Народознавець Митрофан Дикарев з українсько-російського етнографічного пограниччя

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Козар, Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України 2008
Теми:	Вітчизняне народознавство в іменах
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17547
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Народознавець Митрофан Дикарев з українсько-російського етнографічного пограниччя / Л. Козар // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 110-116. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-17547
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-175472011-03-03T12:03:39Z Народознавець Митрофан Дикарев з українсько-російського етнографічного пограниччя Козар, Л. Вітчизняне народознавство в іменах 2008 Article Народознавець Митрофан Дикарев з українсько-російського етнографічного пограниччя / Л. Козар // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 110-116. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 978-966-02-5045-1 XXXX-0047 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17547 uk Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вітчизняне народознавство в іменах Вітчизняне народознавство в іменах
spellingShingle	Вітчизняне народознавство в іменах Вітчизняне народознавство в іменах Козар, Л. Народознавець Митрофан Дикарев з українсько-російського етнографічного пограниччя
format	Article
author	Козар, Л.
author_facet	Козар, Л.
author_sort	Козар, Л.
title	Народознавець Митрофан Дикарев з українсько-російського етнографічного пограниччя
title_short	Народознавець Митрофан Дикарев з українсько-російського етнографічного пограниччя
title_full	Народознавець Митрофан Дикарев з українсько-російського етнографічного пограниччя
title_fullStr	Народознавець Митрофан Дикарев з українсько-російського етнографічного пограниччя
title_full_unstemmed	Народознавець Митрофан Дикарев з українсько-російського етнографічного пограниччя
title_sort	народознавець митрофан дикарев з українсько-російського етнографічного пограниччя
publisher	Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Вітчизняне народознавство в іменах
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17547
citation_txt	Народознавець Митрофан Дикарев з українсько-російського етнографічного пограниччя / Л. Козар // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 110-116. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT kozarl narodoznavecʹmitrofandikarevzukraínsʹkorosíjsʹkogoetnografíčnogopograniččâ
first_indexed	2025-07-02T18:44:15Z
last_indexed	2025-07-02T18:44:15Z
_version_	1836561838357086208
fulltext	110 процесів. – К., 2006. – С. 251–160. Мушкетик Л. Угорські запозичення у народній прозі Закарпаття // Tanulmбnyok a Magyarorszбgi bolgбr, gцrцg, цrmйny, ruszin nemzetisйgek nйprajzбbуl. – 2004. – № 5. – 174–204. Bбrdi N. – Fedinec Cs. – Szarka L. (szerk.). Kissebsйgi magyar kцzцssйgek a 20 sz. – Bp., 2008. S. Benedek A. Immбr nem terra incognita! // Botlik J. – Dupka Gy. Ez hбt a hon... Tйnyek, adatok, dokumentumok a kбrpбtaljai magyarsбg йletйből 1918–1991. Bp; Szeged, 1991. Bindorffer Gy. (szerk.). Vбltozatok a kettős identіtбsra. Kissebsйgi lйthelyzetek йs identitбs alakzatok a magyarorszбgi horvбtok, nйmetek, szerbek, szlovбkok йs szlovenek kцrйben. – Bp., 2007. Éger Gy., Jozsef L. (szerk.) Hatбr, rйgiу, etnikumok Kцzйp-Eurуpбban. – Bp., 2001. Eperjessy E. Kцlcsцnhatбsok vizsgбlata egy magyr-horvбt telepьlйs hiedelemvilбgбnak tьkrйben // Az egyьttйlйs йvezrede Kбrpбt- medencйben. A VI BNNNK előadбsai. – Bйkйscsaba; Budapest, 1998. – 139–148. Gyivicsбn A. A nyelvszigeti kultъra nйhбny kйrdйsйrуl a magyarorszбgi szlovбk pйldбjбn) // Nyelvi Latуhatбr. – 2001. – № 2. – 63–71. Beregszбszi A. És Papp R. (szerk.) Kбrpбtalja. Tбrsadalomtudomбnyi tanulmбnyok. – Bp.; Beregszбsz, 2005. Kriza I. Ruszin-magyar folklorkapcsolatok (A kбrpбtaljai nйphagyomбny Mбtyбs kirбlyrуl) // Tanulmбnyok a magyarorszбgi bolgбr, gцrцg, lengyel, цrmйny, ruszin nemzetisйg nйprajzбrуl 2. – Bp. 1998. – 130–140. Sisбk G. (szerk.) Nemzeti йs etnikai kissebsйgek Magyarorszбgon a 20 sz. vйgйn. – Bp., 2001. Palбdi-Kovбcs A. A nemzetisйgek nйprajzi felfedezői. – Bp., 2006. Palбdi-Kovбcs A. Ukrбn szorvбnyosok a zemplйni-hegyvidйk falvaiban // NK NT. – 1973. – 7. Palбdi-Kovбcs A. Ethnic Traditions, Classes and Communities in Hungary. – Budapest, 1996. Palбdi-Kovбcs A. Megjegyzйsek a zуna йs zуnбlis fogalmбnyk nйprajzi йrtelmezйsйhez // Etnikai kontaktzуnak a Kбrpбt-medencйben a 20 sz. mбsodik fel. – Aszуd, 2005. – 8–10. Papp Z. A., Veres V. (szerk.). A magyarok tбrsadalmi helyzete йs perspektivai. – Bp., 2007. Kovбcs N., Szarka L. (szerk.) Tйr йs tйrkйp.Tanulmбnyok az etnicitбs йs az identitбs kйrdйskцrйből. – Bp., 2002. Лідія Козар (Київ) Н А РОДОЗН А ВЕЦЬ МИТРОФА Н ДИК А РЕВ З У К РА ЇНСЬКО-РОСІйСЬКОГО ЕТНОГРАФІ ЧНОГО ПОГРА НИ Ч Ч Я І сторія фольклористики якнайтісніше пов’язана з історією суспільства, оскіль- ки “для української нації фольклор був потрібний як органічний вияв духовно- ідейного життя” 1. Після закриття Південно-Західного відділу РГТ у 1876 р. історію української фольклористики творили подвижники- самоуки, борці за українську національ- ну справу, які “працювали здебільшого з власної ініціативи, виходячи з власних, особистих мотивів або обставин життя”2. Почесне місце серед них посів Митро- фан Олексійович Дикарев як етнограф, фольклорист, лексиколог, дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка (з 1896), співробітник Імператорського Това- риства любителів природознавства, антро- пології й етнографії, “глибокий знавець українського народного побуту”3, “видат- ний українець-патріот і робітник на ниві української науки” 4. “Щоб оцінити наукову вартість фольклорно-мітольогічних писань Дика- рева, – відзначав І. Франко, – треба не забувати ані на хвилю, що він опирається на працях російських учених, передовсім Потебні й веселовського, обертається в крузі порушених ними питань і силкується по змозі присвоїти собі їх методу. від обох сих учених він перейняв і ще сильніше від них розвинув преділєкцію до дослідів на найтруднішім і найнебезпечнішім, особли- во для ділєтанта, полі – мітольогії та на- родної символіки” 5. вказавши на окремі недоліки наукових праць М. Дикарева стосовно міфологічних порівнянь, І. Франко наголосив також на їх корисності: “Хоч і як проблематичними мо- жуть видатись декому висновки та здобутки його праць, хоч і як невиробленою його ме- тода, то все таки одно те, що в тих працях зведено до купи з незвичайною пильністю багато коштовного матеріалу, а друге те, 111 що й самі висновки пок[ійного] Дикарева мають свою певну ціну як здобутки міцної думки, з незвичайним напруженєм зверне- ної в один бік, до проясненя найтрудніших, найделікатніших питань культурної історії, вповні оправдовує появу сеї збірки посмерт- них його писань. [...] А для нас, українців, праці Дикарева цікаві й важні ще й тим, що він, ідучи тут слідом за Потебнею, силку- вав ся освітлювати загальнонаукові питання втягненєм великої сили українського мате- ріалу і таким способом указував на важ- ність і наукову коштовність того матеріялу, аж надто часто ігнорованого ріжними чу- жими вченими” 6. Народився М. Дикарев (літературний псевдонім – М. Крамаренко, М. Крамар) 31 травня (за старим стилем) 1854 р. в с. Борисівка валуйського повіту воронізь- кої губернії в родині диякона Олексія Ди- карева. За О. Кониським, “село, де родився Митрофан Олексієвич, лежить на погранич- ній смузі етнографічній українського і ве- ликоруського народу” і “чистої української мови тут нема і не може бути і се відбилося скрізь і на мові самого Дикарева”7. Проте в автобіографії він писав, що його батьки “і по мові, і по симпатіям, і по світогляду за- вжди були щирими українцями” [Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН Украї- ни (далі ІЛ). – Ф. 77, № 223]. Освіту здобував у Бирючинському духо- вному училищі та воронізькій духовній се- мінарії, з якої був виключений на третьому році навчання “за крайню неблагонадеж- ность”. “вельми жива вдача не могла прила- дитись до симинарського побуту і її науки” (ІЛ. – Ф. 77, № 13). У семінарії дослід- ник написав першу статтю “Мандрують”, опублікувавши її в часопису “воронежские ведомости” (1876). З 1876 р. М. Дикарев тривалий час перебивався випадковими за- робітками то із селянської праці, то з при- ватних лекцій, змушений був працювати волосним писарем по селах, потерпав від постійних нестатків. “Моя повна автобіогра- фія могла б бути найкращим доводом того, [як] трудно жити на білому світі тому, хто сподівається лиш на один чесний труд і не хоче схилятись там, де забороняє йому со- вість, – згадував він пізніше. – Перед чита- чем одкрилась би исторія великомученика, що добре пізнав, по чім ківш лиха, багато лиха по части через самого себе, а ще більш через людей” (ІЛ. – Ф. 77, № 223). Тільки 1890 р. його прийняли на постій- ну службу до воронізького губернського правління і відрядили до воронізького статистичного комітету. Збираючи статис- тичні відомості, М. Дикарев одночасно вивчав побут народу, його мову, культуру тощо. На цей час припадає і вихід його фундаментальної праці “воронежский этнографический сборник” (воронеж, 1891), над яким науковець працював із 1887 р. Ця праця засвідчила високий про- фесіоналізм ученого-самоука, як відзнача- ли рецензенти в пресі8 та листах. Є. Ляц- кий, один із рецензентів збірника, писав, що “мы встречаем в лице автора «Очерка» энергичнаго и добросовестнаго собирате- ля, внесшаго своим обширным (7 219 вели- корусских и 492 малорусских) сборником пословиц и поговорок значительный вклад в науку”. Рецензент високо оцінив і спосо- би записування матеріалів: “...Народный говор укладывается в его записи со всеми своими тонкостями и оттенками. Не менее характерны также меткость и остроумие, отличающия собранные пословицы и по- говорки: многим из них не скоро можно найти в других языках параллели, равные по силе и экспрессии” 9. випустивши “воронежский этнографи- ческий сборник”, М. Дикарев відсилає його відомим культурним діячам кінця ХІХ ст., про що свідчать архівні матеріали вченого. вагому частку тут займає листування М. Дикарева, яке він вважав “одним із засобів задоволення духових потреб” (ІЛ. – Ф. 77, № 186). Серед них листи М. Дикарева до І. Бодуена де Куртене, І. Франка, О. Борода- євського (Бородая), Ф. вовка, Б. Грінченка, О. Кониського, М. Костомарова, А. Крим- ського, П. Куліша, О. Лазаревського, васи- ля Лукича (справжнє прізвище – Левиць- кий володимир Лукич), О. Огоновського, Б. Познанського, М. Янчука (близько 150 листів), а також від кореспондентів народної творчості – І. Попова, в. Смика, А. Півня, А. Суботи, Т. Тарасевського, І. Давидова та ін. (1891–1899), для яких він був такою лю- диною, якій вони писали “по душі, що на серці є” [Національні архівні наукові фон- ди рукописів та фонозаписів ІМФЕ НАН України (далі ІМФЕ). – Ф. 28 1/6] і від якого “тілько світа побачи[ли]” (ІМФЕ. – Ф. 28 1/7). Для дослідника листи були однією з форм самовияву характеру, національної свідомості, роздумів, свідченням його ти- 112 танічної праці. “Якийсь мислитель сказав, що кінцева мета нашого життя труд, що в труді треба шукати щастя. І це не порожня фраза. Бо поки я сидів без діла та ремству- вав на свою лиху долю, доти я був хворим і хвизично, і морально; тепер же я почу- ваю себе і з хвизичного боку здоровим, і до того маю духовне задоволення”, – такі роздуми знаходимо в листі М. Дикарева до дружини брата Олександра І. Дикаре- вої 1893 р. (ІЛ. – Ф. 77, № 186). Тут же він зізнається, що “совість через десятки років навіть не перестає мучити [його] за переступки, за вчинки, що [на його думку] не одповідають вимаганням етики”. Листи подвижника допомагають зрозу- міти той складний шлях українознавства, який він пройшов, перебуваючи переваж- но в російськомовному середовищі, не ма- ючи навіть середньої освіти. Так, у листі П. Кулішеві (вересень, 1892) М. Дикарев писав: “Питаєтесь ви, як осіла тут така здорова і така тверда наука, що в її вер- стві я працюю, і кому за сей громадський подвиг мусимо дякувати. Мені здається, що насамперед ми мусимо дякувати тут М. Л. Кропивницькому, бо він своїми ви- ставами у вороніжі збудив мене од духо- вого сну, в якому перебував я через 10 років самостійного життя” [Інститут ру- кописів Національної бібліотеки України ім. в. вернадського НАН України (далі ІР). – І, 29636]. “Року 1886 і 1887, – писав М. Дикарев О. Кониському, – приїздив до вороніжа вперше з своєю трупою М. Л. Кропивниць- кий: він, дай Боже йому здоровля! роз- буркав мене від духового спокою: я взяв ся працювати біля українського словаря, а далі вкинув ся в етнографію і фонети- ку української мови. Життє моє, за тими ж самими лихими обставинами, повеселі- шало, бо я бачив мету життя свого, поба- чив ту «суспільну діяльність», що за часів школи десь ховала ся в далекім тумані; я побачив, що я можу зробити хоч крихту користи для рідної Матери-України, про котру я забув того часу, коли був у школі. Таким чином, я уважаю Кропивницького своїм хрещеним батьком і до віку дякува- тиму йому за своє духове відродження” 10. З листа М. Дикарева до П. Куліша ді- знаємося, що тоді ж, 1886 р., він позна- йомився з поліцейським урядовцем Пав- ловського повіту І. Кобзаревим (він же Омельченко), що “без ніякого сторонньо- го впливу збірав етнографічні материя- ли”. “Завдяки йому було зібрано чимало українських пісень, з котрих 49 надру- ковано під [редакцією М. Дикарева] в «воро[нежских] губ[ернских] вєдомос- тях» 1888 р.” (ІР. – І, 29636). Науково-збирацька діяльність Митрофа- на Олексійовича відзначається багатогран- ністю і різносторонністю. Насамперед він мріяв, щоб “земляки улаштували справу систематичного збирання етнограф[ічних] материялів, бо тепер ся справа стоїть у нас так, що нам сором перед Білорусами, котрих ми з батьків звикли звати «недо- тепними Литвинами», а вони мають таких етнографічних робітників (Романов, Ники- форовський і ін.), яких ми не можемо у себе указати” 11. Тому він розробив й опубліку- вав програми для збирання етнографіч- них і фольклорних матеріалів (Программа для этнографических исследований жизни в связи с голодом и холерой // Кубанский сборник. – 1894. – Т. 3. – С. 1–21; К вопро- су об изучении растительности Кубанской области (вопросник) // Кубанский сбор- ник. – 1894. – Т. 3; Программа для записи народных толкований о народной переписи // Кубанские областные ведомости. – 1897. – № 31. – С. 3; Програма для збирання відо- мостей про громади і збірки сільської моло- ді (вулицю, вечерниці, досвідки і складки) // МУЕ. – 1900. – Т. 3. – С. 1–15). При розробленні даних програм М. Дикарев спирався на відомі йому ви- дання Російського географічного товари- ства (СПб., 1878), Товариства любителів природознавства, антропології й етногра- фії (М., 1887), а також на “Програму для збирання етнографічних відомостей про селянське населення Харківської губер- нії” М. Сумцова (Х., 1891). Дослідник приділяв значну увагу окре- мим деталям при записуванні народних творів, оскільки “наука не знает мелочей в народной жизни: для нея все одинаково важ- но” 12. він вважав, що записувати потрібно “точно со слов народа, не внося собственных дополнений и поправок […], при этом зано- сить в запись пояснения народа, как бы они странными и ошибочными ни представля- лись […], заносить все вводныя слова и укло- нения от предмета разсказа […] все должно быть записано не так, как учит грамматика, а как произносится народом” 13. Збирати матеріали М. Дикарев інколи їздив сам 14, оскільки по селах мав корес- 113 пондентів за певну плату. Кореспондента- ми в нього були і попи, і учителі, і прості селяни. Так, у листі до П. Куліша (вере- сень, 1892) він повідомляв: “Тим часом я мав на меті розширити верству етноґрафії в вороніжчині і збільшити число етногра- фічних діячів. Першим чином я удався до москаля-учителя Харитонова, що ра- ніше працював на українському селі, і він подав мені затого сотню українських і московських пісень, з котрих україн- ська частина теж заслана д. Янчукові. О. Білозорів поступивсь мені подати вже зібрані їм через своїх учнів українські весільні пісні. Другий батюшка з Богу- чарського повіту поступивсь засадити на етноґрафічні праці свого кума-селянина і зятя-дяка. Таким чином наші етноґрафи можуть дати лиш не випрацювані матери- яли” (ІР. – І, 29636). в іншому листі до П. Куліша (липень, 1893) читаємо: “Коли в піснях трапляться помилки, вибачте, бо їх писав москаль, що ніколи не був на вкраїнському селі і знає нашу мову лиш з української літератури” (ІР. – І, 29637). У листі до О. Кониського (липень, 1893) також знаходимо цікаві повідомлен- ня: “Недавно прислав мені цікаву збірку про україн[ське] життя один піп з Богу- чарського повіту. Збірка писана україн- ською мовою. Головний мій кореспондент сидить у валуйщині: він має покинути службу у волости і присьвятити себе са- мій етнографії, бо я оплачую кожен ар- куш, що присилають до мене. Усіх корес- пондентів у мене шість” 15. Отже, М. Дикарев робив записи “з уст народу, його мовою”, прямуючи до того, щоб “стояти на суто об’єктивному ґрунті” (ІЛ. – Ф. 23, № 257). “Через те я й обі- раю таких кореспондентів, що вони хоч і вкидатимуться в власну филозофию, – на- голошував він у листі до Б. Познансько- го (24.03.1983), – але не виходитимуть з зачарованого кола народнього світогляду” (ІЛ. – Ф. 23, № 257). З-поміж своїх кореспондентів М. Ди- карев найбільше вирізняв Антона Суботу, Павла і Тихона Тарасевських, які нада- ли йому основний фольклорний матеріал (ІЛ. – Ф. 77, № 171). “Каждое получение новых материалов от Субботы было для меня праздником; таким же праздником было для Субботы получение моих пи- сем; он плакал от радости, он был счаст- лив […], что занимается важным делом”, – зазначав етнограф-фольклорист у листі до Імператорського Товариства любителів природознавства, антропології й етногра- фії (ІЛ. – Ф. 77, № 188, б. д.). Про П. Тарасевського М. Дикарев від- гукнувся як про “доброго співробітника”, який “сам щиро вірує в те, що пише” (ІЛ. – Ф. 77, № 186). Тут же розкривається творча лаборато- рія вченого, що засвідчує його науковий підхід до видання фольклорних матеріалів: “Маючи такого коштовного співробітника, я намислив не спішити з виданням своєї збірки, а попереду через Павла виповнити ті проріхи, що з’являтимуться в моїй збірці після групування матеріалів. На це допо- внення збірки треба буде не менше двох ро- ків” (ІЛ. – Ф. 77, № 186, 12.02.1893). Таким чином, як зауважив в. Старков, М. Дикарев належав до вчених, які довго і прискіпливо готують свої наукові праці, по- стійно вдосконалюють текст і використову- юють при цьому якомога більше джерел 16. М. Дикарев намагався розширити ме- режу збирання фольклорних матеріалів по всій Україні, щоб вивчити малодос- ліджені теми. Так, в одному з листів він зазначив, що письменник в. Боровик “по- ступився вистачити мені дописувателів етнографів з Полтавщини, волині і По- долії”. “Я сьому розуміється дуже зрадів, бо маю виготовити свої відомості про ву- лицю, вечерниці, досвітки й складки. Бо дарма, що се річ і цікава і має велику на- укову вагу, ще не досліджена гаразд” (ІЛ. – Ф. 77, № 218). Частину зібраних матеріалів науковець 1896 р. переслав Б. Грінченкові. Проте у збірниках Б. Грінченка опубліковано близько 10 зразків. він також постачав свій фольклорно-етнографічний матеріал Ф. вовкові в Париж для фольклорного видання “Криптадія”, до етнографічних часописів НТШ. У 1900 р. побачили світ “Апокрифи, собранные в Кубанской об- ласти” (“Юбилейный сборник в честь в. Ф. Миллера, изданный его учениками й почитателями”. – М., 1900. – С. 73–90). Ще 39 казок та анектодів він опубліку- вав у “Етнографічному збірнику” (1896. – Т. 2. – С. 1–50) – “Чорноморські народні казки й анекдоти”. У передмові сказано, що це була тільки “мала частина зібра- ного […] казочного матеріалу”: “Далеко більше зібрано його мною з р. 1892 по 1896 в вороніжчині, і змістом той матери- 114 ял далеко цікавійший від чорноморського. […] Маючи на меті видавати вороніжські материяли окремо, я їх і не даю тут; та й з чорноморського материялу я вилучив усі легенди, котрі належать до св. Мико- ли, бо їх я маю видати в систематичній обробці, разом з иньшими однородними леґендами” (с. 1). Позитивним є те, що до кожного тексту подано “паралелі й ува- ги” з порівняннями кубанських текстів з українськими варіантами, а також із варі- антами інших народів. Головна тема листів М. Дикарева до Б. Грінченка, П. Куліша, О. Кониського, Ф. вовка та інших культурних діячів – збирання та упорядкування фольклорно- етнографічного матеріалу, якого за 1892– 1899 рр. невтомний дослідник назбирав на 8 томів (ІЛ. – Ф. 77, № 171). Так, у листі до П. Куліша за вересень 1892 р. читаємо: “...Я поклав зовсім одсахнутись од тиєї статистики і звернутись на суто український ґрунт. Перебуваючи два мі- сяці на селі, я через увесь час збірав ет- ноґрафичні і фонетичні відомости проти нашої мови. власне етноґрафичних відо- мостий либонь буде аркушів на 15 друко- ваних. Тут є пісні (над 100), казки, бре- хеньки, приказки й прислів’я, народний календарь, народня ботаніка й зоолоґия, дитяче життя (їх духовне й хвизичне ви- ховання, игри, забавки, прикладки, пісні і т. и.), одіж стародавня й сьогочасня і т. д. Усі материяли списани в Борисівській во- лости валуйського повіту, перевагом всі в Борисівці і Тишанці, гутіркою цих слобід” (ІР. – І, 29636). У листі до Б. Грінченка від 18 липня 1897 р. М. Дикарев повідомив, що збирає відомості про “дитяче життя”: “Поки що я наробив такі рубрики: 1) “жіноча робота” і викохування дітей; 2) приміти і забобо- ни проти дітей; 3) приспіви до колиски; 4) дитячі пісні; 5) забавляння дітей; 6) за- бавки; 7) перша дитяча мова; 8) дражніл- ки; 9) дитячий гумор; 10) діти і природа; 11) духове виховання дитини; 12) дитяча психологія; 13) дитячі ігри; 14) звичаї і обряди; 15) дитячий календар; 16) різд- вяні рації. За порадою д. вовка я тут ста- рався відокремлювати антропологічні ві- домости і фольклор” (ІР. – І, 36855). До кінця свого життя М. Дикарев не залишав праці по збиранню фольклор- них матеріалів. в останньому листі до Б. Грінченка (12.12.1899) він писав, що під час лікування на курорті “щодня ходив в військову больницю збірати від козаків ет- нографічні відомости. Записав дещо з ка- лендаря, чимало з дитячого життя, з сотню сороміцьких пісень. від Тифона (Павлово- го брата) Тарасевського […] дістав 8 зшит- ків казок і 1 зшиток опису дитячого життя. Селянин Антон Субота пише народний ка- лендар, не прокидаючи жодного дня. Пав- ло Тарасевський, якщо побуває на селі, скінчить опис вулиці, вечерниць і складок (аркушів 100)” (ІР. – І, 36845). Лише 1905 р. було опубліковано “На- родний календар валуйського повіту (Борисівської волости) у вороніжчині” (МУЕ. – 1905. – Т. 6. – С. 114–204). Тут описано народні свята за місяцями, зокре- ма Новий рік, Голодна кутя, водохрещі, Стрічення, Благовіщення, Івана Купала, Катерини, Різдво, Щедрий вечір, Малан- ка, великодні святки, Клечальні святки, Трійця тощо. Подано роз’яснення днів тижня, місяців, пір року. Завершено ка- лендар народними повір’ями під назвою “Погода”. Зі слів редактора, цей останній розділ видруковано, “не зміняючи ні в чім правопис і транскрипциї небіжчика Дика- рева, котрий хотів разом з етноґрафічним материялом подати і лінґвістичні відміни мови і особливо фонетичні” (с. 202): “За хмари сонце сіда – ґ дощу, нипогода буде”; “Собака качаїць ця на завирюху”; “На дошч риба западає на дно” (с. 202, 203). М. Дикарев, як зазначали дослідники17, намагався не тільки зберегти витвори на- родної творчості, а й зрозуміти народну психологію, особливо під час соціально- політичних змін, стихійних лих (голод, холера тощо), які породжували безліч на- родних чуток, розмов, пересудів. Майже щороку, передусім у провідному етногра- фічному часопису “Этнографическое обо- зрение”, друкували його статті про це: “Толки народа (в 1892 г.) о скорой кончине мира” (1894), “Толки народа (Антихрист. – Мышиный царь. – Гадюки)” (1895), “Толки народа в 1895 году” та “О царских загадках” (1896), “Народна гутірка з по- воду коронації 1896 р.” (1898), посмертно “Толки народа в 1899 году” (1900). Останні роки життя М. Дикарева ми- нули на Кубані (з 1893), де він спочат- ку обіймав посаду молодшого діловода в Кубанському обласному правлінні, а з 115 1898 р. був призначений архіваріусом тієї ж установи, отримавши доступ до архіву кошових отаманів і фонду військової кан- целярії Чорноморського козачого війська. Один із перших біографів ученого С. Ерастов у 20 х роках ХХ ст. писав: “Увесь час Дикарів, будучи нежонатим, жив са- мітним бурлакою, ні до кого, окрім кіль- кох українців, не ходив, а увесь час поза службовими обов’язками витрачав на на- укову кабінетну працю та на листування з науковими діячами його фаху, як Бодуен- де-Куртене та ін.” (ІР. – Х, № 5124). Усе життя М. Дикарева гнітило його становище, він мріяв жити в Украї- ні, у Києві, працювати над українсько- російським словником, адже мав у своєму архіві понад 50 тис. українських слів, за- писаних на картках. Проте цьому вже не судилося здійснитися: 14 (26) листопада 1899 р. Митрофан Дикарев помер у Кате- ринодарській лікарні у віці 45 років. За повідомленням у “Киевской старине” (1899. – № 12. – С. 131), на могилу М. Дикарева було покладено чотири вінки, на одному з яких зберігся напис: “від земля- ків щирому українцеві”. Автор одного з не- крологів ставить запитання-обвинувачення суспільству: “Почему же этому человеку, стоящему головой выше многих других, не нашлось не только надлежащей обстановки для беспрепятственной научной деятельнос- ти, но места для окончания образования в таком заведении, как средняя школа?” 18 “Ціле житє покійника, – писав І. Фран- ко, – від початку до кінця, пройшло в таких злиднях, у такій невільницькій, убійчій праці на шматок хліба, серед та- кого мертвого та апатичного окруженя, що справді треба дуже дивувати ся, як міг по- кійник серед таких обставин не то що здо- бути собі власною працею такий як на са- моука широкий круг знаня, але й загалом, як у нього вистачало енергії, бадьорости Духа та сьвіжости думки на таку величез- ну та ріжньосторонню працю, [...] про яку свідчить його рукописна спадщина” 19. Після смерті М. Дикарева, за його за- повітом, рукописний архів ученого пере- дано до Наукового товариства ім. Т. Шев- ченка у Львові (ІР. – ІІІ, 36873). Проте в. Гнатюк у праці “Українська народна словесність (в справі записів українсько- го етнографічного матеріалу)” (відень, 1916) пише, що збірка записів М. Дикаре- ва втрачена: “Особливо цінні були в ній описи різних звичаїв та обрядів. З великої збірки урятувалося лише кілька зжитків” (с. 36). З “Опису паперів, котрі зостались після М. Дикарева” (ІЛ. – Ф. 77, № 175) дізнаємося, що фольклорно-етнографічна та мовознавча спадщина вченого надзви- чайно багата,– її, за висновком І. Франка, “одна людина не зможе науково викорис- тати й опублікувати” 20. Частину наукових праць М. Дикарева опубліковано НТШ у 6 т. “Збірника фі- лологічної секції” (Л., 1903). Сюди ввій- шли “Знадоби до української народньої ботаніки”, “Дещо про вербу яко символ в українській пісні”, “Кого треба розуміти під Рахманами і ідентичними їм русал- ками”, “великий бог Микола”, “Мітольо- ґічні уривки”, “Пояснення до колядок”, “Уривки з грекославянської мітольогії”. Одна рукописна збірка фольклорних ма- теріалів зберігається у Фонді І. Франка Інституту літератури (ф. 3, № 40580, 304 арк.). Тут вміщено 36 казок, записаних переважно Т. Тарасевським та ще кілько- ма дописувачами, понад 10 легенд та пере- кладів, опис дитячих ігор за порами року. Ще кілька збірок фольклорних записів А. Суботи та П. Тарасевського зберіга- ються в Національних архівних наукових фондах рукописів та фонозаписів ІМФЕ НАН України (ф. 28 3/155, 163, 249– 261), проте уклали їх уже після смерті М. Дикарева, у 1900–1912 рр. Доля інших записів на сьогодні невідома. Наукова спадщина М. Дикарева ще за його життя привернула увагу дослідників, зокрема рецензії на його праці публікува- ли на сторінках видань “Русский филоло- гический вестник” (1892. – Т. 27. – вып. 14), “Archiv fur slavische philoligie” (1892. – в. 14) , “Этнографическое обозрение” (1892. – № 203), “вестник Европы” (1892. – № 7), “Русская мысль” (1892. – № 6), “Anthropologie” (1896. – T. 7. – C. 354–356), “Кубанские областные ведомости” (1897. – № 4), “ЗНТШ” (1895. – T. 6. – C. 60, 61). Некрологи на пошану М. Дикарева були опубліковані в “Кубанских областных ведо- мостях” (18 грудня 1899 р.), “ЗНТШ” (1900. – Т. 33. – С. 5, 6), “Киевской старине” (1899. – Кн. 12), “воронежском телеграфе” (1899. – № 160). Детальний розгляд життя та ді- яльності дослідника подав О. Кониський у “Літературно-науковому віснику” (1900. – Кн. 10. – С. 10–29; Кн. 11. – С. 75–91). 116 Постаті М. Дикарева приділив увагу і М. Сумцов (“Діячі українського фолькло- ру”. – Х., 1910. – С. 122), його ім’я згада- но в “Українській загальній енциклопедії” (б. р. – Т. 1. – С. 1077), “Енциклопедії українознавства” (Л., 1993. – Т. 2. – С. 510), “Українській літературній енцикло- педії” (К., 1990. – Т. 2. – С. 56), у “Ма- теріалах до біографій етнологів та народо- знавців України” (К.; Запоріжжя, 2001) та ін. Із дослідницьких праць про вчено- го відомі публікації “До історії україн- ської етнографії (Лист М. О. Дикарева до П. О. Куліша)” П. Руліна (“Етнографіч- ний вісник”. – 1926. – Кн. 2. – С. 136– 139), “М. А. Дикарев как этнограф” Л. Перепелициної (“Советская этнография”. – 1957. – № 3. – С. 143–148), “По следам фольклориста прошлого века [К 120 ле- тию со дня рождения М. Дикарева]” в. Широкової (“Подъем”. – 1975. – № 4. – С. 154, 155), “Історія однієї знахідки” в. Орла (“вітчизна”. – 1974. – № 3. – С. 164– 168), “Митрофан Дикарев (1854–1899)” О. Ємця (“Народознавство”. – 1998. – № 43–35). в останні роки опубліковане лис- тування М. Дикарева з Б. Грінченком21 та Ф. вовком22, яке допомагає розкрити на- родознавчі зацікавлення фольклориста. Незважаючи на публікації, що стосу- ються постаті М. Дикарева, його фунда- ментальна наукова спадщина вивчена не достатньо і дане дослідження – це лише один із кроків до висвітлення творчого здобутку цієї героїчної постаті. Як писав І. Франко, “річ кождого наступника – від- найти в праці попередника зерна правди і розвивати їх далі”. “І ми надіємось, що робітники на ниві славянської мітольо- гії знайдуть і в отсих уривкових працях покійного Дикарева не одно таке золоте зерно, і задля тих зерен не подивують його помилкам, від яких не забезпечений ніякий учений”23. Тож перевидати праці М. Дикарева, здійснити ґрунтовні дослі- дження цих золотих зерен подвижника- науковця – наше найперше завдання. 1 Шаян В. Джерело споконвічної сили української культури // НТЕ. – 2001. – № 1–2. – С. 52. 2 Лобода А. Сучасний стан і чергові завдан- ня української етнографії // Етнографічний вісник. – 1925. – № 1. – С. 2. 3 Енциклопедія українознавства. Загальна частина: У 3 т. – К., 1994. – Т. 1. – С. 190. 4 Кониський О. До життєпису М. О. Дика- рева // ЛНв. – 1900. – Кн. Х. – С. 14. 5 Франко І. Передмова // Посмертні писан- ня Митрофана Дикарева з поля фольклору й мітольогії. – Л., 1903. – С. 8. 6 Там само. – С. 11, 12. 7 Кониський О. До життєпису М. О. Дика- рева. – С. 25. 8 Русский филологический вестник. – 1892. – Т. 22. – С. 314–322; Этнографическое обо- зрение. – 1892. – № 2–3. – С. 11–15; вестник Европы. – 1892. – № 7; КС. – 1892. – № 12. – С. 494, 495; Живая старина. – 1892. – вып. 2. – С. 125, 126. 9 Ляцкий Е. [Рецензия]: Дикарев М. А. воронежский этнографический сборник, во- ронеж, 1891 // Этнографическое обозрение. – 1892. – № 2–3. – С. 13. 10 Кониський О. До життєпису М. О. Ди- карева. – С. 26. 11 Там само. – Кн. ХІ. – С. 78. 12 Дикарев М. Программа для этногра- фического исследования народной жизни в связи с голодом и холерою. – Катеринодар, 1894. – С. 2. 13 Там само. – С. 2, 3. 14 Кониський О. До життєпису М. О. Ди- карева. – С. 27, 28. 15 Там само. – С. 28. 16 Старков В. А. Листування Бориса Грін- ченка та Митрофана Дикарева // Література та культура Полісся. – 2001. – вип. 15. – С. 201. 17 Перепилицына Л. А. М. А. Дикарев как этнограф // Сов. этнография. – 1957. – № 3. – С. 145, 146; Старков в. “Золоті зерна наукового пізнання” (Епістолярна спадщина Митрофана Дикарева) // Пам’ять століть. – 2000. – № 1. – С. 17. 18 Заметки о похоронах М. А. Дикарева в “Кубанских областных ведомостях” от 18 де- кабря 1899 г. 19 Збірник філологічної секції НТШ. – 1903. – Т. 6. – С. 7. 20 Франко І. Лист до І. О. Бодуена де Кур- тене // Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. – К., 1986. – Т. 50. – С. 199. 21 “Прийде колись час, що процвіте життя українське пишним цвітом...” / вступ, публі- кація і коментарі Лідії Козар // Пам’ять сто- літь. – 1999. – № 1. – С. 49–59; Старков в. А. Листування Бориса Грінченка та Митрофана Дикарева. – С. 199–269. 22 Старков В. “Золоті зерна наукового піз- нання” (Епістолярна спадщина Митрофана Дикарева). – С. 14–53. 23 Збірник філологічної секції НТШ. – С. 11.

Народознавець Митрофан Дикарев з українсько-російського етнографічного пограниччя

Репозитарії

Схожі ресурси