Неповторна пам’ятка архітектури запорозьких козаків

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Харлан, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2008
Schlagworte:	Архітектура та історичні ландшафти
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17566
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Неповторна пам’ятка архітектури запорозьких козаків / О. Харлан // Відлуння віків. — 2008. — № 2(10). — С. 26-33. — Бібліогр.: 8 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-17566
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-175662011-03-03T12:03:49Z Неповторна пам’ятка архітектури запорозьких козаків Харлан, О. Архітектура та історичні ландшафти 2008 Article Неповторна пам’ятка архітектури запорозьких козаків / О. Харлан // Відлуння віків. — 2008. — № 2(10). — С. 26-33. — Бібліогр.: 8 назв. — укp. XXXX-0045 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17566 uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Архітектура та історичні ландшафти Архітектура та історичні ландшафти
spellingShingle	Архітектура та історичні ландшафти Архітектура та історичні ландшафти Харлан, О. Неповторна пам’ятка архітектури запорозьких козаків
format	Article
author	Харлан, О.
author_facet	Харлан, О.
author_sort	Харлан, О.
title	Неповторна пам’ятка архітектури запорозьких козаків
title_short	Неповторна пам’ятка архітектури запорозьких козаків
title_full	Неповторна пам’ятка архітектури запорозьких козаків
title_fullStr	Неповторна пам’ятка архітектури запорозьких козаків
title_full_unstemmed	Неповторна пам’ятка архітектури запорозьких козаків
title_sort	неповторна пам’ятка архітектури запорозьких козаків
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2008
topic_facet	Архітектура та історичні ландшафти
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17566
citation_txt	Неповторна пам’ятка архітектури запорозьких козаків / О. Харлан // Відлуння віків. — 2008. — № 2(10). — С. 26-33. — Бібліогр.: 8 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT harlano nepovtornapamâtkaarhítekturizaporozʹkihkozakív
first_indexed	2025-07-02T18:44:45Z
last_indexed	2025-07-02T18:44:45Z
_version_	1836561869932855296
fulltext	Т роїцький собор у місті Новомосковськ Дніпропетровської області посідає важ� ливе місце в історії дерев’яної сакраль� ної архітектури України. Він належить до ти� пу хрещатих храмів, що був розповсюдже� ним у православній архітектурі Запорозьких Вольностей та Слобожанщини. Дерев’яна святиня увібрала і сконцентрувала у собі ос� новні риси великої кількості пам’яток, які було споруджено раніше на теренах сивого Запорожжя (як довели дослідження де� рев’яного зодчества останніх років, ареал будівництва церков такого типу не обмежу� вався північною частиною Запорозьких зе� мель, будувалися вони й у південних райо� нах). Відомі нам хрещаті церкви одноверхі, триверхі, п’ятиверхі також було збудовано у запорозьких слободах — Письмачівці, Старо� му Кодаку, Улаклі, Перещепині, Петриківці, Васильківці та багатьох інших. Тож, як бачимо, тип хрещатих церков не був рідкісним явищем на землях Вольнос� тей Запорозьких, але саме дев’ятизрубна та дев’ятиверха церква, якою є Троїцький со� бор міста Новомосковськ, єдина відома на сьогодні пам’ятка цього типу. Існує велика кількість статей та публіка� цій, присвячених Троїцькому собору: ма� теріали друкувались як у дореволюційній літературі, так і в роботах сучасних вчених. Та все ж не можна сказати, що йому приділяли достатню увагу дослідники істо� рії архітектури. На жаль, досі не залучалися письмові та іконографічні джерела, а саме вони дозво� ляють відповісти на велику кількість пи� тань, що виникають у ході вивчення та рес� таврації пам’ятки. Нові унікальні матеріали, виявлені у різних архівах України та Росії, вперше вводяться до наукового обігу у даній статті. 26 АРХІТЕКТУРА ТА ІСТОРИЧНІ ЛАНДШАФТИ НЕПОВТОРНА ПАМ’ЯТКА АРХІТЕКТУРИ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ НЕПОВТОРНА ПАМ’ЯТКА АРХІТЕКТУРИ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ Олександр Харлан До 230�річчя від часу збудування Троїцького собору у місті Новомосковськ Сучасний вигляд Троїцького собору. Малюнок автора 1999 р. Місто Новомосковськ на мапі другої пол. ХІХ ст. Місце розташування Троїцького собору в прилеглій забудові (фрагмент). Прорис автора. Згідно з писемними джерелами, рішення про будівництво нового Троїцького храму у паланковому містечку Самарчук (назву Но� вомосковськ місто одержало у 1795 р.) було прийняте в 1773 р. полковим старшиною Самарської паланки Війська Запорозького Яковом Легкоступом (Легким) та місцеви� ми мешканцями [1]. 21 травня 1774 р. (за старим стилем) ду� ховне Правління Старокодацького Хресто� вого Намісництва просить дозволу у Київсь� кого митрополита на будівництво трьох� престольної церкви на новому місці, з середнім престолом в ім’я Пресвятої Трійці, лівим — в ім’я святителів Ва� силя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста і правим — в ім’я святих апостолів Петра і Павла. 2 червня 1775 року (за старим сти� лем) освячено місце і закладено церк� ву після отримання дозволу на будів� ництво. Місце для храму вибрали так, щоб його було добре видно з усіх боків та чітко простежувалась голов� на роль сакральної споруди в оточу� ючій забудові — недалеко від берега річки на високому місці (відносно рівня води) в центрі містечка. Для будівництва храму було за� прошено талановитого зодчого — ко� зака з містечка Нові Водолаги (ко� лишня Харківська губернія) Якима (Іоакима) Погребняка. Цей майстер збудував також церкву Преображен� ня Господня у слободі Кам’янка Ліво� бережна [2] (територія сучасного міс� та Дніпропетровськ, будівництво за� кінчено у 1777 р.) і Введенську церк� ву на Полтавщині (сучасне село Ар� темівка Чутівського району, будів� ництво закінчено у 1761 р.) [3]. Собор було зведено у 1778 р., вже після скасування Запорозької Січі. Саме тоді встановлено й освячено іко� ностас головного престолу, перенесе� ний зі старої Троїцької церкви. У 1780 р. виготовили і освятили нові іконостаси в бічних притворах, а та� кож розпочато монтаж нового голов� ного іконостасу середнього притвору. З освяченням нового іконостасу го� ловного притвору 18 квітня 1781 р. (за старим стилем) будівництво храму було завершено. Дерев’яний храм збудували на дубових підставах (стовпах), “…щоб вітер вільно гу� ляв під долівкою, або помостом, і просушу� вав вогкість і вологу під спорудою”. Стовпи встановили на кругле каміння (колишні жорна млина). Пізніше, у 1830 р., під ду� бові підвалини було заведено цегляний фун� дамент. Стіни церкви влаштували з “…дерева сос� новаго, толщиною в основании…6 вершков и кверху до 3�х вершков; сосна употреблена столистая, красная…Все здание снаружи Зовнішній вигляд Троїцького собору. Фото 1886 року. (З книги С.А.Таранушенка “Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України”, 1976 р.). Первинний вигляд СвятоEТроїцького собору містечка Самарчик, збудованого Якимом Погребняком у 1775–1778 роках. Реконструкція автора. обшито тесом, или шелевкою. Резных укра� шений нет” [4]. Зрубна конструкція собору відзначала� ся міцністю. Стіни виводилися з невели� ким нахилом, перерозподіл ваги до центру споруди забезпечував статичність і жорст� кість конструкції. Ці конструктивні особ� ливості виключали необхідність підводи� ти під дерев’яну церкву мурований фунда� мент. Традиція ставити церкву на підму� рок у багатьох регіонах України не є на� родною, вона з’явилася вже в синодаль� ний період. Дахи собору були криті дубовим гонтом. Цей дах простояв більше 50�ти років, а у 1830 р. гонт замінили на залізо, пофарбова� не зеленою фарбою. Кожна з дев’яти башт має купол, завершений глухим ліхтарем. Металеві хрести на верхах були теж ви� золочені, усі чотирьохкінцеві з випуклими дуговими раменами, із зорями на кінцях ра� мен та промінцями у прямих кутках. Віконні прорізи в соборі (їхня загальна кількість — 88!), мали різні форми і розміщувалися на різних рівнях. Це було зроблено для кращого освітлення внутріш� нього простору собору. Велика кількість вікон на фасаді сприяла зоровому підвищен� ню об’єкта, а відсутність деталей і малі вікна створювали ефект масштабності споруди. Виходячи з того, що вікна виступають показ� ником масштабності, так само як і двері, Яким Погрібняк зменшив вікна верхніх Зовнішній вигляд першої дзвіниці Троїцького собору, збудованої у 1778–1781 рр. Проіснувала до 1830 року (Прорис С.А.Таранушенка з картини Васильківського “Соборна площа в Новомосковську”). Головний фасад другої дзвіниці Троїцького собору, збудованої у 1830 році. Сучасний стан (кресленик з архіву Вандюк О.П.) Дерев’яний клірос посеред СвятоEТроїцького храму в Новомосковську (З фото В.Машукова кінця ХІХ століття). ярусів, що створювало додатковий оптичний ефект перспективного збільшення висоти. За архівними джерелами вдалося встано� вити, що троє вхідних дверей собору було виконано з дубового дерева і розписано олійними фарбами. Одвірки були різьбле� ними з виноградними гілками і китицями винограду. Пізніше їх замінили, а двері об� били залізом. Тож, можливо, на дверях під залізними смужками ще зберігся давній живопис?! Наразі важко сказати, коли саме були прибудовані паперті до трьох вхідних две� рей (можливо, у 1830 р.), але відомо, що са� ме тоді прибудовано з півночі (коло лівого вівтаря) комору старости, а з півдня (коло правого вівтаря) — пономарню. Іоанікій Вахнін у 1887 р. наводить такі розміри споруди собору: “…Висоту соборного здания полагают около 30�ти сажень (приб� лизно 64,0 м — О.Х.); техники считают висо� ту до 70�ти аршин (приблизно 49,8 м); ок� ружность — около 58�ми сажень (близько Репродукція оригінального малюнку “Соборна площа у Новомосковську” Васильківського С.І. (З журналу “Нива”, 1902. № 15 ). Головний іконостас Троїцького собору. Передвівтарний іконостас писано у 1781 році. Майстер невідомий. Вівтарний іконостас писано у 1808 році священиком Бураковим (З фото В.Машукова кінця ХІХ століття). Царські ворота головного іконостасу Троїцького собору в місті Новомосковськ (З фото В.Машукова кінця ХІХ століття). Іконостас лівого приділу (фрагмент) (З фото В.Машукова кінця ХІХ століття). 123,7 м); длина и ширина с папертями оди� наковые — 35 аршин (приблизно 24,9 м)…” Всередині храму було влаштовано де� рев’яні кліроси у вигляді хор, прибудовані з південної та північної сторін до двох колон (У дерев’яних храмах не існувало однієї обов’язкової схеми розміщення дійових осіб під час церковної відправи, тому існувало декілька схем розміщення кліросів, які рег� ламентувалися каноном. В бічних північно� му і південному зрубах їх розміщували саме у хрещатих церквах). Їхня висота — 3,25 аршина (2,3 м), довжина й ширина одна� кові — 3 аршина (2,1 м). До кожного кліро� су вели окремі сходинки [5]. Тричасний вівтар займав майже третину загального простору храму і був розділений двома поперечними стінами (кожна з двома прогонами). Триярусні іконостаси із золоченими пілястрами, карнизами і різьбленою кай� мою були справжніми витворами мистецт� ва. Первинне тло вівтарного іконостасу — червоне, передвівтарних — зелене. Пізніше іконостаси пофарбовано в синій та білий кольори (на фотографіях В.Машукова збе� реглося зображення цієї пам’ятки декора� тивного мистецтва). Д.І. Яворницький теж залишив стислий опис Троїцького собору: “Архітектура церк� ви проста: ні колон, ні прикрашень; з зовні церква була обшальована і пофарбована білою фарбою; з середини стіни і склепіння її розписано було картинами релігійного змісту. Іконостас зведено до склепінь, з різь� бою і різними фестонами, завитками і інши� ми хитрощами столярного мистецтва. Живо� пис на ньому зроблений в старовинній візантійській манері. Висота церкви 31 са� жень... При церкві пізніше було окремо пос� тавлено дзвіницю з шістьма дзвонами, з яких найбільший важив 262 п. і 24 ф. … два будин� ки, дерев’яна огорожа і за огорожею крини� ця з дерев’яним наметом. Дзвіниця, крини� ця, також як і собор, пофарбовані білою фар� бою (їх добре видно на відомому малюнку Васильківського “Соборна площа у м.Ново� московську” — О.Х.). З зовні, на стіні, коло західних дверей, повішено чавунне “било” з прикрашенням зверху, у вигляді двох коня� чих голів” (Зараз било зберігається в експо� зиції Дніпропетровського історичного му� зею ім. Д.І. Яворницького). Завдяки нахилу стін і заломів у соборі створювався ефект ілюзійного збільшення висоти. Для створення подібного ефекту в інтер’єрі перспективні скорочення підкрес� лили нанесенням розписів на внутрішній бік бань. Розписи собору мали фрагментар� ний характер. 30 АРХІТЕКТУРА ТА ІСТОРИЧНІ ЛАНДШАФТИ Майстер О. Пахучий, який відбудував Троїцький собор у 1888 році. Малюнок автора. Загальний вигляд Троїцького собору з заходу. Фото виконано з дзвіниці у 1980Eх роках. АРХІТЕКТУРА ТА ІСТОРИЧНІ ЛАНДШАФТИ 31 Стіни Троїцького собору були прикрашені ве� ликою кількістю ікон. Дослідники виділяли серед них три запорозькі як найбільш цікаві — Спасителя, Божої Ма� тері і Святого Миколи. Наведені матеріали свідчать, наскільки величною і цікавою була будівля Троїцько� го собору, збудована під керівництвом зод� чого Я.Погребняка. Не випадково таку ви� датну споруду зведено у паланковому містечку: оплатити роботу майстрів такого рівня могли собі дозволити тільки заможні громади. Яка ж доля спіткала цю видатну пам’ят� ку? За одними джерелами [6], на початку 1880�х років виникла потреба в новому капітальному ремонті собора, оскільки через руйнацію деревини стіни втратили первинну міцність, і бані помітно нахилилися до цент� ру. Інші ж джерела [7] звинувачують місцеве духовенство у необґрунтованих спробах зак� риття храму з причини його старіння. Спеціальна комісія, у роботі якої брав участь “катеринославський віце�губернатор”, після огляду і випробувань на міцність деревини зробила висновок не на користь позиції духівництва. Було зафіксовано гарний стан і високу конструктивну міцність дерева від купола (маківки) до фундаментів. Від 1803 року вступив у дію закон Мос� ковського церковного Синоду щодо заборо� ни спорудження церков в українському на� родному стилі, тому велику кількість старо� винних храмів колишнього Запорожжя, збудованих у традиційних формах, біль� шість з яких мала прекрасний стан збере� ження, було замінено на нові (в так званому “єпархіальному” стилі). У 1887 р. граф Ностіц послав листа баро� ну Бюлеру, в якому просив його як члена Археологічного Товариства звернути увагу на небезпеку, що загрожувала давньому за� порозькому собору у Новомосковську Кате� ринославської губернії. Храм планувалося розібрати, не дивлячись на те, що на його відновлення вже було зібрано до 20000 рублів [8]. Так чи інакше, але всі добре знають роз� виток подій навколо запорозького собору. Було проведено торги на ремонт храму, в яких переміг Олексій Пахучий, проте губе� рнський архітектор Едуард Харманський не дав дозволу на ремонтні роботи. Роботи доручили іншому підряднику — Кажинко� ву. Той швидко взявся до роботи, але “из�за неумения и жульничества был отставлен”, і роботи знову було доручено Олексію Паху� чому. На цей момент собор було повністю розібрано, і ніякої технічної документації на його відновлення не існувало! На засіданні Археологічного Товариства, проведеному 29 березня 1888 р., було зачита� но Відношення Катеринославської духовної Макет комплексу Троїцького собору, виготовлений школярами Новомосковська під керівництвом Запари Ю.П. 1980 р. (Зберігається в Новомосковському краєзнавчому музеї). Фото Закидальського В.І., 2004 р. 32 Консисторії від 29 лютого за № 2680 з увідом� ленням, що дерев’яний Новомосковський со� бор, збудований запорожцями, розібрано впродовж жовтня 1887 р. повністю, і що спо� рудження на його місці нового собора, зі збе� реженням колишнього вигляду, почнеться навесні поточного року [9]. Собор фактично відновлювали за фотог� рафією, зробленою у 1883–1884 рр. (перед початком робіт) на замовлення Одеського Археологічного Товариства фотографом з Катеринослава Івановим. Найвірогідніше, Троїцький собор не зби� ралися відновлювати, оскільки перед роз� боркою не було зроблено жодних креслень, також не залучалися фахівці. І лише напо� легливість громади міста та відомих поміщиків (різні джерела називають Алек� сєєва та Ностіца), що звернулися до Імпера� торського Археологічного Товариства, дали змогу знову залучити до роботи О.Пахучого та побудувати в центрі міста дерев’яний храм зі збереженням колишнього вигляду. Восени 1888 р. нову споруду собору було освячено. Його “ремонт” обійшовся у 75000 рублів. Відомий дослідник української дерев’я� ної архітектури С.А. Таранушенко приїздив у липні 1928 року на запрошення Д.І.Явор� ницького до Новомосковська, де досліджу� вав архітектурні властивості Троїцького со� бору. Він та його помічники виконували обміри та розпитували місцевих жителів про історію відбудови храму у 1888 р. Ось який запис Стефан Андрійович за� лишив у своєму щоденнику: “…по оповіданням (мешканців — О.Х.) бу� дування не йшло добре. Старе дерево було цілком викинуте, а взято нове соснове, бруса квадратові і дуже товсті (20–27 см). Всі старі зазна� чають, що стара центральна баш� та (верх) була вища, що стара бу� ла “стіжком”, що старі бані бу� ли менш тісно поставлені, що побудування верхів виклика� ло забруднення і майстри ру� бали верхи на землі, по мірі старих верхів, а потім розбирали, мітили і виноси� ли на гору…”. Дослідник та� кож зазначив, що “техніка виконання — дуже чиста, надзвичайно правильна і то� му дуже суха і скучна, форми “арок” переко� нали, що дійсно від старого собору тут мало що лишилося…Перевірка стін показала, що вони — “по отвісу”, чого в старих церквах ніколи не було”. Отже, завдяки небайдужій громадсь� кості Катеринославщини і таланту народно� го майстра О.Пахучого пам’ятка народила� ся знову у 1888 році! Не дивлячись на спроби єпархіального керівництва викреслити і цю запорозьку святиню з обличчя колишніх Вольностей, вона знову постала у всій своїй красі! Відтак, маємо перший приклад реабілітації пам’ят� ки, знищеної наприкінці ХІХ століття! За часів незалежності серед фахівців про� довжується дискусія щодо припустимості відбудови знищених стародавніх храмів. Наведений приклад — яскравий доказ на користь відродження зруйнованого! Тож нехай Новомосковський собор стане символом не тільки архітектурної доби за� порозького козацтва, а й символом відтво� рення зруйнованих святинь Козацької доби! Десятки знищених стародавніх храмів очікують на дослідників! На основі залучен� ня різних архівних джерел, мистецтвознав� чих, архітектурних та археологічних дос� ліджень у майбутньому стануть можливими локалізація та відтворення визначних спо� руд Запорозького краю! Троїцький собор навесні. Фото Токарської Т. В., 2008 р. АРХІТЕКТУРА ТА ІСТОРИЧНІ ЛАНДШАФТИ 33 Література 1. Ìàêàðåâñüêèé Ô. Ìàòåð ³àëè äëÿ ³ ñòîðèêî-ñòàòèñòè÷íîãî îïèñó Êàòåðè- íîñëàâñüêî¿ ºïàðõ³ ¿ . Öåðêâè òà ïðèõîäè ìèíóëîãî ñòîë³òòÿ. — Äí³ïðî- ïåòðîâñüê: ÂÀÒ “Äí³ïðîêíèãà”, 2000. — Ñ. 416. 2. Ñòàðîñò³í Â. Ñòîëèöÿ ñòåïîâîãî êðàþ. — Äí³ïðîïåòðîâñüê: ÂÀÒ “Äí³ïðîê- íèãà”, 2004. — Ñ. 43. 3. Âå÷åðñüêèé Â.Â. Âòðà÷åí³ îá’ºêòè àðõ³òåêòóðíî¿ ñïàäùèíè Óêðà¿íè. — Ê.: ÍÄ²Ò²ÀÌ-Ãîëîâêè¿âàðõ³òåêòóðà, 2002. — Ñ. 195. 4. Âàõíèí È. Ìåòðèêà äëÿ ïîëó÷åíèÿ âåðíûõ ñâåäåíèé î äðåâíå-ïðàâîñëàâíûõ õðàìàõ Áîæèèõ, çäàíèÿõ è õóäîæåñòâåííûõ ïðåäìåòàõ. Íîâîìîñêîâñêèé Ñâÿòî-Òðîèöêèé ñîáîð, ìàðò-èþíü 1887 (ðóêîïèñ). — Ñ. 2. 5. Ìàøóêîâ Â. Ìàòåðèàëû ê èçó÷åíèþ öåðêîâíîé ñòàðèíû Óêðàéíû. — Õàðüêîâ: “Ïå÷àòíîå äåëî”, 1905. — Ñ. 37. 6. Ï.Ã. Çàïîðîæñêèé õðàì â Íîâîìîñêîâñêå // Êèåâñêàÿ ñòàðèíà. — 1888. — Ò.ÕÕ, ÿíâ., ôåâðàëü, ìàðò. — Ñ. 47. 7. Çàïîðîæñêèé ñîáîð â Íîâîìîñêîâñêå // Åêàòåðèíîñëàâñêèé Þáèëåéíûé Ëèñòîê. — 1887. — ¹ 15, ñóáîòà, 9 ìàÿ. — Ñ. 141. 8. Ëèñòà çà÷èòàíî íà çàñ ³äàíí³ ²ìïåðàòîðñüêîãî Ìîñêîâñüêîãî Àðõåî- ëîã³÷íîãî Òîâàðèñòâà 20 æîâòíÿ 1887 ðîêó, ÿêå î÷îëþâàëà ãðàôèíÿ Óâàðîâà, é çàíåñåíî äî ïðîòîêîëó çàñ ³äàííÿ. — Äèâ. “Äðåâíîñòè” // Òðóäû Èìïåðàòî- ðñêîãî Ìîñêîâñêîãî àðõåîëîãè÷åñêîãî Îáùåñòâà. Èçäàí. ïîä ðåä. À.Â.Îðåø- íèêîâà. — Ò. 12. — Âûï. II. — Ìîñêâà, 1888 ã. — Ñ. 146. Зони охорони пам’яток архітектури —Троїцького собору із дзвіницею. 2004 р. Виконали архітектоE ри Вандюк О.П., Сахнюк А.А. Робота увійшла до складу “Проекта красных линий центральной части города отдельных градостроительных комплексов г.Новомосковска”, АПБ ОБЛПРОЕКТ, 2004 .

Неповторна пам’ятка архітектури запорозьких козаків

Institution

Ähnliche Einträge