Епістолярій Лесі Українки як приватний документ та історико-літературне джерело

Аналізується епістолярій Лесі Українки як приватний документ та історико-літературне джерело, становлення української соціал-демократичної думки XIX – початку XX століть....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Нечепоренко, Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2007
Теми:	Творча індивідуальність Лесі Українки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17780
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Епістолярій Лесі Українки як приватний документ та історико-літературне джерело / Л. Нечепоренко // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. — Т. 4, кн. 1. — С. 277-283. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-17780
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-177802011-03-10T12:02:45Z Епістолярій Лесі Українки як приватний документ та історико-літературне джерело Нечепоренко, Л. Творча індивідуальність Лесі Українки Аналізується епістолярій Лесі Українки як приватний документ та історико-літературне джерело, становлення української соціал-демократичної думки XIX – початку XX століть. The article analyses Lesya Ukrainka’s correspondence as a private document and a historical literary source. The author touches upon the formation and development of the social democratic thought in the XIX and the beginning of the XX century in Ukraine. 2007 Article Епістолярій Лесі Українки як приватний документ та історико-літературне джерело / Л. Нечепоренко // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. — Т. 4, кн. 1. — С. 277-283. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. XXXX-0050 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17780 821. 161. 2. 09 – 6 Л. Українка uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Творча індивідуальність Лесі Українки Творча індивідуальність Лесі Українки
spellingShingle	Творча індивідуальність Лесі Українки Творча індивідуальність Лесі Українки Нечепоренко, Л. Епістолярій Лесі Українки як приватний документ та історико-літературне джерело
description	Аналізується епістолярій Лесі Українки як приватний документ та історико-літературне джерело, становлення української соціал-демократичної думки XIX – початку XX століть.
format	Article
author	Нечепоренко, Л.
author_facet	Нечепоренко, Л.
author_sort	Нечепоренко, Л.
title	Епістолярій Лесі Українки як приватний документ та історико-літературне джерело
title_short	Епістолярій Лесі Українки як приватний документ та історико-літературне джерело
title_full	Епістолярій Лесі Українки як приватний документ та історико-літературне джерело
title_fullStr	Епістолярій Лесі Українки як приватний документ та історико-літературне джерело
title_full_unstemmed	Епістолярій Лесі Українки як приватний документ та історико-літературне джерело
title_sort	епістолярій лесі українки як приватний документ та історико-літературне джерело
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Творча індивідуальність Лесі Українки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17780
citation_txt	Епістолярій Лесі Українки як приватний документ та історико-літературне джерело / Л. Нечепоренко // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. — Т. 4, кн. 1. — С. 277-283. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT nečeporenkol epístolâríjlesíukraínkiâkprivatnijdokumenttaístorikolíteraturnedžerelo
first_indexed	2025-07-02T18:57:53Z
last_indexed	2025-07-02T18:57:53Z
_version_	1836562696249540608
fulltext	277 УДК 821. 161. 2. 09 – 6 Л. Українка Лариса Нечепоренко ЕПІСТОЛЯРІЙ ЛЕСІ УКРАЇНКИ ЯК ПРИВАТНИЙ ДОКУМЕНТ ТА ІСТОРИКО- ЛІТЕРАТУРНЕ ДЖЕРЕЛО Аналізується епістолярій Лесі Українки як приватний документ та історико-літературне джерело, становлення української соціал-демо- кратичної думки XIX – початку XX століть. Ключові слова: епістолярій, приватний документ, українська соціал-демократична думка. Епістолярна спадщина Лесі Українки досить багата. Вона складається з понад 750 листів, і можливості виявлення їх ще не вичерпані. Епістолярій Лесі Українки в Зібранні творів у 12 томах складає 10-й (1876–1897), 11-й (1898–1902) і 12-й (1903– 1913) томи. Це листи до найближчого родинного (мати, батько, брати, сестри, сім’я М. П. Драгоманова) та літературного оточення (І. Я. Франко, М. І. Павлик, О. Ю. Кобилянська, М. П. Стариць- кий, Ф. М. Колесса, А. Ю. Кримський), а також до відомих науковців, громадських та культурних діячів. Це засвідчує, по-перше, авторитетність особи адресанта, по- друге, зауважуємо специфічний характер листування (обгово- рення творчих проблем, політичних поглядів). Листування серед інших видів творчості займає осібне місце у спадщині Лесі Українки. Через листування поетеса підтри- мувала зв’язки не тільки з рідними, знайомими, друзями, а з цілим літературним та мистецьким світом. Листи Лесі Українки є цінним джерелом для вивчення її біографії, творчості, літературно-естетичних і політичних погля- дів, для висвітлення участі письменниці у революційно-ви- звольному русі. Її листи – це першоджерело для вивчення пере- дової суспільно-політичної думки в Україні. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творча індивідуальність Лесі Українки 278 Листування Лесі Українки – це і блискучі фрагменти пись- менницької автобіографії, і численні автокоментарі, свідчення про саму психологію письменницької творчості, і матеріали для детальної хроніки однієї з найшляхетніших українських родин, і, звичайно ж, неоціненна фактографія для історії українських ідеологічних, суспільно-політичних рухів та напрямів кінця XIX – початку XX століть. Епістоли письменниці – своєрідні твори, що містять інфор- мацію про літературне, політичне, культурне життя України того часу. Важливо, що листування охоплює не лише життя в Україні, але й в інших країнах (Італія, Середня Азія, Болгарія, Німеччина). Іноді листи Лесі Українки дослідники поділяють на групи, що можуть бути використані істориками літератури для окреслення суспільної та літературної ситуації, деяких особли- востей творчого процесу, інтерпретації тих чи інших творів. На наш погляд, цей поділ доволі умовний. Адже приватне листування часто має історико-літературне значення, а в листах, які містять літературну інформацію, часто наводиться інформа- ція про особисте життя адресанта. Листів, у яких ідеться виключно про приватні справи, незначна кількість. Можемо визначити два лейтмотиви: в них здебільшого йдеться або ж про стан здоров’я письменниці (точніше – про численні хвороби, наприклад, у листах до М. Дра- гоманова), або про родину. У листуванні М. Драгоманова та Лесі Українки містяться надзвичайно важливі факти про суспільно-політичну думку, історію розвитку української культури, зв’язки з культурою російською та європейською. «М. Драгоманов своїми ідеями, своєю європейською культурою, щирою відданістю до свого народу, своєю чесністю і принциповістю, своїми високими якостями справжнього інтелігента назавжди залишив глибокий вплив на Лесю Українку. Як справжня „духовна дочка” М. Драгоманова Леся успадкувала від свого „духовного батька” PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 279 ці риси. Але зауважимо, що в нових історичних умовах вона зуміла знайти свій власний шлях служіння своєму народові і країні». Про це йдеться в литі до М. Павлика (10. 04. 1903): «Дядько хотів, щоб я через кілька років стала жити десь „на вільнішій землі”, з тим, щоб, власне, до кінця набратися, а не скинутись політики ... проводити далі те, чого я вчилась у нього, щоб моя праця, і моя думка росли й жили, щоб я шукала свого шляху, була б не епігоном його, а духовною дитиною» [3, ХІІ, 64]. Вплив М. Драгоманова на формування світогляду письмен- ниці незаперечний. Леся Українка писала М. Павликові з курортного селища Владая під Софією: „А тепер от на тім тижні я вертаю з села в Софію і там буду собі писати і гребтись в дядьковій бібліотеці, що віддана мені на мешкання,– кращого помешкання для мене не могли видумать! Здумайте собі – чотирі стіни книжок та ще яких!” [2, Х, 250–251]. Як свідчить лист до М. Драгоманова від 28 серпня 1894 р., письменниця так орієнтувалася у його бібліотеці, що знала місце кожної книжки. А було їх близько п’яти тисяч, про що можна судити хоча б з реєстру тих, котрі придбала бібліотека нинішнього Софійського університету (на той час, 1899 р.,– Вищого училища). Важко судити, що саме з цього багатства найбільше ціка- вило Лесю Українку. В листі до І. Франка від 2 березня 1895 р. вона досить виразно натякає: „Тут у мене багато є роботи, надто з читанням таких речей, які в Росії трудно здобути або й зовсім неможливо” [2, Х, 287]. Поетеса часто ділилась у листах до Драгоманова літера- турними задумами, особливостями своєї праці, успіхами і невдачами, коментувала власні твори, свої погляди на освіту та науку. У листі до Драгоманова Леся Українка констатує, що вже „наші люди начинають більше думати про власну освіту”. Леся Українка приділяла багато уваги проблемам освіти на українських землях. Вона критикує жалюгідний стан освіти, PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творча індивідуальність Лесі Українки 280 зокрема на Волині. Так, у листі до М. П. Драгоманова від 15 жовтня 1892 р. вона пише, що на Волині шкіл мало, а ті, що працюють, існують зовсім не для того, щоб нести в народні маси світло знань. Правдивість цих слів підтверджувалась тогочасною дійсністю. Так, в 1897 р. серед сільського населення Волинської губернії письменних було лише 17, 2 %. Отже, письменниця всі свої помисли, які були глибоко національні в своїй основі, всі свої прагнення пов’язувала з життям, з освітою свого народу, який прагнула вивести на „ґрунт вічних вселюдських змагань”. Леся Українка – поетеса з яскравою національною натурою, гаряча патріотка. У листі до М. Кривинюка (чоловік її сестри Ольги) від 28 березня 1908 р. вона порушує справу про національну гідність українського народу. Вона пише: «Варто б, на мою думку, покинути тую форму доказу: „Що ж я винен, що я українець? Хоч би й хотів, то не вмію бути іншим”» [3, ХІІ, 11]. Формування концепції соціал-демократії на українському ґрунті відбувалося в умовах дискусій, які відіграли значну роль у розвитку соціал-демократії. Така полеміка розгортається протя- гом 1896–1897 рр. між Іваном Франком та Лесею Українкою. У центрі цієї дискусії стоїть одне з центральних питань – „Як зробити Україну політичною силою”. Це полеміка між двома активними діячами громадського життя та соціал-демократич- ного руху в Україні: відповідно між представниками заснованої ще в 1890 р. Русько-української радикальної партії та головним ідеологом УСД. Дискусія між Іваном Франком і Лесею Українкою – це дискусія між двома варіантами соціал-демократичних концепцій. В основі полеміки лежать теоретичні питання політичного світогляду: визначення рушійної сили соціал-демократичного руху та тип свободи, яка є його метою. Дискусія має відображення у епістоляріях Лесі Українки та Івана Франка. У січні 1897 року Леся Українка писала до І. Франка: «Шановний добродію! Лише передано, що Ви хотіли б, аби PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 281 стаття була взята назад. Не від мене залежить вимагать її повертання, але по власній волі я її назад не візьму. Всяку полеміку попрошу направляти на мене, бо приймаю цілком на себе відповідність до думки, виражені „по долгу совести и чести”» [2, Х, 416]. У листі від 19 грудня 1897 року (мова йде про статтю Лесі Українки „Не так тії вороги, як добрії люди”) з приводу всієї полеміки Леся Українка писала до Івана Франка: „Даремно гадаєте, що наш публіцистичний контроверз мав такий фатальний вплив на мої відносини до Конституції, я завжди вміла вирізнити публіцистику від приватних справ” [2, Х, 417]. „Сформована під ідейним впливом М. Драгоманова, Леся Українка витворила власний політичний світогляд, який засновувався на принципах та ідеях соціал-демократії. В історії суспільно-політичної думки Леся Українка як ідеолог УСД є творцем і представником національної концепції соціал- демократії, витвореної на українському ґрунті, в українських обставинах і в українській атмосфері. Головним засобом поши- рення соціал-демократичних ідей серед широких мас населення Леся Українка вважала пресу, виступаючи дуже часто на сторінках української періодики” [1, 249]. У демократичних колах українських літераторів обговорю- валася ідея видання постійного друкованого органу, в якому б висвітлювався жіночий рух. У листі до М. Павлика від 23 листопада 1891 року Леся Українка писала: „Я знаходжу ідею жіночої газети дуже доброю” [2, Х, 118]. «Важливим джерелом для розуміння суспільних політичних поглядів Лесі Українки є її оцінка найбільш поширених політичних, економічних та соціалістичних видань того часу. Наприклад, Леся Українка була достатньо ознайомлена з двома такими поширеними у кінці XIX ст. виданнями, як „Безвигляд- ність соціальної демократії” А. Шеффле та „Капіталом” К. Маркса. Оцінку обох цих робіт ми знаходимо у листах Лесі Українки. Сприйняття чи несприйняття Лесею Українкою нових PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творча індивідуальність Лесі Українки 282 положень, ідей, принципів цих робіт характеризує й відображає суспільно-політичні погляди і позицію Лесі Українки» [1, 258]. Усе це ми знаходимо в її епістолярії. В 1893 р. у листі від 5 липня до М. П. Драгоманова Леся писала: «Чи Ви читали „Безвиглядність соціальної демократії” в „Правді”? Лихий переклад. А що, коли б хто випустив щось на сю тему, тільки не негативне, а позитивне, от на кшталт Erfurter Programm?» [2, Х, 161]. Німецький соціолог і державний діяч Альберт Шеффл надрукував у перекладі у львівській „Правді” (1892, I–II, IV, X, XII) брошуру „Безвиглядність”, у якій піддав критиці марксист- ське вчення. Леся Українка була ознайомлена з „Капіталом” К. Маркса, про що писала сестрі Ользі 30 серпня 1897 року: «Половину „Капіталу” „проштудировала” (читати його не можна), і, зачим далі читаю, тим більше розчаровуюсь і я не бачу тієї „строгої системи”, про яку говорять фанатики книжки, бачу багато фактів, чимало дотепних гіпотез і ще більше просто дотепів, але багато залишається для мене темою, невиясненою, недогово- реною в науковій теорії, і в практичних виводах з неї. Ні, видно се novum evangelium все-таки потребує більше безпосередньої віри, ніж її у мене єсть» [2, Х, 445]. Із листа ясно, що вона не бачила у марксистському вченні „строгої системи”, наявність якої, на її погляд, повинна бути головною рисою будь-якої політичної ідеології. Леся Українка розвинула власну концепцію політичної боротьби шляхом політичної освіти і виховання мас, а не комуністичну ідею збройної боротьби. Концепцію боротьби Лесі Українки ми знаходимо у листі від 14 лютого 1902 р. до М. Кривинюка, у якому пише, що з України її рідні повідомляють про численні страйки і демонстрації, що дуже її турбує. Така стурбованість Лесі Українки викликана несприйняттям нею кривавих жертв, які несли із собою масові страйки й демонстрації. Вона пише: „Демонстрації добрі, коли вони результат запалу і революцій- PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 283 ного настрою, а як спосіб викликання того запалу і настрою вони навряд чи практичні. І сама форма їх: віддавання себе голіруч під нагайки, шаблі і кулі,– якась прикра і, здається мені, ентузіазму викликати не може. Поправка: деякі результати, певно, будуть, але чи оплатяться вони? Чи не краще ту силу обернути на прелімінарну роботу, організаторську” [2, ХІ, 446]. Як ідеолог групи УСД Леся Українка виступала за необхід- ність створення власної політичної сили на українському національному ґрунті. Леся Українка створила політичну концепцію, склала основу стратегії і тактики групи УСД. Відгуки цієї величезної праці ми знаходимо в її епістолярній спадщині. Таким чином, підсумовуючи побіжний огляд епістолярію Лесі Українки, зауважимо, що листи мають здебільшого публічний характер, мотиви інтимні (особистісні) значно поступаються роздумам над суспільно значущими, у тому числі творчими проблемами, що дозволяє „відчути епоху”, зазирнути у творчу лабораторію, створити цілісне уявлення про Лесю Українку як особистість і талановиту письменницю. Література 1. Гошовська В. А. Становлення української соціал-демо- кратичної думки кінця XIX – поч. XX століття.– Х., 1997. 2. Українка Л. Зібр. тв.: У 12 т.– Т. 10–11.– К.: Наук. думка, 1978. 3. Українка Л. Зібр. тв.: У 12 т. – Т. 12.– К.: Наук. думка, 1979. Necheporenko L. Lesya Ukrainka’s Correspondence: A Private Document and a Historical-Literary Source. The article analyses Lesya Ukrainka’s correspondence as a private document and a historical literary source. The author touches upon the formation and development of the social democratic thought in the XIX and the beginning of the XX century in Ukraine. Key words: correspondence, private document, social democratic thought in Ukraine. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

Епістолярій Лесі Українки як приватний документ та історико-літературне джерело

Репозитарії

Схожі ресурси