Ангел в Галичі: чи міг візантійський імператор Олексій ІІІ відвідувати Романа Мстиславича
Стаття присвячена дискусійній проблемі втечі візантійського імператора Олексія ІІІ Ангела до галицько-волинського князя Романа Мстиславича після здобуття Константинополя хрестоносцями у 1204 р....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Княжа доба: історія і культура |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178848 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ангел в Галичі: чи міг візантійський імператор Олексій ІІІ відвідувати Романа Мстиславича / О. Майоров // Княжа доба: історія і культура. — 2010. — Вип. 3. — С. 133-164. — Бібліогр.: 130 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-178848 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1788482021-03-21T01:25:52Z Ангел в Галичі: чи міг візантійський імператор Олексій ІІІ відвідувати Романа Мстиславича Майоров, О. Статті Стаття присвячена дискусійній проблемі втечі візантійського імператора Олексія ІІІ Ангела до галицько-волинського князя Романа Мстиславича після здобуття Константинополя хрестоносцями у 1204 р. The article investigates the circumstances of the escape of the Emperor Alexiy III to the Halych and Volynian prince Roman Mstyslavych after the Crusaders’ conquest of Constantinople in 1204. 2010 Article Ангел в Галичі: чи міг візантійський імператор Олексій ІІІ відвідувати Романа Мстиславича / О. Майоров // Княжа доба: історія і культура. — 2010. — Вип. 3. — С. 133-164. — Бібліогр.: 130 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178848 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Майоров, О. Ангел в Галичі: чи міг візантійський імператор Олексій ІІІ відвідувати Романа Мстиславича Княжа доба: історія і культура |
| description |
Стаття присвячена дискусійній проблемі втечі візантійського імператора Олексія ІІІ Ангела до галицько-волинського князя Романа Мстиславича після здобуття Константинополя хрестоносцями у 1204 р. |
| format |
Article |
| author |
Майоров, О. |
| author_facet |
Майоров, О. |
| author_sort |
Майоров, О. |
| title |
Ангел в Галичі: чи міг візантійський імператор Олексій ІІІ відвідувати Романа Мстиславича |
| title_short |
Ангел в Галичі: чи міг візантійський імператор Олексій ІІІ відвідувати Романа Мстиславича |
| title_full |
Ангел в Галичі: чи міг візантійський імператор Олексій ІІІ відвідувати Романа Мстиславича |
| title_fullStr |
Ангел в Галичі: чи міг візантійський імператор Олексій ІІІ відвідувати Романа Мстиславича |
| title_full_unstemmed |
Ангел в Галичі: чи міг візантійський імператор Олексій ІІІ відвідувати Романа Мстиславича |
| title_sort |
ангел в галичі: чи міг візантійський імператор олексій ііі відвідувати романа мстиславича |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178848 |
| citation_txt |
Ангел в Галичі: чи міг візантійський імператор Олексій ІІІ відвідувати Романа Мстиславича / О. Майоров // Княжа доба: історія і культура. — 2010. — Вип. 3. — С. 133-164. — Бібліогр.: 130 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT majorovo angelvgaličíčimígvízantíjsʹkijímperatoroleksíjííívídvíduvatiromanamstislaviča |
| first_indexed |
2025-07-15T17:33:14Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:33:14Z |
| _version_ |
1837735131595407360 |
| fulltext |
133
Олександр Майоров
Ангел в гАличі: чи міг візАнтійський імперАтор
олексій ііі відвідувАти ромАнА мстислАвичА
Стаття присвячена дискусійній проблемі втечі візантійського імпе-
ратора Олексія ІІІ Ангела до галицько-волинського князя Романа Мстис-
лавича після здобуття Константинополя хрестоносцями у 1204 р.
Ключові слова: Олексій ІІІ Ангел, Роман Мстиславич, Галицько-
Волинське князівство, хрестоносці.
1. звістки Яна длугоша і густинського літопису
в працях істориків
За повідомленням польського хроніста ХV ст. Яна Длуго-
ша, після завоювання Константинополя хрестоносцями повале-
ний візантійський імператор Олексій III Ангел (якого Длугош
іменує Аскарієм) втік до Галича, де його з пошаною прийняв
Роман Мстиславич: “Аскарій же, константинопольський імпе-
ратор, після здобуття міста (хрестоносцями. – О. М.) дістався
морем Понтійським до Терсони, а звідти згодом прибув до Га-
лації, або Галицької землі, яка є частиною Русі, що по сю пору
знаходиться під Польським королівством, і, будучи милостиво
і прихильно прийнятий та облаштований князем Русі Романом,
деякий час перебував там”1.
З твору Длугоша ці відомості були запозичені пізнішими
польськими хроністами Мартіном Кромером і Мартіном Бєль-
ським2.
Про втечу Олексія III у Галич до Романа Мстиславича
свідчить також Густинський літопис – українська компіляція
ХVII ст. Під позначкою 1204 р. у розповіді про завоювання Кон-
стантинополя хрестоносцями читаємо: “Они же (хрестоносці. –
О. М.) прийдоша ко Цариграду морем и обретоша Алексея
1 Тут і далі перекладається за російським виданням: Щавелева Н. И. Древняя
Русь в “Польской истории” Яна Длугоша (книги I–VI): текст, перевод, ком-
ментарий. Москва 2004, с. 343.
2 Kronika Polska Marcina Kromera, biskupa Warminskiego. Sanok 1857, t. I, s. 360;
Kronika Marcina Bielskiego. Sanok 1856, t. I, s. 228.
134
Анъгела, царя Греческаго, неготова, Их же Алексей убояся, к
сему же, яко не имея во Грецехъ никого же себе приязного, сего
ради оставив царство Исаакию, ослепленному брату своему, а
самъ со своими бояры и со множеством богатства и сокровищъ
побеже въ Рускую землю ко Роману Мстиславичу въ Галич3.
Це повідомлення згадав також В. Татищев, взявши його з
Хроніки М. Бєльського (з Густинським літописом історик, оче-
видно, ознайомлений не був)4.
Дослідники неоднозначно трактують факти щодо втечі до
Галича поваленого візантійського імператора, в більшості про-
сто обминають їх. Лише декотрі сприймають повідомлення Длу-
гоша та Густинського літопису з довірою, однак, не піддаючи
їх джерелознавчому аналізу5. М. Грушевський висловив сумнів
щодо можливих відвідин Галича Олексієм Ангелом6, зауважив-
ши, що він не зміг встановити, звідки взялася така звістка.
Можливість перебування Олексія III у Галичі відкидає
М. Котляр. Прослідкувавши за візантійськими і західноєвро-
пейськими джерелами діяльність екс-імператора від втечі з об-
ложеного Константинополя в липні 1203 р. і до самої смерті в
1211 р., науковець встановив, що після кількох невдалих спроб
3 Полное собрание русских летописей. Санкт-Петербург 2003, т. XL, с. 108.
4 “О Алексии же императоре Бельский сказует, что, пришед к Роману, просил
помощи, но с чем и куда отъехал, не объявлено, и в иностранных сего не нахо-
жу” (Татищев В. Н. Собрание сочинений: В 8-ми т. Москва 1995, т. III, с. 257,
прим. 573).
5 Зубрицкий Д. И. История древнего Галичско-Русского княжества. Львов 1855,
ч. III, с. 20; Дашкевич Н. П. Княжение Даниила Галицкаго по русским и иност-
ранным известиям. Киев 1873, с. 96; Мавродин В. В. Очерк истории Древней
Руси до монгольского завоевания. История культуры Древней Руси. Москва; Ле-
нинград 1948, т. I, с. 35; Лихачев Д. С. Комментарий исторический и географи-
ческий. Слово о полку Игореве. Москва; Ленинград 1950, с. 445; Рыбаков Б. А. Ки-
евская Русь и русские княжества ХІІ–ХІІІ вв. Москва 1993, с. 515; Толочко П. П.
Київська Русь. Київ 1996, с. 59; Грабовецький В. Галич – столиця Ростиславови-
чів і Романовичів у міжнародних взаєминах ХІІ–ХІІІ ст. Галич і Галицька земля.
Збірник наукових праць. Відп. ред. Толочко П. П. Київ; Галич 1998, с. 43; Войто-
вич Л. В. Княжа доба на Русі: портрети еліти. Біла Церква 2006, с. 480.
6 “Ймовірно, на одному лише непорозумінні компілятора заснована звістка
Густинського літопису, що коли Царьград був узятий (1204 р.), цісар Олексій
Ангел втік “въ Рускую землю, ко Роману Мстиславичу въ Галичъ” (Грушев-
ський М. С. Історія України-Руси. Київ 1993, т. ІІІ, с. 12, прим. 2).
135
повернути собі візантійський трон Олексій потрапив у полон до
одного з керівників хрестоносців Боніфація Монферратського,
а в 1205 р. був вивезений до його володінь в Італії7.
Ґрунтовніше дослідження біографії Олексія III після його
втечі з Константинополя зробив Г. Прінцінг. Учений не пого-
дився з аргументами М. Котляра, вважаючи вірогідною поїзд-
ку екс-імператора до Галичини, землі якої сягали гирла Дунаю
та Чорного моря, а її князь Роман був військовим союзником
Олексія у боротьбі з половцями8.
Спеціальне дослідження літопису, присвячене аналізові
звісток Длугоша і Густинського про подорож Олексія ІІІ до Ро-
мана Мстиславича у Галич, виконав І. Граля. Історик робить ви-
сновок, що насправді під ім’ям “Аскарій” у Я. Длугоша мався
на увазі зовсім не Олексій III, а майбутній нікейський імператор
Феодор I Ласкар, який втік з Константинополя не до Херсоне-
са Таврійського і Галича, а до Херсонеса Фракійського і Гала-
тії в Малій Азії9. М. Котляр визнав гіпотезу І. Гралі “штучною і
недостатньо обгрунтованою”, проте жодних доказів на користь
такого висновку не навів10.
У численній новітній літературі, присвяченій історії взає-
мин Візантії з Заходом у період Четвертого Хрестового походу,
можна знайти більш-менш детальні відомості про долю колиш-
нього імператора після втечі з Константинополя. Проте свідчен-
ня Я. Длугоша і Густинського літопису про його перебування
в Галичині в цих роботах ігноруються, а питання щодо досто-
вірності таких свідчень не підіймалося11.
7 Котляр М. Ф. До питання про втечу візантійського імператора в Галич у 1204 р.
Український історичний журнал. Київ 1966, № 3; Його ж. Дипломатия Юж-
ной Руси. Санкт-Петербург 2003, с. 89–97.
8 Prinzing G. Die Bedeutung Bulgariens und Serbiens in den Jahren 1204–1219 im
Zusammenhang mit der Entstehung und Entwicklung der byzantinischen Teilstaa-
ten nach der Einnahme Konstantinopels infolge des 4. Kreuzzuges. München 1972,
s. 7, 19, anm. 32.
9 Grala H. Tradycija dziejopisarska o pobycie władcy Bizancjum w Haliczu (Jan Dłu-
gosz i kronikarz Hustyński). Kwartalnik historyczny. 1986, r. XCIII, nr 3.
10 Котляр Н. Ф. Дипломатия Южной Руси.., с. 96.
11 Див., наприклад: Brand Ch. M. Byzantium. Confronts the West. 1180–1204. 7 Ed.
Cambridge 1968, p. 241, 244; Godfrey J. 1204: The Unholy Crusade. Oxford
1980, p. 109; Madden T. F., Queller D. E. The Fourth Crusade: The Conquest of
136
2. повідомлення Бартоломео дель Фіадоні
(птолемея з лукки)
Тим часом відомості Я. Длугоша і Густинського літопису
про відвідини Олексієм Ангелом Галича підтверджуються в од-
ному західноєвропейському джерелі, маловідомому історикам-
русистам.
Ще А. Семкович, автор спеціального монографічного дослі-
дження про джерела “Польської історії” Я. Длугоша, встановив,
що звістка про втечу поваленого імператора Візантії до Галича
має свою паралель у творі італійського церковного письменни-
ка й історика ХIII – початку ХIV ст. Бартоломео дель Фіадоні,
за велику вченість знаним як Птолемей з Лукки12.
Його твори були широковідомими та популярними в Євро-
пі, до них зверталися європейські письменники і вчені, зокре-
ма, Данте Аліґ’єрі13. Церковна історія Птолемея з Лукки нале-
жить до видатних пам’яток історіографії середньовічної Італії і
введена в науковий обіг ще в першій половині ХVIII ст., оскіль-
ки була опублікована у складі “Корпусу італійських істориків”
Л. Мураторі14.
В одному зі списків “Нової церковної історії”, складеної на-
званим автором у 1294–1313 рр.15, після опису першого штурму
Константинополя хрестоносцями, йдеться про подальшу долю Ві-
зантійської імперії та втечу поваленого імператора до Херсонеса,
Constantinople. Philadelphia 1997, p. 129–130, 144; Bartlett W. B. An Ungod-
ly War: The Sack of Constantinople and the Fourth Crusade. Stroud 2000; An-
gold M. The fourth crusade: event and context. 4 ed. Harlow. New York 2003,
p. 93; Phillips J. The Fourth Crusade and the Sack of Constantinople. 9 Ed. Lon-
don 2004, p. 341, 356.
12 Semkowicz A. Krytyczny rozbiór Dziejów Polskich Jana Dlugosza (do roku 1384).
Kraków 1887, s. 203. – Ще раніше на факти використання Длугошем творів
Птолемея з Лукки у VII книзі “Польскої історії” звернув увагу Й. Гіргензон:
Girgensonn J. Kritische Untersuchung über das VII. Buch der Historia Polonica
des Dlugosch. Göttingen 1872, s. 65.
13 Див.: Данте Алигьери. Малые произведения. Изд. подг. Голенищев-Куту-
зов И. Н. Москва 1968, с. 612.
14 Див.: Королев Г. И. Медиевистическая археография за рубежом. Труды ХVI–
ХVIII веков. Москва 2001, с. 118–119.
15 Див.: Wattenbach W. Deutschlands Geschichtsquellen im Mittelalter seit der Mitte
des dreizehnten Jahrhunderts. Ed. Lorenz O., Goldmann A. Graz 1966, s. 266.
137
а згодом у Галіцію, що є частиною Русі: “У захопленому ж місті
(Константинополі. – О. М.) [швидше] із загальної згоди франків,
ніж навіть венеціанців, граф Фландрії [Балдуїн] став імперато-
ром, про що оповідають Мартін і Вінцент, що відбулося з відо-
ма названого понтифіка (папи Інокентія III. – О. М.). Вказаною
імперією (Візантійською імперією. – О. М.) володіли латиняни
безперервно до часу Олександра (папи Олександра IV. – О. М.),
тобто впродовж 57 років, як там зазначено. Під час же її падіння
правив Аскарій, як пише Кузентін, який негайно сам попряму-
вав через Чорне море до Херсонеса і звідти вирушив до Галатії,
яка нині є частиною Русі”16.
Не викликає сумнівів безпосередній зв’язок повідомлення
Я. Длугоша зі звісткою Фіадоні. Вони зазначені під одним ро-
ком (1200), обидва містять однакові географічні назви, що ви-
значають маршрут втечі поваленого імператора (Херсонес, Га-
ліція), якого називають одним ім’ям (Аскарій). Я. Длугош додав
від себе лише ремарку про привітний прийом, наданий втікаче-
ві руським князем Романом.
Бартоломео дель Фіадоні (бл. 1227 – бл. 1327) жив май-
же на два століття до краківського каноніка, отже міг безпо-
середньо спілкуватися з учасниками описуваних подій. Крім
того, католицьким авторам, що належали до верхівки Римської
церкви (Фіадоні – улюблений учень, послідовник Фоми Аквін-
ського, був єпископом і виконував обов’язки бібліотекаря папи
Іоанна ХХII), властива значна обізнаність у питаннях зовніш-
ньої політики курії та підвищена увага до подробиць Четвер-
того Хрестового походу, зокрема, до обставин завоювання Кон-
стантинополя17.
16 “Capta igitur Civitate de communi concordia Francorum, quam etiam Venetorum,
Comes Flandriae ibidem est factus Imperator, ut Martinus et Vincentius dicunt,
quod intelligo cum assensu dicti Pontificis. Dictum autem Imperium tenuerunt la-
tini usque ad tempora Alexandrini, quod fuit spatium 57 annorum, ut ibi dicitur.
Tempore autem suae captionis imperabat Ascarus, ut Cusentinus scribit, qui se sta-
tim transtulit versus Ponticum mare Chersonam, et inde se postea contulit Galatiam,
quae hodie est pars Russiae”. – Ptolomaei Lucensis Historia ecclesiastica nova /
Ed. L. А. Muratori. Rerum Italicarum scriptores. Milano 1727, t. XI, col. 1119.
17 Біографічні відомості про Бартоломео дель Фіадоні (Птоломея з Лукки) та
коротку характеристику його історичного світогляду див.: Rossmann H.
138
Фіадоні багато років був єпископом острова Торчелло. Ост-
рів Торчелло, з розташованим на ньому одноіменним містом,
знаходиться в північній частині Венеціанської лагуни. Місто
мало найтісніші торговельні зв’язки з Візантією і в період роз-
квіту було значно більшим і багатшим від знаменитого сусіда.
У ХII ст., коли гавань Торчелло почала міліти, його мешканці
потроху перебралися до Венеції і разом з венеціанцями взяли
участь у Четвертому Хрестовому поході18. Зрозуміло, що єпис-
коп Торчелло Фіадоні отримав додаткову інформацію щодо за-
воювання Константинополя від своїх парафіян.
Пишучи про події, Фіадоні відсилається (як до джерела)
аж до твору якогось невідомого Кузентіна (“як пише Кузен-
тін...”). За Б. Шмайдлером, ім’я Кузентін (Cusentinus) у Фіадо-
ні позначає хроніста з міста Козенци в Калабрії і може стосу-
ватися відразу кількох осіб. Назва згаданого італійського міста
(Cosenza), великого церковного і культурного осередку, в се-
редньовічних джерелах частіше передавалася у формі Сusenza.
Під хронікою Кузентіна, на яку неодноразово покликається Фі-
адоні, слід вважати продовження Анналів архиєпископа Ромо-
альда з Салерно (помер у 1181 р.), складене на архиєпископ-
ській кафедрі в Козенці, що охоплює період з 1177 по 1264 рр.
Остаточну форму цьому творові надав Томазо з Леонтіно, ар-
хиєпископ Козенци у 1267–1272 рр., який, як і Фіадоні, нале-
жав до ордену домініканців19.
3. галицько-волинська русь, або малоазійська галатія:
перші згадки про галичину
в західноєвропейських джерелах
Проти сприйняття відомостей Длугоша–Фіадоні як досто-
вірних виступив І. Граля. На його думку, автор “Нової церковної
Bartholomeus (Ptolemeus) von Lucca. Lexikon des Mittelalters. München; Zürich
1978, bd. I, sp. 1495–1496; Davis Ch. T. Ptolemy of Lucca. Medieval Italy. An en-
cyclopedia. Ed. Kleinhenz K. New York–London 2004, vol. 2, p. 938–939.
18 Див.: Medieval Italy. An encyclopedia, vol. 2, p. 1085–1087.
19 Schmeidler B. Der sogenannte Cusentinus bei Tolomeus von Lucca. Neues Ar-
chiv der Gesellschaft für ältere deutsche Geschichtskunde. Hannover 1906–1907,
bd XXXII, hft. 1, s. 252–261.
139
історії” просто переплутав давньоруський Галич і Галичину з
іншою історичною областю зі співзвучною назвою – Галатією,
розташованою в Малій Азії, а під іменем імператора Аскарія
насправді мається на увазі майбутній нікейський імператор Фе-
одор I Ласкар. На думку І. Гралі, у повідомленні Фіадоні–Длу-
гоша йдеться про перебування Феодора Ласкаря у Херсонесі
Фракійському і в малоазійській Галатії, з якими була пов’язана
діяльність Феодора після його втечі з Константинополя20.
Відзначаючи факт значного поширення в західноєвропей-
ській середньовічній писемності географічного терміна “Гала-
тія” (Galatia, Galacia), історик вказує на можливе змішування
назв “Галатея” і “Галіція” у ХIII–XIV ст., подаючи як приклад
твір францисканського ченця Бартоломея Англійського “Про
властивості речей” – популярну середньовічну енциклопедію,
написану у першій половині ХIII ст., якою теоретично міг ко-
ристуватися Фіадоні21.
Бартоломей Англійський, що спирався на “Етимології”
Ісид ора Севільського (570–636), дійсно частково змішує мало-
азійську Галатію з європейською Галлацією, що іменується ним
також Рутенією. Проте при цьому Галлацію, або Рутенію, він
все ж вважав область, розташовану в Європі, а не в Малій Азії:
“Галлація – область в Європі, зайнята давніми гальськими пле-
менами, від яких вона і бере свою назву... А край цей (Галла-
ція – О. М.) величезний і родючий, що включає велику частину
Європи, яка нині багатьма Рутенією зветься”22.
На відміну від малоазійської Галатії, Галлація (Рутенія) по-
вністю вміщується у Європі, “маючи кордони з римськими те-
ренами на сході, із Готією на півночі, з Паннонією на заході, а
з Грецією на півдні”23. Бартоломей Англійський відносить її до
території провінції Мезія, яка лише межує з Малою Азією: “Ру-
тія, або Рутена, вона ж провінція Мезії, розташована по кордону
20 Grala H. Tradycija dziejopisarska o pobycie władcy Bizancjum w Haliczu.
21 Ibid, s. 649.
22 Тут і далі перекладається за російським виданням: Матузова В. И. Английские
средневековые источники IХ–ХIII вв.: тексты, перевод, комментарий. Моск-
ва 1979, с. 83.
23 Матузова В. И. Английские средневековые источники.., с. 85.
140
Малої Азії. І вона в деякій частині своїй називається Галацією,
а жителі її колись галатами називалися. Говорять, що до них на-
правив послання апостол Павло”24.
У європейських латиномовних джерелах першої половини
ХIII ст., коли зустрічаються перші згадки про Галичину і місто Га-
лич, для позначення їх використовуються форми Galacia, Gallacia
(Бартоломей Англійський), Galicia (Вінцентій Кадлубек, Гервазій
Тільберійський)25, або Galiziae, Galiciae, Galitiae (папські булли,
угорські королівські грамоти)26, тоді як переважаючою формою
позначення малоазійськой Галатії залишається Galatia.
І. Граля зауважує ще кілька випадків хибної, на його дум-
ку, локалізації Галатії, рутенів і русинів у творах деяких євро-
пейських середньовічних авторів27. Але чи досить цих даних (які
вимагають, на наш погляд, ретельнішого дослідження) для до-
казу того, що автор “Нової церковної історії” Бартоломео дель
Фіадоні переплутав малоазійську Галатію з прикарпатською
Галичиною в повідомленні про втечу візантійського імперато-
ра від хрестоносців?
Плутанину щодо Галатії в Малій Азії з Галичиною на Русі
не можна визнати загальним правилом європейської середньо-
вічної географії. Радше, навпаки, такі випадки правильніше вва-
жати помилкою окремих авторів через непорозуміння.
Західноєвропейські картографи ХI–ХIII ст. розташовують
Галатію виключно в межах Малої Азії, її територія межує з Ві-
фінією, Ісаврією, Каппадокією, інколи простягаючись аж до
західного узбережжя півострова, але не переходячи кордонів
Європи. Таке розташування Галатії можна побачити на Оксфорд-
ській карті ХI ст., картах із Дунаєм і знаменитими містами з
24 Матузова В. И. Английские средневековые источники.., с. 85.
25 Kętrzyński S. Ze studiów nad Gerwazym z Tilbury (Mistrz Wincenty i Gerwazy.
Provinciale Gerwasianum). Rozprawy Akademii Umiejętności. Wydział Historycz-
no-Filozoficzny. Kraków 1903, t. 21, s. 172; Матузова В. И. Английские средне-
вековые источники.., с. 68.
26 Vetera Monumenta Historica Hungariam Sacram illustrantia. Ed. A. Theiner. Ro-
mae, 1859? t. I, p. 9–11; Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus ac civilis.
Vol. 1, Ed. G. Fejer. Budae 1829, t. III. P. 31–32, 57.
27 Grala H. Tradycija dziejopisarska o pobycie władcy Bizancjum w Haliczu.., s. 650–
651.
141
“Югуртинської війни” Саллюстія ХI–ХIII ст., карті з Арнштайн-
ської Біблії 1172 р., карті з “Поеми про Олександра” ХIII ст., ан-
глійській карті ХIII ст. із зібрання Бодлеянської бібліотеки (Ок-
сфорд), Верчелльскій карті ХIII ст., що походить з Південної
Франції28. Таку ж локалізацію Галатії можна прослідкувати на
італійських портоланах ХIV–ХV ст.29. Саме морські навігаційні
карти (портолани) італійських мореплавців і картографів були
найточнішими і найпоширенішими в Європі30. В межах Малої
Азії Галатія поміщена на знаменитій карті Анґеліно Дульцерта
(більше відомого як Ангеліно де Далорто) 1325–1330 рр.31, карті
Марко і Франческо Пізігані 1367 р., на анонімних картах і атла-
сах ХVI ст. із зібрання Бібліотеки Ватикану та ін.32
Середньовічна Галатія локалізувалася приблизно в тих са-
мих кордонах, що й однойменна римська провінція, яка отрима-
ла свою назву від грецького варіанту позначення східних кель-
тів, що розселилися у центральній частині Малої Азії в першій
половині III ст. до н. е.33 Галатія та її столиця Анкіра (сучас-
на Анкара) знаходилися в центрі важливих історичних подій і
були добре відомими в середземноморських країнах Європи34.
28 Чекин Л. С. Картография христианского средневековья VIII–ХIII вв.: тексты,
перевод, комментарий. Москва 1999, с. 35, 48, 50, 53, 57, 136.
29 Про портолани див.: Багров Л. История картографии. Москва 2004, с. 60–
69; The History of Cartography. Ed. by J. B. Harley and D. Woodward. Chicago;
London 1987, vol. I, p. 371–456.
30 За новітніми даними, від першого періоду розвитку портоланів (до 1500 р.) до
нас дійшло більш як 180 карт та атласів (Kupcik I. Münchner Portolankarten:
Kunstmann I–XIII und zehn weitere Portolankarten: überarbeitete und ergänzte
Neuausgabe des Originalwerkes von Friedrich Kunstmann aus dem Jahr 1859 mit
13 erneuerten Farbtafeln sowie zehn weitere Seekarten von Anfang des 16. Jahr-
hunderts, einschliesslich der seit 1945 verschollenen Seekarten aus Münchner Sam-
mlungen. München 1998, s. 9–10).
31 Див.: Oldham R. D. The Portolan Maps of the Rhône Delta: A Contribution to the
History of the Sea Charts of the Middle Ages. The Geographical Journal (Royal
Geographical Society). London 1925, vol. 65 (5).
32 Димитров В. България в средновековната морска картография (ХIII–ХVI вв.).
София 1984, табл. 7, 10, 43, 54, 61, 66.
33 Про римську провінцію Галатію див.: Ранович А. Восточные провинции Рим-
ской империи в I–III вв. Москва 1949, с. 104 і далі.
34 Див.: Wickham Ch. Framing the early Middle Ages Europe and the Mediterranean
400–800. Ed. Oxford; New York 2005, p. 406–411, 418, 426, 435, 439–440, 461–
462, 529, 567–568, 599.
142
У часи Четвертого Хрестового походу Галатія, вже завойована
турками-сельджуками, вона співвідноситься з колишніми ма-
лоазійськими фемами Візантії – Вукелларією, Вірменією, Хар-
сіаном і Каппадокією35.
На італійських картах першої половини ХIV ст. з’являється
і прикарпатська Галичина зі столицею у місті Львові, що була,
на думку їх укладачів, частиною Русі. Галичина і Львів позна-
чені, наприклад, на згаданому портолані Ангеліно де Далорто,
і цей випадок, мабуть, є першим відомим нині фактом фікса-
ції названих об’єктів у західноєвропейській картографії. Назва
Галичини на карті Далорто (Rutenia sive Gallacia) за своїм на-
писанням відрізняється від прийнятих у латиномовній Європі
позначень малоазійської Галатії36.
Щоправда, у звістці Фіадоні назва “Галація” передаєть-
ся інакше – відповідно до традиційного написання назви ма-
лоазійської Галатії – “Galatia” (“Galatiam, quae hodie est pars
Russiae”). Майже таку ж форму (Galatha) ми зустрічаємо і в до-
кументах папи Іоанна ХХII, а саме в двох його листах до київ-
ського єпископа-електа Генріха, що датуються 1320 і 1321 рр.:
“ecclesia Kioviensis in confinibus Ruthenorum et Tartarorum, qui
antiquitus Galathae vocabantur”37.
Проте важко припустити, аби високопоставлені ієрархи
Римської церкви, якими були Томазо з Леонтіно і Бартоломео
дель Фіадоні, що писали її історію на рубежі 60–70-х рр. ХIII ст.
і на самому початку ХIV ст., могли переплутати область в Ма-
лій Азії, з давньоруською Галичиною лише внаслідок співзвуч-
чя цих назв.
Адже на той час вже були отримані відомості про Галицько-
Волинську Русь, які подав спеціальний посланець папи Інокен-
тія IV францисканець Джованні дель Плано Карпіні, котрий у
листопаді 1247 р. повернувся з поїздки до Монголії та Русі. У
35 Belke K. Galatien und Lykaonien. Wien, 1984 (Tabula imperii Byzantini. Bd. 4),
s. 39–40.
36 Кольорову репродукцію портолану Ангеліно де Далорто див.: Історія Львова.
Гол. редкол. Я. Ісаєвич. Львів 2006, T. І. Вклейка між с. 56–57.
37 Welykyj A. Documenta Pontificum Romanorum historiam Ucrainae illustrantia
(1075–1953). Roma 1953, t. I, nr. 37, p. 56; nr. 38, p. 57.
143
написаній відразу після повернення “Історії монголів” разом з
правителями Чернігова і Суздаля Плано Карпіні називає також
галицького і волинського князів Данила і Василька Романови-
чів, причому Данила, єдиного серед руських князів, папський
посол іменує “руським королем”38.
У листопаді 1253 р. Данила Романовича короновано коро-
лівською короною, привезеною посланцем папи Інокентія IV39.
Трохи раніше (бл. 1214 р.) інший правитель Галича, угорський
принц Коломан отримав королівську корону від папи Інокен-
тія III40. Сумнівно, чи про ці факти могли не знати ієрархи Рим-
ської церкви, сучасники Плано Карпіні та Данила Романовича,
єпископи Козенци і Торчелло, один із яких, до того ж, був пап-
ським бібліотекарем.
Насправді, не могли ж в Італії або у французькій резиден-
ції пап в Авіньоні (де, вочевидь, працював Фіадоні як папський
бібліотекар) думати, що королівські корони, які призначалися
правителям Галичини Коломану і Данилові, були відіслані пап-
ськими легатами не до Русі, а кудись до Малої Азії. Ось чому,
використовуючи форму “Galatia”, ідентичну назві римсько-
візантійської малоазійської провінції, щоб уникнути непоро-
зумінь, Фіадоні, а вслід за ним і Длугош, у звістці про втечу
візантійського імператора з Константинополя, спеціально уточ-
нюють, що втікач вирушив у Галацію, яка є частиною Русі.
4. про ім’я та особу імператора Аскарія
Не витримує критики і припущення І. Гралі про те, що під
ім’ям Аскарія в звістці Фіадоні–Длугоша міг ховатися Феодор
Ласкар. Цей знатний вельможа, хоча й поріднився з Олексі-
єм III, одружившись з його донькою Анною41, ніколи не правив
38 Иоанн де Плано Карпини. История монголов. Вильгельм де Рубрук. Путеше-
ствие в восточные страны. Введ., пер. и прим. А. И. Малеина. Санкт-Петер-
бург 1911, с. 66–67, 81.
39 Полное собрание русских летописей. Москва 1998, т. II, стб. 827.
40 Monumenta Poloniae Vaticana. Cracoviae 1914, t. III, nr 3; Детальніше див.:
Włodаrski B. Polityka ruska Leszka Białego. Lwów 1925, s. 295–299.
41 Про цей шлюб повідомляє Микита Хоніат: Никита Хониат. История, начина-
ющаяся с царствования Иоанна Комнина. Пер. под ред. проф. Н. В. Чельцова.
Санкт-Петербург 1862, т. II, с. 225.
144
у Константинополі. За часів облоги і здобуття візантійської
столиці хрестоносцями він не міг сприйматися як імператор.
“Якимось греком”, що захопив землю “по іншу сторону Рука-
ва (тобто Босфору і Дарданелл. – О. М.)”, вважав його, напри-
клад, Жоффруа де Віллардуен42.
Феодор Ласкар не міг втекти з Константинополя під час об-
логи міста хрестоносцями. На відміну від Олексія III, Феодор
Ласкар, як і його брат Костянтин, брав найдіяльнішу участь в
обороні. У період між 7 і 17 липня 1203 р. під час однієї з ви-
лазок ромеїв Феодора полонили латиняни, після чого декіль-
ка місяців він перебував в ув’язненні. Про такі подробиці його
біографії в одній із своїх промов пише видатний візантійський
історик і царедворець Микита Хоніат43. Час і обставини звіль-
нення Феодора не повністю з’ясовано44.
Не будучи правителем ані в столиці, ані в будь-якій іншій
частині імперії, Феодор Ласкар під час облоги Константинопо-
ля хрестоносцями, зрозуміло, не міг сприйматися в європей-
ській хроніці як імператор. За відомостями Альбріка з монасти-
ря Трьох Джерел, після здобуття Константинополя і утворення
Латинської імперії, Феодор Ласкар ще перебував у столиці та
намагався вести переговори з Балдуїном Фландрським, пропо-
нуючи обрати себе імператором ромеїв і обіцяючи за це заво-
ювати територію Малої Азії, приєднавши її до Латинської ім-
перії45.
42 Тут і далі перекладається за російським виданням: Жоффруа де Виллардуэн.
Завоевание Константинополя. Пер., ст. и комм. М. А. Заборова. Москва 1993,
с. 80. – Французький маршал іменує Феодора Ласкаря “Тольдо л’Аскар”.
43 Nicetae Choniatae. Orationes et epistulae. Rec. I. A. van Dieten. Berolini; Novi
Eboraci 1972, p. 126.
44 Про різні версії деяльності і статусу Феодора Ласкаря у 1203–1205 рр. див.: Si-
nogowitz B. Űber das byzantinische Kaisertum nach dem Vierten Kreuzzug (1204–
1205). Buzantinishe Zeitschrift. München 1952, bd. 45, s. 345–352; Oikonomi-
des N. La décomposition de 1’empire byzantin a la veille de 1204 et les origines
de 1’empire de Nicée: a propos de la “Partitio Romaniae”. XVe Congrès Internatio-
nal d’études Byzantines. Rapports et co-rapports. Athènes 1976, p. 23–25; Lampsi-
dis O. Wunderbare Rettung des Theodores Laskaris durch den Erzengel Michael.
Jahrbuch der österreichischen Byzantinistik. Wien 1977, bd. 26, s. 125–127.
45 Albrici monachi Triumfontium Chronikon. Monumenta Germaniae Historica.
Scriptores. Hannoverae 1874, t. XXIII, p. 885–886.
145
Суверенним правителем Ласкар став лише тоді, коли після
кількох невдач зміг утвердитися в Нікеї. Прийняття ж ним ім-
ператорського титулу сталося ще пізніше. На думку більшості
сучасних дослідників, він був проголошений нікейським імпе-
ратором лише навесні або влітку 1206 р.46 Після декількох років
впертої боротьби Феодору Ласкарю вдалося підпорядкувати всіх
своїх головних суперників, укласти мир з Латинською імперією,
а в березні 1207 р. коронуватися як імператор Нікеї47.
Зрозуміло, що Фіадоні, як і його попередник Кузентін, по-
відомляючи про втечу візантійського імператора з Константи-
нополя під час його першої облоги, мали на увазі діючого на
той момент василевса, а не когось, хто стане імператором лише
через кілька років і правитиме в іншій частині імперії. Інакше
доведеться визнати, що Фіадоні та Кузентін вважали, ніби Фе-
одор Ласкар правив імперією ще до завоювання Константино-
поля хрестоносцями.
І. Граля вважає, що в Італії в другій половині ХIII – на по-
чатку ХIV ст. нікейський імператор Феодор I Ласкар був відо-
мішим, ніж його попередник – візантійський імператор Олек-
сій III48, з чим можна було б погодитися. Однак це аж ніяк не
означає, ніби Фіадоні помилково вважав, що правителем Кон-
стантинополя під час першої облоги хрестоносцями був Фео-
дор Ласкар49. Для такої версії потрібні додаткові докази.
У всіх відомих нині джерелах ХIII ст., як візантійських, так
і західноєвропейських, під час першої облоги Константинополя
як імператор Візантії згадується Олексій III, він же й утік з міс-
та липневої ночі 1203 р. Всі інші правителі, що прийняли титул
імператора, з’явилися на території Візантії пізніше50.
46 Angold M. A Byzantine government in exile: government and society under the
Laskarids of Nicaea. 1204–1261. London 1975, p. 13, 37; Σταυρίδου-Zαφράκα Α.
Νίκαια καί Ήπειρος τον 13ο αιώνα. Θεσσαλονίκη 1990, ε. 55.
47 Жаворонков П. И. Империя в изгнании. Вместо предисловия. Георгий Акро-
полит. История. Пер., вступ. ст., комм. и прил. П. И. Жаворонкова. Санкт-Пе-
тербург 2005, с. 7.
48 Grala H. Tradycija dziejopisarska o pobycie władcy Bizancjum w Haliczu.., s. 651.
49 Ibid. Passim.
50 Саме так подають справи Микита Хоніат та Георгій Акрополит, а також Жофф-
руа де Віллардуен, Робер де Кларі, Гунтер Періський, Devastatio Constantino-
146
Таку ж картину змальовують й італійські джерела ХIII–
ХIV ст., проводячи чітку різницю між Олексієм III та іншими
правителями, що прийняли титул імператора (Генуезькі та Пі-
занські аннали, Хроніка Салімбене де Адам та ін.). Сучасник Ку-
зентіна і Фіадоні францисканець Салімбене де Адам (Салімбене
Пармський) у своїй Хроніці, написаній між 1283 і 1288 рр., під
1203 р. відзначає втечу Олексія III з Константинополя і коронацію
Олексія IV, а під 1204 р. повідомляє про обрання греками нового
імператора на ім’я “Аскарі”, що невдовзі втік зі столиці51.
Ім’я “Аскарій” (Ascarus), назване Кузентіном і Фіадоні (а
вслід за ними і Длугошем) щодо візантійського імператора, який
втік з Константинополя, в західноєвропейських середньовічних
джерелах (насамперед у французьких та італійських) є одним
із варіантів написання родового імені Ласкарів52.
У Феодора Ласкаря, як відомо, був брат Костянтин, що
також займав високе становище при дворі Олексія III53. У ніч
на 13 квітня 1204 р., після втечі з Константинополя Олексія V
Мурчуфла, Костянтина було проголошено новим імператором,
politana, Арнольд Любекський, Діяння єпископів Гальберштадських, Суас-
сонський Анонім, Альбрік з монастиря Трьох Джерел, Ральф з Коггсхолла та
ін. Як діючий імператор Візантії в період підготовки Четвертого Хрестово-
го походу і першої облоги Константинополя Олексій III значиться у послан-
нях папи Инокентія III, у реляціях графа Гюго де Сен-Поля та ін. – Див.: No-
ble P. S. Eyewitnesses of the Fourth Crusade – the War against Alexius III. RMS.
Reading 1999, vol. 25; Andrea A. J. Contemporary sources for the fourth crusade.
Leiden; Boston; Köln 2000; Whitbi M. Byzantines and crusaders in non-Greek
sources, 1025–1204. Oxford; New York 2007.
51 Салимбене де Адам. Хроника. Пер. с лат., статья и коммент. О. Ф. Кудрявцева,
И. С. Култышевой, С. С. Прокопович (и др.). Москва 2004, c. 32–33. Про час і
обставини створення хроніки див.: Кудрявцев О. Ф. “Хроника” францисканца
Салимбене де Адам: историописатель и время. Там само, c. 829–830.
52 Prinzing G. Die Bedeutung Bulgariens und Serbiens.., s. 18, anm. 20; Grala H. Tra-
dycija dziejopisarska o pobycie władcy Bizancjum w Haliczu.., s. 643–644.
53 Про Костянтина Ласкаря і його політичну діяльність у 1203–1205 рр. див.:
Жаворонков П. И. У истоков образования Никейской империи (оценка де-
ятельности Константина ХI Ласкаря). Византийский временник. Москва 1977,
т. 38, с. 30–35; Savvidēs A. G. C. Constantine XI Lascaris. Uncrowned and Ephe-
meral “Basileus of the Rhomaioi” after the Fall of Constantinople to the Fourth
Crusade. 1204–1205. Βυζαντιακά. Θεσσαλονίκη 1987, t. 7, p. 141–174; Eusdem
Συμπληρωματικά στοιχεία γία τόν εφήμερο Βυζαντινό αυτοκράτορα Κωνσταντίνο
ΙΑ Λάσκαρι (1204–1205). Βυζαντιακά. Θεσσαλονίκη 1999, t. 19, ε. 195–210.
147
проте, переконавшись у ненадійності свого становища, через
кілька годин він утік з міста54.
Таким чином, Костянтин Ласкар має значно більше фор-
мальних підстав вважатися “імператором Аскарієм”, що втік
від хрестоносців з Константинополя (у повідомленні Фіадоні–
Длугоша), ніж його брат Феодор. Проте обставини біографії
обох братів виключають можливість їх перебування в Галицько-
Волинській Русі55.
Хоча форма “Аскарій”, яку використовують Фіадоні–
Длугош, перш за все вказує на представника роду Ласкарів, це
ще не означає, що дане ім’я не могло бути застосоване до пред-
ставника іншої династії.
Як справедливо зауважив М. Котляр, у деяких іноземних
джерелах, особливо арабських, починаючи з ХIII ст., всі візан-
тійські імператори іменуються незалежно від їх справжніх імен
“Ласкарями”; ця “збірна” назва поширювалася не лише на пра-
вителів з роду Ласкарів, але й на Палеологів56. Додамо, що і
руські літописці родовим ім’ям Ласкарів інколи позначали пра-
вителів з інших династій, у тому й представників роду Ангелів.
Наприклад, у Руському хронографі редакції 1512 р. правителем
Фессалії, Іллірії і Солуні названий Феодор Ласкар57, насправді
ж ці землі перебували під владою Феодора Дуки Ангела, імпе-
ратора Фессалонікійського58.
Не можна виключати, що родове прізвисько знаменитої ди-
настії згодом могло бути перенесене іноземними авторами не
лише на її наступників, але й на найближчих попередників, зо-
крема на Олексія III, тестя Феодора Ласкаря. Це є ймовірним,
адже сам Олексій цурався свого патроніму “Ангел”, прагнучи за-
мінити його на інше, яке належало, на його думку, більш славній
54 Sinogowitz B. Űber das byzantinische Kaisertum nach dem Vierten Kreuzzug..,
s. 352–353.
55 Grala H. Tradycija dziejopisarska o pobycie władcy Bizancjum w Haliczu.., s. 647–
649.
56 До питання про втечу візантійського імператора в Галич у 1204 р.., с. 116;
Дипломатия Южной Руси.., с. 95.
57 Полное собрание русских летописей. Москва 2005, Т. XXII, c. 392.
58 Див. про нього: Ή γενεαλογία των Κομνηνών. Θεσσαλονίκη 1984, τ. 2, ε. 548–
637.
148
династії, на що прямо вказує Микита Хоніат: “Залишивши про-
звання Ангела, цар Олексій почав іменувати себе Комніном, –
чи тому, що його власне прізвисько здавалося йому не досить
славетним як залишок комніновськой знаменитості, або тому,
що хотів таким чином разом зі своїм братом (Ісааком II. – О. М.)
поховати і його прізвище”59.
В офіційних документах і на монетах, що дійшли до наших
часів, Олексій III також іменується Комніном60. Серед правите-
лів Візантії взагалі існував звичай міняти своє родове ім’я, ви-
ходячи з міркувань престижу61.
За відомостями Альбріка з монастиря Трьох Джерел, Олек-
сій III користувався також ім’ям Андроник, прийнятим на честь
одного зі своїх попередників з династії Комнінів – імператора
Андроника I. Описуючи правління і вигнання Олексія, Альбрік
разом з ім’ям Кіролексій (Kyralexius) часто використовує його
друге ім’я – Андроник62.
Необхідно визнати, що навіть якщо в папському оточенні
через декілька десятиліть після закінчення Четвертого Хресто-
вого походу і могли забути або переплутати ім’я візантійського
імператора, все одно у повідомленні про втечу василевса з обло-
женої столиці бралося до уваги лише того правителя, який був
візантійським імператором під час першої облоги міста. Ним міг
бути тільки Олексій III. Фіадоні, а також і Длугош, не назива-
ють його особистого імені, а вказують лише родове. На наш по-
гляд, вірогіднішим є застосування пізнішими хроністами щодо
особи Олексія III родового імені Ласкарів (дійсно, добре відо-
мого в Західній Європі з причини їх багатолітньої боротьби з
Латинською імперією), ніж пошуки можливостей ототожнення
59 Тут і далі перекладається за російським виданням: Никита Хониат. История,
начинающаяся с царствования Иоанна Комнина. Пер. под ред. проф. Н. В. Чель-
цова. Санкт-Петербург 1862, т. II, с. 147.
60 Treu K. Byzantinische Keiser in den Schreibernnotizen griechischer Handschriften.
Byzantinische Zeitschrift. 1972, bd. 65, hft. 1, s. 19; Sear D. R. Byzantine Coins and
their Values. London 1974, p. 356–368.
61 Чеснокова Н. П. Византийская династическая идея эпохи Комнинов и Анге-
лов (конец ХI – начало ХIII вв.). Древнейшие государства Восточной Европы.
2002 год. Москва 2004, с. 196.
62 Albrici monachi Triumfontium Chronikon.., р. 879–887.
149
Олексія з кимось із сучасних йому представників цієї династії –
Феодором або Костянтином.
5. Херсонес Фракійський чи Херсонес таврійський?
Інше припущення І. Гралі, за яким Аскарій спочатку втік
нібито до Херсонеса Фракійського, а потім до Галатії, явно су-
перечить вказівці Фіадоні про те, що шлях втікача з Констан-
тинополя проходив через Чорне море.
Херсонес Фракійський або Галліполі (Gelibolu, Çanakkale,
Καλλίπολις) – назви, що носять місто і півострів, які із заходу
омиває Егейське море, а зі сходу Дарданелли, розташований на
південь від Константинополя, тобто в протилежному напрямку
від Чорного моря63. Зрозуміло, що дістатися з Константинополя
до Херсонеса Фракійського через Чорне море неможливо. Більше
того, якщо припустити, що візантійський імператор втік із сто-
лиці до Херсонеса Фракійського, то доведеться визнати, що він
шукав порятунку, прямуючи назустріч військам своїх ворогів.
Усі західноєвропейські автори ХIII ст., чиї твори є нині
головним джерелом з історії Четвертого Хрестового походу
(Жоффруа де Віллардуен, Робер де Кларі, Альбрік з монастиря
Трьох Джерел та ін.), описуючи шлях хрестоносців до Констан-
тинополя, в один голос стверджують, що війська просувалися
з півдня, тобто зі сторони Егейського моря і Дарданелл. У кін-
ці травня 1203 р. флот хрестоносців залишив острів Корфу, де
лицарі провели близько трьох тижднів дорогою із Задара. Обі-
гнувши Пелопоннес, від острова Андрос кораблі хрестоносців
підійшли до Дарданелл і на початку червня взяли розташоване
на самому початку цієї протоки місто Абідос, що стало базою
для подальшого просування до столиці імперії. Підтягнувши ре-
зерви і поповнивши запаси харчів, флот пішов протоками далі і
в кінці червня дістався монастиря св. Стефана, розташованого
у п’яти милях на південь від фортеці Сім Веж. Звідси кораблі
хрестоносців увійшли до гавані Константинополя64.
63 Див.: Soustal P. Thrakien (Thrakē, Rodopē und Haimimontos). Wien 1991 (Tabula
imperii Byzantini. Bd 6).
64 Див.: Жоффруа де Виллардуэн. Завоевание Константинополя.., с. 32–33,
250–251; Робер де Клари. Завоевание Константинополя. Пер., ст. и комм.
150
Сумнівним здається припущення І. Гралі про те, що Фіадоні
або Кузентін могли сплутати Херсонес Таврійський із Херсонесом
Фракійським, а Чорне море з морем Егейським або Дарданеллами
лише на тій підставі, що за договором про розподіл візантійських
земель між хрестоносцями 1204 р. територія Херсонеса Фракій-
ського відійшла до венеціанців. І, оскільки про це важливе при-
дбання було добре відомо в Італії, назва “Херсонес” за часів Ку-
зентіна нібито асоціювалася з Херсонесом Фракійським65.
Не менш відомими в Італії та й у всій Європі стали чис-
ленні італійські колонії, засновані в Причорномор’ї і Призов’ї
в ХIII–ХIV ст. Венецією, Генуєю і Пізою. Центром цих колоній
був Крим, освоєння якого італійськими купцями почалося ще в
ХII ст. і набуло масового характеру відразу ж після завоювання
Константинополя і створення Латинської імперії66. Під владою
венеціанців, а потім генуезців давні торговельні центри Криму, –
перш за все, Феодосія (Кафа), Боспор (Керч) та Солдайя (Су-
дак) – перетворилися на найбільші центри міжнародної торгів-
лі середньовіччя67. Вже у ХIII ст. в Італії існували детальні лоції
Чорного моря з вказівкою основних судноплавних річок, мисів,
проток і лагун уздовж його західного і північного берегів68. У
перші десятиліття ХIV ст. на італійських портоланах з’явилися
реалістичні зображення берегових ліній Чорного і Азовського
морів з усіма їхніми бухтами, мисами і півостровами (портола-
ни Джіованні да Каріквано початку ХIV ст., П’єтро Весконте
М. А. Заборова. Москва 1986, с. 31; Albrici monachi Triumfontium Chronikon..,
р. 883.
65 Grala H. Tradycija dziejopisarska o pobycie władcy Bizancjum w Haliczu.., s. 652.
66 Schaube A. Handelsgeschichte der romanischen Vőlker des Mittelmeergebiets bis
zum Ende der Kreuzzűge. Műnchen; Berlin 1906, s. 238–239.
67 Див.: Секиринский С. Очерки истории Сурожа в IX–ХV веках. Симферополь
1955; Соколов Н. П. Образование Венецианской колониальной империи. Са-
ратов 1963, гл. 12; Якобсон А. Л. Крым в средние века. Москва 1973; Ема-
нов А. Г., Попов А. И. Итальянская торговля на Черном море в ХIII–ХV вв.
Торговля и мореплавание в бассейне Черного моря в древности и средние века.
Отв. ред. В. Н. Королев. Ростов-на-Дону 1988.
68 Todorova E. More about Vicina and the West Black Sea Coast. Etudes balkaniques.
Sofia 1978, t. XIV, nr. 2; Её же. Северное побережье Черного моря в период
позднего средневековья. История СССР. 1989, № 1.
151
1311 р., Пауліно Міноріти 1320 р., Маріно Санудо 1321 р., вже
згаданий портолан Ангеліно де Далорто та ін.)69.
Стверджувати, що італійський хроніст початку ХIV ст. пе-
реплутав Херсонес Фракійський із Кримом і Галичину із Га-
латією, а під ім’ям імператора Аскарія мав на увазі Феодора
Ласкаря можна було б, вказавши факти, що підтверджували б
перебування останнього в Галліполі і в Галатії після звільнення
з латинського полону. Але таких фактів немає. Діяльність Фео-
дора Ласкаря в 1204–1205 рр. дійсно розгорталася в Малій Азії,
але вона ніяк не пов’язана з територією Галатії. Не прийнятий
жителями Нікеї, які вже визнали імператором його брата Кос-
тянтина, Феодор пішов до району Пруси. Оплотом його бороть-
би з латинянами і суперниками з середовища грецької аристо-
кратії були Південна Віфінія та Місія, а також район Смірни.
Ці території й стали колискою майбутньої Нікейської імперії70.
Розташовані далі на схід землі Галатії на час описуваних подій
перебували у складі Іконійського султанату71.
6. імператор олексій III у вигнанні
Не лише Фіадоні, але й деякі сучасники подій у своїх по-
відомленнях засвідчують, що з обложеної столиці в ніч на 18
липня 1203 р. імператор втік на північ, і його шлях дійсно про-
ходив через Чорне море. Найповніші відомості подає Микита
Хоніат, вказуючи важливі подробиці події й місце, де сховався
втікач: “Повідомивши про своє рішення деяким зі своїх довіре-
них і родичів, узявши також з собою доньку Ірину, десять цен-
тенаріїв золота і різні царські прикраси, зроблені з коштовних
каменів і яскравих перлів, цар біля першої зміни нічної варти з
69 Калинина Т. М., Подосинов А. В. Азовское море в античной, средневековой ев-
ропейской и в арабской картографи. Ad fontem / У источника. Сб. ст. в честь
С. М. Каштанова. Отв. ред. С. О. Шмидт. Москва 2005, c. 112, прим. 27; Джак-
сон Т. Н., Коновалова И. Г., Калинина Т. М., Подосинов А. В. “Русская река”.
Речные пути Восточной Европы в античной и средневековой географии. Мос-
ква 2007, c. 68.
70 Жаворонков П. И. У истоков образования Никейской империи.., c. 32.
71 Див.: Savvidēs A. G. C. Byzantium in the Near East its relations with the Seljuk
sultanate of Rum in Asia Minor, the Armenians, of Cilicia and the Mongols. 1192–
1237. Thessalonikē 1981.
152
усією можливою поспішністю полетів до Девельта, де вже на-
перед приготував собі притулок”72.
Девельтом візантійці називали теперішній Бургас – порто-
ве місто, розташоване на березі Чорного моря поблизу болгар-
ського кордону73.
Перебування Олексія III у Девельті, судячи з тексту Ми-
кити Хоніата, тривало недовго. Невдовзі “колишній цар” пере-
брався до Адріанополя “у надії знову повернути собі царський
престол”74. Проте новий імператор Олексій IV разом з найня-
тими за гроші військами Боніфація Монферратського, негай-
но вирушив у похід проти свого поваленого дядька, змусивши
його залишити Адріанополь й “бігти ще набагато швидше і на-
багато далі, ніж раніше”75. Очевидно, історик мав тоді на увазі
втечу Олексія Ангела за межi імперії. Це випливає з наступно-
го повідомлення про те, що Олексій IV, переслідуючи втікача,
“обійшов міста Фракії, влаштував їх управління, або, краще
сказати, обібрав їх начисто”; ніде не знайшовши свого дядька,
повернувся до Константинополя76.
Далі у своєму оповіданні Хоніат переходить до інших подій
і на значний час втрачає із зору поваленого імператора. Олек-
сій III знову потрапив історикові на очі лише через рік, коли во-
сени 1204 р. з’явився у Ларіссі і з’єднався з військами правите-
ля Корінфа Лева Сгура77.
Продовжувач Микити Хоніата Георгій Акрополіт певною
мірою дозволяє заповнити недостатність відомостей про ман-
дрівки Олексія Ангела. Щоправда, його свідчення про маршрут
втечі Олексія з Константинополя відрізняються від даних Хо-
ніата: “Імператор же Олексій Ангел, таємно втікши з Констан-
72 Тут і далі перекладається за російським виданням: Никита Хониат. История..,
с. 283.
73 O city of Byzantium: annals of Niketas Choniatēs. Ed. H. J. Magoulias. Detrout
1984, р. 404.
74 Никита Хониат. История.., т. II, с. 296.
75 Там само, с. 297.
76 Там само.
77 Там само, с. 369.
153
тинополя, прибув до Філіппополя, але, неприйнятий мешкан-
цями, подався до Мосінополя і там вирішив зупинитися”78.
У своєму викладі подій Акрополіт також припускається
значного хронологічного пропуску: перебування Олексія у Мо-
сінополі слід віднести до весни–літа 1204 року.
Про це свідчить інше повідомлення Акрополіта, а також
розповідь Віллардуена про те, що під час перебування Олек-
сія Ангела у Мосінополі до нього після втечі з Константинопо-
ля прибув черговий імператор Олексій V Мурчуфл, який убив
свого попередника Олексія IV і на деякий час захопив трон79.
За наказом Олексія Ангела Мурчуфла осліплено під час відві-
дин лазні у Мосінополі80.
Якщо враховувати, що з Константинополя Мурчуфл утік
12 квітня 1204 р., прямуючи до свого тестя в Мосінополь (неза-
довго до того він одружився з донькою Олексія III Євдокією)81,
то і появу у Мосінополі самого Олексія III слід, ймовірно, да-
тувати квітнем 1204 р.82 Уже в середині червня латинський ім-
ператор Балдуїн (Бодуен) I підійшов з військами до Мосінопо-
ля й змусив Олексія тікати до Фессалонік83.
На початку серпня 1204 р. Фессалоніки перейшли під вла-
ду імператора Балдуїна I, а згодом були передані ним Боніфа-
цію Монферратському84. Олексій Ангел знову мусив рятуватися
втечею і, за словами Хоніата, “прихистився в Темпейських уще-
линах Фессалії”. Пізно восени 1204 р. у фессалійському місті
Лариссі Олексій приєднався до військ Лева Сгура, що захопив
78 Тут і далі перекладається за російським виданням: Георгий Акрополит. Исто-
рия.., с. 50.
79 Про цього візантійського правителя див.: Hendrickx B., Matzukis C. Ale-
xios V Doukas Mourtzouphlos: His Life, Reign, and Death (? – 1204). Ελληνικά.
Θεσσαλονίκη 1979, t. 31.
80 Георгий Акрополит. История.., c. 50; Жоффруа де Виллардуэн. Завоевание
Константинополя.., c. 69–70.
81 Oxford Dictionary of Byzantium. Ed. A. P. Kazhdan. New York; Oxford 1991, vol. I,
p. 66.
82 Prinzing G. Die Bedeutung Bulgariens und Serbiens.., s. 5.
83 Георгий Акрополит. История.., c. 50; Жоффруа де Виллардуэн. Завоевание
Константинополя.., c. 70.
84 Жоффруа де Виллардуэн. Завоевание Константинополя.., c. 72, 76–77.
154
владу у Середній Греції та в Пелопоннесі, видавши за нього
свою доньку Євдокію85.
Після цього Олексій Ангел на деякий час перемістився до
Корінфа, столиці свого нового зятя. Проте ранньої весни 1205 р.,
коли Корінф обложили війська Боніфація Монферратського,
Олексій, що намагався втекти з міста, був узятий у полон і ви-
сланий до фессалійського міста Алмір (на березі затоки Воло)86.
При цьому Боніфацій відняв у нього всі царські інсигнії та віді-
слав їх до Константинополя імператорові Балдуїну87.
Невдовзі екс-імператора перевезено у Фессалоніки, а звід-
ти під конвоєм на галері він був відправлений до Генуї, а потім –
до замку Монферрат, де пробув кілька років. Лише у 1208 або
1209 р. його двоюрідний брат Михайло I Ангел, правитель Епі-
ра, за великі гроші зумів викупити Олексія з полону88.
Георгій Акрополіт повідомляє подробиці останніх років
життя імператора89. Недовго пробувши у Михайла I, Олексій III
приблизно у 1210 р. прибув до іконійського султана Гійаса ад-
діна Кай-Хосрова I і разом із ним 17 червня 1211 р. взяв участь
у битві під Антіохією з нікейським імператором Феодором I
Ласкарем. Битва закінчилася загибеллю Кай-Хосрова і взяттям
у полон Олексія90. Згідно з описами Феодора Скутаріота (авто-
ра доповнень до Історії Георгія Акрополіта), в Нікеї, на вимогу
членів синкліта та війська Олексій був осліплений91. Після цьо-
го його було заслано у монастир, де він невдовзі й помер92.
85 Никита Хониат. История.., т. II, с. 369.
86 Κορδώσης Μ. E. Ο έκπτωτος Βυζαντινός αυτοκράτορας Αλέξιος Γ στη Μακεδονία
και Θεσσαλία. Διεθνές Ευμπόσιο “Βυζαντινή Μακεδονία”. 324–1430. Θεσσαλονίκη
1995, ε. 168–169.
87 Никита Хониат. История.., т. II, с. 385; Жоффруа де Виллардуэн. Завоевание
Константинополя.., с. 79.
88 Loenertz R.-J. Aux origins du despotat d’Epire et de la principauté d’Achaïe. Byz-
antion. Bruxelles 1973, t. 43, p. 370–376.
89 Георгий Акрополит. История.., c. 52–54.
90 Див.: Жаворонков П. И. Никейско-латинские и никейско-сельджукские отно-
шения в 1211–1216 гг. Византийский временник. Москва 1976, т. 37, с. 48–50.
91 Theodori Scutariotae. Additamenta. Georgii Acropolitae. Opera. Ed. P. Wirth. Stut-
tgart 1978, vol. I, p. 278.
92 Більш детальні відомості про біографію Олексія III в період після втечі з Кон-
стантинополя див.: Ferjančić B. Rapports entre Grecs et Latinsapres 1204. Зборник
155
7. перебування екс-імператора в Болгарії і переговори
з царем іваном калояном
У бурхливій біографії Олексія Ангела в період, коли він був
позбавлений імператорського трону, є лише один, порівняно не-
великий часовий проміжок, який виявився неосвітленим у хро-
ніках візантійських істориків ХIII ст.: від серпня 1203 р., коли
екс-імператор залишив Адріанополь, до квітня 1204 р., коли він
з’явився у Мосінополі. Відсутність у візантійських джерелах ві-
домостей про Олексія III, що стосуються осені–зими та ранньої
весни 1203–1204 рр., мабуть, пояснюється тим, що весь цей час
він знаходився поза межами імперії.
Ця прогалина може бути заповнена завдяки свідченню ще
одного сучасника описуваних подій – автора анонімної хроні-
ки, відомої під назвою “Балдуїн Константинопольський”. За ві-
домостями цього джерела, незабаром після втечі з Константи-
нополя Олексій Ангел з’явився в межах Болгарського царства,
прямуючи до царя Івана Калояна: “І так увійшовши до Кон-
стантинополя і розшукуючи Олексія, [хрестоносці його] не зна-
йшли, оскільки разом з п’ятьма тисячами людей [він] тікає до
Іоанна, короля Валахії”93.
Наведене свідчення заслуговує на довіру, оскільки похо-
дить з джерела, що виникло, за наявними даними, не пізніше
1219 р.94 Отже, звістка про втечу Олексія до Болгарії належить
до найближчих за часом виникнення до описуваної події і укла-
дена, до того ж одним з її очевидців. Про втечу візантійського
імператора з Константинополя до “Валахії” повідомляється у
Генуезьких анналах (у частині, складеній продовжувачем Каф-
фаро і доведеній до 1293 р.)95.
радова. Византолошки институт Српске академике наука. Београд 1967, књ. 10,
с. 174–176; Prinzing G. Die Bedeutung Bulgariens und Serbiens.., s. 1–15.
93 “Et sic intrantes Constantinopolim et Alexium quaerentes minime inveniunt; nam
cum quinque millibus hominum fugam capit versus Johanem, regem Valahiae”. –
Balduinus Constantinopolitanus. Fontes rerum Austriacarum. Diplomataria et
acta. Wien 1856, vol. XII, p. 297.
94 Klimke J. Die Quellen zur Geschichte des 4. Kreuzzuges. Breslau 1875, s. 58; Mir-
dita Z. Vlasi u historiografiji. Zagreb 2004, s. 42.
95 Annales Januenses [Caffari]. Еd. G. Pertz. Monumenta Germaniae Historica.
Scriptores. Hannoverae 1863, t. XVIII, p. 123.
156
Перебування Олексія III у Болгарії та переговори з царем
Іваном Калояном підтверджуються також двома документами
Охридського архиєпископства, датованими 1218–1219 рр. У од-
ному з актів Охридського синоду, а також у листі архиєпископа
Димитрія Хоматіана до митрополита Керкіри Василя Педіаді-
ту йдеться про нещодавні переговори візантійського імпера-
тора та константинопольського патріарха з царем і патріархом
Болгарії96.
Зокрема, у вказаних документах, які майже дослівно повто-
рюють один одного, читаємо про те, що деякий час тому “вла-
да імператора на Заході” була “вся переміщена до Болгарії”. Це
сталося тоді, “коли сам імператор, втікач з Константинополя,
знаходився в скруті”. В цей же час константинопольський па-
тріарх “був у переговорах із царем Болгарії, а також із болгар-
ським патріархом”; “тоді ці переговори були природні, тому що
вони (болгари. – О. М.) мали [своїх] єпископів у тих областях,
які знаходилися під їх владою, оскільки вони залишили надію
на відновлення влади Візантії”. Для датування описуваних по-
дій важливою є вказівка на те, що вони відбувалися “під час на-
тиску латинян і зникнення монархії”97.
Очевидно, в наведених звістках йдеться про константино-
польського патріарха Іоанна Х Каматіра. Він мусив приєднати-
ся до переговорів із болгарським царем і патріархом пізніше,
оскільки знаходився в обложеному Константинополі аж до дру-
гого штурму міста хрестоносцями і залишив його разом з інши-
ми біженцями лише у квітні 1204 р.98
96 Див.: Снегаров И. История на Охридската архиепископия (от основането и
до завладеването на Балканския полуостров от турките). София 1924, т. 1,
с. 100, 130, 207; Златарски В. Н. История на българската държава през сред-
ните векове. София 1994, т. 3, с. 171.
97 Ников П. Принос към историческото изворознание на България и към исто-
рията на българската церква. Списание на Българската академия на науките.
София 1921, кн. ХХ, с. 47–49, 54–55.
98 Niggl Th. Joannes X. Kamateros (1198–1206). Lexikon für Theologie und Kirche.
2 Aufl. Hrsg. von I. Hofer und K. Rahner. Freiburg 1959, bd. V, sp. 1048. – Див.
також: Wirth P. Zu Frage eines politischen Engagement Patriarchs Johannes X.
Kamateros nach dem vierten Kreuzzuge. Byzantinische Forschungen. Amsterdam
1972, bd IV, s. 248–254.
157
Як вважав В. Златарський, Олексій III почав вести перего-
вори з болгарським царем Іваном Калояном про військову допо-
могу проти хрестоносців відразу після прибуття в Девельт, але,
незважаючи на всі старання, ці переговори ні до чого не приве-
ли: Калояна не зацікавили пропозиції імператора99. До такого ж
висновку назагал схиляється і Г. Прінцінг, відзначаючи при цьо-
му, що зусилля Олексія, все ж, виявилися не зовсім марними100.
Болгарський цар Іван Калоян, що отримав у 1204 р. від
папи Інокентія III титул “короля Болгар і Валахів”, відігравав
найважливішу роль у боротьбі з хрестоносцями. Незабаром в
битві при Адріанополі 14 квітня 1205 р. він завдав нищівної
поразки армії Латинської імперії та взяв у полон її імператора
Балдуїна I101. Можливість тісних контактів з болгарським царем
Олексія III підтверджується також і тим фактом, що у 1204 р.
значна група візантійських аристократів з оточення поваленого
імператора звернулася до Калояна за військовою підтримкою:
саме завдяки союзу з фракійською знаттю останній наважився
у 1205 р. розпочати війну з латинянами102.
Наведені повідомлення дають підстави вважати, що колиш-
ній імператор Візантії Олексій III у період після серпня 1203 р.
і до квітня 1204 р. (тобто більше півроку) перебував у межах
Болгарії з метою пошуку військових союзників проти хресто-
носців. Отже, він мав досить часу та можливостей для налаго-
дження відносин із сусіднім Галицько-Волинським князівством,
навіть і для особистих відвідин Галича.
99 Златарски В. Н. История на българската държава през средните векове..,
т. 3, с. 170–171.
100 Prinzing G. Die Bedeutung Bulgariens und Serbiens.., s. 6.
101 Див.: Каждан А. П., Литаврин Г. Г. Очерки истории Византии и южных сла-
вян. Санкт-Петербург 1998, с. 235–237; Паскалев В. История на България.
София 1979, т. 3, с. 139–144; Петров П. Възстановяване на Българската де-
ржава. 1185–1197. София 1985, с. 326; Мутафчиев П., Гюзелев В. История
на българсия народ: 681–1323. София 1986, с. 274; Ангелов П. Българската
средновековна дипломация. София 1988, с. 103, 123, 125; Ангелов Д., Чол-
панов Б. Българска военна история от втората четвърт на Х до втората
половина на ХV в. София 1989, с. 89–90; Ангелов Д. Визинтия: политичес-
ка история. Стара Загора, 1994 (Българската народност през вековете),
с. 249–254 та ін.
102 Prinzing G. Die Bedeutung Bulgariens und Serbiens.., s. 8 f.
158
8. роль галича в підтримці претендентів
на візантійський і болгарський престоли
і союз романа мстиславича з олексієм III
Не можна погодитися з І. Гралею, який намагається довести,
що, ведучи переговори з Іваном Калояном, Олексій III не міг до-
зволити собі поїздки до Романа Мстиславича у Галич, оскільки
болгарському цареві навряд чи сподобалися б переговори васи-
левса з галицько-волинським князем, який був військовим союз-
ником Візантії на ґрунті спільної боротьби з половцями, – союз
Візантії з Руссю міг мати антиболгарську спрямованість103.
Але не можна не враховувати нової політичної ситуації на
Балканах, яка абсолютно змінилася після захоплення Констан-
тинополя хрестоносцями, коли Олексій III вже не мав змоги ста-
новити колишню загрозу для Болгарії, але така загроза почала
виходити від латинян104. Головною метою поваленого візантій-
ського імператора був пошук військових союзників і продовжен-
ня боротьби з латинянами. Олексій III залишався одержимим
прагненням “знову повернути собі царський престол”105. Усі по-
дальші роки, аж до самої смерті, він наполегливо шукав допо-
моги, звертаючись до правителів різних держав, що виникли як
на теренах Візантійської імперії, так і за її межами.
Важко припустити, що за таких обставин, знаходячись по-
близу кордонів Галицько-Волинської Русі, Олексій міг би відмо-
витися від можливості звернутися за допомогою до свого дав-
нього союзника Романа Мстиславича, і що повідомлення про
його поїздку до Галича Кузентіна і Фіадоні, авторів, віддалених
від описуваних подій всього кількома десятиліттями, могло бути
лише вигадкою або непорозумінням.
Звернення по допомогу до галицького та інших руських
князів з боку претендентів на візантійський престол були вельми
103 Grala H. Tradycija dziejopisarska o pobycie władcy Bizancjum w Haliczu.., s. 646.
104 Про роль латинян у розвитку візантіно-болгарських відносин у 1204–1206 рр.
див. спеціальні дослідження А. Крантонелле та А. Данчевої-Васильової:
Κραντονέλλη Α. Ή κατά τών λατίνων έλληνο-βουλγαρική σύμπραξις έν Φράκη.
1204–1206. Αθήναι 1964; Данчева-Василиева А. България и Латинската им-
перия (1204–1261). София 1985, c. 43–44 та ін.
105 Никита Хониат. История.., т. II, с. 296.
159
поширеним явищем в історії русько-візантійських відносин. Ря-
туючись від переслідувань свого двоюрідного брата імперато-
ра Мануїла I, в кінці 1164 р. Андронік Комнін, за відомостями
Микити Хоніата та Іоанна Кіннама, втік до Галичини106. Його
перебування у Галичі підтверджують й руські літописи107. Через
деякий час імператор Мануїл надіслав до Галича двох митропо-
литів, які й вмовили Андроніка повернутися до Константинопо-
ля108. У 1185 р. Андронік Комнін, тоді вже візантійський імпе-
ратор, опинившись під загрозою втрати трону, знову спробував
втекти на Русь, мабуть до того ж таки Ярослава Осмомисла у
Галич. Він встиг сісти на трієру і підійти до Чорного моря. Але
через штиль його трієра не змогла набрати швидкість і її наздо-
гнали прибічники нового імператора Ісаака II Ангела. Андроні-
ка було схоплено, повернено до столиці й жорстоко убито109.
Тим самим маршрутом через 18 років утік із Константино-
поля імператор Олексій III, який, зрозуміло, не міг не знати про
зв’язки свого попередника з Галичем і про ту підтримку, яку той
там знаходив, – батько Олексія III Андронік Дука Ангел входив
до кола найближчих довірених осіб імператора Андроніка I110.
Сам Олексій III підтримував постійні контакти з галицько-
волинським князем Романом Мстиславичем. Новгородський
боярин Добриня Ядрейкович, що став згодом архиєпископом
Антонієм, під час одного з своїх відвідань столиці Візантії ба-
чив там послів “від великого князя Романа”, яких очолював
боярин Твердята Остромирич111. Дослідники датують перше
106 Nicetae Choniatae histoia. Rec. I. Bekker. Bonnae 1835, p. 168–171, 172–173
(lib. IV, cap. 2; lib. V, cap. 3); Ioannis Cinnami epitome rerum ab Ioanne et Alexio
Comnenis gestare. Rec. A. Meineke. Bonnae 1836, p. 235–236 (lib. V, cap. 12).
107 Полное собрание русских летописей. Москва 1998, т. II, стб. 524; Москва 2000,
т. IХ, с. 232.
108 Див.: Юревич О. Андроник I Комнин. Санкт-Петербург 2004, гл. IV: “Пребыва-
ние Андроника в Галицкой Руси”. Див. також: Tiuliumeanu M. Andronic I Com-
nenul. Iasi 2000.
109 Юревич О. Андроник I Комнин.., с. 158–160.
110 Βάρζος Κ. Ή γενεαλογία των Κομνηνών.., τ. 2, ε. 726–727; Oxford Dictionary of
Byzantium.., vol. I, p. 64–65, 97–98.
111 Путешествие новгородского архиепископа Антония в Царьград в конце 12-го
столетия. С предисловием и примечаниями П. Савваитова. Санкт-Петербург
1872, с. 78–79.
160
відвідання Добринею Константинополя травнем 1200 р.; оче-
видно в цей же час він мав зустріти там послів галицько-
волинського князя112.
Микита Хоніат говорить про Романа Мстиславича як про
посланого Богом рятівника імперії. Описуючи напад волохів і
половців, що ледве не закінчився завоюванням візантійської сто-
лиці, історик відзначає: “Саме Роман, князь галицький, швид-
ко приготувавшись, зібрав хоробру і численну дружину, напав
на команів і, безупинно пройшовши їх землю, розграбував і
спустошив її. Повторивши кілька разів такий напад на славу і
велич святої християнської віри.., він зупинив набіги команів
і припинив ті жахливі лиха, які терпіли від них римляни, по-
давши таким чином єдиновірному народові несподівану допо-
могу, непередбачене заступання і, так би мовити, самим Богом
посланий захист”113.
Очевидно, Роман Мстиславич мав якісь довгострокові со-
юзницькі зобов’язання щодо Візантії, оскільки військова до-
помога, яку він їй надавав, мала систематичний характер. На
користь імперії галицько-волинський князь неодноразово здій-
снював військові походи проти половців, здобувши значні успі-
хи у боротьбі з ними114. Крім того, Роман діяв, підтримуючи Ві-
зантію також і в її конфліктах з Болгарією115.
Союз Романа з Олексієм III скріпив шлюб галицько-волин-
ського князя з родичкою візантійського імператора, якою є ва-
гомі підстави вважати доньку Ісаака II Анну116. Втім можливо й
112 Див.: Белоброва О. А. “Книга Паломник” Антония Новгородского: (К изуче-
нию текста). Труды Отдела древнерусской литературы Института русской
литературы (Пушкинский дом) АН СССР, Ленинград 1974, т. XXIX; See-
mann K. D. Die altrussische Wallfahrtsliteratur. München 1976, s. 213–221, 413,
449–450.
113 Никита Хониат. История.., т. II, с. 246.
114 Brand Ch. M. Byzantium. Confronts the West. 1180–1204.., p. 132; Vasary I.
Cumans and Tatars: Oriental Military in the Pre-Ottoman Balkans, 1185–1365.
Cambrege 2005, p. 48–49. – Див. також: Котляр Н. Ф. Дипломатия Южной
Руси.., c. 88–89;
115 Grala H. Rola Rusi w wojnach bizantyńsko-bułgarskich przełomu XII i XIII w. Bal-
canica Posnaniensia. Acta et Studia. Poznań 1985, t. II, s. 128–131.
116 Войтович Л. Мати короля Данила (зауваження на полях монографії Д. Домб-
ровського). Княжа доба: історія і культура. Львів 2007, вип. 1, с. 45–58
161
те, що новою дружиною Романа стала, як вважає І. Граля, пред-
ставниця знатного візантійського роду Каматерів, споріднено-
го з династією Ангелів, на ім’я Марія, що була родичкою також
константинопольського патріарха Іоанна Х117.
Галицько-Волинська Русь ставала притулком не лише для
візантійських імператорів і членів їх сімей, але також і для пра-
вителів Болгарії. За відомостями Георгія Акрополіта, знамени-
тий надалі болгарський цар Іван II Асень, як і його молодший
брат Олександр, свої дитячі й юнацькі роки провели на Русі, най-
вірогідніше у Галичині, рятуючись від переслідувань царя Бори-
ла. Брати прожили тут близько десяти років, з 1207 по 1217 рр.
За допомогою “руських втікачів”, у яких дослідники бачать га-
лицьких “вигонців”, що мешкали у пониззі Дністра, Іван зумів
захопити болгарський престол118.
9. джерело відомостей густинського літопису
про втечу олексія Ангела до галича
Як встановлює І. Граля, повідомлення про втечу Олексія
Ангела з Константинополя до Галичини запозичене укладачем
Густинського літопису з хронік Мартіна Кромера і Мартіна
Бельського, що відтворювали, в свою чергу, звістку Яна Длу-
гоша119. Проте за своїм обсягом повідомлення Густинського лі-
топису перевищує дані польських хроністів. Крім того, автор
Густинського літопису називає візантійського імператора його
справжнім ім’ям – “Алексей Ангел, царь Греческий”. “Со сво-
ими бояры и со множеством богатства и сокровищъ” василевс
із Константинополя втікає безпосередньо у “Рускую землю ко
117 Grala H. Druge małżeństwo Romana Mścіsławowicza. Slavia orientalis. Warszawa
1982, r. XXXI, nr 3–4, s. 126.
118 Георгий Акрополит. История.., c. 62. Див. також: Кулаковский Ю. А. Где нахо-
дилась Вичинская епархия? Византийский временник. Санкт-Петербург 1897,
т. 4, с. 333; Пашуто В. Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. Моск-
ва 1950, с. 169; Князький И. О. Славяне, волохи и кочевники Днестровско-Кар-
патских земель (конец IХ – середина ХIII вв.). Коломна 1997, с. 209–210; Биби-
ков М. В. Byzantinorossica. Свод византийских свидетельств о Руси. Москва
2004, т. I, с. 263.
119 Grala H. Tradycija dziejopisarska o pobycie władcy Bizancjum w Haliczu.., s. 655.
162
Роману Мстиславичу въ Галичъ”; про втечу імператора до Хер-
сонеса літописець не згадує120.
Невідповідність відомостей польських хронік та руського
літопису ставить перед дослідником нове питання – якими до-
датковими джерелами міг користуватися укладач Густинського
літопису в розповіді про втечу Олексія до Галича?
Густинський літопис належить до найзначніших пам’яток
українського літописання ХVII ст.121 Найраніша його частина
містить факти з давньоруської історії за Х – початок ХIII ст.
Власне у цій частині Густинський літопис дуже близький до Іпа-
тівського (за Хлєбніковським списком), але значно коротший.
Укладач Густинського літопису використовував також північно-
східний, можливо, типу Воскресенського, і, крім того, залишив
посилання на “иные русские летописцы”, “наши летописцы”,
“польских летописцев”, “угорских летописцев”, Патерик Києво-
Печерського монастиря, руський Пролог та ін.122
До джерел, використаних укладачем Густинського літо-
пису, Ю. Мицик відносить також Палінодію Захарія Копистен-
ського123. Саме Палінодія Копистенського, який знав не лише
руські та польські, але й візантійські літописи, на думку І. Гра-
лі, стала для укладача Густинського літопису додатковим дже-
релом відомостей про втечу Олексія III до Галичини124. Серед
слов’янських джерел Палінодії, використаних при описі здо-
буття Константинополя хрестоносцями, її автор вказує ще й на
Хроніку сербську, у якій І. Граля бачить один із широко розпо-
120 Полное собрание русских летописей, т. XL, с. 108.
121 Новітній аналіз походження пам’ятки та її змісту див.: Suszko H. Latopis Hu-
styński. Opracowanie, przekład i komentarze. Wrocław 2003 (Slavica Wratisla-
viensia, t. CXXIV), s. 13–87.
122 Кучкин В. А., Муравьева Л. Л. Предисловие. Полное собрание русских лето-
писей, т. XL, с. 3.
123 Мыцык Ю. А. Украинские летописи ХVII века. Днепропетровск 1978, с. 12.
Про Палінодію Захарія Копистенського див.: Завитневич В. Е. Палинодия За-
харии Копыстенского и ее место в истории западно-русской полемики ХVI–
ХVII вв. Варшава 1883.
124 Grala H. Tradycija dziejopisarska o pobycie władcy Bizancjum w Haliczu.., s. 658.
163
всюджених на Русі у ХVI–ХVII ст. хронографів, що походять
від Руського хронографу редакції 1512 р.125
Проте повної відповідності між наведеними джерелами в
звістці про падіння Константинополя і втечу Олексія Ангела
до Галичини немає126. І. Граля вказує ще одне джерело, з тек-
стом якого є паралелі у повідомленнях про облогу і завоюваня
Константинополя хрестоносцями Густинського літопису. Це –
широковідома пам’ятка давньоруської писемності ХIII ст., що
йменується в літературі “Повістю про завоювання Царгороду
фрягами”127. Вона збереглася в значній кількості списків, що ді-
йшли у складі кількох літописів128. Найдавнішими редакціями
пам’ятки, згідно з О. Твороговим, є версії Новгородського Пер-
шого та Софійського Першого літописів129.
Таким чином, укладач Густинського літопису, як і його
попередники, в описі падіння Константинополя користував-
ся широким колом різноманітних джерел. Багато з них вдаєть-
ся ідентифікувати з нині відомими пам’ятками. Але в частині,
що стосується відомостей про втечу Олексія III до Галичини,
розповідь Густинського літопису не знаходить відповідності з
жодним із них.
Тому, як і раніше, актуальним залишається припущення
про те, що у розпорядженні автора Густинського літопису міг
бути нині втрачений руський літопис, що безпосередньо містив
125 Grala H. Tradycija dziejopisarska o pobycie władcy Bizancjum w Haliczu...
126 Пор.: Полное собрание русских летописей, т. ХХII, с. 392; Памятники поле-
мической литературы в Западной Руси. Санкт-Петербург 1878, кн. 1 (Русская
историческая библиотека, т. IV), стб. 1016.
127 Grala H. Tradycija dziejopisarska.., s. 659.
128 Див.: Мещерский Н. А. Древнерусская повесть о взятии Царьграда фрягами в
1204 году. Труды Отдела древнерусской литературы Института русской ли-
тературы (Пушкинский дом) АН СССР. Москва; Ленинград 1954, т. Х; Його ж:
Древнерусская повесть о взятии Царьграда фрягами как источник по истории
Византии. Византийский временник. Москва 1956, т. IХ; Gordon J. The Novgorod
account of the fourth crusade. Byzantion. Bruxelles 1973, t. 58; Freydank D. Die
altrussische Erzählung über die Eroberung Konstantinopels 1204 (Сhronista Novo-
gorodiensis). Byzantinoslavica. Praha 1968, t. 29; Клейненберг И. Э. “Дедрик Берн-
ский” в Новгородской I летописи. Летописи и хроники. 1973 г. Москва 1974.
129 Творогов О. В. Древнерусские хронографы. Ленинград 1975, с. 148–151; 158–
159.
164
звістку про втечу візантійського імператора до Галичини. На
думку М. Котляра, “подібна книжкова легенда могла народити-
ся навіть у справжньому джерелі початку ХIII ст.”130.
Olexander Maiorov. ANHEL IN HALYCH: DID THE BYZANTINE
EMPEROR ALEXIY III VISIST ROMAN MSTYSLAVYCH?
The article investigates the circumstances of the escape of the Emperor
Alexiy III to the Halych and Volynian prince Roman mstyslavych after the
Crusaders’ conquest of Constantinople in 1204.
Key words: Alexiy III Anhel, Roman Mstyslavych, Halych-Volynian
Principality, Crusaders.
130 Котляр Н. Ф. Дипломатия Южной Руси.., с. 96.
|