Горох М. Золото – державі! Торгсин у радянській Україні, 1931–1935
Рецензія на книгу: Горох М. Золото – державі! Торгсин у радянській Україні, 1931–1935. Київ: HREC HRESS, 2020. 320 с.: іл.
Збережено в:
| Дата: | 2020 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2020
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174219 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Горох М. Золото – державі! Торгсин у радянській Україні, 1931–1935 / Т. Демченко // Сіверянський літопис. — 2020. — № 6. — С. 141-143. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-174219 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1742192021-01-09T01:25:24Z Горох М. Золото – державі! Торгсин у радянській Україні, 1931–1935 Демченко, Т. Рецензії. Огляди. Анотації Рецензія на книгу: Горох М. Золото – державі! Торгсин у радянській Україні, 1931–1935. Київ: HREC HRESS, 2020. 320 с.: іл. 2020 Article Горох М. Золото – державі! Торгсин у радянській Україні, 1931–1935 / Т. Демченко // Сіверянський літопис. — 2020. — № 6. — С. 141-143. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.4394451 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174219 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії. Огляди. Анотації Рецензії. Огляди. Анотації |
| spellingShingle |
Рецензії. Огляди. Анотації Рецензії. Огляди. Анотації Демченко, Т. Горох М. Золото – державі! Торгсин у радянській Україні, 1931–1935 Сiверянський літопис |
| description |
Рецензія на книгу: Горох М. Золото – державі! Торгсин у радянській Україні, 1931–1935. Київ: HREC HRESS, 2020. 320 с.: іл. |
| format |
Article |
| author |
Демченко, Т. |
| author_facet |
Демченко, Т. |
| author_sort |
Демченко, Т. |
| title |
Горох М. Золото – державі! Торгсин у радянській Україні, 1931–1935 |
| title_short |
Горох М. Золото – державі! Торгсин у радянській Україні, 1931–1935 |
| title_full |
Горох М. Золото – державі! Торгсин у радянській Україні, 1931–1935 |
| title_fullStr |
Горох М. Золото – державі! Торгсин у радянській Україні, 1931–1935 |
| title_full_unstemmed |
Горох М. Золото – державі! Торгсин у радянській Україні, 1931–1935 |
| title_sort |
горох м. золото – державі! торгсин у радянській україні, 1931–1935 |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Рецензії. Огляди. Анотації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174219 |
| citation_txt |
Горох М. Золото – державі! Торгсин у радянській Україні, 1931–1935 / Т. Демченко // Сіверянський літопис. — 2020. — № 6. — С. 141-143. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT demčenkot gorohmzolotoderžavítorgsinuradânsʹkíjukraíní19311935 |
| first_indexed |
2025-07-15T11:09:08Z |
| last_indexed |
2025-07-15T11:09:08Z |
| _version_ |
1837710966110814208 |
| fulltext |
141
Тамара Демченко
•
Рецензія
ГОРОХ М. ЗОЛОТО – ДЕРЖАВІ! ТОРГСИН У РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ, 1931–1935.
КИЇВ: HREC HRESS, 2020. 320 С.: ІЛ.
DOI: 10.5281/zenodo.4394451
© Т. Демченко, 2020. CC BY 4.0
Праця чернігівського історика Миколи Гороха, видана в поточному році, на
нашу думку, стала найпомітнішим явищем серед робіт, присвячених голодомор-
ній тематиці. Монографія створена на базі кандидатської дисертації, успішно за-
хищеної в 2013 р. Вона вирізняється ретельним дотриманням наукових вимог і
водночас приваблює публіцистичною загостреністю, доречним зверненням до
актуальних проблем сьогодення.
Щодо суто наукового внеску молодого автора до вітчизняної історіографії,
то варто відзначити добре аргументоване з’ясування механізму дії Торгсину як
головного засобу радянської держави, спрямованого на викачування так званого
«побутового золота» та інших цінностей з населення, тобто (за радянською тер-
мінологією) з селян, робітників, службовців. Представники так званих експлуа-
таторських класів уже були пограбовані раніше, хоча й торгсинівці не оминули їх
своєю нав’язливою увагою.
У книзі переконливо розкриваються непривабливі таємниці цієї антигуман-
ної політики на прикладі насамперед Чернігівської області, створеної у жовтні
1932 р. Нагадаємо, що за розмірами вона була більшою за теперішню: на початок
січня 1933 р. в її складі перебувало 36 районів. На місцях торгсинівські конто-
ри і крамниці діяли не завжди так, як планували кремлівські вожді. Урядовцями
середньої ланки, продавцями, оцінщиками золотих виробів працювали не надто
компетентні, інколи нечисті на руку люди, котрі дбали насамперед про вигоду
для себе. Замордоване голодом, терором ОГПУ, карколомними суспільно-полі-
тичними змінами населення було ошелешене заходами влади з «порятунку» від
неминучої смерті в такий спосіб. Люди слабо розбиралися в конкретних цілях та
кінцевій меті більшовицької політики, але усвідомлювали, що вона їм ворожа. Не
випадково ж слово «торгсин» розшифровувалося українцями як «торгівля сина-
ми».
Надзвичайно важливо, що М. Горох не обмежився аналізом лише економічних
та соціально-політичних аспектів обраної дослідницької теми. На сторінках книги
автор звертається до проблеми історичної пам’яті. Її безжально й методично руй-
нували на базовому рівні – в сім’ї, коли змушували голодних людей свою родову
спадщину: золоті хрестики, сережки, каблучки, оклади ікон, інколи золоті монети
царських часів – віддавати за безцінні торбинку борошна, кульок крупи, цукру чи
цукерок-«подушечок». Чи не звідти в деяких людей пішла звичка продавати свій
голос на виборах за пакет гречки? Несправедливо докоряти матерям, які, потерпа-
ючи за життя своїх дітей, задешево віддавали коштовності за шматок хліба. Але
держава, котра таким злочинним шляхом накопичувала золотий запас, не заслуго-
вує на добру пам’ять.
Поширене твердження, що викачане золото йшло на індустріалізацію й поси-
лення обороноздатності, теж викликає чимало сумнівів. Візьмемо для прикладу
142
Сіверянський літопис. 2020. № 6______________________________________________________________________________________________________________________
один із первістків радянських п’ятирічок – Дніпрогес. Його будівництво розпоча-
лося у 1927 р., а 10 жовтня 1932 р. відбулося урочисте відкриття. У серпні 1941 р.
мінери НКВД підірвали символ індустріалізації, щоб він не дістався ворогові.
Після війни розпочалася відбудова, і в 1947 р. був уведений в дію перший агре-
гат Дніпровської ГЕС. А от людей, померлих у 1932–1933 рр., забули на довгі
роки. Щоправда, якщо про них прилюдно не згадували в СРСР та його сателітах,
то в 1953 р. українська діаспора США здійснила низку заходів, щоб ушанувати
пам’ять жертв Голодомору, привернути увагу світової громадськості до цієї тра-
гічної сторінки. Виступаючи на мітингу в Нью-Йорку, всесвітньовідомий учений
і громадський діяч Рафаель Лемкін схарактеризував голод в Україні як геноцид,
учинений проти її народу радянською верхівкою.
У книзі М. Гороха знайшов відображення ще один важливий сюжет, пов’язаний
із функціонуванням структурних підрозділів Торгсину. Офіційно вони вважалися
закладами торгівлі з іноземцями, у яких товари поліпшеної якості, сувеніри, анти-
кваріат, коштовності тощо продавалися за валюту. Яким чином у 1932–1933 рр. – а
це були роки найбільшого поширення й піднесення мережі торгсинівських крам-
ниць – у Прилуках, Сосниці, Городні, Кролевці, Шостці, Ромнах, та навіть і в Чер-
нігові могли з’явитися іноземці – питання риторичне. А місцеві мешканці, хоча й
страждали від голоду, валюти не мали. З іншого боку, черги до входу в крамниці
районних міст і містечок створювали теж вони.
Автор докладно відтворив і спроби громадських організацій українців у Єв-
ропі, США, Канаді налагодити грошову допомогу, щоб в Україні люди могли
придбати собі продукти харчування. Радянська влада заохочувала надходження
валюти, але встановила несправедливий обмінний курс. У результаті в торгси-
нах видавали не пропорційну надісланим коштам кількість продовольства. Окрім
того, ОГПУ ретельно стежило за тими громадянами, які отримували перекази
з-за кордону. Багато хто відмовлявся від допомоги, щоб не потрапити до списків
«ворогів», число яких невпинно зростало.
У книзі детально описано й жадобу збагачення окремих осіб, які працюва-
ли в структурі Торгсину. Хоча серед його працівників були, звичайно, й порядні
люди, але складається враження, що значна кількість співробітників сповідувала
принцип: «Не обдуриш – не проживеш». Іноді їх викривали й судили, але багато
випадків шахрайства, розкрадання, обману покупців, махінацій з коштовностями
минали безкарно. Одним словом, Торгсин як торговельне підприємство та його
працівники не надто багато мали спільного з широко декларованими цілями побу-
дови соціалізму в одній державі, а тим більше із загальнолюдськими моральними
принципами.
Ми не зупинялися на конкретному аналізі окремих подій та фактів з нетри-
валої, але повчальної історії Торгсину, які підтверджують вищеназвані висновки.
Але один факт варто навести: у 1933 р. торгсинівські заклади вичавили із на-
селення УСРР 8,5 т золота. Оскільки золотих копалень на теренах України не іс-
нувало, то це й було побутове золото. Книга побудована на фактах, які так чи інак
стосувалися цього дорогоцінного металу. Мабуть, лише для того, щоб зрозуміти
сутність феномену Торгсину й усвідомити роль золота в СРСР, її варто прочита-
ти. У будь-якому разі сукупність фактажу, що становить зміст монографії, дає
підстави для твердження: у заголовкові праці відображено один із визначальних
економічних принципів кремлівських вождів: «Золото – це все, людське життя
– ніщо». Сам автор так підсумував результати своїх пошуків, спостережень, дос-
ліджень: «Чимало родин вижили, зокрема завдяки Торгсину. Однак Торгсин став
не лише шансом на життя, але і одним з інструментів геноциду. За життя людям
довелося сплатити дорогу ціну: втрату частини історії, культури, неперервнос-
ті передачі сімейних реліквій та власне національної ідентичності. […] Справді,
143
Siverian chronicle. 2020. № 6______________________________________________________________________________________________________________________
діти не успадкували від батьків речі, які поєднали б покоління зі своїми радоща-
ми та смутком, у результаті чого, послуговуючись словами Джеймса Мейса, ми
отримали скалічене, постгеноцидне суспільство з численними вадами, а головне
– байдужістю до найбільших історичних травм нації й неготовністю їх відреф-
лексувати».
Монографія М. Гороха багато й зі смаком оформлена. У ній чимало ілю-
страцій, які, на перший погляд, суперечать і змісту книги, й усьому, що відоме
про торгсини з інших джерел. Замовлені професійним фотографам з рекламною
метою світлини зафіксували ситих, добре одягнених людей, котрі під наглядом
доброзичливих продавців обирають товари у зразкових соціалістичних крамни-
цях. Зовнішній вигляд останніх у Москві, Ленінграді, інших великих містах теж
достатньо привабливий, навіть величний. Не схожі на голодуючих і працівники
Торгсину на фотографіях. Контраст ілюстративного матеріалу й тексту ще біль-
ше посилює враження від книги. Зубожілих і голодних людей не фотографували,
оскільки вони псували імідж міст держави, у якій «переміг соціалізм», а при-
ватних фотоапаратів майже не було. У додатках до монографії увагу читача при-
вертають таблиці, які на підставі узагальнення даних архівних джерелах наочно
демонструють динаміку надходження коштів, золота, валюти до торгсинівських
крамниць. Заслуговують на добре слово також уміщені в додатках бібліографія
теми дослідження та покажчики до змісту.
Отже, одна з перших книг про функціонування в Україні державної торго-
вельної мережі за доби Голодомору й побудови соціалізму виявилася на висо-
ті. Як колишню викладачку М. Гороха, авторку цих рядків особливо порадували
вміщені на останній сторінці суперобкладинки фрагменти схвальних відгуків про
книгу вчених, які репрезентують світову історіографічну спільноту. Це дослідни-
ки з України, США, Польщі та Німеччини. Зокрема, відомий український історик
Станіслав Кульчицький підкреслив: «Спираючись на архівні документи, вітчиз-
няні та наукові дослідження, Микола Горох відтворює драматичну картину життя
людей під тиском комуністичної влади, яка не зупинилась перед геноцидом, до-
магаючись своїх цілей».
Дата подання: 2 листопада 2020 р.
Дата затвердження до друку: 16 листопада 2020 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Демченко Т. Рецензія : Горох М. Золото – державі! Торгсин у радянській Укра-
їні, 1931–1935. Київ : HREC HRESS, 2020. 320 с.: іл. Сіверянський літопис. 2020.
№5. С. 141–143. DOI: 10.5281/zenodo.4394451.
Цитування за стандартом APA
Demchenko, T. (2020). Retsenziia : Horokh M. Zoloto – derzhavi! Torhsyn u
radianskii Ukraini, 1931–1935. Kyiv: HREC HRESS, 2020. 320 s.: il. [Recension :
Horokh, M. (2020). Gold to the state! Torgsin in Soviet Ukraine, 1931–1935. Kyiv,
Ukraine : HREC HRESS]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 5, 141–143.
DOI: 10.5281/zenodo.4394451.
|