Моделювання оптимальної структури капіталу промислових підприємств
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17859 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Моделювання оптимальної структури капіталу промислових підприємств / О.В. Гурнак, Т.В. Прийменко // Економічний вісник Донбасу. — 2007. — № 4(10). — С. 122-125. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-17859 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-178592013-02-13T02:41:37Z Моделювання оптимальної структури капіталу промислових підприємств Гурнак, О.В. Прийменко, Т.В. Фінанси 2007 Article Моделювання оптимальної структури капіталу промислових підприємств / О.В. Гурнак, Т.В. Прийменко // Економічний вісник Донбасу. — 2007. — № 4(10). — С. 122-125. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17859 uk Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Фінанси Фінанси |
| spellingShingle |
Фінанси Фінанси Гурнак, О.В. Прийменко, Т.В. Моделювання оптимальної структури капіталу промислових підприємств |
| format |
Article |
| author |
Гурнак, О.В. Прийменко, Т.В. |
| author_facet |
Гурнак, О.В. Прийменко, Т.В. |
| author_sort |
Гурнак, О.В. |
| title |
Моделювання оптимальної структури капіталу промислових підприємств |
| title_short |
Моделювання оптимальної структури капіталу промислових підприємств |
| title_full |
Моделювання оптимальної структури капіталу промислових підприємств |
| title_fullStr |
Моделювання оптимальної структури капіталу промислових підприємств |
| title_full_unstemmed |
Моделювання оптимальної структури капіталу промислових підприємств |
| title_sort |
моделювання оптимальної структури капіталу промислових підприємств |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Фінанси |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17859 |
| citation_txt |
Моделювання оптимальної структури капіталу промислових підприємств / О.В. Гурнак, Т.В. Прийменко // Економічний вісник Донбасу. — 2007. — № 4(10). — С. 122-125. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT gurnakov modelûvannâoptimalʹnoístrukturikapítalupromislovihpídpriêmstv AT prijmenkotv modelûvannâoptimalʹnoístrukturikapítalupromislovihpídpriêmstv |
| first_indexed |
2025-07-02T19:01:03Z |
| last_indexed |
2025-07-02T19:01:03Z |
| _version_ |
1836562895379365888 |
| fulltext |
122
Економічний вісник Донбасу
Найбільш важливим завданням фінансового
менеджменту на підприємстві є своєчасне забезпечення
його діяльності необхідним капіталом. На момент ство-
рення підприємства його капітал формується за рахунок
надання засновниками коштів, або інших матеріальних і
нематеріальних активів. У цьому випадку капітал підприє-
мства являє собою статутний капітал. Статутний капітал
забезпечує необхідні умови для початку роботи підприєм-
ства, належить безпосередньо підприємству й за цією
ознакою відноситься до власного капіталу. За умови ус-
пішної діяльності підприємства власний капітал може бути
збільшений за рахунок нерозподіленого прибутку, фор-
мування резервних фондів та інших складових. Однак
не завжди власного капіталу вистачає для забезпечення
стабільного й динамічного розвитку підприємства. За та-
ких обставин підприємство може залучити додатковий
капітал, використовуючи послуги фінансових посеред-
ників або механізм фінансового ринку. Проте, викорис-
тання таких джерел формування капіталу, за винятком
додаткової емісії акцій, буде призводити до появи позич-
кового капіталу. На відміну від власного капіталу позич-
ковий капітал не належить підприємству й по завершен-
ню певного терміну має бути повернутий власникам цього
капіталу. Використання позичкового капіталу не тільки
дозволяє забезпечити зростання підприємства, але й сут-
тєво підвищити рентабельність використання власного
капіталу, що відомо у фінансовому менеджменті під на-
звою ефекту фінансового важеля. Разом з тим оскільки
позичковий капітал необхідно повернути в певний мо-
мент часу в майбутньому, а майбутні грошові потоки
підприємства не є детермінованими, то використання
позичкового капіталу обумовлює для підприємства ри-
зик того, що його майбутніх грошових потоків не виста-
чить для виконання прийнятих зобов’язань перед влас-
никами позичкового капіталу. Отже надзвичайно акту-
альною з теоретичної точки зору й потреб практики є
задача визначення оптимальної структури капіталу
підприємства, тобто такого співвідношення між власним
і позичковим капіталом, яке дозволяє досягнути комп-
ромісу між вигодами від використання капіталу й ризи-
ками, які з цим пов’язані. Необхідно зазначити, що роз-
в’язанню цієї задачі присвячена досить велика кількість
публікацій зарубіжних і вітчизняних науковців. Початок
О.В. Гурнак,
кандидат економічних наук
Т.В. Прийменко,
Донецький національний технічний університет
МОДЕЛЮВАННЯ ОПТИМАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ ПРОМИСЛОВИХ
ПІДПРИЄМСТВ
динамічного розвитку теорії структури капіталу пов’я-
зують з появою в 1958 році спільної праці американ-
ських економістів Ф. Модільяні й М. Мілера, яка була
присвячена дослідженню впливу структури капіталу на
вартість фірми. Теорія структури капіталу М. Мілера й
Ф. Модільяні (ММ) стала дійсним переворотом у фінан-
совому менеджменті. Однак певні обмеження застосу-
вання теорії структури капіталу Мілера—Модільяні ста-
ли поштовхом до розробки нових теоретичних моделей
формування структури капіталу. Основні здобутки в цьо-
му напрямку отримані в роботах зарубіжних науковців
Х. Де Анджело, Р. Мазуліса, С. Росса, С. Майерса,
Н. Мажлуфа, М. Дженсена, В. Меклінга та інших. Дослі-
дженню структурування власного капіталу вітчизняних
підприємств присвячені роботи Р.А. Слав’юка [2; 3]. Зас-
луговує на увагу рішення проблеми визначення опти-
мальної структури капіталу запропоноване Л.А. Костир-
ко [4, с. 448—457]. За критерій оптимальності структу-
ри капіталу обрано мінімізацію ризику, який вимірюєть-
ся за допомогою дисперсії рентабельності активів
підприємства. Обґрунтовано залежність зазначеного по-
казника від значень дисперсій економічної рентабельності
підприємства і реальної ставки процента за кредитами.
Зазначені показники виступають параметрами, а частки
власного і позичкового капіталу у загальному капіталі
підприємства виступають невідомими змінними нелінійної
оптимізаційної моделі, рішення якої отримані Л.А. Кос-
тирко у аналітичному вигляді. Р.Я. Коваль і А.М. Нако-
нечний у роботі [5] запропонували модель оптимізації
структури капіталу, яка враховує імовірнісну природу
грошових потоків підприємства. Однак, використання
цієї моделі на практиці, на наш погляд, ускладнюється
визначенням її основних параметрів необхідних для імітації
грошових потоків підприємства. У роботі [6] за резуль-
татами економетричних досліджень доведено, що на
структуру капіталу вітчизняних промислових підприємств
у найбільшій мірі впливали рентабельність використання
активів і темпи зростання активів. Разом з тим ці вис-
новки можуть дещо змінитися при використанні більш
нової інформаційної бази, що буде ураховувати зміни,
які сталися в національній економіці протягом останніх
років і вплинули на господарську й фінансову діяльність
вітчизняних промислових підприємств.
О.В. Гурнак, Т.В. Прийменко
2007’4
123
Метою цієї роботи є з’ясування того, які чинни-
ки найбільшою мірою впливають на формування
структури капіталу вітчизняних промислових
підприємств та побудова адекватних моделей кількісної
оцінки оптимальної структури капіталу.
Інформаційною базою дослідження слугували
дані, одержані на основі річної фінансової звітності
станом на 01.01.2006 року 97 промислових
підприємств Донецької і Луганської областей. Вихід-
ною точкою даного дослідження стала побудова еко-
нометричної моделі, на основі якої з’ясовувалося, які
чинники справляють найбільший вплив на фактичну
структуру капіталу промислових підприємств у спе-
цифічних умовах національної економіки. Економет-
рична лінійна модель структури капіталу може бути
представлена у такому загальному вигляді:
tntnttt xxxY ωααα ++++= ...2211 , (1)
де Yt — структура капіталу підприємства на мо-
мент часу t (залежна змінна);
х1t, х2t, ..., хnt — набір чинників, що впливають на
структуру капіталу підприємства на момент часу t (по-
яснюючі змінні);
О.В. Гурнак, Т.В. Прийменко
α1, α2, αn — параметрів регресії структури ка-
піталу;
ωt — стохастична складова моделі відповідно.
Для кількісної оцінки залежної змінної (структу-
ри капіталу підприємства) використовувався ко-
ефіцієнт концентрації позичкового капіталу (Yt). Цей
показник відображає частку позичкового капіталу в
загальній величині використовуваного підприємством
капіталу. Відбір чинників, що впливають на структуру
капіталу, було проведено на основі узагальнення існу-
ючих теорій структури капіталу і практичної діяльності
вітчизняних промислових підприємств (табл. 1).
На основі застосування методу найменших квад-
ратів (МНК) були одержані кількісні оцінки параметрів
моделі (1) з набором із сімома пояснюючими змінними:
)3005,2(
7
)2371,0(
6
)2717,0(
5
)0873,0(
4
)0823,4(
3
)0653,2(
2
)7738,0(
1
)1997,0(
19,4079,041,0
11,0)0865,3()0523,1(11,544,0ˆ
ttt
t
E
t
E
ttt
XXX
XXEXEXY
−−−
−+−−−++=
−−
(2)
де tŶ — змодельоване значення структури капі-
талу підприємства на момент часу t.
Разом з тим оцінки параметрів моделі, за винят-
ком α0 і α1 , виявилися статистично ненадійними. Це
Таблиця 1
Чинники, що впливають на структуру капіталу підприємства
№
з/п Чинник Показник Змінна
в моделі
Очікуваний
зв'язок із
залежною
змінною (Yt)
1 Мінливість прибутку
Середньоквадратичне відхилення
чистого прибутку підприємства на
гривню активів
X1t Негативний
2
Ефективність
діяльності
підприємства
Рентабельність активів підприємства X2t Негативний
3 Розмір підприємства Величина активів підприємства X3t Позитивний
4 Динаміка активів
підприємства
Темп зростання активів підприємства
по відношенню до попереднього
періоду
X4t Позитивний
5 Структура активів
підприємства
Частка матеріальних необоротних
активів у загальних активах
підприємства
X5t Позитивний
6
Позиція менеджменту
щодо використання
позичкового капіталу
Частка банківських кредитів у
позичковому капіталі підприємства X6t Позитивний
7 Податковий чинник Співвідношення податку на прибуток
до чистого виторгу X7t Негативний
124
Економічний вісник Донбасу
стало наслідком мультиколінеарності у масиві пояснюю-
чих змінних, наявність якої було встановлено на основі
тесту Феррара—Глоубера при 5% рівні значимості. Для
того щоб позбутися мультиколінеарності необхідно змен-
шити кількість пояснюючих змінних, відкидаючи ті
змінні, які знаходяться в тісному зв’язку з іншими по-
яснюючими змінними. Процедура покрокового відбо-
ру змінних дозволяє позбутися мультиколінеарності і
залишити у моделі лише ті змінні, які мають найістот-
ніший вплив на структуру капіталу [7, с. 665—668].
Після застосування процедури покрокового відбору
змінних була одержана така економетрична модель:
.315,3453,0976,4572,0ˆ
)1993,2(
7
)1671,0(
5
)749,0(
1
)1572,0(
tttt XXXY −−+= (3)
Оцінки параметрів моделі (3) стали статистично на-
дійними, але пояснюючі й прогнозні властивості такої
моделі виявилися досить обмеженими, оскільки ко-
ефіцієнт детермінації (R2) для неї становив лише 0,3568.
Ураховуючи те, що вітчизняний ринок капіталів знахо-
диться на етапі становлення, можна припустити, що зміни
у структурі капіталу вітчизняних промислових
підприємств є досить повільними, а сама структура кап-
італу характеризується певною інерційністю. Усе це дає
підстави включити до складу пояснюючих змінних ла-
гову змінну (Yt-1), що відображає структуру капіталу
підприємства на попередній момент часу (t-1). Для того,
щоб уникнути при оцінюванні параметрів такої моделі
проблем, зумовлених мультиколінеарністю пояснюючих
змінних з лаговою зміною, було застосовано метод го-
ловних компонент, модель набула такого вигляду:
.768,00077,0084,0018,1279,0 1751 −
∧
+−+−= ttttt YXXXY (4)
Модель (4) характеризується досить високим
значенням коефіцієнта детермінації R2=0,9396, тобто
зміни у фактичній структурі капіталу підприємства на
93,96% обумовлені змінами пояснюючих змінних мо-
делі й значенням структури капіталу у попередній пе-
ріод. Виходячи з того, що, по-перше, управління
структурою капіталу має за мету формування опти-
мальної структури капіталу, а, по-друге, до складу по-
яснюючих змінних увійшла змінна, яка відображає
структуру капіталу підприємства у попередній момент,
то зміни структури капіталу можна визначити як час-
ткову адаптацію фактичної структури капіталу до оп-
тимальної і описати таким рівнянням:
)( 1
*
1 −− −=− tttt YYYY δ , (5)
де δ — швидкість адаптації структури капіталу;
*
tY — оптимальне значення коефіцієнту концент-
рації позичкового капіталу.
Рівняння (5)можна представити також і в іншо-
му вигляді, а саме:
1
* )1( −−−= ttt YYY δδ . (6)
О.В. Гурнак, Т.В. Прийменко
Рівняння (6) показує, що фактична структура ка-
піталу у поточний момент є середньозваженим опти-
мальної структури капіталу у цей момент і фактичної
структури капіталу в попередній момент часу, вагови-
ми коефіцієнтами виступають δ і (1-δ ) відповідно.
У загальному випадку оптимальна структура ка-
піталу може відрізнятися від фактичної. Проте, за умов
цілеспрямованого управління структурою капіталу, ло-
гічно прийняти, що оптимальна структура капіталу зна-
ходиться під впливом тих самих чинників, що визнача-
ють і фактичну структуру капіталу підприємства, тобто:
ttttt uXXXY ++++= 7352110
* γγγγ , (7)
де γ0, γ1, γ2, γ3 — параметрів лінійної моделі
оптимальної структури капіталу;
ut — стохастична складова моделі.
Тоді модель (6) можна представити в такому ви-
гляді:
17352110 )1()( −−+++++= tttttt YuXXXY δγγγγδ , (8)
або у вигляді:
tttttt uYXXXY δδδγδγδγδγ +−++++= −17352110 )1( . (9)
Для того щоб визначити оптимальну структуру
капіталу необхідно було знайти оцінки параметрів мо-
делі (7). Одначе безпосередньо оцінити параметри цієї
моделі не можливо, оскільки не існує можливості
спостерігати оптимальне значення коефіцієнта концен-
трації запозиченого капіталу ( *
tY ) . Між тим, оскільки
були знайдені значення оцінок коефіцієнтів моделі (4),
які одночасно є і оцінками параметрів регресії (9), то
оцінки параметрів моделі (7) знаходимо, розв’язуючи
таку систему рівнянь:
−=
=
−=
=
=
⇒
=−
−=
=
−=
=
332,0
361,0
389,4
201,1
232,0
768,01
0077,0
084,0
018,1
279,0
3
2
1
0
3
2
1
0
γ
γ
γ
γ
δ
δ
δγ
δγ
δγ
δγ
(10)
Виходячи з результатів розв’язку системи (10),
модель оптимальної структури капіталу приймає та-
кий вигляд:
tttt XXXY 751
* 332,0361,0389,4201,1 −+−= . (11)
Практичне значення моделі (11) полягає в тому,
що її використання дозволяє визначити оптимальну
структуру капіталу, яка є індивідуальною для кожно-
го окремого промислового підприємства й залежить
від конкретних значень пояснюючих змінних, що ув-
ійшли до цієї моделі. Разом з тим, результати прове-
дених досліджень дозволяють зробити й певні узагаль-
нення щодо формування капіталу на промислових
2007’4
125
підприємствах в цілому. Так, порівнюючи одержані
результати у даному дослідженні з результатами, що
представлені в роботі [6], які відносяться до 2002 року,
можна бачити, що, по-перше, дещо змінився набір
чинників, які у найбільшій мірі впливають на оптималь-
ну структуру капіталу. Якщо у 2002 році найбільший
вплив мали рентабельність активів і їх динаміка, то
для 2006 року ці чинники представлені показниками
мінливості прибутку, структурою активів підприємства
й податковим чинником. По-друге, швидкість адап-
тації фактичної структури капіталу до оптимальної (δ )
все ще залишається достатньо низькою. Зміни в струк-
турі капіталу протягом одного року становлять лише
23,2% від необхідних для формування оптимальної
структури капіталу. Проте значення цього показника
протягом останніх років збільшилося майже вдвічі, а
саме з 13,92% у 2002 році [6, с.79] до 23,2% у 2006
році. Усе це свідчить, що поступово змінюються інсти-
туційні умови формування капіталу вітчизняних про-
мислових підприємств, набуваючи ознак характерних
для розвинутих ринкових економік.
Заслуговує на увагу дослідження питання, пов’я-
заного зі з’ясуванням того чи впливає належність про-
мислового підприємства до фінансово-промислової
групи (ФПГ) на формування оптимальної структури
його капіталу. Зауважимо, що в нормативно-правовій
базі Україні відсутнє чітке визначення фінансово-про-
мислових груп, а відтак не можливо чітко визначити їх
кількість і склад. Разом з тим, як стверджується в ав-
торитетному бізнесовому виданні, така робота прове-
дена Державною податковою адміністрацією України й
виокремлено 66 фінансово-промислових груп (групи
«СКМ», «Приват», «ІСД», «Інтерпайп», «Фінанси і кре-
дит» та інші) [8]. У статичній вибірці на основі, якої
було побудовано модель визначення оптимальної струк-
тури капіталу промислових підприємств (11), з 97 про-
мислових підприємств 26 можна віднести до складу
тієї чи іншої фінансово промислової групи [8]. Для цих
підприємств були проведені аналогічні приведеним вище
розрахунки і побудована модель визначення оптималь-
ної структури капіталу підприємств — учасників ФПГ:
ttФПГt XXY 72
*
)( 047,0214,0483,0 −−= , (12)
*
)(ФПГtY — оптимальне значення коефіцієнту кон-
центрації позичкового капіталу підприємств — учас-
ників ФПГ.
З моделі (12) видно, що на оптимальну структу-
ру капіталу промислових підприємств — учасників
ФПГ найбільший вплив здійснюють ефективність їх
діяльності і податковий чинник. На відміну від моделі
(11) у моделі (12) відсутні показники, пов’язані з ри-
зиком діяльності підприємства (це показники мінли-
вості прибутку й структура активів підприємства). На
наш погляд, це є свідченням того, що підприємства,
які входять до складу ФПГ одержують умови для більш
стабільного розвитку й суттєвого зниження рівня
фінансових ризиків. Необхідно відзначити, що
швидкість адаптації фактичної структури до оптималь-
ної структури капіталу для підприємств — учасників
ФПГ виявилася досить великою: δФПГ = 0,77 , тобтоо
ці підприємства забезпечують протягом одного року
77% змін у структурі капіталу необхідних для досяг-
нення оптимального рівня.
Висновки. Результати проведеного дослідження по-
казують, що поступовий розвиток національної еконо-
міки в напрямку впровадження ефективних ринкових
відносин, зміни інституціонального середовища суттєво
впливають на процес управління структурою капіталу
вітчизняних промислових підприємств. На відміну від
попередніх досліджень, можна стверджувати, що на
поточний момент оптимальна структура капіталу промис-
лового підприємства зазнає суттєвого впливу з боку
показників, пов’язаних з ризикованістю й ефективністю
його діяльності, а також податкового чинника, що є ха-
рактерним і для країн з високо розвинутими ринковими
відносинами. Ті підприємства, що входять до складу
фінансово-промислових груп, спроможні більш ефек-
тивного управляти формуванням капіталу, здатні більш
швидко адаптувати фактичну структуру капіталу до оп-
тимальної. Отже в умовах перехідної економіки взаємо-
дія різних видів капіталу в межах фінансово-промисло-
вої групи справляє значний позитивний вплив на управ-
ління структурою капіталу промислових підприємств-
учасників фінансово-промислової групи.
Література
1. Модильяни Ф., Миллер М. Сколько стоит фир-
ма? Теорема ММ. — М.: Дело, 2001. — 272 с. 2. Сла-
в’юк Р.А. Оптимізація структури власного капіталу при-
ватизованих підприємств // Державний інформаційний
бюлетень про приватизацію. — 2002. —№5. — С. 55—
56. 3. Слав’юк Р.А. Структурування власного капіталу
підприємств України // Фінанси України. — 2005. —
№ 8. — С. 123—131. 4. Костырко Л.А. Стратегия фи-
нансово-экономической деятельности хозяйствующего
субъекта: методология и организация. — Луганск: ВНУ,
2002. — 560 с. 5. Коваль Р.Я., Наконечный А.Н. Мар-
ковская модель для оптимизации структуры капитала кор-
порации // Финансовые риски. — 2003. — №1. —
С. 82—85. 6. Гурнак О.В. Визначення оптимальної
структури капіталу промислових підприємств // Наук.
праці НДФІ. — 2003. — № 4. — С. 73—81. 7. Айва-
зян С.А., Мхитарян В.С. Прикладная статистика и
основы эконометрики. — М.: ЮНИТИ, 1988. — 1022 с.
8. Репин И. Проверка массового поражения // Бизнес.—
2007. — № 27. — С. 18—31.
О.В. Гурнак, Т.В. Прийменко
|