До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Федака, П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України 2008
Теми:	Вітчизняне народознавство в іменах
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17550
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя / П. Федака // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 124-133. — Бібліогр.: 99 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-17550
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-175502011-03-03T12:03:43Z До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя Федака, П. Вітчизняне народознавство в іменах 2008 Article До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя / П. Федака // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 124-133. — Бібліогр.: 99 назв. — укр. 978-966-02-5045-1 XXXX-0047 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17550 uk Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вітчизняне народознавство в іменах Вітчизняне народознавство в іменах
spellingShingle	Вітчизняне народознавство в іменах Вітчизняне народознавство в іменах Федака, П. До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя
format	Article
author	Федака, П.
author_facet	Федака, П.
author_sort	Федака, П.
title	До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя
title_short	До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя
title_full	До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя
title_fullStr	До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя
title_full_unstemmed	До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя
title_sort	до історіографії етнографічного вивчення народного будівництва закарпатя
publisher	Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Вітчизняне народознавство в іменах
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17550
citation_txt	До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя / П. Федака // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 124-133. — Бібліогр.: 99 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT fedakap doístoríografííetnografíčnogovivčennânarodnogobudívnictvazakarpatâ
first_indexed	2025-07-02T18:44:22Z
last_indexed	2025-07-02T18:44:22Z
_version_	1836561846243426304
fulltext	124 Федака Павло ДО ІСТОРІОГРАФІЇ ЕТНОГРАФІЧНОГО ВИВЧЕННЯ НАРОДНОГО бУДІВНИЦТВА ЗАК АРПАТТЯ У працях українських, російських, угорських, австрійських та інших авторів другої половини XIX ст. поряд з розгля- дом історичних, соціально–економічних і політичних проблем Закарпаття пору- шуються й питання народної культури. У газетних і журнальних публікаціях та в окремих працях подано фрагментарні описи житла і господарських будівель, їх зовнішнього вигляду, внутрішнього об- ладнання та інтер'єру тощо, щоправда, більше під соціально–економічним кутом зору – як убогі і занедбані. З праць цього періоду варто назвати статтю–нарис відомого закарпатського вченого–філолога і сходознавця Андрія Дешка «О Карпатской Руси»1, монографію австрійського вченого Германа Бідермана «Угорські русини, їх місце проживання, заняття і їх історія»2 (позначена тенден- ційним проурядовим підходом до культу- ри русинів Закарпаття), статтю А. Тро- яновського «Русское племя в венгрии»3 , книжку Г. А. Де воллана «Угорская Русь»4 та деякі інші. Певну роль у розвитку етнографії ві- діграли місцеві видання цього періоду – газети «Світ», «Новий світ», «Карпат» і особливо журнал «Листок» (1883–1903), на сторінках якого друкувалися народо- знавчі статті Є. Фенцика, О. Митрака, А. Кралицького, Й. Рубія та інших за- карпатських вчених, письменників і гро- мадських діячів. Зі статей цього журналу, присвячених народному будівництву, слід виділити «Домики или избьі угрорус- ских крестьян» О. Митрака5 та «Наши деревянные церкви» Й. Рубія6. варто згадати й діяльність заснованої у 1890 р. в Ужгороді філії Етнографічного товариства Угорщини, яке видавало жур- нал «Еtnographia», хоча наукових статей про народне житло русинів Закарпаття ця інституція й не опублікувала, обмежив- шись збором відповідних матеріалів. Цінний етнографічний матеріал зібрав у кінці XIX ст. священик, парох у селі Стройно Свалявської округи Юрій Жат- кович, опублікувавши угорською мовою працю «Нарис угорських русинів» (1895), перекладену на українську мову і дещо в скороченому варіанті надруковану ста- раннями володимира Гнатюка в «Етно- графічному збірнику» за 1896 р.7. визначну роль в етнографічному ви- вченні українців Закарпаття та пробу- дженні їх національної свідомості віді- грали у кінці XIX – на початку XX ст. Іван Франко та володимир Гнатюк. Їх ар- гументовані судження про етнокультурну єдність закарпатських і галицьких руси- нів спростували непоодинокі твердження угорських, польських та інших ідеологів про так звану етнографічну межу вздовж головного Карпатського хребта. Ілюстра- цією сказаного є стаття в. Гнатюка «Дещо про Русь Угорську»8. З кінця XIX ст. цікаві етнографічні ма- теріали, зрідка і про житло селян, друку- ються в газетах «Наука» та додаткові до неї «Село», «Неділя», «Кеlet» та деяких інших, хоча матеріали наукового характе- ру на їх сторінках з'являлися нечасто. З більших етнографічних праць цього періоду слід назвати книжку угорського дослідника Ореста Сабо «Про угорських русинів»9, в одному з розділів якої подано і деякі дані про житло та інтер'єр. Що- правда, як зізнався у вступі сам автор, монографію укладено за роботами трьох учених – Ю. Жатковича, Т. Легоцького, І. Семана, тобто компілятивний її харак- тер очевидний. У цей же час з'являються окремі праці російських та білоруських дослідників. Зо- крема, в. І. Пономарьов відзначив убогість зовнішнього і внутрішнього вигляду селян- ської хати закарпатців10, це ж помітив Мак- сим Богданович, посилаючись на матеріали василевського, Звездіча, Еґана11. З включенням Закарпаття до складу Чехословацької республіки (1919–1939) значно пожвавилась наукова і культурна праця. Чеська влада, порівняно з попере- дньою, угорською, була демократичнішою і, якщо не завжди сприяла, то, принаймні, не перешкоджала розвиткові краєзнавчих, у тому числі етнографічних досліджень. Хоча в цей час спеціальних узагальнюю- чих наукових праць, присвячених дослі- дженню народного житла Закарпаття, і не з'явилося, окремі статті та розділи в мо- нографіях чеських і українських вчених заслуговують на увагу. 125 Поштовхом до збору, систематизації та аналізу етнографічних матеріалів стало створення у цей час крайового товариства «Просвіта», Педагогічного товариства Підкарпатської Русі, а також музеїв – то- вариства «Просвіта» і земського в Ужго- роді, історичного імені Т. Легоцького та етнографічного в Мукачеві, краєзнавчого в Рахові та заснування у 1934 році. Ет- нографічного товариства Підкарпатської Руси, яке розробляло спеціальні питаль- ники (в тому числі і по житлу) і повело цілеспрямовану народознавчу роботу по усьому краю. Зібраний у цей період мате- ріал становить уже науковий інтерес. Ґрунтовні праці, базовані на поважних архівних та історичних джерелах, про давнє, домадярське заселення території Закарпаття русинами, заснування руських сіл, історію будівництва церков краю тощо подав у кількох річниках «Наукового збір- ника товариства «Просвіта» в Ужгороді» відомий закар–патоукраїнський історик василь Гаджеґа (зібрані матеріали стосу- ються Марамороського, Ужанського, Уґо- чанського і Земплинського комітетів)12. важливу роль у вивченні матеріаль- ної і духовної культури Закарпаття віді- грав краєзнавчий журнал «Підкарпатська Русь» (1923–1936), редакторами якого у різний час були такі відомі вчені, як Іван Панькевич, Павло Яцко, Августин Ште- фан, василь Гаджеґа. Частина матеріалів цього часопису присвячена історії виник- нення, зовнішньому описові, соціально– економічній та етнографічній характерис- тиці сіл Ужок13, Перечин14, Ясіня15, Тур'я Ремета16, Чорноголова17, Тур'я Поляна18, вишнє Студене19. Деякі статті присвячено характеристиці сільських будівель, зокре- ма в. Залозецького про дерев'яні церкви Закарпаття20, в. Гнатюка про духовну і матеріальну (в тому числі житло) куль- туру гуцулів21, І. Панькевича про водяні млини на Закарпатті22. Дуже докладний опис гуцульської хати 1865 року в селі Кваси Рахівської округи подав у журналі Михайло Обідний23. Чимало етнографічних матеріалів, осо- бливо щодо заснування сіл та походжен- ня їх назв, було подано у популярному журналі «Наш рідний край» (1922–1938); редагованому педагогом і письменником Олександром Маркушем24, також – у журналі «Пчілка»25 (редактори Августин волошин, Павло Кукуруза), а окремі – у часописі «Наша земля» (редактор в. Ґренджа–Донський)26 та ін. Цінність вказаних видань ще й у тому, що в них поміщено сотні фотографій з на- родного життя і побуту закарпатців, серед них – фото традиційних житлових і гос- подарських будівель. З чехословацьких авторів цього періо- ду слід відзначити праці Амалії Кожміно- вої, Карела Хотека, Яна Гусека та деяких інших. У книзі А. Кожмінової «Роdkarpatska Rus» подано опис окремих ділянок куль- тури і побуту селян Закарпаття, зокрема Ужанщини, у тому числі певне місце від- ведено характеристиці зовнішнього ви- гляду верховинського села, житла і госпо- дарських будівель27. Однак, найбільшим здобутком цієї праці слід вважати фото- графії з різних галузей народної культу- ри, у тому числі житлових і господарських будівель. Цікаві дані про поселення і житло українців Ужанської долини (того ж ра- йону, який досліджувала А. Кожмінова) міститься у книзі Яна Гусека Narodopisna hranice mezi Slovaky a Karpatorusy»28. ви- значивши залежність планів поселень ви- ключно від рельєфу місцевості і окреслив- ши їх два типи (у долинах –вуличний, у горах – розкиданий), автор провів етніч- ну межу між словаками і українцями по річці Уж, проігнорувавши цим важливий історико–етнічний факт: русини (україн- ці) проживали (і до цих пір проживають) і на захід від Ужа, утворюючи між Ужом і Попрадом (колишні Ужанський, Земплін- ський, Шариський і Спіський комітати) етнографічну групу лемків. Отже, порів- нюючи русинів з русинами, Я. Гусек і не зміг побачити різниці в народному будів- ництві українців Закарпаття і словаків. Спробу дати узагальнену характерис- тику сільських поселень, садиб і житла краю зробив відомий чеський етнолог Ка- рел Хотек. У статті про поселення, садиби і житла на терені Чехословаччини дослід- ник поділив Закарпаття на три географіч- ні зони (низовина, передгір'я, верховина), відповідно до яких розглянув особливості поселень: у долинах поширені рядові, у передгір'ї – розсіяні, у горах – ланцюгові або вільно розкидані29. Дана характерис- тика не дає повного уявлення про форми закарпатських поселень, крім цього, по- 126 вністю проігнорована роль етнічних та соціально–економічних факторів. Про важкі житлові умови закарпатських селян з коротким описом зовнішнього і вну- трішнього вигляду хат йде мова в лекції в. Сладека «Єкономи–ческие условия Под- карпатской Руси»30. Фрагментарні дані без вказівки на конкретну місцевість про забу- дову поселень, їх зовнішній вигляд, буді- вельні матеріали тощо подані у книзі Каре- ла Матоушека «Роdkarpatska Rus»31 та ряді інших праць чехословацьких авторів. великий інтерес до матеріальної куль- тури Підкарпатської Русі – Закарпатської України у 20–30–і роки проявили укра- їнські дослідники. Хоча спеціальних ро- біт, присвячених народному житлу краю, у цей час не з'явилося, в історичних та етнографічних працях знаходимо окремі цікаві моменти щодо сільських поселень та будівель селянського двору. Розглядові садиб і жител гірських етно- графічних груп українців Карпат (гуцулів, бойків, лемків) присвячені праці визначно- го українського етнографа Федора вовка та визначного українського архітектора й мис- тецтвознавця володимира Січинського. Ф. вовк у монографії «Студії з укра- їнської етнографії та антропології1» (ви- йшла посмертно) зробив опис гуцульської ґражди, садиб бойків і лемків (так зва- них довгих хат), хоча важко погодитися з твердженням вченого про те, що довгі хати лемків і бойків розвинулися під впливом німецького будівництва безпосередньо від словаків; помилковим є і твердження про те, що в Угорській Русі хат із сходоподіб- ним солом'яним покриттям немає 32. У статті в. Січинського «Етруський дім і гуцульський оседок» докладно описано гуцульську садибу–гражду та відзначено її дивовижну схожість з етруським домом33. Характеристиці народного житла карпат- ських етнографічних груп (гуцулів, бой- ків, лемків) присвячено один з розділів книжки цього ж автора про дерев'яне бу- дівництво в регіоні Карпат34. Тут кваліфі- ковано розглянуто типи і варіанти садиб, конструктивні прийоми і техніку будів- ництва, планування та інтер'єр хат, про- ведено паралелі з народним будівництвом інших регіонів України тощо. Зібраний автором матеріал відноситься в основному до сіл північного схилу Карпат (галиць- кої частини), хоча знаходимо й окремі дані щодо гірських поселень Закарпаття. У праці відомого українського іс- торика Олександра Мицюка «Нариси з соціально–господарської історії Під- карпатської Руси» деяке місце відведено розглядові питання про заселення, ви- никнення сільських поселень Закарпат- тя і коротко охарактеризовано їх типи35. Автор виділив три типи поселень: багато- вуличні компактні села на рівнині і в ши- роких долинах; одновуличні села у вузь- ких долинах передгірної і верховинської смуги, хутори у гірській місцевості. Така класифікація є неповною, окрім цього у ній допущено неточності: другий тип є, по суті, ланцюговим поселенням, обумовле- ним у значній мірі рельєфом місцевості, а перший, правильніше назвати, вуличним з кількома варіантами. У статті М. Дольницького «Міста Під- карпатської Руси» визначено всього два планувальних типи сільських поселень – поздовжно–вуличний і скупчений36. Зро- зуміло, що така класифікація є далеко не- повною. Рукописна праця Л. Манжули «Сіль- ські оселі Карпатської України» на осно- ві фактологічного матеріалу в основному правильно виділяє типи планування сіль- ських поселень Закарпаття (розкиданий, одновуличний, ланцюговий, скупчений)37, хоча формотворчі чинники того чи іншого села подаються іноді помилково. Напри- клад, вуличний тип поселення є результа- том не вирубування лісу, як вважає автор, а наслідком економічних причин та уря- дових заходів, а також етно–культурних впливів. Фрагментарні дані про житло долинян і верховинців поміщені у книзі Григорія Купчанка «Наша Родина», зокрема, ав- тор пише про матеріал, з якого зводяться хати, про їх планування, внутрішнє об- ладнання та інтер'єр38. Спад наукової та культурно–освітньої діяльності на Закарпатті з середини берез- ня 1939 року був зумовлений загарбанням Карпатської України Угорщиною, а через кілька місяців – початком Другої світо- вої війни. всі українські інституції були ліквідовані. І все ж, говорити про повний занепад наукового і культурного життя на Закарпатті у першій половині 40–х років XX ст. не доводиться. У січні 1941 року в Ужгороді створюється Подкарпатське об- щество наук, яке видавало двотижневик «Літературна неділя» (1941–1944), науко- 127 вий журнал «Зоря–Наjna» (1941–1943), «великий сільськогосподарський кален- дар» (1940–1943), – у них друкувалися й етнографічні матеріали, хоча питанням житла спеціальні розвідки присвячені не були. Публікувалися етнографічні статті і в окремих газетах (наприклад, у газетах «Русское слово» і «Русская правда» – Ф. Потушняка і П. Лінтура). Саме в останній видруковано цікаву, хоча й без вказівки на конкретну місцевість, статтю Федора По- тушняка про звичаї й обряди при будівни- цтві народного житла Закарпаття39. Значний інтерес дослідників до народ- ної культури Закарпатської України про- явився після возз'єднання її з матір'ю– Україною (1945 р.). Сюди приїжджають експедиції вчених з Києва, Львова, Мо- скви, Ленінграда, наслідком яких стала серія народознавчих публікацій, в тому числі і про народне будівництво краю. Праці дослідників повоєнного часу від- значаються досить високим загальнотео- ретичним і методичним рівнем, глибиною аналізу та узагальнень. У них житлові і господарські будівлі українців Закарпат- тя розглядаються як самобутня, але єдина галузка селянського будівництва Украї- ни. Щоправда, так званий марксистський підхід до вивчення народної культури, коли вплив соціально–економічних фак- торів на всі зміни і її розвиток вважався вирішальним, применшує значення цих праць, адже окремі явища народної куль- тури були залежні, насамперед, від впли- ву природних умов та етнічних традицій. Свій внесок у дослідження народного будівництва українців Закарпаття зробив радянський етнограф І. Ф. Симоненко40. він у перші роки радянської влади на За- карпатті зібрав певний польовий матеріал і на його основі зробив спробу визначити планувальні типи поселень і садиб, ареа- ли їх поширення, подав свою класифіка- цію житлових будівель і еволюцію духо- вої печі. Ним також фіксувалися зміни, які відбувалися в народному житлі у пер- ше десятиріччя радянської влади. Разом з цим, слід відзначити недостатню повноту охоплення дослідником різних районів і явищ народного будівництва Закарпаття, деяку фрагментарність робіт і поспіш- ність у висновках. Це обумовлено, очевид- но, тим, що автор користувався переваж- но літературними джерелами і польовими матеріалами, яких йому часто не вистача- ло, оскільки поза вивченням залишилося значне число поселень краю. Крім того, дослідження таких проблем, як розвиток традиційних поселень і садиб, тільки на основі польових матеріалів дає неповне, а іноді й неправильне розуміння самого процесу їх історичного розвитку. Цінні дані та цікаві наукові висновки про народне житло українців Закарпат- тя знаходимо у працях етнографа Г. Ю. Стельмаха. У матеріалі про етнографічно– фольклорну експедицію 1946 року на За- карпаття дослідником зафіксовано ряд особливостей хатніх і господарських бу- дівель: високі дахи, двоярусні обороги, пірамідальне закінчення верху окремих будівель, утворення комори шляхом за- будови навісів позаду хати тощо41. У його ж статті про етнографічне районування України розглядаються й окремі питан- ня народного житла етнографічних груп українців Карпат: вказується на побуту- вання давнього житла з коморою, розмі- щеною позаду хати, варіанту так званого однобічного житла, в якому по один бік сі- ней розташовані хата та комора, наявність галереї в житлі і занесення її з Карпат у місця пізнішої колонізації України, по- бутування дворів з розміщенням будівель кількох сімей в одному дворі (цей двір властивий районам поширення патрономії на Закарпатті)42. Разом з тим тут непра- вомірно ототожнюється із замкнутим дво- ром тип забудови у бойків і лемків, коли всі будівлі розміщені в одну лінію під спільним дахом (так звані довгі хати). У статті цього ж автора «Деякі питання ви- вчення народного житла на Україні ХІХ– ХХ ст.» містяться деякі цікаві думки про виникнення у західних областях Украї- ни, у тому числі і на Закарпатті, комори шляхом забудови галереї, хоча нічим не аргументовано твердження, що в селах Закарпаття поширене однобічне житло (хата+хата+сіни) з входом з головного фасаду43. Цей тип є результатом еволюції, коли комора з часом перетворювалась у житлову камеру, і до традиційних типів народного житла Закарпаття не належить. У книжці Г. Стельмаха «Історичний роз- виток сільських поселень на Україні» незначне місце відведено характеристиці поселень Закарпаття, на яких позначився вплив пережитків патрономії.44 У книзі П. Г. Юрченка «Дерев'яне зод- чество України» певне місце відведено 128 характеристиці народного житла карпат- ських етнофафічних груп (гуцулів, бой- ків, лемків), розглядаються прикметні риси архітектури житла, конструктивні особливості тощо45. Українсько–угорським культурним зв'язкам (за матеріалами назв народного житла Закарпаття) присвячена стаття П. Лизанця, в якій автор, досліджуючи ба- гату будівельну термінологію українців краю, робить висновок про вплив будівель- ної культури закарпатців на будівельну культуру угорців, на що вказує наявність в угорській мові слів–слов'янізмів, у тому числі українізмів, частина з яких зафік- сована в угорських писемних пам'ятках з ХІ\/–Х\/ ст.; у свою чергу, окремі назви, зв'язані з будівництвом глиняних і кам'яних хат, українці Закарпаття запо- зичили в угорців46. Спробу проаналізувати спільні і від- мінні риси в народному житлі українських карпатських етнофафічних груп зробила у своїй статті Н. М. Граціанська47, хоча для вагомих висновків і узагальнень їй явно бракувало фактологічного польового матеріалу та архівних джерел. Фрагментарні дані про інтер'єр народ- ного житла українців Закарпаття подано у праці в. А. Маланчук «Інтер'єр україн- ського народного житла»48. Окремі відомості про сільські населе- ні пункти Закарпаття середини XX ст., їх зовнішній вигляд, типи поселень за- лежно від природних умов подано у кни- зі в. А. Анучина «География Советского Закарпатья»49. Кілька праць присвятив окремим пи- танням народного будівництва Україн- ських Карпат Юрій Гошко50. Під його керівництвом та за безпосередньою учас- тю підготовлено узагальнюючі моногра- фії «Бойківщина»51, «Гуцульщина»52, «Лемківщина»53, (остання – більше ста- раннями професора Степана Павлюка), які мають відповідні розділи про народне будівництво цих етнографічних груп, та «Народна архітектура Українських Кар- пат ХУ–ХХ ст.»54. Остання монографія, авторами якої є Ю. Гошко, І. Могитич, П. Федака і Т. Кіщук, стала своєрідним підсумком вивчення цієї галузі матері- альної культури у рамках міжнародної комісії з дослідження народної культури Карпат і Балкан (МККБ). Крім житло- вих і господарських, у книзі розглянуто особливості полонинських, промислових і громадських будівель. На жаль, у пра- ці використано мало фактичного матеріа- лу із закарпатської частини Українських Карпат (так само, як і в двох попередніх). Крім цього, нечітка визначеність методич- них засад написання роботи (еклектика історико–етнофафічного та архітектурно- го підходів) та окремі поспішні висновки щодо типології житла вимагають пере- осмислення і суттєвого доповнення цієї, у цілому поважної, праці. Розглядові сільських поселень і садиби в Українських Карпатах XIX –поч. XX ст. присвятив своє дослідження і Роман Сілецький55, а сільського житла Україн- ських Карпат радянського періоду – Та- рас Процев'ят56. Характеристика окремих житлових і господарських будівель, перевезених у музеї народної архітектури і побуту, міс- титься у путівниках: «Закарпатський му- зей народної архітектури і побуту» (три видання)57, «Музей народної архітектури та побуту у Львові»58, книжках про етно- графічні музеї України 3. С. Гудченко59, в. Г. Шмельова60, Г. А. Скрипник61. Полонинське будівництво гуцулів роз- глянуто у працях Яна Подола–ка62, Іва- на Могитича63, а всіх етнографічних груп Українських Карпат – у капітальній мо- нографії Михайла Тиводара64. Серію наукових статей, присвячених дослідженню традиційних сільських посе- лень, житлових і господарських будівель українців Закарпаття, опублікував упро- довж останнього тридцятиріччя у наукових журналах і збірниках автор цієї многра- фії65. Ці праці, базовані на великому фак- тичному матеріалі і архівних джерелах, на нинішній день є найповнішими з–поміж усіх досі опублікованих досліджень. Питання народного житла Закарпаття в архітектурно–художньому плані розгля- далися у працях українських архітекторів та мистецтвознавців в. П. Са–мойловича66, 3. О. Петрової67, Т. І. Макушенка68, Г. Н. Логвина69. У дослідженнях порушено такі питання: планування традиційних і сучасних хат, принципи їх архітектурно- го вирішення, конструкції і декоративно– художнє оздоблення стін, декоративно– художнє оформлення інтер'єру тощо. Текстова частина робіт ілюстрована фото- графіями, замальовками, схематичними планами жител. Незважаючи на сумлінну 129 працю згаданих вчених, слід відзначити, що вони не змогли подолати стару хворобу архітекторів і мистецтвознавців – подава- ти не типові, а найдосконаліші, найкращі з художнього боку зразки будівель, від чого у свій час застерігав ще визначний український вчений–архітектор і мисте- цтвознавець володимир Січинський70. Статті Н. Гроздової71, Н. Граціан- ської72, Т. Філімонової73, в яких розгляда- ються питання матеріальної (в тому числі житла) і духовної культури національних меншин Закарпаття (угорців, словаків і німців), становлять наукову вартість як фактичний матеріал для порівнянь. По- рівняльний матеріал міститься і в роботі в. І. Драгуна, присвяченій дослідженню народного житла угорців Закарпаття74. Як порівняльний матеріал використано також праці українських етнологів Архипа Данилюка75, Павла Жолтовського76, Мико- ли Приходька77, Тамари Косміної78, Георгія Кожолянка79 та інших про народне будів- ництво різних регіонів України, а також працю в. Шухевича «Гуцульщина». Цінний порівняльний матеріал містить- ся у працях етнологів про народне житло східних слов'ян, зокрема росіян і білору- сів. Повну і всебічну характеристику се- лянських будівель росіян, українців і біло- русів дано у фундаментальній праці О. Е. Бломквіст81, яка до нинішнього дня є на- уковим зразком для етнологів при вивчен- ні народного житла. З праць білоруських етнологів як порівняльний матеріал вико- ристано колективну монографію про біло- руське народне житло82, дослідження в. С. Гуркова83, Л. А. Молчанової84 та інших. Корисні для порівняння дані містять- ся в колективних монографіях про типи сільського житла в країнах Європи85, про древнє житло народів Східної Євро- пи86, у працях чеських і словацьких до- слідників вацлава Менцла87, вацлава Фролеца88, Яна Мяртана89, Яна Ботіка90, Яна Соучека91, Іржі Ланґера92, Ярослава вайдіша93, російських Н. Граціанської94, угорських–А. Філепа95, польських – К. Мошинського96, Р. Райнфуса97, Є. Чайков- ського98 та інших. Слід особливо відзначити ґрунтовні дослідження народного житла українців Східної Словаччини відомого етноло- га, директора Музею українсько–руської культури у Свиднику (Словаччина) Ми- рослава Сополиги, які на основі зібраного вченим великого фактичного матеріалу підтверджують генетичну спорідненість цієї ділянки народної культури українців Пряшівщини і Закарпаття та інших матір- них українських земель99. 1. Дешко А. О Карпатской Руси // Киевля- нин. – 1850. – Кн. III. – С. 19–31. 2. Bidermann H. Die Ungarischen Ruthenen, ihr Wohngebiet, ihr Erweib und ihre Geschichte – Insbruck, 1862. – T. 1; 1867. – T. 2. 3. Трояновский А. Русское племя в вен- грии // Современная летопись. – 1863. – №44. – С. 3–6. 4. Де-воллан Г. Угорская Русь. – М., 1878. 5. Домики или избы угорусских // Листок. – 1889. – 15 мая. – С. 112, 113. 6. Рубій Й. Наши деревянные церкви // Листок. – 1900. – 1 апріля, 15 апріля, 1 мая, 15 мая, 1 июня. 7. Жаткович Ю. Замітки етнографічні з Угорської Руси // Етнографічний збірник. – 1896. Т. ІІ. – С. 1–38; Жаткович Ю. Ет- нографический очерк угро-русих // Мазурок О. Юрій Жаткович як історик та етнограф. – Ужгород, 2001. – С. 163–246. 8. Гнатюк в. Дещо про Русь Угорську // Радикал (Львів). – 1895. – № 2. – С. 14–19; № 3. – С. 26–30. 9. Dr. Szabo O. A magyar oroszokrol (Ruthenek). – Budapest, 1913. 10. Пономарев в. Австро-венгрия і её сла- вянские народы. – Баку, 1915. 11. Багдановіч М. Збор творау у двух то- мах. – Мінськ, 1968. Т. 2. – С. 250. 12. Гаджеґа в. Додатки к історії Русинів і руських церквей в Марамороши // Науковий збірник товариства «Просвіта» в Ужгороді, річник І. – Ужгород, 1922. – С 140–228; Гаджеґа в. Додатки к исторії Русинів і русь- ких церквей в Ужанській жупі // Наук. зб. т-ва «Просвіта», річник II. – Ужгород, 1923. – С 1–64; річник ІІІ. – Ужгород, 1924. – С. 155– 239; Гаджеґа в. Додатки к исторії Русинів і руських церквей в жупі Уґоча // Наук. зб. т-ва «Просвіта», річник IV. – Ужгород, 1925. – С. 117–176, річник V. – Ужгород, 1927. – С 1–62; Гаджеґа в. Додатки до історії русинів і руських церквей в був. жупі Земплинській // Наук. зб. т-ва «Просвіта» в Ужгороді; річник VII–VIII. – Ужгород, 1931. – С 1–167; річник IX. – Ужгород, 1935. – С 17–182; річник XII. – Ужгород, 1937. – С 37–83. 13. Касарда Й. Короткий опис села Ужка // Підкарпатська Русь. – 1924. – № 4. – С 119–123. 130 14. Яцко П. Одки походить ім'я села Пере- чин // Підкарпатська Русь. –1925. – № 4. – С. 49–51. 15. Фридтан Н. До історії основаня села Ясіня // Підкарпатська Русь. –1927. – № 6. – С. 145–148; № 7. – С 167–170. 16. Бачинський Л. Тур'я Ремета // Підкарпатська Русь. –1927. – № 9. – С. 214,215. 17. Леонович С. Село Чорноголова під оглядом господарсько-суспільним // // Підкарпатська Русь. – 1932. – № 1–3. – С. 10–21. 18. Мицюк О. Суспільно-господарський побут сіл Тур'я Ремета і Тур'я Поляна // Підкарпатська Русь. – 1932. – № 7–8. – С. 110–112. 19. Гордієнко Г. Село вишнє Студене // Підкарпатська Русь. – 1936. № 1. – С. 41– 54. 20. Залозецький в. Найважніші типи де- ревляних церков на Подкарпатской Руси // Підкарпатська Русь. – 1923. № 1. – С. 4–7. 21. Гнатюк в. Гуцули // Підкарпатська Русь. – 1923. – № 1. – С. 19–23; 1924. – №2. – С. 43–50; 1924. – №3. – С. 79–85; 1924. – №4. – С. 110–114. 22. Панькевич І. водяні млини на Підкарпатській Русі // Підкарпатська Русь. – 1934. – №З, – С 66–70. 23. Обідний М. Старі гуцульські хати в селі Квасах // Підкарпатська Русь. – Річник ХІІ–ХІІІ. – 1936. – С 54–58. 24. Наш рідний край: новинка для шкільної молодежі. – Тячів, 1922–1938. 25. Пчілка: місячник для молоді і народу. – Ужгород, 1922–1929. 26. Наша Земля. – Ужгород, 1927–1928. 27. Kozminova A. Podkarpatska Rus. – Praha, 1922. 28. Husek J. Narodopisna hranice mezi Slovaky a Karpatorusy. – Bratislava, 1925. 29. Chotek K. Osidleni // Ceskoslovenska vlastiveda. Rada II. Narodopis. – Praha, 1936. – C. 185–206. 30. восемь лекций о Подкарпатской Руси (пе- ревод Д. Н. вергуна). – Прага, 1925. – С. 62. 31. Matousek К. Podkarpatska Rus. – Praha, 1924. – С. 219–223. 32. вовк Ф. Студії з української етнографії та антропології. – Прага, 1927. – С. 89–92. 33. Січинський в. Етруський дім і гу- цульський оседок. Окремий відбиток. – Пра- га, 1930. – С. 1–15. 34. Sicynskyj V. Drevene stavby v Karpatske oblasti. – Praha, 1940. – С 48–79. 35. Мицюк О. Нариси з соціально- господарської історії Підкарпатської Руси. – Ужгород, 1936. Т. І. – С. 123–124, 130. Т. II. – Прага, 1938. – С. 206–207. 36. Дольницький М. Міста Підкарпатської Руси. Окремий відбиток з книги «Підкарпатська Русь» – Прага, без року. 37. Манжула Л. Сільські оселі Карпатської України // Центральний державний архів Жовтневої революції, ар. 12, арх. 101, оп. 2. 38. Купчанко Г. Наша Родина. – Нью- Йорк; Берлин, 1924. – С. 222–224. 39. Потушняк Ф. Постройка дома в народ- ном вировании // Русская правда. – 1940. – 4 августа, 6 августа. 40. Симоненко И. Быт населения Закар- патской области // Советская этнография. – 1948. – № 1. – С. 63–89; Симоненко И. Колхозное строительство в Закарпатской об- ласти // Советская энография. – 1949. – № 4. – С. 42–54; Симоненко И. Об историко- этнографических районах в Закарпатье // Советская этнография. –1958. – № 4. – С. 38–52; Симоненко І. Поселення, садиби та житло на Закарпатті // Матеріали з етногра- фії та художнього промислу, – К., 1956. – С 60–109; Симоненко І. Соціалістичні перетво- рення в побуті трудящих села Нересниці За- карпатської області. – К., 1957. 41. Стельмах Г. Етнографічно-фольклорна експедиція 1946 року в Закарпаття // Мистецт- во. Фольклор. Етнографія: Наукові записки. – К., 1947. Т. І–ІІ. – С. 302–303. 42. Стельмах Г. Етнографічне районування України кінця XIX – поч. XX ст. // Українська етнографія: Наукові записки Інституту ми- стецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.– К., 1958. – Т. IV. – С. 107–110. 43. Стельмах Г. Деякі питання вивчення народного житла на Україні ХІХ–ХХ ст. // Українська етнографія. – К., 1958. – Т. IV. – С. 49–52. 44. Стельмах Г. Історичний розвиток сільських поселень на Україні. – К., 1964. – С. 51 –55. 45. Юрченко П. Дерев’яне зодчество України (XVIII–XX ст.). – К., 1949. – С. 12–17. 46. Лизанець П. Українсько-угорські культурні взаємини (на матеріалах назв народ- ного житла Закарпаття) // Народна творчість та етнографія. – 1967. – №4. – С. 77–79. 47. Грацианская Н. К типологии традици- онного народного жилища в Украинских Кар- патах в XIX – начале XX веков // Советская этнография. – 1973. – № 1. – С. 25–37. 131 48. Маланчук в. Інтер’єр українського на- родного житла. – К., 1973. 49. Анучин в. География Советского За- карпатья. – М., 1956. 50. Гошко Ю. Народное зодчество в Укра- инских Карпатах // Карпатский сборник. – М., 1972. – С. 111–145; Гошко Ю. Населення Українських Карпат XV–XVIII ст. Заселення. Міграції. Побут. – К., 1976. – С. 145 та ін. 51. Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження. – К., 1983. – С. 159–173. 52. Гуцульщина: Історико-етнографічне дослідження. – К., 1987. – С. 163–188. 53. Лемківщина: Історико-етнологічне дослі- дження: У 2 т. – Л., 1999. – Т. 1; – 2002. – Т. 2. 54. Гошко Ю. Кіщук Т., Могитич І., Феда- ка П. Народна архітектура Українських Кар- пат. – К., 1987. 55. Силецкий Р. Сельськое поселение и усадьба в Украинских Карпатах XIX – нача- ла XX в.: автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. ист. наук. – Минск, 1990. 56. Процевят Т. Сельськое жилище Укра- инских Карпат советского периода: автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. ист. наук. – М., 1990. 57. Закарпатський музей народної архітекту- ри і побуту: Путівник. – Ужгород, 1971; Закар- патский музей народной архитектуры и быта. – Ужгород, 1981; Закарпатський музей народної архітектури і побуту. – Ужгород, 1986. 58. Музей народної архітектури та по- буту у Львові. – Л., 1980. Музей народної архітектури та побуту у Львові. – Л., 1988. 59. Гудченко З. Музей народної архітектури України. – К., 1981. – С. 89–104. 60. Шмелёв в. Музеи под открытым не- бом. – К., 1983. 61. Скрипник Г. Етнографічні музеї України. – К., 1989. 62. Podolak J. Poloninske hospodarstvo huculow v Ukrajinskyh Karpatoch // Slovensky narodopis. – 1966. – C. 2. 63. Могытыч И. Жилые и хозяйственные постройки на полонинах Гуцульщины // Кар- патский сборник. – М., 1972. – С. 29–37; Мо- гытыч И. Планировка гуцульских высокогор- ных скотоводческих поселений // Архитектур- ное наследие. – 1976. – № 25. – С. 105–109. 64. Тиводар М. Традиційне скотарство Українських Карпат другої половини XIX – першої половини XX ст. – Ужгород, 1996. – С. 189–332. 65. Федака П. Зміни в народному житлі колгоспного селянства Закарпаття (50–60-і роки) // Народна творчість та етнографія (далі НТЕ). –1978. – № 5. –С. 22–27; Федака П. Типи і варіанти народного житла Закарпат- тя (XIX – початок XX ст.) // НТЕ. – 1981. – № 2. – С. 69–72; Федака П. Типи двору на Закарпатті (друга половина XIX – початок XX ст.) // НТЕ. – 1983. – № 2. – С 35–41; Федака П. внутрішнє планування та інтер'єр народного житла Закарпаття (друга половина XIX – початок XX ст.) //НТЕ. – 1985. – № 5. – С. 32–39; Федака П. Залежність між фор- мами сім’ї і народного житла в Українських Карпатах (друга половина XIX – початок XX ст.). // НТЕ. – 1987. – С. 18–24; Федака П. 3 історії виникнення і розвитку сільських поселень Закарпаття // НТЕ. – 1989. – № 1. – С. 29–36; Федака П. Особливості форм сільських поселень Закарпаття (ХІХ–ХХ ст.). // НТЕ. – 1991. – № 6. – С. 3–11; Федака П. Гуцульська ґражда як релікт українського на- родного житлового будівництва // Календар «Просвіти» на 1995 рік. – Ужгород, 1995. – С. 173–176; Федака П. Деякі питання роз- витку сільських поселень, типів і форм двору гуцулів Закарпаття ХІХ–ХХ ст. // Науковий збірник Закарпатського краєзнавчого музею (далі НЗЗКМ). – Ужгород, 1995. – вип. І. – С. 71–100; Федака П. Господарські будівлі селянської садиби українців Закарпаття другої половини XIX – початку XX століть // НЗЗКМ. – Ужгород, 1996. – вип. ІІ. – С. 144–158; Федака П. Будівельні матеріали, техніка будівництва, конструктивні прийоми в народному житлі Закарпаття XIX – почат- ку XX століть // НЗЗКМ. – Ужгород, 1998. – вип. ІІІ. – С. 76–101. Федака П. Садиби, типи двору, форми його забудови в українців Закарпаття у XIX – на початку XX століть // НЗЗКМ. – Ужгород, 2002. – випуск V. – С. 110–150; Федака П. Народне житло українців Закарпаття XVIII–XX століть. – Ужго- род: Гражда, 2005; Федака П. Словацько- українські взаємини в народному житті Закар- паття // Наук. зб. музею української культури у Свиднику. – Братіслава–Пряшів–Свидник, 2007. – Т. 24. – С. 318–323 та ін. 66. Самойлович в. Народна творчість в архітектурі сільського житла. // – К., 1961; Самойлович в. Українське народне житло. – К., 1972; Самойлович в. Народное архитек- турное творчество. – К., 1977. 67. Петрова З. Сельские жилые дома в Карпатах. – Ужгород, 1972. 68 Макушенко П., Петрова З. Народная архитектура Закарпатья. – К., 1956; Маку- шенко П. Народная деревянная архитектура Закарпатья. – М., 1976. 132 69. Логвин Г. Украинские Карпаты. – М., 1973. – С. 79–152. 70. Sicynskyj V. Drevene stavby v Karpatske oblasti. – Praha, 1940. – S. 17–25. 71. Гроздова И. Этническая специфика венгров Закарпатья // Карпатский сборник. – М., 1972. – С. 95–107. 72. Грацианская Н. Современные культур- ные и бытовые процессы у словаков Закарпа- тья // Карпатский сборник. – М., 1972. – С. 108–117. 73. Филимонова Т., Шун С. К вопросу об этнокультурном развитии немцев Закарпатья // Карпатский сборник. – М., 1972. – С. 116– 138. 74. Драгун в. Народное жилище венгров Закарпатья ХІХ–ХХ веков: автореф. канд. дис. – М., 1976. 75. Данилюк А, Шпак М. Традиційне й нове у бойківському житловому будівництві // НТЕ. – 1972. – № 4. – С. 102, 103; Данилюк А. Замкнені двори на Поліссі. // НТЕ. – 1975. – № 4. – С. 102, 103. 76. Жолтовський П. Деякі особливості на- родного будівництва Українських Карпат // НТЕ. – 1978. – № 4. – С 61–68. 77. Приходько М. Особливості сільського житла на Поліссі // НТЕ. – 1970. – № 6. – С. 50–54; Приходько М. Житло українців у межиріччі Дністра та Дунаю // НТЕ. –1972. – № 3. – С. 30–34; Приходько М. Некото- рые вопросы истории жилища на Украине // Древнее жилище народов восточной Европы. – М., 1975. – С. 245–275. 78. Космина Т. Общность архітектурно- художественных традиций украинского народ- ного жилища семеро-восточных склонов Кар- пат и Подолья // Карпатский сборник. – М., 1976. – С. 40–45; Космина Т. Сільське житло Поділля. Кінець ХІХ–ХХ ст. – К., 1980. 79. Кожолянко Г. Етнографія Буковини. – Чернівці: Золоті литаври, 1999. 80. Шухевич в. Гуцульщина. – Л., 1909. – Ч. ІІ. 81. Бломквист Е. Крестьянские построй- ки русских, украинцев и белоруссов // вос- точнославянский этнографический сборник. – М., 1956. – С. 54–58. 82. Беларусскае народнае жыллё. – Мінск, 1973. 83. Гурков в. Развитие сельских поселений и усадеб Белоруссии (вторая половина ХІХ– ХХ вв.): автореф. канд. дис. – Минск, 1976. 84. Молчанова Л. Из истории развития сельских поселений и усадеб белоруссов // Советская этнография. – 1956. – № 1. – С. 29–41; Молчанова Л. Материальная культура белоруссов. – Минск, 1968. 85. Типы сельского жилища в странах за- рубежной Европы. – М., 1975. 86. Древнее жилище народов восточной Европы. – М., 1975. 87. Menci V. Lidova achitektura v Ceskoslovensku. – Praha, 1980. 88. Фролец в. Западная граница распро- странения традиционного карпатского типа дома в Чехословакии // Карпатский сборник. – М., 1976. – С. 31–34; Фролец в. Etnicke teorie a interetnicke vstahy pri studeo lidoveho stavitelstvi // Slovensky narodopis. – 1976. – № 2. – S. 232–236. 89. Мяртан Я. Словацьке народне будівництво // НТЕ. –1959. – № 4. – С. 75–78. 90. Botik J. Modifikacia atributow l’udoweho obydlia v prostredi etnickych enklav // Slovensky narodopis. – 1976. – № 2. – S. 232–236. 91. Soucek J. Lidove stavitelstvi na Slovacku a Zahori / Jan Soucek //Slovensky narodopis. – 1976. – №2.–S. 259–265. 92. Langer J. Interetnicke vstahy lidoveho domu moravsko-slovensko-polske kontaktove zony // Slovensky narodopis. – 1976. – № 2. – S. 266–279; Langer J. Co mohov prozradit lidove stavby – Roznov pod Radhostem, 1997; Langer J., Bockova H. Dum v Karpatach a prilehlych oblastech balkanskych. – Roznov pod Radhstem, 1999. 93. Vajdis J. Prostorove a hmotove reseni architectury na Valassku // Slovensky narodopis. – 1976. – № 2. – S. 280–284. 94. Грацианская Н. Жилые и хозяйствен- ные постройки словацкого крестьянства в XIX – начале XX вв. // Славянский этнографиче- ский сборник. – М., 1960. – С. 194–270. 95. Филеп А. Исторические типы венгер- ского народного жилища и его межэтнические связи в Карпатах // Карпатский сборник. – М., 1976. – С. 35–39. 96. Moszynski К. Kultura ludowa stowian. – Warszawa, 1967. Т. І. 97. Райнфусс Р. Народная архитектура лемков // Карпатский сборник. – М., 1972.–С. 46–56. 98. Czajkowski J. Wieskie budownictwo mieszkalne w Beskidzie Niskim і nа przylehlem Podhorzy. – Rzeszow-Krakow, 1969; Czajkowski J. Rozplanowanie chalup w rejonie przemyskim // Materialy Muzeum budownictwa ludowego w Sanoku. – Sanok, 1979. – Nr. 19. –S. 5–14. 99. Сополига М. Жиле приміщення в на- родному будівництві північно-східної Снин- щини в другій половині XIX та на початку XX ст. // Науковий збірник музею української 133 культури в Свитнику. – Братислава-Пряшів- Свидник, 1972. – № 6. – кн. 1. – С. 119–169; Сополига М. Народне будівництво українців Східної Словаччини // Науковий збірник музею української культури в Свитнику. – Братислава-Пряшів-Свидник, 1976. – № 7. – С. 387–480; Сополига М. Просторальне пла- нування та внутрішня характеристика народ- ного житла в області північно–східної Словач- чини // Науковий збірник музею української культури у Свиднику, – Братислава-Пряшів- Свидник, 1977. – № 8 – С. 119–160; Сополига М. Народне житло українців Східної Словач- чини. – Братислава-Пряшів, 1983.

До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя

Репозитарії

Схожі ресурси