Нові та рідкісні для України види родини Coprinaceae. 1. Роди Lacrymaria та Panaeolus
Приведены данные о находках новых и редких для Украины представителей родов Lacrymaria Pat. и Panaeolus (Fr.) Quél. Впервые в Украине обнаружены Panaeolus acuminatus (Schaeff.) Gillet и P. antillarum (Fr.) Dennis, в то время как для Lacrymaria pyrotricha (Holmskj.) Konrad et Maubl. и Panaeolus...
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
2014
|
| Назва видання: | Український ботанічний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174933 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Нові та рідкісні для України види родини Coprinaceae. 1. Роди Lacrymaria та Panaeolus / М.П. Придюк // Український ботанічний журнал. — 2014. — Т. 71, № 1. — С. 71-77. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-174933 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1749332021-01-29T01:27:07Z Нові та рідкісні для України види родини Coprinaceae. 1. Роди Lacrymaria та Panaeolus Придюк, М.П. Спорові рослини та гриби Приведены данные о находках новых и редких для Украины представителей родов Lacrymaria Pat. и Panaeolus (Fr.) Quél. Впервые в Украине обнаружены Panaeolus acuminatus (Schaeff.) Gillet и P. antillarum (Fr.) Dennis, в то время как для Lacrymaria pyrotricha (Holmskj.) Konrad et Maubl. и Panaeolus cinctulus (Bolton) Sacc. зарегистрированы новые местонахождения. Даны диагнозы этих видов, указаны их местонахождения, приводятся информация об общем распространении и оригинальные иллюстрации. The data on some new and rare for Ukraine representatives of the genera Lacrymaria Pat. and Panaeolus (Fr.) Quél. are reported. Panaeolus acuminatus (Schaeff.) Gillet and P. antillarum (Fr.) Dennis are found for the first time in Ukraine, while for Lacrymaria pyrotricha (Holmskj.) Konrad et Maubl. and Panaeolus cinctulus (Bolton) Sacc. new localities are registered. Their descriptions, localities, data on general distribution and original drawings are given. 2014 Article Нові та рідкісні для України види родини Coprinaceae. 1. Роди Lacrymaria та Panaeolus / М.П. Придюк // Український ботанічний журнал. — 2014. — Т. 71, № 1. — С. 71-77. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 0372-4123 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174933 uk Український ботанічний журнал Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Спорові рослини та гриби Спорові рослини та гриби |
| spellingShingle |
Спорові рослини та гриби Спорові рослини та гриби Придюк, М.П. Нові та рідкісні для України види родини Coprinaceae. 1. Роди Lacrymaria та Panaeolus Український ботанічний журнал |
| description |
Приведены данные о находках новых и редких для Украины
представителей родов Lacrymaria Pat. и Panaeolus (Fr.)
Quél. Впервые в Украине обнаружены Panaeolus acuminatus
(Schaeff.) Gillet и P. antillarum (Fr.) Dennis, в то время как
для Lacrymaria pyrotricha (Holmskj.) Konrad et Maubl. и
Panaeolus cinctulus (Bolton) Sacc. зарегистрированы новые
местонахождения. Даны диагнозы этих видов, указаны
их местонахождения, приводятся информация об общем
распространении и оригинальные иллюстрации. |
| format |
Article |
| author |
Придюк, М.П. |
| author_facet |
Придюк, М.П. |
| author_sort |
Придюк, М.П. |
| title |
Нові та рідкісні для України види родини Coprinaceae. 1. Роди Lacrymaria та Panaeolus |
| title_short |
Нові та рідкісні для України види родини Coprinaceae. 1. Роди Lacrymaria та Panaeolus |
| title_full |
Нові та рідкісні для України види родини Coprinaceae. 1. Роди Lacrymaria та Panaeolus |
| title_fullStr |
Нові та рідкісні для України види родини Coprinaceae. 1. Роди Lacrymaria та Panaeolus |
| title_full_unstemmed |
Нові та рідкісні для України види родини Coprinaceae. 1. Роди Lacrymaria та Panaeolus |
| title_sort |
нові та рідкісні для україни види родини coprinaceae. 1. роди lacrymaria та panaeolus |
| publisher |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Спорові рослини та гриби |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174933 |
| citation_txt |
Нові та рідкісні для України види родини Coprinaceae. 1. Роди Lacrymaria та Panaeolus / М.П. Придюк // Український ботанічний журнал. — 2014. — Т. 71, № 1. — С. 71-77. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Український ботанічний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT pridûkmp novítarídkísnídlâukraínividirodinicoprinaceae1rodilacrymariatapanaeolus |
| first_indexed |
2025-07-15T12:04:16Z |
| last_indexed |
2025-07-15T12:04:16Z |
| _version_ |
1837714434689073152 |
| fulltext |
71ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2014, т. 71, № 1
М.П. ПРИДЮК
Інститут ботаніки імені М.Г. Холодного НАН України
вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна
prydiuk@gmail.com
НОВІ ТА РІДКІСНІ ДЛЯ УКРАЇНИ ВИДИ РОДИНИ COPRINACEAE. 1. РОДИ LACRYMARIA ТА
PANAEOLUS
К л ю ч о в і с л о в а : Basidiomycota, Agaricales, Coprinaceae, Lacrymaria, Panaeolus
© М.П. ПРИДЮК
У минулому представники родини Coprinaceae не
привертали особливої уваги українських мікологів,
фігуруючи лише в загальних флористичних
списках. Тривалий час винятком були тіль ки
статті Г.Ш. Батирової (1989, 1990), присвячені
здебільшого представникам родів Coprinus Pers. та
Psathyrella (Fr.) Quél. Проте останнім десятиріччям
розпочалося цілеспрямоване вивчення грибів
з цієї групи, частину результатів якого вже
опубліковано (Придюк, 2004, 2007а, б; Prydiuk,
2010, 2011), а решта є предметом цієї статті. У
результаті досліджень, здійснених протягом
2007—2011 рр., були виявлені як нові для України
види з родини Coprinaceae, так і раніше невідомі
місцезнаходження деяких уже зареєстрованих
тут її представників. У цій частині статті йдеться
про ті з них, що належать до родів Lacrymaria Pat.
та Panaeolus (Fr.) Quél. З них уперше на території
України знайдені P. acuminatus (Schaeff.) Gillet
та P. antillarum (Fr.) Dennis, тоді як L. pyrotricha
(Holmskj.) Konrad et Maubl. та P. cinctulus (Bolton)
Sacc. зареєстровані вдруге. Нижче подаємо детальну
інформацію про ці види. Всі розглянуті зразки
зібрані автором та зберігаються в Національному
гербарії Інституту ботаніки імені М.Г. Холодного
НАН України (KW).
У статті використані такі умовні позначення:
L — кількість пластинок гіменофору, які досягають
ніжки; l — кількість пластинок, що не досягають
ніжки і роз ташо вані між двома довгими; Q —
відношення довжини спори до її ширини
(квотієнт); av. L — середня довжина спори; av. B —
середня ширина спори; av. Q — середнє значення
квотієнта.
Lacrymaria pyrotricha (Holmskj.) Konrad et Maubl.,
Rev. Hyménomyc. Fr.: 91. 1925. — Рис. 1.
Agaricus pyrotrichus Holmskj., Fungis Danicis 2: tab.
35. 1790. — Drosophila pyrotricha (Holmskj.) Kühner
et Romagn., Fl. anal. champ. supér.: 371. 1953. —
Hypholoma pyrotricha (Holmskj.) Quél., Mém. Soc.
Émul. Montbéliars Sér. 2, 5: 114. 1872. — Psathyrella
pyrotricha (Holmskj.) M.M. Moser, in Gams, Kl.
Kryptogamenfl. 2/2: 218. 1967.
Шапинка 3,5—8,0 см, напівкуляста, опукла,
пізніше опукло-розпростерта до розпростертої,
часто з широкою випуклістю в центрі, повстисто-
луската, жовтувато-пома ран чева, яскраво-
помаранчева, червонувато-помаранчева до буру-
вато-помаранчевої, в центрі дещо темніша,
негігрофанна. Покривало вкриває всю шапинку й
утворює численні волокнисті пластівці по її краю,
останні одного кольору з шапинкою. Пластинки
вузькоприрослі до округлоприрослих та при-
рослих зубцем, досить густі до густих (L = 35—45,
l = 3—7), випуклі, спочатку світло-тютюново-
коричневі, пізніше темно-коричневі, бурувато-
чорні до майже чорних, нерівномірно плямисті,
з білуватим дрібноторочкуватим краєм, у вологу
погоду краї пластинок іноді вкриті краплями
темно-коричневої рідини. Ніжка 4,5—9,0 × 0,5—
1,0 см, циліндрична, з булавоподібною основою,
трубчаста, з волокнисто-повстистим кільцем у
верхній частині, над кільцем дещо борошниста,
білувата, нижче кільця повстисто-луската,
жовтувато-помаранчева, яскраво-помаранчева,
червонувато-помаранчева до бурувато-пома-
ранчевої. М’якуш у шапинці завтовшки до 0,4 см,
білуватий з коричнюватим відтінком до блідо-
коричневого, в ніжці блідо-коричневий, донизу
темніє, до бурого в її основі. З м’яким смаком
та землистим запахом. Споровий порошок
коричнево-чорний.
Спори 9,5—11,5(—12,0) × 5,5—6,5 мкм, Q = 1,51—
1,92; av. L = 10,6±0,62 мкм, av. B = 6,3±0,33 мкм,
av. Q = 1,68±0,11; грубо-бородавчасті, анфас
яйцеподібно-лимоноподібні, лимоно подібні та еліпсо-
подібно-лимоноподібні, з округлою основою і
сосочкоподібно відтягнутою верхівкою, у профіль
лимоноподібно-мигдалеподібні до мигдалеподібних,
із ростовою порою близько 1,8 мкм завширшки,
темно-коричневі, товстостінні, напівпрозорі до
72 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2014, 71(1)
практично непрозорих. Базидії 19,0—33,0 × 9,0—
11,5 мкм, булавоподібні, 4-спорові. Хейлоцистиди
36,0—65,0 × 6,5—8,5 мкм, булавоподібно-
циліндричні або циліндричні, часто з голівчасто
потовщеною верхівкою завширшки до 11 мкм,
численні. Плевроцистиди 35,0—65,0 × 9,5—13,5 мкм,
циліндрично-веретеноподібні до циліндричних, із
закругленою, іноді дещо потовщеною верхівкою,
численні, часто розташовані пучками по 2—5.
Пілоцистиди відсутні. Каулоцистиди двох типів:
а) 60,0—85,0 × 7,5—10,0 мкм, циліндричні,
найчастіше з голівчасто потовщеною верхівкою
завширшки до 11,5 мкм, численні; б) 20,0—
25,0 × 7,0—8,5 мкм, булавоподібні та округло-
булавоподібні, нечисленні. Є пряжки. Кутикула
шапинки гіфальна, складається з практично
безбарвних або блідо-коричневих, злегка або
сильно інкрустованих гіф 8,0—15,0 мкм завтовшки.
Покривало утво рене з циліндричних, зазвичай
сильно інкрустованих гіф завтовшки 7,0—15,0 мкм.
Карпофори розвиваються поодиноко та
невеликими групами на ґрунті і рослинних
залишках, зрідка — на трухлявій деревині, зде біль-
шого в листяних лісах.
Досліджені зразки. Тернопільська обл.,
Гусятинський р-н, природний заповідник
«Медобори», Вікнянське л-во, 27 кв., дубово-
грабовий ліс, 49°21`07`` пн. ш., 29°07`19`` сх. д.,
25.09.2007 (KW 38142); Городницьке л-во, 40 кв.,
грабовий ліс, 49°11`11`` пн. ш., 26°08`48`` сх. д.,
29.09.2007 (KW 38389).
Раніше відомі місцезнаходження. Тернопільська
обл., Бережанський р-н, околиці c. Надорожнев,
ліс (Боб’як, 1907).
Загальне поширення. Європа: Австрія,
Бельгія, Велика Британія, Данія, Іспанія, Італія,
Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Росія,
Україна, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція;
Північна Америка: Канада, США.
Lacrymaria pyrotricha дуже близька до
L. lacrymabunda (Bull.: Fr.) Pat., відрізняється,
передусім, яскравіше забарвленими та
масивнішими плодовими тілами. Крім того,
покривало в цього виду утворене сильно-
інкрустованими гіфами, тоді як у L. lacrymabunda
вони гладенькі або слабоінкрустовані.
Panaeolus acuminatus (Schaeff.) Gillet, Hyménomyc.:
621. 1874. — Рис. 2.
Agaricus acuminatus Schaeff., Fung. Bavar. Palat. 4:
44. 1774. — Coprinarius acuminatus (Schaeff.) Quél.,
Enchir. fung.: 119. 1886. — Stropharia acuminata
(Scop.) Murrill, Mycologia 14(3): 128. 1922. — Agaricus
carbonarius Batsch, Elench. fung. 69: tab. 2, fig. 6.
1783. — Agaricus caliginosus Jungh., Linnaea 5: 405.
1830. — Coprinarius caliginosus (Jungh.) Quél., Enchir.
fung.: 119. 1886. — Panaeolus caliginosus (Jungh.)
Gillet, Hyménomyc.: 623. 1878. — Chalymmota
caliginosa (Jungh.) P. Karst., Bidrag Känn. Finl. Nat.
Folk 32: 415. 1879. — Agaricus gracilioides Schulzer,
Рис. 1. Lacrymaria pyrotricha
(Holmskj.) Konrad et Maubl.:
а — плодові тіла; б —
базидії; в — хейлоцистиди;
г — плевроцистиди; д —
каулоцистиди; е — елементи
покривала; ж — спори. Розмір
масштабної шкали: 1 см для
плодових тіл, 10 мкм — для
мікроструктур
Fig. 1. Lacrymaria pyrotricha
(Holmskj.) Konrad et
Maubl.: а — fruit bodies; б —
basidia; в — cheilocystidia;
г — pleurocystidia; д —
caulocystidia; е — elements
of veil; ж — spores. Bars: 1
cm for fruit bodies, 10 m for
microstructures
73ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2014, т. 71, № 1
Verh. Zool.-Bot. Ges. Wien 26: 415. 1876. — Agaricus
gracilioides var. fraterculus Schulzer, Verh. Zool.-
Bot. Ges. Wien 26: 415. 1876. — Panaeolus queletii
Schulzer, Hedwigia 24: 136. 1885. — Panaeolus queletii
var. fraterculus Schulzer, Hedwigia 24: 415. 1885. —
Panaeolus hygrophanus Velen., eské Houby 3: 598.
1921. — Panaeolus rickenii Hora, Trans. Br. mycol. Soc.
43: 454. 1960.
Шапинка 1,0—2,5 см, спочатку жолудеподібна
або гостроконічна, пізніше дзвоникоподібна,
конічно-дзвоникоподібна або округло-конічна,
слабко розкривається при дозріванні, щонайбільше
до опуклої, часто з невисоким або досить гострим
горбиком у центрі, суха, дещо радіально-
зморшкувата, гігрофанна, у вологому стані
прозо ро-смугаста по краю, темно-червонувато-
коричнева до темно-коричневої, нерідко з сіру-
ватим відтінком, підсихаючи, світлішає, почи на-
ючи від центру, до блідо-коричневої з рожевуватим
відтінком. Покривало відсутнє. Пластинки
прирослі, густі (L = 35—45, l = 3—7), опуклі,
широкі, спочатку блідо-сірі, пізніше сірі до темно-
сірих, наприкінці практично чорні, плямисті, з
білуватим дрібноторочкуватим краєм. Ніжка 4,0—
9,0 × 0,15—0,25 см, циліндрична, з булавоподібною
основою, трубчаста, борошниста, спочатку сірувата
з рожевуватим відтінком, пізніше, починаючи
знизу, поступово темнішає до червонувато- або
темно-коричневої, у верхній частині ніжки
нерідко виступають краплі безбарвної рідини (з
часом вони стають майже чорними завдяки зрілим
спорам). М’якуш у шапинці завтовшки до 0,1 см,
рожевувато-коричневий, у ніжці темніший, до
бурого. Без особливого запаху та смаку. Споровий
порошок коричнево-чорний.
Спори 11,0—14,5(—16,0) × 8,5—10,5 × 6,5—
8,5 мкм, Q = 1,17—1,55; av. L = 12,9±1,06 мкм,
av. B = 9,3±0,5 мкм, av. Q = 1,38±0,08; гладенькі,
приплюснуті, анфас лимоноподібні до дещо
митроподібних, з випуклою основою та округлою
або дещо сосочкоподібною верхівкою, у профіль
вузькоеліпсоподібні до мигдалеподібних, з
центральною ростовою порою до 2,0 мкм
завширшки, темно-червонувато-коричневі,
товстостінні, непрозорі. Базидії 18,0—27,0 × 11,0—
12,5 мкм, булавоподібні, 2—4-спорові.
Хейлоцистиди 22,0—34,0 × 6,5—8,5 мкм,
пляшкоподібні та видовжено-мішкоподібні, зі
звивистою шийкою завтовшки 3,0—4,0 мкм та
закругленою, зрідка слабопотовщеною верхівкою
завширшки до 5,5 мкм, численні. Плевроцистид
немає. Пілоцистиди 25,0—48,0 × 5,0—9,5 мкм,
пляшкоподібні та видовжено-пляшкоподібні,
часто майже циліндричні, із закругленою або
голівчасто потовщеною верхівкою завширшки
до 7,0 мкм, нечисленні. Каулоцистиди 22,0—
58,0 × 5,5—9,0 мкм, видовжено-мішкоподібні,
пляшкоподібні, видовжено-пляшкоподібні до
майже циліндричних, із закругленою верхівкою до
6,0 мкм завширшки. Є пряжки. Кутикула шапинки
Рис. 2. Panaeolus acuminatus
(Schaeff.) Gillet: а — плодові тіла;
б — базидії; в — хейлоцистиди; г —
пілоцистиди; д — каулоцистиди;
е — спори. Розмір масштабної
шкали: 1 см для плодових тіл,
10 мкм для мікроструктур
Fig. 2. Panaeolus acuminatus (Schaeff.)
Gillet: а — fruit bodies; б — basidia;
в — cheilocystidia; г — pilocystidia;
д — caulocystidia; е — spores. Bars:
1 cm for fruit bodies, 10 m for
microstructures
74 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2014, 71(1)
гіменіальна, складається з округло-булавоподібних
і грушоподібних клітин 14,0—30,0 мкм завширшки.
Плодові тіла зростають поодиноко та невеликими
групами на вгноєному ґрунті та гної, переважно в
трав’янистих рослинних угрупованнях (на луках
або пасовиськах), зрідка — в лісах.
Досліджені зразки. Закарпатська обл.,
Великоберезнянський р-н, Національний
природний парк «Ужанський», Новостужицьке
л-во, близько 1 км південніше с. Стужиця,
пасовисько, 49°00`42`` пн. ш., 22°35`47`` сх. д.,
22.09.2011 (KW 40204); Костринське л-во, хр.
Явірник, галявина в буковому лісі, 48°53`53`` пн. ш.,
22°30`24`` сх. д., 24.09.2011 (KW 40205).
Загальне поширення. Європа: Австрія, Білорусь,
Велика Британія, Греція, Данія, Італія, Нідерланди,
Німеччина, Норвегія, Росія, Словаччина, Україна,
Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція;
Азія: Вірменія, Ліван, Росія (Сибір, Далекий Схід);
Африка: Марокко; Північна Америка: Канада,
США.
Panaeolus acuminatus досить близький до
P. fimicola (Fr.) Gillet, однак, на відміну від
останнього, має більш-менш конічно загострену
(а не напівкулясту або опуклу) шапинку, сильніше
приплюснуті спори, а плевроцистиди в нього
повністю відсутні (Hausknecht, 2009). Подібний
до нього і P. cinctulus (Bolton) Sacc., який, проте,
відрізняється формою шапинки (напівкуляста
до опуклої, ніколи не буває гостроконічною),
виглядом хейлоцистид (зазвичай із потовщеними
або навіть голівчастими верхівками) та спорами
(дещо менші та слабше приплюснуті) (Gerhardt, 2008).
Panaeolus antillarum (Fr.) Dennis, Kew Bull. 15(1):
124. 1961. — Рис. 3.
Agaricus antillarum Fr., Elench. Fung. 1: 42. 1828. —
Psilocybe antillarum (Fr.) Sacc., Syll. Fung. 5: 1052.
1887. — Agaricus antillarum var. praelonga Fr., Acta
Regiae Soc. Sci. Upsal. 4/1(1): 25. 1851. — Agaricus
sepulchralis Berk., Lond. J. Bot. 1: 452. 1842. —
Panaeolus sepulchralis (Berk.) Sacc., Syll. Fung. 5:
1119. 1887. — Anellaria sepulchralis (Berk.) Singer,
Lilloa 22: 475. 1951. — Agaricus solidipes Peck, Ann.
Rep. N.Y. State Mus. 23: 101. 1872. — Panaeolus
solidipes (Peck) Sacc., Syll. Fung. 5: 1123. 1887. —
Campanularius solidipes (Peck) Murrill, Mycologia 10:
31. 1918. — Agaricus fortunatus Cooke, Grevillea 9: 132.
1881. — Psilocybe fortunata (Cooke) Sacc., Syll. Fung.
5: 1056. 1887. — Agaricus capnolepis Kalchbr., Grevillea
9: 132. 1881. — Hypholoma capnolepis (Kalchbr.) Sacc.,
Syll. Fung. 5: 1033. 1887. — Agaricus ovatus Cooke
et Massee, Grevillea 18: 4. 1889. — Panaeolus ovatus
(Cooke et Massee) Sacc., Syll. Fung. 9: 147. 1889. —
Agaricus eburneus Cooke et Massee, Grevillea 18: 4.
1889. — Panaeolus eburneus (Cooke et Massee) Sacc.,
Syll. Fung. 9: 147. 1889. — Panaeolus albellus Massee,
Bot. Tidsskr. 24: 366. 1902. — Panaeolus bolombensis
Beeli, Bull. Soc. Roy. Bot. Belg. 61: 96. 1928.
Шапинка 1,0—4,0 см, спочатку широко-
дзвоникоподібна, пізніше округло-конічна,
конічно-напівкругла або майже напівкругла,
іноді з невеликою випуклістю в центрі, слабко
розкривається при дозріванні, клейка до
слабослизистої, гладенька, пізніше злегка
сітчасто- або радіально-зморшкувата, біла,
згодом білувата, блідо-кремова, бежева до блідо-
сірої, зрідка з легким коричнюватим відтінком,
особливо ближче до центру, негігрофанна.
Покривало відсутнє. Пластинки прирослі, досить
густі до густих (L = 35—45, l = 3—7), опуклі, доволі
Рис. 3. Panaeolus antillarum (Fr.) Dennis: а — плодові тіла; б —
базидії; в — хейлоцистиди; г — плевроцистиди (сульфідії);
д — пілоцистиди; е — каулоцистиди; ж — спори. Розмір
масштабної шкали: 1 см для плодових тіл, 10 мкм для
мікроструктур
Fig. 3. Panaeolus antillarum (Fr.) Dennis: а — fruit bodies; б —
basidia; в — cheilocystidia; г — pleurocystidia (sulfidia); д —
pilocystidia; е—caulocystidia; ж — spores. Bars: 1 cm for fruit
bodies, 10 m for microstructures
75ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2014, т. 71, № 1
широкі, спочатку блідо-сірі, пізніше сірі, в кінці
темно-сірі до практично чорних, плямисті, з
білуватим дрібноторочкуватим краєм. Ніжка 5,5—
19,0 × 0,25—0,55 см, циліндрична, іноді слабко
звужується догори або донизу, з булавоподібною,
зрідка дещо коренеподібною основою завтовшки
до 0,7 см, трубчаста, поздовжньо-борозенчаста,
особливо у верхній частині, борошниста, донизу
стає практично гладенькою, спочатку біла,
пізніше, починаючи від основи, злегка темнішає
до сірувато-білої або блідо-коричнювато-сірої,
нерідко у верхній частині вкрита крапельками
рідини, спочатку безбарвними, згодом
коричнювато-чорними завдяки опалим спорам.
М’якуш у шапинці завтовшки до 0,3 см, білий
або білуватий, у ніжці білуватий до блідо-сірого.
З приємним грибним запахом та м’яким смаком.
Споровий порошок коричнево-чорний.
Спори (13,0—)15,0—18,0(—22,0) × 9,5—
13,0 × 8,5—9,5 мкм, Q = 1,41—1,62;
av. L = 20,3±1,01 мкм, av. B = 12,1±0,75 мкм, av.
Q = 1,52±0,07; гладенькі, виразно приплюснуті,
анфас лимоноподібно-еліпсоподібні до лимоно-
подібних, часто дещо округло-шестикутні, з
опуклою до конічно-опуклої основою та округло-
конусоподібною або дещо сосочкоподібною
верхівкою, у профіль еліпсоподібні до дещо
мигдалеподібних, із центральною ростовою порою
до 2,5 мкм завширшки, темно-червонувато-
коричневі, товстостінні, непрозорі. Базидії 24,0—
31,0 × 12,0—14,5 мкм, булавоподібні, 4-спорові.
Хейлоцистиди 24,0—50,0 × 7,0—10,0 мкм, булаво-,
мішко-, пляшкоподібні, нерідко практично
циліндричні, іноді з дещо голівчасто потовщеною
верхівкою до 9,0 мкм завширшки, численні.
Плевроцистиди (сульфідії1) 25,0—45,0 × 13,0—
17,0 мкм, булавоподібні до округло-булаво-
подібних, нерідко із сосочкоподібним горбиком
на верхівці, нечисленні. Пілоцистиди 29,0—
55,0 × 8,5—11,0 мкм, пляшкоподібні, з округлою
або дещо потовщеною верхівкою завширшки
до 7,0 мкм, численні або практично відсутні.
Каулоцистиди 15,0—55,0 × 6,0—12,0 мкм, булаво-,
мішко-, пляшкоподібні та майже циліндричні,
іноді розгалужені, часом із дещо потовщеною
верхівкою до 8,0 мкм завширшки. Є пряжки.
Кутикула шапинки гіменіальна, складається з 3—4
1 Цистиди, що містять аморфні тільця, які забарвлюються
сульфованіліном у винно-червоний колір.
шарів округлих та грушоподібних клітин 11,0—
35,0 мкм завширшки.
Плодові тіла розвиваються поодиноко та
невеликими групами на коров’ячому та кінському
гної, в трав’янистих рослинних угрупованнях (на
луках, пасовиськах), також на узліссях.
Досліджені зразки. Волинська обл.,
Любешівський р-н, Національний природний
парк «Прип’ять-Стохід», Дольське л-во, 5 кв.,
узлісся вільхового лісу, 51°54`48`` пн. ш., 25°29`49``
сх. д., 18.07.2010 (KW 40207); Рівненська обл.,
Дубровицький р-н, північна околиця с. Крупове,
пасовисько, 51°34`09`` пн. ш., 26°28`30`` сх. д.,
23.07.2007 (KW 40206).
Загальне поширення. Європа: Австрія, Бельгія,
Велика Британія, Данія, Іспанія, Італія, Нідерланди,
Німеччина, Україна, Франція; Антільські о-ви;
Африка: Алжир, Марокко, Південно-Африканська
Республіка; Азія: Індія, Китай, Таїланд, Японія;
Північна Америка: Коста-Ріка, Мексика, США;
Південна Америка: Аргентина, Еквадор; Австралія.
Panaeolus antillarum має досить м’ясисті білуваті
плодові тіла зі злегка слизистою негігрофанною
шапинкою, які доволі подібні зовні до карпофорів
P. semiovatus (Sowerby: Fr.) S. Lundell, особливо
P. semiovatus var. phalaenarum (Fr.) Ew. Gerhardt,
в якого теж відсутнє кільце на ніжці. Він, проте,
відрізняється від обох варіацій повною відсутністю
покривала як на ніжці, так і по краях шапинки, а
також меншими спорами з центральною ростовою
порою. Ще один досить подібний зовні на
P. antillarum вид — це P. subfirmus P. Karst., шапинка
якого, однак, гігрофанна та суха, до того ж, у
нього цілковито відсутні сульфідії (Doveri, 2004;
Hausknecht, 2009). Panaeolus antillarum вважають
адвентивним у Європі, основний ареал його
розповсюдження — тропіки та субтропіки (Doveri,
2004).
Panaeolus cinctulus (Bolton) Sacc., Syll. Fung. 5:
1124. 1887. — Рис. 4.
Agaricus cinctulus Bolton, Hist. Fung. Grow. Halifax
4: 37. 1791. — Coprinus cinctulus (Bolton) Gray, Nat.
Arr. Br. Pl. 1: 633. 1821. — Agaricus fimicola var.
cinctulus (Bolton) Cooke, Forsch. Pfl Kr., Tokyo: 221.
1883. — Panaeolus fimicola var. cinctulus (Bolton) Rea,
Br. basidiomyc.: 372. 1922. — Agaricus subbalteatus
Berk. et Broome, Ann. Mag. Nat. Hist. 3, 7: 6. 1861. —
Panaeolus subbalteatus (Berk. et Broome) Sacc., Syll.
Fung. 5: 1124. 1887. — Panaeolus alveolatus Peck,
Ann. Rep. N.Y. State Mus. 54: 153. 1902. — Panaeolus
76 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2014, 71(1)
acidus Sumst., Torreya 5: 34. 1905. — Campanularius
semiglobatus Murrill, Mycologia 3: 103. 1911. —
Panaeolus semiglobatus (Murrill) Sacc. et Trotter, Syll.
Fung. 23: 323. 1925. — Panaeolus rufus Overh., Ann.
Missouri Bot. Gdn 3: 196. 1916. — Panaeolus variabilis
Overh., Ann. Missouri Bot. Gdn 3: 197. 1916. —
Panaeolus venenosus Murrill, Mycologia 8: 186.
1916. — Psilocybe vernalis Velen., eské Houby 3: 587.
1921. — Campanularius pumilus Murrill, Lloydia 5: 154.
1942. — Panaeolus pumilus (Murrill) Murrill, Lloydia
5: 156. 1942. — Panaeolus dunensis Bon et Courtec. in
Bon, Docums Mycol. 13(50): 28. 1983.
Шапинка 1,5—3,0 см, спочатку напівкуляста
до напівкулясто-дзвоникоподібної, пізніше
дзвоникоподібно-опукла до опукло-розпростертої,
зазвичай із широким горбиком або опуклістю
в центрі, суха, гладенька чи дещо радіально-
зморшкувата, гігрофанна, непрозоро-смугаста
по краю, червонувато-коричнева або горіхово-
коричнева, зазвичай дещо темніша в центрі,
підсихаючи, світлішає, починаючи від центру,
до блідо-глинисто-коричневої або блідо-
кавової, за винятком вузької смужки по самому
краю, яка часто зберігає темне забарвлення.
Покривало відсутнє. Пластинки прирослі, густі
(L = 30—35; l = 3—7), опуклі, широкі, спочатку
сіруваті, згодом cіро-коричневі, наприкінці
темно-коричневі, практично чорні, плямисті,
з білуватим дрібноторочкуватим краєм. Ніжка
4,0—8,0 × 0,2—0,3 см, циліндрична, зі слабо-
потовщеною булавоподібною основою, часто
зігнута або дещо звивиста, трубчаста, борошнисто-
смугаста, у верхній частині з дрібнопластівчастим
нальотом, спочатку білувата, пізніше темнішає до
блідо-коричневої, часто з рожевуватим відтінком.
М’якуш у шапинці завтовшки до 0,1 см, блідо-
рожевувато-коричневий, у ніжці темніший. Зі
слабким грибним запахом, без особливого смаку.
Споровий порошок коричнево-чорний.
Спори 11,0—13,0 × 7,0—9,0 × 6,5—7,0 мкм,
Q = 1,29—1,67; av. L = 11,9±0,67 мкм,
av. B = 8,0±0,60 мкм, av. Q = 1,48±0,09; гладенькі,
дещо приплюснуті, анфас лимоноподібні,
еліпсоподібно-лимоноподібні або дещо
митроподібні, з опуклою основою та округлою
верхівкою, у профіль еліпсоподібні до
слабомигдалеподібних, із дещо ексцентричною
ростовою порою до 2,0 мкм завширшки,
темно-червонувато-коричневі, товстостінні,
непрозорі. Базидії 14,5—23,0 × 9,0—11,5 мкм,
булавоподібні, 2—4-спорові. Хейлоцистиди 22,0—
35,0 × 7,0—8,5 мкм, пляшкоподібні і видовжено-
мішкоподібні, іноді майже циліндричні, з
прямою або звивистою шийкою завтовшки
3,0—5,0 мкм, із дещо потовщеною або навіть
голівчастою верхівкою 3,5—6,0 мкм завширшки,
численні. Плевроцистид немає. Пілоцистиди не
виявлені. Каулоцистиди 17,0—40,0 × 7,0—9,5 мкм,
пляшкоподібні та видовжено-пляшкоподібні
до майже циліндричних, іноді булавоподібні, із
Рис. 4. Panaeolus
cinctulus (Bolton)
Sacc.: а — плодові
тіла; б — базидії;
в — хейлоцистиди;
г — каулоцистиди;
д — спори. Розмір
масштабної шкали:
1 см для плодових
тіл, 10 мкм — для
мікроструктур
Fig. 4. Panaeolus
cinctulus (Bolton)
Sacc.: а — fruit
bodies; б — basidia;
в — cheilocystidia;
г — caulocystidia; д —
spores. Bars: 1 cm for
fruit bodies, 10 m for
microstructures
77ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2014, т. 71, № 1
закругленою верхівкою до 5,0 мкм завширшки.
Є пряжки. Кутикула шапинки гіменіальна,
складається з округло-булаво- та грушоподібних
клітин 17,0—30,0 мкм завширшки.
Карпофори розвиваються поодиноко і
невеликими групами на вгноєному ґрунті та гної,
переважно в трав’янистих рослинних угрупованнях
(на луках або пасовиськах), зрідка — в лісах або
садах.
Досліджені зразки. Чернігівська обл.,
Коропський р-н, Національний природний парк
«Мезинський», близько 1 км південно-східніше
с. Сміла, покинуте поле, 51°45`45`` пн. ш., 33°02`10``
сх. д., 27.05.2009 (KW 40208).
Раніше відомі місцезнаходження. Київська обл.,
Києво-Святошинський р-н, околиці с. Козелець,
луки, 10.09.1981, Г.Л. Роженко (Батирова, 1990).
Загальне поширення. Європа: Австрія, Велика
Британія, Німеччина, Данія, Італія, Нідерланди,
Норвегія, Португалія, Словаччина, Фінляндія,
Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція; Азія:
Філіппіни, Японія; Північна Америка: Канада,
Мексика, США; Гавайські о-ви; Австралія.
Panaeolus cinctulus можна сплутати з P. fimicola
або P. olivaceus F.H. Møller, які мають дещо схожі
плодові тіла. В обох, однак, карпофори помітно
темніші. Крім того, перший вид має плевроцистиди,
а в другого спори слабоскульптуровані (слід
використовувати імерсію). На відмінності між
P. cinctulus та P. acuminatus вказувалося вище. Зовні
P. cinctulus досить схожий і на Panaeolina foenisecii
(Pers.: Fr.) Maire, котра, проте, має світліше
забарвлені, грубо-бородавчасті та неприплюснуті
спори (Hausknecht, 2009). Цей представник роду
Panaeolus містить псилоцибін та має галюциногенні
властивості (Gerhardt, 2008).
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Батирова Г.Ш. Копринові гриби Тернопільської області //
Укр. ботан. журн. — 1989. — 46, № 1. — С. 73—74.
Батирова Г.Ш. Нові для мікобіоти України види
копринових грибів // Укр. ботан. журн. — 1990. — 47,
№ 5. — С. 97—98.
Боб’як Г. Причинки до микольогії східної Галичини.
Гриби околиці Бережан // Зб. мат.-природопис.-лікар.
Секції Наук. т-ва ім. Шевченка. — Львів, 1907. — 11. —
С. 1—41.
Придюк М.П. Нові та рідкісні для України види роду
Coprinus (Pers.: Fr.) Gray 1. // Укр. ботан. журн. — 2004. —
61, № 6. — С. 41—51.
Придюк М.П. Нові та рідкісні для України види роду
Coprinus (Pers.: Fr.) Gray. 2. Представники секції Coprinus
// Укр. ботан. журн. — 2007а. — 64, № 4. — С. 581—591.
Придюк М.П. Нові та рідкісні для України види роду
Coprinus (Pers.: Fr.) Gray. 3. Представники секцій
Pseudocoprinus (Kühner) P.D. Orton et Watling та Veliformes
(Fr.) Penn. // Укр. ботан. журн. — 2007б. — 64, № 5. —
С. 703—712.
Doveri F. Fungi fimicoli Italici. A guide to the recognition of
Basidiomycetes and Ascomycetes living on faecal material. —
Trento: Associazione Micologica Bresadola, 2004. — 1104 p.
Gerhardt E. Panaeolus (Fr.) Quél. // H. Knudsen and
J. Vesterholt (eds.). Funga Nordica. — Copenhagen:
Nordswamp, 2008. — P. 646—651.
Hausknecht A. Die Gattungen Panaeolina und Panaeolus
in Österreich und Bemerkungen zu einigen sonstigen,
interessanten Panaeolus-Funden // Österr. Z. Pilzk. —
2009. — 18. — S. 77—109.
Prydiuk M.P. New records of dung-inhabiting Coprinus-species
in Ukraine I. Section Pseudocoprinus // Czech Mycol. —
2010. — 62(1). — P. 43—58.
Prydiuk M.P. New records of dung-inhabiting Coprinus-species
in Ukraine II. Section Coprinus // Czech Mycol. — 2011. —
63(1). — P. 13—32.
Рекомендує до друку Надійшла 12.11.2013 р.
В.П. Гелюта
Н.П. Придюк
Институт ботаники имени Н.Г. Холодного НАН Украины,
г. Киев
НОВЫЕ И РЕДКИЕ ДЛЯ УКРАИНЫ ВИДЫ СЕМЕЙСТВА
COPRINACEAE. 1. РОДЫ LACRYMARIA И PANAEOLUS
Приведены данные о находках новых и редких для Украины
представителей родов Lacrymaria Pat. и Panaeolus (Fr.)
Quél. Впервые в Украине обнаружены Panaeolus acuminatus
(Schaeff.) Gillet и P. antillarum (Fr.) Dennis, в то время как
для Lacrymaria pyrotricha (Holmskj.) Konrad et Maubl. и
Panaeolus cinctulus (Bolton) Sacc. зарегистрированы новые
местонахождения. Даны диагнозы этих видов, указаны
их местонахождения, приводятся информация об общем
распространении и оригинальные иллюстрации.
К л ю ч е в ы е с л о в а : Basidiomycota, Agaricales, Coprinaceae,
Lacrymaria, Panaeolus.
M.P. Prydiuk
M.G. Kholodny Institute of Botany, National Academy of
Sciences of Ukraine, Kyiv
NEW AND RARE FOR UKRAINE SPECIES OF THE
FAMILY COPRINACEAE. 1. GENERA LACRYMARIA AND
PANAEOLUS
The data on some new and rare for Ukraine representatives of the
genera Lacrymaria Pat. and Panaeolus (Fr.) Quél. are reported.
Panaeolus acuminatus (Schaeff.) Gillet and P. antillarum
(Fr.) Dennis are found for the first time in Ukraine, while
for Lacrymaria pyrotricha (Holmskj.) Konrad et Maubl. and
Panaeolus cinctulus (Bolton) Sacc. new localities are registered.
Their descriptions, localities, data on general distribution and
original drawings are given.
K e y w o r d s : Basidiomycota, Agaricales, Coprinaceae,
Lacrymaria, Panaeolus.
|