"Левъ, имь жє половци дьти страшаху": стереотипи Романа Мстиславича у Галицько-Волинському літописі, Великопольській хроніці та модерній історичній традиції
Автор порівнює стереотипний образ Романа Мстиславича у двох середньовічних пам’ятках: Галицько-Волинському літописі та Великопольській хроніці. Водночас простежено еволюцію цього стереотипу в українській та польській модерній історичній свідомості....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Княжа доба: історія і культура |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178849 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | "Левъ, имь жє половци дьти страшаху": стереотипи Романа Мстиславича у Галицько-Волинському літописі, Великопольській хроніці та модерній історичній традиції / Р. Голик // Княжа доба: історія і культура. — 2010. — Вип. 3. — С. 165-200. — Бібліогр.: 110 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-178849 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1788492021-03-21T01:26:13Z "Левъ, имь жє половци дьти страшаху": стереотипи Романа Мстиславича у Галицько-Волинському літописі, Великопольській хроніці та модерній історичній традиції Голик, Р. Статті Автор порівнює стереотипний образ Романа Мстиславича у двох середньовічних пам’ятках: Галицько-Волинському літописі та Великопольській хроніці. Водночас простежено еволюцію цього стереотипу в українській та польській модерній історичній свідомості. The article proposes a comparative analysis of images of Roman Mstyslavovych available in two medieval narratives: the Halych-Volynian Chronicle and the Great Polich Chronicle. The article also traces changes of this stereotype in the modern Ukrainian and Polish historical memory. 2010 Article "Левъ, имь жє половци дьти страшаху": стереотипи Романа Мстиславича у Галицько-Волинському літописі, Великопольській хроніці та модерній історичній традиції / Р. Голик // Княжа доба: історія і культура. — 2010. — Вип. 3. — С. 165-200. — Бібліогр.: 110 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178849 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Голик, Р. "Левъ, имь жє половци дьти страшаху": стереотипи Романа Мстиславича у Галицько-Волинському літописі, Великопольській хроніці та модерній історичній традиції Княжа доба: історія і культура |
| description |
Автор порівнює стереотипний образ Романа Мстиславича у двох
середньовічних пам’ятках: Галицько-Волинському літописі та Великопольській хроніці. Водночас простежено еволюцію цього стереотипу в
українській та польській модерній історичній свідомості. |
| format |
Article |
| author |
Голик, Р. |
| author_facet |
Голик, Р. |
| author_sort |
Голик, Р. |
| title |
"Левъ, имь жє половци дьти страшаху": стереотипи Романа Мстиславича у Галицько-Волинському літописі, Великопольській хроніці та модерній історичній традиції |
| title_short |
"Левъ, имь жє половци дьти страшаху": стереотипи Романа Мстиславича у Галицько-Волинському літописі, Великопольській хроніці та модерній історичній традиції |
| title_full |
"Левъ, имь жє половци дьти страшаху": стереотипи Романа Мстиславича у Галицько-Волинському літописі, Великопольській хроніці та модерній історичній традиції |
| title_fullStr |
"Левъ, имь жє половци дьти страшаху": стереотипи Романа Мстиславича у Галицько-Волинському літописі, Великопольській хроніці та модерній історичній традиції |
| title_full_unstemmed |
"Левъ, имь жє половци дьти страшаху": стереотипи Романа Мстиславича у Галицько-Волинському літописі, Великопольській хроніці та модерній історичній традиції |
| title_sort |
"левъ, имь жє половци дьти страшаху": стереотипи романа мстиславича у галицько-волинському літописі, великопольській хроніці та модерній історичній традиції |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178849 |
| citation_txt |
"Левъ, имь жє половци дьти страшаху": стереотипи Романа Мстиславича у Галицько-Волинському літописі, Великопольській хроніці та модерній історичній традиції / Р. Голик // Княжа доба: історія і культура. — 2010. — Вип. 3. — С. 165-200. — Бібліогр.: 110 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT golikr levʺimʹžêpolovcidʹtistrašahustereotipiromanamstislavičaugalicʹkovolinsʹkomulítopisívelikopolʹsʹkíjhronícítamoderníjístoričníjtradicíí |
| first_indexed |
2025-07-15T17:33:18Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:33:18Z |
| _version_ |
1837735135757205504 |
| fulltext |
165
Роман Голик
“Левъ, имь жє поЛовци дѣти страшаху”:
стереотипи романа мстисЛавича у ГаЛицько-
воЛинському Літописі, веЛикопоЛьській хро-
ніці та модерній історичній традиції.
Автор порівнює стереотипний образ Романа Мстиславича у двох
середньовічних пам’ятках: Галицько-Волинському літописі та Велико-
польській хроніці. Водночас простежено еволюцію цього стереотипу в
українській та польській модерній історичній свідомості.
Ключові слова: Галицько-Волинський літопис, Великопольська хро-
ніка, Роман Мстиславич, стереотип, історична традиція
Постать Романа Мстиславича Галицького давно стала од-
ним з ключових топіків української медієвістики. Значущість
цього володаря відчували уже його сучасники; міф князя Рома-
на і його спадкоємців – Романовичів підтримали також їхні на-
щадки. Не дивно, що для модерної історичної науки діяльність
волинського, а пізніше галицького князя – не тільки вихідний
пункт у ґенезі та розвитку Галицько-Волинської держави, але
й одна з “відмичок” до історії Русі ХІІІ ст. загалом.
Безпосереднім імпульсом до появи даної статті стала праця
Олександра Головка, опублікована у першому випуску “Княжої
доби”1. Постульована у ній думка про існування “парадигми Ро-
мана” у руській політичній думці ХІІІ ст. є, без сумніву, продук-
тивною. Однак в ідеологічних дискурсах Центрально-Східної
Європи ХІІІ–ХIV ст., як справедливо зауважує сам автор, існу-
вали різні образи Романа Мстиславича: від дуже позитивних, у
яких цей князь поставав ідеалом, до різко негативних, де він ви-
глядав якщо не демоном, то, принаймні, недругом. Отже, можна
говорити не стільки про парадигму, як про “парадигми Романа”
у середньовічній ментальності. Нижче ми хочемо звернути увагу
лише на окремі стереотипи, з яких було збудовано ці парадигми,
1 Головко О. Парадигма Романа в ідеологічному житті Волині та Галичини
ХІІІ ст. Княжа доба: історія та культура. Львів 2007, вип. 2, с. 59–66.
166
і на механізми, з допомогою яких формувалися й поширювали-
ся ці світоглядні зразки. Ми цілком свідомі того, що дана робо-
та є лише однією з ланок у вже сформованому ланцюзі студій
довкола польської й руської візій Романа Мстиславича, початок
яким дав ще Михайло Грушевський. Саме він намагався деталь-
но проаналізувати Кадлубкову версію історії Романа, виявити
ті підставові міфологеми, які перекочували до Великопольської
хроніки, а за нею у ранньоновітні польські джерела2. Водночас,
дана стаття – спроба простежити не лише механізм формування
середньовічних уявлень про князя, а й їхню подальшу інфіль-
трацію в модерну історіографічну думку та масову свідомість.
прослава. Позитивну парадигму сприймання Рома-
на Мстиславича репрезентує Галицько-Волинський літопис.
Його збережений текст починається з відомого панегірику: “По
смерти жє великого князя Романа, памятнаго и самодержъца
всея Руси, одолѣвша всѣмъ поганскымъ языкомъ, ума мудрос-
тию ходяшє по заповѣдємъ Божіимъ: устремилъ бо ся бяше на
поганыа ѩко левъ, сърдитъ же бѣ яко и рись, и губяшє ѧ ѩко
и коркодилъ, и прохожашє землю и яко и орелъ храбор же бѣ
яко и турь…”3.
Його продовженням стає похвала Володимиру Мономаху
і т. зв. Легенда про євшан-зілля: “Ревнова же дѣду своєму Мо-
номаху, погубившему поганіа измаилтяны, рекомыя половцы,
изгнавшю отрока въ Обезы за Желѣзныѧ врата, Сырчанови же
оставшю у Дону рыбою оживши; тогда и Володимеръ Мономахъ
пилъ золотымъ шеломомь Дону, прѥмши землю ихъ всю, и за-
гнавша окааньныа агаряны. По смерти же Вълодимєри, остав-
шю у Сырчана єдиному годцу же Орєви и посла и въ обезы,
река: “Вълодимеръ умерлъ єсть, а въротися, братє, поиди въ
землю свою; молви же єму моя словєса, пой же ему пѣсни по-
ловєцкія, ажє ти не въсхощетъ, дай єму поухати зєлія, имєнеємъ
ємшанъ”. Оному же не восхотѣвшю обратится, ни послушати,
и дасть єму зєліє, и въсплакавшю, рече: “да лучче єсть на своей
2 Грушевський М. Історія України-Руси. Львів 1905, т. 3, с. 4–5, 10–11.
3 Цит за: Галицко-Волынская летопись. Текст, комментарий, исследование.
Под ред. М. Ф. Котляра. Санкт-Петербург 2005, с. 78.
167
зємли костью лечи, нєжли на чюжей славну быти”. И прійдє въ
свою зємлю. От него родившюся Кончаку, иже снєсє Сулу, пѣшь
ходя, котєлъ нося на плечу; Роману жє князю рєвновавшю. и за
то, и тщащеся погубити иноплємєнникы”4.
Лише після цього йде речення, уже повністю вписане у ло-
гіку подій галицького літописця Данила Романовича (“Вєли-
ку мятежу въставшу въ зємли Руской, отавшима жє ся двѣма
сынома єго, єдинъ 4 лѣта, а другый двѣ лѣтѣ”5), яке фактично
продовжує початок панегірику: “По смерти жє великого князя
Романа (…)”.
Отож, маємо досить складний конгломерат текстів, довкола
якого давно існує багато інтерпретацій. Тож ми зупинимося лише
на окремих його аспектах. Свого часу Іван Франко критично ви-
словився про вартість панегірику. Він назвав його “досить рито-
ричним” і протиставив нелогічно прикріпленій до цього уривка
“літературній перлині” – “Легенді про євшан-зілля”6. Цей погляд
поділяла й поділяє частина дослідників: не випадково “Легенда”
має більше тлумачень, аніж “Прослава”. Так, наприклад, Ми-
хайло Возняк у своїй “Історії української літератури” підтриму-
вав версію Миколи Вороного, який, фактично, включив похва-
лу Роману до складу “легенди про євшан-зілля”, а не навпаки7.
Натомість Богдан Лепкий у власних популярних нарисах істо-
рії літератури прирівняв обидва сюжети до “ідеалу” – “Слова о
полку Ігоревім”. За цим зразком письменник, покликаючись на
авторитет Івана Франка, навіть змоделював назву для похвали
Романові: “Слово о Романѣ Волинскомъ”8. Однак при ближчому
ознайомленні видно, що й сам панегірик Роману – досить нео-
днорідний і в чомусь навіть несподіваний текст. Генезу багатьох
його елементів важко однозначно пояснити, тим більше це сто-
сується цілої риторичної конструкції. Іван Франко, а згодом Ми-
хайло Грушевський популяризували панегірик Роману як уривок
4 Галицко-Волынская летопись.., с. 78..
5 Там само.
6 Франко І. Історія українсько-руської літератури до 1890 р. Його ж. Твори у 50-
ти тт. Київ 1984, т. 41, с. 222.
7 Возняк М. Історія української літератури. Львів 1920, т. 1, с. 207–208.
8 Лепкий Б. Начерк істориї української літератури. Коломия 1912, с. 203.
168
давньої дружинної пісні, про що свідчить ритмізований експре-
сивний її переклад, розрахований на масового читача:
Кинувсь він на поганих як лев,
Сердитий був він як рись,
І губив їх – як крокодил,
Переходив їх землю – як орел,
А хоробрий був він – як тур…9
Так само Дмитро Чижевський бачив у прославі відгук дру-
жинного епосу і намагався надати центральній частині тексту
ритмізованої форми. У його версії прослава мала б читатися,
фактично, за моделлю Грушевського:
памятнаго и самодержъца всея Руси
одолѣвша всѣмъ поганскымъ языкомъ,
ума мудростию ходяшє по заповѣдємъ Божіимъ:
устремилъ бо ся бяше на поганыа ако левъ,
сърдитъ же бѣ ѩко и рись,
и губяшє ѧ ѩко и коркодилъ,
и порохожашє землю и яко и орелъ
храбор же бѣ яко и турь…10
Водночас видно, що прослава скомпільована з кількох різ-
них частин, точніше формул не стільки усного, як книжного по-
ходження. Звідси – неоднаковість епітетів, які вжито щодо Рома-
на. З одного боку, його названо “памятнымъ” самодержцемъ всея
Руси, який “одолѣвъ всѣмъ поганскымъ языкомъ, ума мудрос-
тию ходяшє по заповѣдємъ Божіимъ” і “устремилъ бо ся бяше на
поганыа ако левъ”. Такі атрибути цілком логічні для поствізантій-
ської риторичної традиції. Звідси – концепти приснопам’ятності
та образ “самодержця”. Крім того, на думку ряду текстологів,
ідіома, яка описує богобоязенність князя (“ума мудростию ходя-
шє по заповѣдємъ Божіимъ”) та порівнює його з левом, запози-
чена з хроніки Малали11. Справді, цей елемент панегірику наза-
гал відповідає символічній логіці середньовічних “Фізіологів /
9 Грушевський М. Ілюстрована історія України. Київ; Львів 1912, с. 113.
10 Чижевський Д. Історія української літератури. Від початків до доби реаліз-
му. Тернопіль 1994, с. 170.
11 Генсьорський А. Галицько-Волинський літопис. (Процес складання, редакції і
редактори). Київ 1958, с. 14.
169
Бестії аріїв”. Її витоком була біблійна традиція, яка зображала
лева відважною, але агресивною і небезпечною твариною, наді-
леною хижим поглядом, гострими зубами та жахливим риком.
Ці атрибути робили його символом могутньої людини: чолові-
ка з великою фізичною силою або володаря, що має значну силу
соціального впливу12. Водночас як дикий звір лев у біблійній
герменевтиці виступає у роздвоєному світлі. В окремих текстах
він стає емблемою злого правителя і навіть іпостассю диявола.
Водночас візантійські “Фізіологи” та західні “Бестіарії” бачать
у левові втілення не лише доброї, милосердної людини, а навіть
самого Христа, Святого Духа і таїнства хрещення тощо13. У про-
славі Романові знайшла розвиток лише одна з цих символічних
ліній. Тут лев – символ володаря-“самодержця Русі”, втілення
безстрашності та стійкості сильного й непереможного воїна. Ці
значення, як показує О. Бєлова, добре знані у середньовічній
руській традиції14. Сприймання алегоричних левів як доблес-
них воїнів, а водночас правителів, було спільним для західної
і східної християнських цивілізацій. Так, “Етимології” Іси дора
Севільського наділяли левів доблестю й міццю (“Доблесть у їх-
ніх грудях, міць – у голові”), а також милосердним / благород-
ним ставленням до ворогів / жертв15. Зі свого боку, з ХІІ ст. ві-
зантійська середньовічна література використовувала стереотип
“гордого, сильного царя-лева” з популярного переказу арабської
“Каліли і Дімни” – збірника байок “Стефаніт та Іхнілат”, де лев,
однак, виступав алегорією боягузства та недалекоглядності пра-
вителів16. Руський книжник, який укладав прославу Романові,
цих текстів, ймовірно, не знав, а тому опирався лише на зна-
йомі позитивні асоціації, пов’язані з “царем звірів”. Очевидно,
вони були близькі й самим Романовичам: недаремно один з синів
12 Библейская энциклопедия. Москва 1991, с. 427–428.
13 Физиолог. Памятники литературы Древней Руси. ХІІІ век. Москва 1981,
с. 474.
14 Белова О. Славянский бестиарий. Словарь названий и символики. Москва
2001, с. 162.
15 Из “Этимологий” Исидора Севильского. Одиссей. Человек в истории. 1998.
Москва 1999, с. 317.
16 Стефанит и Ихнилат. Средневековая книга басен по русским рукописям ХV–
XVII веков. Ленинград 1969, с. 116–121.
170
Данила Романовича дістав ім’я Лев. Прикметно, що порівнян-
ня Романа з левом у тексті літопису зустрічається ще раз, проте
вже в іншому контексті: “…иже бѣ изострился на поганыя, яко
левъ, имь же половци дѣти страшаху”17. Ця фраза, винесена у
заголовок нашої статті, натякає водночас і на позитивну, і на не-
гативну рецепцію Романа: хороброго володаря в очах християн /
русі, і “страшної, небезпечної людини” у масовій свідомості во-
рожих їм поган, зокрема половців. Згодом цей образ володаря,
яким язичники страшать дітей, за спостереженнями Дмитра Ли-
хачова, перекочував у житіє Олександра Невського18.
Так чи інакше, появу риторичного лева у тексті панегіри-
ку Роману ще можна пояснити. Згадки про інших “стереотипно-
символічних” звірів (чи компіляцію висловлювань про них, взятих
з якихось інших текстів) інтерпретувати важче. Так, у християн-
ському дискурсі рись і орел були трактовані дуже по-різному. Зо-
крема, біблійні тексти робили атрибутами рисі швидкість, сприт-
ність і гострий зір, але водночас кровожерність19. Натомість орла у
текстах Святого Письма вважали нечистою твариною, проте асо-
ціювали (як і рись) зі швидкістю руху, гостротою зору, але також
із гордим усамітненням, відокремленістю від інших тощо. Тому
його називали і царем птахів, символом влади й могутності, але
водночас алегорією надлишкової гордості, самовпевненості, і, як
наслідок, – морального й соціального краху20. У текстах пророків
читачі також могли знайти символічну тріаду “лев, рись і орел”,
яку було досить непросто витлумачити. Як відомо, у пророчій ві-
зії Даниїла з моря виходять чотири звірі: першим з них є левиця з
крилами орла (у старослов’янському варіанті “первый аки львица
имый крилѣ, крилѣ же его аки орли”), а третім – рись з пташи-
ними крилами (“и се sвѣрь инъ аки рысь, тому же крила четыри
птичїa” (Даниїл: 7, 3). Символічне тлумачення цих звірів було,
радше, негативним, аніж позитивним: бестій трактували як але-
горії ворожих Ізраїлеві країн. У свою чергу, середньовічні тексти
17 Галицко-Волынская летопись.., с. 121.
18 Лихачев Д. Галицкая литературная традиция в житии Александра Невского.
Исследования по древнерусской литературе. Ленинград 1986, с. 210–211.
19 Библейская энциклопедия.., с. 612.
20 Там само, с. 533.
171
наділяли орла та рись іншими напівреальними-напівмагічними
рисами. Метафоричний орел у “Фізіологах” наближався до фан-
тастичного фенікса. Це – птах, який живе “сто років”, потім від-
рощує дуже довгий дзьоб, сліпне, після чого кидається на скалу,
купається у золотому озері, нагрівається на сонці, скидає шкіру, а
тоді відроджується як пташеня. У цій іпостасі орел мав слугува-
ти зразком доброго християнина, який “відігрівається” у церкві,
скидає з себе гріхи та стає новою людиною21, але водночас сим-
волом Євхаристії, хрещення самого Христа у Йордані, доброго
батька, і навіть алегорією щедрості взагалі; при цьому візуальні
зображення птаха були досить реалістичними22. На рись також
дивилися черезподвійну перспективу. З одного боку, у ній бачили
“строкатого” плямистого звіра, схожого на собаку, кота і навіть
коня водночас, але також і “горлицю серед звірів” – символ цнот-
ливості й подружньої вірності, але ще також – алегорію релігійно
строкатої людини, єретика23. Орел та рись з “прослави” Романа
Мстиславича були породжені, очевидно, первинним, а не вторин-
ним символізмом: у контексті панегірику вони, як і лев, ставали
символами войовничості, швидкості та вправності, а також жор-
стокості (рись) у “полюванні на нечестивих”. Цю ж функцію в уяві
компілятора мали виконувати також фігури “страшного” кроко-
дила та “хороброго” тура. Образ крокодила для руського читача
був чистою алегорією. Біблійна традиція зображала цю тварину
морським чудовиськом, схожим на змію, бегемота і таємничого
левіафана, – символом жорстокого правителя та безбожної дер-
жави загалом тощо24. У руському контексті згадки про крокодила
можна було знайти також у перекладних візантійських текстах,
які розповідали про далекі екзотичні країни. Так, з “Повісті про
Варлаама та Йоасафа” читач міг довідатися, що давні египтяни
поклонялися “телцемъ и крокодилу”25. У символіці “Фізіологів”
крокодилъ поставав гібридом змії, ящірки, черепахи, вовка, пса
21 Физиолог. Памятники литературы Древней Руси. ХІІІ век.., с. 476.
22 Белова О. Славянский бестиарий.., с. 194–196.
23 Там само, с. 218.
24 Библейская энциклопедия.., с. 414.
25 Повесть о Варлааме и Иоасафе. Памятники литературы Древней Руси. ХІІ
век. Москва 1980, с. 222.
172
та василиска, символом лицемірства і навіть диявола, а загалом
твариною, якої бояться усі звірі26. Останнє значення, очевидно,
було найактуальнішим у нашому панегірику. Тут крокодил став
алегорією безпощадного воїна.
Ще одну “символічну” тварину – тура – середньовічні жи-
телі також сприймали у подвійній перспективі. Загалом Ізмаїл
Срезневський доходив до висновку, що лексему “туръ” у давньо-
руських писемних пам’ятках вживали для позначення не однієї,
а двох різних тварин: буйвола і зубра27. Перша з них, свійська й
приручена, асоціювалася з добротою покірливістю, а через вели-
ку фізичну силу її пов’язували з сільським господарством. Другу
сприймали як об’єкт полювання і також пов’язували з великою
фізичною силою, але не з освоєною, а дикою, хижою, отже, –
потенційно небезпечною для людини. Проте однозначно іденти-
фікувати літописного тура непросто. Тому Срезневський супро-
воджує значення “зубр” знаком питання, і пропонує читачам по-
рівняти давньоруський номен “туръ” з грецьким ταΰρος, якого у
середньовічній Європі також ототожнювали з різними тварина-
ми. Зокрема, автор “Етимологій” Ісидор Севільський, текст якого
вплинув на середньовічні “Бестіарії” та “Фізіологи”, окремо ви-
діляв турів, таврів, буйволів та вепрів. Прикметно, що ці твари-
ни, навіть буйволи, були для нього втіленням нестримної дикості,
причому турів Ісидор Севільський називав “давніми німецькими
дикими биками”, у яких дуже довгі роги, а основними рисами
таврів вважав скажену агресивність, дивовижну міць та бойовий
дух28. Тому важко сказати, якого саме агресивного звіра (можливо,
дійсно зубра) згадував, наприклад, Володимир Мономах у своє-
му “Повчанні”. Для нього зустріч з туром під час ловів була дуже
неприємним життєвим досвідом, однією з тих екстремальних си-
туацій, у якій Бог рятує людину від смерті чи каліцтва. “Тура мя
2 метала на розѣхъ и съ конем”, – повідомляв князь нащадкам29.
26 Белова О. Славянский бестиарий.., с. 148.
27 Срезневский И. Материалы для словаря древне-русскаго языка по письмен-
ным памятникам. Санкт-Петербург 1903, т. 3, стб. 1038.
28 Из “Этимологий”.., с. 313.
29 Поучение Владимира Мономаха. Памятники литературы Древней Руси. ХІ –
начало ХІІ века. Москва 1979, с. 402.
173
Однак у панегірику Роману власне цей “туръ” символізував хо-
робрість. Слід відзначити, що кожна з панегіричних тварин в уяві
компілятора мала символізувати певну рису доброго воїна у його
ставленні до ворогів-язичників: лев та орел імпліцитно асоцію-
валися зі стрімкістю, швидкістю нападу, рись – зі злістю, тур –
з хоробрістю, крокодил – з кровожерністю, агресивністю тощо.
Така композиційно-смислова симетрія епітетів та висловлювань
загалом створювала враження композиційної стрункості, проду-
маності, тобто мала усі риси словесної декоративності, “рито-
ричності”. Але, на відміну від модерного читача, для якого таке
порівняння персонажа з твариною штучне і гротескне, середньо-
вічний реципієнт літописного тексту вважав такий спосіб услав-
лення цілком нормальним атрибутом високого стилю.
Крім того, зоологічні символи з прослави Романа Мстисла-
вича опосередковано позначені ще однією рисою тогочасного
мислення: специфічним ставленням людини до природи і тва-
ринного світу зокрема. Тут видно дві протилежні тенденції. З
одного боку, панегірик демонструє “зближення” людини і тва-
рини аж до їх символічного уподібнення. Однак це не означає,
що руський літописець та його сучасники поділяли концепцію,
близьку до тої, яку висловлював Франциск Асізький. Світ диких
тварин міг захоплювати уяву середньовічних жителів Галичини
й Волині своєю екзотичністю, проте залишався для них небез-
печним й абсолютно “чужим”. У Центрально-Східній Європі
ХІІ–ХІІІ ст. дикі звірі поставали об’єктами полювання та сти-
муляторами страху: на концепцію “братів менших” треба було
чекати ще не одне століття. Тому похвала Романа Мстислави-
ча – не прояв модерних почуттів до “друзів людини” (дружби
з тваринами, тим більше, любові до них), а наслідок боязні пе-
ред “диким звіром” і водночас віддалений релікт тотемістич-
ного мислення, яким переповнена середньовічна геральдика й
символіка.
Вище ми не випадково звернули увагу на Mономахове “По-
ученье”. Одним з ключових елементів прослави Романа Мстис-
лавича у Галицько-Волинському літописі стало приховане порів-
няння його з Володимиром Мономахом. Цей князь виглядав тут
ідеалом, новим втіленням якого став Роман: “Ревнова же дѣду
174
своєму Мономаху, погубившему поганыя измаилтяны, рекомыя
половцы (…) Володимеръ Мономахъ пилъ золотымъ шеломомъ
Донъ, пріємши землю ихъ всю, и загнавша окааньныа агаряны.
(…) Роману же князю ревновавшю за то, и тщащеся погубити
иноплємєнникы”30.
Усередині наведеного літературного обрамлення, як відо-
мо, вміщена легенда про євшан-зілля. Питання, який зв’язок
має цей сюжет з похвалою Роману Мстиславичу та рештою лі-
тописного тексту, залишається дискусійним. Деякі дослідники
бачать у ньому механічну вставку пізніших компіляторів ре-
дакторів або ж наслідок втрат, яких зазнала початкова частина
Галицько-Волинської хроніки. Інші науковці, як ми вже заува-
жували, схильні вважати легенду інтегральним елементом па-
негірику, проте розходяться у питанні щодо її функцій та похо-
дження. Наприклад, Рікардо Піккіо об’єднує не лише прославу
і легенду, але й їхніх головних персонажів. У його трактуванні
початок Галицько-Волинського літопису – панегірик “давнім
князям Роману і Володимиру Мономаху”, “довершене худож-
нє ціле”, тому “глибоко патріотичний за смислом роздум” (тоб-
то легенда) – його невід’ємний елемент, який лише видається
самостійним текстом31. Натомість Микола Котляр відокремлює
панегірики Романа і Володимира Мономаха. Джерелом обидвох
фрагментів, об’єднаних прославленням антиязичницької полі-
тики князів, дослідник уважає фольклор: руський (панегірик
Романа Мстиславича) та половецький (прослава Володимира
Мономаха)32. З іншого боку, в літературознавчому дослідженні
Галицько-Волинського літопису Назара Федорака легенду про
зілля євшан трактовано окремо як аналог сирійського апокри-
фу – “Пісні про перлину”33. Кожна з цих теорій все ще потре-
бує додаткового підтвердження. Однак видається, що теза про
фольклорний характер обох текстів є не такою вже очевидною.
Книжне походження багатьох формул прослави Романа Мстис-
лавича досить випукле: тому в ній згадано і екзотичного лева, і
30 Галицко-Волынская летопись.., с. 78.
31 Пиккио Р. Древнерусская литература. Пер. с ит. Москва 2002, с. 114.
32 Галицко-Волынская летопись.., с. 182.
33 Федорак Н. Поетика Галицько-Волинського літопису. Львів 2005, с. 116–122.
175
ще екзотичнішого “крокодила”. Проте фольклорно-половець кий
характер легенди про Ора, Отрока і Сирчана – також не аксіо-
ма. По-перше, до нас не дійшли автентичні зразки половецької
усної традиції. По-друге, фольклористика для середньовіччя –
анахронізм. У цей час не існувало ані поняття “уснонародних”
текстів, ані бажання зберегти їх у чистому вигляді. Це стосу-
валося і руської культури, і, тим більше, – половецької, яка для
руських авторів була, усе ж, чужою. Тому питання, що у цих
літописних текстах “фольклорне”, а що – літературне та яке їх
історичне підґрунтя так і залишиться відкритим. Але водно-
час обидва тексти – панегірик Романа Мстиславича і “Легенда
про зілля” – усе ж пов’язані між собою. Тому один із літопис-
них редакторів поєднав два генетично різні текстові комплек-
си в один. Як цементуючий матеріал він використав порівняння
Романа Мстиславича з Володимиром Мономахом і, відповід-
но, половецький мотив. Цікаво, що у сприйманні Миколи Чу-
батого історія Сирчана з легенди про євшан-зілля пов’язана не
стільки з Мономахом, як із самим Романом. Дослідник асоцію-
вав розповідь про ув’язненого юнака з походом Романа Мстис-
лавича проти половців у 1203 році, під час якого князь забирав
в полон “навіть половецьких дітей”34. І справді, коли довільно
переказати історію про євшан без конкретних імен, як це зро-
бив Чубатий, вона трансформується в оповідання про захопле-
ного руським володарем і “асимільованого русинами” половця,
який, врешті-решт, повертається до попередньої ідентичності
та стає “героїчним оборонцем” свого народу35. Фактично ж, у
цьому літописному сюжеті можна виділити кілька пластів, ліній
чи сюжетів. Перший з них нібито “половецький” . Так, персона-
жі розповіді мають половецькі імена (Оръ, Отрокъ і Сърчанъ,
Кончакъ), діють у конкретному, хоч і віддаленому від читача ге-
ографічному просторі (Обезы, Желѣзныя врата, Донъ, Сула) та
історичному часі (походи Мономаха на половців, репресії про-
ти них, смерть руського князя). Водночас половецькі й руські
34 Чубатий М. Історія християнства на Руси-Україні. Рим; Ню-Йорк 1965, т. 1,
с. 550–551.
35 Там само, с. 551.
176
персонажі розповіді наділені метафоричними, міфопоетични-
ми, атрибутами, які переважно надають епічним героям: Сирчан
“оставшю у Дону, рыбою оживши”, Володимир Мономах “пилъ
золотымъ Донъ”, Кончак гіперболічно “снєсє Сулу, пѣшь ходя,
котєлъ нося на плечу”(…). Специфічно “степовим” мав би ви-
глядати також і мотив прикликання у рідну землю “русифікова-
ного половця”: спочатку гудець Ор співає вигнанцеві половець-
ких пісень, а пізніше дає понюхати “зілля євшан”, яке повертає
йому родову пам’ять. Водночас Микола Котляр бачить у словах
про харчування Сирчана рибою іронію, а у євшані “звичайний
полин”, що нібито дещо приземлює високий стиль розповіді36.
Насправді добачити якусь спеціальну іронію у тексті про чудо-
зілля дуже важко (зрештою, ми мало знаємо, що було іронією
для редакторів і читачів ХІІІ–ХIV cт., а що – ні). Варто, нато-
мість, звернути увагу на давній коментар Антона Генсьорського
до ключового афоризму легенди: “да лучче єсть на своей зємли
костью лечи, нєжли на чюжей славну бытии”. Видається, що
львівський текстолог мав певну рацію, коли стверджував, що
перед нами – “прислів’я”, пов’язане з “почуттям честі дружин-
ника”, вкладене в уста легендарного “половецького” персона-
жа37. Насправді подібні вирази локального патріотизму і лицар-
ської моралі водночас у різних формулюваннях зустрічаються і
в руській літописній традиції. Наприклад, у тому ж Київському
літописі один з персонажів, як зауважив Дмитро Чижевський,
виправдовує своє небажання йти в похід у “чужу” землю тим,
що навіть смерть на рідній землі для нього краща38. Можливо,
саме тут приховане справжнє – не стільки фольклорне, як книж-
не походження усієї легенди, джерела якої сьогодні встановити
трудно. Для руського книжника чи книжників половці, за тради-
цією, були “окаянними агарянами”, тому вони сконструювали
гібридний текст – повчальну притчу, настільки ж половецьку,
36 Галицко-Волынская летопись.., с. 183.
37 Генсьорський А. Галицько-Волинський літопис (лексичні, фразеологічні та
стилістичні особливості). Київ 1961, с. 176.
38 Чижевський Д. Історія української літератури. Нариси історії української лі-
тератури і критики М. Гнатишака., Д. Чижевського, М. Глобенка-Оглобли-
на, А. Ковалівського. Фотопередрук О. Горбача. Мюнхен 1994, с. 59.
177
як і руську. Іншими словами, у легенді про євшан відбито не
стільки автентичні перекази степовиків, як руські уявлення про
половців, їхню культуру та звичаї.
Так чи інакше, початок Галицько-Волинського літопису, й,
відповідно, панегірик є наслідком поєднання гетерогенних тек-
стів, та ще й з певними пропусками. Це зауважили уже ранньо-
новітні читачі літопису, про що свідчить красномовний запис на
полях Хлебниковського списку: “Тутъ много чого нема”39. Отож,
цілком можливо, що панегірик Роману, згадка про Мономаха і
легенда про євшан взяті з різних контекстів або, навпаки, колись
були частинами більшого цілого. Питання лише, якою була ця
гіпотетична первісна цілість і чи існувала вона взагалі. У цьому
аспекті слід звернути увагу на речення, вміщене перед Романо-
вим панегіриком, на самому початку Галицько-Волинського лі-
топису: “Въ лѣто 6709. Начало княжения великаго князя Романа
самодержца бывша всей Руской земли, князя Галичкого” (Інший
варіант: “Въ лѣто 6709 начало княжения великаго князя Романа
како державего бывша всей Руской земли, князя галичкого”). В
Іпатському списку воно вписане кіновар’ю як заголовок тексту.
Таке сприймання викликало заперечення частини дослідників
літопису. Зокрема, О. Лихачова вважала цю фразу чимось на
зразок епіграфа, “який підкреслює велику(…) роль Романа й пе-
регукується з похвалою йому на початку розповіді”40. Інша час-
тина науковців прочитувала початкове повідомлення Галицько-
Волинського літопису як елемент його втраченої частини, або,
принаймні, сигнал, що вказував на існування літописця Романа
Мстиславича. Наприклад, Іван Франко добачав фрагменти цьо-
го тексту у “виписках” з нього, включених до Київського літо-
пису. На його думку, вміщені там повідомлення про діяльність
Романа своїм лаконічним стилем та прозахідними акцентами
вписуються у загальну канву галицького літописця, а тому ре-
презентують його загублений сегмент41.
39 Галицко-Волынская летопись.., с. 78.
40 Комментарии. Галицко-Волынская летопись. Памятники литературы Древ-
ней Руси. ХІІІ век. Москва 1981, с. 567.
41 Франко І. Історія.., с. 221–222, 225.
178
Попри це, здогад О. Лихачової, усе ж, видається пліднішим.
Насамперед, видно, що перша фраза літопису дійсно кореспон-
дує з початком Романового панегірику. У ній йдеться про початок
княжіння Романа з підкресленням його могутності як самодержця
усієї Руської землі, тоді як похвала володареві починається з його
смерті, причому князя наділено аналогічними атрибутами: “По
смерти жє великого князя Романа, памятнаго и самодержъца всея
Руси….”. І це, мабуть, не випадково. Звичайно, назвати перше ре-
чення галицького літопису “епіграфом” важко. Навряд чи давньо-
руський книжник наділяв своє повідомлення схожою функцією.
Можливо, перше речення і наступні, разом з панегіриком / панегі-
риками та “половецькою” легендою, попри їхню фрагментарність
і компілятивність, були для нього єдиним цілим. На якомусь етапі
панегірик Романа Мстиславича, що починався згадкою про його
вокняжіння, був підсилений панегіриком Володимирові Монома-
ху, в якому книжник бачив прототип Романа. Половецький мотив,
що об’єднував діяльність обох князів, у свою чергу, асоціативно
призвів до включення у (квазі) похвалу ще й половецької притчі.
При цьому увесь комплекс сюжетів, який книжники пов’язали з
“великим Романом”, було вмонтовано в повідомлення про його
смерть. Нарешті, цей сегмент підсумовано згадкою про бунти піс-
ля смерті галицько-волинського самодержця усієї Русі. Вона мала
слугувати семантичним мостом-зв’язкою, між ініціальною просла-
вою та літописцем Данила Романовича. Важко сказати, як сприй-
мали таке непросте поєднання книжники, переписувачі й читачі
княжої доби. Найвірогідніше, у свідомості компіляторів асоціа-
тивні зв’язки були важливішими за строгу логічну послідовність,
взаємопов’язаність подій і персонажів. Можливо, такий конгломе-
рат текстів мав слугувати замінником літописця Романа Мстисла-
вича, але, можливо, й ні. Адже Галицько-Волинський літопис – по
суті, літопис Романовичів. Для нас виглядає логічним, що він мав
би починатися з літопису самого Романа. Однак точка зору серед-
ньовічних редакторів могла бути й дещо іншою. Невипадково текст
хроніки датований постфактум і досить довільно. Його автори то
переходять “вперед”, до майбутніх подій, то знову розповідають
про “залишені позаду” минулі факти, то звертаються до побічних
сюжетів, то несподівано покидають їх (як у випадку з Галичем та
179
Галичиною могилою, ґенезу яких літописець обіцяв пояснити далі,
але цього таки не зробив), то вдаються до риторичних чи теоло-
гічних роздумів / вставок тощо. Інколи це створює враження хао-
су, але ж нам невідомо, як саме середньовічні книжники уявляли
собі історію; може, власне так – у вигляді “потоку” подій і явищ, а
не як хронологічно упорядковану систему. На цьому тлі початкова
частина Галицького літопису може вказувати якраз на його само-
стійність, – безвідносно до того, був перед нею вміщений якийсь
інший текст, чи ні. У такому випадку панегірично-легендарний
сегмент мав слугувати просто формальним риторичним елемен-
том – достойною прославою предків, “гарним” прологом до осно-
вної розповіді. Однак підкреслимо, це лише одна з гіпотетичних
стратегій, за якими міг бути побудований текст.
Так чи інакше, факт залишається фактом. У свідомості того/
тих, хто поєднав усі початкові фрагменти, вони були пов’язані
власне з “великим самодержцем Русі Романом”, а через нього –
з Володимиром Мономахом (прославу якого зведено, по суті, до
одного речення). Через цю “реконструкцію” панегірик Роману
Мстиславичу зайняв особливе місце серед прослав інших русь-
ких князів. Досить порівняти найвідоміші з похвал, які зафіксу-
вала давньоруська література ХІ–ХІІІ ст. Так, прослава Володи-
мира Великого з “Повісті временних літ” конструює образ князя
як хрестителя Русі і “нового Константина великого Рима”, вчи-
нок якого повністю змінює державу: “дивно же есть се, коли-
ко добра створилъ Русьтѣй земли, крестивъ ю. (…) Аще бы онъ
не крестилъ насъ, то нынѣ быхомъ в прельсти дьяволи, якоже
и прародители наши погынуша”42. Той же мотив став основою
“Слова про Закон і Благодать” Іларіона, який прагнув вирази-
ти захоплення “добротою, міцністю і силою” князя, зображав
його “чесною главою”, “апостолом серед володарів”, “христо-
любцем”, “вмістилищем розуму”, “осердям милості”, “учите-
лем і наставником благочестя” тощо43. “Святих князів Бориса і
42 Повесть временных лет. Памятники литературы Древней Руси. ХІ – начало
ХІІ века. Москва 1979, с. 146.
43 Иларион. О законе, данном через Моисея, и о благодати и истине, явленной
Иисусом Христом. Златоструй. Древняя Русь Х–ХІІІ веков. Москва 1990,
с. 106–121.
180
Гліба” також характеризували крізь призму релігійних категорій
і житійних кліше. “Повість временних літ” прославляє їх пере-
довсім як “богомудрих” чудотворців, “Христових страстотерп-
ців”, небесних жителів, “ангелів во плоті”, “теплих заступників”,
“сіяючих світильників та світлих зірок, які сходять зранку”44.
Лише в окремому “Сказанні і страсті і похвалі про Бориса і Глі-
ба” поруч з чисто релігійно-аскетичним з’являється мілітарний
образ “невинновбитих володарів”. Вони постають як “цесаря
цесаремъ и князя къняземъ”, “стълпа… землѣ нашей”, а водно-
час чудесні захисники від язичників: “Вы бо тѣмъ и намъ ору-
жие, земля Русьскыя забрала и утвьржение и меча обоюду ост-
ра, има же дьрзость поганьську низъзлагаемъ и дияволя шатания
въ земли попираемъ”45. У похвалі Ярославу Мудрому редактор
“Повісті временних літ” акцентував на інтелектуальному обра-
зі цього князя, прославляючи його як популяризатора книжнос-
ті, і отже, християнства, поруч з Володимиром Великим. Так
у літописі з’являється метафора володаря-хлібороба: “Отець
бо сего Володимеръ землю взора и умягчи, рекше крещениемъ
просвѣтивъ. Сь же насѣя книжными словеси сердца вѣрных лю-
дий, а мы пожнаемъ, ученье приемлюше книжное”46. Текст пане-
гірику Романові вирізняється серед похвал на честь Романовичів
у тому ж Галицько-Волинському літописі. З одного боку, образ
Данила Романовича (як справедливо зауважує О. Головко) фор-
мується за моделлю “другого Романа”. Це – постать воїна, який
наслідує свого батька (“По великомъ бо князи Романѣ никто же
не бѣ воєвалъ на нѣ въ рускыхъ князехъ, развѣ сына его Дани-
ла, Богомъ же данаа ему дань, послушенство сътвори Лядскою
землею, сирѣчь въ памятъ дѣтемъ своимъ, яко отъ Бога мужь-
ство ему показавши”)47. В окремих ситуаціях літописний Дани-
ло навіть успішніший від колишніх володарів Русі: “не бѣ бо вь
земли Рустей прьвѣе, иже бѣ воєвалъ землю Ческую, ни Святос-
44 Повесть временных лет.., с. 152.
45 Сказание о Борисе и Глебе. Памятники литературы Древней Руси. ХІ – нача-
ло ХІІ века. Москва 1979, с. 298.
46 Повесть временных лет.., с. 166.
47 Галицко-Волынская летопись.., с. 131.
181
лавь Хоробрый ни Вълодимеръ Святый”48. Як відомо, політич-
ну біографію Данила Галицького лiтописні редактори подають
майже повністю у руслі “ідеології меча”49. Проте його підсумко-
ва похвала у літописі зведена до образу розважливого й “брато-
любного правителя/будівничого”, іпостасі біблійного Соломо-
на: “Съй же король Данило князь добрый и хоробый и мудрый,
създа городы многы и церкви постави, и украси я разноличными
красотами; бяше бо братолюбіємь свєтяся съ братомъ своимъ
Василкомъ, съ же Данило бяше вторый по Соломонѣ”50. Брат
Данила, Василько, взагалі не має літописного панегірку. У по-
відомленні про його смерть виведено трафаретний образ “бла-
говірного” і “христолюбивого” князя, наділеного одним осо-
бливим атрибутом – cпорідненістю з Романом Мстиславичем:
“сынъ великого князя Романа”51. Натомість прослава Романового
внука, “особливого” Володимира Васильковича, побудована як
наслідування образу святого володаря – Володимира Великого.
Звідси – прямі вставки зі “Слова про закон і благодать” з рито-
ричними зверненнями до князя як “чесної глави” (“въстани от
гроба, о честнаа главо, въстани!”) та відповідні цій ідеології за-
позичення з інших джерел52.
На цьому тлі панегірик Роману Мстиславичу виглядає хоч
і скомпільованим, але водночас “іншим” за формою й змістом.
Його наскрізним мотивом є прагнення зробити войовничість і
строгість, навіть жорстокість князя ідеальними рисами зразко-
вого володаря. Водночас нарощений кількома бічними сюже-
тами, він перетворився у досить складну і навіть заплутану ри-
торичну конструкцію. Тим самим реальна постать галицького
князя ставала символом, міфом, зразком для спадкоємців – на-
ріжним каменем генеалогічної міфології та політичної ідеоло-
гії Романовичів.
48 Галицко-Волынская летопись.., с.125
49 Голик Р. Король – (не)чудотворець: образ Данила Романовича у системі літо-
писних стереотипів. Княжа доба: історія та культура. Львів 2007, вип. 1,
с. 186–198.
50 Пор.: Галицко-Волынская летопись.., с. 143, 324–326
51 Там само, с. 146.
52 Пор.: Галицко-Волынская летопись.., с.169, 359.
182
інвектива. Такий погляд мав не лише прихильників, але й
противників. Ними були, зокрема, ті “безбожні галичани”, яких
осуджував галицький літописець. Однак їхніх аргументів про-
ти Романового правління і влади Романовичів він, звичайно,
не наводив. Відкритим виявом антипатії до князя та його полі-
тики стали, наприклад, тексти середньовічних польських літо-
писців, зокрема анонімна Великопольська хроніка (чи “Велика
Хроніка”). Її автор, скомпілювавши тексти Вікентія Кадлубка,
пропонував читачеві дуже неоднозначний образ руського кня-
зя, який еволюціонував від відносно позитивного до негатив-
ного. Отож, його хроніка сигналізує той етап, коли Кадлубкові
враження й повідомлення вже трансформувалися у стійкі ідео-
логеми, яким можна було повністю довіряти.
Спочатку, стверджував великопольський літописець, поль-
ські володарі бачили у руському князі свого родича та союзни-
ка, тому опікувалися ним. Водночас Роман Мстиславич, на думку
літописця, вже тоді керувався не стільки пієтетом супроти своїх
польських патронів, як корисливим політичним розрахунком. Так,
у 1195 році він виступає на боці краків’ян проти Мєшка Старого
не лише з вдячності за колишні добродійства, а й насамперед, –
зі страху перед тим самим Мєшком, якому не підкорився, та ве-
ликим київським князем Рюриком, з донькою якого розлучився53.
У цій битві Романа поранено, і він не може далі захищати Крако-
ва, однак рятує місто, даючи стратегічно важливі поради архиє-
пископу Пельці. Прикметно, що у цьому випадку літописець не
просто фіксує факт, а перетворює його у діалог єпископа і русь-
кого князя. Так Роман Мстиславич мимоволі стає одним із зна-
чущих персонажів польської хроніки. Це враження підсилює й
спосіб, яким літописець прагне “реконструювати” розмову кня-
зя. Анналіст вкладає в його уста фрази, повністю співзвучні з ри-
торичними стратегіями, ідеалами та етосом рицарського стану.
Симптоматично, що “хронікальний” Роман Мстиславич вислов-
лює свої думки, оперуючи символікою середньовічних бестіарі-
їв. “Твоя мудрість очевидна, бо ж мудрість змії полягає у тому,
53 “Великая хроника” о Польше, Руси и их соседях ХІ–ХІІІ вв. Под. ред. В. Яни-
на. Москва 1987, с. 132.
183
щоби зберегти голову. Отож, накажи стерегти столицю, поки не
перестануть кровоточити наші рани”, – дипломатично радить
руський князь польському єпископу54. Очевидно, тут використано
кілька конотацій образу змії. За логікою середньовічної “зоосе-
міотики”, вона може символізувати і підступність (як у біблійній
книзі Буття), і розсудливість, розум/мудрість, здатність до само-
збереження тощо55. Так чи інакше, далі у тексті польський хро-
ніст опосередковано відзначає раціональність, далекоглядність
та ефективність Романової пропозиції56.
Однак у наступній згадці про Романа Мстиславича домі-
нує вже інший мотив. Тепер руський князь постає васалом, за-
лежним від “вродженої доброти” сюзерена – Лешка Білого. Від
цього моменту протиставлення Лешка і Романа стає одним з на-
скрізних мотивів польського літописного тексту. Для хроніста
Лешко виступає “символом” і зразком княжіння: дуже молодим,
але водночас надзвичайно хоробрим володарем, наділеним ве-
ликодушністю та мужністю. У метафориці літопису це – “сон-
це, яке осяває Русь і її князів”57. Тому не дивно, що в уяві хро-
ніста навіть галицькі вороги Лешка, попри свою “безчисельну
кількість”, змушені підкоритися його “залізним” полкам, обі-
цяти вірність та покірно просити милосердя58. Натомість Ро-
ман Мстиславич трансформується у замаскованого недруга:
дуже близького, спорідненого, але водночас далекого поля-
кам і їхнім інтересам, честолюбного володаря. У такому руслі
польський анналіст й зображає дискусії довкола вокняжніння
Романа Мстиславича у Галичі, суперечку його супротивників
та прихильників. Перші зразу ж дивляться на руського князя
з підо зрою: для них він – чужоземець, якому не слід особли-
во довіряти. Для других, навпаки, – “свій”, благочестивий, по-
стійно відданий родич; навіть свої бойові рани Роман отримує
в обороні Кракова. Ці знаки вірності виразно свідчать на його
54 “Великая хроника”.., с.133.
55 Sax B. The Serpent and the Swan. The Animal Bride in Folklore and Literature.
Blacksburg. Virginia 1998, p. 57–79.
56 “Великая хроника”.., с. 134.
57 Там само, с. 134.
58 Там само, с. 136.
184
користь – переконані неназвані симпатики волинського волода-
ря59. Зрештою, переважає сприятлива для руського князя думка,
якої літописець не схвалює. Навіть підступні галичани – вороги
Романа Мстиславича – намагаються усіма способами уникну-
ти його ярма, “тиранії” та “вишуканої жорстокості”. Вони зна-
ють його інше, “зле” обличчя, про яке довірливі поляки навіть
не здогадуються, – підкреслює автор “Великої хроніки”. Щоб
переконати у цьому своїх читачів, далі він змальовує повністю
негативний портрет князя. Образ Романа тут виразно демонізо-
ваний. Це не тільки всесильний повелитель майже усієї Русі, але
й деспот, який нищить галицьких вельмож з допомогою шоку-
ючих тілесних тортур: “Кого вбиває, кого живим закопує в зем-
лю, з інших зриває шкіру, розриває на шматки, багатьох приби-
ває стрілами. А деяким вириває внутрішні органи, і уже пізніше
убиває. Застосовуючи усі види мук, є для своїх (…) жахливішим
ворогом, аніж для неприятелів”60. Іншою складовою Романового
характеру польський автор вважає страшну підступність: “тих,
кого не може відразу схопити (…) він, використовуючи дари,
лестощі, різноманітні хитрощі, закликає назад, обдаровує їх по-
честями і вивищує. А потім (…) наказує знищити їх у (…) не-
мислимих муках для того, щоб цим настрашити сусідів і (…)
правити безпечніше”61. Отож, уся діяльність руського володаря
в уяві польського хроніста зведена до принципу: “власне благо-
получчя за рахунок нещастя інших”. Крізь таку призму він ви-
тлумачує й відомий “бортинцький” фразеологізм, який зустрі-
чаємо і в Галицько-Волинському літописі. У Великопольській
хроніці його подано у розгорнутому вигляді (“Не можна без-
печно спробувати меду бджіл, поки не буде повністю знищено
їхній рій”) як кредо жорстокої політики Романа Мстиславича,
що згодом стало приказкою62. У Галицько-Волинському літо-
писі цей ідіоматизм лаконічніше: “Не погнетши бчьлъ, меду не
ѩсти”. Це – алегорична рекомендація, яку вірні бояри дають
59 “Великая хроника”.., с. 135.
60 Там само, с. 137
61 Там само.
62 Там само.
185
синові Романа Мстиславича, Данилові Романовичу63. Сьогодні
важко встановити ґенезу цього вислову: він може бути, напри-
клад, приказкою руських бджолярів, якою хтось пояснив дії кня-
зя. Важливо інше: якщо у Галицько-Волинському літописі цей
фразеологізм, фактично, легітимізує принцип “твердої руки”,
то у Великопольській хроніці навпаки, акцентує на деспотизмі
й жорстокості Романа Мстиславича. Звідси логічною є й оцін-
ка битви під Завихостом: у “Великій хроніці” загибель Рома-
на – колишнього союзника і навіть рятівника Малопольщі –
виглядає карою за його самовпевненість, нелояльність та не-
вдячність супроти сюзерена, Лешка Білого64.
Отож, коли галицький літописець дійсно вибудовує пози-
тивну парадигму зображення “великого князя Романа”, то поль-
ське джерело (повторюючи Вінцентія Кадлубка), висвітлює його
постать негативно. Ці діаметрально різні проекції одного обра-
зу й визначили тлумачення діяльності Романа Мстиславича не
лише в українській та польській, але також і в російській тра-
диціях. Так, невипадково, наприклад, і в тексті Яна Длуґоша, і
у ранньоновітній хроніці Мацєя Стрийковського спостерігаємо
приблизно один і той же мотив: симбіоз поваги до “наймогут-
нішого князя Русі”, страху перед небезпечним Романом та ра-
дості від перемоги на ним65.
традиції: між панегіриком та звинуваченням. Подібні
розходження не могли не позначитися й на модерній історич-
ній свідомості. Так, у новій, сформованій Австрією Галіції і Ло-
домерії, образ князя – об’єднувача княжих Галичини й Волині
сприймали неоднаково. Руські (українські) діячі початку – се-
редини ХІХ ст. краю зачисляли його до канонічного ряду “слав-
них наших князів”. Водночас уже Денис Зубрицький, наприклад,
намагався балансувати між глорифікацією і відносно відсторо-
неною оцінкою діяльності Романа Мстиславовича. У його вер-
сії Роман поставав “мужнім, розумним (“остроумным”), але
властолюбним” володимирським володарем, який з допомогою
63 Галицко-Волынская летопись.., с. 131.
64 Великая хроника”.., с. 145.
65 Головко О. Парадигма Романа.., с. 59–60.
186
різноманітних політичних комбінацій (“происков”) намагається
захопити галицький престол66. У другій половині ХІХ – на по-
чатку ХХ ст. українсько-руська історіографічна традиція в Га-
личині була також обережною в оцінці діяльності князя. На це
впливали, зокрема, й думки науковців ззовні, наприклад, пере-
кладена і видана у 1886 році робота М. Смирнова. На її підста-
ві читачі могли сформувати досить двозначний образ Романа
Мстиславича. Учений стверджував, що описи звірячих тортур
князя щодо галицьких бояр, про які говорили середньовічні
польські літописці, цілком вірогідні. Підтвердження цьому на-
уковець бачив не лише у згадуваній вище “бортницькій” при-
повідці, але й у тому самому панегірику, з якого починається
Галицько-Волинський літопис. На думку історика, згадка про
“страшних”, небезпечних тварин (лева, крокодила, тура) у цьо-
му контексті відповідала реальному політичному та психоло-
гічному портретові князя67. Вміщена в одному томі з працею
Смирнова робота М. Дашкевича про Данила Галицького також
акцентувала на сильній індивідуальності Романа Мстислави-
ча – людини, яка утворила на південному заході Русі “страшне
для сусідів князівство”68. Додатковим аргументом на користь
особливої значущості князя стали тогочасні дослідження усної
культури. Так, прихильники історичної школи у фольклористиці,
В. Антонович і М. Драгоманов, вбачали сліди народної пам’яті
про Романа Мстиславича у піснях, зафіксованих на Підляшші
та в Галичині. На їхню думку, згадки про “кнізя Романа, нашо-
го пана” з гри в Воротаря чи Володаря насправді символізува-
ли давні походи руського князя на ятвягів, змушених платити
йому данину: “Слід думати, що князь Роман називається у під-
ляських піснях не випадково і що пісні ці стосуються Романа
Мстиславовича Галицького. Данниками наших пісень мають
бути давні мешканці Підляшшя – ятвяги, в землі яких Роман
66 Зубрицкій Д. История древняго Галичско-Русскаго княжества. Львов 1852,
ч. II, с. 122–129.
67 Смирнов М. Доля Галицкои Руси до злученя єи з Польщею. Монографии до
истории Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и д-ра И. Шараневича.
Тернопіль 1886, с. 10–11.
68 Дашкевич М. Галицкій князь Данило. Там само, с. 59.
187
володів містами, входи до яких мали міцно охороняти воротарі;
частина ятвягів була у Романа у підданстві і платила йому дани-
ну”, – стверджували дослідники69. Фактично, Антонович і Дра-
гоманов пов’язували пісню і гру у Воротаря з образом Романа
Мстиславича на підставі віддалених аналогій. Логіка дослідни-
ків опиралася на концепціях тогочасних англійських дослідни-
ків, зокрема на авторитет Маколея з його “Історією Англії” та
Тейлора з його “Примітивною культурою”. Якщо, зауважували
Драгоманов і Антонович, гра англійських хлопчаків з Седгему-
ра у “людей Якова” і “людей Монмута” – народна пам’ять про
битву між військами двох середньовічних володарів (як у Мако-
лея), а забави шотландських дітей, за Тейлором, – переосмисле-
ні ритуали васалітету, то ідентичність Романа з “малоруських”
пісень та історичного галицько-волинського князя закономірна.
Більше того, учені думали, що народна пам’ять зберігає алю-
зії до втрачених історичних фактів, про які мовчать писемні
джерела: “Цілком природно, що в області, де будував міста й
побирав данину суворий князь Роман, збереглася пам’ять про
нього у наведеній вище грі. Можливо, що й носіння дитяти та
передавання його в замок натякає на якусь історичну обстави-
ну, але, за відсутністю точних вказівок, говорити про це важко:
відомо, що біографія Романа в Іпатському літописі втрачена”, –
зазначали автори70.
Зрештою, особливим авторитетом серед галицьких укра-
їнців початку ХХ ст. користувалася думка М. Грушевського. З
одного боку, в академічній “Історії України-Руси” історик на-
магався подати життєпис князя з погляду “чистої фактографії”.
У такому розрізі біографія Романа зводилася до його політич-
них кроків та військових походів і навіть дещо губилася серед
історичних подій та постатей ХІІ ст.71 Проте у тому ж таки томі
свого дослідження учений сконцентрувався на народній пам’яті
про Романа Мстиславича, а в наступному – третьому – постать
69 Историческия песни малорусскаго народа с обьяснениями Вл. Антоновича и
М. Драгоманова. Киев, 1874, т. 1, с. 41–42.
70 Там само, с. 42.
71 Грушевський М. Історія України-Руси. Львів 1905, т. 2, с. 198–200, 218–223
тощо.
188
князя уже чітко відокремлена від історичного тла. При цьому
преференції дослідника виявлені досить чітко. З одного боку,
Грушевський “захищав” фольклорні згадки про Романа Мстис-
лавича від панхронічних інтерпретацій дослідників міфологіч-
ної школи. У тій же веснянці “Воротар” історик закликав бачити
не лише пам’ять про Романа, але й про його малолітніх сиріт –
Данила на Василька. Крім того, Грушевський ототожнював Ро-
мана Мстиславича з російським билинним Романом Дмитриєви-
чем, а пригоди цього персонажа – з епізодами із життя галицько-
волинського князя (стосунки Романа зі своєю першою дружиною,
“Казимировичами” та “племінниками литовського короля”)72.
Натомість інвективи середньовічних польських хроністів – Кад-
лубка та анонімного великопольського літописця, історик спо-
чатку переказував, а далі витлумачував як яскравий вияв уперед-
женої антируської міфотворчості, майже повністю несумісний
з історичною реальністю: “Се бомбастичне і повне великих пе-
реборщень оповіданнє має дати контраст великих добродійств,
зроблених Поляками Роману і його пізнійшої невдячности, а з
другого боку, має воно ілюструвати славу Лєшка… Щоб пред-
ставити славу свого героя, автор, видно, не пожалував фарб фан-
тазії, і його образ має тільки досить далекі й непевні відгомони
дійсних фактів”73. Водночас далі у тексті учений усе ж визнавав,
що міфологізм польських середньовічних авторів може прихо-
вувати у собі й частку реальності, зокрема у згадках про жор-
стокість Романа Мстиславича. Грушевський не заперечує існу-
вання репресивної політики князя щодо галицьких бояр. Проте
довіра дослідника усе ж на боці руських літописців, які відкрито
про це не говорять: “Безперечно Кадлубек (…) дав собі духу і в
сім оповіданню. Буквально брати його оповідання неможливо,
але мусимо прийняти основу – остру боротьбу Романа з бояр-
ством, хоч певне без таких драстичних крайностей, про які опо-
відає Кадлубок. Коли б вони були в дійсности, ми певне почули
їх відгомони і в наших джерелах, бодай в пізнійших гадках”74.
72 Грушевський М. Історія.., т. 2, с. 405–406.
73 Там само, Львів 1905, т. 3, с. 5.
74 Там само, с. 13.
189
Відкинувши “польське” уявлення про князя-сатрапа і тирана,
М. Грушевський усе ж прихильний до “легенди гнівного Рома-
на” з усіма її атрибутами. “Але нам цікавий тут оцей традицій-
ний образ Романа – скрізь він виступає сильним, грізним воло-
дарем, часом немилосердним”, – підсумовує учений75.
Проте у популярній версії “Історії України-Русі” Грушев-
ський репрезентує Романа Мстиславича передовсім як велико-
го, сильного володаря, який прагне навести лад у занедбаній
країні, отже – творця української державності. Суворість кня-
зя, про яку йдеться в академічному варіанті “Історії”, у попу-
лярному варіанті стає позитивним атрибутом гідної людини і
зразкового керівника, який сильною рукою припиняє внутрішні
міжусобиці і захищає її від чужоземців: “Слава князя сильного,
грізного, могутнього, який нікому не позволить його легкова-
жити, пішла про Романа не тільки по всій Україні, а й по сусід-
ніх державах (…). І ся слава будила на Україні надію, остатню
надію, що от може таки в особі Романа виступає нарешті таки
чоловік, який заведе лад на Україні, візьме в руки князів і по-
ложить кінець мішанням в українські справи постороннім ін-
триганам в такім роді як суздальський Всеволод, приборкає по-
ловців і инших ворогів й зробить кінець їхнім сваркам”76. На
тлі цієї модерної прослави смерть Романа у Грушевського ви-
глядає невчасним крахом великих проектів: “Пропала надія на
відродженнє політичного життя, а й сама Галицько-Волинська
держава, здавало ся, захитала ся до решти”77.
Таке трактування образу Романа Мстиславича добре відпо-
відало історичній свідомості та уяві галицьких українців, хоча
“легенда Романа” поширювалася серед них різними шляхами.
Так, наприклад, Грушевський наводив приказку “Романе, Романе,
не добре робиш, литвою ореш” за версією М. Стрийковського –
як афоризм литвина, який навчився руської (“нашої”) мови78. У
той же час Іван Франко фіксував її не лише як фразеологізм, але
й як вияв історичної свідомості галицьких українців середини
75 Грушевський М. Історія.., с. 17.
76 Грушевський М. Ілюстрована історія України. Київ; Львів 1912, с. 113.
77 Там само, с. 114.
78 Його ж. Історія.., т. 3, с. 16; Його ж. Ілюстрована історія України.., с. 112.
190
ХІХ ст. на прикладі “Зорі Галицької” 1850 року: “В статті “Мо-
лода Русь” до сеї приказки додано: так мовляли прапрадіди наші
до дерзкого свого князя, коли, побідивши орди сусідніх наїзників,
жорстоко з ними яв ся обходити”79. Водночас, вмістивши її під
гаслом “Роман”, учений у коментарі не згадував безпосередньо
Романа Мстиславича. Знаменно, що іншу приповідку, зафіксо-
вану у Галичині, дослідник також не прив’язував до особи цьо-
го князя, хоча за змістом вона відповідає наведеній у галицько-
му літописі та польських хроніках: “Щоб мід їсти, треба бджоли
переморити”. Для Франка це – звичайний релікт старої бджоляр-
ської практики (“Давніше не знали іншого способу”, – зауважує
він у примітці до фразеологізму)80.
Проте у масовій свідомості українських галицьких інтелек-
туалів кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. Роман Мстиславич був,
насамперед, “будівничим держави”. Його постать пов’язували
з твердим стилем управління, але водночас з інтеграцією русь-
ких земель – елементом, дуже важливим для ідеологічних аспі-
рацій і проектів тогочасних українців Галичини. Цей компонент
набув особливої актуальності після поразки визвольних змагань
1918–1919 рр. Тож невипадково в “Українській історії” Степа-
на Томашівського, виданій у Львові 1919 р., домінуючим став
саме такий аспект діяльності князя. Тут “невсипущий” Роман
був зображений борцем з половцями – політиком, “що інтуїцій-
но відгадує дійсні потреби громадянства”, прихильником про-
західного, прокатолицького, але водночас антипольського руху,
чим викликав невдоволення “памфлетиста” і “безцеремоннного
фальшівника історії Вікентія Кадлубка”81. У підсумку, за Тома-
шівським, волинський князь став дуже харизматичною особис-
тістю – не просто об’єднувачем Галицької й Волинської земель,
але й фундатором української державності загалом, а водночас
серйозною противагою небезпечним амбіціям північноруських
володарів: “Роман належить до типу таких визначних одиниць,
79 Галицько-руські народні приповідки у 3-х тт. Зібрав, упорядкував і пояснив
Др. Іван Франко: 2-е вид. Львів 2006, т. 3, с. 58.
80 Там само, т. 2, с. 519.
81 Томашівський С. Українська історія: Старинні і середні віки. Львів 1919,
с. 89.
191
яких сучасність обдаровує як сильною любовю, так великою не-
навистю (…) Історичне значіннє Романа “самодержця і царя всеї
Руси” величезне. Він був творцем першої національної україн-
ської держави, якої основу дала Галичина, перша українська зем-
ля, що відокремилася від загальноруської держави перед більше
як 100 літами (…) Роман розумів се завданнє першої загально-
української держави й однією з головних цілей уважав боротьбу
з кочовиками, для яких був “львом, рисом і крокодилом”, – зау-
важував дослідник, регенеруючи кліше середньовічного галиць-
кого літописця для потреб модерних читачів82.
Ще чіткіше сплетіння політичного підтексту 20–30 рр.
ХХ ст. з інтерпретацією середньовічної реальності помітне у
художньому образі Романа Мстиславича в історичній белетрис-
тиці міжвоєнного періоду. Показовим є витлумачення Романо-
вої смерті у тексті Івана Филипчака та Івана Зубенка “Княгиня
Романова”. Тут загибель під Завихостом – не наслідок битви, а
підступне вбивство, інспіроване поляками, зокрема Лешком Бі-
лим та Владиславом Лісконогим. Його причина – настільки ж
романтична й особиста, як і політична й суспільна. Лешко за-
здрить Романові через його дружину, а водночас прагне пере-
шкодити інтеграції руських земель під рукою сильного володаря,
який не хоче бути його васалом. Так, у повісті Лешко з Романом
стають супротивниками на рицарському турнірі в Константино-
полі: Роман – (точніше, “варяг Ромуальд” / “стрункий русявий
лицар з волошковими очима”) – перемагає польського візаві та
завойовує серце князівни Анни83. Це викликає лють молодого
польського князя – “ненависть відтрученого коханка до щасли-
вого супротивника”84. Натомість сам Роман у повісті постає ми-
ротворцем: він припиняє суперечку посварених Лєшка Білого та
Владислава Лісконогого, а потім, вдоволений місією, вирушає
на лови під Завихостом. Тут на нього чекає замах – “таємниче
вбивство”, яке у повісті набуває чіткого етнічного забарвлення:
“нашого князя Романа убили ляхи”85. Нереалізовані політичні
82 Томашівський С. Українська.., с. 89–90.
83 Филипчак І., Зубенко І. Княгиня Романова. Коломия 1927, с. 14–15.
84 Там само, с. 21.
85 Филипчак І., Зубенко І. Княгиня.., с. 35–40.
192
проекти Романа Мстиславича Филипчак і Зубенко подавали
крізь призму сконструйованих спогадів його вдови. Фактично,
у формі мемуарів княгині Романової були приховані не гіпоте-
тичні прагнення середньовічного володаря, а мрії галицьких
українців доби визвольних змагань початку ХХ ст. і категорії
їхньої історичної уяви. Так з’являється образ Утопії – “Великої
України” Романа Мстиславича – економічно сильної селянської
держави, в якій панує демократія і “соціальна справедливість”,
країни, де навіть войовничі номади стають мирними хліборо-
бами: “І вона пригадувала собі, як то вони, удвох з Романом,
будували пляни, щоб усі українські землі сполучити в одну ці-
лість – від пинських болот по багна Оки, від Нового Сутеча по
Тьмуторокань… А Галич тоді, як діямант, засяє в короні Русі-
України. Пригадувала, як будували пляни перетворення сполу-
чених українських земель в могутню державу першого ступеня
через внутрішні реформи, через піднесення смердів, через на-
дання їм прав і привілеїв, щоби рільництво якнайліпше розви-
валося, через зміцнення торгівлі, через збільшення фльоти на
Чорнім морі, щоби плоди України вивозити до Греції, до Риму,
бо там – брак хліба. Роман оповідав їй про свої наміри змуси-
ти орди кочевиків до осілого життя, до праці на ріллі. Вони пе-
редбачували, як Україна буде славною, великою державою, яку
поважатимуть і якої боятимуться сусіди. А свої піддані благо-
словлятимуть їх за добре і справедливе правління”86.
Загибель від рук поляків, сильна влада над галицькими бо-
ярством, захист “простого люду” (“обороняв селян і міщан”), бо-
ротьба з половцями, Литвою та Польщею, об’єднання Галичини
й Волині (іноді до цього переліку додавали звістку про відмову
від королівської корони, яку пропонував папа) – ці елементи по-
пулярного образу Романа Мстиславича були доволі стійкими в
українських галицьких виданнях 30-х років. Це добре видно з
відповідного гасла Української загальної енциклопедії87.
86 Там само, с. 57–58.
87 Роман. Українська загальна енцикльопедія. Книга знання в 3-х томах. Львів;
Станиславів; Коломия б/р., ст. 1268.
193
Натомість галицькі поляки у кінці ХІХ – у першій поло-
вині ХХ ст. підтримували, хоч із застереженнями, версії серед-
ньовічних польських хроністів. Знаковою у цьому аспекті була
поема Яна Ляма “Завихост” (“Zawichost”), де антипольські ви-
ступи Романа Мстиславича поставали наслідком трагічного не-
порозуміння, що спричинило братовбивчий конфлікт і загибель
самого руського володаря. Роман, – твердив Лям, – став жерт-
вою імпульсу, згубної ілюзії, бо сприйняв своїх союзників за
ворогів, і навпаки. У цьому тексті лейтмотивом стає уболіван-
ня над “необдуманим” вчинком галицького князя, висловленим
з сумішшю симпатії й докору:
Czemuż, o kniaziu, ty kniaziu Romanie,
Powiodłeś pulki w bój ten niegodziwy,
О сzemu w gniewie zamyśliłeś panie
Krwią ruską zrosić sandomierskie niwy?
W gronie twoich zasiedli poganie,
A ziemią twoją czeka los straszliwy,
Krwawymi łzami zaplaczą po tobie
Dzieci sieroty, cała Ruś w żalobie!
Водночас в умовах україно-польського протистояння в Га-
личині першої половини ХХ ст. Кадлубковий образ віроломного
руського володаря – васала, який підступно напав на Польщу і
асоціювався зі зрадою, був актуальнішим для масової свідомості
галицьких поляків, аніж відносно толерантний погляд Ляма.
У повоєнному дискурсі галицьких українців постать Рома-
на Мстиславича не була такою популярною, як, наприклад, ді-
яльність його сина, Данила Романовича. Однак і тут поступово
утвердився образ князя як будівничого держави. В умовах радян-
ської Галичини таке трактування постаті галицько-волинського
володаря було полегшене його північно-руськими генеалогіч-
ним зв’язками, дворічним правлінням у Новгороді, а також тим,
що з Романом можна було пов’язати окремі сюжети російських
билин. Це дозволяло переносити в новий історіографічний дис-
курс окремі моменти зі старого, довоєнного. Різні дослідники
робили це по-різному. Так, у написаній ще 1957 і виданій аж
1984 року книзі Івана Крип’якевича – монографічному описо-
ві Галицько-Волинської держави – постать Романа подана хоч
194
і з певним пієтетом, проте загалом нейтрально. У цьому тексті
Роман Мстиславич – наймогутніший з південноруських кня-
зів, який заслужив “історичне ім’я” “незвичайною енергією”
в об’єднанні Галичини з Волинню (це, за Крип’якевичем, –
“найважливіша справа Романа”88) та боротьбою з кочовиками,
що залишила по собі сліди у фольклорі (панегірик з Галицько-
Волинського літопису учений трактував саме як уривок з пісні
про князя)89. Однак до негативів галицько-волинського володаря
учений зараховував його участь у “дрібній феодальній боротьбі,
яка руйнувала Київщину”, і на яку володар затрачував “багато
даремних зусиль”90. Назагал же біографія Романа Мстиславича
в аналізі Крип’якевича поставала переплетінням фактів зі зна-
чною кількістю “білих плям”. До таких нез’ясованих обставин
дослідник зараховував, насамперед, стосунки руського князя із
Лешком Білим та їхню еволюцію в часі91 – отже, саме ті факти,
які започаткували кардинально різне трактування постаті Рома-
на в українській та польській історичній традиції.
В офіційній, “підручниковій”, версії середньовічної історії
радянського часу Роман Мстиславич також поставав миротвор-
цем, могутнім володарем, захисником Русі від степовиків, силу
якого оцінював “навіть папа римський Інокентій ІІІ” і прагнув
її використати “для посилення впливу римо-католицької церкви
на Південно-Західну Русь”92. В іншому варіанті Романа прямо
зображали “прогресивним” володарем, який “зірвав спробу пап-
ської курії поширити вплив Ватикану на Русь”93. Це кліше добре
вписувалося в ідеологічну лінію “боротьби з католицизмом та
уніатством”. Паралельно в радянській історіографії спеціально
акцентували на тому, що діяльність галицько-волинського кня-
зя мала “широку соціальну базу” і ґрунтувалася на опозиції до
“великих феодалів”. Так, у марксистській версії Роман зайняв
88 Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. Вид. 2. Львів 1999, с. 110.
89 Там само, с. 112.
90 Там само, с. 109.
91 Пор: Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство, с. 110, 113.
92 Див. напр.: Рибалка І. К. Історія Української РСР. Дорадянський період. Київ
1978, с. 45.
93 Історія Української РСР Короткий нарис. Київ 1981, с. 33.
195
Галич, “спираючись на підтримку дружинників, частини серед-
ніх бояр та міщан, які були незадоволені могутністю великих
бояр, роздмухуванням ними феодальних усобиць і тяжіли до
міцної князівської влади”94; “його дії підтримало міське насе-
лення, що домагалося обмеження сваволі феодалів” тощо95. Вод-
ночас у цій парадигмі Романа зараховували до політиків твердої
руки – централізаторів, “збирачів Русі”. Тому взяті з Татищева
згадки про “добрий порядок” Романа Мстиславича (“план підне-
сення ролі Києва”) в українській радянській історіографії вважа-
ли позитивним, хоч і нереалізованим, проєктом96. Однак зрідка
в офіційній історіографії УРСР з’являлися й різко протилежні
сюжети. Наприклад, у полеміці з українськими діаспорними іс-
ториками (за радянською термінологією – “фальсифікаторами
минулого”), які закидали північноруським володарям знищення
Київської Русі та узурпацію влади на її просторах, їхні радян-
ські опоненти наводили, як контраргумент, деструктивну діяль-
ність Романа Мстиславича: “Отже, руйнівний похід на Київ в
1169 р. володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського
вони (українські еміграційні історики – Р. Г.) витлумачують як
вираз “етнічного роздору” між “російською північчю” та “укра-
їнським півднем”. Але не менш руйнівним для Києва був і по-
хід у 1202 році галицько-волинського князя Романа Мстисла-
вича – за фальсифікаторськими мірками, “українського” князя.
Однак цей похід ті ж автори згадують скоромовкою, і, як пра-
вило, анонімно, як “спалах міжкнязівської війни”97.
Заснована на “ламанні націоналістичних кліше”, ця інвек-
тива проти Романа опосередковано слугувала утвердженню сте-
реотипу “віковічної дружби трьох братніх східнослов’янських
народів” та думки про їхнє спільне право на київську культурно-
історичну спадщину.
94 Рибалка І. К. Історія.., с. 45.
95 Історія Української РСР.., с. 33.
96 Там само, с. 32.
97 Правда истории против фальсификаторов (Критика буржуазных и буржу-
азно-националистических фальсификаций истории Украины). Киев 1982,
с. 52.
196
На противагу такому поглядові, еміграційні історики буду-
вали свій образ князя. Так, Микола Чубатий репрезентував об-
раз Романа Мстиславича як “самодержця” та інтегратора Русі,
якого очорнили “північні літописці, щоб закрити погром Києва
суздальцями 1169 р.”98. Крім того, учений прагнув зруйнувати
російське популярне уявлення про галицького володаря як про
ворога Риму: (“Роман… держить меч в руках і проганяє пап-
ських послів”99). Натомість, поборюючи “північний” стереотип
князя як протипольського політика, дослідник змальовував Ро-
мана Мстиславича як майже повністю прозахідного політика,
“прихильного до католицького світу”, так само, як і його дру-
жина та більшість населення Західної Русі100. Водночас Чуба-
тий підкреслював цезаропапістські тенденції в політиці князя:
“Це перший раз на Україні церква, на византийський взір, стає
на услуги володаря”101. Отож, образ Романа в концепції україн-
ського католицького історика церкви роздвоювався на позитив-
ний і негативний компоненти.
Популярною спробою “відтворити” образ Романа Мстис-
лавича в українській радянській літературі повоєнного часу
став роман львівського прозаїка Теодора Микитина “Полки
йдуть на Галич”102. Текст Микитина, як засвідчувала анотація
до його книги, мав пропагувати “яскраву постать волинського,
а згодом галицько-волинського князя Романа Мстиславича” як
противагу зрадникам – боярам та їхнім союзникам-уграм103. У
такому контексті князь ставав природним союзником “народ-
них мас”, які дали відсіч “іноземним загарбникам” і ворогом
їхніх визискувачів – “феодалів”. Такий підхід відповідав уста-
леним канонам радянської історіографії. Однак у самому тво-
рі акценти розставлено дещо інакше. На його сторінках Роман
зображений в іпостасі волинського князя, який хоче об’єднати
Галичину зі своїми володіннями. При цьому романіст прагнув
98 Чубатий М. Історія.., т. 1, с. 550.
99 Там само, с. 551.
100 Там само, с. 551–556, 569
101 Там само, с. 565.
102 Микитин Т. Полки йдуть на Галич. Львів 1965.
103 Там само, с. 2.
197
схарактеризувати князя не лише через літописні характерис-
тики (непоступливий, владний характер, войовничість), але й
“реконструював” зовнішній вигляд Романа Мстиславича і його
інтелектуальні горизонти. В уяві письменника князь поставав
широкоплечою людиною середніх років з блискучими розум-
ними очима та чорним, злегка посивілим волоссям; коло його
читання у Микитина формують Плутархові “Паралельні біогра-
фії” / “життєписи славних мужів”, де володар, очевидно, шукає
зразків для наслідування104. Далі герой повісті вагається в роз-
думах, вибираючи між волинською та галицькою ідентичністю.
Врешті, він визнає “своїми”, “рідними” обидві тотожності. Зва-
жаючи на плутархові образи “ідеальних мужів”, головними іде-
ями Романа Мстиславича у романній версії стають боротьба з
агресією угорців та утворення об’єднаного князівства, що може
протистояти викликам чужого, зовнішнього світу: “Хіба у ньо-
го мало землі…? Тільки чи й справді чужа йому галицька зем-
ля? Чи матиме він право називати себе щитом і стражем землі
руської, як Галичину стануть топтати копита угорських коней?
Чи його Волинь не поплатиться колись за байдужість до долі
Галичини? Вони – як ті сестри близнята, що не можуть одна без
одної жити. … Але як Галичина і Волинь об’єднаються в одну
державу, тоді ні угрове, ні половці, не кажучи вже про ятвягів,
не посміють ступити й кроку на руську землю. (…) Він, Роман,
забезпечить руській державі мир, заведе лад і безпеку, дбатиме
про торговий люд та вчених книжників, і слава про нього піде
на весь світ”105.
Зрештою, ідеал і реальність збігаються. Князя-патріота,
який виганяє іноземних загарбників з Галича, радо вітають меш-
канці міста. На тлі святкового братання галичан та волинян Ро-
ман стає фундатором нової держави, – переможцем, визволите-
лем і творцем глобальної Історії: “Роман, гордий та щасливий,
випрямився в сідлі (…). Ворог був знищений дощенту. Галиць-
ка земля знову стала вільною. Тепер можна було … оповістити
цілому світові, що тут, на цій дорозі, у цьому сірому світанку
104 Микитин Т. Полки.., с. 69.
105 Там само, с. 76.
198
народилась нова руська держава, якої досі не було. Галицько-
Волинська держава”106.
Частина галицької інтелігенції сприйняла такий поворот
сюжету (у якому Галицько-Волинське князівство було названо
“державою”) разом з символічною ілюстрацією на титульній
сторінці книжки ( жовтий “галицький лев на щиті, поруч з ним –
меч”) як натяк, алюзію до локального патріотизму і української
національної свідомості, до традицій державності тощо. У та-
кий спосіб образ Романа Мстиславича ставав для них симво-
лічною фігурою, елементом пробудження історичної пам’яті в
умовах другої половини 60-х років ХХ ст. Знаменно, що у піс-
лявоєнний час і у польській історичній думці негативний об-
раз галицько-волинського князя відійшов на задній план. Так,
у популярній “Історії України” Владислава Серчика Роман зо-
бражений творцем однієї з найбільших європейських держав
кінця ХІІ – початку ХІІІ ст.107.
В історіографії та історичній свідомості незалежної Украї-
ни можна виділити, принаймні, два різні образи Романа Мстис-
лавича. Перший – традиційний. Його ілюструють, зокрема, пра-
ці Леонтія Войтовича. Тут не лише окреслено образ Романа
Мстиславича як одного з “найвидніших політиків свого часу”,
але й зроблено спробу популяризувати цю постать, реконстру-
ювати зовнішність й характер володаря на підставі аналізу та-
тішевських матеріалів108. На противагу цьому, прихильники по-
стмодернізму пропонують “iнший” образ Романа Мстиславича.
Вони трактують галицького князя не лише як реальну люди-
ну, об’єднувача руських земель, але й як одного з історичних
персонажів, “напівапокрифічна” біографія якого багато в чому
сконструйована уявою літописців та модерних авторів109. Нато-
106 Микитин Т. Полки.., с. 164.
107 Serczyk W. A. Historia Ukrainy. Wrocław; Warszawa; Kraków 1990, s. 48.
108 Див, напр.: Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (Кінець ІХ – по-
чаток XIV): склад, суспільна роль і політична роль. Львів 2000, с. 223–224.
109 Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. Київ
2005, с. 100; Толочко А. П. Конституционный проект Романа Мстиславича
1205 г.: опыт источниковедческого исследования. Древнейшие государства
Восточной Европы. 1995. Москва 1997; Толочко О. Як звали другу дружину
Романа Мстиславича? Україна: культурна спадщина, національна свідомість,
199
мість у масовій свідомості галичан і волинян кінця ХIХ – по-
чатку ХХ ст. трактування постаті Романа у канонічному ряду
українських політичних діячів минулого – значною мірою, ві-
дображення довоєнних інтерпретацій. Звідси, зокрема, – поява
вулиць імені князя Романа у Львові та деяких інших галицьких
містах. Такі назви з’явилися внаслідок масових перейменувань
1990-х рр. і ґрунтувалися власне на героїзації Романової постаті
у ретроспективі українського державотворення. Натомість по-
шук реліктів давнього образу Романа Мстиславича у колектив-
ній підсвідомості – не така очевидна справа, якою здається на
перший погляд. Не можна забувати, що “сліди” князя Романа в
усній творчості – значною мірою відлуння концепцій та підходів
порівняльно-історичної школи у фольклористиці кінця ХІХ ст.,
в якій багато що вирішували алюзії та аналогії. Насправді дуже
важко доказати, коли фольклорний “Роман” має якийсь стосу-
нок до Романа Мстиславича чи іншого історичного діяча з та-
ким іменем, а коли є просто “вічним персонажем” у канві яко-
гось з “вічних сюжетів” усної народної творчості. У той же час
притчу про “євшан-зілля”, первісно прив’язану до середньо-
вічного панегірику Роману, уже в ХІХ ст. почали сприймати як
самостійний “відгук половецького епосу”. З цього часу леген-
да про євшан в українській та російській літературній традиції
стала вічним сюжетом, загальним місцем – символом національ-
ної свідомості, відчуття батьківщини, однак безвідносно до Ро-
манової постаті. Еволюція сприймання його “похвали” у часі й
просторі – яскравий приклад того, як поєднуються, зливаються
і знову розходяться сюжети, мотиви, міфи та стереотипи.
Загалом же історія з Романом Мстиславичем в українській
традиції дуже нагадує ситуацію з “Дуеньєю” Дієго Веласкеса
у відомій інтерпретації Мішеля Фуко. На початку своїх “Слів і
речей” Фуко розглядає картину іспанського художника як при-
клад візуально-смислового парадоксу110. Він зауважує: погля-
ди усіх персонажів на полотні спрямовані в одну точку. Отже,
державність. Вип. 15: Confraternitas. Ювілейний збірник на пошану Ярослава
Ісаєвича. Львів 2006–2007, с. 98–102.
110 Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук. Санкт-Петербург
1994.
200
насправді вони очікують когось дуже важливого, проте наразі
відсутнього на картині; людину, яка от-от має увійти в примі-
щення, але якої там ще нема. Є лише її нечітке відображення в
дзеркалі. Проте саме ця постать – візуальний і смисловий центр
усього художнього твору. Це – король, що заходить до зали у су-
проводі дружини. Ситуація з галицько-волинським князем ана-
логічна. В українській (руській) традиції його цілісний образ,
по суті, втрачено. Цей образ заміняють розпорошені літописні
повідомлення і той же панегірик. Тому сьогодні, як не парадок-
сально, ми змушені дивитися на Романа Мстиславича опосеред-
ковано, через призму численних “дзеркал”, зокрема й “чужих”,
ворожих князю інвектив польської літописної традиції. Це й є
джерелом дискусій та полеміки довкола цієї постаті – дискусій,
які не вичерпаються, мабуть, ніколи. Водночас усі учасники цих
суперечок, починаючи від середньовічних руських і польських
хроністів, сходяться в одному – у визнанні могутності, ініціа-
тивності й авторитету Романа, іншими словами, його незвичної
харизми. Так, цей галицький князь, фактично, відсутній у сучас-
них йому руських джерелах, а його друга дружина у галицько-
му літописі залишається безіменною. Однак ця пара, усе ж, за-
лишається однією з смислових осей локальної та регіональної
історії Центрально-Східної Європи ХІІ – початку ХІІІ ст. – до-
стоту так, як королівське подружжя на картині Веласкеса зна-
ходиться у її центрі, де факто перебуваючи поза нею.
Roman Holyk. “ЛЕВъ, ИМъ жЕ ПОЛОВцИ ДѢТИ СТРАШАХУ”:
STEREOTYPES OF ROMAN MSTYSLAVYCH IN THE HALYCH-VOLYNIAN
CHRONICLE, THE GREAT POLISH CHRONICLE AND THE MODERN HIS-
TORICAL TRADITION
The asrticle proposes a comparative analysis of images of Roman
Mstyslavovych available in two medieval narratives: the Halych-Volynian
Chronicle and the Great Polich Chronicle. The article also traces changes of
this stereotype in the modern Ukrainian and Polish historical memory.
Key words: the Halych-Volynian Chronicle, the great Polish Chronicle,
Roman Mstyslavovych, stereotype, historical tradition.
|