Іван Крип’якевич як дослідник і популяризатор історії Галицько-Волинського князівства: огляд бібліографічних джерел та довідкових матеріалів про архівну спадщину
У статті розглядаються праці І. Крип’якевича, присвячені княжій добі, а також вказано найважливіші бібліографічні посібники з цього питання. Проведено певний аналіз архівної спадщини І. Крип’якевича з проблем історії та культури західноукраїнського регіону....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Назва видання: | Княжа доба: історія і культура |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178856 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Іван Крип’якевич як дослідник і популяризатор історії Галицько-Волинського князівства: огляд бібліографічних джерел та довідкових матеріалів про архівну спадщину / Н. Дубинка // Княжа доба: історія і культура. — 2010. — Вип. 3. — С. 318-330. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-178856 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1788562021-03-21T01:26:24Z Іван Крип’якевич як дослідник і популяризатор історії Галицько-Волинського князівства: огляд бібліографічних джерел та довідкових матеріалів про архівну спадщину Дубинка, Н. Статті У статті розглядаються праці І. Крип’якевича, присвячені княжій добі, а також вказано найважливіші бібліографічні посібники з цього питання. Проведено певний аналіз архівної спадщини І. Крип’якевича з проблем історії та культури західноукраїнського регіону. The article examines works by I. Krypiakevych, devoted to the history of Kievan Rus. It analyzes the archival materials of the scholar which deals with the cultural history of Western Ukraine. The article also provides the most important bibliography of works by I. Krypiakevych written on this problem. 2010 Article Іван Крип’якевич як дослідник і популяризатор історії Галицько-Волинського князівства: огляд бібліографічних джерел та довідкових матеріалів про архівну спадщину / Н. Дубинка // Княжа доба: історія і культура. — 2010. — Вип. 3. — С. 318-330. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178856 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Дубинка, Н. Іван Крип’якевич як дослідник і популяризатор історії Галицько-Волинського князівства: огляд бібліографічних джерел та довідкових матеріалів про архівну спадщину Княжа доба: історія і культура |
| description |
У статті розглядаються праці І. Крип’якевича, присвячені княжій
добі, а також вказано найважливіші бібліографічні посібники з цього
питання. Проведено певний аналіз архівної спадщини І. Крип’якевича з
проблем історії та культури західноукраїнського регіону. |
| format |
Article |
| author |
Дубинка, Н. |
| author_facet |
Дубинка, Н. |
| author_sort |
Дубинка, Н. |
| title |
Іван Крип’якевич як дослідник і популяризатор історії Галицько-Волинського князівства: огляд бібліографічних джерел та довідкових матеріалів про архівну спадщину |
| title_short |
Іван Крип’якевич як дослідник і популяризатор історії Галицько-Волинського князівства: огляд бібліографічних джерел та довідкових матеріалів про архівну спадщину |
| title_full |
Іван Крип’якевич як дослідник і популяризатор історії Галицько-Волинського князівства: огляд бібліографічних джерел та довідкових матеріалів про архівну спадщину |
| title_fullStr |
Іван Крип’якевич як дослідник і популяризатор історії Галицько-Волинського князівства: огляд бібліографічних джерел та довідкових матеріалів про архівну спадщину |
| title_full_unstemmed |
Іван Крип’якевич як дослідник і популяризатор історії Галицько-Волинського князівства: огляд бібліографічних джерел та довідкових матеріалів про архівну спадщину |
| title_sort |
іван крип’якевич як дослідник і популяризатор історії галицько-волинського князівства: огляд бібліографічних джерел та довідкових матеріалів про архівну спадщину |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178856 |
| citation_txt |
Іван Крип’якевич як дослідник і популяризатор історії Галицько-Волинського князівства: огляд бібліографічних джерел та довідкових матеріалів про архівну спадщину / Н. Дубинка // Княжа доба: історія і культура. — 2010. — Вип. 3. — С. 318-330. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT dubinkan ívankripâkevičâkdoslídnikípopulârizatorístoríígalicʹkovolinsʹkogoknâzívstvaoglâdbíblíografíčnihdžereltadovídkovihmateríalívproarhívnuspadŝinu |
| first_indexed |
2025-07-15T17:33:45Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:33:45Z |
| _version_ |
1837735164198780928 |
| fulltext |
318
Наталія Дубинка
Іван Крип’яКевич яК дослІдниК І
популяризатор ІсторІї ГалицьКо-волинсьКоГо
КнязІвства: оГляд бІблІоГрафІчних джерел та
довІдКових матерІалІв про архІвну спадщину
У статті розглядаються праці І. Крип’якевича, присвячені княжій
добі, а також вказано найважливіші бібліографічні посібники з цього
питання. Проведено певний аналіз архівної спадщини І. Крип’якевича з
проблем історії та культури західноукраїнського регіону.
Ключові слова: І.Крип’якевич, Галицько-Волинське князівство, бі-
бліографія.
Іван Крип’якевич відомий саме як дослідник історії України
та її народу. Влучно сказав про різноманітність українознавчих
зацікавлень його учень Омелян Пріцак, довголітній директор
Українського наукового інституту Гарвардського університету, в
останні роки життя – іноземний член Національної академії наук
України: “І. Крип’якевич займає спеціальне місце в українській
історіографії. Він учений надзвичайно широкого діяпазону. Він
не тільки історик усіх епох, археограф, історіограф, історіософ,
і немає ділянки у всіх сферах історії української культури, де б
він своїми роботами не вніс значного вкладу”1.
І. Крип’якевич був не просто одним зі студентів Михай-
ла Грушевського, а й увійшов до числа його найкращих учнів.
Вступивши до університету, який тоді носив ім’я цісаря Фран-
ца І, на філософський факультет, він слухав лекції М. Грушев-
ського, працював у його семінарі, освоював дослідницьку ме-
тодику, укладав довідковий апарат до другого і третього томів
“Історії України-Руси”, значна частина яких присвячена серед-
ньовічній Галичині й Волині. Саме на цей час і припадає про-
цес формування молодого історика.
1 Пріцак О. Іван Крип’якевич (1886–1967): (У першу річницю смерти Івана
Крип’якевича) Український історик. 1968, № 1–4 (17–20), с. 86.
319
Мета цього огляду – коротко зупинитись на працях
І. Крип’якевича про княжу добу історії Галичини та Волині,
вказати найважливіші бібліографічні посібники з цього питан-
ня, а також на підставі інвентарного опису, який опрацював
Ярослав Федорук2, дати загальне уявлення про архівну спад-
щину І. Крип’якевича з проблем історії та культури західно-
українського регіону княжої доби. При цьому термін “Галицько-
Волинське князівство” застосовується так, як це зроблено в
обох посмертних виданнях підсумкової праці історика під та-
кою назвою: йдеться не лише про об’єднану державу князя Ро-
мана і Романовичів (1199–1340), а й передумови утворення кня-
зівства, зокрема, – про найраніші відомі племінні та державні
утворення Волині й Галичини, починаючи з перших писемних
згадок про ці краї3.
Матеріали, що стосувалися наукової роботи, дослідник зби-
рав і зберігав, зокрема: рукописи статей, брошур і книжок, бі-
бліографічні описи на картках, нотатки з джерел та їхні копії,
листування, в якому є також повідомлення про друковані праці,
їх плани та відгуки на них. Це дуже полегшило впорядкування
бібліографічного покажчика, який уклав довголітній працівник
відділу бібліографії наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН
України Олександр Кізлик (1910–2007)4. Фактично, видання
здійснено у співавторстві з І. Крип’якевичем, від якого упоряд-
ник отримав інформацію про статті без підпису або надрукова-
ні під псевдонімами, а також примірники видань, яких не було
ніде, крім бібліотеки автора. Вони трактувалися як “буржуаз-
ні” й “націоналістичні” і на той час були запроторені до спец-
фонду, де залишалися до кінця 80-х років.
Перелік найважливіших праць вченого подано у статтях
про нього в енциклопедіях та довідниках. Рукописна версія
доробку І. Крип’якевича є в його особовій справі в Інституті
2 Архів Івана Крип’якевича. Інвентарний опис. Упорядник Я. Федорук. Київ;
Львів 2005.
3 Крип’якевич І. П. Галицько-Волинське князівство. Київ 1984, 174 с.
4 Бібліографія друкованих праць Івана Крип’якевича. Іван Крип’якевич у ро-
динній традиції, науці, суспільстві. Україна: культурна спадщина, націо-
нальна свідомість, державність. Львів 2001, вип. 8, с. 73.
320
українознавства НАН України, який нині носить ім’я акаде-
міка. Усі ці ранні бібліографії важливі, головно, для пізнання
професійного шляху історика. Натомість практичним посібни-
ком для дослідників спадщини І. Крип’якевича, зокрема, – тієї
її частини, яка присвячена Галицько-Волинському князівству,
стала бібліографія, видана вже в незалежній державі, у збірни-
ку “Іван Крип’якевич у родинній традиції, науці, суспільстві”5.
Роман Крип’якевич при упорядкуванні цього видання уклав
новий покажчик на підставі картотеки родинного архіву бать-
ка. Важливі доповнення внесли Лариса Головата (про видання
1941–1944 рр.), Ярослав Ісаєвич (головно про діаспорні публі-
кації на підставі фондів бібліотек США і Канади, в тому числі
посмертні). Ряд доповнень вніс Феодосій Стеблій. Доступні у
Львові позиції звірила de visu Марія Ковальчук6.
Оцінюючи цю бібліографію, треба сказати, що вона є
найповнішою щодо всіх більших книжкових видань і врахо-
вує майже всі брошури та статті, зокрема дуже важливі статті
“Галицько-Волинське князівство та військо княжих часів”, напи-
сані на замовлення Василя Сімовича для систематичної части-
ни “Книги знання” Української Загальної Енциклопедії. Історію
Галицько-Волинської держави, на відміну від М. Грушевського,
І. Крип’якевич розглянув до 1387 р.7 Ці статті не увійшли до бі-
бліографії Олександра Кізлика у зв’язку з тодішніми вимогами
радянської цензури, натомість Р. Крип’якевич не ввів їх до сво-
єї бібліографії, напевне, через їх відсутність (зі зрозумілих при-
чин) у бібліографічній картотеці самого І. Крип’якевича.
Питання про дальшу роботу над повною бібліографією праць
І. Крип’якевича неодноразово обговорювалося у відділі історії
середніх віків Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича, пра-
цівники якого взялися опрацьовувати окремі напрями доробку
5 Бібліографія друкованих праць.., с. 19–72.
6 Там само, с. 74.
7 Аналіз боротьби за Галичину в 1340–1387 рр. і процесу приєднання галиць-
ких земель до Польщі увійшли до розділу “Під Литвою і Польщею”, отже, як
у М. Грушевського, а не як в енциклопедичній статті самого І. Крип’якевича
1935 р. Див.: Крип’якевич І. Галичина: Княжі часи (до 1387 р.) Українська За-
гальна Енциклопедія. Львів; Станиславів; Коломия 1935, т. 3, с. 641–642.
321
вченого. Зокрема, відзначено, що в бібліографії 2001 р. ряд ви-
дань зафіксовано не de visu, оскільки їх свого часу не вдалося
виявити у доступних упорядникам бібліотеках. У доповнено-
му, вдосконаленому виданні була й інформація про особливості
окремих унікальних примірників, праць вченого, зокрема тих,
у яких є дарчі написи, а також збережені в автора повні примір-
ники книжок, наклад яких покалічила цензура.
Ряд праць, в основному статей та брошур, не могли увійти
до бібліографії 2001 року, оскільки у наявних примірниках не
було вказано місця видання, або це були передруки без зазна-
чення, за яким текстом і коли вони зроблені. У деяких публіка-
ціях дати неправильні. Хоча остання бібліографія налічує 906
позицій, вона вимагає доповнень і уточнень.
У 1905 р. І. Крип’якевич опублікував перші чотири науко-
ві статті, серед яких коротка розвідка “Де був Дем’ян тисяць-
ким? (Причинок до історії урядів в Галичині першої половини
XIII віку)” і вісім рецензій 8.
Після закінчення університету в 1909 р. і отримання в
1911 р. ступеня доктора філософії. І. Крип’якевич працював
у бібліотеці Наукового товариства ім. Т. Шевченка, вів велику
громадську роботу, багато років заробляв на життя як гімназій-
ний викладач, однак головним для нього була наукова робота.
Він готував науково-популярні праці, серед яких, наприклад,
короткий нарис про Львів9. Це перший орієнтований на широ-
ке коло українських читачів виклад про Львів, де підкресле-
но значення княжої доби, яку польські автори свідомо замов-
чували або применшували. Хоча текст писався ще задовго до
появи наукових досліджень історика про Галицько-Волинське
князівство, основні питання історії міста викладено уже з тих
позицій, які він пізніше розвивав у своїх підручниках з історії
України, а наприкінці життя – у згаданій підсумковій моногра-
фії про Галицько-Волинське князівство. В огляді історії Льво-
8 Крип’якевич І. Де був Дем’ян тисяцьким? (Причинок до історії урядів в Га-
личині першої половини XIII віку). Записки Наукового Товариства імені
Шевченка, Львів 2001, т. 67, с. 1-3.
9 Його ж. Львів. Його минувшина й теперішність. Календар “Просвіти” на
1910 рік. Львів 1909, с. 60–83.
322
ва високо оцінена, зокрема, діяльність короля Данила: “Се був
той князь, що по довгих роках замішання привернув лад і спо-
кій в Галицькій землі; він відпер поляків і угрів, що хотіли по-
ділити між себе Галичину, здобув Люблінську землю, розши-
рив своє панованє аж за Карпати і мало що не злучив в своїх
руках всеї України”10.
Тим часом почалася Перша світова війна, в якій Україн-
ські Січові Стрільці виступили на боці Австро-Угорщини. Ав-
стрійські війська в 1915–1916 рр. зайняли Холмщину і Захід-
ну Волинь. Бюро культурної допомоги для окупованих земель
очолював І. Крип’якевич11. Важливо було донести українцям
Волині й Холмщини освітні матеріали про спільність їхньої
долі з усією Україною. У газетах “Українське слово” (1915) та
“Свобода” (1918) надруковані статті, присвячені ранній історії
західних земель (Волині та Галичини) до виникнення Галицько-
Волинської держави та пізніше у її складі, призначені, голов-
но, для тих інтелігентів, які вели освітню роботу у волинських
селах. Тому І. Крип’якевич не випадково підкреслював внесок
Волині у створення Галицько-Волинської держави. За його сло-
вами, волинським князям належало “авторство великої полі-
тичної ідеї – з’єднання Волині та Галичини в одну державу. В
той час галицькі князі спершу були оборонцями окремішнос-
ті Галичини у вузьких територіальних границях. Волинські во-
лодарі, навпаки, бажали великої та міцної держави і Романові
Мстиславичу вдалося все ж таки з’єднати обидві землі. До дер-
жавницької ідеї долучилося й волинське боярство, яке вірно й
міцно стояло при своїй княжій родині і ніколи її не залишало,
навіть у таких тяжких хвилинах, коли через малолітство князів
держава ставала здобиччю сусідів. Розуміння потреби сильної
династії – ідею цілком новочасну також передала нам у спад-
щину волинська земля”12.
У роки визвольних змагань особливо гостро постало пи-
тання про створення підручників і популярних посібників,
10 Крип’якевич І. Львів. Його минувшина.., с. 60.
11 Його ж. Спогади (Автобіографія). Україна.., с. 113.
12 Передрук: Крип’якевич І. Українська Волинь. Минувшина і теперішність.
Україна.., с. 216–218.
323
завдяки яким широкі маси українців могли довідатися про всю
історію народу, ті традиції державності, відновлення якої стало
на чергу дня. І. Крип’якевич мав письменницький хист й уклав
дві збірки нарисів для шкільної дітвори. Це книжки “Шляхами
слави українських князів” (Львів; Київ, 1918, 67 с.; видавни-
цтво “Українська книжка”, яким керував Антін Крушельниць-
кий, друк львівський) та “Оповідання з історії України для ниж-
чих кляс середніх шкіл. Перша частина: княжа доба” (Львів,
Київ, 1918, 84 с.; спільне видання “Вернигори” та “Української
книжки”, друк також львівський)13. У першій збірці вміщено
нариси (серед них два про військо княжих часів, Х–ХІІІ ст.,
два нариси про княжі столиці – Галич і Львів) та окрему стат-
тю про герб. У другій цінною є спроба в доступній для моло-
ді формі осмислити і пояснити причини занепаду Галицько-
Волинської держави14.
У спогадах І. Крип’якевич згадував: “Революція підняла
високо культурне життя України – появилося багато нових ча-
сописів, журналів, видавництв. Київське видавництво “Верни-
гора” запросило написати підручник для початкової і середньої
школи”15. Упродовж одного місяця було написано підручник для
початкової школи. Усі підручники й популярні нариси під на-
звою “Мала історія України” та “Коротка історія України” мали
розділи про княжу добу, втім про Галицько-Волинську державу.
Окремі статті Івана Крип’якевича присвячені питанням історич-
ної географії галицьких земель княжих часів, зокрема “Княжий
Самбір та Самбірська волость”16.
У міжвоєнний період поряд із ґрунтовними науковими сту-
діями, головно про козацьке військо й державу Б. Хмельницько-
го, І. Крип’якевич готував науково-популярні праці. Серед них
відзначимо: “Княжі могили в Галичині”17, “По княжім Львові”
13 Дашкевич Я. Іван Крип’якевич – історик України. Його ж. Постаті. Нариси
про діячів історії, політики, культури. Львів 2007, с. 482.
14 Там само, с. 482.
15 Крип’якевич І. Спогади.., с. 114.
16 Його ж. Княжий Самбір і Самбірська волость. Літопис Бойківщини. 1938,
№ 10, с. 26–33.
17 Його ж. Княжі могили в Галичині. На вічну пам’ять героям, Львів 1921,
с. 13–14.
324
(на спомин проходу 2.11.1924)18, “Слідами княжого Львова.
Топографія”19, “Наші княжі столиці та їх пам’ятки”20, “Пам’ятки
княжих часів у Перемишлі”21, “Галицька держава”22. Окремим
виданням опубліковано брошуру “Князь Ярослав Осмомисл
(1158–1187)”23. Зацікавлення особою князя Ярослава Осмомис-
ла стимулювало відзначення 800-річчя його смерті та віднай-
дення гаданої могили в Успенському соборі Галича.
До популярних праць І. Крип’якевича належав розділ про
княжу добу у “Великій історії України”, яку видав Іван Тиктор
1935 р., однак основну частину тексту написав М. Голубець. Всі
інші розділи І. Крип’якевич лише відредагував. В “Історії укра-
їнського війська” 1936 р. окремі розділи про військо княжої доби
написав також І. Крип’якевич. Він підготував до друку першу
частину “Історії української культури” про побут.
Серед усіх його підручників найважливішою стала “Історія
України”, опрацьована упродовж 1941–1943 рр. Власне, це – не
просто підручник, а новаторський на той час синтез та узагаль-
нення основних подій українського минулого. Розділ шостий
називався “Галицько-Волинська держава” і складався з восьми
параграфів, написаних на підставі власних студій.
Коли стало зрозуміло, що Львів знову захоплять радян-
ські війська, І. Крип’якевич намагався емігрувати, проте не ви-
їхав, а лише встиг передати Володимиру Кубійовичу і Мико-
лі Шлемкевичу рукопис своєї “Історії України”, при тій нагоді
сказавши: “Це моя найкраща праця – синтеза історії України.
Видайте її”24. Вона була опублікована під егідою Наукового
18 Крип’якевич І. По княжім Львові (на спомин проходу 2.11.1924). Діло. 1924,
ч. 250. 8 листопада.
19 Його ж. Слідами княжого Львова. Топографія. Стара Україна. 1924, ч. 12,
с. 184–185.
20 Його ж. Наші княжі столиці та їх пам’ятки. Календар т-ва Просвіта на 1926
рік. Львів 1925, с. 91–96.
21 Його ж. Пам’ятки княжих часів у Перемишлі. Український голос. 1927, № 2
(384), 7 січня.
22 Його ж. Галицька держава. Календар-альманах на 1944 р. Краків; Львів
[1943], с. 99–107.
23 Його ж. Князь Ярослав Осмомисл (1158–1187). Львів 1937, 48 с.
24 Кубійович В. Автор найкращої “Історії України”. Україна.., с. 711.
325
товариства ім. Т. Шевченка у Мюнхені 1949 р. і повторена без
жодних змін 1971 р.25 За виданням 1948 р. львівське видавни-
цтво “Світ” 1990 р. випустило її накладом 200 тисяч примірни-
ків, проте насправді надруковано і додаткові примірники, про
які не зазначено у документації, тому не відомо яка кількість
книг насправді побачила світ. У цих виданнях замість справж-
нього прізвища фігурує псевдонім Іван Холмський, що натякав
на походження автора з Холмщини. Текст цієї праці також було
передруковано у місячнику “Дзвін”26.
Другий примірник машинопису залишився вдома і на ньо-
му автор пізніше з конспіративною метою поставив дату 1938 р.,
мовляв, книжка написана давно, за кордон вивезена без відо-
ма автора, а на Заході опинилася ще тоді, коли друкування за
кордоном не було політичним злочином, як це було в Радян-
ському Союзі. Як згадував Ярослав Ісаєвич, “коли Романа по-
чало переслідувати КҐБ, обидва брати передали йому на збе-
рігання цей правлений рукою Івана Петровича машинописний
примірник”27. Наше порівняння показало, що істотних розбіж-
ностей між книжковим та журнальним варіантом немає, крім
того, що у книжці долучено примітки та інші додатки, автором
яких не був І. Крип’якевич.
У доповіді І. Крип’якевича “Галичина в княжих часах” 28
жовтня 1943 р., що відома з короткого викладу в пресі, подано
характеристику геополітичного становища, демографії, госпо-
дарських і соціальних та політичних відносин Галичини28, під-
креслено, що Галицько-Волинська держава займала центральне
місце у балтійсько-чорноморському регіоні, утримувала тісні
зв’язки як з північними державами (Прусія), так і з південними
25 Холмський І. Історія України. Мюнхен 1949; його ж. Історія України. Нью-
Йорк 1971.
26 Крип’якевич І. Історія України. Передмова Романа Крип’якевича. Дзвін,
Львів 1990, № 5, с. 82–95; № 6, с. 105–116, № 7, с. 101–113; № 8, с. 98–108;
№ 9, с. 93–104; № 10, с. 111–124; № 11, с. 88–104; № 12, с. 97–110; 1991, № 1,
с. 101–108, № 2, с. 125–132; № 3, с. 117–126.
27 Ісаєвич Я. Зі спогадів про Івана Крип’якевича та його синів Петра Богдана й
Романа. Україна.., с. 665.
28 Крип’якевич І. Галичина в княжих часах: доповідь. (З викладової залі: Допо-
віді в Спілці науковців). Наші дні. 1943, ч. 12, с. 13.
326
країнами (Візантія). На думку дослідника, “Галицько-Волинська
держава, якщо порівняти її з Київською, становить вищий сту-
пінь розвитку; помітні у ній зразки західної державної органі-
зації, як королівський титул, вироблена адміністрація, повний
військовий устрій та ін.”29. Однак, зазначив вчений, хоча Гали-
чина стала самостійною державою у змаганнях з Києвом, все ж
галицькі князі не розривали зв’язків з давнім центром.
У 1954 р. на еміграції у Детройті (США) вийшов підруч-
ник “Нова історія України” у співавторстві з Мироном Доль-
ницьким. Розділ “Княжі часи” належить І. Крип’якевичу. В
“Нарисах історії Львова”, зокрема у розділі “Львів княжих ча-
сів”, І. Крип’якевич коротко виклав відомості про соціально-
економічні відносини, торгівлю та побут30. Вчений підкреслю-
вав, що Львів підтримував торговельні зв’язки з Торунем, який
тоді перебував під владою німецьких рицарів. До галицько-
волинських земель привозили західноєвропейське сукно, по-
лотно та інші ремісничі вироби. Зі Львовом торгували такі міс-
та, як Краків, Бреслав (польськ.: Вроцлав) та Прага. У княжому
Львові щонайменше в трьох місцях, припускає автор, могла про-
ходити торгівля – поблизу храмів святих Миколая, Івана Хрес-
тителя, Параскеви П’ятниці31.
Підсумком планової роботи І. Крип’якевича в Інституті
суспільних наук, присвяченої історії Галичини й Волині княжої
доби, стала монографія “Галицько-Волинське князівство”. Цей
рукопис завершено в грудні 1957 р. і передруковано на почат-
ку наступного року32. Пізніше історик до нього не повертався,
текст редаговано у такий спосіб, щоб була надія пройти через
цензурні рогатки. Хоч у всіх довоєнних працях І. Крип’якевича
терміни “Галицько-Волинська держава” і “Галицько-Волинське
князівство” вживалися як синоніми, однак цього разу він міг го-
ворити тільки про князівство. Можна без перебільшення сказа-
ти, що в книзі немає тверджень, запозичених від інших авторів.
29 Крип’якевич І. Галичина.., с. 13.
30 Його ж. Львів княжих часів. Нариси історії Львова. Львів 1956, с. 26.
31 Там само.
32 Ісаєвич Я. Історія Галицько-Волинської держави Івана Крип’якевича. Галиць-
ко-Волинське князівство. Друге видання. Львів 1999, с. 9.
327
Після виходу І. Крип’якевича на пенсію його учні просили пе-
редати книгу для публікації в академічне видавництво, проте
автор зволікав, говорив, що хотів би ще попрацювати над тек-
стом, використати матеріали, знайдені археологами. Насправді
основна причина полягала в тому, що І. Крип’якевич не хотів
погоджуватися на марксистські “додатки”, без яких публікація
була тоді неможливою.
Після смерті історика його сини Петро-Богдан і Роман пе-
редали працю Інститутові суспільних наук і взяли участь в опра-
цюванні її до друку. Зокрема, Петро-Богдан звірив рукописний
оригінал з правленим рукою автора машинописом. Книгу реко-
мендувала до друку Вчена рада інституту й запропонувала ви-
давництву “Наукова думка”; її вихід передбачався у плані ви-
дань на 1973 рік. Проте рукопис навіть не встигли розглянути,
коли відбувся новий поворот до загострення антиукраїнської
політики. Книжку “знято з плану”33. Але як тільки режим по-
слабшав, працівники відділу історії України інституту понови-
ли спроби її видати. Тих, від кого залежала публікація, вдало-
ся переконати, що їм не загрожуватимуть неприємності, якщо
ініціатором видання буде російський академік Борис Рибаков.
Він погодився підписати відповідного листа і стати формальним
відповідальним редактором, як тільки його переконали, що це –
єдиний спосіб домогтися видання книжки. З підписом Б. Риба-
кова на титульному аркуші “Наукова думка” прийняла рукопис.
Все ж, на початку й наприкінці тексту дописано речення й цілі
абзаци, які суперечили основному змістові. У липні 1983 р. ба-
гатостраждальний рукопис віддали до набору, в лютому 1984 р.
коректурний відбиток “підписано до друку”, тобто він отримав
дозвіл цензури. У травні того ж року книга дійшла до читачів,
хоча й трохи покаліченою. Все ж, її вихід, навіть у такому ви-
гляді, став подією в науковому житті України. Працю надруко-
вано накладом 4850 примірників, який вважався малим, тому
вона відразу стала рідкістю34. Друге видання монографії, зі змі-
нами і доповненнями, побачило світ у Львові 1999 р., у ньому
33 Ісаєвич Я. Історія.., с. 11.
34 Там само, с. 13.
328
викреслено “доповнення”, внесені всупереч поглядам автора,
відновлено місця в тексті й посилання на наукову літературу,
які, на вимогу рецензентів і цензорів, пропущено 1984 р.
У книзі “Галицько-Волинське князівство” розглядається,
здебільшого, політична історія. Не ігнорувалися також питання
суспільного ладу і культури. Особливо цінні зауваження автора
щодо боротьби княжої влади за об’єднання краю та висновки
про міжнародне значення Галицько-Волинського князівства.
Спадщина І. Крип’якевича складається з друкованих та
рукописних праць, а також архівних матеріалів. Якщо йдеть-
ся про архівну спадщину, то сучасні дослідники мають бути
вдячні І. Крип’якевичу, який ще гімназистом збирав і збері-
гав архівні матеріали та особисті документи, листування, піз-
ніше також рукописи своїх праць пов’язані з їх опрацюванням
до друку. Впродовж усього життя І. Крип’якевич частково пу-
блікував архівні документи. При цьому він давав для викорис-
тання власні нотатки тим дослідникам та краєзнавцям, працю
яких він цінував. В останні роки життя Р. Крип’якевич також
дозволяв користуватися документами з батькової спадщини, ро-
зуміючи їх значення в умовах тодішнього спалаху видавничого
руху та національно-видавничих акцій. У 60-х роках розпочала-
ся робота над “Історією міст і сіл Української РСР” у 26-ти то-
мах, тоді свою картотеку джерел (друкованих і рукописних) та
літератури, в т. ч. дуже рідкісної, яку історик збирав упродовж
усього життя, він передав до відділу історії України Інституту
суспільних наук. Це видання стимулювало пожвавлення крає-
знавчих дослідженнь, залучення місцевих документів до опра-
цювання історії України.
Порівняно рано став доступний дослідникам фонд
І. Крип’якевича у ЦДІА України у Львові, який надійшов туди
ще 1951 р. з ЦДІА УРСР у Києві35. Фонд загалом невеликий
за обсягом, включає 60 справ за 1892–1941 роки. Там зберіга-
ються наукові записи І. Крип’якевича, листи, різні матеріали,
пов’язані з його п’ятирічною педагогічною діяльністю у Жовкві.
35 Сварник І. Особистий фонд Івана Крип’якевича у ЦДІА України у Львові.
Україна.., с. 896.
329
Варто зазначити, що документи І. Крип’якевича знаходяться
також у багатьох інших колекціях архіву: рукописи наукових
праць і рецензій є у фондах НТШ (309), товариства “Просвіта”
(346), редакцій “Літературно-наукового вісника” (401), “Старої
України” (402), “Нових шляхів” (311), “Української Загальної
Енциклопедії” (328), листи – у фондах Греко-католицької бо-
гословської академії у Львові (451), Протоігуменату монасти-
рів василіан (684), особових фондах Ярослава Весоловського
(361), Антона Крушельницького (361), Володимира Левицько-
го (771), Михайла Мочульського (379), Осипа Назарука (359),
Йосафата Скрутеня (376), Володимира Старосольського (360),
Степана Томашівського (366) та деяких інших36. Окремі мате-
ріали І. Крип’якевича знаходяться в Інституті рукопису Націо-
нальної бібліотеки України ім. В. Вернадського у Києві.
Впорядкуванням свого архіву І. Крип’якевич інтенсивно
займався перебуваючи на пенсії. Пронумеровано й підписано
284 папки, з позначками, які він не бажав передавати до дер-
жавних сховищ. Інші папки впорядкували сини Петро-Богдан
та Роман. Оскільки не вдалося організувати музей-квартиру
І. Крип’якевича, невістка Леся Крип’якевич вирішила передати
архів до відділу рукописів Львівської національної наукової бі-
бліотеки України ім. В. Стефаника з умовою, що буде створено
спеціальний підрозділ. Л. Крип’якевич звернулася до історика
та джерелознавця Ярослава Федорука з проханням впорядкува-
ти та зробити опис архіву. Він уклав іменний і географічний по-
кажчики. Завдяки цьому легко виділити папки, що стосуються
Галицько-Волинського князівства37. Особливо важливими для
вивчення історії Галицько-Волинського князівства є папки № 77,
80, 83. Крім папок, присвячених матеріалам про княжі часи Во-
лині, Галичини та Холмщини, є ще й інші: “Київська Русь”, “Іс-
торичні ілюстрації”, “Світогляд давньої України”, а також група
папок “Історичний атлас України”, “Архів Холмщини”. Праця
Я. Федорука, звичайно, не вичерпує усього розмаїття матеріа-
лів І. Крип’якевича. Водночас цей огляд (інвентарний опис) є
36 Сварник І. Особистий фонд.., с. 898.
37 Архів Івана Крип’якевича.., с. 228.
330
доброю підставою для дальшого повного наукового опису уні-
кальних матеріалів, зібраних тепер у кабінеті І. Крип’якевича
у відділі рукописів Львівської національної наукової бібліоте-
ки України ім. В. Стефаника.
Коли виникло питання про передачу основної частини ар-
хіву академіка на постійне збереження, то спершу розглядалася
пропозиція Центрального державного історичного архіву Украї-
ни у Львові, який тоді очолював Орест Мацюк. Створити мемо-
ріальний кабінет в Інституті українознавства, директором якого
колись був І. Крип’якевич, виявилося неможливо, насамперед
через відсутність штатних одиниць у роки, коли співробітники
місяцями не отримували заробітної платні. Врешті спадкоємець
архіву Р. Крип’якевич, а пізніше Л. Крип’якевич слушно вирі-
шили, що найкращим місцем буде відділ рукописів Львівської
національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника. У
бібліотечних фондах можуть зберігатися рукописи, картотеки,
книги і мистецькі твори (малярство, графіка), бібліографічні та
інші збірники, меморіальні меблі. Тому сектор І. Крип’якевича
у відділі рукописів має реальні шанси стати осередком дослі-
дження творчої спадщини історика, а на подальшу перспекти-
ву – перерости у меморіальний музей.
Видання бібліографії всіх основних праць І. Крип’якевича,
публікація інвентарного опису його архіву, рукописних матеріа-
лів та документів про творчу лабораторію визначного історика –
усе це створює нові можливості для активізації використання
наукової спадщини академіка І. Крип’якевича як дослідника
Галицько-Волинської держави.
Natalia Dubynka. IvaN KrypIaKevych – a hIstorIaN of
halych-volyNIaN prINcIpalIty
the article examines works by I. Krypiakevych, devoted to the history
of Kievan rus. It analyzes the archival materials of the scholar which deals
with the cultural history of Western Ukraine. the article also provides the most
important bibliography of works by I. Krypiakevych written on this problem.
Key words: I. Krypiakevych, halych-volynian principality, biblio-
graphy.
|