„Українська Плеяда – найкраща, найталановитіша дитина Старої (київської) громади”

Літературно-мистецький гурток „Плеяда”, який діяв у Києві з 1889-го до другої половини 1890-х років,– унікальне явище української культури другої половини ХІХ ст., своєрідний нащадок, якісно новий етап стосовно „Громад”, драгомановських гуртків, які перед тим і одночасно з ним діяли в Україні. Він б...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Диба, А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2007
Теми:	Творчість Лесі Українки в контексті національної літератури
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17782
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	„Українська Плеяда – найкраща, найталановитіша дитина Старої (київської) громади” / А. Диба // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. — Т. 4, кн. 1. — С. 295-320. — Бібліогр.: 59 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-17782
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-177822011-03-10T12:02:52Z „Українська Плеяда – найкраща, найталановитіша дитина Старої (київської) громади” Диба, А. Творчість Лесі Українки в контексті національної літератури Літературно-мистецький гурток „Плеяда”, який діяв у Києві з 1889-го до другої половини 1890-х років,– унікальне явище української культури другої половини ХІХ ст., своєрідний нащадок, якісно новий етап стосовно „Громад”, драгомановських гуртків, які перед тим і одночасно з ним діяли в Україні. Він був однією з небагатьох спроб творчої організації в українському літературному процесі тієї доби, мав широку й оригінальну програму дій у найрізноманітніших галузях. A literary-artistic circle “Pleyada”, that functioned in Kyiv since 1889 up to the second half of the 1890-s is a unique phenomenon of the Ukrainian culture of the second half of the 20th century, an original offspring and cardinally new stage in reference to “Hromads”, the Dragomanov circles, that functioned in Ukraine simultaneously and before. It was one of the rare attempts of the artistic organization in the Ukrainian literary process of the epoque. It had a comprehensive and deeply original program and functioned in various spheres. 2007 Article „Українська Плеяда – найкраща, найталановитіша дитина Старої (київської) громади” / А. Диба // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. — Т. 4, кн. 1. — С. 295-320. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. XXXX-0050 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17782 821.161.2:061.237 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Творчість Лесі Українки в контексті національної літератури Творчість Лесі Українки в контексті національної літератури
spellingShingle	Творчість Лесі Українки в контексті національної літератури Творчість Лесі Українки в контексті національної літератури Диба, А. „Українська Плеяда – найкраща, найталановитіша дитина Старої (київської) громади”
description	Літературно-мистецький гурток „Плеяда”, який діяв у Києві з 1889-го до другої половини 1890-х років,– унікальне явище української культури другої половини ХІХ ст., своєрідний нащадок, якісно новий етап стосовно „Громад”, драгомановських гуртків, які перед тим і одночасно з ним діяли в Україні. Він був однією з небагатьох спроб творчої організації в українському літературному процесі тієї доби, мав широку й оригінальну програму дій у найрізноманітніших галузях.
format	Article
author	Диба, А.
author_facet	Диба, А.
author_sort	Диба, А.
title	„Українська Плеяда – найкраща, найталановитіша дитина Старої (київської) громади”
title_short	„Українська Плеяда – найкраща, найталановитіша дитина Старої (київської) громади”
title_full	„Українська Плеяда – найкраща, найталановитіша дитина Старої (київської) громади”
title_fullStr	„Українська Плеяда – найкраща, найталановитіша дитина Старої (київської) громади”
title_full_unstemmed	„Українська Плеяда – найкраща, найталановитіша дитина Старої (київської) громади”
title_sort	„українська плеяда – найкраща, найталановитіша дитина старої (київської) громади”
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Творчість Лесі Українки в контексті національної літератури
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17782
citation_txt	„Українська Плеяда – найкраща, найталановитіша дитина Старої (київської) громади” / А. Диба // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. — Т. 4, кн. 1. — С. 295-320. — Бібліогр.: 59 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT dibaa ukraínsʹkapleâdanajkraŝanajtalanovitíšaditinastaroíkiívsʹkoígromadi
first_indexed	2025-07-02T18:57:59Z
last_indexed	2025-07-02T18:57:59Z
_version_	1836562702662631424
fulltext	ТВОРЧІСТЬ ЛЕСІ УКРАЇНКИ В КОНТЕКСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ • LESYA UKRAINKA’S CREATIVE WORK IN THE CONTEXT OF NATIONAL LITERATURE PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 295 УДК 821.161.2:061.237. Алла Диба „УКРАЇНСЬКА ПЛЕЯДА – НАЙКРАЩА, НАЙТАЛАНОВИТІША ДИТИНА СТАРОЇ (КИЇВСЬКОЇ) ГРОМАДИ” Літературно-мистецький гурток „Плеяда”, який діяв у Києві з 1889-го до другої половини 1890-х років,– унікальне явище української культури другої половини ХІХ ст., своєрідний нащадок, якісно новий етап стосовно „Громад”, драгомановських гуртків, які перед тим і одночасно з ним діяли в Україні. Він був однією з небагатьох спроб творчої організації в українському літературному процесі тієї доби, мав широку й оригінальну програму дій у найрізноманітніших галузях. Ключові слова: „Плеяда”, „Стара Громада”, всесвітньо відомі літературні твори, Братство тарасівців, літературні конкурси, видавнича діяльність. ВІД СУТІНКІВ УКРАЇНСЬКОГО РУХУ ДО ДУХОВНИХ НЕБЕС Плеядівець Гнат Житецький у своєму дослідженні про „Стару (київську) громаду” [55, 20] наголошував на тому, що зароджувалась, а пізніше відновлювалась „Громада” за нелегких обставин заборон, переслідувань, зневажень усього українського на теренах Російської імперії, назвавши ті почасти й трагічні обставини українського буття сутінками українського руху [55, 39]. У тих важких, передгрозових сутінках народилося немало звитяжного для України та її нації. Від трьох київських неділь- них шкіл, похорону й перепоховання Шевченка, опіки над його могилою у Каневі, „Словарної комісії”, створення предтечі PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творчість Лесі Українки в контексті національної літератури 296 Української академії наук – Південно-Західного відділу Російсь- кого географічного товариства (а відділ, до речі, давав можли- вість громадівцям легально зреалізувати свої наукові плани) та Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, одноденного (2 бе- резня 1874 року) перепису населення й будинків у Києві та Всеросійського археологічного з’їзду (14 серпня – 3 вересня 1874 року), який зібрав до Києва кращих учених Європи, до створення низки періодичних видань, „Словаря української мови” за редакцією Бориса Грінченка й одного з найуспішніших проектів громадян – літературно-мистецького гурту „Плеяда” – все це тільки пунктирно накреслені віхи діянь „Старої громади”. Зібрання „Громади”, за свідченням Володимира Антоновича, мало на меті вивчення краю (тобто України) з етнографічного, юридичного та географічного поглядів. Вагомим рядком програми роботи в „Громаді” було й видання підручників для народу. На зібраннях їх розглядали, читали, поправляли рукописи, готували до публікації. Було видано, зокрема, таблиці для початкового навчання, популярну арифметику та фізику, географію, байки Глібова. Громадяни постійно робили спроби добиватися дозволу на викладання в загальноосвітніх школах українською мовою, готували нові підручники й посібники. Мали намір видати повне зібрання українських пісень, укласти українсько-російський словник і ще багато іншого. Олександр Русов свідчив про те, що «„Стара громада” справді була правильно організованою партією, з певною програмою, душ сімдесят, а з молоддю, яку допускали на її зібрання,– то й до двохсот. <...> „Громада” усвідомлювала себе таємним гуртком змовників» [55, 45]. Як і належить конспіра- торам, час від часу, наприклад, Михайло Старицький писав до подружжя Косачів лист-секретку з проханням прибути на гостину й грудочку каші. Взагалі ті традиційні українські каші були для громадівців дуже важливими. Особливо, коли мали змогу зібратися десь на дачі – у Святошині, Китаєві, на хуторі Кинь Грусть, у Борисполі, Броварях, Колодяжному чи у лісі або на березі Дніпра. Софія Русова з особливим трепетом згадувала PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 297 ті дорогоцінні хвилини спілкування: «Любили українці ці „каші” на Дніпрі, там можна було вільно балакати, не боячися шпигів, що вже дуже нахабно починали стежити і за лівим крилом громади, і за тими домами, де збиралися наші суботами, дарма що ці суботи не мали жадного політичного значення. Тут провадилася велика культурна праця, складався словник, отой великий, якого, на жаль, не всім складачам довелося допрова- дити до кінця. Якби котрий із тих складачів написав історію цього словника, це була б цікава сторінка з історії українського руху. Скільки разів ця наукова праця мусила припинятися, бо часто не було змоги зібратися 4–5-ом душам, матеріяли для словника переносились із помешкання, „ховались” від поліції. Як часто приходилося чути: „Бога ради, заберіть від мене цей словник, бо в мене напевне буде трус”. І треба було великої мужности, щоб узяти словник до себе. Ділили його між собою за літерами. Скільки глузувань сипалося з боку радикальної молоді на старих громадян: „Одне знають ці українофіли – над словарем сидіти”. Але скільки українських діячів виховалось на цих „словарних” зібраннях, бо, окрім самої роботи над словником, там за товариською вечерею, за чаркою обмірковувались також усі пекучі події, питання тогочасної української тяжкої дійснос- ти, обмірковувались нові українські видання, вишукувалися способи, як переборювати все нові перешкоди для розвитку української культури, як піднести українську культуру, яким шляхом іти в цих змаганнях. Одним з таких шляхів був Під[енно]-західн[ий] Відділ Геогр[афічного] Тов[арист]ва» [55, 179]. Автор чергового підготовленого в „Громаді” рукопису скли- кав своїх товаришів і пропонував їм прочитати, оцінити, попра- вити його. А вже коли мали видавати книгу, то збиралися в складчину, віддавали ті кошти авторові або упоряднику, який брав на себе клопоти з виданням. Так вони гуртом узгоджували проекти майбутніх фольклорних та етнографічних експедицій, видавничі плани, словарювали (специфічно громадівський термін PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творчість Лесі Українки в контексті національної літератури 298 для відповідного виду робіт). А поруч бігали, гралися, прислу- халися їхні діти – те перше покоління української інтелігенції, яке, за свідченням яскравої представниці покоління дітей грома- дівців Людмили Старицької, спеціально виховували свідомими українцями. У рідних домівках їм давали читати й „дорослі” книжки – „Труди” Чубинського й античні міфи, „Сербські народні думи та пісні”, переспівані українською Михайлом Старицьким, книжеч- ки про природу Михайла Комарова. Часто батьки на їхніх очах починали перекладати світову класику,– і тоді вони ставали першими читачами українського варіанту казок Андерсена. А починала впорядковувати альбом національних орнаментів Ольга Косач (Олена Пчілка) – її діти вбирали в себе ту дивовиж- ну красу. Коли ж приходив гімназіальний або студентський вік, то дітей як рівних собі долучали до поважної роботи. І щоб було якось цікавіше, затишніше й охотніше спілкува- тися й співпрацювати, то пекли пиріг, на столі парував гарячий чай, починалися співи, танці, літературні конкурси. Микола Лисенко представляв товариству щось новеньке зі свого музичного доробку. Так чи приблизно так на одному із тих спільних чаювань у одній із затишних господ старогромадівців і зародився колись гурток „Плеяда”, який об’єднав старше й молодше покоління українських митців, ставши репрезентантом молодої української літератури, її дерзновенних намагань представити світові свою самобутність і європейськість. ДО ІСТОРІЇ НАЗВИ ГУРТКА ТА ХРОНОЛОГІЇ ПОДІЙ У другій половині 80-х років ХІХ століття у Києві почала збиратись творча молодь, прагнучи зробити щось добре для рідного народу, його культури, його майбутнього. Суть її прагнень була закладена вже в самій назві гуртка – „Плеяда”, бо ж запозичили вони цю назву не стільки від галактичного сузір’я, скільки від такої ж назви поетичної школи у Франції епохи Відродження (існувала у другій половині ХVІ ст.), учасники якої PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 299 боролися за утвердження в літературі рідної мови, відстоювали суспільну місію поезії, надавали важливого значення патріотич- ній тематиці, закликали поетів звертатись до національної історії. Літературним маніфестом тієї „Плеяди” був трактат Ж. Дю Белле „За хист і прославлення французької мови” (1549 р.). Учасники „Плеяди” запроваджували у французькій літературі такі жанри, як сонет, елегія, еклога, комедія, трагедія. Період існування київської „Плеяди” – один з важливих етапів українського відродження – був позначений багатьма суттєвими зрушеннями, які по суті своїй багато в чому перегуку- вались із завданнями, що їх ставила перед собою та давня французька „Плеяда”. Київська „Плеяда” стала однією з перших спроб творчої організації в українському літературному процесі тієї доби. В листах Лесі Українки, у спогадах її товаришів по „Плеяді”, у документах фігурують різні назви цього гуртка – „Плеяда молодих українських літераторів”, „Література”, „Літературна громадка” (до речі, саме останню назву викорис- тано у вітальному адресі М. Лисенкові 1893 року, який зберіга- ється в його київському музеї, та в листі до Олександра Барвінського від 13 (1) березня 1894 року з приводу роботи київської філії редакції журналу „Дзвінок”). Називали той гурт і „Маленька література” – тим самим виділяючи себе, молодь, поруч зі старшими, знаними письменниками Михайлом Стариць- ким, Оленою Пчілкою, Олександром Кониським („Велика література”). А ще звали „Уліта” – „улітами” в листуванні Лесі Українки були названі літературні задуми, ті твори, що довго зріють і пишуться занадто повільно. Мабуть, найактивніше гурток діяв з 1889 по 1893 роки включно. Про зародження плеядівських справ Леся Українка говорить уже в листі до брата Михайла від початку жовтня 1888 року з с. Колодяжного на Волині. А 8 липня 1889-го вже повідомляє матері з Одеси про підготовку плеядного збірника та вміщення в ньому вірша „Співець”. Працюють плеядівці і 1895-го, і навіть 1897 року. Але тоді Леся Українка вже знаходиться на якісно новому етапі – і в листі PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творчість Лесі Українки в контексті національної літератури 300 до Михайла Павлика з Софії від 23 (11) січня 1895 року, надсилаючи свій публіцистичний „Лист до товаришів”, пояснює: «Звернутий він до тих молодих людей, що приймали участь в ювілеї (себто радикалів укр[аїнських], чи, як їх звуть, драгома- нівців). Я просила б Вас переслати його до А. G. [Миколи Кова- левського – А. Д.], а він щоб пустив його в Києві між тими товаришами, яких він стрівав у мене, надто під конець мого пробування там. Тільки не так званій „Літературній громадці”, там занадто різношерстий народ, і мене з ними більш спогади зв’язують)» [34, Х, 275]. Востаннє говориться про „Плеяду” в листі до матері від 22 листопада 1897 року з Ялти: „Літературна громадка” річ добра, та я скажу, як Летіція Бонапарте про імператорство свого сина: “Pourvu que ça dure”∗, проте бажаю щастя і енергії» [34, Х, 400]. Це може означати, що гурток „Плеяда” Леся Українка вже „переросла” і спостерігає за його діяльністю дещо відсторонено, хоча й приязно. В останні роки життя мріятиме написати спогади про „Плеяду”, зокрема про Миколу Лисенка в ній: «От спогади про Миколу Віталійовича хотілось би мені написати (яко членові колишньої „Плеяди”, що багато йому завдячила), але тепер ще не можу, таки просто не маю сили...» [34, ХІІ, 429]. На жаль, тих спогадів вона вже не встигне створити. ПРОГРАМА РОБОТИ ГУРТКА І ВТІЛЕННЯ ЗАДУМІВ Спочатку свідчення Галини Лисенко: „Ми, Лисенчата, були тоді ще надто молоді і тому не брали участі в цих літературних вечорах, але кімната, де збирався гурток, мала четверо дверей, і ми повністю їх використовували для спостережень над тим, що тут робилось...” [50, 282]. Перший (і чи не найвагоміший) із проектів „Плеяди” викла- де у своєму листі до брата Михайла від 8–10 грудня (26–28 лис- ∗ Pourvu que ça dure (фр.) – аби так тривало. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 301 топада) 1889 р. з Колодяжного юна Лариса Косач, завідчивши більш як 150 творів світової класики, що їх треба б перекласти для українського читача. „Плеяда” почне втілювати цей проект, назвавши його „Бібліотека світової літератури”. Володимир Самійленко пізніше згадуватиме: „Тут читали автори свої нові твори й переклади, тут вони обговорювалися, складалися проекти нових літературних робіт. Тут же Лисенко знайомив нас зі своїми новими композиціями” [48, 405]. Далі розповідає Оксана Старицька (Стешенко): «Якось нам запропо- нував хтось з старших, не то мій батько, не то Олена Пчілка, щоб ми писали на конкурс. До цієї нової забавки всі поставилися дуже серйозно: обрали „жюрі”, призначили термін і т. ін. „Жюрі” давало тему, себто одно слово, і на нього пропонувалося писати твір якого завгодно літературного жанру; термін напису і подачі до „жюрі” був 2-3 години за вечір. Таких конкурсів відбулося чимало. Лесине премійоване оповідання на тему „Пізно” було значно пізніше (1928 р.) надруковано. Одержала Леся премію і за тему „Слово”, але доля цього оповідання мені не відома» [50, 324]. Оксану Стешенко доповнює сестра Людмила: «Збиралися ми по черзі в кількох родинах; коли збирання припадало на господу М. В. Лисенка, то М[икола] В[італійович] завжди був нашим дорогим гостем, а з ним була нашим гостем і музика. Літературне коло складалося з людей музичних, не кажучи про старих, згадаю, що сама Леся дуже любила й глибоко відчувала і розуміла музику; вона грала й сама, і хоч ліва рука заважала техніці гри, але в її грі було почуття. В. Самійленко чудово грав на бандурі і часами приносив її на зібрання. Та й всі інші – хто грав, хто співав – взагалі мали не повстяні вуха. Збирався наш гурток і не тільки для праці, а й просто побачитись, побалакати, побавитись; тільки ж і розваги наші мали літературний характер. Улюбленою забавою був „конкурс”. Давалося одне слово, наприклад, „навіщо”, „нема”, „понеділок”, і всі присутні повинні були написати на сю тему оповідання, п’єску або вірш. Давався визначений час. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творчість Лесі Українки в контексті національної літератури 302 То ж підіймалася хапанина! Кожен притулявся, де міг, з олівцем, з пером, з кавалком паперу. В хаті ставало тихо, як в усі, чутно було тільки, як дихали „автори”. Подавалися речі без підписів, журі вичитувало їх вголос і присуджувало першу премію кращому творові. В нашій забаві приймали участь і старші: і Ольга Петрівна, і батько мій, мусили приймати в ній участь всі присутні, ті, які до оригінальної літературної творчості жодного нахилу не мали. Тим веселіш бували читання творів сих несподіваних літераторів. Багато з сих жартом написаних творів пішло до друку. Пам’ятаю особливо два гарнісіньких оповідання на тему „Понеділок” Михайла Косача і М. А. Славінського. Леся за одно з своїх оповідань, написаних на такому ж конкурсі, одержала потім премію в Літературно-артистичному товаристві [мається на увазі оповідання „Голосні струни” – А. Д.]. Були ще інші забавки літературного характеру, наприклад: один з присут- ніх починав оповідання, і в самому цікавому місці переривав його, і кидав хустку своєму сусідові – той мусив провадити далі і, довівши своє оповідання до самого несподіваного моменту, знову переривав його, кидаючи хустку третьому, залишаючи його виплутуватись з сеї плутанини, і т. д.» [50, 401–402]. Отже, збирались вони в домівках Миколи Лисенка або Михайла Старицького, Косачів чи Сікорських, колись, можливо, у Кониських та Ковалевських... На тих засіданнях гуртка склад учасників майже ніколи не був постійним, але було якесь стале ядро (серед них – Леся Українка, Михайло Косач, Людмила Старицька), навколо яких вже й гуртувалися ті, хто приходив „на вогник”. Часто в зібраннях брали участь і старші – Микола Лисенко, Михайло Старицький, Олена Пчілка, Михайло Коцюбинський та інші. А часом вони просто надавали для засідань свою хату. Могли, як, наприклад, Микола Ковалев- ський, спостерігати за молоддю, працюючи над чимось своїм у сусідній кімнаті. Але завжди дружно відгукувались на всі потреби юних своїх послідовників, підтримували їхні ініціативи. Вони мріють видати альманах „Плеяди” і починають його впорядковувати. Немало своїх робіт надсилають на Галичину, PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 303 щоб опублікувати їх у тамтешніх журналах „Зоря” і „Правда”, „Народ” і „Дзвінок”,– скільки ж по їхніх сторінках розсіяно плеядних зерен!.. І сьогодні у фонді Івана Франка Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, одного з галицьких батьків „Плеяди”, ми знаходимо роботи того періоду Одарки Романової та Агатангела Кримського, Івана Стешенка і Мусія Кононенка, Лесі Українки та Володимира Самійленка... Вирішили видати серію брошур для народу з історії України і вже розібрали собі теми до душі, починаючи опрацьовувати матеріал. А 25 грудня 1893 року Леся Українка напише до Михайла Коцюбинського: «Ми одважилися прийняти на себе редагування українських творів, галицькі, як і перш, будуть у Львові редагуватись. Ми складаємо громадку старших і молодших письменників українських і маємо на меті підтримувати розвиток української літератури красної. Одним з розділів нашої діяльності і буде редагування „Дзвінка”. Отож тепера ми вже від себе запрошуємо до помочі тих людей, що досі так щиро помагали „Дзвінкові” своєю працею» [34, Х, 192]. Ідеться про перший в Україні дитячий журнал „Дзвінок” (видавався на Галичині). Київська молодь вирішила активно допомагати його львівській редакції з виданням журналу, утворивши навіть київську філію й зробивши ряд важливих заходів, але з вини львів’ян, на жаль, ця ініціатива не була реалізована. Проект київського (і всеукраїнського у повному значенні того слова) „Дзвінка” не здійснився. У листах Лесі Українки кінця 80-х – початку 90-х років ХІХ століття постійно зустрічаємо згадки про роботу її товаришів у гуртку під назвою „Плеяда”. Особливо вагоме місце займає ця тема у листуванні з братом Михайлом, з матір’ю. І цілий літопис „Плеяди” в її листах до дядька – професора Михайла Драгома- нова. Вона розповідає про свою роботу над перекладами з французької „Сіроми” Віктора Гюго, хвилюється, коли її підво- дить співавтор перекладів з німецької „Книги пісень” Генріха Гейне Максим Славинський, повідомляє про створення власних PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творчість Лесі Українки в контексті національної літератури 304 оригінальних поем „Роберт Брюс...” і „Давня казка” та обговорення їх товаришами на зібраннях „Плеяди”: «„Плеяда” тепер сильно воспрянула духом і числом, збирається досить правильно, кожний раз є що читати...» [34, Х, 185]. У листах того періоду ще зовсім молода Леся Українка вже постає поруч з тим же Михайлом Драгомановим гідним співрозмовником. Дає тверезі й досить суворі оцінки, коли бачить необхідність докорінних змін у роботі гуртка і з радістю готова прийняти основну вагу новотворень на свої тендітні дівочі плечі: „Я буду прикладати всеї сили і снаги, щоб добитися того ладу і толку в товаристві, який би я хотіла там бачити. Запевне, що сії сили багато пропаде марне, але що ж тут зробиш?” [34, Х, 202]. Леся Українка, а з нею і весь гурток „Плеяда”, протестували проти „доморощеної премудрості”, поступово і впевнено вихо- дячи на широкі світові горизонти. Від звичайної літературної гри, творчих змагань, диспутів, перекладання всесвітньо відомих літературних творів плеядівці йшли до розлогих видавничих планів, глибоко оригінальних і талановитих творів. А якщо зрештою ставали спеціалістами у зовсім інших, часто далеких від літератури, галузях (як фізик і математик Михайло Косач, лікарі Ольга Косач, Данило Заболотний, Олександр Черняхів- ський та Феофан Пашкевич), то на все життя, завдяки урокам „Плеяди”, залишились людьми великого інтелектуального потен- ціалу, високої духовної енергії. Немало літературних здобутків плеядівців стало важливими пам’ятками видавничої діяльності у літературному процесі ще підневільної, імперської доби, серед тих раритетів – підручник „Стародавньої історії східних народів”, який 19-річна Леся Українка написала для сестрички Ольги, „Книга пісень Генріха Гейне” у співавторстві з Максимом Славинським (львівське видання 1892 року), перша поетична збірка Лесі Українки „На крилах пісень” (побачила світ у Львові 1893 року), поема „Роберт Брюс...”, видана М. Павликом в Коломиї 1894 року. А поруч – „Сліпці” Метерлінка в перекладі Євгена Тимченка, PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 305 „Тартюф” Мольєра в інтерпретації Володимира Самійленка, „Подорож на Гарц” Гейне в перекладі Олександра Черняхів- ського, збірка Володимира Самійленка „Україні”, праця Івана Стешенка про „Енеїду” Котляревського... Декламатор „Розвага” та впорядкована І. Франком антологія „Акорди” – ошатні видан- ня, які рясніють творами учасників гуртка. А скільки рукописів збережено, зокрема у фондах київських музеїв Лесі Українки, Миколи Лисенка, Михайла Старицького!.. Рука й душа Олександри Судовщикової, Лесі, Лілі й Михайла Косачів, Людмили й Оксани Старицьких, Івана Стешенка, Олександра Черняхівського... Не завжди задумане молодими членами гуртка вдавалося здійснити, інколи їхня юнацька самостійність і безоглядна прямолінійність доводили до прикрощів, як, наприклад, тоді, коли Максим Славинський був розпорядником на студентській вечірці 1893 року і його побили якісь бешкетники з так званої золотої молоді. Всі друзі з „Плеяди” щиро тоді переживали й бажали пошвидше позбутись синців і прикрих вражень. Або коли гуртківці вирішили конспіративно урядити Шев- ченківські роковини, для чого зняли одноповерховий будинок на Євбазі, забутий і запущений. „[…] Заплатимо 20 крб. за місяць, зате ж повна конспірація – ні сусідів, ні цікавих служниць, самі собі погосподарюємо”,– сказав тоді Гнат Житецький. І прибрали вони те помешкання, привезли меблі й посуд, затулили вікна газетами, накрили „галявину”, на кожне вікно поставили по дві свічки, від чого досі забутий будинок засяяв ілюмінацією. І о 8-й годині вечора порозсідалися, аби слухати перший реферат. У цей момент з двох боків розчинилися двері, і до кімнати увійшли жандарми [52, 138]. Отак згадуватиме той трагікомічний випадок у житті київського студентства свідок цих подій Людмила Старицька. Це пізніше вони гідно й уже по-дорослому готуватимуть і активно втілюватимуть святкування 100-річчя нової української літератури (1898 р.), відкриття пам’ятника І. Котляревському в Полтаві (1903 р.), працюватимуть у Літературно-артистичному PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творчість Лесі Українки в контексті національної літератури 306 товаристві, київській, одеській, чернігівській „Просвітах”, в „Українському клубі” та „Родині”. Тоді все буде більш зважено й не менш талановито. ПЕРСОНАЛІЯ „ПЛЕЯДИ” Варто було б окреслити коло учасників тих зібрань і важливих для України творчих проектів. Цієї проблеми мені вже доводилося торкатися у доповідях «Діяльність студентів Київського університету Святого Володимира у гуртку „Плея- да”» (виголошена на науковій конференції, присвяченій 200-м роковинам від дня народження Михайла Максимовича, яка від- булася у Київському національному університеті ім. Т. Г. Шев- ченка 12 жовтня 2004 року) та «Нові імена української „Плеяди”» (виголошена на науковому семінарі у Волинському державному університеті ім. Лесі Українки у червні 2006 року). Отже, як вже зазначалося вище, вони здебільшого були дітьми громадівців. І не тільки тому, що батьки Людмили й Оксани Старицьких [1; 11; 13; 50; 52; 53; 59, 23–70, 91–109], Гната Житецького [55], Олександра Тулуба [58, 166–176], Лариси [2; 13; 31, 32, 33, 42; 43; 54], Михайла [25; 56] і Ольги [30] Косачів [6; 9], Ірини Антонович, Маргарити та Галини Комарових [16; 18], Ганни (Галі) Ковалевської, Марії та Любові- Катерини Вовк-Карачевських були активними громадівцями. І зовсім не тому, що окремі з них згодом стануть подружніми парами. Мабуть, набагато важливішим було те, що Леся Україн- ка відчувала себе й називала духовною дочкою Михайла Драгоманова, а Максим Славинський [3; 10; 12; 37; 49] вважав Олену Пчілку [9] своєю хрещеною матір’ю в літературі, і вже як історик та політичний діяч власний духовний родовід вів од свого улюбленого вчителя-вченого Володимира Антоновича [49]. Закорінені в „Громаду”, в українську культуру та її громад- сько-політичний і культурний поступ, плеядівці рясними, могутніми гронами піднімалися до сонця. Поруч із Миколою PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 307 Лисенком, Михайлом Старицьким, подружжям Косачів зроста- ють, виховуються, вчаться, працюють Олександра Судовщикова- Косач [38], Володимир Cамійленко [48; 52], Віталій Боровик [36], Одарка Романова, Євген Тимченко, Андрій, Григорій, Василь, Олександр і Олексій Сікорські [7], Наталка, Петро і Микола Вишинські [7], Марія й Олена Биковські, Кость Липський, Кость Арабажин [24; 25], Сергій Шелухин [17, 42–47] і Сергій Френкель [26], Іван Стешенко [58, 198–231] і Олександр Лотоцький, Аркадій Верзилов і Микола Спілліотті, Феофан Пашкевич, Орест Остроградський [53], Олександр Черняхівсь- кий [57; 58, 167–184], Анатолій Луначарський [5; 7], Неон Галім- ський (чи Голімський? – джерела дають два варіанти написання цього прізвища) [34, Х, 37], Євген Гроздов [7], Валерія О’Коннор, Катерина Ліндфорс, Данило Заболотний [27; 39], Аполлінарій Маршинський, Василь Завілейський, Мусій Кононенко [28], Микола Лосятинський [15, 58–69], Михайло Грушевський [8]. Постійно в орбіті „Плеяди” [5; 8] Ольга О’Коннор, Ольга Липська, Михайло Комаров, Микола Ковалевський, Софія та Марія Старицькі, Євген та Сергій Дегени, Олександр Кониський, Іван Франко, Павлик, Драго- манов. А ще невідомі нам А. Т. (тільки дві перші літери імені та прізвища залишив нам у підписі під вітальним адресом Лисенкові один з плеядівців) [8], С. Кибриновський [8] та Ів. Стрилиєвський [8]. ШКОЛА БЕЗ ПЕДАГОГІВ, ШКОЛА ВИХОВАННЯ ТАЛАНТІВ Надзвичайно цікаво й те, що до „Плеяди”, як веселі весняні потічки до більшої ріки, стікалися інші, дружні їй гурти, в яких перше або й одночасно з тим працювали плеядівці. Згадаймо тут „Читанку” або „Хрестоматійне товариство” та „Хрестоматію”, „Драматичне товариство”, „Культурно-просвітницький гурток”, згадані Володимиром Cамійленком та Людмилою Старицькою у їхніх спогадах [48; 53], „Молочну путь” Галі Ковалевської, так звані словникові групи, гурток Маргарити Комарової та інші. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творчість Лесі Українки в контексті національної літератури 308 Згадаймо й те, як плеядівці делегували декого зі своїх членів (Віталій Боровик, Мусій Кононенко, Володимир Самійленко, Євген Тимченко, Олександр Черняхівський, Сергій Шелухин) до „Братства Тарасівців” [4; 31], стали творцями групи „Українська cоціяльна демократія” (Леся Українка, Оксана та Іван Стешенки, Олександр Тулуб) [12; 13], низки „Просвіт” по усій Україні [33]. Деяких, найактивніших, найперспективніших плеядівців (Іван Стешенко, Євген Тимченко та інші) згодом як рівних прийняли до своїх лав старогромадівці. Це був постійний процес взаємо- збагачення. І зовсім неважливо, мабуть, було, під символічним прапором „Плеяди”, „Старої громади”, Літературно-артистич- ного товариства, Наукового товариства ім. Тараса Шевченка чи якоїсь із „Просвіт” творилися добрі справи в ім’я України [29; 33; 35; 39; 40; 45; 46; 50; 53]. Юна Лариса Косач, засвідчуючи в листі до брата Михайла вищезгаданий проект перекладів кращих творів світової класики, починала свій лист з епіграфа: „Ще не вмерла Україна!” [19], тим самим засвідчивши, що уся подальша викладена в листі програма дій відбувається під певним патронатом „Старої громади” і безпосередньо автора національ- ного славня й семитомника його „Трудів”, на яких усі вони, плеядівці, зростали і виховувалися, Павла Чубинського [55; 58, 47–60], вона ґрунтована на духовних заповітах Чубинського, інших отців нації, „Плеяди”. Людмила Старицька-Черняхівська у спогадах про Володи- мира Самійленка зауважує: «Ці „дерзання” (зваги) молоді цілком поділяла та група старших громадян, що бувала постійно на наших зібраннях: О. Я. Кониський, М. П. Старицький, О. П. Ко- сач, М. В. Лисенко, В. Б. Антонович, Т. [Р.] Рильський, К. П. Ми- хальчук, М. [В.] Ковалевський та ін. Утворювалася свого роду дифузія» [52, 141]. Отці „Плеяди” вміли ненав’язливо, щоденною своєю працею, всім своїм життям подати гідний приклад. Але саме у ці роки Михайло Старицький витрачає всі свої сили, здоров’я, кошти на становлення нового українського театру, на інші важливі суспільні потреби. Через десять літ (1898 р.) у заповіті PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 309 він напише: „Всі мої маєтності полягають лише в моїх літературних творах”. А чи не був для плеядівців гідним прикладу київський вчитель Микола Ковалевський, який більшість коштів, що заробляв сам і які вдавалось зібрати серед прихильників ідей Драгоманова, віддавав на громадські потреби, фінансуючи, зокрема, закордонні видання українців, політичну діяльність Драгоманова і галицької Радикальної партії. Він постав перед плеядівцями старим і хворим дідом, пройшовши великі життєві випробування, а було йому на той час лише 45 років. Леся Українка напише про нього хвилюючі, яскраві спогади, пережив- ши 1897 року з його смертю сильне потрясіння, яке вкладало її, безсилу, в ялтинському парку на лаву від запаморочення (що, до речі, було вперше в її житті і, можливо, востаннє). Згадуватимуть про Ковалевського добрим словом Людмила Старицька-Черня- хівська та Йосип Мошинський. У своїй книзі „На путях к первому съезду РСДРП” він свідчитиме: „Во время ссылки Ковалевский схватил мучительную невралгию и вот,– вижу его, как сейчас, – этот больной старик идет на свои уроки по гористым улицам Киева, в слякоть и метель, закутавшись в свой плед (шубы у него не было) и не позволяя себе истратить лишний двугривенный на извозчика. Так как все-таки личных средств Ковалевского не хватало, разумеется, на постоянно требовавшую помощь на издания Драгоманова и возникшего в 1890-м году детища Драгоманова – галицкой радикальной пар- тии, то Николай Васильевич несколько раз в году (по большей части зимой – на Рождество и на Масленицу) предпринимал поездки в Одессу, Харьков и др. города, где у него сохранились старые связи для собирания денег, и, конечно, эти поездки он совершал, иногда корчась от невралгических болей в вагоне...” [41]. Прикладом для молоді була й самовіддана, клопітка, власне літературна творчість старшого покоління. З листування Лесі Українки нам відомо, наскільки філігранно відпрацьовувались тексти оригінальних творів та перекладів, як самими авторами, PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творчість Лесі Українки в контексті національної літератури 310 так і в товаристві, коли доброзичливі поради, вивірення кожного слова, поняття, фрази були обов’язковими. Глибоко вивчаючи мову оригіналу, з якого перекладала, Леся Українка шукала найкращих, найможливіших відповідників українською. Вже майже готові тексти довго ще перевірялись за іншими джере- лами – перекладами на російську, польську... Знову обгово- рювали, продумували, зважували... А якими важливими були для неї та її співавтора в перекладах з Гейне Максима Славинського поради й зауваження Михайла Драгоманова!.. Показовою в цьому контексті є і робота Володимира Самійленка над перекладами з Беранже і те, як Самійленко зі Старицьким працювали з уже готовим перекладом і французь- ким оригіналом, про що розповідала Людмила Старицька. У ті дні, коли матері немає поруч, Лариса Косач з радістю повідомлятиме її листовно про новини „Плеяди”, завжди вбачаючи в ній спільника й однодумця. Таким однодумцем стає для неї і Михайло Драгоманов. Не тільки розповідає йому про „Плеяду”, радиться й прислухається до зауважень, але й, здійснивши на початку 1890 р. переклад, точніше переспів (чим, до речі, вславилась Леся Українка – у своїх майстерно виконаних роботах часом перевершувала першотвір, узятий за основу) з французької „Сіроми” Віктора Гюго, зазначила над текстом: „Посвята моєму любому і вельмишановному дядькові Михай- лові”. М. П. Драгоманов справді став духовним батьком „Плеяди”, хоч і не мав змоги жодного разу бути присутнім на засіданнях гуртка: «Наша громадка, так звана „література” („невеличка, але чесна”), просила мене, щоб я, побачивши Вас, передала Вам заявлення щирої поваги і симпатії від неї та запевнила Вас, що ми завжди стоятимем по Вашій стороні, незважаючи на всю брехню та поклеп, який здіймається проти Вас між деякими „українофілами”» [34, Х, 85–86],– писала Леся Українка до М. П. Драгоманова 17 березня 1891 року з Відня. Ґрунтовні і разом з тим людяні уроки „Плеяди” давали надзвичайний за силою творчого „вибуху” ефект. Показовий у PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 311 цьому приклад Івана Стешенка, про якого Леся Українка досить критично згадує в листі до Михайла Драгоманова від 17 квітня 1894 року з Києва: „Ви питали колись про Сердешного [псевдонім І. Стешенка – А. Д.], се дуже молодий хлопець (20 л[іт]) [Лесі Українці на той час ішов 24-й рік – А. Д.], не конче освічений і дуже погано вихований, до того ж, під міцною правдянською ферулою – що з нього хотіти? Врешті, він, може, ще вилюдніє, як підросте” [34, Х, 231]. І він дійсно „підріс” і „вилюднів”. Документи з архіву родини Старицьких зберігають немало важливих свідчень щодо цього. Наприклад, у машинописному варіанті роботи „До біографії І. Стешенка” можна прочитати, зокрема, таке: «Познайомившись з літератур- ними українськими гуртками в Київі, І[ван] М[атвійович] приймає в них жваву участь. Тоді саме заклався гурток так званої „всесвітньої літератури”. Гурток цей склався з Стариць- ких, О[лени] Пчілки, Лесі Українки, Тимченка, Вол[одимира] Cамійленка, Славинського, Боровика, О. Черняхівського й ин[ших]. Завдання гуртка були: переклади всесвітньої літератури на українську мову. І[ван] М[атвійович] одразу стає найенергій- нішим членом цього гуртка. Наслідком його праці в цьому гуртку з’являється переклад „Орлеанської Діви” Шіллера. Останній І[ван] М[атвійович] зробив за редакцією М. П. Ста- рицького.[...] З 1894 року І[ван] М[атвійович] близько зійшовся з родинами Старицьких, Лисенків, Косачів. Молодь цих родин навіть розважалас[ь] на „літературному” грунті. Дуже розпов- сюджена тоді була „гра в конкурс”. Це давалося яке небудь слово, на його писався всіми присутніми якийсь літературний твір; далі обирали жюрі, яке п[ри]суджувало премії. Прига- дується, такими словами-темами були: ні[ко]ли, на віщо, куди, нема і инші. За цієї іграшки вийшла низка оповідань, де-які з них були не малої літературної вартости. За [од]не з таких опо- відань одержав І[ван] М[атвійович] першу нагороду» [20, арк. 3– 4]. Про подальшу висхідну таланту й трагізм фіналу життя Івана Стешенка неодноразово в оригінальних наукових та художньо- PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творчість Лесі Українки в контексті національної літератури 312 документальних дослідженнях розповідав Юрій Хорунжий [57; 58]. „Плеяда” ставала для кожного з учасників ще одним українським університетом. Отже, наприклад, плеядівець Мак- сим Славинський закінчив тих університетів не менш як три, бо не тільки два – один за одним успішно подолані факультети Київського університету Св. Володимира (1895 року він закінчив юридичний та історико-філологічний факультети) були у нього позаду, а ще й „Плеяда”. То як же нелегко було йому встигнути вчасно зробити переклади з Генріха Гейне, що він врешті таки зробив достатньо успішно й у декількох виданнях. А його конгеніальний, за визначенням фахівців перекладацької справи, варіант перекладу вірша „Коли розлучаються двоє”, покладений на музику Миколою Лисенком, удостоївся високої честі – стати українською народною піснею, улюбленою для багатьох поколінь українців. До речі, в часи навчання в університеті Максим Славин- ський був учасником знаменитого хору Лисенка. Хор здебільш- шого складався зі студентів, які постійно відвідували оселю Лисенків, серед них було й немало плеядівців, він, безперечно, також формував ці особистості. Назавжди запам’ятовувалися ними репетиції в домівці маестро й в університетському ботаніч- ному саду, концерти й гастролі по Україні. Диплом плеядівця Феофана Пашкевича (який, до речі, вивчив свого часу сім мов) про закінчення ним Варшавського університету (туди він перевівся з Київського в один період з переїздом Михайла Косача до Дерпта,– можливо, й причини були одні) зберігається сьогодні в названому університеті як диплом одного з найкращих його випускників. У „Плеяді” з людьми відбувалось те, що Леся Українка називала „своїм життям до себе дорівнятись” (слова Мавки з „Лісової пісні”). „Плеяда” цікава саме тим, що вона збуджувала в людях глибоко приховані в них інтелектуальні сили, давала наснагу й гідний відбиток на все подальше життя, природно приводила до PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 313 праці на українську культуру, до боротьби за українську державність, вінчала академічними титулами й професорськими званнями й, на жаль, часто цілком природно (така вже наша гірка історія) кидала їх у пекло концтаборів... Адже в „Плеяді”, в родинах Лисенків, Косачів, Старицьких вони побачили, відчули серцем те, заради чого і чим потрібно жити і творити, заради чого не жаль навіть вмерти: „...я українець. І, як Вам те відомо, українець не тільки через те, що в серці України вродився, а й через те, що нічим іншим і не хочу бути...” [21],– освідчувався плеядівець Максим Славинський. «На „Літ[ературу]”, як я вже писала, ходила я сама. Там було багато людей (до 20-ти), обсуждали modus діяльності на сей рік, визначили роботу для популярної літерат[ури] тощо, врешті я тобі розкажу, як приїдеш» [34, Х, 176]. „Плеяда” дарує радість, любов, натхнення: „Уліти мої остатнього часу льотом летіли...” [34, Х, 185]. Поступово „Плеяда” стає справжньою школою виховання талантів: „Ви ж не забувайте,– зауважить Леся Українка 23 січня 1895 року в листі до Михайла Павлика з Софії,– що я тут учуся, отже, більше читаю й слухаю, ніж пишу. Біда наших українських писателів у тому, що вони більше пишуть, ніж читають, а як і читають, то все більш своє, не хотілось би з них приклад брати” [34, Х, 275]. У тому своєму листі вона ще раз підкреслює те, що є прибічником широкої, європейської освіченості, те, чого вчив молодих своїх послідов- ників Михайло Драгоманов, те, до чого прагнули вони в „Плеяді”. «Я скінчила „Давню казку” (поет і лицар), прочитала її в „Плеяді” з певним тріумфом, найбільш всіх вона сподобалась паничеві Липському, се мені приємно, бо все-таки він людина, вихована на європейській літературі, і патріотичної поблаж- ливості у нього нема» [34, Х, 185],– писала Лариса Косач до брата Михайла 12 грудня 1893 року, сповіщаючи йому про найвищу, найвагомішу для неї оцінку її праці. У ці роки вони з сестрою Ольгою та подругою Людмилою Старицькою спрагло й ґрунтовно вчилися. Пізніше Людмила досить критично (зважимося їй тут не повірити, бо ж добре PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творчість Лесі Українки в контексті національної літератури 314 знаємо занадто скромну самооцінку письменниці й громадської діячки) розповідала про ті свої успіхи й набутки, однак стверджуючи, що – на противагу їй – Лариса Косач дуже добре засвоїла тоді навчальний матеріал і навіть через багато літ по тому вільно оперувала своїми знаннями. А в родині Старицьких зберігся один із зошитів Люді із вправами з англійської мови [22], на який, мабуть, варто звернути увагу й дослідникам творчого доробку Лесі Українки, заглибившись таким чином у творчу лабораторію письменниць-подруг. Отож, „Плеяда” стала для цих молодих людей життєвою школою й освітнім університетом, а ще великою, цікавою й непростою сім’єю, без якої вони вже не могли жити: «От на сім тижні знов їду в Київ, але вже на сьому буде кінець до якого часу, бо буду там сидіти цілу зиму. Будем ми там удвох з Олесею [сестрою Ольгою – А. Д.] дальшої науки здобувати та в Києві Парнас основувати при помочі „Плеяди”» [34, Х, 172]. 1903 року плеядівець Максим Славинський напише до Олени Пчілки: „Можна з Вами не згоджуватись в усіх думках, можна, навіть, боротись з Вашим світоглядом, але не можна не шанувати Вас за той священний вогонь любові до рідного краю й народу, що завше горів в Вас, горить і досі. І більше скажу: зустрівшись з Вами, не можна не запалитись од Вас тим вогнем, не принести з собою у дальше життя своє хоть маленьку його іскру” [23]. Вони радо прилучались до цих людей, яких в листах Лесі Українки названо „великою літературою”, знайшли там підтрим- ку і розуміння, зрослися з ними, як єдине ціле, незважаючи на те, чи стали вони справді родичами, як Іван Стешенко, чи тільки духовними дітьми, як Максим Славинський. Можливо, у цьому ключ до розуміння всього наступного життєвого шляху цих людей, їхнього вибору – героїчного й трагічного. Самостійність мислення й діяння, закладені Оленою Пчілкою та Петром Косачем у своїх дітей ще з ранніх літ, посіяні Михайлом Старицьким та Миколою Лисенком у душах власних дітей, виплекані роками, заохочені батьками в буденній праці PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 315 самотворення особистостей, дали вже в кінці 80-х – на початку 90-х років ХІХ століття буйний цвіт у роботі молодих Косачів і Старицьких у „Плеяді”, навчаючи тим світлим прикладом інших молодих до самостійності поглядів, дій, творчих планів. УРОКИ „ПЛЕЯДИ” „Плеяда” – унікальне явище української культури другої половини ХІХ ст., своєрідний нащадок, якісно новий етап стосовно „Громад”, драгомановських гуртків, які перед тим і одночасно з ним діяли в Україні. Він був по суті однією з небага- тьох спроб творчої організації в українському літературному процесі тієї доби, мав широку й глибоко оригінальну програму дій у найрізноманітніших галузях. Мав гідних працівників, що з доброї волі виконували необхідні роботи, мав добрі наслідки трудів своїх, які досить широко висвітлені у періодиці та окре- мих виданнях, підготовлених учасниками гуртка у ті й пізніші роки. Плани „Плеяди” далеко не завжди, на жаль, були зреалі- зовані до кінця, зважаючи на обставини тогочасного суспільства і кожної з цих особистостей. Оригінальні роботи плеядівців частково збережені у державних та приватних архівах. Гурток „Плеяда” надзвичайно цікавий тим, що приходили на його засідання звичайні студенти та гімназисти. У багатогранній праці, у спільних пошуках, творчих і суспільних, вони духовно збагачувалися і ставали прекрасними спеціалістами своєї справи. Ставали письменниками і вченими, людьми часто зі світовим ім’ям, як, наприклад, Заболотний, Черняхівський, Леся Українка. Робота учасників гуртка „Плеяда” вимагає подальшого всебічного, глибинного вивчення, гідна всілякого наслідування і в наш час, коли справді виникає чи й не менша потреба самоініціативної плідної творчої праці на ниві української культури, науки, освіти, коли ми стали перед цілим рядом тяжких проблем виховання молоді в сім’ї, в наших школах, технікумах, ПТУ, коли необхідне виникнення саме внутрішньої потреби людини в такій самостійній, самоініціативній праці, в устремліннях кожного зокрема, коли нам сьогодні так потрібні PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творчість Лесі Українки в контексті національної літератури 316 нові Олени Пчілки й Миколи Лисенки, Євгени Чикаленки й Володимири Науменки, Михайли Старицькі й Івани Франки, Івани Стешенки та Лесі Українки. Необхідним є формування нової національної інтелектуальної еліти, гідної великого європейського народу. Для Лесі Українки „Плеяда” стала своєрідним універси- тетом, якого вона не мала можливості закінчити офіційно і долала самотужки, одержавши первинну освіту у сім’ї під вмілою опікою батьків, дядька Михайла Драгоманова, приватних учителів – кращих студентів Київського університету. А для її мистецьких побратимів „Плеяда” була і школою, й небаченим досі українським університетом, і творчою майстернею. Була сім’єю, Україною, майбутнім, де, гідно продовжуючи традиції „Старої громади”, вони намагалися підтримати унікальний вогонь національного духу, про який так влучно колись сказав Павло Житецький, батько плеядівця: „ [...] не треба угашати духа, котрий жив і живе в народі нашому. Се той самий дух демократичної свободи, котрий розвалив монархію польську за те, що вона не позволяла народові нашому бути тим, чим він хотів бути в свойому соціальному істнуванню, за те, що вона усиловувалась переробити український народ наш в якийсь інший народ”. Тепер інша монархія силкується переробляти нас, але й її спіткає така сама історична доля. Бо „сей то дух і єсть народно-національна сила, котру мусимо ми розвивати, не цураючись лучших традицій минулого історичного життя нашого, не цураючись досвіду европейської науки і політики, мусимо розвивати його, як не бажаємо потонути в безбережному морі, як не бажаємо перевернутись в стихію без вида і образа. Я б нічого не міг сказати проти сього стихійного битія, якби народ наш не мав свого типічного образа, здобутого ним в довгі часи його історичного істнування, якби не мав він своєї рідної землі, политої кров’ю і потом його” [55, 279]. Джерела та література PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 317 1. Білокінь С. Із родини велетнів (Людмила Старицька-Черняхів- ська) // Укр. мова і літ. в шк.– 1989.– № 1.– С. 20–23. 2. Бойко Ю. Вибрані праці.– К.: Медиком, 1992. 3. Болабольченко А. Три долі.– К.: Літопис, 1999.– С.73–84. 4. Гунчак Т. Україна: Перша половина ХХ століття.– К.: Либідь, 1993. 5. Диба А. Діяльність студентів Київського університету Святого Володимира у гуртку „Плеяда” // Літературознавчі студії: Зб. наук. пр. Вип. 11.– К.: Вид. дім Д. Бураго.– 2004.– С. 126–130. 6. Диба А. Батько: До біографії Петра Косача // Українська мова та літ.– 1997.– № 6.– С. 4–5. 7. Диба А. Народжена в Тетянин день Наталя // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і ковельчани в історії України та Волині: Матеріали ХІІ Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конфе- ренції, присвяченої 12-й річниці Незалежності України і 485-й річниці надання Ковелю магдебурзького права. м. Ковель 23–24 жовтня 2003 р.: Зб. наук. пр. Ч. І.– Луцьк: Надстир’я, 2003.– С. 158–162. 8. Диба А. Нові імена української „Плеяди”: Виступ на науковому семінарі у Волинському державному університеті ім. Лесі Українки, червень 2006 р.– Рукопис. 9. Диба А. Олена Пчілка в українській „Плеяді” // Вічні берегині України: Наукові праці й розвідки до 150-річчя від дня народження Олени Пчілки та 130-річчя від дня народження Лесі Українки.– Новоград-Волинський: НОВОград, 2001.– С. 53–57. 10. Диба А. Пан Максим з містечка Ставище. Публікація статті Максима Славинського „Шевченко й Біблія” // Наша віра.– 1999.– Травень.– № 5 (133).– С. 6–7. 11. Диба А. Приязнь, яка подолала смерть. Лариса Косач і Людмила Старицька: Сторінки дружби // Твоєму йменню вічно пломеніти: Матеріали наук. конф. до 125-річчя від дня народження Лесі Українки (м. Новоград-Волинський, 24 лютого 1996).– Новоград- Волинський, 1997.– С. 67–69. 12. Диба А. Сподвижники: Леся Українка у колі соціал- демократів.– К.: Основні цінності, 2003.– С. 97–135. 13. Диба А. Українці Свого Дому: Шляхами пошуку національ- ного, соціального і духовного ідеалу для себе та Батьківщини: Виступ на науковому семінарі у Волинському державному університеті ім. Лесі Українки, червень 2006 р.– Рукопис. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творчість Лесі Українки в контексті національної літератури 318 14. Ільєнко І. В пазурах у двоглавого: Українство під царським гнітом (1654–1917).– К.: ТОВ „РИФ”, 1998. 15. Зленко Г. З полону літ: Літературно-критичні нариси.– К.: Рад. письм., 1989. 16. Зленко Г. Леся Українка в Одесі: [Бібліогр. покажч.] / ОДНБ ім. О. М. Горького; Співупоряд. Є. Ф. Ткаченко.– О., 1981. 17. Зленко Г. Лицарі досвітніх вогнів: Тридцять три портрети діячів одеської „Просвіти” 1905–1909 років.– О.: Астропринт, 2005. 18. Зленко Г. Про оточення Лесі Українки в Одесі // Радянське літературознавство.– 1977.– № 12.– С. 65–69. 19. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України. Відділ рукописних фондів і текстології. Фонд 2 (Лесі Українки), од. зб. № 92, арк.1. 20. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України. Відділ рукописних фондів і текстології. Фонд 15 (Михайла Старицького), од. зб. № 348. 21. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України. Відділ рукописних фондів і текстології. Фонд 28 (Олени Пчілки), од. зб. № 1382. 22. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України. Відділ рукописних фондів і текстології. Фонд 15 (Михайла Старицького), од. зб. № 225. 23. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України. Відділ рукописних фондів і текстології. Фонд 28 (Олени Пчілки), од. зб. № 1383. 24. Isakоv S. Професор Хельсинского университета К. И. Араба- жин. Очерк жизни и деятельности // Studia Slavica Finlandensia / T. ІV. Reprint.– Helsinki.– 1987.– C. 68–112. 25. Исаков С. Сквозь годы и расстояния.– Таллин: Ээсти раамат, 1969. 26. Кабан С. Ще один штрих // Україна.– 1973.– № 15.– С. 12. 27. Калита В. Данило Заболотний.– К.: Молодь, 1981. 28. Кононенко М. Хвилі / Упоряд. та автор передм. В. Погребе- нник.– К.: Смолоскип, 1994. 29. Коновець О. Просвітницький рух в Україні (ХІХ – перша половина ХХ ст.).– К.: Хрещатик, 1992. 30. Косач-Кривинюк О. Леся Українка: Хронологія життя і творчости.– Нью-Йорк, 1970. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 319 31. Костенко А. Леся Українка.– К.: Молодь, 1971. 32. Костенко А. Леся Українка.– К: Дніпро, 1985. 33. Українка Леся. Документи і матеріали. 1871–1970.– К.: Наук. думка, 1971. 34. Українка Леся. Зібр. тв.: У 12 т.– К.: Наук. думка, 1975–1979. 35. Мазур Л. Ідеаліст матеріалізму // Гельвецій Клод Адріан. Про людину, її розумові здібності та її виховання.– К.: Основи, 1994.– С. 7–19. 36. Максим’юк Т. „Одесика персоналія” // Муза (Одеса).– 1992.– 31 січ.– С. 6. 37. Мірошниченко Л. „Людина людині – совість” (Максим Славинський про Лесю Українку) // Український альманах 2001.– Варшава: Об’єднання українців у Польщі.– С. 185–188. Публікація: Славинський Максим. Леся Українка.– С. 189–190. 38. Мірошниченко Л. Святая святих її душі // Україна. Наука і культура: Щорічник.– Вип. 30.– 1999.– С. 241–246. Публікація спогадів О. Є. Судовщикової-Косач „Хаос”.– С. 246–255. 39. Міщенко Л. Леся Українка. – К.: Рад. шк.– 1986. 40. Міщенко Л. Літературне оточення Лесі Українки // Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження.– К., 1960.– С. 272–294. 41. Мошинский И. (Юзеф Конарский). На путях к первому съезду РСДРП.– М., 1928. 42. Одарченко П. Леся Українка.– К.: Вид-во М. П. Коць, 1994. 43. Одарченко П. Українська література: Зб. вибр. ст.– К.: Смолоскип, 1995. 44. Пицык Н. Даниил Кириллович Заболотный.– М.: Наука, 1988. 45. Погребенник В. Поезія Лесі Українки в контексті учасниць „Плеяди” // Тези наук. читань „Родина Косачів на історико- культурному тлі ХІХ–ХХ ст.”.– К., 1995. 46. Пчілка Олена. Михайло Петрович Старицький. Переднє слово „З неодквітної оази” Івана Ільєнка // Київ.– 1991.– № 12.– С.119–124. 47. П’ядик Ю. Фотографія з багатьма невідомими // Вітчизна.– 1989.– № 2.– С. 194–205. 48. Cамійленко В. Спогади та автобіографічні замітки // Самійлен- ко В. Твори: В 2 т.– К.: Держ. вид-во худ. літ.– 1958.– Т. 2.– С. 389– 412. 49. Славинський М. Заховаю в серці Україну.– К.: Юніверс, 2002. 50. Спогади про Лесю Українку.– К.: Дніпро, 1971. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творчість Лесі Українки в контексті національної літератури 320 51. Ставицький О. Леся Українка: Етапи творчого шляху.– К.: Дніпро, 1970. 52. Старицька-Черняхівська Л. В. І. Cамійленко: Пам’яті товариша. Хорунжий Ю. Невідомий твір // Вітчизна.– 1992.– № 7–8.– С. 133–146. Передмова.– С. 132–133. 53. Старицька-Черняхівська Л. Вибрані твори. Драматичні твори. Проза. Поезія. Мемуари / Вст. ст., упоряд. та прим. Ю. М. Хорунжого.– К.: Наук. думка, 2000. 54. Третяченко Т. Художня проза Лесі Українки: Творча історія.– К.: Наук. думка, 1983. 55. Чередниченко Д. Павло Чубинський.– К.: Вид. дім „Альтернативи”, 2005. 56. Хорунжий Ю., Ісаков С. Серце, яке жадало дії: Розвідка про Михайла Косача // Вітчизна.– 1984.– № 8.– С. 177–185. 57. Хорунжий Ю. Олександр Черняхівський // Зона.– 1999.– № 14.– С. 12–29. 58. Хорунжий Ю. Мужі чину: Історичні парсуни.– К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2005. 59. Хорунжий Ю. Шляхетні українки: Есеї-парсуни.– К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2003. Dyba A. “The Ukrainian Pleyada, the Best and Most Talented Child of the Old (Kyiv) Hromada”. A literary-artistic circle “Pleyada”, that functioned in Kyiv since 1889 up to the second half of the 1890-s is a unique phenomenon of the Ukrainian culture of the second half of the 20th century, an original offspring and cardinally new stage in reference to “Hromads”, the Dragomanov circles, that functioned in Ukraine simultaneously and before. It was one of the rare attempts of the artistic organization in the Ukrainian literary process of the epoque. It had a comprehensive and deeply original program and functioned in various spheres. Key words: Pleyada, the Old Hromada, World’s famous literary creations, The Fellowship of the Taras followers, literary contests, publishing activity. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

„Українська Плеяда – найкраща, найталановитіша дитина Старої (київської) громади”

Репозитарії

Схожі ресурси