Функції монологічного мовлення в епістолярному жанрі
У статті доведено, що епістолярний стиль мови, сфера його використання необмежена – у листі може йти мова про творчі плани, побут, інтимне життя, політику, релігію, науку, освіту чи виробництво. Основне ж призначення мови – це заочне спілкування у монологічному форматі, писемно оформленій матриц...
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2018
|
| Назва видання: | Філологічний дискурс |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178687 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Функції монологічного мовлення в епістолярному жанрі / В. Крищук // Філологічний дискурс: Зб. наук. праць. — 2018. — Вип. 7. — С. 100-109. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-178687 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1786872021-03-04T01:26:00Z Функції монологічного мовлення в епістолярному жанрі Крищук, В. Літературознавство У статті доведено, що епістолярний стиль мови, сфера його використання необмежена – у листі може йти мова про творчі плани, побут, інтимне життя, політику, релігію, науку, освіту чи виробництво. Основне ж призначення мови – це заочне спілкування у монологічному форматі, писемно оформленій матриці, а тематика залежить від сфери їх впливу, зацікавленості обох сторін (адресанта й адресата), сформованого світогляду, мовної культури. Епістолярій не лише має приватний характер, а й історичний, суспільно- культурний інтерес, що доведено під час аналізу листів літераторів української еміграції Павла Богацького та Юрія Шевельова. Досліджено функції монологічного мовлення в епістолярному жанрі в різновекторних аспектах їх використання. It is proved in the article that the epistolary style of the language, the scope of its use is unlimited – the letter can be about creative plans, mode of life, intimate life, politics, religion, science, education or production. The main purpose of the language is the absentee communication in the monologue format, the matrix, designed in the written form; and the subject matter depends on the sphere of their influence, the interest of both parties (the addresser and the addressee), the formed world outlook, the linguistic culture. The epistolary doesn’t only have private character, but also it has historical, socio-cultural interest, that is proved during the analysis of the letters of Ukrainian emigration writers Pavlo Bohatskyi and Yurii Sheveliov. The functions of monological speech in the epistolary genre in variousvector aspects of their use have been studied. It is cleared out that the central purpose of the epistolary style is to serve correspondence, in the form of letters, communication of people in all spheres of their life. The letters can vary by the subjects and the content, depending on the scope of their application and the interests of communicants. It is known that correspondence is divided into two types: official (service) and informal (private). However, in addition to letters to the epistolary style, they include diaries, memoirs, reports, notes, calendars. In the article, we have analyzed the letters in which the functions of the monological speech are revealed – informative, ritual-religious, expressive (emotional-significant), meta-communicative, influential and didactic (instructive) functions. At the psychological level, the monological speech relies on thinking, logically consecutive presentation of thought with the awareness of the written speech action, which is aimed at the result. The author, when writing, can experience, worry, re-read the letter several times before sending to the addressee. The text of the writer’s epistle contains aesthetic ideas and, figuratively speaking, «wears rich clothes» by expressive-figurative means. The article comprehensively reveals the peculiarities of the epistolary genre in the aspect of the functional segment of monological speech. 2018 Article Функції монологічного мовлення в епістолярному жанрі / В. Крищук // Філологічний дискурс: Зб. наук. праць. — 2018. — Вип. 7. — С. 100-109. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2411-4146 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178687 811.161.2:81’367 uk Філологічний дискурс Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Літературознавство Літературознавство |
| spellingShingle |
Літературознавство Літературознавство Крищук, В. Функції монологічного мовлення в епістолярному жанрі Філологічний дискурс |
| description |
У статті доведено, що епістолярний стиль мови, сфера його
використання необмежена – у листі може йти мова про творчі
плани, побут, інтимне життя, політику, релігію, науку, освіту чи
виробництво. Основне ж призначення мови – це заочне спілкування у
монологічному форматі, писемно оформленій матриці, а тематика
залежить від сфери їх впливу, зацікавленості обох сторін (адресанта
й адресата), сформованого світогляду, мовної культури. Епістолярій
не лише має приватний характер, а й історичний, суспільно-
культурний інтерес, що доведено під час аналізу листів літераторів
української еміграції Павла Богацького та Юрія Шевельова.
Досліджено функції монологічного мовлення в епістолярному жанрі в
різновекторних аспектах їх використання. |
| format |
Article |
| author |
Крищук, В. |
| author_facet |
Крищук, В. |
| author_sort |
Крищук, В. |
| title |
Функції монологічного мовлення в епістолярному жанрі |
| title_short |
Функції монологічного мовлення в епістолярному жанрі |
| title_full |
Функції монологічного мовлення в епістолярному жанрі |
| title_fullStr |
Функції монологічного мовлення в епістолярному жанрі |
| title_full_unstemmed |
Функції монологічного мовлення в епістолярному жанрі |
| title_sort |
функції монологічного мовлення в епістолярному жанрі |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Літературознавство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178687 |
| citation_txt |
Функції монологічного мовлення в епістолярному жанрі / В. Крищук // Філологічний дискурс: Зб. наук. праць. — 2018. — Вип. 7. — С. 100-109. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Філологічний дискурс |
| work_keys_str_mv |
AT kriŝukv funkcíímonologíčnogomovlennâvepístolârnomužanrí |
| first_indexed |
2025-07-15T17:19:28Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:19:28Z |
| _version_ |
1837734266241286144 |
| fulltext |
Філологічний дискурс, випуск 7, 2018 / Philological Discourse, Issue 7, 2018
100
Summary
Oksana Komarnytska
Methods of Automatized Semantic Analysis of Natural-Language
Information
In the article the features of automated semantic analysis of the text have been
considered; problems of creation of automated linguistic-software tools, which are
suitable for application in extraction systems of semantics from the text have been
investigated. The author has systematized and carried out a comparative analysis of
the results of scientific research in the field of developing models and methods of
semantic analysis of natural-language information. Two basic approaches in the
field of computer processing of natural-language texts have been determined: lingua-
analytical and statistical. The author has argued that the most promising and
effective of them are, respectively, explicit methods of semantic analysis of text
information (algorithms of ontological semantic analysis) and methods of latent
semantic analysis. Possible ways of improvement of existing computer means for
diagnosing the relevance of natural-language information have been outlined; it has
been substantiated that the most popular methods of processing natural-language
information for the purpose of extraction and representation of semantics should be
systems based on the efficient combination of linguistic analysis technologies
(graphical, morphological, syntactic, semantic), in particular using ontologies, and
the method of latent semantic analysis. It has been proved that the integration of
technologies of explicit semantic analysis, latent semantic analysis, methods of the
theory of fuzzy logic, artificial intelligence, etc. is a promising way of solving the
problem of automated semantic analysis of natural-language information.
Key words: automated semantic analysis, natural-language information,
linguistic analysis, latent semantic analysis, method, ontology.
Дата надходження статті: «03» квітня 2018 р.
Дата прийняття до друку: «30» квітня 2018 р.
УДК 811.161.2:81’367
ВАЛЕНТИНА КРИЩУК,
кандидат філологічних наук, доцент
(м. Хмельницький)
Функції монологічного мовлення в епістолярному жанрі
У статті доведено, що епістолярний стиль мови, сфера його
використання необмежена – у листі може йти мова про творчі
плани, побут, інтимне життя, політику, релігію, науку, освіту чи
виробництво. Основне ж призначення мови – це заочне спілкування у
монологічному форматі, писемно оформленій матриці, а тематика
залежить від сфери їх впливу, зацікавленості обох сторін (адресанта
й адресата), сформованого світогляду, мовної культури. Епістолярій
Філологічний дискурс, випуск 7, 2018 / Philological Discourse, Issue 7, 2018
101
не лише має приватний характер, а й історичний, суспільно-
культурний інтерес, що доведено під час аналізу листів літераторів
української еміграції Павла Богацького та Юрія Шевельова.
Досліджено функції монологічного мовлення в епістолярному жанрі в
різновекторних аспектах їх використання.
Ключові слова: епістолярій, стиль, монологічне мовлення,
адресант, адресат, ситуативна детермінованість, функції.
Постановка проблеми в загальному вигляді... Література
nonfiction останнім часом привертає увагу дослідників, які аналізують
жанрово-стилістичні особливості щоденника, епістоли, спогадів.
Заторкують й мовні засоби творення художнього світу, але переважно в
поетикальному просторі, інші функціональний, лексико-граматичний
принципи перебувають у своєрідному вакуумі. Відтак потребують
поглибленого наукового аналізу, особливо на сьогодні очевидною є
проблема студіювання функції монологічного мовлення, яка
увиразнена в листах письменників.
Аналіз досліджень і публікацій… В українському
літературознавстві нефікційна проза стала предметом студій, авторами
яких є відомі науковці О. Галич, В. Галич, Р. Радишевський, Г. Мазоха,
І. Григоренко, В. Мацько, І. Нікітова та ін. Науковці доводять, що
спілкування індивіда підтримується мовними засобами. Кожна людина
здатна виражати думки, почуття словами чи жестами, створюючи
комунікативний простір, у якому об’єднуються, співіснують її
внутрішній світ і світ зовнішній, об’єктивний і суб’єктивний. Л. Мацько
закцентовує на функції монологічного мовлення епістолярного жанру.
Цьому сприяв інтенсивний розвиток художнього стилю, кодифікація
норм літературної мови. Саме вони, на думку мовознавця, заклали
добре підґрунтя для розвитку епістолярного стилю, як й, утім, «ділове
письменство», що продовжувало виробляти свої засоби в надрах інших
стилів, зокрема в художньому стилі, публіцистиці, епістоляріях
української еліти» [6, с.257–260], а отже, забезпечують функціональну
його системність.
Формулювання цілей статті… Метою нашої статті є аналіз
особливостей епістолярного жанру в аспекті функціонального сегменту
монологічного мовлення.
Виклад основного матеріалу. Мова йтиме не про офіційне, а
неофіційне (приватне) листування письменників української діаспори,
які в силу політичних обставин опинилися на чужині. Зауважимо, що
приватне листування між особами характеризується неофіційними
стосунками і переважно має або літературний (професійний), або
Філологічний дискурс, випуск 7, 2018 / Philological Discourse, Issue 7, 2018
102
побутовий характер. Скажімо, останній оприявнено в родинному
листуванні Павла Богацького із сином Левком, який 1948 р. емігрував
до Австралії. Так, 10 березня 1949 р. Валерія Богацька написала лист
синові і доручила чоловікові віднести на пошту. Л. Богацький не
стримався: «Дала мені Мама відправити її листа – я роздер конверта і
дописую свої рядки. Цілую тебе й здоровлю з прибуттям до А. З працею
будь обережний: організм твій ще не звик до того підсоння, та й ти у
фізичну працю не втягнений. Пошлю свого листа за пару днів. Цілую
ще раз. Батько» [1, с.97–98]. Адресант застерігає сина від
непередбачених капризів долі на чужині, а також подав інформацію
про те, що більш розлогішого листа він надішле пізніше.
Невідомо, чи син отримав більш докладного батькового листа, але
мама йому часто адресувала кореспонденції. П. Богацький озвався до
сина 5 жовтня 1949 р. з німецького міста Міттенвальд, в якому виходив
таборовий бюлетень «Щоденні вісті», діяла гімназія, де українську
літературу викладав письменник: «Лесичку! Час нашого побачення
наближається. Вже нарешті нас сповістили, що отой злощасний номер
на «Мастер ліст», нарещті прибув. Можливо, що йшов він звичайною
поштою, тому так з ним затяглась справа. Готуйтесь до від’їзду і на
комісію. Але нам нічого готуватись, бо наші документи вже давно в
порядку і ми їх залишили в Авсбурзі» [1, с.152].
Епістолярний стиль мови, сфера його використання необмежена – у
листі може йти мова про творчі плани, побут, інтимне життя, політику,
релігію, науку, освіту чи виробництво. Основне ж призначення мови –
це заочне спілкування у монологічному форматі, писемно оформленій
матриці, а тематика залежить від сфери їх впливу, зацікавленості обох
сторін (адресанта й адресата), сформованого світогляду, мовної
культури. Епістолярій не лише має приватний характер, а й
історичний, суспільно-культурний інтерес.
Так, П. Богацький, отримавши від сина два листи з Австралії,
особливо дякував йому за них, адже «ми одержали два твої листи з
газетою «Вільна думка». Цей листок «В. Д.» прийшов дуже вчасно, бо
саме в цей час Еміграційний відділ збирав різні матеріяли, як доказ,
що українці, та й взагалі таборяне, бояться їхати до Австралії, бо там
знущаються над родинами, розділяють, наче в совєтах – батьків від
матерей і дітей, а то й дітей від матерей! А на цю «найболючішу» тему і
знайшлась там стаття. Це було дуже до речі. Я зараз же забрав ці
витинки з сіднейської газети та всі твої фотки, щоби ознайомити
графиню Ігнат’єву, яка саме в тій справі на другий день їде до Ґаутінгу.
Вона була дуже втішена... Ото п-і Ігнат’єва, повернувшись з Ґаутінгу,
привезла нам покликання на комісію» [1, с.152–153].
Філологічний дискурс, випуск 7, 2018 / Philological Discourse, Issue 7, 2018
103
Лист П. Богацького, крім повідомлення про свій побут, несе
додаткову інформацію про долю емігрантів. Завдяки листуванню
дізнаємось про благодійництво графині Олени Ігнатьєвої (1888–1975),
яка була дочкою княгині О. М. Трубецької, колишньою дружиною
графа, генерал-лейтенанта СРСР Олексія Ігнатьєва (1877–1964). Жінка
була відомим художником та іконописцем. Після революції покинула
Росію і 1922 р. поселилася з другим чоловіком, масоном, письменником,
автором спогадів «В дні затемнення» Петром Половцовим в Монте-
Карло (Монако), де малювала портрети місцевої знаті. Її талант
визнано у Франції, брала участь в Осінньому салоні (Париж; 1927,
1958, 1959) та Салоні незалежних художників (1958, 1959). Вона
проводила персональні виставки в паризьких галереях Гектора
Брамера (1930) та Бенезиті (1947). У післявоєнній Німеччині займалась
благодійництвом, допомагала політичним біженцям з СРСР емігрувати
в інші країни, на інші континенти планети, про що свідчить
письменник П. Богацький («Вона була дуже втішена»).
Мовний світ епістолярію письменника увиразнює слова і
словосполучення, що спонукають адресата до дії: щодо твоїх листів, то
ти міркуй (с. 153), ти гарненько розвідай і не квапся (с. 169), пиши,
хлопчику, як ти влаштувався (с. 170), порадься добре зі своїми
хлопцями (с. 176), подай нам твою нову адресу (с. 181), Лесичку,
синочку, напиши мені те, що можеш (с. 34), пиши про свою матуру
(с. 47), а також розкривають драматичні епізоди власного буття під час
бомбардування Берліна в квітні 1945 р.: «Я вирвався після пожарів (в
Берліні) лише в тім, що було на мені, але тепер вже маю дещо. Пальто
моє було на мені й спаслось!.. « (с. 31), «Я спасаюсь в тім пальті, що
мама купила в того розбишаки, що жив в нас в домі... Але мушу ним і
накриватись» (с. 41). Назви адресата зчаста повторюються,
ускладнюються афіксами позитивної оцінки: дорогі мої мамо, Лесичку;
любий і дорогий Лесичку; любий Лесичку; дорогий хлопчику.
У приватному листуванні П. Богацького порушуються суспільно-
культурні інтереси, пов’язані з редагуванням журналу «Українська
хата». У листі до Н. Трикулевської-Дубровської застосовує формулу
звертання «Високоповажна пані! Щоби не одкладати справи на далеку
скриньку, пишу Вам на Ваше «як хочете». Звичайно, хочу, і дуже
прохаю Вас, коли буде готове оповідання – то висилайте. Я прошу його
написати і вислати мені до 5 липня, бо я маю на думці зібрати матеріал
і на якийсь час виїхати із Києва» [1, с.199]. У середині жанрової
модифікації листа (21.07.1909) П. Богацького до Ганни Барвінок
автором вмонтовано некрологічну замітку про П. Куліша: «27-го помер
великий Страдник за долю України... Помер, несила йому було нести
Філологічний дискурс, випуск 7, 2018 / Philological Discourse, Issue 7, 2018
104
на своїх старечих плечах весь тягар народної недбалості й сліпоти. І
щасливий він, коли не чує і не бачить, що той самий нарід, котрий
зумів здивувати цілий світ 17-го октября 1905 року, лежить і до сеї пори
в тяжких кайданах темноти й безчестя. Щасливий, коли не тривожить
його кісток все те безладдя, котре діється у нас... Від імені «Української
хати» прохаю прийняти од нас мізерне слово безмірної шани і дяки
незабутньому батькові нашому П. О. Кулішеві. Вічна пам’ять і шана
дорогій могилі» [1, с.198–199]. У даному разі означена інформація
здійснює ритуально-культову функцію, в якій автором висловлено
після десятирічної смерті П. Куліша некролог-»промову», що
сприймається як позатекстовий ритуальний обряд.
Кореспонденція увиразнює психологічний, екзистенційний
конґломерат, згусток болю, внутрішній дискомфорт, спостерігаючи за
байдужістю суспільства до власного поневолення царським режимом, а
найпаче – його холодним ставленням до української справи: «Гірко нам
живеться. Громадянство дуже холодне стає до українських справ
взагалі і до нашого журналу зокрема. Страшно стає» [1, с.198]. Тут
прочитується експресивна (емоційно-виразна) функція, адже наратор
використав письмово монологічний акт комунікативного мовлення, щоб
передати свій настрій, екзистенційні порухи, стан душі задля
пониження емоційної напруги, тобто автор висловився і полегшив свою
душу.
Центральна частина епістоли складається за транспозитивною
стратегією, що адресується й передбачає неодмінну транспозицію,
трансформацію однієї форми в іншу, а саме: усної народнорозмовної
комунікації в писемну (текстову). Лист уточнює дату смерті, відмінну
від тієї, що на неї вказує Інтернет-видання: 2 (14) лютого 1897 р. [7].
Якщо йти за листом П. Богацького, адресованого Ганні Барвінок,
дружині П. Куліша, то виходить, що письменник помер 15 (27) лютого
1897 року. Листи спроектовані на адресата, трансформовані на
зворотній зв’язок, очікування відповіді – писемної комунікативно-
прагматичної організованої мови з логічним завершенням.
Як й офіційні листи, приватна епістола також має свої форми
транспонування (повернення у формі відповіді адресантові) – лист-
запитання, лист-пропозиція, лист-побажання. Автор очікує реакції
адресата на той чи інший лист, прагне дізнатися про подальші наміри,
перспективи щодо порушених проблем чи побажань рекомендаційного
характеру, позаяк епістолярний стиль має одну форму вираження –
писемну. Такі листи, що вимагають відповіді, відносимо до
інформаційних.
Філологічний дискурс, випуск 7, 2018 / Philological Discourse, Issue 7, 2018
105
За визначенням Г. Мазохи, в науковій літературі виділяють п’ять
функцій епістолярного тексту: комунікативну, інформативну,
прагматичну, експресивну, фатичну [5, с.56]. Термін фатична
комунікація введений Б. Малиновським, який резюмує, що після
привітання йде потік мовлення, безглуздих висловлень, перелік нічим
не пов’язаних подій, коментарів очевидного [8, с.297–332], але, на
думку вченого, означені комунікативні акти (phatic communion)
створюють позитивний простір у соціумі, оскільки спроможні
встановити належний психологічний контакт між членами одного
суспільства [8, с.315]. Прикладом такого акту є родинні листи
(двосторонній контакт) Л. Богацького до батьків і навпаки, батьків до
сина, в яких надибуємо численні сумніви П. Богацького щодо
майбутнього життя в Австралії, про незнання мови англійської, про
віковий ценз, про побут і негаразди табірного життя в Міттенвальді,
про знайомих, а син батькам розповідає про екзотичні місця, пошук
праці і нормального житла, про нові знайомства з друзями, колегами
по роботі, про погодні умови, українські видання тощо.
На базі комунікативного спілкування виникає й
метакомунікативна функція мовлення, яка забезпечує ситуативно
детерміноване й результативне спілкування щодо здійснення
комунікативних намірів носія мови, а також реалізує психологічно
комфортний плин комунікативного акту на його етапах. Ситуативна
детермінованість залежить від природи лінгвістичної практики, коли
комуніканти (адресант і адресат) ретельно добирають неперевершені
метакомунікативні одиниці для здійснення взаємного порозуміння.
Наскільки адресат схильно сприйме повідомлення, правильно його
витлумачить, залежить успіх ініціатора (адресанта) мовленнєвого
спілкування. Скажімо, метакомунікативна функція розкриває
антитетичні погляди на делікатну справу спілкування комунікантів.
Контакти не налагодились в листуванні Ю. Стефаника з О. Смотричем
через добір слів, мовний бар’єр. Ініціатором спілкування виступив
Ю. Стефаник, домагаючись зустрічі з письменником. Слав листи,
настійно телефонував. Така настирливість насторожила адресата, на
дзвінки і листи не відповідав. Ю. Стефаник не стримався і надіслав 21
жовтня 1979 р. рекомендований лист-ультиматум: «Ви, очевидно,
ігноруєте свій телефон і тих, хто бажали б почути Ваш голос. Тим часом
я одержав листа від Івана Дмитровича Боднарчука, в якому він
повідомив, що щасливо добрався до Вас по телефоні і що Ви, мовляв,
нагнівані на «Слово», бо ми не надрукували ваших поезій, які Ви
послали мені... Я буду в Торонто від 4 до 10 травня, дуже вдячний був
би Вам, якщо б Ви написали, як можна Вас побачити. Ви ж бо майже
Філологічний дискурс, випуск 7, 2018 / Philological Discourse, Issue 7, 2018
106
недоступні! П. С. Цей лист посилаю рекомендованою поштою, бо він з
«ультиматумом» [4, с.76–77]. Така вимога-домагання адресанта ще
більше розширила дистанцію між комунікантами. Ситуативна
детермінованість епістоли хибує підбором неефективними
метакомунікативними одиницями. Тон листа, очевидно, на
психологічному рівні адресат не сприйняв, проігнорував
кореспонденцію Ю. Стефаника остаточно: на свою адресу від нього
О. Смотрич листів більше не отримував.
На думку науковців, лист «є естетичною місією, документом епохи,
благодатним ґрунтом оприявнення національної культури, свідченням
світоглядно-естетичних пошуків літераторів, діячів науки» [4, с.62].
Наприклад, усі листи Ю. Шевельова, адресовані О. Смотричеві, мають
філологічний характер. В них літературознавець оцінює естетичну
вартість художнього твору адресата, дає слушні поради щодо
використання мовних конструкцій, зображально-виражальних засобів:
«Отже, оповідання рівні, випадає тільки «Вечір». Це оповідання мені не
подобається. Сама тема – смерть через дитину – здається мені
затасканою, а потім, це єдине, де ще є від того андреєвського «лякання»
читача, яке я вже колись лаяв у Вас. В самій техніці «діялогу» вечора я
вбачаю багато зайвого тупцяння. Пара зауваг до мови. У автора деякі
зайві русизми: це ж уже не «Сволочовка», тут мова має бути
нейтральна. Бережіться нового виду манерности: повторювання тих
самих реплік, напр., на стор. 25, чисто літературних конструкцій (Ще
мить і...)» [4, с.70]. Тут автор також припустився настирливості, але
прохання пом’якшено часткою б, умовністю: «Мені хотілося б почути
Вашу думку про всі ці зауваження» [4, с.64].
Шевельовська епістола в задекларованому монологічному мовленні
увиразнює одночасно дві функції: впливову й дидактичну(повчальну).
Впливова справляє враження на письменника, його переконання, його
стиль письма, спонукає до сприйняття зауважень адресанта чи їх
відхилення. А дидактична функція монологічного мовлення виражена
у повчальному тоні динамічними дієсловами, словосполученнями, як
от: бережіться, уникайте, зрозумійте мене правильно, не давайте
елементів іншого стилю, подивіться, як Ви вживаєте цього знака,
стилістично хотів би Вас застерегти від надмірного вживання речень
без підмета (пройшли... впала... залишилася... чула... не
прислухалася... і т.д.) [4, с.64] тощо. У такий спосіб Ю. Шевельов в
монологічному мовленні спонукає адресата до конкретної дії, творчого
зростання, до осмислення Я-его справедливості чи несправедливості
поглядів, думок, дій, переконань Іншого. Отримавши кореспонденцію з
інформаційною насиченістю, адресат свій лист зможе сформулювати
Філологічний дискурс, випуск 7, 2018 / Philological Discourse, Issue 7, 2018
107
більш конструктивно, побудувати текст, який матиме «структурно-
смислову цілісність та завершеність, зв’язність, логічну послідовність
викладу» [2, с.23], тобто висловлювання у листі-відповіді буде більш
ґрунтовнішим, об’єктивнішим, доказовішим й логічнішим.
Ю. Шевельов кілька разів звертає увагу адресата на стилістичні
особливості будови речень у художньому стилі. Одначе, вважаємо, таке
зауваження є контроверсійним, бо, скажімо, використання складних
синтаксичних конструкцій значною мірою залежить від
індивідуального стилю письменника. В епічному творі можуть
переважати розгалуження багатоступінчастих речень, без яких важко
авторові передати-переповісти світ складних думок, філософських
розмислів, оцінок, почуттів і переживань. Із погляду М. Кожиної, кожен
функціональний стиль – це система, що виявляє прагнення до
замкнутості й характеризується певним набором постійних ознак, але
замкнутість є відносною [3, с.16].
Висновки та перспективи подальших досліджень... Отже,
проаналізувавши функції монологічної мови в епістолярному жанрі
приходимо до висновків, що позначаємо кількома пунктами:
1. Монологічне мовлення вимагає від комуніканта зосередженості
на головному, адже лист адресований одній людині і від того, чим
чіткіше, логічніше буде викладена думка (повнота, чіткість,
взаємозв’язок окремих частин оповіді), тим надійнішим буде
продовжено контакт між комунікантами.
2. У монологічному мовленні автор епістоли очікує реакції адресата
на той чи інший лист, прагне дізнатися про подальші наміри,
перспективи щодо порушених проблем чи побажань рекомендаційного
характеру, позаяк епістолярний стиль має одну форму вираження –
писемну.
3. Проаналізовані тексти листів П. Богацького, Ю. Шевельова
розкривають функції монологічного мовлення, серед яких переважають
інформативна, ритуально-культова, експресивна (емоційно-виразна),
метакомунікативна, впливова і дидактична (повчальна) функції.
4. На психологічному рівні монологічне мовлення спирається на
мислення, логічно послідовний виклад думки з усвідомленням
писемної мовленнєвої дії, який спрямований на результат. Автор при
написанні може переживати, хвилюватися, перечитувати лист кілька
разів перед тим, як відправити адресатові. Текст письменницької
епістоли містить естетичні ідеї й, образно кажучи, «зодягнений в шати»
виражально-зображальними засобами.
Усвідомлюємо, що в рамках однієї статті годі розкрити повноту
проблеми, винесеної у заголовок. Сподіваємось, що наша публікація
Філологічний дискурс, випуск 7, 2018 / Philological Discourse, Issue 7, 2018
108
стане поштовхом для дослідників, які працюють як в
літературознавчій, так і в мовознавчій наукових сферах, і вони
продовжать працю над студіюванням функцій монологічного мовлення
у прозі nonfiction.
Список використаних джерел і літератури:
1. Богацький П. Архіви / зібр. Левко Богацький. Sydney: б.в.,2003. 432 с.
2. Волкотруб Г. Стилістика ділової мови: навч. посіб. Київ: МАУП, 2002.
208 с.
3. Кожина М. О некоторых вопросах диахронической стилистики.
Лингвостилистические исследования научной речи / отв. ред. М. Я. Цвиллинг.
Москва: Наука, 1979. С.12–36.
4. Листи до Олександра Смотрича / вступ. стаття, підгот. текстів листів та
коментарі Віталія Мацька, Інни Нікітової. Слово і час. 2017. № 12. С. 61–77.
5. Мазоха Г. Публіцистика і мемуаристика українських письменників :
навч. посіб.-хрестоматія. Київ: Міленіум, 2016. 416 с.
6. Мацько Л., Сидоренко О., Мацько О. Стилістика української мови:
підруч. Київ: Вища школа, 2003. 462 с.
7. Пантелеймон Куліш. URL: http://dovidka.biz.ua/panteleymon-kulish-
biografiya-korotko/ (дата звернення: 27.01.2018).
8. Malinowski Bronislaw. The Problem of Meaning in Primitive Language.
C.K. Ogden, J.A. Richards. The Meaning of Meaning: 9th ed. New York; London,
1953. P. 296–336.
References:
1. Bohatskyi P. Arkhivy / zibr. Levko Bohatskyi. Sydney: b.v.,2003. 432 s.
2. Volkotrub H. Stylistyka dilovoi movy: navch. posib. Kyiv: MAUP, 2002. 208
s.
3. Kozhina M. O nekotoryx voprosax diaxronicheskoj stilistiki.
Lingvostilisticheskie issledovaniya nauchnoj rechi / otv. red. M. Ya. Cvilling.
Moskva: Nauka, 1979. S.12–36.
4. Lysty do Oleksandra Smotrycha / vstup. stattia, pidhot. tekstiv lystiv ta
komentari Vitaliia Matska, Inny Nikitovoi. Slovo i chas. 2017. № 12. S. 61–77.
5. Mazokha H. Publitsystyka i memuarystyka ukrainskykh pysmennykiv :
navch. posib.-khrestomatiia. Kyiv: Milenium, 2016. 416 s.
6. Matsko L., Sydorenko O., Matsko O. Stylistyka ukrainskoi movy: pidruch.
Kyiv: Vyshcha shkola, 2003. 462 s.
7. Panteleimon Kulish. URL: http://dovidka.biz.ua/panteleymon-kulish-
biografiya-korotko/ (data zvernennia: 27.01.2018).
8. Malinowski Bronislaw. The Problem of Meaning in Primitive Language.
C.K. Ogden, J.A. Richards. The Meaning of Meaning: 9th ed. New York; London,
1953. P. 296–336.
Summary
Valentyna Kryshchuk
Functions of Monological Speech in Epistolary Genre
Філологічний дискурс, випуск 7, 2018 / Philological Discourse, Issue 7, 2018
109
It is proved in the article that the epistolary style of the language, the scope of
its use is unlimited – the letter can be about creative plans, mode of life, intimate
life, politics, religion, science, education or production. The main purpose of the
language is the absentee communication in the monologue format, the matrix,
designed in the written form; and the subject matter depends on the sphere of their
influence, the interest of both parties (the addresser and the addressee), the formed
world outlook, the linguistic culture. The epistolary doesn’t only have private
character, but also it has historical, socio-cultural interest, that is proved during the
analysis of the letters of Ukrainian emigration writers Pavlo Bohatskyi and Yurii
Sheveliov. The functions of monological speech in the epistolary genre in various-
vector aspects of their use have been studied.
It is cleared out that the central purpose of the epistolary style is to serve
correspondence, in the form of letters, communication of people in all spheres of their
life. The letters can vary by the subjects and the content, depending on the scope of
their application and the interests of communicants. It is known that
correspondence is divided into two types: official (service) and informal (private).
However, in addition to letters to the epistolary style, they include diaries, memoirs,
reports, notes, calendars. In the article, we have analyzed the letters in which the
functions of the monological speech are revealed – informative, ritual-religious,
expressive (emotional-significant), meta-communicative, influential and didactic
(instructive) functions. At the psychological level, the monological speech relies on
thinking, logically consecutive presentation of thought with the awareness of the
written speech action, which is aimed at the result. The author, when writing, can
experience, worry, re-read the letter several times before sending to the addressee.
The text of the writer’s epistle contains aesthetic ideas and, figuratively speaking,
«wears rich clothes» by expressive-figurative means. The article comprehensively
reveals the peculiarities of the epistolary genre in the aspect of the functional
segment of monological speech.
Key words: epistolary, style, monological speech, addresser, addressee,
situational determinism, functions.
Дата надходження статті: «05» лютого 2018 р.
Дата прийняття до друку: «26» лютого 2018 р.
УДК 821.161.2 – 3.09
ВІТАЛІЙ МАЦЬКО,
доктор філологічних наук, професор
(м. Хмельницький)
Синтез белетристичного й документального модусів як
особливість художньої практики Віри Вовк
У статтi дослiджуються особливостi художньої манери сучасної
письменниці Віри Вовк: поєднання в її творчостi елементiв
|