Застосування топологічних методів до квазілінійних параболічних крайових задач

Топологiчний пiдхiд застосовується до дослiдження квазiлiнiйних параболiчних крайових задач. Дослiджуваний клас задач зведено до операторного рiвняння з оператором, який задовольняє умову (S)+. Одержано теореми розв’язностi та наведено приклад застосування даного пiдходу у випадку параболiчного р...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2002
Автори: Романенко, І.Б., Заблодська, А.В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут математики НАН України 2002
Назва видання:Нелінійні коливання
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/175840
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Застосування топологічних методів до квазілінійних параболічних крайових задач / І.Б. Романенко, А.В. Заблодська // Нелінійні коливання. — 2002. — Т. 5, № 3. — С. 369-379. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-175840
record_format dspace
spelling irk-123456789-1758402021-02-03T01:30:18Z Застосування топологічних методів до квазілінійних параболічних крайових задач Романенко, І.Б. Заблодська, А.В. Топологiчний пiдхiд застосовується до дослiдження квазiлiнiйних параболiчних крайових задач. Дослiджуваний клас задач зведено до операторного рiвняння з оператором, який задовольняє умову (S)+. Одержано теореми розв’язностi та наведено приклад застосування даного пiдходу у випадку параболiчного рiвняння другого порядку. A topological approach is used to study quasilinear parabolic boundary-value problems. The class of problems under the investigation is reduced to an operator equation with an operator that satisfies condition (S)+. We obtain theorems on existence of a solution and, as an example, apply this approach to a second order parabolic equation. 2002 Article Застосування топологічних методів до квазілінійних параболічних крайових задач / І.Б. Романенко, А.В. Заблодська // Нелінійні коливання. — 2002. — Т. 5, № 3. — С. 369-379. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1562-3076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/175840 519.944 uk Нелінійні коливання Інститут математики НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Топологiчний пiдхiд застосовується до дослiдження квазiлiнiйних параболiчних крайових задач. Дослiджуваний клас задач зведено до операторного рiвняння з оператором, який задовольняє умову (S)+. Одержано теореми розв’язностi та наведено приклад застосування даного пiдходу у випадку параболiчного рiвняння другого порядку.
format Article
author Романенко, І.Б.
Заблодська, А.В.
spellingShingle Романенко, І.Б.
Заблодська, А.В.
Застосування топологічних методів до квазілінійних параболічних крайових задач
Нелінійні коливання
author_facet Романенко, І.Б.
Заблодська, А.В.
author_sort Романенко, І.Б.
title Застосування топологічних методів до квазілінійних параболічних крайових задач
title_short Застосування топологічних методів до квазілінійних параболічних крайових задач
title_full Застосування топологічних методів до квазілінійних параболічних крайових задач
title_fullStr Застосування топологічних методів до квазілінійних параболічних крайових задач
title_full_unstemmed Застосування топологічних методів до квазілінійних параболічних крайових задач
title_sort застосування топологічних методів до квазілінійних параболічних крайових задач
publisher Інститут математики НАН України
publishDate 2002
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/175840
citation_txt Застосування топологічних методів до квазілінійних параболічних крайових задач / І.Б. Романенко, А.В. Заблодська // Нелінійні коливання. — 2002. — Т. 5, № 3. — С. 369-379. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series Нелінійні коливання
work_keys_str_mv AT romanenkoíb zastosuvannâtopologíčnihmetodívdokvazílíníjnihparabolíčnihkrajovihzadač
AT zablodsʹkaav zastosuvannâtopologíčnihmetodívdokvazílíníjnihparabolíčnihkrajovihzadač
first_indexed 2025-07-15T13:17:16Z
last_indexed 2025-07-15T13:17:16Z
_version_ 1837719026908790784
fulltext УДК 519. 944 ЗАСТОСУВАННЯ ТОПОЛОГIЧНИХ МЕТОДIВ ДО КВАЗIЛIНIЙНИХ ПАРАБОЛIЧНИХ КРАЙОВИХ ЗАДАЧ I. Б. Романенко, А. В. Заблодська Київ. нац. ун-т. iм. Т. Шевченка Україна, 03680, Київ, просп. акад. Глушкова, 2, корп. 6 A topological approach is used to study quasilinear parabolic boundary-value problems. The class of problems under the investigation is reduced to an operator equation with an operator that satisfies condi- tion (S)+. We obtain theorems on existence of a solution and, as an example, apply this approach to a second order parabolic equation. Топологiчний пiдхiд застосовується до дослiдження квазiлiнiйних параболiчних крайових задач. Дослiджуваний клас задач зведено до операторного рiвняння з оператором, який задовольняє умову (S)+. Одержано теореми розв’язностi та наведено приклад застосування даного пiдходу у випадку параболiчного рiвняння другого порядку. Вступ. У данiй роботi розглядаються квазiлiнiйнi параболiчнi задачi вигляду L̃[u] = ∂u ∂t − ∑ |α|=2m aα(x, t, u,D1u, . . . ,D2m−1u)Dαu− − F (x, t, u,D1u, . . . ,D2m−1u) = f(x, t), (x, t) ∈ QT , (1) B̃j [u] = Gj(x, t, u, . . . ,D mju) = gj(x, t), (x, t) ∈ ST , j = 1,m, (2) u(x, 0) = h(x), x ∈ Ω, (3) у скiнченному цилiндрi QT з межею ST та основою Ω. Задача вивчається за допомогою теорiї ступеня вiдображення. З цiєю метою вона спочатку зводиться до операторного рiв- няння з неперервним обмеженим оператором, який задовольняє умову (S)+. Використа- ння для таких операторiв теорiї ступеня вiдображення дозволило отримати результати про розв’язнiсть дослiджуваної задачi та твердження про збiжнiсть послiдовностi гальор- кiнських наближень розв’язку. Лiнiйнi та квазiлiнiйнi задачi для рiвняння другого порядку вивчались у роботi [1]. Лi- нiйнi задачi для систем параболiчних задач високого порядку було вивчено у роботi [2], де отримано апрiорнi оцiнки їх розв’язку. Вивченню властивостей параболiчних задач присвячено також монографiї [3 – 6]. У роботi [7] дослiджуються квазiлiнiйнi параболi- чнi задачi для рiвнянь високого порядку з граничною умовою першого роду. Методом дослiдження у роботi [7] слугував принцип нерухомої точки. У данiй роботi суттєво ви- користовуються результати робiт [8, 9]. Зокрема, в нiй застосовано методику зведення параболiчних задач до операторних рiвнянь, запропоновану у роботi [9], а також твер- дження з теорiї ступеня, сформульованi i доведенi у роботi [8]. c© I. Б. Романенко, А. В. Заблодська, 2002 ISSN 1562-3076. Нелiнiйнi коливання, 2002, т . 5, N◦ 3 369 370 I. Б. РОМАНЕНКО, А. В. ЗАБЛОДСЬКА Постановка задачi та формулювання основних припущень. Нехай n, m — натуральнi, a p, T — додатнi числа. Для обмеженої областi Ω ⊂ Rn iз гладкою межею ∂Ω позначимо QT := Ω× (0, T ), ST := ∂Ω× (0, T ) i розглянемо загальну нелiнiйну параболiчну крайову задачу (1) – (3). Розв’язок задачi (1) – (3) буде розглядатись у просторi W (2m,1) p (QT ) (див. [10]). Будемо вважати, що для чисел p, n, m виконано нерiвностi p > n+ 2m, mj ≤ 2m− 1, j = 1,m, (4) а межа ∂Ω областi Ω задовольняє умову ∂Ω ∈ C2m. (5) Введемо позначення aαβ(x, t, ξ) := ∂ ∂ξβ aα(x, t, ξ), Fβ(x, t, ξ) := ∂ ∂ξβ F (x, t, ξ), |α| = 2m, |β| ≤ 2m− 1, ξ = {ξβ ∈ R : |β| ≤ 2m− 1}, Gjβ(x, t, ζ) := ∂ ∂ζβ Gj(x, t, ζ), |β| ≤ mj , ζ = {ζβ ∈ R : |β| ≤ mj}, j = 1,m, та умови: F1) функцiї aα(x, t, ξ), F (x, t, ξ) мають усi неперервнi частиннi похiднi вигляду Dα xD β ξ до другого порядку включно, F (x, t, 0) ≡ 0; F2) iснує неперервна функцiя ν : R+ → R+ така, що для довiльних ξ ∈ RM(2m−1), η ∈ ∈ Rn виконується нерiвнiсть (−1)m+1 ∑ |α|=2m aα(x, t, ξ)ηα ≥ ν(|ξ|)|η|2m; G1) при кожному фiксованому j функцiяGj(x, t, ζ) має усi неперервнi частиннi похiднi вигляду Dα xD β η до порядку 2m−mj + 1 включно, Gj(x, t, 0) ≡ 0. Для (x, t) ∈ ST , ξ ∈ RM(2m−1), ζ = {ξβ : |β| ≤ mj} (для j ∈ 1, . . . ,m), η — одиничного вектора зовнiшньої нормалi до ∂Ω у точцi x, δ – довiльного вектора з дотичної до ∂Ω у точцi x площини, комплексного τ та дiйсного q означимо L(x, t, ξ, δ + τη, q) := q − (−1)m ∑ |α|=2m aα(x, t, ξ)(δ + τη)α, Bj(x, t, ζ, δ + τη) := ∑ |β|=mj Gjβ(x, t, ζ)(δ + τη)β, j = 1,m. ISSN 1562-3076. Нелiнiйнi коливання, 2002, т . 5, N◦ 3 ЗАСТОСУВАННЯ ТОПОЛОГIЧНИХ МЕТОДIВ ДО КВАЗIЛIНIЙНИХ . . . 371 Якщо q ≥ −ν̃|δ|2m, 0 < ν̃ < ν(|ξ|) та |q| + |δ| > 0, то L(x, t, ξ, δ + τη, q) як полiном вiд τ має m коренiв τ+ s з додатною дiйсною частиною, а решту — з вiд’ємною [2]. Позначимо L+(x, t, ξ, δ, τ, q) := m∏ s=1 (τ − τ+ s ) та вимагатимемо виконання такої умови (умови Лопатинського): G2) для довiльної точки (x, t) ∈ ST , довiльного ξ ∈ RM(2m−1) та δ — довiльного вектора з дотичної до ∂Ω у точцi x площини при виконаннi умов q ≥ −ν̃|δ|2m, 0 < ν̃ < < ν(|ξ|) та |q| + |δ| > 0 полiноми Bj вiд τ лiнiйно не залежнi за модулем полiнома L+ вiд τ . Hехай для функцiй у правих частинах задачi (1) – (3) мають мiсце включення f ∈ Lp(QT ), gj ∈ W ( 2m−mj− 1 p ,1− mj 2m − 1 2mp ) p (ST ), j = 1,m, (6) h ∈ W ( 2m,− 2m p ) p (Ω) та умови узгодженостi C) Gj(x, 0, h, . . . , Dmjh) = gj(x, 0), x ∈ Ω, j = 1,m. Зведення дослiджуваної задачi до задачi з однорiдними початковими умовами. Стан- дартним чином (див. [9]) можна побудувати функцiю v ∈ W (2m,1) p (QT ), що задовольняє умову v(x, 0) = h(x), x ∈ Ω. (7) За допомогою замiни u1 = u− v вiд задачi (1) – (3) можна перейти до задачi ∂u1 ∂t − ∑ |α|=2m a(1) α (x, t, u1, D 1u1, . . . , D 2m−1u1)Dαu1− − F (1)(x, t, u1, D 1u1, . . . , D 2m−1u1) = f (1)(x, t), (x, t) ∈ QT , (8) G (1) j (x, t, u1, . . . , D mju1) = g (1) j (x, t), (x, t) ∈ ST , j = 1,m, (9) u1(x, 0) = 0, x ∈ Ω, (10) де a(1) α (x, t, u1, D 1u1, . . . , D 2m−1u1) = = aα(x, t, u1 + v,D1(u1 + v), . . . , D2m−1(u1 + v)), ISSN 1562-3076. Нелiнiйнi коливання, 2002, т . 5, N◦ 3 372 I. Б. РОМАНЕНКО, А. В. ЗАБЛОДСЬКА F (1)(x, t, u1, D 1u1, . . . , D 2m−1u1) = = ∑ |α|=2m ( aα(x, t, u1 + v,D1(u1 + v), . . . , D2m−1(u1 + v))− − aα(x, t, v,D1v, . . . , D2m−1v) ) Dαv+ + F (x, t, u1 + v,D1(u1 + v), . . . , D2m−1(u1 + v))− − F (x, t, v,D1v, . . . , D2m−1v), f (1)(x, t) = f(x, t)− L̃[v], G (1) j (x, t, u1, . . . , D mju1) = Gj(x, t, u1 + v, . . . ,Dmju1 + v)− B̃j [v], g(1) j (x, t) = gj(x, t)− B̃j [v], j = 1,m. Крiм умов F1), F2), G1), G2) для задачi (8) – (10) будуть розглядатись такi умови: F3) функцiї aα(x, t, ξ), F (x, t, ξ) мають усi неперервнi частиннi похiднi по змiнних ξβ до другого порядку включно, F (x, t, 0) ≡ 0; F4) оператори {aα(·, ·, u,D1u, . . . ,D2m−1u), aαβ(·, ·, u,D1u, . . . ,D2m−1u), Fβ(·, ·, u,D1u, . . . ,D2m−1u)} : W (2m,1),0 p (QT ) → W ( 1, 1 2m ) p (QT ) неперервнi та обмеженi; G3) при кожному фiксованому j функцiяGj(x, t, ζ) має усi неперервнi частиннi похiднi по змiнних ηβ до порядку 2m−mj + 1 включно, Gj(x, t, 0) ≡ 0; G4) оператори Gjβ(·, ·, u, . . . , Dmju) : W ( 2m− 1 p ,1− 1 2mp ) ,0 p (ST ) → W ( 2m−mj− 1 p ,1− mj 2m − 1 2mp ) p (ST ) неперервнi та обмеженi. Коректнiсть зведення задачi (1) – (3) до задачi (8) – (10) обґрунтовується такими двома лемами (наводяться без доведення). Лема 1. Hехай для задачi (1) – (3) виконано умови (4) – (6), F1) ,F2), G1), G2) та умови узгодженостi C), а u ∈ W (2m,1) p (QT ) — розв’язок крайової задачi (1) – (3). Тодi: i) функцiї a(1) α (x, t, ξ), F (1)(x, t, ξ) задовольняють умови F2) (з деякою функцiєю ν(1), можливо, вiдмiнною вiд ν), F3), F4), а функцiї G(1) j (x, t, ζ) задовольняють умови G2), G3), G4); ISSN 1562-3076. Нелiнiйнi коливання, 2002, т . 5, N◦ 3 ЗАСТОСУВАННЯ ТОПОЛОГIЧНИХ МЕТОДIВ ДО КВАЗIЛIНIЙНИХ . . . 373 ii) для функцiй u1(x, t), f (1)(x, t), g (1) j (x, t) виконано включення u1 ∈ W (2m,1),0 p (QT ), f (1) ∈ Lp(QT ), g (1) j ∈ W ( 2m−mj− 1 p ,1− mj 2m − 1 2mp ) ,0 p (ST ), j = 1,m. Лема 2. Hехай виконано умови леми 1, а u1 ∈ W (2m,1),0 p (QT ) — розв’язок крайо- вої задачi (8) – (10). Тодi функцiя u(x, t) = u1(x, t) + v(x, t) — розв’язок крайової задачi (1) – (3). 3вeдення однорiдної квазiлiнiйної задачi до нелiнiйного операторного рiвняння. От- же, замiсть задачi (1) — (3) можна аналiзувати розв’язнiсть задачi L̃[u] = ∂u ∂t − ∑ |α|=2m aα(x, t, u,D1u, . . . ,D2m−1u)Dαu− − F (x, t, u,D1u, . . . ,D2m−1u) = f(x, t), (x, t) ∈ QT , (11) B̃j [u] = Gj(x, t, u, . . . ,D mju) = gj(x, t), (x, t) ∈ ST , j = 1,m, (12) u ∈ W (2m,1),0 p (QT ), (13) де функцiя F задовольняє умови F2) –F4), функцiї Gj задовольняють умови G2) –G4), а для функцiй f, gj справедливi умови f ∈ Lp(QT ), gj ∈ W ( 2m−mj− 1 p ,1− mj 2m − 1 2mp ) ,0 p (ST ), j = 1,m. (14) Задачi (11) – (13) спiвставимо нелiнiйний оператор, який означимо за допомогою рiв- ностi 〈 Au, φ 〉 := 1 p d ds [∥∥∥L̃[u+ sφ]− f ∥∥∥p p,QT + + m∑ j=1 (∥∥∥B̃j [u+ sφ]− gj ∥∥∥(2m−mj− 1 p ,1− mj 2m − 1 2mp ) p,ST )p ]∣∣∣∣∣ s=0 . (15) У формулi (15) {u, φ} ∈ W (2m,1),0 p (QT ), а пiд 〈 Au, φ 〉 розумiється дiя функцiонала Au на функцiю φ. Основнi властивостi оператора, означеного за допомогою (15), наведено у теоремi 1. Теорема 1. Hехай для задачi (11) – (13) виконано умови (4), (5), (14), F2) –F4),G2) –G4). Тодi: ISSN 1562-3076. Нелiнiйнi коливання, 2002, т . 5, N◦ 3 374 I. Б. РОМАНЕНКО, А. В. ЗАБЛОДСЬКА i) для довiльної фiксованої функцiї u ∈ W (2m,1),0 p (QT ) Au є лiнiйним неперервним функцiоналом над простором W (2m,1),0 p (QT ); ii) оператор A обмежений, неперервний та задовольняє умову (S)+ на W (2m,1),0 p (QT ). Доведення теореми аналогiчне доведенню теореми 1 з [10]. 3адачi (11) – (13) можна поставити у вiдповiднiсть операторне рiвняння Au = 0, u ∈ W (2m,1),0 p (QT ), (16) оператор у якому означений за допомогою (15). Теорема 2. Hехай для задачi (11) – (13) виконано умови (4), (5), (14), F2) –F4),G2) –G4). Функцiя u ∈ W (2m,1),0 p (QT ) є розв’язком задачi (11) – (13) тодi й лише тодi, коли вона є розв’язком рiвняння (16). Доведення теореми аналогiчне доведенню теореми 2 з [10]. Отже, дослiдження крайової задачi (11) – (13) можна звести до дослiдження оператор- ного рiвняння (16). Виконання для оператора A, означеного за допомогою (15), умови (S)+ дозволяє за- проваджувати для нього таку цiлочислову характеристику, як ступiнь вiдображення. Теорема 3. Hехай для задачi (11) – (13) виконано умови (4), (5), (14), F2) –F4), G2) – G4), а оператор A означений за допомогою рiвностi (15). Тодi для довiльної скiнченної вiдкритої множини D з простору W (2m,1),0 p (QT ) такої, що Au 6= 0, u ∈ ∂D, можна коректно означити ступiнь вiдображення Deg (A,D, 0). Розв’язнiсть дослiджуваних задач. Використання апрiорних оцiнок, отриманих у ро- ботах [1, 2, 11], методiв теорiї ступеня вiдображення [8] та схем доведень з роботи [9] до- зволило отримати для задач (1) – (3) та (11) – (13) твердження про розв’язнiсть, наведенi у данiй частинi роботи. Теорема 4. Hехай для задачi (11) – (13) виконано умови (4), (5), (14), F2) –F4),G2) –G4). Тодi розв’язок задачi (11) – (13) єдиний, якщо вiн iснує. Наслiдок 1. Hехай для задачi (1) – (3) виконано умови (4) – (6), F1), F2), G1), G2) та умови узгодженостi C). Тодi розв’язок задачi (1) – (3) єдиний, якщо вiн iснує. Теорема 5. Hехай для задачi (11) – (13) виконано умови (4), (5), (14), F2) –F4),G2) –G4), а K — деяке додатне число. Тодi iснує додатне число T0, залежне вiд K, але не залежне безпосередньо вiд функцiй у правiй частинi задачi, таке, що задача (11) – (13) має розв’язок u ∈ W (2m,1),0 p (QT ) при 0 < T < T0, якщо ‖f‖p,QT ≤ K, ‖gj‖ ( 2m−mj− 1 p ,1− mj 2m − 1 2mp ) p,ST ≤ K, j = 1,m. (17) Наслiдок 2. Hехай для задачi (1) – (3) виконано умови (4), (5), (6), F1), F2), G1), G2), C), а K — деяке додатне число. ISSN 1562-3076. Нелiнiйнi коливання, 2002, т . 5, N◦ 3 ЗАСТОСУВАННЯ ТОПОЛОГIЧНИХ МЕТОДIВ ДО КВАЗIЛIНIЙНИХ . . . 375 Тодi iснує додатне число T0, залежне вiд K, але не залежне безпосередньо вiд функцiй у правiй частинi задачi, таке, що задача (1) – (3) має розв’язок u ∈ W (2m,1) p (QT ) при 0 < T < T0, якщо ‖f‖p,QT ≤ K, ‖gj‖ ( 2m−mj− 1 p ,1− mj 2m − 1 2mp ) p,ST ≤ K, j = 1,m, (18) ‖h‖ ( 2m− 2m p ) p,Ω ≤ K. Включимо крайову задачу (11) – (13) у параметричну сiм’ю задач L̃τ [u] = ∂u ∂t − ∑ |α|=2m aα,τ (x, t, u,D1u, . . . ,D2m−1u)Dαu− − Fτ (x, t, u,D1u, . . . ,D2m−1u) = τf(x, t), (x, t) ∈ QT , (19) B̃j,τ [u] = Gj,τ (x, t, u, . . . , Dmju) = τgj(x, t), (x, t) ∈ ST , j = 1,m, (20) u ∈ W (2m,1),0 p (QT ), (21) де aα,τ (x, t, ξ) := aα(τ, x, t, ξ), τ ∈ [0, 1], (x, t) ∈ QT , ξ ∈ RM(2m−1), Fτ (x, t, ξ) := F (τ, x, t, ξ), τ ∈ [0, 1], (x, it) ∈ QT , ξ ∈ RM(2m−1), Gj,τ (x, t, ξ) := Gj(τ, x, t, ζ), τ ∈ [0, 1], (x, t) ∈ ST , ζ ∈ RM(mj), j = 1,m. Припустимо, що для |α| ≤ 2m aα(x, t, ξ) = aα,1(x, t, ξ), F (x, t, ξ) = F1(x, t, ξ), Gj(x, t, ζ) = Gj,1(x, t, ζ), де aα(x, t, ξ), F (x, t, ξ), Gj(x, t, ζ) — функцiї з лiвої частини рiвняння та крайових умов задачi (11) – (13). Теорема 6. Hехай функцiї aα,τ (x, t, ξ), Fτ (x, t, ξ) та усi їх похiднi по змiнних ξβ до дру- гого порядку включно неперервнi за сукупнiстю змiнних τ ∈ [0, 1], (x, t) ∈ QT , ξ ∈ ∈ RM(2m−1), а Fτ (x, t, 0) ≡ 0. Припустимо, що для кожного фiксованого τ ∈ [0, 1] функцiї aα,τ (x, t, ξ), Fτ (x, t, ξ) задовольняють умови F2), F4). Hехай при кожному фiксованому j ∈ 1, . . . ,m функцiя Gj,τ (x, t, ζ) та усi її похiднi по змiнних ζβ до порядку 2m−mj + 1 включно неперервнi за сукупнiстю змiнних τ ∈ [0, 1], (x, t) ∈ ST , ζ ∈ RM(mj), а Gj,τ (x, t, 0) ≡ 0. ISSN 1562-3076. Нелiнiйнi коливання, 2002, т . 5, N◦ 3 376 I. Б. РОМАНЕНКО, А. В. ЗАБЛОДСЬКА Припустимо, що для кожного фiксованого j ∈ 1, . . . ,m, τ ∈ [0, 1] функцiя Gj,τ задо- вольняє умови G2), G4). Hехай виконано умови (4), (5), (14). Будемо припускати, що iснує стала R = R(f, g1, . . . , gm), не залежна вiд τ та така, що при довiльному фiксованому τ ∈ [0, 1] для розв’язку uτ задачi (19) – (21) справедлива апрiорна оцiнка ‖uτ‖(2m,1) p,QT ≤ R. (22) Тодi задача (11) – (13) має єдиний розв’язок u ∈ W (2m,1),0 p (QT ). Доведення теореми наведено в [11] (теорема 6.4.4). Збiжнiсть гальоркiнських наближень. Ще одним результатом застосування тополо- гiчних методiв до квазiлiнiйних параболiчних задач є побудова та доведення сильної збiж- ностi послiдовностi гальоркiнських наближень розв’язку. Означення 1. Hехай {vk}∞k=1 — повна система функцiй у просторiW (2m,1),0 p (QT ). При- пустимо, що для крайової задачi (11) – (13) виконано умови теореми 5. Для натураль- ного K назвемо K-наближеним розв’язком крайової задачi (11) – (13) функцiю uK таку, що uK = K∑ k=1 c (K) k vk(x, t) та 〈 AuK, vk 〉 = 0, k = 1,K, де c (K) k — дiйснi числа, оператор A означений за допомогою рiвностi (15). Означення 2. Будемо говорити, що крайова задача (11) – (13) має обмежену послiдов- нiстьK-наближених розв’язкiв, коли iснує натуральнеK0 таке, що для кожногоK ≥ K0 задача (11) – (13) має K-наближений розв’язок uK(x, t), а послiдовнiсть {uK}∞K=K0 обме- жена у просторi W (2m,1),0 p (QT ). Теорема 7. Hехай для задачi (11) – (13) виконано умови теореми 5. Крайова задача (11) – (13) має розв’язок u0 ∈ W (2m,1),0 p (QT ) тодi й лише тодi, коли для неї iснує обмеже- на послiдовнiсть K-наближених розв’язкiв {uK}∞K=K0 . При цьому послiдовнiсть uK силь- но збiгається до u0 у W (2m,1),0 p (QT ). Доведення теореми наведено у [11] (теорема 6.6.2). Як приклад застосування даної методики розглянемо випадок крайової задачi L̃[u] = ∂u ∂t − a24u+ ρ(u) = f(x, t), (x, t) ∈ QT , (23) u = 0, (x, t) ∈ ST , (24) u(x, 0) = h(x), x ∈ Ω. (25) Будемо розглядати розв’язок задачi (23) – (25) у соболєвському просторi W (2,1) p (QT ). Не- хай виконано умови: i) p > n+ 2, ii) межа областi Ω задовольняє включення ∂Ω ∈ C2. ISSN 1562-3076. Нелiнiйнi коливання, 2002, т . 5, N◦ 3 ЗАСТОСУВАННЯ ТОПОЛОГIЧНИХ МЕТОДIВ ДО КВАЗIЛIНIЙНИХ . . . 377 Припустимо, що функцiя ρ задовольняє такi умови: ρ1) функцiя ρмає усi неперервнi частиннi похiднi по змiннiй u першого порядку, ρ(0) ≡ ≡ 0; Нехай для функцiй у правих частинах задачi (23) – (25) мають мiсце включення: g1) f ∈ Lp(QT ), h ∈ C2 та умови узгодженостi; g2) h |∂Ω= 0, x ∈ ∂Ω. За допомогою замiни u = h(x) + u1 вiд задачi (23) – (25) можна перейти до задачi ∂u1 ∂t − a24u1 + ρ1(u1) = f1(x, t), (x, t) ∈ QT , (26) u1 = 0, (x, t) ∈ ST , (27) u1 |t=0= 0, x ∈ Ω, (28) де f1) f1 = f − L̃[h], f1 ∈ Lp(QT ); u1) u1(x, t) задовольняє включення u1 ∈ W (2,1),0 p (QT ); ρ1) функцiя ρ1(u) має усi неперервнi частиннi похiднi по змiннiй u першого порядку, ρ(0) ≡ 0. Задачi (26) – (28) спiвставимо нелiнiйний оператор, який означимо за допомогою рiв- ностi 〈 Au, φ 〉 := d ds [∥∥∥∂(u+ sφ) ∂t − a24[u+ sφ] + ρ1(u+ sφ)− f1 ∥∥∥p p,QT + + (∥∥[u+ sφ] ∥∥(2− 1 p ,1− 1 2p ) p,ST )p ]∣∣∣∣∣ s=0 . (29) У формулi (29) {u, φ} ∈ W (2,1),0 p (QT ), а пiд 〈 Au, φ 〉 розумiємо дiю функцiонала Au на функцiю φ. Згiдно з теоремою 1 оператор A, означений за допомогою рiвностi (29), має такi вла- стивостi: 1) для довiльної фiксованої функцiї u ∈ W (2,1),0 p (QT )A є нелiнiйним неперервним фун- кцiоналом над простором W (2,1),0 p (QT ); 2) оператор Au обмежений , неперервний та задовольняє умову (S)+ на W (2,1),0 p (QT ). Задачi (26) – (28) можна поставити у вiдповiднiсть операторне рiвняння Au = 0, u ∈ W (2,1),0 p (QT ), (30) оператор у якому означений за допомогою (29). Згiдно з теоремою 2 рiвняння (29) еквi- валентне задачi (26) – (28). Записаний бiльш детально оператор A, означений у формулi ISSN 1562-3076. Нелiнiйнi коливання, 2002, т . 5, N◦ 3 378 I. Б. РОМАНЕНКО, А. В. ЗАБЛОДСЬКА (29), має вигляд 〈 Au, φ 〉 := ∫ QT ψp [ ∂u ∂t − a24u+ ρ(u)− f ][ ∂φ ∂t − a24φ+ ρ(φ) ] dxdt+ + T∫ 0 dt 2π∫ 0 2π∫ 0 ψp ( ∂u ∂ϕ − ∂u ∂γ )( ∂φ ∂ϕ − ∂φ ∂γ ) dϕdγ |ϕ− γ|p + + T∫ 0 dt 2π∫ 0 ψp[u]φdϕ+ T∫ 0 dt 2π∫ 0 ψp ( ∂u ∂ϕ ) ∂φ ∂ϕ dϕ+ + 2π∫ 0 dϕ T∫ 0 T∫ 0 ψp[u(ϕ, t)− u(ϕ, τ)]φ(ϕ, t)− φ(ϕ, τ) dtdτ |t− τ |p− 1 2 , (31) де ψp(s) = s|s|p−2. Зручнiсть обрання базису простору W (2,1),0 p (QT ) фактично визначає зручнiсть набли- женогo розв’язання рiвняння (30), а отже, задачi (26) – (28) у випадку конкретно заданої областi. Розглянемо, зокрема, випадок, коли область Ω — коло у просторi R2 радiуса l. Оберемо повну систему простору W (2,1),0 p (QT ) у виглядi vn,m,k =  { tm Jn ( µ (n) k l r ) cosϕn }k≥1 m,n≥0  ,  { tm Jn ( µ (n) k l r ) sinϕn }k≥1 m,n≥0  , (32) uK = K∑ m,n≥0,k≥1 tm Jn ( µ (n) k l r ) (Amnk cosϕn+Bmnk sinϕn) , (33) де Jn ( µ (n) k l r ) — функцiя Бесселя першого роду n-го порядку. Завдяки тому, що функцiя Бесселя на межi областi Ω перетворюється в 0, з формули ISSN 1562-3076. Нелiнiйнi коливання, 2002, т . 5, N◦ 3 ЗАСТОСУВАННЯ ТОПОЛОГIЧНИХ МЕТОДIВ ДО КВАЗIЛIНIЙНИХ . . . 379 (31) дiя оператора A, означеного за допомогою (30), набуває вигляду 〈 AuK , vnmk 〉 := ∫ QT ψp [∂( K∑ m,n≥0,k≥1 cmnkvmnk ) ∂t − a24 ( N∑ m,n≥0,k≥1 cmnkvmnk ) + + ρ ( K∑ m,n≥0,k≥1 cmnkvmnk ) − f ][ ∂vmnk ∂t − a24vmnk + ρ(vmnk) ] dxdt. (34) Розв’язування системи нелiнiйних рiвнянь 〈 AuK 〉 = 0 з невiдомими cmnk можна замiнити процедурою мiнiмiзацiї функцiонала (34): N∑ m,n≥0,k≥1 (〈AuK , vmnk〉)2 −→ min . 1. Ладыженская О.А., Солонников В.А., Уральцева H.H. Линейные и квазилинейные уравнения парабо- лического типа. — М.: Hаука, 1967. — 736 с. 2. Солонников В.А. Об оценках в Lp решений эллиптических и параболических систем // Тр. Мат. ин-та АH СССР. — 1967. — 102. — С. 137 – 160. 3. Худяев С.И. Первая краевая задача для нелинейных параболических уравнений // Докл. АH СССР. — 1963. — 149, N◦ 3. — С. 535 – 538. 4. Кружков С.H., Кастро А., Лопес М. Оценки шаудеровского типа и теоремы существования решений основных задач для линейных и нелинейных параболических уравнений // Там же. — 1975. — 220, N◦ 2. — С. 277 – 280. 5. Soltanov K., Sprekels J. Nonlinear equations in nonreflexive Banach spaces and strongly nonlinear differenti- al equations // Adv. in Math.Sci. and Appl. — 1999. — 9, N◦ 2. — P. 939 – 972. 6. Крылов H.В. Hелинейные эллиптические и параболические уравнения второго порядка. — М.: Hа- ука, 1985. — 376 с. 7. Amann H. Linear and quasilinear parabolic problems. Vol I. Abstract linear theory. — Basel: Burkhäuser Verlag, 1995. — 335 p. 8. Скрыпник И. В. Методы исследования нелинейных эллиптических граничных задач. — М.: Hаука, 1990. — 448 с. 9. Kartsatos A.G., Skrypnik I.V. A global approach to fully nonlinear parabolic problems // Trans. Amer. Math. Soc. — 2000. — 352. — P. 4603 – 4640. 10. Романенко I.Б. Зведення загальних нелiнiйних параболiчних крайових задач до операторних рiвнянь // Hелiнiйнi коливання. — 2000. — 3, N◦ 3. — С. 400 – 413. 11. Романенко I.Б. Топологiчнi характеристики загальних нелiнiйних параболiчних задач: Дис. ... канд. фiз.-мат. наук. — Київ, 2001. — 157 с. Одержано 13.06.2002 ISSN 1562-3076. Нелiнiйнi коливання, 2002, т . 5, N◦ 3