Куди прийшла, Людино розумна?

Автор статті розмірковує над сутністю і причинами численних катаклізмів, від яких останніми десятиліттями потерпають практично всі країни світу, і доходить висновку, що в глобальних кризах, пандеміях і катастрофах винне саме людство, яке живе всупереч законам природи, небезпечно порушуючи своєю ді...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2020
1. Verfasser:	Кириленко, І.Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2020
Schriftenreihe:	Вісник НАН України
Schlagworte:	Наука і суспільство
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173795
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Куди прийшла, Людино розумна? / І.Г. Кириленко // Вісник Національної академії наук України. — 2020. — № 11. — С. 3-15. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-173795
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1737952020-12-22T01:25:55Z Куди прийшла, Людино розумна? Кириленко, І.Г. Наука і суспільство Автор статті розмірковує над сутністю і причинами численних катаклізмів, від яких останніми десятиліттями потерпають практично всі країни світу, і доходить висновку, що в глобальних кризах, пандеміях і катастрофах винне саме людство, яке живе всупереч законам природи, небезпечно порушуючи своєю діяльністю баланси планетарної екосистеми. Розглянуто можливі шляхи подолання наслідків згубного техногенного впливу на природне середовище. Наголошено, що найпершим і найважливішим кроком має стати кардинальне змінення світогляду та парадигми споживання сучасної людини. The author reflects on the nature and causes of numerous cataclysms that have affected almost all countries in recent decades, and concludes that global crises, pandemics and catastrophes are the fault of humanity, which lives contrary to the laws of nature, dangerously disturbing the balance of the planetary ecosystem. Possible ways of overcoming the consequences of harmful man-made impact on the environment are considered. It is emphasized that the first and most important step should be a radical change in the worldview and consumption paradigm of modern man. 2020 Article Куди прийшла, Людино розумна? / І.Г. Кириленко // Вісник Національної академії наук України. — 2020. — № 11. — С. 3-15. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2020.11.003 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173795 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наука і суспільство Наука і суспільство
spellingShingle	Наука і суспільство Наука і суспільство Кириленко, І.Г. Куди прийшла, Людино розумна? Вісник НАН України
description	Автор статті розмірковує над сутністю і причинами численних катаклізмів, від яких останніми десятиліттями потерпають практично всі країни світу, і доходить висновку, що в глобальних кризах, пандеміях і катастрофах винне саме людство, яке живе всупереч законам природи, небезпечно порушуючи своєю діяльністю баланси планетарної екосистеми. Розглянуто можливі шляхи подолання наслідків згубного техногенного впливу на природне середовище. Наголошено, що найпершим і найважливішим кроком має стати кардинальне змінення світогляду та парадигми споживання сучасної людини.
format	Article
author	Кириленко, І.Г.
author_facet	Кириленко, І.Г.
author_sort	Кириленко, І.Г.
title	Куди прийшла, Людино розумна?
title_short	Куди прийшла, Людино розумна?
title_full	Куди прийшла, Людино розумна?
title_fullStr	Куди прийшла, Людино розумна?
title_full_unstemmed	Куди прийшла, Людино розумна?
title_sort	куди прийшла, людино розумна?
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Наука і суспільство
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173795
citation_txt	Куди прийшла, Людино розумна? / І.Г. Кириленко // Вісник Національної академії наук України. — 2020. — № 11. — С. 3-15. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT kirilenkoíg kudiprijšlalûdinorozumna
first_indexed	2025-07-15T10:35:38Z
last_indexed	2025-07-15T10:35:38Z
_version_	1837708858232930304
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 11 3 doi: https://doi.org/10.15407/visn2020.11.003 КУДИ ПРИЙШЛА, ЛЮДИНО РОЗУМНА? Автор статті розмірковує над сутністю і причинами численних катакліз- мів, від яких останніми десятиліттями потерпають практично всі країни світу, і доходить висновку, що в глобальних кризах, пандеміях і катастро- фах винне саме людство, яке живе всупереч законам природи, небезпечно порушуючи своєю діяльністю баланси планетарної екосистеми. Розгляну- то можливі шляхи подолання наслідків згубного техногенного впливу на природне середовище. Наголошено, що найпершим і найважливішим кроком має стати кардинальне змінення світогляду та парадигми споживання су- часної людини. Ще назва є, а річки вже немає. Усохли верби, вижовкли рови, і дика качка тоскно обминає рудиментарні залишки багви. Ліна Костенко До 150-річчя від дня народження світоча світової наукової дум- ки академіка В.І. Вернадського в одному шанованому виданні я опублікував матеріал з назвою, майже аналогічною назві цієї статті: Quo Vadis, Homo sapiens? [1] — «Куди йдеш, Людино ро- зумна?». Відтоді минуло лише трохи більш як 7 років, але вже змушений поставити в заголовку інше запитання, змінивши вид дієслова на доконаний. Безумовно, ключовою подією року, що минає, стала пандемія COVID-19 — хвороби, спричиненої досі невідомим людству коронавірусом SARS-CoV-2. Ця епідемія, без перебільшення, вплинула на всі сфери життєдіяльності людей практично в усіх країнах світу. Проблема набула такого глобального масштабу і стала настільки загрозливою, що Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш був змушений розчаровано визнати: люд- ство програє в боротьбі з цією смертельною хворобою. «Між- народне співтовариство це випробування, на жаль, провали- ло», — наприкінці вересня заявив він, виступаючи на засіданні Ради безпеки ООН [2]. І причиною цього є недостатня готов- ність людства до подібних викликів, неспроможність світової спільноти об’єднати свої зусилля, скоординувати дії, розроби- ти ефективні запобіжні механізми. КИРИЛЕНКО Іван Григорович — доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НААН України, народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій НАУКА НАУКА І СУСПІЛЬСТВО І СУСПІЛЬСТВО 4 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (11) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО Загалом можна констатувати, що сучасна людська цивілізація, озброєна розумом, пере- довою наукою, суперсучасними технологіями, в тому числі методами генетичної модифікації, штучним інтелектом, широкими можливос- тями математичного моделювання, нанотех- нологій, проривними результатами в галузі молекулярної біології та іншими новітніми до- сягненнями, безнадійно програє війну найпро- стішій формі життя — вірусу. Спробуємо з величезного потоку часто су- перечливої інформації зробити деякі попере- дні, але іноді вже очевидні висновки. Висновок перший. У численних бідах, ка- таклізмах, руйнівних аномаліях, катастрофах, пандеміях, з якими людство останніми деся- тиліттями стикається все частіше, винне саме людство. Ба більше, замість того, щоб зупи- нитися, проаналізувати ситуацію, виробити розумні та ефективні шляхи запобігання лиху, воно лише незграбно намагається боротися з фатальними наслідками незворотних процесів, які сама ж людина й запустила. У далекі 30-ті роки минулого століття у сво- єму пророчому вченні про ноосферу академік В.І. Вернадський, вважаючи, що ноосфера має стати втіленням не лише сили наукового знан- ня, а й високих моральних якостей людства, поставив фундаментальне запитання: «Чи зможе людина скористатися цією силою, спря- мувати на добро, а не самознищення? Чи до- росла вона до вміння використати ту силу, що неминуче повинна дати їй наука?» [3]. Я належу до тих аналітиків, які, на жаль, переконані, що відповідь на це запитання — ні. Аргументів для підтвердження такого не- втішного висновку надзвичайно багато. Один з них — це примусова мілітаризація науки, коли найкращі уми світу працюють не на творен- ня, а на руйнування. Прикладів цього безліч, починаючи від атомної енергії і завершуючи надсучасними нанотехнологіями, які часто спрямовані на удосконалення засобів масово- го знищення. Незважаючи на тотальну заборо- ну у світі бактеріологічної зброї, дослідження в секретних лабораторіях не припиняються ні на мить. На початку пандемії з вуст деяких авторитетних учених, зокрема нобелівського лауреата відомого вірусолога, першовідкрива- ча вірусу імунодефіциту людини Люка Монта- ньє, пролунали звинувачення в рукотворному походженні коронавірусу SARS-CoV-2 [4]. Твердження про виникнення SARS-CoV-2 у китайській лабораторії в Ухані неодноразово висловлював і президент Сполучених Шта- тів Америки Дональд Трамп [5]. Проте фахо- ва наукова спільнота, детально розглянувши це питання, дійшла висновку, що ймовірність штучного походження нового коронавірусу є надзвичайно малою. Як зазначає провідний український імунолог, голова Комісії з біобез- пеки та біологічного захисту при РНБО Украї- ни академік НАН України С.В. Комісаренко, в питанні походження SARS-CoV-2 є ще багато нез’ясованого і воно «потребує подальших до- сліджень, що сприятиме глибшому розумінню еволюційних процесів вірусів і механізмів їх переходу до інших видів організмів, передусім до людей» [6]. Висновок другий. Проблеми біобепеки за- лишаються одними з найважливіших і найна- гальніших у сучасному світі. Людська циві- лізація поки що демонструє безпорадність у вирішенні цього питання, пливе за течією, на- віть приблизно не уявляючи собі, куди її може винести цей потік. За останні 20 років значно зросла кількість епідемій глобального масшта- бу, але міжнародна спільнота так і не спромо- глася виробити ефективну реакцію на цю за- грозу. Засобів глобальної протидії безперервно зростаючій хвилі смертельно небезпечних хво- роб немає і, не слід тішитися ілюзіями, у най- ближчій перспективі не очікується, вже хоча б тому, що мутації їхніх збудників відбуваються набагато швидше, ніж з’являються ефективні ліки або вакцини. Що стосується пандемії COVID-19, то, не- зважаючи на обнадійливу інформацію щодо отриманих уже результатів та прискорені тем- пи проведення клінічних випробувань вакцин- кандидатів, до масової вакцинації населення Землі ще дуже далеко. Більше того, немає впев- неності не тільки в тому, що вакцина зможе по- вністю захистити від зараження, а й навіть у ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 11 5 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО тому, що вона буде здатна хоча б пом’якшити симптоми. Попри зусилля найкращих фахів- ців з провідних лабораторій світу та виділення значних фінансових ресурсів на ці досліджен- ня, ефективних та специфічних ліків проти COVID-19 також поки що не винайдено. Висновок третій. Нинішня пандемія стала ілюстрацією того, як Homo sapiens, або Люди- на розумна, аби задовольнити свої постійно зростаючі потреби, бездумно і брутально втру- чається в дику природу, знищує осередки про- живання диких тварин. Вирубуючи ліси, ви- снажуючи ґрунти, надмірно видобуваючи ко- рисні копалини, люди безповоротно порушу- ють екосистеми, але водночас вони все частіше починають контактувати з дикими тваринами, наражаючись тим самим на небезпеку поши- рення невідомих досі хвороб. Разом з тим наростає й інша, вкрай загроз- лива тенденція. Відомий американський лікар, всесвітньо визнаний експерт з питань охорони громадського здоров’я, пропагандист рослин- ної дієти Майкл Грегор нещодавно випустив книгу під назвою «Вижити в пандемію», в якій переконливо показав неминучість виникнен- ня в недалекому майбутньому нової глобальної епідемії, внаслідок якої може загинути близь- ко половини людства [7]. Причому її потен- ційним джерелом є кури, яких утримують на птахофабриках по всьому світу [8]. В книзі на- ведено безліч конкретних прикладів того, як небезпечні збудники передаються людям від тварин. Так, від кіз людство отримало туберку- льоз, вівці дали поштовх до поширення кору, від верблюдів передалася віспа, від свиней — коклюш і т.д. Але винні в цьому насамперед люди, які утримують тварин і птахів у жахли- вих умовах скупчення, антисанітарії, надмір- ного застосування хімікатів та антибіотиків. На початку листопада вражаюча новина надійшла з Данії, де було зафіксовано спалах захворювання на COVID-19, спричинений му- тованим штамом коронавірусу SARS-CoV-2, який передався людям від норок [9]. Заразили- ся кілька сотень працівників звіроферм. Дан- ський уряд прийняв рішення знищити близько 17 млн тварин. Поширення коронавірусу серед норок виявили також на фермах у США, Іта- лії, Іспанії, Нідерландах, Швеції. І кінця-краю цьому антигуманному людському божевіллю не видно. Інші вчені-епідеміологи, зокрема профе- сор Ральф Барич з Університету Північної Кароліни (США), також переконані, що світ дуже скоро очікує нова хвиля смертоносних епідемій. Серед найнебезпечніших і вже ві- домих коронавірусів дослідники називають SADS-СoV, так званий синдром гострої діареї у свиней. Останнє дослідження групи Ральфа Барича показало, як швидко цей вірус здатен розмножуватися в клітинах кишечника, печін- ки, дихальних шляхів людини [10]. Цей штам коронавірусу вперше було виявлено в 2016 р. в Китаї, і він також походить від кажанів. На відміну від SARS-CoV-2, який належить до сімейства бета-коронавірусів, SADS-СoV є представником альфа-коронавірусів. Загалом, на думку вченого, альфа-коронавіруси, зважа- ючи на їхню здатність швидко передаватися від одного виду ссавців до іншого, можуть ста- новити навіть більшу небезпеку для здоров’я людини, ніж горезвісні бета-коронавіруси, до яких зараз прикуто увагу всього світу. Нещодавно було опубліковано результати досліджень, проведених Програмою ООН з довкілля (UNEP) і Міжнародним дослідним інститутом тваринництва (ILRI) [10]. У під- сумковій доповіді зазначено, що понад 60 % ін- фекцій людини мають тваринне походження. З усіх нових інфекційних захворювань люди- ни, які було виявлено останнім часом, близько 75 % є зоонозами, тобто хворобами, які пере- даються від тварин до людини. Десятки тисяч тварин в умовах промислового вирощування утримують на невеликих площах, що значною мірою сприяє швидкому поширенню серед поголів’я різних хвороб, для боротьби з яки- ми масово застосовують антибіотики. До 70 % усіх вироблених у світі антибіотиків спожива- ється саме у тваринництві. В результаті такого масштабного їх використання з’являються су- пербактерії, які вже неможливо знищити. При цьому щороку у світі на забій спрямо- вується близько 70 млрд тварин [11]. І ця циф- 6 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (11) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО ра постійно зростає, дедалі більше погіршуючи ситуацію, адже для вирощування такої кіль- кості живності необхідні величезні (набагато більші, ніж для потреб людей) обсяги якісної питної води та кормів. Щоб забезпечити тва- ринницьку галузь, потрібні додаткові водні джерела, посівні площі, і людство масштабно вирубує ліси, осушує болота, розорює природ- ні луки, виснажує підземні і поверхневі водні ресурси. Результатом такої руйнівної діяль- ності людини стало радикальне змінення 3/4 земної суші, суттєве порушення балансу при- родних екосистем, катастрофічне скорочення ареалів проживання диких тварин, незворотна руйнація симбіотичних відносин між людиною та природою, між видами біоценозу, які існува- ли впродовж тисячоліть. Непомірні для природного балансу масшта- би промислового тваринництва продовжують руйнувати довкілля і стають причиною епіде- мій, змін клімату, скорочення біорізноманіття, виснаження ґрунтів, зменшення площі лісів на планеті. І все це є прямою загрозою здоров’ю людини. Однак, повторю, винні в цьому не тварини, а люди, які останніми десятиліттями віддають перевагу м’ясу у своєму меню, а та- кож виробам зі шкіри та хутра. Пандемія COVID-19 — зоонозного захво- рювання, спричиненого коронавірусом SARS- CoV-2, лише актуалізувала проблему, яка іс- нувала вже давно. Тяжкий гострий респіратор- ний синдром SARS, середньосхідний респіра- торний синдром MERS, хвороба, спричинена вірусом Зіка, геморагічна гарячка Ебола, га- рячка Західного Нілу — це тільки окремі при- клади зоонозних інфекцій останніх років, що виникли в результаті антропогенного впливу на природне середовище. Мільйони років Природа ретельно вибудо- вувала симбіоз, балансувала ланцюги співіс- нування, гармонізувала піраміди харчування, створивши таким чином своєрідний імунітет для нашої унікальної планети, де сотні тисяч видів життя мали своє місце. Нині людина своєю діяльністю безповоротно зруйнувала цю імунну систему Землі. І пандемія COVID-19 — це лише початок: вчені з великим острахом че- кають, з якими наслідками зіткнеться людство в результаті прискорення процесу танення льодовиків Гренландії, Антарктиди, аномаль- ного потепління в зонах вічної мерзлоти. Висновок четвертий. Понад 80 років тому у своєму пророчому і далекоглядному вченні академік В.І. Вернадський стверджував, що людина здатна і навіть зобов’язана активно впливати на природні процеси та соціальну організацію суспільства, але тільки в контексті їх спільного загального розвитку, адже, на його думку, ноосфера є принципово новим типом взаємодії суспільства і природи, коли розумо- ва людська діяльність стає визначальним фак- тором розвитку [12]. У згаданій вище статті [1] я робив висно- вок, що людство наразі не готове відмовити- ся від багатьох благ цивілізації, отриманих насамперед за рахунок можливостей Приро- ди, але все ж обсяги свого споживання воно об’єктивно змушене буде регулювати на осно- ві фундаментального принципу: через розум- не споживання до раціонального використання природних ресурсів. Звідси випливає головне завдання сьогодення в глобальному світі — сформувати принципово новий світогляд, суть якого полягає в тому, що не тільки людина, а й кожний вид рослин і тварин і взагалі всієї біоти на планеті є рівноцінним і має право на існування, з одного боку, як результат трива- лої еволюції, а з іншого — як важливий еле- мент життєдіяльності дуже вразливої нині системи. І хоча в ті часи, коли творив В.І. Вернад- ський, проблема не стояла так гостро, як сьо- годні, видатний вчений особливо наголошу- вав, що саме збереження природи та різнома- ніття всіх видів флори і фауни — найголовніша практична умова виживання людства. А тому перехід за «червоні лінії», тобто за поріг гра- ничних меж збурення біосфери, є неприпусти- мим. На наш погляд, людство вже перетнуло цей поріг. Нинішню катастрофу можна описати сво- єрідною формулою — споживацьке божевілля людської спільноти, і його добре ілюструє на- ведений тут графік (див. рис.). ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 11 7 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО На самому початку ХХ ст. ситуація вигляда- ла більш-менш благополучно: населення світу становило трохи більше ніж 1,5 млрд осіб, втру- чання людини в природні процеси та екосис- тему було незначним. Однак низка проривних наукових відкриттів каталізувала справжню технологічну революцію і відкрила шлях до індустріального періоду розвитку. При цьому майже в геометричній прогресії почала зроста- ти чисельність людей. Так, за оцінками Фонду ООН у галузі народонаселення, у 1927 р. насе- лення Землі досягло 2 млрд осіб; у 1960 р. (через 33 роки) — 3 млрд; у 1974 р. (через 14 років) — 4 млрд; у 1987 р. (через 13 років) — 5 млрд; у 1999 р. (через 12 років) — 6 млрд; у 2011 р. (через 12 років) — 7 млрд осіб. Якщо динаміка зростання населення збережеться, позначку у 8 млрд людство подолає приблизно в 2024 р. На наш погляд, у цей короткий проміжок часу поєдналися три глобальні процеси: при- скорене зростання населення, бурхливий інду- стріальний розвиток і, головне, поширення хиб- ної парадигми буття — задоволення постійно зростаючих потреб людства, насамперед по- треб у матеріальних благах. У цей період зна- чної популярності набули теорії прискореного зростання, ієрархії потреб, в основі яких була домінанта стимулювання попиту, а не духо- вні цінності. У зв’язку з цим тепер перед між- народною спільнотою гостро постали питання: попиту на що? за рахунок чого? де розумна межа цих потреб? Економічні кризи, які останнім часом уже стають звичним явищем, нічому не навчили людство, адже воно у відповідь лише намага- ється «гасити багаття бензином», друкуючи все більше грошей задля стимулювання того ж таки попиту. До речі, під час коронакризи США вчергове надрукували кілька трильйо- нів доларів, які просто роздали як фінансову допомогу. Не пасуть задніх й інші емітенти сві- тових валют. У результаті частина людства, так званий «золотий мільярд», вже тривалий час живе в борг за рахунок інших народів, наступ- них поколінь та природних ресурсів, а інша частина — країни, що розвиваються, — намага- ється їх наздогнати. Темпи зростання кількості населення Землі, світово- го ВВП, обсягів світового виробництва газу, нафти та пшениці за період з 1900 по 2010 р. Усі зазначені чинники є потужним каталі- затором посилення техногенного впливу на навколишнє природне середовище, що при- зводить до багаторазового збільшення спо- живання енергетичних ресурсів, а отже, й до зростання обсягів шкідливих викидів, особли- во викидів парникових газів. Порівняно з по- чатком ХХ ст. рівень споживання первинних енергоресурсів збільшився: вугілля — майже у 7 разів, нафти — у 201 раз, природного газу — в 416 (!) разів [1]. Виробництво продовольчих товарів в еквіваленті пшениці зросло за цей час у 7 разів, і це зрозуміло, оскільки чисель- ність людства збільшилася в 4 рази. Однак як обґрунтувати з наукової точки зору, виходя- чи з розумного рівня потреб та раціонально- го ставлення до природних ресурсів, стрибок глобального валового продукту за століття аж у 103 рази і таку його непомірно велику енер- гетичну складову?! Слід зауважити, що в основі цього спожи- вацького божевілля лежить нафта, з продуктів переробки якої нині виробляють значну част- ку споживчих товарів та послуг, але доступних її запасів залишилося приблизно лише на одне покоління. А що далі? Чи вживає людство якихось радикальних і глобальних заходів для виправлення ситуа- ції? Чи можна вважати прийнятним виходом 8 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (11) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО перехід на використання електромобілів або на водень як більш екологічне пальне? Мож- ливо, що так, але лише певною мірою, оскіль- ки потрібно мати чітку відповідь на запитан- ня: а з чого виробляється електроенергія для зарядки акумуляторів? Поки що з тих самих традиційних джерел — вугілля, газ, мазут, атомна енергія і навіть торф. Як наголосив в одному зі своїх недавніх інтерв’ю співпрези- дент Римського клубу в 2012–2018 рр. Ернст Вайцзеккер: «На сьогодні 9 із 10 нових ву- гільних теплових електростанцій будуються в країнах, що розвиваються. Близько 1,3 тис. таких ТЕС будуються або заплановані до бу- дівництва. Така ситуація — катастрофа для клімату та природи» [13]. З іншого боку, широко розрекламована «зе- лена» енергетика розвивається надто повільно і лише в деяких розвинених країнах, а це, на жаль, погоди не робить. Так, нещодавно прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон заявив: «Наші моря мають величезний потенціал щодо забезпе- чення наших будинків і населених пунктів дешевою зеленою енергією…, ми стали «бу- дувати краще», потрібно тепер будувати «зе- леніше». Тому ми ставимо перед країною ам- бітні плани і інвестуємо у вітрову енергетику для прискорення прогресу до нульової емісії в 2050 році» [14]. Ще більш конкретно висловилася посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс: «Ми стали першою з найбільших економік світу, що законодавчо закріпила цю мету. Ми подвоїли фінансування глобальних зусиль із захисту клімату на рівні 11,6 млрд фунтів до 2025 року. Ми повністю припинимо ви- користання вугілля до 2024 року,… ми інвес- туємо 3 млрд фунтів у підвищення енерго- ефективності будинків, шкіл і лікарень, а та- кож у створення 140 тис. «зелених» робочих місць» [15]. У Німеччині за підсумками першого пів- річчя 2020 р. «зелена енергетика» вперше за- безпечила більш як половину використаної електроенергії в країні — 50,2 % [16]. Є також позитивні приклади країн Скандинавії і Бал- тії, але водночас США нещодавно вийшли з глобальної Паризької угоди щодо скорочення викидів парникових газів, а деякі країни, що розвиваються, попри підписання угоди, по- стійно нарощують обсяги викидів. При цьому у світі зростає енерговитратний видобуток корисних копалин, руд, які далі зба- гачують, виплавляють, застосовуючи для цьо- го, зокрема, кокс, газ, мазут, переробляють у прокат, з якого потім виготовляють автомобілі, літаки, локомотиви, морські та річкові кораблі тощо. І все це відбувається на величезних заво- дах, комбінатах, за одним і тим самим сценарі- єм, по замкненому колу. По суті, кардинально нічого не змінюється. Аналізуючи ці нестримні процеси, відомий дослідник проблем сталого використання ре- сурсів Ернст Вайцзеккер гірко зауважив: «На- віть якщо вдасться розповсюдити у всесвіт- ньому масштабі найбільш сучасні технології, це лише дасть можливість відтермінувати по- чаток екологічного колапсу всього на кілька десятиліть…» [1]. А деякі вчені вже навіть стверджують (і не- безпідставно), що нинішнє століття може вия- витися останнім для людської цивілізації. І це не просто слова, оскільки внаслідок хибного зміщення пріоритетів розвитку країн у бік не- обмеженого споживання у світі сформувалася виробнича і віртуальна інфраструктура, яка вже вийшла за межу граничних економічних, екологічних, фінансових, технічних і техноло- гічних можливостей свого стабільного функціо- нування. Додам до цього фатального висновку ще той факт, що світовий борг вже давно подо- лав позначку в 200 трлн дол., 80 % з яких при- падає саме на розвинені країни, і продовжує зростати [1]. Останнім часом щороку, як правило, в серп- ні, ООН повідомляє, що людство на поточний рік уже вичерпало ліміт споживання відновлю- ваних ресурсів природи, наступні 4–5 місяців воно житиме в борг за рахунок наступних ро- ків і наступних поколінь. Згадаймо відому наукову істину: не людина, а тільки біота здатна відновлювати зруйнова- ний людиною простір. Сьогодні ж є всі підстави ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 11 9 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО стверджувати, що вже не здатна, бо «червоні лі- нії» перейдено. У цьому контексті одним з найвпливовіших чинників є проблема визначення межі допус- тимого споживання людством енергії. Експер- ти підрахували, що на сьогодні поріг спожи- вання енергії перевищено вже на порядок. Гло- бальна температура стрімко зростає і до ката- строфічної позначки +2 °С залишилося менш як 0,5 °С [17]. У результаті так звані природні катаклізми, 90 % з яких мають антропогенне походження, щороку частішають, кількість постраждалих від цих лих сягає вже понад 4,5 млрд осіб, а реальні економічні збитки оціню- ються трильйонами доларів. За останні чотири десятиліття втрати світової економіки від при- родних і техногенних катастроф зросли в 74 рази, зокрема в Україні за останні 10 років — майже в 14 разів [18]. Чи може бути по-іншому, коли за останні 30 років лише в нашій країні зникли майже 10 тис. річок [19]. Розораність угідь в Україні є найбільшою у світі (в Європі — втричі менша), лісовий покрив — удвічі менший за прийняту в ЄС норму, значно поширюється водна, вітрова ерозія, збільшується кількість ярів, не регулю- ється засолення і закислення ґрунтів, на біль- шості угідь органічні добрива взагалі не вно- сяться, втрати гумусу за 20 років у грошовому еквіваленті оцінюються майже в 0,5 трлн грн. Натомість процвітає тотальна холдингізація, хімізація, монокультура тощо. Навесні цього року пилові і піщані бурі на кілька діб накрили значну частину території України, в тому числі й столицю. Біда приходить не тільки зі Степу та Лісостепу, а навіть з розораного Полісся, яке споконвіку було краєм річок, озер, лісів, лук, пасовищ, боліт, а нині майже на 200 км лежить у зоні опустелювання. На тлі цього екологічного колапсу чомусь зовсім перестали дослуховуватися до науко- вої думки, а даремно. Кілька років тому група провідних українських учених написала від- критого листа до очільників держави з нагаль- ною вимогою зупинити свавілля щодо землі. І йдеться не про ринок землі. Ринок — це зе- мельні відносини, вони вторинні, а первинни- ми є земельні ресурси. Земля — це живий орга- нізм, і в Україні вона волає про захист. Найцін- ніші у світі чорноземи деградують, втрачають родючість. Вчені вимагають негайно ухвалити на державному рівні Програму порятунку зем- лі і передусім вивести з активного викорис- тання близько 8 млн га. Натомість висаджу- вати нові ліси, засівати луки, розчищати русла річок, здійснити ряд науково обґрунтованих меліоративних заходів. Чи почули? Питання риторичне. Однак катастрофа видається вже неминучою. І не тільки в Україні. Висновок п’ятий. Отже, щоб запобігти роз- витку подій за найтрагічнішим сценарієм, слід на глобальному рівні вирішувати проблему імунітету всієї екосистеми, тобто радикально- го оздоровлення планети Земля. Як каже відома мудрість, вихід там, де вхід. Якщо людство не усвідомить, що воно лише один зі складників у піраміді життя, і хоча й за- ймає її вершину, але не має жодного права по- водитися, як слон у посудній лавці, стосовно тих, хто перебуває на нижніх щаблях, проте ста- новить основу всієї будови, — воно приречене. Не варто рубати гілку, на якій сидиш. І розпо- чинати потрібно, на наш погляд, з бережливого ставлення до основи піраміди — землі. Передусім слід припинити знущання над літосферою, адже добуваючи мільйони тонн корисних копалин, людина протягом року пе- реміщує понад 100 млрд т (!) гірських порід, залишаючи після себе мертвий марсіанський ландшафт. Приклади поруч: тисячі гектарів відвалів Криворізького басейну, понівечене копачами бурштину Полісся, озеро Світязь, що гине на очах, обмілілі Шацькі озера, пере- сохлі русла річок, видобуток піску з Десни під Києвом і т.д. Цей перелік можна продовжувати довго, але, може, досить його поповнювати? Щоб досягти поставленої мети з оздоров- лення планети, світовій спільноті, в тому числі й Україні, конче потрібна конкретна глобальна енергоекологічна стратегія, що безумовно по- значиться на стані економіки. На початку пандемії мене найбільше здиву- вали прогнози деяких фінансових інституцій щодо подальшої долі світової економіки. Авто- 10 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (11) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО ритетні експерти з розрахунками на руках до- водили, що зростання світового ВВП у 2020 р. сповільниться і становитиме, за різними оцін- ками, скажімо, не 3,2 %, а 2,1 %. У середині року прогнози стали більш обережними і реалістич- ними, хоча від самого початку було очевидно, що все це всерйоз і надовго. Зрештою дирек- тор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Крісталіна Георгієва заявила, що еконо- мічні наслідки, спричинені пандемією, можуть бути набагато серйознішими, ніж прогнозовані у квітневому звіті МВФ [20]. І навіть після цих доволі песимістичних ви- сновків змушений дещо заперечити шанова- ним колегам: падіння світової економіки буде більшим і тривалішим. Наприкінці жовтня про введення «м’якого» локдауну заявила Ні- меччина: очікується, що тільки за наступний місяць економіка країни втратить близько 20 млрд євро [21]. Аналогічні заходи заплану- вали ще близько 10 провідних країн ЄС. Коронакриза заблокувала сферу послуг по всьому світу, призвела до зниження споживчо- го попиту, загальмувала інвестиції. Колосаль- ний негативний вплив мала і має невизначе- ність. Відновлення економіки до показників початку пандемії може взагалі не статися. І не потрібно! Необхідне зовсім інше — нова фі- лософія життя. Слід негайно відмовитися від нинішньої парадигми розвитку цивілізації, яка себе вичерпала і в основу якої було покладено виробництво матеріальних благ, які насправді стали не благами, а бідою. Фундаментальним показником рівня благополуччя кожної окре- мої країни зараз є ВВП. Вважається поганим, якщо він не росте, і катастрофою, якщо він падає. При цьому уряди більшості країн сві- ту заграють з власним народом (виборцями), обіцяють виконати будь-які їхні забаганки і, образно кажучи, зі шкіри вилазять, вигадую- чи все нові й нові мотивації для зростання по- треб населення та стимулювання попиту. Цю вакханалію невігластва не змогли зупи- нити рукотворно-природні катаклізми, але це вдалося невидимому неозброєним оком віру- су. Пандемія змушує людство повертатися до витоків — до законів живої природи, і першим спрацьовує інстинкт самозбереження, адже вірусу байдуже, кого вражати — президентів, міністрів, товстосумів, кінозірок чи простих слюсарів, кур’єрів, двірників. Чим глибше вивчаю ситуацію, звіряючи нинішні дії людства із заповітами академіка В.І. Вернадського, тим більше переконуюся, що вже не МВФ і Світовий банк, не супердержави і транснаціональні корпорації диктуватимуть глобальні умови розвитку і формуватимуть міжнародний порядок денний, а Природа — через мікроскопічний вірус, найелементарні- шу форму життя на Землі. І це закономірно, оскільки людство йшло до цієї межі зі сліпою впертістю, гідною кращого застосування. І все ж колосальний стрес, тотальний страх, імпульсивні та хаотичні дії урядів таки підка- зали деякі оптимальні кроки. Так, крім засобів індивідуального захисту (маски, дезінфектан- ти) і запобіжних заходів (самоізоляція, дис- танціювання), найбільший ефект мала повна зупинка колосальної міграції людей — канали швидкого поширення епідемії були майже од- номоментно перекриті. Ще кілька місяців тому щодня у світі рухалися (пливли, їхали, летіли, йшли з рюкзаком) сотні мільйонів людей. І це лише на міждержавному рівні. Всередині країн це число було в рази більшим. Якби на почат- ку весни цей броунівський рух не зупинили, кількість інфікованих становила б уже багато сотень мільйонів. На певний час глобальну ка- тастрофу вдалося відтермінувати. Однак при цьому значних втрат зазнав міжнародний ту- ризм, ледве животіє пов’язана з ним величезна інфраструктура (готелі, ресторани, кафе, роз- ваги). Величезні збитки мають авіакомпанії, туристичні фірми, рекламні агентства, інду- стрія спорту, шоу-бізнес, зупиняються і висо- котехнологічні галузі (літако-, суднобудуван- ня тощо). Масштаби глобальної катастрофи вже навіть і не намагаються порівнювати з американською Великою депресією. Висновок очевидний: людство вже починає та, напевно, і надалі житиме у зовсім інших умовах. На мою думку, на зміну глобалізації, яка панувала у світі в останні десятиліття, на наших очах приходить локалізація — країни ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 11 11 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО світу масово закривають свої кордони, різко скорочується міграція людей, поступово згор- тається світова торгівля, стагнує виробництво. До того ж торгівельні війни між супергіганта- ми — Китаєм і США — ще більше прискорю- ють ці процеси. Отже, спад світової економіки — це глобаль- но і надовго, оскільки кінця-краю епідемії не видно. Навпаки, темпи її поширення нароста- ють і багато країн — Ізраїль, Німеччина, Іспа- нія, Велика Британія, Франція, Чехія та ін. — змушені знову повертатися до жорсткого ка- рантину. І тут уже, як кажуть, не до жиру, тобто не до економіки. Очевидно, що виробництво товарів і послуг буде поступово і невпинно локалізовуватися всередині держав. Уряди різних країн тепер уже насамперед дбають про своє населення, робочі місця, внутрішній ринок, національний добробут і соціальне благополуччя. А що ж ми маємо в Україні? Повну залеж- ність від експорту, яскраво виражений си- ровинний характер економіки. Водночас ще більше ми залежимо від імпорту, передусім го- тової продукції та енергоносіїв. Через це укра- їнська економіка завжди була надзвичайно вразливою, але нинішні виклики і загрози мо- жуть стати для неї смертельними. Саме життя диктує нам сьогодні зовсім іншу національну економічну політику, і серед її першочергових кроків — нарощування власного виробництва, зокрема через механізми локалізації. Локалізація для України в нашому розу- мінні — це невідкладне конкурентоспроможне імпортозаміщення. Інакше кажучи, виробляти слід в Україні, і виробляти саме те, що ми ви- пускали ще донедавна. Зрозуміло, що віднов- лювати виробництво необхідно з дотриманням екологічних норм та принципів раціонального використання природних ресурсів. Напри- клад, за даними профільних асоціацій, ще в 90-х роках минулого століття ми випускали 90 % продукції сільськогосподарського маши- нобудування: від знарядь обробітку до склад- ної техніки — комбайнів, тракторів. Галузь спо- живала 8 млн т металу, працювали кілька со- тень потужних підприємств, які забезпечували близько 400 тис. робочих місць, експорт про- дукції сягав 1,5 млрд дол. На сьогодні анало- гічні показники в 20 разів (!) менші. Натомість ми імпортуємо майже всі товари, зокрема ви- готовлені з нашого металу, підтримуючи чужо- го товаровиробника. Глибоко переконаний у тому, що невідкладно потрібно проаналізувати кожну галузь і запускати власне виробництво, особливо екологічно чисте, починаючи від льо- нарства разом з легкою промисловістю і закін- чуючи потужним харчопромом на базі власної сировини. У країні ще залишилися кваліфіко- вані кадри, ще збереглися окремі підприємства і головне — у людей є бажання працювати. По- трібна лише політична воля це підтримати. Нагадаю, що подібний шлях пройшов Ки- тай після величезної розрухи, Південна Ко- рея, Бразилія, нині проходять Індія, Мексика, В’єтнам, Індонезія, Малайзія та багато інших країн. Можна навести ще більш переконливий приклад: торгівельний баланс між Україною і Білоруссю в 2000 р. становив 1:1, тоді як сьо- годні — 1: 5, тобто, умовно кажучи, ми експор- туємо в Білорусь сировину (переважно метал) на 1 млрд, а імпортуємо товарів на 5 млрд (в тому числі техніку, харчові продукти, тран- спорт, сільськогосподарські машини). І це при тому, що в нашого сусіда майже немає власних добувних ресурсів, а у нас — практично вся та- блиця Менделєєва. Варто звернути увагу і на такий ризик: ва- лютний баланс України (а це стабільність гривні) рятують наші заробітчани — 12 млрд доларів щороку надходить через банківську систему без будь-яких умов і застережень. Це не можна порівняти з жодними кредитами, по- зиками, облігаціями тощо. Але така «халва» з різних причин може дуже швидко закінчитися, і тоді гривня разом зі спотвореною економікою опиниться, образно кажучи, «на тому світі». І тут особливо хочу підкреслити, що саме сільське господарство задовольняє майже всі життєві потреби людини. Тільки в цій галузі, як у жодній іншій, закони Природи тісно пере- плітаються з соціально-економічними зако- нами, багатовіковими народними традиціями 12 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (11) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО та виробничими навиками праці на землі. Сво- го часу відомий український учений XIX ст. Сергій Подолинський зауважив: «З численних видів людської діяльності саме землеробство є найбільш пріоритетною, найбільш продуктив- ною, найбільш корисною працею, що в десят- ки разів збільшує вироблений природою про- дукт» [22]. З цих позицій погляньмо на нинішні реалії: продукти харчування, одяг, ліки, будівельні матеріали, меблі, відновлювані джерела енергії тощо — все це давало, дає і буде давати сіль- ське господарство. А в нього нині інвестується лише 5 % світового ВВП. Ось де реальні резер- ви людства як з точки зору вирішення проблем зайнятості, так і з позиції охорони довкілля, боротьби з голодом, подолання дефіциту ре- сурсів, зокрема й енергетичних. А якщо проаналізувати найгострішу на сьо- годні проблему — проблему дефіциту в приро- ді якісної прісної води, то ситуація видається ще більш тривожною. За розрахунками екс- пертів, через 15 років через нестачу води у світі очікується дефіцит аграрної продукції, обсяги якого співмірні з річним виробництвом аграр- ної сировини в США. А тепер для порівняння наведу такі циф- ри. На виробництво 1 т рису (найбільш водо- затратної культури) потрібно 3,4 т води, а на виробництво 1 т ягнятини — 15 т води. При цьому до 2050 р. (якщо тренди харчування людства не зміняться) очікується, що потре- ба у виробництві м’яса та молока у світі може зрости вдвічі. За рахунок яких ресурсів можна забезпечити таке споживання? Очевидно, що вже незабаром багатьом народам доведеться переглянути свій раціон харчування. Крім того, для виробництва натурального (органічного) м’яса потрібно (в еквіваленті зер- на): на 1 т птиці — 2,3 т, на 1 т свинини — 6 т, на 1 т яловичини — 15 т. Отже, виходить, що один спожитий стейк, по суті, еквівалентний харчу- ванню 40 осіб, які споживають рослинну їжу. Аналогічна картина спостерігається і в ово- че-фруктовій галузі, значна частина продукції якої у світі йде на експорт. Як відомо, для ви- рощування 1 т овочів у середньому необхідно понад 100 т води. І при цьому вміст води в них сягає приблизно 90–95 %. Тому слід зважати, по-перше, на те, що, по суті, експортуються гігантські об’єми води; по-друге, на величез- ні витрати на інфраструктуру цього бізнесу: енергетичні, транспортні, портові, холодильні, пакувальні, торгівельні тощо; по-третє, на при- скорене виснаження землі, а по-четверте, на те, що експортуються значні обсяги екзотич- них продуктів, про існування яких ще 30 років тому більшість людей навіть не здогадували- ся, тобто їх немає в, так би мовити, генетичній пам’яті споживачів, а це означає, що їх поживна цінність та користь для здоров’я, особливо для імунітету молодого покоління, досить сумнів- ні. І де тут шукати щось розумне і раціональне, прийнятне і для людей, і для Природи? В іншій сфері задоволення людських потреб життя вже давно змушує вводити розумні об- меження. Нині у світі налічується понад 1 млрд автомобілів. У великих містах та мегаполісах більшості країн щодня в заторах стоять сотні мільйонів авто, марно спалюючи мільйони тонн дорогого пального і отруюючи при цьому довкілля. Однак за парадигмою «задоволення постійно зростаючих потреб» у сучасному сві- ті збільшення виробництва автомобілів і про- дуктів нафтопереробки вважають індикатором розвитку економіки і суспільства. Абсурд! Усе більше й більше людей морально вже готові визначитися щодо дилеми, що краще — вести здоровий спосіб життя в гармонії з При- родою, дихати чистим повітрям, споживати якісні продукти, радіти здоров’ю дітей чи мати за вікнами задушливий смог від викидів чис- ленних авто? Висновок очевидний: кардинальна зміна сві- тогляду сучасної людини — вже давно перезрі- ла проблема. Слід рішуче позбуватися догма- ту володіння, який наполегливо сповідувався століттями, але особливо потворних форм на- був останнім часом. Право приватної власності священне, проте якої власності і скільки тобі її потрібно, Людино розумна, але дуже жадібна? У двох останніх поколіннях сучасна людина сформована бажаннями, які стали непомірни- ми, всупереч реальним потребам, що перед- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 11 13 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО бачають раціональне, розумне. І це трагедія цивілізації, яку цинічно підживлює глобальна індустрія заохочень: реклама, покази мод, ак- ції, виставки, знижки, розпродажі. Для одних це нестримна жага прибутків, для інших — ха- пальний рефлекс. Усі люди хочуть жити щас- ливо, але це можливо лише в злагоді і гармонії з Природою, а тому потрібна нова парадигма буття — філософія раціонального користуван- ня, а не тотального жадібного володіння. Є певні сподівання, що якісь адекватні дії можна очікувати після Всесвітнього саміту під егідою ООН, який відбудеться у Глазго в лис- топаді 2021 р. Україна, її наука, управлінська еліта, потужний екологічний громадський рух, по-сучасному орієнтований бізнес, звичайно, не залишаться осторонь цих глобальних про- цесів. Наслідком того, що вже накоїла Людина ро- зумна, є те, що сьогодні ситуацію на планеті контролюють найпростіші форми життя, які перестали бути нашими партнерами в біоті. Але вони не вороги і навіть не конкуренти чи суперники, вони — твій вирок, Людино розум- на. Чи ні? Шанс «домовитися», можливо, ще є… А інакше для чого тоді Розум? REFERENCES [СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ] 1. Kyrylenko I.G. Quo Vadis, Homo Sapiens? To the 150th anniversary of V.I. Vernadsky. Ekonomika APK. 2013. (3): 111–119. [Кириленко І.Г. Quo Vadis, Homo Sapiens? До 150-річчя з дня народження В.І. Вернадського. Економіка АПК. 2013. № 3. С. 111–119.] 2. United Nations. Press Release. September 24, 2020. https://www.un.org/press/en/2020/sc14312.doc.htm [Генсек ООН заявив, що коронавірус вийшов з-під контролю. РБК-Україна. 25 вересня 2020. https:// coronavirus.rbc.ua/ukr/news/gensek-oon-zayavil-koronavirus-vyshel-iz-1600997665.html ] 3. Vernadsky V.I. Filosofskiye mysli naturalista. Moscow: Nauka, 1988 p. P. 395. [Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. Москва: Наука, 1988. С. 395.] 4. Coronavirus man-made in Wuhan lab, says Nobel laureate. The Week. April 19, 2020. https://www.theweek.in/news/ world/2020/04/19/coronavirus-man-made-in-wuhan-lab-says-nobel-laureate.html [Нобелівський лауреат заявив про походження коронавірусу з лабораторії. Главком. 18 квiтня 2020. https:// glavcom.ua/world/observe/nobelivskij-laureat-zajaviv-pro-pohodzhennja-koronavirusu-z-laboratoriji-674205. html ] 5. Coronavirus: Trump stands by China lab origin theory for virus. BBC News. 1 May 2020. https://www.bbc.com/ news/world-us-canada-52496098 [Трамп каже, що має «докази» штучного походження коронавірусу з Китаю. Розвідка США про них не знає. Hromadske. 1 травня, 2020. https://hromadske.ua/posts/tramp-kazhe-sho-maye-dokazi-shtuchnogo- pohodzhennya-koronavirusu-z-kitayu-rozvidka-ssha-pro-nih-ne-znaye ] 6. Komisarenko S.V. World Coronavirus Crisis. Kyiv: LAT&K, 2020. (in Ukrainian). https://files.nas.gov.ua/PublicMes- sages/Documents/0/2020/09/200924152350305-1709.pdf [Комісаренко С.В. Світова коронавірусна криза. Київ: ЛАТ&K, 2020.] 7. Greger M. How to Survive a Pandemic. Flatiron Books, 2020. [Грегер М. Выжить в пандемию. СПб.: Питер, 2020.] 8. The apocalyptic virus that would make COVID-19 seem irrelevant: Leading scientist warns of the danger of a pan- demic triggered by chicken farms that could kill half the world’s population. Daily Mail. May 29, 2020. https://www. dailymail.co.uk/news/article-8370969/The-apocalyptic-killer-virus-coming-home-roost.html [Небезпечніше коронавірусу: світу загрожує нова пандемія. РБК-Україна. 31 травня 2020. https://www.rbc.ua/ ukr/styler/opasnee-koronavirusa-uchenyy-predrek-miru-1590924012.html ] 9. Mink-strain of COVID-19 virus in Denmark. World Health Organization. November 7, 2020. https://www.euro. who.int/en/countries/denmark/news/news/2020/11/mink-strain-of-covid-19-virus-in-denmark [Данія: Чим загрожує мутований вірус із норкових ферм? Укрінформ. 9 листопада 2020. https://www.ukrinform. ua/rubric-world/3132532-dania-cim-zagrozue-mutovanij-virus-iz-norkovih-ferm.html ] 14 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (11) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО 10. Swine Coronavirus SADS-COV May Be Deadly for Humans as Well. The Science Times. 15 October, 2020 https:// www.sciencetimes.com/articles/27720/20201015/swine-coronavirus-sads-cov-deadly-humans-well.htm [Викликає діарею і блювоту: людству загрожує ще один штам коронавірусу. Главред. 15 жовтня 2020. https:// glavred.info/ua/virus/vyzyvaet-diareyu-i-rvotu-chelovechestvu-ugrozhaet-eshche-odin-shtamm-koronavirusa- uchenye-koronavirus-novini-10212227.html ] 11. Preventing the next pandemic — Zoonotic diseases and how to break the chain of transmission. UNEP Report. 6 July 2020 https://www.unep.org/resources/report/preventing-future-zoonotic-disease-outbreaks-protecting- environment-animals-and 12. Vernadsky V.I. Biosfera i noosfera. Moscow, 2008. (in Russian). [Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. Москва: Фонд им. В.И. Вернадского, 2008.] 13. Ernst von Weizsacker: «My povynni maty zapobizhnyky, yaki ne dadutʹ innovatsiyam use znyshchyty». Ukrayinskyi Tyzhden. April 15, 2019. https://m.tyzhden.ua/publication/228996 [Ернст Ульріх фон Вайцзеккер: «Ми повинні мати запобіжники, які не дадуть інноваціям усе знищити». Укра- їнський тиждень. 15 квітня 2019.] 14. Offshore wind to provide electricity to all UK homes by 2030. The Engineer. October 6, 2020. https://www.theengi- neer.co.uk/offshore-wind-all-uk-homes-2030/ [Велика Британія назвала терміни переходу на чисту енергію. Корреспондент.net. 9 жовтня 2020. https:// ua.korrespondent.net/world/4282526-velykobrytaniia-nazvala-terminy-perekhodu-na-chystu-enerhiui ] 15. Simmons M. Chomu Ukrayina maye borotys iz zminamy klimatu? Ukrayinska pravda. Blohy. October 22, 2020 (in Ukrainian).https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/5f9134fda8257/ [Сіммонс М. Чому Україна має боротись із змінами клімату? Українська правда. Блоги. 22 жовтня 2020.] 16. BDEW. Presseinformationen. 30.07.2020. https://www.bdew.de/presse/presseinformationen/zdw-57-prozent- weniger-strom/ [Частка «зеленої енергетики» у ФРН вперше перевищила 50 відсотків за півріччя. Deutsche Welle. 30 лип- ня 2020. https://www.dw.com/uk/chastka-zelenoi-enerhetyky-u-frn-vpershe-perevyshchyla-50-vidsotkiv-za- pivrichchia/a-54373815 ] 17. Nazarbayev N. Global energy and ecological strategy for sustainable development in the XXI century. Astana: Economics, 2011. (in Russian). [Назарбаев Н. Глобальная энергоэкологическая стратегия устойчивого развития в XXI веке. Астана: Экономи- ка, 2011.] 18. Kyrylenko I.G. Hlobalizatsiia Noosfery & Perspektyvy Ukrainy. Vinnytsia, 2014. (in Ukrainian). [Кириленко І.Г. Глобалізація ноосфери & перспективи України: монографія. Вінниця: Нілан-ЛТД, 2014.] 19. 10,000 rivers have disappeared in Ukraine over the past 30 years. AgroNews.ua. September 10, 2020. (in Ukrainian). https://agronews.ua/news/v-ukraini-za-ostanni-30-rokiv-shchezlo-10-tysiach-richok-apostol/ [В Україні за останні 30 років щезло 10 тисяч річок. AgroNews.ua. 10 вересня 2020.] 20. IMF chief predicts 3-year economic hit from coronavirus. Politico. May 15 2020. https://www.politico.com/ news/2020/05/15/imf-predicts-four-year-economic-hit-261158 [В МВФ заявили, що світовій економіці знадобиться три роки, щоб відновитись після COVID-19. Економічна правда. 17 травня 2020. https://www.epravda.com.ua/news/2020/05/17/660586/ ] 21. Zweiter Lockdown kostet deutsche Wirtschaft rund 19 Milliarden Euro. Welt. 01.11.2020. https://www.welt.de/ wirtschaft/article219073010/Verluste-durch-Corona-Zweiter-Lockdown-kostet-Wirtschaft-rund-19-Milliarden- Euro.html [Німеччині дорого обійдеться другий локдаун. Mind.ua. 2 листопада 2020. https://mind.ua/news/20217855- nimechchini-dorogo-obijdetsya-drugij-lokdaun ] 22. Podolynsky S. Lyudska pratsia i yii rol u rozpodili enerhii. Kyiv, 1997. (in Ukrainian). [Подолинський С. Людська праця і її роль у розподілі енергії. Київ, 1997. С. 64–65.] ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 11 15 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО Ivan G. Kyrylenko Verkhovna Rada of Ukraine WHERE DID YOU COME, HOMO SAPIENS? The author reflects on the nature and causes of numerous cataclysms that have affected almost all countries in recent decades, and concludes that global crises, pandemics and catastrophes are the fault of humanity, which lives contrary to the laws of nature, dangerously disturbing the balance of the planetary ecosystem. Possible ways of overcoming the consequences of harmful man-made impact on the environment are considered. It is emphasized that the first and most important step should be a radical change in the worldview and consumption paradigm of modern man.

Куди прийшла, Людино розумна?

Institution

Ähnliche Einträge