Нові та маловідомі для України види кортиціоїдних грибів

Сообщается о восьми видах кортициоидных грибов, выявленных в 2007 и 2009 годах на территории Национального природного парка «Святые горы» (Донецкая обл.). Из них три вида — Hypochniciellum ovoideum (Jülich) Hjortstam et Ryvarden, Trechispora alnicola (Bourdot et Galzin) Liberta и T. stevensonii (Ber...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автори:	Ординець, О.В., Юрченко, Є.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України 2010
Назва видання:	Український ботанічний журнал
Теми:	Спорові рослини та гриби
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174614
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Нові та маловідомі для України види кортиціоїдних грибів / О.В. Ординець, Є.О. Юрченко // Український ботанічний журнал. — 2010. — Т. 67, № 5. — С. 725-735. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-174614
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1746142021-01-27T01:26:09Z Нові та маловідомі для України види кортиціоїдних грибів Ординець, О.В. Юрченко, Є.О. Спорові рослини та гриби Сообщается о восьми видах кортициоидных грибов, выявленных в 2007 и 2009 годах на территории Национального природного парка «Святые горы» (Донецкая обл.). Из них три вида — Hypochniciellum ovoideum (Jülich) Hjortstam et Ryvarden, Trechispora alnicola (Bourdot et Galzin) Liberta и T. stevensonii (Berk. et Broome) K.H. Larss. — являются новыми для Украины. Другие пять видов впервые обнаружены на Левобережье и равнинной части страны. Для всех видов приведены описания исследованных образцов и иллюстрации. Обсуждаются их экологические особенности, распространение и степень редкости. Eight species of corticioid fungi found in 2007 and 2009 on the territory of «Sviati Hory» National Nature Park (Donetsk Region) are considered. Three of them, Hypochniciellum ovoideum (Jьlich) Hjortstam et Ryvarden, Trechispora alnicola (Bourdot et Galzin) Liberta and T. stevensonii (Berk. et Broome) K.H. Larss., are new records for Ukraine. Other five species are first reported for the Leftbank area as well as for the plain area of Ukraine. For all the species, descriptions of the specimens studied and their illustrations are provided. Information on ecology, distribution and rarity of these species worldwide is also discussed. 2010 Article Нові та маловідомі для України види кортиціоїдних грибів / О.В. Ординець, Є.О. Юрченко // Український ботанічний журнал. — 2010. — Т. 67, № 5. — С. 725-735. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 0372-4123 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174614 uk Український ботанічний журнал Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Спорові рослини та гриби Спорові рослини та гриби
spellingShingle	Спорові рослини та гриби Спорові рослини та гриби Ординець, О.В. Юрченко, Є.О. Нові та маловідомі для України види кортиціоїдних грибів Український ботанічний журнал
description	Сообщается о восьми видах кортициоидных грибов, выявленных в 2007 и 2009 годах на территории Национального природного парка «Святые горы» (Донецкая обл.). Из них три вида — Hypochniciellum ovoideum (Jülich) Hjortstam et Ryvarden, Trechispora alnicola (Bourdot et Galzin) Liberta и T. stevensonii (Berk. et Broome) K.H. Larss. — являются новыми для Украины. Другие пять видов впервые обнаружены на Левобережье и равнинной части страны. Для всех видов приведены описания исследованных образцов и иллюстрации. Обсуждаются их экологические особенности, распространение и степень редкости.
format	Article
author	Ординець, О.В. Юрченко, Є.О.
author_facet	Ординець, О.В. Юрченко, Є.О.
author_sort	Ординець, О.В.
title	Нові та маловідомі для України види кортиціоїдних грибів
title_short	Нові та маловідомі для України види кортиціоїдних грибів
title_full	Нові та маловідомі для України види кортиціоїдних грибів
title_fullStr	Нові та маловідомі для України види кортиціоїдних грибів
title_full_unstemmed	Нові та маловідомі для України види кортиціоїдних грибів
title_sort	нові та маловідомі для україни види кортиціоїдних грибів
publisher	Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Спорові рослини та гриби
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174614
citation_txt	Нові та маловідомі для України види кортиціоїдних грибів / О.В. Ординець, Є.О. Юрченко // Український ботанічний журнал. — 2010. — Т. 67, № 5. — С. 725-735. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series	Український ботанічний журнал
work_keys_str_mv	AT ordinecʹov novítamalovídomídlâukraínividikorticíoídnihgribív AT ûrčenkoêo novítamalovídomídlâukraínividikorticíoídnihgribív
first_indexed	2025-07-15T11:38:32Z
last_indexed	2025-07-15T11:38:32Z
_version_	1837712815829286912
fulltext	725ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 5 О.В. ОРДИНЕЦЬ1, Є.О. ЮРЧЕНКО2 1 Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна пл. Свободи, 4, м. Харків, 61077, Україна ordynets@mail.ru 2 Інститут експериментальної ботаніки ім. В.Ф. Купревича НАН Білорусі вул. Академічна, 27, м. Мінськ, 220072, Білорусь eugene_yu@tut.by НОВІ ТА МАЛОВІДОМІ ДЛЯ УКРАЇНИ ВИДИ КОРТИЦІОЇДНИХ ГРИБІВ К л ю ч о в і с л о в а: кортиціоїдні гриби, Basidiomycota, Trechispora, мор фологія, поширення, Національний природний парк «Святі гори» © О.В. ОРДИНЕЦЬ, Є.О. ЮРЧЕНКО, 2010 Кортиціоїдні гриби є представниками відділу Basidiomycota, мають різне похо- дження, але внаслідок конвергенції утворюють морфологічно подібні плодові тіла. Загалом їх базидіоми розпростерті, з гіменофором різноманітних форм, окрім пороїдного. Близькі також екологічні вподобання кортиціоїдних грибів: здебільшого вони є ксилосапротрофами, що заселяють мертві гілки, а також повалені стовбури дерев і чагарників [3, 17]. З помірних широт Європи станом на 2006 р. було відомо 611 видів корти- ціоїдних грибів [20]. На території України, згідно з останнім їх критичним списком [5], зареєстровано лише 188 видів, багато з яких наведені поодиноки- ми знахідками. Отже, можемо сподіватися на виявлення багатьох нових для території країни та окремих її регіонів представників цієї групи грибів. Під час дослідження кортиціоїдних грибів сходу України ми виявили нові та маловідомі для країни види. Відомості про них містяться у цій статті. Об’єкт і методи досліджень Зразки кортиціоїдних грибів зібрано у 2007 та 2009 рр. першим автором разом з О.Ю. Акуловим у лісових угрупованнях Національного природного парку «Святі гори» (Краснолиманський та Слов’янський р-ни Донецької обл.). Збори походять з території трьох лісництв: Святогорського (урочище Святогорський табір), Теплинського (ур. Гори Артема і Теплинська дача), а також Маяцького (ур. Маяцький ліс). Зазначені фрагменти Національного парку розподіляють- ся поміж двома мікофлористичними регіонами України [2]. Зокрема, території на лівому березі р. Сіверський Донець (Святогорське л-во та заплава урочища Гори Артема) є частиною Старобільського злаково-лучного Степу. Всі землі парку на правому березі ріки (більша частина Теплинського та Маяцьке л-во) належать до Донецького злаково-лучного Степу. Для вивчення мікроморфології зразків виготовляли мікропрепарати у 5 % водному розчині гідроксиду калію, реактиві Мельцера та (в окремих випадках) — у сульфобензальдегіді. 726 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 5 Номенклатуру таксонів подано згідно з ба- зою даних «Cortbase» [21]. Фло рис тичну но- визну знахідок перевіряли із залученням ано- тованого критичного списку афілофороїдних грибів України [5], електронної бази даних «Гри- би Ук раїни» [1] та деяких інших праць. Зібрані зразки інсерували до гербарію ка- федри мікології та фітоімунології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна CWU (Myc). Їхні дуб лі кати зберігаються у гербаріях Інституту експерименталь- ної ботаніки ім. В.Ф. Куп ревича НАН Білорусі (MSK-F) та Інституту ботаніки ім. М.Г. Хо лодного НАН України (KW). Результати досліджень та їх обговорення Опрацювавши колекцію з означеної території, ми виявили 3 нових та 5 малові- домих для України видів кортиціоїдних грибів. Нижче наводимо описи дослі- джених зразків знайдених видів (супроводжуємо оригінальними ілюстраціями), а також інформацію про їх екологічні особливості, поширення та рідкісність. Galzinia incrustans Parmasto, Eesti NSV Tead. Akad. Toim. Biol. 14 (2): 225, 1965. — Corticium incrustans Höhn. et Litsch. nom. illeg., Sitzungsber. K. Akad. Wiss. Wien, Math.- nat. Kl. I, 115: 1602, 1906, non C. incrustans Pers., Observ. mycol. 1: 39, 1796 (рис. 1). Базидіоми цілковито розпростерті, щільно прирослі, воскоподібні, 40— 150 мкм завтовшки, із розтріскуваннями в сухому стані. Гіменофор гладенький до горбкуватого. Гіменіальна поверхня рожевувато-кремова. Підстилка слабо- розвинута. Край слабодиференційований, борошнистий, стоншений. Гіфальна система мономітична. Субікулярні гіфи пухко розташовані, орієнтовані пере- важно паралельно поверхні субстрату, 2,0—5,8 мкм у діам., здебільшого прямі, злегка товстостінні, з пряжками. Субгіменіальні гіфи щільніше розташовані, 2,7—4,0 мкм у діам., помірно звивисті, тонкостінні, з пряжками, деякі вкриті нечисленними кристалами. Базидії термінальні, субциліндричні до урноподіб- них, 10,0—25,0 × 3,7—4,6 мкм, з базальною пряжкою, з 4 стеригмами 3,0— 5,7 мкм завдовжки. Деякі з базидій є репетобазидіями. Базидіоспори алантоїд- ні, 4,7—7,0 × 1,9—2,1 мкм, з гладенькою тонкою стінкою, гіалінові або субгіа- лінові, неамілоїдні, недекстриноїдні. Досліджені зразки: Україна, Донецька обл., Краснолиманський р-н, НПП «Свя ті гори», Святогорське л-во, гайок із Alnus glutinosa (L.) Gaertn., Betula pen- Рис. 1. Galzinia incrustans [CWU (Myc) 3613]: а — гіфа під- с тилки, б — субгіменіальна гіфа, в — базидіоли, г — ба- зидії, д — базидіоспори. Тут і на рисунках 2, 4—8 мас- штабна лінійка = 10 мкм Fig. 1. Galzinia incrustans [CWU (Myc) 3613]: а — subicular hypha, б — subhymenial hypha, в — basidioles, г — basidia, д — basidiospores. In this figure and Figures 2, 4—8 scale bars = 10 μm 727ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 5 dula Roth та Populus tremula L. серед насаджень Pinus sylvestris L. на північному за ході від м. Святогорськ, 49°05' пн. ш., 37°31' сх. д., на корі поваленого стовбура Populus tremula, 11.03.2007 [CWU (Myc) 3533; дублет у KW] та на корі опа- лої гілки Betula pendula, 26.08.2007 [CWU (Myc) 3613; дублет у MSK]. Вид розвивається на деревині листяних порід і повсюдно поширений у помірному по- ясі північної півкулі [8, 17]. В Італії його вва- жають рідкісним [6]. Наша знахідка G. incrus- tans — перша для Старобільського злаково- лучного Степу та загалом Лівобережжя України. Раніше Н. Кюффер та співав- тори повідомляли про виявлення виду (без наведення морфологічного опису) у Кар патських лісах [18]. Gloeohypochnicium analogum (Bourdot et Galzin) Hjortstam, Mycotaxon 28 (1): 30, 1987. — Gloeocystidium analogum Bourdot et Galzin, Bull. Soc. Mycol. France 28 (4): 366, 1913. — Hypochnicium analogum (Bourdot et Galzin) J. Erikss., Symb. Bot. Upsal. 16 (1): 101, 1958 (рис. 2). Базидіоми цілковито розпростерті, щільно прирослі, воскоподібні. Гі ме- но фор гладенький або горбкуватий. Гіменіальна поверхня жовта або кремово- жовта. Край пліснявоподібний, до 2 мм завширшки, білий. Базидіоми мають специфічний, доволі приємний запах. Гіфальна система мономітична. Гіфи у всій базидіомі щільно розташовані, тонкостінні, з пряжками. Глеоцистиди май- же 8,0 мкм завширшки, із звуженою верхівкою, з численними краплями олії. Базидії термінальні, булавоподібні, близько 40,0 × 10,0 мкм, із базальною пря ж- кою та 4 стеригмами. Базидіоспори широкоеліпсоїдні до субсферичних, 6,4— 7,8 × 5,4—7,2 мкм, із горбкуватою поверхнею, товстостінні, гіалінові, неаміло- їдні, недекстриноїдні. Досліджений зразок: Україна, Донецька обл., Краснолиманський р-н, НПП «Святі гори», Святогорське л-во, гайок із Alnus glutinosa, Betula pendula та Populus tremula серед насаджень Pinus sylvestris на північному заході від м. Святогорськ, 49°04’ пн. ш., 37°31’ сх. д., на деревині поваленого стовбура Alnus glutinosa, 06.10.2007 [CWU (Myc) 4021; дублети в MSK і KW]. Gloeohypochnicium analogum розвивається на деревині листяних порід. Вид відо- мий із багатьох країн Європи та Азії, з Африки, Океанії та Північної Америки [11, 12, 14, 17]. У Північній Європі він є дуже рідкісним [11]. Наша знахідка G. ana logum — перша у Старобільському злаково-лучному Степу та загалом на Лівобе реж жі Рис. 2. Gloeohypochnicium analogum [CWU (Myc) 4021]: а — базидія, б — верхівки глеоцистид, в — базидіоспори Fig. 2. Gloeohypochnicium analogum [CWU (Myc) 4021]: а — basidium, б — apices of gloeocystidia, в — basidiospores 728 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 5 України. Раніше Дж. Еріксон і Л. Рі варден відзна- чали, що їм відомі зразки G. analogum з території сучасної Закарпатської обл. України [11]. Це збори Е.Х. Пармасто 1956 р. з Карпатських лісів (Larsson, Ryvarden, in litt., 2010). Вид є типовим і дотепер єдиним представ- ником роду Gloeohypochnicium (Parmasto) Hjorts- tam, який відрізняється від Hypochnicium J. Erikss. наявністю сульфоальдегід-позитивних глео- цис тид (але не сульфоальдегід-негативних лепто цис тид), а також горбкуватої (а не бородавчастої) поверхні базидіоспор [11, 14]. Хоча цистиди нашого зразка достовірно є глеоцистидами, маслянистий вміст більшості з них не змінив ко- льору у сульфобензальдегіді (не став фіолетовим усупереч даним Дж. Еріксона та Л. Рі вар дена [11]). Втім, деякі структури гіменію та субгіменію, контур яких не вдавалося виокремити, у зазначеному реактиві змінювали колір з безбарв- ного на вишнево-червоний. Вочевидь, цими струк турами були глеоцистиди. Бази діос пори нашого зразка в середньому дещо менші, ніж наводили для G. analogum Дж. Еріксон та Л. Ріварден — (5,0—)7,5—10,0 × (5,0—)7,0—8,0 мкм [11]. Однак характер їхньої орнаментації відповідає такому саме для G. analo- gum. Вищенаведені мікро- та макроскопіч ні особливості нашого зразка разом із специфічним запахом базидіом (який Дж. Еріксон та Л. Ріварден називають наближеним до фруктового — «fruitish») дають змогу ідентифікувати його саме як G. analogum. Gloiothele lactescens (Berk.) Hjortstam, Windahlia 17: 58, 1987. — Thelephora lac- tescens Berk. apud J.E. Smith, Engl. fl. 5 (2): 169, 1836. — Gloeocystidiellum lactescens (Berk.) Boidin, Compt. Rend. Acad. Sci. Paris 233: 1668, 1951 (рис. 3). Базидіоми цілковито розпростерті, щільно прирослі, у сухому стані злегка зроговілі, з розтріскуваннями. Гіменофор гладенький. Гіменіальна поверхня кремова, місцями з ліловим відтінком. Край радіально-волокнистий, до 3 мм завширшки, білий. Гіфальна система мономітична. Гіфи без пряжок. Глео цис- ти ди численні, пронизують майже всю базидіому, циліндричні зі звуженою верхівкою, 115—170 × 5,5—10,0 мкм, із зернистим вмістом, часто з додаткови- ми септами. Базидії булавоподібні. Базидіоспори еліпсоїдні або субциліндрич- ні, з прямим або злегка випнутим, рідше — увігнутим вентральним боком, 5,6—7,3 × 3,6—4,6 мкм, із гладенькою тонкою або потовщеною стінкою, із мас- лянистим вмістом, гіалінові, амілоїдні. Рис. 3. Gloiothele lactescens [CWU (Myc) 4017]: а — глеоцистиди, б — базидіоспори. Масштабні лінійки = = 10,0 мкм (вертикальна — для 3а, горизонтальна — для решти елементів) Fig. 3. Gloiothele lactescens [CWU (Myc) 4017]: а — gloeo- cys tidia, б — basidiospores. Scale bars = 10 μm (vertical bar is for 3а, horizontal one is for the rest of elements) 729ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 5 Досліджений зразок: Україна, Донецька обл., Слов’янський р-н, НПП «Свя ті гори», Теплинське л-во, ур. Гори Артема, ліс з Quercus robur L., Tilia cordata Mill., Acer campestre L., Corylus avellana L. і Crataegus sp. у деревостані та Stellaria holostea L. у трав’яному покриві на лівому березі заплави р. Сіверський Донець, 49°01' пн. ш., 37°32' сх. д., на деревині пня Quercus robur, 06.10.2007 [CWU (Myc) 4017; дублети в MSK та KW]. Gloiothele lactescens розвивається на деревині переважно листяних порід де- рев і є доволі поширеним у помірному поясі північної півкулі, а також відомий з Південної Америки [6, 7, 13, 17, 22]. Новий вид для Старобільського злаково- лучного Степу та Лівобережної України загалом. Крім цього, його виявляли у Карпатських лісах [18]. Hypochniciellum ovoideum (Jülich) Hjortstam et Ryvarden, Mycotaxon 12 (1): 177, 1980. — Leptosporomyces ovoideus Jülich, Willdenowia 7: 203, 1972 (рис. 4). Базидіоми дрібні, близько 1,0—3,0 мм у діам., гіпохноїдні, дуже тонкі, білі. Гіфальна система мономітична. Гіфи пухко розташовані, більш-менш ізодіа- метричні, 1,9—3,2 мкм у діам., з регулярними пряжками, гіалінові. У субгіменії окремі гіфи помірно інкрустовані. Цистид немає. Базидії термінальні, булаво- подібні до надутих (з доволі широким епібазидіальним сегментом), 9,5—12,5 × 3,8—5,5 мкм, із базальною пряжкою та 4 стеригмами 3,3—3,7 мкм завдовжки. Базидіоспори зворотно-яйцеподібні майже до сферичних, 3,0—4,0 × 2,5—3,5 мкм, із дещо потовщеною стінкою, подеколи з краплею олії, субгіалінові, неаміло- їдні, недекстриноїдні. Досліджений зразок: Україна, Донецька обл., Краснолиманський р-н, НПП «Святі гори», Святогорське л-во, гайок із Alnus glutinosa, Betula pendula та Populus tremula серед насаджень Pinus sylvestris на північному заході від м. Святогорськ, 49°05’ пн. ш., 37°31’ сх. д., на корі опалої гілки Alnus glutinosa, 26.08.2007 [CWU (Myc) 3975; дублет у MSK]. Hypochniciellum ovoideum — рідкісний вид, що розвивається на деревині лис- тяних порід і детриті. Відомий з усіх частин Європи, з Азії (Ірану, Індії, Китаю) та Північної Америки (США) [3, 6, 7, 8, 11, 13]. Новий для України. Те, що базидіоми нашого зразка не є ателіоїдними (субікулярні гіфи не стуляються з формуванням пелікулярної структури) і дрібні, ми пов’язуємо з їх молодим віком. Базидії знайденого нами зразка більше подібні до зображених Дж. Еріксоном [11, рис. 404], аніж тих, що представлені на рисунку В. Юліха Рис. 4. Hypochniciellum ovoideum [CWU (Myc) 3975]: а — фрагмент гіменію та субгіменію, б — базидіола, в — ба- зидії, г — базидіоспори Fig. 4. Hypochniciellum ovoideum [CWU (Myc) 3975]: а — fragment of hymenium and subhymenium, б — basidiole, в — basidia, г — basidiospores 730 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 5 [16]. Hypochniciellum ovoideum є морфологічно бли- зьким до Amylocorticiellum subillaqueatum (Litsch.) Spirin et Zmitr., від якого відрізняється неамі- лоїдними базидіоспорами, коротшими, типово чотиристеригмовими базидіями, а також пря- мішими гіфами малозмінного діаметра [3, 11]. Phlebia lilascens (Bourdot) J. Erikss. et Hjor ts- tam, Cort. N. Eur. 6: 1123, 1981. — Corticium lilas- cens Bourdot, Rev. Sci. Bourbonnais Centr. France 23 (1): 13, 1910. — Corticium seriale sepsu Bourdot et Galzin, Hymen. Fr. 219, 1928, non C. seriale (Fr.) Fr., Epicr. syst. mycol. (Upsaliae) 563, 1838 (рис. 5). Базидіоми цілковито розпростерті, щільно прирослі, воскоподібно-ро го по- діб ні, близько 0,16 мм завтовшки, із розтріскуваннями в сухому стані. Гіме но фор гладенький або злегка горбкуватий. Гіменіальна поверхня лілово-кре мова, місця- ми майже біла. Край борошнистий, до 1 мм завширшки, білий. Гі фа льна система мономітична. Гіфи підстилки та субгіменію дуже щільно упаковані, близько 2,5— 3,0 мкм у діам., з пряжками. У підстилці доволі регулярно трапляються окремі крис тали або їх агрегації. Цистид немає. Базидіоли термінальні, майже цилінд- ричні до вузькобулавоподібних, 14,5—24,5 × 2,5—4,1 мкм, із базальною пряж- кою. Базидії подібних форм, 17,5—25,5 × 3,0—4,4 мкм, з 4, іноді з 2 (?) стеригма- ми до 5,5 мкм завдовжки. Базидіоспори вузькоеліпсоїдні або видовжені, 2,4—3,2 (—4,6) × 1,4—1,6(—2,3) мкм, із гладенькою тонкою стін кою, часто з одною вели- кою або кількома дрібнішими краплями, гіалінові, неамілоїдні, недекстриноїдні. Досліджені зразки: Україна, Донецька обл., Слов’янський р-н, НПП «Святі гори», Теплинське л-во, ур. Гори Артема, ліс з Quercus robur та Acer spp. на вер- хівці крутого схилу (північної експозиції) високого правого берега р. Сіверський Донець на сході від с. Богородичне, 49°01' пн. ш., 37°33' сх. д., на деревині опа- лої гілки листяної породи, 11.03.2007 [CWU (Myc) 3534; дублети в MSK та KW]; ур. Теплинська дача, плакорний ліс з Quercus robur, Fraxinus excelsior, Tilia cordat, Acer campestre та Corylus avellana, 49°03' пн. ш., 37°25' сх. д., на деревині листяної породи, 20.10.2009 [CWU (Myc) 4112]. Phlebia lilascens розвивається на деревині хвойних і листяних порід. Її виявля- ли у багатьох країнах Європи, Азії (Ірані, Китаї, Японії) та Північній Аме риці (США) [7, 10, 12, 13]. Є новим видом для Донецького злаково-лучного Степу та в цілому Лівобережжя України. Інше повідомлення про Ph. lilascens на території на- шої держави належить Дж. Еріксону і співавторам, які згадували досліджені ними зразки даного виду з Кар паторосії (сучасної За карпатської обл. України) [10]. Ці Рис. 5. Phlebia lilascens [CWU (Myc) 3534]: а — базидіола, б — базидії, в — базидіоспори Fig. 5. Phlebia lilascens [CWU (Myc) 3534]: а — basidiole, б — basidia, в — basidiospores 731ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 5 зразки зібрав А. Пілат у 1928—1934 рр. на те- риторії Карпатських лісів (Larsson, Ry var den, in litt., 2010). Виявлені нами зразки Ph. lilascens відріз- няються від описаних у середньому меншими спорами та вужчими базидіями (за Дж. Ерік- соном та співавторами [10], спори 4—4,5 × 2— 2,5мкм, базидії 4,0—5,0 мкм завширшки). Од- нак з огляду на значну морфологічну мінливість виду, про яку пишуть згадані автори, наш ма- теріал правомірно віднести до Ph. lilascens s. l. Trechispora alnicola (Bourdot et Galzin) Liberta, Taxon 15 (8): 318, 1966. — Gran- di nia alnicola Bourdot et Galzin, Bull. Soc. Mycol. France 30 (2): 254, 1914 (рис. 6). Базидіоми цілковито розпростерті, пухко-зернисті, крихкі. Гіменофор дрібнобородавчастий. Гіменіальна поверхня блідо-вохряна. Край пліснявопо- дібний, білий. Подекуди від краю відходять білі гіфальні тяжі. Гіфальна систе- ма мономітична. Гіфи з пряжками. Цистид немає. Базидії термінальні або плевральні, булавоподібні, широкоциліндричні або майже урноподібні, 13,0— 22,0 × 4,0—6,0 мкм, із базальною пряжкою та чотирма стеригмами. Базидіоспори еліпсоїдні, з прямим або злегка увігнутим вентральним боком, 3,0—3,8 × 2,5— 2,9 мкм, бородавчасті, тонкостінні, іноді з краплею, гіалінові, неамілоїдні, не- декстриноїдні. У базидіомі наявні хламідоспори, вони еліпсоїдні, яйце- або лимоноподібні, інколи з одного боку втяті, 5,0—6,5 × 2,8—4,0 мкм, товстостін- ні, деякі з краплею, гіалінові. Досліджений зразок: Україна, Донецька обл., Краснолиманський р-н, НПП «Святі гори», Святогорське л-во, гайок із Alnus glutinosa, Betula pendula та Populus tremula серед насаджень Pinus sylvestris на північному заході від м. Святогорськ, 49°04’ пн. ш., 37°30’ сх. д., на деревині опалої гілки Alnus glutinosa, 06.10.2007 [CWU (Myc) 4044; дублети в MSK і KW]. Trechispora alnicola розвивається на деревині хвойних та листяних порід. Відома з Європи (Данії, Німеччини, Франції, Португалії, Італії, Кавказу та Самарської обл. Росії), Азії (Азербайджану, Ірану, Індії, Китаю) та Північної Америки (Канади, США) [4, 7, 9, 12, 13, 15]. У Південній Європі вид трапляється доволі часто [15], а в російських Жигулях він є рідкісним [4]. Новий для України. Trechispora cohaerens (Schwein.) Jülich et Stalpers, Verh. Kon. Ned. Akad. We- tensch., Afd. Natuurk. II, 74: 257, 1980. — Sporotrichum cohaerens Schwein., Trans. Amer. Philos. Soc. II, 4: 272, 1832. — Corticium submicrosporum Litsch., Mitt. Bot. Inst. Techn. Hochsch. Wien 4 (3): 92, 1927 (рис. 7). Рис. 6. Trechispora alnicola [CWU (Myc) 4044]: а — бази- дії, б — базидіоспори, в — хламідоспори Fig. 6. Trechispora alnicola [CWU (Myc) 4044]: а — basidia, б — basidiospores, в — chlamydospores 732 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 5 Базидіоми цілковито розпростерті, гіпо- хноїдні до ателіоїдних. Гіменофор гладенький, білий. Край недиференційований або із незна- чною радіальною волокнистістю і навіть гі фа- ль ними тяжами, білий. Гіфальна система мо но- мітична. Гіфи ізодіаметричні або з роз ши рен- нями близько септ, (1,0—)1,7—3,3 мкм у діам., із пряжками, іноді з розсіяними кристалами. Цистид немає. Базидії термінальні, булавопо- дібні, циліндричні або злегка розширені в основі, 10,5—16,0 × 3,2—3,7 мкм, із базальною пряжкою та чотирма стеригмами. Базидіоспори краплеподібні, еліп- соїдні або субсферичні, 2,3—3,3 × 1,9—2,2 мкм, із гладенькою, злегка потовще- ною стінкою, часто з краплею, гіалінові, неамілоїдні, недекстриноїдні. Досліджені зразки: Україна, Донецька обл., НПП «Святі гори», Крас но ли- ман сь кий р-н, Святогорське л-во, північно-західний напрямок від м. Свя то- горськ, 49°04' пн. ш., 37°31' сх. д., насадження Pinus sylvestris, на корі опалої гіл ки P. sylvestris, 07.10.2007 [CWU (Myc) 4046]; гайок із Alnus glutinosa, Betula pen dula та Populus tremula серед насаджень Pinus sylvestris, на деревині опалої гіл- ки Alnus glutinosa, 07.10.2007 [CWU (Myc) 4045]; Слов’янський р-н, Маяцьке л-во, плакорний ліс з Quercus robur, Fraxinus excelsior, Tilia cordata, Acer campestre та Corylus avellana, 48°56' пн. ш., 37°34' сх. д., на деревині опалої гілки Quercus robur, 25.08.2007 [CWU (Myc) 3614; дублет у MSK]. Trechispora cohaerens розвивається на деревині листяних та хвойних порід, на детриті. Вона є доволі поширеною у помірній зоні північної півкулі, а також відома з Південної Америки [4, 7, 9, 12, 13, 17]. В Італії її вважають звичайною [6], натомість у російських Жигулях — рідкісною [4]. Вид уперше зареєстровано у Донецькому та Старобільському злаково- лучних Степах та загалом на території Лівобережної України. Раніше Н. Кюффер і співавтори повідомляли (без надання морфологічного опису) про його зна- хідку в Карпатських лісах [18]. Маємо зазначити, що в анотованому критичному списку афілофороїдних грибів України назва T. cohaerens помилково фігурує як синонім T. byssinella (Bourdot) Liberta. Останній вид, відомий з території України за назвою-ба зио- німом Corticium byssinellum Bourdot [5], відрізняється від T. cohaerens вузькое- ліпсоїдними до субциліндричних базидіоспорами розміром 3,0—4,0 × 1,8— 2,2 мкм [17]. Рис. 7. Trechispora cohaerens [CWU (Myc) 3614]: а — ін- крустована гіфа, б — гіфи із розширеннями, в — бази- дії, г — базидіоспори Fig. 7. Trechispora cohaerens [CWU (Myc) 3614]: а — inc- rus ted hypha, б — inflated hyphae, в — basidia, г — ba si- diospores 733ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 5 Trechispora stevensonii (Berk. et Broome) K.H. Larss., Symb. Bot. Ups. 30 (3): 115, 1995. — Hyd num stevensonii Berk. et Broome, Ann. Mag. Nat. Hist. IV 15 (85): 31, 1875 (рис. 8). Базидіоми цілковито розпростерті, пухкі. Гіменофор одонціоїдний, представлений ко- нічними, доволі ніжними шипами. Гіменіальна поверхня біла. Край пліснявоподібний, білий. Гіфальна система мономітична. Гіфи ізодіаметричні (2,0—3,0 мкм у діам.) або з розширеннями (до 4,6 мкм) близько септи, тонкостінні, з пряжками. Цистид немає. Базидії термінальні, суб циліндричні до субурноподібних або зрідка широкобулавоподібні, 9,5—12,0 × 3,5—4,5 мкм, із чотирма стеригмами майже 3,5 мкм завдовжки. Базидіоспори еліпсоїдні, з випнутим, прямим або злегка увігнутим вентральним боком, 2,7— 4,3 × 2,3—2,9(—3,6) мкм (без урахування орнаментації), бородавчасті, тонко- стінні, іноді з краплями, гіалінові, неамілоїдні, недекстриноїдні. Посеред або по краю базидіом наявні подушкоподібні пухкі білі структури (відомі як Osteomorpha fragilis Arnaud ex Watling et W.B. Kendr., nom. anamorph.). Крім того, на окремих одиницях субстрату ці структури можна спостерігати такими, що розвиваються самостійно, без плодових тіл. У подушкоподібних структурах, а також безпосередньо у базидіомах — численні артроконідії. Через утворення шляхом фрагментації гіф з пряжками артроконідії мають специфічну форму — здебільшого циліндричні або короткоциліндричні із гачкоподібним відрос- тком на кінці. Їх розмір — 3,6—7,0 × 1,7—2,5 мкм. Досліджені зразки: Україна, Донецька обл., Слов’янський р-н, НПП «Святі гори», Теплинське л-во, ур. Теплинська дача, плакорний ліс з Quercus robur, Fra- xinus excelsior, Tilia cordata, Acer campestre та Corylus avellana, 49°03' пн. ш., 37°25' сх. д., на деревині листяної породи, 20.10.2009 [CWU (Myc) 4048; дублети в MSK та KW] і на деревині поваленого стовбура Corylus avellana L., 20.10.2009, [CWU (Myc) 4049]; там само, виключно у стадії анаморфи Osteomorpha fragilis, на деревині опа- лих гілок cf. Acer campestre, 21.11.2009 [CWU (Myc) 4116] і Quercus robur, 21.11.2009 [CWU (Myc) 4117]; ур. Гори Артема, ліс з Quercus robur, Tilia cor data, Acer campestre, Corylus avellana і Crataegus sp. у деревостані та Stellaria holostea у трав’яному покриві на лівому березі заплави р. Сіверський Донець, 49°01' пн. ш., 37°32' сх. д., на дере- вині опалої гілки Quercus robur, 06.10.2007 [CWU (Myc) 4047; дублет у MSK]. Рис. 8. Trechispora stevensonii [CWU (Myc) 4048]: а — гіфа з розширенням, б — гіфи верхівок шипів базидіо- ми, в — базидіола, г — базидії, д — базидіоспори, е — артроконідії Fig. 8. Trechispora stevensonii [CWU (Myc) 4048]: а — inf lated hypha, б — hyphae from basidioma spine apices, в — basidiole, г — basidia, д — basidiospores, е — arth- ro co nidia 734 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 5 Trechispora stevensonii розвивається на гнилій деревині багатьох листяних, рід- ше — хвойних порід. Знахідки виду відомі з Європи, Африки, Азії (Ірану, Тайваню, Японії), Австралазії, Північної та Південної Америки і походять переважно з регі- онів із помірним кліматом обох півкуль [19]. Новий для України вид. Наявність артроконідій, які ми спостерігали у наших зразків, дає змогу від- різнити T. stevensonii від видів з подібними базидіомами та базидіоспорами — T. fa rinacea (Pers. : Fr.) Liberta та T. nivea (Pers. : Fr.) K.H. Larss. Один із наших зразків [CWU (Myc) 4047] має відмінності від решти: подушкоподібні структури у ньому відсутні. Артроконідії трапляються у мікропрепаратах із фрагментів базидіоми вкрай рідко і, можливо, є заносними. Враховуючи це, зразок іденти- фіковано як T. stevensonii умовно. Автори щиро вдячні д-ру К.-Г. Ларсону та д-ру Л. Рівардену (Університет м. Осло, Норвегія) за надану інформацію про місця виявлення у Закарпатській обл. зразків (зі зборів А. Пілата і E.Х. Пармасто), дублети яких зберігаються у гербарії Університету Ґетеборга (GB, Швеція). Також висловлюємо подяку к.б.н. О.Ю. Аку- ло ву (Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна) за слушні заува- ження до рукопису статті. 1. Андріанова Т.В., Гайова В.П., Гелюта В.П. та ін. Гриби України. Версія 1.00. — 2006. — http://www.cybertruffle.org.uk/ukrafung/ukr 2. Гелюта В.П. Флора грибов Украины. Мучнисторосяные грибы. — Киев: Наук. думка, 1989. — 256 с. 3. Змитрович И.В. Определитель грибов России. Порядок афиллофоровые; Вып. 3. — М.; СПб.: КМК, 2008. — 278 с. 4. Малышева В.Ф., Малышева Е.Ф. Высшие базидиомицеты лесных и луговых сообществ Жигулей. — М.; СПб.: КМК, 2008. — 242 с. 5. Akulov A.Yu., Usichenko A.S., Leontyev D.V. et al. Annotated checklist of aphyllophoroid fungi of Ukraine // Mycena. — 2003. — 2, N 2. — 76 p. 6. Bernicchia A., Savino E., Pérez Gorjón S. Aphyllophoraceous wood-inhabiting fungi on Abies al ba in Italy. — 2007. — http://www.myco-taxon.com/resources/checklists/bernicchia-v100-che c k- list.pdf. 7. Dai Y.C., Wei Y.L., Zhang X.Q. An annotated checklist of non-poroid Aphyllophorales in China // Ann. Bot. Fennici. — 2004. — 41. — P. 233—247. 8. Domański S. Mała flora grzybów. T. I. Część 5. — Warszawa; Kraków: PWN, 1988. — 427 s. 9. Domański S. Mała flora grzybów. T. I. Część 7. — Warszawa; Kraków: PWN, 1992. — 258 s. 10. Eriksson J., Hjortstam K., Ryvarden L. The Corticiaceae of North Europe; Vol. 6. — Oslo: Fungiflora, 1981. — P. 1051—1276. 11. Eriksson J., Ryvarden L. The Corticiaceae of North Europe; Vol. 4. — Oslo: Fungiflora, 1976. — P. 549—886. 12. Farr D.F., Rossman A.Y. Fungal databases, Systematic Mycology and Microbiology Laboratory, ARS, USDA. — Retrieved January 24, 2010. — http://nt.ars-grin.gov/fungaldatabases/ 13. Ghobad-Nejhad M., Hallenberg N., Parmasto E., Kotiranta H. A first annotated checklist of cor- ti cioid and polypore basidiomycetes of the Caucasus region // Mycologia Balcanica. — 2009. — 6. — P. 123—168. 14. Hjortstam K. Studies in tropical Corticiaceae (Basidiomycetes) VII. Specimens from East Af- rica, collected by L. Ryvarden. II. // Mycotaxon. — 1987. — 28, N 1. — P. 19—37. 15. Hjortstam K., Larsson K.H., Ryvarden L. The Corticiaceae of North Europe; Vol. 8. — Oslo: Fun giflora, 1988. — P. 1449—1631. 735ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 5 16. Jülich W. Monographie der Athelieae (Corticiaceae, Basidiomycetes) // Willdenowia, Beih. — 1972. — 7. — S. 1—283. 17. Jülich W., Stalpers J.A. The resupinate non-poroid Aphyllophorales of the temperate northern hemisphere — Amst.; Oxf.; New York: North-Holland Pub. Comp., 1980. — 335 p. 18. Küffer N., Lovas P.S., Senn-Irlet B. Diversity of wood-inhabiting fungi in natural beech forests in Transcarpathia (Ukraine): a preliminary survey // Mycologia Balcanica. — 2004. — 1. — P. 129—134. 19. Maekawa N., Suhara H., Kinjo K., Kondo R. Taxonomic study of Japanese Corticiaceae (Ap hyl- lo pho rales) VIII // Rep. Tottori Mycol. Inst. — 2003. — 41. — P. 13—19. 20. Mueller G.M., Schmit J.P., Leacock P.R. et al. Global diversity and distribution of macrofungi // Biodivers. Conserv. — 2007. — 16, N 1. — P. 37—48. 21. Parmasto E., Nilsson H., Larsson K.-H. Cortbase. Version 2.1 (December 2009). — http://and- ro meda.botany.gu.se/cortbase.html 22. Wright J.E., Wright A.M. Checklist of the mycobiota of Iguazú National Park (Misiones, Ar gen- tina) // Bol. Soc. Argent. Bot. — 2005. — 40, N 1—2. — P. 23—44. Рекомендує до друку Надійшла 26.04.2010 В.П. Гелюта А.В. Ордынец1, Е.О. Юрченко2 1 Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина 2 Институт экспериментальной ботаники им. В.Ф. Купревича НАН Беларуси, Минск НОВЫЕ И МАЛОИЗВЕСТНЫЕ ДЛЯ УКРАИНЫ ВИДЫ КОРТИЦИОИДНЫХ ГРИБОВ Сообщается о восьми видах кортициоидных грибов, выявленных в 2007 и 2009 годах на тер- ритории Национального природного парка «Святые горы» (Донецкая обл.). Из них три вида — Hypochniciellum ovoideum (Jülich) Hjortstam et Ryvarden, Trechispora alnicola (Bourdot et Galzin) Liberta и T. stevensonii (Berk. et Broome) K.H. Larss. — являются новыми для Украины. Другие пять видов впервые обнаружены на Левобережье и равнинной части страны. Для всех видов приведены описания исследованных образцов и иллюстрации. Обсуждаются их экологи- ческие особенности, распространение и степень редкости. К л ю ч е в ы е с л о в а: кортициоидные грибы, Basidiomycota, Trechispora, морфология, расп ространение, Национальный природный парк «Святые горы». O.V. Ordynets1, E.O. Yurchenko2 1 V.N. Karazin Kharkiv National University 2 V.F. Kuprevich Institute of Experimental Botany of NAS of Belarus, Minsk NEW AND LITTLE KNOWN IN UKRAINE SPECIES OF CORTICIOID FUNGI Eight species of corticioid fungi found in 2007 and 2009 on the territory of «Sviati Hory» National Nature Park (Donetsk Region) are considered. Three of them, Hypochniciellum ovoideum (Jьlich) Hjortstam et Ryvarden, Trechispora alnicola (Bourdot et Galzin) Liberta and T. stevensonii (Berk. et Broome) K.H. Larss., are new records for Ukraine. Other five species are first reported for the Left- bank area as well as for the plain area of Ukraine. For all the species, descriptions of the specimens studied and their illustrations are provided. Information on ecology, distribution and rarity of these species worldwide is also discussed. K e y w o r d s: corticioid fungi, Basidiomycota, Trechispora, morphology, distribution, «Sviati go ry» National Nature Park.

Нові та маловідомі для України види кортиціоїдних грибів

Репозитарії

Схожі ресурси