Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко

Рецензія на книгу: Саєнко Валентина. Поезія Ліни Костенко: традиція, контекст, художня своєрідність. Київ: Смолоскип, 2020. 640 с.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2020
1. Verfasser: Фокіна, С.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2020
Schriftenreihe:Слово і Час
Schlagworte:
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174390
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко / С. Фокіна // Слово і Час. — 2020. — № 6. — С. 118-120. — Бібліогр.: 2 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-174390
record_format dspace
spelling irk-123456789-1743902021-01-17T01:26:43Z Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко Фокіна, С. Рецензії Рецензія на книгу: Саєнко Валентина. Поезія Ліни Костенко: традиція, контекст, художня своєрідність. Київ: Смолоскип, 2020. 640 с. 2020 Article Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко / С. Фокіна // Слово і Час. — 2020. — № 6. — С. 118-120. — Бібліогр.: 2 назв. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174390 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії
Рецензії
spellingShingle Рецензії
Рецензії
Фокіна, С.
Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко
Слово і Час
description Рецензія на книгу: Саєнко Валентина. Поезія Ліни Костенко: традиція, контекст, художня своєрідність. Київ: Смолоскип, 2020. 640 с.
format Article
author Фокіна, С.
author_facet Фокіна, С.
author_sort Фокіна, С.
title Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко
title_short Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко
title_full Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко
title_fullStr Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко
title_full_unstemmed Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко
title_sort важлива віха в пізнанні поетичного універсуму ліни костенко
publisher Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate 2020
topic_facet Рецензії
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174390
citation_txt Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко / С. Фокіна // Слово і Час. — 2020. — № 6. — С. 118-120. — Бібліогр.: 2 назв. — укp.
series Слово і Час
work_keys_str_mv AT fokínas važlivavíhavpíznannípoetičnogouníversumulínikostenko
first_indexed 2025-07-15T11:18:50Z
last_indexed 2025-07-15T11:18:50Z
_version_ 1837711576656773120
fulltext 118 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 6 (714) ВАЖЛИВА ВІХА В ПІЗНАННІ ПОЕТИЧНОГО УНІВЕРСУМУ ЛІНИ КОСТЕНКО Саєнко Валентина. Поезія Ліни Костенко: традиція, контекст, художня своєрідність. Київ: Смолоскип, 2020. 640 с. Монографія Валентини Саєнко стала важливою віхою в україніс- тиці. Новаторство праці зумовлене своєрідністю авторського погляду на поетичний феномен видатної мисткині. Актуальність наукової кон- цепції в розкритті творчої оригінальності Ліни Костенко підтверджу- ють структура і зміст книжки, а також завершальна її частина — осяж- на бібліографія праць, яка налічує 2353 позиції. Авторка демонструє сучасні стратегії в осмисленні художнього багажу поетеси, ураховуючи широкий спектр набутку попередників, уточнюючи, конкретизуючи й розвиваючи їхні позиції, пропонуючи альтернативні ідеї, зокрема контроверсійні. Серед цих стратегій слід виокремити типи інтерпретації, що спираються на міфопоетику, з окресленням глибинної лінії юнгіанства, інтертекстуальність, жанро- логію, соціо-культурний та національний контексти, виявлення до- мінант художнього мислення через прочитання авторських кодів. Дослідниця акцентує патріотизм Ліни Костенко, який зумов- лює громадянську позицію та україноцентричні переконання поете- си. Вони увиразнили специфіку художньої ідеології, вибір тем, збли- ження й відштовхування від попередників і сучасників в українській, російській і світовій літературі. Серед подібних зближень, осмисле- них у праці В. Саєнко, слід звернути увагу на два аспекти, що дають ключ до розуміння Ліни Костенко як самобутнього художника слова та багато в чому пояснюють своєрідність її творчих пошуків, відчуття діалектичного принципу спадкоємності й водночас оригінальності, глибину духовних прагнень. Інша лінія об’єднує представників пое- тичних напрямів різних країн за гендерним принципом, увиразнюю- чи шлях жінки-поета. В. Саєнко з’ясовує ступінь впливу у формуван- ні авторського міфу та естетичних стратегій лінії фемінінної поезії, з відповідно активними проявами жіночої позиції та погляду на світ, що дуже дороге і знакове для Л. Костенко. У запропонованому аналізі лірики мисткині репрезентова- но органічну сув’язь двох дослідницьких традицій. Авторка моно- графії звертається до міфопоетики, улюбленої та органічної для Слово і Час. РЕЦЕНЗІЇ ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 6 (714) 119 слов’янських літератур, яка у своїй аналітичній техніці багато в чому апелює до на- працювань структуралізму й постструктуралізму, що яскраво виявилося в модерній україністиці. Пошукову стратегію органічно доповнює безпосередня увага до ідей юн- гіанства не тільки як прикладного інструментарію вивчення міфопоетики, а й у їх по- сутньому варіанті пізнання таємниць колективного несвідомого, чиїм транслятором стає поет, наділений особливим медитативним слухом, глибинною та щирою причет- ністю до духу народу. Вищеописані наукові підходи знайшли послідовне відображення передовсім у початкових розділах монографії: у розділі І «Концепт “культура” і система жанрів» й особливо в розділі ІІ «Міфопоетичність у структурі художніх текстів». Юнгіанська лінія простежується на сторінках усієї монографії, сприяючи дешифруванню багатьох знакових образів і символів. Саме такий підхід дає змогу органічно об’єднати аналіз двох зовні протилежних іпостасей художника слова. Особистість Ліни Костенко відповідає кодам загостреної жіночності й силі чоло- вічого характеру; у своєму ж доробку вона постає суголосною духові народу. Подібна ментальна андрогінність, що сприяє медитативності поетичного слова, була притаман- на багатьом дорогим для мисткині жінкам-творцям: Лесі Українці, Ользі Кобилян- ській, Марині Цвєтаєвій, Інгеборг Бахман, навіть Марусі Чурай. У розділі ІІІ «Довгі хвилі культури у системі конструювання художнього світу по- етеси» В. Саєнко подає панораму інтертекстуальних зв’язків Ліни Костенко з низкою знакових для неї персоналій як реальних (шістдесятники, Леся Українка, Олена Теліга, Олександр Блок), так і напівлегендарних, котрі фантазією народу набули міфологіч- ного статусу (Маруся Чурай). Дослідниця детально аналізує зближення, засвоєння, відштовхування та переосмислення поетичних моделей вищеназваних поетів і проде- монстрованих ними архетипових конотацій, з’ясовує їх перекодування в показники авторської свідомості Л. Костенко, її соціальної та громадянської позицій, важливих віх розгортання авторського міфу. Цю своєрідність у монографії пояснено так: «Крім універсального закону інтертекстуальності як естетичного принципу літератури, тут спрацьовують внутрішні потреби творчої індивідуальності поставити такий оптичний приціл, щоб можна було якнайповніше виразити своє творче кредо» [2, 164]. В.  Саєнко осмислює включення різноманітних інтертекстуальних пластів у ху- дожню лабораторію Ліни Костенко не тільки як чинників мистецького становлення, але передусім як оригінального шляху здобуття позиції самобутньої поетеси й соціаль- но активної особистості. У третьому розділі дослідниця актуалізує постструктураліст- ські стратегії прочитання та дешифрування авторських кодів. Осмислюючи розвиток індивідуального поетичного дискурсу в рамках філософії та естетики шістдесятництва в його глибинному зв’язку з «розстріляним відроджен- ням», авторка довела, що саме така спадкоємність зумовила внутрішнє тяжіння мист- кині до формування «гуманітарної аури нації». Логікою аналізу В. Саєнко переконливо простежила відповідність специфіки лі- ричного і драматичного «Я» Лесі Українки та її творчої енергії костенківському дис- курсу. Саме творча спадщина Лесі Українки, крім засвоєння європейської традиції та інтенцій Срібного віку, сприяла обігруванню Ліною Костенко у своєму поетичному світі особливого орфічного коду. На думку нашої сучасниці, в українського генія «за- вжди безсоння. Не даремно Лесю Українку переслідувало видиво кам’яної пустелі. Камінь мав обриси сплячого раба, і вона надіялась, що той раб пробудиться, камінь ворухнеться, коли той змордованний Орфей подужає піднести сопілку до вуст» [1, 4]. Новаторським видається погляд В. Саєнко на Ліну Костенко як потенційного по- ета-ностальгіка, що на ментальному рівні зближує її зі світовідчуттям яскравої пред- Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко 120 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 6 (714) ставниці української еміграції Олени Теліги. Дослідниця зазначає, що медитативна лірика обох поеток «просякнута філософічністю, яка в нашої сучасниці набула якості підкресленої історіософічності, зреалізованої у формі мистецької інтерпретації “душі тисячоліть”…» [2, 153]. Перегуки з поетичними пошуками попередниці експлікують- ся у творчому утвердженні національної ідеї, лицарства духу та феміністичності як ві- дображення глибинної самобутності та ідентичності авторського «я». Спираючись на досвід інших науковців, авторка монографії докладно простежи- ла особливості діалогу Ліни Костенко з доробком О. Блока — одним із джерел інтер- текстуальних перетинів у її ліриці, зокрема у сфері створення образу модерного поета, як і діалектичного переосмислення низки ідей одного з її улюблених митців. А звер- нення до скіфської теми, суголосної в О. Блока «музиці революції», що далося взнаки у войовничому дусі «Скіфів», для Ліни Костенко стає можливістю прославити свою прабатьківщину — скарбницю давньоукраїнської культури. У розділі IV «Поетика композиції: моделі, варіації циклоутворень і збірок та питомий вихід Слова» циклізація постає як спосіб створення гармонії та цілісності особистості і світу. Лірична героїня, згідно з авторським задумом, «перебуває в стані психологічного помежів’я, що передається за допомогою асоціацій з тваринним сві- том» [2, 326]. Такий ракурс створення цілісності, що визначає доцентрові і відцен- трові закони циклізації, сприяє подоланню пограниччя самовідчуття, увиразнює тен- денцію метаморфоз та трансформацій (образи природи, моря, степу, Місяця тощо). У розділі V «Феномен веселки» вперше докладно й системно проаналізовано місце та художні функції синестезії в естетичних пошуках мисткині. За логікою дослід- ниці, «збудувати свою поетичну творчість на законах синестетичності Ліні Костенко допомогла унікальність її особистості, її самість» [2, 379]. Авторка монографії пере- конливо простежує вияви поетичної чутливості. В. Саєнко не тільки осмислює ори- гінальність індивідуальної синестетичної лінії, яка продовжує пошуки французьких «проклятих» поетів, особливо А. Рембо, а й у ході розгляду теми, зокрема фіксуючи вплив ідей «світломузики» О. Скрябіна, удається до інтермедіальних паралелей. Си- нестетичні коди нашої сучасниці, за пропонованою концепцією, укорінені в художній досвід барвопису українських класиків, передусім Т. Шевченка й І. Франка. Акценту- вання осінньої теми стає індикатором меланхолійності світосприйняття поетеси, її тяжіння до ностальгії і статусу внутрішнього емігранта. Є резон висловити подяку Валентині Саєнко за її наукове та новаторське творче видання. Одеська дослідниця не тільки вписала до сучасного костенкознавства нову, важливу, яскраву та самобутню сторінку, а й відкрила шлях для успішних майбутніх студій з україністики. ЛІТЕРАТУРА 1. Костенко Л. Геній в умовах заблокованої культури // Літературна Україна. 1991. 26 верес. 2. Саєнко В. Поезія Ліни Костенко: традиція, контекст, художня своєрідність. Київ: Смо- лоскип, 2020. 640 с. Світлана ФОКІНА Отримано 6 жовтня 2020 р. м. Одеса Світлана ФОКІНА