Історія одного регіону
Рецензія на книгу: Кріль Михайло. Старосамбірщина: історія і культура. – Львів, 2009. – 600 с. + 24 іл.
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Назва видання: | Княжа доба: історія і культура |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178863 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Історія одного регіону / Л. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2010. — Вип. 3. — С. 397-401. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-178863 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1788632021-03-21T01:26:29Z Історія одного регіону Войтович, Л. Огляди та рецензії Рецензія на книгу: Кріль Михайло. Старосамбірщина: історія і культура. – Львів, 2009. – 600 с. + 24 іл. 2010 Article Історія одного регіону / Л. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2010. — Вип. 3. — С. 397-401. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178863 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Огляди та рецензії Огляди та рецензії |
| spellingShingle |
Огляди та рецензії Огляди та рецензії Войтович, Л. Історія одного регіону Княжа доба: історія і культура |
| description |
Рецензія на книгу: Кріль Михайло. Старосамбірщина: історія і культура. –
Львів, 2009. – 600 с. + 24 іл. |
| format |
Article |
| author |
Войтович, Л. |
| author_facet |
Войтович, Л. |
| author_sort |
Войтович, Л. |
| title |
Історія одного регіону |
| title_short |
Історія одного регіону |
| title_full |
Історія одного регіону |
| title_fullStr |
Історія одного регіону |
| title_full_unstemmed |
Історія одного регіону |
| title_sort |
історія одного регіону |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Огляди та рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178863 |
| citation_txt |
Історія одного регіону / Л. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2010. — Вип. 3. — С. 397-401. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT vojtovičl ístoríâodnogoregíonu |
| first_indexed |
2025-07-15T17:34:15Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:34:15Z |
| _version_ |
1837735196027256832 |
| fulltext |
397
Леонтій Войтович
ІСТОРІЯ ОДНОГО РЕГІОНУ
Кріль Михайло. Старосамбірщина: історія і культура. –
Львів, 2009. – 600 с. + 24 іл.
Вітчизняне краєзнавство довший час жевріло на задвірках
історичної науки. Коли впали ідеологічні пута – з’явилася інша
небезпека: дилетантські опуси з неперевіреними матеріалами,
нефахово прочитаними архівними документами. Грішать недба-
лістю, поданням невірно інтерпретованих і до кінця не зрозумі-
лих самим авторам фактів і численні популярні, туристичні та
довідкові видання, не кажучи про публікації в Інтернеті. Але і
такої інформації загалом обмаль. Представники діаспори, фі-
нансуючи краєзнавчі видання, доповнюють їх своїми мемуара-
ми переважно з міжвоєнного періоду, відродження справжнього
наукового краєзнавства відбувається дуже повільно. Інформація
про краєзнавчі видання також обмежена. Можна стверджувати,
що певні здобутки належать кафедрі історичного краєзнавства
Львівського національного університету імені Івана Франка (яка
регулярно проводить наукові краєзнавчі конференції та видає їх
матеріали1, редагує і друкує праці галицьких краєзнавців, які за-
лишилися в рукописах2) та Інституту українознавства імені Івана
Крип’якевича НАН України (який видає серійні збірники науко-
вих статей, присвячених історії окремих регіонів3). З регіональ-
них видань можна відзначити ще й окремі випуски альманаху
1 Історичні пам’ятки Галичини (до 150-річчя від дня народження Івана Фран-
ка). Матеріали Четвертої наукової краєзнавчої конференції / Відпов. ред.
д.і.н. проф. С. Качараба. Львів 2008, 550 с.
2 Гронський Й. Нарис історії Яворівщини / Ред. д.і.н. проф. В. Голубко, д.і.н.
проф. С. Качараба, к.і.н. доц. А. Середяк. Львів 2008, 240 с.
3 Жовківщина. Історико-мемуарний збірник / Відпов. ред. д.і.н. М. Литвин. т. 1.
Жовква; Львів; Балтимор 1994, 326 с.; т. 2. Жовква; Львів; Балтимор 1995,
346 с.; т. 3. Жовква; Львів; Балтимор 1997, 367 с.; т. 5. Жовква; Львів; Балти-
мор 1998, 186 с.; Миколаївщина. Збірник наукових статей / Відпов. ред. д.і.н.
Л. Войтович. Львів 1998, т. 1; Львів 2002, т. 2; Львів 2006, т. 3; Львів 2007,
т. 4.
398
“Старосамбірщина”, який видає Прикарпатська асоціація роз-
витку краю (ПАРК)4. Але і всі перелічені видання пропонують
лише дослідження певних періодів чи епізодів з історії краю.
Переважна більшість інших краєзнавчих праць належить нефа-
хівцям і, на жаль, має надто багато помилок.
За таких умов поява окремої монографії, присвяченої іс-
торії цілого регіону від найдавніших часів до наших днів, пера
відомого історика, безперечно, відноситься до подій знакових.
Адже Старосамбірщина – територія, щільно заселена від часу
формування слов’янських племен, яка має міста з давніми тра-
диціями самоврядування за магдебурзьким правом (Старий Сам-
бір, Добромиль, Стара Сіль, Нове Місто, Нижанковичі, Хирів,
Фельштин [Скелівка], Ляшки Муровані [Муроване]). У якому
з регіонів було ще стільки міст? Крім того, тут ще знаходилися
родові гнізда відомих князівських династій – Библо, Терло, Тер-
шів, князівські фортеці – Спас, Лаврів та Передільниця, які не
отримали міського статусу лише через політичні трансформа-
ції в краю. Природньо, що ця територія відіграла важливу роль
і в культурному розвитку краю.
На мій погляд, монографія д.і.н. професора М. Кріля є по-
мітною подією в українському краєзнавстві. Авторові вдалося
подати цілісну картину історії Старосамбірщини від найдавні-
ших часів до наших днів, охопивши етнічні, політичні, релігійні,
економічні та культурні проблеми. Праця складається з розгор-
неного вступу (в якому подано також історіографію та характе-
ристику джерел), десяти розділів (які розкривають всі сторони
розвитку суспільства і території в різні періоди), висновків та
додатків (тексти угод двостороннього українсько-польського
прикордонного співробітництва, виконавчих протоколів, ухвал
і угод; особовий та географічний покажчики, перелік викорис-
таних джерел і літератури). Більшість ілюстрацій, поданих у мо-
нографії, фактично є джерелами, які доповнюють авторський
текст. Виклад матеріалу продуманий, лаконічний і водночас
інформативно насичений, написаний доброю мовою. Важливу
4 Старосамбірщина. Старий Самбір 2002, Вип. 2. [Мицько І. Старосамбірщи-
на. Історичні етюди, с. 7–195].
399
роль відіграють численні статистичні таблиці, які показують
динаміку демографії, економічного і культурного рівня насе-
лення. До праці додані зображення гербів та прапорів населе-
них пунктів регіону. Монографія є як цінною для науковців, так
і цікавою для широкого кола читачів.
Звичайно, стан збереження джерел не дає можливості в од-
наковій мірі висвітлити всі періоди історії Старосамбірщини,
а також уникнути проблем, навколо яких ще довго триватиме
полеміка. Автор намагався не заплутувати читачів дискусійни-
ми питаннями, але таке уникнення, очевидно, в окремих міс-
цях призвело до появи своєрідних “білих плям” в насиченому
цінною інформацією тексті. Так, у першому розділі “Територія
і населення в етнічних і суспільних процесах регіону (до ІХ ст.
н. е.)” згадується про міграцію готів та їх поселення на території
Львівщини (с. 39). Готи мігрували з низин Вісли через північно-
східну частину Львівщини на початку ІІ ст. н. е. Старосамбірщи-
ну вони не зачепили. Їх поселень (вельбарська культура) тут не
було. Найближчу пам’ятку пов’язану з готами черняхівської куль-
тури знайдено в с. Стрілковичі поблизу шосе Старий Самбір–
Самбір5. Дискусійним є також твердження про гегемонію дулібів
у Прикарпатті та підпорядкування ними карпатських хорватів
(с. 41–42). Хорватський масив, що почав формуватися на осно-
ві культури карпатських курганів (ІІ–VI ст. н. е.), пам’ятки якої
присутні на Старосамбірщині, зокрема в Добромилі6, досить ви-
разно відрізняється від волинського масиву, частиною якого були
дуліби7. Територія Старосамбірщини входила до складу хорват-
ського князівства присян (засян), про яких є згадка у Баварсько-
го Географа (ІХ ст.) та Празькому привілеї 1086 р. (остання ба-
зується на ранішому документі 983 р.8).
5 Смишко М. Ю. Исследование черняховского могильника в Верхнем Поднес-
тровье. Археологические открытия. 1968 г. Москва 1969, с. 254–256.
6 Його ж. Карпатські кургани першої половини І тисячоліття н. е. Київ 1960.
7 Войтович Л. Етнотериторiальна пiдоснова формування удiльних князiвств
Волинської землі. Волино-Подiльськi археологiчнi студiї. Львiв 1998, т. 1,
Пам’ятi I. К. Свєшнiкова (1915–1995), с. 286–294.
8 Войтович Л. Князiвства карпатських хорватiв. Львiв 2001, с. 195–210; Його
ж. “Черв’яни” у працях I. Крип’якевича (До питання про початок державностi).
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, Львiв
400
В окремих місцях роботи, можливо, слід було б подати шир-
ші екскурси. Так, наприклад, розповідь про відому родину Би-
бельських (с. 69), вартувало б доповнити кількома важливими
деталями: князь Іван Несвіцький, який бл. 1438 р. одружився з
Ярохною Бибельською і отримав за нею Передільницю, Губичі,
Ляцьку Волю (Ляцько) та інші села, не просто титулувався як
“князь передільницький”, а розглядав свої володіння як окреме
удільне князівство, що було цілком в дусі часу. Його батьківське
князівство з центром у Несвічі поблизу Луцька за розмірами по-
ступалося Передільницькому. “Князями передільницькими” ти-
тулувалися і сини Івана – Ясько та Михайло, а дружина одного
з них Ася Дмитрівна Боратинська також носила титул “княги-
ня передільницька”9. Провідний польський генеалог Я. Тенгов-
ський взагалі вважає князя Івана Несвіцького васалом ще ко-
роля Владислава Ягайла, який покинув Волинь і перебрався до
Галичини, де отримав у володіння поблизу Бобла10. Напевно це
і підштовхнуло волинського князя до шлюбу з представницею
галицької еліти. Отже, достатньо переконливим виглядає існу-
вання на Старосамбірщині удільного Передільницького князів-
ства бл. 1438–1492 рр., державці якого були васалами короля
Польщі. В Галичині у ХV ст. існувало ще тільки Жидачівське
2001, вип. 8: Іван Крип’якевич у родинній традиції, науці, суспільстві, с. 818–
822; Його ж. Перемиське князівство. Джерела державності. Перемишль і Пе-
ремиська земля протягом віків. Під ред. С. Заброварного. Львів 2003, вип. 3,
с. 39–50; Його ж. Карпатські хорвати в етнополітичному розвитку Центрально-
Східної Європи раннього середньовіччя. Україна в Центрально-Східній Єв-
ропі (з найдавніших часів до ХVIII ст.). Київ 2004, вип. 4, с. 105–132; Його ж.
“Білі” хорвати чи “карпатські” хорвати? Продовження дискусії. Дрогобиць-
кий краєзнавчий збірник. Вип. 8. Дрогобич 2004, с. 38–45; Його ж. Карпатские
хорваты. Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия 2. Исто-
рия. Санкт-Петербург 2005, Вып. 1, с. 133–146; Його ж. Восточное Прикар-
патье во второй половине І тыс. н. э. Начальные этапы формирования госу-
дарственности. Rossica Antiqua. 2006. Исследования и материалы / Отв. Ред.
А. Ю. Дворниченко, А. В. Майоров. Санкт-Петербург 2006, с. 6–39.
9 Wolff J. Kniaziowie Litewsko-Ruscy od konca XIV wieku. Kraków 1895, s. 403–
404; Войтович Л. Княжа доба на Русі: Портрети еліти. Біла Церква 2006,
с. 651–652.
10 Tęgowski J. Pochodzenie kniaziуw Iwana i Fedora Nieswickich. Genealogia, t. 7.
1996, s. 130–132.
401
удільне князівство, тоді як на Волині, Київщині та Чернігівщи-
ні в цей період їх було декілька десятків.
Територія Старосамбірщини входила до складу домену га-
лицьких князів. Напевне, вартувало більше уваги звернути саме
на цей період, особливо на історію князівських замків, зокре-
ма, в Спасі, а також монастир у Лаврові. З Лаврівським монас-
тирем святого Онуфрія пов’язаний цікавий факт згідно з яким
сюди після смерті своєї дружини Констанції пішов князь Лев
Данилович, прийнявши чернечий чин. Тут він помер і був по-
хований. Вартувало би подати історію пошуків могили князя
Лева і підсумки дискусії навколо часу його смерті та місця по-
ховання. З Лавровом також пов’язана проблема існування окре-
мої Самбірської єпархії.
Зрозуміло, що незначні редакторські огріхи чи дискусійні
моменти не можуть змінити загального позитивного враження
від монографії М. Кріля. Добромильський родак гідно виконав
свій борг перед малою Батьківщиною, створивши ґрунтовну
працю з її історії і подавши достойний взірець для наслідуван-
ня своїм колегам.
|