Олександр Григорович Астаф'єв
29 жовтня 2020 р. перестало битися серце Олександра Григоровича Астаф'єва, професора кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктора філології, члена Національної спілки письменників Укр...
Збережено в:
| Дата: | 2020 |
|---|---|
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2020
|
| Назва видання: | Слово і Час |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174395 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Олександр Григорович Астаф'єв // Слово і Час. — 2020. — № 6. — С. 124. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-174395 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1743952021-01-17T01:26:34Z Олександр Григорович Астаф'єв Некролог 29 жовтня 2020 р. перестало битися серце Олександра Григоровича Астаф'єва, професора кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктора філології, члена Національної спілки письменників України, Міжнародної асоціації україністів, вашингтонського відділення Міжнародного Пен-клубу, НТШ, лауреата літературних премій імені Бориса Грінченка (1995), Михайла Коцюбинського (2001), Всеукраїнської літературної премії імені братів Богдана та Левка Лепких (2009), Міжнародної премії в галузі художнього перекладу імені Остапа Грицая (2010), імені Якова Гальчевського (2020), імені Вільгельма Маґера (2020). 2020 Article Олександр Григорович Астаф'єв // Слово і Час. — 2020. — № 6. — С. 124. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174395 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Некролог Некролог |
| spellingShingle |
Некролог Некролог Олександр Григорович Астаф'єв Слово і Час |
| description |
29 жовтня 2020 р. перестало битися серце Олександра
Григоровича Астаф'єва, професора кафедри історії української
літератури, теорії літератури та літературної творчості Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
доктора філології, члена Національної спілки письменників
України, Міжнародної асоціації україністів, вашингтонського
відділення Міжнародного Пен-клубу, НТШ, лауреата літературних премій імені Бориса Грінченка (1995), Михайла Коцюбинського (2001), Всеукраїнської літературної премії імені братів Богдана та Левка Лепких (2009), Міжнародної премії в
галузі художнього перекладу імені Остапа Грицая (2010), імені Якова Гальчевського (2020), імені Вільгельма Маґера (2020). |
| format |
Article |
| title |
Олександр Григорович Астаф'єв |
| title_short |
Олександр Григорович Астаф'єв |
| title_full |
Олександр Григорович Астаф'єв |
| title_fullStr |
Олександр Григорович Астаф'єв |
| title_full_unstemmed |
Олександр Григорович Астаф'єв |
| title_sort |
олександр григорович астаф'єв |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Некролог |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174395 |
| citation_txt |
Олександр Григорович Астаф'єв // Слово і Час. — 2020. — № 6. — С. 124. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| first_indexed |
2025-07-15T11:19:08Z |
| last_indexed |
2025-07-15T11:19:08Z |
| _version_ |
1837711597843251200 |
| fulltext |
124 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 6 (714)
ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ АСТАФ’ЄВ
29 жовтня 2020 р. перестало битися серце Олександра
Григоровича Астаф’єва, професора кафедри історії української
літератури, теорії літератури та літературної творчості Ки-
ївського національного університету імені Тараса Шевченка,
доктора філології, члена Національної спілки письменників
України, Міжнародної асоціації україністів, вашингтонського
відділення Міжнародного Пен-клубу, НТШ, лауреата літера-
турних премій імені Бориса Грінченка (1995), Михайла Ко-
цюбинського (2001), Всеукраїнської літературної премії імені
братів Богдана та Левка Лепких (2009), Міжнародної премії в
галузі художнього перекладу імені Остапа Грицая (2010), імені
Якова Гальчевського (2020), імені Вільгельма Маґера (2020).
Олександр Астаф’єв народився 10 серпня 1952 р. на мисі
Лазарєва Хабаровського краю в сім’ї репресованих. У 1953 р.
разом із матір’ю переїхав у с. Вовківці Борщівського району на
Тернопільщині. 1980 р. закінчив Український поліграфічний
інститут (нині Українська академія друкарства) у Львові, працював кореспондентом тернопільської
молодіжної газети «Ровесник», у видавництві «Каменяр» та ін.
Навчався в аспірантурі та докторантурі Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України, де
захистив кандидатську (1990) та докторську (1999) дисертації. Упродовж 1986—2001 рр. працював у
Ніжинському державному педагогічному інституті імені Миколи Гоголя, де пройшов шлях від асистен-
та до професора кафедри української літератури. Понад два останні десятиліття працював у Київсько-
му національному університеті імені Тараса Шевченка. Останні п’ять років — доктор ґабілітований,
професор філологічних кафедр Вищої лінгвістичної школи в Ченстохові та Вищої школи управління
охороною праці у м. Катовіце (Польща). Читав окремі курси лекцій у Варшавському та Краківсько-
му університетах (Польща), Сорбонні й Паризькому інституті східних мов та цивілізацій (Франція),
Ґрайсвальдському й Люнебурзькому (Німеччина), Будапештському (Угорщина) університетах.
О. Астаф’єв був упорядником і редактором низки наукових, художніх та перекладних видань, авто-
ром поетичних збірок, переклав твори багатьох поетів світу. Йому належить чимало літературознавчих
книжок, найважливіші з яких «Стилізація» (1998), «Лірика української еміграції: еволюція стильо-
вих систем» (1998), «Образ і знак» (2000), «Тема голодомору в українській літературі: спроба екзис-
тенційного аналізу» [Das Th ema des Hungertodes in der ukrainischen Literatur (Ein literaturhistorischer
Ǜberblick). Greifswald, 2004], «Поетичні системи українського зарубіжжя» (2000, 2005), «Празька
поетична школа» (2004, 2010), «Поети “Нью-Йоркської групи”» (2005, 2010), «Паризькі лекції»
[Les conferences de Paris. Paris, 2006], «Ніжинська еміграція» (2006, у співавт.), «Теорія і практика
українського перекладу» (2007, у співавт.), «Компаративний аналіз художнього перекладу» (2008, у
співавт.), «Орнаменти слова» (2011); «Ренесансна література українсько-польського пограниччя»
(2012), «Творчість М. К. Сарбевського і її рецепція в давніх українських поетиках XVII—XVIII сто-
ліття» [Twórczość M.K.Sarbiewskiego i jej recepcja w dawnych ukraińskich poetykach XVII—XVIII w.
Kraków, 2014], «Польські джерела творчості Петра Гулака-Артемовського» (2015), «Юрій Липа —
читач і критик польської літератури» (2016), «Діалог літератур» (2018).
Твори письменника увійшли до вітчизняних і зарубіжних антологій, перекладені англійською,
німецькою, французькою, болгарською, польською, російською, білоруською, грузинською та іншими
мовами. В останній рік життя вийшли його підсумкові книжки: «Вибрані поезії» за 1968—2019 рр.
(2020), вибрані переклади «Біля чужого багаття» (2020), вибрана есеїстика «Розмова з бігуном на
довгу дистанцію» (2020), дослідження «Тарас Шевченко і польська література: впливи, контексти,
адаптації» (2020), «Українсько-польські літературні діалоги» (2020), «Польська та українська літе-
ратури доби Ренесансу і бароко» (2020, у співавт.). О. Астаф’єв був удостоєний багатьох державних
і професійних нагород. Співробітники Інституту філології та редакція «СіЧі» глибоко сумують з
приводу смерті О. Астаф’єва й висловлюють співчуття рідним і близьким покійного.
|