Інноваційні стратегії та економічний розвиток
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17874 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Інноваційні стратегії та економічний розвиток / О.В. Іващенко, Є.В. Єжаченко // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 2(12). — С. 52-54. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-17874 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-178742013-02-13T02:46:21Z Інноваційні стратегії та економічний розвиток Іващенко, О.В. Єжаченко, Є.В. Економічна теорія 2008 Article Інноваційні стратегії та економічний розвиток / О.В. Іващенко, Є.В. Єжаченко // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 2(12). — С. 52-54. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17874 uk Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Економічна теорія Економічна теорія |
| spellingShingle |
Економічна теорія Економічна теорія Іващенко, О.В. Єжаченко, Є.В. Інноваційні стратегії та економічний розвиток |
| format |
Article |
| author |
Іващенко, О.В. Єжаченко, Є.В. |
| author_facet |
Іващенко, О.В. Єжаченко, Є.В. |
| author_sort |
Іващенко, О.В. |
| title |
Інноваційні стратегії та економічний розвиток |
| title_short |
Інноваційні стратегії та економічний розвиток |
| title_full |
Інноваційні стратегії та економічний розвиток |
| title_fullStr |
Інноваційні стратегії та економічний розвиток |
| title_full_unstemmed |
Інноваційні стратегії та економічний розвиток |
| title_sort |
інноваційні стратегії та економічний розвиток |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Економічна теорія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17874 |
| citation_txt |
Інноваційні стратегії та економічний розвиток / О.В. Іващенко, Є.В. Єжаченко // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 2(12). — С. 52-54. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ívaŝenkoov ínnovacíjnístrategíítaekonomíčnijrozvitok AT êžačenkoêv ínnovacíjnístrategíítaekonomíčnijrozvitok |
| first_indexed |
2025-07-02T19:01:40Z |
| last_indexed |
2025-07-02T19:01:40Z |
| _version_ |
1836562934388490240 |
| fulltext |
52
Економічний вісник Донбасу
О.В. Іващенко, Є.В. Єжаченко
I. Вступ
Перехід до інноваційного шляху розвитку як
підприємства так і економіки держави в цілому пови-
нен бути одним з основних напрямків розвитку та пол-
ітики економічного зростання.
Проблеми економічного зростання, підвищення
конкурентоспроможності в сучасних умовах необхі-
дно вирішувати за допомогою ефективних стратегій
інноваційного розвитку. Висока якість життя, націо-
нальна безпека, охорона довкілля, високий науково-
технічний рівень розвинених країн світу досягнуті зав-
дяки послідовній стратегії інноваційного розвитку.
II. Постановка проблеми
Розкриття стратегій інноваційної діяльності, важ-
ливості інноваційної діяльності як для підприємства,
так і економічного розвитку країни.
III. Результати
Інноваційна діяльність в умовах переходу еконо-
міки України на інноваційний шлях розвитку набуває
особливого значення. Охопивши різні аспекти ринко-
вих відносин (виробничі, підприємницькі, соціальні,
науково-технічні) інноваційний процес сприяє зростан-
ню промислового виробництва, дає змогу підвищу-
вати продуктивність праці, залучати до виробничої
сфери нові резерви.
В умовах зростаючої конкуренції активна інно-
ваційна діяльність на підприємствах дедалі більше виз-
начає успіх підприємницької діяльності. Нові ідеї і про-
дукти, нові технології та організаційні рішення виво-
дять підприємства з кризових ситуацій і гарантують їм
фінансову стабільність. Інноваційна діяльність може
та повинна стати одним із важелів виведення економ-
іки України з кризової ситуації, адже науковий потен-
ціал держави достатньо потужний [1, с. 164].
Інноваційна діяльність — це діяльність, направ-
лена на використання результатів наукових досліджень
і розробок для розширення й оновлення номенклату-
ри та поліпшення якості продукції (товарів, послуг),
що випускається, вдосконалення технології їх виго-
товлення з подальшим впровадженням і ефективною
реалізацією на внутрішніх і зовнішніх ринках. Кінце-
вим продуктом інноваційної діяльності є інновація у
вигляді нового або вдосконаленого на ринку товару
(послуги) або товару з потрібними характеристика-
О.В. Іващенко,
кандидат технічних наук
Є.В. Єжаченко,
магістрант, Запорізька державна інженерна академія
ІННОВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК
ми. Це будь-які технічні, організаційні, економічні та
управлінські зміни, відмінні від існуючої практики в
даній організації.
У ринкових умовах інновації охоплюють всю еко-
номіку, включаючи продуктивні сили (засоби вироб-
ництва, працівників) та виробничі відносини (форми
та методи управління, спеціалізації й кооперації праці).
Технічні новини зумовлюють передусім відповідні
організаційні нововведення, а останні потребують, як
правило, певних змін в економічному механізмі діяль-
ності підприємств. Зокрема створення й розвиток гнуч-
ких автоматизованих виробництв на підприємствах
різних галузей спричиняють корінні зміни в органі-
зації технічної підготовки виробництва, методах його
поточного планування та оперативного регулювання.
Ефективні технічні, організаційні та економічні но-
вовведення неодмінно ведуть до помітних позитивних
змін у соціальних процесах на підприємствах.
Рівень інноваційних процесів на підприємстві
характеризує його конкурентоспроможність у ринко-
вих відносинах, можливість забезпечувати та підтри-
мувати лідерські позиції на всіх напрямках його гос-
подарської діяльності. Будь-які локальні нововведен-
ня різного спрямування можуть забезпечувати мак-
симально можливий прогресивний вплив на вироб-
ництво за умови, якщо підприємства використовують
їх постійно, комплексно та гармонійно.
Інноваційний процес можна визначити як про-
цес послідовного перетворення ідеї на товар. Він про-
ходить етапи фундаментальних, прикладних дослід-
жень, конструкторських розробок, маркетингу, вироб-
ництва, нарешті, збуту — процесу комерціалізації тех-
нологій. У загальному вигляді інноваційний процес
являє собою одержання і комерціалізацію винаходу,
нових технологій, видів продуктів і послуг, рішень ви-
робничого, фінансового, адміністративного або іншого
характеру й інших результатів інтелектуальної діяль-
ності [2, с. 118].
Отже, інноваційний процес спрямований на ство-
рення необхідних ринку продуктів, технологій або по-
слуг і здійснюється в тісній єдності із середовищем:
його спрямованість, темпи, мета залежать від соціаль-
но-економічного середовища, у якому він функціо-
нує й розвивається.
2008’2
53
О.В. Іващенко, Є.В. Єжаченко
Інноваційна діяльність базується на розробці інно-
ваційної стратегії.
Стратегія інноваційної діяльності є узгодженою
сукупністю інноваційних рішень, що оказують визна-
чальну дію на роботу підприємства та мають довгост-
рокові й нерідко важкозворотні наслідки. Саме інно-
вації визначають потенціал розвитку підприємства на
довгострокову перспективу [1, с. 42].
Чим ширше розповсюджуються ринкові відно-
сини, тим очевидніше конкурентні переваги товаро-
виробника знаходяться в щонайтіснішій залежності від
вибраної ним стратегії і успішності проведення її в
життя. Тому все більша увага приділяється стратегії
підприємства. При загальній її цілісності вона може
розглядатися як сума декількох елементів, в їх числі
— підприємницький, виробничий, науково-технічний,
маркетинговий, інноваційний. Суть останнього така,
що він в певному значенні поглинає решту всіх еле-
ментів стратегії. Будь-який з них має шанси на знач-
ний і довготривалий характер успіху лише постільки,
оскільки спирається на використання вже схвалених
ринком нововведень, тобто інновацій. З цієї точки зору
інноваційну стратегію правомірно розглядати як виз-
начальну для всього кола проблем, що вирішуються
товаровиробниками.
Стратегія підприємства формує та направляє
стратегію управління науково-технічним прогресом,
тобто зумовлює роль, місце, базу й сенс інноваційної
діяльності. У свою чергу, інноваційна стратегія заг-
либлює, уточнює й сприяє реалізації стратегії підприє-
мства. Інноваційна стратегія фірми містить в собі ух-
валення рішень щодо спрямованості наукових дослі-
джень і конструкторських розробок, використання
отриманих результатів і фінансування з метою досяг-
нення поставлених стратегічних економічних цілей на
перспективу.
Вибір стратегії є запорукою успіху інноваційної
діяльності. Фірма може виявитися в кризі, якщо не зуміє
передбачати обставини, що змінюються, і відреагувати
на них вчасно. Вибір стратегії — найважливіша скла-
дова циклу інноваційного менеджменту [3, с. 114].
Зв’язок між загальною стратегією підприємства
та стратегією в області науково-технічного прогресу
реалізується, перш за все, при впровадженні нової
продукції і змінах в процесі виробництва. Як загальна
стратегія, так і інноваційна стратегія фірми в умовах
конкуренції повинні не тільки забезпечити досягнення
поставленої мети, але й досягти її з кращими резуль-
татами, інакше фірма не витримає конкурентної бо-
ротьби за ринок збуту своєї продукції.
На умови та зміст формування інноваційної стра-
тегії фірми впливають такі чинники: — позиції вищого
керівництва по відношенню до нововведень; — сис-
тема управління інноваціями; — оцінка результатів; —
відкриття; — патенти; — інвестиції; — інноваційний
потенціал фірми [4, с. 95].
За своєю суттю стратегія є набором правил для
ухвалення рішень, якими фірма керується в своїй
діяльності, зокрема в її основній складовій — інно-
ваційній діяльності. Стратегія нововведень фірми на
ринку може носити наступальний (агресивний) або
оборонний характер. Компанія зазвичай створює свій
набір інноваційних стратегій, який включає як ризико-
вані (наступальні), так і безпечні (оборонні) стратегії.
Наступальна стратегія означає прагнення стати та
бути провідним підприємством з погляду інновацій.
Ухвалення компанією наступальної стратегії, направ-
леної на активний пошук і розробку нововведень як в
освоєних, так і в нових для неї областях господарсь-
кої діяльності, вимагає великих змін в організаційній
структурі. Основою стратегії агресивних ринкових дій
фірм є орієнтація на випередження в інноваційній діяль-
ності своїх конкурентів і нарощування цього відриву.
Організація, що здійснила радикальну інновацію,
дістає можливість створення надприбутку за рахунок
стрибка в рентабельності продажів або за рахунок ство-
рення нового сегменту споживачів. Альтернативою є
продаж нової технології іншим зацікавленим органі-
заціям.
Оборонна стратегія орієнтована на збереження
позицій середнього підприємства. Підприємства, що
використовують дану стратегію, зазвичай в значній мірі
економлять на дослідженнях і розробках, в деяких
випадках і на інших витратах, зв’язаних із завоюван-
ням і утриманням передових позицій в інноваційній
діяльності. Вони користуються будь-якою можливістю
перейняти досвід і досягнення підприємств, ведучих
в даній інноваційній області, за рахунок чого цілесп-
рямовано знижують свої витрати на освоєння вироб-
ництва продукції.
Кожне окреме підприємство може паралельно
приймати різні інноваційні стратегії для окремих галу-
зей, видів виробництва та асортиментних груп про-
дукції. Основні положення інноваційної стратегії то-
варовиробника втілюються в програмі, в якій форму-
люються цілі, завдання та етапи її реалізації, взаємо-
пов’язані по термінах, ресурсах, виконавцях. До про-
грами додається перелік конкретних заходів, що відоб-
ражають особливості функціонування об’єкту, що
розробляється.
Об’єктивно існуючий недолік практичного дос-
віду, а також боязнь ризику та можливих наслідків
ухвалення нестандартних рішень в умовах, коли бага-
то товаровиробників балансують на межі виживання,
ведуть до того, що більшість підприємств не вирішу-
ються на активну інноваційну стратегію розвитку. Ба-
54
Економічний вісник Донбасу
гато господарюючих суб’єктів віддають перевагу обо-
ронній стратегії [3, с. 56].
Статистика свідчить, що діяльність по створен-
ню і впровадженню інновацій характеризується, з од-
ного боку, високим рівнем ризику, з іншого — висо-
ким рівнем прибутковості, що в середньому більш ніж
в 3 рази перевищує середню прибутковість інвестицій
в економічно розвинених країнах. У розвинених краї-
нах вже давно усвідомили, наскільки вигідно займа-
тися інвестиціями в інноваційні фірми. Це зазвичай
робиться у вигляді венчурного інвестування, ідея яко-
го полягає в тому, що ризик, який розподіляється між
різними проектами, що знаходяться в інвестиційному
портфелі фірми, повністю покривається надвисокими
доходами від інновацій.
Характерною межею сучасного етапу економіч-
но розвинених країн є саме інноваційний шлях роз-
витку, в основі якого лежить цілеспрямований процес
пошуку, підготовки та реалізації інновацій, які дозво-
ляють підвищити ефективність суспільного виробниц-
тва. Інновації забезпечують більш високий рівень
віддачі, ніж звичайне залучення додаткових ресурсів,
тому саме інноваційна діяльність стає найважливішим
чинником конкурентоспроможності, зокрема не тільки
підприємства але й національної економіки у системі
світового господарювання.
В той же час найслабкішою ланкою організацій-
но-економічного механізму управління національною
економікою є управління інноваціями [5, с. 3].
До основних чинників, які обумовлюють недо-
статній розвиток інноваційної діяльності в Україні,
можна віднести недосконалість законодавства в час-
тині державного стимулювання інноваційної діяльності,
високий економічний ризик залучення інвестицій,
відсутність попиту на інноваційну вітчизняну продук-
цію на внутрішньому і зовнішньому ринках [6, с. 83].
Оскільки інноваційні процеси мають великий
вплив на соціально-економічний розвиток суспільства
в цілому, то успішна інноваційна діяльність неможли-
ва без державної підтримки. Без сумніву, держава
повинна регулювати інноваційний процес, бо наразі
саме він визначає перспективи розвитку країни.
Результати інноваційної діяльності, ініційованої
прискоренням темпів науково-технічного прогресу,
істотно позначаються на всіх аспектах розвитку людсь-
кого суспільства, змінюють саме середовище життя
та діяльності людини, способи забезпечення його існу-
вання та розвитку. З погляду конкретних підприємств
інноваційну діяльність необхідно розглядати як один з
основних засобів їх адаптації до умов зовнішнього
середовища, що постійно змінюється.
IV. Висновки
Таким чином інновація — це є такий вид ново-
введення у економічну чи соціальну сферу життя сус-
пільства, який забезпечую підвищення результатів ви-
користання ресурсів, поліпшення якості здійснення
виробничих процесів, знижує втрати в процесі вироб-
ництва, забезпечує охорону навколишнього середо-
вища [2, с. 115].
Перехід до інноваційного шляху розвитку пови-
нен бути для економіки України одним з основних
напрямків державної політики, з чітко вираженою стра-
тегію та методами здійснення функцій, передбачених
Законом України «Про інноваційну діяльність» [7].
Інноваційна діяльність спроможна забезпечити
економічну незалежність України та подолання роз-
риву з економічно розвиненими країнами.
Література
1. Управление инновациями: В 3 кн. — Кн.1 —
Основы организации инновационных процессов: Учеб.
пособие / Харин А.А., Коленский И.Л.; Под ред.
Ю.В. Шленова. — М.: Высш. шк., 2003. 2. Економі-
ка і організація інноваційної діяльності: Підручник /
О.І. Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін.: Під
ред. проф. О.І. Волкова. — К.: ВД «Професіонал»,
2004. 3. Янковский К.П., Мухарь И.Ф. Организа-
ция инвестиционной и инновационной деятельности.
— СПб.: Питер, 2001. 4. Какурин Д.И. Инновацион-
ная деятельность. — М.: Экзамен, 2001. 5. Меха-
нік О.В. Інновації, історія їх виникнення, суть та зна-
чення для підвищення конкурентоспроможності краї-
ни. // Формування ринкових відносин в Україні. —
2006. — №2 (57). — С. 3—4. 6. Возняк Г.В., Кузн-
єцова А.Я. Методичні особливості оцінки ефектив-
ності фінансування інноваційних проектів прибутком
від основної діяльності // Актуальні проблеми еконо-
міки. — 2005. — №4 (46). — С. 81—84. 7. Закон
України «Про інноваційну діяльність» // Відомості Вер-
ховної ради (ВВР). — 2002. — № 36. — Ст. 226.
О.В. Іващенко, Є.В. Єжаченко
|