Рецепція античного образу музи у творах Лесі Українки й Наталени Королевої в контексті Модерної доби: типологічний аспект

Ідеться про особливості реципіювання античного образу музи у творах Лесі Українки та Наталени Королевої. Використано теорію оприявлення міфу у трьох модусах: міфологізації, реміфологізації та деміфологізації. Виявлено ряд спільних та відмінних модусів сприйняття й засвоєння античного образу у творчо...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Буслаєва, К.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2007
Теми:	Діалог культур у творчості Лесі Українки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17794
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Рецепція античного образу музи у творах Лесі Українки й Наталени Королевої в контексті Модерної доби: типологічний аспект / К. Буслаєва // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. — Т. 4, кн. 1. — С. 453-466. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-17794
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-177942011-03-10T12:03:05Z Рецепція античного образу музи у творах Лесі Українки й Наталени Королевої в контексті Модерної доби: типологічний аспект Буслаєва, К. Діалог культур у творчості Лесі Українки Ідеться про особливості реципіювання античного образу музи у творах Лесі Українки та Наталени Королевої. Використано теорію оприявлення міфу у трьох модусах: міфологізації, реміфологізації та деміфологізації. Виявлено ряд спільних та відмінних модусів сприйняття й засвоєння античного образу у творчості обох письменниць. The article deals with the peculiarities of the reception of the antique image of muse in the works of Lesya Ukrainka and Natalena Koroleva. While investigating, the theory of three moduses of myth: mythologization, remithologization and demythologization is used. Some similar and different moduses of reception and comprenension of the antique image in the creative works of the writers are found out. 2007 Article Рецепція античного образу музи у творах Лесі Українки й Наталени Королевої в контексті Модерної доби: типологічний аспект / К. Буслаєва // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. — Т. 4, кн. 1. — С. 453-466. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. XXXX-0050 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17794 821.161.2:82’3 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Діалог культур у творчості Лесі Українки Діалог культур у творчості Лесі Українки
spellingShingle	Діалог культур у творчості Лесі Українки Діалог культур у творчості Лесі Українки Буслаєва, К. Рецепція античного образу музи у творах Лесі Українки й Наталени Королевої в контексті Модерної доби: типологічний аспект
description	Ідеться про особливості реципіювання античного образу музи у творах Лесі Українки та Наталени Королевої. Використано теорію оприявлення міфу у трьох модусах: міфологізації, реміфологізації та деміфологізації. Виявлено ряд спільних та відмінних модусів сприйняття й засвоєння античного образу у творчості обох письменниць.
format	Article
author	Буслаєва, К.
author_facet	Буслаєва, К.
author_sort	Буслаєва, К.
title	Рецепція античного образу музи у творах Лесі Українки й Наталени Королевої в контексті Модерної доби: типологічний аспект
title_short	Рецепція античного образу музи у творах Лесі Українки й Наталени Королевої в контексті Модерної доби: типологічний аспект
title_full	Рецепція античного образу музи у творах Лесі Українки й Наталени Королевої в контексті Модерної доби: типологічний аспект
title_fullStr	Рецепція античного образу музи у творах Лесі Українки й Наталени Королевої в контексті Модерної доби: типологічний аспект
title_full_unstemmed	Рецепція античного образу музи у творах Лесі Українки й Наталени Королевої в контексті Модерної доби: типологічний аспект
title_sort	рецепція античного образу музи у творах лесі українки й наталени королевої в контексті модерної доби: типологічний аспект
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Діалог культур у творчості Лесі Українки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17794
citation_txt	Рецепція античного образу музи у творах Лесі Українки й Наталени Королевої в контексті Модерної доби: типологічний аспект / К. Буслаєва // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. — Т. 4, кн. 1. — С. 453-466. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT buslaêvak recepcíâantičnogoobrazumuziutvorahlesíukraínkijnatalenikorolevoívkontekstímodernoídobitipologíčnijaspekt
first_indexed	2025-07-02T18:58:31Z
last_indexed	2025-07-02T18:58:31Z
_version_	1836562735821750272
fulltext	453 УДК 821.161.2:82’3 Катерина Буслаєва РЕЦЕПЦІЯ АНТИЧНОГО ОБРАЗУ МУЗИ У ТВОРАХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ Й НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВОЇ В КОНТЕКСТІ МОДЕРНОЇ ДОБИ: ТИПОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ Ідеться про особливості реципіювання античного образу музи у творах Лесі Українки та Наталени Королевої. Використано теорію оприявлення міфу у трьох модусах: міфологізації, реміфологізації та деміфологізації. Виявлено ряд спільних та відмінних модусів сприйняття й засвоєння античного образу у творчості обох письменниць. Ключові слова: міф, муза, античність, творчість, рецепція, поет, образ, модус. Сучасна літературознавча наука одним із провідних завдань вбачає всебічний аналіз письменників, творчість яких донедавна перебувала під забороною. Однією з таких письменниць вважа- ється Наталена Королева. Досліджуючи її творчість, відзначаючи наявність рецепції й переосмислення багатьох культур і епох, можна говорить про домінанти античного впливу. З іншого боку, однією з провідних письменниць, яка у своїх творах неоднора- зово звертається до античного підґрунтя, є Леся Українка. Перші спроби порівняти ці дві постаті були зроблені ще у тридцятих роках ХХ століття. Так, А. Струтинська у статті „Н. Королева. Спроба характеристики” [10, 5] відзначає, що Королева «однаково далека від душевного „бесвітогляддя”, як од тісної тенденційної тарабарщини: її охороняє від одного й другого висока етична одвічальність і тонка мистецька культура» [10, 5] і вказує на невмирущу заслугу Лесі Українки щодо виведення „української письменниці із завороженого кола національної побутовщини на широкий світ загальнолюдських, історичних, соціальних, психологічних тем” [10, 5]. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Діалог культур у творчості Лесі Українки 454 Стаття П. Козіцького, вміщена у журналі „Мета” (1937), дає розгорнутий аналіз творчості Н. Королевої, зазначаючи її основні риси й мотиви, серед яких вказується на сюжетний універсалізм, разом з яким „лучиться в неї екзотичний одяг писань” [3, 7]; зазначається калейдоскопічність, розмаїття „образів чужинної природи, чужинського оточення (терито- ріяльний екзотизм), бо майже кожний твір Королевої має свій окремий клімат” [3, 7]; відзначається лірична стихія, бо „Королева – в першу чергу лірична; її писання ліро-епічні” [3, 7]. На цьому згодом, вже у 1998 році, наголосить П. Ямчук, аналізуючи стиль українського імпресіонізму, відмітивши схиль- ність письменниці до ліро-імпресіоністичної оповіді [13]. Крім того, відхиляються зауваження критиків щодо переважання неукраїнських тем у творчості, оскільки українська тематика є невід’ємною її частиною: «Королева дає інколи символізацію української ідеї на чужинському тлі. Є це метода зовсім зближеного порядку, як у Лесі Українки („Оргія”, „На руїнах”, „Три хвилини”), чи у Франковому „Мойсеї”, поминувши очевидно всякі індивідуальні різниці між цими письменниками та вагу названих творів із самих вершин українського Парнасу» [3, 9]. На сучасному етапі І. Голубовська присвячує окрему статтю порівняльному аспекту творчості Лесі Українки й Наталени Королевої. Однак момент античних запозичень залишається поза її увагою, бо дослідниця зупиняється на загальних аспектах, включаючи звернення до легенд та вказуючи на типологічну спорідненість сильних жіночих постатей [2]. У авторефераті І. Голубовська зазначає, що повісті Н. Королевої „Без коріння” та „Шляхами і стежками життя” „становлять самобутню автобіо- графічну дилогію”, та акцентує на мистецькій значимості „постаті Ноель-Естрельїти, в образі якої автором розвинуті кращі традиції Ольги Кобилянської та Лесі Українки” [1, 10–11]. Аналізуючи багатоплановість проблематики повістей „Сон тіні”, „1313”, „Предок”, дослідниця знову апелює до думки про те, що Н. Королева, як і Леся Українка, „намагалася вийти за вузькі PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 455 рамки зображення певного історичного періоду і прагнула зробити проекції в сучасність. Проте Наталена Королева більш зорієнтована на загальнолюдські й позачасові питання” [1, 16]. Аналіз образної системи дозволяє говорити про „особливу значимість постаті нової жінки, і на цьому рівні Наталена Королева продовжила кращі традиції Лесі Українки та Ольги Кобилянської” [1, 18], її героїні Ноель, гетера Хризіс, Естрельїта, Ізі, Антонія, жрекині Арга й Опіда, Свангільд-князівна, княгиня Ольга, Колумба, Маріам з Магдали, Наталена, Леся-Роксоляна наполегливо і невтомно шукають власний шлях у житті, виявляючи силу духу, волю до перемоги, зосередженість на досягненні власної мети. Окремого дослідження з метою порівняльного аналізу рецепції й засвоєння античного образу музи Наталеною Короле- вою й Лесею Українкою не проводилося, тому тема розвідки є актуальною. На нашу думку, буде цілком логічно й вмотивовано, порів- нюючи цих двох непересічних творців власних мікрогалактик і мікрокосмів, виявити такі моменти: 1) схожість і розбіжність у реципіюванні образу музи; 2) відзначення модусів сприйняття й засвоєння античного образу на прикладі їх творчості. Порівнюючи двох талановитих жінок, варто відмітити, що одна творила на рідній землі, інша – в екзилі. Варто відзначити, що сприйняття світу в обох є глибоко філософським, але водночас різним. Наприклад, чужий світ у легенді „Свангільд- князівна” для Н. Королевої є втіленням світлих мрій: „Там тепле, тремтяче повітря… Там – радість і краса, день і життя! Там – щастя!” [7, 483]. Бінарні опозиції, які підсилюють цей образ,– чорне/біле, добро/зло, радість/сум, щастя/нещастя, життя/смерть – репрезентуються через форми заперечного паралелізму: „...Там не чорні зловісні круки, а срібнокрилі лебеді мерехкотять своєю теплою біллю, в усміхнених, блакитних гомінких водах” [7, 483]. Протиставляння „чужого” світу (радісного) „своєму” (безрадісному) типове для письменників, що перебувають на PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Діалог культур у творчості Лесі Українки 456 чужині, бо коли людина знаходиться у невластивому для неї просторі, вона завжди (іноді навіть на рівні підсвідомості) прагне повернення до Батьківщини (пор. у Лесі Українки „Дим”: „Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий і коханий”). У творі простежується й інша паралель з творчістю Лесі Українки: у Н. Королевої – „Як би ж вона могла зрадити тій прекрасній мрії задля цієї суворої дійсності? Ні, Свангільд не така, щоб взагалі могла зрадити!” [7, 483] і у Лесі – „Мріє, не зрадь…” Численні появи образу музи на сторінках творів Лесі Україн- ки і Наталени Королевої, на нашу думку, заслуговують на те, щоб зіставити їх й подивитися на розбіжності у потрактуванні, використовуючи при цьому теорію оприявнення міфу у трьох модусах: міфологізації, реміфологізації й деміфологізації [9, 45]. До традиційного реципіювання можна відносити образ музи в поезіях Лесі Українки „До музи” (1894), “Ave, regina!” (21. VІІІ. 1896), “To be or not to be?” (10. ІХ. 1896) тощо. Протягом часу, від поезії до поезії, цей образ поглиблюється й набуває нових відтінків значення. У вірші „До музи” це передусім – алегоричне узагальнення поетичного натхнення й пристрастей. Муза в поезіях Лесі „то весела і сумна, то безжалісна й винозора” [11, 11]. Як зазначає О. Турган, в творчості Лесі Українки відбувається „поєднання в самій музі та у віршах про неї те, що Ніцше назвав аполлонійським і діонісійським началом у творчості” [11, 11]. Загальний пафос поезії піднесений, поетка вся у полоні таланту, закликає музу й вірить їй у всьому: Прилинь до мене, чарівнице мила, І запалай зорею надо мною, Нехай на мене промінь твій впаде… Я хочу слухать річ твою урочу І на своїм чолі твоє сіяння Почуть бажаю хоч єдину мить [12, І, 120]. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 457 Але дуже широке використання словосполучень на зразок „безжалісна муза”, „горда богиня”, „владарка”, „богиня” у поезії “Ave, regina!” дає можливість усвідомити залежність митця від примх цієї гордовитої панни. Модус міфологізації поступово змінюється модусом реміфологізації, оскільки на перший план виходять негативні моменти: Безжалісна музо, куди ти мене завела? Навіщо ти очі мені осліпила згубливим промінням своїм? Навіщо ти серце моє одурила, привабила маревом щастя? Навіщо ти вирвала в мене слова, що повинні б умерти зо мною? Ти квітами серця мого дорогу собі устелила, І кров’ю його ти окрасила шати свої, Найкращії думи мої вінцем золотим тобі стали, Ти, горда цариця, мене повела за собою, Мов бранку-невільницю в ході твоїм тріумфальнім [12, I, 147]. Водночас модус міфологізації знову нагадує про себе, бо письменниця саме в музі вбачає свої численні перемоги („І вабив мене той огонь і про все заставляв забувати” [12, І, 147]), адже тільки поєднання таланту з розкриленням, натхненням і горінням серця, що дається від музи, може створити справжні шедеври світового мистецтва. У поезії “To be or not to be?” образ музи розширюється, починає дорівнювати значенню „поет”, або „сама поезія”, вписується у природний космос, набуваючи рис одночасно всіх стихій (вогню, повітря, води й землі): А що, коли не стане в мене сили, Вогонь обпалить крила й я впаду, Неначе камінь, що зірвався з кручі, Туди, у темні води, в глибину, В холодну тишу, і недовго буде Тремтіти круг на площині води? [12, І, 150] PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Діалог культур у творчості Лесі Українки 458 Лірична героїня вірша зневіряється у своїх силах, звинувачує музу в безвиході, але знову з’являється елемент заперечення заперечення (на якому побудована поезія “Contra spem spero”). Вогонь натхнення, що горить в очах музи, а отже, й митця, незнищенний, широкі крила безкрайої творчості (алегорично – крилатого коня Пегаса) ваблять за собою, і письменниця робить свій остаточний вибір: Мовчиш ти, горда музо! тільки очі Спалахнули вогнем, барвисті крила Широким помахом угору здійнялись І сплеснули... О чарівнице, стій! Візьми мене з собою, линьмо разом! [12, І, 150] Модус деміфологізації своєрідно оприявнюється через образ музи, коли у неї з’являються „химеричні риси, риси вогнедишної потвори” („Музині химери”), а відповідь поету сповнюється іронії й навіть сарказму [12, І, 360]. Кількома модусами, від міфологізації до деміфологізації, на мою думку, представлений і набуває розвитку образ музи в драматичній поемі „Оргія”. Персонажі твору використовують цей образ у багатьох значеннях і з різним конотативним навантаженням. Так, у традиційному, риторично-піднесеному значенні використовує його Евфрозіна, сестра Антея: „Аполлон один / з усіх богів не розлюбив Еллади, / і є ще їй надія на життя. / А поки Аполлон є на Парнасі, / то й музи будуть з ним” [12, VІ, 173 ]. У наближеному, але звуженому за контекстом значенні „богиня танцю” використовується цей образ Антеєм під час розмови з дружиною: „...Коли тебе не марна примха кличе, / а муза Терпсихора, я не смію / з богинею змагатись. Може, справді / ти можеш відродити для Коринфа / святую таємницю Діоніса” [12, VІ, 196]. Модус деміфологізації починає виявляти себе вже з відповіді молодої дружини. Неріса під цим образом, як виявляється, PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 459 вбачає не високе мистецтво піднесено-урочистого танцю, гідного Терпсихори, що зазвичай панував в Елладі. Навпаки, вона готова танцювати за гроші для багатих людей, терпіти приниження (з точки зору Лесі Українки), яким вкривали себе танцівники на оргіях у Мецената, що розважали публіку за гроші, виконуючи роль блазнів або доступних дівчат. Неріса мислить так: „О ні, не для Коринфа! Ти не думай! / Мене коринфські оплески не ваблять. / Либонь, жива Неріса переважить / камінну Терпсихору в Мецената, / як протанцює перед ним сьогодні / танець Танагри!” [12, VІ, 196]. Дівчина вважає, що вічне мистецтво – у даному контексті „камінна статуя” – має бути офіруване земним насолодам і грошам, якими щедро нагороджує митців Меценат. Дещо деміфологізовано, у знижено-зневажливому тоні, але все-таки з позитивним навантаженням, згадує цей образ сам Меценат, звертаючись до Антея: „А, здоров! / Та ближче приступи. Коханцю музи / в порога перестоювать не личить” [12, VІ, 205]. У цьому випадку римлянин має на увазі визнання співочого таланту митця, але слово „коханець” надає цьому виразу іронічно-в’їдливе забарвлення, адже „коханець” – суб- станція непевна і мінлива. Модус міфологізації – поклоніння Аполлону й музам – в устах Антея заміняється модусом деміфологізації під час оргії. Головний персонаж вступає в суперечку із Префектом, пафосно стверджуючи: „На Парнасі. Дев’ять і один / там сходяться на оргії таємні / і закриваються від ока влади / густими хмарами” [12, VI, 208]. На що Префект уїдливо відповідає: «Ті „дев’ять і один” – Феб і Камени – / зовсім то не гетерія таємна, / а хор панегіристів. Їм же треба / амброзію та нектар заробити, / то й мусять панегірики співати» [12, VI, 208]. Згадування муз-камен у цьому контексті переводить розмову („ніби” побутову!) у площину політики, адже, на думку Префекта, переможені (в тому числі й боги переможених!) мають співати осанну Римові. Іронічна характеристика музи і надалі звучить у вустах Префекта: „а музі, що сьогодні не голодна, / слід пам’ятать, що й у богів є завтра / лише тоді, коли його заслужать” [12, VІ, 210]. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Діалог культур у творчості Лесі Українки 460 На його думку, вічні боги вторинні і залежать від настрою багатіїв,– певним чином цим проголошується атеїзм, зневажливе ставлення до традицій. Антей натомість, хоча й деміфологізовано, але оригінально згадує про музу, стверджуючи, що коли та сита, то не допомагає у співі: „Вибачай, преславний, мені не хоче муза помагати, / либонь, вона сьогодні не голодна, / а я без неї – мов безструнна ліра” [12, VІ, 209]. Антей мислить традиційно, вважаючи, що й митець, і муза мають бути голодні, щоб створити справжній шедевр. Іронічний модус щодо образу музи посилюється згодом словами Мецената: „О, то невже тобі, Антею, треба / ще й муз до помочі в медовий місяць? / Ти й так повинен би співать, як бог, / коли ся грація перед тобою!” [12, VІ, 211]. Але образ музи знову міфологізується, набирає піднесено- урочистого тону наприкінці твору, коли з нею порівнюють Нерісу. Так робить Меценат фразами: „Се ж тая мармурова Терпсихора” [12, VІ, 212], „Терпсихора / не знає, що вона богиня танцю?” [12, VІ, 212], ствердженнями про те, що він „поставив / не в атріум камінну Терпсихору, / а в свій таблін, щоб не профанувалась” [12, VІ, 213]. Підсилене непідробне захоплення талантом дівчини виражається словами: „Ні, танцюй, богине! / Танцюй, прекрасна музо Терпсихоро!” [12, VІ, 217]. При цьому посилює сприйняття натхненного образу талановитої танцівниці й хор панегіристів, вигукуючи: „Се наша муза!” [12, VІ, 217]. Однак загалом міфологізована патетика наприкінці змінюється деміфологізовано-іронічним випадом Префекта, який проголошує: „Ся муза, певне, з голоду не згине” [12, VІ, 217]. Образ піднесеної і незалежної музи високого мистецтва повністю знебарвлено, залишається тільки його бліда копія, що її можна купити за гроші й бавитись, як лялькою. Образ музи на сторінках творів Н. Королевої набуває цілком інших значень, які відповідають парадигмі духовних цінностей, де образ давньогрецької музи визначається як „категорія духова, категорія божественна – найбільше божественне обдарування PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 461 людини, основа й завдаток божественного уподібнення” [14, 145]. При цьому важливо, на мою думку, відзначити загальний настрій зображення образу, оскільки гама почуттів, пов’язаних з ним, різна – як мінорна, так і мажорна. Переважним чином із образом музи письменниця порівнює або зіставляє головних персонажів своїх творів. Одним із найяскравіших таких втілень є Ліза, що стає прообразом Музи для Сандро Боттічеллі, лишаючись нетлінною пам’яттю, що не вимагає від митця ніяких жертв, але вічно пануватиме в його душі (новела „Примавера”). Настрій зображення – глибокий мінор, що створюють виділені курсивом словосполучення: «Вона дивиться з його Афродіти-Анадіомени, з золота напів- розплетених кіс, ясним поглядом очей, прикритих, немов наплаканими повіками, ховаючи глибокий сум у кутках уст… Вона проходить привидом-Примаверою, пейзажем-мрією, де темні дерева жалібними силюетами вирисовуються на сяйливій апотеозі неба… Така, якою бачив її Сандро в останній, щасливий вечір свого кохання. Вона ж – з небесною ніжністю – журливою, бо знає ціну земному щастю! – дивиться з Образів Боттічеллієвих Мадон. І може – з її уст впало й те слово, що часто чули його від Боттічеллі: – „Кохання не є синонімом щастя…” [8, 3]. Від характеру музи залежить і настрій творчості митця, а загальний огляд творів С. Боттічеллі дозволяє говорити про переважання суму. Немає історичних підтверджень достовір- ності кохання, про яке пише Наталена Королева. На жаль, письменниця не подає коментарів до твору з поясненнями мотивів його написання, історичного підґрунтя своєї праці. Цілком імовірно, що це – плід її чудово розвиненої уяви, прекрасна фантазія-мрія. Сучасні вітчизняні й зарубіжні дослідники життя й творчості Сандро Боттічеллі (Л. Байрамова, І. Данилов, Г. Дунаєв, В. Костін, Т. Кустодієва, В. Ліпатов, Н. Мішина, П. Муратов, О. Петрочук, І. Смирнова, Т. Сопіна, О. Федорук, К. Шахова та ін.) повідомляють про уривчастість або й повну відсутність даних з його особистого життя. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Діалог культур у творчості Лесі Українки 462 Можливо, письменниця користувалась давніми зарубіжними джерелами, які недоступні для нас. Багато дослідників говорять про закоханість майстра у придворну красуню Симонетту Веспуччі, що рано пішла з життя і була увічнена на полотнах майстра разом із чоловіком її мрій – Джуліано Медичі, який незабаром став жертвою заколоту. Інші говорять про те, що трагічна доля Симонетти вплинула на майстра, як смерть Лаури на Петрарку, примусивши його до творчості. Всі критики визнають піднесеність і безмежний сум, що сугерують усі його картини. Проаналізувавши найповніше зібрання творів Сандро Ботті- челлі, варто відзначити, що зображення Симонетти Веспуччі, які залишились, не схожі з образами Венери, Примавери чи Мадон Сандро Боттічеллі, і це наводить на деякі сумніви стосовно ототожнення її з предметом закоханості автора. Сандро Бот- тічеллі так ніколи і не одружився, все життя присвятив живопису,– отже, це, мабуть, все ж таки пов’язане із якоюсь глибинною особистою драмою в житті митця. А сталося це через Симонетту, Лізу, чи була інша, що навічно залишилась Незнайомкою,– зрештою, не так вже й важливо. Головна думка твору Н. Королевої: мистецтво вимагає самовідданості й жертовності. Зовсім іншого забарвлення набуває образ музи у романі Н. Королевої “Quid est veritas?” Так, музою залишиться у спогадах сина Понтія Пілата, красеня Кая Понтія світлий образ Маріам з Магдали, асоціюючись із найкращою порою людського життя – юністю: „А мрія?.. вона – як надземна муза, одягнена веселками й сяйвами… Вона зв’язує земне з небесним. І вона відлетить… разом з юністю, добою мрій цих квітів життя, відчиняючи двері невблаганній дійсності, добі, що по квіті повинна дати овочі…” [5, ІІІ, 83]. Протягом твору в уяві Кая образ Маріам із коханої (Афродіти) поступово трансформува- тиметься в музу. Вона завжди буде в його серці, сприятиме творчості, однак ніколи не буде поруч нього на землі. У цьому випадку відбувається схрещення й накладання образів грецької PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 463 міфології: риси образу музи поєднуються з рисами богині юності Геби, образ музи дорівнює мрії. У цьому ж творі виявляється модус міфологізації головної героїні, бо і Кай Понтій, і його мати, Клавдія Прокула, вважають Маріам богинею, музою, Вестою, зорею, відмічаючи небуден- ність Магдалининої краси. Мати визнає її винятковість і богорівність: «Це „Мрія Кохання”, якої не можна ні перевести в дійсність, ані забути!..» [4, ІІ, 139]. Таке свідчення з вуст досвідченої жінки підтверджує думку про невипадкову бого- обраність героїні, її наближеність до небесної, сакральної сфери. Можна говорити про те, що трансформація образу музи виявля- ється у творі амбівалентно. Кай є прообразом музи для Маріам, бо стає тим натхненним поштовхом, через який дівчина остаточ- но обирає свій шлях – служіння сакральній сфері, оскільки стає боронителькою священного Грааля. Так само Маріам є музою для Кая Понтія, оскільки, завдячуючи їй, хлопець осягнув високий світ кохання, зміг відчути себе справжнім чоловіком, знайти свій шлях у житті. Ще одного, достатньо нетипового для античного потракту- вання набуває образ музи в творі „Останній бог”, коли друзі Фуск і Монтанус розмовляють між собою про Ізі: „– Дай спокій, Фуску! – відмахнувся Монтанус.– Ще там зброєю брязчати – у палаці, на варті! – а не у справжньому бою ми вміємо. Але де вже нам залицятися до Камен. – Так, до Камен чи... до Сібіл… – почав було Фуск, роздратовано. Але раптом перемінив розмову” [6, ІV, 3]. Дівчина порівнюється із Каменою й Сибілою водночас – тому відбувається накладання образів: відстороненої Сібіли – пророкині й Камени, прообразу давньогрецьких муз у римській міфології. На думку юнаків, залицяння до пророків (Сібіл) або богів (Камен) для смертних заборонено. У цьому випадку йдеться не про мистецький талант, а реактуалізовано значення „вищість, недоступність”, що, на нашу думку, можна вважати оприявненням модусу реміфологізації, коли головною стає другорядна риса міфу. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Діалог культур у творчості Лесі Українки 464 Загалом можна відмітити, що образ музи в Лесі Українки набуває таких значень: – алегоричне узагальнення поетичного натхнення й пристрастей („До музи”); – негативна конотація, коли майстер усвідомлює свою слаб- кість і залежність від неї, але в кінцевому результаті поєднання таланту з розкриленням, натхненням і горінням серця, що даровано музою, може створити справжні шедеври світового мистецтва (“Ave, regina!”); – „поет”, або „сама поезія” з уписуванням у природний кос- мос, набуваючи рис одночасно всіх стихій (вогню, повітря, води й землі) (“To be or not to be”); – деміфологізоване змальовання образу через „химеричні риси, риси вогнедишної потвори” („Музині химери”). Кількома модусами, від міфологізації до деміфологізації, представлений образ музи в драматичній поемі „Оргія”: міфоло- гізовано, у традиційному, риторично-піднесеному значенні (Евфрозіна, Меценат і хор про Нерісу під час танцю), у значенні „богиня танцю” (Антей), деміфологізовано іронічно (Неріса, Меценат, Префект, Антей). Натомість твори Н. Королевої у переважній більшості присвячені глибинній філософській тематиці, аналізують і творять власну мікрогалактику, де сполучаються античні корені й сучасна дійсність, протиставляючи жорстокій реальності ідеальний світ, де, незважаючи на вир пристрастей, добро зрештою все одно перемагає зло. Образ музи в цьому контексті набуває таких значень: – визначається як найбільше божественне обдарування людини, основа й завдаток божественного уподібнення; – використовується настрій як цілковитого мінору (Ліза, „Примавера”), так і піднесеного мажору (Маріам з Магдали, “Quid est veritas?”), відбувається накладання образів: відсторо- неної Сібіли – пророкині й Камени, прообразу давньогрецьких муз у римській міфології („Останній бог”). PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 465 Використання надбань античного світу у творах Лесі Україн- ки й Н. Королевої загалом свідчить про вплив світового культурологічного процесу на українську літературу, й унаслі- док цього дозволяє побачити поглиблений інтелектуально-ху- дожній потенціал художнього мислення письменниць. Література 1. Голубовська І. В. Творчість Наталени Королевої в контексті розвитку української літератури першої половини ХХ ст.: Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10. 01. 01 / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Дра- гоманова.– К., 2003.– 18 с. 2. Голубовська І. В. Традиції Лесі Українки у творчості Наталени Королевої // Вісн. Житомир. пед. ун-ту.– 2001.– Вип. 7.– С. 33–34. 3. Козіцький П. Наталена Королева // Мета.– 1937.– № 6.– С. 5–12. 4. Королева Н. Quid est veritas? // Всесвіт.– 1996.– № 3.– С. 109–145. 5. Королева Н. Quid est veritas? // Всесвіт.– 1996.– № 4.– С. 60–131. 6. Королева Н. Останній бог // Korolivova Natalena. Ostanniy boh. Roman. rkp.– Praha: Památník Národního Písemníctví.– 73/66.– № 2.– 392 с. 7. Королева Н. Предок: Історичні повісті. Легенди старокиївські.– К.: Дніпро, 1991.– 670 с. 8. Королева Н. Прімавера // Наші дні.– 1943.– Жовтень.– С. 3. 9. Поліщук Я. Поліфункціональність міфу в поетиці модернізму // Слово і час.– 2001.– № 2.– С. 35–45. 10. Струтинська М. Наталена Королева. Спроба характеристики // Мета.– 1934.– № 3.– С. 4–6. 11. Турган О. Д. Українська література кінця ХІХ – початку ХХ століття і античність.– К.: Б. в., 1995.– 174 с. 12. Українка Леся. Зібр. тв.: У 12 т.– Т. 1, 6.– К.: Наук. думка, 1975–1979. 13. Ямчук П. М. Імпресіонізм в українській прозі 1890–1930-х років: Дис. … канд. філол. наук: 10.01.01.– О., 1998.– 178 с. 14. Ярмусь С. Духовість українського народу.– Вінніпег; К.: Тризуб, 1983.– 228 с. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Діалог культур у творчості Лесі Українки 466 Buslaeva K. Reception of the Antique Image of Muse in the Works of Lesya Ukrainka and Natalena Koroleva in the Contex of Modern Epoch: Typological Aspect. The article deals with the peculiarities of the reception of the antique image of muse in the works of Lesya Ukrainka and Natalena Koroleva. While investigating, the theory of three moduses of myth: mythologization, remithologization and demythologization is used. Some similar and different moduses of reception and comprenension of the antique image in the creative works of the writers are found out. Key words: myth, muse, antiquity, creative works, reception, poet, image, modus. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

Рецепція античного образу музи у творах Лесі Українки й Наталени Королевої в контексті Модерної доби: типологічний аспект

Репозитарії

Схожі ресурси