Методичні підходи оцінки інвестиційного потенціалу регіону

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
Hauptverfasser:	Щукін, О.І., Целіна, Н.О., Дерев’янко, Я.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2008
Schlagworte:	Регуляторна та регіональна політика
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17836
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Методичні підходи оцінки інвестиційного потенціалу регіону / О.І. Щукін, Н.О. Целіна, Я.М. Дерев’янко // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 1(11). — С. 79-90. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-17836
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-178362013-02-13T02:43:56Z Методичні підходи оцінки інвестиційного потенціалу регіону Щукін, О.І. Целіна, Н.О. Дерев’янко, Я.М. Регуляторна та регіональна політика 2008 Article Методичні підходи оцінки інвестиційного потенціалу регіону / О.І. Щукін, Н.О. Целіна, Я.М. Дерев’янко // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 1(11). — С. 79-90. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17836 uk Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Регуляторна та регіональна політика Регуляторна та регіональна політика
spellingShingle	Регуляторна та регіональна політика Регуляторна та регіональна політика Щукін, О.І. Целіна, Н.О. Дерев’янко, Я.М. Методичні підходи оцінки інвестиційного потенціалу регіону
format	Article
author	Щукін, О.І. Целіна, Н.О. Дерев’янко, Я.М.
author_facet	Щукін, О.І. Целіна, Н.О. Дерев’янко, Я.М.
author_sort	Щукін, О.І.
title	Методичні підходи оцінки інвестиційного потенціалу регіону
title_short	Методичні підходи оцінки інвестиційного потенціалу регіону
title_full	Методичні підходи оцінки інвестиційного потенціалу регіону
title_fullStr	Методичні підходи оцінки інвестиційного потенціалу регіону
title_full_unstemmed	Методичні підходи оцінки інвестиційного потенціалу регіону
title_sort	методичні підходи оцінки інвестиційного потенціалу регіону
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Регуляторна та регіональна політика
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17836
citation_txt	Методичні підходи оцінки інвестиційного потенціалу регіону / О.І. Щукін, Н.О. Целіна, Я.М. Дерев’янко // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 1(11). — С. 79-90. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT ŝukínoí metodičnípídhodiocínkiínvesticíjnogopotencíaluregíonu AT celínano metodičnípídhodiocínkiínvesticíjnogopotencíaluregíonu AT derevânkoâm metodičnípídhodiocínkiínvesticíjnogopotencíaluregíonu
first_indexed	2025-07-02T19:00:03Z
last_indexed	2025-07-02T19:00:03Z
_version_	1836562832069492736
fulltext	2008’1 79 I. Введення. Стратегія економічного зростання України та її регіонів передбачає проведення на інно- ваційній основі глибоких структурних перетворень в економіці країни, формування ринкового середовища на засадах конкурентних відносин у всіх галузях еко- номічної діяльності, що вимагає відповідних інвестицій. В умовах гострої міжнародної конкуренції на ринку капіталів, унаслідок постійного перевищення попиту над їх пропозицією, важливою та актуальною проблемою постає вивчення економічного середови- ща регіонів, їх структурних підрозділів, інвестиційної привабливості міст ресурсного призначення та фор- мування сприятливого інвестиційного середовища, тобто створення умов для підвищення інвестиційної активності вітчизняних та іноземних суб’єктів підприємницької діяльності. Визначальними чинника- ми цього процесу є новітні явища суспільно-економі- чного розвитку, пов’язані з формуванням особливих соціально-економічних відносин, що виникають в умовах реалізації державної регіональної політики. Однак у науковій літературі відсутні комплексні дослідження оцінки та моделювання інвестиційного по- тенціалу регіону, його впливу на економічне середо- вище міста, недостатньо уваги приділено вивченню су- купності відносин суб’єктів інвестиційної діяльності, визначенню ефективності інвестиційних рішень та ме- ханізмів їх реалізації. II. Постановка завдання. Формування націо- нальної економічної системи, докорінна зміна еконо- мічних відносин зумовили низку нових завдань, по- в’язаних з реконструкцією національної економіки. У цій ситуації вкрай необхідно провести децентраліза- цію державного управління та структурну перебудову промисловості й господарства України на засадах умілого регулювання інвестиційними процесами, ви- робничо-технічною й соціально-економічною політи- кою, які б забезпечували реалізацію просторової стра- тегії й регіональної політики в масштабі держави. Результати такого аналізу необхідні перш за все державним органам місцевого самоврядування для визначення необхідних напрямків діяльності як у по- літичний сфері, так і в економічній, визначення про- блем, які існують у цьому регіоні, виявлення шляхів їх подолання та вивчення впливу інвестиційної при- вабливості, інвестиційного клімату та інвестиційної діяльності окремого міста на економічне середовище держави [1, с. 7]. III. Результати. Отже, за традиційних методо- логічних підходів до розробки регіональної й інвести- ційної проблематики оцінка інвестиційного забезпечен- ня здійснюється по характеристиках завершальної стадії інвестування — обсягам залучених у суспільне виробництво інвестицій, співвіднесеними з одержу- ваними соціально-економічними результатами. Тим самим процеси регіонального інвестування неадекват- но описуються методами, що оперують характеристи- ками економічних подій, що здійснилися, і не врахо- вували ресурсну базу інвестування. Крім того, зни- жується операційність методичного інструментарію, що найчастіше деформує уявлення про реальні інвестиційні можливості регіону й перспективи його розвитку. Необхідно використати методологічний прийом, який повинен логічно доповнити й розширити мож- ливості наукового інструментарію, що використовуєть- ся. У його основі пропонується використовувати ре- сурсний підхід, який, з одного боку, дозволяє забез- печити цілісність опису регіону як об’єкта досліджен- ня, а з іншого — усуває відзначену вище не- відповідність між предметом і методами дослідження регіональної й інвестиційної проблематики [1, с. 23]. Існують різноманітні підходи до вивчення інвес- тицій, на основі чого побудовані сучасні трактування поняття інвестиційного потенціалу, понятійно-терміно- логічного та методичного апарату його дослідження, розуміння складових елементів та факторів формуван- ня. Слід відмітити, що в більшості економічних теорій, поняття інвестиційного потенціалу розглядається в ос- новному на макрорівні, а мезорівень, тобто регіональ- ний рівень охоплюється лише деякими з подібних те- орій [1, с. 32]. У процесі дослідження еволюції економічної теорії було визначено етапи формування системи нау- кових знань про інвестиційний потенціал, які характе- ризуються такими ознаками: О.І. Щукін, Н.О. Целіна, Я.М. Дерев’янко, Дніпропетровський університет економіки та права О.І. Щукін, Н.О. Целіна, Я.М. Дерев’янко МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ 80 Економічний вісник Донбасу • І етап — наявність у теоріях описів елементів, окремих ознак та факторів без використання самого поняття «інвестиційний потенціал»; • ІІ етап — введення в науковий обіг терміна «інвестиційний потенціал», поява теорій та концепцій, у яких він досліджується; • ІІІ етап — розширення змістовного наванта- ження поняття «інвестиційний потенціал» унаслідок його актуалізації через зростання ролі інвестиційних процесів у розвитку економіки. Однак на першому етапі в найрізноманітніших тео- ріях учені здійснювали опис складових інвестиційного клімату. З позиції сьогоднішній економічних знань мож- на стверджувати, що ці складові можуть розцінюватися як фактори формування інвестиційного клімату, хоча вчені того часу не усвідомлювали, що ці складові є еле- ментами інвестиційного потенціалу, оскільки самого по- няття «інвестиційний потенціал» ще не існувало. Другий етап започаткований поглибленою роз- робкою низки економічних теорій. Він характеризу- вався появою теорій, у яких учені вживали термін «інвестиційний потенціал». Але поглиблене вивчення останнього здійснювалося протягом третього етапу, на якому проведено ґрунтовну переоцінку попередніх знань про інвестиційні процеси. Зокрема, на цьому етапі поглиблена увага до інвестиційного клімату як явища та об’єкта дослідження в економіці спостерігається в інституціональній теорії. Отже, теорії третього етапу, а саме: інституціо- нальні теорії, теорії міжнародного руху капіталів, су- часні концепції міжнародної інвестиційної поведінки та інші сучасні інвестиційні концепції. Домінуючу позицію у всіх теоріях займають такі фактори — стимулятори інвестиційного потенціалу: ви- сока рентабельність; стимулювальна фіскальна полі- тика; розвинена грошово-кредитна система; стабіль- не правове середовище; конкурентоспроможність та конкурентні переваги (природні, економічні, інтелек- туальні...) як економіки в цілому, так і окремих суб’єктів; якість людського капіталу, у т.ч. знання, навички, досвід, підприємливість, культура праці, умін- ня використовувати знання, здатність до інноваційної діяльності, готовність до ризику, хист до передбачен- ня; винахідництво, інновації, новітні технології, науко- во-технічний прогрес та науковий потенціал; високий рівень розвитку економіки та її структури, високі тем- пи економічного зростання, а також фактор-дестиму- лятор — високий інвестиційний ризик. Дослідження процесу формування уявлень про інвестиційний потенціал в контексті еволюції економіч- ної теорії підтвердило, що не існує єдиного всебічно- го переліку факторів, які б характеризували інвести- ційний потенціал. Ці фактори також різняться в краї- нах з різним рівнем економічного розвитку. З огляду на це, важливе значення має власне дослідження інве- стиційного потенціалу через призму розглянутих те- орій інвестування з обов’язковим урахуванням спе- цифіки національної економіки. Проведення детального аналізу факторів форму- вання інвестиційного потенціалу в економічних теорі- ях та працях сучасних учених дало можливість роз- робити їх класифікацію (табл. 1). Інвестиційний потенціал характеризується склад- ністю та комплексністю й розглядається на макро-, мезо- й мікрорівні [2, с. 65—67]. На макрорівні інвестиційний потенціал включає в себе показники політичного (включаючи законодав- ство), економічного та соціального середовища для інвестицій. Засоби макроекономічного характеру втілюються в державних заходах щодо підвищення привабливості інвестицій. Підходи до аналізу інвестиційного потенціалу на мезорівні є подібними до підходів на макрорівні. Ха- рактерною особливістю є те, що в усіх регіонах діє єдине законодавче поле (зі змінами лише для ВЕЗ та ТПР), а більшу роль на регіональному рівні почина- ють відігравати безпосередні стосунки інвесторів з регіональною владою. На мікрорівні інвестиційний потенціал проявляє себе через двосторонні відносини інвестора та конк- ретних державних органів, господарюючих суб’єктів- постачальників, банків, а також профспілок та трудо- вих колективів приймаючої країни. На цьому рівні відбувається так звана конкретизація узагальненої оцін- ки інвестиційного потенціалу під час реальних еконо- мічних, правових, культурних відносин іноземної фірми з новим для неї середовищем. Мікроекономіч- ними інструментами користуються іноземні інвесто- ри, безпосередньо, з метою пристосування до умов існуючого середовища. У більшості праць інвестиційний потенціал роз- глядається, як правило, на макрорівні, а мезорівень (регіональний рівень) інвестиційного потенціалу, що обумовлений регіональними відмінностями умов за- лучення інвестицій, є недостатньо вивченим. При цьо- му кожний рівень інвестиційного потенціалу характе- ризується своїми, йому властивими показниками, має власні підходи до вивчення й аналізу тощо. Власне на макрорівні при оцінці інвестиційного потенціалу держави як регіону у світовому масштабі традиційно використовуються методики експертно-ана- літичного типу, які орієнтовані на виведення інте- О.І. Щукін, Н.О. Целіна, Я.М. Дерев’янко 2008’1 81 О.І. Щукін, Н.О. Целіна, Я.М. Дерев’янко Таблиця 1 Класифікація факторів формування інвестиційного потенціалу регіону Фактор Основа класифікації Вид / тип Характеристика Активний Активний прояв у формуванні інвестиційного клімату Характер дії Пасивний Пасивність, слабкість дії Об’єктивний Носить об’єктивний характер Об’єктивність Суб’єктивний Притаманний суб’єктивний характер Глобальний Характерний для більшості країн світу Регіональний Проявляється на регіональному рівні Місцевий (локальний) Специфічний для адміністративного району чи міста Масштаб прояву Точковий Притаманний окремому підприємству Відкритий Виявляє себе відкрито Спосіб прояву Латентний (прихований) Не проявляється зовнішньо, є прихованим Інформаційний Комплексний Системоутворюючий Компонентний Економічний Соціальний Характер прояву Екологічний Носить відповідний характер прояву Зовнішній Є фактором зовнішнього середовища по відношенню до інвестиційного клімату (певного рівня ТСС) Стан по відношенню до інвестиційного клімату (певного рівня ТСС) Внутрішній Є безпосереднім внутрішнім фактором інвестиційного клімату (певного рівня ТСС) Штучний Має штучний, пробний характер Генезис Природний Притаманний природі реальних об’єктів Стимулюючий (сприятливий) Дія стимулююча, що забезпечує формування сприятливого інвестиційного потенціалу Дестимулюючий (загрозливий) Дія загрозлива, що може викликати формування несприятливого інвестиційного потенціалу Лімітуючий Встановлює певні бар’єри у формуванні сприятливого інвестиційного потенціалу Ступінь і напрям впливу Нейтральний Займає нейтральну позицію у формуванні інвестиційного потенціалу Вибіркової дії Носить характер вибіркової дії на складові інвестиційного потенціалу Спектр впливу Загальної дії Має загальний вплив на інвестиційний потенціалу Макро- Формується на макрорівні Мезо- Характерний лише на мезорегіональному рівні Ієрархічний рівень Мікро- Проявляється безпосередньо на підприємстві грального показника з відповідним ранжуванням країн (інвестиційний рейтинг) через аналіз природо-ресурс- ного, інфраструктурного потенціалу, впливу факторів політичного, економічного, інституційного, соціально- культурного середовища. Найбільш відомими та авторитетними системами оцінок інвестиційного потенціалу країни загалом є інде- кси Доу—Джонса, промислової активності, системи кон’юнктурних опитувань керівників підприємств, ме- тодики Гарвардської школи бізнесу, Тейна-Уотерса, 82 Економічний вісник Донбасу Котлера-Хейзлера; рейтинги Institutional Investor, лон- донського часопису Eromoney, американської групи BERI та німецької газети Handelsblatt [3, с. 94—104]. Економічні індекси відрізняються від кредитних рейтингів об’єктами досліджень і споживачами, якщо кредитні рейтинги зорієнтовані на узагальнення всіх сторін одного об’єкту, то індекси — однієї чи кількох сторін багатьох об’єктів у межах країни. На відміну від рейтингів кредитоспроможності, економічні індекси складаються лише для окремих країн. Вони характе- ризують визначені сторони економіки, а саме: рівень конкурентоспроможності, економічної свободи та ко- рупції. До них відносять: глобальні індекси зростання конкурентоспроможності (ГІЗК), індекс мікроеконо- мічної конкурентоспроможності (ІМК), індекс еконо- мічної свободи Фонд Heritage, індекс економічної сво- боди інституту САТО, індекс сприйняття корупцій — Transparency International, індекс залучення прямих іноземних інвестицій — UNCTAD. Розрахунок інтегрального показника оцінки інве- стиційної привабливості регіонів України проводить- ся на основі підсумовування добутків рангових зна- чень кожного синтетичного показника на його зна- чущість. За даними розрахунків визначається конкретне місце регіону в загальному складі регіонів України. Ця методика передбачає визначення кількісного взаємозв’язку інтегрального показника оцінки інвес- тиційної привабливості регіонів України з ефективні- стю інвестицій по кожному регіону. Ефективність інве- стицій характеризується при цьому показником рен- табельності власного капіталу, що виступає в цьому випадку аналогом суми інвестицій в основні фонди, оборотні засоби й нематеріальні активи. Згідно з цією методикою всі регіони України гру- пуються за чотирма групами інвестиційної привабли- вості: пріоритетної, достатньо високої, середньої та низької інвестиційної привабливості. Узагальнена ха- рактеристика інвестиційної привабливості регіонів України додатково, залежно від кожної з чотирьох груп ураховує рекомендації, які диференційовані по макро- галузевим напрямкам інвестування. Заслуговує на увагу методика рейтингової оцін- ки інвестиційної привабливості регіонів України, за- пропонована Інститутом Реформ, у якій за оцінками інвесторів визначено 5 укрупнених груп найбільш важ- ливих показників при прийнятті рішення про місце та обсяги інвестицій. До них відносять: економічний роз- виток регіону, розвиток ринкової інфраструктури, фінансову інфраструктуру, розвиток людських ре- сурсів, діяльність органів місцевої влади в галузі при- ватного підприємництва. Методика оцінки регіонального інвестиційного потенціалу, яка розроблена авторським колективом Ради по вивченню продуктивних сил НАН України, передбачає огляд (позиціювання) областей України за показниками, які об’єднані в шість груп: 1) людський потенціал; 2) матеріальна база розвитку; 3) інвести- ційний потенціал; 4) стан економіки; 5) рівень управлін- ня економікою (фінанси); 6) соціально-політичний стан регіону (міста) [4]. Фактори, що визначають привабливість регіону для здійснення комерційної діяльності й залучення інвес- тицій, віднесені до трьох рівнів. До першого рівня відно- сяться історично й природно сформовані фактори: ступінь «столичності», природний потенціал, розви- неність соціально-культурної сфери, інноваційний клімат. Другий рівень факторів комерційної привабливості включає елементи, що структурно розкривають задані умови (фактори першого рівня): характеристики різних інфраструктур (інженерної, транспортної, комуніка- ційної) і правового поля, а також якість проведених рин- кових перетворень. Фактори третього рівня представ- лені системою цін на основні ресурси регіону: землю, нерухомість, матеріально-технічні ресурси тощо. У поєднанні статистичних і експертних оцінок, деякі методики передбачають, з одного боку, аналіз інвестиційного потенціалу, тобто масштабів бізнесу, до яких готовий регіон, з іншого боку — рівень інвести- ційного ризику, тобто наскільки ризиковано цей бізнес розгортати. Серед них, зокрема, методика, запропонована ро- сійським рейтинговим агентством «Експерт РА» [5], відповідно до якої як основні складові інвестиційної привабливості регіонів прийняті дві характеристики: інвестиційний потенціал (об’єктивні можливості краї- ни чи регіону) та інвестиційний ризик (умови діяль- ності інвесторів). При розрахунку інтегрального рейтингу кожно- го регіону використовується поєднання складових інвестиційного потенціалу та ризику. У площині ри- зик—потенціал задані такі градації. Потенціал: висо- кий (цифрове позначення 1), середній (2) і низький (3). Ризик: низький (літерне позначення A), середній (B), високий (C) і дуже високий (D). Відповідно, рей- тинг кожного регіону позначається буквено-цифровою комбінацією, що вказує на область у згаданих вище координатах. Взаємозв’язок інвестицій, ризику й потенціалу характеризується місцем кожного регіону в коорди- натній площині, по осі ординат якої відкладені сумарні інвестиції, що припадають на 1% потенціалу регіону, а по осі абсцис — індекс інвестиційного ризику. О.І. Щукін, Н.О. Целіна, Я.М. Дерев’янко 2008’1 83 Головною перевагою цієї методики є можливість визначення ефективності реалізації (використання) інве- стиційної привабливості регіону, яка виражається співвідношенням інвестиційної активності регіону до його інвестиційної привабливості. Тобто це кількісний критерій ефективності використання інвестиційних можливостей регіону: ефективність використання інве- стиційної привабливості регіону (Е) оцінюється тільки з позицій зіставлення рівня інвестиційної привабливості регіону (X) з рівнем результату її реалізації, тобто з рівнем інвестиційної активності в регіоні (Y): titi XYЕ ,1,1ti, ÷= ++ де Хi,t — рівень інвестиційної при- вабливості в i-ому регіоні t року; Yi,t+1, — рівень інве- стиційної активності в і-ому регіоні (t + 1) року. Розходження між t і t + 1 виражає лаг тривалі- стю в один рік, оскільки інвестиційна привабливість цього року здебільшого реалізується у формі інвести- ційної активності, як показують результати регресій- ного аналізу, саме з таким запізненням. Очевидно, що чим більше значення Еi,t+1, тим краще використовується інвестиційна привабливість і-го регіону. Причому якщо Еi,t+1< 1, то інвестиційна привабливість і-го регіону недовикористовується, а у випадку, якщо Еi,t+1 > 1, інвестиційна привабливість використовується цілком і навіть «перевикористовуєть- ся» за рахунок ефективної нейтралізації («придушен- ня») негативного впливу некомерційних інвестиційних ризиків і створення організаційно-економічними захо- дами додаткових ефективних стимулів для інвесторів. Привабливість показує можливості території щодо нарощування інтегрального потенціалу регіону, а інвестиційний клімат характеризує умови щодо за- безпечення надійності процесів інвестування. Загалом єдиної загальновизнаної методики оцін- ки інвестиційного потенціалу не існує. На основі ана- лізу існуючих методик можна виділити декілька підходів до його оцінки [6, с. 92—93]. Перший — звужений, загальний, який базується на аналізі обмеженої кількості показників: наявності законодавчих умов для інвестування, рівня політичної стабільності, а також деяких макроекономічних показ- ників, зокрема, динаміки валового внутрішнього про- дукту, національного доходу та обсягів виробництва промислової продукції; динаміки розподілу національ- ного доходу, пропорцій накопичення та споживання; стабільності національної валюти, рівня інфляції тощо. Такий звужений підхід привабливий відносною простотою аналізу та розрахунків. Він універсальний, і його можна використовувати для оцінки інвестицій- ного потенціалу та господарських систем різного рівня. Цей метод оцінки доцільно використовувати іно- О.І. Щукін, Н.О. Целіна, Я.М. Дерев’янко земним інвестором на перших етапах ознайомлення з потенційними об’єктами інвестування. Другий — розширений, факторний [7—13]. Він базується на оцінці комплексу факторів, які вплива- ють на інвестиційний потенціал. Особливістю його є те, що зараз ще не сформований остаточний перелік цих факторів. При цьому можна виділити групи фак- торів, що присутні в класифікації всіх авторів. Серед них, зокрема: економічні (найбільш вагомі), політичні, організаційно-правові, законодавчі, соціальні й соціо- культурні, екологічні, кримінальні, фінансові, ресурс- но-сировинні, трудові, виробничі, інноваційні, інфра- структурні, споживчі, інституціональні фактори, тобто ті, що характеризують економічний потенціал, загальні умови господарювання та зрілість ринкового середо- вища в регіоні. Зведений показник оцінки інвестиційного потен- ціалу не може служити однозначним критерієм спри- ятливості тієї або іншої господарської системи для вкладення інвестицій. Він звичайно доповнюється інформацією про розвиток тих або інших факторів, що здійснюють вплив на стан та динаміку інвестиційного потенціалу. Але при прийнятті рішення щодо об’єкту вкладення інвестор орієнтується на свій набір факторів. Тому пропонуємо разом з іншими використати диференційований підхід оцінки інвестиційного потен- ціалу з позиції різних типів інвесторів, які пересліду- ють різні інтереси й зважають на неоднаковий набір факторів при оцінці інвестиційного потенціалу. Дифе- ренційований підхід можна використовувати також сто- совно різних типів капіталу (промисловий, торговий, позичковий, акціонерний), де також різні цілі зумов- люють урахування різних параметрів. До переваг факторного методу можна віднести: урахування взаємодії багатьох факторів, ієрархічність та диференційований підхід до аналізу різних рівнів національної економічної системи, використання ста- тистичних даних, які нівелюють суб’єктивізм експер- тних оцінок. Третій підхід — факторно-ризиковий [13—16]. Цей підхід дозволяє оцінити привабливість території для інвестування за допомогою двох складових оцін- ки: інвестиційного потенціалу та інвестиційного ризи- ку. Ці два показники суперечать один одному, і для потенційного інвестора дещо важко їх пов’язати. З одного боку, оцінюється об’єктивна сторону процесу, тобто інвестиційний потенціал регіону, а з іншого — неформальні фактори інвестиційного ризику. У цьому випадку інвестиційний потенціал краї- ни, регіону, міста розглядають як сукупну здатність здійснювати їх економікою інвестиційну діяльність в 84 Економічний вісник Донбасу усіх сферах, спрямовану на випуск високоякісної продукції, товарів і послуг та здатність забезпечувати відтворення і споживання. Поняття ризику характери- зується ненадійністю, яка притаманна процесу одер- жання прибутку від інвестицій, а отже, й імовірністю втрати засобів, вкладених потенційним інвестором. Четвертий підхід — ризиковий [17]. Прихильни- ки цього підходу як параметри, що характеризують інвестиційне середовище, використовують оцінку лише інвестиційних ризиків. Інвестиційний ризик ха- рактеризує імовірність повного або часткового недо- сягнення результатів інвестиційних проектів, втрати інвестицій і доходу від них у певному середовищі, показує, чому не слід (чи слід) інвестувати в це підприємство, галузь, регіон чи країну. Інвестиційний ризик визначається як можливість знецінювання ка- пітальних вкладень у результаті дій органів державної влади й управління чи як передбачувана імовірність того, що реальні доходи від інвестування будуть ниж- чими очікуваних. При цьому необхідно розрізняти за- гальне поняття ризику інвестування в господарську систему з ризиками окремих інвестиційних проектів. У такому випадку слід розглядати лише некомерційні інвестиційні ризики, які обумовлені зовнішніми сто- совно інвестора обставинами макроекономічного, ре- гіонального чи галузевого характеру тому, що спе- цифічний чи комерційний інвестиційний ризик є різно- видом підприємницького ризику, який пов’язаний з інвестиційною діяльністю й зумовлений особливостя- ми комерційної чи ринкової діяльності. До некомер- ційних інвестиційних ризиків відносяться: погроза втра- ти інвестицій і переривання діяльності фірм у резуль- таті воєн і громадських заворушень; дії органів вла- ди, що перешкоджають нормальному здійсненню інве- стиційної діяльності та ін. Ступінь ризику залежить від політичної, соціаль- ної, економічної, екологічної, кримінальної ситуацій, що зумовило поділ загального некомерційного інвестицій- ного ризику на: економічний, фінансовий, політичний, законодавчий, соціальний, криміногенний та екологіч- ний, кожний з який розглядається групою показників. Регіональні некомерційні ризики визначаються необмеженою кількістю приватних показників, перелік яких може трансформуватися внаслідок переходу еко- номіки України на новий етап розвитку. Загалом су- купність некомерційних регіональних інвестиційних ризиків формується переліком приватних показників, а саме: рівень злочинності, рівень безробіття, рівень екологічної безпеки, відношення регіональних органів влади до формування ринкового середовища, ступінь сприятливості інвестиційного законодавства, відношен- ня населення до ринкових реформ, рівень політичної стабільності, ступінь диференціації доходів населення. Залежно від часового горизонту аналізу, управ- ління й прогнозування оцінку інвестиційного потенці- алу варто розділити на дві, а саме оцінку поточного стану інвестиційного клімату й перспективного (можливого в майбутньому). Поряд з цими методичними підходами до оцінки інвестиційного потенціалу слід у територіальному розрізі дослідити ті фактори, значення яких зросло при розширенні господарської та політичної самостійності регіонів чи з наданням їм спеціальних режимів госпо- дарювання. При проведенні комплексної оцінки інвестицій- ного потенціалу регіону також доцільно: 1) провести аналіз інвестиційного потенціалу на трьох рівнях: глобальному, національному, внутріш- ньообласному; 2) застосувати, як вже зазначалося вище, дифе- ренційований підхід оцінки інвестиційного потенціалу з позиції різних типів інвесторів, тобто вивчити спри- ятливість інвестиційного клімату для конкретних груп інвесторів; виділити кластери сформованості інвести- ційного клімату за типами інвесторів; 3) проаналізувати окремі складові інвестиційно- го потенціалу в контексті оцінки соціально-економіч- ної ситуації загалом; 4) провести оцінку інвестиційного іміджу регіону; 5) використати SWOT-аналіз інвестиційного по- тенціалу шляхом оцінки сильних і слабких сторін ре- гіону як місця для інвестицій, потенційних можливос- тей і небезпек, який допомагає виявити вузьке коло ключових проблем; 6) у вигляді таблиць, графіків і карт показати роз- поділ, динаміку, згрупування регіонів і їх географію за складовими інвестиційного потенціалу, зміною рей- тингу, регіони недооцінені вітчизняними та іноземни- ми інвесторами, розподіл внутрішніх капіталовкладень та прямих іноземних інвестицій за типами регіонів по рейтингу; 7) застосувати соціологічні методи та експертні оцінки, опитування інвесторів; 8) використати кваліметричні методи оцінки інве- стиційного потенціалу на базі його якісних характери- стик; 9) за допомогою методів економетричного моде- лювання провести аналіз репутації, тобто ретроспектив- ний аналіз (оцінити попередні коливання показників, і на цій основі прогнозувати їхні майбутні коливання, виявити причини цих коливань та оцінити вплив зміни різних показників на зміну результуючих показників); О.І. Щукін, Н.О. Целіна, Я.М. Дерев’янко 2008’1 85 10) шляхом факторного аналізу також можна ви- значити вплив зміни одних обраних показників на зміну інших, що дозволить виявити найбільш вагомі факто- ри, від яких залежить інвестиційний потенціал; 11) провести аналіз неформальних показників; 12) дослідити вплив інвестування на економічну структуру регіону й держави загалом, адже безконт- рольне інвестування в одні галузі і повне ігнорування інших може деформувати структуру економіки, по- рушити рівновагу господарської системи. Отже, інвестиційний потенціал регіону — це си- стема відносин, середовище діяльності та система відліку інвестування, які в сукупності: 1) формуються взаємопов’язаним комплексом нормативно-правових, політичних, соціальних, еконо- мічних, організаційно-управлінських, інформаційних факторів, що дають у своєму сумарному прояві си- нергічний ефект, поділяються за макро-, мікро- й особ- ливо мезорівнем управління та відображають як об’- єктивно існуючі задані умови й передумови (можли- вості та обмеження) для появи стійкого спонукання до інвестування (вхідні фактори), так і суб’єктивні (вихідні) результати діяльності інвесторів по викорис- танню існуючих умов і передумов; 2) вирізняється закономірною циклічністю, що визначається циклічними змінами суспільного та еко- номічного середовища; 3) характеризується специфічною особливістю, суть якої полягає в тому, що навіть у рамках тієї самої СТС це явище (інвестиційний клімат) може бути різним за сприятливістю для різних груп інвесторів. Поєднання, переплетення всіх трьох аспектів інвестування, які окреслені вище, також здійснюєть- ся синергічно. Якщо ці аспекти проявляються не тільки синергічно, але й мультиколінеарно, тобто в одному напрямку, то якісні параметри інвестиційно- го потенціалу зростають, або зменшуються в геомет- ричній прогресії. У сучасних економічних дослідженнях широко застосовується метод моделювання, який є одним з важливих універсальних методів наукового пізнання та дослідження в багатьох галузях новітньої науки. Економічні моделі можуть використовуватись для вирішення багатьох проблем регіональної економіки: при побудові регіональних типологій, регіональному ситуа- ційному аналізі, розробці прогнозів, імітації наслідків проведення соціально-економічних заходів на загаль- нодержавному та регіональному рівнях, обґрунтуван- ня параметрів фінансово-економічних механізмів та ін. Багатоаспектність проблем регіональної еконо- міки передбачає доцільність використання великого Рис. 1. Схема співвідношення категорій інвестиційної проблематики інвестиційні ресурси Інвестиційна ситуація Інвестиційний потенціал Інвестиційна активність Інвестиційна привабливість Інвестиційний клімат О.І. Щукін, Н.О. Целіна, Я.М. Дерев’янко розмаїття моделей, для класифікації яких використо- вуються різні підґрунтя та ознаки (табл. 2). Моделювання, як зазначають більшість науковців, — це процес побудови, вивчення й застосування мо- делей, метод опосередкованого пізнання за допомо- гою об’єктів-замінників. Проте, на нашу думку, мо- делювання — це, радше, процес відслідковування по- ведінки об’єктів чи тенденцій процесів (ретроспектив- них, сучасних, перспективних) шляхом фіксації окремих параметрів та зміни інших параметрів, що вхо- дять до складу моделі. В історичному плані виділяють три покоління еко- номіко-математичних моделей. Перше покоління — економіко-математичні моделі лінійного програмуван- ня, а саме моделі оптимізаційного чи оптимізаційно- балансового типу з чітко заданими обмеженнями по планових ресурсах і критерієм оптимальності, як єдиної мети досягнення результату управління. Друге покоління відрізнялося появою імітаційних, ігрових, нечислових, імовірнісних моделей та моделей нечітких категорій і множин. Моделі допускали оптимізацію по декількох критеріях, варіювання цільової функції й обмежень, використання результату однієї моделі в іншій, між окремими моделями допускалося залучення експертів, користувачів, які управляли послідовністю підключень блоків моделей, задавали параметри мо- делювання, здійснювали інтерактивний режим. Третє покоління моделей базується на поєднанні двох за- значених підходів (математичного й імітаційного) з третім структурно-логічним і комп’ютерно-інтелекту- ально-експериментальним. У цих моделях фактори й зв’язки визначаються й видозмінюються в необхідно- 86 Економічний вісник Донбасу Таблиця 2 Класифікація економічних моделей О.І. Щукін, Н.О. Целіна, Я.М. Дерев’янко Основа класифікації Типи і види моделей За формою представлення математичні, вербальні, аксіоматичні, графічні, віртуальні тощо За цільовим призначенням теоретико-аналітичні та прикладні За способом вираження співвідношень між зовнішніми умовами, внутрішніми параметрами й шуканими характеристиками – функціональні (пізнання сутності об’єкту через його діяльність, функціонування, поведінку); – структурні (відображають внутрішню організацію об’єкта: його складові частини, внутрішні параметри, їх зв’язки зі „входами” й „виходами” модельованого об’єкту) За часовим горизонтом зображення ретроспективні, сучасні та перспективні За цілями моделювання соціально- економічних процесів – дескриптивні (для опису й пояснення дійсності: аналізу минулого, сучасного й прогнозування майбутнього); – нормативні (передбачають цілеспрямовану діяльність, формалізують мету економічного розвитку, можливості й засоби її досягнення) За характером відображення причинно-наслідкових зв’язків детерміновані та моделі, що враховують випадковість і невизначеність За способом відображення фактору часу – статичні (усі залежності відносяться до одного моменту чи періоду часу); – динамічні (характеризують зміни економічних процесів в часі й використовуються для прогнозування) За тривалістю розглянутого періоду короткотермінові (до року), середньотермінові (до 5 років), довготермінові (10–15 років і більше) За характером залежності лінійні й нелінійні За співвідношенням екзогенних та ендогенних змінних відкриті, закриті й проміжні За ступенем охоплення процесів агреговані й деталізовані За врахуванням просторової структури – точкові (макроекономічні моделі); – просторові (багаторегіональні моделі національної економіки) За способом організації обчислювальних експериментів – числові (математичні рівняння при заданих параметрах і початкових умовах); – імітаційні чи алгоритмічні (аналітичні залежності за допомогою яких імітуються елементарні явища при збереженні їх логічної й семантичної структури, послідовності плину в часі...); – статистичні (для одержання статистичних даних відносно процесів у модельованій системі). му напрямку за допомогою закладених у комп’ютері правил, процедур, нормативів, заснованих на мето- дах штучного інтелекту. Такі моделі дозволяють пе- рейти до принципово нової фази економічного аналі- зу з іншим за глибиною охоплення способом опису економічних об’єктів — комп’ютерно-експерименталь- ної економіки. Повнота опису забезпечується як за рахунок деталізації частин системи, так і за рахунок стратифікованого представлення її у вигляді ієрархії моделей різного ступеня деталізації. Інвестиційні моделі — це вид економічних моде- лей. Багато дослідників пропонують здійснювати мо- делювання інвестиційної діяльності в системі макро- параметрів, тобто за допомогою макроекономічних моделей. Справедливим є те, що в більшості еконо- мічних теорій інвестиції розглядаються як невід’ємна частина будь-якої економічної системи (табл. 3). Але інвестиційні процеси, явища й навіть сама інве- стиція є також окремими системами, моделювання яких особливо важливе з огляду на необхідність досліджен- ня особливостей функціонування цих систем та впли- ву специфічних факторів їх формування. На нашу дум- ку, інвестиційною є лише така модель, яка є відобра- женням оригіналу — інвестиційного процесу (наприк- лад, формування інвестиційних ресурсів), інвестицій- ного явища (наприклад, інвестиційного клімату), інве- стиційного об’єкту (сама інвестиція). Інвестиційна мо- дель не може не бути присутньою в складі економічної 2008’1 87 Таблиця 3 Типи інвестиційних моделей, їх роль та місце в складі економічних моделей О.І. Щукін, Н.О. Целіна, Я.М. Дерев’янко Тип моделі Назва моделі Економічна Інвестиційна, присутня в складі економічної (її місце) Фішера Формальна, в основі якої лежить рівняння обміну MV=PY, де М – кількість грошей, V – швидкість їх обігу, Y – кількість благ, що обмінюються або реальний обсяг виробництва, Р – рівень цін. Вербальна При мікроаналізі інвестиційної поведінки, за ефектом Фішера, зі збільшенням грошової маси попит на гроші падає і відсоткова ставка знижується, але в зв’язку з зростанням цін попит на гроші знову зростає і рівень ставки підвищується. Тому встановлення природна норма процентної ставки Мультиполі- катора Кейнса Формальна Відображає взаємозв’язок між приростом інвестицій та збільшенням доходу і показує як приріст інвестицій впливає на приріст виробництва і доходу. КМ=1/∆S або КМ=1/(1-∆С), де ∆S – гранична схильність до заощаджень, ∆С – гранична схильність до споживання. Вербальна Обсяги інвестицій залежать від розміру доходу, а отже від величини заощаджень та споживання. Харрода- Домара Формальна, в основі якої рівняння G = S/C або S = G/C, де G – темпи економічного зростання, C – відношення капіталу до випуску продукції (коефіцієнт капіталоємності), S – частка заощаджень у національному доході. Формальна Вираз G/C представляє частку чистих інвестицій у національному доході. Кобба- Дугласа Формальна Виробнича функція являє собою модель, за якою обсяги виробництва залежать від взаємодії двох факторів: праці і капіталу. Y = F(L,K), де Y – обсяг виробленого продукту (національного доходу), L – сукупні затрати праці, K – вкладення капіталу. Вербальна Модель на базі виробничої функції може використовуватись для оцінки інвестиційної активності та клімату, а крім того: джерел зростання, впливу технічного прогресу, прискорення оновлення основного капіталу і ін. Вербальна й аксіоматична Вербальна й аксіоматична Адаптивних та раціональ- них очікувань Р.Лукаса Модель адаптивних очікувань полягає в тому, що фірми коректують свої очікування і дії, виходячи з помилок минулого, тенденцій і підтверджень або помилок минулих прогнозів. Модель раціональних очікувань базується на більш ширшій інформації на базі аналізу та оцінок майбутніх подій, а саме розглядається як функціонує існуюча економічна модель, які тенденції різних економічних параметрів, які імовірні наслідки при запровадженні різних варіантів рішень і як у зв’язку з цим можуть змінюватися основні показники макроекономіки. Цикл Дж. Кітчіна Аксіоматична Розвинув ідею, що флуктуації ділової активності можна розділити на дві категорії: головні цикли і другорядні Аксіоматична й вербальна Це відповідно стосується і циклів інвестиційної активності 88 Економічний вісник Донбасу Цикли М.Кон- дратьєва Аксіоматична Причинами існування короткострокових циклів є періодичність реінвестування в основний капітал, розвиток інновацій, війни, революції, відкриття нових країн і нових родовищ корисних копалин, золотих копалень і ін. Аксіоматична й вербальна Періодичність інвестування, відповідно, є залежною і пояснюється наявністю цих короткострокових циклів. Цикл К. Джуглара Аксіоматична Описав цикли ділової активності за їхніми фазами: економічний розквіт, криза і ліквідація. Аксіоматична й вербальна Зайвий капітал, наприклад, у фазі спаду, скорочується через вихід із вжитку і помилки у бізнесі. Цикл Р.Фріша Аксіоматична Запропонував маятникову модель циклу, згідно з якою різні події в економіці (шоки) дають поштовх для розхитування у бік спаду та підйому ділової активності Аксіоматична й вербальна Відповідно, спад чи підйом інвестиційної активності залежить від подій (поштовхів) в економіці. Цикл Дж.Хікса Аксіоматична Домінує положення про існування двох бар’єрів (обмежувачів) на шляху рівноважного руху: „стелі” і „підлоги”. Зростання реальних доходів обмежується верхньою межею („стелею”) і зупиняється при повній зайнятості. В результаті капіталовкладення, які є залежними від приросту доходу скорочуються. А нижній бар’єр пов’язаний з межею скорочення інвестицій, адже вони не можуть впасти до нуля, бо частина з них повинна піти на амортизацію. Чергування періодів зниження та збільшення доходу спричинює циклічні коливання. Аксіоматична й вербальна У рамках циклічної економічної моделі, проявляється і циклічна інвестиційна, а саме: інвестиції, які залежні від приросту доходу та відрахувань на амортизацію також мають верхню й нижню межу. Цикл Є.Слуць- кого Формальна Показав, що цикли ділової активності можуть генеруватися через суму випадкових факторів (еt). Сума нинішніх і майбутніх шоків визначається: уt = еt+0,95еt-1+0,952еt-1+…+0,953е1+0,95ty0 Формально-вербальна Відповідно цикли інвестиційної активності також генеруються через суму випадкових факторів, що впливають на неї. Діловий цикл Р.Лукаса Аксіоматична Доводить, що коливання в економіці пов’язані з монетарно-фіскальними шоками, ефекти від яких розподілені у часі через інформаційні лаги і ефект акселератора. Вербальна З загальними коливаннями в економіці пов’язаний і циклічний рух інвестицій. Цикл Дж.Лонга Аксіоматична Заснував свою теорію циклу на подібності змін споживчо-виробничих планів з циклами ділової активності за умови відносно постійних цін. Вербальна Інвестиційна діяльність тісно пов’язана з тими факторами, які змінюються від періоду до періоду згідно з фазами циклу ділової активності. Продовження табл.3 О.І. Щукін, Н.О. Целіна, Я.М. Дерев’янко 2008’1 89 моделі, що випливає з закону загальної теорії систем. Інакше кажучи, вивчення інвестиційних явищ та про- цесів поза конкретною економічною системою є абсур- дним, а побудова інвестиційних моделей поза економі- чними моделями є беззмістовною. Але інвестиційні моделі — це моделі відносно самостійних систем у суперсистемі — економіці. Недоліками модельних систем є використання змінних, статистична необ’єктивність яких пояснюється специфікою функціонування вітчизняної перехідної еко- номіки та недосконалістю статистичного обліку в Ук- раїні. У результаті використовуються змінні, що не ма- ють точного статистичного відображення в Україні (зай- нятість та продуктивність праці, величина доходів та заощаджень населення, попит на інвестиції з боку суб’єктів господарювання та держави, рух власних фінансових та матеріальних коштів, диференціація спо- живачів за соціальним статусом згідно з офіційними статистичними даними). Адже значна частина доходів населення України формується в «тіньовому» секторі, а більша частина заощаджень знаходиться поза межа- ми банківської системи та здійснюється в іноземній валюті, що нівелює офіційні статистичні дані. Складно також оцінити фактичний інвестиційний попит, оскіль- ки його реальна величина зменшується через надзви- чайно високу ціну кредитних ресурсів в Україні (існує незадоволений попит). Рівень вітчизняних соціологіч- них досліджень на сьогодні не дозволяє зробити адек- ватну стратифікацію суспільства за майновим (со- ціальним) статусом. Тому будь-які оцінки споживчих доходів у такому розрізі статистично ненадійні. Великі труднощі моделювання створює інформа- ційна недостатність, а саме проблеми інформації про приватний сектор, поширення різних форм тіньової економіки, перехід статистики на нову методологію і, як наслідок, відсутність достатньо довгих динамічних рядів співставних даних. Загалом місцями локалізації проблем моделю- вання економіки України є: • відсутність оцінок конкурентоспроможності українських виробників та коректного прогнозу зов- нішнього попиту на їх товари та послуги (у розрізі галузей та економіки в цілому); • відсутність регулярних оцінок «тіньових» об- сягів виробництва та доходів економічних агентів; • використання показників чисельності зайнятих та величини оплати праці лише у вигляді офіційних нарахувань, без урахування необлікованих зайнятих та їх доходів; • неврахування специфіки поточної ситуації в Україні, коли короткострокові лагові чинники мають вирішальний вплив на економічну кон’юнктуру; • неврахування девальваційного ефекту на галу- зевий перерозподіл доходів економічних агентів; • неврахування впливу податкових пільг та пору- шень платіжної дисципліни, що призводить до зрос- тання кредиторської заборгованості за бюджетними платежами. При всьому розмаїтті існуючих економічних моде- лей їм бракує концептуальної комплексності, яка б доз- воляла ув’язати економічні процеси, що відбивають фінансову, інвестиційну, виробничу, зовнішньоторговель- ну, соціальну політику держави в єдину цілісну модель. «Інвестиційний потенціал» як сукупність матері- альних, нематеріальних, фінансових та інших інвести- ційних ресурсів, що використовуються для відтворення й розвитку суб’єктів економічної діяльності на тери- торії регіону та міста, а також ринкових, соціально- економічних, організаційно-правових та інших власти- вих місту й регіону факторів, що залучать або відштов- О.І. Щукін, Н.О. Целіна, Я.М. Дерев’янко Рис. 2. Взаємоузгодженість інвестиційних моделей з стратегією соціально-економічного розвитку регіону Стратегія соціально-економічного розвитку регіону Інвестиційні моделі регіону Ідеї Цілі 90 Економічний вісник Донбасу хують інвесторів і забезпечують умови для ефектив- ного застосування інвестиційних ресурсів. Література 1. Вдовічев А.А. Теоретико-методологічні та ме- тодичні основи оцінки інвестиційних параметрів регіо- нального розвитку. — Л.: Ін-т регіон. досліджень, 2005. — 285 с. 2. Інвестологія: наука про інвесту- вання: Навч. посібник / За ред. С.К.Реверчука. — К.: Атака, 2001. — 264 с. 3. Бланк И.А. Инвестицион- ный менеджмент. — К.: МП «Итем», 1995. — С. 94— 104. 4. Інвестиційний клімат в Україні: фактори ре- гіональних ризиків / Державний комітет України з пи- тань розвитку підприємництва; Рада по вивченню про- дуктивних сил України НАН України / О.В. Кужель та ін.— К., 1999. — 192 с. 5. Журнал «Експерт» / http: //www.expert.ru/expert/ratings/regions/index.shtml. 6. Лесечко М.Д., Чемерис А.О., Чемерис О.М. Інвестиційний клімат: теорія і практика/ Українська Ака- демія держ. управління при Президентові України. Львівський філіал. — Л.: ЛФ УАДУ, 2001. — 166 с. 7. Захарін С.В. Моніторинг інвестиційного клімату // Фінанси України. — 2001. — № 1. — С. 111 — 117. 8. Інвестиційний клімат в Україні: фактори регіональ- них ризиків / Державний комітет України з питань роз- витку підприємництва; Рада по вивченню продуктив- них сил України НАН України / О.В. Кужель та ін.— К., 1999. — 192 с. 9. Інвестиційний рейтинг регі- онів України у 2002 році. Економічні Есе / Відпов. ред. В. Пинзеник. — К.: Ін-т реформ, 2002. — 52 с. 10. Климова Н.И. Инвестиционный потенциал реги- она / РАН. — Екатеринбург, 1999. — 276 с. 11. Ко- лесникова Н.А. Финансовый и имущественный по- тенциал региона: опыт регионального менеджмента. — М.: Финансы и статистка, 2000. — 240 с. 12. Крей- мер Г. Государственное регулирование инвестицион- ного климата в условиях рыночных преобразований. Автореферат диссертации на соискание ученой степе- ни кандидата экономических наук. — М.: РАГС, 1997. — С. 14. 13. Муниципальный менеджмент: Справ. пособие / В. В. Иванов, А. Н. Коробова. — М.: ИНФ- РА-М, 2002. — 718 с. 14. Гришина И., Шахназа- ров А, Ройзман И. Комплексная оценка инвестици- онной привлекательности и инвестиционной активно- сти российских регионов: методика определения и ана- лиз взаимосвязей // Инвестиции в России. — 2001. — № 4. — С. 5—16. 15. Игошин Н.В. Инвестиции. Организация управления и финансирование: Учебник для вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. — 542 с. 16. Частно-общественное партнерство в разработ- ке и реализации территориальной инвестиционной стратегии: методические рекомендации для местных и региональных властей // http://www.ano.leontief.ru. 17. Лебедев В. Привлечение иностранных инвести- ций: фактология, проблемы, подходы к решению // Рос. экон. журн. — 2000. — № 5—6. — С. 69—78. О.І. Щукін, Н.О. Целіна, Я.М. Дерев’янко

Методичні підходи оцінки інвестиційного потенціалу регіону

Institution

Ähnliche Einträge