Прізвисько Чернігово-Сіверського князя Олега Святославича: чому «Гориславич»?

Традиція надавати людям різні прізвиська побутує дуже давно. Вона існувала й за доби Середньовіччя. Прикладом чого є прізвиська тогочасних західноєвропейських правителів. Метою статті є розгляд цього явища на Русі у домонгольський період та з'ясування тлумачення прізвиська чернігово-сіверськог...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2020
Автор:	Васюта, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2020
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	У глиб віків
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173308
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Прізвисько Чернігово-Сіверського князя Олега Святославича: чому «Гориславич»? / О. Васюта // Сіверянський літопис. — 2020. — № 5. — С. 4-24. — Бібліогр.: 58 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-173308
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1733082020-11-30T01:27:52Z Прізвисько Чернігово-Сіверського князя Олега Святославича: чому «Гориславич»? Васюта, О. У глиб віків Традиція надавати людям різні прізвиська побутує дуже давно. Вона існувала й за доби Середньовіччя. Прикладом чого є прізвиська тогочасних західноєвропейських правителів. Метою статті є розгляд цього явища на Русі у домонгольський період та з'ясування тлумачення прізвиська чернігово-сіверського князя Олега Святославича, яке він отримав від автора «Слова о полку Ігоревім». Методологічно дослідження побудоване на основі історико-антропологічного підходу. Наукова новизна полягає в тому, що до сьогодні у вітчизняній історичній науці ще не приділялася належна увага питанню прізвиськ князів Київської Русі, а стосовно тлумачення прізвиська Олега Святославича автор статті висловив думку, не схожу з твердженням його попередників у розгляді цієї теми. Висновки. Князівські прізвиська були присутні в історії Київської Русі, хоча й не дуже широко. Наприклад, той самий князь Ярослав Мудрий, який у науковій літературі фактично «зрісся» з цим прізвиськом, а останнє сьогодні відображене навіть на грошових знаках України, як виявляється, насправді у давні часи так не називався. «Мудрим» він став тільки завдяки дослідникам від кінця ХІХ ст. Хоча серед правителів Київської Русі все ж таки були окремі представники, які й у середньовічну добу отримали прізвиська. До таких належить чернігово-сіверський князь Олег Святославич (середина ХІ–1.8.1115 р.). В історію він увійшов із прізвиськом «Гориславич», яке отримав від автора «Слова о полку Ігоревім» (кін. ХІІ ст.). До сьогодні дослідники висловлювали різні думки стосовно тлумачення цього прізвиська. Переважно вони залежать від тлумачення того, яке забарвлення, позитивне чи негативне, образ Олега Святославича має у «Слові о полку Ігоревім». На переконання автора статті, цьому князю у «Слові…» висловлене як співчуття, так і, до певної міри, засудження. Але тлумачити його прізвисько потрібно виходячи саме з першого та тієї форми, у якій його вжито в «Слові о полку Ігоревім». Там само останнє використано в формі патроніму, а це доволі ясно дозволяє з'ясувати і його суть. It so happens that people often get all sorts of nicknames. This phenomenon is as widespread today as it has been in the past. And in general, this tradition has long been matured, also in the Middle Ages. This is especially true for representatives of the ruling elites of the time, who, due to their position in society, received the most public attention. Consequently, some of them got nicknames, which also included history. A similar phenomenon was present in the history of Kyivan Rus, though not as widely as traditionally considered. For example, very famous prince Yaroslav the Wise, who in the scientific literature merged with this nickname, and the last is now reflected even on the banknotes of Ukraine, as it turns out, in fact in ancient times was not so-called. He became «wise» only thanks to researchers from the end of the 19th century. Although, among the rulers of Kyivan Rus there were still some representatives who in the Middle Ages received nicknames. These include Prince Oleg Svyatoslavych of Chernihiv-Siversk land (mid-11th century – 1.8.1115). He went down in history with the nickname «Horyslavych», which he received from the author of «The Tale of Igor’s Campaign» (late 12th century). To date, researchers have expressed differing views on the interpretation of this nickname. Mostly they depend on determining what coloring, positive or negative, the character of Oleg Svyatoslavych has in «The Tale of Igor’s Campaign». In this research, these issues also considered. Accordingly, here is the argumentation of the author’s vision of the author’s attitude «The Tale of Igor’s Campaign» to Oleg Svyatoslavych. And, based on this, the author offers his version of the interpretation of this nickname. 2020 Article Прізвисько Чернігово-Сіверського князя Олега Святославича: чому «Гориславич»? / О. Васюта // Сіверянський літопис. — 2020. — № 5. — С. 4-24. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.4119304 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173308 94 (477. 51) «10/11» uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	У глиб віків У глиб віків
spellingShingle	У глиб віків У глиб віків Васюта, О. Прізвисько Чернігово-Сіверського князя Олега Святославича: чому «Гориславич»? Сiверянський літопис
description	Традиція надавати людям різні прізвиська побутує дуже давно. Вона існувала й за доби Середньовіччя. Прикладом чого є прізвиська тогочасних західноєвропейських правителів. Метою статті є розгляд цього явища на Русі у домонгольський період та з'ясування тлумачення прізвиська чернігово-сіверського князя Олега Святославича, яке він отримав від автора «Слова о полку Ігоревім». Методологічно дослідження побудоване на основі історико-антропологічного підходу. Наукова новизна полягає в тому, що до сьогодні у вітчизняній історичній науці ще не приділялася належна увага питанню прізвиськ князів Київської Русі, а стосовно тлумачення прізвиська Олега Святославича автор статті висловив думку, не схожу з твердженням його попередників у розгляді цієї теми. Висновки. Князівські прізвиська були присутні в історії Київської Русі, хоча й не дуже широко. Наприклад, той самий князь Ярослав Мудрий, який у науковій літературі фактично «зрісся» з цим прізвиськом, а останнє сьогодні відображене навіть на грошових знаках України, як виявляється, насправді у давні часи так не називався. «Мудрим» він став тільки завдяки дослідникам від кінця ХІХ ст. Хоча серед правителів Київської Русі все ж таки були окремі представники, які й у середньовічну добу отримали прізвиська. До таких належить чернігово-сіверський князь Олег Святославич (середина ХІ–1.8.1115 р.). В історію він увійшов із прізвиськом «Гориславич», яке отримав від автора «Слова о полку Ігоревім» (кін. ХІІ ст.). До сьогодні дослідники висловлювали різні думки стосовно тлумачення цього прізвиська. Переважно вони залежать від тлумачення того, яке забарвлення, позитивне чи негативне, образ Олега Святославича має у «Слові о полку Ігоревім». На переконання автора статті, цьому князю у «Слові…» висловлене як співчуття, так і, до певної міри, засудження. Але тлумачити його прізвисько потрібно виходячи саме з першого та тієї форми, у якій його вжито в «Слові о полку Ігоревім». Там само останнє використано в формі патроніму, а це доволі ясно дозволяє з'ясувати і його суть.
format	Article
author	Васюта, О.
author_facet	Васюта, О.
author_sort	Васюта, О.
title	Прізвисько Чернігово-Сіверського князя Олега Святославича: чому «Гориславич»?
title_short	Прізвисько Чернігово-Сіверського князя Олега Святославича: чому «Гориславич»?
title_full	Прізвисько Чернігово-Сіверського князя Олега Святославича: чому «Гориславич»?
title_fullStr	Прізвисько Чернігово-Сіверського князя Олега Святославича: чому «Гориславич»?
title_full_unstemmed	Прізвисько Чернігово-Сіверського князя Олега Святославича: чому «Гориславич»?
title_sort	прізвисько чернігово-сіверського князя олега святославича: чому «гориславич»?
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2020
topic_facet	У глиб віків
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173308
citation_txt	Прізвисько Чернігово-Сіверського князя Олега Святославича: чому «Гориславич»? / О. Васюта // Сіверянський літопис. — 2020. — № 5. — С. 4-24. — Бібліогр.: 58 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT vasûtao prízvisʹkočernígovosíversʹkogoknâzâolegasvâtoslavičačomugorislavič
first_indexed	2025-07-15T09:57:54Z
last_indexed	2025-07-15T09:57:54Z
_version_	1837706486937026560
fulltext	4 У ГЛИБ ВІКІВ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ УДК 94 (477. 51) «10/11» Олег Васюта • ПРІЗВИСЬКО ЧЕРНІГОВО СІВЕРСЬКОГО КНЯЗЯ ОЛЕГА СВЯТОСЛАВИЧА: ЧОМУ ГОРИСЛАВИЧ ? DOI: 10.5281/zenodo.4119304 © О. Васюта, 2020. CC BY 4.0 Традиція надавати людям різні прізвиська побутує дуже давно. Вона існувала й за доби Середньовіччя. Прикладом чого є прізвиська тогочасних західноєвро- пейських правителів. Метою статті є розгляд цього явища на Русі у домонголь- ський період та з’ясування тлумачення прізвиська чернігово-сіверського князя Олега Святославича, яке він отримав від автора «Слова о полку Ігоревім». Ме- тодологічно дослідження побудоване на основі історико-антропологічного під- ходу. Наукова новизна полягає в тому, що до сьогодні у вітчизняній історичній науці ще не приділялася належна увага питанню прізвиськ князів Київської Русі, а стосовно тлумачення прізвиська Олега Святославича автор статті висловив думку, не схожу з твердженням його попередників у розгляді цієї теми. Виснов- ки. Князівські прізвиська були присутні в історії Київської Русі, хоча й не дуже широко. Наприклад, той самий князь Ярослав Мудрий, який у науковій літературі фактично «зрісся» з цим прізвиськом, а останнє сьогодні відображене навіть на грошових знаках України, як виявляється, насправді у давні часи так не називався. «Мудрим» він став тільки завдяки дослідникам від кінця ХІХ ст. Хоча серед пра- вителів Київської Русі все ж таки були окремі представники, які й у середньовічну добу отримали прізвиська. До таких належить чернігово-сіверський князь Олег Святославич (середина ХІ–1.8.1115 р.). В історію він увійшов із прізвиськом «Го- риславич», яке отримав від автора «Слова о полку Ігоревім» (кін. ХІІ ст.). До сьо- годні дослідники висловлювали різні думки стосовно тлумачення цього прізвиська. Переважно вони залежать від тлумачення того, яке забарвлення, позитивне чи негативне, образ Олега Святославича має у «Слові о полку Ігоревім». На переко- нання автора статті, цьому князю у «Слові…» висловлене як співчуття, так і, до певної міри, засудження. Але тлумачити його прізвисько потрібно виходячи саме з першого та тієї форми, у якій його вжито в «Слові о полку Ігоревім». Там само останнє використано в формі патроніму, а це доволі ясно дозволяє з’ясувати і його суть. Ключові слова: Олег Святославич, Гориславич, «Слово о полку Ігоревім», пріз- висько, Київська Русь, князь, Чернігово-Сіверська земля. Так уже склалося, що люди часто отримують різного роду прізвиська. Пошире- ним це явище є як на сьогодні, так і в минулі часи, згадана традиція вже давно на- була сталості. Побутувала вона й у добу Середньовіччя. Передусім це стосується представників тогочасних владних еліт, які завдяки своєму положенню у суспіль- стві користувалися найбільшою увагою громадськості. Як наслідок, окремі з них здобули прізвиська, із якими також увійшли до історії. Під час звертання до таких прикладів одразу пригадуються такі відомі євро- пейські володарі ХІІ ст., як англійський король Річард Левове Серце та імператор 5 Siverian chronicle. 2020. № 5______________________________________________________________________________________________________________________ Священної Римської імперії Фрідріх Барбаросса (з італійської – Рудобородий). У ці лому ж для середньовічних часів схожого роду прикладів є досить багато, а в європейському масштабі їх географія дуже широка. Як виявляється, причини здо- буття прізвиськ тогочасними можновладцями були різні. Часто такими виступали як прояви їхньої особистої неординарності, так і банальні особливості фізичної зовнішності останніх. Наприклад, стосовно прізвиська Річарда Левове Серце Ж. Флорі відзначає: «Його військове значення не залишає ніяких сумнівів. Воно застосовувалось до багатьох персонажів, чия дика лють у вирі боротьби проявля- лася з найвищою силою… У геральдиці, чиї основи закладаються якраз у другій половині ХІІ ст., лев символізує безсумнівну хоробрість та гідність, притаманні королю звірів»1. За своїм же темпераментом, як засвідчують джерела, англійський володар Річард І повністю підпадав під такий образ2. Зовсім іншого походження було прізвисько Фрідріха Барбаросси. Його імператор отримав від італійців за свою «світлу, трохи рудувату бороду»3. У середньовічній історії також достатньо прикладів, коли владному діячу прізвисько надавалось унаслідок якоїсь визначної події, пов’язаної з ним чи його особистими діяннями. Так, нормандського герцога Вільгельма після захоплення ним Англії у 1066 р. стали називати Завойовником4. Однак загалом же причини появи прізвиськ у сильних світу того мають широкий спектр різноманітності. Той же герцог Вільгельм до його опанування Англією че- рез своє походження звався Бастардом5. У цілому до історії під своїми прізвиськами увійшло багато середньовічних во- лодарів. Однак у цьому плані можна зауважити ще один момент. Як з’ясовується, далеко не у всіх ці прізвиська з’явилися ще за їхнього життя. Достатня їхня кіль- кість була надана вже після смерті цих можновладців, а подекуди навіть і не в їхню епоху. Хоча, випадки здобуття прижиттєвого прізвиська також мали місце. Напри- клад, так сталося з тим же англійським королем Річардом Левове Серце6. Переходячи до зазначеної теми, як вважаємо, також потрібно з’ясувати, а чи побутували у домонгольській Русі князівські прізвиська. На перший погляд, на- віть постановка цього питання може здатись недоречною. Справді, у науковій лі- тературі вже давно присутні тогочасні руські правителі, які фігурують із різного роду прізвиськами. Серед останніх найбільш часто зустрічаються такі князі як, на- приклад, Володимир Святий, Святополк Окаянний, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах (з грецької – Єдиноборець), Юрій Довгорукий, Андрій Боголюбський, Всеволод Велике Гніздо, Мстислав Удатний (Успішний). Однак, як виявляється, не все так однозначно. Серед названих князів до окремої групи одразу можна віднести прізвиська Святополка Окаянного, Ярослава Мудрого та Мстислава Удатного, і ось чому. Щоб це зрозуміти, звернемося до присутнього в історіографії прізвиська першого з цих правителів. Справді, слово «окаянний» фіксується у «Повісті минулих літ» біля імені Святополка Ярополковича, причому і після нього у тому числі7. Однак, по-перше, останнє всюди написане з малої літери. І, по-друге, що найголовніше, у розповіді про Святополка зазначений епітет вжито не лише по відношенню до князя, але і стосовно його підлеглого Горясера8. Відтак, як цілком випливає, у цьо- му випадку літописець занотував не князівське прізвисько, а звичайний епітет, ви- 1 Флори Ж. Ричард Львиное Сердце: Король-рыцарь. Санкт-Петербург: Евразия, 2008. С. 287. 2 Там же. С. 384–476. 3 Пако М. Фридрих Барбаросса. Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. С. 78. 4 Дуглас Д. Вильгельм Завоеватель. Викинг на английском престоле. Москва: Центрполиграф, 2005. C. 35. 5 Там же. 6 Флори Ж. Ричард Львиное Сердце… С. 288. 7 Полное собрание русских летописей: [в 44-х т.]. Москва: Изд-во восточной литературы, 1962. Т. 2. Стб. 120, 127. 8 Там же. Стб. 123. 6 Сіверянський літопис. 2020. № 5______________________________________________________________________________________________________________________ користаний ним для характеристики як Святополка, так і його поплічника. Отже, можна констатувати той факт, що у згаданого князя присутнє в історіографії пріз- висько з’явилося тільки з легкої руки дослідників. Як не дивно, але подібний висновок стосується також і Ярослава Мудрого, який у науковій літературі фактично зрісся з таким прізвиськом, а останнє сьогодні відображене навіть на грошових знаках України. Більше того, згідно зі спостере- женнями А. А. Горського, сам епітет «мудрий» по відношенню до Ярослава Воло- димировича як у давніх, так і у пізніх джерелах ніде не зустрічається (з близьких у них присутні лише «премудрий» та «богомудрий»)9. Позитивних же епітетів сто- совно цього князя у джерелах досить багато, але всі вони слугують винятково для його загальної характеристики. В історіографії ж Ярослав став «Мудрим» лише завдяки дослідникам кінця ХІХ ст.10. Щодо Мстислава Удатного, то з його присутнім в історіографії прізвиськом та- кож спостерігається ситуація, подібна до Святополка Окаянного. Справді, епітет «удатний» (з прописної літери), прийнятий окремими істориками за прізвисько князя, присутній у Галицько-Волинському літописі, де вміщений до його посмерт- ної характеристики11. Однак, як справедливо зауважує А. А. Горський, крім того, що там зазначене слово вжите з прописної літери, так ще й сам цей епітет у ха- рактеристиці має відношення не до імені Мстислава, а до наступного після нього слова «князь»12. Після ж самого імені у літописі стоїть «великий» (також із малої літери)13. Отже, як випливає, і в цьому випадку епітет «удатний» не може вважати- ся князівським прізвиськом. Взагалі, як відзначає Т. Л. Вілкул, саме у посмертних характеристиках князів зосереджена найбільша кількість епітетів, які в історіогра- фії помилково здобули статус їхніх прізвиськ14. Тепер звернемося до згаданого вище прізвиська Володимира Святославича. «Святим», правда, з прописної літери, він уперше названий у Галицько-Волин- ському літописі у статті, датованій 1254 р15. Однак цілком зрозуміло, що таке ка- зати про людину можуть лише після акту її церковної канонізації, яка прижиттєво не здійснюється. Канонізували ж князя у середині ХІІІ ст16. Отже, як випливає з датування згаданої літописної статті, саме після цього акту Володимир Святосла- вович і став «Святим». Юрій Довгорукий, Андрій Боголюбський, Всеволод Велике Гніздо – це князі, прізвиська яких у джерелах відображені. Наприклад, вони присутні у Тверсько- му і Никонівському літописах17. Однак, згідно зі спостереженнями А. А. Горсько- го, прізвиська цих князів зустрічаються у джерелах, датованих не раніше XIV– XV ст18. До таких також належать і згадані літописи. А в більш давніх джерелах зазначені прізвиська відсутні. Отже, як справедливо вказує дослідник, цей факт не є випадковим і свідчить, що «перед нами усвідомлення діянь цих князів не сучас- никами, а нащадками»19. Відповідно, у свою добу та й навіть у найближчі десяти- ліття після смерті з такими прізвиськами вони не пов’язувались. 9 Горский А. А. Средневековая Русь. О чем говорят источники. Москва: Ломоносовъ, 2016. С. 115–116. 10 Там же. С. 116. 11 Полное собрание русских летописей. Т. 2. Стб. 752. 12 Там же; Горский А. А. Средневековая Русь. О чем говорят источники. С. 117. 13 Полное собрание русских летописей. Т. 2. Стб. 752. 14 Вилкул Т. Л. Мстислав Храбрый – к происхождению эпитета. Древняя Русь. Вопросы медиевисти- ки. 2005. № 3 (21). С. 14. 15 Полное собрание русских летописей. Т. 2. Стб. 821. 16 Толочко П. П. Про час і місце канонізації Володимира. Русь на перехресті світів (міжнародні впли- ви на формування Давньоруської держави) ІХ–ХІ ст. Чернігів: Сіверянська думка, 2006. С. 198–202. 17 Полное собрание русских летописей: [в 44-х т.]. Санкт-Петербург: В типографии Леонида Демиса, 1863. Т. 15. Стб. 11, 221; Полное собрание русских летописей: [в 44-х т.]. Санкт-Петербург: В типогра- фии Эдуарда Праца, 1862. Т. 9. С. 183. 18 Горский А. А. Средневековая Русь. О чем говорят источники. С. 113–114. 19 Там же. С. 114. 7 Siverian chronicle. 2020. № 5______________________________________________________________________________________________________________________ Ще ряд прізвиськ руських правителів, які діяли в останній чверті ХІІ ст., мож- на зустріти у списку новгородських князів, вміщеному в Новгородському першо- му літописі молодшого ізводу. Серед останніх там згадуються Мстислав Безокий, Ярослав Красний та Мстислав Хоробрий20. Указаний літопис є пізнім джерелом, але дослідники і до сьогодні сперечаються щодо наявності давнього протографу в самому списку князів. Так, на думку О. О. Шахматова, С. М. Михєєва та Т. В. Гі- мона, під час укладання останнього було використано список новгородських кня- зів, який з’явився ще у 1160-ті рр21. Їх же опоненти, Т. Л. Вілкул і О. П. Толочко, уважають, що весь відображений у літописі список є витвором суто XV ст., яким датується й сам літопис22. Однак навіть прихильники першої точки зору ту час- тину списку, де наведено князівські прізвиська, також не відносять до давнього протографу. Отже, і їх навряд чи можна вважати такими, які з’явилися ще в до- монгольський час. Серед чернігово-сіверських правителів присутній князь, а саме Святослав Давидович, який в історії більше відомий як Микола Святоша. Причому Свято- шею він названий і в «Повісті минулих літ», укладеній ще за його життя23. Окремі дослідники вважають, що «Святоша» було прізвиськом князя24. Однак нещодав- но стала відома ще одна печатка останнього, де присутній напис «С(вя)тошина печать»25. Виходячи ж з цього, Ф. О. Андрощук цілком справедливо вказує, що ця знахідка «дозволяє стверджувати, що «Святоша» було не прізвиськом, але влас- ним ім’ям князя, скороченим від Святослав (подібним іншим «зменшеним» кня- зівським іменам – «Володимирко», «Василько», «Іванко», «Всеволодко», «Вячко» та ін.)»26. Якщо ж звернутися до прізвиська Володимира Мономаха, то, згідно зі свід- ченнями джерел, випливає, що під ситуацію з наведеними прикладами воно не підпадає. Перш за все, «Мономахом» він називає себе сам у своєму «Повчанні»27. Це грецьке прізвисько князь успадкував від матері, доньки візантійського імпера- тора Костянтина ІХ Мономаха28. Хоча, наприклад, А. А. Горський із цього приводу вважає, що «Мономах» у прямому розумінні прізвиськом не було, оскільки так називався цілий рід матері Володимира. Відповідно, на думку дослідника, воно належало князю від самого його народження завдяки самому його походженню29. Звернувшись до теми прізвиськ руських князів, А. А. Горський дійшов виснов- ку, що в історії вони присутні, але «надавалися не сучасниками, а нащадками»30. Однак, попри наведені приклади, окремі з яких розглядалися і дослідником, з його 20 Новгородская первая летопись старшого и младшего изводов. Москва; Ленинград: Изд-во АН СССР, 1950. С. 162. 21 Шахматов А. А. Разыскания о древнейших русских летописных сводах. Москва: Академический проспект; Жуковский: Кучково поле, 2001. С. 144–145; Михеев С. М. Кто писал «Повесть времен- ных лет»? Москва: Индрик, 2011. С. 132–133; Гимон Т. В. События XI – начала XII в. в новгородских летописях и перечнях. Древнейшие государства Восточной Европы: 2010 год: Предпосылки и пути образования Древнерусского государства. Москва: Русский Фонд Содействия Образованию и Науке, 2012. С. 597. 22 Вилкул Т. Л. Новгородская первая летопись и Начальный свод. Palaeoslovica. 2003. Vol. 11. Р. 34; То- лочко А. П. Краткая редакция Правды Русской: происхождение текста. Київ: Інститут історії України НАН України, 2009. С. 69–70. 23 Полное собрание русских летописей. Т. 2. Стб. 247–248. 24 Литвина А. Ф., Успенский Ф. Б. Выбор имени у русских князей в Х–XVI вв. Династическая история сквозь призму антропонимики. Москва: Индрик, 2006. С. 441. 25 Андрощук Ф. А. «Святошина печать». RUTHENICA. Альманах середньовічної історії та археології Східної Європи. Київ: Інститут історії України НАН України, 2010. Т. ІХ. С. 131. 26 Там же. 27 Полное собрание русских летописей: [в 44-х т.]. Москва: Языки русской культуры, 1997. Т. 1. Стб. 240. 28 Боровков Д. А. Владимир Мономах, князь-мифотворец. Москва: Ломоносовъ, 2016. С. 12–13. 29 Горский А. А. Средневековая Русь. О чем говорят источники. С. 113. 30 Там же. С. 117. 8 Сіверянський літопис. 2020. № 5______________________________________________________________________________________________________________________ кінцевою тезою ми все ж таки погодитись не можемо. Як уважаємо, є цьому і певні підтвердження. На відміну від А. А. Горського, T. Л. Вілкул стосовно присутності прізвиськ у руських князів домонгольської доби висловилась не так категорично. У загально- му плані вказане явище дослідниця вважає не характерним, але до певної міри на- явним у ті часи. Як приклад останнього Т. Л. Вілкул згадує Володимира Мономаха та Ізяслава Ярославича Меншого31. Стосовно прізвиська Володимира Мономаха, як уже вказувалось, особливу думку висловив А. А. Горський. Однак відносно неї зазначимо, що у трактуванні історика «Мономах», як гадаємо, розумілося лише у Візантії, але на Русі, де не всі знали грецьку мову та були обізнані в реаліях внутрішнього життя імперії, це іно- земне найменування цілком могло сприйматися і як звичайне прізвисько. Інший згадуваний Т. Л. Вілкул князь Ізяслав Ярославич Менший так названий у Іпатіївському літописному зводі під 1195 р. У цьому джерелі епітет вжито після імені та патроніму князя, щоправда, саме це слово написане з малої літери32. Від себе вкажемо, що в цьому плані також можна звернути увагу і на онука Володими- ра Мономаха, Володимира Мстиславича, названого під 1155 р. у тому ж літопис- ному зводі «мачушичем». Щоправда, і в цьому випадку останнє вжито з прописної літери33. Згідно з висновками дослідників, авторами статей, де так згадуються дані князі, були їхні сучасники34. Отже, цілком реально, що цих правителів на такі пріз- виська могли називати ще за їхнього життя. Однак, думається, із цього приводу можна навести ще більш переконливі при- клади. Так, у Галицько-Волинському літописі, починаючи зі статті 1208 р., кіль- ка разів згадується пересопницький князь Мстислав Німий, причому його пріз- висько всюди вжито після його імені та написано з великої літери35. Як вважають дослідники, та частина літопису, де так названо пересопницького володаря, була укладена його сучасником36. Аналогічне можна сказати і про Всеволода Чермного (сучасних відповідників кілька – Червоного, Багряного, Рудого), чернігівського та київського князя початку ХІІІ ст., ім’я якого з таким додатком фігурує у статтях Лаврентіївського літописного зводу, авторство яких дослідники також припису- ють сучаснику останнього37. Відтак, як випливає із зазначеного, прізвиська назва- них князів явно мали навіть прижиттєвий характер. Отже, наведені приклади вказують на той факт, що у домонгольський час на Русі князівські прізвиська побутували. До певної міри, як здається, засвічує це і сам укладач «Повісті минулих літ», який відзначив, що Олега, київського князя кінця ІХ – початку Х ст., люди прозвали Віщим38. Стосовно його пояснення серед істориків присутні різні думки, але відносно порушеної теми головним тут є те, що книжник початку ХІІ ст., коли укладалася «Повість», констатує сам факт на- дання князю прізвиська. А занотовуючи це, він явно виходив з реалій свого часу. Князь Олег Святославич (близько середини ХІ ст. – 01.08.1115 р.) був достатньо яскравою постаттю в історії Русі. За життя свого батька Святослава Ярославича, князя чернігівського і київського, він почергово займав муромський, туровський та ростовський столи. Потім, уже після смерті батька, Олег став володимиро-во- 31 Вилкул Т. Л. Мстислав Храбрый – к происхождению эпитета. С. 14. 32 Полное собрание русских летописей. Т. 2. Стб. 690. 33 Там же. Стб. 479. 34 Толочко П. П. Давньоруські літописи і літописці Х–ХІІІ ст. Київ: Наукова думка, 2005. С. 147–148, 182. 35 Полное собрание русских летописей. Т. 2. Стб. 725, 744, 750. 36 Генсьорський А. І. Галицько-Волинський літопис. (Процес складання; редакції і редактори). Київ: Видавництво АН УРСР, 1958. С. 16–24, 90–98. 37 Полное собрание русских летописей. Т. 1. Стб. 426, 427, 428, 435; Толочко П. П. Давньоруські літо- писи і літописці Х–ХІІІ ст. С. 278–279. 38 Полное собрание русских летописей. Т. 2. Стб. 23. 9 Siverian chronicle. 2020. № 5______________________________________________________________________________________________________________________ линським правителем. Згодом дядьком Ізяславом він був позбавлений своїх воло- дінь та, не знайшовши підтримки в іншого батькового брата, втік до Тмутаракані, де натоді князював ще один Святославич – Роман. У 1078 р. спільно з двоюрідним братом Борисом В’ячеславичем та за допомогою половців Олег Святославич на короткий строк оволодів Черніговом, але у жовтні того ж року, програвши своїм дядькам битву на Нежатиній Ниві (там загинули Борис та київський князь Ізяслав Ярославич), знову повернувся до Тмутаракані. Наступного року після чергової не- вдалої спроби закріпитися на Русі з намови Всеволода Ярославича, нового київ- ського володаря, він був підступно схоплений «хозарами» та відправлений на за- слання до Візантії, де два роки провів на острові Родос. Однак після зміни влади в імперії Олега Святославича повернули з політичного небуття, а в 1081 р. він знову оволодів Тмутараканню. У 1094 р. Олег з допомогою половців відвоював у Воло- димира Мономаха і Чернігів та утвердився на отчому столі, але потім, програвши війну, розпочату проти нього двоюрідними братами, у 1097 р. був змушений по- ступитися Черніговом на користь молодшого рідного брата Давида. Помер Олег Святославич у статусі новгород-сіверського правителя39. За таке насичене на події та бурхливе життя М. Ф. Котляр навіть назвав цього князя одним із «найбільших політичних авантюристів Європи кінця ХІ – початку ХІІ ст.»40. Історики по-різному оцінюють діяльність Олега Святославича. Однак це не по- збавляє його того особливого місця, яке він посідає серед чернігово-сіверських князів. Воно засвічується вже тільки тим, що саме від його імені здобув наймену- вання весь місцевий князівський рід, представники якого у джерелах фігурують як Ольговичі. Цей визначний родовий статус Олега Святославича подібним чином явно сприймався і в часи Русі, оскільки лише зазначене династійне найменування, на відміну від інших, часто присутніх у наукових доробках, по відношенню до ХІІ – першої половини ХІІІ ст. є аутентичним. В історіографії за Олегом Святославичем вже міцно закріпилося прізвисько Гориславич. У жодному з літописів воно не згадується. Так його названо лише у «Слові о полку Ігоревім»: стосовно ж цього твору зазначимо, що для нас не є пере- конливими докази тих дослідників, які визнають «Слово» підробкою під давнину чи творінням пізнього Середньовіччя. Також, як вважаємо, занадто надуманими є й аргументи Л. М. Гумільова, який створення твору відніс до середини ХІІІ ст. та вбачав у «Слові» відображення реалій саме цього часу41. Таким чином, у по- дальшому викладенні ми виходимо з того, що вказаний твір є пам’яткою ХІІ ст., як його трактує більшість дослідників. Отже, стосовно нашої теми у «Слові» про Олега Святославича зазначено: «Были вѣчи Трояни, Минули льта Ярославля; были плъци Олговы, Ольга Святьславлича. Тъй бо Олегъ мечемъ крамолу коваше и стрѣлы по земли сѣяше. Ступаетъ въ златъ стремень въ градѣТьмутороканѣ, той же звонъ слыша давный великый Ярославь, а сынъ Всеволожь, Владимиръ, по вся утра уши закладаше въ Черниговѣ. 39 Васюта О. О. Олег Гориславич: людина і князь. Карнабідівські читання. Чернігів: Десна-Поліграф, 2019. С. 19–67. 40 Котляр М. Ф. Історія в особах: Давньоруська держава. Київ: Україна, 1996. С. 137. 41 Гумилев Л. Н. Поиски вымышленного царства. (Легенда о «государстве пресвитера Иоанна»). Мо- сква: Главная редакция восточной литературы «Наука», 1970. С. 305–345. 10 Сіверянський літопис. 2020. № 5______________________________________________________________________________________________________________________ Бориса же Вячеславлича слава на судъ приведе и на Канину зелену паполому постла за обиду Олгову храбра и млада князя. Съ тоя же Каялы Святополъкь повелѣ яти отца своего междю угорьскими иноходьцы косвятѣй Софии къ Киеву. Тогда, при Олзѣ Гориславличи (підкреслення – О.В.) сѣяшется и растяшеть усобицами, погибашеть жизнь Даждьбожа внука; въ княжихъ крамолахъ вѣци человѣком скратишась. Тогда по Руской земли рѣтко ратаевѣ кикахуть, нъ часто в рани граяхуть, трупи а себѣ дѣляче, а галици свою рѣчь говоряхуть, хотять полетѣти на уедие»42. У дослідників ХІХ ст. коментар місця, де у творі присутнє «Гориславич», спочат- ку навіть викликав певні труднощі. Так, наприклад, Є. П. Барсов як прізвисько його не розглядав, оскільки вважав, що в зазначеній формі воно не може бути пов’язаним з людським горем, а засудження, як сприймав дослідник, Олега Святославича у «Слові» суперечить зв’язку «Гориславич» з особистим горем цього князя. Відповід- но, на погляд Є. П. Барсова, поява у творі прізвиська була наслідком помилки пер- ших видавців пам’ятки43. Згодом науковці такі твердження відкинули, а на сьогодні «Гориславич» вже одностайно трактується як прізвисько, надане Олегу Святослави- чу автором «Слова»44. Щоправда, дослідники тлумачать його по-різному. Як випливає, вже Є. П. Барсов, хоча і вважав присутність у творі «Гориславич» помилкою, але пов’язував його зі словом «горе». Подібної думки дотримувався і С. М. Соловйов, котрий із цього приводу відзначив: «У «Слові о полку Ігоревім» Олег названий Гориславичем: у зв’язку з наступними висловлюваннями треба ду- мати, що він у народному погляді був славним не своїм, але чужим горем; так дивиться на нього і літописець»45. А В. М. Перетц стосовно цього прямо вказав: «Гориславличъ» Олег – відомий через свої пригоди кн. Олег Святославич… його прозвано так за горе, що він учинив Русі»46. Пізніше думку про прямий зв’язок прізвиська Олега зі словом «горе» також поділяли О. С. Орлов, Б. О. Рибаков, Д. С. Лихачов, Л. О. Дмітрієв, Л. Є. Мах- новець, С. Я. Лєсной47. У наші дні такої ж точки зору дотримується, наприклад, Л. В. Соколова48. 42 Слово о полку Игореве. Москва: Художественная литература, 1985. С. 33–34. 43 Фомин А. И. Гориславич. Энциклопедия «Слова о полку Игореве»: [в 5-и т.]. Санкт- Петербург: Дмитрий Буланин, 1995. Т. 2. URL: http://feb-web.ru/feb/slovenc/es/es2/es2-0471. htm?cmd=0&hash=Гориславлич (дата звернення 06.05.2020). 44 Там же. 45 Соловьев С. М. Сочинения: [в 18-и кн.]. Москва: Мысль, 1988. Кн. I. Т. 1–2. С. 677. 46 Перетц В. М. «Слово о полку Ігоревім»: пам’ятка феодальної України-Руси ХІІ віку. Вступ. Текст. Коментар. Київ, 1926. С. 207. 47 Слово о полку Игореве. С. 203; Орлов А. С. «Слово о полку Игореве». Москва; Ленинград: Изд-во АН СССР, 1938. С. 108; Рыбаков Б. А. Русские летописцы и автор «Слова о полку Игореве». Москва: Наука, 1972. С. 466; Лихачев Д. С. «Слово о полку Игореве» как художественное целое. Альманах библиофила. Москва: Книга, 1986. Вып. 21. С. 291; Махновець Л. Є. Про автора «Слова о полку Ігоре- вім». Київ: Вид-во при Київському державному університеті, 1989. С. 147; Лесной С. А. Златое слово Руси. Крах антирусских наветов. Москва: Алгоритм, 2008. С. 24. 48 Соколова Л. В. Смысловая функция перекличек рассказов об Олеге Святославиче и Всеславе По- лоцком в «Слове о полку Игореве». Труды отдела древнерусской литературы. Санкт-Петербург: Ро- сток, 2016. Т. 64. С. 644. 11 Siverian chronicle. 2020. № 5______________________________________________________________________________________________________________________ З огляду на зазначений висновок ці дослідники відповідним чином і розтлу- мачують прізвисько Олега Святославича. Так, зі слів С. М. Соловйова, випливає, що останнє він розумів у якості людини, славної горем. Згідно ж з О. С. Орловим, «Гориславич» – це «сяючий гіркою славою»49. Аналогічно це прізвисько сприйма- ють С. А. Лєсной і Л. В. Соколова50. А на погляд Л. Є. Махновця, «Гориславич» розтлумачується як «людина, яка у своєму житті зазнала багато горя»51. Також серед дослідників присутні й інші думки відносно прізвиська Олега, які не базуються на його зв’язку з лексемою «горе». Наприклад, Б. І. Яценко у цьому плані відзначив: «Горислав» – це ім’я, однотипне з іменами «Вишеслав», «Вер- хуслава», і про горе тут не йдеться. Автор «Слова» вжив у зазначеному контексті «Гориславич», щоб показати справедливість боротьби Олега, його непричетність до біди і зла, які були заподіяні Руській землі в добу отчиних війн»52. Справді, зважаючи на наявність у джерелах відповідних патронімів, напри- клад, окремих представників новгородського боярства, факт побутування імені Горислав на Русі можна вважати цілком констатованим53. Однак, як випливає, ви- суваючи свою версію стосовно прізвиська Олега Святославича, Б. І. Яценко не до кінця висловився, як саме він розуміє його тлумачення. Думається, аналогічну до Б. І. Яценка думку також поділяє і Є. В. Пчелов, кот- рий виклав її більш завершено: «У «Слові о полку Ігоревім» Олег названий «Го- риславичем» – нібито за те, що у своїй боротьбі за владу спирався на половців, «наводив поганих на Русь». Прізвисько «Гориславич» стійко закріпилося за Оле- гом в історичній літературі та, гадаємо, його пояснення несправедливе, оскільки він діяв як і майже всі руські князі того часу у боротьбі за свої законні права. Існує й інше пояснення прізвиська «Гориславич» – не від «горя» («гореславич»), а «го- ріти» (у цьому випадку випливає, що Гориславич – «палаючий славою», і такий епітет у «Слові о полку Ігоревім» цілком не виглядає негативним)»54. Отже, стосовно походження прізвиська Олега Святославича дослідники поді- лились на тих, хто пов’язує його з лексемою «горе», і таких, які цього не вбачають. Відповідно від висловлених поглядів залежить і їхнє тлумачення самого прізвиська. На нашу думку, цікавий підхід щодо розв’язання порушеного питання на- лежить А. Ф. Литвиній та Ф. Б. Успенському. Щоправда, своє бачення стосовно прізвиська Олега Святославича вони висловили не прямо, а в контексті пояснення подібної ситуації з Рогнідою, однією з дружин Володимира Святославича та рід- ною прабабкою Олега, яку в джерелах також називають Гориславою. Тут можна вказати, що цей зв’язок науковцями був помічений уже давно. Так, наприклад, А. М. Робінсон навіть вважав, що прізвисько Олега Святославича «виникло під впливом прізвиська його прабабусі»55. Отже, враховуючи вищезазначене, нагадаємо історію з перейменуванням Рог- ніди, яка відображена у статті 1128 р. Лаврентіївського літописного зводу, але опи- 49 Орлов А. С. «Слово о полку Игореве». С. 108. 50 Лесной С. А. Златое слово Руси… С. 24; Соколова Л. В. Смысловая функция перекличек рассказов об Олеге Святославиче и Всеславе Полоцком в «Слове о полку Игореве». С. 644. 51 Махновець Л. Є. Про автора «Слова о полку Ігоревім». С. 147. 52 Яценко Б. І. «Слово о полку Ігоревім» як історичне джерело. Таємниці давніх письмен. Київ: Ви- давничій центр «Просвіта», 2006. С. 110. 53 Новгородская первая летопись старшого и младшего изводов. С. 275; Словарь-справочник «Слова о полку Игореве» [в 6-и вып.]. Москва; Ленинград: Наука. Ленинградское отделение, 1965. Вып. 1. URL: http://feb-web.ru/feb/slovoss/default.asp (дата звернення 07.05.2020). 54 Пчелов Е. В. Рюриковичи. История династии. Москва: ОЛМА-ПРЕСС, 2001. С. 151. 55 Робинсон А. Н. Солнечная символика в «Слове о полку Игореве». «Слово о полку Игореве». Памят- ники литературы и искусства XI–XVII вв. Москва: Наука, 1978. URL: http://tochka.gerodot.ru/slovo/ robinson01.htm (дата звернення 07.05.2020). 12 Сіверянський літопис. 2020. № 5______________________________________________________________________________________________________________________ сує події ще другої половини Х ст.56 Як викладає її автор, Добриня, дядько по ма- тері Володимира Святославовича, на той момент новгородського князя, засватав за свого племінника Рогніду, доньку полоцького князя Рогволода. Однак вона, вка- завши на незаконне походження Володимира, відмовилась мати його за чоловіка. У відповідь розлючений Добриня разом із племінником пішов війною на Полоцьк та полонив Рогволода і його родину. А Володимир з наказу дядька зґвалтував Рог- ніду на очах її батьків, після чого полоцького князя вбили, а його донька стала дружиною Святославича. Відносно Рогніди літописець також указав, що тоді До- бриня «нарекоша єи имя Горислава»57. Згодом, живучи вже в Києві, Рогніда здій- снила невдалу спробу вбивства чоловіка. У відповідь Володимир особисто хотів заподіяти їй смерть, але цьому завадив їх спільний малолітній син Ізяслав. Скін- чилося все тим, що, за порадою бояр, Володимир надав Рогніді володіння у По- лоцькій землі та вислав її туди разом з Ізяславом. Підсумовуючи описану історію, автор статті також указав: «И оттолѣ мечь взимають Роговоложи внуци противу Ярославлим (насправді, також сина Рогніди і онука Рогволода. – О.В.) внуком»58. Як вважають А. Ф. Литвина та Ф. Б. Успенський, зафіксоване в літописі пе- рейменування Рогніди, швидше за все, не відображало реальну подію і є літе- ратурним мотивом, де в якості елементу творчої оповіді «обігрувало семантику формантів, які входять до імені Горислава»59. Аналог подібному прийому в того- часних творах Русі дослідники вбачають у «Молінні» Даниїла Заточника, де автор перейменував місто «Переяславль» у «Гореславль» (щоправда, присутнє це не у всіх списках «Моління»)60. Отже, на думку А. Ф. Литвиної та Ф. Б. Успенського, у цьому випадку завдяки такій маніпуляції з назвою міста Даниїл один з її скла- дових елементів перетворив на характеристику останнього61. Подібне дослідники вбачають і в зміні ім’я по батькові Олега Святославича у «Слові», чим його автор висловив своє сприйняття цього персонажу62. Стосовно імені Горислав А. Ф. Литвина та Ф. Б. Успенський, виходячи з тих же новгородських прикладів, вважають, що на Русі воно було присутнє й у зви- чайному побутовому найменуванні: перша його складова не пов’язана з лексемою «горе», але у випадку з Рогнідою та Олегом Святославовичем цей зв’язок актуа- лізовано на основі народної етимології. З цього приводу дослідники зазначили: «Ймовірно, таким чином літературна традиція не вигадувала нового імені-епітета, а використовувала та переусвідомлювала вже готову антропонімічну одиницю»63. Отже, А. В. Литвина та Ф. Б. Успенський також дотримуються думки, що у сприйнятті автора «Слова» прізвисько Олега Святославича було пов’язане з лек- семою «горе». Щоправда, прямо дослідники останнє не розтлумачують. Стосовно ж Рогніди вони зазначають, що справжнє її ім’я своїм першим елементом повто- рювало першу складову імені батька княгині Рогволода, а це вказувало на при- належність доньки до його роду, подальший розвиток якого перервав Володимир Святославич. Надавши ж їй ім’я Горислава, літописець, згідно з А. Ф. Литвиною та Ф. Б. Успенським, приєднав княгиню до нової родової історії. Це засвідчується другою складовою імені Горислава, яка повторює другий елемент імен синів Во- лодимира і Рогніди – Ізяслава, Ярослава, Мстислава64. Однак першою складовою імені Горислава, як зазначають дослідники, літописець указав на особливий статус 56 Полное собрание русских летописей. Т. 1. Стб. 299–301. 57 Там же. Стб. 300. 58 Там само. Стб. 301. 59 Литвина А. Ф., Успенский Ф. Б. Выбор имени у русских князей в Х–XVI вв. С. 351. 60 Там же. 61 Там же. 62 Там же. 63 Там же. С. 352. 64 Там же. С. 352–353. 13 Siverian chronicle. 2020. № 5______________________________________________________________________________________________________________________ княгині у цій новій для неї родовій історії, чим підкреслив «відчужене від усіх становище роду полоцьких князів»65. Від себе додамо, що останнє зауваження А. Ф. Литвиної та Ф. Б. Успенського цілком вписується в політичні реалії кінця 20-х рр. ХІІ ст. на Русі. Як випливає з історії про перейменування Рогніди, уміщеній у статті 1128 р., наголос у ній зроб- лено на антагонізмі між Володимиром та княгинею. Це знадобилося літописцю для обґрунтування осібного положення полоцьких князів серед Рюриковичів, чим пояснювалось їхнє вороже ставлення до інших руських правителів – «Ярослав- лим внуком». А це явно було потрібне автору літопису, прихильнику київського князя Мстислава Володимировича, для виправдання його дій у 1129 р., коли він, захопивши в полон представників полоцького князівського роду, відправив їх на заслання до Візантії, про що йдеться вже в наступній після розповіді про перейме- нування Рогніди статті того ж Лаврентіївського зводу66. Отже, історія Рогніди напряму пов’язана з тими подіями, до опису яких літопи- сець її й увів. Отже, на нашу думку, не буде помилкою, швидше за все, подібне вба- чати і в ситуації зі зміною автором «Слова» патроніму Олега Святославича. Тим більше, той уривок твору, де вона присутня, змальовує реальні історичні події. Ми цілком приєднуємось до висновків А. Ф. Литвиної та Ф. Б. Успенського, що в розумінні автора «Слова» прізвисько Олега Святославича пов’язане саме з лексемою «горе», а його поява у творі відображає ставлення його творця до цього князя. Взагалі ж така теза стосовно присутності у «Слові» прізвиська Олега серед дослідників вже є загальноприйнятою. Однак саме відношення до нього автора «Слова» науковці визначають по-різному. У перших коментаторів твору формулювання відповіді на це питання було по- значене навіть певною дилемністю. Так, у першій половині ХІХ ст. М. Ф. Грамма- тін запропонував два варіанти причини появи в «Слові» прізвиська у Олега Свя- тославича: воно було надане через невдачі його заходів чи завдяки бідам, завданим ним Русі67. Однак надалі у цьому плані науковці висловлювались уже більш одно- значно. Отже, на сьогодні серед них у залежності від їхніх поглядів на порушену проблематику виділяється кілька груп однодумців. Так, А. В. Соловйов вважав, що автор «Слова», хоча й докоряв Олегу Святос- лавичу за «крамолу», але від його образу навіть перебував у захваті68. М. Д. При- сьолков, А. М. Робінсон, В. О. Захаров, Б. І. Яценко, Є. В. Пчелов вбачають Олега суто позитивним персонажем цього твору 69. Для наочної ілюстрації такої точки зору наведемо висловлювання М. Д. Присьолкова: «Олег, дід Ігоря, родоначаль- ник Ольговичів, змальований як позитивний тип князя, який відкрито мечем дома- гався свого батьківського столу, але нам, що знають цього Олега з описів літопис- ців, ворожих Олегу, треба зробити певне зусилля, щоб зрозуміти точку зору автора «Слова» і не тлумачити його слова про Олега в дусі «Повісті минулих літ»70. Згідно ж з поглядами іншої групи дослідників, навпаки, у «Слові» образ Олега 65 Там же. С. 353. 66 Полное собрание русских летописей. Т. 1. Стб. 301. 67 Грамматин Н. Ф. Слово о полку Игоревом, историческая поэма, писанная в начале XIII века на сла- венском языке прозою и с оной переложенная стихами древнейшего русского размера, с привосо- куплением другого буквального преложения, с историческими и критическими примечаниями, кри- тическим же рассуждением и родословною. Москва: В типографии С. Селивановского, 1823. С. 148. 68 Соловьев А. В. Политический кругозор автора «Слова о полку Игореве». Исторические записки. Москва: Изд-во АН СССР, 1948. № 25. С. 75. 69 Яценко Б. І. «Слово о полку Ігоревім» як історичне джерело… С. 204, 408, 409–410; Пчелов Е. В. Рюриковичи. История династии. С. 151; Робинсон А. Н. Солнечная символика в «Слове о полку Иго- реве»; Приселков М. Д. «Слово о полку Игореве» как исторический источник. Историк-марксист. 1938. № 6. С. 133; Захаров В. А. Тмутаракань и «Слово о полку Игореве».«Слово о полку Игореве». Комплексные исследования. Москва: Наука, 1988. С. 218–219. 70 Приселков М. Д. «Слово о полку Игореве» как исторический источник. С. 133. 14 Сіверянський літопис. 2020. № 5______________________________________________________________________________________________________________________ Святославича має суто негативне забарвлення. Таку думку поділяють С. М. Солов- йов, М. C. Грушевський, В. М. Перетц, О. С. Орлов, Б. О. Рибаков, М. Ф. Котляр, М. Ю. Брайчевський, Л. М. Гумільов, П. П. Толочко, Ф. Б. Успенский71. Тривалий час подібних поглядів дотримувався і Д. С. Лихачов, але в одній зі своїх останніх робіт дослідник їх змінив72. Раніше висловлену точку зору, яку тепер уважаємо помилковою, поділяли й ми73. Серед зазначених науковців найпрямолінійніше у цьому плані висловився Б. О. Рибаков: «Убивча характеристика набігів Олега з половцями не має нічого спільного з оспівуванням Олега … Олег звинувачений поетом не за якийсь окре- мий вчинок, не за порушення вірності сюзерену чи хрестоцілування рівному кня- зю (за що звичайно засуджували літописці) – він звинувачений начебто від імені всієї Руської землі, всього руського народу, включаючи орачів, котрі загинули у результаті половецьких розбоїв, за шкоду, відчуту всією країною. Він уведений до історії з новим іменем – «Гориславич», що ніяк не може бути пов’язаним із відчутим горем, оскільки одразу ж по цьому імені по батькові, яке є епітетом, йде список його злочинів перед онуком Даждьбога, перед всією Руссю»74. Думається, у висловленій характеристиці ставлення автора «Слова» до Олега Святославича одразу стає помітним, що Б. О. Рибаков сформував її, спираючись значною мірою на відомості «Повісті минулих літ» про цього князя. Із цього при- воду наведемо такий приклад. Дослідник у своїй характеристиці всюди акцентує увагу на половцях як союзниках Олега. Однак у самому «Слові» про це взагалі не йдеться. Ба більш, і в тому уривкові твору, де останнього названо Гориславичем, половці також не згадуються. Навпаки, саме у «Повісті» Олег Святославич не- одноразово звинувачується за об’єднання з ними. І взагалі там його образ пред- ставлений у досить непривабливих тонах. Причина цього також зрозуміла. До наших днів «Повість» дійшла вже у третій редакції75. Згідно з висновками дослід- ників, вона була зроблена людиною, дуже близькою до Мстислава Володимирови- ча, сина Мономаха, і цілком можливо, що не без зацікавленої участі останнього76. А як відомо, саме Олег Святославич тривалий час був головним супротивником Володимира Мономаха. Отже, у відредагованій під таким наглядом «Повісті» зі зрозумілих причин на об’єктивність стосовно дій Олега сподіватися не доводить- ся. Таким чином, на нашу думку, автоматичне перенесення характеристики Свя- тославича у вказаному творі на його образ, представлений у «Слові», для розкрит- тя останнього є помилковим методом. Дослідники вже давно вважають, що автор «Слова» був знайомий з «Повістю», однак, як справедливо відзначає Л. В. Соколо- ва, у своїх поглядах на окремі історичні події він не став однозначно залежним від 71 Котляр М. Ф. Історія в особах: Давньоруська держава. С. 135; Соловьев С. М. Сочинения. Кн. І. Т. 1–2. С. 677; Перетц В. М. «Слово о полку Ігоревім»: пам’ятка феодальної України-Руси ХІІ віку… С. 207; Орлов А. С. «Слово о полку Игореве». С. 108; Рыбаков Б. А. Русские летописцы и автор «Сло- ва о полку Игореве». С. 465–466; Грушевський М. С. Історія України-Руси: [в 11 т., 12-и кн.]. Київ: На- укова думка, 1992. Т. 2. С. 86; Брайчевский М. Ю. Черниговский княжеский дом и автор «Слова о полку Игореве». Проблемы археологии Южной Руси. Київ: Наукова думка, 1990. С. 14; Брайчевський М. Ю. Історичні портрети. Каталог ювілейної виставки. Київ: Спалах, 1999. С. 67; Гумилёв Л. Н. Древняя Русь и Великая степь. Москва: Изд-во АСТ, 2000. С. 340; Толочко П. П. Дворцовые интриги на Руси. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», Вид-во «АртЕк», 2001. С. 63; Успенский Ф. Б. Скандинавы. Варяги. Русь: Историко-филологические очерки. Москва: Языки славянской культуры, 2002. С. 48. 72 Лихачев Д. С. «Слово о полку Игореве» как художественное целое. С. 291; Лихачев Д. С. «Слово о полку Игореве» и культура его времени. Ленинград: Художественная литература, 1985. С. 96, 106. 73 Васюта О. О. Олег Гориславич: людина і князь. С. 20. 74 Рыбаков Б. А. Русские летописцы и автор «Слова о полку Игореве». С. 465–466. 75 Толочко П. П. Давньоруські літописи і літописці Х–ХІІІ ст. С. 106; Орлов А. С. Владимир Мономах. Москва; Ленинград: Изд-во АН СССР, 1946. С. 40. 76 Михеев С. М. Кто писал «Повесть временных лет»? С. 162; Толочко П. П. Давньоруські літописи і літописці Х–ХІІІ ст. С. 106. 15 Siverian chronicle. 2020. № 5______________________________________________________________________________________________________________________ цього літопису і висловив своє особисте їх бачення77. На нашу думку, це стосуєть- ся й того уривку «Слова», де Олега Святославича названо Гориславичем. Відтак для визначення ставлення автора «Слова» до цього князя дослухаємось до поради М. Д. Присьолкова й звернемося безпосередньо до зазначеного твору. І спочатку, зважаючи на приклад з перейменуванням Рогніди, у хронологічному плані визначимо історичну складову, відображену у частині «Слова», а в цьому сенсі вона має чіткі початок і кінець, де присутнє прізвисько Олега Святославича. Так, Б. І. Яценко, торкнувшись порушеного питання, дійшов висновку, що цей фрагмент в історичному плані охоплює період 1078–1094 рр78. Справді, визначена дослідником його нижня межа базується на звертанні автора «Слова» до теми бит- ви на Нежатиній Ниві (там змальовано похорон Ізяслава Ярославича і смерть Бо- риса В’ячеславича), яка сталася у 1078 р79. Верхню ж межу Б. І. Яценко, як можна здогадатись, вивів із того, що в цій частині твору Володимир Мономах представ- лений як чернігівський правитель. Він став таким саме після згаданої битви і та- кий статус мав до 1094 р., коли змушений був поступитися Черніговом на користь Олега Святославича80. Однак у «Слові» останні зміни на чернігівському столі вже не відображені. Отже, логіка дослідника цілком зрозуміла, і з його висновками можна було б погодитись, але, на нашу думку, стосовно верхньої межі визначеного ним періоду цього не дозволяє зробити одна вказівка, яка також присутня у даній частині твору, але, щоправда, завуальована образним стилем. Сам автор «Слова» змальовані тут події назвав часом війн Олега Святославича: «были плъци Олговы»81. Б. О. Рибаков, звернувши увагу на множину у цій фразі слова «плъци», вважав, що у творі під ним, окрім 1078 р., мався на увазі ще «ці- лий ряд приводів половців на Русь Олегом Святославичем», до яких зарахував і 1094 р82. Стосовно подій цього року, коли Олег відвоював у Мономаха Чернігів, як ми вже зазначали, у творі нічого не відображено. Відповідно, його автор 1094 р. явно до уваги не брав. Отже, під «цілий ряд» війн Олега, за Б. О. Рибаковим, згід- но з джерелами, можуть підпадати тільки події 1078 р., фіналом яких і стала битва на Нежатиній Ниві та похід із Тмутаракані Романа Святославича в 1079 р. (справ- жнім його організатором також був Олег Святославич)83. До того ж, на нашу дум- ку, саме 1079 р. і вважався автором «Слова» верхньою межею того історичного періоду, до якого він звернувся у розглядуваній частині твору. Так уважати дозво- ляє фраза, яка в «Слові» стоїть одразу після згадки про «полки Олегові». Як там зазначено, коли Олег уступав у «златъ стремень въ градѣ Тмутороканѣ», то Моно- мах «по вся утра уши закладаше въ Черниговѣ»84. На перший погляд може здати- ся, що цими словами автор «Слова» характеризує всі 1078–1094 рр., тобто період князювання Володимира Всеволодовича у Чернігові. Справді, після візантійського заслання Олег Святославич протягом 1083–1094 рр. правив у Тмутаракані85. Од- нак, згідно з джерелами, за цей час він не здійснював жодних ворожих дій, спря- мованих у бік Мономаха. Отже, тоді причин для «закладання вух» у Володимира Всеволодовича не було. У цей час він упевнено почувався на чернігівському столі. 77 Соколова Л. В. Смысловая функция перекличек рассказов об Олеге Святославиче и Всеславе По- лоцком в «Слове о полку Игореве». С. 645; Лихачев Д. С. «Слово о полку Игореве» и культура его времени. С. 83. 78 Яценко Б. І. «Слово о полку Ігоревім» як історичне джерело… С. 203. 79 Полное собрание русских летописей. Т. 2. Стб. 192–193; Слово о полку Игореве. С. 34. 80 Полное собрание русских летописей. Т. 2. Стб. 195, 216–217. 81 Слово о полку Игореве. С. 33. 82 Рыбаков Б. А. Петр Бориславич: Поиск автора «Слова о полку Игореве». Москва: Молодая гвардия, 1991. С. 50. 83 Полное собрание русских летописей. Т. 2. Стб. 195–196; Васюта О. О. Олег Гориславич: людина і князь. С. 35–36. 84 Слово о полку Игореве. С. 33. 85 Полное собрание русских летописей. Т. 2. Стб. 196, 216. 16 Сіверянський літопис. 2020. № 5______________________________________________________________________________________________________________________ Саме так, як образно зазначено у «Слові», Володимир Всеволодович міг чинити лише у короткий проміжок часу, а саме у 1078–1079 рр., коли він щойно отримав Чернігів, а розбитий на Нежатиній Ниві Олег утік до рідного брата у Тмутаракань. Там він знову заходився організовувати нову військову кампанію на Русь, невдало здійснену у 1079 р., після чого потрапив на заслання до Візантії. Отже, історична складова «Слова», де присутнє прізвисько Олега Святославича, у розумінні автора твору охоплювала період не 1078–1094 рр., як вважав Б. І. Яценко, а обмежувалася всього лише 1078–1079 рр. А по суті, як випливає, у зазначеному уривкові автор «Слова» основну свою увагу приділив саме битві на Нежатиній Ниві. Можна вва- жати, що у контексті звернення саме до цієї події він і назвав Олега Святославича Гориславичем. Дослідники вже давно одностайні в думці, що головним лейтмотивом «Сло- ва» є заклик до об’єднання руських князів перед степовою загрозою. Відповідно, наприклад, той самий Б. О. Рибаков, як зазначалося вище, наголошуючи на не- гативному образі Олега у «Слові», спирався саме на відомості «Повісті минулих літ» про дружні стосунки Святославича з половцями. На причину упередженості до цього князя у «Повісті» ми вже вказували. Із цього приводу ще раз зауважимо, що у розглядуваній частині «Слова», як до речі і у всьому творі загалом, про по- єднання Олега Святославича з половцями ніде не згадується. Більше того, у зазна- ченому уривкові «Слова» вони самі по собі також не фігурують86. Хоча, згідно з джерелами, у поході Олега Святославича та Бориса В’ячеславича на Русь у 1078 р. саме половці були їх основною силою87. Щоправда, у зіткненні на Нежатиній Ниві вони участі вже не брали, принаймні у літописах про це не повідомляється. Отже, як з’ясовується, автор «Слова», звертаючись до вказаної події, насправді концен- трував увагу не на половецькій проблемі як такій, а на іншому, але в його усвідом- ленні також згубному й небезпечному для Русі явищі, а саме на міжкнязівських чварах та усобицях. Відповідно, як ми вважаємо, випливає, що у зазначеному ви- падку зв’язки Олега з половцями не можуть слугувати тим орієнтиром, завдяки якому окремі дослідники визначали ставлення автора «Слова» до цього князя. Якщо звернутися до передісторії подій на Нежатиній Ниві, то вона виглядає таким чином. З 1077 р. Олег Святославич правив на Волині88. Однак у першій половині 1078 р. він був позбавлений своїх володінь рідним дядьком Ізяславом Ярославичем, князем київським89. Не знайшов він натоді підтримки і в іншого сво- го дядька Всеволода Ярославича, на той момент князя чернігівського. Після чого Олег утік до Тмутаракані, де володарював його молодший брат Роман90. Отже, на- тоді він опинився у статусі ізгоя. У серпні 1078 р., найнявши половців, Олег Свя- тославич разом із двоюрідним братом Борисом В’ячеславичем, ще одним князем- ізгоєм, рушили на Русь. Спочатку вони розбили військо Всеволода Ярославича й оволоділи Черніговом91. А в жовтні того ж року фіналом описаних подій і стала битва на Нежатиній Ниві між полками Олега Святославича і Бориса В’ячеславича та Ізяслава і Всеволода Ярославичів. А тепер розглянемо, що найбільше у цій події привернуло увагу автора «Сло- ва». Як випливає з твору, саму битву як таку він не зауважує, а лише вказує на її ре- зультати: загибель Бориса В’ячеславича й Ізяслава Ярославича (останній у «Сло- ві» виступає не під своїм іменем, а як батько Святополка)92. Причому, в однакових 86 Слово о полку Игореве. С. 33–34. 87 Полное собрание русских летописей. Т. 2. Стб. 191. 88 Васюта О. О. Олег Гориславич: людина і князь. С. 28. 89 Полное собрание русских летописей. Т. 1. Стб. 247; Васюта О. О. Олег Гориславич: людина і князь… С. 33; Літопис Руський. Київ: Дніпро, 1989. С. 458–459. 90 Полное собрание русских летописей. Т. 1. Стб. 199, 247. 91 Полное собрание русских летописей. Т. 2. Стб. 191. 92 Слово о полку Игореве. С. 34. 17 Siverian chronicle. 2020. № 5______________________________________________________________________________________________________________________ тонах автор відгукується про обидві ці смерті, хоча загиблі належали до різних ворогуючих таборів. Мовчить він і про перемогу однієї зі сторін цього протисто- яння, але широко зауважує його жахливі наслідки для Русі93. По суті, зазначений міжкнязівський конфлікт, перш за все, автором «Слова» засуджується як такий. Однак у загальному плані ці події ним названо саме війнами Олега Святославича, який натоді, згідно з твором, «мечемъ крамолу коваше и стрѣлы по земле сѣяше»94. Указані зауваження автора окремі дослідники, які поділяли думку про негатив- ний образ Олега у «Слові», особливо виділяли як один із головних аргументів на користь останнього95. Справді, якщо виходити лише з цих констатацій автора твору, то може скластися враження, що головну провину за виникнення цього між- князівського протистояння він покладав саме на Святославича. Однак, як ми вва- жаємо, це лише на перший погляд, оскільки у «Слові» також зауважена і «обида Олгова»96. А цим автор досить чітко показав своє розуміння причини таких його дій. По суті, у творі вказано на те, що згадана «обида» і спричинила реакцію об- раженого Олега Святославича. А згідно з тогочасними правовими нормами і по- глядами, у суспільстві він мав повний, так би мовити, карт-бланш на їх здійснення. Саме таке правове бачення автором «Слова» дій Олега, на нашу думку, також підтверджується і його відгуком про князювання Володимира Мономаха у Чер- нігові, за який змагався Святославович. Як уже зазначалося, із цього приводу в розглядуваній частині твору вказано, що, коли Олег ступав у «златъ стремень», від того «звону» Володимир «по вся утра уши закладаше въ Черниговѣ»97. Дослід- ники присутнє тут слово «уши» розуміють по-різному. Так, Б. О. Рибаков у ньому вбачав залізні скоби, куди закладався дерев’яний стовбур, що зачиняв міську бра- му98. А Д. С. Лихачов, вказуючи на «звон», який чують саме людські вуха, вважав, що у «Слові» все ж таки малися на увазі безпосередньо фізичні вуха Мономаха99. Однак все одно, незалежно від того, як дослідники тлумачать дане слово, такий відгук автора твору про Володимира Всеволодовича, на перший погляд, уявляєть- ся досить дивним. Таким він здається ще більше, коли взяти до уваги, а на цьому, як уже зазначалось, наголошують науковці, що творець «Слова» використовував «Повість минулих літ», де Мономах має образ мужньої та зваженої людини. Однак далеко не всі дослідники у зазначеному місці твору вбачають якусь неординарність стосовно погляду його автора на Володимира Мономаха. Так, на- приклад, Б. О. Рибаков цей фрагмент «Слова» пояснив у такий спосіб. Як вважає дослідник, насамперед він утримує інформацію історичного плану, з якої ми до- відуємось, що Всеволод Ярославич, передчуваючи початок «полків Олегових», викликав до свого стольного Чернігова сина Володимира зі Смоленська100. А очі- кування ним цієї невідворотної війни, на думку Б. О. Рибакова, автор твору просто передав поетичними словами про Мономаха, який «кожний день зранку наказував зачиняти фортечну браму Чернігова, закладаючи стовбур в її «уши» (залізні бокові скоби)»101. На наш погляд, така трактовка одразу викликає кілька зауважень. По-перше, якщо прийняти виведений зі «Слова» Б. О. Рибаковим історичний факт як реаль- ний, то дивує те, чому автор твору зосереджує увагу саме на Володимирі Всеволо- 93 Там же. 94 Там же. С. 33. 95 Толочко П. П. Дворцовые интриги на Руси. С. 63; Лихачев Д. С. «Слово о полку Игореве» и культу- ра его времени. С. 106; Рыбаков Б. А. Киевская Русь и русские княжества XII–XIII вв. Москва, 1982. С. 443. 96 Слово о полку Игореве. С. 34. 97 Там же. С. 3. 98 Рыбаков Б. А. Петр Бориславич: Поиск автора «Слова о полку Игореве». С. 50. 99 Лихачев Д. С. «Слово о полку Игореве» как художественное целое. С. 284. 100 Рыбаков Б. А. Петр Бориславич: Поиск автора «Слова о полку Игореве». С. 49. 101 Там же. С. 50. 18 Сіверянський літопис. 2020. № 5______________________________________________________________________________________________________________________ довичеві і повністю ігнорує його батька, справжнього тодішнього господаря Чер- нігова. По-друге, перебування в місті Мономаха на момент приходу на Русь Олега Святославича та Бориса В’ячеславича не узгоджується із джерелами. Як випливає з них, Володимир не брав участі у першій битві, коли батько зазнав поразки. Не боронив він тоді і Чернігів. У своєму ж «Повчанні» Мономах чітко вказує, що зі Смоленська на театр бойових дій він прибув, коли розбитий племінниками Всево- лод Ярославич перебував уже в Переяславі102. Отже, автор «Слова», пишучи про «закладання вух» Володимиром Всеволодовичем, мав на увазі зовсім інший час, коли після битви на Нежатиній Ниві батько Мономаха утвердився в Києві, а сам він став повновласним господарем Чернігова. Олег же в цей час утік до Тмутара- кані, де розпочав готувати нову військову кампанію на Русь. Д. С. Лихачов, обґрунтовуючи своє бачення слова «уши» у «Слові», звернув увагу на те, що у разі тлумачення останнього як деталі міської брами, як це робить Б. О. Рибаков, виходить абсурдна ситуація, бо у ті часи міста зачинялися на ніч, а не зранку, як про те мовиться у творі103. Від себе ж акцентуємо, що, згідно зі «Сло- вом», Володимир Всеволодович вдавався до цього «по вся утра»104. Справді, у реальному житті місто не могло бути постійно зачиненим. Однак, як випливає, й у випадку прийняття версії Д. Я. Лихачова зазначені у творі дії Мо- номаха також виглядають, м’яко кажучи, дивними. Виходить, що, прокидаючись зранку, він від «звону» підготовки «полків» Олега Святославича просто затикав собі вуха. Між іншим, коли людина реально поводиться подібним чином, це по- яснюється як небажання нею сприймати дійсність і в такий примітивний спосіб намагання відмежуватися від неї. Отже, як ми вважаємо, незалежно від прийняття жодної із зазначених версій трактування «уши» у «Слові», його автор у цьому місці твору відобразив не реаль- ні дії Володимира Всеволодовича, а закамуфльовано під них передав своє бачення чогось іншого. Так, наприклад, В. О. Захаров із цього приводу вказав, що в такий спосіб автор «Слова» висловив зневажливе ставлення до Мономаха105. На наш же погляд, таке тлумачення є занадто прямолінійним та однобічним і суперечить за- гальній концепції твору. Отже, ми вважаємо, що в зазначеному місці автор «Сло- ва» виразив не зневагу до Володимира Всеволодовича як таку, а образно передав його іронічне ставлення до його присутності на чернігівському столі в наступний після битви на Нежатиній Ниві період. Чому ж автор «Слова» дозволив собі так відверто іронізувати з цього приводу? На нашу думку, враховуючи реалії часу, коли він жив, відповідь може бути лише одна – порушення Мономахом права отчини. Як відомо, згідно із заповітом Ярос- лава Володимировича (1054 р.), Чернігів став центром володінь його сина Святос- лава106. На час же битви на Нежатиній Ниві Олег був найстаршим у роді Святосла- вичів. Отже, виходячи з зазначених обставин, чернігівський стіл тоді повинен був належати саме йому. Щоправда, в часи, коли відбувалися зауважені у «Слові» ві- йни Олега Святославича, право отчини ще не було закріплене офіційно107. Сталося це на Любецькому з’їзді князів у 1097 р.108 Однак, як гадаємо, не можна забувати про ще одну річ, а саме про те, що «Слово» було створене фактично через сто років після Любеча, у час, коли право отчини було вже визначальним у взаємостосунках руських правителів, а князівський рід Ольговичів однозначно асоціювався з Чер- 102 Полное собрание русских летописей. Т. 1. Стб. 248. 103 Лихачев Д. С. «Слово о полку Игореве» как художественное целое. С. 284. 104 Слово о полку Игореве. С. 33. 105 Захаров В. А. Тмутаракань и «Слово о полку Игореве». С. 218. 106 Полное собрание русских летописей. Т. 2. Стб. 150. 107 Толочко А. П. Князь в Древней Руси: власть, собственность, идеология. Київ: Наукова думка, 1992. С. 36. 108 Полное собрание русских летописей. Т. 2. Стб. 231. 19 Siverian chronicle. 2020. № 5______________________________________________________________________________________________________________________ нігово-Сіверською землею. Відповідно для автора кінця ХІІ ст. князювання Воло- димира Всеволодовича в Чернігові виглядало як нонсенс, а змагання за чернігів- ський стіл Олега Святославича сприймалися як справедливі та виправдані правом отчини. Між іншим, урешті-решт за кілька десятків років до появи «Слова» визнав це й сам Мономах, який у створеному ним у 1117 р. «Повчанні» з приводу своєї вимушеної поступки Черніговом на користь Олега у 1094 р. занотував: «И вдахъ брату о(т)ца своего мѣсто, а сам идох на о(т)ца своего мѣсто Переяславлю»109. Отже, автор «Слова», відверто іронізуючи з приводу чернігівського князю- вання Володимира Всеволодовича, явно перебував на боці Святославича. Хоча, яскраве змалювання жахіть, які Русь пережила у часи «полків Олегових», на нашу думку, вказує на те, що і з останнього він також не знімав відповідальності. Отже, виходячи з висловлених спостережень, у визначенні ставлення автора «Слова» до Олега Святославича ми приєднуємося до тих дослідників, а саме Л. О. Дмитрієва, Д. С. Лихачова (остання робота), В. В. Кускова, Л. Є. Махновця та Л. В. Соколо- вої, на погляд яких, він як співчував цьому князю, так до певної міри його ж і засуджував110. З огляду на те, що автор «Слова» співчував Олега Святославичу, згадані на- уковці у такому ж контексті розтлумачують і його прізвисько. Так, наприклад, Л. Є. Махновець, як вище відзначалось, «Гориславич» розумів як людину, яка за- знала багато горя у своєму житті111. А на думку Л. В. Соколової, «Гориславич» – це людина з гіркою славою, з «сумною долею ізгоя»112. Ми також вважаємо, що у присутньому у «Слові» прізвиську Олега відображене співчутливе ставлення автора твору до нього, але погодитись із подібними тлумаченнями, як гадаємо, не дозволяє одна річ, а саме форма, у якій наведене дане прізвисько. Якби у «Слові» малося на увазі те, на чому наголошують названі дослідники, то, на нашу думку, його автор, акцентуючи це, як і літописець у випадку з княгинею Рогнідою, змінив би ім’я Олега Святославича. Однак він трансформував саме патронім останнього. По суті, у творі було переіменовано батька Олега. Відповідно, зважаючи на цю об- ставину, і потрібно тлумачити досліджуване прізвисько. Свого часу М. Ю. Брайчевський, який сприймав образ Олега Святославича у «Слові» у негативному плані, звернувши увагу на форму прізвиська князя, висло- вив думку, що таким чином автор твору побіжно також піддав засудженню і його батька113. Однак, як ми вже пересвідчились, Олега не можна відносити до анти- героїв «Слова», де йому навіть висловлювалося співчуття. Отже, виходячи з такої тези, на наш погляд, автор твору, наводячи прізвисько князя у формі патроніму, мав на увазі інше. Щоб зрозуміти, що саме, необхідно згадати, чому Олег Святос- лавич у переддень битви на Нежатиній Ниві опинився у статусі ізгоя. Як відомо, з 1054 р. вся влада на Русі здійснювалася у формі союзу трьох Ярос- лавичів, який історики називають тріумвіратом. Однак у 1073 р. Святослав та Все- волод Ярославичі вигнали з Києва старшого брата Ізяслава, який змушений був полишити межі Русі, а на столичному столі утвердився батько Олега. Наприкінці ж 1076 р. він помер, а вже влітку 1077 р. Ізяслав Ярославич повернув собі ста- 109 Полное собрание русских летописей. Т. 1. Стб. 249; Гиппиус А. А. Сочинения Владимира Моно- маха: опыт текстологической реконструкции. II. Русский язык в научном освещении. 2004. № 2(8). С. 167. 110 Слово о полку Игореве. С. 203–204; Лихачев Д. С. «Слово о полку Игореве» как художественное целое. С. 291; Махновець Л. Є. Про автора «Слова о полку Ігоревім». С. 147–148; Соколова Л. В. Смысловая функция перекличек рассказов об Олеге Святославиче и Всеславе Полоцком в «Слове о полку Игореве». С. 644, 645; Кусков В. В.Исторические аналоги событий и героев в «Слове о полку Игореве». «Слово о полку Игореве». Комплексные исследования. Москва: Наука, 1988. С. 73. 111 Махновець Л. Є. Про автора «Слова о полку Ігоревім». С. 147. 112 Соколова Л. В. Смысловая функция перекличек рассказов об Олеге Святославиче и Всеславе По- лоцком в «Слове о полку Игореве». С. 644. 113 Брайчевский М. Ю. Черниговский княжеский дом и автор «Слова о полку Игореве». С. 14. 20 Сіверянський літопис. 2020. № 5______________________________________________________________________________________________________________________ тус київського князя. Остаточно замирившись та узгодивши всі питання з братом Всеволодом, на початку 1078 р. він провів репресії щодо синів свого кривдника. У результаті найстаріший із них Гліб Святославич загинув, а Олег, позбавлений дядьком усіх володінь, перетворився на князя-ізгоя114. З приводу вчинку батька Олега Святославича у 1073 р. у «Повісті минулих літ» зазначено: «С(вя)тослав же бѣ начало выгнанию братню, желая большая власти ... преступивъ заповѣдь отьню, паче же и Б(о)жию, великъ бо єсть грѣхъ пере- ступати заповѣдь о(т)ца своєго»115. Сама «Повість» грішить тенденційністю щодо Святослава Ярославича і його роду, але подібної оцінки такі дії князя удостоїлись і в інших тогочасних творах Київської Русі. Наприклад, у «Житії» Феодосія Печер- ського за цей вчинок він уподібнений біблійному Каїну116. Взагалі ж, як засвідчу- ють відповідні дослідження, в уявленні книжників ХІ – початку ХІІ ст. законним та природним способом заміщення князівських столів «вважалися воля батька (чи старшого у роді князя) і родове старшинство», тобто той принцип, який відобра- жав заповіт Ярослава Володимировича (1054 р.)117. Відповідно Святослав Яросла- вович став першим, хто його порушив. Зрозуміло, що й автор «Слова», який украй негативно ставився до міжкнязів- ських чвар, також засуджував подібного роду вчинки. Це засвідчують і його слова: «Усобица княземъ на поганыя погибе, рекоста бо братъ брату: «Се мое, а то мое же». И начяша князи про малое «се великое» млъвити, а сами на себѣ крамолу ковати»118. Однак «Слово» творилося за часів, коли у стосунках між князями визначальним стало вже і право отчини. А саме її через вчинок свого батька і був позбавлений Олег Святославич. По суті, він опинився в ситуації, коли без вини став винуватим. Відтак, вважаючи отчинні домагання Олега справедливими, автор твору, назвавши його Гориславичем, на нашу думку, у цьому випадку акцентував увагу не на засу- дженні батька князя, а вказав на його дії як на причину нещасть Святославича, і з цього приводу йому ж і поспівчував. Отже, з огляду на таке бачення присутності прізвиська «Гориславич» у «Слові», ми підходимо і до його тлумачення. У проаналізованому творі в прямому розумінні «Гориславич» – це син людини (Горислава), яка прославилася горем, а в нашому випадку – людини, яка цим горем завдала значної шкоди і своєму синові. Зміна ж у «Слові» патроніму Олега Святос- лавича вказувала на те, за що він від інших князів дістав «обиду», хоча, насправді, на неї й не заслуговував. Джерела не відображають побутового найменування Олега Гориславичем ні за його життя, ні після смерті. Зазначене прізвисько було суто витвором автора «Слова о полку Ігоревім», покликаним передати його бачення образу цього князя в історії Русі. Але саме з цим прізвиськом завдяки науковцям Олег Святославич і увійшов до пантеону Рюриковичів та сьогодні фігурує на сторінках фахової літе- ратури. 114 Васюта О. О. Олег Гориславич: людина і князь. С. 32–33. 115 Полное собрание русских летописей. Т. 2. Стб. 172–173. 116 Абрамович Д. І. Києво-Печерський патерик. Репринтне видання. Київ: Час, 1991. С. 67. 117 Пузанов В. В. Государство и общество Древней Руси глазами современников (XI – начало XII века): историко-антропологические очерки. Ижевск: Издательство «Удмуртский университет», 2012. С. 194–195. 118 Слово о полку Игореве. С. 35. 21 Siverian chronicle. 2020. № 5______________________________________________________________________________________________________________________ Reference Abramovych, D. (1991). Kyievo-Pecherskyi pateryk. Repryntne vydannia [Kiev- Pechersk Paterik. Reprint]. Kyiv, Ukraine. Chas. Androshchuk, F. (2010). «Svyatoshina pechat». RUTHENICA. Almanakh serednovi- chnoi istorii ta arkheolohii Skhidnoi Yevropy – RUTHENICA. Almanac of medieval his- tory and archeology of Eastern Europe, 9, 131–136. Borovkov, D. (2016). Vladimir Monomakh, knyaz-mifotvorets [Vladimir Mono- makh. Prince-peacemaker]. Moscow, Russia: Lomonosov. Braychevskiy, M. (1990). Chernigovskiy knyazheskiy dom i avtor «Slova o polku Igoreve» [Chernihiv Prince’s House and the author of «The Tale of Igor’s Campaign»]. Problemy arkheologii Yuzhnoy Rusi – Problems of archeology of Southern Rus, pp. 10– 15. Braichevskyi, M.(1999). Istorychni portrety. Kataloh yuvileinoi vystavky [Historical portraits. Catalog of the anniversary exhibition]. Kyiv, Ukraine: «Spalakh». Duglas, D. (2005). Vilgelm Zavoevatel. Viking na angliyskom prestole [William the Conqueror. Viking on the English throne]. Moskva, Russia: ZAO Tsentrpoligraf. Flori, Zh. (2008). Richard Lvinoe Serdtse: Korol-rytsar [Richard the Lionheart. Knight King]. Saint Petersburg, Russia: Yevraziya. Fomin, A. (Ed.). (1995). Gorislavich. Entsiklopediya «Slova o polku Igoreve» [Gorislavych. Encyclopedia «The Tale of Igor’s Campaign»]. (Vol. 2). Sankt-Peterburg, Russia: Dmitriy Bulanin. Retrieved from http://feb-web. ru/feb/slovenc/es/es2/es2- 0471. htm?cmd=0&hash=Gorislavlich. Gimon, T. (2012). Sobytiya XI – nachala XII v. v novgorodskikh letopisyakh i perechnyakh [Events of the XI-beginning of the XII century. in the Novgorod chronicles and lists]. Drevneyshie gosudarstva Vostochnoy Yevropy: 2010 god: Predposylki i puti obrazovaniya Drevnerusskogo gosudarstva, pp. 584–703. Gippius, A. (2004). Sochineniya Vladimira Monomakha: opyt tekstologicheskoy rekonstruktsii [Compositions of Vladimir Monomakh: experience of textological recon- struction]. II. Russkiy yazyk v nauchnom osvyashchenii – Russian language in scientifi c coverage, 2(8), pp. 146–171. Gorskiy, A. (2016). Srednevekovaya Rus. O chem govoryat istochniki [Medieval Russia. What do the sources say?]. Moscow, Russia: Lomonosov. Grammatin, N. (1823). Slovo o polku Igorevom, istoricheskaya poema, pisannaya v nachale XIII veka na slavenskom yazyke prozoyu i s onoy perelozhennaya stikhami drevneyshego russkogo razmera, s privosokupleniem drugogo bukvalnogo prelozheni- ya, s istoricheskimi i kriticheskimi primechaniyami, kriticheskim zhe rassuzhdeniem i rodoslovnoyu [The Tale of Igor’s Campaign]. Moscow, Russian Empire: V tipografi i S. Selivanovskogo. Gumilev, L. (1970). Poiski vymyshlennogo tsarstva. (Legenda o «gosudarstve pres- vitera Ioanna») [The search for a fi ctional kingdom. (Legend of the «State of Presbyte- rian John»)]. Moscow, USSR: Nauka. Gumilev, L. (2000). Drevnyaya Rus i Velikaya step [Ancient Russia and the Great Steppe]. Moscow, Russia: Izdatelstvo AST. Hensorskyi, A. (1958). Halytsko-Volynskyi litopys (Protses skladannia; redaktsii i redaktory) [Galician–Volhynian chronicle (Compilation process; textual variants and editors)]. Kyiv, UkrSSR: Vydavnytstvo AN URSR. Hrushevskyi, M. (Ed.). (1992). Istoriia Ukrainy-Rusy [History of Ukraine-Rus]. (Vol. 2). Kyiv, Ukraine : Naukova dumka. Kotliar, M. (1996). Istoriia v osobakh: Davnoruska derzhava [History in persons: The ancient Rus state]. Kyiv, Ukraine: Ukraina. Kuskov, V. (1988). Istoricheskie analogi sobytiy i geroev v «Slove o polku Igor- eve» [Historical analogues of saboteurs and heroes in «The Tale of Igor’s Campaign»]. 22 Сіверянський літопис. 2020. № 5______________________________________________________________________________________________________________________ «Slovo o polku Igoreve». Kompleksnye issledovaniya – «A Tale of Igor’s Regiment». Сomprehensive research, pp. 62–79. Lesnoy, S. (2008). Zlatoe slovo Rusi. Krakh antirusskikh navetov [The golden word of Rus. The collapse of anti-Russian gossip]. Moscow, Russia: Algoritm. Likhachev, D. (1985). «Slovo o polku Igoreve» i kultura ego vremeni [«The Tale of Igor’s Campaign» and the culture of his time]. Leningrad, USSR: Khudozhestvennaya literatura. Likhachev, D. (1986). «Slovo o polku Igoreve» kak khudozhestvennoe tseloe [«The Tale of Igor’s Campaign» as an artistic whole]. Almanakh bibliofi la – Almanac of the bibliophile, 21, pp. 268–292. Litopys Ruskyi [Chronicle of the Russian]. (1989). Kyiv, Ukraine: Dnipro. Litvina, A., Uspenskiy, F. (2006). Vybor imeni u russkikh knyazey v X–XVI vv. Dinasticheskaya istoriya skvoz prizmu antroponimiki [The choice of the name of the russian princes in the X–XI centuries. Dynastic history through the prism of anthro- ponymy]. Moscow, Russia: Indrik. Makhnovets, L. (1989). Pro avtora «Slova o polku Ihorevim» [About the author of «The Tale of Igor’s Campaign»]. Kyiv, UkrSSR: Vydavnytstvo pry Kyivskomu der- zhavnomu universyteti. Mikheev, S. (2011). Kto pisal «Povest vremennykh let»? [Who wrote «The Tale of Time»?]. Moscow, Russia: Indrik. Novgorodskaya pervaya letopis starshogo i mladshego izvodov [Novgorod’s fi rst chronicle of senior and junior izvod]. (1950). Moscow; Leningrad, USSR: Izdatelstvo AN SSSR. Orlov, A. (1938). «Slovo o polku Igoreve» [«The Tale of Igor’s Campaign»]. Mos- cow; Leningrad, USSR: Izdatelstvo AN SSSR. Orlov, A. (1946). Vladimir Monomakh. Moscow; Leningrad, USSR: Izdatelstvo AN SSSR. Pako, M. (1998). Fridrikh Barbarossa. Rostov-na-Donu, Russia: Feniks. Pchelov, Ye. (2001). Ryurikovichi. Istoriya dinastii. Moscow, Russia: OLMA- PRYeSS. Peretts, V. (1926). «Slovo o polku Ihorevim»: pamiatka feodalnoi Ukrainy-Rusy XII viku. Vstup. Tekst. Komentar [«The Tale of Igor’s Campaign»: a monument of feudal Ukraine–Russia of the XII century. Introduction. Text. Comment]. Kyiv, Ukraine. Polnoe sobranie russkikh letopisey [Complete collection of Russian chronicles]. (Ed.). (1862). (Vol. 9). Saint Petersburg, Russian Empire: V tipografi i Eduarda Pratsa. Polnoe sobranie russkikh letopisey [Complete collection of Russian chronicles]. (Ed.). (1862). (Vol. 15). Saint Petersburg, Russian Empire: V tipografi i Leonida Demisa. Polnoe sobranie russkikh letopisey [Complete collection of Russian chronicles]. (Ed.). (1962). (Vol. 2). Moscow, USSR: Izdatelstvo vostochnoy literatury. Polnoe sobranie russkikh letopisey [Complete collection of Russian chronicles]. (Ed.). (1997). (Vol. 1). Moscow, Russia: Yazyki russkoy kultury. Priselkov, M. (1938). «Slovo o polku Igoreve» kak istoricheskiy istochnik [«A word about Igor’s regiment» as a historical source]. Istorik-marksist – Marxist historian, 6, 112–133. Puzanov, V. (2012). Gosudarstvo i obshchestvo Drevney Rusi glazami sovremen- nikov (XI – nachalo XII veka): istoriko-antropologicheskie ocherki [The state and soci- ety of Ancient Rus through the eyes of contemporaries (XI – early XII century): histori- cal and anthropological essays]. Izhevsk, Russia: Іzdatelstvo «Udmurtskiy universitet». Robinson, A. (1978). Solnechnaya simvolika v «Slove o polku Igoreve» [Solar sym- bols in «The Tale of Igor’s Campaign»]. «Slovo o polku Igoreve». Pamyatniki literatury i iskusstva XI–XVII vv. Retrieved from http://tochka. gerodot. ru/slovo/robinson01. htm. 23 Siverian chronicle. 2020. № 5______________________________________________________________________________________________________________________ Rybakov, B. (1972). Russkie letopistsy i avtor «Slova o polku Igoreve» [Russian chroniclers and the author of «The Tale of Igor’s Campaign»]. Moscow, USSR: Nauka. Rybakov, B. (1982). Kievskaya Rus i russkie knyazhestva XII–XIII vv. [Kyivan Rus and Russian principalities of the XII–XIII centuries.]. Moscow, USSR. Rybakov, B. (1991). Petr Borislavich: Poisk avtora «Slova o polku Igoreve» [Pyotr Boryslavych: Search for the author of «The Tale of Igor’s Campaign»]. Moscow, Russia: Molodaya gvardiya. Shakhmatov, A. (2001). Razyskaniya o drevneyshikh russkikh letopisnykh svodakh [Research on the oldest Russian chronicles]. Moscow, Russia: Akademicheskiy pros- pekt; Zhukovskiy: Kuchkovo pole. Slovar-spravochnik «Slova o polku Igoreve» [Dictionary-reference book of «The Tale of Igor’s Campaign»]. (Ed.). (1965). (Vol. 1). Moscow; Leningrad, USSR: Nauka. Leningradskoe otdelenie. Retrieved from http://feb-web. ru/feb/slovoss/default. asp. Slovo o polku Igoreve [The Tale of Igor’s Campaign]. (1985). Moscow, USSR: Khu- dozhestvennaya literatura. Sokolova, L. (2016). Smyslovaya funktsiya pereklichek rasskazov ob Olege Svyato- slaviche i Vseslave Polotskom v «Slove o polku Igoreve» [Semantic function of retell- ings of stories about Oleg Svyatoslavich and Vseslav Polotsky in «The Tale of Igor’s Campaign»]. Trudy otdela drevnerusskoy literatury – Proceedings of the Department of Ancient Russian Literature, 64, pp. 628–652. Soloviev, A. (1948). Politicheskiy krugozor avtora «Slova o polku Igoreve» [Politi- cal outlook of the author «The Tale of Igor’s Campaign»]. Istoricheskie zapiski – His- torical notes, 25, 71–103. Soloviev, S. (Ed.). (1988). [Works] (Vol. 1/1–2). Moscow, USSR: Mysl. Tolochko, A. (1992). Knyaz v Drevney Rusi: vlast, sobstvennost, ideologiya [Prince in Ancient Russia: power, property, ideology]. Kyiv, Ukraine: Naukova dumka. Tolochko, A. (2009). Kratkaya redaktsiya Pravdy Russkoy: proiskhozhdenie teksta [Short edition of Pravda Russkaya: origin of the text]. Kyiv, Ukraine: Іnstitut іstorіi Ukrainy NAN Ukrainy. Tolochko, P. (2001). Dvortsovye intrigi na Rusi [Palace intrigues in Rus]. Kyiv, Ukraine: Vidavnichiy dіm «Alternativi»; Vidavnitstvo «ArtEk». Tolochko, P. (2005). Davnoruski litopysy i litopystsi X–XIII st. [Ancient Russian chronicles and chroniclers of the X–XIII centuries]. Kyiv, Ukraine: Naukova dumka. Tolochko, P. (2006). Pro chas i mistse kanonizatsii Volodymyra [About the time and place of Vladimir’s canonization]. Rus na perekhresti svitiv (mizhnarodni vplyvy na for- muvannia Davnoruskoi derzhavy) IХ–ХI st. – Russia at the crossroads of worlds (inter- national infl uence on the formation of the ancient n state) IX–XI centuries. Pp. 198–202. Uspenskiy, F. (2002). Skandinavy. Varyagi. Rus: Istoriko-fi lologicheskie ocherki [Scandinavians. Vikings. Rus : Historical and philological essays]. Moscow, Russia: Ya- zyki slavyanskoy kultury. Vasiuta, O. (2019). Oleh Horyslavych: liudyna i kniaz [Oleg Gorislavych: man and prince]. Karnabidivski chytannia, pp. 19–67. Vilkul, T. (2003). Novgorodskaya pervaya letopis i Nachalnyy svod [Novgorod First Chronicle and Initial Arch]. Palaeoslovica, 11, 5–35. Vilkul, T. (2005). Mstislav Khrabryy – k proiskhozhdeniyu epiteta [Mstislav the Brave – to origin of the epithet]. Drevnyaya Rus. Voprosy medievistiki – Ancient Rus. Questions of medieval studies, 3 (21). p. 14. Yatsenko, B. (2006). «Slovo o polku Ihorevim» yak istorychne dzherelo [«The Tale of Igor’s Campaign» as a historical source]. Taiemnytsi davnikh pysmen – Secrets of ancient writings. Kyiv, Ukraine: Vydavnychii tsentr «Prosvita». Zakharov, V. (1988). Tmutarakan i «Slovo o polku Igoreve» [Tmutarakan and «The 24 Сіверянський літопис. 2020. № 5______________________________________________________________________________________________________________________ Tale of Igor’s Campaign»]. Kompleksnye issledovaniya – «A Tale of Igor’s Regiment». Сomprehensive research, 203–220. Васюта Олег Олегович – заступник завідувача відділу наукових досліджень печер та пам’яток археології Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» (вул. Іллінська, 33-а, м. Чернігів, 14000, Україна). Vasiuta Oleh O. – deputy head of the cave research and archeology department of the Chernihiv ancient national architectural and historical reserve «Ancient Chernihiv» (33-a Illinska St., Chernihiv, 14000, Ukraine). E-mail: vasutaoleg@gmail.сom THE NICKNAME OF CHERNIHIV SIVERSK’S PRINCE OLEG SVYATOSLAVOVYCH: WHY HORYSLAVYCH ? It so happens that people often get all sorts of nicknames. This phenomenon is as widespread today as it has been in the past. And in general, this tradition has long been matured, also in the Middle Ages. This is especially true for representatives of the ruling elites of the time, who, due to their position in society, received the most public attention. Consequently, some of them got nicknames, which also included history. A similar phenomenon was present in the history of Kyivan Rus, though not as widely as traditionally considered. For example, very famous prince Yaroslav the Wise, who in the scientifi c literature merged with this nickname, and the last is now refl ected even on the banknotes of Ukraine, as it turns out, in fact in ancient times was not so-called. He became «wise» only thanks to researchers from the end of the 19th century. Although, among the rulers of Kyivan Rus there were still some representatives who in the Middle Ages received nicknames. These include Prince Oleg Svyatoslavych of Chernihiv-Siversk land (mid-11th century – 1.8.1115). He went down in history with the nickname «Horyslavych», which he received from the author of «The Tale of Igor’s Campaign» (late 12th century). To date, researchers have expressed differing views on the interpretation of this nickname. Mostly they depend on determining what coloring, positive or negative, the character of Oleg Svyatoslavych has in «The Tale of Igor’s Campaign». In this research, these issues also considered. Accordingly, here is the argumentation of the author’s vision of the author’s attitude «The Tale of Igor’s Campaign» to Oleg Svyatoslavych. And, based on this, the author offers his version of the interpretation of this nickname. Key words: Oleg Svyatoslavych, Horyslavych, «The Tale of Igor’s Campaign», nickname, Kyivan Rus, prince, Chernihiv-Siversk land. Дата подання: 31 травня 2020 р. Дата затвердження до друку: 21 вересня 2020 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Васюта О. Прізвисько Чернігово-Сіверського князя Олега Святославовича: чому «Гориславович»?. Сіверянський літопис. 2020. № 5. C. 4–24. DOI: 10.5281/ zenodo.4119304. Цитування за стандартом APA Vasiuta, O. (2020). Prizvysko Chernihovo-Siverskoho kniazia Oleha Sviatoslavo- vycha: Chomu «Horyslavovych»? [The nickname of Chernihiv-Siversk`s Prince Oleg Svyatoslavovych: Why «Horyslavych»?]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 5, 4–24. DOI: 10.5281/zenodo.4119304.

Прізвисько Чернігово-Сіверського князя Олега Святославича: чому «Гориславич»?

Репозитарії

Схожі ресурси