Гелена Чаплинська: міфи та реальність

Однією з найпопулярніших легенд, пов’язаних із життям гетьмана Богдана Хмельницького, є сварка з чигиринським підстаростою Даніелем Чаплинським, причиною якої стала романтична “боротьба за жінку”....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Пискун, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2009
Теми:	Краєзнавчо-етнографічні нариси
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17599
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Гелена Чаплинська: міфи та реальність / О. Пискун // Відлуння віків. — 2009. — № 1(11). — С. 58-61. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-17599
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-175992011-03-05T12:03:14Z Гелена Чаплинська: міфи та реальність Пискун, О. Краєзнавчо-етнографічні нариси Однією з найпопулярніших легенд, пов’язаних із життям гетьмана Богдана Хмельницького, є сварка з чигиринським підстаростою Даніелем Чаплинським, причиною якої стала романтична “боротьба за жінку”. 2009 Article Гелена Чаплинська: міфи та реальність / О. Пискун // Відлуння віків. — 2009. — № 1(11). — С. 58-61. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. XXXX-0045 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17599 uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Краєзнавчо-етнографічні нариси Краєзнавчо-етнографічні нариси
spellingShingle	Краєзнавчо-етнографічні нариси Краєзнавчо-етнографічні нариси Пискун, О. Гелена Чаплинська: міфи та реальність
description	Однією з найпопулярніших легенд, пов’язаних із життям гетьмана Богдана Хмельницького, є сварка з чигиринським підстаростою Даніелем Чаплинським, причиною якої стала романтична “боротьба за жінку”.
format	Article
author	Пискун, О.
author_facet	Пискун, О.
author_sort	Пискун, О.
title	Гелена Чаплинська: міфи та реальність
title_short	Гелена Чаплинська: міфи та реальність
title_full	Гелена Чаплинська: міфи та реальність
title_fullStr	Гелена Чаплинська: міфи та реальність
title_full_unstemmed	Гелена Чаплинська: міфи та реальність
title_sort	гелена чаплинська: міфи та реальність
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2009
topic_facet	Краєзнавчо-етнографічні нариси
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17599
citation_txt	Гелена Чаплинська: міфи та реальність / О. Пискун // Відлуння віків. — 2009. — № 1(11). — С. 58-61. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT piskuno gelenačaplinsʹkamífitarealʹnístʹ
first_indexed	2025-07-02T18:46:05Z
last_indexed	2025-07-02T18:46:05Z
_version_	1836561954175451136
fulltext	Îднією з найпопулярніших легенд, пов’язаних із життям гетьмана, є сварE ка з чигиринським підстаросE тою Даніелем Чаплинським, причиною якої стала романтичE на “боротьба за жінку”. Суть леE генди полягає в тому, що після смерті першої дружини Б. Хмельницький жив невінчано з красунею Геленою. ЧигиринсьE кий підстароста Д. Чаплинський під час нападу на Суботів захоE пив її і обвінчався з нею. Після корсунської перемоги ХмельE ницький відібрав Гелену. Цей шлюб благословив єрусаE лимський патріарх Паїсій у Києві. У 1651 р. дружину гетьмаE на було повішено за зраду. За припущенням знавця укE раїнської історії М. С. ГрушевE ського, ця легенда виникла у другій половині XVII ст. під враE женням родинної трагедії БогE дана Хмельницького, яка стаE лася у травні 1651 р. і закінчилаE ся стратою цієї жінки. Щоб з’ясувати реальність історії з ГеE леною Чаплинською, проаE налізуємо джерела. Перш за все писані самим гетьманом. На сьогодні відомо багато листів та документів Б. Хмельницького, в яких він скаржиться королеві на Чаплинського і вимагає його негайної видачі на розправу. Ось деякі з них: 1649 р., лютого 14. ПереясE лав. — Прохання Запорозького війська до Яна Казимира і польського уряду про умови заE мирення [2, 107]. “…Тому що вся війна почаE лася через Чаплинського, який, незважаючи на те, що я мав привілей його мEті, відібрав у мене хутір, та ще й мені, Хмельницькому, погроE жував смертю, і увесь цей вогонь спалахнув через нього, щоб його віддали на майбутню, як дасть бог, комісію”. 1649 р., серпень (7) 17. Табір під Зборовим. — Лист до Яна Казимира відносно вимог ЗапоE розького Війська [2, 127]. “…і воно не так мені потрібне, як все військо покірно просить в.к.м. про того зрадника, …про Чаплинського, який, упоE добавши собі мою убогу садибу, позбавив мене всього мого майна…, а таE кож про те, що він підбив й.к.м. коронного хорунE жого скарати мене на горE ло, з чого і ця непотрібна війна виникла. Покірно прошу в.к.м., м.м. пана, щоб він був покараний тією смертю, яку він бажав мені, щоб після цього інші ніколи не наважилися роE бити таких злочинів, яких не мені одному, але всьоE му війську чинили ці неE розважливі пани”. 58 краєзнавчо;етнографічні нариси Гелена Чаплинська: міфи та реальність Ольга Пискун “Особиста біографія Богдана Хмельницько� го так бідна на реальні і безсумнівні факти, а так багата надміру на легенди” (М. С. Грушевський. “Історія України�Руси”) Мотрона (Гелена) Чаплинська. Худ. Н. В. Атамась. Портрет Б. Хмельницького XVIII ст. (автор невідомий) 1649 р., серпень (14) 24. Табір під Збаражем. — Лист до Яна Казимира. “Найясніший милостивий пане королю, мій милосE тивий пане і добродію. Зазнавши світлої милосE тивої майже батьківської ласки в.к.м., я не бажаю, щоб не то якась душа в державі в.к.м.п.н.м. загиE нула, але й зів’яло одно стебло трави. Однак тому, що ніяк не можу заспокоїти жалю, що його завдав мені ЧапE линський, насмілююся в.к.м.м.м.п. просити, щоб він, який є початком всьоE го лиха і через якого батьE ківщина стільки страждаE ла, за благочестивим ріE шенням в.к.м., дав шию під меч. А якщо цього не буде, то я зрозумію, що попав у неласку в.к.м., хоч ласки в.к.м. я ніколи не переставав домагатися”. 1650 р., березня (10) 20. Київ. — Наказ Богдана ХмельE ницького, посланий від ЗапоE розького війська до короля Яна Казимира [7, 103]. “п.8… Ще раз просимо і про те, щоб в.к.м., н.м.п. згідно своєю обіцянкою, наказав покарати ЧапE линського, який є винуE ватцем всього лиха і який надалі жодної послуги в.к.м. не зробить, а ми за наказом в.к.м. всіх покаE рали”. Як бачимо, в жодному з доE кументів, а також і в так званоE му “реєстрі кривд”, в якому деE тально розповідається про всі кривди і збитки Б. ХмельницьE кого, нанесені Чаплинським, немає навіть згадок про відібрання у нього жінки. Так само не згадують про Гелену Чаплинську як про причину сварки між Хмельницьким і Чаплинським і сучасники гетьE мана. Тому М .С. Грушевський робить висновок, що лише трагічний кінець другої БогдаE нової жінки привернув до неї увагу, і таким чином склалася пізніша історія про неї як про “степову Гелену”, через яку розE почалася козацькоEпольська війна [9, 158]. Хто ж була ця жінка і як згаE дується вона в тогочасних докуE ментах? В опублікованих джеE релах ім’я другої дружини Б. Хмельницького зустрічається не часто. У більшості випадків її називають “жінкою ЧаплинсьE кого” або “пані гетьманша”. Крім того, в історії вона фігурує як Гелена (на зразок Троянської Єлени, через яку розпочалась одна з найтриваліших в анE тичній історії війн) та Мотрона (можливо, полька Гелена отриE мала це ім’я, коли вінчалася з Хмельницьким за православE ним обрядом). Із свідчень козаків полку М. Кривоноса дізнаємося, що “весілля Хмельницького з друE жиною Чаплинською” відбулоE ся влітку 1648 р., ймовірно, тоді, коли гетьман після блискуE чих перемог над польськими військами повернувся до ЧигиE рина [1, 73]. Проте, цей шлюб вважався незаконним. КиївсьE кий митрополит Сільвестр Косів відмовився його благословити, адже був живий чоловік ГелеE ни — Даніель Чаплинський [1, 119]. Одруження Б. ХмельницьE кого з колишньою дружиною чигиринського підстарости не оминули своєю увагою і автори козацькоEстаршинських літоE писів к. XVII — поч. XVIII ст. Як у Самовидця, так і у Г. Граб’янки мова йде про те, що Хмельницький (з дозволу ЦаE реградського патріарха) взяв за дружину “…свою куму, чигиE ринську старостиху Чаплинську, при ще живому чоловіку” [4, 5]. Г. Граб’янка додає, що “це вона в лиху годину умовила свого чоE ловіка випустити його [ХмельE ницького] з темниці” [4, 52]. Дещо інакше історію, пов’язану з другим одруженням Б. Хмельницького, описує у своєму літописі Самійло ВеличE ко. Він свідчить про те, що “Хмельницький, прийшовши з козацьким військом із ЗапоE рожжя до Чигирина, піймав був свого ворога Чаплинського і відтяв йому голову. Після того він пойняв собі в жінки його дружину” [6, 35]. Ці відомості є цілковитим вимислом, адже гетьман і пізніше вимагав у поE ляків видачі Чаплинського. ВосE таннє його ім’я зустрічається в документах 1660 р. [6, 67]. краєзнавчо;етнографічні нариси 59 Т. Шевченко. Богданова церква в Суботові. 1845. Папір, акварель. 60 Нагода узаконити стосунки з Геленою ЧапE линською випала у Богдана Хмельницького напE рикінці 1648 р., коли до Києва прибув ЄрусаE лимський патріарх Паїсій. Гетьман скористався його присутністю, щоб вирішити особисті пробE леми. За повідомленнями польських комісарів, вінчання гетьмана “с прелюбодійкою, женою Чаплинского” відбулося заочно, оскільки вона була на той час у Чигирині, а Богдан ХмельницьE кий — у Києві. За здійснення обряду шлюбу гетьE ман подарував патріархові шість коней та 1000 золотих. У свою чергу, владика Паїсій відіслав відпущення гріхів пані Мотроні (навіть без її сповіді), а також подарував три самозапалюE вальні свічки, молоко Пречистої Діви та миску цитрин [1, 119]. Сучасний український історик о. Юрій Мицик у своїй праці “Чигирин — гетьманська столиця” заперечує цей факт, наголошуючи на тому, що “заочне вінчання” є несумісним із суворими церE ковними канонами. Ніяких заочних шлюбів церкE ва не укладає, тим більше під час посту. Інша річ, що Мотрона (Гелена) фактично розлучилася зі своїм чоловіком, і для ствердження цього факту та для укладення нового її шлюбу потрібне було благословення високої церковної інстанції. Воно могло бути дане заочно і стверджене Паїсієм під час його присутності у Києві [11, 44]. Скоріше за все, інформація про “заочний” шлюб ХмельE ницького, що виходила від дипломата Речі ПосE политої Войцеха М’ясківського, який відверто ненавидів гетьмана, була нічим іншим, як спроE бою його скомпрометувати. Сам гетьман повідомляв про своє одруження брацлавського воєводу А. Кисіля: “На війну з ляE хами благословив, звінчав мене з жінкою і відпустив гріхи, хоч я й не сповідався” [12, 19]. Як сприйняло цей шлюб оточення гетьмана, невідомо. Можливо, осудливо, адже для більE шості вона і далі залишалась жінкою ЧаплинсьE кого. Адам Кисіль, вирушаючи до Чигирина як комісар Речі Посполитої, погодився взяти з собою дружину лише за умови, що під час зустрічі гостей і пізніше не буде “незаE конної” дружини Хмельницького [12, 20]. Це не особливо турбувало Богдана. ВітаE ючи польських комісарів, він “піднімав позолочену чару зі звичайною горілкою на честь послів польських та на честь жоE ни своєї Чаплинської, родом польки, (що теж багато вбрана, і, мов п’яна, саме розтирала в черепку тютюн для ХмельE ницького) [4, 52]. Безперечно, пані Гелена мала вплив на гетьмаE на, хоча до його справ особливо не втручалась. Так, у дружини Богдана Хмельницького шукав заE хисту базиліанський монах п. Ласка, який відвідав з посольством Чигирин влітку 1649. ПоE бачивши неприхильне ставлення до послів з боку гетьмана, він звернувся до “самої пані”, щоб вона попрохала Хмельницького дати відповідь: “…Вона мене застерегла і просила, щоб я не наражав себе на небезпеку і взагалі, якщо хочеш бути неушкодE женим, йди як можеш” [2, 231]. Після розгрому козаками польського гарнізоE ну фортеці Кодак (жовтень, 1648 р.) вози зі здоE биччю були відіслані до “пані гетьманші” у ЧигиE рин. “Там же сама пані гетьманша, напившись з попом, подарувала йому капелана кодацького монастиря, щоб той виміняв на нього свого сина в орді” [2, 206]. Очевидно, Гелена була небайдужою до гроE шей. Посланець патріарха Паїсія з дарами до дружини гетьмана був вражений поганим прийомом і мізерною сумою винагороди [1, 119]. Посол від російського уряду до Б. ХмельницькоE го Г. Неронов зазначав у Статейному списку про те, що гетьманша скаржилася йому, що їй “…госуE дарева жалованья нет” — і він змушений був поE дарувати їй також пару соболів [1, 279]. краєзнавчо;етнографічні нариси Т. Шевченко. Богданові руїни в Суботові. 1845. Папір, акварель. Т. Шевченко. Чигирин з Суботівського шляху. 61 Подружнє життя Богдана Хмельницького та Гелени триE вало лише три роки. На початку весни 1651 р. гетьман на чолі війська вирушив на Волинь. СаE ме в такий важкий та напружеE ний час, коли він підійшов із військами до Берестецького поля, з Чигирина донеслася звістка про страту Мотрони. Джерела поEрізному розкриE вають обставини цієї справи. Найбільш детально про неї розE повідає польський мемуарист Станіслав Освенцім, який почув цю історію з вуст короля Яна ІІ Казимира під час вечері напеE редодні Берестецької битви. Дружина Б. Хмельницького заE кохалася в якогось “годинникаE ря”, котрий служив у гетьмана управителем двору — “ключниE ком”. Їхній таємний роман, наE чебто, тривав досить довго, аж поки Богдан, беручи гроші на плату татарам із своєї скарбE ниці, не виявив пропажу баE рилка з червоними золотими. Спочатку подумав, що це його син, ідучи в похід на Литву, прихопив його на військові потE реби. Однак, коли Тиміш відE повів, що тих грошей не брав, наказав розслідувати цю спраE ву. У ході розслідування з’ясуE валося, що до крадіжки причетE ний управитель. Під тортурами він зізнався не тільки в крадіжці грошей, а й розповів про свої любовні стосунки з Геленою та її участь у викраденні. РозгніваE ний гетьман велів їх обох “розібравши голо, зв’язати раE зом так, як бували, і повісити” [10, 254]. Як додає Освенцім, король розповідав цю історію “з утіхою”, постилізувавши її “для смішності” [10, 254]. Тогочасний високий лиE товський посадовець Альбрехт Радзивілл, який, можливо, теж чув цю історію в королівській компанії, був більш стриманим у своєму описі. В його версії Тиміш доніс батькові про украE дене золото та інтригу мачухи, і гетьман після проведення слідства звелів повісити жінку та її коханця “на одній шибеE ниці” [8, 64]. Полонений черкаський коE зак Мартин, як свідчить у своєму листі від 14 червня 1651 р. ксьондз Рожевський, “О жеE не [Хмельницкого] говорит, что [Хмельницкий] приказал ее поE весить. По лагерю ходять слуE хи, что причиной этого были перехваченные письма к ней от Чаплинского о том, чтобы сокE ровища спрятала, а самого Хмеля отравила. Тимошка приE казал раньше пытать [ее] огE нем, пока не собрал закопанE ные бочки с деньгами” [3, 468]. Нарешті, Йоахим Єрлич у своїх записках коротко нотує, що під час походу під БерестечE ко гетьман велів своїм листом, написаним до сина Тимоша, поE вісити свою жінку разом з іншиE ми шістьма особами [9, 255]. Порівнюючи ці відомості, можна зробити висновок, що, скоріше за все, гетьман під час походу отримав якусь підозрілу звістку про свою жінку, можлиE во, від Тимоша, і дав йому певні вказівки, що зробити, якби ці звинувачення виявилися правE дивими, і десь наприкінці травE ня під Зборовом отримав повіE домлення, що підозри підтверE дилися і його дружину покараE но смертю. Очевидно, трагічна звістка з дому глибоко схвилювала гетьE мана і призвела до глибокого нервового потрясіння. Так, стаE рець Павло записав у своїй реE ляції московському цареві, що коли він пішов “розгорювати гетьмана з тої журби”, у яку він впав з причини відомостей про смерть дружини, він застав гетьмана у великому роздратуE ванні, що виявилося у вислові про політику Москви [10, 255]. Отже, проаналізувавши наE явні історичні джерела, бачимо, що стосовно легенди про викE радення та насильне одруженE ня Д. Чаплинського з жінкою Хмельницького документальE них підтверджень не знаходиE мо. Хоча стосунки у чигиринсьE кого сотника з дружиною підстарости Чаплинського до 1648 р., напевне, були. Відносно страти другої БогE данової дружини, то цей факт дійсно мав місце. Причиною цієї трагедії могла стати як подE ружня зрада (всім відомо про холеричний темперамент гетьE мана Б. Хмельницького), так і звинувачення у шпіонажі. краєзнавчо;етнографічні нариси 1. Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы в трех томах. Т ІІ. — М., 1954. 2. Документи Б. Хмельницького. — К., 1961. 3. Документы об освободительной войне украинского народа 1648–1654 гг. — К., 1965. 4. Літопис гадяцького полковника Григорія Граб’янки. — К., 1992. 5. Літопис Самовидця. — Київ, 1971. 6. Самійло Величко. Літопис. — Т.І. — К., 1991. 7. Універсали Богдана Хмельницького. 1648–1657 рр. — К., 1998. 8. Горобець В., Чухліб Т. Незнайома Кліо. — К., 2004. 9. Грушевський М. Історія України�Руси. — Т.VIIІ. — К., 1995. 10. Грушевський М. Історія України�Руси. — Т.ХІХ. — 1. — К., 1996. 11. Мицик Ю. Чигирин — гетьманська столиця. — К., 2007. 12. Ролле Й. Жінки при Чигиринському дворі. — К., 1994.

Гелена Чаплинська: міфи та реальність

Репозитарії

Схожі ресурси