Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко
Рецензія на книгу: Саєнко Валентина. Поезія Ліни Костенко: традиція, контекст, художня своєрідність. Київ: Смолоскип, 2020. 640 с.
Gespeichert in:
Datum: | 2020 |
---|---|
1. Verfasser: | |
Format: | Artikel |
Sprache: | Ukrainian |
Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2020
|
Schriftenreihe: | Слово і Час |
Schlagworte: | |
Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174390 |
Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Zitieren: | Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко / С. Фокіна // Слово і Час. — 2020. — № 6. — С. 118-120. — Бібліогр.: 2 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-174390 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-1743902021-01-17T01:26:43Z Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко Фокіна, С. Рецензії Рецензія на книгу: Саєнко Валентина. Поезія Ліни Костенко: традиція, контекст, художня своєрідність. Київ: Смолоскип, 2020. 640 с. 2020 Article Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко / С. Фокіна // Слово і Час. — 2020. — № 6. — С. 118-120. — Бібліогр.: 2 назв. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174390 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Рецензії Рецензії |
spellingShingle |
Рецензії Рецензії Фокіна, С. Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко Слово і Час |
description |
Рецензія на книгу: Саєнко Валентина. Поезія Ліни Костенко: традиція, контекст,
художня своєрідність. Київ: Смолоскип, 2020. 640 с. |
format |
Article |
author |
Фокіна, С. |
author_facet |
Фокіна, С. |
author_sort |
Фокіна, С. |
title |
Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко |
title_short |
Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко |
title_full |
Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко |
title_fullStr |
Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко |
title_full_unstemmed |
Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко |
title_sort |
важлива віха в пізнанні поетичного універсуму ліни костенко |
publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
publishDate |
2020 |
topic_facet |
Рецензії |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174390 |
citation_txt |
Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко / С. Фокіна // Слово і Час. — 2020. — № 6. — С. 118-120. — Бібліогр.: 2 назв. — укp. |
series |
Слово і Час |
work_keys_str_mv |
AT fokínas važlivavíhavpíznannípoetičnogouníversumulínikostenko |
first_indexed |
2025-07-15T11:18:50Z |
last_indexed |
2025-07-15T11:18:50Z |
_version_ |
1837711576656773120 |
fulltext |
118 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 6 (714)
ВАЖЛИВА ВІХА В ПІЗНАННІ
ПОЕТИЧНОГО УНІВЕРСУМУ
ЛІНИ КОСТЕНКО
Саєнко Валентина. Поезія Ліни Костенко: традиція, контекст,
художня своєрідність. Київ: Смолоскип, 2020. 640 с.
Монографія Валентини Саєнко стала важливою віхою в україніс-
тиці. Новаторство праці зумовлене своєрідністю авторського погляду
на поетичний феномен видатної мисткині. Актуальність наукової кон-
цепції в розкритті творчої оригінальності Ліни Костенко підтверджу-
ють структура і зміст книжки, а також завершальна її частина — осяж-
на бібліографія праць, яка налічує 2353 позиції.
Авторка демонструє сучасні стратегії в осмисленні художнього
багажу поетеси, ураховуючи широкий спектр набутку попередників,
уточнюючи, конкретизуючи й розвиваючи їхні позиції, пропонуючи
альтернативні ідеї, зокрема контроверсійні. Серед цих стратегій слід
виокремити типи інтерпретації, що спираються на міфопоетику, з
окресленням глибинної лінії юнгіанства, інтертекстуальність, жанро-
логію, соціо-культурний та національний контексти, виявлення до-
мінант художнього мислення через прочитання авторських кодів.
Дослідниця акцентує патріотизм Ліни Костенко, який зумов-
лює громадянську позицію та україноцентричні переконання поете-
си. Вони увиразнили специфіку художньої ідеології, вибір тем, збли-
ження й відштовхування від попередників і сучасників в українській,
російській і світовій літературі. Серед подібних зближень, осмисле-
них у праці В. Саєнко, слід звернути увагу на два аспекти, що дають
ключ до розуміння Ліни Костенко як самобутнього художника слова
та багато в чому пояснюють своєрідність її творчих пошуків, відчуття
діалектичного принципу спадкоємності й водночас оригінальності,
глибину духовних прагнень. Інша лінія об’єднує представників пое-
тичних напрямів різних країн за гендерним принципом, увиразнюю-
чи шлях жінки-поета. В. Саєнко з’ясовує ступінь впливу у формуван-
ні авторського міфу та естетичних стратегій лінії фемінінної поезії, з
відповідно активними проявами жіночої позиції та погляду на світ,
що дуже дороге і знакове для Л. Костенко.
У запропонованому аналізі лірики мисткині репрезентова-
но органічну сув’язь двох дослідницьких традицій. Авторка моно-
графії звертається до міфопоетики, улюбленої та органічної для
Слово і Час. РЕЦЕНЗІЇ
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 6 (714) 119
слов’янських літератур, яка у своїй аналітичній техніці багато в чому апелює до на-
працювань структуралізму й постструктуралізму, що яскраво виявилося в модерній
україністиці. Пошукову стратегію органічно доповнює безпосередня увага до ідей юн-
гіанства не тільки як прикладного інструментарію вивчення міфопоетики, а й у їх по-
сутньому варіанті пізнання таємниць колективного несвідомого, чиїм транслятором
стає поет, наділений особливим медитативним слухом, глибинною та щирою причет-
ністю до духу народу.
Вищеописані наукові підходи знайшли послідовне відображення передовсім у
початкових розділах монографії: у розділі І «Концепт “культура” і система жанрів»
й особливо в розділі ІІ «Міфопоетичність у структурі художніх текстів». Юнгіанська
лінія простежується на сторінках усієї монографії, сприяючи дешифруванню багатьох
знакових образів і символів. Саме такий підхід дає змогу органічно об’єднати аналіз
двох зовні протилежних іпостасей художника слова.
Особистість Ліни Костенко відповідає кодам загостреної жіночності й силі чоло-
вічого характеру; у своєму ж доробку вона постає суголосною духові народу. Подібна
ментальна андрогінність, що сприяє медитативності поетичного слова, була притаман-
на багатьом дорогим для мисткині жінкам-творцям: Лесі Українці, Ользі Кобилян-
ській, Марині Цвєтаєвій, Інгеборг Бахман, навіть Марусі Чурай.
У розділі ІІІ «Довгі хвилі культури у системі конструювання художнього світу по-
етеси» В. Саєнко подає панораму інтертекстуальних зв’язків Ліни Костенко з низкою
знакових для неї персоналій як реальних (шістдесятники, Леся Українка, Олена Теліга,
Олександр Блок), так і напівлегендарних, котрі фантазією народу набули міфологіч-
ного статусу (Маруся Чурай). Дослідниця детально аналізує зближення, засвоєння,
відштовхування та переосмислення поетичних моделей вищеназваних поетів і проде-
монстрованих ними архетипових конотацій, з’ясовує їх перекодування в показники
авторської свідомості Л. Костенко, її соціальної та громадянської позицій, важливих
віх розгортання авторського міфу. Цю своєрідність у монографії пояснено так: «Крім
універсального закону інтертекстуальності як естетичного принципу літератури, тут
спрацьовують внутрішні потреби творчої індивідуальності поставити такий оптичний
приціл, щоб можна було якнайповніше виразити своє творче кредо» [2, 164].
В. Саєнко осмислює включення різноманітних інтертекстуальних пластів у ху-
дожню лабораторію Ліни Костенко не тільки як чинників мистецького становлення,
але передусім як оригінального шляху здобуття позиції самобутньої поетеси й соціаль-
но активної особистості. У третьому розділі дослідниця актуалізує постструктураліст-
ські стратегії прочитання та дешифрування авторських кодів.
Осмислюючи розвиток індивідуального поетичного дискурсу в рамках філософії
та естетики шістдесятництва в його глибинному зв’язку з «розстріляним відроджен-
ням», авторка довела, що саме така спадкоємність зумовила внутрішнє тяжіння мист-
кині до формування «гуманітарної аури нації».
Логікою аналізу В. Саєнко переконливо простежила відповідність специфіки лі-
ричного і драматичного «Я» Лесі Українки та її творчої енергії костенківському дис-
курсу. Саме творча спадщина Лесі Українки, крім засвоєння європейської традиції та
інтенцій Срібного віку, сприяла обігруванню Ліною Костенко у своєму поетичному
світі особливого орфічного коду. На думку нашої сучасниці, в українського генія «за-
вжди безсоння. Не даремно Лесю Українку переслідувало видиво кам’яної пустелі.
Камінь мав обриси сплячого раба, і вона надіялась, що той раб пробудиться, камінь
ворухнеться, коли той змордованний Орфей подужає піднести сопілку до вуст» [1, 4].
Новаторським видається погляд В. Саєнко на Ліну Костенко як потенційного по-
ета-ностальгіка, що на ментальному рівні зближує її зі світовідчуттям яскравої пред-
Важлива віха в пізнанні поетичного універсуму Ліни Костенко
120 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 6 (714)
ставниці української еміграції Олени Теліги. Дослідниця зазначає, що медитативна
лірика обох поеток «просякнута філософічністю, яка в нашої сучасниці набула якості
підкресленої історіософічності, зреалізованої у формі мистецької інтерпретації “душі
тисячоліть”…» [2, 153]. Перегуки з поетичними пошуками попередниці експлікують-
ся у творчому утвердженні національної ідеї, лицарства духу та феміністичності як ві-
дображення глибинної самобутності та ідентичності авторського «я».
Спираючись на досвід інших науковців, авторка монографії докладно простежи-
ла особливості діалогу Ліни Костенко з доробком О. Блока — одним із джерел інтер-
текстуальних перетинів у її ліриці, зокрема у сфері створення образу модерного поета,
як і діалектичного переосмислення низки ідей одного з її улюблених митців. А звер-
нення до скіфської теми, суголосної в О. Блока «музиці революції», що далося взнаки
у войовничому дусі «Скіфів», для Ліни Костенко стає можливістю прославити свою
прабатьківщину — скарбницю давньоукраїнської культури.
У розділі IV «Поетика композиції: моделі, варіації циклоутворень і збірок та
питомий вихід Слова» циклізація постає як спосіб створення гармонії та цілісності
особистості і світу. Лірична героїня, згідно з авторським задумом, «перебуває в стані
психологічного помежів’я, що передається за допомогою асоціацій з тваринним сві-
том» [2, 326]. Такий ракурс створення цілісності, що визначає доцентрові і відцен-
трові закони циклізації, сприяє подоланню пограниччя самовідчуття, увиразнює тен-
денцію метаморфоз та трансформацій (образи природи, моря, степу, Місяця тощо).
У розділі V «Феномен веселки» вперше докладно й системно проаналізовано
місце та художні функції синестезії в естетичних пошуках мисткині. За логікою дослід-
ниці, «збудувати свою поетичну творчість на законах синестетичності Ліні Костенко
допомогла унікальність її особистості, її самість» [2, 379]. Авторка монографії пере-
конливо простежує вияви поетичної чутливості. В. Саєнко не тільки осмислює ори-
гінальність індивідуальної синестетичної лінії, яка продовжує пошуки французьких
«проклятих» поетів, особливо А. Рембо, а й у ході розгляду теми, зокрема фіксуючи
вплив ідей «світломузики» О. Скрябіна, удається до інтермедіальних паралелей. Си-
нестетичні коди нашої сучасниці, за пропонованою концепцією, укорінені в художній
досвід барвопису українських класиків, передусім Т. Шевченка й І. Франка. Акценту-
вання осінньої теми стає індикатором меланхолійності світосприйняття поетеси, її
тяжіння до ностальгії і статусу внутрішнього емігранта.
Є резон висловити подяку Валентині Саєнко за її наукове та новаторське творче
видання. Одеська дослідниця не тільки вписала до сучасного костенкознавства нову,
важливу, яскраву та самобутню сторінку, а й відкрила шлях для успішних майбутніх
студій з україністики.
ЛІТЕРАТУРА
1. Костенко Л. Геній в умовах заблокованої культури // Літературна Україна. 1991. 26 верес.
2. Саєнко В. Поезія Ліни Костенко: традиція, контекст, художня своєрідність. Київ: Смо-
лоскип, 2020. 640 с.
Світлана ФОКІНА
Отримано 6 жовтня 2020 р. м. Одеса
Світлана ФОКІНА
|