Концепція людини і світу в малій прозі Романа Іваничука
Стаття присвячена малій прозі Романа Іваничука, для якого література – це насамперед людинознавство, покликане виховувати читача. Зазначимо, що важливе місце в поетиці новел цього письменника належить засобам характеротворення. Усіх героїв Р. Іваничука об’єднує концепція людини: погляд письменник...
Gespeichert in:
| Datum: | 2018 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2018
|
| Schriftenreihe: | Філологічний дискурс |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178693 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Концепція людини і світу в малій прозі Романа Іваничука / Ю. Колядич, Н. Поляруш // Філологічний дискурс: Зб. наук. праць. — 2018. — Вип. 7. — С. 162-171. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Zusammenfassung: | Стаття присвячена малій прозі Романа Іваничука, для якого
література – це насамперед людинознавство, покликане виховувати
читача. Зазначимо, що важливе місце в поетиці новел цього письменника належить засобам характеротворення. Усіх героїв Р.
Іваничука об’єднує концепція людини: погляд письменника на людську
природу і її можливості. Серед художніх засобів характеротворення
визначено внутрішній монолог, внутрішній діалог, портрет та інше. Зокрема, портрет є традиційно одним з головних засобів
характеротворення. У Р. Іваничука він змінюється від статичного до
рухомого, навіть імпресіоністського. Колоритним засобом характеротворення є вставні розповіді-ситуації.
Наголошено, що найчастіше у новеліста жіночі образи та засоби
їхнього характеротворення пов’язані з почуттям кохання, як-от у
творах «Побий мене!», «Бузьків вогонь», «Порвана фотокартка»,
«Весільна», «В дорозі», «Дім на горі», «Сива ніч», «Одна хлібина на
двох». При змалюванні образу інтелігента автор все частіше вдається до внутрішнього діалогу, що є прикметною особливістю його
індивідуальної поетики. Помітним тут є і спосіб випробування персонажа-інтелігента засобами прямого чи опосередкованого
внутрішнім діалогом диспуту, який потрібен для визначення світоглядних позицій. |
|---|