Особливості успадкування забарвлення шкірки насіння і рубчика у сої

У статті наведений огляд сучасних уявлень про успадкування забарвлення шкірки насіння і рубчика у сої. У проведених авторами схрещуваннях характер пігментації насіння батьківських форм та гібридів визначали гени І/ii /і, R/r, T/t, W1 /w1 та О/о, кожен з яких впливав на кількість і колір пігменті...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автори:	Січкар, В.І., Лаврова, Г.Д.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут молекулярної біології і генетики НАН України 2010
Назва видання:	Фактори експериментальної еволюції організмів
Теми:	Прикладна генетика і селекція
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/177657
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Особливості успадкування забарвлення шкірки насіння і рубчика у сої / В.І. Січкар, Г.Д. Лаврова // Фактори експериментальної еволюції організмів: Зб. наук. пр. — 2010. — Т. 8. — С. 433-439. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-177657
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1776572021-02-17T01:27:29Z Особливості успадкування забарвлення шкірки насіння і рубчика у сої Січкар, В.І. Лаврова, Г.Д. Прикладна генетика і селекція У статті наведений огляд сучасних уявлень про успадкування забарвлення шкірки насіння і рубчика у сої. У проведених авторами схрещуваннях характер пігментації насіння батьківських форм та гібридів визначали гени І/ii /і, R/r, T/t, W1 /w1 та О/о, кожен з яких впливав на кількість і колір пігментів. Зафіксовано нестабільність локуса І/ii /і в потомстві деяких комбінацій. В статье приведен обзор современных данных о наследовании окраски кожуры семян и рубчика у сои. В проведенных авторами скрещиваниях пигментация семян родительских форм и гибридов определялась генами І/ii /і, R/r, T/t, W1 /w1 и О/о, каждый аллель которых влиял на количество и окраску пигментов. Зафиксирована нестабильность локуса І/ii /і в потомстве некоторых комбинаций. The article presents a review of current investigations of soybean seed coat and hilum colour inheritance. In the crosses the authors had made, seed coat and hilum colour of parental and hybrid forms was determined by the genes І/ii /і, R/r, T/t, W1 /w1 and О/о. Every allele influenced the amount and the type of pigments. Instability of І/ii /і locus among the progeny of some crosses was observed. 2010 Article Особливості успадкування забарвлення шкірки насіння і рубчика у сої / В.І. Січкар, Г.Д. Лаврова // Фактори експериментальної еволюції організмів: Зб. наук. пр. — 2010. — Т. 8. — С. 433-439. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2219-3782 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/177657 uk Фактори експериментальної еволюції організмів Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Прикладна генетика і селекція Прикладна генетика і селекція
spellingShingle	Прикладна генетика і селекція Прикладна генетика і селекція Січкар, В.І. Лаврова, Г.Д. Особливості успадкування забарвлення шкірки насіння і рубчика у сої Фактори експериментальної еволюції організмів
description	У статті наведений огляд сучасних уявлень про успадкування забарвлення шкірки насіння і рубчика у сої. У проведених авторами схрещуваннях характер пігментації насіння батьківських форм та гібридів визначали гени І/ii /і, R/r, T/t, W1 /w1 та О/о, кожен з яких впливав на кількість і колір пігментів. Зафіксовано нестабільність локуса І/ii /і в потомстві деяких комбінацій.
format	Article
author	Січкар, В.І. Лаврова, Г.Д.
author_facet	Січкар, В.І. Лаврова, Г.Д.
author_sort	Січкар, В.І.
title	Особливості успадкування забарвлення шкірки насіння і рубчика у сої
title_short	Особливості успадкування забарвлення шкірки насіння і рубчика у сої
title_full	Особливості успадкування забарвлення шкірки насіння і рубчика у сої
title_fullStr	Особливості успадкування забарвлення шкірки насіння і рубчика у сої
title_full_unstemmed	Особливості успадкування забарвлення шкірки насіння і рубчика у сої
title_sort	особливості успадкування забарвлення шкірки насіння і рубчика у сої
publisher	Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Прикладна генетика і селекція
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/177657
citation_txt	Особливості успадкування забарвлення шкірки насіння і рубчика у сої / В.І. Січкар, Г.Д. Лаврова // Фактори експериментальної еволюції організмів: Зб. наук. пр. — 2010. — Т. 8. — С. 433-439. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Фактори експериментальної еволюції організмів
work_keys_str_mv	AT síčkarví osoblivostíuspadkuvannâzabarvlennâškírkinasínnâírubčikausoí AT lavrovagd osoblivostíuspadkuvannâzabarvlennâškírkinasínnâírubčikausoí
first_indexed	2025-07-15T15:48:56Z
last_indexed	2025-07-15T15:48:56Z
_version_	1837728569101385728
fulltext	433 8. Плохинский Н.А. Руководство по биометрии для зоотехников.— М.: Колос, 1969.— 256 с. 9. Рубан С.Ю. Использование линейной оценки показателей экстерьера дочерей быков украинской красно-пестрой молочной породы для выведения животных желательного типа / С.Ю. Рубан, Н.Г. Дорошкевич // Методи створення порід і використання с.-г. тварин.— Харків, 1998.— С. 68–71. 10. Хмельничий Л.М. Успадковуваність лінійних ознак екстер’єру / Л.М. Хмель- ничий // Науковий вісник Львівської націон. акад. вет. медицини ім. С.З. Гжи- цького.— Львів.— 2004.— Т.6(3).— Ч.5.— С. 58–62. 11. Lin C.Y. Intercorrelations among milk production traits and body and udder measurements in Holstein heifers / C.Y. Lin, A.J. Lee, A.J. McAllister // J. Dairy Sc.— 1987.— V.70.— №11.— P. 2385–2393. 12. Linear type evaluations // Holstein type-production Sire Summaries.— 1999.— №3.— P. 10–16. 13. Sorensen D.A. Reationships between level fot type genetic and environmental variances in Holsteins / D.A. Sorensen, B.W. Kennedy // Guelph fairy research report. 1985.— P. 41–48. Резюме У межах проблеми щодо оцінки тварин молочних порід за екстер’єрними типом за використання методики лінійної класифікації викладено популяційно-генетичний аспект з визначення ступенів успадковуваності лінійних статей екстер’єру корів сумського типу української чорно-рябої молочної породи. В пределах проблемы относительно оценки животных молочных пород за экстерьерным типом при использовании методики линейной классификации изло- жен популяционно-генетический аспект по определению степеней наследуемости линейных статей экстерьера коров сумского типа украинской черно-пестрой молоч- ной породы. Within the limits of problem in relation to the estimation of animal sucklings breeds after an exterior a type at the use of method of linear classification a populyacionno- genetic aspect is expounded on determination of degrees of heritability of linear reasons of exterior of cows of Sumy type of the Ukrainian bleak-and-write dairy breed. СІЧКАР В.І., ЛАВРОВА Г.Д. Селекційно-генетичний інститут — Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення НААН, Україна, 65036, м. Одеса, Овідіопольська дорога, 3, e-mail: beatle@icn.od.ua ОСОБЛИВОСТІ УСПАДКУВАННЯ ЗАБАРВЛЕННЯ ШКІРКИ НАСІННЯ І РУБЧИКА У СОЇ Забарвлення шкірки насіння і рубчика у сої може бути застосоване як маркер для визначення гібридного потомства при схрещуванні в тих випад- ках, коли неможливо використати інші широковживані маркери (колір опу- шення гілок або забарвлення квіток). 434 Характер забарвлення квіток, шкірки насіння і рубчика у сої залежить від утворення і розподілу антоціанових пігментів та флавоноїдів у тканинах відповідних органів рослини. Синтез цих сполук у насінній шкірці контро- люється головним чином п’ятьма локусами: I, T, W1, R та O [1], які взаємо- діють між собою. На відміну від інших видів рослин, де наявність пігменту є звичайно домінантним фенотипом, у сої домінує відсутність антоціанових пігментів у шкірці насіння внаслідок дії гена-інгібітора I. Локус I (інгібітор) має 4 алелі (І – іi – іk – і), які визначають наявність або відсутність пігментів у шкірці насіння, а також їх розподіл по поверхні насінини. Генотип І харак- теризується жовтим (при наявності G — зеленим) забарвленням шкірки на- сіння зі світлим (сірим або жовтим, в залежності від наявності домінантного R або рецесивного r алеля) рубчиком. Сорти, що є гомозиготними за рецесив- ним алелем (і і), мають повністю пігментоване насіння. За наявності алеля іі пігментація обмежується рубчиком і невеликою ділянкою безпосередньо навколо нього; алель іk викликає сідловидну пігментацію, яка поширюється на рубчик і приблизно на половину насінини з обох боків. У генотипів І та іі на шкірці насіння можуть виникати чорні або коричневі плями, величина і форма яких дуже варіює за сортами, роками і навіть серед насіння однієї рослини. Колір пігментації контролює локус R. У присутності домінантного алеля R повністю пігментоване насіння має чорний колір, також чорним є забарвлення рубчика і сідловидної плями у генотипів іі та іk. У рецесивному стані (r r) пігментація має коричневий колір. На відтінок коричневого кольору впливає також ген О, який у гомозиготному рецесивному стані в присутності домінантного гена Т (руде опушення), обумовлює червоно-коричневе забарв- лення шкірки насіння. Деякі автори вважають, що за формування червоно- коричневого забарвлення відповідає не окремий ген О, а алель r, рецесивний по відношенню до R і домінантний до r [2, 3]. Гени Т (колір опушення) і W1 (колір квітки) виявляють плейотропний ефект по відношенню до забарвлення шкірки насіння і рубчика. Американські дослідники [1] підсумували фенотиповий прояв вищевка- заних генів на характер пігментації насіння у 64 генотипів сої (таблиця). Ці фенотипи найчастіше зустрічаються у сучасних сортів, переважна біль- шість з яких є жовтонасінними у зв’язку з комерційними вимогами, які став- ляться до насіння сої, що йде на харчові цілі. Проте у сої відомі і деякі інші типи забарвлення насіння, наприклад, чорна стрічковидна пігментація на коричневій шкірці (rm) [4] або коричнева точковидна пігментація чорної шкірки насіння (Fl) [5], успадкування яких ще не було вивчене так досконало через їх відсутність у комерційних сортів. Забарвлення шкірки насіння і рубчика залежить від наявності у них антоціанових пігментів та флавонолів. Чорне та чорно-коричневе (неповніс- тю чорне) забарвлення формується за рахунок антоціанідинів та проанто- ціанідинів [6, 7], тоді як у коричневих та світло-коричневих насінних шкірках синтезуються тільки проантоціанідини [7]. Зі шкірок дозрілого насіння чорного кольору (генотипу iRT) були виділені пігменти дельфінідин-3-моно- 435 глюкозид і ціанідин-3-моноглюкозид, а зі шкірок насіння чорно-коричневого кольору (iRt) — переважно дельфінідин-3-моноглюкозид. Коричневе (irT) та світло-коричневе (irt) забарвлення формується в процесі дозрівання насін- ня набагато пізніше, ніж чорне. У шкірці недозрілого чорного (iRT) та корич- невого (irT) насіння міститься значна кількість проціанідину, в той час як шкірка чорно-коричневого (iRt) та світло-коричневого (irt) насіння містить пропеларгонідин [7]. У шкірці червоно-коричневого кольору міститься переважно пеларгонідин [8]. Таким чином, на даний час відомо, що тип пігментів, від яких залежить забарвлення насіння, визначають гени R/r, T/t і W1/w1. Алель Т кодує фермент флавоноїд 3’-гідроксилазу, який приймає участь в утворенні ціанідин-3- глюкозиду. Алель W1 кодує фермент флавоноїд 3’5’-гідроксилазу, що бере участь в процесі формування дельфінідин-3-глюкозиду. Ген Т не бере участі в утворенні дельфінідину, але в його присутності синтез цього пігменту поси- люється [6]. На даний час не визначено, який саме фермент кодується геном R, але висувають припущення, що цей алель пов’язаний з перетворенням лейкоантоціанідину в антоціанідин [9]. Домінантні алелі I та ii локуса I / ii / ik / i спричиняють “мовчання” (silen- cing) дев’яти генів CHS, що кодують фермент халконсинтазу. Цей фермент необхідний для біосинтезу тетрагідроксил халкону — сполуки, що є попе- редником флавонолів і антоціанінів. “Вимикаючи” гени халконсинтази, алелі I та ii переривають синтез пігментів, що забарвлюють шкірку насіння, в результаті чого вона стає безбарвною або набуває світло-жовтого кольору. Проте в інших частинах рослини (квітка, гіпокотиль, опушення стебла і гілок) експресія генів халконсинтази не переривається, що говорить про тканинну специфічність дії генів I та ii. Рослини з генотипом I або ii виробляють в локусі CHS так звану si-РНК (від англ. Short interfering RNA), тобто короткі фрагменти РНК, що перешкоджають експресії гена. Ця si-РНК накопичується в шкірці насіння генотипів I та ii, але повністю відсутня в пігментованій насіннєвій шкірці (іі) та в сім’ядолях всіх генотипів [10]. Таблиця Забарвлення шкірки насіння і рубчика у 64 генотипів сої (за Palmer, Kilen, 1987) Жовте забарвлення шкірки насінняКолір повністю пігментованої шкірки і рубчика колір сідловидної плями і рубчика колір рубчика Генотип i ik ii I T R чорний чорний чорний сірий T r O коричневий коричневий коричневий жовтий T r o червоно-коричневий червоно-коричневий червоно-коричневий жовтий t R W1 чорно-коричневий чорно-коричневий чорно-коричневий сірий t R w1 світло-коричневий світло-коричневий світло-коричневий жовтий t r світло-коричневий світло-коричневий світло-коричневий жовтий 436 У Селекційно-генетичному інституті для створення вихідного матеріалу для селекції сої використовується як штучна гібридизація, так і природне перезапилення великого набору сортів. Тому знання закономірностей успад- кування маркерних ознак є для нас дуже важливим. У комбінаціях схрещу- вання для визначення особливостей успадкування забарвлення шкірки насіння і рубчика ми використовували спеціально підібрані за контрастними ознаками колекційні сортозразки різного еколого-географічного походження. Схрещування батьківських форм проводили без кастрації. Для визначення гібридних рослин використовували головним чином забарвлення квіток і опушення стебла і гілок. Результати і обговорення При схрещуванні жовтонасінних сортів з різним кольором рубчика (жовтий з чорним і коричневим, чорний з коричневим) в F2 одержали широ- кий спектр забарвлення рубчиків з великою кількістю перехідних відтінків. Це свідчить про неповне домінування в парі R/r при формуванні кольору рубчика та ділянки навколо нього (а також на пігментованих плямах, які виникають на жовтій шкірці насіння) і про окремий кількісний вклад кожного з алелей в парах I/ii, T/t та W1/w1 у процесі формування інтенсивності пігмен- тації. В тих комбінаціях, де батьківські форми розрізнялись за 4 парами відповідальних за пігментацію насіння генів (генотип F1 IiiRrTtW1w1) в F2 спостерігали розщеплення за кольором рубчика на 9 фенотипових класів, а саме: 44/256 — рубчик сірий (генотипи I-RRT-, IIRrT-, IIR-ttW1-), 63/256 — рубчик сіро-коричневий (I-RrW1-), 16/256 — рубчик темно-сірий (IiіRRT-), 57/256 — рубчик жовтий (I-rr та I-R-ttw1w1), 12/256 — рубчик світло-сіро- коричневий (IiіRrW1-), 7/256 — рубчик світло-коричневий (iiiirrtt), 36/256 — рубчик чорний (грифельний) (iiiiR-T-), 9/256 — рубчик чорно-коричневий (iiiiR-tt), 12/256 — рубчик коричневий (iiiirrT-W1-). Цьому співвідношенню з високою достовірністю відповідає розщеп- лення в потомстві F2 від схрещування сортів Дельта (білі квіти, сіре опушення гілок, жовте насіння та рубчик) (IIrrttw1w1) і Свіфт (фіолетові квіти, руде опушення гілок, жовте насіння, чорний рубчик) (iiiiRRTTW1W1) (χ 2=1,587; 0,95<Р<0,98). Схожий розподіл фенотипів F2 отримали і в комбінації Черні- вецька 8 (білі квіти, сіре опушення гілок, жовте насіння та рубчик) (IIRRttw1w1)×С 14/58 (фіолетові квіти, руде опушення гілок, жовте насіння, коричневий рубчик) (iiiirrTTW1W1) (χ 2=1,316; 0,95<Р<0,98). При зменшенні кількості генів, за якими розрізнялись батьківські сорти, спектр забарвлення шкірки насіння і рубчика в F2 відповідно звужувався. Якщо батьківські сорти різнились за 3 парами генів (Iii Rr Tt w1w1), в F2 спостерігали розщеплення на 8 фенотипових класів за забарвленням рубчика. Генотип F1 Ii irrTtW1w1 давав розщеплення на 5 класів. За різниці в 2 гени (IiirrTtW1W1) в F2 мали 5 класів, а генотип IIRrTtw1w1 розщеплювався на 3 фенотипові класи. При схрещуванні сортів з жовтою та чорною, жовтою та коричневою шкіркою насіння в F1 домінувало жовте забарвлення. Чорний колір (R) домі- нував над коричневим (rО) та червоно-коричневим (rо). У потомстві F2 сортів 437 з повністю забарвленим насінням ми також спостерігали різні відтінки ко- ричневого та червоно-коричневого кольору, що свідчить про вплив більше ніж одного гена на формування коричневого забарвлення. У деяких комбінаціях ми спостерігали значні відхилення від очікуваних в F1 і F2 фенотипів. Так, при схрещуванні колекційних форм К-3025 (білі квіти, світло-руде опушення, чорне насіння, підвид напівкультурний) і К-3776 (фіолетові квіти, руде опушення гілок, жовте насіння з коричневим рубчиком) в F1 замість очікуваного жовтого забарвлення насінної шкірки отримали чорне, причому в потомстві F2 було 29 рослин з чорним насінням і 2 — з жов- тим, замість очікуваного розщеплення 12 з жовтим насінням: 3 з чорним: 1 з коричневим. У комбінації Taisho Shiroge (фіолетові квітки, сіре опушення гілок, жовте насіння з жовтим рубчиком) × Чорнобура (фіолетові квітки, руде опушення гілок, коричневе насіння) рослина F1 мала жовте насіння з коричневою пігментацією і жовтим рубчиком. Проте в F2 не спостерігали появи рослин з коричневим насінням. Воно все було жовтим і в потомстві F3. Особливо багато відхилень було зафіксовано в потомстві від схрещування колекційного зразка К-532 з Далекого Сходу Росії, що має чорне насіння з точковидною коричневою пігментацією (RRFlFl), фіолетові квітки, світло-руде опушення стебла і гілок і належить до китайського підвиду. Так, при схрещуванні К-532 з сортом К-4937 з червоно-коричневим насінням в 1998 році ми одер- жали 2 рослини F1 з чорним насінням з точковидною коричневою пігмен- тацією відповідно до очікуваного генотипу (iiRrOoFlfl), тоді як в 2002 році були одержані ще 2 рослини F1, обидві з жовтим насінням з чорно-корич- невою точковидною пігментацією, які розщеплювались в F2 за забарвленням насіння на жовте, чорне, чорне з точковидною пігментацією і коричневе. З комбінації К-532×Гунь-лінь (старий китайський сорт з білими квіт- ками, рудим рідким опушенням гілок і чорним насінням з точковидною коричневою пігментацією) з 5 рослин F1 тільки одна мала очікуване чорне з точками насіння, решта 4 характеризувались жовтим забарвленням насінної шкірки з чорно-коричневими плямами і чорним або сірим рубчиком. При розщепленні в F2, крім жовтого і чорного, з’явилося також коричневе і чер- воно-коричневе насіння. У комбінації К-532×Noir 2 (чорне насіння) рослини F1 також мали жовте насіння, так як і 2 з 6 рослин F1 від схрещування К-532 з сортом Чорнобура. У всіх цих випадках спостерігали зміну алеля і на ii або І, крім комбінації К-3025×К-3776, де, очевидно, мала місце зміна ii на і, що спричинило повністю забарвлений фенотип шкірки насіння. Подальше розщеплення в F2 підтверджує спадковий характер цих змін, тобто, при схре- щуванні батьківських форм відбувалися мутації в локусі І/ii/і, що призводило до появи неочікуваних фенотипів в F1 і F2. Висновки Таким чином, у досліджених нами сортів сої забарвлення шкірки на- сіння і рубчика формувалося головним чином під впливом генів І/ii/і, R/r, T/ t, W1/w1 та О/о. Чим більшою кількістю вказаних генів різнились між собою 438 батьківські форми, тим ширшим був спектр пігментації рубчика і шкірки насіння у гібридів F2. У гетерозиготних рослин пігментація мала проміжні відтінки (сіро-коричневий, чорно-коричневий) та різну інтенсивність забарв- лення, що свідчить про кількісний внесок кожного алеля у синтез пігментів, що визначають колір шкірки насіння і рубчика. У деяких комбінаціях схрещування, головним чином за участю лінії К-532, в F1 були зафіксовані мутації алеля і в ii або І. Очевидно, нестабіль- ності локуса І/ii/і в цьому випадку сприяла зміна генетичного оточення в результаті перекомбінування генів під час гібридизації. Література 1. Palmer R.G., Kilen T.C. Qualitative genetics. In: J.R. Wilcox, ed., Soybeans: Improvement, Production and Uses, Ed.2. American Society of Agronomy, Madison, WI.— 1987.— P. 135–209. 2. Williams L.F. The inheritance of certain black and brown pigments in the soybean // Genetics.— 1952.— V.37.— P. 208–215. 3.Михайлов В.Г. Наследование черного и коричневого пигментов на кожуре семян у гибридов сои // Научно-технич. бюлл. ВНИИ растениеводства.— 1985.— №153.— С. 26–29. 4. Weiss M.G. Genetics linkage in soybeans. Linkage groups II and III // Crop Sci.— 1970.— V.10.— P. 300–303. 5. Buzzell R.I. Flecked pigmentation on soybean seed coats // Soybean Genetics Newsletter.— 1985.— V.12.— P. 29–31. 6. Buzzell R.I., Buttery B.R., MacTavish D.C. Biochemical genetics of black pigmentation of soybean seed // J. Hered.— 1987.— V.78.— P. 53–54. 7. Todd J.J., Vodkin L.O. Pigmented soybean (Glycine max) seed coats accumulate proanthocyanidins during development // Plant Physiol.— 1993.— V.102.— P. 663– 670. 8. Seo Y.W., Specht J.E., Graef G.L., Graybosch R.A. Inheritance of red-buff seed coat in soybean // Crop Sci.— 1993.— V.33.— P. 754–758. 9. Zabala G., Vodkin L.O. A rearrangement resulting in small tandem repeats in the F3’5' gene of white flower genotypes is associated with the soybean W1 locus // Crop Sci.— 2007.— V.47.— S. 113–124 (online). 10. Tuteja J.H., Zabala G., Varala K., Hudson M., Vodkin L.O. Endogenous, tissue- specific short interfering RNAs silence the chalcone synthase gene family in Glycine max seed coats // Plant Cell.— 2009.— V.21.— P. 3063–3077. Резюме У статті наведений огляд сучасних уявлень про успадкування забарвлення шкірки насіння і рубчика у сої. У проведених авторами схрещуваннях характер піг- ментації насіння батьківських форм та гібридів визначали гени І/ii/і, R/r, T/t, W1/w1 та О/о, кожен з яких впливав на кількість і колір пігментів. Зафіксовано нестабіль- ність локуса І/ii/і в потомстві деяких комбінацій. В статье приведен обзор современных данных о наследовании окраски кожуры семян и рубчика у сои. В проведенных авторами скрещиваниях пигментация семян родительских форм и гибридов определялась генами І/ii/і, R/r, T/t, W1/w1 и О/о, каждый аллель которых влиял на количество и окраску пигментов. Зафиксирована нестабильность локуса І/ii/і в потомстве некоторых комбинаций. 439 The article presents a review of current investigations of soybean seed coat and hilum colour inheritance. In the crosses the authors had made, seed coat and hilum colour of parental and hybrid forms was determined by the genes І/ii/і, R/r, T/t, W1/w1 and О/о. Every allele influenced the amount and the type of pigments. Instability of І/ii/і locus among the progeny of some crosses was observed. СИТНІК І.Д. Національний університет біоресурсів і природокористування України Україна, 03041, Київ, вул. Героїв Оборони, 13, igorsitnik@bigmir.net ОЦІНКА АДАПТИВНОЇ ЗДАТНОСТІ СОРТІВ РІПАКУ ТА ПАРАМЕТРІВ СЕРЕДОВИЩА В УМОВАХ ВП “АГРОНОМІЧНА ДОСЛІДНА СТАНЦІЯ” НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ Вивчення адаптивних можливостей генотипів та створення сортів і гібридів здатних реалізувати потенціал високої продуктивності в широкому спектрі ґрунтово-кліматичних умов є одним із головних напрямків селекції ріпаку [1, 2]. При переході сільського господарства від хіміко-техногенних інтенсив- них технологій, насамперед в Європі, до екологічно орієнтованих підвищу- ються вимоги до вивчення генотипового, екотипового і біотипового різно- маніття селекційного матеріалу з метою отримання екологічно стабільних та пластичних сортів. Але успіх цієї роботи залежить також від правильного вибору фону, на якому ведеться добір. Основними особливостями селекції на адаптивність є орієнтація на реальну, а не потенційну продуктивність, єдиний принцип підбору фонів на всіх етапах селекції ріпаку, добір на про- дуктивність і стабільність на всіх етапах селекційного процесу [3]. Метою наших досліджень було оцінити умови зовнішнього середовища де проводяться селекційні дослідження з ріпаком по параметрам середовища, а також сорти ярого та озимого ріпаку на адаптивну здатність, екологічну пластичність. Матеріали і методи Об’єктом досліджень слугували 20 сортів ярого і 20 сортів озимого ріпаку, які висівалися в одному пункті (ВП “Агрономічна дослідна станція” НУБіПУ) протягом 2004–2006 років. Першим етапом комплексної оцінки був 2-факторний аналіз [4]. Вста- новлення достовірних відмінностей між ефектами сортів, середовищ, а також ефектами взаємодії (генотип х середовище) (табл. 1, 2) дозволив перейти нам до оцінки адаптивної здатності сортів та параметрів фону. Вивчення селекційної цінності генотипів і диференціюючої здатності середовища як фону для добору на адаптивність проводили згідно методики Кильчевського, Хотильової [5, 6].

Особливості успадкування забарвлення шкірки насіння і рубчика у сої

Репозитарії

Схожі ресурси