Дизайн процесу стратегічного управління в Україні: проблеми та шляхи вирішення
Для України залишається актуальною науково-практична проблема, пов’язана з удосконаленням дизайну процесу стратегічного управління. Тому метою роботи є систематизація основних проблем дизайну процесу стратегічного управління та обґрунтування напрямів їх вирішення. Виходячи з проведеного аналізу маю...
Saved in:
| Date: | 2020 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2020
|
| Series: | Економічний вісник Донбасу |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173843 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Дизайн процесу стратегічного управління в Україні: проблеми та шляхи вирішення / О.С. Вишневський // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 3 (61). — С. 63-69. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-173843 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1738432020-12-24T01:26:17Z Дизайн процесу стратегічного управління в Україні: проблеми та шляхи вирішення Вишневський, О.С. Міжнародна та регіональна економіка Для України залишається актуальною науково-практична проблема, пов’язана з удосконаленням дизайну процесу стратегічного управління. Тому метою роботи є систематизація основних проблем дизайну процесу стратегічного управління та обґрунтування напрямів їх вирішення. Виходячи з проведеного аналізу мають місце наступні проблеми, пов’язані з дизайном процесу стратегування та його низькою операційною ефективністю: (1) невідповідність змісту різних стратегічних документів один одному; (2) невідповідність стратегічних цілей ресурсам; (3) відсутність відповідальності за виконання стратегічних документів; (4) неузгодженість стратегічних документів із зовнішнім середовищем; (5) низька культура стратегування. Удосконалення процесу стратегічного управління в Україні можливе за рахунок вирішення перелічених проблем наступним чином: (1) узгодження стратегій на всіх рівнях за рахунок впровадження відповідної ієрархії, в основі якої стоїть загальнонаціональна стратегія на 25-30 років; (2) підпорядкування бюджетної системи України процесу стратегічного управління; (3) включення виконання стратегічних документів відповідного рівня до ключових показників оцінки діяльності державних службовців; (4) періодичний перегляд стратегічний документів, а також термінова адаптація стратегічних планів у випадку виникнення непередбачуваних обставин, що мають значний вплив на реалізацію стратегії; (5) підвищення культури стратегічного управління через інституалізацію стратегічного управління у нормативно-правовій площині (інституційний компонент), розширення рівня обізнаності осіб, що приймають рішення, щодо можливостей та переваг стратегічного управління (освітній компонент). Для комплексного вирішення розглянутих проблем у межах визначених напрямів першочерговим є розробка (доопрацювання) та прийняття Закону «Про державне стратегічне планування (управління)», та його узгодження з іншими законами (кодексами) та нормативно-правовими актами. Для Украины остается актуальной научно-практическая проблема, связанная с усовершенствованием дизайна процесса стратегического управления. Поэтому целью работы является систематизация основных проблем дизайна процесса стратегического управления и обоснование направлений их решения. Исходя из проведенного анализа имеют место следующие проблемы, связанные с дизайном процесса стратегирования и его низкой операционной эффективностью: (1) несоответствие содержания различных стратегических документов друг другу; (2) несоответствие стратегических целей ресурсам (3) отсутствие ответственности за выполнение стратегических документов; (4) несогласованность стратегических документов с внешней средой; (5) низкая культура стратегирования. Совершенствование процесса стратегического управления в Украине возможно за счет решения перечисленных проблем следующим образом: (1) согласование стратегий на всех уровнях за счет внедрения соответствующей иерархии, в основе которой стоит общенациональная стратегия на 25-30 лет; (2) подчинение бюджетной системы процессу стратегического управления; (3) включение выполнение стратегических документов соответствующего уровня в число ключевых показателей оценки деятельности государственных служащих; (4) периодический просмотр стратегический документов, а также срочная адаптация стратегических планов в случае возникновения непредвиденных обстоятельств, имеющих значительное влияние на реализацию стратегии; (5) повышение культуры стратегического управления через институализацию стратегического управления в нормативно-правовой плоскости (институциональный компонент), расширение уровня осведомленности лиц, принимающих решения, о возможностях и преимуществ стратегического управления (образовательный компонент). Для комплексного решения рассматриваемых проблем в пределах указанных направлений первоочередным является разработка (доработка) и принятие Закона «О государственном стратегическом планировании (управления)», и его согласование с другими законами (кодексами) и нормативно-правовыми актами. For Ukraine, the scientific and practical problem associated with the improvement of the design of the strategic management process remains relevant. Therefore, the aim of the work is to systematize the main design problems of the strategic management process and substantiate the directions for their solution. Based on the analysis carried out, there are the following problems associated with the design of the strategizing process and its low operational efficiency: (1) inconsistency of the content of various strategic documents with each other; (2) inconsistency of strategic goals with resources; (3) lack of responsibility for the implementation of strategic documents; (4) inconsistency of strategic documents with the external environment; (5) low culture of strategizing. Improving the process of strategic management in Ukraine is possible by solving the listed problems as follows: (1) coordination of strategies at all levels through the introduction of an appropriate hierarchy, which is based on a national strategy for 25-30 years; (2) subordination of the budgetary system to the strategic management process; (3) inclusion of the implementation of strategic documents of the appropriate level among the key indicators for assessing the performance of civil servants; (4) periodic review of strategic documents, as well as urgent adaptation of strategic plans in the event of unforeseen circumstances that have a significant impact on the implementation of the strategy; (5) increasing the culture of strategic management through the institutionalization of strategic management in the regulatory and legal plane (institutional component), increasing the level of awareness of decision-makers about the opportunities and benefits of strategic management (educational component). For a comprehensive solution of the problems under consideration within the specified areas, the priority is the development (revision) and adoption of the Law "On State Strategic Planning (Management)", and its coordination with other laws (codes) and regulations. 2020 Article Дизайн процесу стратегічного управління в Україні: проблеми та шляхи вирішення / О.С. Вишневський // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 3 (61). — С. 63-69. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. DOI: 10.12958/1817-3772-2020-3(61)-63-69 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173843 338.2 (477) uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Міжнародна та регіональна економіка Міжнародна та регіональна економіка |
| spellingShingle |
Міжнародна та регіональна економіка Міжнародна та регіональна економіка Вишневський, О.С. Дизайн процесу стратегічного управління в Україні: проблеми та шляхи вирішення Економічний вісник Донбасу |
| description |
Для України залишається актуальною науково-практична проблема, пов’язана з удосконаленням дизайну процесу стратегічного управління. Тому метою роботи є систематизація основних проблем дизайну процесу стратегічного управління та обґрунтування напрямів їх вирішення.
Виходячи з проведеного аналізу мають місце наступні проблеми, пов’язані з дизайном процесу стратегування та його низькою операційною ефективністю: (1) невідповідність змісту різних стратегічних документів один одному; (2) невідповідність стратегічних цілей ресурсам; (3) відсутність відповідальності за виконання стратегічних документів; (4) неузгодженість стратегічних документів із зовнішнім середовищем; (5) низька культура стратегування.
Удосконалення процесу стратегічного управління в Україні можливе за рахунок вирішення перелічених проблем наступним чином: (1) узгодження стратегій на всіх рівнях за рахунок впровадження відповідної ієрархії, в основі якої стоїть загальнонаціональна стратегія на 25-30 років; (2) підпорядкування бюджетної системи України процесу стратегічного управління; (3) включення виконання стратегічних документів відповідного рівня до ключових показників оцінки діяльності державних службовців; (4) періодичний перегляд стратегічний документів, а також термінова адаптація стратегічних планів у випадку виникнення непередбачуваних обставин, що мають значний вплив на реалізацію стратегії; (5) підвищення культури стратегічного управління через інституалізацію стратегічного управління у нормативно-правовій площині (інституційний компонент), розширення рівня обізнаності осіб, що приймають рішення, щодо можливостей та переваг стратегічного управління (освітній компонент).
Для комплексного вирішення розглянутих проблем у межах визначених напрямів першочерговим є розробка (доопрацювання) та прийняття Закону «Про державне стратегічне планування (управління)», та його узгодження з іншими законами (кодексами) та нормативно-правовими актами. |
| format |
Article |
| author |
Вишневський, О.С. |
| author_facet |
Вишневський, О.С. |
| author_sort |
Вишневський, О.С. |
| title |
Дизайн процесу стратегічного управління в Україні: проблеми та шляхи вирішення |
| title_short |
Дизайн процесу стратегічного управління в Україні: проблеми та шляхи вирішення |
| title_full |
Дизайн процесу стратегічного управління в Україні: проблеми та шляхи вирішення |
| title_fullStr |
Дизайн процесу стратегічного управління в Україні: проблеми та шляхи вирішення |
| title_full_unstemmed |
Дизайн процесу стратегічного управління в Україні: проблеми та шляхи вирішення |
| title_sort |
дизайн процесу стратегічного управління в україні: проблеми та шляхи вирішення |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Міжнародна та регіональна економіка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173843 |
| citation_txt |
Дизайн процесу стратегічного управління в Україні: проблеми та шляхи вирішення / О.С. Вишневський // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 3 (61). — С. 63-69. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Економічний вісник Донбасу |
| work_keys_str_mv |
AT višnevsʹkijos dizajnprocesustrategíčnogoupravlínnâvukraíníproblemitašlâhiviríšennâ |
| first_indexed |
2025-07-15T10:38:33Z |
| last_indexed |
2025-07-15T10:38:33Z |
| _version_ |
1837709041492557824 |
| fulltext |
О. С. Вишневський
63
Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020
УДК 338.2 (477) doi: 10.12958/1817-3772-2020-3(61)-63-69
О. С. Вишневський,
кандидат економічних наук,
член-кореспондент АЕН України,
ORCID 0000-0002-2375-6033,
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ
ДИЗАЙН ПРОЦЕСУ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ:
ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ
Постановка проблеми. За динамікою ВВП Ук-
раїна значно відстає від середніх темпів його
зростання в світі. Якщо середні темпи змінення гло-
бального ВВП за останні 29 років (починаючи з 1991
року) складають +2,83%, то в Україні спостеріга-
ється середньорічне зниження ВВП на -1,05% [1].
Така суттєва різниця вказує на стратегічний харак-
тер наявних проблем, які загострюються в умовах
системних протиріч в глобальній економіці (напри-
клад, у вигляді торгівельних війн) та поширення но-
вих викликів та загроз на тлі продовження пандемії
коронавірусної інфекції. Відповідно й вирішення
цих проблем можливе лише на стратегічному рівні.
Але «стратегічне управління як процес в Укра-
їні знаходиться в стані становлення, інститут стра-
тегування ще не сформовано. Чинні стратегії на на-
ціональному, регіональному та місцевому рівні, як
правило, не виконуються» [2, с. 33], що свідчить про
недоліки дизайну процесу стратегування та його
низької операційної ефективності. Таким чином має
місце науково-практична проблема, пов’язана з ви-
явленням актуальних проблем стратегування в Ук-
раїні та удосконаленням процесу стратегічного уп-
равління через їх вирішення.
Аналіз останніх досліджень. Незадовільний
стан процесу стратегічного управління привертає
увагу як науковців [3-9], так й політичних діячів та
чиновників найвищого рівня, які постійно задіяні у
розробці стратегій на різних рівнях управління. Фо-
кусуючись на різних проблемах та вадах процесу
стратегічного планування в Україні, яке є лиш од-
нією з фаз стратегічного управління, залишається
поза увагою систематизація основних проблем
всього процесу стратегічного управління та обґрун-
тування напрямів їх вирішення.
Виходячи з визначеної проблематики та аналізу
останніх досліджень метою даної роботи є система-
тизація основних проблем дизайну процесу страте-
гічного управління та обґрунтування напрямів їх ви-
рішення.
Родові проблеми стратегічного управління в
Україні. Виходячи з результатів попередніх до-
сліджень [2-11], аналізу стратегічних документів на
державному (Стратегія сталого розвитку «Україна –
2020»; Державна стратегія регіонального розвитку
на період до 2015 року; Державна стратегія регіо-
нального розвитку на період до 2020 року; Державна
стратегія регіонального розвитку на період до 2027
року (проєкт); Стратегія національної безпеки Укра-
їни), регіональному (регіональні стратегії розвитку)
та місцевому рівні (включаючи стратегій окремі
ОТГ), а також нормативно-правового забезпечення
стратегування в Україні (Порядок розроблення Дер-
жавної стратегії регіонального розвитку України
і плану заходів з її реалізації, а також проведення
моніторингу та оцінки результативності реалізації
зазначених Стратегії і плану заходів; Порядок підго-
товки, укладення та виконання угоди щодо регіона-
льного розвитку і відповідної типової угоди) мають
місце наступні проблеми, пов’язані з дизайном
цього процесу та його низькою операційною ефек-
тивністю:
– невідповідність змісту різних стратегічних
документів один одному;
– невідповідність стратегічних цілей ресурсам
(в першу чергу бюджетам, а також організаційним
можливостям);
– відсутність відповідальності за виконання
стратегічних документів;
– неузгодженість стратегічних документів із
зовнішнім середовищем;
– низька культура стратегування.
Невідповідність змісту різних стратегічних
документів один одному. З одного боку, стратегічні
документи не узгоджуються по вертикалі. Зміст
стратегій на національному рівні не відповідає
змісту стратегій на регіональному рівні, і далі зі
змістом місцевих стратегій, включаючи стратегії
об’єднаних територіальних громад. З іншого боку,
стратегій не узгоджуються по горизонталі. В першу
чергу це стосується стратегічних документів на на-
ціональному рівні. Так, невизначеною залишається
пріоритетність ключових для країни стратегічних
документів: Стратегії сталого розвитку «Україна –
2020», Державної стратегії регіонального розвитку
на період до 2020 року, Стратегії національної без-
пеки України.
Невідповідність стратегічних цілей ресурсам.
На етапі реалізації стратегій, головною проблемою
є неузгодженість ресурсів (у першу чергу бюджетів
відповідного рівня) змісту стратегій. Наприклад,
при обговоренні державного бюджету України на
2020 рік стратегічні цілі, передбачені в стратегічних
документах національного масштабу, навіть не зга-
дувались.
О. С. Вишневський
64
Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020
Певне фінансове забезпечення реалізації має
лише Державна стратегія регіонального розвитку та
відповідні стратегії розвитку регіонів. Бо згідно
Бюджетному Кодексу України (ст. 241, п. 2) перед-
бачається, що «Кошти державного фонду регіональ-
ного розвитку спрямовуються на виконання інвести-
ційних програм і проєктів регіонального розвитку (у
тому числі проєктів співробітництва та добровіль-
ного об’єднання територіальних громад), що мають
на меті розвиток регіонів, створення інфраструктури
індустріальних та інноваційних парків, спортивної
інфраструктури і відповідають пріоритетам, визна-
ченим у Державній стратегії регіонального розвитку
та відповідних стратегіях розвитку регіонів, а також
на реалізацію проєктів – переможців "Всеукраїнсь-
кого громадського бюджету"» [12]. Також у ст. 105,
п. 3 вказується: «Розподіл субвенції на виконання
інвестиційних проєктів здійснюється у порядку, ви-
значеному Кабінетом Міністрів України, з ураху-
ванням завдань і заходів державної стратегії регіо-
нального розвитку, регіональних стратегій розвитку
на підставі формалізованих параметрів, що базу-
ються на фактичних та прогнозних показниках еко-
номічного та соціального розвитку відповідної тери-
торії (основними з яких є показники обсягу промис-
лового виробництва, обсягу валової продукції сіль-
ського господарства, обсягу інвестицій в основний
капітал, рівня щільності населення, рівня безробіття
населення, доходів населення у розрахунках на одну
особу, середньомісячної заробітної плати працівни-
ків)».
Таким чином, в Бюджетному кодексі згаду-
ється ДСРР в контексті державного фонду регіо-
нального розвитку, який на 2020 рік був запланова-
ний у розмірі 7,5 млрд грн, а потім зменшений до
4,9 млрд грн, після внесення змін 13 квітня 2020 ро-
ку з метою консолідації ресурсі у стабілізаційному
фонді на здійснення заходів, спрямованих на боро-
тьбу з COVID-19. У будь-якому разі, на тлі 1,18 трлн
видаткової частини бюджету (згідно первинної ре-
дакції від 14.11.2019 року) 7,5 млрд грн – це несут-
тєва сума. Тому можна стверджувати що Бюджет
України на 2020 рік від самого початку лише на
0,64% мав умовно стратегічну спрямованість, а на
понад 99% відображав короткострокові інтереси.
Як вказував класик стратегічного менеджменту
Г. Мінцберг та його співавтори однією зі шкіл стра-
тегічного управління є «Школа влади» [13, с. 195-
218], згідно якої створення стратегії розглядається
як політичний процес. Цей процес трактується «як
угода чи компроміс між конфліктуючими індиві-
дами, групами або коаліціями» [13, с. 196]. В Укра-
їні цей процес проходить паралельно процесу стра-
тегування та має відносно нього пріоритетний ха-
рактер.
Також важливим фактором при розробці бюд-
жетів є залежність від змісту попередніх бюджетів
(так званий «ефект колії»; path dependence). Врахо-
вуючи, що бюджет це досить великий за обсягом до-
кумент, як правило його ніколи не розробляють «з
нуля» а береться за основу минулорічний бюджет.
Який й коригується в межах описаного раніше ба-
лансу політичних сил. Це призводить до того, що не
бюджет є інструментом реалізації стратегій, а стра-
тегії за залишковим принципом виконуються в ме-
жах бюджетів.
Таким чином, при узгодженні стратегічних до-
кументів та бюджетів виникає дві групи протиріч:
(1) немає механізмів та практики прийняття бюдже-
тів відповідно до стратегічних документів, тобто не-
має механізмів перетворення стратегічних цілей та
завдань у конкретні видатки чи механізми форму-
вання доходів; (2) бюджети розробляються за влас-
ною логікою, яка жодним чином не залежить від
стратегічних документів.
Як наслідок бюджети всіх рівнів приймаються
не виходячи із стратегічних пріоритетів, а як резуль-
тат (а) чинного розподілу впливу політичних сил та
(б) розміченої раніше структури бюджету. Тобто ре-
сурси розподіляються та перерозподіляються не в
інтересах сьогодення і довгострокового майбут-
нього всього українського народу, а в інтересах по-
літичних коаліцій.
Відсутність відповідальності за виконання
стратегічних документів. Важливою проблемою
залишається відповідь на питання: «Хто відповідає
за реалізацію певного стратегічного документа,
і яким чином?», «Хто персонально за роки незалеж-
ності отримав заохочення і покарання за виконання
чи невиконання стратегічних документів?».
Фактично виконання певної стратегії не є імпе-
ративом для державних службовці у їх діяльності, а
лише додатковим навантаженням, котре можна
брати на себе, чи не брати. Наприклад, діюча сис-
тема оцінки регіонального розвитку [14] не має по-
силань на розглянуті вище національні стратегії.
Дієвого механізму, спрямованого на заохо-
чення державних службовців до впровадження стра-
тегій через їх повсякденну діяльність, не існує. Од-
ночасно й представники громадянського суспільс-
тва не оцінюють діяльність державних службовців
через якість реалізації стратегічних документів.
Таким чином, представники ані державних ор-
ганів влади, ані місцевих органів самоврядування,
ані громадянського суспільства та бізнесу не моти-
вовані на реалізацію цих стратегій.
Неузгодженість стратегічних документів із
зовнішнім середовищем. «В умовах сьогодення си-
туація ускладнюється постійним виникненням
«чорних лебедів» (несподіваних подій, які продуку-
ють значні наслідки), які проявляються у вигляді
економічних криз, пандемій, військових конфлік-
тів» [2, с. 33]. Недосконалий процес стратегування,
який не має завершеного інституційного оформ-
лення, безпосередньо підпадає під вплив кризових
явищ. Варто зазначити, що виникнення «чорних ле-
бедів» в Україні протягом останніх років має майже
системний характер» [2, с. 35]. За останні два деся-
О. С. Вишневський
65
Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020
тиріччя тричі мало місце виникнення криз (2008-
2009 рр., 2014-2015 рр., 2020 р.), які унеможливлю-
вали досягнення стратегічних цілей у первинно за-
планованому обсязі. Особливо це стосується семи-
річного циклу дії Державної стратегії регіонального
розвитку та регіональних стратегій.
Враховуючи, що стратегічні документи не про-
ходять своєчасну актуалізацію, їх зміст перестає від-
повідати реаліям, що в свою чергу унеможливлює їх
виконання.
Низька культура стратегування. Останньою в
переліку, але не останньою за важливістю, є про-
блема, пов’язана з низькою культурою стратегу-
вання на державному, регіональному та місцевому
рівнях. Стратегії розробляються формально, заради
виконання нормативних вимог, вони не розгляда-
ються як інструмент досягнення бажаного майбут-
нього. Ця проблема обумовлюється вадами у ди-
зайні процесу стратегічного управління, і в кінце-
вому підсумку призводить до суттєвого падіння опе-
раційної ефективності стратегування.
Ускладнює ситуацію негативний досвід у ви-
гляді невиконання всіх минулих стратегій, термін дії
яких закінчився, а вони так й залишилися «на па-
пері». Тому ставлення до діючих стратегій з боку
громадськості та державних службовців неповаж-
ливе, бо вони не є керівництвом до дії. В цих умовах
першочерговим є завдання змінення ставлення до
інституту стратегування з метою подолання негати-
вного попереднього досвіду.
Напрями удосконалення процесу стратегіч-
ного управління в Україні. Удосконалення чин-
ного стану стратегічного управління в Україні мож-
ливе за рахунок вирішення розглянутих раніше про-
блем.
Узгодження стратегій на різних рівнях потре-
бує встановлення нормативно визначеної ієрархії
підпорядкування у просторі та часі. Високорівневі
стратегічні документи мають бути досить трива-
лими. «Виходячи з мінливого середовища сього-
дення, директива тривалого горизонту планування
на 25-30 років вимагає доповнення середньостроко-
вими (5-7 років) та короткостроковими (2-3 роки) ін-
струментами планування. Головна причина полягає
в тому, що цілі змінюються в міру просування по
довгостроковій траєкторії розвитку, а тому слід ско-
ординувати політику відносно часового лагу 5-річ-
них електоральних каденцій центральних та регіо-
нальних органів влади, а також місцевого самовря-
дування й повноважень чиновників адміністрації та
депутатів (5 років). З урахуванням основних пріори-
тетів реалізації стратегій та політик на всіх рівнях
доцільно розробляти короткострокові 2-3-річні з ви-
значеними конкретними джерелами фінансування
заходів програми для вирішення найбільш комп-
лексних проблем розвитку регіонів» [5, c. 93]. Від-
повідно, перш за все Україні потрібен довгостроко-
вий загальнонаціональний стратегічний документ,
як базис систематизації та узгодження середньо- та
короткострокових стратегічних документів на на-
ціональному, регіональному та місцевому рівнях.
Більш детально механізм розробки та узгодження
стратегічних документів викладено в попередніх до-
слідженнях [10, с. 29-109].
Внесення змін до Бюджетного кодексу Укра-
їни. В кінцевому підсумку реалізація кожного зі
стратегічних документів значною мірою залежить
від закладених у бюджет коштів. Тому доцільним є
внесення змін до Бюджетного кодексу України. Не-
обхідно передбачити визначення бюджетних меха-
нізмів головним інструментом реалізації національ-
них стратегій, а не тільки регіональних, а також під-
порядкування Бюджетної системи України системі
стратегічного управління. Тому кожного року дер-
жавний та регіональні бюджети мають бути спрямо-
вані на реалізацію стратегічних цілей відповідної
стратегії, та бути погоджені між собою. Такі зміни
можливо проводити лише після опрацювання та
прийняття Закону України «Про державне страте-
гічне планування (управління)».
Узгодження показників оцінки ефективності
роботи чиновників та стратегічних документів. Як
було зазначено раніше, на практиці системне неви-
конання стратегій не приводить до жодних ані кад-
рових, ані організаційних змін, а також не впливає
на рівень матеріального заохочення суб’єктів реалі-
зації стратегій. Тому важливим є не лише організа-
ція моніторингу реалізації стратегічних документів,
а також наявність подальшого використання резуль-
татів такого моніторингу. Відповідно необхідним є
чітке визначення, хто проводить моніторинг реалі-
зації стратегічного документу. При цьому задля
уникнення конфлікту інтересів потрібно відмови-
тися від практики, коли моніторинг проводить та
сама установа (орган державної влади), яка й прий-
мала стратегію. Також доцільно визначитися сто-
совно того, що відбувається, у разі успішної чи не-
задовільної реалізації кожного з стратегічних доку-
ментів. Виконання стратегічних документів відпові-
дного рівня має бути серед ключових показників
оцінки діяльності державних службовців.
Тому необхідно в Проєкті Закону України «Про
державне стратегічне планування (управління)» пе-
редбачити й основні положення моніторингу і від-
повідальність за реалізацію стратегічних докумен-
тів.
Протидія «чорним лебедям» має ґрунтуватися
на гнучкості процесу стратегічного управління.
Тому доцільно передбачити як періодичний пере-
гляд стратегічних документів, так й термінової адап-
тації стратегічних планів у випадку виникнення не-
передбачуваних обставин, що мають значний вплив
на реалізацію стратегії. Одночасно важливим ін-
струментом протидії «чорним лебедям» є не тільки
формування Резервного фонду державного бюдже-
ту, а також визначення джерел додаткового фінан-
сування.
О. С. Вишневський
66
Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020
Підвищення культури стратегічного управ-
ління в Україні можливе лише за умови підвищення
(а) рівня інституалізації стратегічного управління у
нормативно-правовій площині (інституційний ком-
понент); (б) рівня обізнаності осіб, що приймають
рішення, щодо можливостей та переваг стратегіч-
ного управління (освітній компонент); (в) встанов-
лення причинно-наслідкових зв’язків між якістю та
ефективністю виконання стратегій та матеріальним
та моральним заохоченням (організаційний компо-
нент).
Компоненти (б) та (в) значною мірою знахо-
дяться під впливом компонента (а). Тому першочер-
говим є завдання розробки (доопрацювання) та
прийняття ЗУ «Про державне стратегічне плану-
вання (управління)», та його узгодження з іншими
законами (кодексами) та нормативно-правовими ак-
тами.
Аналіз проєктів ЗУ «Про державне страте-
гічне планування». Спроби прийняття ЗУ «Про
державне стратегічне планування» мають вже певну
історію. В 2011 році був прийнятий Верховною Ра-
дою України в першому читанні Закон України
«Про державне стратегічне планування» [15], але в
2012 році він не потрапив до порядку денного.
У 2017 році Міністерством розвитку економіки,
торгівлі та сільського господарства України був під-
готовлений Проєкт Закону України «Про державне
стратегічне планування» [16]. Цей проєкт є більш
прогресивним та адекватним сучасним реаліям, ніж
попередній законопроєкт 2011 року, тому саме він
підлягає ґрунтовному аналізу з позицій викладених
у Розділі 3 цієї записки загальних проблем страте-
гічного управління та напрямів їх вирішення (Роз-
діл 4 цієї записки).
Цей Проєкт Закону певною мірою (ст. 5 – ст. 12)
дозволяє вирішити проблеми, вказані в пп. 3.1-3.2,
та п. 3.5 цієї записки. Але поза увагою залишається
питання узгодження строків прийняття стратегій на
різному рівні та механізм підпорядкування бюдже-
тів відповідних рівнів стратегічним документам. Та-
кож не вказані строки розробки нових стратегій та
строки їх актуалізації.
В якості основного стратегічного документу
пропонується Візія майбутнього України (строк
30 років, можливий варіант – Візія сталого науково-
технічного розвитку країни (регіонів)). Але візія за-
звичай розглядається одночасно з місією та ціннос-
тями [10, с. 29-70], тому доцільно розширити зміст
цього документу через включення місії та ціннос-
тей. Враховуючи часовий горизонт в 30 років, до-
цільно приймати цей документ на загальнонаціо-
нальному референдумі.
Також цим Проєктом Закону передбачається
одразу чотири стратегічних документи зі строком дії
15 років: Стратегія розвитку України (ст. 5, п. 1),
Стратегія регіонального розвитку України (ст. 5,
п. 2), Стратегія національної безпеки України та
Воєнна доктрина України (ст. 5, п. 3). Виникає низка
запитань. Усі чотири документи приймаються одно-
часно? Що робити, якщо вони протирічать один од-
ному? Чи є в них певна ієрархія?
Ще одне протиріччя міститься в тому, що Ре-
гіональні стратегії розвитку розробляються на 7 ро-
ків, а Прогноз економічного і соціального розвитку
України робиться на 5 років. Виникає закономірне
запитання: на базі яких макроекономічних розра-
хунків робиться стратегування на 6 та 7 рік дії Ре-
гіональної стратегії розвитку.
Моніторинг (ст. 14) є недосконалим бо перед-
бачено, що «Моніторинг та оцінка ефективності ви-
конання документів державного стратегічного пла-
нування проводяться щороку органами виконавчої
влади, які їх розробляли». Такій підхід обумовлює
конфлікт інтересів. Тому процедуру моніторингу
доцільно делегувати органам громадянського сус-
пільства.
Загальні проблеми (3.3-3.5) оминаються ува-
гою. Відповідальність державних службовців за ре-
алізацію стратегічних документів не передбача-
ється. Оперативна актуалізація стратегічних доку-
ментів на тлі виникнення «чорних лебедів» не пе-
редбачається. Питання пов’язані, з підвищенням
культури стратегування через навчання не розгляда-
ються.
Державна стратегія має прийматися або прохо-
дити актуалізацію не пізніше вересня поточного
року для забезпечення можливості врахування сут-
тєвих змін (за їх наявності) в регіональних та місце-
вих стратегіях з подальшим відображенням фінан-
сового забезпечення реалізації стратегічних цілей
(відповідних цілей) у бюджетах на наступний рік.
Висновки. Проведене дослідження дозволяє
дійти таких висновків:
1. Дизайн процесу стратегічного управління в
України залишається недосконалим та має суттєвий
потенціал для покращення. Процес стратегічного
управління є обмежено інституалізованим у норма-
тивно-правовому полі та не має дієвого організацій-
ного та фінансового забезпечення.
2. Для нормативно-правового забезпечення по-
дальшої інституалізації процесу стратегування та
удосколення його дизайну доцільним є повернення
до обговорення Проєкту Закону України «Про стра-
тегічне планування (управління)» та його доопра-
цювання з подальшим розглядом у Верховній Раді
України. Це потребує створення відповідної робочої
групи із залученням не тільки представників різних
органів державної влади та громадянського суспіль-
ства, а також експертної спільноти, зокрема Націо-
нальної та галузевих академій наук України.
В цьому законі необхідно передбачити на-
ступне:
– ієрархічне (вертикальне) узгодження наявних
стратегій на національному, регіональному та місце-
вому рівні відповідно до європейської класифікації
регіонів NUTS;
О. С. Вишневський
67
Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020
– узгодження стратегій та бюджетів на відпо-
відному рівні;
– узгодження стратегій та КРІ чиновників
ТОП-рівня;
– створення реєстру стратегічних документів та
відповідальних за їх реалізацію;
– актуалізацію стратегій на регулярній основі,
або у разі необхідності;
– навчально-просвітницьку роботу відносно
можливостей стратегування.
3. Додатковим інструментом підвищення рівня
організаційного забезпечення процесу стратегу-
вання є створення національної цифрової плат-
форми для узгодження стратегій між собою, та ор-
ганізаційними та фінансовими ресурсами їх реаліза-
ції. Така платформа могла би виконувати функцію
не лише зберігання стратегічних документів, а та-
кож стати інструментом моніторингу їх виконання,
та узгодження з КРІ чиновників ТОП-рівня.
Література
1. The World Bank. (2020). GDP growth (annual
%). URL: https://data.worldbank.org/indicator/NY. GDP.
MKTP.KD.ZG?end=2018&start=1960&view=chart (дата
звернення 2020.08.05). 2. Вишневський О. С. Страте-
гічне управління в епоху «чорних лебедів». Приазовсь-
кий економічний вісник. 2020. Випуск 2(19). С. 33-
37. doi: https://doi.org/10.32840/2522-4263/2020-2-7.
3. Євмєшкіна О. Л. Теоретико-методологічні засади
модернізації системи державного стратегічного
планування в Україні: автореф. дис. на здобуття наук.
ступеня д-ра наук з держ. упр.: 25.00.01 – теорія та
історія державного управління. Дніпро: Національна
академія державного управління при Президентові
України. 2018. 36 с. 4. Жихаревич Б. С. О результа-
тивности стратегического планирования. Региональ-
ная экономика. 2018. № 1 (19). С. 16-22. doi: https:
//doi.org/10.15688/re. volsu.2018.1.2. 5. Ляшенко В. І.,
Петрова І. П. Стратегування в системі державного уп-
равління: виклики сьогодення та науково-експертні
платформи. Вісник економічної науки України. 2020. №
1 (38). С. 86-96. doi: https://doi.org/10.37405/ 1729-
7206.2020.1(38).86-96. 6. Рогатіна Л. П. Стратегічне
управління економічним розвитком, його особливості
та роль у формуванні конкурентних переваг регіону.
Економіка та держава. 2018. № 2. С. 92-96. 7. Смен-
тина Н. В., Гейко Л. М., Байрам Р. Методологічний
аспект стратегічного планування розвитку об’єднаних
територіальних громад. Науковий вісник Одеського на-
ціонального економічного університету. 2018. № 9
(261). С. 177-193. 8. Стратегування регіонального ро-
звитку: теорія, методологія, концепція: монографія /
М. І. Звєряков та ін. Одеса: Атлант, 2019. 241 с.
9. Щукін Б.М., Круговий В.В. Формування системи
стратегічного планування економічного розвитку.
Формування ринкових відносин в Україні. 2019. № 1
(212). С. 36-44. doi: 10.5281/zenodo.2581126. 10. Виш-
невський О.С. Загальна теорія стратегування: від па-
радигми до практики використання / НАН України, Ін-
т економіки пром-сті. Київ, 2018. 156 с. 11. Вишневсь-
кий О.С. Проблеми стратегічного управління соціа-
льно-економічним розвитком України з урахуванням
процесів децентралізації. Вісник економічної науки Ук-
раїни. 2016. № 1 (30). С. 14-22. 12. Бюджетний кодекс
України. Верховна рада України. URL: https:
//zakon.rada.gov.ua/laws/show/24 56-17#Text (дата звер-
нення: 06.07.2020). 13. Минцберг Г., Альстрэнд Б.,
Лэмпел Дж. Школы стратегий. Стратегическое сафари:
экскурсия по дебрям стратегий менеджмента. Спб.: Пи-
тер, 2001. 336 с. 14. Про затвердження Порядку здійс-
нення моніторингу соціально-економічних показників
розвитку регіонів, районів та міст обласного, республі-
канського в Автономній Республіці Крим значення для
визнання територій депресивними: Постанова Кабі-
нету Міністрів України від 02.03.2010 р. № 235. Офі-
ційний вісник України. 2010. № 16. Ст. 754.15. Проєкт
Закону про державне стратегічне планування № 9407
від 03.11.2011 р. URL: http://w1.c1. rada.gov.ua/pls/
zweb2/webproc4_2?pf3516=9407& skl=7 (дата звер-
нення 2020.07.28). 16. Проєкт Закону України “Про
державне стратегічне планування”. 05.12. 2017. Депар-
тамент економічної стратегії та макроекономічного
прогнозування. 25 с. URL: https://me.gov.ua/ Documen
ts/ Detail?lang=uk-UA&id=e7b8af7a-7c03-4d5b-aaa5-e1
c0d7e84388&title=ProektZakonuUkrainipro%20Der zhav
ne StrategichnePlanuvannia (дата звернення 2020.07.29).
References
1. The World Bank. (2020). GDP growth (annual %).
data.worldbank.org. Retrieved from https://data.world
bank. org/indicator/NY.GDP.MKTP.KD.ZG? end=2018&
start =1960&view=chart.
2. Vyshnevskyi O. S. (2020). Stratehichne upravlin-
nia v epokhu «chornykh lebediv» [Strategic management
in the era of «Black swans»]. Pryazovskyi ekonomichnyi
visnyk – Pryazovskyi economic herald, 2(19), pp. 33-37.
doi: https: //doi.org/10.32840/2522-4263/2020-2-7 [in
Ukrainian].
3. Yevmieshkina O. L. (2018). Theoretical and me-
thodological principles of modernization of the system of
state strategic planning in Ukraine. Extended abstract of
Doctor’s thesis, Dnipro, National Academy of State Ad-
ministration of the President of Ukraine [in Ukrainian].
4. Zhikharevich B. S. (2018). O rezul'tativnosti stra-
tegicheskogo planirovaniya [On the effectiveness of strate-
gic planning]. Regional'naya ekonomika – Regional econ-
omy, 1 (19), pp.16-22. doi: https://doi.org/10.15688/re.
volsu. 2018.1.2 [in Russian].
5. Lіashenko V. I., Petrova I. P. (2020). Strategies in
the system of public administration: current challenges and
scientific and expert platforms. Visnyk ekonomichnoi
nauky Ukrainy, 1 (38), рр. 86-96. doi: https://doi.org/
10.37405/ 1729-7206.2020.1(38).86-96 [in Ukrainian].
6. Rohatina L. P. (2018). Stratehichne upravlinnia
ekonomichnym rozvytkom, yoho osoblyvosti ta rol u for-
muvanni konkurentnykh perevah rehionu [Strategic man-
agement of economic development, its features and role in
shaping the competitive advantages of the region].
Ekonomika ta derzhava – Economy and state, 2, pp. 92-
96. [in Ukrainian].
7. Smentyna N. V., Ghejko L. M., Bajram R. (2018).
Metodolohichnyi aspekt stratehichnoho planuvannia
О. С. Вишневський
68
Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020
rozvytku obiednanykh terytorialnykh hromad [Methodo-
logical aspect of strategic planning of development of
united territorial communities]. Scientific herald of the
Odessa National Economic University, no. 9 (261),
pp. 177-193 [in Ukrainian].
8. Zvieriakov M. I. et al. (2019). Stratehuvannia re-
hionalnoho rozvytku: teoriia, meto-dolohiia, kontseptsiia
[Regional development strategizing: theory, methodology,
concept]. Odessa, Atlante. 241 p. [in Ukrainian].
9. Shchukin B. M., Kruhovyi V. V. (2019). Formu-
vannia systemy stratehichnoho planuvannia ekonomich-
noho rozvytku [Formation of a strategic planning system
for economic development]. Formuvannia rynkovykh vid-
nosyn v Ukraini – The formation of market relations in
Ukraine, no. 1 (212), pp. 36-44. doi: 10.5281/zenodo.
2581126 [in Ukrainian].
10. Vyshnevskyi O. S. (2018). Zahalna teoriia strate-
huvannia: vid paradyhmy do praktyky vykorystannia
[General strategizing theory: from paradigm to practice].
Kyiv, Institute of Industrial Economics of the NAS of
Ukraine [in Ukrainian].
11. Vyshnevskyi O. S. (2016). Problemy stratehich-
noho upravlinnia sotsialno-ekonomichnym rozvytkom
Ukrainy z urakhuvanniam protsesiv detsentralizatsii [Prob-
lems of strategic management of socio-economic develop-
ment of Ukraine in view of decentralization processes],
Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, no. 1 (30), pp. 14-22.
[in Ukrainian].
12. Budget Code of Ukraine. The Verkhovna Rada of
Ukraine. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/
show/2456-17#Text [in Ukraine].
13. Mintzberg H., Joseph Lampel J., Bruce Ahlstrand
B. (2001). Strategy Safari: a Guided Tour Through the
Wilds of Strategic Management. Saint Petersburg, Peter [in
Russian].
14. Pro zatverdzhennia Poriadku zdiisnennia monito-
rynhu sotsialno-ekonomichnykh pokaznykiv rozvytku re-
hioniv, raioniv ta mist oblasnoho, respublikanskoho v
Avtonomnii Respublitsi Krym znachennia dlia vyznan-nia
terytorii depresyvnymy: Postanova Kabinetu Ministriv
Ukrainy vid 02.03.2010 r. № 235 [On approval of the Pro-
cedure for monitoring socio-economic indicators of devel-
opment of regions, districts and cities of oblast and repub-
lican significance in the Autonomous Republic of Crimea
for declaring territories depressed: Resolution of the Cabi-
net of Ministers of Ukraine of March 2, 2010 № 235].
Ofitsiinyi visnyk Ukrainy – The Official Gazette of
Ukraine, 16, art. 754 [in Ukraine].
15. The Cabinet of Ministers of Ukraine. (2011). Pro-
iekt Zakonu pro derzhavne stratehichne planuvannia
№ 9407 vid 03.11.2011 r. [Draft Law on State Strategic
Planning № 9407 dated 03.11.2011]. Retrieved from
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=
9407&skl=7 [in Ukraine].
16. The Ministry of Economic Development, Trade
and Agriculture of Ukraine. (2017). Proiekt Zakonu
Ukrainy “Pro derzhavne stratehichne planuvannia” [Draft
Law of Ukraine “On State Strategic Planning”]. Retrieved
from https://me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&
id=e7b8af7a-7c03-4d5b-aaa5-e1c0d7e84388&ti-
tle=Proekt ZakonuUkrainipro%20DerzhavneStrategichne-
Planuvannia [in Ukraine].
Вишневський О. С. Дизайн процесу стратегіч-
ного управління в Україні: проблеми та шляхи ви-
рішення
Для України залишається актуальною науково-
практична проблема, пов’язана з удосконаленням ди-
зайну процесу стратегічного управління. Тому метою
роботи є систематизація основних проблем дизайну
процесу стратегічного управління та обґрунтування
напрямів їх вирішення.
Виходячи з проведеного аналізу мають місце на-
ступні проблеми, пов’язані з дизайном процесу страте-
гування та його низькою операційною ефектив-
ністю: (1) невідповідність змісту різних стратегічних
документів один одному; (2) невідповідність страте-
гічних цілей ресурсам; (3) відсутність відповідальності
за виконання стратегічних документів; (4) неузгодже-
ність стратегічних документів із зовнішнім середови-
щем; (5) низька культура стратегування.
Удосконалення процесу стратегічного управління
в Україні можливе за рахунок вирішення перелічених
проблем наступним чином: (1) узгодження стратегій на
всіх рівнях за рахунок впровадження відповідної
ієрархії, в основі якої стоїть загальнонаціональна стра-
тегія на 25-30 років; (2) підпорядкування бюджетної
системи України процесу стратегічного управління;
(3) включення виконання стратегічних документів
відповідного рівня до ключових показників оцінки ді-
яльності державних службовців; (4) періодичний пере-
гляд стратегічний документів, а також термінова адап-
тація стратегічних планів у випадку виникнення не-
передбачуваних обставин, що мають значний вплив на
реалізацію стратегії; (5) підвищення культури страте-
гічного управління через інституалізацію стратегіч-
ного управління у нормативно-правовій площині (ін-
ституційний компонент), розширення рівня обізнано-
сті осіб, що приймають рішення, щодо можливостей та
переваг стратегічного управління (освітній компо-
нент).
Для комплексного вирішення розглянутих про-
блем у межах визначених напрямів першочерговим є
розробка (доопрацювання) та прийняття Закону «Про
державне стратегічне планування (управління)», та
його узгодження з іншими законами (кодексами) та
нормативно-правовими актами.
Ключові слова: процес стратегування, стратегічне
управління, стратегічне планування, проблеми страте-
гування, Україна.
Vyshnevskyi O. Design of the Strategic Manage-
ment Process in Ukraine: Problems and Solutions
For Ukraine, the scientific and practical problem as-
sociated with the improvement of the design of the strate-
gic management process remains relevant. Therefore, the
aim of the work is to systematize the main design problems
of the strategic management process and substantiate the
directions for their solution.
Based on the analysis carried out, there are the fol-
lowing problems associated with the design of the strate-
gizing process and its low operational efficiency: (1) in-
consistency of the content of various strategic documents
with each other; (2) inconsistency of strategic goals with
resources; (3) lack of responsibility for the implementation
О. С. Вишневський
69
Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020
of strategic documents; (4) inconsistency of strategic do-
cuments with the external environment; (5) low culture of
strategizing.
Improving the process of strategic management in
Ukraine is possible by solving the listed problems as fol-
lows: (1) coordination of strategies at all levels through the
introduction of an appropriate hierarchy, which is based on
a national strategy for 25-30 years; (2) subordination of the
budgetary system to the strategic management process;
(3) inclusion of the implementation of strategic documents
of the appropriate level among the key indicators for as-
sessing the performance of civil servants; (4) periodic re-
view of strategic documents, as well as urgent adaptation
of strategic plans in the event of unforeseen circumstances
that have a significant impact on the implementation of the
strategy; (5) increasing the culture of strategic management
through the institutionalization of strategic management in
the regulatory and legal plane (institutional component),
increasing the level of awareness of decision-makers about
the opportunities and benefits of strategic management
(educational component).
For a comprehensive solution of the problems under
consideration within the specified areas, the priority is the
development (revision) and adoption of the Law "On State
Strategic Planning (Management)", and its coordination
with other laws (codes) and regulations.
Keywords: strategizing process, strategic manage-
ment, strategic planning, strategizing problems, Ukraine.
Вишневский А. С. Дизайн процесса стратеги-
ческого управления в Украине: проблемы и пути
решения
Для Украины остается актуальной научно-прак-
тическая проблема, связанная с усовершенствованием
дизайна процесса стратегического управления. По-
этому целью работы является систематизация основ-
ных проблем дизайна процесса стратегического управ-
ления и обоснование направлений их решения.
Исходя из проведенного анализа имеют место
следующие проблемы, связанные с дизайном процесса
стратегирования и его низкой операционной эффек-
тивностью: (1) несоответствие содержания различных
стратегических документов друг другу; (2) несоответ-
ствие стратегических целей ресурсам (3) отсутствие
ответственности за выполнение стратегических доку-
ментов; (4) несогласованность стратегических до-
кументов с внешней средой; (5) низкая культура стра-
тегирования.
Совершенствование процесса стратегического
управления в Украине возможно за счет решения пере-
численных проблем следующим образом: (1) согласо-
вание стратегий на всех уровнях за счет внедрения со-
ответствующей иерархии, в основе которой стоит об-
щенациональная стратегия на 25-30 лет; (2) подчине-
ние бюджетной системы процессу стратегического
управления; (3) включение выполнение стратегиче-
ских документов соответствующего уровня в число
ключевых показателей оценки деятельности государ-
ственных служащих; (4) периодический просмотр
стратегический документов, а также срочная адапта-
ция стратегических планов в случае возникновения
непредвиденных обстоятельств, имеющих значитель-
ное влияние на реализацию стратегии; (5) повышение
культуры стратегического управления через институ-
ализацию стратегического управления в нормативно-
правовой плоскости (институциональный компонент),
расширение уровня осведомленности лиц, принима-
ющих решения, о возможностях и преимуществ стра-
тегического управления (образовательный компо-
нент).
Для комплексного решения рассматриваемых
проблем в пределах указанных направлений первооче-
редным является разработка (доработка) и принятие
Закона «О государственном стратегическом планиро-
вании (управления)», и его согласование с другими за-
конами (кодексами) и нормативно-правовыми актами.
Ключевые слова: процесс стратегирования, стра-
тегическое управление, стратегическое планирование,
проблемы стратегирования, Украина.
Стаття надійшла до редакції 10.08.2020
Прийнято до друку 15.09.2020
|