Катени як жанр герменевтичної літератури: візантійська традиція і слов’янська рецепція (на прикладі Кристинопольського Апостола XII століття)
У статті йдеться про катени – збірки тлумачних фрагментів до Святого Письма, що є витягами з творів ранньохристиянських авторів, які були поширені в найдавніших грецьких текстах Старого і Нового Завіту. Розглядається історія та причини виникнення жанру катен у візантійській традиції, його найважли...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Назва видання: | Княжа доба: історія і культура |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178845 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Катени як жанр герменевтичної літератури: візантійська традиція і слов’янська рецепція (на прикладі Кристинопольського Апостола XII століття) / О. Ясіновська // Княжа доба: історія і культура. — 2010. — Вип. 3. — С. 72-103. — Бібліогр.: 75 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-178845 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1788452021-03-21T01:26:07Z Катени як жанр герменевтичної літератури: візантійська традиція і слов’янська рецепція (на прикладі Кристинопольського Апостола XII століття) Ясіновська, О. Статті У статті йдеться про катени – збірки тлумачних фрагментів до Святого Письма, що є витягами з творів ранньохристиянських авторів, які були поширені в найдавніших грецьких текстах Старого і Нового Завіту. Розглядається історія та причини виникнення жанру катен у візантійській традиції, його найважливіші типи і ознаки, особливості функціонування у Візантії, а також їх використання у давньослов’янському рукописному надбанні. Ширше слов’янська рецепція катен розглядається на прикладі тлумачень апостольських читань у Кристинопольському Апостолі (XII ст.), що засвідчує єдиний відомий сьогодні повний переклад відповідної частини візантійського біблійного коментаря. This article deals with сatenae, i.e. collections of commentaries to the Holy Scripture taken from the writings of early Christian authors, which appear in ancient Greek texts of the both Old and New Testament. The history and causes of appearence of the catenae genre in the Byzantine tradition, its main types and characteristics as well as peculiarities of its functioning in Byzantium and its use in the Slavonic manuscript legacy are in the focus of this study. Slavonic reception of the catenae is examined basicly on example of the lectionary interpretation in Apostolus Christinopolitanus (twelfth century) which appears to be the only known complete Slavonic translation of the relevant part of the Byzantine biblical commentary. 2010 Article Катени як жанр герменевтичної літератури: візантійська традиція і слов’янська рецепція (на прикладі Кристинопольського Апостола XII століття) / О. Ясіновська // Княжа доба: історія і культура. — 2010. — Вип. 3. — С. 72-103. — Бібліогр.: 75 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178845 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Ясіновська, О. Катени як жанр герменевтичної літератури: візантійська традиція і слов’янська рецепція (на прикладі Кристинопольського Апостола XII століття) Княжа доба: історія і культура |
| description |
У статті йдеться про катени – збірки тлумачних фрагментів до
Святого Письма, що є витягами з творів ранньохристиянських авторів,
які були поширені в найдавніших грецьких текстах Старого і Нового Завіту. Розглядається історія та причини виникнення жанру катен у візантійській традиції, його найважливіші типи і ознаки, особливості функціонування у Візантії, а також їх використання у давньослов’янському рукописному надбанні. Ширше слов’янська рецепція катен розглядається на прикладі тлумачень апостольських читань у Кристинопольському Апостолі (XII ст.), що засвідчує єдиний відомий сьогодні повний переклад
відповідної частини візантійського біблійного коментаря. |
| format |
Article |
| author |
Ясіновська, О. |
| author_facet |
Ясіновська, О. |
| author_sort |
Ясіновська, О. |
| title |
Катени як жанр герменевтичної літератури: візантійська традиція і слов’янська рецепція (на прикладі Кристинопольського Апостола XII століття) |
| title_short |
Катени як жанр герменевтичної літератури: візантійська традиція і слов’янська рецепція (на прикладі Кристинопольського Апостола XII століття) |
| title_full |
Катени як жанр герменевтичної літератури: візантійська традиція і слов’янська рецепція (на прикладі Кристинопольського Апостола XII століття) |
| title_fullStr |
Катени як жанр герменевтичної літератури: візантійська традиція і слов’янська рецепція (на прикладі Кристинопольського Апостола XII століття) |
| title_full_unstemmed |
Катени як жанр герменевтичної літератури: візантійська традиція і слов’янська рецепція (на прикладі Кристинопольського Апостола XII століття) |
| title_sort |
катени як жанр герменевтичної літератури: візантійська традиція і слов’янська рецепція (на прикладі кристинопольського апостола xii століття) |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178845 |
| citation_txt |
Катени як жанр герменевтичної літератури: візантійська традиція і слов’янська рецепція (на прикладі Кристинопольського Апостола XII століття) / О. Ясіновська // Княжа доба: історія і культура. — 2010. — Вип. 3. — С. 72-103. — Бібліогр.: 75 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT âsínovsʹkao kateniâkžanrgermenevtičnoílíteraturivízantíjsʹkatradicíâíslovânsʹkarecepcíânaprikladíkristinopolʹsʹkogoapostolaxiistolíttâ |
| first_indexed |
2025-07-15T17:33:03Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:33:03Z |
| _version_ |
1837735120267640832 |
| fulltext |
72
Оксана Ясіновська
Катени яК жанр герменевтичної літератури:
візантійсьКа традиція і слов’янсьКа рецепція
(на приКладі КристинопольсьКого апостола
XII століття)
У статті йдеться про катени – збірки тлумачних фрагментів до
Святого Письма, що є витягами з творів ранньохристиянських авторів,
які були поширені в найдавніших грецьких текстах Старого і Нового За-
віту. Розглядається історія та причини виникнення жанру катен у візан-
тійській традиції, його найважливіші типи і ознаки, особливості функ-
ціонування у Візантії, а також їх використання у давньослов’янському
рукописному надбанні. Ширше слов’янська рецепція катен розглядаєть-
ся на прикладі тлумачень апостольських читань у Кристинопольському
Апостолі (XII ст.), що засвідчує єдиний відомий сьогодні повний переклад
відповідної частини візантійського біблійного коментаря.
Ключові слова: Кристинопольський апостол, герменевтична літе-
ратура, візантійська література.
Кристинопольський Апостол – один з нечисленних добре
збережених пергаментних рукописів XII ст., який посідає по-
мітне місце в історії давньоукраїнської культури. Це найповні-
ший із найдавніших списків перекладу Дій і Послань апостолів
церковнослов’янською мовою, що зберігся в давньослов’янській
літературній традиції. Цінність рукопису зумовлена і наявними в
ньому катенами – тлумаченнями апостольських читань, які ста-
новлять єдиний відомий сьогодні повний слов’янський переклад
відповідної частини візантійського біблійного коментаря.
Катени як збірка тлумачних фрагментів до Святого Пись-
ма (СП), що є витягом із творів давніх авторів, були поширеним
явищем уже в найдавніших грецьких старозавітних і новозавіт-
них текстах, згодом перекладених латинською мовою, коптськи-
ми діалектами, сирійською, а пізніше церковнослов’янською та
іншими мовами. На противагу катенам у грецьких рукописах,
73
де вони вивчені досить докладно1, їх поширенню у слов’янській
спадщині, за невеликими винятками2, практично не приділяло-
ся уваги. Свідченням цього є, зокрема, рекомендації щодо коди-
кологічного та палеографічного опису слов’янських рукописів
XI–XIII ст., у яких катенам не відводиться спеціальної рубри-
ки3, хоча в давньослов’янському рукописному надбанні трапля-
ються дуже цінні пам’ятки канонічного змісту, які також супро-
воджуються не менш вартісними коментарями. Одним із таких
рукописів є Кристинопольський Апостол (КА). Перш ніж роз-
глянути особливості катен у цій пам’ятці та інші коментарі, які
супроводжують канонічну частину рукопису, звернемося до іс-
торії та причин виникнення самого жанру катен, найважливі-
ших типів і ознак, особливостей функціонування у Візантії, а
також їх використання у слов’ян.
1 Типологію та історію жанру окреслено в: Krumbacher K. Geschichte der Byzan-
tinischen Litteratur von Justinian bis zum Ende des Oströmischen Reiches (527–
1453). 2. Aufl. München 1897, z. 206–218; Beck H.-G. Byzantinisches Handbuch
im Rahmen des Handbuchs der Altertumswissenschaft, XII, 2,1. München, 1959.
Див. також каталог (Caro G., Lietzman J. Catenarum graecarum catalogus. Nach-
richten von der Königl. Gesellschaft der Wissenschaften zu Göttingen: Philoso-
phisch-historische Klasse, 1902, s. 312–319) та критичне видання грецьких ка-
тен (Cramer J. A. Catenae in Novum Testamentum. Oxford, 1838–1844, vol. 1–8;
Harl M., en collab. avec G. Dorival. La Chaîne palestinienne sur le Psaume 118,
t. I (Origène, Eusèbe, Didyme, Apollinaire, Athanase, Théodoret), Sources chré-
tiennes, 189. Paris 1972; Harl M., en collab. avec G. Dorival. La Chaîne palesti-
nienne sur le Psaume 118, tome II. Catalogue des fragments, notes et Index, Sourc-
es chrétiennes, 190. Paris 1972; Petit F. Catenae graecae in Genesim et in Exodum.
1. Catena sinaitica, Corpus christianorum. Series graeca, 2. Turnhout & Leuven,
1977; Catenae graecae in Genesim et Exodum II / ed. F. Petit. Turnhout: Leuven,
1986).
2 Андреев В. А. Цепное толкование Псалмов в переводе Максима Грека с выде-
лением текстов каждого толкователя, статьей и приложением. (Авторская ру-
копись хранится в Рукописном отделе РГБ, Муз. 4183 (1–10)), 1918 г., (Подано
за: Музейное собрание рукописей. Описание, (№ 3006 – № 4500). Москва 1997,
т. 2, с. 331–332).
3 Cводный каталог славяно-русских рукописных книг, хранящихся в СССР. XI–
XIII вв. Москва 1984, с. 10; Музейное собрание рукописей, с. 6–11.
74
* * *
Виникнення жанру катен було зумовлене догматичною
проблемою, яка постала перед Отцями Церкви в перші століт-
тя християнства.
У сучасному вигляді корпус священних текстів християн
(сьогодні це 27 книг, які включаютьть чотири Євангелія, Діян-
ня апостолів, Соборні та Вселенські Послання, Апокаліпсис)
склався не одразу. Судячи з найдавніших переліків книг Нового
Завіту (НЗ), які наводяться в пізньоантичних каталогах – кано-
нах Мураторі (створений невідомим автором, можливо, в 170–
235 рр.), Орігена (185–254), Євсевія Кесарійського (265–340), Ки-
рила Єрусалимського (* бл. 350 р.), Атанасія Александрійського
(* 367 р.), Григорія Назіанзина (329–389), Амфілохія Іконійсько-
го († після 394 р.), Челтенгенського канону (бл. 360 р.), а також
канонах, прийнятих на Лаодікійському (бл. 363 р.) та III Карта-
генському (397 р.) соборах та ін.4, – більшість текстів Нового За-
віту (НЗ) почали набувати авторитету священних книг тільки в
кінці III – на початку IV cт. При цьому корпус канонічних тек-
стів формували не індивідуальним чи соборним волевиявом –
такий відбір відбувався поступово впродовж тривалого часу і
під тиском різних обставин як зовнішніх стосовно життя хрис-
тиянських спільнот, так і внутрішніх, власне богословських, що
спонукали Церкву до створення власного канону5.
Офіційному утвердженню канону сприяли впливові захід-
ні християнські богослови IV–V ст. – Єронім та Августин. Зо-
крема, пресвітер Антіохії Єронім (* бл. 346 р.) зробив редак-
цію (Вульґату) конкуруючих латинських перекладів НЗ, що була
сприйнята як головна латинська версія, відтак уміщені в ній кни-
ги (відповідають сьогоднішньому перелікові канонічних ново-
завітних текстів, за винятком їх послідовності – Діяння йдуть
після Послань Павла) стали повсюдно прийнятими священни-
ми книгами Західної церкви6. Список книг НЗ, який відповідає
4 Див. списки найдавніших каталогів книг НЗ в: Metzger M. The canon of the
New Testament. Oxford 1987, p. 305–315.
5 Gamble H.Y. The New Testament Canon, its Making and Meaning. Philadelphia
1985; Metzger M. The canon…
6 Metzger M. The canon…
75
сучасному, знаходиться і в трактаті Августина “De doctrina
christiana” (відрізняється тільки розташуванням послання Яко-
ва, що знаходиться в кінці Соборних послань). Завдяки своєму
впливові Августин домігся офіційного визнання на трьох міс-
цевих соборах (393 р. в Гіппоні, 397 р. і 419 р. – у Картагені)
усіх 27 книг, перелік яких супроводжувався вказівкою, що до
них не можуть прирівнюватися жодні інші писання7.
Формування християнського канону здійснювалося в умо-
вах функціонування великої кількості християнських творів різ-
ного характеру, з-поміж яких власне й робився вибір. Це були
альтернативні документи, які активно створювалися в апос-
тольський та післяапостольський час і функціонували в перші
століття християнства (пор. Лк. 1:1). Так, із писань отців Церк-
ви відомі назви кількох десятків апокрифічних (неканонічних)
євангелій (Євангеліє Томи; Євангеліє Филипа; Євангеліє Петра;
Євангеліє Никодима; Протоєвангеліє Якова), послань (Послання
Павла до Филипа, Послання до Лаодикійців, Послання Варнави,
Апокриф Йоана), апостольських дій (Діяння апостолів Андрія,
Петра, Матвія; анонімний твір Дідахе (Наука Господа наро-
дам через дванадцять апостолів); Діяння апостола Йоана; Ді-
яння апостола Томи; Діяння апостола Пилипа), апокаліпсисів
(Видіння апостола Павла; Видіння пророка Даниїла), що особ-
ливо активно створювалися в післяапостольський час8 і корис-
тувалися тимчасовим або локальним авторитетом.
Свідченням різноманітності трактувань і форм християн-
ства, що набули значного поширення в юдейському та еллініс-
тичному середовищі у перші століття нової ери, стали створені
у 95–150-х рр. твори “апостольських отців”9 – Варнави, Климен-
та Римського, Ерми Римського, Ігнатія Антіохійського, Полікар-
па Смирнського та ін. Написані у формі благовіщень і послань
7 Августин Блаженный, епископ Иппонский. Христианская наука или Осно-
вания Священной Герменевтики и Церковного Красноречия. Санкт-Петер-
бург 2006, c. 82–83.
8 Лаба В. Патрологія: Життя, письма і вчення Отців Церкви. Рим 1974, с. 33–
58; Elliot J. K. The Apocryphal New Testament. Oxford 1993.
9 У біблістиці термін “апостольські отці” використовують стосовно тих авторів,
які особисто знали деяких апостолів, але до їхнього середовища не належали.
76
(за типом послань апостола Павла)10, твори згаданих авторів не
ввійшли до новозавітного канону, оскільки в них, незважаючи
на викладені звістки про життя і смерть Ісуса Христа, не ста-
вилася мета довести істинність його воскресіння та повчань.
Спираючись на існуючі усні й писемні передання, “апостоль-
ські отці” присвячували свої листи аналізові діяльності апос-
толів та інтерпретації їхніх творів, міркуванням про силу віри
й духу християнських мучеників, подавали заклик до віри та
святості тощо11.
Паралельно з текстами, в яких було сформовано основні
ідеї християнства, значного поширення набула література, вираз-
но вороже налаштована до окремих положень християнського
вчення. Антихристиянські ідеї формулювалися як у рамках кон-
кретних концепцій, так і в межах окремих доктрин, що активно
поширювалися і швидко еволюціонували протягом I–IV ст., –
гностицизму, монтанізму, іконоборства, аполінаризму, несторі-
янізму, монофізитизму та ін.12 Для обґрунтування власних ідей
представники цих течій не тільки створювали свої дії апостолів,
євангелія, послання й апокаліпсиси на кшталт апостольських,
а й нерідко використовували апостольські документи, які тлу-
мачили відповідно до своїх інтересів, спотворюючи при цьому
суть християнського вчення.
У III–V ст. з’явилися твори церковних письменників Алек-
сандрійської школи, а також кападокійців та антіохійців – Кли-
мента Александрійського, Тертуліана, Орігена, Євсевія Кеса-
рійського; Василія Великого, Григорія Назіанзина, Григорія
Нісського, Діодора Тарського, Йоана Золотоустого та ін., у яких
активно дискутувалася християнська проблематика. Однак тут,
окрім тлумачень старозавітних і новозавітних книг (зокрема,
10 Іншу жанрову форму мають тільки Пастир Ерми Римського та Тлумачення
Папія Ієрапольського.
11 Найґрунтовнішими працями, присвяченими вивченню творів апостольських
отців, є: The New Testament in the Apostolic Father. Committee of the Oxford
Society of Historical Theology. Oxford 1905; Koester H. Synoptische Überliefe-
rung bei den Apostolischen Vätern. Texte und Untersuchungen, lxv. Berlin 1957.
Див. також оглядові дослідження: Лаба В. Патрологія.., с. 33–58; Metzger M.
The canon.., p. 39–71.
12 Лаба В. Патрологія.., с. 182; Metzger M. The canon.., s. 73–111.
77
Тертуліан наводить у своїх творах цитати з 21 книги Нового За-
віту13), було чимало тез єретичного змісту.
Існування великої кількості творів біблійного характеру
(дій, євангелій, послань) і творів, у яких обґрунтовувалися або
заперечувалися ті чи інші християнські догмати, спричинило
проблему, яка безпосередньо стосувалася вірогідності христи-
янського канону. Її розв’язання було скероване на те, щоб до-
вести, що СП – зафіксований у межах доктрини “стандарт”
істини, і конкретно полягало у боротьбі з єресями14. З цією ме-
тою на спеціально скликаних соборах велася цілеспрямована
боротьба проти різних єресей, у результаті чого деякі колиш-
ні церковні авторитети були визнані єретиками і відлучені від
Церкви. Так, у Першому каноні Другого Трульського собору
(691–692 рр.) подавалися застереження проти Арія, Македонія
Аполінарія, Несторія, Теодора Мопсуестійського, Орігена, Ді-
дима, Евагрія Понтійського, Теодорета Кирського15. Прикметно,
що церковні отці відмовлялися не від усіх тверджень апологе-
тів, навпаки, з метою обгрунтування засад християнської віри
вони широко послуговувалися цитатами з їхніх творів і переду-
сім – коментарями до книг Старого Завіту (СЗ) і НЗ. При цьому
визначальним став принцип Климента Александрійського, згід-
но з яким недоцільно ставити під сумнів усе, що сказали єре-
тики, адже вони вірять у багато речей, у які вірять і християни
(Stromata I.XIII.57.1–6)16.
З часом твердження на ту чи іншу християнську тему кіль-
кох авторів почали об’єднувати в один блок, яким було зручно
користуватися як у приватних диспутах, так і на церковних со-
борах. Сьогодні відомо, що з догматичною метою такі добір-
ки використовувалися на Вселенських соборах: Четвертому в
Халкідоні (451), П’ятому в Константинополі (553), Сьомому в
13 Лаба В. Патрологія.., с. 134–301.
14 Krumbacher K. Geschichte der Byzantinischen Litteratur.., s. 211.
15 Beck H.-G. Kirche und Theologische Literatur im byzantinischen Reich. Byzanti-
nisches Handbuch im Rahmen des Handbuchs der Altertumswissenschaft, XII, 2,1.
München 1959, s. 414.
16 Климент Александрійський. Строматы. Санкт-Петербург 2003, т. 1, с. 109–
110.
78
Нікеї (757) та ін. Зокрема, на Сьомому Вселенському (Друго-
му Нікейському) соборі, що відбувся під патронатом імпера-
триці Ірини та під головуванням патріарха Тарасія за участю
350 єпископів з метою боротьби з іконоборством, із різних па-
тристичних творів вишукувалися цитати, у яких ішлося про
вшановування святих, ікон, мощей та інших реліквій, чого не
визнавали іконоборці17. У свою чергу, подібні катени робили
й іконоборці, підбираючи, наприклад, цитати з творів церков-
них письменників, які були скеровані проти культу зображень.
Таку добірку, зокрема, зроблено на “лістрикійському” псевдо-
соборі в Гієрії 754 р., скликаному Константином V для під-
твердження політики іконоборства та його богословського об-
ґрунтування18.
Власне за таких умов виникли і невдовзі набули поширен-
ня спеціально укладені збірки, що становлять уривки з творів
декількох авторів і присвячені тлумаченню біблійних книг. Се-
ред греків такі компіляції не зникали до пізнього середньовіч-
чя. Крім того, досвід біблійної егзегези було перенесено в інші
сфери, зокрема, в риторику. Згідно з Гербертом Гунґером, таки-
ми “ланцюговими коментарями” у середньовізантійську епо-
ху були катени до творів найпопулярнішого ритора II–III ст.
Гермогена19.
У візантійській писемності жанр богословських коментарів
розвинувся з традицій тлумачення священних текстів юдеями.
Антична філологія збагатила християнську екзегезу лаконіч-
нішими й рухливішими формами коментарів у вигляді схолій,
глосаріїв, катехиз, які становили своєрідний навчальний про-
педевтичний жанр, що в легкій і доступній формі ознайомлю-
вав читача або слухача з основами віровчення та його окреми-
ми фрагментами20.
17 Hollingsworth P. A., Cutler A. Iconockasm. The Oxford Dictionary of Byzanti-
um, еd. A. P. Kazhdan, Oxford; New York 1981, vol. 2, р. 975–977; Бычков В. В.
Малая история византийской эстетики. Киев 1991, с. 155–231.
18 Treadgold W. A History of the Byzantine State and Society. Stanford, California
1997, р. 306–336.
19 Hunger H. Die Hochsprachliche Profane Literatur der Byzantiner. München 1978,
р. 80.
20 Алексеев А. А. Текстология славянской Библии. Санкт-Петербург 1999, с. 39.
79
Уже в перших новозавітних текстах, які згодом увійшли до
християнського канону, зустрічалися різні види “помочі читаче-
ві” – особливі допоміжні засоби для самостійного і публічного
читання СП, що створювалися в різний час і на різних терито-
ріях21. У грецьких текстах з-поміж інших таких засобів (поділ
на глави, заголовки, передмови, пунктуація) були поширені так
звані схолії – нотатки тлумачного характеру, які вибиралися з
творів одного або декількох давніх церковних авторів-екзегетів
і мали дидактичну мету. Це могли бути як довільні пояснення
стосовно випадково дібраних фрагментів тексту СП, так і послі-
довні його витлумачення, що становили єдине ціле. В останньо-
му випадку вони вважалися коментарями й починаючи з XV ст.
отримали назву “катени”.
Як подає “The Oxford Dictionary of Byzantium”, катени – це
збірка екзегетичних фрагментів, складених з цитат богословів
(Отців Церкви, єретичних письменників), що прикріплюються
до певного вірша Біблії і йдують за послідовністю самого тек-
сту22. Походження назви “катена” (лат. catenae – “ланцюг”; те
саме, що гр. σεῖραι) нечітке. Значення цього слова можна по-
яснити як у прямому сенсі – “пов’язані однією темою і розта-
шовані послідовно цитати авторів”, так і символічно – зв’язок
схваленого Церквою тексту, тобто канонічної книги СП, до
якої робиться тлумачення, та коментарів церковних авторите-
тів, що в такий спосіб засвідчує поєднання біблійної й патрис-
тичної спадщин.
Вперше жанр пов’язується з ім’ям ритора, екзегета і софіс-
та Прокопія з Гази (465–528), який у V–VI ст. складав коментарі
до біблійних текстів СЗ (Восьмикнижжя, Пісні пісень, Припові-
док та ін.): їхній “затемнений” зміст, згідно з Прокопієм, зумов-
лений втратою наступними поколіннями здатноcті їх розуміти.
Намагаючись пояснити книги СП, він зібрав велику кількість
тлумачень на біблійні тексти Отців Церкви перших століть по-
ширення християнства, завдяки чому вперше систематизував
21 Мецгер Б. М. Текстология Нового Завета. Москва 1996, с. 19–25.
22 Irmscher J., Kazhdan A. Catenae. The Oxford Dictionary of Byzantium, vol. 1,
р. 391. Подібну дефініцію див. також Мецгер Б. М. Текстология.., c. 25;
Мень А. Библиологический словарь. Москва 2004.
80
патристичну спадщину23. Сьогодні ці коментарі втрачені: від
них зберігся не оригінальний текст, а лише “середньовічна ка-
тена дуже поганої якості”24. Про вагомість і оригінальний ха-
рактер праці Прокопія свідчать тільки відгуки давніх авторів.
Зокрема, Фотій, константинопольський патріарх (858–867 рр. і
877–886 рр.), у своїй відомій праці “Тисячокнижжя” так опи-
сує катени Прокопія: “Прочитав екзегетичні послання софіста
Прокопія, які стосуються Восьмикнижжя Старого Завіту, Книг
Царів і Хронік. Стиль цього екзегета є розтягнутий і велемов-
ний, однак не тому, що автор тратить час на даремні і зайві для
диспуту відступи, але тому, що він часто наводить різні думки
на ту саму тему. У вступі Прокопій говорить, що він створив
важливу працю, яка засадничо відрізняється від скороченого і
гарного трактату Тедорета (Кирського – О.Я). […] Стиль авто-
ра доведений до досконалості і, як для екзегетичного викладу,
є занадто прикрашений”25.
Проте слід зазначити, що Прокопій не був першим, а у свій
час – не єдиним укладачем таких коментарів. За Карлом Крум-
бахером, до Прокопія катени укладав Євсевій Кесарійський
(бл. 260–339/340 рр.), відомий церковний діяч і вчений свого
часу. Такого висновку німецький візантиніст дійшов, поклика-
ючись на кодекс, що зберігається у Ватиканській бібліотеці, в
якому до біблійного тексту, розташованого в шість колонок, по-
дається коментар, підписаний іменем Євсевія, про що свідчить
відповідний запис: Ε ὐσέβιος ἐγὼ σχόλια παρέθηκα (“Я, Євсевій,
уклав схолії”)26. Існування попередників Прокопія припускає
також і Ганс-Ґеорґ Бек, згідно з яким біблійні катени спочатку
було створено з коментарів Ісихія та Атанасія, до яких згодом
було долучено тлумачення Теодорета, а відтак – і отцівські ко-
ментарі. У такий спосіб утворилася об’ємна катена, яку уже в
VI ст. було скорочено або під впливом Прокопія, або ж завдяки
23 Baldwin B., Kazhdan A. Prokopios of Gaza. The Oxford Dictionary of Byzantium,
vol. 3, р. 1732.
24 Там само.
25 Focjusz. Biblioteka. Warszawa 1988, t. 2, s. 159–160.
26 Krumbacher K. Geschichte der Byzantinischen Litteratur.., s. 211.
81
одному з його учнів27. Цікавими стосовно цього є дані Ґеорґа
Каро і Йоганнеса Ліцмана, які наводять імена щонайменше 26
біблійних коментаторів, що пов’язувалися в одній катені28.
Важливими візантійськими катенами пізнішого часу
були “ланцюгові” коментарі, створені пресвитером Андрієм
(VII–X ст.), Йоаном Друнгарієм (X ст.), Михаїлом Пселлом і
Никитою, єпископом Серрським, пізніше – митрополитом Гера-
клеї в Тракії (XI ст.), Николаєм Музалоном і Неофітом Евкліс-
том (XII ст.), Макарієм Хрисокефалом (XIV ст.). Значне поши-
рення у візантійській Церкві мали також анонімні катени, які
не подавали жодної інформації для можливої ідентифікації їх
творців29. На Заході, де традиція катен не була такою розвину-
тою, найвідомішою в цей період збіркою тлумачень вважаєть-
ся “золота катена” Томи Аквінського (1224–1274) з уривками
із близько 80 біблійних коментаторів.
У VI ст. беруть початок також катени до НЗ. Саме в цей час
виникає основна форма Матвіївської катени, яка зазвичай на-
зивалася Ἑρμενεία τοῦ Χρυσοστόμου σύντομος (“Скорочене тлу-
мачення Хризостома”) і становила витяг із гомілій Йоана Золо-
тоустого на Євангеліє від Матвія, доповнений схоліями інших
отців. Те саме стосується катени до Євангелія від Йоана, на по-
чатку якої також стоїть Ἑρμενεία σύντομος (“Скорочене тлумачен-
ня”) з Йоана Золотоустого, правдоподібно того самого редакто-
ра, що й у Матвія. Розширення і скорочення катен до Євангелій
від Матвія і Йоана, як припускає Ганс-Ґеорг Бек, були зроблені
на два століття пізніше30. Катени до Євангелія від Марка у вузь-
кому розумінні цього слова не було зроблено. Замість неї слу-
гує збережений у двох редакціях коментар, де називаються різні
імена упорядників, зокрема – Орігена, Кирила, Леонтія, проте
найчастіше в цьому контексті фіґурує Віктор із Антіохії. Вислов-
люється припущення, що укладач цих коментароподібних катен,
27 Beck H.-G. Kirche und Theologische Literatur.., s. 419.
28 Karo G., Lietzmann J. Catenarum graecarum catalogus. Nachrichten von der Kö-
nigl. Gesellschaft der Wissenschaften zu Göttingen: Philosophisch-historische
Klasse.., 1902, s. 312–319.
29 Krumbacher K. Geschichte der Byzantinischen Litteratur.., s. 208.
30 Beck H.-G. Kirche und Theologische Literatur.., s. 421.
82
на третину складених з текстів Йоана Золотоустого, використо-
вував праформу Матвіївської катени, яку, як зазначалося, було
опрацьовано не раніше VI ст.31 Що ж до катени на Євангеліє від
Луки, створеної, як і інші, в цей же час, то відомо, що в її основі
є тлумачення коментатора IV ст., що підписувався псевдоім’ям
Тит із Востри, витяги з коментарів якого, окрім того, наводять-
ся серед тлумачень інших коментаторів Луки32.
Візантійські екзегети створили катени до книг як Старого,
так і Нового Завіту, в межах окремих їхніх книг виокремлюються
різні типи коментарів. Зокрема, на основі катен до псалмів Жіль
Доріваль поділив жанр на дві групи: палестинські і константи-
нопольські катени, виводячи останні з періоду 650–700 рр. Пер-
ший тип палестинської групи є моделлю Прокопія і складається
з цитат із коментарів або гомілій палестинських авторів. Другий
палестинський тип – це ланцюгові схолії, які характеризуються
своєю лаконічністю і вирізняються за формою. Вони були впоряд-
ковані в колонку паралельно до біблійного тексту, так що кожна
схолія знаходилася поруч із коментованим віршем. Інколи пере-
писувач залишав порожнє місце між двома схоліями. Іншу групу
становлять константинопольські катени, які часто укладалися з
цитат одного авторитетного письменника, передусім Йоана Золо-
тоустого, іноді – Теодорета Кірського. Інший константинополь-
ський тип складався з цитат двох авторів і пропонував, за Дорі-
валем, радше інтегрований коментар окремих богословів, аніж
набір цитат. Третя константинопольська модель комбінувала Зо-
лотоустого і Теодорета з палестинськими письменниками33.
Подібні типи катен були властиві і для інших книг христи-
янського канону. Форма, розташування та спосіб оформлення
катен залежали від їх обсягу. Там, де вони були не надто великі,
основний текст розміщувався посередині сторінки, а коментарі
розташовувалися довкола і часто писалися меншими буквами,
нерідко – мінускулом. Імена екзегетів подавалися іноді на по-
лях, іноді – в корпусі катени і були, як правило, скорочені. На
31 Beck H.-G. Kirche und Theologische Literatur…
32 Там само, c. 422.
33 Dorival G. La postérité littéraire des chaînes exégétiques grecques. Revue des étu-
des byzantines, 43, 1985, p. 209–226.
83
зв’язок між текстом і коментарем вказували діакритичні знаки.
Щоб розташувати надто об’ємну катену, основний текст поді-
лявся на секції, за якими в окремих абзацах слідував коментар,
виконаний таким самим розміром і типом шрифта (маюскул), що
й канонічний текст. Імена авторів у цьому випадку подавалися
на полях або ж без інтервалу в тексті катени. Перед окремими
книгами подавався також вступний чи ілюстративний матеріал.
Зокрема, грецьким Євангеліям часто передували канони Євсе-
вія і його лист до Кипріяна, біографії євангелистів та ін. Перед
Павлівськими посланнями поміщалося житіє апостола, список
його подорожей, розповідь про мучеництво тощо.
* * *
Перенесення на слов’янський ґрунт християнської культури
вимагало перекладу з грецької мови, необхідного для богослу-
жень репертуару книг СЗ і НЗ. У Київській Русі, куди біблійні тек-
сти потрапили з Візантії через болгарське посередництво, вони
були згруповані трьома функціональними різновидами – служ-
бовим (вибрані з канону тексти розташовувалися в тому порядку,
в якому вони читалися під час богослужіння впродовж року), че-
тьїм (включав повний текст відповідної книги, розташований за
встановленим порядком) і тлумачним (розбитий на дрібні фраг-
менти текст супроводжувався коментарями Отців Церкви), ко-
жен із яких мав своє спеціальне призначення, склад, особливос-
ті тексту, власну історію виникнення та побутування34.
34 Воскресенский Г. А. Древнеславянский Апостол: Послания св. апостола Павла
по основным спискам четырех редакцій. Сергиев Посад 1892–1908, вып. 1–5;
Его же. Древний славянский перевод Апостола и его судьбы до XV в. Опыт ис-
следования языка и текста славянского перевода Апостола по рукописям XII–
XV вв. Москва 1879; Амфилохий, архим. Древнеславянская Псалтир. Москва
1880–1882, т. I–III; Ягич И. В. Служебные минеи за сентябрь, октябрь, ноябрь.
В церковно-славянском переводе по русским рукописям 1095–1097 гг. Санкт-
Петербург 1886; Алексеев А. А. Кирилло-Мефодиевское переводческое на-
следие и его исторические судьбы: Переводы Св. Писания в славянской пись-
менности. История, культура, этнография и фольклор славянских народов: X
Международный съезд славистов. Доклады советской делегации. София 1988,
с. 124–145; Жуковская Л. П. Общая группировка славянских рукописей Еванге-
лия X–XIV вв. Ее же. Текстология и язык древнейших славянских памятников.
Москва 1976, с. 224–263; Алексеев А. А., Лихачева О. П. К текстологической
84
Задля правильного розуміння ці тексти нерідко поєднува-
лися з коментарями. При цьому для різних типів біблійних книг
коментарі були властиві неоднаковою мірою. Найоб’ємнішими
вони були у тлумачних текстах, які супроводжувалися екзеге-
тичними матеріалами задля свого догматичного та церковно-
повчального призначення.
Майже усі відомі у слов’янській писемності коментарі на-
лежать східним Отцям Церкви і пізнішим візантійським бого-
словам, передусім Теодорету Кірському, Йоану Золотоустому,
Григорієві Нісському та ін., які жили в IV ст., а також Теофі-
лактові Болгарському (Охридському) і Никиті Іраклійському з
XI–XII ст.35 У слов’янській традиції засвідчені коментарі на всі
книги біблійного канону, зокрема на всі тексти НЗ: Євангелія
від Матвія, Марка, Луки, Йоана, Діяння, послання Павла, Со-
борні послання апостолів та Одкровення. Розповсюдженими
тлумаченнями старозавітних книг були Тлумачення до Псал-
тиря, зроблені Атанасієм Александрійським, а також Теодори-
том Кіррським; до Пісні пісень – коментарі Філона Карпафій-
ського; до книги пророка Даниїла – Іпполіта Римського та ін. Із
книг християнського канону поширення у слов’ян мали: Тлу-
мачне Евангеліє Теофілакта Болгарського, Тлумачення до по-
слання апостола Павла кількох авторів, Тлумачення до Одкро-
вення Андрея Кесарійського. Ці та інші коментарі, що робилися
до певної із біблійних книг тлумачного типу, могли належати як
одному авторові, так і кільком, формуючи в цьому випадку ка-
тени. Поширеними у слов’ян катенами були згадані вже тлума-
чення Теофілакта Болгарського (становили зібрання найпоши-
реніших коментарів на Тетраєвангеліє) і Філона Карпафійського
(відоме під іменем цього автора тлумачення на Пісню пісень на-
справді було збіркою з тлумачень самого Філона, а також Іппо-
літа Римського, Григорія Нісського, Псевдо-Прокопія з Гази)36.
истории древнеславянского Апокалипсиса. Материалы и сообщения по фон-
дам Отдела рукописной и редкой книги. Ленинград 1987, с. 8–22 та ін.
35 Алексеев А. А., Лихачева О. П. Библия. Словарь книжников и книжности
Древней Руси. Ленинрад 1987, вып. 1, с. 68–83.
36 Його ж Текстология славянской Библии. Санкт-Петербург 1999, с. 35–39;
Алексеев А. А., Лихачева О. П. Библия, с. 68–83.
85
Основним для слов’янської писемності способом їх розташу-
вання було почергове розташування біблійного тексту і комен-
тарів – так звані “широкі катени”, при цьому перикопи (части-
ни біблійного тексту, до яких робилися тлумачення), залежно
від намірів коментатора, могли бути більшими чи меншими37.
Наприклад, згідно з описом № 223 у “Сводном каталоге”, текст
Одкровення XIII ст. розбитий на 309 уривків і 72 зачала38.
У церковнослов’янських літургійних книгах іншого скла-
ду – службових і четьїх – коментарі мають інший вигляд, аніж
у текстах тлумачного типу. Зокрема, в новозавітних четьїх ру-
кописах – Тетраєвангеліях (складаються з текстів послідовно
викладених чотирьох Євангелій – від Матвія, Марка, Луки, Йо-
ана) і Апостолах-тетрах (з Діяннями і Посланнями апостолів) –
тлумачення традиційно наводилися перед окремими книгами
канонічної частини тексту, де, як правило, подавалися скоро-
чено у вигляді передмов.
У Тетраєвангеліях XI–XIII ст. найпоширенішими ко-
ментарями були витяги з Тлумачного євангелія Теофілак-
та Болгарського, створеного в XI ст. і невдовзі перекладеного
церковнослов’янською мовою. Перед текстом кожної книги Те-
траєвангелія подавалася передмова, що подавала відомості про
євангелістів, наводився перелік глав окремих книг із короткими
заголовками, які розкривали їх зміст, відповідно до чого текст
кожної книги поділявся на дрібніші частини, про що за допомо-
гою лемм (позначень на полях на зразок зач. – зачало тощо) пові-
домлялося в основному тексті і/або на полях. Рукописи з такими
передмовами, змістом і розподілом переписувалися також і в XVI
та XVII ст., незважаючи на те, що пам’ятки четьйого типу в цей
час активно видавалися друкарським способом39. Про традицій-
ний характер цих відомостей у церковнослов’янських Євангеліях
свідчить, зокрема, збірка рукописних Євангелій Львівського істо-
ричного музею (ЛІМ), де 35 із 42 збережених тут Тетраєвангелій
37 Алексеев А. А. Текстология славянской Библии.., с. 34.
38 Cводный каталог.., с. 241.
39 Пор. Запаско Я. П., Ісаєвич Я. Д. Пам’ятки книжкового мистецтва: Ката-
лог стародруків, виданих на Україні. Львів 1981, кн. 1; Львів 1984, кн. 2, ч. 1;
кн. 2, ч. 2.
86
перед окремими євангельськими книгами мають відповідні пе-
редмови (перед Євангелієм від Матвія дається вказівка про по-
ходження передмови, див., наприклад: Fеwфилакта архыєпсп7а Боль-
гарьскаго прэдословїє (Рук. 33, арк. 9)40, наводиться перелік глав, а
сам текст поділяється на дрібніші фрагменти41.
Подібні коментарі-передмови одного автора були харак-
терними і для четьйого Апостола. Однак на слов’янських те-
ренах церковним книгам такого складу практично не властива
візантійська традиція тлумачень у вигляді екзегетичних ви-
тягів із багатьох авторів. Прикметно, що й самих рукописів
церковнослов’янського Апостола з найдавнішнього часу було
значно менше, ніж євангельських текстів. Згідно із “Сводным
каталогом”, близько 30% рукописів у цей період становлять
Євангелія і тільки 7% – Апостоли42. Така пропорція, зрештою,
зберігалася й надалі, що засвідчено в локальних книгозбірнях,
зокрема, у згаданій вже збірці ЛІМ, у якій на 47 Євангелій різно-
го типу припадає тільки 8 Апостолів, створених у цей же час.
З-поміж збережених слов’янських Апостолів найдавнішої
пори помітне місце посідає Кристинопольський Апостол (ЛІМ,
Рук. 39), датований серединою XII ст. і створений на Волині,
який вирізняється своїм складом, добрим збереженням, зміс-
том, манерою виконання, а найбільше – унікальними катенами,
що є повним перекладом відповідного візантійського комента-
ря. Щоб вкласти цю пам’ятку в контекст давньослов’янської
писемності, подамо деякі істотні відомості з історії створення
книг згаданого типу, а також коротко зупинимося на характері
їх запозичення та поширення у слов’ян.
Апостол – важливий богослужбовий текст, що, згідно з ка-
ноном, включає 22 окремі твори: Діяння, 7 Соборних послань
апостолів Якова, Петра, Йоана та Юди, 14 Послань апостола
40 П’ять зі згаданих рукописів є пошкодженими – з утраченим початком, відтак
не виключено, що передмова Теофілакта Болгарського, яка зазвичай розташо-
вувалася перед першим із Євангелій, знаходилася й у них.
41 Див. докладний опис рукописних Євангелій зі збірки ЛІМ в: Ясіновська О. В.
Каталог кириличних рукописних Євангелій зі збірки Львівського історичного
музею. Львів 1996.
42 Cводный каталог…
87
Павла до ранньохристиянських громад (римлян, коринтян, га-
латів, ефесян, филип’ян, колосян, солунян, євреїв) і до окремих
осіб (Тимофія, Тита, Филимона). Грецький текст окремих книг
пам’ятки відносять до I ст. У єдину збірку їх об’єднано в IV ст.,
тобто в період утвердження новозавітного канону.
У візантійській церковній писемності склалися три типи
Апостола: 1) Апостол-четьїй з повним текстом Діянь і Послань
апостолів; 2) Апостол-апракос або “Апостольські читання”, тек-
сти в якому розташовано в тому порядку, як вони звично чита-
лися під час богослужінь упродовж року, починаючи від Вели-
кодня. Залежно від складу, цей тип Апостола міг бути короткий
(включає читання днів від Великодня до П’ятидесятниці, почи-
наючи від якої подаються тільки читання на літургії в суботи і
неділі; повний, з читаннями всіх днів року (за об’ємом повний
Апостол-апракос відповідно меншим, аніж четьїй); празнич-
ний – короткий набір уривків з Апостолу на великі празники;
3) Тлумачний Апостол, який не включав Діянь, а починався з
Послань, а саме – з Послання до римлян. Текст тут розбивався
на дрібні фрагменти у супроводі тлумаченнь (коментарів) хрис-
тиянських авторів: Теодора, Севіра, Ікуменія та ін.43
У писемній спадщині переклад Апостола церковнослов’ян-
ською мовою належить до кирило-методіївської доби і є свідчен-
ням високої літературної майстерності перших перекладачів44. У
період формування слов’янської писемності (60-ті рр. IX ст.) було
перекладено короткий Апракос. Переклад четьйого здійснено вже
після смерті Кирила-Константина Філософа, між 869–885 рр.45
43 Лихачева О. П. Славяно-русский Апостол XI–XIV вв. Методические рекомен-
дации по описанию славяно-русских рукописей для Сводного каталога рукопи-
сей, хранящихся в СССР. Москва 1976, вып. 2, с. 420–447.
44 Верещагин Е. М. Из истории возникновения первого литературного языка
славян: Переводческая техника Кирилла и Мефодия. Москва, 1971; Мещер-
ский Н. А. Источники и состав древней славяно-русской письменности IX–XV
веков. Ленинград 1978.
45 Воскресенский Г. А. Древнеславянский Апостол; Его же. Древний славянский пе-
ревод Апостола; Жуковская Л. П. Типология рукописей древнерусского полного
апракоса XI–XIV вв. в связи с лингвистическим изучением их. Памятники древ-
нерусской письменности: Язык и текстология. Москва 1968, с. 199–332; Лихаче-
ва О. П. Славяно-русский Апостол XI–XIV вв.., с. 420–447; Пенев П. С. Основни
проблеми около появата на първия старобългарски превод на Апостола и неговата
88
Рукописи, створені в перший етап історії церковнослов’ян-
ського апостола, не збереглися. Найдавніша кирилична пам’ятка
такого змісту – південнослов’янський Єнінський Апостол (зна-
йдений 1960 р. у с. Єніна, Болгарія) – належить до другої по-
ловини XI cт.46 і, як і більшість відомих слов’янських рукопи-
сів цієї пори (Охридський апостол, кін. XII ст.47, Слепчинський
Апостол, можливо, кін. XII ст.48, Карпінський Апостол XIII ст.49,
Апостоли XII–XIV ст.50, Мануйлівський Апостол кін. XIII – поч.
XIV ст.51, Шишатовацький Апостол 1324 р.52 та ін.), є повними
чи короткими апракосами. Повні Апостоли і Тетраєвангелія, за
невеликими винятками53, починають домінувати в богослужбо-
вому використанні тільки від XIV ст.
На такому тлі особливе місце посідає створений у се-
редині XII ст. Кристинопольський (КА) або Городиський
Апостол, який є найповнішим із найдавніших збережених у
давньослов’янській літературній традиції списків перекладу
Діянь і Послань апостолів церковнослов’янською мовою54.
по-нататъшна съдба (преглед на изследванията). Старобългарска литература,
№ 17, с. 98–116; Його ж. Към историята на Кирило-Методивия старобългарски
превод на Апостола. Кирило-Методиевски студии.., кн. 6, с. 246–316.
46 Мирчев К., Кодов Хр. Енински Апостол: Старобългарски паметник от XI
век. София 1965.
47 Добрев И. Погрешно мнение за Охридския Апостол. Старобългарская літе-
ратура. 1984, № 16, с. 3–17.
48 Ильинский Г. А. Слепченский Апостол XII в. Москва 1911.
49 Амфилохий, архим. Древнеславянская Псалтирь.
50 Рук. №№ 109–114, 140, 224–226, 236, 328–329, 420–427. Cводный каталог..,
с. 46, 136–142, 162, 241–242, 246–247, 286–287, 341–342.
51 Воскресенский Г. А. Древний славянский перевод Апостола.
52 Apostolus Šišatovacensis. Anni 1324. Еdendum curavit D. E. Stefanović. Wien 1989.
53 Одним із четьїх Апостолів є болгарський рукопис XIII ст. (Наумов А. Цер-
колезский Апостол как богослужебная книга. Богданович Д., Велчева Б., Наумов
А. Болгарский Апостол XIII века: рукопись Дечани-Црколез 2. София 1986, с. 81–
146), повними Апостолами є також давньоруський і сербський рукописи XIII–
XIV ст. (Cводный каталог.., с. 342–343).
54 Кристинопольський Апостол не становить єдиного кодексу: 291 арк. збері-
гається у фондах Львівського історичного музею (Рук. 39), 8 арк., що cклада-
ють п’ятий зошит рукопису, – в Національній бібліотеці України ім. В. Вер-
надського в Києві. Вважається, що ці аркуші були відділені від головної
частини рукопису ще у XVIII cт.
89
З невеликими втратами55 КА пропонує послідовний виклад
апостольських Діянь та всі Вселенські й Соборні Посланння.
Особлива цінність пам’ятки полягає у присутніх тут катенах –
тлумаченнях апостольських читань, які на сьогодні є єдиним
відомим повним слов’янським перекладом відповідної части-
ни візантійського біблійного коментаря.
Незважаючи на унікальність згаданих тлумачень, їх доклад-
но не вивчено. Як правило, дослідники, увагу яких у різний час
привертав КА, про коментарі або взагалі не згадували, або ж
обмежувалися лише констатацією їх наявності. Це характерно
як для давніх, так і для сучасних праць, присвячених вивченню
цієї пам’ятки. Зокрема, Антін Петрушевич, який першим увів
КА в науковий обіг, подає про рукопис дуже скупі відомості па-
леографічного та кодикологічного характеру (коротко називає
зміст пам’ятки, кількість сторінок, робить припущення про час
та місце його створення тощо) і лише побіжно згадує про ка-
тени56. Подібну інформацію наводять Ізидор Шараневич57, Пе-
тро Владіміров58, Олексій Соболевский59, а трохи згодом – Іла-
ріон Свєнціцький60, Сергій Маслов61, Агатангел Кримський62,
55 Детальний палеографічно-кодикологічний опис рукопису див.: Ясіновська О. В.
Кристинопольський Апостол як цінна пам’ятка українського рукописного
мистецтва XII століття (палеографічний та кодикологічний опис). Записки
Львівського історичного музею. Львів 2008, № 12, с. 303–324.
56 Петрушевич А. С. Каталог церковно-славянских рукописей и старопечатных книг
кирилловского письма, находящихся на археологическо-библиографической вы-
ставке в Ставропигийском заведении. Львов 1888, с. 4–5 (короткий опис, XII в.)
57 Шараневич И. Каталог археолого-артистических предметов, церковно-сла-
вянских рукописей и старопечатных книг кирилловского письма, находящихся
в музее Ставропигийского и-та. Львов 1890, с. 22 (короткий опис, XII в.).
58 Владимиров П. В. Обзор южнорусских и западнорусских памятников пись-
менности от XI до XVII ст. Чтения в Обществе Нестора Летописца. Киев
1890, кн. 4, отд. 2, с. 10.
59 Соболевский А. И. Лекции по истории русского языка. Санкт-Петербург 1901,
с. 13.
60 Свєнціцький І. Опис рукописів Народного дому з колєкції Ант. Петрушевича.
Львів 1906, ч. 1, с. VII; Его же. Опись музея Ставропигийского института во
Львове. Львов 1908, с. 13, № 39 (37).
61 Маслов С. И. Отрывок Христинопольского апостола, принадлежащий библиоте-
ке Университета св. Владимира. Известия ОРЯС, 1910, т. 15, кн. 4, с. 229–269.
62 Крымский А. Украинская грамматика для учеников высших классов гимназий
и семинарий Приднепровья. Москва 1907, т. 1, вып. 1, с. 68.
90
Михайло Возняк63, Олександр Колесса64. Не подається доклад-
ного опису катен й у передмові до видання пам’ятки Омеляна
Калужняцького65, а також у новішій літературі66.
* * *
У контексті розгляду коментарів-катен у КА варто зауважи-
ти, що ця пам’ятка пропонує значний допоміжний апарат, по-
кликаний полегшити читачеві індивідуальне читання рукопису
(можливо, – келійному; дослідники не виключають можливість
створення КА у Городищенському монастирі для власних потреб
ченців67), або при його використанні під час літургії при рецита-
ції уривків СП, визначених церковним календарем (лекціонарі-
єм). Цей допоміжний апарат включає: поділ на глави (виокрем-
люються за допомогою заголовків, виконаних більшими і/або
потовщеними літерами, інколи – кіновар’ю), зачала (виділяють-
ся за допомогою цифрового позначення кириличними буквами,
які пишуться в тексті над початком відповідного фрагменту й ду-
блюються на полях, де супроводжуються назвою, що водночас є
коротким змістом цієї рубрики, а також вказівкою на день року,
коли цей текст має читатися), різного роду позначеннями, що
привертають увагу до певного тексту (наприклад, притча; законъ;
исая; iсходъ; бты “буття”; pл7м “псалом”), або вказують на його за-
вершення (наприклад, коц придтчи “кінець притчі”; коньць зач “кі-
нець зачала” та ін.), використання характерної пунктуації, а та-
кож виокремлення початків деяких віршів за допомогою кіноварі,
збільшених чорнильних літер або невеликих ініціалів.
63 Возняк М. С. Історія української літератури. Львів, 1920, т. 1: До кінця XV
віку, с. 52.
64 Колесса О. Південно-волинське Городище і городиські рукописні пам’ятки XII–
XVI ст. Науковий збірник Українського університету в Празі. Прага 1923, т. 1,
с. 35–47.
65 Kaluzniacki Aem. Actus epistolaeque Apostolorum palaeoslovenice. Ad fidem
codicis Christinopolitani saeculo XII-o scripti. Vindobonae 1896.
66 Cводный каталог.., с. 101–103; van der Tak J. G. The Old Slavic Apostolos: The
Lessons of the Short Lectionary from Pentecost to Great Lent and the Abstracts of
the Epistels. Amsterdam 1999.
67 Запаско Я. П. Пам’ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга.
Львів 1995, с. 199–201.
91
Окрім такої візуальної допомоги, у КА зустрічається значна
кількість різнопланових за своїм характером коментарів, покли-
каних уточнити або пояснити читачам окремі слова, фрази або
й більші фрагменти тексту. З-поміж нотаток тлумачного харак-
теру в рукописі є глоси, схолії і власне катени.
Глоси традиційно визначають як короткі пояснення важких
слів або фраз, які пишуться між рядками основного тексту або
на полях. Глосами у КА виступають: синоніми, (наприклад, до
слова мuдьно “повільно” наводиться синонім коcмо (арк. 36 зв.)
окремі словоформи, що їх коментатор вважає правильнішими
наприклад, пропонує замість давального відмінка у власній на-
зві u книдъ (пор.: и Çдва бывше u книдъ), (арк. 36 зв.), знахідний –
въ книдэ, лаконічні пояснення окремих слів наприклад, слово
македоніа уточнюється як градъ-колония, (арк. 11 зв.), однак най-
частіше – це короткі висловлювання, які наводяться на полях з
метою пояснення незрозумілих на перший погляд місць осно-
вного тексту. При цьому уточнюватися може як частина вірша,
так і один або й два і більше віршів. Наприклад, уточненням
фрагменту вірша яко дэло азъ дэлаю въ дн7и ваша. Çмuже не имате
вэры яти. аще кто и повэсть вамъ (Ді. 13:41) служить глоса сирэчь бъ7
распzсz и uмре (арк. 2); слова канонічного тексту а мы прээхавъше t
тvра (Ді. 21:7) тлумачаться як ишьдше аплi t тvра (арк. 22 зв.); див.
також глосу до віршів Діянь многъ же плачь быс всэхъ. и нападъше на
выю павловu облобызахu тии печални. паче о словеси Çже рече. яко ктомu
не имате видэхъ лица моÇго (Ді. 20:37–38) – сырэчь о нÇмь же бzше
страдати Çму бж7ия сн7а ради (арк. 22). Ряд глос у КА служать обґрун-
туванням наведених у канонічній частині відомостей: глоса яко
ничимь же обидить июдэи паuлъ до (Ді. 27:32, арк. 36) обґрунтовує
необхідність відпустити Павла з причини його невиності; гло-
са яко дьрзыи бещиньныи языкъ до (Як. 3:1, арк. 47 зв.) пояснює
чому не слід ставати вчителями іншим тощо.
Глоси в КА використовуються також для повторення ін-
формації, яка подавалася вище (часто на іншій або й кіль-
кох інших сторінках) і, на думку книжника68, могла забутися.
68 У КА автором глос є переважно сам переписувач, інколи їх робить коментатор
цього тексту.
92
Саме таку функцію виконує коротке пояснення до Ді. 18:11,
де за допомогою вказівки прибывшии въ коринфэ (арк. 16 зв.) на-
гадується, що описане в даному фрагменті навчання Павлом
поган християнській вірі відбувається в Коринті (найближча
вказівка в канонічному тексті про місцеперебування апосто-
ла подається ще на початку глави Ді. 18:1, арк. 16). Подібну
роль виконують у КА глоси на арк. 6 зв. та ін. Глоси, які ма-
ють форму короткого висловлення, нерідко починаються сло-
вами сырэчь, яко.
Дещо іншим типом тлумачень є схолії, зазвичай визначені
як зауваження тлумачного характеру, що робляться з дидактич-
ною метою. Засвідчені у КА схолії зробив, здебільшого, сам пе-
реписувач тексту. У тлумаченнях такого типу подано відомості,
що стосуються уточнення термінів, традицій, звичаїв, реалій,
подій тощо, викладені в основному тексті. Прикладами таких
тлумачень є, наприклад, схолія, про відмінність вірувань греків-
язичників і християн: еллини вэровахu члв7комъ uподобити б7ы своя. а
мнии ни хрс7тиани невэрuють бu7 подобитисz члв7комъ (арк. 3 зв.). Інша
схолія пояснює хто такі сикарии, про яких ідеться в (Ді. 21:38):
иосипови сикарии сz слышать разбоиници. орuжиÇ имэюще малъмь къ
перськu. Çже сuть сикина кесаuлzчениÇмь. къ римьскu. Çже сz слышать
сикесь. да t того и сикарии дэють разбоиникомъ (арк. 25). Схолія, зро-
блена до (Ді. 16:6), тлумачить чому апостоли не могли зайти у
Вітинію і проповідувати там (арк. 11). Подібні схолії-коментарі
переписувач робить на арк. 12, 13, 16 зв., 20 зв., 26 та багатьох
ін.; на деяких сторінках наводить одразу декілька схолій (на-
приклад, арк. 15, 15 зв. та ін.).
Відсиланням до заміток такого роду в КА є позначення типу
тл&, тол&, тълкъ, які робляться в тексті і/або на полі. Зрідка до схо-
лії привертається особлива увага закликом на кшталт вънимаите
uбо собэ (арк. 20 зв.). Як правило, у схоліях не вживаються спе-
ціальні ремарки у препозиції, хоч іноді такі коментарі почина-
ються словами: смотри (арк. 13), кажеть (арк. 18, 26 зв.), съкажетьсz
(арк. 21 зв.), Çже (арк. 19) тощо. У деяких випадках перепису-
вач обґрунтовує необхідність наведення коментаря, як напри-
клад, на арк. 20 зв., де доволі об’ємній схолії передують слова
понÇже го не знаÇть многъ обычаи сь.
93
Особливе значення мають схолії, в яких не лише тлума-
читься той чи інший фрагмент канонічного тексту, але й засвід-
чено ставлення коментатора до коментованого уривку, а також
до інших учасників мовленєвої ситуації. Прикладом може слу-
жити нотатка-схолія, яка обґрунтовує, чому священнослужите-
лів у контексті павьлъ... t милита же пославъ въ ефесъ призвавъ попы
црк7вныя (Ді. 20:16–17, арк. 20 зв.) необхідно називати саме попы
црк7вныя, а не титулувати єпс7пы (єпископи) чи дияконы, як це слід
робити в інших місцях НЗ – Євангеліях, Діяннях, Посланнях
(на арк. 20 зв. наводиться чимало прикладів того чи іншого вжи-
вання згаданих титулів у різних новозавітних текстах). У ме жах
цієї схолії автор подає також міркування щодо морального обра-
зу єпископів, які мають бути бес& порока; а також щодо вдів, яким
належить голосити не менше, як шістдесят років, оскільки так
написано в церковному уставі. В такий спосіб ця схолія “напо-
внюється голосами інших висловлень”, з якими вона пов’язана
спільністю сфери мовленнєвого спілкування, і щодо яких автор
викладає ту чи іншу власну позицію.
“Діалогічними обертонами”69 наповнена також схолія-
коментар до Ді. 26: 29–30: Павьлъ же рече. молилъ uбо быхъ ба7.
малъмь и многъмь не тъкмо тебе. нъ и всэхъ слышащихъ мене днс&ь. быти
тацэмъ яко и азъ Çсмь. развэ uзъ сихъ, яку переписувач КА робить
у полемічній формі: Чьто uбо гл7еши блж7ныи павле. развэ uзъ сихъ.
то Çти Çго же пространьство. аще тотиÇ сраму да бэгаÇши тако. то же
прэдъ колицэмь народомь. не ты ли присно въ всихъ епистолиахъ осемь сz
хваляше и uзьника себе зваше. нuже намъ въ вэньца мэсто всюдu поно-
сиши. чьто се ти быс7 да бэгаÇши uзъ. ни uбо не бэгаю рече ни сz стыжю.
нъ о нэхъ немощи попuщаю. но uбо могuть прияти хвалы моÇя. а язъ
навыкохъ t га7 своÇго не приставляти сuкна небэлÇна къ ризэ ветсэ. сего
ради тако рэхъ (арк. 35 зв.). Присутнє в цьому висловленні звер-
нення до апостола Павла – ніби учасника спілкування дозволяє
не тільки виокремити “автора й адресата” окремо взятої схолії,
але й розширює саму концепцію адресата в коментарях, умож-
ливлюючи зарахування до них, окрім читачів, з їх більшою чи
69 Бахтин М. М. Проблема речевых жанров. Эстетика словесного творчества.
Москва 1986.
94
меншою компетенцією, а відтак ближчим чи дальшим ступе-
нем близькості до мовця (тут: автора тлумачення), також та-
ких емоційно маркованих адресатів як апостоли, що, будучи
авторами канонічного тексту щодо нього власне робиться ко-
ментар мають вищий ієрархічний статус, порівняно із самим
коментатором.
Однак найбільшу увагу з-поміж коментарів закономірно
привертають катени, які не є довільними нотатками до окремих
фрагментів канонічного тексту, а послідовностями коментарів,
вибраних із творів різних давніх авторів і об’єднаних у єдине
ціле. У КА катени – об’ємні тлумачення до частин Апостола,
що подаються на більшості аркушів рукопису, де переважно ціл-
ком заповнюють верхнє, зовнішнє і нижнє поля (див. ілюстра-
цію 1). Катени в КА супроводжують в основному апостольські
послання (як Соборні, так і Вселенські), а Діяння пояснені схо-
ліями і глосами. Покликами на катени в основному тексті слу-
жать, як правило, кириличні літери з супровідними діакритич-
ними знаками. Зрідка замість астерисків до одного фрагменту
коментованого тексту використовуються знаки, запозичувані з
грецьких рукописів IX–XI ст.70, при цьому кириличною абеткою
позначаються пункти, згаданими знаками – підпункти комен-
таря (наприклад, арк. 279 зв., 280; див. іл. 2), інколи – навпаки
(арк. 273, 278 зв.; див. іл. 3).
Палеографічний аналіз виявляє, що згадані коментарі писа-
ні почерком іншої людини, аніж основний текст Апостола, як і
більшість глос та схолій у ньому. Вже перший погляд на катени
засвідчує високу кваліфікацію майстра. Вправно виконані тон-
ким пером, рівновіддалені одна від одної, букви поєднуються
у стрункі рядки. З огляду на кількість інформації, що її пере-
писувач катен мав умістити на полі поруч із біблійним віршем,
до якого належало тлумачення, розмір букв суттєво менший –
вони становлять третину висоти літер основного тексту. Літери
катен відрізняються за розмірами (як, зрештою, і за характером
70 Набір таких знаків наводить у своїй праці Джурова А.: Въведение в славянска-
та кодикология. Византийският кодекс и рецепцията му сред славяните Бъл-
гарска. София 1997, с. 123.
95
виконання) також і від назв зачал віршів Діянь і Послань апосто-
лів і численних вставлених помилково пропущених слів, а також
глос і схолій, написаних уставом на полі. У цих випадках кате-
ни обходять згадані фрагменти, утворюючи інколи дуже вузь-
кі смужки тексту, що є очевидним свідченням пізнішого часу
їх виконання. При цьому біблійний текст пишеться посередині
аркуша, а катени оточують його довкола на дуже широких, по-
рівняно із полотном тексту, полях.
Побутує думка, що подібне рамкове облямування тексту
поширене головним чином у грецьких та латинських джере-
лах і не є характерним для слов’янської писемності. Як виня-
ток наводиться Тлумачний псалтир псевдо-Атанасія Алексан-
дрійського, починаючи від найдавніших списків – Євгенівського
Псалтиря, створеного в XI cт., та Болонського і Погодінського
відповідних текстів, що походять з XIII ст., основний текст і
тлумачення в яких розташовувалися паралельно у два стовпчи-
ки71. Найпоширенішим для слов’янської писемності способом
розташування тлумачень вважають згадані вже “широкі кате-
ни” коли біблійний текст і тлумачення до нього чергуються на
аркушах рукопису.
Як видається, рамкові катени в КА можуть свідчити про
те, що: а) такий спосіб виконання канонічного тексту і ко-
ментарів мав оригінал, з якого зроблено копію; б) протогра-
фом для переписувача КА і укладача катен служив не тільки
церковнослов’янський рукопис відповідного змісту, а й грець-
кий чи латинський оригінал свідченням знання укладачем ка-
тен латинської мови можуть служити записи латинською мовою,
наприклад, заголовок до Першого Послання Павла (арк. 287),
а також проби пера на полях рукопису (арк. 4 зв., 215 та ін.); в)
при створенні КА творці рукопису послуговувалися кількома
джерелами: повним Апостолом для виконання канонічної час-
тини і рукописами іншого складу для виконання катен – напри-
клад, службовим або/і тлумачним, для яких рамкове розташу-
вання було характерніше. Яке із цих або й інших припущень є
вірним, з’ясується при детальнішому вивченні КА.
71 Алексеев А. А. Текстология.., с. 34.
96
Відповідно до своїх намірів, укладач катен у КА розбив ка-
нонічний текст Апостола на доволі дрібні перикопи (див., напри-
клад, 1 Рим., особливо арк. 100 зв.–101, а також арк. 102, 107,
189, 216, 239 та ін., де фрагментами тексту, до яких подаються
тлумачення, виступають навіть одне-два слова; див. іл. 4). По-
чаток кожного тлумачення (найчастіше першу букву) він від-
значив кіновар’ю або виокремив чорнилом. Перед кожною пе-
рикопою над рядком основного тексту вміщується кириличне
буквенне позначення її номеру, який збігається з номером від-
повідної біблійної перикопи, розташованої на полі, як правило,
поряд із коментованим текстом або недалеко від нього. Комен-
тарі до кожної із перикоп могли мати різну кількість інформа-
ції – від одного до кількох висловлень на ту саму тему. В остан-
ньому випадку коментарі вибиралися як із творів одного автора,
так і з творів кількох авторів.
Якщо коментар складався з висловлення або блоку вислов-
лень одного автора, укладач підкреслював це вказівкою тогож.
Належність коментаря різним візантійським авторам відзначе-
но в катені повним чи скороченим іменем екзегета. Зокрема, в
посланні апостола Якова даються коментарі Аполінарія – Апо-
линариево, Севіра – Севирово, Василія – Васил., Дідима – Дидим та
ін.; у Посланні Петра в катенах зустрічаються поклики на Амо-
нія, Севіра, Кирила Александрійського, Ісихія, Філона Алексан-
дрійського, Єфрема Сирина, Євсевія Кесарійського, Атанасія –
Амония, Севирово, Кюрила Алеxандръска, Ісюхиєво, Филоново, стг7о єфре-
ма, євсевию Кесарїиску, Афанасию; у Посланні Павла наводяться ко-
ментарі Йоана Золотоустого, Василія Великого, Севіра, Кири-
ла Александрійського, Максима Сповідника, Теодора Студита
та ін., що вказується перед відповідними блоками коментарів –
стг77о Иwана Златоuстого, Василиz, Севирово, Кюрілу, Маxимово, Fеwдору,
Fеwдориту тощо. Зрідка разом із іменем коментатора СП даєть-
ся назва коментованого фрагмента або вказівка, звідки це тлу-
мачення вибране. Наприклад, Севирово w покааніи на спс7ніе; Севиро-
во t слова; Исюхиєво t псалма; стг7о Василiz къ созопольскому єпс7кпу. У
деяких випадках творець катен, наводячи до одного фрагмента
Апостола коментарі різних авторів, з якоїсь причини не вказує
їхніх імен, а тільки зазначає инъ, можливо, “інший”.
97
Іл. 1. Сторінка з катенами. Кристинопольський апостол, сер. XII ст.,
арк. 137 зв.
98
За невеликими винятками, така послідовність у викладі осно-
вного тексту четьйого Апостола й коментарів до нього зберіга-
ється в усьому КА, і це також виокремлює його з-поміж наявних
рукописів такого складу, оскільки відомо, що у слов’янських кни-
гах СП, які супроводжувалися катенами, згадана систематичність
зберігалася не завжди. Дослідники пов’язують це з тим, що, з од-
ного боку, при переписуванні таких рукописів траплялися про-
пуски – біблійний текст подавася з деякими втратами, що вияв-
лялося у відсутності тих чи інших віршів, з іншого боку, – деякі
частини тексту неодноразово повторювалися. Не завжди просте-
жувалася послідовність і при передачі самих тлумачень: вони мо-
гли або розташовуватися не в тому місці, або ж наводилися до
відсутніх частин канонічного тексту72.
Певною мірою це пояснюється способом створення катен
слов’янських інтерпретаторів, які, на відміну від грецьких авто-
рів, не писали коментарі самостійно, а перекладали їх із інших
джерел – як правило грецьких оригіналів. У цьому випадку перед
слов’янськими перекладачами катен поставало декілька способів
їх пропонування: 1) перекласти тлумачення і додати його до вже
наявного слов’янського перекладу відповідної біблійної книги;
2) при перекладі коментаря і його долучення до основного тексту
СП внести в останній певні зміни; 3) при перекладі з оригіналу
біблійних коментарів перекласти також і відповідний біблійний
текст, незалежно від того, наявним він був у слов’янській писем-
ності чи ні. За спостереженням текстологів73, перший спосіб пе-
рекладу катен слов’янські книжники використовували вкрай рід-
ко. Як правило, тлумачення, все ж, впливали на основний текст
СП, який унаслідок цього отримував свою власну мовну оболон-
ку. Таким чином, коментований біблійний текст під час його пе-
рекладу являвся також результатом екстраполяції на СП екзеге-
тичних уявлень творця коментаря.
На нашу думку, не могло бути механічним копіюванням
також і творення катен у церковнослов’янських рукописах на-
віть за умови їх переписування з джерела, написаного цією ж
72 Алексеев А. А. Текстология.., с. 34.
73 Там само, с. 35.
99
Іл. 2. Кристинопольський апостол, арк. 279 зв.
100
мовою. Під впливом біблійного тексту, зокрема, внаслідок не-
розуміння якихось місць канонічної частини, книжник міг вно-
сити зміни в катени, доповнюючи їх додатковими коментаря-
ми, вибраними з інших рукописів або написаними від себе74.
Він також міг спрощувати наявні в джерелі-рукописі тлумачен-
ня шляхом їх скорочення і/або об’єднання з сусідніми комен-
тарями, в тому числі різного авторства. Що ж до впливу катен
у церковнослов’янських рукописах на канонічну частину тек-
сту, то він був мінімальним, оскільки спочатку переписувався
біблійний текст, а вже потім цей або інший переписувач допи-
сував коментарі. Останнє могло відтерміновуватися на трива-
лий час, як це й засвідчено у КА.
Назагал, незважаючи на те, що у давньослов’янському пись-
менстві катени не набули значного поширення, наведені в КА ко-
ментарі такого типу постають як цілком сформований жанр, що
включає стійкі тематичні та стилістичні типи висловлень, як пра-
вило, містить вказівку на зміну мовленнєвих суб’єктів, завдяки
чому окремі текстові фрагменти в межах цілої катени набувають
чітко окреслених меж, має свою композицію, що видозмінюєть-
ся, залежно від характеру й обсягу висловлень давніх біблійних
коментаторів, включених творцем катени до тлумачення тієї чи
іншої перикопи СП, а також засвідчує його суб’єктив не емоційно-
оцінне ставлення до предметно-смислового змісту свого вислов-
лення. Що ж до самих творців катен, то врахування всього спек-
тру їхньої діяльності дозволяє припустити, що вони володіли
складними комунікативними та когнітивними стратегіями. Ско-
риставшись метафорою Герберта Гунґера75, можна порівняти ме-
тодику їхньої праці з роботою кіномонтажиста: середньовічний
книжник, використовуючи матеріал нижчої комунікативної лан-
ки, а саме – узагальнення первинних біблійних коментарів-схолій,
на свій розсуд вибирав із них потрібні йому місця, викидав цілі
74 Яскравим прикладом нерозуміння окремих слів канонічного тексту служить
зауваження укладача катен, яке він робить щодо однієї з чеснот, що ними му-
сить володіти священнослужитель, – то “має бути” не двословномъ, не вино
многопиющемъ, не мъшелоищьца... (1. Тим: 3:3). З приводу останнього й ро-
биться зауваження: “не розумэю сего мъшела” (арк. 290 зв.).
75 Hunger H. Die Hochsprachliche Profane Literatur der Byzantiner. München 1978.
101
Іл. 3. Кристинопольський апостол, арк. 273.
102
пасажі, склеював цитати різного походження, супроводжуючи
їх, або ні, покликами на джерело. Результатом такої діяльності і
були катени – коментарі вищого рівня узагальнення, класифіка-
ції та впорядкування мовленнєвого матеріалу в єдине ціле. Глиб-
шу оцінку компетентності творця катен у КА можна буде зроби-
ти після повного відтворення тексту цих коментарів (передусім
відчитання пошкоджених місць), їх перекладу українською мо-
вою та порівнянням із відповідним коментарем у грецьких апос-
тольських текстах та з усіма катенами, наявними у слов’янських
Апостолах різних типів.
Oksana Yasinovska. CATENAE AS A GENRE OF THE HERMENЕUTIC
LITERATURE: BYzANTINE TRADITION AND SLAVONIC RECEPTON (THE
СASE OF APOSTOLUS CHRISTINIPOLITANUS FROM THE TWELFTH
CENTURY)
This article deals with сatenae, i.e. collections of commentaries to the
Holy Scripture taken from the writings of early Christian authors, which ap-
pear in ancient Greek texts of the both Old and New Testament. The history
and causes of appearence of the catenae genre in the Byzantine tradition, its
main types and characteristics as well as peculiarities of its functioning in
Byzantium and its use in the Slavonic manuscript legacy are in the focus of
this study. Slavonic reception of the catenae is examined basicly on example
of the lectionary interpretation in Apostolus Christinopolitanus (twelfth cen-
tury) which appears to be the only known complete Slavonic translation of the
relevant part of the Byzantine biblical commentary.
Keywords: Apostolus Christinopolitanus catenue, the Hermenеutic Lite-
rature, Byzantine literature.
103
Іл. 4. Кристинопольський апостол, арк. 102
|