лютѣ мучимь сущи, никакоже измѣни свѣтлости лица сво- его. чесому царь удивляяся по-премногу, глаголаше ко окрестъ его бывшымъ: во- истину нѣсть се мужества и крѣпости въ Георгiи, но волшебныя хитрости дѣло. И рече Магнентiй къ царю: есть здѣ нѣкiй мужъ въ волхвованiяхъ искусный, егоже аще призвати пове- лиши, вскорѣ побѣжденъ бывъ Георгiй, повинется повелѣнiю твоему. Cum autem sanctus Martyr ita crudeliter excruciatus, nihil hilari-tatem vultus immutaret; Imperator admiratione plenus, ad eosqui proxime aderantconversus: ‘Equi-dem,’ inquit, ‘hæc non virtutis et fortitudinis, sed magicæ artis opera dixerim.’ Magnentius autem ad eum ait:‘Est hoc in loco, Impe- rator, vir quidam magicæ artis peri-tissimus, quem si iusseris accersiri, Georgius celeriter victus, oraculis tuis succumbet12. Тут спостерігаємо ту саму картину, що й в першому прикладі. У реченні Діоклетіана вживання родового відмінка («нѣсть семужества и крѣпости... но волшебныя хитрости дѣло») ближче до латинського варіанту («haec non virtutis et fortitudinis, sed magicae artis opera»), ніж до слов’янського – хіба що множина лат. «haec ... opera» передається в єдиному («се… дѣло»); «admiratione plenus» – «спов- нений подиву» – передається як «удивляяся попремногу», тоді як у варіанті ВМЧ є просто «почюдився».1112 Що стосується розповідей про чудеса, вони знаходять собі відповідності як у латинських компіляціях, так і в Макар’євських Великих Мінеях Четьїх – водно- 10 Переклад латинського тексту: «Діоклетіан, римський імператор, незаконно захопивши скіпетр, пер- ший з тих, хто привласнював собі римське царство (їх було троє), коли, з Авґуста бувши проголоше- ний кесарем, він побачив, що все перед ним поступається, і вороги, і підлеглі народи, тоді він доклав великі зусилля для того, щоб, як йому здавалося, розташувати до себе божественне благовоління. Він вважав, що верх благочестя і кінець всіх благ знаходиться в так званих богах. Тому він приносив їм честь і чудові жертви, і перш за все поклонявся Аполлону, якого він вважав вельми обізнаним про майбутнє». 11 ВМЧ, 136. 12 Переклад: «А поки святий мученик піддавався таким лютим мукам, він ніяк не змінював бадьорість свого обличчя; імператор в подиві, звертаючись до тих, хто стояв поруч, (сказав:) «Перед нами, я вам скажу, справа не сили і мужності, а магічних дій». А Маґнентій відповів: «Тут, імператор, є одна людина, дуже вчений в чаклунських мистецтвах; якщо дозволиш його залучити, Георгій скоро буде переможений і програє твоїм пророцтвам». 172 Сіверянський літопис. 2020. № 4______________________________________________________________________________________________________________________ час, як відомо, у цьому останньому збірнику вони іноді відтворюються два або навіть три рази. Свт. Димитрій скористався обома компіляціями13: - Ч 1 (про вдову) = AS, c. 143–144; ВМЧ, стб. 900–901; - Ч 2 (про сарацинів) = AS, c. 145–148; ВМЧ, стб. 855–857; - Ч 3 (про критського юнака) = ВМЧ, стб. 903–904; - Ч 4 (ще про критського юнака від ченця Козми) = ВМЧ, стб. 854–855; - Ч 5 (про Леонтія Амастрідського) = AS, c. 137–143; ВМЧ, стб. 901–902; - Ч 7 (про єдиноборство зі змієм) = Він також прийшов зі слов’янської тради- ції (у свою чергу заснованої на грецьких джерелах)14. Єдиний виняток становить, мабуть, Ч 6 (про отрока, ураженого від змії). Тут є на маргіналіях видання пряма вказівка на джерело: «изъ Пролога и соборника рукописнаго». Ідеться, з одного боку, про одне з численних рукописних джерел, а з іншого – про Пролог в московському виданні 1662 року. Втім, ця розповідь читається й у ВМЧ15. Вище ми бачили, що Димитрій за можливістю віддає перевагу латинським джерелам; ми спостерігали також, як він їх опрацьовує. Для порівняння ми наве- демо уривок з Ч 4, де єдине джерело – слов’янське, щоб оцінити, як він використо- вував це джерело. Наведений уривок – найбільш «ефективний» момент розповіді, коли в день свята св. Георгія юнак, опинившись у полоні жорстокого господаря, ненавмисно, проходячи повз храм, почув, що звідти доноситься тропар святого, і помолився великомученику (ліворуч – текст ВМЧ, праворуч – свт. Димитрія): И видѣвъ мя господинъ слезна, нача злѣ лаяти и рече ми: «налей». И влiах въ стъкляницу опсима. И рече ми: «прилей укропа». И егда взяхъ укропницу, да влiю къ вину въ стькляницу, начах не видѣти господина своего, и возпих: «господине, не вижу». И въсхити мя нѣкая сила отъ земли, и ктому не слышах господина, но услышах «Един стъ, единъ Г҃ь І҃с Х҃с въ славу Богу Отцу, аминь.» И прозрѣвъ, видѣвъ отца дръжаща потирь во олтари, и обращься реч учнком: «прилейте укропа», и се азъ с укропницею. И егда хотѣхъ волiати, и рече оцъ мои къ унком, иже ему служаху: «кто есть ч҃лкъ сей?» И рѣша: «и мы не вѣмы, откуду есть». И видѣвъ мене господинъ мой слезна, нача гнѣвно бранити мя, и рече мнѣ: «налей». и налiяхъ въ сткляницу опсима. и рече господинъ: прилей укропа. и егда взяхъ укропницу, да влiю въ сткляницу, начахъ не видѣти господина моего, и возопихъ, «господине, не вижду»: и восхити мя нѣкая сила отъ земли, и ктому не слышахъ господина моего что вѣщающа, но услышахъ пѣнiе поемое: «Единъ святъ, единъ Господь, Іисусъ Христосъ, во славу Бога Отца, аминь», и узрѣхъ себе суща въ олтарѣ, и отца моего держаща святый потиръ и къ пономаремъ глаголюща: «дадите укропа». и се азъ стояй предъ нимъ со укропницею, хотѣхъ влiяти укропъ во святый потиръ: якоже бо быхъ въ банѣ стояй предъ Сарацыниномъ, единою рукою держа сткляницу съ опсимомъ, другою же укропницу съ укропомъ, тако внезапу обрѣтохся въ олтарѣ стояй предъ отцемъ литургисающимъ. отецъ же воззрѣвъ на мя, рече къ пономаремъ: кто есть юноша сей? и рекоша со удивленiемъ: не вѣмы, кто се, и откуду есть. 13 Див. теж грецькі тексти (BHG n°687–691). 14 Була висунута гіпотеза, що ця розповідь являє собою переробку міфологічного сюжету про Персея та Андромеду, див.: Ogden D. Perseus. London, New York. 2008. (Gods and Heroes of the Ancient World). C. 136–138. 15 Стб. 852–854, (повторно) 905–907. 173 Siverian chronicle. 2020. № 4______________________________________________________________________________________________________________________ У цілому Димитрій досить близько відтворює вихідний матеріал; але він вно- сить іноді слова або навіть цілі речення, мабуть, для більшої ясності і наочності викладу:«не слышахъ господина» → «не слышахъ господина моего что вѣщающа»; «но услышахъ» → «но услышахъ пѣнiе поемое», і т. д. В одному випадку Ди- митрій додає цілу фразу («якоже бо быхъ... предъ отцемъ литургисающимъ»). Можна також спостерігати заміну деяких слів на більш зрозумілі: «учени[ци]» старого Макар’євського варіанту стають у Димитрія «пономарями», дієприслів- ник «прозрѣвъ», який, напевно, використовується вже винятково на позначення сліпої людини в сенсі «знайти зір», замінений на «узрѣхъ себе суща во олтарѣ». Деякі форми, близькі до народної мови, які характерні для більш давнього ізводу церковнослов’янської, замінені на гіперкоректні форми більш високого стилю: «не вижу» → «не вижду». Богослужбова формула з літургії свт. Іоанна Златоус- того приведена у відповідність з післяреформенними книгами: («въ славу Богу Отцу» → «во славу Бога Отца»). Цікаво подивитися, які матеріали ВМЧ Димитрій опускає під час складання свого тексту: він залишає зовсім без уваги інші версії розповіді про страждання16, а також Слово похвально17 і Поучение на память святого великомученика Геор- гия18; адже його компіляція призначена служити не «собранием всех книг, чтомых на Руси» і не вихвалянням святого або збіркою проповідей; вона покликана за- фіксувати традицію, дати як би повний авторитетний довідник з агіографії в її зв’язку з богослужінням. 3. Цілісність циклу Свт. Димитрій, як бачимо, опускає частину матеріалів, зафіксованих у ВМЧ Макарія. Те саме можна сказати, звичайно, і про латинські джерела; тут, втім, причина виключення чудес з Міней Четьїх ще очевидніша – він не бере до уваги чудеса, пов’язані із західною традицією, наприклад, зі св. Георгієм як покровите- лем англійського королівства. Неважко також помітити, що, на відміну від досить безладного і повторюва- ного зібрання у складі Макар’євських ВМЧ, Димитрій представляє саме цикл, ор- ганізований за чітким планом; не без претензії на повноту, звичайно, адже інакше він навряд чи включив би три подібних розповіді про чудесне перенесення отрока з полону на батьківщину. Отже, у роботі Димитрія над циклом наявне бажання представити не всю традицію, а тільки найзначніші її моменти, не випускаючи нічого важливого. Який принцип організації циклу про чудеса св. Георгія? Здається, його можна вбачати в переплетінні кількох тем, мотивів і образів, які повторюються з «чуда» в «чудо». Так, деякі елементи пов’язують Ч 1 з Ч 7 розповіддю про боротьбу зі змієм: дія відбувається навколо двох міст, географічно розташованих у відносній близькості одне від одного: Рамель в Палестині, сучасний Рамалла, і Віріт, тобто Бейрут (гр. Βηρυτός); в обох випадках страждання жертви (вдови – у Ч 1, цар- ської доньки – у Ч 7) виникає через правителя міста (у Ч 1– «градоначальникъ», у Ч 7 – цар-язичник); в обох випадках великомученик з’являється у войовничому вигляді вершника на коні: «явися ей въ сонномъ видѣніи святый великомученикъ Георгій во образѣ воеводстѣмъ на конѣ ѣздяй» (Ч 1), «приспѣ тамо святый 16 Страсть святаго и великомученика Георгия иже от Каподокiа (стб. 852 – проложна розповідь), Сло- во святаго великомученика Георгiа (стб. 908–924), Память святаго и славнаго великомученика Геор- гия (стб. 924–929), Память святаго великомученика и побѣдоносца Георгiа (стб. 937-939, з Стишного Прологу). 17 ВМЧ, стб. 884–900. 18 ВМЧ, стб. 924–937. 174 Сіверянський літопис. 2020. № 4______________________________________________________________________________________________________________________ великомученикъ Георгій, воинъ Царя небеснаго, на конѣ ѣздяй» (Ч 7). (Цей легко пізнаваний образ небесного воїна зустрічається також, втім, і в Ч 5). Але, з іншого боку, Ч 1 пов’язане із Ч 2 (про сарацинів) загальною темою, а саме покаранням/ зверненням грішника, який знехтував моління жертви: в першому оповіданні це згаданий градоначальник, а в другому – сарацинський воїн, який стріляє з лука в ікону святого, сам поранений стрілою, що в свою чергу сприяє його наверненню до християнства. Звичайно, значення має й той факт, що обидва чуда пов’язані з однією і тією ж Георгіївською церквою в Рамелі, що повертає нас до сказаного вище про конкрет- ний, матеріальний бік розповідей про чудеса. Водночас не можна не відзначити особливе трактування категорій простору й часу, яке, втім, характерне для агіо- графічного жанру в цілому19. За умови відносної точності географічних орієнти- рів, які добре зберігаються, попри віддаленість від православної Русі (Рамель, Ві- ріт, Амастріду і так далі), зовсім інакше з тимчасовими орієнтирами: згадуються (в необов’язковому порядку) деякі історичні персонажі та події, які приурочують розповідь до певної далекої епохи, але втім ніякого історизму Димитрій не до- тримується. Решта розповідей також пов’язані між собою мотивами та образами такого роду. У Ч 2–Ч 5 загальною негативною фігурою виступають невірні народи, чи мусульмани (Ч 2–Ч 4), чи болгари (Ч 5). У Ч 6–Ч 7 вони поступаються місцем більш небезпечному ворогові, духовному – змії/змія; у Ч 6 змія вжалила молодого пастуха, а в Ч 7 біс у грізному вигляді дракона тримає ціле місто під демонською владою; а мотив демонів, що сидять в статуях і дають брехливі відповіді прави- телю, присутній в останньому тексті циклу, у свою чергу дозволяє зв’язати ввесь цикл розповідей про чудеса з С, який, як ми бачили, починається саме з нього; обидві половини цього своєрідного «диптиха» пов’язує також мотив допомоги жінці з родини правителя (образ царської дочки в Ч 7 перегукується з фігурою імператриці в С, яка навертається завдяки молитвам Георгія у християнство). Від- значимо також мотив допомоги молодим людям, властивий взагалі всім розпові- дям, крім Ч 1, і мотив чудесного перенесення, до якого вдається Димитрій в Ч 3, Ч 4, Ч 5. Список таких паралелей можна було б продовжити: Ч 2 і Ч 3 пов’язані мотивом сарацинського володаря, Ч 5 і Ч 6 – мотивом дару зцілення (та здійснен- ня обітниці в знак подяки святому) і т. д. У кожному тексті присутня також своя чітка система образів і фігур. Так, роз- повідь про поєдинок зі змієм (Ч 7) будується на цілій серії протиставлень: дракон проживає в озері, тобто в застійній воді, яка знаходиться поза городом, тоді як у центрі міста, на місці його страти, з вівтаря новозбудованої церкви випливає джерело живої води. Озеро – символ пекельних сил («бездна адская») і смерті, не тільки особистої, а й колективної (всього міста); живе джерело, навпаки, уособ- лює рай і воскресіння, оскільки його води – цілющі. Цар відпускає свою дочку вниз, а сам дивиться на її загибель «съ высоты палатныя»; після своєї перемоги Георгій пригнітає змія до землі (пор. значення його імені – Γεώργιος, похідне від γεωργός, буквально «землероб»), тоді як змій виступає як водна істота. Все це, звичайно, не виключає алегоричне тлумачення, яке дано прямо в тексті: «отъ не- видимаго въ безднѣ адской поглотителя, и отъ грѣха аки отъ змiя смертоноснаго». Повернемося до циклу в цілому. Центральною його темою, здається, є бо- ротьба з несправедливою, незаконною, сатанинської владою, в якій Георгій ви- ступає як визволитель в ім’я Христа чи, вживаючи його традиційне визначення, як переможець («побѣдоносецъ»). Недарма Діоклетіан, в найперших рядках С, 19 Delehaye H. Les légendes hagiographiques. Bruxelles. 1906. C. 45–49. 175 Siverian chronicle. 2020. № 4______________________________________________________________________________________________________________________ оголошується узурпатором20: «Римскаго царства скипетры недостойнѣ [прія]»; мало чим відрізняється він від дракона в Ч 7 – «змiй великъ страшенъ губитель», який користується страшною владою над Вірітом: як той, так і інший, по суті, ви- магають людських жертв. Дракон, у змові з бісами, що живуть всередині ідолів у місті, вимагає від жителів міста не просто жертв, а жертвоприношень; саме тому вони повинні бути «благолѣпно украшен[ными]»; тобто ми маємо справу з ритуа- лізацією вбивства (а також і з «узаконенням» – слово прямо вживається в тексті). Те саме можна сказати й про Діоклетіана: тортури, яким він піддає Георгія, також несуть відбиток ритуальності, сакральності. Іншими словами, зла влада створює навколо себе цілий культ, і св. Георгій виступає в ролі руйнівника цього помилко- вого, вбивчого, культу. З усього цього можна зробити висновок, що, впорядковуючи матеріали, по- дані йому агіографічною традицією, Димитрій свідомо й послідовно організує їх в оригінальну чітку композицію. Цикл, присвячений св. Георгію в Мінеях четьїх, повністю заслуговує вивчення як твір мистецтва. Тому доречно звернути увагу на деякі стилістичні риси текстів св. Димитрія. У них явно спостерігаються прийоми художньої організації; наприклад, один з основних таких прийомів є гомеотелевт (такі приклади взяті з Ч 7): «совѣтъ ца́рскiй, паче же бѣсо́вскiй», «отъ погибели тѣле́сныя же и душе́вныя», «чесо ради здѣ ме́длиши и пла́чеши, и кого ожида́еши», «и мене отъ змiина поглощенiя не изба́виши, и самъ поги́бнеши». Тут ми не маємо справу з випадковим повторен- ням закінчень, неминучим у мові з такою морфологією, як церковнослов’янська; у наведених прикладах відчувається подібна акцентна структура, що легко й безпомилково виявляється завдяки правилам церковнослов’янської графіки, яка вимагає під час написання ставити наголоси, – у першому прикладі трохаїчне віршування, а в інших двох – дактилічне. Така просодична організація спостері- гається також у наступних прикладах, де повторюється, проте, не кінцевий склад слів, а початковий – тобто алітерація та анафора в строгому сенсі цих слів (також із Ч 7): «чесо ради та́мо стоитъ и та́ко плачетъ», «дондеже мнѣ исповѣси исти- ну», якому відповідає, далі в тексті, «азъ бо во имя Господа моего Бога истиннаго избавлю тя отъ змiя» – ніби автор хоче підкреслити, що позбавлення від зла при- ходить через сповідання віри істинної. Здається, у деяких місцях вловлюється та- кож звукова організація тексту, яка поширюється не тільки на закінчення: на конѣ ѣздяй и копiе въ руцѣ имѣяй; (отец) самъ же со своими съ высоты палатныя смотрящи, слезными оную провождаше очесы; тут містоначальник і народ як би на звуковому рівні обплутані змієм. Як алітерація, так і гомеотелевт добре відомі в класичній риториці та реко- мендуються літературними теоретиками давнини для більшої експресивності21; але водночас слід враховувати, що алітерація чужа грецькій традиції та викорис- товується набагато частіше в латинській22; можна припустити, що ця обставина позначилася й на церковнослов’янському тексті свт. Димитрія. Висновок В обох своїх частинах агіографічний цикл про великомученика Георгія в складі Четьїх Міней святителя Димитрія Ростовського представляється досить значною пам’яткою. Спираючись на давню візантійську традицію, щоправда, не 20 Історична дійсність трохи складніша, пор.: Cameron A. The Later Roman Empire (AD 284–430). Cam- bridge (Massachusetts). 1993 (Fontana History of the Ancient World). C. 31. 21 Marouzeau A. Traité de stylistique latine. Paris. 1964. C. 57–58. 22 Lausberg H. Handbuch der literarischen Rhetorik. Eine Grundlegung der Literaturwissenschaft. Stuttgart. 1990. §1246, s.v. «allitération». 176 Сіверянський літопис. 2020. № 4______________________________________________________________________________________________________________________ прямо, а за посередництвом слов’янської і латинської, він створив у циклі, при- свяченому св. Георгію, цілісний та закінчений зразок агіографічного мистецтва, який так чи інакше можна зіставляти з іконою «в житії», де один і той самий образ святого подається в різних формах і з різним сенсом, зберігаючи водночас велику стилістичну та смислову єдність. Вражає також схожість так званих «західної» і «східної» традицій, які, принаймні в області агіографії, виявляються набагато ближчими одна до одної, ніж заведено думати. У книзі Пути русского богосло- вия, опублікованій в паризькій еміграції в 1937 році, протоієрей Г. Флоровський розвивав думку про викривлений розвиток руської (вважай – східнослов’янської) богословської традиції, запозичуючи у О. Шпенґлера поняття «псевдоморфози»: на думку Флоровського, за часів Димитрія Ростовського суперничали дві форми псевдоморфози: католицька та протестантська23. Такий підхід, при всій влучності та точності численних спостережень, на яких ґрунтується книга, здається нам виправданим лише щодо богословського дискурсу, а не церковно-культурної тра- диції в цілому, оскільки він приховує в собі оцінну складову; а тим часом, як показує розглянутий в нашій статті випадок, звернення до латинських джерел є необхідним для свт. Димитрія (і, можна сказати, у його особі східнослов’янської агіографії в цілому) при тому, що йому вдається поєднувати вірність до самої іс- тинної християнської традиції з творчим підходом до агіографії. References Acta Sanctorum, quotquot toto orbe coluntur, vel a Catholicis scriptoribus celebrantur… Aprilis tomus tertius, quo ultimi xi dies continentur. [Acts of all the Saints Either Honored in the Whole World, Or Celebrated by Catholic Authors…] Pіd red. G. Henschenius et D. Papebrochius. Parisiis et Romae. (1866). Delehaye, H. (1909). Les légendes grecques des saints militaires [Greek legends of military saints]. Paris, France. Dymytriy Rostovskyj (Dmytro of Rostov). (2013). Chudа presvyatoy i preblаgoslovennoy Devy Маrii. Chernіhіv. [The Miracles of the Most Holy and Most Blessed Virgin Mary]. Chernіhіvskі Аfіny – Chernihiv Athens, 1, 23–72. Fedotovа, М. (2017). «Diаriusz» Dimitriya Rostovskogo. [The Diary of Dmitriy of Rostov]. Trudy Оtdelа drevnerusskoy literаtury – Proceedings of the Department of Ancient Russian Literature, 65, 458–485. Georgiy (Florovskiy). (1983). Puti russkogo bogosloviya. [The Ways of the Russian Theology]. Paris, France. Pp. 45, 84–98. Halkin, F. (1957). Bibliotheca hagiographica Graeca [Greek saint library]. Vol. І. Bruxelles, Belgium. Hebenstreit-Wilfert, H. (1975). Wunder und Legenden. Studien zu Leben und Werk von Laurentius Surius (1522–1578) [Miracles and legends. Studies on the life and work of Laurentius Surius (1522–1578)]. Tübingen, Germany. Knigа zhitiy svyatykh, nа tri mesyatsа, tretiya, ezhe est Маrt, Аprilliy, i Маj [Book of the Lives of Saints, Volume three, Containing Months March, April, and May]. (1764). Kyiv, Russian Empire. Lausberg, H. (1990). Handbuch der literarischen Rhetorik. Eine Grundlegung der Literaturwissenschaft [Manual of literary rhetoric. A foundation of literary studies]. Stuttgart, Germany. Marouzeau, A. (1964). Traité de stylistique latine [Treatise on Latin stylistics]. Paris, France. 23 Католицька псевдоморфоза приписується Петрові Могилі, протестантська – Феофану Прокоповичу, див.: Флоровский Георгий, прот. Пути русского бо гословия. Paris. 1983. С. 45, 84–98. 177 Siverian chronicle. 2020. № 4______________________________________________________________________________________________________________________ Ogden, D. (2008). Perseus. Gods and Heroes of the Ancient World. London– New York. Severyanov, S. (1915). Velikie Мinei Chetii, sobrаnnye vserossiyskim mitropolitom Маkаriem. Аprel. Tetrаd ІІІ (dni 22–30). [Great Menologion, Compiled by Metropolitan Makarij of All Rus, April, Volume 3]. Pаmyatniki slаvyano-russkoy pismennosti. St. Petersburg. Pp. 862–884. Аleksаndr (Derzhаvin). (1976). Cheti-minei svt. Dimitriya, mitropolitа Rostovskogo, kаk tserkovno-istoricheskiy i literаturnyy pаmyatnik [The Great Menologion of Dimitriy, Metropolitan of Rostov, as Literary and Church-Historical Monment]. Bogoslovskie trudy, 15, 61–145. Аleksаndr (Derzhаvin). (1976). Cheti-minei svt. Dimitriya, mitropolitа Rostovskogo, kаk tserkovno-istoricheskiy i literаturnyy pаmyatnik [The Great Menologion of Dimitriy, Metropolitan of Rostov, as Literary and Church-Historical Monment]. Bogoslovskie trudy, 16, 46–141. Маkаriy (Veretennikov). (2009). Svyatitel Dimitriy Rostovskiy i Маkаr′evskie Cheti-minei. [Metropolitan Dimitriy of Rostov and the Great Menologion of Makariy] Bibleysko-bogoslovskаya kollektsiya. Seriya «Svyatootecheskoe nаsledie». 2. SPb. Мушар Флоран – кандидат славістичних наук, доцент, університет Ренн-ІІ, Бретань, Франція (Place du Recteur Henri Le Moal, Rennes, 35000, France). Mouchard Florent – Ph.D., Professeur agrégé, Rennes II university, Brittany, France (Place du Recteur Henri Le Moal, Rennes, 35000, France). E-mail: fl orent.mouchard@univ-rennes2.fr Hagiographic cycle of St. George in «Great Menaion» BY ST. DEMETRIUS OF ROSTOV The present paper deals with the Great Menologion of Demetrius, of Ukrainian background, Metropolitan of Rostov and Jaroslavl′ (1701–1709). It proposes an analysis of the hagiographical cycle devoted to St. George the Megalomartyr (whose feast falls on April 23th), included in the third volume of the Menaion. It includes a long narrative with legendary overtones relating the confrontation between the saint and Emperor Diocletian at the time of the last great persecution of pagan Rome, and also seven stories of post-mortem miracles performed by the saint, including the well-known legend about how George slew a dragon to rescue a princess and her city. Demetrius’ text is shown to rely heavily, on the one hand, on traditional Slavic hagiographical material, that is the Great Menaion of Metropolitan Macarius of Moscow from the sixteenth century (itself a compilation of the whole hagiographic tradition of ancient Rus′), and on the other also from Latin sources, the main one being Laurentius Surius’ hagiographical compilation and the then-published volumes of the Acta Sanctorum compilation. His own text is merely a rewriting of both theses sources; it can be shown that Demetrius relies more on the Latin text than on the Slavonic one. But Demetrius, although his work is largely a reworking and translation of previous texts, can be shown to have used a wide range of poetic and rhetorical devices (including, beyond the usual tropes that make almost every Church Slavonic text a kind of poetic prose, a system of metaphors and comparisons underlying the whole cycle, giving it a unique coherence). Thus Demetrius has managed to make this hagiographic compilation an authentic work of his own, his main guideline being obviously a creative fi delity to Orthodox church tradition. Keywords: Demetrius of Rostov, Hagiographic cycle of St. George, literary source, Acta Sanctorum, Great Menaion. Дата подання: 20 липня 2020 р. Дата затвердження до друку: 3 серпня 2020 р. 178 Сіверянський літопис. 2020. № 4______________________________________________________________________________________________________________________ Цитування за ДСТУ 8302:2015 Мушар Ф. Агіографічний цикл Св. Георгія у «Великих Мінеях Четьїх» Св. Ди- митрія Ростовського. Сіверянський літопис. 2020. № 4. C. 167–178. DOI: 10.5281/ zenodo.4018469. Цитування за стандартом APA Mouchard, F. (2020). Ahiohrafi chnyi tsykl Sv. Heorhiia u «Velykykh Mineiakh Chetiikh» Sv. Dymytriia Rostovskoho [Hagiographic cycle of St. George in «Great Menaion» by Demetrius of Rostov]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 4, 167– 178. DOI: 10.5281/zenodo.4018469.

Агіографічний цикл св. Георгія у «Великих Мінеях Четьїх» св. Димитрія Ростовського

Репозитарії

Схожі ресурси