Михайло Андрійович Голубець (до 80-річчя від дня народження)
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автори: | , , , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
2010
|
| Назва видання: | Український ботанічний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174858 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Михайло Андрійович Голубець (до 80-річчя від дня народження) / М.П. Козловський, О.Г. Марискевич, А.А. Кагало, О.В. Лобачевська, Й.В. Царик // Український ботанічний журнал. — 2010. — Т. 67, № 5. — С. 753-760. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-174858 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1748582021-01-29T01:25:57Z Михайло Андрійович Голубець (до 80-річчя від дня народження) Козловський, М.П. Марискевич, О.Г. Кагало, А.А. Лобачевська, О.В. Царик, Й.В. Ювілейні дати 2010 Article Михайло Андрійович Голубець (до 80-річчя від дня народження) / М.П. Козловський, О.Г. Марискевич, А.А. Кагало, О.В. Лобачевська, Й.В. Царик // Український ботанічний журнал. — 2010. — Т. 67, № 5. — С. 753-760. — укр. 0372-4123 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174858 uk Український ботанічний журнал Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ювілейні дати Ювілейні дати |
| spellingShingle |
Ювілейні дати Ювілейні дати Козловський, М.П. Марискевич, О.Г. Кагало, А.А. Лобачевська, О.В. Царик, Й.В. Михайло Андрійович Голубець (до 80-річчя від дня народження) Український ботанічний журнал |
| format |
Article |
| author |
Козловський, М.П. Марискевич, О.Г. Кагало, А.А. Лобачевська, О.В. Царик, Й.В. |
| author_facet |
Козловський, М.П. Марискевич, О.Г. Кагало, А.А. Лобачевська, О.В. Царик, Й.В. |
| author_sort |
Козловський, М.П. |
| title |
Михайло Андрійович Голубець (до 80-річчя від дня народження) |
| title_short |
Михайло Андрійович Голубець (до 80-річчя від дня народження) |
| title_full |
Михайло Андрійович Голубець (до 80-річчя від дня народження) |
| title_fullStr |
Михайло Андрійович Голубець (до 80-річчя від дня народження) |
| title_full_unstemmed |
Михайло Андрійович Голубець (до 80-річчя від дня народження) |
| title_sort |
михайло андрійович голубець (до 80-річчя від дня народження) |
| publisher |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Ювілейні дати |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174858 |
| citation_txt |
Михайло Андрійович Голубець (до 80-річчя від дня народження) / М.П. Козловський, О.Г. Марискевич, А.А. Кагало, О.В. Лобачевська, Й.В. Царик // Український ботанічний журнал. — 2010. — Т. 67, № 5. — С. 753-760. — укр. |
| series |
Український ботанічний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT kozlovsʹkijmp mihajloandríjovičgolubecʹdo80ríččâvíddnânarodžennâ AT mariskevičog mihajloandríjovičgolubecʹdo80ríččâvíddnânarodžennâ AT kagaloaa mihajloandríjovičgolubecʹdo80ríččâvíddnânarodžennâ AT lobačevsʹkaov mihajloandríjovičgolubecʹdo80ríččâvíddnânarodžennâ AT carikjv mihajloandríjovičgolubecʹdo80ríččâvíddnânarodžennâ |
| first_indexed |
2025-07-15T11:41:57Z |
| last_indexed |
2025-07-15T11:41:57Z |
| _version_ |
1837713030066995200 |
| fulltext |
753ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 5
МИХАЙЛО АНДРІЙОВИЧ ГОЛУБЕЦЬ
(до 80-річчя від дня народження)
© М.П.КОЗЛОВСЬКИЙ, О.Г.МАРИСКЕВИЧ, О.О.КАГАЛО, О.В.ЛОБАЧЕВСЬКА,
Й.В.ЦАРИК, 2010
Важливу роль у формуванні громадянина, науковця,
письменника чи політика відіграє не лише суспільний
лад, соціальна атмосфера, етнокультурна спадщина й
історична специфіка країни, але й родинне коріння,
сімейний затишок, природне середовище й загальний
культурно-освітній рівень батьківського краю.
Село Ве ликий Любінь (нині — селище міського ти-
пу в Го ро до ць кому р-ні Львівської обл.), в якому 30 жовтня 1930 року народив-
ся Михайло Андрійович Го лубець, має давню історію. За археологічними дани-
ми, територія села бу ла заселена ще в мезоліті. В історичних документах воно
згадується на початку XIII століття. Від 1897 року в селі діяла філія товариства
«Просвіта». У 1902 році Великий Любінь був з'єднаний залізничною колією зі
Львовом і Сам бором, у 1936 — на народні пожертви збудували Народний дім.
Село стало осередком просвітницької роботи, патріотичного виховання й на-
ціонального гуртування меш канців, особливо молоді як Великого Любеня, так
і навколишніх сіл і хуторів.
Батьки Михайла були добрими господарями й чесними людьми. Родинна
атмосфера сприяла тому, що він ріс наполегливим, цілеспрямованим, працьо-
витим, що й стало вирішальним у його подальшій долі. Саме завдяки цим ри-
сам, а також неординарному талантові організатора й мислителя Михайло Анд-
рійович став видатним ученим, організатором і керівником науки, громадсь-
ким і політичним діячем.
У 1948 році, після закінчення середньої школи в рідному селі й переїзду
родини до Львова, М.А. Голубець вступив до Львівського сільськогосподар-
ського інституту, який закінчив 1953 року, здобувши кваліфікацію інженера
лісового господарства. Того ж року був прийнятий до аспірантури при кафедрі
лісівництва цього інституту, а від 1954 року розпочав педагогічну діяльність у
Львівському сільськогосподарському та Львівському лісотехнічному інститу-
тах. Закінчивши аспірантуру, 5 років працював науковим співробітником у від-
ділі меліорації й боротьби з ерозією ґрунтів Науково-дослідного інституту зем-
леробства і тваринництва західних районів України.
Ще будучи аспірантом, М.А. Голубець робить узагальнення з низки ціка-
вих наукових і практичних питань щодо росту, продуктивності, довговічності
та вирощування культур ялини європейської в рівнинній частині західних об-
ластей України. Ці узагальнення знайшли відображення в дисертації (захи-
щена 1960 р.) на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподар-
ських наук.
754 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 5
Наукові праці Михайла Андрійовича кінця п'ятдесятих — початку шіст-
десятих років присвячені водній і вітровій ерозії ґрунтів, питанням проти е ро-
зійної організації території та впровадження системи протиерозійних заходів
на еродованих землях західних областей України.
Від 1962 року М.А. Голубець працює в наукових установах Академії наук
УРСР: спочатку старшим науковим співробітником Науково-природо знав чого
музею, потім (у зв'язку з реорганізацією музею) — старшим науковим співро-
бітником відділу експериментальної екології й біоценології Інституту ботаніки
АН УРСР, завідувачем відділу й директором Державного природознавчого му-
зею. У 1974 році він став заступником директора з наукової роботи Інс ти туту
ботаніки ім. М.Г.Холодного АН УРСР і керівником Львівського відділення
цього ж інституту, а з 1991 до червня 2007 р. — директором Інституту екології
Карпат НАН України. Тепер є почесним директором цього ж інституту.
У 1969 році Михайло Андрійович здобув ступінь доктора біологічних наук,
1978 — одержав звання професора і був обраний членом-кореспондентом АН
України, а в 1990 — академіком НАН України. 1992 року отримав звання Зас лу-
жений діяч науки і техніки України, 2005 — став Лауреатом державної премії в
галузі науки і техніки України. Нагороджений Почесною грамотою Президії
Верховної Ради УРСР (1980) та орденом «За заслуги» III ступеня (1998).
Праці М.А. Голубця шістдесятих років є вагомим внеском у розвиток вітчиз-
няної ботаніки. Уперше для території Українських Карпат були складені карти
сучасного й корінного (первинного) рослинного покриву. Це дало змогу визначити гли-
бину й напрями його антропогенних змін, здійснити причинно-наслідковий ана-
ліз поясності клімату, рослинності та ґрунтів у горах, опрацювати наукові підходи
до аналізу висотно-зональної диференціації природно-територіальних комплек-
сів і запровадити в геоботаніку (поряд із поняттям про верхню й нижню межі)
поняття про зовнішню і внутрішню межі гірських рослинних поясів. На підставі
використання основних положень вітчизняних лі сівничо-екологічної, фітоце-
нологічної і франко-швейцарської флористичної класифікацій рослинних уг-
руповань, а також аналізу особливостей історичного розвитку, територіального
поширення й антропогенних сукцесій лісового покриву, разом із професором
К.А. Малиновським були розроблені принципи і здійснена еколого-фіто це но ло-
гічна класифікація рослинності та геоботанічне районування Українських Карпат.
Значне місце серед робіт цього періоду займають дослідження історії ви-
никнення ялини європейської, її поширення в післяльодовиковий період, сис-
тематичного положення в межах роду та внутрішньовидової структури, еколо-
гічних, морфологічних і лісівничих особливостей її різновидностей та форм.
Ре зультати цих досліджень заклали наукові основи селекції й насінництва
цього деревного виду.
Велике практичне значення мають також розроблені наприкінці шіст-
десятих років лісорослинне та лісогосподарське районування Українських Кар-
пат, рекомендації щодо поліпшення структури, підвищення стійкості та про-
дуктивності ялинових лісостанів. Результати цього циклу досліджень узагаль-
755ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 5
нені в докторській дисертації М.А. Голубця «Ялинові ліси Українських Карпат»
й опубліковані в монографії «Ельники Украинских Карпат» (1978).
Починаючи від сімдесятих років свою наукову діяльність Михайло Ан д-
рійо вич пов'язує з надзвичайно актуальною галуззю біології — екологією угру-
повань і біогеоценологією. Він стає ініціатором й організатором комплексних
досліджень структурно-функціональної організації наземних екосистем у за-
хідних областях України, запровадження методів системного аналізу, матема-
тичного моделювання й кібернетики в екологію. Публікує низку праць із питань
структури, продуктивності й антропогенної динаміки рослинних угруповань, а
також теоретичних статей про структурно-функціональні особливості екосис-
тем, основні рівні організації живого (організмовий, популяційний, екосистемний),
механізми саморегуляції в живих системах, еволюцію екосистем. Вони стають
науковою основою для опрацювання проблем керування екологічними про-
цесами, методів раціонального природокористування та охорони навколиш-
нього природного середовища.
Наступні десятиріччя — це період розвитку вчення В.І. Вернадського про
біосферу та ноосферу. Вчений розробляє фундаментальні ідеї щодо якісно но-
вого характеру взаємовідносин між біотичною й соціальною формами органі-
зації на планеті, розкриває кібернетичну суть цих взаємовідносин й обґрунто-
вує концепцію соціосфери як складної саморегульованої глобальної надсисте-
ми. Значну увагу він приділив висвітленню змісту й подальшого розвитку нау-
кових основ біогеоценології і вчення про екосистеми. Ці питання синтезовані
у фундаментальній монографії «Актуальные вопросы экологии» (1982).
У цей період професор М.А. Голубець і керований ним колектив перехо-
дить від комплексних досліджень окремих біогеоценозів до вивчення біогео-
ценотичного покриву великих територій, оцінки екологічних наслідків його
антропогенної (зокрема урбаногенної) трансформації. Він розвиває теоретич-
ні засади вчення про біогеоценотичний покрив як шар зосередження життя рос-
лин, тварин, грибів і мікроорганізмів, звертає увагу на цей покрив як основний
енергетичний, організаційний, біогеохімічний і середовищний блок біосфери,
а також як продукційний, редукційний, ресурсний, оздоровчий, естетичний і
середовищний компонент соціосфери. Аналізує структурно-функціональну
суть промислових комплексів і міських систем як просторових компонентів біо-
геоценотичного покриву, обґрунтовує потребу двох рівнів пізнання їх: місто як
антропогенна екосистема — об'єкт екологічних досліджень — і місто як склад-
на геосоціальна система — об'єкт комплексних геосоціосистемологічних до-
сліджень. Одночасно публікує низку праць із проблем комплексного глобаль-
но го моніторингу стану довкілля, оцінки та охорони фітогенофонду й рослин-
ного покриву. До цього блоку праць належать «Біосфера та охорона навколиш-
нього середовища» (1982), колективна монографія «Биогеоценотический по-
кров Бес кид и его динамические тенденции» (1983).
Незважаючи на велике завантаження роботою у Верховній Раді України,
до якої в 1990 році був обраний народним депутатом, академік НАН України
756 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 5
М.А. Голубець не залишає посади директора Інституту екології Карпат НАН
України, створеного в 1991 році на базі Львівського відділення Інституту бота-
ніки ім. М.Г. Холодного НАН України, а разом з очолюваним ним відділом
екосистемології здійснює плідну науково-дослідну роботу. Результатом її стала
оригінальна колективна монографія «Антропогенні зміни біогеоценотичного
покриву в Карпатському регіоні» (1994), у котрій підведено підсумок екосисте-
мологічних досліджень біогеоценотичного покриву і зроблено узагальнен-
ня щодо його структурно-функціональної суті на планеті, а також раціональної
експлуатації, відтворення та охорони. Після виходу у світ цієї монографії ви-
никли передумови для нових фундаментальних узагальнень про історію та ево-
люцію біосфери, «роль людського розуму і керованої ним праці» (за Вер над-
сь ким) у перетворенні її в ноосферу.
Оскільки в науковій літературі панувала плутанина, політична тенденцій-
ність, а в багатьох випадках і методологічна помилковість під час розгляду
питання щодо часу та історії виникнення, структурно-функціональної суті та
перс пектив розвитку ноосфери, праці академіка М.А. Голубця з цих питань
вия ви лися новаторськими й надзвичайно актуальними. Було доведено, що ви-
значення В.І. Вер над ським ноосфери як стану, етапу чи стадії розвитку біосфе-
ри є вичерпним за своєю суттю і глибоко науково обґрунтованим. Ноосфера —
це той етап еволюції біосфери, на якому людський розум і керована ним праця
стали могутньою геологічною силою.
Формування ноосфери не залежить від політичної кон'юнктури чи сус-
пільно-політичного ладу. Воно є спонтанним, стихійним, природно-істо рич-
ним процесом, пов'язаним із розумовою, але не обов'язково розумною діяль-
ністю людини. І немає жодних підстав для сумніву в тому, що розумова й ви-
робнича діяльність людства давно досягла глобальних масштабів геологічної
могутності. Вона вийшла за межі біосфери, впливає на численні екологічні й
біогеохімічні процеси, а наукова й технічна озброєність дають змогу конт ро-
лю вати, змінювати ці процеси, керувати ними. А якщо ноосфера є станом чи
ста дією розвитку біосфери, то їхні просторові параметри збігаються.
Визначення ноосфери як планетної системи, що має чіткі біосферні межі,
є одним із найважливіших методологічних критеріїв у вирішенні низки теоре-
тичних і прикладних питань, зокрема, особливостей будови й функціонуван-
ня, антропогенної динаміки, саморегуляції біосфери на ноосферному етапі її
розвитку та цілеспрямованого керування в ній соціально-економічними, еко-
логічними, демографічними та іншими процесами.
Аналіз екологічних, соціально-економічних, демографічних, технологічних
і політичних змін на планеті, вихід виробничої діяльності людства за межі біо-
сфери та її негативний вплив на середовище існування останньої дали підставу
вченому зробити надзвичайного значення наукові узагальнення про виникнен-
ня на нашій планеті якісно нової глобальної надсистеми — соціосфери — власне
сфери виробничої діяльності людства. Ця діяльність охопила також гли бокі ша-
ри літосфери, стратосферу і прилеглий до Землі Космос, проникла в найдрібні-
757ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 5
ші структури живого, його генетичну пам'ять. На Землі сформувався новий цен-
тральний організатор цієї надсистеми — людське суспільство з його потужними
технічними засобами та грандіозними можливостями планетних перетворень.
Роль пам’яті й регулятора в цій надсистемі виконує людський інтелект.
Соціосферу визначено як самоорганізовану, саморегульовану планетну сис-
тему, до якої належить біосфера, інші охоплені виробничою діяльністю геосфе-
ри та прилеглий навколоземний Космос і людське суспільство з усіма наслідка-
ми його розумової і господарської діяльності (інтелектуальними здобутками,
спорудами, інституціями, формами організації, типами виробничих відносин
тощо). Територіальними (просторовими) компонентами соціосфери є різних
розмірностей геосоціосистеми (сільські, міські, районні, обласні, державні та
інші), запропонована їх класифікація, проаналізована історія їхнього розвитку.
Підкреслено, що основними умовами успішної роботи регуляторних меха-
нізмів соціосфери та її геосоціосистем є: 1) наявність високоорганізованого,
компетентного та максимально поінформованого регулятора (керівного орга-
на); 2) проектування якнайраціональнішої, глибоко обґрунтованої еталонної
(гіпотетичної, котру людство планує одержати шляхом регуляторного впливу
на керовану систему) системи; 3) наявність ефективного зворотного зв'язку
між керованою системою та регулятором, роль якого покликаний виконувати
комплексний моніторинг, і постійного надходження до регулятора інформації
про стан і роботу керованої системи; 4) прийняття розумних управлінських рі-
шень щодо керованої системи. Оскільки роль пам’яті й регулятора соціосфер-
них і внутрішніх геосоціосистемних процесів виконує людський інтелект, на-
голошено на тому, що саме від нього залежить майбутнє біосфери й соціосфе-
ри, доля людства на Землі та успішне розв’язання таких глобальних проблем,
як охорона лісів і біорізноманітності, подолання злиднів, голоду, недуг, мілі-
тарних конфліктів тощо.
Цій проблематиці присвячена монографія «Від біосфери до соціосфери»
(1997). У ній також висвітлено гносеологічне значення соціосферної концепції
та умови успішного керування геосоціосистемними процесами з метою подо-
лання глобальних криз і переходу на засади сталого розвитку.
Водночас зроблені унікальні наукові висновки щодо плівки життя (за Вер-
надським), її функціональної ролі в біосфері й соціосфері, темпів її деградації
під впливом господарського використання, нагальної потреби її охорони, ро-
зумного керування екологічними, економічними, демографічними, соціаль-
ними та іншими процесами як у соціосфері загалом, так і в окремих регіональ-
них геосоціосистемах.
У цій плівці зосереджене життя рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів.
За її межами ці організми перебувають лише в розсіяному стані. Попри те, що
плівка має товщину від кількох дециметрів у пустелях до декількох десятків, а
максимально — 200 метрів у лісах і морях, з її функціонуванням пов'язані хі-
мічний склад атмосфери й гідросфери, запаси біогенних речовин у літосфе рі,
протягом тисячоліть вона була й залишається об'єктом інтенсивної експлуа-
758 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 5
тації та середовищем існування людини. Ці питання висвітлені в монографії
«Плів ка життя» (1997). У ній також знаходимо розділ, присвячений ідеям ста-
лого розвитку, проголошеним у документах конференції ООН у Ріо-де-Жа-
нейро (1992), проблемам ощадливої експлуатації ресурсів плівки життя, розум-
ного керування соціосферними процесами та підтримання її корисних біотич-
них і соціальних функцій.
Результати наукових досліджень, викладені у згаданих працях, стали осно-
вою для обґрунтування (поряд з аутекологією, демекологією та синекологією)
четвертого розділу екології — екосистемології, наукова і прикладна сутності
якої висвітлені в монографії «Екосистемологія» (2000). У ній ґрунтовно про-
аналізовані принципи й концепції цієї галузі знань, об'єкт і методи пізнання,
основні її закони, місце в системі наук. Наведена детальна характеристика
основних ступенів організації екосистем: консорційних, парцелярних, біогео-
ценозних, ландшафтних, провінційних, біомних, субстратних і біосфери; опи-
сані морфологічна й функціональна структури, енергетична, продукційна, біогео-
хімічна, кібернетична та інші функції, природна динаміка та еволюція екосистем.
Окремий розділ присвячений питанням ролі людини як зовнішнього збурю ва-
льного чинника щодо екосистем та його впливу на їхню структурно-функціо на-
ль ну організацію. Здійснено комплексну оцінку штучно створених аграрних та
ур баністичних екосистем. Уперше запропоновано класифікацію екосистем, роз-
г лянуто одне з надзвичайно актуальних питань екосистемології — про первин-
ний і вторинний екологічні потенціали екосистем і втрати первинного екологіч-
ного потенціалу під впливом господарської діяльності.
Закінчується монографія висвітленням питань організації системи еколо-
гічного моніторингу й науково обґрунтованого керування екологічними про-
цесами з метою охорони навколишнього природного середовища й забезпе-
чення сталого розвитку.
Окреслення структурно-функціональної суті екосистемного рівня органі-
зації живого, концептуальних положень і завдань екосистемології та остаточне
визначення соціального чинника стосовно живих систем як зовнішнього збу-
рювального впливу (творчого, охоронного чи руйнівного) виявилося науковим
фундаментом для обґрунтування потреби формування якісно нової галузі на-
уки — геосоціосистемології — вчення про геосоціальні системи, їхній генезис,
закономірності розвитку, будови й функціонування, структурні й функціо-
нальні взаємозв'язки між їхніми внутрішніми компонентами та з іншими гео-
соціосистемами, про особливості їхньої саморегуляції, еволюції й антропоген-
ної динаміки, принципи керування геосоціосистемними процесами з метою
забезпечення оптимальних умов життя людей, збереження для теперішніх і
майбутніх поколінь сприятливого довкілля та досягнення умов сталого розви-
тку. Базовим при цьому було саме визначення геосоціосистем як територіально
відмежованих об'єктів, у котрих функціонально поєднані екологічний (при-
родний), соціальний, економічний, демографічний, гуманітарний, технічний
та інші блоки і в яких відбуваються всі організовані людьми екологічні, со-
759ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 5
ціально-економічні, демографічні, гуманітарні, інформаційні та інші процеси.
Як усі природні екологічні процеси здійснюються лише в межах еко сис тем, так
й існування особистості, суспільних груп людей чи навіть цілих циві лізацій
можливе лише в межах геосоціосистем.
На засадах цього вчений доходить висновку, що маємо підставу тракту-
вати геосоціосистемологію як теоретичну основу сталого розвитку — розум-
но го, науково обґрунтованого, прогнозованого керування геосоціосистем ни-
ми (еко лого-соціально-економічними) процесами на всіх рівнях складнос ті
гео соціосистем — від сільських до соціосферної (монографія «Вступ до геосо-
ціосистемології», 2005).
Поряд із підготовкою до опублікування монографії «Екосистемологія» від-
діл екосистемології, очолюваний академіком М.А. Голубцем, закінчив комп-
лексне екосистемологічне дослідження в карпатському регіоні та видав моно-
графію «Екологічна ситуація на північно-східному макросхилі Українських Кар-
пат» (2001). У ній знаходимо практичне втілення наукових ідей, опрацьованих
у попередніх наукових працях. У монографії відображена історія освоєння біо-
геоценотичного покриву, оцінена глибина та наслідки антропогенних змін у
його територіальному розподілі, морфологічній будові, функціональних по-
казниках; на прикладі дослідження конкретних екосистем визначено наслідки
техногенних і рекреаційних навантажень та лісогосподарської діяльності на
їхню структурно-функціональну організацію. На основі цих даних, а також карт
сучасного й корінного біогеоценотичного покриву здійснено еколого-еко но-
мічне районування території, обґрунтовано систему заходів, спрямованих на
оптимізацію довкілля в кожному з виділених районів, опрацьовано рекоменда-
ції щодо мережі та структури комплексного моніторингу й використання його
даних для обґрунтованого керування екологічними процесами.
У 2007 році науковий колектив згаданого відділу видає монографію «Кон-
цеп туальні засади сталого розвитку гірського регіону», в якій проаналізовано
суть сталого розвитку, рівень його адаптованості в Україні, природно-історичні,
соціально-економічні, етнокультурні та екологічні особливості й перспективи
реалізації цього розвитку в Бескидській частині Українських Карпат.
Матеріали монографії використані для підготовки державних документів з
питань комплексного моніторингу, сталого розвитку, охорони довкілля, захис-
ту Українських Карпат від природних стихійних явищ, обґрунтування нових
напрямів наукових досліджень, оптимізації ведення лісового й полонинського
господарств, природокористування та природоохоронної діяльності. Вони та-
кож широко застосовуються в педагогічній роботі вищих навчальних закладів
біологічного, географічного й філософського профілів.
За час наукової діяльності академік Голубець опублікував понад 400 праць
з питань ґрунтознавства, ботаніки, фітоценології, лісознавства, біогеоценоло-
гії, екосистемології та геосоціосистемології. Напередодні ювілею Михайло Анд-
рійович завершив підготовку монографії з питань середовищезнавства (інвай-
ронментології) — похідної від геосоціосистемології прикладної галузі науки
760 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 5
про навколишнє середовище (довкілля), в якому живе людина й відбуваються
усі соціально-економічні та інші процеси, пов'язані з розумовою та виробни-
чою діяльністю, про розумне, збалансоване використання природних, соціаль-
них і економічних ресурсів, охорону довкілля, керування геосоціосистемни ми
процесами для реалізації основної мети сталого розвитку — «високої якос ті
навколишнього середовища і здорової економіки для всіх народів світу».
Серед найважливіших віх громадсько-політичної роботи вченого слід від-
значити такі: 1989—1990 рр. — член Народного Руху України за перебудову,
член президії і співголова Львівської крайової організації НРУ, 1990—1994 —
народний депутат України, голова підкомісії з питань екології та охорони нав-
колишнього природного середовища; 1995—1996 — член Львівського облви-
конкому, 1996—2002 рр. — член Львівського міськвиконкому, заступник голо-
ви Львів ської Крайової організації Конгресу української інтелігенції. У грудні
1991 року він брав участь у Біловезькій зустрічі глав держав Білорусі, Росії та
України, під час якої було припинено існування СРСР.
Слід згадати і про велику редакторську роботу академіка Михайла Анд рі йо-
вича Голубця: він редактор майже тридцяти колективних праць і монографій,
щорічного бібліографічного покажчика «Українські Карпати», який виходить у
світ від 1977 року, член ред колегій «Українського ботанічного журналу», а також
журналів «Ойкумена», «Еко ло гія та ноосферологія», «Зелені Кар па ти» та ін.
Він — відомий організатор науки, педагог і громадський діяч. Під його керів-
ництвом захищено 5 докторських і 17 кандидатських дисертацій. За його ініціа-
тивою і безпосереднім керівництвом проведено низку міжнародних, всеукра-
їнських і регіональних конференцій, семінарів і нарад. Він — куратор проекту
МАБ-6а програми ЮНЕСКО «Лю дина і біосфера» в Україні, голова сек ції
«Фундаментальні та прикладні проблеми екології» Наукової ради з проблем
навколишнього середовища і сталого розвитку НАН України, член наукових
рад із ботаніки, лісознавства, екології та охорони природи, дійсний член Нау-
кового товариства імені Шевченка, голова Львівського відділення Ук раїн сь ко го
ботанічного товариства, віце-президент Лісівничої академії наук Ук раї ни, член
Бюро відділення загальної біології НАН України, член виконкому та голова
відділення «Хімічних, біологічних, медичних і аграрних наук» та секції «Еко-
логії, загальної біології та охорони природи» Західного наукового центру НАН
України та МОН України, член спеціалізованих учених рад тощо.
Заслуговують на увагу також публіцистичні твори вченого про Народ ний Рух
України (1998), Біловезьку зустріч глав держав Білорусії, Росії та України (2001),
наслідки русифікації української мови (2006), «Дерево життя» (2008) та інші.
Свій ювілей Михайло Андрійович Голубець зустрів сповнений творчих сил,
енергії, задумів і нових ідей. Від щирого серця бажаємо йому міцного здоров’я,
довгих щасливих років життя, успіхів у науковій і громадській дія льності.
М.П.КОЗЛОВСЬКИЙ, О.Г.МАРИСКЕВИЧ, О.О.КАГАЛО,
О.В.ЛОБАЧЕВСЬКА, Й.В.ЦАРИК
|