Управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах України: концепт державної політики

Обґрунтовано концептуальні засади державної політики управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах України, де доведено необхідність виокремлення старопромислового регіону як об’єкта державної регіональної політики та управління структурними змінами з обов’язковою орієнтацією н...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2020
Автор:	Снігова, О.Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2020
Назва видання:	Економічний вісник Донбасу
Теми:	Міжнародна та регіональна економіка
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173845
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах України: концепт державної політики / О.Ю. Снігова // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 3 (61). — С. 80-87. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-173845
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1738452020-12-24T01:26:22Z Управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах України: концепт державної політики Снігова, О.Ю. Міжнародна та регіональна економіка Обґрунтовано концептуальні засади державної політики управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах України, де доведено необхідність виокремлення старопромислового регіону як об’єкта державної регіональної політики та управління структурними змінами з обов’язковою орієнтацією на принципи «нового регіоналізму». Їх обґрунтування спирається на дослідження історико-економічних передумов виникнення старопромислових регіонів у світі та в Україні; теоретичні узагальнення сутності категорії «старопромисловий регіон», уточнення характеристик старопромислових регіонів на підставі виокремлення тих їх якостей, що випливають із закономірностей тривалого розвитку регіонів на індустріальних засадах; критичні узагальнення світового досвіду структурної перебудови економіки старопромислових регіонів, переосмислення цього процесу на засадах аналізу практичних невдач, встановлення їх причин та еволюції підходів до вдосконалення їх економічної структури; визначення специфічних властивостей старопромислових регіонів (структурної та соціальної інертності, ендогенної депресивності, низької адаптаційної спроможності, низької інклюзивності розвитку) в якості детермінант їх структуротворення, що визначають загальні та специфічні імперативи подолання структурних суперечностей їх економічного розвитку (диверсифікації, смарт-спеціалізації, реструктуризації «базових» галузей економіки регіонів); базових характеристик посттрансформаційної моделі економіки старопромислових регіонів України – моделі «постіндустріального синтезу» – як результату структурних змін у їхній економіці, про імплементацію якої свідчить формування низки якісних характеристик (структурної лабільності, соціальної ініціативності та адаптивності, територіальної згуртованості та економічної інклюзивності, спроможності до ендогенного зростання). Изложена авторская точка зрения на концепт государственной политики управления структурными трансформациями в старопромышленных регионах Украины. Доказана необходимость выделения старопромышленного региона как объекта государственной региональной политики и управления структурными изменениями с обязательной ориентацией на принципы «нового регионализма». Обоснование авторского подхода опирается на исследования историко-экономических предпосылок возникновения старопромышленных регионов в мире и в Украине; теоретические обобщения сущности категории «старопромышленный регион», уточнение характеристик старопромышленных регионов на основании выделения их качеств, вытекающих из закономерностей длительного развития регионов на индустриальной основе; критические обобщения мирового опыта структурной перестройки экономики старопромышленных регионов, переосмысление этого процесса на основе анализа практических неудач, установление их причин и эволюции подходов к совершенствованию их экономической структуры; определение специфических свойств старопромышленных регионов (структурной и социальной инертности, эндогенной депрессивности, низкой адаптационной способности, низкой инклюзивности развития) в качестве детерминант их структурообразования, определяющих общие и специфические императивы преодоления структурных противоречий их экономического развития (диверсификации, смарт-специализации, реструктуризации «базовых »отраслей экономики регионов); установление базовых характеристик посттрансформационной модели экономики старопромышленных регионов Украины – модели «постиндустриального синтеза» – как результата структурных изменений в их экономике, об имплементации которой свидетельствует формирование ряда качественных свойств региональной экономической системы (структурной лабильности, социальной инициативности и адаптивности, территориальной сплоченности и экономической инклюзивности, способности к эндогенного роста). The concept of public policy of structural transformations in old-industrial regions of Ukraine has been grounded. The necessity to separate old-industrial region as an object of public regional policy has been proven, as well as to manage structural changes with the obligatory orientation on the principles of “new regionalism”. This grounding is based on the studies of historical and economic prerequisites of old-industrial regions’ emergence in the world and in Ukraine; on the theoretical generalization of the essence of a category “old-industrial region”, clarification of the characteristics of old-industrial regions, specifying its properties, generated by the regularities of long-time development of these regions at the industrial basis; on the critical generalization of world experience of structural reconstruction old-industrial regions, rethinking this process based on practical faults’ analysis, finding out its causes and evolution of approaches to economic structure of the regions improvement; on the determination of specific features of old-industrial regions (structural and social inertia, endogenous depressiveness, low adapting capacity, low inclusiveness of development) as structure-creating determinants, that set general and specific imperatives of overcoming structural contradictions of its economic development (diversification, smart-specialization, restructuring of “basic” industries of economy of the regions); on finding out of the basic features of post-transformation model of the economy of old-industrial regions of Ukraine – the “post-industrial synthesis” model – as the result of structural changes in its economy. The implementation of the model is indicated by the formation of a number of substantial features (structural lability, social initiative and adaptiveness, territorial cohesion and economic inclusiveness, capacity to endogenous growth). 2020 Article Управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах України: концепт державної політики / О.Ю. Снігова // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 3 (61). — С. 80-87. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1817-3772 DOI: 10.12958/1817-3772-2020-3(61)-80-87 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173845 330.341.4:338.24:332.1(477) uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Міжнародна та регіональна економіка Міжнародна та регіональна економіка
spellingShingle	Міжнародна та регіональна економіка Міжнародна та регіональна економіка Снігова, О.Ю. Управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах України: концепт державної політики Економічний вісник Донбасу
description	Обґрунтовано концептуальні засади державної політики управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах України, де доведено необхідність виокремлення старопромислового регіону як об’єкта державної регіональної політики та управління структурними змінами з обов’язковою орієнтацією на принципи «нового регіоналізму». Їх обґрунтування спирається на дослідження історико-економічних передумов виникнення старопромислових регіонів у світі та в Україні; теоретичні узагальнення сутності категорії «старопромисловий регіон», уточнення характеристик старопромислових регіонів на підставі виокремлення тих їх якостей, що випливають із закономірностей тривалого розвитку регіонів на індустріальних засадах; критичні узагальнення світового досвіду структурної перебудови економіки старопромислових регіонів, переосмислення цього процесу на засадах аналізу практичних невдач, встановлення їх причин та еволюції підходів до вдосконалення їх економічної структури; визначення специфічних властивостей старопромислових регіонів (структурної та соціальної інертності, ендогенної депресивності, низької адаптаційної спроможності, низької інклюзивності розвитку) в якості детермінант їх структуротворення, що визначають загальні та специфічні імперативи подолання структурних суперечностей їх економічного розвитку (диверсифікації, смарт-спеціалізації, реструктуризації «базових» галузей економіки регіонів); базових характеристик посттрансформаційної моделі економіки старопромислових регіонів України – моделі «постіндустріального синтезу» – як результату структурних змін у їхній економіці, про імплементацію якої свідчить формування низки якісних характеристик (структурної лабільності, соціальної ініціативності та адаптивності, територіальної згуртованості та економічної інклюзивності, спроможності до ендогенного зростання).
format	Article
author	Снігова, О.Ю.
author_facet	Снігова, О.Ю.
author_sort	Снігова, О.Ю.
title	Управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах України: концепт державної політики
title_short	Управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах України: концепт державної політики
title_full	Управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах України: концепт державної політики
title_fullStr	Управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах України: концепт державної політики
title_full_unstemmed	Управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах України: концепт державної політики
title_sort	управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах україни: концепт державної політики
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Міжнародна та регіональна економіка
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173845
citation_txt	Управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах України: концепт державної політики / О.Ю. Снігова // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 3 (61). — С. 80-87. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT snígovaoû upravlínnâstrukturnimitransformacíâmiustaropromislovihregíonahukraínikonceptderžavnoípolítiki
first_indexed	2025-07-15T10:38:41Z
last_indexed	2025-07-15T10:38:41Z
_version_	1837709050228244480
fulltext	О. Ю. Снігова 80 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 УДК 330.341.4:338.24:332.1(477) doi: 10.12958/1817-3772-2020-3(61)-80-87 О. Ю. Снігова, кандидат економічних наук, ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», м. Київ УПРАВЛІННЯ СТРУКТУРНИМИ ТРАНСФОРМАЦІЯМИ У СТАРОПРОМИСЛОВИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ: КОНЦЕПТ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ Постановка проблеми та її зв'язок з науко- вими та практичними задачами. Назрілий харак- тер структурних трансформацій економіки старо- промислових регіонів є проблемою, підтвердженою сутністю та спрямованістю глобалізаційних змін у межах переходу світової економіки від індустріаль- ної до постіндустріальної моделі. Встановлення практикою та теоретичне доведення неможливості самостійної адаптації економіки старопромислових регіонів до інноваційних перетворень, підносить проблему концептуалізації державного управління структурними трансформаціями у старопромисло- вих регіонах України до однієї з найактуальніших проблем сучасної вітчизняної наукової та практич- ної діяльності. Аналіз останніх публікацій, виокремлення раніше невирішених частин загальної проблеми, яким присвячено статтю. Питання структурних змін економіки старопромислових регіонів досить докладно вивчено як у теоретичній, так і у практич- ній площині. Наукові публікації стосуються різних аспектів економічної трансформації – від проблем диверсифікації підприємств базових секторів еконо- міки старопромислових регіонів (металургійної га- лузі, машинобудівного комплексу) та виробництва в монофункціональних вуглепромислових районах до забезпечення їх сталого розвитку та виявлення мож- ливостей формування постіндустріальних конку- рентних переваг [2; 4-6; 9]. Ураховуючи зростаючу практичну цінність питань реструктуризації еконо- міки старопромислових регіонів для країн промис- лової периферії, з часом цікавість до цих досліджень лише збільшується. Особливий інтерес викликають ті, що стосуються процесів перетворення застарілої економічної бази старопромислових регіонів у по- тенціал зростання країн, виявлення нових перспек- тив та інноваційних стратегій їх розвитку у глобаль- ному постіндустріальному економічному просторі [8; 10]. Тож зростання кількості публікацій з проблем трансформації економічного простору старопроми- слових регіонів підтверджує збереження та навіть зростання актуальності проблеми в епоху постін- дустріальних змін. Проте в умовах встановлення чіткої залежності від попередніх траєкторій роз- витку старопромислових регіонів та розуміння не- можливості структурної адаптації їх економіки без екзогенних впливів практично недослідженими за- лишаються проблеми формування державної полі- тики регулювання структурними трансформаціями таких регіонів [1; 3]. Сучасні наукові напрацювання більшою мірою спрямовано на формування спро- можності регіонів до саморозвитку без задіяності потенціалу державної регіональної політики у здій- сненні структурних реформ з обов’язковою орієнта- цією на керований перехід старопромислових регіо- нів від інерційного до інноваційного розвитку. Від- повідно й формування сучасної державної регіона- льної, структурної, галузевої політики відбувається без урахування ролі та місця держави у структурних трансформаціях економіки цих територій та без окреслення детермінантів та імперативів державної політики як чинників, що обумовлюють її ефектив- ність. Формулювання цілей статті. Все вищезгадане вимагає концептуалізації державної політики струк- турної трансформацій економіки старопромислових регіонів, яка б відобразила істотні характеристики цих територій, урахування яких ймовірно позитивно вплинуло б на її якість. Таким чином, метою статті є обґрунтування та концептуалізація засад держав- ної політики структурної трансформації економіки старопромислових регіонів на основі встановлення детермінант їх структуротворення, що визначають загальні та специфічні імперативи подолання струк- турних суперечностей економічного розвитку ста- ропромислових регіонів України. Викладення основного матеріалу. Побудова актуальної системи поглядів, яка би, відповідаючи сучасним вимогам регіональної політики, стала ба- зисом державного регулювання структурних змін у старопромислових регіонах України, визначається низкою системних передумов. Найбільш значу- щими поміж них такі: переважання у державній політиці галузевого підходу до структурних трансформацій, без бачення розвитку регіону як цілісної соціально-економічної системи; відсутність комплексного бачення структурних змін у старопромислових регіонах України та ціліс- ного уявлення про кінцевий результат цих змін, що зумовлює некерованість, стихійність структурних зрушень в економіці старопромислових регіонів; недосконалість вітчизняного інституційного забезпечення регіонального розвитку; переважне за- стосування в рамках державної регіональної полі- тики України старих інструментів просторового розвитку; нерозвинутість застосування або неко- О. Ю. Снігова 81 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 ректне використання інструментів «нової» регіо- нальної політики в сучасній державній політиці, не- виокремлення старопромислових регіонів серед ін- ших як об’єкта державної регіональної політики; посилення ролі державних інституцій у регу- люванні міжрегіональних зв’язків, зміцненні регіо- нальної безпеки та соціальної згуртованості. Зазначені передумови дають підстави сформу- вати концепт державної політики щодо управління структурними змінами у старопромислових регіо- нах, що і було зроблено на підставі проведених ав- тором досліджень. Запропонований концептуальний підхід до уп- равління структурними змінами у старопромисло- вих регіонах відрізняється від попередніх наукових і науково-практичних розробок комплексністю ба- чення процесу структурних трансформацій, спрямо- ваних на імплементацію моделі «постіндустріаль- ного синтезу»; врахуванням глобальних економіч- них тенденцій щодо зміни принципів розміщення продуктивних сил; визначенням специфічних влас- тивостей (структурної та соціальної інертності, ен- догенної депресивності, низької адаптаційної спро- можності економіки, низької інклюзивності роз- витку) в якості детермінант структурних змін та ак- центом на них як на першорядних причинах гальму- вання структурних змін і поглиблення структурних диспропорцій економік старопромислових регіонів. На підставі досліджень сучасних методологіч- них підходів до ідентифікації старопромислових ре- гіонів, виявлення їхніх базових характеристик, вста- новлення історико-економічних передумов виник- нення, а також закономірностей та суперечностей розвитку, запропоновано авторське визначення цієї ключової категорії, чітке розуміння якої сприятиме формуванню старопромислових регіонів в якості об’єкту державної регіональної політики. Під ста- ропромисловим регіоном розуміється територія, на якій історично сконцентровано галузі промисло- вості першого та другого індустріального циклів, не здатні ефективно адаптуватися до нових прин- ципів розміщення виробничих сил, що мають від- носно низький рівень технологічного розвитку, втрачають конкурентні позиції на світових товар- них ринках, проте залишаються «базовими» для цієї території. Ґрунтовні дослідження проблем структурної перебудови економіки старопромислових регіонів надали можливість встановити, що сучасна концеп- ція структурних змін старопромислових регіонів України має передбачати інтенсивний інституцій- ний вплив у межах концепції «створення шляху роз- витку» [11], впровадження принципів та інструмен- тів «нової» регіональної політики та імплементацію ключових характеристик моделі «постіндустріаль- ного синтезу». Щонайперше вона має бути спрямо- вана на подолання залежності від попереднього шляху розвитку, структурної та соціальної інертно- сті старопромислових регіонів, а також на поси- лення адаптаційних якостей регіональних економіч- них систем. У нових соціально-економічних умовах струк- турні зміни в економіці старопромислових регіонів мають сприйматися як результати та наслідки осво- єння нових ідей, упровадження в механізми держав- ного управління нових принципів регулювання ре- гіонального розвитку, адекватного сучасним викли- кам поведінковому типу економічних суб’єктів. Спонукає до ефективних структурних зрушень у старопромислових регіонах криза, зумовлена транс- формацією базисних засад суспільного прогресу. Неподоланість цієї кризи формує небезпеку для іс- нування регіональної економічної системи та утво- рює ризик її соціальної та економічної деградації. Досягти бажаного результату управління структур- ними змінами можливо у спосіб використання кри- зової ситуації як поштовху для структурних транс- формацій економіки старопромислових регіонів, а змін – для освоєння нових напрямів економічної ді- яльності на засадах формування нового типу еконо- мічної поведінки суб’єктів регіонального розвитку. У контексті побудови сучасної концепції уп- равління структурними змінами необхідне чітке ус- відомлення того, що при збереженні залежності від попереднього шляху розвитку еволюційною пер- спективою старопромислових регіонів залишається периферійна реінтеграція в глобальну економічну систему як частини світової економічної периферії з низьким рівнем інновацій, застарілими виробни- чою, економічною та інституційною структурами. Управління структурними змінами як активна діяльність стейкхолдерів передбачає цілеспрямо- вані зміни структурних параметрів і соціально-еко- номічних властивостей старопромислових регіонів у відповідь на зміни, що відбуваються як у внутріш- ньому середовищі регіонів, так і в глобальному со- ціально-економічному просторі. Такий підхід вима- гає: упровадження в практику державного управ- ління структурними змінами старопромислових ре- гіонів підходів, принципів і інструментів «нової» ре- гіональної політики; визначення базових характеристик моделі структурної трансформації старопромислових ре- гіонів України; окреслення способу подолання розриву між на- явним (кризовим) становищем та бажаним резуль- татом структурних змін відповідно до особливос- тей старопромислових регіонів. 1. Упровадження в практику управління структурними змінами старопромислових регіо- нів підходів, принципів і інструментів «нової» ре- гіональної політики. Необхідність становлення в Україні «нової» моделі регіональної політики зумов- лена об’єктивними чинниками, сформованими гло- бальними трендами економічного зростання та О. Ю. Снігова 82 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 завданнями національного розвитку в умовах реалі- зації цілей євроінтеграції. Для старопромислових регіонів ця потреба є вкрай гострою. Здійснення структурної перебудови їхньої економіки в умовах стратегічної орієнтовано- сті України на європейську інтеграцію, окресленої Угодою про асоціацію між Україною та ЄС [7], пе- редбачає формування державної регіональної полі- тики з урахуванням принципових положень регіо- нальної політики ЄС, у рамках якої здійснюється ви- рішення проблем старопромислових регіонів. Основу сучасного європейського регіонального розвитку становить Концепція «нового регіона- лізму». Вона спирається на зміну регіональних де- термінант економічного зростання на основі мобілі- зації регіонального потенціалу, який неефективно використовувався раніше. Ці чинники стають осно- вою для формування конкурентних переваг регіонів у глобальній економіці та створення можливостей розвитку регіонів у майбутньому. У межах реаліза- ції концепції «нового регіоналізму» в Україні зрос- тає роль стратегування на загальнодержавному та регіональному рівнях; загострюється необхідність активізації організаційно-інституційних ресурсів на міждержавному, державному та регіональному рів- нях; зростає необхідність формування в регіонах постіндустріальних чинників економічного зрос- тання, збільшується потреба в активізації потенці- алу саморозвитку регіонів; загострюється потреба упровадження в практику державного та регіональ- ного управління нового інструментарію тощо. Одним із ключових інструментів «нової» регіо- нальної політики стає смарт-спеціалізація. Основ- ним базисом ефективного та адекватного за задумом та змістом її упровадження є розуміння того, що смарт-спеціалізація: розроблена у ЄС як інноваційна система «ро- зумних» рішень для визначення напрямів економіч- ної діяльності з високою доданою вартістю, яка ба- зується на зіставленні науково-технічних знань із промисловими ресурсами для створення міжрегіо- нальних порівняльних конкурентних переваг у май- бутньому; передбачає активізацію структурних змін в еко- номіці регіону з орієнтацією на перспективу, тобто формування такої економічної структури регіону, яка дозволить регіону посісти важливі ніші на світо- вих ринках; реалізує сильні сторони регіональної еконо- міки, спираючись на ендогенні чинники зростання, для ефективного функціонування на світових рин- ках, зважаючи на перспективи; є інструментом окреслення регіональних пер- спектив, які можуть виникнути або бути сформовані при спеціалізації регіону на певних напрямах на- уково-дослідних робіт та інноваціях у «базових» га- лузях промисловості. Для України впровадження смарт-спеціалізації є вкрай актуальним завданням, оскільки на її засадах стане можливим розблокування регіонального по- тенціалу для структурних і технологічних змін, а та- кож промислової модернізації на інноваційних заса- дах. Це важливо для подолання деструктивних тен- денцій консервації неефективної економічної струк- тури регіонів України при штучному визначенні певних промислових галузей регіонів як пріоритет- них. Для упровадження смарт-спеціалізації та забез- печення розвитку регіонів на її засадах необхідно: оцінити потенціали (ресурси, компетенції, тех- нології) різних видів економічної діяльності регіо- нів та можливості міжрегіональної взаємодії (ку- півля/продаж технологій, включеність у глобальні мережі та ланцюги доданої вартості); встановити інноваційні профілі регіонів; визна- чити регіональні моделі спеціалізації, зважаючи на можливості розвитку діяльності з високою доданою вартістю та фокусування на унікальних можливос- тях, компетенціях, ресурсах регіонів. 2. Визначення базових характеристик мо- делі структурної трансформації старопромис- лових регіонів України. В Україні певні спроби структурної перебудови економіки старопромисло- вих регіонів здійснювалися на засадах моделі реін- дустріалізації та периферійної адаптації. Основні положення структурної політики стосувалися біль- шою мірою модернізації «базових» галузей промис- ловості цих регіонів, поліпшення екологічного ста- новища та вирішення соціальних проблем у спосіб збереження зайнятості на промислових підприєм- ствах традиційних галузей. Але це лише загострю- вало структурні суперечності розвитку старопро- мислових регіонів. Ураховуючи європейський до- свід щодо можливих моделей подолання структур- них диспропорцій, характерних для старопромисло- вих регіонів, слід наголосити, що у європейській практиці для забезпечення найбільш ефективних структурних перетворень у старопромислових регі- онах активно впливали саме на людський капітал, стимулюючи його вихід з «базових» галузей. При здійсненні структурної перебудови старопромисло- вих регіонів в Україні доцільно використовувати до- свід, отриманий Німеччиною при впроваджені сис- теми заходів, що систематизовано та названо авто- ром моделлю «постіндустріального синтезу». Цей підхід близький та корисний для України, оскільки він, з одного боку, зважає на необхідність активного впливу саме на людський капітал як найбільш інерт- ний складник, заохочуючи його до виходу з «базо- вих» галузей, а з іншого – стимулює розвиток висо- котехнологічних виробництв на промисловій ос- нові. Це загалом знижує соціальний спротив струк- турним реформам. 3. Окреслення способу подолання розриву між наявним (кризовим) становищем та бажа- ним результатом структурних змін. Центральним (ключовим) елементом концепції управління струк- турними змінами у старопромислових регіонах Ук- О. Ю. Снігова 83 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 раїни є визначення та урахування специфічних властивостей (структурної та соціальної інертності, ендогенної депресивності, низької адаптаційної спроможності економіки, низької інклюзивності розвитку) в якості детермінант структурних змін та акцентом на них як на першорядних причинах галь- мування структурних змін і поглиблення структур- них диспропорцій економік старопромислових ре- гіонів. Без впливу на ці особливості управління структурною перебудовою буде неефективним або унеможливлюватиметься взагалі. Усі зазначені ха- рактеристики старопромислових регіонів взаємо- пов’язані, взаємозумовлені та є наслідками трива- лого розвитку регіонів на екстенсивних засадах. Ігнорування ключових особливостей старопро- мислових регіонів, що справляють переважно нега- тивний вплив на формування спроможності регіо- нальної економіки до структурної перебудови, лише посилить залежність цих регіонів від попереднього шляху розвитку, закріпить неефективну економічну структуру через периферійну реінтеграцію в гло- бальну економічну систему як частини світової еко- номічної периферії з низьким рівнем інновацій і за- старілими виробничою, економічною та інституцій- ною структурами. Залежність від шляху розвитку належить до ди- намічних властивостей регіональної економічної си- стеми старопромислових регіонів. Вона характери- зується визначеністю динаміки процесів регіональ- ного розвитку, які включають широкий спектр еко- номічних, соціальних, екологічних явищ та проце- сів, подіями та рішеннями, які відбулися в період ґе- нези регіональної економічної системи. В контексті управління структурними змінами у старопромис- лових регіонах розуміння особливостей залежності шляху їх розвитку від попереднього є важливим для визначення можливостей та перспектив цього роз- витку, формування альтернативних напрямів та ак- тивізації чинників, що впливають на цей процес. Основою подолання залежності старопромис- лових регіонів від попереднього шляху розвитку є концепція формування шляху розвитку через роз- ширення можливостей становлення нових видів економічної діяльності (непов’язаної диверсифіка- ції) на засадах посилення інституційного впливу на процеси структурних змін у цих регіонах. Основу посиленого інституційного впливу мають складати точки впливу – ключові характеристики старопро- мислових регіонів, що прямо корелюють з їх залеж- ністю від попереднього шляху розвитку. Встанов- лено низький рівень структурної адаптивності економіки старопромислових регіонів як характери- стики, що відображає здатність економіки регіону до структурної адаптації – зміни структурних ха- рактеристик і чинників розвитку внутрішнього сере- довища регіональної економічної системи у відпо- відь на трансформацію зовнішніх впливів. Результа- том низького рівня структурної адаптивності еконо- міки старопромислових регіонів є запізнювання та неадекватність структурних реакцій економіки регі- онів. Це приводить до збереження протягом трива- лого часу у практично незмінному вигляді елементів економічної структури та усталених зв’язків між ними, що зумовлюють інерцію розвитку старопро- мислових регіонів на індустріальних засадах. Визначено регіональну структурну інертність як властивість регіональної економічної системи зберігати свої структурні характеристики в умовах вичерпаності її функціональності або швидкої втра- ти ефективності. Наслідком накопичення структур- них суперечностей у старопромислових регіонах та неподоланності їх структурної інертності є ендо- генна депресія, що характеризує кризовий стан ре- гіональної економіки, якому притаманне послідовне накопичення структурних суперечностей і який не має вбудованих механізмів розв’язання через блоку- вання внутрішніх стимулів розвитку ендогенними чинниками. Встановлено, що властивість інертності у старопромислових регіонів має й соціальний вияв, який походить із внутрішньої ідентичності, сформо- ваної на засадах індустріальної культури, та опису- ється соціальною інертністю – характеристикою регіональної економіки, що свідчить про локальну обмеженість економічної раціональності, утворену на підставі очікувань переважання втрат внаслідок змін над здобутками. Неефективна рівновага економічних систем старопромислових регіонів підтримується за раху- нок впливових інституційних обмежень можливос- тей стимулювання розвитку регіональної економіки старопромислових регіонів. Ними є: нерозвинутість нормативно-правової та законо- давчої бази стимулювання структурних змін у на- ціональній економіці загалом та в економіці старо- промислових регіонів зокрема; недостатня концеп- туальна та нормативно-правова розробленість про- блем диверсифікації; недосконале галузеве законо- давство та законодавство із стимулювання регіо- нального розвитку; акцентування державної регіональної політики щодо старопромислових регіонів та власної регіо- нальної політики цих регіонів на подальшому роз- витку «базових» старопромислових галузей на заса- дах модернізації; недосконалість державної іннова- ційно-інвестиційної політики щодо старопромисло- вих галузей в умовах дедалі більшої потреби онов- лення основних виробничих фондів підприємств; нерозвинутість системи підтримки та заохочення за- провадження інновацій у регіонах, зокрема у старо- промислових; зниження ефективності інститутів індустріаль- ного розвитку за одночасної нерозвинутості інсти- тутів, спрямованих на розвиток постіндустріальних галузей промисловості; нерозвинутість інститутів, що стимулюють зміни економічної структури; фі- нансових інститутів, що спеціалізуються на венчур- ному фінансуванні та інвестуванні в промисловість; значні бар’єри інноваційної поведінки; О. Ю. Снігова 84 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 суттєве обмеження резервів управління регіо- нальним розвитком формою власності на ключові об’єкти промисловості «базових» галузей регіонів, характером і системою корпоративного управління; недосконалість антимонопольного законодавства. Розроблені підходи до забезпечення ефектив- ного управління структурними змінами старопро- мислових регіонів полягають у: подоланні струк- турної інертності регіональної економіки, унеза- лежненні від попереднього шляху розвитку, підви- щенні адаптаційних якостей економіки та подо- ланні ендогенної депресивності у спосіб забезпе- чення диверсифікації, оновлення спеціалізації ре- гіонів, реструктуризації «базових» галузей на заса- дах обов’язкового урахування європейських тен- денцій здійснення регіональної політики; вирішення проблеми соціальної інертності на підставі форму- вання нового стилю соціально-економічної пове- дінки населення регіонів, зокрема підприємницької; подолання психологічної залежності від історично закріпленої регіональної економічної системи; за- стосування матеріальних і нематеріальних досяг- нень промислового виробництва, промислової куль- тури як основи соціальної згуртованості, зв’язку між різними поколіннями мешканців цих регіонів для формування нових видів економічної діяльності; ви- користання навичок індустріальної праці населення регіонів у подальшій інноваційній моделі регіональ- ної спеціалізації тощо; підвищення інклюзивності регіонального розвитку через удосконалення дер- жавної політики в контексті вимог інклюзивності; забезпечення диверсифікації галузевої структури економіки регіонів; стимулювання інклюзивного зростання у спосіб використання специфічних акти- вів території; включення в економічну діяльність відсталих і периферійних, зокрема депресивних, районів; розвитку/поліпшення міжрегіональної співпраці, створення умов для співробітництва регі- онів, посилення міжрегіональних зв’язків, поліп- шення доступу до регіонів тощо (див. рисунок). Рисунок. Концепція державної політики управління структурними змінами у старопромислових регіонах України Упровадження в Україні базових характерис- тик моделі «постіндустріального синтезу» вимагає: запровадження в практику державного управ- ління регіональним розвитком підходів «нового ре- гіоналізму», а саме: перетворення проблем регіо- нального розвитку на можливості на базі мобілізації регіонального потенціалу, що досі використову- вався неефективно; орієнтації на конкурентоспроможність регіонів у глобальному економічному просторі; активізації організаційно-інституційних ресур- сів на державному та регіональному рівнях; форму- вання постіндустріальних чинників економічного зростання старопромислових регіонів з особливим акцентом на удосконаленні системи трансферу тех- нологій, поліпшенні ділового клімату, кваліфікацій- О. Ю. Снігова 85 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 них характеристик людського потенціалу у відпо- відності з потребами постіндустріальної економіки; зміні поведінкових стереотипів економічних суб’єк- тів; урахування необхідності зростання в економіці старопромислових регіонів ваги альтернативних ви- дів економічної діяльності (ділових, туристично-ре- креаційних, соціальних послуг; освоєння альтерна- тивних видів енергії, заохочення до їх подальшого розвитку, зважаючи на регіональний потенціал); встановлення жорстких екологічних обмежень виробничої діяльності; упровадження «чистих» про- мислових технологій видобутку та спалювання ву- гілля; стимулювання комплексного використання сировини; стимулювання розвитку альтернативної енергетики; запровадження обмежених у часі та умовах державної підтримки «базових» галузей; ак- тивізації організаційно-інституційних ресурсів на державному та регіональному рівнях; встановленні інноваційного профілю регіонів України (регіональної смарт-спеціалізації); зміни поведінкових стереотипів економічних суб’єктів. Результатами реалізації викладеного автор- ського підходу до управління структурними змі- нами мають стати формування низки якісних ознак старопромислових регіонів, що засвідчують впро- вадження моделі «постіндустріального синтезу», а саме: структурної лабільності – властивості, яка відображає реактивну здатність регіональної еконо- мічної системи структурно змінюватись синхронно змінам детермінант регіонального розвитку, що веде до адаптивності та ендогенного зростання; со- ціальної ініціативності як здатності економічних суб’єктів до самостійної організації соціально-еко- номічних дій, спрямованих на досягнення їхніх со- ціально-економічних цілей та реалізації економіч- них інтересів; структурної адаптивності як харак- теристики, що відображає здатність економіки регі- ону адекватно, гнучко та швидко реагувати на пере- творення зовнішнього середовища у вигляді струк- турних змін і передбачає стихійну, некеровану трансформацію економічної структури й алгоритму її функціонування; регіональної інклюзивності як характеристики регіонального розвитку, що відо- бражає здатність регіонів до активного соціально- економічного розвитку на засадах підвищення ефективності використання місцевих ресурсів, зміц- нення міжрегіональної економічної та соціальної згуртованості як підстави для розширення перспек- тив місцевого розвитку; економічної інклюзивності як характеристики, що відображає підвищення ефективності використання регіонального потенці- алу та зростання рівня його залучення в економічну діяльність; інклюзивного регіонального розвитку як комплексних позитивних змін в регіоні, що відбува- ються внаслідок поглиблення використання регіо- нального потенціалу, розширення можливостей пра- цевлаштування і отримання доходу, подолання не- рівномірності географічного і галузевого розподілу цих можливостей на принципах збалансованого со- ціально-орієнтованого розвитку, які сприяють зрос- танню територіальної згуртованості та дозволять послабити спротив структурним змінам та забезпе- чити ендогенне зростання. Висновки та перспективи. З метою форму- вання передумов ефективного державного управ- ління структурними змінами в старопромислових регіонах України у сучасних умовах обґрунтовано та запропоновано концепт державної політики уп- равління структурними трансформаціями у старо- промислових регіонах України, в якому доведено необхідність виокремлення старопромислового ре- гіону як об’єкта державної регіональної політики та управління структурними змінами в її межах з обов’язковою орієнтацією на принципи «нового ре- гіоналізму», уточнено характеристики старопро- мислових регіонів та встановлено ти з них, що ма- ють детермінуючий плив на процеси структуротво- рення та визначають загальні і специфічні імпера- тиви подолання структурних суперечностей еконо- мічного розвитку старопромислових регіонів Укра- їни. Результатами реалізації авторського концепту державної політики до управління структурними змінами мають стати формування низки якісних ха- рактеристик старопромислових регіонів, що засвід- чують впровадження моделі «постіндустріального синтезу». Література 1. Грязнова М. А., Муллагалеева З. З. Теорети- ческие аспекті управления развитием старопромыш- ленного региона. Известия Иркутской государствен- ной экономической академии. 2009. № 3. С. 57-60. 2. Котов Е. В., Ляшенко В. И. Модернизация и пер- спективы опережающего развития Донбасса в свете теории длинных волн Кондратьева. Економічний вісник Донбасу. 2014. № 3 (37). С. 4-19. 3. Кузьмен- ко Л. М., Солдак М. А. Старопромышленные регионы Украины: институциональные особенности развития. Управління економікою: теорія та практика / НАН Украины, ин-т экономики пром-сти. Донецк, 2011. С. 9-25. 4. Снігова О. Ю. Можливості формування постіндустріальних конкурентних переваг старопро- мислових регіонів України. Економічний вісник Дон- басу. 2017. № 1. С. 39-51. 5. Сталий розвиток промис- лового регіону: соціальні аспекти: моногр. / О.Ф. Нові- кова, О.І. Амоша, В.П. Антонюк та ін.; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. Донецьк, 2012. 534 с. 6. Структурные трансформации старопромышленных регионов Украины : моногр. / В. И. Ляшенко (науч. ред.), Л. Г. Червова, Л. М. Кузьменко [и др.]. Донецк : НАН Украины, ин-т экономики пром-сти, 2013. 412 с. 7. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтова- риством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. URL: https://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/984_011 (дата звернення: 07.05.20). 8. Chemelew- ska M. Conservation of post-industrial heritage in Europe. Region and Regionalism. Poland, 2015. P. 124-146. О. Ю. Снігова 86 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 9. Coenen L., Moodysson J., Martin H. Path renewal in old industrial regions : possibilities and limitations for re- gional innovation policy. Regional Studies. 2015. Vol. 49. Issue 5: Volutionary economic geography : theoretical and empirical progress. P. 850–865. doi: https://doi.org/10. 1080/00343404.2014.979321. 10. Liangang Li., Pingyu Zhang, Xin Li. Regional Economic Resilience of the Old Industrial Bases in China—A Case Study of Liaoning Province". Sustainability, MDPI. Open Access Journal. 2019. Vol. 11(3). Р. 1-14, January. 11. Raghu G., Kar- noe P. Path creation as a process of mindful deviation. Path Dependence and Creation / ed. by Raghu Garud, Peter Kar- noe. Mahwah, NJ&London, UK: Lawrence Erlbaum As- sociates, 2001. Р. 1−38. References 1. Gryaznova M.A., Mullagaleeva Z.Z. (2009). Teo- reticheskiye aspektí upravleniya razvitiyem staropro- myshlennogo regiona [Theoretical Aspects of Old-Indus- trial Regions’ Development Management]. Izvestiya Irkutskoy gosudarstvennoy ekonomicheskoy akademii – Bulletin of the Irkutsk State Economic Academy, 3, pp. 57- 60 [in Russian]. 2. Kotov E. V., Lyashenko V. I. (2014). Moderniza- ciya i perspektivy operezhayushchego razvitiya Donbassa v svete teorii dlinnyh voln Kondrat'eva. [Modernization and Prospective of Donbas’s Outstripping Development in the Scope of Kondratiev Long Waves Theory]. Ekono- michnyi visnyk Donbasu – Economic Herald of the Don- bas, 3 (37), pp. 4-19 [in Russian]. 3. Kuz'menko L. M., Soldak M. А. (2011). Staro- promyshlennye regiony Ukrainy: institucional'nye osoben- nosti razvitiya [Old-Industrial Regions of Ukraine: Institu- tional Features of Development]. Upravlinnia ekonomi- koiu: teoriia ta praktyka – Management of Economy: Theory and Practice, (pp. 9-25). Donetsk, IIE of NAS of Ukraine [in Russian]. 4. Snigova O. Yu. (2017). Mozhlyvosti formuvannia postindust-rialnykh konkurentnykh perevah staropromys- lovykh rehioniv Ukrainy [Opportunities of Formation Old- Industrial Competitive Advantages of Old-Industrial Re- gions of Ukraine]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Eco- nomic Herald of the Donbas, 1. pp. 39-51 [in Ukrainian]. 5. Novikova O. F., Amosha O. I., Antoniuk V. P. et al. (2012). Stalyi rozvytok promyslovoho rehionu: sotsialni aspekty [Sustainable Development of Old-Industrial Re- gion: Social Aspects]. Donetsk, IIE of NAS of Ukraine. 534 p. [in Ukrainian]. 6. Lyashenko V. I., Chervova L. G., Kuzmenko L. M. et al. (2013). Strukturnye transformacii staropromyshlen- nyh regionov [Structural Transformations of Old-Industrial Regions of Ukraine]. Donetsk, IIE of NAS of Ukraine. 412 p. [in Russian]. 7. Uhoda pro asotsiatsiiu mizh Ukrainoiu, z odniiei storony, ta Yevropeiskym Soiuzom, Yevropeiskym spivtovarystvom z atomnoi enerhii i yikhnimy derzha- vamy-chlenamy, z inshoi storony [Association Agreement Between the European Union and Its Member States, of the One Part, and Ukraine, of the Other Part]. Retrieved from https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/984_011 [in Ukra- inian]. 8. Chemelewska M. (2015). Conservation of post-in- dustrial heritage in Europe. Region and Regionalism. Po- land, рp. 124-146. 9. Coenen L., Moodysson J., Martin H. (2015). Path renewal in old industrial regions : possibilities and limita- tions for regional innovation policy. Regional Studies, Vol. 49, Issue 5: Volutionary economic geography : theo- retical and empirical progress, pp. 850–865. doi: https://doi.org/10.1080/ 00343404.2014.979321. 10. Liangang Li, Pingyu Zhang, Xin Li. (2019). Re- gional Economic Resilience of the Old Industrial Bases in China—A Case Study of Liaoning Province". Sustainabil- ity, MDPI, Open Access Journal, vol. 11(3), pр. 1-14, Jan- uary. 11. Raghu G., Karnoe P. (2001). Path creation as a process of mindful deviation. Path Dependence and Crea- tion / ed. by Raghu Garud, Peter Karnoe. Mahwah, NJ& London, UK: Lawrence Erlbaum Associates, pp. 1−38. Снігова О. Ю. Управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах Ук- раїни: концепт державної політики Обґрунтовано концептуальні засади державної політики управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах України, де доведено не- обхідність виокремлення старопромислового регіону як об’єкта державної регіональної політики та управ- ління структурними змінами з обов’язковою орієнта- цією на принципи «нового регіоналізму». Їх обґрунтування спирається на дослідження істо- рико-економічних передумов виникнення старопро- мислових регіонів у світі та в Україні; теоретичні уза- гальнення сутності категорії «старопромисловий ре- гіон», уточнення характеристик старопромислових ре- гіонів на підставі виокремлення тих їх якостей, що ви- пливають із закономірностей тривалого розвитку регі- онів на індустріальних засадах; критичні узагальнення світового досвіду структурної перебудови економіки старопромислових регіонів, переосмислення цього процесу на засадах аналізу практичних невдач, вста- новлення їх причин та еволюції підходів до вдоскона- лення їх економічної структури; визначення специфіч- них властивостей старопромислових регіонів (струк- турної та соціальної інертності, ендогенної депресив- ності, низької адаптаційної спроможності, низької ін- клюзивності розвитку) в якості детермінант їх струк- туротворення, що визначають загальні та специфічні імперативи подолання структурних суперечностей їх економічного розвитку (диверсифікації, смарт-спеціа- лізації, реструктуризації «базових» галузей економіки регіонів); базових характеристик посттрансформацій- ної моделі економіки старопромислових регіонів Укра- їни – моделі «постіндустріального синтезу» – як ре- зультату структурних змін у їхній економіці, про ім- плементацію якої свідчить формування низки якісних характеристик (структурної лабільності, соціальної ініціативності та адаптивності, територіальної згурто- ваності та економічної інклюзивності, спроможності до ендогенного зростання). О. Ю. Снігова 87 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 Ключові слова: старопромисловий регіон; струк- турні зміни; новий регіоналізм; державне регулю- вання; концепт державної політики; нова регіональна політика. Snigova O. Structural Transformations Manage- ment in Old-Industrial Regions of Ukraine: The Con- cept of Public Policy The concept of public policy of structural transfor- mations in old-industrial regions of Ukraine has been grounded. The necessity to separate old-industrial region as an object of public regional policy has been proven, as well as to manage structural changes with the obligatory orientation on the principles of “new regionalism”. This grounding is based on the studies of historical and economic prerequisites of old-industrial regions’ emergence in the world and in Ukraine; on the theoretical generalization of the essence of a category “old-industrial region”, clarification of the characteristics of old-industrial regions, specifying its properties, generated by the regula- rities of long-time development of these regions at the in- dustrial basis; on the critical generalization of world expe- rience of structural reconstruction old-industrial regions, rethinking this process based on practical faults’ analysis, finding out its causes and evolution of approaches to eco- nomic structure of the regions improvement; on the deter- mination of specific features of old-industrial regions (structural and social inertia, endogenous depressiveness, low adapting capacity, low inclusiveness of development) as structure-creating determinants, that set general and spe- cific imperatives of overcoming structural contradictions of its economic development (diversification, smart-spe- cialization, restructuring of “basic” industries of economy of the regions); on finding out of the basic features of post- transformation model of the economy of old-industrial re- gions of Ukraine – the “post-industrial synthesis” model – as the result of structural changes in its economy. The im- plementation of the model is indicated by the formation of a number of substantial features (structural lability, social initiative and adaptiveness, territorial cohesion and eco- nomic inclusiveness, capacity to endogenous growth). Keywords: Old-Industrial Region; Structural Changes; New Regionalism; Government Regulation; Public Policy Concept; New Regional Policy. Снеговая Е. Ю. Управление структурными трансформациями в старопромышленных регио- нах Украины: концепт государственной политики Изложена авторская точка зрения на концепт гос- ударственной политики управления структурными трансформациями в старопромышленных регионах Украины. Доказана необходимость выделения старо- промышленного региона как объекта государственной региональной политики и управления структурными изменениями с обязательной ориентацией на прин- ципы «нового регионализма». Обоснование авторского подхода опирается на исследования историко-экономических предпосылок возникновения старопромышленных регионов в мире и в Украине; теоретические обобщения сущности кате- гории «старопромышленный регион», уточнение ха- рактеристик старопромышленных регионов на основа- нии выделения их качеств, вытекающих из закономер- ностей длительного развития регионов на индустри- альной основе; критические обобщения мирового опыта структурной перестройки экономики старопро- мышленных регионов, переосмысление этого процесса на основе анализа практических неудач, установление их причин и эволюции подходов к совершенствованию их экономической структуры; определение специфи- ческих свойств старопромышленных регионов (струк- турной и социальной инертности, эндогенной депрес- сивности, низкой адаптационной способности, низкой инклюзивности развития) в качестве детерминант их структурообразования, определяющих общие и специ- фические императивы преодоления структурных про- тиворечий их экономического развития (диверсифика- ции, смарт-специализации, реструктуризации «базо- вых »отраслей экономики регионов); установление ба- зовых характеристик посттрансформационной модели экономики старопромышленных регионов Украины – модели «постиндустриального синтеза» – как резуль- тата структурных изменений в их экономике, об им- плементации которой свидетельствует формирование ряда качественных свойств региональной экономиче- ской системы (структурной лабильности, социальной инициативности и адаптивности, территориальной сплоченности и экономической инклюзивности, спо- собности к эндогенного роста). Ключевые слова: старопромышленный регион; структурные изменения; новый регионализм; государ- ственное регулирование; концепт государственной по- литики; новая региональная политика. Стаття надійшла до редакції 31.08.2020 Прийнято до друку 15.09.2020

Управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах України: концепт державної політики

Репозитарії

Схожі ресурси