Перспективи і проблеми розвитку Інгулецького регіонального екокоридору

Выполнен анализ растительного покрова заказника «Ингулецкая степь» и сопредельных территорий. Установлено несоответствие формальных границ заповедного объекта и распространения созологически ценных сообществ. Выявлена уникально высокая ценность природной растительности за пределами заказника. Оцен...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автори:	Сметана, О.М., Долина, О.О., Ярощук, Ю.В., Красова, О.О., Рудюк, Д.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України 2013
Назва видання:	Український ботанічний журнал
Теми:	Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176310
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Перспективи і проблеми розвитку Інгулецького регіонального екокоридору / О.М. Сметана, О.О. Долина, Ю.В. Ярощук, О.О. Красова, Д.О. Рудюк // Український ботанічний журнал. — 2013. — Т. 70, № 4. — C. 457-466.. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-176310
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1763102021-02-05T01:26:44Z Перспективи і проблеми розвитку Інгулецького регіонального екокоридору Сметана, О.М. Долина, О.О. Ярощук, Ю.В. Красова, О.О. Рудюк, Д.О. Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Выполнен анализ растительного покрова заказника «Ингулецкая степь» и сопредельных территорий. Установлено несоответствие формальных границ заповедного объекта и распространения созологически ценных сообществ. Выявлена уникально высокая ценность природной растительности за пределами заказника. Оценен ущерб, нанесенный растительности в результате попытки строительства гранитного карьера. Предложена корректировка границ заказника. We performed an analysis of the vegetation cover at the «Ingulets Steppe» Reservation and its adjacent areas. It was estimated that there is a non-correspondence between formal borders and real distributions of sozologically valuable communities. We discovered that surrounding areas have a high conservation value in terms of unique native plant communities. We also estimated the damage caused to plant communities due to granite quarry development. As a result, we proposed a correction scheme of the native reservation. 2013 Article Перспективи і проблеми розвитку Інгулецького регіонального екокоридору / О.М. Сметана, О.О. Долина, Ю.В. Ярощук, О.О. Красова, Д.О. Рудюк // Український ботанічний журнал. — 2013. — Т. 70, № 4. — C. 457-466.. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 0372-4123 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176310 uk Український ботанічний журнал Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу
spellingShingle	Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Сметана, О.М. Долина, О.О. Ярощук, Ю.В. Красова, О.О. Рудюк, Д.О. Перспективи і проблеми розвитку Інгулецького регіонального екокоридору Український ботанічний журнал
description	Выполнен анализ растительного покрова заказника «Ингулецкая степь» и сопредельных территорий. Установлено несоответствие формальных границ заповедного объекта и распространения созологически ценных сообществ. Выявлена уникально высокая ценность природной растительности за пределами заказника. Оценен ущерб, нанесенный растительности в результате попытки строительства гранитного карьера. Предложена корректировка границ заказника.
format	Article
author	Сметана, О.М. Долина, О.О. Ярощук, Ю.В. Красова, О.О. Рудюк, Д.О.
author_facet	Сметана, О.М. Долина, О.О. Ярощук, Ю.В. Красова, О.О. Рудюк, Д.О.
author_sort	Сметана, О.М.
title	Перспективи і проблеми розвитку Інгулецького регіонального екокоридору
title_short	Перспективи і проблеми розвитку Інгулецького регіонального екокоридору
title_full	Перспективи і проблеми розвитку Інгулецького регіонального екокоридору
title_fullStr	Перспективи і проблеми розвитку Інгулецького регіонального екокоридору
title_full_unstemmed	Перспективи і проблеми розвитку Інгулецького регіонального екокоридору
title_sort	перспективи і проблеми розвитку інгулецького регіонального екокоридору
publisher	Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176310
citation_txt	Перспективи і проблеми розвитку Інгулецького регіонального екокоридору / О.М. Сметана, О.О. Долина, Ю.В. Ярощук, О.О. Красова, Д.О. Рудюк // Український ботанічний журнал. — 2013. — Т. 70, № 4. — C. 457-466.. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.
series	Український ботанічний журнал
work_keys_str_mv	AT smetanaom perspektiviíproblemirozvitkuíngulecʹkogoregíonalʹnogoekokoridoru AT dolinaoo perspektiviíproblemirozvitkuíngulecʹkogoregíonalʹnogoekokoridoru AT âroŝukûv perspektiviíproblemirozvitkuíngulecʹkogoregíonalʹnogoekokoridoru AT krasovaoo perspektiviíproblemirozvitkuíngulecʹkogoregíonalʹnogoekokoridoru AT rudûkdo perspektiviíproblemirozvitkuíngulecʹkogoregíonalʹnogoekokoridoru
first_indexed	2025-07-15T14:04:36Z
last_indexed	2025-07-15T14:04:36Z
_version_	1837722005572419584
fulltext	457ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 4 О.М. СМЕТАНА, О.О. ДОЛИНА, Ю.В. ЯРОЩУК, О.О. КРАСОВА, Д.О. РУДЮК Криворізький ботанічний сад НАН України вул. Маршака, 50, м. Кривий Ріг, 50089, Україна sekr.kbs@gmail.com dolinaalex@rambler.ru akras.akras@rambler.ru ПЕРСПЕКТИВИ І ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ІНГУЛЕЦЬКОГО РЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОКОРИДОРУ К л ю ч о в і с л о в а: регіональна екомережа, ландшафтний заказник, созологічно цінні угруповання, синфітосозологія © О.М. СМЕТАНА, О.О. ДОЛИНА, Ю.В. ЯРОЩУК, О.О. КРАСОВА, Д.О. РУДЮК, 2013 Вступ Концепції формування багаторівневої екомережі Степового Придніпров’я втілені в низці програм- них документів [16, 17]. Дослідження стану екосис- тем природних заповідників, заказників, земель, зарезервованих для подальшого заповідання, свід- чать про значний потенціал збереження біорізно- маніття степового біому, долин тамтешніх середніх та малих річок, степових балок [26]. Проблема роз- будови регіональної екомережі Криворізького гір- ничопромислового регіону, зокрема структуруван- ня Інгулецького екокоридору [18], постає надзви- чайно гостро: адже тут лише посттехногенні ланд- шафти та ландшафтно-техногенні системи займа- ють близько 30 % загальної площі. Однак нерідко процес створення повноцінних заповідних об’єктів, які реально діють, гальмується з причин, пов’язаних із лобіюванням інтересів певних бізнесових кіл. Прикладом є ландшафтний заказник загально- державного значення «Інгулецький степ», створе- ний у 2002 р. У 2004 р. Дніпропетровська облрада своїм рішенням у рамках програми формування екологічної мережі області зарезервувала 4 тис. га земель на території Недайводської сільської ради для заснування національного ландшафтного пар- ку. Але вже в 2007 р. новим рішенням вилучила із зарезервованої території ділянку площею 120 га, а в подальшому — ще кілька десятків гектарів у зв’язку з наданням ТОВ «Граніт Груп» спеціального дозво- лу на користування надрами [6]. Відсутність взає- модії природоохоронців, місцевої влади, науковців та виробників призвела до драматичних подій на- вколо зарезервованих для заповідання земель, що набуло широкого резонансу в засобах масової ін- формації. Розпочата діяльність зі створення кар’єру наштовхнулася на активний спротив місцевого на- селення, внаслідок чого розкривні роботи призу- пинили на невизначений термін. Для коригування меж природоохоронних тери- торій, які мали б становити біологічно цінний кар- кас регіонального екокоридору, необхідна інфор- мація щодо їх ґрунтового та геоботанічного обсте- ження, інвентаризації ценотичного різноманіття, оцінки чисельності раритетних видів. Висвітлення цих питань і є метою нашої статті. Матеріали та методи дослідження Об’єктом вивчення були рослинний та ґрунтовий покрив і рідкісні види вищих рослин у районі сіл Недайвода, Тернуватка та Раєво-Олександрівка Кри- ворізького р-ну Дніпропетровської обл. Польові роботи проводилися напівстаціонарними та марш- рутними методами [28] впродовж 2010—2012 рр. Виконано понад 400 геоботанічних описів та за- кладено 50 ґрунтових розрізів і два еколого-це но- тичних профілі. Для великомасштабного картуван- ня рослинного покриву застосовувався метод мар- ш рутно-окомірної та інструментальної зйомки [1]. Побудова картографічної моделі й розрахунки площ контурів з урахуванням неоднорідності рельєфу [22] виконані у геоінформаційній системі K-MINE, лю- б’язно наданій науково-виробничим підприємст- вом «Кривбасакадемінвест». Назви вищих рослин подані за зведенням С.Л. Мосякіна та М.М. Фе до- рон чука [30]. Облік чисельності рідкісних видів здійснювався із застосуванням рамки площею 1 м2 у 30-разовій повторюваності. Синфітосозологічна оцінка рослинних угруповань розрахована за мето- дикою, наведеною у «Зеленій книзі України» [4]. Результати досліджень та їх обговорення За геоботанічним районуванням територія дослід- жень належить до Бузько-Дніпровського (Криво- 458 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2013, vol. 70, № 4 різького) округу різнотравно-злакових степів, бай- рачних лісів та рослинності гранітних відслонень Чорноморсько-Азовської степової підпровінції [2]. Зональними ґрунтами є чорноземи звичайні [14]. Відомості про рослинний покрив долини Ін- гульця в середній частині басейну вкрай обмежені [7]. Флористичне обстеження цієї території здій- снював В.В. Кучеревський [9], геоботанічні роботи проводились здебільшого в східній частині Кірово- градщини [19]. З погляду типовості/унікальності природних лан д- шафтів нині на досліджуваній території типовими слід вважати балки, що зазнали помірної антропо- генної трансформації, унікальними — збережені ділянки плакорного степу. Профілі, закладені у балці Недайвода, репрезен- тують типовий просторовий розподіл рослинності і ґрунтів за умов помірного пасовищного наванта- ження (рис. 1, 2). Профіль 1, закладений у головному руслі балки, перетинає низку досить характерних для цієї міс- цевості угруповань. Найбільш ксерофільними є це- нози з домінуванням Galatella villosa (L.) Rchb. f. [Crinitaria villosa (L.) Cass.], виражені на крутому схилі південно-східної експозиції. Значні площі займають угруповання формації Calamagrostideta epigeioris, приурочені до середніх частин схилів. На днищі переважають пирієві та куничникові луки; місцями утворюють переривчасті смуги чисті за- рості Lycopus europaeus L. Просторовий розподіл рослинності на другому профілі є типовим для відвершків балки з вираже- ним чагарниковим компонентом. У неглибоких за- падинах на північно-східному схилі розвинуті угру- повання формації Spiraeaeta crenatae, на крутому відрізку протилежного схилу — Caraganeta fruticis. У верхніх позиціях схилів локалізуються угрупован- ня Festuca valesiaca Gaudin із субдомінуванням Sal- Рис. 1. Розподіл рослинних угруповань та ґрунтів на еколого-ценотичних профілях. У м о в н і п о з н а ч е н н я (угрупован- ня асоціацій): 1 — Festucetum (valesiacae) stiposum (capillatae), 2 — F. salviosum (tesquicolae), 3 — Crinitarietum (villosae) festucosum (valesiacae), 4 — C. caraganosum (fruticis), 5 — Elytrigietum (repentis) festucosum (regelianae), 6 — угруповання Lycopus europaeus, 7 — Calamagrostidetum (epigeioris) purum, 8 — C. elytrigiosum (repentis), 9 — C. festucosum (regelianae), 10 — C. galiosum (ruthenici), 11 — угруповання Carduus acanthoides + Echium vulgare, 12 — угруповання Bromus squarrosus + Salvia tesquicola, 13 — Festucetum (regelianae) elytrigiosum (repentis), 14 — F. agrostidosum (stoloniferae), 15 — F. festucosum (valesiacae), 16 — Spiraeaetum (crenatae) elytrigiosum (intermediae), 17 — Caraganetum (fruticis) festucosum (valesiacae); Чз (мп) — чорноземи звичайні малопотужні; Дст — дерново-степові ґрунти; Дел — делювіальні чорноземоподібні ґрунти; Ал — алювіально-лучні ґрунти; Л — лучні ґрунти; П — примітивні ґрунти Fig. 1. Plant communities and soils distribution according to eco-coenotic profiles. Legend (group associations): 1 — Festucetum (valesiacae) stiposum (capillatae), 2 — F. salviosum (tesquicolae), 3 — Crinitarietum (villosae) festucosum (valesiacae), 4 — C. caraganosum (fruticis), 5 — Elytrigietum (repentis) festucosum (regelianae), 6 — community Lycopus europaeus, 7 — Calamagrostidetum (epigeioris) purum, 8 — C. elytrigiosum (repentis), 9 — C. festucosum (regelianae), 10 — C. galiosum (ruthenici), 11 — community Carduus acanthoides + Echium vulgare, 12 — community Bromus squarrosus + Salvia tesquicola, 13 — Festucetum (regelianae) elytrigiosum (repentis), 14 — F. agrostidosum (stoloniferae), 15 — F. festucosum (valesiacae), 16 — Spiraeaetum (crenatae) elytrigiosum (intermediae), 17 — Caraganetum (fruticis) festucosum (valesiacae); Чз(мп) — chernozems, low-stratum; Дст — sod-steppe soils; Дел — delluvial chernozem-like soils; Ал — alluvial-meadow soils; Л — meadow soils; П — primitive soils 459ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 4 via tesquicola Klokov et Pobed. Незважаючи на те, що травостій на схилах свого часу зазнав перевипасу (про це свідчать численні витоптані стежки), на днищі відвершка збереглася велика ділянка солон- цевих луків із домінуванням Festuca regeliana Pav . Ознаки рудералізації рослинності виявляються у появі ценозів із переважанням бур’янового компо- нента — Bromus squarrosus L., Carduus acanthoides L., Echium vulgare L. У складі угруповань, описаних на профілях, виявлено 158 видів вищих рослин, що належать до 116 родів та 38 родин. Такі показники флористичного різноманіття до певної міри можна вважати усередненими для балок середньої течії Інгульця. Тому верхів’я балки Недайвода доцільно залучити до складу об’єктів природно-заповідного фонду задля збереження типових для регіону рос- линних структур. Територія заказника «Інгулецький степ» площею 65,6 гектара, згідно з «Положенням про ландшафт- ний заказник» [15], розташована на північ від села Недайвода й окреслена з півдня його краєм, з пів- ночі — межею Дніпропетровської і Кіровоградської областей. Зі сходу обмежується дорогою, що веде до мосту через Інгулець. Західна межа заказника не зазначена, очевидно, нею слугує русло Інгульця (рис. 2). Частина ділянки ще в 1996 р. була розпа- йована під городи, які нині перетворилися в пере- логи із заростями Ambrosia artemisiifolia L. та Iva xanthiifolia Nutt. Нерозорана частина земельного від віду займає вузьку смугу заплави та прилеглу слабопохилу ділянку першої тераси і протягом три- валого часу слугувала вигоном для худоби. Доміну- ючою рослинністю тут є дигресивні типчатники з Potentilla neglecta Baumg. та Carex praecox Schreb., на їхньому тлі вирізняються бур’янові плями з Ono- pordum acanthium L., Sisymbrium loeselii L., Car duus acanthoides та Erodium cicutarium (L.) L’Her. При цьому в «Положенні …» [15] чітко вказано, що заказник «оголошено з метою збереження і від- творення унікальної ділянки долини і берегових крутосхилів річки Інгулець з мальовничими ске- лястими берегами та цінними рослинними і тва- ринними угрупованнями придолинно-степового петрофільного комплексу». Подібна характеристи- ка природних особливостей заказника наводиться і в довіднику про природно-заповідний фонд Дні- пропетровщини [10]. Можливо, під час обґрунту- вання створення цього об’єкта йшлося про місце- вість, розташовану на протилежному березі річки: вона справді відповідає наведеній характеристиці. Однак правобережна ділянка, що на межі Дніпро- петровської і Кіровоградської областей (рис. 2), була представлена від Кіровоградщини як урочище «Козацький степ» на участь у загальнонаціональ- ній акції «7 чудес України» [29]. Дніпропетровська частина урочища формально ввійшла до складу охоронної території іншої області. Логічним кроком у цій ситуації стає перенесен- ня натурних меж «Інгулецького степу» в інше міс- це, показники біорізноманіття якого відповідали би критеріям біоцентру екологічної мережі. Таки- ми, власне, є лівобережна плакорна ділянка з при- леглими балками (Поповою та Кам’яною) і смуги гранітних відслонень уздовж обох берегів річки південніше Недайводи і Тернуватки (рис. 2). Збереженість ділянки плакорного нерозораного степу, навіть невеликої (88 га), для Дніпропетров- щини є явищем унікальним. Ґрунтовий покрив цієї ділянки утворений рідкісними для регіону чорно- земними ґрунтами з легким гранулометричним складом. Так, у ґрунтовому покриві аналізованої території домінують чорноземи звичайні супіщані Рис. 2. Картосхема району досліджень. У м о в н і п о з- н а ч е н н я: 1 — межа Дніпропетровської та Кіровоградської областей, 2 — еколого-ценотичні профілі, 3 — територія за- казника «Інгулецький степ», 4 — населені пункти, 5 — межі пропонованих до заповідання територій, 6 — урочища зі збереженою природною рослинністю, 7 — ключова ділянка «Недайвода», 8 — земельний відвід гранітного кар’єру Fig. 2. Study area map. S y m b o l s i n d i c a t e: 1 — Dnipropetrovsk and Kyrovograd Regions border, 2 — ecological coenotic profiles, 3 — «Inguletskiy Steppe» Reserve area, 4 — settlements, 5 — pro- po sed conservation area limits, 6 — preserved native vegetation areas, 7 — key plot «Nedaivoda», 8 — granite quarry land allotment 460 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2013, vol. 70, № 4 середньо- та малопотужні малогумусні. У східній частині сформувалися піщані чорноземи звичайні малопотужні. На схилах балок утворилися дерново- степові та примітивні суглинисті ґрунти. До таль- вегів балок приурочені делювіальні чорноземопо- дібні суглинисті та лучні ґрунти. Строкатість рослинного покриву тут спричинена неоднорідністю галохімічного стану ґрунтів терито- рії, зумовленої специфікою залягання підстилаючих порід. Формування геміпсамофітних це но структур пояснюється своєрідними едафічними умовами. Обстежена нами ділянка вирізняється високою ценотичною різноманітністю: тут 114 асоціацій, що входять до складу 27 формацій. Великомасш- табна картосхема ключової ділянки (рис. 3) дає уяв лення про територіальну диференціацію рос- линності на рівні формацій і мезокомбінацій. Слід зазначити, що під час генералізації польо- вого макета карти внаслідок незначного розміру контурів не відображені угруповання семи степо- вих формацій — Amygdaleta nanae, Chamaecytiseta ruthenici, Koelerieta cristatae, Cleistogenetа bulgaricae, Melicetа transsylvanicae, Tanacetеtа vulgaris, Thymeta dimorphi та прибережно-водна рослинність, що розвинена слабко, оскільки гранітні відслонення підступають до врізу води. Серед дерниннозлакових угруповань на підви- щених ділянках плакору з суглинистими ґрунтами переважають типчатники (Festuceta valesiacae). У складі кореневищно-злакових угруповань найбіль- ші площі займають повзучопирійники (Elytrigieta repentis) та вузьколистотонконожники (Poetа an gus- ti foliae), що приурочені до ділянок, де близько до поверхні залягають бурі глини. Для таких локаліте- тів характерні різновиди ґрунтів зі збільшеним уміс- том легкорозчинних солей. Дещо менш засолени- ми є чорноземи, які сформувалися на лесоподібних суглинках. До таких умов приурочені формації Sti- peta capillatae, Koelerieta cristatae. Формації степових осок займають значно менші площі, ніж злаковни- ки. Cariceta praecocis тяжіє до плакорних місць, C. melanostachyae локалізується на днищі пригир- лової частини Попової балки. Близько половини площі ділянки займають уг- ру повання з домінуванням ксерофільного і ксеро- мезофільного різнотрав’я. Деякі з них, очевидно, не мають аналогів в Україні. Такою є виділена нами формація Pulsatilletа pratensis, угруповання якої утворюються на найменш засолених легких чорно- земних ґрунтах на пісках з високою фільтраційною здатністю. Випадки домінування Pulsatillа pratensis (L.) Mill. у доступних нам літературних джерелах не описані. Наявні лише відомості про нещодавно встановлену для степових ландшафтів Північного Приазов’я асоціацію Festucetum (valesiacae) pulsa- tillosum (nigricantis) [27]. В угрупованнях дослідже- ної ділянки проективне покриття Pulsatillа pratensis становить 20—40 % (загальне покриття — 70—80 %). Субдомінантами виступають Festuca valesiaca, Stipa capillata, Elytrigia repens, Galatella villosa, Potentilla in- cana P. Gaertn., B. Mey et Scherb., Teucrium chamaedrys L., Galium ruthenicum Willd., Spiraea hypericifolia L. Ви- соку постійність у таких фітоценозах мають Eupho- r bia seguieriana Neck., Veronica barrelieri Schott, Eryn- gium campestre L., Artemisia marschalliana Spreng. Най- вірогідніше, що нововиявлена формація — похідна від Festuceta valesiacae і є однією з ланок її мезо- морфної трансформації. Окрім того, Pulsatillа pra- tensis займає субдомінуючу позицію у низці цено- зів, що належать до формацій Festuceta valesiacae, Cariceta praecocis, Stipeta capillatae, Crinitarieta villo- sae, Spiraeaeta hypericifoliae. Характерними складовими рослинності даної те- риторії є угруповання формацій Potentilletа inca nae та Artemisietа marschallianae, приурочені до легких за гранулометричним складом безкарбонатних ґрун- тів. Розповсюдження звичайних для регіону ценозів із домінуванням Galatella villosa обмежене ділянками з карбонатними ґрунтами. Інші різнотравні цено- структури — Achilleetа pannonicae, Fili pen duletа vul- garis, Fragarietа viridis, Galietа ruthenici, Tanacetеtа vul- garis — репрезентують ксеромезофільну рослин- ність, приурочену до днищ балок та мікрозападин. Вірогідно, вони є ланками пасквального сукцесій- ного ряду і походять від злаковників, оскільки, за нашими даними, у подібних позиціях рельєфу на віддалених від населених пунктів ділянках розвива- ються лучностепові угруповання формацій Festuceta rupicolae, Bromopsideta inermis, Elytrigieta intermediae, E. repentis. Звичайно, це припущення потребує під- тверджень подальшими спостереженнями. Чагарникові степи представлені здебільшого дріб- ноконтурними угрупованнями, які належать до фор- мацій Chamaecytiseta austriaci, C. ruthenici, Amygdaleta nanae, Spiraeaeta hypericifoliae. При цьому зіноватни- ки Chamaecytiseta austriaci приурочені винятково до балкових схилів, мікроугруповання C. ruthenici — до плакору. Чагарникова рослинність класу Fruticeta не займає значних площ, невеликі куртини чистих за- ростей Prunus stepposa Kotov та полідомінантні за- 461ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 4 Рис. 3. Картосхема рослинності ключової ділянки «Недайвода». У м о в н і п о з н а ч е н н я. Угруповання формацій: 1 — Stipeta capillatae, 2 — Festuceta valesiacae, 3 — Elytrigieta intermediae, 4 — Elytrigieta repentis, 5 — Bromopsidetа inermis, 6 — Bothriochloeta ischaemі, 7 — Poetа angustifoliae, 8 — Cariceta praecocis, 9 — Cariceta melanostachyae, 10 — Crinitarieta villosae, 11 — Potentilletа incanae, 12 — Pulsatilletа pratensis, 13 — Achilleetа pannonicae, 14 — Teucrietа chamaedrytis, 15 — Fragarietа viridis, 16 — Filipenduletа vulgaris, 17 — Artemisietа marschallianae, 18 — Galieta ruthenici, 19 — Medicageta romanicae, 20 — Chamaecytiseta austriaci, 21 — Spiraeaeta hypericifoliae, 22 — Pruneta stepposae; комбінації угруповань: 23 — лучних степів із домінуванням злаків (Elytrigia intermedia (Host) Nevski, Bromopsis inermis (Leyss.) Holub) та різнотрав’я (Fragaria viridis Duchesne, Filipendula vulgaris Moench), 24 — лучних і чагарникових степів із домінуванням Chamaecytisus austriacus (L.) Link, 25 — рослинності гранітних відслонень; 26 — полідомінантні чагарникові зарості, 27 — лісосмуги з листяних порід (Robinia pseudoacacia L., Acer negundo L.), 28 — лісосмуги з листяних порід і Pinus pallasiana D. Don; території з наслідками найбільшого антропогенного втручання: 29 — ділянка зі знищеним рослинним покривом, 30 — земляні вали, 31 — ділянка археологічних розкопок, 32 — ґрунтові дороги, 33 — траншеї часів Другої світової війни Fig. 3. Key area «Nedaivoda» map. Legend: Formation grouping: 1 — Stipeta capillatae, 2 — Festuceta valesiacae, 3 — Elytrigieta intermediae, 4 — Elytrigieta repentis, 5 — Bromopsidetа inermis, 6 — Bothriochloeta ischaemі, 7 — Poetа angustifoliae, 8 — Cariceta praecocis, 9 — Cariceta melanostachyae, 10 — Crinitarieta villosae, 11 — Potentilletа incanae, 12 — Pulsatilletа pratensis, 13 — Achilleetа pannonicae, 14 — Teucrietа chamaedrytis, 15 — Fragarietа viridis, 16 — Filipenduletа vulgaris, 17 — Artemisietа marschallianae, 18 — Galieta ruthenici, 19 — Medicageta romanicae, 20 — Chamaecytiseta austriaci, 21 — Spiraeaeta hypericifoliae, 22 — Pruneta stepposae; Forbs (Elytrigia intermedia (Host) Nevski, Bromopsis inermis (Leyss.) Holub) та communities combinations: 23 — meadow steppe dominated by grasses and (Fragaria viridis Duchesne, Filipendula vulgaris Moench), 24 — meadow and strub steppes with dominance of Chamaecytisus austriacus (L.) Link, 25 — vegetation of granite outcrops; 26 — polydominant strublands, 27 — deciduous forest belts (Robinia pseudoacacia L., Acer negundo L.), 28 — deciduous forest belts with Pinus pallasiana D. Don; areas with the greatest human influence: 29 — area of destroyed vegetation cover, 30 — earthen ramparts, 31 — archaeological research site, 32 — unpaved roads, 33 — World War II trenches 462 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2013, vol. 70, № 4 рості з переважанням Crataegus fallacina Klokov, Rosa sp. тяжіють до днищ балок і «вікон» у лісосмугах. Чотири контури представлені на картосхемі (рис. 3) як комбінації, що зумовлено неможливістю ві- дображення надто дрібних ценотичних контурів у заданому масштабі. Три з них, які локалізуються по днищах балки та її відвершків, цілком відповідають поняттю мікрокомбінації [11]. Четверта територі- альна структура — комбінація рослинності граніт- них відслонень — набагато складніша за внутріш- ньою організацією. Тут на площі близько 1 га зосе- реджені ценози та мікроценози кількох типів рос- линності. У верхній частині прирічкового схилу на гравійних примітивних ґрунтах сформувалися дріб- ноконтурні фітоценози формацій Stipeta pulcher- rimae, Cleistogeneta bulgaricae, Spiraeaeta hypericifoliae, Teucrieta chamaedrytis (останні на початкових етапах виникають як піонерні угруповання, які з часом, за рахунок вегетативної рухливості домінанта, досить щільно змикаються). По глибоких розколинах зо- середжені густі зарості чагарників, до складу яких входять Prunus stepposa, Crataegus fallacina, Cotoneaster melanocarpus Fisch. ex Blytt, Euonymus europaeus L., Acer tataricum L., Rosa sp. Іншим підструктурам даної комбінації притаманні лінійні параметри, що вимірюються десятками сан- тиметрів. Це лишайникові угруповання на верти- кальних стінках, скупчення Aurinia saxatilis (L.) Desv. по тріщинах та невеликих освітлених уступах, локалі- тети регіонально рідкісних папоротей (Asplenium septentrionale (L.) Hoffm., Cystopteris fragilis (L.) Bernh.) [24] у вологих затінених тріщинах, мохові «латки» на більш-менш виположених ділянках скельних маси- вів. У сучасній літературі такі мікромісцезростання фігурують під назвами мікросайтів або мікрооселищ [3, 5]. Ми розглядаємо ці територіальні виділи як «граничні структури рослинного покриву» [9]. Станом на серпень-вересень 2012 р. унаслідок про- вадження розкривних робіт на площі 5,3 га ос- кальповані ґрунти і пошкоджено рослинний покрив; насипи зі знятого ґрунту на цій території охоплюють 1,6 га. Під час зняття ґрунтового шару були знищені угруповання рослинності, що належать до созологічно цінних асоціацій, три з яких входять до «Зеленої книги України» і 19 асоціацій, едифікаторами котрих є види рослин, що підлягають охороні за чинним законодав- ством. Восени 2012 р. на цій ділянці відзначалися окремі екземпляри Conyza canadensis (L.) Cronq., спо- стерігалося також відростання від уцілілих кореневищ Vinca herbacea Waldst. et Kit. Це свідчить про можли- вість відтворення тут квазіприродних рослинних структур у разі застосування нескладних технологіч- них розробок, зокрема авторських [13, 20, 21]. Для оцінки збитків, завданих природному середо- вищу, проведені розрахунки з виявлення на ключо- вій ділянці чисельності «червонокнижних» видів — Stipa capillata та Pulsatillа pratensis. Результати облі- ку чисельності цих видів у різних геоморфологічних позиціях показали, що кількість екземплярів рос- лин є значно вищою в умовах плакору (табл. 1). За алгоритмом, наведеним у «Зеленій книзі Ук- раїни» [4], здійснено синфітосозологічну оцінку уг руповань ключової ділянки. Приклади розрахун- ків синфітосозологічного індексу (СФІ) для окре- мих асоціацій подані в табл. 2. За величиною СФІ ми розподілили асоціації на 4 групи, які відповідають синфітосозологічним кла сам [4], на основі чого створено картосхему созологічної цінності рослинності ключової ділянки (рис. 4). До першої групи ввійшли лише три асоціації (табл. 2) із найвищим созологічним статусом: СФІ > 11. Високі значення СФІ вони отримують за ра- хунок рідкісного типу асоційованості видів, зане- сених до «ЧКУ», та високої ботаніко-географічної значущості: Pulsatillа pratensis є центральноєвропей- ськ им видом на південній межі ареалу [25]. Пло ща цих угруповань — майже 6 га. Другу групу сформували угруповання асоціацій, в яких лише один вид (домінант або субдомінант) має «червонокнижний» статус (СФІ 8 — 11). Таких асоціацій налічується 33; вони займають 28,7 га (32,6 % території ділянки). Таблиця 1. Показники чисельності Stipa capillata та Pulsatillа pratensis у рослинному покриві ключової ділянки «Недайвода» (на 1 м2) Елемент рельєфу М m min max V, % Stipa capillata Плакор 27,94 3,02 11 47 13,16 47,11 Схили 18,10 1,65 3 74 12,73 70,34 Pulsatillа pratensis Плакор 13,3 1,43 1 29 7,88 59,27 Схили 6,33 1,33 1 16 4,63 73,23 П р и м і т к а: для Stipa capillata наводиться кількість дернин; дернина має 350 — 680 пагонів (у середньому — 515). М — cередня кількість екземплярів/дернин; m — стандартна по- хибка; — стандартне відхилення; V — коефіцієнт варіації. 463ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 4 Третя група — це типові для даної місцевості уг- руповання зі звичайним типом асоційованості ви- дів (СФІ 5,0—7,9). До неї входять 70 асоціацій; за- йнята ними площа порівняно невелика — 22 га (25 % території ділянки). До четвертої групи ми від- несли довготривалі серійні угруповання (8 асоціа- цій), які сформувалися під впливом помірного ви- пасу; їхня частка незначна — 12,5 %. Окремим питанням є виявлення созологічної цін- ності комплексної рослинності, зокрема комбіна- ції рослинності гранітних відслонень. Зрозуміло, що для оцінювання «созологічної ваги» подібних структур рослинності слід увести додаткові крите- рії, які різняться від уже розроблених [4, 23]. Ними, зокрема, можуть бути такі показники: відношення сумарної величини площ рідкісних угруповань до загальної площі контуру ценохори, трапляння ра- ритетних фітосистем на ділянці певного розміру. Оскільки біотопи наскельної рослинності здебіль- шого мають розміри, наближені до гранично міні- мальних, частка площі, зайнятої рідкісними угру- пованнями, також є незначною. Оцінка ділянок під такою рослинністю непроста через складний рельєф поверхні. На підставі цих міркувань більш інформативним слід вважати показник трапляння. Так, найціннішими серед рослинних структур, на нашу думку, є граничні структури зі значною участю Sedum borissovae Balk. — вузькоареального силікопетрофілу, занесеного до Світового Червоно- го списку [12]. Зазвичай цей вид оселяється серед мохових куртин на скельних «полицях», розмір зрідка перевищує 0,5 м2. У межах лівобережного скельного масиву ми зафіксували 132 «полиці», які потенційно придатні для існування S. borissovae. На 105 з них відзначені граничні структури даного ви ду: 30 з малою щільністю рослин (80—100 вегетатив- них пагонів), 53 — із середньою щільністю (200— 300) та 22 — з високою щільністю (500—700 па- гонів). Для порівняння: у складі аналогічного за площею правобережного масиву зафіксовано лише де сяток подібних мікромісцезростань; на скелях «Ко зацького степу» вони взагалі відсутні. Отримані результати, очевидно, вказують на уні- кальну цінність досліджуваної територіальної струк- тури. Ми розглядаємо деталізацію такого підходу до оцінки созологічної цінності складних за гене- зисом і будовою територіальних одиниць рослин- ності як перспективу для подальших досліджень. Зазначимо, що видовий і ценотичний склад рос- линності правобережної ділянки між селами Тер- Таблиця 2. Синфітосозологічна оцінка асоціацій ключової ділянки «Недайвода» Асоціації Вартість ознаки* Сума балів (S) CФІ (S/8) 1 2 3 4 5 6 7 8 Amygdaletum (nanae) stiposum (capillatae) 16 14 6 5 16 12 8 2 79 9,9 Stipetum (capillatae) pulsatillosum (pratensis) 16 21 6 5 16 6 6 2 90 11,3 Pulsatilletum (pratensis) stiposum (capillatae) 16 21 18 5 16 6 6 2 90 11,3 Pulsatilletum (pratensis) purum 16 21 18 5 16 6 8 2 90 11,3 Stipetum (capillatae) purum 16 14 6 5 12 6 8 2 69 8,6 Stipetum (capillatae) crinitariosum (villosae) 8 14 6 5 12 6 8 2 69 8,6 Pulsatilletum (pratensis) festucosum (valesiacae) 16 14 18 5 16 12 6 2 79 9,9 Pulsatilletum (pratensis) elytrigiosum (repentis) 16 14 6 5 16 6 6 2 71 8,9 Caricetum (praecocis) pulsatillosum (pratensis) 16 14 6 5 16 6 6 2 71 8,9 Potentilletum (incanae) pulsatillosum (pratensis) 16 14 6 5 16 6 6 2 71 8,9 Festucetum (valesiacae) crinitariosum (villosae) 8 7 6 5 8 6 6 1 47 5,9 Bromopsidetum (inermis) poosum (angustifoliae) 8 7 6 5 8 6 6 1 47 5,9 Elytrigietum (repentis) festucosum (valesiacae) 8 7 6 5 4 3 6 1 40 5 Poetum (angustifoliae) potentillosum (impolitae) 8 7 6 5 4 3 6 1 40 5 П р и м і т к а: * — вартість ознак визначається за методикою [Зелена книга.., 2009] за 8 діагностичними параметрами угру- повань (1 — фітоценотична значущість, 2 — фітосозологічна значущість, 3 — ботаніко-географічна значущість, 4 — регіо- нальна репрезентативність, 5 — амплітуда і щільність поширення, 6 — характер зміни ареалу, 7 — положення в сукцесійному ряду, 8 — потенціал відновлюваності); СФІ — синфітосозологічний індекс. 464 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2013, vol. 70, № 4 нуватка та Раєво-Олександрівка має деякі відмін- ності. На схилах балок часто фіксуються ковильни- ки з домінуванням Stipa lessingiana; вірогідно, тут трапляється і Stipa pennata L., рідкісний на Дніпро- петровщині вид [24], відзначений нами на пів ден- но му краї «Козацького степу». Своєрідності набу- ває рослинність гранітних відслонень нижче «колі- на» Інгульця, де експозиція схилу змінюється з пів- денно-східної на північно-східну. Лише тут локалізу- ються моновидові «латки» Sempervivum ruthenicum Schnittsp. et C.B. Lehm. В угрупованнях Spiraeaeta hypericifoliae співдомінантом виступає Astragalus odes- sanus Besser; у кількох випадках цей «червонокниж- ний» вид [25] виявляє ознаки домінування. У скла- ді петрофітних типчатників є Eremogone rigida (M. Bieb.) Fenzl (занесена до Червоного списку МСОП [12]): її проективне покриття в окремих випадках сягає 1—5 % при загальному — 55—60 %. Загалом на територіях, які ми пропонуємо вклю- чити до системи Інгулецького екокоридору як біо- центри, виявлено угруповання чотирьох формацій, внесених до «Зеленої книги України» (Amygdaleta nanae, Stipeta capillatae, S. lessingianae, S. pulcherri mae), та низку раритетних видів, з яких 4 занесені до Сві- тового Червоного списку (Astragalus dasyanthus Pall., Eremogone rigida, Linaria biebersteinii Besser, Sedum Рис. 4. Картосхема розподілу угруповань за групами созологічної цінності. У м о в н і п о з н а ч е н н я: угруповання асоці- ацій синфітосозологічних класів 1 — І; 2 —ІІ; 3 — ІІІ; 4 — ІV; 5 — синантропні угруповання (не оцінені); 6 — комбінація рослинності гранітних відслонень (оцінена як унікальна); 7 — території зі знищеним рослинним покривом; 8 — ґрунтові дороги; 9 — траншеї часів Другої світової війни Fig. 4. Map of plant communities according to their threatened status. s y m b o l s i n d i c a t e: association communities of synphytosozological classes 1 — і; 2 — іі; 3 — ііі; 4 — іv; 5 — synanthropic communities (not assessed); 6 — combination of granite outcrops vegetation (assessed as unique); 7 — destroyed vegetation areas; 8 — unpaved roads; 9 — World War II trenches 465ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 4 borissovae), 10 — до «Червоної книги України» і ще 21 — до «Червоної книги Дніпропетровської області». За умови введення до складу природно-за по від- ного фонду Дніпропетровщини запропонованих нами ділянок підвищується ефективність функціо- нування Інгулецького екокоридору завдяки кращій сполучності його елементів. Висновки За результатами геоботанічного обстеження терито- рії середньої течії Інгульця (на відрізку від межі Дніп- ропетровської і Кіровоградської областей до с. Рає- во-Олександрівка) очевидна невідповідність ді лянки північніше села Недайводи критеріям заповідного об’єкта. Доцільним є окреслення натурних меж за- казника «Інгулецький степ» відповідно до контурів масивів природної рослинності по обох берегах Ін- гульця південніше сіл Недайвода і Тернуватка. Зазна- чена територія, попри локальне техногенне порушен- ня, характеризується винятково високою созологіч- ною цінністю. Близько 40 % усієї площі, відведеної під розробку гранітного кар’єру, займають созологіч- но цінні угруповання. На територіях, зап ро поно ва- них нами до заповідання, виявлено угруповання чотирьох формацій, занесених до «Зеленої книги України», та низку раритетних видів, з яких 4 зане- сені до Світового Червоного списку, 10 — до «Черво- ної книги України», 21 — до «Червоної книги Дніп- ропетровської області». У ра зі включення зазначе- них ділянок до складу природ но-заповідного фонду зростає сполучність між елементами Інгулецького екокоридору і, як наслідок, — підвищується ефек- тивність збереження біорізноманіття. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Грибова С.А., Исаченко Т.И. Картирование растительнос- ти в съемочных масштабах // Полевая геоботаника. — Л., 1972. — Т. 4. — С. 137—330. 2. Дідух Я.П., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Геоботанічне районуван- ня України та суміжних територій // Укр. ботан. журн. — 2003. — 60, № 1. — С. 6—17. 3. Заугольнова Л.Б., Денисова Л.В., Никитина С.В. Типы фун к- ционирования популяций редких видов растений // Бюл. Моск. об-ва испыт. природы. Отд. биол. — 1992. — Вып. 3. — С. 80—91. 4. Зелена книга України. Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення та типові природні рослинні уг ру- по вання, які підлягають охороні / За ред. Я.П. Дідуха. — К.: Альтерпрес, 2009. — 448 с. 5. Кобів Ю.Й. Роль придатних мікрооселищ у самовіднов- ленні популяцій рідкісних видів рослин Українських Кар- пат // Укр. ботан. журн. — 2012. — 69, № 2. — С. 178— 189. 6. Коробко М.І. Уроки практики застосування юридичних засобів захисту навколишнього природного середови- ща (доповідь на Дніпровському форумі громадськості). http://ingstep.wordpress.com/tag/екологічнийзахист (10.01.2013) 7. Котов М.І. Ботанічно-географічний нарис долини р. Ін- гульця // Тр. с.-г. бот. — Харків: Рад. селянин, 1927. — Т. 1, вип. 3. — С. 17—61. 8. Кучеревський В.В. Конспект флори Правобережного сте- пового Придніпров’я. — Дніпропетровськ: Прос пект, 2004. — 292 с. 9. Мазур А.Ю., Сметана О.М., Красова О.О., Таран Я.В. Те- риторіально-структурний аспект моніторингу рослин- ного покриву елементів екомережі Кривбасу // Екологія і природокористування. — Дніпропетровськ, 2012. — Вип. 15. — С. 198—209. 10. Манюк Вад.В., Манюк Вол.В. Природно-заповідний фонд Дніпропетровщини (станом на 1 грудня 2010 р.) / Сер. «Заповідна справа в Україні та Степовому Под ні пров’ї: нац. і регіон. аспекти». — Вип. 1. — Дніпропетровськ, 2010. — 116 с. 11. Миркин Б.М., Наумова Л.Г., Соломещ А.И. Современная наука о растительности: Учебник. — М.: Логос, 2001. — 264 с. 12. Мосякін С.Л. Рослини України у Світовому Червоному списку // Укр. ботан. журн. — 1999. — 56, № 1. — С. 79— 88. 13. Науково-методичні рекомендації щодо поліпшення еко- логічного стану земель, порушених гірничими робота- ми (створення техногенних заказників, екологічних ко- ридорів, відновлення екосистем) / А.Г. Шапар, О.О. Скрип- ник, П.І. Копач, С.М. Сметана, О.М. Сметана, В.Н. Ро- маненко / За ред. А.Г. Шапара. — Дніпропетровськ: Мо- ноліт, 2007. — 270 с. 14. Національний атлас України. — К.: ДВНП «Картогра- фія», 2007. — 440 с. 15. Про внесення змін до Положення про ландшафтний за каз- ник загальнодержавного значення «Інгулецький степ» / Наказ Мін-ва екології та природ. ресурсів Ук раї ни від 6.06.2012 № 295 http://www.menr.gov.ua/content/article/ 10876 (10.01.2013) 16. Про затвердження Програми формування та розвитку національної екологічної мережі Дніпропетровської об- ласті на 2006 — 2015 роки / Рішення Дніпропетровської об л. ради від 22.03.2006 № 768-33/IV. http://oblrada.dp.ua (31.01.2013) 17. Про регіональну цільову Програму використання пору- шених земель гірничодобувних підприємств у якості еле ментів екологічної мережі Криворізького залізоруд- ного та Нікопольського марганцеворудного басейнів на 2010 — 2014 роки / Рішення Дніпропетровської обл. ради від 22.09.2010 № 781-27/V. http://oblrada.dp.ua (31.01.2013) 18. Скрипник О.О., Сметана С.М. Ієрархічна система екоко- ридорів як функціональна основа регіональної екоме- режі Дніпропетровської області // Екологія і природо- користування. — 2011. — Вип. 14. — С. 86—101. 19. Сметана М.Г., Дерполюк С.В. До синтаксономії рослин- ності північних степів Правобережної України // Укр. фітоценол. зб. — 1999. — Вип. 1— 2. — С. 33—38. 20. Сметана О.М., Сметана С.М. Теоретичне обґрунтування управління літогеохімічними потоками для збільшення потенціалу розвитку екосистем на порушених гірничи- 466 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2013, vol. 70, № 4 ми роботами землях (управління літогеохімічними по- токами) / Свід-во про реєстрацію авторського права на твір. — МОН України: Держ. департ. інтелект. власності, № 33653 від 09.06.2010. 21. Сметана О.М., Сметана С.М. Спосіб керування форму- ванням екосистем / Пат. 65959 Україна, МПК Е21С 41/32, А01В 79/02, В09С 1/10, C05F 11/08. заявник та власник Криворізький бот. сад НАН України. — № u201103716; заявл. 28.03.2011; опубл. 26.12.2011, Бюл. № 24. 22. Сметана А.Н., Ярощук Ю.В., Долина А.А. К использова- нию 3-D моделей в анализе структур растительного и почвенного покровов // Отечественная геоботаника: осн. вехи и перспективы: Сб. ст. Всерос. науч. конф. — СПб., 2011. — С. 395—398. 23. Стойко С.М. Категоризация редких, уникальных и ти- пичных фитоценозов и их интегральная созологиче ская оценка // Охр. растит. сообщ. редких и находящихся под угрозой экосистем: Мат-лы І Всесоюз. конф. по охр. редких растит. сообщ. — М., 1982. — С. 5—7. 24. Червона книга Дніпропетровської області (рослинний світ) / За ред. А. П. Травлєєва. — Дніпропетровськ : ВВК Баланс-Клуб, 2010. — 500 с. 25. Червона книга України. Рослинний світ / За ред. Я.П. Ді- духа. — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — 912 с. 26. Шапар А.Г., Скрипник О.О., Сметана С.М., Шпилька А.М. Розвиток територіальних систем збереження біорізно- маніття — природно-заповідного фонду та екологічної мережі // Екологія і природокористування. — 2012. — Вип. 15. — С. 55—67. 27. Шевчук О.М., Остапко В.М., Кохан Т.П., Купенко Н.П. Опыт проектирования экологической сети локального уров- ня в степном ландшафте Северного Приазовья // Про м. ботаника. — 2009. — Вып. 9. — С. 15—24. 28. Юнатов А.А. Типы и содержание геоботанических ис- следований. Выбор пробных площадей и заложение эко- логических профилей // Полевая геоботаника. — М.; Л., 1964. — Т. 3. — С. 9—38. 29. 7 чудес України. Кіровоградська область: «Козацький степ» / [упоряд.: А. Домаранський, О. Гулай, В. Мирза- Сі денко, Ю. Онойко]. — Кіровоград: ПОЛІМЕД-сервіс, 2008. — 11 с. 30. Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. Vascular plants of Ukraine. A nomenclatural checklist. — Kiev, 1999. — xxiv + 345 p. Рекомендує до друку Надійшла 07. 02. 2013 р. Д.В. Дубина А.Н. Сметана, А.А. Долина, Ю.В. Ярощук, О.А. Красова, Д.А. Рудюк Криворожский ботанический сад НАН Украины ПЕРСПЕКТИВЫ И ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ИНГУЛЕЦКОГО РЕГИОНАЛЬНОГО ЭКОКОРИДОРА Выполнен анализ растительного покрова заказника «Ингу- лецкая степь» и сопредельных территорий. Установлено не- соответствие формальных границ заповедного объекта и рас- пространения созологически ценных сообществ. Выявлена уникально высокая ценность природной растительности за пределами заказника. Оценен ущерб, нанесенный раститель- ности в результате попытки строительства гранитного карье- ра. Предложена корректировка границ заказника. К л ю ч е в ы е с л о в а: региональная экосеть, ландшафтный заказник, созологически ценные сообщества, синфитосозология. O.M. Smetana, O.O. Dolina, Y.V. Yaroshchuk, O.O. Krasova, D.O. Rudiuk Kryvyi Rih Botanical Garden, NAS Ukraine DEVELOPMENT OF THE INGULETS REGIONAL ECOCORRIDOR: PROBLEMS AND PERSPECTIVES We performed an analysis of the vegetation cover at the «Ingulets Steppe» Reservation and its adjacent areas. It was estimated that there is a non-correspondence between formal borders and real distributions of sozologically valuable communities. We discov- ered that surrounding areas have a high conservation value in terms of unique native plant communities. We also estimated the damage caused to plant communities due to granite quarry devel- opment. As a result, we proposed a correction scheme of the na- tive reservation. K e y w o r d s: regional econetwork, landscape reserve, so zo- logically valuable communities, synphytosozology.

Перспективи і проблеми розвитку Інгулецького регіонального екокоридору

Репозитарії

Схожі ресурси