Проблеми ефективного виробництва насіння ріпаку та продукції його переробки

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автори:	Уланчук, В.С., Дишлюк, С.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2008
Теми:	Регуляторна та регіональна політика
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17837
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Проблеми ефективного виробництва насіння ріпаку та продукції його переробки / В.С. Уланчук, С.М. Дишлюк // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 1(11). — С. 91-97. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-17837
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-178372013-02-13T02:43:58Z Проблеми ефективного виробництва насіння ріпаку та продукції його переробки Уланчук, В.С. Дишлюк, С.М. Регуляторна та регіональна політика 2008 Article Проблеми ефективного виробництва насіння ріпаку та продукції його переробки / В.С. Уланчук, С.М. Дишлюк // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 1(11). — С. 91-97. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17837 uk Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Регуляторна та регіональна політика Регуляторна та регіональна політика
spellingShingle	Регуляторна та регіональна політика Регуляторна та регіональна політика Уланчук, В.С. Дишлюк, С.М. Проблеми ефективного виробництва насіння ріпаку та продукції його переробки
format	Article
author	Уланчук, В.С. Дишлюк, С.М.
author_facet	Уланчук, В.С. Дишлюк, С.М.
author_sort	Уланчук, В.С.
title	Проблеми ефективного виробництва насіння ріпаку та продукції його переробки
title_short	Проблеми ефективного виробництва насіння ріпаку та продукції його переробки
title_full	Проблеми ефективного виробництва насіння ріпаку та продукції його переробки
title_fullStr	Проблеми ефективного виробництва насіння ріпаку та продукції його переробки
title_full_unstemmed	Проблеми ефективного виробництва насіння ріпаку та продукції його переробки
title_sort	проблеми ефективного виробництва насіння ріпаку та продукції його переробки
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Регуляторна та регіональна політика
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17837
citation_txt	Проблеми ефективного виробництва насіння ріпаку та продукції його переробки / В.С. Уланчук, С.М. Дишлюк // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 1(11). — С. 91-97. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT ulančukvs problemiefektivnogovirobnictvanasínnârípakutaprodukcííjogopererobki AT dišlûksm problemiefektivnogovirobnictvanasínnârípakutaprodukcííjogopererobki
first_indexed	2025-07-02T19:00:05Z
last_indexed	2025-07-02T19:00:05Z
_version_	1836562834650038272
fulltext	2008’1 91 В останні 10—15 років виникла проблема забез- печення населення планети оліями рослинного поход- ження. У трійку лідерів культур, на долю яких прихо- диться найбільша частка виробництва цього продукту харчування, входять оливкова маслина, соя і, звісно, ріпак. Без сумніву, його можна назвати культурою майбутнього, що володіє великим потенціалом як у кормовому й харчовому відношенні, так і в енерге- тичному плані. Темпи експансії ріпаку по країнах світу перевищили навіть сою, яка є базовим показником стабільності виробництва білкової й олійної продукції. Його посівні площі останнім часом суттєво розшири- лися й сягають 30 млн га. Домінуюче виробництво ріпаку належить Китаю, Індії та Канаді — 60% світо- вого збору насіння. Стрімкими темпами збільшують- ся площі під ріпаком на європейському континенті, де вони сягнули 4 млн га при валовому зборі 8,9 млн т. Проблеми формування й функціонування оліє- продуктового ринку взагалі та ринку ріпаку й про- дуктів його переробки зокрема досліджувалися в пра- цях вітчизняних та зарубіжних учених: Ф.Ф. Адаме- ня, В.І. Бойка, П.С. Вишнівського, В.Д. Гречкосія, О.Г Дерев’янка, М.В. Калінчика, В.В. Лазні, О.О. Митченка, Д.І. Нікітчина, А.А. Побережної, С.А. Сегеди, Штефана фон Крамона-Таубаделя, Люд- віга Штрівера та інших. Метою цього дослідження є висвітлення про- блемних питань виробництва товарного насіння ріпа- ку та продуктів його переробки. При проведенні до- слідження використано методи економічного аналізу, статистичне спостереження та групування. Результати досліджень. Серед завдань, спря- мованих на піднесення аграрного сектора економіки України, велике значення мають заходи, спрямовані В.С. Уланчук, доктор економічних наук, професор С.М. Дишлюк, аспірант, м. Умань В.С. Уланчук, С.М. Дишлюк ПРОБЛЕМИ ЕФЕКТИВНОГО ВИРОБНИЦТВА НАСІННЯ РІПАКУ ТА ПРОДУКЦІЇ ЙОГО ПЕРЕРОБКИ на подальше нарощування виробництва олійних куль- тур. Основною олійною культурою в нашій державі вважається соняшник. Зростаючий попит на насіння олійних, зокрема зовнішній, спричинив збільшення посівних площ під цією культурою. Це явище можна оцінити виключно як негативне через його ґрунтови- снажливий характер і спадаючу врожайність соняш- нику. Якщо в Україні в 1990 р. виробляли 2,6 млн т насіння соняшнику, то у 2006 році — 5,3 млн т. Для утримання таких обсягів виробництва цієї культури порушені норми сівозміни: замість 10% у структурі посівних площ соняшник займає до 25% і більше, що не можна оцінити інакше, як явище хижацького вико- ристання землі тимчасовими власниками та оренда- рями. Тому потрібно підтримувати тенденції останніх років щодо збільшення частки ріпаку й сої в струк- турі виробництва олійних культур та зменшення площ під соняшником до науково обґрунтованих розмірів. В Україні ріпак почали інтенсивно впроваджува- ти лише останнього десятиріччя. Найпереконливішим аргументом на користь розширення площ під посіви цієї культури є невпинно зростаючий попит на нього як на сировину для харчової та технічної олії, у тому числі для виробництва біодизелю, висока економічна віддача коштів, вкладених у його виробництво, та раннє повернення грошових коштів (липень—сер- пень). Ріпакове зерно стало одним з кращих валюто- обмінним продуктом сільського господарства, оскі- льки користується стійким попитом як на внутрішньо- му, так і на зовнішніх ринках. Вітчизняні спеціалісти впевнені, що в цей час по- трібно збільшувати розміри посівних площ озимого і ярого ріпаку до 1,5 млн га, а валовий збір зерна — до 3—5 млн т. [9]. Проте, є певні обмеження щодо виро- Таблиця 1 Посівні площі, урожайність та валові збори ріпаку в Україні Показники 1990 р. 2000 р. 2002 р. 2004 р. 2006 р. Валовий збір, тис. т 130,2 131,8 60,8 284,9 605,7 Урожайність, ц/га 14,5 8,4 8,7 13,9 15,7 Площа, тис. га 89,6 156,7 70,0 107,3 386,6 92 Економічний вісник Донбасу щування озимого ріпаку в сівозмінах. Його слід по- вертати на попередньо поле не раніше, ніж за 4—5 років, у зв’язку з накопиченням шкідників і хвороб. Це яскраво видно на прикладі Західної Європи, де площі перейшли за межі науково допустимих — по- над 20—25% значень і спричинили спалахи (інвазії) хвороб, що, у свою чергу, вимагає додаткових витрат на фунгіцидний захист. В Україні поки що цієї пробле- ми немає, але загроза існує, особливо з огляду на стрімке розширення площ посівів, яке повинно бути агрономічно обґрунтованим. За 2004—2006 рр. обсяги площ під ріпаком у господарствах усіх форм власності зросли в 3,6 рази (з 107,3 до 386,6 тис. га) [5], значно виділяються об- ласті Центрального й Південного регіонів (рис.1). Відомо, що урожайність ріпаку, як й інших куль- тур, залежить від трьох основних факторів: якості на- сіння, правильного дотримання агротехнології при ви- рощуванні й збиранні та кліматичних умов. При ви- робництві ріпаку дуже важливо використовувати якіс- ний посівний матеріал. Застосування гібридів суттєво підвищує врожайність — до 30%, і є резервом збільшення продуктивності ріпаку. У 2006 р. за вро- жайністю серед сортів ярого ріпаку на Черкащині кра- ще зарекомендували себе сорт Кліф (26,5 — 31,6 ц/ га) та гібрид Сієста (32,9 — 37,3 ц/га) [4]. Проте, як зазначає В. В. Киреченко, рівень вико- ристання потенціалу урожайності основних олійних культур в Україні бажає залишатись кращим, і він скла- дає за 2000—2006 рр.: соняшнику — 30,3; ріпаку — 34,3; сої — 37,6% [6]. Частка сортів вітчизняної селекції в реєстрі скла- дає 60% (42 сорти з 70), визнано перспективними на 2007 р. 2 вітчизняних сорти й 22 закордонних. За по- казниками урожайності насіння української селекції можуть бути співставними з імпортними, але великі виробники віддають перевагу імпортному насінню, що має принципові відмінності від вітчизняних: — краща підготовленість насіння до посівних робіт (зручна розфасовка, насіння протруєне сучас- ними засобами захисту, покрите спеціальною оболон- кою, що є захистом від хвороб та шкідників і містить поживні речовини необхідні для початкового етапу росту); — гарантована якість насіння за хімічним скла- дом, важливо враховувати, що міжнародні вимоги до цього досить високі (табл. 2). Вітчизняні сорти ріпаку поступаються за цими по- казниками, що є результатом неналежного фінансу- вання робіт українських НДІ по селекції, відсутність належних інвестицій в селекцію ріпаку й насінництва з боку держави. Завдання й напрямки селекції ріпаку повинні бути орієнтовані на потреби певного регіону з його конкретними особливостями біотичних та абіо- тичних факторів. Щорічно Україна втрачає близько 30% урожаю від шкідників, хвороб і бурянів. Водночас технологіч- но країна на 90% залежить від імпортних хімічних засобів захисту рослин. Дослідження доктора В. Гар- бурга з Сільськогосподарської палати Ганновера по- казують (рис. 2), що застосування хімічних засобів захисту при вирощуванні ріпаку дає суттєвий приріст Рис.1. Регіональний розподіл посівних площ озимого ріпаку під врожай 2007 року, тис. га В.С. Уланчук, С.М. Дишлюк 2008’1 93 44,2 48,4 49,5 49,957 83 102 0 20 40 60 80 100 120 Контроль Кантус 0,5 Проліне 0,7 Міраж 1,0 Урожайність, ц/га Додаткова виручка, євро/га В.С. Уланчук, С.М. Дишлюк Таблиця 2 Стандарти якості насіння ріпаку 00-якості [3] Критерій якості Міжнародний Країни СНД Вологість,% 9 12 Домішки,% 2 3 Ерукова кислота,% 2 5 Глюкозинолати,моль/г 25 40 врожайності та збільшення додаткових надходжень господарству [1]. Особливою проблемою вирощування ріпаку є також нерівномірне дозрівання стручків, що призво- дить до передчасного осипання насіння внаслідок його розтріскування. Виробникам пропонується декілька варіантів вирішення цієї проблеми. Застосування стікерів дає можливість зберегти від 20 до 30% вро- жаю, приріст якого становитиме від 0,5 до 1,5 т/га. Прибавка врожаю озимого ріпаку в господарствах Черкаської області при застосуванні стікерів склала від 19,7% до 36% (2005 р.). При цьому, якщо порівню- вати використання засобів захисту рослин на 1 га угідь в Україні з європейськими країнами, то ми відстаємо в десятки разів; Україна витрачає 4,0 €/га, Польща — 29,4 €/га, Франція — 120,7 €/га. Така ситуація насам- перед викликана досить обмеженими фінансовими можливостями аграріїв. Загалом, по аграрному сек- тору станом на 1 січня 2007 року кредиторська за- боргованість перевищувала дебіторську на 24,8%, або на 8,5 млрд грн, і становила 42,8 млрд грн, а загальні обсяги не розрахунків — понад 77 млрд грн, що ста- новить майже 15% від ВВП України [7]. Державна підтримка виробництва ріпаку у 2007 р. складатиме лише 7019,5 тис грн, для порівняння сума такої підтримки для пшениці — 39920,0 тис грн, сої — 22936,0 тис грн. За останні 10 років внесення мінеральних доб- рив на полях України скоротилося в 10, а органічних — у 7 разів. Середньорічний недобір сільськогоспо- дарської продукції в перерахунку на зерно, унаслідок Рис.2. Ефективність застосування захисних препаратів на посівах озимого ріпаку, 2004 р. (Нижня Саксонія, Німеччина) зменшення внесення мінеральних добрив, становить понад 18 млн т [11]. Ріпак — культура вибаглива до системи удобрен- ня, на долю якого в прирості врожайності припадає до 70% — це один з найважливіших факторів, що регу- люється людиною. За даними «НПЦ — Лембке», при середньому внесенні 130 кг азотних добрив в д.р. на 1 га можна досягти врожайності 40 ц/га, а рентабельність при вирощуванні ріпаку може сягати до 250% (табл. 3). Важливим питанням є застосування комплекс- них добрив, до складу яких входить два або три по- живні елементи. Вони дають можливість краще забез- печити потребу рослини в елементах живлення й доз- воляють на 10—11% знизити виробничі витрати на їх транспортування, зберігання й внесення. За досить низького рівня застосування добрив в Україні й значного паритету цін на них та сільськогос- подарську продукцію, добрива повинні вноситися в та- ких дозах і співвідношеннях елементів живлення, які б забезпечували найбільшу економічну ефективність і мали найменший негативний вплив на навколишнє при- родне середовище. Різні технології вирощування ози- мого та ярого ріпаку вивчалися в Івано-Франківсько- му інституті агропромислового виробництва (табл. 4). Дані таблиці свідчать, що врожайність і чистий дохід при інтенсивній технології значно вищі за раціо- нальної технології вирощування як озимого, так і яро- го ріпаку при більших затратах на виробництво. Та- ким чином, високі врожаї ріпаку повязані з дотри- манням технології вирощування, що забезпечує ви- соку економічну ефективність вироробництва ріпаку. 94 Економічний вісник Донбасу Таблиця 3 Розрахунок ефективності вирощування озимого ріпаку залежно від внесення азотних добрив [2] Показники Кількість, кг/га Витрати, $/га Насіння, засоби захисту рослин – 55,0 Механізовані роботи – 79,2 Інші витрати – 42,0 Основне внесення добрив:NPK (у т. ч. N—25кг/га) 150 29,5 Всього 205,7 Варіант 1: (N)-50кг/га 140,0 18,2 Варіант 2: (N)-100кг/га 290,0 37,7 Внесення азотних добрив, д.р.: Варіант 3: (N)-150кг/га 440,0 57,2 Варіант 1 – 223,9 Варіант 2 – 243,4 Загальні витрати, $/га Варіант 3 – 262,9 Варіант 1: урожайність 20 ц/га 236,1 Варіант 2: урожайність 30 ц/га 446,1 Прибуток брутто, при ціні реалізації однієї тони – 230 дол. США (виручка – реалізація) Варіант 3: урожайність 40 ц/га 657,1 Таблиця 4 Економічна ефективність різних технологій вирощування ріпаку в ДПДГ «Перемога» Івано-Франківської обл., 2005—2006 рр. [9] Інтенсивна технологія Раціональна технологія Показники Озимий ріпак Ярий ріпак Озимий ріпак Ярий ріпак Урожайність, ц/га 43,5 29,6 34,3 23,3 Витрати, грн./га 2569,0 2162,0 1802,5 1485,0 Собівартість, грн./ц 57,08 72,06 60,10 67,5 Чистий дохід, грн./га 2231,0 1078,0 1077,5 795,0 Рентабельність, % 86,9 49,9 60,0 53,5 Вирощування ріпаку пов’язане зі значними ви- тратами, які суттєво залежать від урожайності культу- ри. В аграрних формуваннях Уманського району Чер- каської обл. частка прямих матеріальних затрат на на- сіння та добрива складає 12% і 31% відповідно, а ви- трати нафтопродуктів становлять майже 25% (табл. 5). Як відмічають О. Гауе та А. Шіхерт, витрати в процесі вирощування ріпаку складаються приблизно на 50% з таких виробничих статей, як насіння, засоби захисту рослин та добрива, а друга половина, як пра- вило, пов’язана з рівнем механізації виробничих про- цесів та іншими витрати (рис. 3). Згідно з даними Міністерства економіки Украї- ни, аграрні підприємства забезпечені основними сільськогосподарськими машинами лише на 45 — 65% від потреби. При цьому більшість машин — 80 — 90% від загальної кількості — давно відпрацювали свій технічний ресурс і за своїми технічними характе- ристиками ніяк не відповідають сучасним вимогам. На думку експертів, тільки за рахунок застарілої й зно- шеної техніки аграрії щорічно залишають у полі 20— 25% зерна від об’єму зібраного урожаю, що в гро- шовому виразі становить 3—5 млрд грн. За підрахун- ками спеціалістів Інституту аграрної економіки, на В.С. Уланчук, С.М. Дишлюк 2008’1 95 Таблиця 5 Вплив урожайності на структуру виробничої собівартості ріпаку в аграрних формуваннях Уманського району, Черкаської обл., 2006р. В.С. Уланчук, С.М. Дишлюк Урожайність, ц/га Показники до 15 15 – 25 більше 25 Кількість господарств 7 2 3 Середня урожайність, ц/га 12 22,2 28,9 Прямі матеріальні витрати, грн./га у т.ч.: – посівний матеріал 68,5 115,5 154,7 – добрива 172,3 342,0 236,6 – нафтопродукти 256,8 145,5 155,0 – решта матеріальних витрат 139,3 207,5 393,3 Всього: 636,6 810,5 939,6 Прямі витрати на оплату праці 101,0 108,0 114,6 Інші прямі та загальновиробничі витрати 172,2 345,0 341,7 Разом: 909,8 1263,5 1395,9 Прибуток, грн./га 463,5 919,0 1692,0 11,2% 21,8% 11,5% 36,5% 19,1% посівний матеріал мінеральні добрива засоби захисту механізовані роботи інші витраи Рис. 3. Витратні статті виробництва ріпаку, % [3] сьогодні щорічна потреба АПК в закупівлі нової сільгосптехніки складає приблизно 15—20 млрд грн, тоді як реальні фінансові можливості сільгоспвироб- ників на її купівлю оцінюються на рівні 2—3 млрд грн. Єдиний нині можливий шлях провести посівну та зібрати врожай — сільгосптехніка в лізинг [8]. В умовах суттєвого скорочення парку комбайнів і його катастрофічного зносу маємо майже втричі збільшене навантаження на одиницю техніки, що в кінцевому результаті призводить до три-, чотирикрат- ного збільшення строків виконання польових робіт, зростають виробничі затрати, зростають втрати вро- жаю, знижується ефективність виробництва. Тому вчасне і якісне збирання врожаю ріпаку з мінімальни- ми втратами, суворе дотримання термінів виконання технологічних операцій збиральних робіт та післязби- ральна доробка насіння в стислі строки має вирішальне значення для підвищення продуктивності культури. Відомо, що сільськогосподарське виробництво в Україні енергозатратне. Витрати енергії на одиницю продукції у два — три рази вищі, ніж у провідних краї- нах світу. Нині для проведення сільськогосподарсь- ких робіт за технологічними нормами Україні щороку потрібно 1,9 млн т дизельного пального і 620 тис. т бензину. Для виробництва такої кількості пального необхідно витратити 4,5 млн т переважно імпортної нафти, вартість якої постійно зростає, що позначаєть- ся й на собівартості сільгосппродукції. У цей час в Україні на гектар ріллі в сільськогосподарських підприємствах залежно від структури посівних площ і технологій виробництва витрачається 130 — 170 кг дизельного палива, лише в господарствах зони Сте- 96 Економічний вісник Донбасу пу, орієнтованих на вирощування зернових колосо- вих і зернобобових культур за безплужною техноло- гією, — 80—90 кг [5]. У цілому Україна належить до енергодефіцитних країн, оскільки покриває свої потреби в паливно-енер- гетичних ресурсах лише на 53% — імпортує 75% не- обхідного об’єму природного газу й 85% сирої нафти та нафтопродуктів. Аналізуючи динаміку світової ціни на нафту, де вона коливалася наприкінці 2006 року та на початку 2007 року в межах 55 — 62 USD/барель, а в листопаді 2007 року перевищила 90 USD/барель, мож- на впевнено говорити про малоперспективний традиц- ійний варіант задоволення потреби сільськогосподарсь- ких виробників за рахунок лише нафтопродуктів. Тому застосування й створення в Україні альтернативних дже- рел енергії є стратегічним питанням національної та енер- гетичної безпеки держави. Кожна країна, залежно від кліматичних та еконо- мічних умов, знаходить свій шлях до розв’язання про- блеми забезпеченості енергоносіями. Так, у Сполучених Штатах Америки, починаючи з 2010 року, передбачається обов’язково додавати до автомобільного бензину добавку на основі етилового спирту, а як сировину для виробництва дизельного біопалива використовують — сою, у країнах Азії та- кою сировиною є пальмова олія. У Бразилії вже по- над чверть століття половина автотракторного парку працює на технічному спирті, що виготовляється з відходів виробництва цукру. У країнах Європи — Німеччині, Франції, Польщі, Чехії — постійно наро- щується виробництво органічного замінника дизель- ного палива, що виготовляється з ріпакової олії. Для України цей шлях також перспективний, оскільки із шести основних олійних культур ріпак дає найбіль- ший вихід олії — більше 1000 кг з 1 га в порівнянні з 290 кг при вирощуванні сої і 600 кг — соняшника. Вирощений на 5-гектарному полі ріпак забезпечує упродовж року роботу трактора МТЗ-82 при повно- му його навантаженні. Енергетично цінною є й соло- ма ріпаку. На тонну насіння припадає понад п’ять тонн соломи. При спалюванні трьох тон соломи можна от- римати тепло, рівноцінне 1 тис. м3 газу [5]. Перева- гою біодизеля з ріпаку є також його екологічність, тобто менші викиди шкідливих сполук (окису вуглецю, сірки й сажі) у навколишнє середовище. Ріпакова олія біологічно швидко розкладається й не несе в собі заг- рози для водоймищ, у ґрунті вона через 7 діб розкла- дається на 95%, тоді як мінеральне масло — лише на 16% [9]. В умовах паливного дефіциту й неурегульованості законодавчо-нормативної бази по виробництву мотор- них видів біопалива здійснюється стихійний розвиток виробництва з малопотужним обладнанням, орієнто- ваного переважно на власні потреби. За різними оцін- ками, в Україні на сьогодні є 2 невеликих підприєм- ства, і близько 40 напівкустарних виробництв, що виробили в 2006 році близько 20 тис. т біодизеля. Ши- рокомасштабне виробництво біопалива можливе після введення у дію великих підприємств потужністю від 30 до 100 тис. т біопалива на рік, адже тільки при ве- ликих обсягах виробництва можна досягти собівар- тості готового продукту в межах 2,3 — 2,7 грн/л [10]. Згідно Програми розвитку виробництва дизель- ного біопалива орієнтовні затрати на виробництво 1 т метилового ефіру на заводах будуть становити 3020— 3900 грн, залежно від урожайності ріпаку й ринково- го попиту на насіння культури та технологій перероб- ки, що будуть застосовані. Одночасно з 1 т основної продукції буде отримано — до 1,8 т шроту й 0,05 т гліцерину загальною вартістю до 1260 грн (усі показ- ники наведені з огляду на ціни першого кварталу 2006 р.). Виконання програми дозволить довести ви- робництво дизельного біопалива до 623 тис. т за рік, що сприятиме зменшенню імпорту нафти до 1,88 млн т. а це, в свою чергу, дозволить зменшити затрати валютних ресурсів на 40,4 млрд грн (з розра- хунку орієнтовної ціни на нафту в межах 2100—2400 грн/т) [10]. Експортуючи ріпак, а не переробляючи його, українські виробники фактично втрачають ріпа- ковий шрот — високопротеїновий корм (1 т ріпаково- го шроту дозволяє збалансувати по білку 8—10 т зер- нофуражу) [9]. Як свідчить досвід іноземних країн, упроваджен- ня біопалива зустрічається з цілим рядом сировинних, технологічних, економічних та технічних труднощів. У більшості країн до 2004 року його виробництво не було рентабельним без надання субсидій або пільг. У Євросоюзі врегулювання цих проблем здійснюється через: — закони щодо обов’язковості використання біо- палив; — економічні важелі впровадження біопалив, зокрема, податкові пільги, звільнення від сплати ак- цизів, державні дотації; — підтримку розвитку сировинної бази; — державне фінансування наукових досліджень та розробки стандартів. Тому лише єдина та послідовна державна політика з використанням законодавчих та економічних важелів може гарантувати реальне впровадження біопалива на ринку. Висновок. Ріпак є важливою стратегічною куль- турою як для вітчизняного сільського господарста, так і для економіки України в цілому. У найближчі роки виробництво насіння ріпаку буде зростати з огляду на великий попит, гарантований збут та привабливі ціни. В.С. Уланчук, С.М. Дишлюк 2008’1 97 Головна умова створення конкурентоспромож- ності на внутрішньому та зовнішньому ринку олійних культур — перехід до прогресивних технологій їх ви- рощування, а ефективне державне регулювання рин- ку олійних культур повинно відігравати стимулюваль- ну роль щодо збільшення їх обсягів та забезпечення високоефективного виробництва. Стійке й рентабель- не виробництво ріпакової олії дозволить активно роз- робляти й впроваджувати в практику виробництво біо- дизельного пального, підвищувати енергобезпеку краї- ни та сприятиме виконанню Україною вимог, передба- чених Кіотським Протоколом до Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату. Література 1. Гарбург В. Удачный старт в новом году // Но- вое сельское хозяйство. — 2006. — № 6. — С. 72 — 75. 2. Гауе О. Догляд за посівами озимого ріпаку навесні 2004 — орієнтуємось на найвищі врожаї! // Пропозиція. — 2004. — № 2 — С. 34— 35. 3. Гауе О., В.С. Уланчук, С.М. Дишлюк Шіхерт А. Вирощування озимого ріпаку — економічні результати справді переконливі! // Пропозиція. — 2005. — № 6. — С. 36 — 38. 4. Гауе О., Шіхерт А. Ярий ріпак — цікаво, але без динаміки? // Пропозиція. — 2007. — № 2. — С. 44 —45. 5. Гречкосій В. Енерго- носіїв поверне поле // Агроном. — 2007. — № 3. — С. 148. 6. Кириченко В. Олійні культури // Насінницт- во. — 2007. — № 1 — С. 6 — 8. 7. Лузан Ю. Фінан- совий стан агропромислового виробництва в України та шляхи його удосконалення // Економіка АПК. — 2007. — № 5. — С. 14 — 18. 8. Музиченко О. Дере- венская лошадка или железный конь? // Зерно. — 2007. — № 8 — С. 102 — 107. 9. Носенко Ю., Чуйко Н. Рапс настоящее и будуще производства в Украине // Зерно. — 2007. — № 8. — С. 28 — 32. 10. Осипен- ко П. Ріпакова заковика // Агробізнес сьогодні. — 2007. — № 1—2. — С. 46 — 49. 11. Супіханов Б. Розвиток державної аграрної політики у підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва // Економіка АПК. — 2007. — № 8. — С. 3 — 8.

Проблеми ефективного виробництва насіння ріпаку та продукції його переробки

Репозитарії

Схожі ресурси